LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, IV

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

МИНУЛИЙ БАГАТОКРАТНИЙ ЧАС У ПІВНІЧНО-СХІДНИХ ЖМАЙТСЬКИХ ГОВІРКАХ¹

V. VITKAUSKAS

Минулий багатократний час, що означає дію, яка багато разів повторювалася в минулому, у литовській літературній мові та в багатьох аукштайтських говірках утворюється за допомогою суфікса -davo; про його походження багато й переконливо написано². Однак певна частина говірок за формами минулого багатократного часу значно відрізняється від літературної мови.

I. В аукштайтських говірках відомі такі відмінності від літературної мови: 1) у дзукійських говірках поблизу Лейплінгса, Капчямієстіса, Лазунай, Ратиничі, Кучунас, Дівенішкес³ уживаються форми минулого багатократного часу із суфіксом -lavo⁴; 2) у деяких середньоаукштайтських говірках (наприклад, у Паломєне⁵), у західних дзукійських говірках поблизу Валкінінкая, Родуні (BTSR), Армонішкес (BTSR), Пелесос (BTSR) та в інших місцевостях для вираження минулого багатократного часу вживається минулий одноразовий час із суфіксами -di- -nėti, -dyti, хоча іноді вживається і форма būdavo, наприклад: uōgas parduodzinėjau ir prabūdinėjau «ягоди продавав і перебував, заробляв на прожиток» Arm⁶; antžėdė ‘daugės dachōdo pamidorai «помідори давали більше прибутку» Rod; ligdēm vis ciesā pieno dėl telūko «залишали в дійках молоко для теляти» Rod; āni’s susrīngdē ir giedōj «вони збиралися й співали» Rod; atvažiavodzinėj visōkų žmonių «приїжджало всіляких людей» Rod; ti žmonės nurangdzinėj «там людей грабували» Vlk тощо.

II. Значна частина жмайтських говірок також відрізняється від літературної мови та інших литовських говірок способом вираження минулого багатократного часу. За наявними даними⁷ можна сказати, що за формами минулого багатократного часу жмайти поділяються на три групи: 1) ті, що вживають лише

¹ Під північно-східними жмайтськими говірками тут розуміються дунінінкські говірки поблизу Ужвентіса, Шаукеная, Куршеная, а також суміжні дуонінінкські говірки (Папіле, Рауденай, Кауна тава), які за вживанням минулого багатократного часу майже нічим не відрізняються від згаданих дунінінкських говірок.

² Žr. Ch. Stang, Das slavische und baltische Verbum, 172—173, Oslo, 1942; J. Endzelynas, Baltų kalbų garsai ir formos, 189—190, Vilnius, 1957; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, 3, 222—223, Warszawa, 1956.

³ Матеріал узято з фондів діалектологічних матеріалів, що зберігаються в Інституті литовської мови та літератури (відповіді на запитання 140 і 293c з пунктів 683, 684a, 702, 693, 670).

⁴ Про її походження див. Ch. Stang, згадана праця, 173.

⁵ Žr. C. Grenda, Palomenės tarmė, 18, dipl. darbas, 1957 (rankr. Vilniaus Valst. universiteto Lietuvių kalbos katedroje).

⁶ Žr. J. Sukys, Būdingesnės Ramaškonių tarmės ypatybės. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 3, 182, Vilnius, 1960.

⁷ За матеріалами Литовського мовного атласу Інституту литовської мови та літератури з пунктів жмайтського краю (див. відповіді на запитання 140 і 293c в інструкції).

157

лише конструкції з формами дієслова liuobėti: Дарбенай, Калналіс, Кретинга, Мажейкяй, Селеняй, Клайпеда, Плики, Прекуле, Саугос⁸ (до цієї групи належить і литовський говір рибалок Куршської Нерінги⁹); 2) ті, що мають різні засоби вираження минулого багаторазового часу: конструкції з формами liuobėti і форми із суфіксом -davo: Калтіненай, Куршенай, Кведарна, Лауку́ва, Шилале, Шаукенай, Швекшна, Варняй, Папіле, Рауденай та ін. Конструкції з liuob, щоправда, дуже рідко вживаються і в південножемайтському аукштайтському говорі — поблизу Грузджяй і Шакінаса (Шяуляйський район). Їх найчастіше вживають найстарші носії говірки: liuob dainiūos šoks par naktis ~ liuob dainiūos ‘співали’, šoks ‘танцювали’ par ‘через’ naktis Грз; liuob dirpsme á·usme kàtra grãžau ~ liuob dirbsme ‘працювали’, áusme ‘ткали’ katrą gražiau Шкн; tevē·lis amžinã·tilsis liuob saký·dā·o ~ татуся, хай спочиває вічно, liuob sakydavo Шкн та ін.; 3) ті, що мають такий самий минулий багаторазовий час, як у літературній мові та західноаукштайтських говорах: Ержвілкас, Келме, Паграмантіс, Расейняй, Скаудвіле, Відукле та ін.

