Назви рослин литовською та латиською мовами в Словнику з охорони навколишнього середовища EnDic2004

SOLVITA LABANAUSKIENĖ

Інститут литовської мови

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Фінський інститут охорони навколишнього середовища 2004 року видав дев’ятимовний Словник з охорони навколишнього середовища EnDic2004 (далі — словник EnDic2004): фінською, естонською, англійською, французькою, німецькою, шведською, литовською, латиською та російською мовами (до номенклатурних одиниць додається десята мова — латина). У ньому зафіксовано 6039 термінів із різних галузей охорони навколишнього середовища, наприклад: біології, ботаніки, хімії, екології, фізики, географії, геології, медицини, метеорології, мореплавства, зоології тощо.

Литовські терміни в словнику EnDic2004 подали Альбіна Ауксорюте й Ангеле Каулякене (Інститут литовської мови), Кароліс Янкявічюс (Інститут ботаніки), Альгімантас Паулаускас (Університет Вітаутаса Великого), Вітаутас Рашкаускас (Вільнюський університет) і Пятрас Заянчяускас (Інститут екології). Латиські терміни подали Ілас Дрейєрс (Ilo Dreyer) (Ризький технічний університет) та Андріс Спріцис (Латвійський університет). Їх переглянув і доповнив Едгарас Вімба (Edgars Vimba), якому допомагав Ансіс Зівертс (Ansis Zīverts) (Латвійський сільськогосподарський університет).

До словника включено більшість назв спорових і квіткових рослин регіону Балтійського моря. У цій статті розглядається ботанічна номенклатура однієї групи мов, споріднених генетично, — балтійської: понад 300 назв родів рослин литовською та латиською мовами і понад 430 назв видів, які аналізуються з погляду походження та словотвору. Зіставляючи в статті литовські й латиські назви рослин, авторка намагається визначити подібності й відмінності ботанічних номенклатур обох мов.

У 1735 році шведський натураліст Карл Лінней (Carolus Linnaeus) у праці Система природи (Systema naturae) опублікував створену ним систему рослинного світу. Він першим розробив бінарну номенклатуру, визначив поняття виду, роду та деяких вищих таксономічних категорій, назви рослин

Terminologija | 2009 | 16

93

sudarymo principus (žr. Kutorga 1997: 15). Šveicarų botanika Alfonsas de Kandolis (Alphonse de Candolle) pirmasis pasiūlė nomenklatūros taisyklių rinkinį, kuris 1867 m. patvirtintas Tarptautiniame botanikų kongrese Paryžiuje. Minėtos nomenklatūros taisyklės sudarė Tarptautinio botanikos nomenklatūros kodekso pagrindą (plačiau žr. Genelytė 2001). Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardų nomenklatūra nėra įteisinta oficialiu kodeksu, tačiau sudarant augalų vardus remiamasi tam tikrais Tarptautinio botanikos nomenklatūros kodekso principais.

Перш ніж розпочати розгляд назв рослин у словнику EnDic2004, важливо обговорити деякі терміни, а саме: таксон, ранг таксона, номенклатура.

Botanikos terminų žodyne (1965) terminas taksonas (gr. taxis – sudėstymas, sutvarkymas) apibrėžiamas taip: sistematikos vienetas (rūšis, gentis, šeima, eilė, tipas) (BTŽ 1965: 438). Taksonų rangas – apibrėžtos hierarchijos pakopa (БЭС 1986).

Поняття номенклатура у науковій літературі розуміють по-різному. Російська мовознавиця Ольга Ахманова у Словнику лінгвістичних термінів (Словарь лингвистических терминов) характеризує номенклатуру так: це сукупність спеціальних термінів (назв), уживаних у певній галузі науки, назви типових об’єктів цієї галузі (цим номенклатура відрізняється від термінології, що охоплює назви абстрактних понять і категорій) (Ахманова 2005: 270). Тетяна Канделакі визнає, що поняття номенклатури охоплює не лише назви конкретних об’єктів, а й інші категорії, наприклад назви методів, способів, а також технічних дій, операцій і пов’язані з ними скорочення — індекси, типи, моделі тощо (Канделаки 1973: 64–65). Латвійська термінологиня Валентина Скуїня (Valentīna Skujiņa) вказує на основну відмінність між термінологією та номенклатурою: призначення терміна — назвати об’єкт за його істотними ознаками, а номенклатурної одиниці — лише за зовнішньою (символічною) ознакою (Skujiņa 2002: 44).

У статті назви родів рослин розглянуто синхронно; їх поділено на непохідні назви та похідні.

НАЗВИ РОДІВ РОСЛИН ЛИТОВСЬКОЮ ТА ЛАТИСЬКОЮ МОВАМИ

Із семи основних таксономічних рангів у словнику EnDic2004 подано лише два — роду та виду. Назва роду виражається одним латинським словом. Литовська назва роду складається з одного слова, поданого у формі називного відмінка однини. У латиській мові назви родів рослин згідно з нормами цієї мови

94

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

термінології також є однослівними, однак уживається форма множини (див. Stalažs 2004: 22), наприклад¹:

L116 лат. Larix — лит. модрина — латис. lapegles;

M448 лат. Pinus — лит. сосна — латис. priedes;

P058 лат. Salix — лит. верба, верболіз — латис. vītoli un kārkli;

P408 лат. Alchemilla — лит. манжетка — латис. rasakrēsliņi²;

P610 лат. Fagus — лит. бук — латис. dižskābarži;

S133 лат. Pleurozium — лит. шилосманка — латис. rūsaines.

Назви родів литовською та латиською мовами входять до складу видової назви, тому у статті розглядаються разом і окремо наведені назви родів, і назви родів, що входять до складу видових назв. Загалом у словнику EnDic2004 виявлено близько 300 назв родів рослин, із них лише окремо подані назви родів становлять 8%.

Непохідні назви родів рослин. Непохідні назви родів рослин литовською та латиською мовами за походженням належать до спадкової лексики, тобто до давньої індоєвропейської, спільної балто-слов’янської та властивої лише балтійським мовам лексики. Найдавнішим шаром лексики вважається індоєвропейська лексика; її приклади (близько 3% усіх назв родів) можна знайти в досліджуваному словнику³:

H265 лат. Avena fatua — лит. порожній овес — латис. vēja auza (латис. vējš «вітер» LLKŽ 766: auza «овес» LLKŽ 99), пор. рос. овсюг, овёс пустой. Слово давньої індоєвропейської лексики, збережене в більшості індоєвропейських мов (див. Sabaliauskas 1990: 38; Karulis 2001: 93);

K488 лат. Dryopteris filix-mas — лит. чоловіча папороть — латис. melnā vīrp aparde (латис. vīrs «чоловік» LLKŽ 781; paparde «папороть» LLKŽ 506), пор. нім. gemeiner Wurmfarn m. Відповідники можна знайти не лише в германських, а й у слов’янських мовах, пор. давньоверхньонім. farn, рос. папороть, пол. paproć, болг. папрам (див. Sabaliauskas 1990: 42; Karulis 2001: 652);

K530 лат. Betula – лит. береза – латв. bērzi, пор. рос. берёза, нім. Birke f., англ. birch. Належить до давнього індоєвропейського лексичного шару, пор. пол. brzoza, болг. бреза (див. Sabaliauskas 1990: 39; Karulis 2001: 122);

K581 лат. Pinus contorta – лит. скручена сосна, пор. латв. klinškalnu

¹ У прикладах вказані велика літера й число позначають номер термінологічної статті у словнику EnDic2004, далі наведено латинську, литовську та латиську назви рослини. У випадках зіставлення вказуються російські, німецькі, англійські або назви рослин іншими мовами.

