Alvydas UMBRASAS

Інститут литовської мови

СТАНОВИЩЕ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ЛИТВІ У 1918–1940 РОКАХ

Як у Великому князівстві Литовському, яке наприкінці XVIII ст. припинило існування як держава, так і на пізнішій території сучасної Литви, яку понад століття ділили між собою могутні сусідні країни, литовська мова майже не мала місця в державному правовому житті. Ні славетний Литовський статут 1588 р. (написаний латинською, канцелярською слов’янською та польською мовами), ні пізніші російськомовні зводи законів Російської імперії, що діяли на більшій частині сучасної Литви, не створили умов для виникнення литовської юридичної мови та формування литовської юридичної термінології.

Після проголошення незалежності Литви у 1918 р. литовську мову вперше почали використовувати в державному управлінні та інших сферах суспільного життя. Звісно, молода держава, прагнучи зберегти стабільність суспільних відносин, неминуче мала успадкувати більшість законів Російської імперії. Це було узаконено статтею 24 Основних положень Тимчасової Конституції Литви, ухвалених Державною Радою 2 листопада 1918 р.: до прийняття нових законів тимчасово залишалися чинними закони, що діяли до Першої світової війни (цим було скасовано недовго чинні правові акти воєнного часу, запроваджені в період кайзерівської окупації). Того ж року в Державній Раді порушили питання про переклад російських законів литовською мовою (Maksimaitis 2001: 46–48). А невдовзі (1920 07 31) Вищий трибунал у статті 16 Закону про Тимчасову організацію судів Литви та їхньої роботи закріпив, що судочинство має здійснюватися державною литовською мовою (LLTI: 47).

Початок був нелегким. Як пише юрист, великий поборник литовства Болесловас Масюліс, литовських юристів було лише жменька, а частина ще не повернулася з Росії. Уже в перші роки незалежності активно взялися за створення литовських юридичних термінів. Цим переважно займалося кілька людей, які добре знали литовську мову. У 1919 р.

76

Б. Масюліс і Константінас Яблонскіс (син Йонаса Яблонскіса), за дорученням міністра Людаса Норейки, створювали в Міністерстві юстиції юридичні терміни для різних галузей. Згодом К. Яблонскіс, радячись із Б. Масюлісом, переклав Кримінальний статут Росії та Вексельний статут. Антанас Крищюкайтіс (Айшбе), голова Вищого трибуналу, опікувався термінами судових процесів (тоді вживали термін teisenos). Одне слово, уже в 1919–1920 рр. було встановлено найнеобхідніші для судів терміни кримінального та цивільного права (Masiulis 1954 6: 2).

На початку незалежності взялися також укладати словник юридичних термінів. Зберігся доволі великого формату (трохи більшого за A4) рукописний російсько-литовський «Проєкт словничка юридичних термінів та інших слів, необхідних судам» обсягом 120 сторінок (рис. 1). Досі його не лише не досліджували, а й, можна сказати, взагалі не знають; у літературі його згадано, мабуть, лише один раз (Andriulis 1998: 12). Гектографована копія цього словника (окремі аркуші) зберігається в рукописному фонді К. Яблонскіса Центральної бібліотеки Литовської академії наук (F 256–551). Дві такі самі копії має онук А. Крищюкайтіса Вітаутас Вайделіс. Гектографовану копію (лише оправлену в тверду обкладинку) має також юрист Вітаутас Андрюліс¹. В. Вайделіс має ще один варіант того самого словника — це оригінал, написаний іншою рукою (гектографовані копії, найімовірніше, переписав писар).

У жодній із копій словника не зазначено ні автора, ні року укладання (лише на першій сторінці копії В. Андрюліса між термінами з незрозумілою метою вписано дату 1923 VI 13). Про час створення словника можна судити за додатковими джерелами. 3 листопада 1919 р. у газеті «Lietuva», у рубриці «Урядові новини», повідомлялося, що II департамент Міністерства юстиції готує до друку «словник юридичних термінів і слів, які найбільше потрібні суддям, слідчим, нотаріусам тощо» (DJTŽ: 2). Як зазначено, інформацію надали директор II департаменту Ал. Мілчинскіс і завідувач справами К. Яблонскіс. Людей, для яких призначався словник, просили протягом трьох тижнів надіслати списки вживаних ними термінів і російськомовних термінів, які

¹ Дякую В. Андрюлісу та В. Вайделісу за надану інформацію і можливість скористатися словником.

77

Рис. 1. Перша сторінка проєкту рукописного словничка юридичних термінів

78

слід було б перекласти (із запропонованими перекладами). В. Вайделіс має листи Міністерства юстиції (підписані міністром юстиції Вінцасом Кароблісом та іншими), з яких видно, що вже 1920 IX 1 два аркуші згаданого словника було надіслано відомому мовознавцеві Й. Яблонскісу (інші аркуші надсилали по два того самого року 21 вересня та 1 жовтня). Й. Яблонскіса просили якомога швидше ознайомитися зі словником і подати зауваження щодо перекладів наявних термінів, а також пропозиції, чим доповнити словник і як перекласти неперекладені терміни. Через певний час планувалося скликати нараду юристів і мовознавців, щоб остаточно встановити юридичні терміни. Найімовірніше, Й. Яблонскісу було надіслано таку саму копію, як ті, що збереглися. На жаль, відомостей про те, чи подавав він пропозиції, не знайдено.

Невідомо, як обговорювали цей словник (найімовірніше, учасники обговорення отримали такі самі копії), проте в одній із копій В. Вайделя є безліч записів — різноманітні пропозиції термінів, поруч із якими зазначено й автора. Тут можна знайти прізвища чи їхні скорочення Ципляускаса, Леона, Лінарта, Мачіса, Самаюскаса², Шауліса та інших (наприклад: Braz., Bugail., Stark., Šalk.).