Тут має намір розглянути вираження минулого багаторазового часу в таких північно-східних жемайтських говорах: Куршенай, Шаукенай, Ужвентіс (дунинінки) і Кауна-тавас, Рауденай, Папіле (доунінінки). У цих говорах найвиразніше помітно, як змішуються і паралельно вживаються і конструкції з формами liuobėti, і утворення із суфіксом -dā·va (~dā·va) || -dava ~ -davo.

I. Конструкції з liuob

У описуваних тут північно-східних жемайтських говорах значення минулого багаторазового часу, цілком відмінно від літературної мови, виражається різними конструкціями, утвореними з допоміжного слова liuob та інфінітива дієслова або форм майбутнього часу (іноді й минулого часу).

Liuobėti у давніших творах жемайтських письменників і північних жемайтських доунінінкських говорах має всі ознаки дієслова та самостійне лексичне значення — ‘любити, звикнути, мати звичку’¹⁰, наприклад: Tąn patę naktį mienęsėno luob žmones eiti paparti žieda jeskoti VŽ II 171;... todiel luobėje ten važiuotės ir gan ilgai trukti VŽ I 157;... liuobėjo didžturčius ir jomylestas... atleisti nuo visokiu ne vien pi-les mokesnių DB 308; tos vaikds ló· pė·te z· šū·li su tókė· nendrìn lãzdą ~ tus ‘тих’ дітей liūoba ‘любили’ pilti ‘бити’ į šiūlę ‘у школі’ su tokią nendrinę lazdą Плик; óšos dā· medēnį kēbēra padē·rpį lobēje ~ тесть іще дерев’яне відро виготовити liuobėjo ‘любив, мав звичку’ Діт; er bóbas lu·bē·ll gertā·ute ~ і жінки liuobėjo ‘звикли’ пиячити Сг; marškēnē·ms lobējom ėšā·usę | drobōlu ant stāla ant lóvos ~ сорочки liuobėjome ‘любили’ виткати, полотна на стіл, на ліжко Діт; piršlėne lu·bē·i šū·ste pi· mī·su ~ сваха liuobėjo ‘мала звичку’ шити-

⁸ У Саугос іноді трапляються й форми із суфіксом -davo, але дуже рідко (див. діалектологічний матеріал із пункту 318, дослідженого тим самим автором).

⁹ Див. K. Morkūnas і A. Sabaliauskas, Куршський говір литовської мови рибалок і вплив литовської мови на латвійський говір цих рибалок. — «Lietuvių kalbotyros klausimai», 2, 141—142, Vilnius, 1959.

¹⁰ У такому значенні liuobėti подано також у «Словнику сучасної литовської мови», с. 431 (1954 р.).

¹¹ У говірці околиць Саугос кажуть dōna і dū·na, тому й liuobėjo вимовляють lū·bėi.

158

ти «біля» нашого «у нас» одн.; пі віжуної жвальга̄: лубес буте ~ пі «біля» юного жвальгай «огляди, перевірки господарства» люобес бути одн. тощо.

У північно-східних жемайтських говірках це дієслово не лише вже не має жодного лексичного значення, а й застигло, відокремилося навіть від категорії дієслова та стало суто морфологічним словотвірним елементом різних конструкцій давноминулого частого часу. Особові форми теперішнього часу дієслова liuobėti для утворення давноминулого частого часу в цих говірках уживаються дуже рідко. Іноді трапляється, що до цього застиглого дієслова додаються незрозумілі закінчення, наприклад lì̀bau šuoks kāp nelabijè ~ liuobau šóks «танцював» як nelabiejai «скажені» Krš; lì̀baus puo pėn.kõs rì.kstẽnčios paì.mdava ~ liuobaus після п’яти тисяч брав Užv; lì̀bàu vė̀r.ptė nemuoriē̇sma ~ liūbau прясти не хотіли «не хотіли прясти» Kntv; lì̀bēi. goal.ti išprašìsu | tei. jau. išēši zi žìbri ~ liuobei (?) випрошу гвалти «випрошував», tei «то» jau išeisi «виходила» į nibrę «вечорниці» Krš тощо. Можна вважати, що lì̀bau — це залишок уже зниклої в описуваних говірках двоїни першої особи, що походить від liuobava (пор. форму говірки Kretingos lõubau ~ liuobava²). Форма lì̀bei. (уживана досить рідко) могла виникнути з форми простого минулого часу liuobėjo, коли це дієслово в описуваних говірках почало віддалятися від категорії дієслова й перетворюватися на службове слово.