² Turi būti rasaskrēsliņi (LAN 2003: 311).

³ Задля ясності назви литовських і латиських родів рослин, а також видові компоненти назв описаних видів рослин подано розрядженим шрифтом.

Terminologija | 2009 | 16

95

у додатку⁴. Лит. Pušis пов’язане з прус. peuse (див. Sabaliauskas 1990: 42). На думку різних мовознавців, у латиській мові вживається слово не цілком ясного походження priede (Karulis 2001: 714);

K778 лат. Ulmus laevis – лит. в’яз – латв. parastā vīksna, пор. рос. вяз, пол. wiąẑ (див. Sabaliauskas 1990: 44; Karulis 2001: 1162);

L149 лат. Alnus – лит. вільха – латв. alksņi, пор. рос. ольха, нім. Erle, пол. olcha, болг. елха (див. Sabaliauskas 1990: 38; Karulis 2001: 66);

M289 лат. Malus sylvestris – лит. лісова яблуня – латв. mežābele (латв. mežs «ліс, пуща» LIKŽ 412, ābele «яблуня» LLKŽ 16), пор. рос. лесная яблоня. Слово давньої індоєвропейської лексики, пор. пол. jabłoń, болг. аблан (див. Sabaliauskas 1990: 41; Karulis 2001: 53);

S007 лат. Fraxinus – лит. ясен – латв. oši, пор. рос. ясень, нім. Esche f, англ. ash. На відміну від інших індоєвропейських мов, слово в балтійських мовах зберегло майже незмінну форму, пор. пол. jasień, болг. ясен (див. Sabaliauskas 1990: 44; Karulis 2001: 636);

T277 лат. Padus avium, Prunus padus, Prunus racemosa – лит. черемха звичайна – латв. parastā ieva, пор. рос. ива, пол. iwa, болг. ива (див. Sabaliauskas 1990: 39; Karulis 2001: 338);

V002 лат. Acer – лит. клен – латв. kļavas, пор. рос. клён, пол. klon, болг. клен (див. Sabaliauskas 1990: 40; Karulis 2001: 408).

Варто згадати кілька назв рослин, які пов’язані з давньою індоєвропейською лексикою, але формально їх можна словотвірно членувати, наприклад:

J013 лат. Chenopodium album – лит. лобода біла – латв. baltā balanda⁵, пор. рос. белая марь, нім. weißer Gänsefuß m, англ. goosefoot. За А. Sabaliauskas, це назва, властива лише цим двом мовам і пов’язана з лит. baltas, латв. balts (Sabaliauskas 1990: 155; Karulis 2001: 99);

M406 лат. Vaccinium myrtillus – лит. чорниця – латв. mellene. Пов’язане з лит. mėlas, mėlynas, латв. melns «чорний» (див. Sabaliauskas 1990: 160; Karulis 2001: 580–581);

V019 лат. Rubus idaeus – лит. малина – латв. meža avene, пор. рос. обыкновенная малина, нім. Himbeere f, англ. raspberry. Назва пов’язана з лит. avis (Sabaliauskas 1990: 154; Karulis 93).

Деякі спільні лексичні назви рослин у балтійських і слов’янських мовах (приблизно 1% усіх назв родів) також можна знайти у словнику EnDic 2004, наприклад:

⁴У тих випадках, коли литовська або латвійська назва рослини не відповідає розглядуваному твердженню, зазначається пор.

⁵Див. Edelman 1978.

96

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

K474 лат. Picea – лит. egle – латв. egle. Пор. рос. ель, пол. jodła, болг. ела, чес. jedle (Sabaliauskas 1990: 120; Karulis 2001: 261);

K129 лат. Calluna vulgaris – лит. š blues – латв. parastais virsis. Пор. рос. вереск, пол. wrzos, чес. vřes (Sabaliauskas 1990: 122; Karulis 2001: 1174);

L112 лат. Tilia – лит. liepa – латв. liepa. Пор. рос. луна, пол. lipa, болг. луна (Sabaliauskas 1990: 121; Karulis 2001: 525–526);

P200 лат. Sorbus aucuparia – лит. paprastasis šermukšnis – латв. parastais pīlādzis. Литовську назву рослини А. Сабаляускас вважає балтійсько-слов’янською лексичною спільністю (див. Sabaliauskas 1990: 121). Латвійська назва рослини pīlādzis є запозиченням із лівської мови pīlag (Karulis 2001: 682).

У словнику виявлено спільні назви родів рослин у литовській та латвійській мовах (близько 4%), характерні лише для балтійських мов, наприклад:

H275 лат. Humulus lupulus – лит. paprastasis apynys – латв. parastais apinis, пор. рос. обыкновенный хмель, нім. Hopfen m, англ. hop. Характерно лише для литовської та латвійської мов (Sabaliauskas 1990: 154; Karulis 2001: 71);

J085 лат. Phragmites communis, Phragmites australis – лит. paprastoji nendrė – латв. parastā niedre, пор. рос. обыкновенный тростник, нім. gemeines Schilfrohr n, англ. common reed. Лит. nendrė і латв. niedre намагаються пов’язати із санскритським nadāh, проте цей зв’язок дуже сумнівний (Sabaliauskas 1990: 157; Karulis 2001: 626);

M442 лат. Trifolium montanum – лит. kalninis dobilas – латв. kalnu āboliņš, пор. рос. горный клевер, нім. Bergklee m, англ. mountain clover. Імовірно, це назва, характерна лише для балтійських мов (Sabaliauskas 1990: 155; Karulis 2001: 54);

P529 лат. Vaccinium vitis-idaea – лит. bruknė – латв. brūklene, пор. рос. брусника, нім. Preiselbeere f, англ. cowberry, lingonberry. А. Сабаляускас пов’язує цю назву з лит. braukti, латв. braukt (див. Sabaliauskas 1990: 155), тоді як, на думку К. Каруліса, це слово слід пов’язувати зі слов’янськими мовами, пор. рос. брусника, укр. брусниця, болг. брусница (див. Karulis 2001: 147–148);

T031 лат. Quercus robur – лит. paprastasis ąžuolas – латв. parastais ozols, пор. рос. обыкновенный (черешчатый) дуб, нім. Stieleiche f, англ. common oak. Це назви рослин неясного походження, характерні лише для балтійських мов (див. Sabaliauskas 1990: 155; Karulis 2001: 638);

T202 лат. Salix cinerea – лит. pilkasis karklas – латв. pelēkais kārklas, пор. рос. пепельная ива, нім. Grauweide f, англ. grey willow. В інших індоєвропейських мовах це слово не має відповідників (Sabaliauskas 1990: 156);

Terminologija | 2009 | 16 97

V067 лат. Carpinus betulus – лит. paprastasis skroblas – латв. parastais skābardis, пор. рос. обыкновенный граб, нім. Weißbuche f, англ. hornbeam, white beech. Такі назви рослин належать до лексичного шару, характерного лише для балтійських мов (див. Sabaliauskas 1990: 158), однак їх можна пов’язати і з давньою індоєвропейською лексикою (див. Karulis 2001: 824);

V449 лат. Aegopodium podagraria – лит. paprastoji garšva – латв. podagras gārsa, пор. рос. обыкновенная сныть, нім. Geißfuß m, англ. ground elder, [common] goatweed. Це спільна спадщина балтійських мов (Karulis 2001: 290–291).

