LIETUVIŲ KALBOS GRAMATINĖ SANDARA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

СТРУКТУРА СКЛАДЕНИХ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Н. Шліжене

§ 1. Складені форми дієслівних часів і способів у литовській мові утворюються називним відмінком дієприкметника активного або пасивного стану теперішнього чи минулого часу дієслова з самостійним лексичним значенням і особовими формами допоміжного дієслова būti. З активними дієприкметниками утворюються форми активного стану, з пасивними — пасивного.

Складені форми, утворені з активними дієприкметниками минулого одноразового часу та пасивними дієприкметниками минулого часу, називаються перфектними, наприклад: я послав, -ла, я посланий, -а; я був послав, -ла, я був посланий, -а; я послав би, -ла б, я був би посланий, -а.

Складені форми, утворені з активними дієприкметниками теперішнього часу, що мають афікс be-, називаються інхоативними, наприклад: я був тим, хто посилає, -ла; я буду тим, хто посилає, -ла; я був би тим, хто посилає, -ла.

Крім пасивних перфектних форм, існують також складені пасивні форми, утворені з пасивними дієприкметниками теперішнього часу, наприклад: мене посилають, -ють, мене посилали, -ли, мене звичайно посилали, -ли.

Компоненти складених дієслівних форм та їхній взаємозв’язок

§ 2. Головним і найважливішим компонентом складених дієслівних форм є дієприкметник теперішнього або минулого часу, оскільки він має самостійне лексичне значення і вказує, від якого дієслова утворена складена форма. Від дієприкметників залежать різновид складених форм і частково часове значення складених перфектних форм, яке через це пов’язане з двома часовими планами¹. Часове значення інших складених форм залежить лише від допоміжного дієслова.

¹ Складені перфектні форми виражають результативний стан, що триває в певний момент і виник унаслідок попередньої дії. Результативний стан належить до одного, основного, часового плану, на який указують форми допоміжного дієслова, тоді як дія, позначена коренем дієприкметника, якою досягнуто цього стану, належить до іншого, попереднього часового плану, який є другорядним, побічним. Співвідношення результативного стану з попереднім часовим планом визначається дієприкметником минулого часу, що входить до складу складених форм. Про це основне, а також про інші значення складених перфектних форм див.: N. Šližienė, Apie sudurtines atliktines veiksmažodžio laikų ir nuosakų formas lietuvių literatūrinėje kalboje, kn.: Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida, Vilnius, 1964, p. 81—95.

63

Дієприкметники теперішнього й минулого часу, що входять до складу складених дієслівних форм, зазвичай не відрізняються своєю формою від дієприкметників теперішнього й минулого часу, уживаних в інших випадках і таких, що в реченні виражають другорядну дію, виступають означенням, присудком або іменною частиною складеного присудка. Вони завжди мають показники роду, числа й відмінка. Щоправда, у функції означення найчастіше вживаються форми називного відмінка довших форм активних дієприкметників теперішнього часу чоловічого роду (наприклад, поїзд, що від’їжджає), тоді як складені форми зазвичай утворюються з короткими формами (наприклад, уже від’їжджав), однак це лише тенденція, а не усталена мовна норма.

Дієприкметники, що входять до складу складених форм, відрізняються за значенням від атрибутивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметники, що виконують атрибутивну функцію, позначають властивість предмета, яка випливає з дії, що триває або відбулася, тоді як ті самі дієприкметники, поєднавшись із допоміжним дієсловом būti й утворивши складену форму, не виражають властивості предмета, а лише позначають, що предмет робив, що він уже зробив, що з ним роблять тощо. Тут значення властивості зблякло, а значення дії виразилося чіткіше. Як слід значення властивості, поряд зі значенням дії в багатьох випадках зберігається лише більш або менш відчутне значення стану, що виник унаслідок цієї дії.

§ 3. Дієприкметники складених форм у реченні узгоджуються з підметом, наприклад: батько поїхав, донька вже виходила, гості будуть запрошені, книжки були б прочитані тощо. Однак це узгодження не виражає якісних відношень між підметом і присудком, оскільки складені форми позначають не те, яким є предмет, а те, що він робить або що на нього самого спрямована дія.

Якщо в реченні немає підмета в називному відмінку, складена форма має дієприкметник середнього роду, наприклад: Назбиралося багато людей; Починало холоднішати; Усяко говориться; Більше нічого не буде сказано тощо. Складені форми з активним дієприкметником середнього роду досить часто вживаються також поряд із підметами, вираженими формами жіночого роду множини, наприклад: Кури повидзьобували сходи; Дівчата вже починали сміятися тощо.²

Для утворення складених форм зазвичай уживаються форми називного відмінка коротких активних дієприкметників чоловічого роду: уже пішов, уже збирався йти тощо. Однак у діалектах трапляються складені форми з довшими формами дієприкметників теперішнього часу.

Батько вже збирався їсти, коли хтось постукав у вікно. Skp (DAK). Жито так розрослося (із осені), що вже в колосся (стебла) починало викидатися. Grg (LKŽ VI 824). Поклади якусь річ — зараз же діти почнуть її розглядати. Vvr (LKŽ VI 208)³

² З історичного погляду не узгоджуються з підметом і дієприкметники форм множини чоловічого роду, які за походженням є формами називного відмінка однини середнього роду, див. J. Endzelynas, Baltų kalbų garsai ir formos, Vilnius, 1957, p. 205.

³ Чимало таких форм із діалектів уживає J. Balčikonis у своїх перекладах (наприклад: я вже біг BalčHP₁ 49, він уже піднімався BalčHP₁ 330, він уже робив BalčHP₁ 15 тощо).

64

§ 4. Дієприкметники мають властивості дієслова й прикметника. Коли прикметникові властивості переважають над дієслівними, дієприкметники не мають ані значення дії, ані значень дієслівних категорій і прирівнюються до прикметників, наприклад: невдалий ніж, невдалий твір, задоволена дитина, хитра людина, придатний одяг тощо.

Досить часто ті самі дієприкметники в одному випадку мають виразні дієслівні, а в іншому — виразні прикметникові властивості, пор.: розм’яклий (тобто недбалий, бездіяльний) чоловік і розм’яклий глиняний ґрунт (тобто глина, що розм’якла), опущені (тобто покірні) плечі і опущене покривало (тобто покривало, яке хтось опустив), земля, яку орють (тобто 1. земля, придатна для оранки, яку можна орати; 2. земля, яку зараз орють).

Дієприкметники, що мають виразні прикметникові властивості, не утворюють складених форм із дієсловом бути. Вони позначають властивість предмета і, виступаючи присудком або іменною частиною присудка, виражають якісні відношення з підметом.