Хто є автором цього словника — сказати цілком точно важко, але найімовірніше, це К. Яблонскіс (принаймні один з авторів). У згаданому фонді рукописів К. Яблонскіса є чернетка цього словника (F 256–550), а також чимало дрібно списаних аркушів різного розміру (F 256–546, 547, 552), з яких видно процес створення словника. Оскільки роботу виконували в Міністерстві юстиції, очевидно, К. Яблонскіс мав і помічників. Дуже ймовірно, що він консультувався (або навіть співпрацював) з А. Кришчюкайтісом. Невідомо як, але до нього потрапив примірник оригіналу, що зберігся (почерк, здається, належить К. Яблонскісу; нині, як зазначалося, він є у В. Вайделя). Зрозуміло, що для А. Кришчюкайтіса, як голови Вищого трибуналу, найактуальнішими були терміни, потрібні судочинству. Джерела свідчать, що А. Кришчюкайтіс активно працював над творенням юридичної термінології. За словами Людаса Шмулкштіса, він «уклав цілу термінологію литовської мови для судової сфери й показав, як просто та ясно можна висловлювати правові думки» (Šmulkštys 1958: 153).

² Він підписувався саме так, але в «Литовській енциклопедії» зазначено Samajauskas (XXVI, South Boston, 1961, 379.)

79

Згаданий проєкт словника юридичних термінів — єдина, наскільки відомо нині, праця такого типу часів попередньої незалежності. Невідомо, чи його вдосконалювали далі та чи був він доступний юристам того часу. Можливо, його поширювали в гектографованому вигляді. З огляду на те, що словник укладали в перші роки свободи Литовської Республіки (1919–1920), за відсутності належних литовських джерел, його обсяг досить вражає. За приблизними підрахунками, у словнику близько 3000 термінологічних гнізд, у яких наведено приблизно 4000 російських складених і однослівних термінів або просто слів. Із них литовською перекладено лише трохи більше ніж 200. Перекладати російські терміни було нелегко, тому найчастіше подано кілька литовських відповідників. Загальна кількість литовських відповідників, наведених у словнику, становить близько 5500. Як видно з назви, словник містить не лише юридичні терміни. Приблизно п’яту частину термінів цього словника слід вважати неюридичними або взагалі не термінами. Утім, словник міг значно вплинути на мову права, але, на жаль, його подальша доля невідома. Можливо, з невідомих причин його більше не редагували, і він канув у забуття. Зміст словника, безперечно, заслуговує на окреме дослідження.

На створення та стабільність юридичних термінів вплинула також Комісія з термінології, утворена при Міністерстві освіти наказом Кабінету міністрів від 29 березня 1921 року. Цим наказом також передбачалося, що зацікавлені державні установи мають створювати допоміжні комісії з різних галузей, зокрема й права, для збирання термінів (TKSĮ: 4). Наразі відомостей про те, чи була створена така комісія з юридичної термінології, не знайдено.

Як свідчать протоколи Комісії з термінології, вже 6 жовтня 1921 року тодішньому голові комісії А. Сметоні доручили утворити «комісію з юридичних термінів» (зазвичай до них входило троє осіб), яка мала підготувати терміни цієї галузі. Конкретних відомостей про склад і діяльність цієї комісії не знайдено, однак уже на засіданні 11 листопада того самого року розглядали невеликий список юридичних термінів із прикладами вживання, автором якого був А. Кришчюкайтіс (він брав участь у засіданні й міг бути членом згаданої комісії). На засіданні 1 грудня розглянули дещо більше юридичних термінів. Усі терміни опублікували в «Лієтуві» (TTP: 2) для критики громадськості.

Як видно з протоколів, надійшло кілька відгуків (Бендо

80

ріо і Булотос). Імовірно, і сама комісія дещо переосмислила, адже доволі хаотичний список було трохи впорядковано, приклади вживання винесено в окремий розділ, терміни відредаговано. З’явилися доти відсутні у списку литовські відповідники atsakovas (atsakytojas) – ответчик, ieškovas – истец (гражданский). Вилучено tretininkas у значенні «третя особа у справі». Відмовилися від спочатку ухвалених термінів kliaudis (улика), įkliaudinti (уличать, уличить), натомість запропонували вживати įkaltis, įkaltinti тощо. Остаточно виправлений список правничих термінів затвердили на засіданні Комісії з термінології 9 березня 1922 року, а рішенням комісії опублікували в «Lietuvoje» і «Švietimo darbe» (TT₁: 3; TTR₁: 77–81). У 1922 році спеціалізований журнал «Teisė», який почало видавати Товариство литовських правників, також у першому номері надрукував той самий список термінів (TT₂: 53–56). Таке поширення не могло залишитися непоміченим ні правниками, ні всім суспільством. Воно сприяло закріпленню таких важливих термінів, як byla, teismo byla – судебное дело, kaltinimas – обвинение, kaltintojas – обвинитель, kaltinamasis – обвиняемый, teisiamasis – подсудимый, pareiškimas – заявление тощо. Водночас запропонували чимало варіантів термінів: baudžiamoji (kriminalinė, kriminalė) byla – уголовное дело; civilinė (civilė) byla – гражданское дело; ieškinys (ieškas), skundas – иск (гражданский и уголовный), жалоба; atsakovas (atsakytojas), skundžiamasis, apskųstasis – ответчик; liudytojo (liudininko) rodymas, parodymas, liudijimas (liudymas) – свидетельское показание тощо. Як видно із сучасної термінології, з часом було обрано найвідповідніший варіант. Оскільки тоді було актуально перекладати з російської мови не лише окремі терміни, а й цілі конструкції, навели також чимало прикладів уживання термінів. Крім того, деякі одиниці в цьому списку, відповідно до сучасного розуміння термінології, ми вважали б певними термінологічними сполученнями, а не термінами. Загалом навели 22 приклади й 46 термінів (за номерами). З урахуванням усіх варіантів литовських термінів насправді було значно більше.