Невелику частину назв родів рослин литовською та латиською мовами в досліджуваному словнику EnDic2004 становить запозичена лексика. Запозичення зазвичай поділяють на давні й нові. Давні запозичення (близько 3% усіх назв родів) прийшли з фінських (a), слов’янських (b) і германських (c) мов, наприклад:

a) K240 лат. Juniperus – лит. kadagys – латв. kadiki. Слова обох мов можна вважати запозиченнями з фінських мов (Sabaliauskas 1990: 226; Karulis 2001: 366);

K600 лат. Equisetum – лит. asiūklis – латв. kosas. Багато дослідників фінських мов вважають лит. asiūklį словом фінського походження (Sabaliauskas 1990: 226), а латв. kosas може бути словом латиського походження (Karulis 2001: 415);

b) H213 лат. Dianthus arenarius – лит. smiltyninis gvazdikas – латв. smiltāju neļķe. У слов’янських мовах назву gvazdikas утворено за назвою квітки в німецькій мові, пор. верхньонім. Näglein «гвоздика»: Nagel «цвях» – рос. гвоздика: рос. гвоздь «цвях» (Sabaliauskas 1990: 239). Латв. neļķe, найімовірніше, є германізмом, пор. нім. Nelke f;

J165 лат. Heracleum – лит. barštis, пор. латв. latvīnis, рос. борщевик. Назва роду рослин у литовській мові є словом слов’янського походження (див. Sabaliauskas 1990: 237), назва рослини в латиській мові є похідним словом;

K106 лат. Acorus calamus – лит. balinis ajeras – латв. smaržīga kalme. Лит. ajeras вважається слов’янізмом у литовській мові, пор. пол. ajer, білор. азавок, пол. gwoździk (див. Sabaliauskas 1990: 237). Латиське kalme є запозиченням із нім. Kalmus m (Karulis 2001: 371);

K697 лат. Carum carvi – лит. paprastasis kmynas – латв. parastā ķimene, пор. рос. обыкновенный тмин, нім. Kümmel m. Литовська назва роду рослин є слов’янізмом. Назва kmynas потрапила до слов’янських мов із німецької та грецької, а можливо, навіть із латинської мови (див. Sabaliauskas 1990: 239–240). Латиська назва рослини прийшла з німецької мови (Karulis 2001: 473);

V279 лат. Mentha aquatica – лит. vandeninė mėta – латв. ūdens mētra, пор. рос. водная мята. Назви роду рослин у литовській та латиській мовах прийшли зі слов’янських мов (див. Sabaliauskas 1990: 241, Karulis 2001: 585);

98

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

c) H217 лат. Papaver dubium – лит. dirvinė aguona – латв. lauku magone, пор. нім. Hügelmohn m, рос. сомнительный мак. Назви родів рослин в обох мовах запозичені з германських мов (Sabaliauskas 1990: 261, Karulis 2001: 557);

H230 лат. Vicia sepium – лит. patvorinis vikis – латв. žogu vīķis, пор. нім. Zaunwicke f, рос. заборный горошек. Назва роду в обох мовах походить із німецької (див. Sabaliauskas 1990: 262, Karulis 2001: 1163).

У словнику EnDic2004 нові запозичення, тобто назви родів рослин литовською та латиською мовами, запозичені з латинської номенклатури: у литовській мові їх виявлено близько 6% (a), у латиській — майже 12% усіх назв родів (b), наприклад:

a) L135 лат. Polemonium caeruleum – лит. mėlynasis palemonas, пор. латв. zilā kāpnīte, рос. голубая синюха, фр. polémoine f bleue;

N102 лат. Lobelia dortmanna – лит. ežerinė lobelija – латв. ūdeņu lobēlija, пор. рос. лобелия Дортмана, нім. Wasserlobelie, англ. water lobelia;

R268 лат. Ramalina – лит. ramalina – латв. ramalīnas, пор. рос. рамалина;

V098 лат. Linnaea borealis – лит. šiaurinė linėja – латв. ziemeļu linneja, пор. рос. северная линнея;

b) H240 лат. Cetraria – латв. cetrārijas, пор. лит. kerpėna, рос. цетрария, англ. cetraria lichen;

I135 лат. Spirodela polyrrhiza – латв. parastā spirodela, пор. лит. багатокорінник, рос. обыкновенный многокоренник;

K195 лат. Parmelia – латв. parmēlijas, пор. лит. керпиця, рос. пармелия;

K305 лат. Xanthoria – латв. ksantorijas, пор. лит. жовта лишайниця, рос. ксантория;

K404 лат. Lobaria – латв. lobārijas, пор. лит. платужка, рос. лобария;

L170 лат. Scheuchzeria palustris – латв. purva šeihcērija, пор. лит. болотна шейхцерія, рос. болотная шейхцерия;

L420 лат. Bryoria – латв. briorijas, пор. лит. лаумогаврія;

P055 лат. Hypogymnia – латв. hipogimnijas, пор. лит. плюнкежис, рос. гипогимния, нім. Hypogymnia;

R023 лат. Sphagnum – латв. sfagni, пор. лит. сфагнум, рос. торфяной мох, сфагнум, англ. sphagnum moss;

T183 лат. Cladonia — латв. kladonijas, пор. лит. šiurė.

Похідні слова. Видатний литовський термінолог Казімерас Гайвеніс у статті Назви родів і видів рослин Литви (див. Gaivenis 1985) проаналізував 724 назви родів рослин і 2153 назви видів рослин литовської мови, по-

Terminologija | 2009 | 16

99

teiktus šešiuose Lietuvos TSR floros (1959–1980) tomuose. Pasak jo, apie 69% lietuviškų genčių vardų turi darybinių požymių. EnDic2004 žodyne lietuviškų darinių rasta 83%, o latviškų⁶ – 77%.

У ботанічній номенклатурі, як і в термінології інших наук, переважають слова, утворені за допомогою суфіксів⁷ — близько 42% литовських і близько 32% латиських. Назви рослин в обох балтійських мовах переважно є похідними із суфіксами лит. -enis, -enė (a), відповідно латв. -enis, -ene (b), наприклад:

a) K307 лат. Lotus corniculatus — лит. paprastasis gargždenis, пор. латв. raganais vainagndziņš:

L336 лат. Cardamine pratensis — лит. pievinė kartenė, пор. латв. pļavas ķērsa;

M377 лат. Hedera helix — лит. paprastoji gebenė, пор. латв. parastā efeja, Baltijas efeja;

N004 лат. Usnea — лит. kedenė, пор. латв. usnejas:

S189 лат. Loiseleuria procumbens — лит. šliaužiantysis bruknenis, пор. латв. guloša lozēlerija;

S292 лат. Sium latifolium — лит. plačialapė drėgmenė, пор. латв. platlapu cemere;

b) M272 лат. Geranium sylvaticum — латв. meža gandrene, пор. лит. miškinis snaputis;

M385 лат. Ribes nigrum — латв. melnā upene, пор. лит. juodasis serbentas;

N104 лат. Centaurea phrygia — латв. bārkšu dzelzene, пор. лит. juodagalvė bajorė;

P140 лат. Convolvulus arvensis — латв. tīruma tītenis, пор. лит. dirvinis vijoklis;

R271 лат. Knautia arvensis — латв. tīruma pēterene, пор. лит. dirvinė buožainė;

U011 лат. Potamogeton natans — латв. peldošā glīvene, пор. лит. plūduriuojančioji plūdė.

До продуктивних суфіксів належать демінутивні суфікси лит. -ytė, -utis, -utė та -ėlis, -ėlė (a) і латв. -ītis, -īte та -iņš, -iņa (b), наприклад:

a) -ytė: P139 лат. Barbarea vulgaris – лит. paprastoji barborytė, пор. латв. parastā zvērene;

⁶Досліджуючи словотвір латвійських назв рослин, спиралися на статтю Інесе Еделмане (Inesės Ēdelmanes) Augu nosaukumu darināšanas veidi latviešu valodā (1978).