Неоднорідність значень дієприкметників особливо важлива для розмежування складених форм: їх утворюють не всі дієприкметники теперішнього й минулого часу, а лише ті, що мають чіткі дієслівні властивості, які, коли дієприкметники поєднуються з допоміжним дієсловом бути, ще більше увиразнюються й переважають над прикметниковими властивостями.

§ 5. Іншим компонентом складених форм є особові форми дієслова бути. Цей компонент виконує лише допоміжну роль: не впливаючи на лексичне значення складених форм, він надає їм основного значення способу, особи, числа⁴ та часу.

Дієслово бути є найабстрактнішим з усіх дієслів, тому воно легше за інші піддається процесові десемантизації. Через це в литовській мові, як і його відповідники в інших мовах, воно вживається не лише у своєму самостійному значенні, а й як зв’язка складеного присудка, яка, втративши своє лексичне значення, допомагає виражати предикативне відношення між підметом і присудком⁵. Складені дієслівні форми литовської мови, подібно до слов’янських мов, найімовірніше, колись розвинулися зі складених присудків⁶, тому дієслово бути є також компонентом складених форм.

За виконуваною функцією допоміжне дієслово близьке до закінчень особових форм дієслова, проте має структуру самостійного слова: складається з кореня й особових закінчень, які виражають категорії часу, способу, особи й числа, отже, також є окремим

⁴ Дієприкметники також мають значення числа, але воно є іменною категорією, пов’язаною з відмінком, тоді як число дієслова інше: воно пов’язане зі значенням особи.

⁵ Plg. А. С. Пешковский, Русский синтаксис в научном освещении, Москва, 1956, p. 220; Из трудов А. А. Шахматова по современному русскому языку, Москва, 1952, p. 77; Грамматика русского языка, т. II, ч. II, Изд-во АН СССР, Москва, 1960, p. 414; K. Brugmann, Die Syntax des einfachen Satzes im Indogermanischen, Berlin und Leipzig, 1925, p. 69—77.

⁶ Plg. А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. I—II, Москва, 1958, p. 119; К. А. Тимофеев, К истории форм прошедшего времени русского глагола, «Ученые записки Благовещенского гос. пед. и учит. ин-та им. М. И. Калинина», т. 2, Благовещенск, 1941, p. 73.

5. Lietuvių kalbos gramatinė sandara

65

слово, як і повнозначне дієслово būti. Лише форми повнозначного дієслова būti є самостійними, тоді як форми допоміжного дієслова būti виражають граматичні категорії всієї складеної форми. Таким чином, як зазначала О. Ахманова, з технічного погляду допоміжне дієслово зберігає властивості слова, а із семантичного — втрачає їх і перетворюється на «формант» інших слів⁷.

Допоміжне дієслово būti є головним, але не єдиним показником граматичного значення складених форм. Складені форми, утворені з тим самим допоміжним дієсловом, але з різними формами дієприкметників, мають різні граматичні значення; отже, граматичне значення складеної форми залежить і від дієприкметника.

§ 6. Серед усіх форм допоміжного дієслова būti дещо вирізняються форми теперішнього часу esti, būna, būva і форма минулого багатократного часу būdavo. Згаданим формам теперішнього часу, крім значення теперішнього часу, часто властиве також значення повторюваності дії, а формам минулого багатократного часу воно властиве завжди.

Формі būdavo, як і всім формам минулого багатократного часу, значення повторюваності дії надає суфікс -dav-. Це значення суфікса -dav- граматикалізоване: він відрізняє форми минулого багатократного часу від форм минулого однократного часу. Būdavo є формою дієслова būti і, як і форми того самого дієслова yra, buvo, bus, може утворювати з дієприкметниками складені дієслівні форми, співвідносні з відповідними простими формами (pasiųsdavo — būdavo pasiunčiamas, būdavo pasiųstas, būdavo pasiuntęs)⁸.

Значення повторюваності дії у форм теперішнього часу esti, būna, būva залежить від контексту.

Складені форми, утворені з форм допоміжного дієслова esti, būna, būva, būdavo і дієприкметників, найчастіше мають значення повторюваності дії. Слід зазначити, що в окремих випадках форми esti, būna, būva, būdavo, що виступають першим компонентом, менш тісно пов’язані з другим компонентом. Дієприкметники минулого часу, утворюючи з цими формами допоміжного дієслова складені перфективні форми, порівняно з тими випадками, коли такі самі складені форми вони утворюють з іншими формами допоміжного дієслова теперішнього й минулого часу, мають значно менш виразно виявлену

⁷ О. С. Ахманова, К вопросу о словосочетании в современном английском языке, «Известия АН СССР», № 6, 1950, p. 470.

⁸ С. Груздева стверджує, що в литовській мові форма būdavo має лексичне значення і тому не може виконувати функцій допоміжного дієслова; див. її Синтаксические функции причастий в современном литовском языке, канд. диссертация, Ленинград, 1949, p. 132 (машинопис). Форма російського дієслова бывал, подібна за значенням до литовської būdavo, насправді не вважається допоміжним дієсловом. Однак вона є формою не дієслова быть, а дієслова бывать. Відношення між російськими быть і бывать подібне до відношення між литовськими дієсловами šokti і šokinėti, nešti і nešioti тощо. Отже, литовська būdavo і російська бывал — різні речі.

66

значення попередньої дії та значно виразніше значення результативного стану, досягнутого внаслідок цієї дії, пор.:

Раполене відтає і завершує суперечку майже молитвою, якщо Раполас у той час уже вийшов. VaizgDD 94. Один (син) вийшов заміж до Стаклішкес. Nmj (DT).

У гірській північній Грузії, де дев’ять місяців на рік земля вкрита снігом,... стояв старий багатий монастир святої Ніни. VienR I 25. Усі ті шари, очевидно, утворені морськими хвилями. D (LKŽ VI 158).

Жінки, правду кажучи, тут дуже гарні: до церкви вони зазвичай убираються в спідниці, з навколо облямованими краями, у барвисто пофарбовані, власноруч виткані спідниці. ValPJ 26. Я добряче розтовстів. Šts (LKŽ II 198).

Люди охоче купували в неї, бо вона завжди була чисто вдягнена, уміла гарно розкласти й показати свій товар. BalčHP I 140. Чоловіки були вбрані у кожухи або сірі суконні свити, пошиті з поясом. ValPJ 26.

Отже, у складених перфектних формах із esti, būna, būva, būdavo дієприкметники минулого часу за своїм значенням менше віддалені від атрибутивних дієприкметників минулого часу, а такі складені форми є менш граматикалізованими.