На закріплення згаданих термінів вплинула й книжечка «Įvardai, arba terminai, priimti Terminologijos komisijos» («Назви, або терміни, ухвалені Комісією з термінології»), укладена за кілька років секретарем Комісії з термінології Антанасом Вірелюнасом. Тут серед термінів інших галузей, упорядкувавши за абеткою та додавши кілька десятків додаткових посилань, ще раз опублікували ті самі «Терміни для правничих потреб» (TTR₂: 13–23). Хоча через помилки Й. Яблонскіс

81

šį leidinuką supeikė ir net nerekomendavo skaityti (Rygiškių Jonas 1925: 347–348), jis skaitytojų neliko nepastebėtas.

Актуальність і важливість цих термінів засвідчує й те, що ще за кілька років список правничих термінів, упорядкований А. Вірелюнасом, із кількома змінами надрукували в популярному тоді серед правників «Teisininkų kalendorius» (TTR₃: 272–277), який видавало Товариство литовських правників (голова — А. Кришчюкайтіс). Можливо, з ініціативи товариства або укладача Зігмаса Толюшиса виправили деякі помилки, змінили кілька термінів і відмовилися від окремих варіантів. Імовірно, роки, що минули після першої публікації, уже скоригували вживання, тож більше не було потреби в atsakytojo, skundžiamojo, apskųstojo поряд з atsakovo; liudininko поряд із liudytojo. Розмежували подані доти як синоніми ieškas, ieškinys (учк) та skundas (жалоба), ieškovas (истец) та skundikas (жалобщик) тощо.

Отже, цей список термінів, ухвалених Комісією з термінології та опублікованих щонайменше п’ять разів, безперечно мав велике значення для формування й усталення правничої термінології того часу (і сьогодення).

Слід згадати, що деякі правничі терміни містилися й в інших списках термінів, опублікованих Комісією з термінології. Їх можна знайти в розділах згаданої книжечки А. Вірелюнаса «Терміни для акцизних потреб» (с. 5–13), «Терміни для потреб політичної економії» (с. 139–144). Спеціально правничі терміни Комісія з термінології, яка діяла до 1926 року, більше не розглядала. Після розпуску комісії термінологічну роботу доручили університету, однак там вона цілком зупинилася.

Після припинення діяльності Комісії з термінології певний час ніхто не дбав про правничі чи інші терміни на державному рівні. Хоча обговорювали причини розпуску комісії (передусім внутрішні розбіжності, різні погляди на литуанізацію термінів) і висували ідею відновити термінологічну роботу та повернути її до Міністерства освіти (Laurinaitis 1928: 4–5, Laurinaitis 1930: 27–31), ані суспільство, ані керівництво освіти цього не почули. Лише 1935 року³ було засновано Литовське

³ До того року не існувало комісії, яка впорядковувала б терміни різних галузей, а спеціальна Комісія з правничої термінології працювала в бюро Державної ради приблизно у 1930–1933 роках. Відомостей про неї дуже мало; див. далі у статті.

82

мовне товариство, секцію термінології, але оскільки в ній працювало лише п’ятеро осіб і було вирішено розглядати тільки ті терміни, які насамперед будуть потрібні самому товариству (LKDK 1936: 164), робота не була ані дуже об’ємною, ані різноманітною. Як видно з книги протоколів загальних зборів товариства, що зберігається в рукописному відділі Центральної бібліотеки Литовської академії наук (F 63–3), 1935 05 13 членові товариства Б. Масюлісу доручили підготувати проєкт правничих термінів, однак жодних відомостей про нього немає. Сам Б. Масюліс про це також не згадує (Masiulis 1954). Оскільки не вдалося знайти ані протоколів секції термінології, ані інших документів (очевидно, вони не збереглися), а також з огляду на те, що секція постановила публікувати ухвалені терміни в доступних зацікавленим особам виданнях (LKDK 1935: 95), але їх не публікували, можна припустити, що секція взагалі не розглядала правничих термінів. Імовірно, бракувало приватної ініціативи, адже 1939 року Пятрас Йонікас іще закликав правників самим дбати про культуру своєї мови, обговорювані правничі терміни узгоджувати з фахівцями-мовознавцями й звертатися по допомогу до Секції термінології Литовського мовного товариства (Jonikas 1939: 99–100). А в журналі «Teisė» після статті Йонаса Мічюліса (Mičiulis 1937: 326–328), у якій також сподівалися на допомогу Секції термінології, редакція журналу додала примітку (с. 328–329), підтримавши викладені думки та закликавши читачів самим надати потрібні матеріали. Там зазначалося, що Пранас Скаржджюс і Антанас Саліс погодилися допомогти правникам, якщо ті подадуть проєкти термінів із поясненнями та перекладами іншими мовами. Терміни, встановлені Литовським мовним товариством і забезпечені поясненнями, мали публікуватися в «Teisė».

На жаль, схоже, на цей заклик не відгукнулися, хоча в пресі з’явилися схвальні відгуки (Stravinskas 1937: 4), а дещо пізніше — натяки на те, що за цю роботу візьмуться деякі члени Товариства правників, а при редакції «Teisė» для цього формується колектив мовознавців (Stravinskas 1938: 98). Водночас запропонували доручити впорядкування правничої термінології якійсь державній установі, що створила б компетентну комісію для перегляду вживаних термінів і творення нових. Терміни, опубліковані такою комісією, були б офіційними й обов’язковими для всіх, тому легше закріпилися б на практиці (див. там само).