⁷Термінолог Стасіс Кейніс багато досліджував і писав про словотвір термінів литовської мови. На його думку, більшість похідних іменників, уживаних у термінології, утворено за допомогою суфіксів (Keinys 2005: 21).

100

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

T275 лат. Anthoxanthum odoratum – лит. kvapioji gardūnytė, пор. латв. parastā smaržzāle;

I132 лат. Rhinanthus angustifolius, Rhinanthus serotinus – лит. didysis barškutis, пор. латв. lielais zvagulis;

K119 лат. Matricaria recutita – лит. vaistinė ramunėlė, ramunėlis, пор. латв. ārstniecības kumelīte;

K396 лат. Cerastium arvense – лит. dirvinė glažutė, пор. латв. tīruma radzene;

M444 лат. Origanum vulgare – лит. paprastasis raudonėlis, пор. латв. parastā raudene;

O067 лат. Maianthemum bifolium – лит. dvilapė medutė, пор. латв. divlapu žagatiņa;

P152 лат. Thlaspi arvense – лит. dirvinė čiužutė, пор. латв. tīruma naudulis;

U019 лат. Campanula latifolia – лит. plačialapis katilėlis, пор. латв. platlapu pulkstenīte;

b) J076 лат. Trifolium arvense – латв. matainais āboliņš, пор. лит. dirvinis dobilas;

K308 лат. Sedum acre – латв. kodīgais laimiņš, пор. лит. aitrusis šilokas;

K402 лат. Viola tricolor – латв. trejkrāsu atraitnīte, пор. лит. trispalvė našlaitė;

M212 лат. Lathyrus maritimus – латв. jūrmalas dedestiņa, пор. лит. pajūrinis pelėžirnis;

N018 лат. Echium vulgare – латв. parastais daglītis, пор. paprastasis ežeinis;

P593 лат. Corydalis solida – латв. Hallera cīrulītis, пор. лит. paprastasis rūtenis;

V063 лат. Melilotus albus – латв. baltais amoliņš, пор. лит. baltaziedis barkūnas.

У словнику EnDic2004 виявлено менше інших похідних із литовськими (a) та латвійськими (b) суфіксами, наприклад:

a) -ėinis: R047 лат. Fucus vesiculosus – лит. pūslėtasis guveinis, пор. латв. pūšļu fuks;

V042 лат. Chamaedaphne calyculata – лит. durpyninis bereinis, пор. латв. ārkausa kasandra;

-ynas: N046 лат. Ranunculus acris (acer) – лит. aitrusis vėdrynas, пор. латв. kodīgā gundega;

Terminologija | 2009 | 16 101

P622 лат. Corylus avellana – лит. paprastasis lazdynas, пор. латв. parastā lazda;

-ingė: S327 лат. Lysimachia nummularia – лит. šliau žiančioji šilingė, пор. латв. pļavas zelt ene;

T282 лат. Trichophorum cespitosum – лит. kupstinė būlingė, пор. латв. ciņu mazmeldrs;

-ūnė: R008 лат. Littorella uniflora, Plantago uniflora – лит. ežerinė kraštūnė, пор. латв. vienzieda krastene;

-uonė: V262 лат. Hippuris vulgaris – лит. paprastoji uodeguonė, пор. латв. parastā skujene;

b) -ainė: L182 лат. Rhytidiadelphus – латв. spuraines, пор. лит. kerėža;

S422 лат. Senecio paludosus – латв. krasmalas krustaine, пор. лит. aukštojižilė;

-elė: K142 лат. Linaria vulgaris – латв. parastā vīrcele, пор. лит. paprastoji linažolė;

R252 лат. Berberis vulgaris – латв. parastā bārbele, пор. лит. paprastasis raugerškis;

-ulis: A235 лат. Anemone sylvestris – латв. meža virbulis, пор. лит. lieknoji plukė.

Слід підкреслити, що латиські назви родів рослин часто утворюються за допомогою двох суфіксів: -en- + -ītė або -el + -ītė (зменшувальний), наприклад:

Y140 лат. Goodyera repens – латис. ložņu saulenīte, пор. лит. šliaužiančioji sidabriukė;

K252 лат. Polygala amarella – латис. rūgtā zīpenīte, пор. лит. karčioji putokšlė;

K397 лат. Gentianella campestris – латис. lauka drudzenīte, пор. лит. ganyklinė gencijonėlė;

R149 лат. Sagina procumbens – латис. gulošā gaurenīte, пор. лит. gulsčioji žemenė;

-el + -ītė: K401 лат. Dianthus deltoides – латис. dzirkstelīte, пор. лит. ѕ̌илинис gvazdikas;

M192 лат. Aster tripolium, Tripolium vulgare – латис. jūrmalas miķelīte, пор. лит. trispalvis astras;

P197 лат. Matricaria discoidea – латис. maura kumelīte, пор. лит. bev ainikė ramunė.

У флорі Литовської РСР складені литовські назви родів рослин за поширеністю (близько 33% усіх утворень) поступаються лише суфіксальним похідним (Gaivenis 1985: 167). Тенденція до творення складних слів властива й латиській мові

102

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

augalų vardams (Ėdelmane 1968: 105). Tai matyti ir iš EnDic2004 žodyne pateiktų sudurtinių augalų genčių vardų: lietuviškų rasta 29%, latviškų gerokai daugiau – 37% visų genčių vardų, pvz.:

I151 лат. Arctium lappa – лит. великий лопух – латв. lielais diždadzis (латв. dižs «великий, величний» LLKŽ 161, dadızis «лопух» LLKŽ 142);

K394 лат. Potentilla anserina – лит. перстач гусячий, пор. латв. maura retejs (латв. retēt «рідшати» LLKŽ 605);

K406 лат. Primula veris – лит. первоцвіт весняний – латв. gailbiksīte (латв. gailis «півень» LLKŽ 204, biksītes «штанці» LLKŽ 116);

K782 лат. Oxalis acetosella – лит. звичайна заяча капуста – латв. meža zaķskābene (латв. zaķis «заєць» LLKŽ 787, skābene «щавель» LLKŽ 667), пор. рос. обыкновенная кислица, заячья капуста;

K594 лат. Scirpus sylvaticus – лит. лісовий комиш, пор. латв. meža meldrs (латв. meldrs «комиш» LLKŽ 407);

K765 лат. Pulsatilla patens, Anemone patens – лит. сон широколистий – латв. meža silpurene (латв. sils «сосновий ліс» LLKŽ 664, purene «анемона» LLKŽ 590);

M262 лат. Gymnocarpium dryopteris – лит. трикутний щитник – латв. ozolu kailpaparde (латв. ozols «дуб» LLKŽ 489, kails «голий» LLKŽ 315, paparde «папороть» LLKŽ 506);

P094 лат. Saxifraga granulata – лит. ломикамінь зернистий – латв. pļavas akmeņlauzīte (латв. akmens «камінь» LLKŽ 35, lauzt «ламати» LLKŽ 374);

P231 лат. Gagea minima – лит. гусяча цибулька мала – латв. mazā zeltstarīte (латв. zelts «золото» LLKŽ 789, starot «променіти; сяяти» LLKŽ 690);

P508 лат. Solanum dulcamara – лит. паслін солодко-гіркий – латв. bebrukārkliņš (латв. bebrs «бобер» LLKŽ 108, kārkls «верба» LLKŽ 323);

V377 лат. Euphorbia helioscopia – лит. молочай городній – латв. saules dievkrēsliņš (латв. Dievs «Бог» LLKŽ 163, krēsls «стілець, крісло» LLKŽ 352);

K722 лат. Comarum palustre, Potentilla palustris – латв. purva vārnkāja (латв. vārna «ворона» LLKŽ 762, kāja «нога» LLKŽ 316), пор. лит. шудра болотна;

M221 лат. Ranunculus baudotii – латв. jūras ūdensgundega (латв. ūdens «вода» LLKŽ 737, gundega «жовтець» LLKŽ 225), пор. лит. жовтець морський;

V212 лат. Calla palustris – латв. purva cūkausis (латв. cūka «свиня» LLKŽ 143, auss «вухо» LLKŽ 97), пор. лит. белокрильник болотний;

Terminologija | 2009 | 16

103

V300 лат. Trapa natans – латв. peldošais ezerrieksts (латв. ezers «озеро» LLKŽ 196, rieksts «горіх» LLKŽ 607), пор. лит. plūduriuojantis agaras.