§ 7. Складені форми умовного способу утворюються не лише з простими, а й зі складеними перфектними формами допоміжного дієслова, наприклад: būtų buvęs pasiuntęs, būtų buvęs pasiųstas, būtų buvusi siunčiama⁹. Цим формам властиве виразне значення нереальної минулої дії або стану; цим вони відрізняються від відповідних складених форм умовного способу, утворених із простими формами допоміжного дієслова, які з таким значенням або взагалі не вживаються, або можуть мати його лише в певному контексті¹⁰, пор.:

Якби краще зберігався той, хто був, то не побіг би звідти шукати хліба. JablRR I 319. У нашому краї було б набагато більше качок, якби про них дбали. IvanLP II 73.

О щастя, мета його довгих років була так близько й така досяжна, що треба було зробити ще щось дрібне, незначне, і він був би її досяг. VienR V 403. Якби він був кимось із великих, дитині допомогли б... ŽemR I 371. Якби сьогодні німецькі пролетарі взяли владу у свої руки, окупацію, як бачиш, було б скасовано. Gud-GuzKIT 158.

⁹ У граматиці Й. Яблонскіса є також такі початкові форми умовного способу, утворені подібним чином: būtų beeinąs buvęs, būtum berašęs buvęs, див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, I, Vilnius, 1957, p. 319.

¹⁰Докладніше про значення тих та інших складених форм умовного способу див. N. Sližienė, Sudurtinės veiksmažodžių formos lietuvių literatūrinėje kalboje, kand. disertacija, Vilnius, 1964, §§ 91—98, 125, 130 (машинопис).

5*

67

Ніхто не пам’ятає, щоб вони (собаки) так на когось нападали, гавкаючи, підгавкуючи, наче їх хтось був підучив. CiurlRR III 73. На всіх обличчях була помітна якась безтурботність, ніби вони зібралися на травневу гулянку. CvR VIII 44. — Говориш так, ніби прочитав «Лист» Траушиса, — глузує Гервінас. SimonVK I 333.

Так трапляються утворені й складені форми дійсного способу, проте вони дуже рідкісні.

Я був їздив до дівчат. Klp (DAK). Дівчата того віку вже всі були закохані, щасливо чи нещасливо. SimonVK I 217. До цього року я дожив, але ще не був битий. Plng (LKŽ III 378). Мабуть, відтоді, як померла Вілкене із Шалтейків, вони (ворота) ще не були відчинені. SimonVK II 110.

Для утворення безособових складених форм непрямого способу іноді вживають безособові пасивні дієприкметники теперішнього або минулого часу допоміжного дієслова, наприклад: є виїхано, було врятовано тощо.

§ 8. Кілька складених форм у реченні, що мають ту саму особу, спосіб і час, зазвичай мають одну спільну для всіх форму допоміжного дієслова.

Як той листочок від рідного деревця, я бурею зламана й у багно кинутаMairRR II 225. Піч уже розтопилася, але дверцята ще не зачинені. VienR I 306. За кілька днів Мусі Шато був звільнений з установи, а згодом і судимий за замах на життя свого начальника. CvR III 81. Наука жінці була не надто до смаку, і вона охочіше пряла б, молотила цілу ніч, ніж набивала голову мертвими знаками. CvR VIII 60.

У діалогічному мовленні допоміжне дієслово бути може вживатися еліптично — без дієприкметника, коли співрозмовникам і так зрозуміло, про яку дію йдеться.

— Ти бував у Клайпеді? — Бував, але то було давно. Slnt (LKŽ V 40). — Скажи мені, брате, невже ти нікому не зробив нічого лихого? — Як же не зробив, може, й багатьом зробив. KrėvRg 259¹¹.

§ 9. За значенням до складених форм іноді наближаються конструкції, утворені з дієприкметників і дієслів мати, ставати, залишатися.

Юреляй вже зорали поле Субачюса. Lp (LKŽ I 256). Йонас уже був одружений вдруге й мав від неї двох синів і одну дочку. VienR V 12. А які ж гарні сукні вона собі пошила! SimonVK I 184.

Збіглися чоловіки, нагорнувши землі, обклали валами жовту могилу — Уснініса сусіди вшанували. TilvU 133. І великих ворогів республіки

¹¹ Пор. еліптичне вживання допоміжного дієслова замість усієї складеної форми майбутнього часу в російській мові, див. В. В. Виноградов, Русский язык, Москва, 1947, p. 569; також в англійській мові замість усієї форми перфекта, див. А. И. Смирницкий, Морфология английского языка, Москва, 1959, p. 66.

68

голови були відрубані... Gud-GuzKIT 284. — Згода, — погодився наглядач, і за хвилину була вирішена доля велетня. VienR I 380. Так вони обоє тягнулися від стійла волочені, але нічого не бачили. BsV 327.

Отакі-то ласки були надані Мартинене, яка за один рік пережила двоє похоронів і отримала останки двох померлих. ŽemR II 419. Так, за задумом панича, були підрізані липи, поріджено сосняк, із болота через луг прокопано глибокий рів... VienR I 351. А ті (замки), що ще насмілювалися чинити опір могутності Вітовта, були зрівняні з землею. DaukRR 144.

Дієслово turėti «мати» найменше наблизилося до допоміжного дієслова būti «бути». Воно зберігає своє лексичне значення, тому вживається лише з активними дієприкметниками перехідних дієслів і керує знахідним відмінком прямого додатка. Тому конструкція з дієсловом turėti та дієприкметником не є еквівалентною складеним формам¹².

Дієслова tapti «стати» та likti «залишитися» з пасивними дієприкметниками утворюють конструкції, значення яких дуже близьке до складених пасивних форм. Ці конструкції, як і складені пасивні форми, позначають дію, що відбувається в певний момент і спрямована на предмет, названий підметом речення, однак відрізняються тим, що, утворені з пасивним дієприкметником минулого часу, вони ніколи не виражають результативного стану, досягнутого внаслідок цієї дії; отже, їм цілком не властиве основне значення складених перфектних пасивних форм. Дієслова tapti і likti у цих випадках, імовірно, вживаються за аналогією з такими висловами, де вони стоять поруч із прикметниками або дієприкметниками у прикметниковому значенні (став людянішим, став поступливим, залишився немічним тощо). Їх уживання з пасивними дієприкметниками у значенні, близькому до складених форм, здається, не властиве сучасній литовській мові, за винятком найзахідніших районів Литви (Клайпеда, Прекуле, Пагегяй та ін.), де дієслово tapti у цих випадках досить поширене. Для літературної мови таке вживання дієслів tapti і likti є ненормативним¹³.

§ 10. Щодо розташування обидва компоненти складених форм є досить вільними. Хоча найчастіше допоміжне дієслово стоїть перед дієприкметником, а дієприкметник — після нього, порядок може бути й зворотним, тобто дієприкметник може стояти перед допоміжним дієсловом.