1. У багатьох жемайтських говірках давноминулий частий час утворюється з форм теперішнього часу дієслова liuobėti (іноді й лише з уже незмінюваного liuob) та інфінітива основного дієслова. Такий складений давноминулий частий час мають не всі описувані говірки: він широко вживається в говірці Papilė та в північній частині говірки Kuršėnai (села Kubilės, Nugārės, Ožkēnai, Pākepšteniai, Pāksteliai, Smurgiai та інші). На південь від Kuršėnai, а також у говірках Šaukėnai, Užventis, Kaunatava, Raudėnai такого утворення давноминулого частого часу не спостерігалося. Отже, через описувані говірки проходить межа між тими жемайтськими говірками (Akmenė, Mažeikiai, Papilė, Tirkšliai), у яких складений давноминулий частий час зазвичай утворюють із форми liuobėti та інфінітива, і тими, де функції цього часу виконує конструкція «liuob + майбутній час».

Парадигма складеного давноминулого частого часу така:

Однина (Papilė)

1. lōubo (lōub) dōute | jõukteis ~ liuobu (liuob) «давати», «сміятися» 2. lōube (lōub) dōute | jõukteis ~ liuobi (liuob) «давати», «сміятися» 3. lōub dōute | jõukteis ~ liuob «давати», «сміятися»

Множина

1. lōubam dōute | jõukteis ~ liuobama «давати», «сміятися» 2. lōubat dōute | jõukteis ~ liuobate «давати», «сміятися» 3. lōub dōute | jõukteis ~ liuob «давати», «сміятися»

¹⁸ Див. J. Aleksandravičius, Kretingos tarmės veiksmažodis. — „Vilniaus Valstybinio pedagoginio instituto Mokslo darbai (Lietuvių kalba ir literatūra)“, 8, 113—115, Vilnius, 1959.

159

Однина (Куршенай)

1. лю·бу (лю·б) трима·ти | охолоджува·тися ∼ люо́бу (люо́б) тримати, охолоджуватися

2. лю·бі (лю·б) трима·ти | охолоджува·тися ∼ люо́бі (люо́б) тримати, охолоджуватися

3. лю·б трима·ти | охолоджува·тися ∼ люо́б тримати, охолоджуватися

Множина

1. лю·бам (лю·б) трима·ти | охолоджува·тися ∼ люо́бама (люо́б) тримати, охолоджуватися

2. лю·бат (лю·б) трима·ти | охолоджува·тися ∼ люо́бате (люо́б) тримати, охолоджуватися

3. лю·б трима·ти | охолоджува·тися ∼ люо́б тримати, охолоджуватися

Такий спосіб творення минулого багатократного часу, як і минулий багатократний час 1k, уживається для вираження дії, що багаторазово повторювалася в минулому, наприклад: aš už kvatėra lü·b imžti dvidešimt pen·kius ∼ я за «кватеру» ‘кімнату’ люо́б брав ‘брав би’ двадцять п’ять Krš; aš lùobu sosėtė·kę sộ valdėninkėlė·s ∼ я люо́бу зустрічати ‘зустрічав’ урядовців Pp; lùob goliete aš ọn vasarójaus ∼ люо́б лежати ‘лежав’ я на васарою Pp; nelü·bi pàc gù·sti·s | ka gal·và sprúoks ∼ не люо́б сам тішитися ‘не тішився’, що голова тріскає Krš; mùoki·tuoji matì·ž sutempi | kad anà nelü·b skù·ntci·s ∼ вчителька, мабуть, сварила ‘насварила’, що вона не люо́б скаржитися ‘не скаржилася’ Krš; lùob ọn.c pavd·rš́cuote puo papė·lę ∼ люо́б він ‘він’ походити ‘ходив’ по Папіле Pp; vàkariškàs lü·bam kė·lti pas pranùli ∼ вечорниці люо́бама справляти ‘справляли’ у Прануліса Krš; vė·do lùobam pašnekėte er born·kę ešmė·ste ∼ ми двоє люо́бама розмовляти ‘розмовляли’ і горлянку викидати ‘викидали’ Pp; lùobat kà·drėliu à·koza šùokte ∼ люо́бате кадриль, акУзу ‘такі танці’ танцювати ‘танцювали’ Pp; jù·s visùoke vė·lne lü·b ištaisy·ti ∼ ви всякого чорта люо́б витворяти ‘витворяли, витівали всякі жарти’ Krš; sakinù·tas kà·rzes lü· parei·ti ∼ смолисті ‘засмолені’ корови люо́б приходити ‘приходили’ Krš тощо.