Суфіксальні похідні для назв литовських (a) і латвійських (b) родів рослин уживаються рідко, однак вони популярніші за префіксальні похідні (c, d), наприклад:

a) -a: N099 лат. Orthilia secunda – лит. vienašalė užgina, пор. латв. laimes palēcīte;

-ē: K470 лат. Galeopsis speciosa – лит. geltonžiedė aklė, пор. латв. raibais aklis;

L334 лат. Pedicularis palustris – лит. pelkinė glindė, пор. латв. purva jāreglīte;

P154 лат. Senecio vulgaris – лит. paprastoji žilė, пор. латв. parastā krustaine;

R214 лат. Symphytum officinale – лит. vaistinė taukė, пор. латв. ārstniecības tauksakne;

-is: E149 лат. Petasites hybridus – лит. plačialapis šaukštis, пор. латв. bastarda tūsklape;

K400 лат. Artemisia campestris – лит. dirvoninis kietis, пор. латв. lauka vībotne;

S405 лат. Ledum palustre – лит. pelkinis gailis, пор. латв. purva vaivariņš;

b) -a: J013 лат. Chenopodium album – латв. baltā balanda, пор. лит. baltoji balanda;

-e: H003 лат. Populus tremula – латв. parastā apse, пор. лит. drebulė, epušė;

-is: K158 лат. Galeopsis tetrahit – латв. parastais aklis, пор. лит. dirvinė aklė;

c) литовські префіксальні похідні:

R165 лат. Lycopodium annotinum – лит. miškinis pataisas, пор. латв. gada staipēknis;

T107 лат. Lysimachia thyrsiflora – лит. puokštinė poraitė, пор. латв. dzeltēna ķekarzeltene;

d) латиські префіксальні похідні:

S398 лат. Lathraea squamaria – латв. sārtā bezlape, пор. лит. gegužinė žvynšaknė;

V066 лат. Lamium album – латв. baltā panātre, пор. лит. baltažiedė notrelė.

У словнику EnDic2004 назви родів рослин переважно утворені за допомогою таких

104

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

суфіксів: лит. -enis, -ene, відповідно латв. -enis, -ene, і лит. -ytis, -ytė, латв. -ītis, -īte, однак зауважено, що основним способом творення назв рослин у латиській мові є не суфіксація, а словоскладання.

НАЗВИ ВИДІВ РОСЛИН У ЛИТОВСЬКІЙ І ЛАТИСЬКІЙ МОВАХ

Як того вимагає Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури, види рослин називають двома латинськими словами. Ці бінарні утворення складаються з назви роду та видової ознаки (Genelytė 2001: 134). Структура назв видів рослин у литовській і латиській мовах відрізняється від латинської: основний (другий) компонент указує на рід, а залежний (перший) — на вид (див. Gaivenis 1985: 174).

Для назв видів рослин в обох мовах характерні кілька способів вираження. У литовській мові вживають прикметник із суфіксом -inis, означений або складений прикметник, а також родовий відмінок іменника, коли видові компоненти є особовими іменами. У латиській мові видові компоненти виражаються родовим відмінком іменника, який часто буває складеним, або означеними прикметниками.

У литовській мові видовий компонент назви рослини часто виражений прикметником із суфіксом -inis — 38%, наприклад:

H123 лат. Campanula patula – лит. pievinis katilėlis, пор. латв. pļavas pulkstenīte (латв. pļava «луг» LLKŽ 574);

K192 лат. Fragaria viridis – лит. šlaitinė žemuogė, пор. латв. spradzenė;

M368 лат. Ranunculus ficaria, Ficaria verna – лит. pavasarinis švitriešis, пор. латв. pavasara mazpurenīte («весняна» LLKŽ 536);

P146 лат. Viola arvensis – лит. dirvinė našlaitė, пор. латв. tīruma atraitnīte (латв. tīrums «ґрунт, поле» LLKŽ 726);

R102 лат. Alisma plantago-aquatica – лит. gyslotinis dumblialaiškis, пор. латв. parastā cirvene («звичайна» LLKŽ 511);

S401 лат. Myrica gale – лит. pajūrinis sotvaras, пор. латв. parastā purvmirte, balzamkārkls («звичайна» LLKŽ 511).

У ботанічній номенклатурі литовської та латиської мов значна частина видових компонентів виражена означеним прикметником — відповідно 38% і 43%, наприклад:

K689 лат. Solidago virgaurea – лит. звичайний золотарник – латв. dzeltenā zeltgalvīte («жовтий» LLKŽ 181);

L132 лат. Viola mirabilis – лит. дивовижна фіалка – латв. brīnumainā vizbulīte («дивовижна» LLKŽ 124);

P236 лат. Lemna minor – лит. мала ряска – латв. mazais ūdenszieds («малий» LLKŽ 404);

Terminologija | 2009 | 16

105

T284 лат. Polygala comosa – лит. чубата китятка – латв. cekulainā ziepenīte (латв. cekulains «чубатий» LLKŽ 132);

U034 лат. Nuphar lutea – лит. жовте латаття – латв. dzeltenā lēpe («жовта» LLKŽ 180).

Майже 24% видових компонентів назв рослин у литовській мові є складними прикметниками, наприклад:

H294 лат. Hieracium pilosella, Pilosella officinarum – лит. однокошиковий нечуйвітер, пор. латв. matainā pamau­raga (латв. matains, -a «волохатий» LLKŽ 401);

H295 лат. Cirsium heterophyllum – лит. різнолистий осот – латв. dažādla-pu dadzis (латв. dažāds, -a «різний» LLKŽ 180, lapa «листок» LLKŽ 371);

P198 лат. Polygonum aviculare – лит. нерівнолистий гірчак – латв. dažādla-pu sūrene (латв. dažāds, -a «різний» LLKŽ 180, lapa «листок» LLKŽ 371);

R177 лат. Impatiens parviflora – лит. дрібноквіткова недоторка – латв. sīkziedu sprigane («дрібноквітковий» LLKŽ 664);

S511 лат. Hypericum maculatum – лит. чотиригранний звіробій – латв. četr-škaustņu asinszāle («чотиригранний» LLKŽ 146);

T337 лат. Rumex obtusifolius – лит. туполистий щавель – латв. struplapu skābene (пор. латв. strups, -a «тупий, короткий, зрізаний» LLKŽ 695; lapa «листок» LLKŽ 371).