Чи не зволив би хто повідомити, як це слово (alpėti) вимовляється в говорах розмовної мови? BūgKS 119. Не так, а було вимовлено

¹² J. Jablonskis, здається, вважав конструкції з дієсловом turėti відповідними складеним формам; пор. наведені ним приклади, де поруч із дієсловом turėti у дужках подано форми дієслова būti, наприклад: І я маю (є) куплену землю. JablRR I 315. Він мав (був) купив і коня. JablRR I 316. Рибалки є в краю і мають (є) наловили багато риби. JablRR I 315.

¹³ J. Jablonskis вважав неправильним уживання конструкції з дієсловом tapti та дієприкметником у значенні, близькому до складених форм; див. його Rinktiniai raštai, II, Vilnius, 1959, p. 243, 303, 325, 430.

69

тихо, щоб ніхто не підслухав. LzPR II 35. Інша на її місці зраділа б. Blv (LKŽ II 728).

Дуже часто компоненти складних форм відокремлюються один від одного одним, двома й більшою кількістю слів.

Він уже майже підійшов до озера. Grž (LKŽ II 777). Можливо, було сказано чіткіше й більше слів, але в такому значенні. ŽemR II 267. Але кисіль той, смачний із любою юшкою, вже зовсім скінчився на наших столах. DonR 60. Вілюс охоче запитав би ще про те й се. SimonVK I 168.

§ 11. На відміну від префіксів, що модифікують лексичне значення дієслова (наприклад: at-, nu-, iš-, su- тощо), які трапляються лише при дієприкметниках, що утворюють складені форми, заперечна частка ne- та афікси te-, be-, tebe-, nebe- можуть стояти як при одному, так і при іншому компоненті.

Заперечна частка ne- найчастіше стоїть при допоміжному дієслові. При дієприкметниках вона вживається переважно в дійсних перфектних формах умовного способу, що виражають можливу або бажану дію в минулому. Там вона при дієприкметнику трапляється навіть частіше, ніж при допоміжному дієслові, а значення в обох випадках цілком однакове, пор.:

Я б ніяк не повірив, що така маленька дитина зімне такого чоловіка. Alvt (LKŽ III 396). Не було того чоловіка, не було тієї дитини, молодої дівчини, які б не знали імені Кунота. KrėvP 148.

Ти й скоса на мене не дивився, ніби мене не було, ніби ти ніколи мене не знав... SimonVK II 197.

Складені перфектні форми, що мають відносно-результативне значення, пов’язане з двома часовими планами, при додаванні заперечної частки до дієприкметника набувають сильнішого значення результативного стану. Пор.:

Він, нещасний, і не заслужив такої ласки від вас, управителю. VaičRn 160. А я не вигнав коней: коли приїхав від нареченої з посагом, поставив їх у стайні Песі, так вони там і стояли. CvR III 253. Що в мові земгалів м’які g і k не перетворилися на звуки dz і c, я й сьогодні ще не певен. BūgKS 85.

Вам не відміряли деревини ані на одну стопу. ŽemR II 82.

Уся околиця Аужбіків ще спить або ще не вийшла в поле. VaižgDD 59. Раполас за все життя майже не працював. VaižgDD 83.

У пасивних перфектних формах зі значенням пасивної дії (наприклад: Навіть під час революції не було так спустошено лісу, як його спустошив він. Lkš (LKŽ II 202), заперечної частки при дієприкметнику не зафіксовано.

Складені пасивні форми з дієприкметником теперішнього часу, маючи заперечну частку при дієприкметнику, за значенням не відрізняються від форм із заперечною часткою при допоміжному дієслові; лише в перших формах дію зазвичай заперечено категоричніше. Пор.:

Торф’яна гудина не витоптується, а формується поступово — наростає просто від землі. Vrn (LKŽ III 694). А ти, старий, якщо хочеш, служи наймитом у того нового господаря, бо з-під того пана не дозволялося піти кудись інде... ŽemR II 373.

70

А в ті часи погана людина й не вважалася людиною. CvR III 277. Чавунний казан, що стояв усередині, щоб пити воду чи варити їжу, не накривали. VaižgDD 38.

§ 12. Афікси te-, be-, tebe-, nebe- майже однаково додаються і до одного, і до другого компонента складених форм. Лише афікс be- частіше стоїть при дієприкметнику (у початкових складених формах він буває тільки при дієприкметнику), а афікс te- частіше трапляється при допоміжному дієслові. Незалежно від того, чи стоять ці афікси при одному, чи при другому компоненті, вони однаково змінюють значення всієї складеної форми. Пор.:

З афіксом te-: І батько Сімоніс іще тільки один раз їздив потягом. SimonR I 217. Погано були зацементовані, і всі фундаменти розвалилися. Vvr (LKŽ II 7). У селі тепер говорили тільки про рибалку. CvR III 127.

Тому цей метод у техніці й лабораторіях протягом тривалого часу застосовували лише зрідка. MatKCh 24.

З афіксом be-: По-перше, що ж їй без чоловіка, хай навіть старого, ще залишилося серед людей? VaižgDD 101. Кіт, що дрімав на мурі, почувши смачні розмови, облизався: давно він не куштував м’яса. CvR III 159.

Як же я міг узяти їх восени, коли пан засіяв їх (конюшину) вівсом, а коли я, через нестачу корму, попросив, мені залишилися самі тільки стебла. VienR V 38. Дякую тобі, матусенько, давно я не сьорбав такого смачного варива! ValPJ II. Навряд чи ви побачили б і обіцяну самим міністром землю, якби я не схилив урядовців. LzPR II 86.

З афіксом tebe-: Тут не сіяли, землю й далі розпушують — тепла побоюємося. Nt (LKŽ I 456). Якби він і досі був живий, то ввів би мене до найбагатших і найвідоміших домів. BalčHP₁ 45.

— Що поробиш, що поробиш, бідна людино! — майже пошепки бурмотів Юрас, розводячи руками, наче він і досі розмовляв із поміщиком. CvR VIII 150. Якби вона ще була прихована, то жодної біди — не остання б лопнула. ŽemR I 144.

З афіксом nebe-: Я не чула, як він говорив, але можу руку у вогонь покласти, що й він занурював молодих у пекельну безодню. SimonR I 249. Їй здавалося, що до такого дому Анскіс ніколи вже не зміг би повернутися, тому його й немає. SimonVK II 169. Пісні давніх часів уже не співають так, як раніше: що далі, то рідше. DaukRR 255.

У фінській мові VI—VII століть, мабуть, уже не було звуків, бо вони вже перетворилися на інші звуки. BūgKS 208. Якби не старі липи й кілька вцілілих беріз, то я вже не впізнав би свого саду. VienR I 227.