Минулий багатократний час, утворений таким способом, виник тому, що форми liuobėti вимагали інфінітива (див. наведені раніше приклади з північних донінінкських говірок), і утворений складений присудок нині вживається в значенні минулого багатократного часу в деяких описових жмудських говірках.

2. Усі описові говірки мають для вираження минулого багатократного часу конструкції, утворені з liuob і форм майбутнього часу. Напр., 1-ша ос. одн.: ùš tũ·ilgą dà·rbą negalėsu lü·p tũ· dešrù· pakėn·cti ∼ за ту довгу роботу не зможу люо́б тих ковбас витерпіти ‘не міг терпіти’ Krš; làbà· skà·ni kà·šteni lü· padė·rpsọ ∼ дуже смачний ‘смачний’ коржик люо́б зроблю ‘робив’ Kntv; lùob varì·sọ và·ka pri dà·rba ∼ люо́б поганяю ‘ганяв’ дитину до роботи Rdn; 2-га ос. одн.: tuòkũ· muokintu panù· sėnàu. lü·b neprasně·kinci ∼ таких навчених ‘вчених’ дівчат раніше люо́б не розговориш ‘не розговорював’ Krš; lü·b ešė·zsi nu sà·ules lek sà·ules dė·rp·tę ∼ люо́б вийдеш ‘виходив’ від сходу сонця до заходу сонця працювати Kntv; 3-тя ос.: ań·s lü·bau sakì·s pažìnis žemai·ti ∼ він люо́ба скаже ‘казав’, познайомившись із Жемайте Шаук; vė·lne li·žuve· būva | vė·lne linėsmi·bi | lùos lü·b | dù·s | kuòl neprakró·kinę jaunùosìs ∼ диявольські язики були, диявольська розвага ‘стародавні люди на весіллях’: гавкали ‘гавкали’, давали ‘давали’, доки не «пракракінс» молоді

160

-davo, «не розплакала б» молодого Krš; ужмина̨ telši Mikolas lúob šõksias | šaukš par sąpna | ka truobą skleï.sės ~ amžinatelsi Mikolas liúob šõksias «танцював», шукс «кликав» par sąpną, kad trobą skleišias «розчинялася» Krš; 1-ша особа множини: dvarė liúb dirbsma nù aušros lik sąulis laiduos ~ dvarė liúob dirbsma «працювали» від світанку до заходу сонця Krš; kuòl negirc | ruokùsmuos šnekėsmuos liúb ~ поки не п’яні, rokuõsmos «домовлялися», šnekėsmos liúob «розмовляли» Krš; kad a.i.sam liúob i grì bùs krė.pši je neparsėnė.sam | žiòplas bù.sam ~ kad eísam liúob «ходили в гриби, krėpši je «якщо» neparsinešam «не приносили», žiòplos būsām «бували» Pp; 2-га особа множини: lú’ pamelùste ir išbėlreste | kur já’uma truobuo nulaikì’si ~ liúob pamelúoste «брехали» і išbėgste «вибігали» поквапитися: де jáuną troboje nulaikysi Krš; liúob abò.do mùštes kã’p velnù’itė ~ liúob abūdu mùštes «билися» як чортенята Rdn тощо. У цьому разі найчастіше вживається незмінювана форма liúob (колишня форма 3-ї особи теперішнього часу), але інколи трапляються й особові форми, наприклад: lú’bām krė.pę sùdžuovì’ncmą sù medùmė sùmaìši’sma er tė’psma on dūnas ~ liúbama krūpė «ропуха» sudžiovinsma «висушували», su medumi sumaišysma «змішували з медом» і tepsma «намазували» на хліб (такі були ліки від болю в горлі) Kntv; ka liúobam grāìsam | pò.se parapė.jes gerdė ~ kad liúobam grãisam «грали», пів парафії чула Pp; às liú’bu kùrsu ugni | uo un.c šã’kalus skã’ldì’s ~ àš liúobu kūrsu «розпалював» вогонь, а añs «він» рубав тріски Krš; liú’bam aìsma vā’ndeni iš Ventuõs sė’msma | uo dabār katìe pā’r bìeg ~ liúobama eísma «ходили», vandenį iš Ventõs semsma «черпали» з Венти, а тепер і кішка перебігає (Вента обміліла) Krš та ін.