38% латиських означень видової належності рослин виражені родовим відмінком іменника (a), 19% із них є складними іменниками (b), наприклад:

a) A177 лат. Pinus mugo – латв. kalnu priede («гір») LLKŽ 318), пор. лит. гірська сосна;

H209 лат. Betula pubescens – латв. purva bērzs («болота» LLKŽ 591), пор. лит. пухнастий беріз;

J164 лат. Impatiens glandulifera – латв. puķu sprigane, milzu sprigane («квітів», «велетнів» LLKŽ 588; 416), пор. лит. бджолина недоторка;

L051 лат. Festuca ovina – латв. aitu auzene («овеча» LLKŽ 20), пор. лит. avinis eraicinas;

M259 лат. Trifolium medium – латв. zirgu āboliņš («кінський» LLKŽ 795), пор. лит. šilinis dobilas;

b) I146 лат. Centaurium littorale – латв. jūrmalas augstiņš («приморський» LLKŽ 312), пор. лит. pajūrinė širdažolė;

L123 лат. Moehringia trinervia – латв. trejdzīslu mēringija (латв. trīs «три» LLKŽ 731, dzīsla «жилка» LLKŽ 185) – лит. trigyslė smiltgraibė;

S248 лат. Medicago falcata – латв. sirpjveida lucerna («серпоподібна» LLKŽ 666), пор. лит. geltonžiedė liucerna;

106

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

S276 лат. Orchis militaris – латв. bruncepuru dzegužpuķe (латв. bruncepure «шолом» LLKŽ 126), пор. лит. šalmuotoji gegužraibė.

У словнику EnDic2004 трапляються випадки, коли назви видів рослин обома балтійськими мовами, що розглядаються у статті, складаються з одного слова. Ці традиційні назви рослин, уживані здавна, слід вважати винятками (Gudžinskas, Rašomavičius 2004: 3; Stalažs 2004: 22), наприклад:

H061 лат. Salix pentandra – латв. šķetra, пор. лит. virbinis gluosnis;

I070 лат. Cerasus avium, Prunus avium – лит. trešnė, пор. латв. saldais ķirsis;

J052 лат. Vaccinium uliginosum – лит. vaivoras – латв. zilene;

K160 лат. Allium ursinum – латв. lāksis, пор. лит. meškinis česnakas;

K586 лат. Salix viminalis – лит. žilvitis, пор. латв. klūdziņu kārkls;

L045 лат. Rubus chamaemorus – лит. tekšė – латв. lāčene;

M126 лат. Artemisia absinthium – лит. kartusis kietis, pelynas – латв. vērmеле;

R028 лат. Salix caprea – лит. blindė – латв. pūpolvītols, blīgzna;

S241 лат. Rubus caesius – латв. kazene, пор. лит. paprastoji gervuogė.

Серед назв видів рослин у литовській мові траплялися прикладкові назви, видовий компонент яких виражено іменником у називному відмінку, наприклад:

J012 лат. Primula farinosa — лит. raktažolė pelenėlė, пор. латв. bezdelīg-actiņa (латв. bezdelīga «ластівка» LLKŽ 112, actiņa «очко» LLKŽ 17);

K574 лат. Polygonum bistorta — лит. rūgtis gyvatžolė, пор. латв. zaļkšu sūrene («вужів» LLKŽ 788);

M445 лат. Lychnis viscaria, Viscaria vulgaris — лит. gaisrena smaliukė, пор. латв. parastā sveķene («звичайна» LLKŽ 511).

Назви видів рослин у литовській і латвійській мовах указують на:

1) характерну відмінну ознаку рослини, анатомічну або морфологічну властивість.

У литовській мові видовий компонент назви рослини може бути виражений прикметником із суфіксом -inis (a), означеним прикметником (b) або складним прикметником (c). У латвійській мові назви видів рослин відповідно виражаються означеним прикметником (d) або родовим відмінком іменника (e), який може бути складним (f), наприклад:

a) K166 лат. Rosa acicularis — лит. adatиниs erškėtis, пор. латв. adataiņā roze («колюча, голчаста» LLKŽ 18), рос. иглистая роза, нім. Nadelrose, англ. prickly rose;

S102 лат. Hieracium umbellatum — лит. skėtinė vanagė, пор. латв. čemuru mauraga (латв. čemurs «гроно; суцвіття, парасолька» LLKŽ 145), рос. зонтичная ястребинка;

Terminologija | 2009 | 16 107

b) L337 лат. Carex vesicaria – лит. pūslėtoji viksva, пор. латв. pūslīšu grīslis («пузирців», LLKŽ 592), рос. пузырчатая осока;

T355 лат. Veronica spicata – лит. varpotoji veronika, пор. латв. vārpu veronika («колосся», LLKŽ 762), рос. колосистая вероника;

V401 лат. Salix aurita – лит. ausytasis karklas – латв. ausainais kārkls (латв. ausains «вухатий», LLKŽ 97), пор. рос. ивистая ива, нім. Ohrweide, англ. eared willow;

c) J089 лат. Ranunculus peltatus – лит. sky dalapis vėdrynas – латв. trejlapiu ūdensgundega (пор. латв. trīs «три»; lapa «листок», LLKŽ 731; 371), пор. нім. Schild-Wasserhahnenfuß;

K476 лат. Campanula rotundifolia – лит. apskritalapis katilėlis – латв. apaļlapu pulkstenīte (латв. apaļš «круглий», LLKŽ 42, lapa «листок», LLKŽ 371), пор. рос. круглолистный колокольчик, нім. rundblättrige Glockenblume;

L163 лат. Typha latifolia – лит. plačialapis švendras – латв. platlapu vilkvālīte («широколиста», LLKŽ 569), пор. рос. широколистный рогоз, нім. breitblättriger Rohrkolben;

T356 лат. Moneses uniflora, Pyrola uniflora – лит. vienažiedė žemoklė – латв. vienzieda sūnactina (латв. viens «один», zieds «квітка», LLKŽ 777; 792), пор. рос. одноцветковая одноцветка, нім. einblütiges Wintergrün, Moosauge;

d) E160 лат. Betula humilis – латв. zemais bērzs (латв. zems, -a «низький», LLKŽ 721), пор. лит. liekninis beržas, рос. низкая берёза;

E161 лат. Fagus sylvatica – латв. parastais dižskābardis («звичайний», LLKŽ 471), пор. лит. paprastasis bukas, англ. common beech;

e) H257 лат. Potentilla argentea – латв. sudraba retējs («сріблястий», LLKŽ 639), пор. лит. tikroji sidabrožolė, рос. серебристая лапчатка, нім. Silber-Fingerkraut, англ. silvery cinquefoil;

H276 лат. Cuscuta europaea – латв. Eiropas vija (латв. Eiropa «Європа», LLKŽ 736), пор. лит. parazitasis brantas, рос. европейская повилика;

f) M108 лат. Epilobium angustifolium, Chamaenerion angustifolium – латв. šaurlapu ugunspuķe («вузьколистий», LLKŽ 704) – лит. siauralapis gaurometis, пор. рос. хаменериум узколистный, нім. schmalblättriges Weidenröschen;

T259 лат. Bidens tripartita – латв. trejdaiļu sunītis (латв. trīs «три», LLKŽ 731, daiva «частка», LLKŽ 149) – лит. triskiautis lakišius, пор. рос. трёхраздельная череда, нім. dreiteiliger Zweizahn;

108

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

2) забарвлення або розмір рослини — литовський видовий компонент зазвичай виражається складним або означеним прикметником, латиський — родовим відмінком складного іменника або означеним прикметником, наприклад:

I144 лат. Prunella grandiflora – лит. didžiažiedė juodagalvė – лат. lielziedu brūngalvīte, lielā brūngalvīte (лат. liels «великий», LLKŽ 381, zieds «квітка», LLKŽ 792), пор. рос. крупноцветковая черноголовка;

K408 лат. Ranunculus auricomus – лит. auksakuodis vedrynas – лат. zeltaīnā gundega («золотий, золотистий», LLKŽ 789), пор. рос. золотистый лютик, нім. Gold[schopf]-Hahnenfuß;