Афікс tebe- указує, що позначена дієсловом дія все ще триває, тому він вживається при таких дієслівних формах, які виражають тривалу дію. Оскільки перфективні форми зазвичай означають дію, яка вже завершилася і більше не триває, афікс tebe- до них не додається, за винятком активних форм умовного способу, що означають можливу або

71

бажану дію в минулому. В інших випадках сполука дієслова būti з афіксом tebė- і дієприкметника минулого часу не утворює складеної форми, а позначає, яким предмет був і залишається.

Ну й прання в тебе — усі закутки й досі брудні! Grg (LKŽ III 424). Курча й досі не зіщулилося — ще треба підкласти під квочку. Žgč (LKŽ III 768). Дзеркало також досі завішене, Грейте боїться побачити в ньому своє обличчя. SimonVK II 115. А я відразу згадую: поки сад ще був не розорений, чи була така наша справжня земля? ŽemR II 78.

Афікс nebe- відрізняється від афікса tebe- тим, що додається не лише до форм умовного, а й до форм дійсного способу доконаного виду, коли вони мають дуже виразне значення дії невизначеного минулого й дуже слабке значення узагальненого результативного стану, досягнутого цією дією (див. наведені вище приклади з афіксом nebe-).

§ 13. Зі сказаного вище можна зробити висновок, що складені дієслівні форми — це стале сполучення повнозначного й формального слова, неподільне ані лексично, ані граматично. Лексично воно неподільне через десемантизацію допоміжного дієслова: останнє, не маючи лексичного значення, не може функціонувати окремо. Складені форми граматично неподільні через своє значення, яке є не сумою граматичних значень дієслова būti і дієприкметника, а цілком новим граматичним значенням, залежним від співвідношення обох компонентів.

Оскільки складені форми охоплюють усі дієслова або принаймні значну їх частину (наприклад, пасивні форми охоплюють перехідні дієслова), а їхнє граматичне значення відповідним чином співвідноситься зі значенням простих форм (siunčia — yra siuntęs — yra siųstas, siuntė — buvo siunčiamas тощо), складені форми входять до системи дієвідмінювання дієслів.

Співвідношення складених форм із простими особовими формами дієслова — найважливіша ознака, що свідчить: це не вільне словосполучення, а граматична форма слова¹⁴.

¹⁴ Про складені дієслівні форми та їхні основні ознаки в інших мовах див. М. М. Гухман, Глагольные аналитические конструкции как особый тип сочетаний частичного и полного слова (На материале истории немецкого языка), кн.: Вопросы грамматического строя, Москва, 1955; Л. В. Кузьмичева, К вопросу об «аналитических конструкциях» как лексикограмматическом явлении (На материале глагольных сочетаний немецкого языка), «Иностранные языки в школе», 1962, № 5; А. И. Смирницкий, Аналитические формы, «Вопросы языкознания», 1956, № 2; Л. А. Бармина, К вопросу об аналитических формах глагола в современном английском языке, «Ученые записки» (I-й Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз.), 1961, т. 25; В. М. Жирмунский, О границах слова, «Вопросы языкознания», 1961, № 3, р. 15—18; Аналитические конструкции в языках различных типов (Тезисы докладов), Ленинград, 1963; О. И. Москальская, Устойчивые словосочетания с грамматической направленностью, «Вопросы языкознания», 1961, № 5; О. И. Москальская, Грамматический идиоматизм и синтагматика, «Иностранные языки в высшей школе» (I-й Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз.), 1962; А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. I—II, Москва, 1958, р. 119, 145.

72

M. Guchman висунула такі основні критерії складених дієслівних форм німецької мови (авторка називає їх аналітичними конструкціями): 1) нероздільне зчеплення компонентів, 2) ідіоматичність як основа цієї нероздільності, 3) охоплення всієї лексичної системи дієслова та 4) входження до системи співвідносних дієслівних форм¹⁵. Авторка спирається на дані німецької мови, але, на її думку, ці критерії більшою чи меншою мірою мають бути придатними й для інших мов. Водночас вона зазначає, що, наприклад, зчеплення компонентів та ідіоматичність у різних мовах можуть бути різного ступеня, тобто в одних мовах компоненти вільніші й самостійніші, а в інших — менш вільні.

Критерії складених форм, висунуті M. Guchman, більшою чи меншою мірою придатні й для складених дієслівних форм литовської мови. Особливе зчеплення їхніх компонентів та ідіоматичність засвідчує граматичне значення всього сполучення: воно є не сумою значень окремих компонентів, а новим значенням, залежним від співвідношення обох компонентів. За значенням складені форми співвідносяться з відповідними простими формами дієслова. І хоча деякі групи складених форм, наприклад складені пасивні форми, не охоплюють усієї лексичної системи дієслова, вони все ж властиві багатьом дієсловам із різними лексичними значеннями¹⁶.

§ 14. Складені дієслівні форми литовської мови ще остаточно не викристалізувалися й не відмежувалися від аналогічних конструкцій дієслова būti та дієприкметника, що виступають складеним присудком і з яких вони колись розвинулися. Дієприкметники з певними лексичними значеннями в одних випадках утворюють із дієсловом būti складені форми, а в інших — ні, залежно від контексту, у якому вжито таке сполучення. Крім того, значення складених форм у багатьох випадках більшою чи меншою мірою залежить від значення дієприкметників; тому складені форми поряд зі значенням дії часто мають і значення стану, пов’язаного з цією дією¹⁷, що пов’язує складені форми з відповідними конструкціями, які виступають складеним присудком. Що виразніше значення стану, то менш граматикалізована складена форма; і навпаки, що виразніше значення описуваної дії, то вищий ступінь граматикалізації всього сполучення і то більше підстав вважати його дієслівною формою.

Попри те, що складені дієслівні форми литовської мови ще остаточно не викристалізувалися, через уже згадані вище властивості вони входять до системи дієвідмінювання дієслів і співвідносяться з відповідними простими формами.

¹⁵ Див. М. М. Гухман, зазнач. праця, с. 359.

¹⁶ В іншому місці згаданої статті (с. 348) M. Guchman стверджує, що охоплення складеними формами великих груп дієслів уже ставить їх поряд із простими дієслівними формами й зумовлює їхнє входження до парадигм дієвідмінювання.

¹⁷ Пор. N. Sližienė, Apie sudurtines atliktines veiksmažodžio laikų ir nuosakų formas lietuvių literatūrinėje kalboje, kn.: Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida, с. 86—87.

73

Перехідні форми дійсного й пасивного стану

§ 15. Значення стану складних дієслівних форм залежить від стану дієприкметника, що входить до їхнього складу. Якщо дієприкметник має активний стан, то й складна форма має значення активного стану, і навпаки.

У литовській мові особові форми пасивного стану є лише складними. Вони становлять основу категорії стану особових форм дієслова.