Такий засіб вираження минулого багатократного часу міг виникнути лише тому, що майбутнім часом можна виражати дію, яка багаторазово повторювалася в минулому¹³. У цьому значенні майбутній час широко вживається в багатьох литовських діалектах і літературній мові, наприклад: Ті, хто приходив, допомагали, бо таких віріїв не було; почнуть пояснювати німцям, що вежа стара, треба спершу підперти вежу, і хто з інструментами, хто з віріями прийде — так і розбігаються CR II 199; Спершу та мати буде, буде повчати, батько зі свого боку відреагує, стрілятиме ŽR I 84; urėdas «покладе корову, безсоромницю», і підеш, опустивши носа ~ uždės «накладала, накривала» урядник «корову, безсоромницю», і eisi «ходила» з опущеним носом Krš; on stalė’le pašėlęps er ša.u.ks | kat ša-lė.n. cã’ra ~ ant stalėlio pasilips «залазив на стіл» і шукс «кричав», щоб прогнати čarą (1905 року) Pp; žì’ndì’si pū’nonu vā’ka | dous trēs dēsìncēnās žē’mēs ~ žindysi «годувала грудьми» pūno дитину, dúos «давала» три десинтини «десятини» землі Kntv; ã’menõ jõukšes šuòres | grāžę kã’p lėlė ~ atminu, juõksias «сміялася», šõks «танцювала», гарна, мов лялечка Rdn; stùmsu stùmsu tų vėžimą | uo añs ne krùst ~ stūmsu stūmsu «штовхала» той віз, а añs і не поворухнеться Šauk; šnàpsa nabùva | pasėgė’ršem kadėjes | pi’rkandas toriesem ~ горілки не було: pasigėrsime «випивали» кави, pýkandos «перекуски, закуски» turėsime «мали» Sg; mā’s labāi dainiùškininkes būvom | linksmės grėpsme stena juõgdamā’si’s ~ mās «ми» були великими співунками: веселі, grėbsme «загрібали» сіно, сміючись Sk та ін. До форм майбутнього часу, ужитих таким чином, достатньо було лише додати — тобто вставити в речення — liúob, і виникла ця своєрідна конструкція.

¹³ Пор. J. Pikčilingis, Veiksmažodžio laiku vartosena. — „Tarybinė mokykla“, 8, 27—30, 1958.

11. Kalbotyros klausimai, IV

161

На думку, що конструкція «li uob + майбутній час» виникла внаслідок вставлення liuob у речення, вказують такі факти:

a) форми Liuobėti могли вимагати лише інфінітива;

б) Liuob додається також до форм минулого часу¹⁴, коли вони позначають дію, що багато разів повторювалася в минулому, наприклад: 1) до форм простого минулого часу: kāˀp liˀb iˀ triˀškos pri vūokīˀče so kartelėms ājuom / vėˀls ne piˀragā bọ.va ~ як liūb до Тришкяй pry vōkyčio «у роки німецької окупації» з kartėlėms «картками» ėjoma «йшли, ходили», vėlnías, ne pyrāgai būvo Kntv; 2) до форм минулого багатократного часу із суфіксом -davo: liˀb atvažuodavāˀu iˀ malūˀna so tīevọ ~ senūovie vis lūˀ baidiˀdava ~ lūˀp tīˀ apatani˙kaˀ būˀdāˀva kāˀp gruobėleˀ pluo ~ liuob tīe apatininkai «нижня білизна» būdavo, як grobėliai «кишечники» тонкі, рідкі Krš; liˀb vėˀlnas blī˙ndāˀte ṣọkọudāˀva ~ māˀs liˀbau dūˀdavuom pūˀdala ~ liˀ prāstēˀ īeždavruom / nuo žundāˀ plīˀša ~ liuob prastai «погано» ėsdavoma «їли», а щоки тріскалися Krš; liˀb atēi˙davuot (ų)ūˀgu rīn˙kti iˀ strazdius ~ kētāˀs mētāˀs brū˙knū čė lūˀb nebūˀdava ~ іншими роками тут брусниці liūob не було Rdn та ін.