L419 лат. Sesleria caerulea – лит. melsvasis mėlikas – лат. zilganā seslērija («блакитнуватий», LLKŽ 793), пор. рос. голубая seslerija;

M383 лат. Trifolium spadiceum – лит. rusvasis dobilas – лат. brūnais āboliņš («бурий», LLKŽ 126), пор. нім. brauner Moorklee;

P233 лат. Rhinanthus minor – лит. mažasis barškutis – лат. mazais zvagulis («малий», LLKŽ 404), пор. рос. малый погремок, нім. kleiner Klappertopf;

P502 лат. Ribes rubrum – лит. raudonasis serbentas, paprastasis serbentas – лат. sarkanā jāņoga («червона», LLKŽ 641), пор. рос. красная смородина, нім. rote Johannisbeere, англ. red currant;

V117 лат. Empetrum nigrum – лит. juodoji varnauogė – лат. melnā vistene («чорна», LLKŽ 407), пор. рос. чёрная водяника (вороника), нім. schwarze Krähenbeere;

3) місце походження рослини — литовський видовий компонент зазвичай виражається прикметником із суфіксом -inis, латиський — родовим відмінком іменника, наприклад:

E146 лат. Arnica montana – лит. kalninė arnika – лат. kalnu arnika («гірська», LLKŽ 318), пор. рос. горная арника;

L129 лат. Ranunculus cassubicus – лит. kašubinis vedrynas – лат. Kašūbijas gundega («Кашубія»), пор. нім. Kassuber-Hahnenfuß, рос. кашубский лютик;

M236 лат. Rubus arcticus – лит. šiaurinė katuogė – лат. ziemeļu kaulene («сибірський», LLKŽ 792), пор. рос. арктическая костяника, нім. arktische Himbeere;

M297 lot. Trientalis europaea – latv. Eiropas septiņstarīte („Europos“ LLKŽ 811), plg. liet. miškinė septynikė, rus. европейский седмичник;

O076 лат. Rosa vosagiaca – лат. Vogēzu roze, пор. лит. melsvalapis erškėtis, фр. rosier des Vosges;

P135 лат. Potentilla norvegica – лат. Norvēģijas retējs («норвезький»

Terminologija | 2009 | 16

109

LLKŽ 816), пор. лит. šiaurinė sidabražolė, рос. норвежская лапчатка, нім. norwegisches Fingerkrauti, англ. Norwegian cinquefoil;

P349 лат. Salix lapponum – лит. laplandinis karklas – латв. Lapzemes kārkls («Лапландський» LLKŽ 814), пор. рос. лапландская ива, нім. Lapplandweide, Lappländische Weide;

R240 лат. Chamaepericlymenum suecicum – лит. švedinė sedulaitė – латв. Zviedrijas pundurgrimonis («Шведський» LLKŽ 820), пор. рос. шведский дёрен, нім. schwedische Hartriegel;

S245 лат. Larix sibirica – лит. sibīrinis maumedis – латв. Sibīrijas lapegle («Сибірський» LLKŽ 818), пор. рос. сибирская лиственница, нім. sibirische Lärche, англ. Siberian larch;

U020 лат. Bunias orientalis – лит. rytinė engra – латв. austruma dižpērkone («Східний» LLKŽ 98), пор. рос. восточная свербига;

V073 лат. Pinguicula alpina – лит. alpinė tuklė – латв. Alpu kreimule («Альпійський» LLKŽ 809), пор. рос. альпийская жирянка, нім. Alpen-Fettkraut;

V309 лат. Elodea canadensis – лит. kanadinė elodėja – латв. Kanādas elodeja («Канадський» LLKŽ 813), пор. рос. канадская элодея;

4) час цвітіння — литовський видовий компонент зазвичай виражається прикметником із суфіксом -inis, латвійський — родовим відмінком іменника, наприклад:

K138 лат. Pulsatilla vernalis – лит. pavasarinė šilagėlė – латв. pavasara silpurene («весняний» LLKŽ 536), пор. рос. весенний прострел, нім. Frühlings-Küchenschelle;

M292 лат. Rosa majalis – лит. miškinis erškėtis – латв. maija roze («травень» LLKŽ 393), пор. рос. майская роза, коричная роза, нім. Mairose;

S484 лат. Leontodon autumnalis – лит. rudeninė snaudalė – латв. rudens vēlpiene («осінній» LLKŽ 611), пор. рос. осенняя кульбаба, нім. Herbst-Löwenzahn, англ. autumn hawkbit;

5) першовідкривача або автора опису виду — у латвійських назвах видів рослин уживається видовий компонент, утворений від особового імені та виражений родовим відмінком іменника. У литовських назвах видів такий компонент, виражений родовим відмінком іменника, уживається значно рідше; зазвичай вид називають за певною ознакою, виражаючи її прикметником, наприклад:

K099 лат. Dactylorhiza fuchsii – латв. Fuksa dzegužpirksīte, пор. лит. aukštoji gegūnė, рос. пальцекорник Фукса, нім. Fuchs-Fingerknabenkraut;

M290 лат. Viola riviniana – лит. Rivinijaus našlaitė – латв. Rivina vijolīte, пор. рос. фиалка Ривинуса, нім. Rivinus-Veilchen;

110

Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

S393 лат. Juncus gerardii – латв. Žerāra donis, пор. лит. druskinis vikšris, рос. ситник Жерара;

6) місце зростання рослини — у литовській номенклатурі вживається прикметник, у латвійській — родовий відмінок іменника, наприклад:

I122 лат. Viola [canina] montana – лит. šialaininė našlaitė – латв. kalnu vijolīte («гірська» LLKŽ 318), пор. рос. горная фиалка, нім. Berg-Hundsveilchen;

J081 лат. Schoenoplectus lacustris, Scirpus lacustris – лит. ežerinis meldas – латв. ezera lielmelds («озерний» LLKŽ 196), пор. рос. озёрный камыш;

R150 лат. Caltha palustris – лит. pelkinė puriena – латв. purva purene («болотна» LLKŽ 591), пор. рос. болотная калужница;

7) відношення до інших видів — у литовській і латвійській мовах вживається означений прикметник, наприклад:

K309 лат. Galium verum – лит. tikrasis lipikas – латв. īstā madara («справжня» LLKŽ 269), пор. рос. настоящий подмаренник, нім. echtes Labkraut;

M423 лат. Cicuta virosa – лит. nuodingoji nuokana – латв. indīgais velnarutks («отруйна» LLKŽ 264), пор. рос. ядовитый вех;

P478 лат. Artemisia vulgaris – лит. paprastasis kietis – латв. parastā vībotne («звичайна» LLKŽ 511), пор. рос. обыкновенная полынь, нім. gemeiner Beifuß;

P485 лат. Dianthus superbus – лит. puošnusis gvazdikas – латв. krāšņā neļķe («пишна» LLKŽ 350), пор. рос. пышная гвоздика, нім. PrachtneIke.

ВИСНОВКИ

Назви родів рослин у литовській і латиській мовах, наведені у словнику EnDic2004, є однослівними, однак відрізняються способом вираження. Назви родів рослин у литовській мові відповідають вимогам Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури — виражаються формою називного відмінка однини, тоді як у латиській мові роди рослин називаються формою називного відмінка множини.

Невелика частина непохідних назв родів є спільною для литовської та латиської мов, оскільки ці назви походять із лексики давньої індоєвропейської, спільної балто-слов’янської або властивої лише балтійським мовам. Інша, дещо менша група назв родів рослин — це давні запозичення, перейняті з фінської, слов’янських і германських мов. Значно більше назв родів обидві мови запозичили з латинської номенклатури. Варто звернути увагу на те, що в литовській мові виявлено близько 6% латинських запозичень, а в латиській — удвічі більше, 12%.