Усі форми часів і способів дієслова, за винятком складних початкових форм, можуть бути активного й пасивного стану, наприклад: б’є — його б’ють, бив — його били, той, хто бив, — побитий, відбив — був відбитий, бив би — його били б, той, хто бив би, — був би побитий, бий — будь битий, нехай б’є — нехай його б’ють тощо. Складні початкові форми є лише активного стану, наприклад: збирався збирати, збиратиметься збирати, збирався б збирати.

Особові форми дієслова активного стану позначають дію, яку виконує особа чи предмет, виражені підметом речення, а форми пасивного стану позначають дію, спрямовану на предмет чи особу, виражені підметом речення, пор.: Я читаю книжку, і книжка читається мною; Я прочитав книжку, і книжка прочитана мною. Оскільки форми пасивного стану вказують, що предмет чи особа, виражені підметом речення, не діють самі, а зазнають впливу когось іншого, водночас вони виражають і певний стан, якого зазнає цей предмет.

Форми обох станів мають лише перехідні та деякі неперехідні дієслова (переважно ті, що керують родовим відмінком: чекати, шукати, боятися, уникати тощо), наприклад: б’є — його б’ють, дав — даний, купив — був куплений, чекав — на нього чекали, шукає — його шукають, живе — у ньому живуть тощо. Більшість неперехідних дієслів має лише форми активного стану. Вони можуть мати безособові пасивні форми, однак останні не мають значення пасивного стану, оскільки не виражають пасивного відношення між описуваною дією та предметом чи особою, вираженими підметом речення. Їхнє значення близьке до значення активних форм.

А скільки я знаю й пам’ятаю, у домі Шальтейкського Короля не пиячили. SimonVK II 271. Адже скрізь битимуться, адже скрізь Анскіс муситиме відкрити вогонь по людях, які не вчинили йому нічого поганого... SimonVK II 41. Я пропав на трішки, а його тоді й справді не було. Ss (LKŽ III 42). Особливо багато збиралося на проспекті Забалканському. Gud-Guz KIT 64.

74

Відмежування складних дієслівних форм від конструкцій дієприкметника й дієслова būti, які не утворюють складних форм

§ 16. Як уже зазначалося, складні дієслівні форми литовської мови ще остаточно не сформувалися й не відмежувалися від конструкцій, що виступають складеним присудком і з яких вони колись розвинулися. Дієслівне значення дієприкметників, що утворюють ці форми, в одних випадках виявляється виразніше, в інших — слабше, залежно від контексту, в якому вжито складні форми, та їхнього лексичного значення. Певний вплив має також значення стану, пов’язане з пасивним станом. Що виразніші дієслівні властивості дієприкметника, то виразніше значення дії має все словосполучення і то більше воно граматикалізоване; і навпаки, що слабші дієслівні властивості дієприкметника й виразніші прикметникові, то слабше поєднані компоненти словосполучення, а саме словосполучення ближче до конструкцій, що виступають складеним присудком. Пор.:

a) Він (Миколюкас) віддав тобі щось краще, ніж би віддав. VaižgDD 53. А ми, чоловіки, вже обрали собі долю! KrėvP 229. Ті свині де-не-де порили подвір’я. Lž (LKŽ VI 196). Жіноча половина села запропонувала провести синів, бо й їх посильний запросив на весілля. DonR 66.

b) Та людина звикла майструвати — уміє виконувати й лагодити різні роботи. Skn (LKŽ I 97). Коса затупилася. KlvrŽ (LKŽ II 380). Його обличчя зблідло від безсонної ночі. VenclR III 239. Так, так, і я бачила, що якось вона дуже зблідла. SimonVK I 279. Він (Ваціс) був поранений, не володів рукою — вовк потрапив у добру пастку! TilvU 162.

У реченнях першої групи (a) сполучення дієслова būti з дієприкметником має чітке значення дії й утворює безсумнівні складні форми. У реченнях другої групи (b) відповідні сполучення мають значно слабше значення дії та виразніше значення ознаки, однак усе ж вважаються складними формами, хоча й не такими очевидними, як наведені вище. Складні форми цієї останньої групи дуже близькі до конструкцій, що виступають складеним присудком, але все ж не тотожні їм, оскільки мають, хоч і не дуже виразне, значення дії; замість них можна було б ужити прості дієслівні форми з подібним значенням, наприклад: Та людина звикла майструвати...; Коса затупилася; Його обличчя зблідло від безсонної ночі тощо. Конструкція дієслова būti з дієприкметником не утворює складної форми тоді, коли дієприкметник не має значення дії, а позначає сталу властивість предмета. Такі конструкції не можна замінити простими дієслівними формами.

Корені змійовика покручені (тобто мають таку форму) як у змій. Skdv (LKŽ III 369). Картоплиння покручене, наче бруньки вільхи. Žal (LKŽ III 356). Довго був пригнічений, аж поки наважився виїхати до Петрапіліса. Vaižg (LKŽ V 932). В очах людей Раполас був справді розпещений — уникав найменшої роботи. VaižgDD 96. Бряузгай

75

(кістки) виступають, якщо одяг обтислий, а людина худа. Plng (LKŽ I 849). Лінза двоопукла. BaršF 207.

Однак слід сказати, що складені форми згаданої вище групи (b) досить важко відрізнити від конструкцій, які виступають складеним присудком; між ними немає чіткої межі.

§ 17. Найчастіше прикметникове значення мають і не утворюють складених форм дієприкметники минулого часу, утворені від дієслів доконаного виду, що означають зміну стану чи становища предмета або особи (зблідлий, висохлий, обідраний, зруйнований, здурілий, увігнутий, сплющений тощо; пор. наведені вище речення, у яких сполуки дієслова бути та дієприкметника не утворюють складених форм).

Дієприкметники минулого часу інших дієслів зазвичай не утворюють складених форм лише тоді, коли входять до складу більшою чи меншою мірою усталених фразеологічних сполук.

Здається, ти розумний і масла бачив, а можеш так запросто прийняти контракт! ŽemR II 59. Я пов'язана з різними справами, не маю ні часу, ні здоров'я. Sts (LKŽ II 842). Хто до чого прихилився (має схильність): один — до науки, інший — до війська. Prk (LKŽ VI 624). Я вже переступила за свій вік (постаріла). Sts (LKŽ VI 384). Вона вже зуба позбулася. Bis (LKŽ II 180). Цей Томаш сьогодні чорта проковтнув; щось недобре задумав! LzPR II 49. Її не обійдеш — вона чотирма замками зачинена. Sts (LKŽ II 785). Його вовк носив і покинув. JabIRR I 318.

§ 18. Пасивні дієприкметники теперішнього часу, утворені від неперехідних дієслів і позбавлені значення пасивного стану, не утворюють складених форм із дієсловом бути. Вони позначають певну властивість предмета, пов'язану з дією, вираженою дієслівним коренем дієприкметника.