Крім того, конструкції «li uob + майбутній час» дуже нагадують подібні вислови литовської літературної мови та верхньолитовських говірок: Іншого разу, поки я розлучився з дружиною, буває, залишиться якась дівчина, дивитимуся здалеку й так, і сяк її розпитуватиму, але їй цього не покажу ŽR I 117; Буває, перечитаєш цілий десяток їхніх (тобто буржуїв) представників — так і бряжчить кожне прізвище грошовим мішком CR II 375; Дитину на руки, буває, підніме LKŽ V 542; Буває, тягне й тягне ті листки з поля LKŽ V 351; būˀdāˀva ēis duōsis kai pašūtė ~ būdavo, ēis duosis kai pasiūtė Škn; būˀdava rēks rēks palikti vaikē vieni ~ būdavo, rēks, rēks palikti vaikai vieni Krs та ін.

II. Форми із суфіксом -davo

Поряд із конструкціями з liuobėti у всіх описуваних діалектах уживаються форми минулого багатократного часу із суфіксом -dāˀva (-dāˀva) || -dava ~ -davo.

Дунинінки:

Однина

1. dūˀdāˀvau || dūˀdavau ~ «я давав»

2. dūˀdāˀvaˀ || dūˀdavaˀ ~ «ти давав»

3. dūˀdāˀva || dūˀdava ~ «він давав»

Множина

1. dūˀdāˀvuom || dūˀdavuom ~ «ми давали»

2. dūˀdāˀvuot || dūˀdavuot ~ давали

3. dūˀdāˀva || dūˀdava ~ давав

¹⁴У деяких жемайтських говорах liuob додають також до теперішнього часу, коли ним виражають дію, що багаторазово повторювалася в минулому: loup tēkenūoms nūmē e babieg—liūob tekinōms numė ir bebėga (див. P. Kniūkšta, Kalnėlio tarmės fonetika ir morfologija, 142, дипломна робота, 1959 (рукопис на кафедрі литовської мови Вільнюського державного університету).

162

Однина

1. jū'g'da'vaus || jū'g'davaus ~ juõkdavausi

2. jū'g'da'va's || jū'g'dava's ~ juõkdavaisi

3. jū'g'da'vuos || jū'g'davuos ~ juõkdavosi

Множина

1. jū'g'da'vuomuos || jū'g'davuomuos ~ juõkdavomos (ми сміялися)

2. смеявся б / сміявся б ~ juõkdavotės

3. сміялися б ~ juõkdavosi

Дунінінки:

Однина

1. dõudavõ·u¹⁵ ~ дуодавау jõugdavõ·us ~ жуокдаваус

2. dõudavõ· ~ dúodavai jõugdavõ·s ~ juõkdavaisi

3. dõudã·va || dõudava ~ dúodavo jõugdavúos ~ juõkdavosi

Множина

1. dõudavõ·uom ~ dúodavoma jõugdavuomúos ~ juõkdavomos

2. dõudavõ·ot ~ dúodavote jõugdavuoties ~ juõkdavotės

3. dõudã·va || dõudava ~ dúodavo jõugdavúos ~ juõkdavosi

На перший погляд може здатися, що минулий частотний час такого утворення запозичений з lk, аукштайтських або тих жемайтських говірок, у яких конструкцій із liuob не знають. Однак деякі факти ніби свідчать, що це самобутнє явище описових говірок:

1) Утворений таким чином минулий багатократний час уживається на великій території нижньолитовських говірок (у всіх дунінінків і частині доунінінків).

2) liuob додається до форм минулого багатократного часу: lū·b ã·dava ~ liuob eidavo Krš; lū·b tɐriedava ~ liuob turėdavo Užv та ін.

3) Подовження голосного a в суфіксі -dã·va ~ -davo (ця особливість спільна із західними верхньолитовцями¹⁶).