Наприкінці четвертого десятиліття потреба розв’язувати проблеми правничої термінології ставала дедалі актуальнішою ще й тому, що тоді видава-

83

видано «Литовську енциклопедію». Через запізніле впорядкування та створення необхідної термінології в енциклопедії могли залишитися неназваними важливі правові поняття, а також могла бути закріплена невдала правова термінологія.

Через два десятиліття незалежності правова термінологія все ще не була офіційно кодифікована. І в законах, і в теоретичних та практичних працях із права було чимало розбіжностей. Це ускладнювало не лише законотворчу діяльність, а й роботу правозастосовної практики. Хоча старше покоління юристів, яке закінчило російські, німецькі та інші правничі школи, що значно вплинули на їхню мову, вже поступово поступалося місцем юристам із литовською освітою, а мова права значно просунулася вперед, відчувався гострий брак словника правових термінів.

За таких обставин термінологією цієї галузі почали більше перейматися. Щоб оцінити вже вживані правові терміни та доповнити їх новими, у Державній раді було створено Термінологічну комісію, яка розпочала роботу 13 лютого 1939 року. Головою комісії був голова Державної ради B. Masiulis, а її членами запросили стати члена Державної ради K. Jablonskis, співробітника цієї ради A. Salys і референта ради P. Stravinskas. За потреби на засідання запрошували й інших співробітників ради та членів комісій, які готували законопроєкти.

Як пише B. Masiulis, у Державній раді від самого її заснування (1928 року) дбали про мовні питання. Президент Antanas Smetona постановив, що в раді має бути принаймні одна людина, яка добре знає литовську мову. Прагнули, щоб законопроєкти та інші документи були написані зразковою, правильною мовою. Тому вже на другому році після заснування ради до співпраці запросили мовознавця A. Salys. З перервами він працював кілька років. Після його відходу певний час допомагав литуаніст Juozas Bukota. Крім того, у Державній раді майже весь час діяла редакційна комісія, яка редагувала законопроєкти; її постійними членами були B. Masiulis, Juozas Papečkys і Zigmas Starkus. Іноді до роботи долучався і голова Stasys Šilingas (Masiulis 1954 6: 2–3, Masiulis 1958: 14). Тексти B. Masiulis свідчать, що вже на початку діяльності Державної ради в ній діяла Термінологічна комісія, до якої входили

84

він сам, а також A. Kriščiukaitis і A. Salys. Після раптової смерті A. Kriščiukaitis у жовтні 1933 року вона припинила діяльність. Однак творення термінів не зупинилося — його продовжили редакційна комісія ради за сприяння A. Salys та комісії, які писали законопроєкти (там само, а також Masiulis 1965: 60).

Розпочата ⁴Термінологічною комісією діяльність стала важливим кроком на шляху до нормалізації правової термінології. Було заплановано розглядати терміни тричі. Розглянуті й виправлені терміни мали передаватися Інституту литуаністики для остаточного перегляду. Після цього затверджені терміни мали стати обов’язковими. Про ці плани та розпочату комісією роботу громадськість поінформував у журналі «Teisė» P. Stravinskas (Stravinskas 1939: 384–385). Крім того, він почав публікувати в журналі для зацікавлених осіб терміни, затверджені після одного чи двох обговорень у перші місяці роботи комісії. Адже вже 12 червня комісія провела 25 засідань і розглянула 307 термінів. У чотирьох номерах «Teisė» (1939: Nr. 48, p. 385–387, Nr. 49, p. 475–480; 1940: Nr. 50, p. 73–74, Nr. 51, p. 184–185) було наведено 211 пронумерованих термінів із перекладами німецькою та російською мовами (кілька термінів перекладено лише однією мовою). Оскільки іноді одному номеру відповідало кілька термінів, насправді їх було трохи більше. Роботу перервали окупанти, які захопили Литву, а ще було що публікувати. P. Stravinskas стверджує, що загалом комісія затвердила близько 500 термінів (Stravinskas 1958: 16). Ця цифра свідчить, що комісія інтенсивно працювала лише перші місяці. Згодом, можливо, не поспішали, очікуючи на відгуки громадськості щодо термінів, які публікувалися порівняно невеликими порціями.

Оскільки протягом усього періоду незалежності термінологію цивільного права практично не унормовували, відчувався брак термінів у цій галузі, тож Термінологічна комісія розглядала майже винятково терміни цивільного права. Цьому сприяли й обставини: саме тоді готували Цивільний кодекс. У комісії його розробників представляв працівник редакційної комісії кодексу, який подавав необхідні для розгляду терміни—

⁴ Як видно з використаних джерел, перша згадана комісія Державної ради була термінологічною, а друга чомусь термінологічною. Це не цілком достовірно, адже назву могли спотворити люди, які писали про роботу комісії.

85

ti medžiagą (Stravinskas 1958: 16). Tuo metu Valstybės Taryba rengė ir santuokos įstatymą. Jo terminijai komisija skyrė daug dėmesio. Maždaug pusę spėtų paskelbti terminų sudaro giminystės ir kiti su santuoka susiję terminai⁵. Be tradicinių dažniausių giminystės terminų (tėvas, motina, sūnus, duktė, anyta, uošvis ir kt.), pateikta daug priešdėlių vedinių, reiškiančių giminystės tikrumą ar kartų santykius, pvz.: įvaikis – Wahlkind (adaptiert), usynovlionnyj⁶; įtėviai – Wahleltern (Adaptiveltern), usynoviteli (priemnyje roditeli); provaikaičiai – die Urenkel, pravnuki; proprovaikaičiai – die Urenkel, prapravnuki; provaikaičiai – Grossneffen und -nichten, dvojurodnyje vnuki i vnjučki; potetė – tetka dvojurodnaja, papuseserė – Kusine der Kusine, weitläufige Kusine, sestra trojurodnaja; povaikiai – Stiefkinder, pasynki i padčery ir kt. Apskritai nemažai šiame projekte paskelbtų terminų tapo įprasti, dalis jų vėliau pasikeitus santvarkai neteko aktualumo. Būta ir neįprastų įdomių terminų: reik inys⁷ – Anspruch; atieškas – Rückgriff, regres; spręsumas – Urteilsfähigkeit, raszudok, raszuditel’nost’; patarytinis, -ė – der Bereitbedürftige; teisinis sandaras – Rechtsgeschäft, juridicăsaja sdelka. Lyginant su jau sovietiniais laikais (1954 m.) pasirodžiusiu Alfonso Žiurlio sudarytu pirmuoju spausdintu teisės terminų žodynu (TŽ), kai kurie terminai buvo pakeisti: pereigyba – Amt, dolžnost’ (pareigybė TŽ); pareigonis – Beamter, dolžnostnoje lico (pareigūnas TŽ); tikrinis asmuo – natürliche Person, fizičeskoje lico (fizinis asmuo TŽ); teisinis asmuo – juristische Person, juridīčeskoje lico (juridinis asmuo TŽ).

У проєкті було запропоновано також похідні з популярними в сучасній термінології закінченнями: prieštara – Einwendung (prieštaravimas TŽ); globa – Vormundschaft, opeka; rūpa – Pflegschaft, popečitelstvo (rūpyba TŽ); patara – Bereitschaft; būtinoji gyna – Notwehr, neobchodimaja oborona (būtinoji gintis TŽ); būtinoji reika – Notstand, krajniaja neobchodimost’ (būtinasis reikalingumas TŽ). З погляду сьогодення такий спосіб творення цих термінів можна вважати прогресивним.

⁵ Тут, мабуть, найбільша заслуга А. Саліса, адже кілька років тому він саме опублікував чималу статтю з питання цих термінів (див. Salys 1937).

⁶ Російські слова, передані латинськими літерами, тут наведено так, як в оригіналі.

⁷ Vėliau jį kritikavo pats P. Stravinskas (Stravinskas 1954: 3).

86

У розглянутому переліку були й актуальні терміни, які довго обговорювалися teisinas, -a – rechtsfähig, pravosposobnyj (teisnus TŽ); veik­s­nus, -i – geschäftsfähig, dejesposobnyj та їхні абстрактні іменники з -umas. Довго конкурував термін teisinus, -i⁸, але його відхилили ще близько 1933 р. у першій Комісії термінології Державної Ради (Masiulis 1957: 36).

Оскільки опублікованих згодом термінів, ухвалених Термінологічною комісією, знайти не вдалося. Не знайдено й протоколів, листів тощо, які засвідчували б діяльність комісії, адже в Литовському центральному державному архіві взагалі немає фонду документів Державної Ради⁹. За відсутності офіційних джерел спиралися на дані преси.

Уся згадана організована діяльність із нормування юридичної термінології, безперечно, була важливою для розвитку культури юридичної мови того часу. Однак розглянуті кілька сотень термінів становили лише порівняно невелику частину термінів, уживаних у правовій теорії та практиці. Справжню сукупність юридичної термінології того часу відображають юридичні тексти. Це близько п’яти з половиною тисяч нормативно-правових актів, опублікованих у «Відомостях уряду», а також переклади російських зводів законів (Цивільного та Кримінального кодексів), які залишилися чинними, і рішення у справах Верховного трибуналу, що публікувалися періодично.

Важливу роль відігравав також юридичний факультет університету. Саме тут майбутнім юристам прищеплювали литовську термінологію, а для цього були потрібні литовськомовні навчальні посібники. Факультет видав чимало таких праць — перекладних і оригінальних. Оскільки в університеті працювали найвидатніші правознавці того часу, тут було підготовлено чимало юридичних досліджень. Маючи самостійне право видавничої діяльності, юридичний факультет сам їх і видавав. У 1924 р. розпочалося видання серії «Праці юридичного факультету» (вийшло 42 книги авторів), у 1931 р. — «Бібліотеки правничих наук» (серія складалася з 26 томів юридичних досліджень), у 1936 р. — «Право

⁸ Plačiau apie teisinus, -i ir teisinas, -a santykį žr. Skardžius 1958: 14–15.

⁹ Б. Масіуліс пише, що 27 липня 1940 р. до будівлі Державної Ради увірвалася «якась фурія», послана Повіласом Пакарклісом. Вона швидко опечатувала робочі кабінети, навіть не дозволяючи працівникам забрати свої речі. Як з’ясувалося, 26 липня Й. Палецкіс і М. Гедвілас підписали «Закон про розпуск Державної Ради», яким доручили П. Пакарклісу призначити комісію для прийняття майна Державної Ради. Після цього службові справи працівників ради, робочі справи та архів десь зникли (Masiulis 1958: 14).

87

і студії економіки». Варто згадати й конспекти лекцій викладачів факультету права, видані за ініціативою студентів університету. Були й монографії з права. Значний вплив на формування мови права мали також найдоступніші для широкої публіки журнали правничого спрямування (особливо «Teisė»). Вони не лише найоперативніше поширювали термінологію, а й створювали умови для дискусії з цього питання¹⁰.

Саме з періодики видно актуальні питання правничої термінології того періоду. Було усвідомлено, що досконала правнича термінологія не може виникнути раптово. Розвинену термінологію можуть мати лише країни з тривалим правовим життям. Дуже важливо враховувати й ускладнення правових відносин, розвиток юридичної науки, появу нових понять. Правнича термінологія значною мірою залежить від рівня юридичної науки. Спочатку наука має пояснити й проаналізувати правові поняття, і лише тоді можна говорити про конкретне застосування термінології на практиці. Оскільки в Литві юридична наука тривалий час не розвивалася литовською мовою, багато понять, хоч і існували у свідомості, не мали литовської назви (Stravinskas 1938: 94–95).

Відсутність термінів — не єдина проблема. Існували також багатозначність і синонімія. Остання особливо завдавала багато клопоту. Кожен перекладач російських актів міг стати творцем термінів, адже усталеної термінології не було. Дехто ігнорував терміни, які йому не подобалися, і створював власні варіанти. Звісно, цю кашу без допомоги мовознавців варили самі правники. Часом доходило й до крайнощів. У пресі з’являлися пропозиції замінити й більш-менш усталені терміни: наприклад, статут і кодекс — на книгу законів, цивільний — на майновий (майнове право), кримінальний, карний — на каральний (каральна наука, каральна справа), апеляцію — на відкликання, касацію — на перевірку, трибунал — на суд (Šamajauskas 1934: 26–35). Деякі з цих пропозицій можна виправдати. Їх могли б прийняти, і сьогодні вони були б звичними. Висловлювалися думки, що навіть термін держава слід замінити на володарство, громадянина — на володарця, а державне право називати володарським правом (там само). Такі пропозиції не дістали підтримки, а декого, мабуть, навіть розсмішили.

¹⁰ Išsamiau apie to laikotarpio teisės leidinius žr. Andriulis 1998: 6–27.

88

Правники отримували від мовознавців і серйозніші пропозиції. У рубриці «Кошик запитань» журналу «Gimtoji kalba» виправляли деякі правничі терміни. Журнал приділяв чимало уваги й термінології діловодства, що саме формувалася і була актуальною для правників. Були й статті з цікавішими пропозиціями. В одній із них пропонували зникнути безвісти (безвестно отсутствовать) замінити просто на (за)пропасти, особу, яка зникла безвісти (безвестно отсутствующий) називати зникликом, запродажу (запродажа) замінити на домовленість про продаж, а договір запродажу (запродажный договор) — на попередній договір, заочне рішення (заочное решение) — на рішення заочно тощо (Zimanas 1933: 36–37).

Слід згадати й «Словничок торговельного листування» литовською, німецькою та англійською мовами, укладений Леонасом Даргісом і відредагований А. Салісом¹¹ (Dargis 1938: 160–179). Оскільки торгівля тісно пов’язана з правовими відносинами, чимало наведених тут термінів можна частково або повністю віднести до правничої сфери. Тут можна знайти такі терміни, як учасник — Teilhaber; продаж у розстрочку — Abzahlungsgeschäft; ввізне мито — Einfuhrzoll, import-duty; нерухомість — Immobilien; безготівковий платіж — bargeldlose Zahlung; лист-нагадування — Mahnungsschreiben; цінні папери — Effekten, Wertpapiere, стокс, фонди тощо. У словничку значну увагу приділено литовській мовній самобутності. Наприклад, досить вдало запропоновано відповідники падалас, пелнінис (дивіденд) — Dividende, Gewinnanteil, dividend. Загалом словничок і досі не втратив актуальності, з нього багато чого можна засвоїти.

Як бачимо, протягом усього періоду незалежності, хоч і невеликими кроками, рухалися до створення словника правничих термінів. В останні роки незалежності вже були люди, компетентні виконати цю роботу, а термінологія була значною мірою відшліфована. Термінологічна комісія Державної Ради мала таку мету, однак, на жаль, її не було досягнуто.

¹¹ У книжці Л. Даргіса він називався просто «Словничок». Оскільки над литовською частиною цього словничка багато працював А. Саліс, його включили до «Творів» А. Саліса, виданих у Римі (Salys 1979: 455–484). Готуючи їх до видання, Л. Даргіс доповнив словничок відсутніми англійськими термінами.

89

Мабуть, найбільший список термінів, що репрезентують правничу термінологію останніх років незалежності, зберігається у відділі рукописів Національної бібліотеки Литви імені М. Мажвідаса. Це машинопис обсягом 61 сторінка, датований бібліотекарями приблизно 1941 роком, який містить правничі терміни литовською та російською мовами (PR – 1221). Автора не зазначено. Терміни подано за абеткою лише за першою літерою (далі порядок порушено). Список складається з двох частин; можна сказати, що це два списки. Перший має 47 сторінок, другий (додаток) — 14. У другій частині є рукописний запис: «привезено з Вільнюса 1942. VI. 19/20».

Не вдалося виявити згадок про цей список термінів у пресі. Не знайдено й жодних згадок учених. (У графі для читачів на обкладинці немає жодного запису.) Судячи з одного терміна з прикладом (піти у відставку — nodamъ, быть в отставку; Президент Республіки йде у відставку згідно з Конституцією Литви 1938 року (2¹²), цей список укладено не раніше 1938 року. Хоча в списку є чимало термінів, опублікованих Термінологічною комісією Державної Ради, достеменно невідомо, чи укладала його комісія. Датування бібліотекарів, мабуть, цілком обґрунтоване. Це може бути праця перших років окупації.

Перша частина списку за структурою дуже нагадує «Словник правничих термінів», укладений А. Жюрлісом і виданий 1954 року, хоча в ній немає термінів, що позначають радянські реалії. Цей зв’язок може принаймні частково допомогти встановити авторство. У виданому емігрантами часописі «Teisininkų žinios» Б. Масюліс опублікував рецензію на словник А. Жюрліса, де зазначив, що у передмові до словника згадано не всіх, хто долучився до його створення. У 1940–1941 роках у Народному комісаріаті юстиції (комісар — П. Пакаркліс) було створено комісію під керівництвом молодого правника А. Жюрліса (начальника відділу кодифікації комісаріату), якій доручили перекласти литовською мовою привезені росіянами правові акти. Б. Масюліс стверджує, що в цій комісії терміни добирав і обговорював колишній член Державної Ради та голова Верховного трибуналу Людас Ципліяускас, колишній віцепрезидент Державної Ради Й. Па-

¹² Сторінка машинопису.

90

Печкіс, колишній референт ради П. Стравінскас і мовознавець Стасіс Дабушіс (Masiulis 1957: 34). Дуже ймовірно, що саме ці люди уклали першу частину згаданого списку або принаймні долучилися до його підготовки. Цей список можна вважати зародком словника А. Жюрліса (згодом він став більш ніж утричі більшим). Спираючись на згадану рецензію, але неточно вказуючи джерело словника, у літературі вже згадували про приховування імен деяких авторів «Словника юридичних термінів» (Andriulis 1998: 12–13).

Розглядуваний список термінів порівняно великий. В основній його частині (47 с.) є близько 1100 термінологічних гнізд, у яких подано приблизно 1500 термінів. У доданому додатковому списку (14 с.) є близько 500 термінів. Частина термінів повторюється у другій частині, там також інакша структура подання. Майже безсумнівно, що її уклала інша особа (особи), найімовірніше, трохи пізніше. У цій частині є й деякі радянські реалії (наприклад: виконавчий комітет – Ісполком; учасник колективного господарства – колгоспник; колективне господарство – колгосп). За деякими термінами помітний і дуже негативний вплив російської мови: низькоякісні вироби – niedobrokačestviennaja produkcija; співучасник – součastnik; браковані товари /дефектні товари/ – bračnyj tovar; допризовник – doprizyvnik; людино-місяць – čelovekomesiac. Є й терміни, цікаві з погляду сьогодення: страхувальник /застрахований/ – strachovščik; витверезник /заклад для протверезіння/ – vytrezvitel; колективне господарство – колгосп; член колективного господарства – колгоспник. Загалом друга частина списку не має великої наукової цінності. Перша — інша річ. Вона мала б досить добре відображати юридичну термінологію останніх років незалежності. Б. Масюліс у згаданій рецензії на словник А. Жюрліса зазначив: «терміни, куди не глянь, усе старі — з часів незалежної Литви» (Masiulis 1957: 34–35), хоча у передмові до словника написано: «За панування буржуазії питання юридичної термінології в Литві було цілковито занедбане: буржуазію не лише не турбувало створення чіткої й точної юридичної термінології, а, навпаки, вона була зацікавлена в її неясності та заплутаності, бо це давало їй змогу ще більше гнобити й визискувати трудящих, які не могли розібратися в буржуазних законах» (3). Замість коментаря доречні слова з цитованої рецензії: «Ах, коміки!» (35).

Список юридичних термінів не завершений. Залишено дві порожні колонки для термінів німецькою та французькою мовами (у них немає жодного тер-

91

міна, але, мабуть, задуми були грандіозні). Колонка з російськими відповідниками термінів також не заповнена повністю. Перекладено лише заголовні терміни гнізд, а складені терміни здебільшого не перекладалися. Це водночас свідчить і про гідний схвалення характер роботи укладачів: вони збирали литовські терміни, а не шукали відповідників до російських. Хоча під час укладання списку, безперечно, використовували терміни, прийняті Термінологічною комісією Державної ради, постає питання, чому деякі з них усе ж пропущено. Схоже, не включали термінів, потрібніших для теорії права, ніж для практики. Це могло б свідчити й про практичне призначення списку.

З термінологічного погляду список доволі якісний. Автори могли не створювати термінів, а збирати вже вживані, більшою чи меншою мірою обмірковані й перевірені часом. Багато з них — цілком тотожних або дещо змінених — можна знайти у «Словнику юридичних термінів». Звісно, частина термінів стала непотрібною після зміни правової системи. З іншого боку, з погляду сьогодення багато термінів і зі словника А. Жюрліса, не кажучи вже про радянізми, втратили актуальність або потребують істотного редагування, але це вже окрема тема. Доволі добру якість термінів зі списку можна проілюструвати й цією жменькою прикладів: виправдувальний вирок (14), знаряддя злочину (15), узаконення дитини (15), обвинувальна промова прокурора (18), неправдиве свідчення (22), положення закону (24), умовне засудження (26), дорадчий голос (31), запобіжний захід (35), обтяжувальна обставина (40), мирова угода (42), попереднє слідство (43). Вони витримали випробування часом і дійшли до наших днів.

Є й терміни, які не прижилися, наприклад: напоївці – pachevočno, продаж пива напоївці (13), строкові – срочный, строковий документ, строкова робота (17), будинки для заарештованих – местозаключения (40); поряд із звичнішим терміном поклажа – поклажа тепер пропонують нібито невідомі поклажодавець – зберігач, поклажоодержувач – охоронець (29). Такі терміни на позначення надавача й отримувача послуги не в усіх галузях легко створити, хоча вже тоді досить вдало були створені й прижилися терміни страхувальник – страхователь (18), страховик – страховщик (18).

На завершення слід сказати, що, хоча й ішлося про безлад у сфері юридичної термінології, у 1918–1940 роках було зроблено чимало. Литовська юридична термінологія, що почала швидко формуватися, увесь час розвивалася; поступово намагалися її унормувати або принаймні уніфікувати. Уже тоді можна було розвину-

92

ти словник юридичних термінів, але, мабуть, забракло ініціативи, а зрештою завадили політичні обставини. Проте праця того часу не пропала даремно, хоча в радянський період і наголошували, що юридичною термінологією почали опікуватися лише після «визволення» Литви. Насправді саме у 1918–1940 роках було закладено підвалини, на яких стоїть сучасна будівля юридичної термінології.

LITERATŪRA

Andriulis V. 1998: Pirmosios Lietuvos Respublikos (1918 II 16–1940 VI 15) teisinės sistemos kūrimo bruožai, Vilnius.

Dargis L. 1938: Prekybinė korespondencija: vadovėlis mokyklai ir gyvenimui, Kaunas.

DJTŽ – Dėl juridinių terminų žodyno. – Lietuva. 1919. Lapkričio 3.

Jonikas P. 1939: Apie teisės kalbą. – Gimtoji kalba 7.

Laurinaitis J. M. 1928: Dėl terminologijos darbo pakasynų. – Lietuvos aidas. Kovo 16.

Laurinaitis J. M. 1930: Terminologijos darbo atgaivinimas. – Kalba 1 (1).

LKDK 1935 – LKD kronika. – Gimtoji kalba 6.

LKDK 1936 – LKD kronika. – Gimtoji kalba 12.

LLTI – Laik. Liet. teismų ir jų darbo sutvarkymo įstatymas. – Teisė 1, 1922.

Maksimaitis M. 2001: Lietuvos teisės šaltiniai 1918–1940 metais, Vilnius.

Masiulis B. 1954: Kalba ir teisininkai. – Teisininkų žinios 6, 7.

Masiulis B. 1957: Pasklaidžius teisinių terminų žodyną. – Teisininkų žinios 21–22.

Masiulis B. 1958: Valstybės Taryba. – Teisininkų žinios 25–26.

Masiulis B. 1965: Valstybės taryba. – Lietuvių enciklopedija 33, South Boston.

Mičiulis J. 1937: Teisininkai ir lietuvių kalba. – Teisė 39.

Rygiškių Jonas 1925: Įvardai, arba terminai, priminti Terminologijos komisijos (recenzija). – Švietimo darbas 4.

Salys A. 1937: Mūsų gentvardžiai. – Gimtoji kalba 1, 2, 3, 5.

Salys A. 1979: Raštai 1, Roma.

Sąmajauskas K. 1934: Lietuviškasis teismas. – Teisė 25.

Skardžius P. 1958: Teisnus ir veiksnus. – Gimtoji kalba 1.

Stravinskas P. 1937: Teisinės terminologijos reikalu. – Lietuvos aidas. Spalio 26.

Stravinskas P. 1938: Lietuviškosios teisinės terminologijos klausimu. – Teisė 41.

Stravinskas P. 1939: Teisinės terminijos projektas. – Teisė 48.

Stravinskas P. 1954: Mūsų teisinė terminologija. – Teisininkų žinios 9.

Stravinskas P. 1958: Kaip ruošėme Lietuvos civilinį kodeksą. – Teisininkų žinios 25–26.

Šmulkštys L. 1958: Antanas Krischiukaitis. – Lietuvių enciklopedija 13, South Boston.

93

TKSĮ – Terminologijos Komisijos sudarymo įsakymas. – Vyriausybės žinios 60, 1921.

TT₁ – Teisės terminai. – Lietuva. 1922. Kovo 26.

TT₂ – Teisės terminai. – Teisė 1, 1922.

TTP – Teisės terminai (projektas). – Lietuva. 1921. Gruodžio 23.

TTR₁ – Terminai teisės reikalams. – Švietimo darbas 7, 1922.

TTR₂ – Terminai teisės reikalams. – Įvardai, arba terminai, priimti Terminologijos komisijos. Sud. A. Vireliūnas. Kaunas, 1924.

TTR₃ – Terminai teisės reikalams. – Teisininkų kalendorius 1928 metams. Sud. Z. Toliūšis.

TŽ – Teisinių terminų žodynas. Sud. A. Žiurlys. Vilnius, 1954.

Zimanas G. 1933: Keletas pasiūlymų teisininkams jų terminologijos reikalu. – Gimtoji kalba 3.

THE STATE OF THE TERMINOLOGY OF LAW IN LITHUANIA IN 1918–1940

Summary

After the declaration of independence in 1918 Lithuanian language for the first time got into the fields of government of state and other fields of the public life. The need for the Lithuanian terminology of law arose and terms were created. This article gives an overview of various works (1918–1940) which dealt with the creation and standardisation of the terminology of law. Probably for the first time the manuscript of the dictionary of law (1920) is more widely introduced. Quite a lot of attention is given to activities of the standardisation of the terminology of law which was performed in an organised way – merits of the Terminological commission at the Ministry of Education (1921–1926) and Terminological commission of the State Council (1939–1940) are described. Various data about terminology of law from the press of that time is presented. This article also introduces with the typewriting copy of the list of terms of law which is kept in the Department of manuscripts of the Martynas Mažvydas National Library. Possible authors and sources of the first published dictionary of law („Teisinių terminų žodynas“ compiled by A. Žiurlys. Vilnius, 1954), which could have been concealed are mentioned. The aim of this article is to emphasize that the foundations of the Lithuanian terminology of law were laid in 1918–1940.

Alvydas UMBRASAS

Gauta 2001 10 01

Lietuvių kalbos institutas

Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius

E. paštas [email protected]

94