Мабуть, придатна була частина, і Таутриму цього вистачило, щоб він не надто сперечався й погоджувався з усім. SimonVK I 135. Це дерево буде придатне для виготовлення кожевалки. Ldk (LKŽ V 51). Звідки там візьметься молоко, якщо корів морять голодом. Slnt (LKŽ II 681). Злий дух невразливий; каменем його не вб'єш. Svnč (LKŽ VI 135). Двох дівчаток ростили. Vb (LKŽ I 382). Описаний процес є оборотним. MatKCh 61.

Форми середнього роду цих дієприкметників разом із дієсловом бути можуть утворювати складені форми, однак останні не мають значення пасивного стану (див. § 15).

Пасивні дієприкметники теперішнього часу перехідних дієслів не утворюють складених форм, коли мають значення можливості дії, необхідності, призначення предмета чи його придатності. Такі дієприкметники, виражаючи відношення предмета до дії, позначеної коренем дієприкметника, указують на сталі властивості предметів, наприклад: нечитабельний почерк, жито, яке косять, столова ложка, орна земля тощо.¹⁸

¹⁸ Пор. V. Ambrazas, Dėl esamojo laiko neveikiamųjų dalyvių vartojimo, «Lietuvių kalbotyros klausimai», т. 4, Vilnius, 1961, с. 93—110.

76

Наші межі обгребані (мало луків). Штс (LKŽ III 554). Здоров’ям робітниці він перейнявся лише тому, що Ону було незамінною в господарстві. CvR III 42. Вона сподівалася, що Гайдієне буде балакучою. SimonVK II 335. Адже ми з Ононою вночі помчали до лікаря... мордували... ŽemR II 443. Та ще цей піджак (піджак) добре полагоджений. Vvr (LKŽ II 312). Цього коня вже боронували. Ss (LKŽ I 44).

§ 19. Прикметникове значення дієприкметників теперішнього й минулого часу найчастіше виявляється в певному контексті. Ужиті за інших обставин, ті самі дієприкметники можуть мати досить виразні дієслівні властивості й утворювати складені форми, пор.:

Листочки жоржини з городу скручені (не складена форма). Бсг. Підвісив кастиніс, і мене знудило: бач, його було сквашено кислим молоком (складена форма). Штс (LKŽ V 395).

Виразність дієслівних чи прикметникових властивостей дієприкметників іноді залежить також від певної їхньої позиції в реченні. Наприклад, коли в реченні є прикметники (іноді іменники або прийменникові конструкції з ними), що називають іншу властивість того самого предмета чи особи й виступають разом із дієприкметниками як однорідні члени речення, дієприкметники вживаються як прикметники й не утворюють із дієсловом būti складених форм.

Усі були тихі, серйозні, зосереджені, і в очах кожного жеврів вогник прихованої помсти й обурення. VienR V 320. А ще пізніше — її (очі Ілзе) вже були замислені, засмучені й уже не дівочі. SimonVK II 371. Коли я був ще юним, малим, іще не виріс, я повів коника до моря напоїти. JD 765. Чоловік був п’яничка й розпусний, мов в’язка листя. Brt (LKŽ III 270). Усі вони були пригнічені, засмучені, без життя й рухалися, мов якісь тіні. VienR I 229. Повилас учився хоч і не надто добре, але був старанний, постійно схилений над книжкою, і уроки завчав напам’ять. VienR V 15. Тільки в дядька Дуджоніса волосся було довге, рівно підстрижене й мало проділ посередині. SimonOBT 25.

Так само завжди, але листи (вони) завжди були дорогі й бажані для Мартуна, тільки-но були такі рідкісні. SimonVK II 286. Адже і він був молодий, сильний і всіма шанований. BilR I 206.

Прикметникове значення дієприкметників підкреслюють також залежні від них займенники toks, koks, kažkoks, toks pat тощо.

Татусь усе був такий посивілий, усе такий згорблений, і коліна в нього все такі зігнуті. SimonVK I 14. Чого ж ти такий схудлий, може, хворієш? Jrb (LKŽ I 768). Ти така втомлена чи хворобою зморена... ŽemR II 227. О, я бачив, яке твоє обличчя було осяяне. SimonVK II 17.

Активні дієприкметники теперішнього часу з афіксом be- мають дуже виразне дієслівне й дуже слабке прикметникове значення та завжди утворюють складені форми з дієсловом būti.

77

Дієприкметники теперішнього й минулого часу, уживані у значенні складених форм теперішнього часу

§ 20. У значенні складених форм теперішнього часу, особливо третьої особи, часто вживаються дієприкметники теперішнього й минулого часу без допоміжного дієслова.

Адже ховають останнього Шальтейкіса з Шальтейків. SimonVK I 12. На лаві складені в’язанки старого Варкайліса — їх пускають у роботу. Gud-GuzKIT 13. Мені почулося, що мене кличуть... SruogR III 408. Здається, Вілюс Каралюс забув Ґрете, — він іде до колиски подивитися на сина. SimonVK I 360. Уночі пройшов невеликий дощ, земля зволожена, травичка вмита, повітря освіжене. ŽemR II 238. Ку-ку, то не невісточку на возі везуть! Ку-ку! То лише овечка, лише біла овечка! SNėrP₁ 439. Я поїв, я напився, — матусю, де ж донечки? JD 1470. — Та кажи вже, кажи, чого це ти такий розгублений, наче козел на льоду! — обернулася Салямуте. — Хіба не нашого Повілучка найнято, не нашим хлібом годовано? BaltPV₁ I 361.

Тривалий час у граматиках литовської мови такі дієприкметники вважалися складеними формами теперішнього часу з пропущеним допоміжним дієсловом¹⁹. Насправді це не складені форми, і, мабуть, допоміжного дієслова вони взагалі ніколи не мали²⁰. Оскільки в цих випадках значення дієприкметників відповідає значенню складених форм теперішнього часу, їх слід вважати відповідними (наприклад, перфектними, пасивними) формами теперішнього часу, тільки не складеними. Не маючи допоміжного дієслова, ці форми не мають і морфологічно вираженої категорії особи. Значення особи зазвичай передають особові займенники або воно з’ясовується з контексту.

§ 21. Не кожен дієприкметник теперішнього чи минулого часу, що виступає присудком, має значення, рівнозначне значенню складених форм теперішнього часу. Іноді воно супроводжується різними модальними відтінками, не властивими складеним формам. Такі дієприкметники за значенням також не відповідають складеним формам.

Дієприкметники минулого часу, що виступають присудком, мають найбільш віддалене від значення перфектних форм значення в тих випадках, коли ними переказують чужі думки, повідомляють про те, що відоме не дуже добре, а лише почуте від інших.

Бідолаха, ївши, сміливо розповідав, як вирізав шматок м’яса з стегна живої корови й засмажив його. ŽemR II 136.