Terminologija | 2009 | 16

111

Більшість назв родів рослин у литовській і латиській мовах, наведених у словнику EnDic2004, є похідними. Найпродуктивнішим способом творення назв родів рослин у литовській мові є суфіксація, а в латиській — словоскладання. Найбільше назв родів рослин утворено за допомогою суфіксів лит. -enis, -enė та латв. -enis, -ene; в обох мовах також багато похідних із демінутивними суфіксами (лит. -ytė, -utis, -utė, -ėlis, -ėlė; латв. -ītis, -īte, -iņš, -iņa). Характерна особливість творення назв родів рослин за допомогою суфіксів у латиській мові полягає в тому, що назви родів часто утворюються за допомогою двох суфіксів: -en- + -īte.

Вираження видових компонентів у назвах видів рослин у литовській і латиській мовах має як спільні риси, так і відмінності. У обох мовах видові компоненти найчастіше виражаються прикметниками. У литовській мові видові компоненти виражаються означеними прикметниками, прикметниками із суфіксом -inis та складними прикметниками. У латиській мові видові компоненти назв видів рослин виражаються означеними прикметниками та родовим відмінком іменника. Родовий відмінок іменника в назвах видів рослин литовської мови вживається досить рідко — лише тоді, коли видовий компонент утворено від власної назви особи.

ŠALTINIAI

EnDic2004 – Aplinkos apsaugos žodynas EnDic2004 6039 terminai: suomių, estų, anglų, prancūzų, vokiečių, švedų, lietuvių, latvių, rusų, lotynų k. / vyr. redaktorius A. Maastik. Helsinki–Tartu: Finnish Environment Institute (SYKE). LLKŽ – Latvių-lietuvių kalbų žodynas. Sudarė doc. dr. Alvydas Butkus. Kaunas. 2003. БЭС – Биологический энциклопедический словарь. Гл. ред. М.С. Гиляров. Москва. 1986. Interneto prieiga: <http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00077/30900.htm>.

LITERATŪRA

BTŽ 1965: Botanikos terminų žodynas. Sudarė Botanikos žodyno komisija. Redagavo prof. dr. J. Dagys (vyr. redaktorius), biol. m. k. A. Lekavičius ir V. Mališauskienė, Vilnius. Edelmane 1968: Ārstniecības augu terminoloģija. – Latviešu valodas kultūras jautājumi 4, 103–107. Edelmane 1978: Augu nosaukumu darināšanas veidi latviešu valodā. – Latviešu valodas kultūras jautājumi 14, 97–103. Galvenis K. 1985: Lietuvos augalų genčių ir rūšių pavadinimai. – Lietuvių kalbotyros klausimai: Mokslo kalbos kultūros ir terminologijos problemos 24, 165–178. Genelytė A. 2001: Tarptautinis botanikos nomenklatūros kodeksas ir lietuvių terminologija. – Terminologija 8, 130–137. Gudžinskas Z., Rašomavičienė V. 2004: Kolis lietuviškus pavadinimus turinčių augalų genčių nomenklatūra ir jos norminimo principai. – Botanica Lithuanica 6, 3–18. Karulis K. 2001: Latviešu etimoloģijas vārdnīca, Rīga. Keinys St. 2005: Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius. Kutorga E. 1997: Botanikos ir mikologijos nomenklatūra, Vilnius. LAN 2003 – Edelmanė I., Ozola Ā. Latviešu valodas augu nosaukumi, Rīga. Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius. Skujiņa V. 2002: Latviešu terminoloģijas izstrādes principi, Rīga.

112 Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...

Stalažs A. 2004: Botānikas terminoloģijas apakškomisijā apstiprinātie botānikas terminu veidošanas principi. – Terminoloģijas Jaunumi 10, Rīga, 22–24.

Ахманова О. 2005: Словарь лингвистических терминов. Москва.

Канделаки Т. 1973: К вопросу о номенклатурных наименованиях. – Вопросы разработки научно-технической терминологии, Рига, 60–70.

LITHUANIAN AND LATVIAN PLANT NAMES IN THE ENVIRONMENTAL DICTIONARY ENDIC2004

The article deals with botanical nomenclature of the Baltic languages. It analyses more than 300 Lithuanian and Latvian names of plant genera and over 430 names of species taken from the Environmental Dictionary EnDic2004 in nine languages which was published in 2004 by the Finnish Environment Institute. Plant names are analysed in respect of origin and word-formation. An attempt is made to establish similarities and differences of the Lithuanian and Latvian names of plant genera and species.

Lithuanian and Latvian names of plant genera from EnDic2004 are one-word names, but they have different expression. Lithuanian names of plant genera meet the requirements of the International Code of Botanical Nomenclature (ICBN) – they are presented in nominative case in singular. Latvian genera of plants are presented in the nominative case in plural.

Lithuanian and Latvian names of plant genera were divided into two groups: names irresolvable in respect of derivation and word-formations.

Some names irresolvable in respect of derivation were inherited from Indo-European (Lith. beržas – Latv. bērzi (birch)), Baltic-Slavic (Lith. liepa – Latv. liepa (lime)) or purely Baltic (Lith. apynys – Latv. apinis (hop)) vocabulary and they are common for both Lithuanian and Latvian languages. Another rather small group is comprised of old borrowings taken from Finnic (Lith. kadagys – Latv. kadiķi (juniper)), Slavic (Lith. mēta – Latv. mētra (mint)) and Germanic languages (Lith. vikis – Latv. vīķis (vetch)). Both languages have also borrowed may more names from Latin (Lith. lobelija – Latv. lobēlija (lobelia)). There are more such borrowings in Latvian than in Lithuanian.

The majority of Lithuanian and Latvian names of plant genera presented in EnDic2004 are derivates or compounds. The most productive way of name creation is suffixation in Lithuanian and compounding in Latvian. The most productive suffixes are -enis (bruknenis (azalea)), -enė (gebenė (ivy)) in Lithuanian and -enis (tītenis (bindweed)), -ene (gandrēne (crane’s-bill)) in Latvian. In both languages diminutive suffixes are popular: -ytė (barborytė (wintercress)), -utis (barškutis (yellow-rattle)), -utė (medutė (may lily)), -ėlis (katilėlis (bellflower)) and -ėlė (ramunėlė (camomile)) in Lithuanian; -iņš (āboliņš (clover)), -iņa (žagariņa (may lily)), -iņš (ciņulis (corydalis)) and -īte (atraitiņte (pansy)) in Latvian. A specific characteristic of Latvian suffixation is the usage of two suffixes -en- + -īte (ziepenīte (milkwort)). In both languages compounds are frequent, but prefixation is rare.

Lithuanian and Latvian names of species have similarities and differences. Most frequently a specific component of the name of species in both languages is an adjective. Specific components of Lithuanian names of species are expressed in definite adjectives (paprastoji rykštenė (goldenrod)), adjectives with the suffix -inis (piev inis

Terminologija | 2009 | 16 113

katilėlis (spreading bellflower)) and compound adjectives (įvairialapė usnis (heterophyllous thistle)). Specific components of Latvian names of species are expressed in definite adjectives (mazais ūdenszieds (common duckweed)) and in the genitive of a noun (kalnu priede). In Lithuanian the genitive of a noun is used rarely – only when the specific component of the name of species is a personal name.

Gauta 2009-12-04

Solvita Labanauskienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas: [email protected]

114 Solvita Labanauskienė | Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai...