СЛОВНИК БОТАНІЧНИХ НАЗВ

Sudarė Ramunėlė Jankevičienė. Vilnius: Botanikos instituto leidykla, 1998, 524 p.

Литовську ботанічну номенклатуру й термінологію почали науково впорядковувати на початку XIX ст. Особливо багато зробив творець литовської ботанічної термінології Юргіс (Амброзієй) Пабрєжа: він написав широкий систематичний довідник флори Литви Taislius auguminis і словник назв латинською та литовською мовами. Лаурінас Івінскіс, який продовжив його працю, написавши двотомний природничо-науковий твір Prigimtūmenė, створив багато назв рослин. Повілісу Матуліонісу, який започаткував новий етап, видавши словник рослин Литви Žolynas (1906–1907 рр., 112 с.), було важливо «подати кількість відомих рослин нашої батьківщини, зібрати докупи розпорошені всюди відомості, упорядкувати й узгодити їх, а також упорядкувати розмаїті назви рослин як у народній мові, так і в писемних джерелах» (Matulionis 1906–1907: 3). У його словнику зібрано 3000 термінів. Використовувалися словники, проте є ненормовані синоніми й варіанти. Наступний крок у розвитку ботанічної термінології — Lietuviškas botanikos žodynas (1938 р., 598 + XL с.), укладений Комісією ботанічного словника під керівництвом Л. Вайльоніса, редактор — Й. Дагіс (далі — LBŽ). Ідея видати такий словник виникла у колишнього президента держави, д-ра К. Ґрінюса. За основу було взято Žolynas П. Матуліоніса, де наведено і нормативні назви, і все розмаїття ненормативних синонімів; оскільки «ставили за мету підготувати ширший і повніший словник» (LBŽ 1938: VIII), використовували не лише всі наявні друковані праці й рукописи Й. Пабрєжі та Л. Івінскіса (перелік займає 13 с.), а й матеріали картотеки «Словника литовської мови», праці Й. Яблонскіса, К. Буґи, С. Даукантаса та інших. Щоб словник відповідав духу литовської мови, врахували зауваження й рекомендації мовознавців — доц. д-ра П. Скаржюса та доц. Й. Балчиконіса. У словнику знайдено понад 3300 наукових термінів; із діалектними словами їх було б набагато більше. Нормативну наукову назву чітко відокремлено від діалектних та інших синонімів, які локалізовано за допомогою скорочених позначень місцевостей та інших скорочень. LBŽ розширив словник П. Матуліоніса як за кількістю термінів, так і за кількістю мов. «Крім того, до словника було включено низку рослин чужих країв, які або вирощують у парках, квітниках, кімнатах і теплицях Литви, або

148

мають велике практичне значення або широко згадуються в літературі, оскільки важливі з теоретичного погляду» (LBŽ 1938: XIII).

Основний текст LBŽ складається з реєстру назв рослин (латинсько-литовський, с. 1–380; литовсько-латинський, с. 381–532), ботанічної номенклатури фармакогнозії (с. 533–554), таблиці систематики рослин (с. 555–566) і словничка прикметників на позначення видів латинською та литовською мовами (с. 567–595). У першій частині за абеткою подано латинську назву зі скороченням прізвища автора, пояснення походження та значення назви, латинську назву родини, основну литовську назву (без позначення наголосу) і її синоніми з різних джерел (місцевостей або авторів), скорочено позначених у дужках, відповідники мовами сусідніх народів (німецькою, російською, польською та латиською; іноді, особливо біля назв ірж (Puccinia) та бактерій (Bacterium), наведено запис лише однією чи кількома мовами), місце зростання або вирощування, особливості, використання, період цвітіння та час дозрівання, позначений римськими цифрами, наприклад:

Q[uer­cus] Robur L. (лат. robur — сила, міцність; має тверду деревину й міцний стовбур, стійкий до бур); — звичайний дуб. V: Stiel-E[iche], Sommer-E. R: Д[уб] летний. Ln: D[ab] szypułkowy. Lt: Parastais o[zols]. У лісах, часто. Жолуді дуба використовують як сурогат кави. Деревина дає міцний і довговічний матеріал для різних столярних виробів. Кору використовують у медичних цілях; в аптеках вона називається Cortex Quercus. V.

A[cer] platanoides L. — звичайний к[лен]; medžliepis (Mln, Pet, Al, Pn, Rk, Tr, Uk); medlepis (Kėd, Pn), medlepė (M), medliepis (Kėd, Pn, Šl, Trg), medžialapis (Rk, Z), medžialiepė (Ut, Z), medžlepis (Kos, B). V: Spitz-A[horn]. R: K[лен] обыкновенный. Ln: K[lon] zwyczajny. Lt: Parastā k[ļava]. Листяні ліси; крім того, часто вирощують у парках, садибах і вздовж доріг. Деревина клена — добрий матеріал для столярних робіт. У селах листя використовують, щоб підкладати під хліб під час випікання. Весняний сік дуже солодкий і його люблять пити. IV–V.

Походження кожної таксономічної назви LBŽ намагається розглянути за частинами слова, указуючи їхні значення. Напр.:

Abutilon Avicennae (гр. a — не, bous — бик, tilos — пронос);

Ocimum Basilicum (гр. okimon — дана греками назва цієї рослини, що походить від ozo — пахну; гр. bazilikon — царська трава, бо має приємний запах).

149

У LBŽ пояснюється також походження рідко вживаних видових епітетів, наприклад: Negúndo L. (negundo — індійська, малабарська назва дерева); Lántana Camára L. (лат. lentare — гнути, оскільки має гнучкі гілки; camara — назва цього чагарника мовою аборигенів Південної Америки); T. foenum graecum L. (лат. foenum graecum — грецьке сіно; так цю рослину названо у працях Плінія та Колумелли).

Щоправда, достовірність усіх пояснень походження не перевірена, а іноді й справді викликає сумніви.

До LBŽ включено також види грибів і бактерій (Helminthosporium avenae — вівсяна смугаста гниль, Puccinia — іржа, Tuburcinia occulta — житня сажка, Bacillus — Bacila, Bacterium aceti — оцтовокисла бактерія тощо).

1998 року вийшов новий Ботанічний словник назв (далі — BVŽ). Його уклала Р. Янкявічене; литовські назви рослин добрала й затвердила Комісія ботанічного словника, головою якої у 1950–1992 роках був Й. Дагіс, а з 1993 року — В. Рашомавічюс; у різний час до її складу входили мовознавці Й. Крупас, К. Гайвеніс, А. Ауксорюте та інші. Словник схвалила Державна комісія литовської мови. Його основу становить LBŽ, хоча реєстр розширювали й виправляли, розглядаючи та створюючи литовські назви рослин за списками, наданими ботаніками, знавцями лікарських рослин та іншими теоретиками й практиками. У словнику налічується майже 8000 термінів.

Словник містить ботанічний реєстр латинською, литовською, німецькою, англійською та російською мовами (с. 15–318), покажчики назв рослин усіма мовами (с. 319–478), словничок видових епітетів латинсько-литовською мовами (с. 479–486), список авторів латинських назв рослин (с. 487–510) і систему рослин, описаних у словнику (с. 511–522). У вступі йдеться про підготовку словника та принципи, за якими подано назви рослин. Тут стикаємося з першою мовною помилкою словника: неодноразово неточно вжито прикметник botaninis, -ė, який із погляду словотвору є правильним і нормативним, але за своїм відносним значенням не підходить у всіх словосполученнях, — термінологи замінюють його словами botanikos або augalų, наприклад: правила ботанічної (=ботанічної, рослинної) номенклатури (BVŽ 1998: 6); литовська ботанічна (=ботанічна) термінологія (7), пор. «Ботанічний словник назв».

В основній частині BVŽ в алфавітному порядку подано латинську назву роду або виду рослини, прізвище автора, який уперше її описав, —

150

(у скороченні), а також скороченнями й символами — життєву форму та тривалість життя рослини, поширення, практичне значення й умови вирощування, наприклад:

Q[uerçus] Robur L. — дуб звичайний/ Stiel-Eiche, Sommer-Eiche/ pedunculate oak, common oak, English oak/ дуб черешчатый, дуб обыкновенный, дуб летний. — ♀ Ліси. Європа, Мала Азія, Північна Африка. Поширений у Литві. ♧, □, ▸ Культурна рослина, озеленення.

A[cer] platanoides L. — клен гостролистий/ Spitzahorn, Faulbaum, Spindelbaum/ Norway maple/ клен остролистный, клен обыкновенный, клен платановидный. — ♀ Ліси. Європа. Поширений у Литві. ♧, □. Культурне озеленення.

До BVŽ не включено назви рослин інших царств — грибів і бактерій, адже це окремі галузі. Помітно, що більшу частину становлять іншомовні назви рослин, які не ростуть у Литві: наприклад, із понад 650 назв на літеру A лише близько 150 ростуть у нашій країні. Однак це аж ніяк не недолік словника — його ж не названо литовським. Про це згадано у вступі: «[…] наведено назви родів і видів багатьох декоративних, лікарських та інших корисних рослин, які зовсім не ростуть у Литві або вирощуються лише зрідка, частіше згадуються в описах подорожей, важливі для географії рослин та інших дисциплін» (BVŽ 1998: 8). Такий словник, знайомлячи зі світовою флорою, розширює кругозір. Назви подано п’ятьма мовами — латиських немає. Новіші назви рослин нерідко подано не всіма мовами, іноді наведено лише одну литовську назву, наприклад: Melissa — меліса/Melisse/balm/мелисса; Blepharostoma — плосколистка/Haarblattmoos/–/блефаростома; Anki­strodesmus — анкістродесмус/–/–/–; Scenedesmas — сценедесмус/–/–/– тощо. У рецензованому словнику зазвичай подано одну литовську наукову ботанічну назву, натомість німецьких, англійських і російських назв у багатьох випадках наведено по кілька: Blysmus — блимус/Quellried/blysmus, club-rush/блисмус, почочник; Zantedeschia — калла/Zimmer-Kalla, Zantedeschie/callalily, trumpet lily/белокрыльник, калла та багато інших. Невідомо, чи перша назва нормативна, чи вони рівнозначні, чи їх подано лише для потреб перекладу.

У вступі до словника не пояснено, чому в BVŽ походження розтлумачено лише для деяких ботанічних назв, наприклад: Acidanthera (гр. akis, -idos — вістря, anthera — пиляк); Fissidens (лат. fissus — розщеплений, dens — зуб); Lactuca (lac,

151

lactis — молоко) тощо, а інших — ні. Можливо, це зроблено обережніше — щоб уникнути ненадійних пояснень. Але в BVŽ іноді вказано принаймні мову, наприклад: Lilium L. (лат. назва рослини); Luffa Mill. (араб. loofah — назва рослини).

Слід уточнити деякі відомості, пов’язані з походженням. Asklepios (= Asklėpios) — не персонаж міфології, а перший медик; Asklepijas насправді є грецьким богом лікування, богом лікарів (ANTŽ 1998). Ginkgo — це не китайська, а японська назва дерева (ANTŽ 1998). Можна додати: Euryale — не просто персонаж грецької міфології, а, точніше, одна з горгон (IMŽ 1999). Докладніше пояснюючи походження таксонів, у BVŽ згадують людей, чиїми прізвищами названо рослини. Їх названо натуралістами (K 20, L 187, N 70, S 383), а треба — природознавцями (так і є в E 173), адже натуралістами називають митців, які прагнуть фотографічно копіювати дійсність.

Незрозуміло, чому наголошення латинських епітетів подано в додатку — у словничку, а не в самому словнику. У словниках зазвичай наголошують усі слова, так зручніше. Треба наголосити й латинські назви родин рослин: DIPSACACEAE (=DIPSACÁCEAE), PINACEAE (=PINÁCEAE), ULVACEAE (=ULVÁCEAE) тощо.

Види могли б мати власну додаткову нумерацію. Не все впорядковано за абеткою, наприклад, 183 Bryum, 192 Bryonia — має бути навпаки. Подекуди в покажчику переплутано нумерацію: зазначено siningija S 304, хоча насправді це S 305. Не все внесено до розділу скорочень і символів: Eur. (A 2); Antarkt. (P 445); bot. (W5); išplit. (V 71); kolekc. (G 17); sukul. (A 250, A 253 та ін.); pap. (C 616); pašar. (G 167); pusrut. (A 574); незрозуміло, що позначено символом □ (F 31).

Покажчик литовських назв укладено бездоганно. Найбільший недолік полягає в тому, що коли у словнику подано кілька термінів, у покажчику немає відсилання «див.», тобто всі ці слова наведено окремо, без вказівки дивитися той чи інший синонім.

Номенклатура та проблеми її змін. У BVŽ усі назви родів однослівні, за винятком фразеологічного терміна vandens lelija. Назви видів здебільшого двослівні, хоча є з десяток однослівних загальновідомих назв: juodalksnis, diemedis, rapsas, kopūstas, ropė, agurotis тощо. Тут відступають від формальних вимог до найменування, але не від живої мови. LBŽ ще не наважився — писав alks-

152

nis juodalksnis, plukė žibuoklė, kopūstas kalafijoras, bajorė rugiagėlė, avietė gervuogė, kryklė vyšnia, ramunė ramunėlis, šilauogė mėlynė, žemuogė braškė тощо. Формальні вимоги BVŽ наважився порушити також у прикладкових термінах, наприклад: begonija svyruoklė, palmė nykštukė, beržas keružis, pataisas šarkakojis, aviža netikšė, aguona birulė та ще приблизно десять.

Однакову назву мають Chamaerops і C. humilis – palmė nykštukė, хоча другий мав би мати означення, наприклад, žemoji, пор. нім. Zwergpalme і niedrige Z., Schirmpalme, англ. dwarf palm і African hair palm, helm palm, рос. хамеропс і х. приземистый, карликовая пальма.

За шкалою назв видів у BVŽ найбільше видів має viksva — 76 (LBŽ — 51). А по одному виду в обох словниках назв рослин мають кілька десятків рослин.

У BVŽ з’явилося чимало змін латинських назв. У Вступі BVŽ сказано: «Об’єктивність оцінки обсягу таксонів та їхнього положення в загальній системі рослинного світу залежить від кількості наявної інформації. Додаткові дослідження рано чи пізно дадуть позитивний результат — узгодження поглядів» (BVŽ 1998: 8).

Коли вид перетворюють на рід, змінюється і литовська назва, наприклад:

D[ryopteris] Linnaeana — трикутнолистий папороть (LBŽ) — D. linna-eana ž. Gymnocarpium dryopteris — трикутний папоротник (BVŽ);

G[alium] cruciatum — хрестатий підмаренник (LBŽ) — G. cruciata ž. Cruciata laevipes — хрестата хрестівниця (BVŽ).

Із роду Agropyrum (varputis) у LBŽ утворено два роди — (Agropyron) valkūnas і (Elytrigia) varputis. Valkūnas як діалектний синонім не внесено навіть ані до LBŽ, ані до LF II. У XVIII томі LKŽ зазначено четверте значення valkūno — «varputis», уживане західними дзуками (в Алітусі, Єзнасі, Онускісі та інших місцях). Кожна зміна, навіть якщо вона є науковим досягненням, — справа непроста. Литовська мова добре дала собі раду з valkūnu; інші мови ще не знайшли різних назв для Agropyron, і Elytrigia — Queckel couch-grass/житняк, пырей. У LBŽ Cydonia (svarainis) тепер поділено на два роди: Cydonia — cidonija, Chaenomeles — svarainis (BVŽ). Недобре, що до литовського словника повернуто запозичення cidonija, яке повсюдно виправляють.

153

У системі описуваних у новому словнику рослин з’явилися несподівані нововведення — часткова заміна назв родин. Напр.: Brassicaceae (Cruciferae) – капустяні (хрестоцвіті); Fabaceae (Leguminosea) – бобові; Apiaceae (Umbelliferae) – селерові (зонтичні); Lamiaceae (Labiatae) – глухокропивові (губоцвіті); Asteraceae (Compositae) – айстрові (складноцвіті); Poaceae (Gramineae) – тонконогові (злакові); Arecaceae (Palmae) – арекові (пальмові). Чи не втрачаються точність і ясність у прагненні до певної системності — називати всі родини за родами? Принаймні не в ботаніці — у сільському господарстві мають зберігатися злакові та бобові. У БВЖ зазначено: «У словнику не передбачалося розв’язати питання таксономії та систематики» (БВЖ 1989: 8).

Литовські ботанічні назви. Литовська спеціальна лексика — принаймні ботанічна — вважається основним джерелом термінології. Comarum у БВЖ безпідставно перекладено як sūdras (ЛКЖ XIV sūdras, -a «твердий, злежаний»), тоді як у ЛБЖ було trindažolė (також у «Золині» П. Матуліоніса Žolyne). Традиційні усталені назви включають до різних каталогів рослин, енциклопедій, а також до ДЖ, тож не слід змінювати їх без крайньої потреби.

Про ботанічну номенклатуру багато писав багаторічний працівник термінологічної галузі К. Гайвеніс. Дивно, що в БВЖ зовсім не взяли до уваги його зауваження (Gaivenis 1985: 176). Напр.:

1. Для назв видів одного роду не варто вживати близькі за значенням означення, напр.: Carex rostrata – snapuotoji viksva (пор. латв. у ЛБЖ pudeļu grīslis [пляшкова осока]) і нинішню змінену назву — užpūstais grīslis [роздута осока] (цей та інші латвійські приклади зібрано на вебсторінці www.google.lt//latvijas.daba.lv/augi.senes/, а також перевірено за нормативним енциклопедичним словником «Latvijas daba», 1994–1998) і C. rhynchophysa – ilgasnapė viksva; Equisetum hyemale – šiurkštusis asiūklis (пор. ziemzaļā kosa [вічнозелений хвощ]) і E. trachyodon – šiurkščiadantis asiūklis тощо.

2. Слід уникати образних видових означень, які важко співвіднести з видом, напр.: Carex globularis – rutulinė viksva, пор. латв. apaļvārpainais grīslis [осока з округлим колосом]; Astragalus danicus – juodadantė kulkšnė, пор. латв. Dānijas tragantzīrnis [данська астрагала].

Запозичення та їхні литовські відповідники. Із понад півтори тисячі назв родів у БВЖ близько пів тисячі становлять самі лише запозичення з латинської мови. За кількістю запозичень БВЖ значно перевершує ЛБЖ. Напр.:

154

БВЖ кана (Canna) – у ЛБЖ indijinė papytė (Canna indica); карагана (Caragana) – žirmedis; карліна (Carlina) – sausažiedis; елім (Elymus) – smiltyninė rugiaveidė (Elymus arenarius); євгенія (Eugenia) – gvaizdikmedis; ферула (Ferula) – devyndrekis; гримія (Grimmia) – mitršepšė (і dailenis у Івінскіса); лігулярія (Ligularia) – sibirinė liežuvė (Ligularia sibiraca); месія (Meesia) – dantjunga (Meesea); пасифлора (Passiflora) – mėlynoji kryžiažiedė (Passiflora caerulea); робінія (Robinia) – baltažiedis vikmedis (Robinia Pseudacacea); шерардія (Sherardia) – arvenis (Sherardia arvensis); вейсія (Weissia) – žalsvoji balsvenė (Weissia viridula) тощо.

Іноді буває й навпаки:

БВЖ žydrūnis – у ЛБЖ агерат (Ageratum mexicanum); smaugikas (Celastrus) – celastras lipikas (Celastrus scandens); laumenė – doronikė (Doronicum); lapenis – filokaktas (Phyllocactus); smiltyninis šepetukas (Weingaertneria canescens, тобто Corynephorus canescens) – veingertnerija (лише синоніми smilgaveidė, šepetukas).

K. Gaivenio buvo siūlyta keisti svetimus gėlių pavadinimus (Gaivenis 1997: 47–48): Dieffenbachia – difenbachija – ajerinių šeimos augalas, taigi ajerūnė; Sansevieria – sansevjera – jos lapai panašūs į kardus, todėl karduotė; Caladium – kaladis – labai puošniais lapais, todėl keistinas lietuvišku žodžiu lapainis; Haworthia – avortija – dėl lapų margumo tinka vadinti margulė; gėlė Eranthis – erantis – anksti žydintis, taigi pavasariukas; Heliosperma – heliosperma – gr. helios „saulė“, taigi saulukė; Beloperone – beloperonė – jos žiedynai panašūs į spurgus, todėl spurg uotė; Chlorophytum – chlorofitas – su orinių šaknelių kuokšteliais tarsi viksvomis, todėl viksvūnė.

Погляньмо на номенклатуру рослин сусідніх країн — латвійську й німецьку: там міжнародних назв менше, ніж у литовській. Латвійські та німецькі ботанічні терміни намагаються творити засобами власних мов, пор.: Aneura – aneura – bezdzīsl enes [«без жилок»]/Bryum – brija – samtītes [«оксамитки»: латв. samts «оксамит»]/Birnmoos [«груша» + «мох»]; Cephalozia – cefalozija – pumpurzarenes [«брунька» + «гілочка»]/Kopf sproßmoos [«голова» + «ріст; пагін» + «мох»]; Drepanocladus – drepanė – sirplapes [«листя у формі серпа»]/Sichelmoos [«серп» + «мох»]; Lepidozia – lepidozija – zvīnlapes [«лусочколисті»]/Schuppenzweigmoos [«луски» + «гілка»];

155

Scopolia — скополія — lāpstītes [«лопаточки»]/ Tollkraut [«шалений; дивовижний» + «трава; рослина»].

У BVŽ подано alavijas (Aloe), але народна назва alijošius популярніша (LKŽ I, 1968), тож краще було б згадати обидві назви або, ще краще, повернутися до колишньої alijošiaus. Як синоніми наведено vaistinė ramunė ir ramunėlis (чому не ramunėlė?) (Matricaria recutita), valgomasis ridikas ir ridikėlis (Raphanus sativus). Artemisia absinthium — у LBŽ kietis metėlė; у LF VI — kartusis kietis (pelynas); у DŽ₄ pelynas, див. metėlė, а у BVŽ — kartusis kietis (pelynas — слов’янізм). У LBŽ Hyssopus називався juozapas, у BVŽ — isopas, juozažolė. Кращою є назва juozažolė (Gaivenis 1990: 79). Риція (Riccia) також потребує заміни: замість неї у LBŽ була назва plonė.

Часом складається враження, що в мові ботанічної науки бракує засобів найменування: створюються надто схожі назви — це збиває з пантелику й збіднює мову. Ось Hibiscus rosa-sinensis — kinrožė і Rosa chinensis — kinė rožė. Можна подумати, що це та сама рослина, хоча насправді це не так. Тому одну з назв варто уточнити: у LBŽ Hibiscus rosa-sinensis називається gražiažiede kinrože. Можна було б узяти приклад з інших мов, яким не маємо за що дорікнути: Hibiscus rosa-sinensis — Rosen-Eibisch/ China rose, Chinese hibiscus, shoe flower/ губчук, кумачкая роза; Rosa chinensis — Edel-Rose, Bengal-Rose, chinesische Rose/ Chinese rose, India rose/ роза кумачкая, чайная роза. Чи не найкраще було б перейменувати її — не kininė, а arbatinė rožė?

Не завжди прийнятні рідкісні запозичені епітети, які не відображають розрізнювальних ознак, наприклад: sareptinis bastutis (Brassica juncea), gimnodininis glenodinis (Glenodium gymnodinium) тощо.

До LBŽ увійшли назви, які сьогодні не потрапили б до переліків ботанічних назв. Наприклад: у LBŽ Viola canina — šunpijonkė, а в BVŽ маємо šuninę našlaitę; у LBŽ Bryum — silnyčius, у BVŽ — brija; у LBŽ Carthamus — kriukuzas, у BVŽ — dygminas. Неприйнятна назва BVŽ gójasamanė (Pseudoscleropodium), оскільки gojus — чужомовне запозичення.

У словнику виявлено терміни, які потребують виправлення: arachis (=žemės riešutas); kokos-palmė (=kokosinė palmė); alyvpalmė (=alyvinė palmė) (TT 1992). Однослівні латинські терміни зручні для ботанічної науки, проте деякі з них не слід перекладати складними словами (Gaivenis 1989: 44) — rapipalmė

156

(=пальма ліщина); сабальова пальма (=пальма-малюк?); сагова пальма (=пальма ґудзикова).

Esama abejotinų atvejų, kai žodžiai sulietuvinami, pavyzdžiui: Amaryllis — amarilė (=amarilis?); Hawortija — avortija (=hawortija); Marsilea — marsilija (=marsilėja?); Lodoicea — lodoicė (=lodoicėja?).

Наголошування та орфографічні помилки. Виявлено кілька неточностей у наголошуванні: spanguolė (=spańguolė); areka (=arekà); kapāris (=kāparis); bukadyglis (=bukadýglis) maurabragis, пор. gausiadyglis m.; Berchtòldo (=Bèrchtoldo) plūdė (Potamogeton berchtodii).

Не позначено наголос у таких литовських або латинських словах: sidabrinis (=sidabrìnis) antūris; Cephaelis, Cuminum; Gigartina; Laminaria, Lyngbya; Mallomonas, Metzgeria, Microcystis; Navicula; Odontoschisma; Phacus, Physcomitrium, Plagiochila, Ptilidium; Riccia, Rivularia; Scapania, Scytonema, Solenostoma, Stauroneis; Vaucheria, Volvox. У BVŽ виявлено небагато орфографічних і друкарських помилок: ilìnas (=ýlinas) nariuotis; naturalistas (=natūralistas); dmbliai (=dumbliai), Jobibara (=Jobibarba) sobolifera.

Ботанічну номенклатуру постійно уточнюють. У Pratarmėje BVŽ сказано, що «було поставлено за мету уніфікувати литовські назви рослин, уживані фахівцями різних галузей і аматорами, та допомогти уникнути плутанини» (5). І справді, хотілося б мати сталіші назви — більше литовських, живіших, легших. Звісно, литовські назви мають бути утворені за правилами литовської мови.

Виконано дві сизифові праці: одному словнику вже зрілий вік, а інший ще юний. LBŽ більш литовський і чистіший, тоді як у BVŽ дуже бракує литовських відповідників або замін. BVŽ — видання лише для ботанічної науки, для тих, хто її вивчає та викладає. Багато рослин широко розповсюджені, нові постійно поширюються, але нерідко мають чужі, нелитовські назви.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

ANTŽ 1998: Antikos žodynas, Vilnius.

BVŽ 1998: Botanikos vardų žodynas. Sudarė R. Jankevičienė, Vilnius.

DŽ₄ 2000: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

Gaivenis K. 1985: Lietuvos augalų genčių ir rūšių pavadinimai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 24, 176.

157

Gaivenis K. 1989: Mokslo kalbos dalykai. – Kalbos kultūra 56, 43–49.

Gaivenis K. 1990: Yzopas arba juozažolė. – Kalbos kultūra 58, 79.

Gaivenis K. 1997: Siūlome kelis lietuviškus gėlių pavadinimus. – Kalbos kultūra 69, 46–48.

IMŽ 1999: Iliustruotas mitologijos žodynas, Vilnius.

LBŽ 1938: Lietuviškas botanikos žodynas. Sudarė Botanikos žodyno komisija, vadovaujama L. Vailionio, red. J. Dagys, Kaunas.

LF 1959–1980: Lietuvos TSR flora 1–6, Vilnius.

LKŽ I 1968: Lietuvių kalbos žodynas 1, Vilnius.

LKŽ XIV 1986: Lietuvių kalbos žodynas 14, Vilnius.

LKŽ XVIII 1997: Lietuvių kalbos žodynas 18, Vilnius.

Matulionis P. 1906–1907: Žolynas: Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas, Vilnius.

TT 1992: Terminologijos taisymai, Vilnius.

TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius.

Solvita LABANAUSKIENĖ

Отримано 2002-11-04

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, LT-2055 Vilnius

Ел. пошта: solv [email protected]

158