4) У мовленні старших носіїв говірки часто змішуються минулі багатократні часи різних конструкцій, наприклад: sã·u ã·kminas lū·b kelniõs / ritinç / tampś·sė dirbdã·va nu rỹto lig vã·karo ~ šau akminus ‘akmenis’ liuob kelnos ‘kilnodavo’, ritins ‘ritindavo’, tampysias ‘tampydavosi’ — dirbdavo nū ryto lig vākaro Krš; lū·p sustūosma pri vi·škele / ka užplieśma kuõki dã·ina / iš tuõla·use· bũ·dã·va girdietis ~ liuob sustošma ‘sustodavome’ pry vieškelio, kad užplėšma ‘užplėšdavome, užtraukdavome’ kokią dainą — iš toliausiai būdavo girdėties Krš; palaks-tį·sma pasegã·udi·sma lū·b / je mamã·tę pri dã·rba nevarí·dã·va ~ palakstysma

¹⁵ У папільській говірці не чути побічних відтягнених наголосів.

¹⁶ Див. E. Grinaveckienė, Mitu vos upyno tarmės fonetika. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1, 132, Vilnius, 1957; A. Jonaitytė, Šakynos tarmės kirtis ir priegaidė. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 2, 111, Vilnius, 1959.

163

«побігали», pasigāudysma liuob «поназдоганяли», je mamaitė pry dárbo nevarydavo Rdn ir kt.

5) В описуваних дунінінкських говірках утворюють дієприкметники минулого багатократного часу активного стану від форм дієслова із суфіксом -dá·va || -dava ~ -davo¹⁷: turiedá·vis || turiedavis ~ turėdavęs, turiedá·vusi || turiedavusi ~ turėdavusi, turiedá·vi || turiedavi ~ turėdavę, turiedá·vuses || turiedavuses ~ turėdavusios. Іноді буває, що й до цих дієприкметників додають liuob, наприклад: tava senītis su mūna šēniū kat pradēje pā·sakuoti’s | kā·p lū·b’i šuokūs ā·davi· | kā·p mergās kirkindavi· ~ твій дідусь «дід» із моїм «моїм» старим «чоловіком», коли почав розповідати, як liuob ходили на танці, як дівчат дражнили Krš; а я māt lū·p trunki·dāvusi’s | ļuo anā pamislī·k tā·msta švēn·cta ~ я ж, бач, liuob грюкала, а вона, подумай лишень, тямуча, свята Šauk тощо. Ті ж смоленські говірки, які не мають утворень із суфіксом -dá·va || -dava ~ -davo, не знають і таких дієприкметників минулого багатократного часу. Зазвичай вони мають конструкції з liuob: ļōbǭs dērpte ~ liuobąs dirbti «працював» (Kretinga)¹⁸, ļōbǭ·nti gā·ute (Kalnalis).

Літературна мова, чиї форми минулого багатократного часу нині витісняють із ужитку в усіх жмудських говірках конструкції з liuob¹⁹, а також аукштайтські говірки могли лише посприяти закріпленню й поширенню цих форм.

Характерно також, що в донінінкських говірках склалася ситуація, подібна до інших жмудських говірок: північна частина (Klaipėda, Priekulė, Dituva, Plikiai) вживає лише конструкції з liuobėti, а в південній — конструкції з liuobėti чергуються з утвореннями на суфікс -davo (Šilutė, Rusnė, Kintai, Ventė, змішування вже починається поблизу Saugos): vī·ra lōb drā·si bū·ti ~ vyrāi liuob drāsi «сміливі» бути «бували» Vnt; kuorōs lī·b išpjā·us ~ koriūs liuob išpiaus «викошували» Šlu; dēbesīs vės lu·biėt liektinā· liekt ~ debesys vis liuobėjo линути, летіти «літали» Kin; nalū·bēdava anā bū·ti nōbažna ~ neliuobėdavo вона «бути побожною» Sg; tē bernā· mē·rgs lobiedau dainīte ~ ті хлопці, дівчата liuobėdavo «співати» Šlu; aš lobiedavau sviestōk, pardōte ~ я liuobėdavau продавати трохи масла Rsn; puo pēr·rm čē miez | čē avēži· siedat | sō spragelā·s mōždāu ~ спершу тут сіяли ячмінь, тут овес, молотили ціпами Rsn; kōks žōdis išēi-dava pagalvōt ~ якесь слово спадало на думку Kin тощо.

Чому в цих північно-східних жмудських говірках такі різноманітні конструкції та форми для вираження минулого багатократного часу?

Передусім ці говірки межують із західноаукштайтськими говірками та тими жмудськими говірками (Kelme, Tytuvėnai), де минулий багатократний час утворюється лише за допомогою суфікса -davo. Жмудські говірки, розташовані на північ від описуваних говірок (Mažeikiai, Tirkšliai, Telšiai, Vieksniai), вживають тільки конструкції з liuob. Унаслідок зіткнення цих двох способів вираження минулого багатократного часу в описуваних говірках і почали вживати в цьому значенні різноманітні конструкції та форми.

¹⁷ Не доводилося спостерігати, як утворюють ці дієприкметники в описуваних донінінкських говірках.

¹⁸ J. Aleksandravičius, min. straipsnis, 136.

¹⁹ Plg. V. Grinaveckis, Lietuvių kalbos tarmių tyrinėjimas Tarybų valdžios metais. — „Vilniaus Valstybinio pedagoginio instituto Mokslo darbai (Lietuvių kalba ir literatūra)“, 11, 19. Vilnius, 1960.

164

Скорочення

Arm — Армонішкес, BTSR, Варенавський р-н, Гродненська область CR — П. Цвірка, Твори, II, Вільнюс, 1959. DB — С. Даукантас, Звичаї давніх литовців-горців і жемайтів, ред. Й. Талмантас, Каунас, 1935. Dit — Дітува, Клайпедський р-н. Grz — Грузджяй, Шяуляйський р-н. IFF — факультет історії та філології Kin — Кінтай, Шилутський р-н. Kntv — Кауна тава, Тяльшяйський р-н. Krs — Карсакішкіс, Паневежиський р-н. Krš — Куршенай LKŽ — Словник литовської мови, 5. Редакційна колегія: Z. Jonikaitė, J. Kabelka, J. Kruopas, K. Ulvydas (відповідальний редактор), B. Vosilytė. Вільнюс, 1959. Plik — Плікай, Клайпедський р-н. Pp — Папіле, Акменський р-н. Rdn — Рауденай, Куршенайський р-н. Rod — Рудуня, BTSR, Гродненська область Rsn — Русне, Шилутський р-н. Sg — Саугос, Шилутський р-н. Sk — Скайстгірис, Йонішкський р-н. Šauk — Шаукенай, Ужвенчиський р-н. Škn — Шакина, Шяуляйський р-н. Šlu — Шилуте Užv — Ужвентис Vlk — Валкінінкай, Ейшишський р-н. Vnt — Венте, Шилутський р-н. VVU — Вільнюський державний університет імені В. Капсукаса. VŽ — Валанчюс, Жемайтське єпископство, I—II, Wilniuj, 1848. ŽR — Жемайте, Твори, I, Вільнюс, 1956.

МИНУЛИЙ БАГАТОРАЗОВИЙ ЧАС У ПІВНІЧНО-СХІДНИХ ЖЕМАЙТСЬКИХ ГОВІРКАХ

В. І. ВІТКАУСКАС

Резюме

У статті розглядаються форми й конструкції минулого багатократного часу в таких північно-східних жемайтських говірках: Куршенай, Шаукенай, Ужвянтис (дунінінкай) і Кауна тава (Тяльшяйський р-н), Папіле, Рауденай (доунінкай). У цих говірках уживаються різні засоби вираження минулого багатократного часу: конструкції з дієсловом liobėti і форми із суфіксом -davo.

Слово liobėti, на відміну від північних доунінінських говірок, де воно має всі ознаки дієслова й означає «любити, мати звичку», у говірках, що описуються, не має лексичного значення і вийшло з категорії дієслова.

У говірках, що описуються, уживаються такі конструкції з liobėt: 1. liob з неозначеною формою дієслова (колишній складений присудок): liob mokėti «часто платив» (Папіле), liob imti «брав» (Куршенай); 2. liob із формами майбутнього часу: liob gi̇dōsu «я часто співав» (Куршенай), liob dōsu «я

165

давав (Рауденай) та ін. На думку автора, ця друга конструкція сформувалася тому, що до форм майбутнього часу, здатного виражати дію, багаторазово повторювану в минулому, приєднувалися форми дієслова liuobėti. Крім того, liuob в описуваних говорах іноді приєднується також до форм минулих часів, коли ними виражається багаторазово повторювана в минулому дія: 1. до минулого одноразового часу: lù:b ajùom ‘ми часто ходили’ (Каунастава), 2. до минулого багаторазового часу із суфіксом -davo: lù:b dù:dāva ‘давав’ (Куршенай), lù:b pāi.mdava ‘брав’ (Ужвянтис) тощо.

В описуваних говорах також уживаються форми минулого багаторазового часу із суфіксом -dāva || -dava. Це своєрідне явище описуваних говорів.

Наприкінці статті розглядаються причини такого різноманіття засобів вираження минулого багаторазового часу.