¹⁹ Див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, I, p. 312; J. Žiugžda, Lietuvių kalbos gramatika, I, Fonetika ir morfologija, Kaunas, 1962, p. 191—193; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, III, Nauka o formach, Warszawa, 1956, p. 280.

²⁰ Ці форми за походженням пов’язані з простим іменним присудком, успадкованим із глибокої давнини й широко вживаним у сучасній литовській мові, пор. K. Brugmann, Die Syntax des einfachen Satzes im Indogermanischen, Berlin und Leipzig, 1922, p. 59—77; Из трудов А. Шахматова по современному русскому языку, Москва, 1952, p. 77—78; Т. П. Ломтев, Очерки по историческому синтаксису русского языка, Москва, 1956, p. 37; Ю. Г. Скиба, Предикативная связка «быть — есть» в восточно-славянских языках, «Ученые записки Черновицкого ун-та», т. 47, серия филол. наук, вып. 14, 1961.

78

Отже, якщо вірити історикам культури, індоєвропейці ще не вміли пекти хліб і вирощувати пшеницю. BūgKS 206.

Подібно іноді вживаються й пасивні дієприкметники теперішнього часу середнього роду.

І довідалися противники, що в їхньому підвалі сидить не простий солдат, а син великого й могутнього боярина. KrėvP 52.

Дієприкметниками минулого часу, особливо пасивними, можна передавати дію минулого, про яку дізнаються або здогадуються з певних наявних фактів.

Двері хати навстіж відчинені, перед дверима, у кінці хати, лежить покійник, віддувши ніздрі. Ще недавно він був чоловіком. ŽemR II 385. Яким, виявляється, сміливим був Жичкус! TilvU 146.

Пасивними дієприкметниками теперішнього часу середнього роду подібно передається дія теперішнього часу, про яку дізнаються або здогадуються з певних наявних фактів.

Отже, слово krėslas виявляється не лише литовським, а й балтійським. BūgKS 138. Ось у чому щастя... VienR I 243.

Активними або пасивними дієприкметниками минулого часу часто передають результати дії, які раптово бачать, чують, про які дізнаються чи які інакше переживають, і які викликають подив або інші емоції.

Тихенько ступаю, дивлюся — вушко ножа відпало. Jnšk (LKŽ I 410). — Оце тобі! Щойно розлучився — і вже ту чорнявку, великоносу, підлабузницю, вітрогонку! — підвелася кричати сама. ŽemR I 66. Здалеку щось блимає-блимає, блимає-блимає, підходжу — одяг розвішаний сушитися! Slnt (LKŽ I 763).

Пасивними дієприкметниками теперішнього часу середнього роду можна передавати дію, яку раптово сприймають у якийсь спосіб.

Заходжу з сіней усередину — а там сидить знать. Lkm (LKŽ II 330). І тут, виявляється, є гості! SruogR III 469.

У всіх цих випадках дієприкметники теперішнього й минулого часу є певним засобом вираження непрямої мови.

Дієприкметники, що виступають присудком, не слід вважати формами теперішнього часу, які за значенням відповідають складеним формам, і в тих випадках, коли вони означають властивість предмета.

Їсть та їсть, а на користь не йде — усе сухорлявий. Gs (LKŽ II 793). Його ніс загнутий, мов дзьоб. Lš (LKŽ III 702). Цей одяг мій — можна забрати. Gs (LKŽ III 591).

Деякі особливості структури складених дієслівних форм, уживаних у XVI—XVII ст.

§ 22. Складені дієслівні форми, уживані в XVI—XVII століттях, за своєю структурою суттєво не відрізняються від сучасних форм: вони так само складаються з дієприкметників теперішнього або минулого часу та особових форм допоміжного дієслова būti. Форм, що позначають початок дії, у тогочасних писемних пам’ятках надзвичайно мало. Натомість досить багато складених форм, утворених із дієприкметником активного стану теперішнього часу без афікса be-.

79

І інших овець маю, які не з тієї кошари є (=nie sa z tew owczarniew WjP 348; non sunt ex hoc ovili WjB Jn 10 16). DP 206. І так ворогами були Ірод і Пилат того дня: бо спершу вони були між собою ворогами (= byli WjP 281; erant WjB Luk 23 12) між собою. DP 164. І тоді Син Людський сидітиме (= będzie siedział WjP 13; erit sedens WjP Luk 22 69) праворуч від Божої сили. DP 163. Ці події сталися у Витанії, за Йорданом, де Йоан хрестив (= krzczil WjP 33; erat baptizans WjB Jn 1 28). DP 21. Як сказав би В. Ісус щось таке, чого не вчинив перед єпископом: або як би не годилося (= jakoby się nie godziło WjP 274) перед очима єпископа правильно й мудро чинити. DP 160. Господь неба й землі, коли ще був малим хлопчиком, ходив разом із цією юрбою і народився, як колись якийсь пастушок був. BrP I 61.

Цими формами підкреслюється тривалість описуваної дії.

Складені форми цього типу й нині трапляються в жемайтському діалекті, а також у працях С. Даукантаса.

У тій криниці завжди була вода, а тепер уже висохла. Sts (LKŽ I 994). Вода розтікалася, немов нитки, немов павутиння, була там. Sts (LKŽ II 486). Литовець, тобто горянин або жемайт, завжди людина веселого серця: подорожуючи, працюючи, де б не втомився, завжди мугикає або співає. DaukRR 204.

Складені форми з дієприкметником активного стану теперішнього часу без афікса be-, порівняно зі складеними формами, що позначають початок дії, менш граматикалізовані. Підкреслюючи тривалість описуваної дії, вони водночас позначають і певний стан діяча, а тому є ближчими до конструкцій, що функціонують як складений присудок. Крім того, ці форми мають лише дієслова недоконаного виду.

У сучасній литовській мові дієприкметник активного стану теперішнього часу без афікса be- разом із дієсловом būti зазвичай не утворює складених форм, оскільки позначає властиву предметові чи особі ознаку.

Стара любов і далі горить. Dr (LKŽ II 251). Дитина вже вміла говорити. Sts (LKŽ V 116). Увесь той день був особливо неспокійний. VaižgDD 23. Колеса треба добре змастити... якщо навантажиш вози, то далеко везти буде коням важко... ŽemR II 165.

Такі приклади є і в писемних пам’ятках XVI—XVII ст.

Там Христос сказав, що Йоан не був, як очерет. DP 21. Очі Господні далеко краще бачать і чують, ніж сонце. SP I 19.

§ 23. У творах Й. Бреткуна, крім допоміжного дієслова būti, з пасивними дієприкметниками минулого часу вживається також дієслово tapti.

І сталося, що це було сказано Авімелехові. BrB Teis 9 25. І помер Яїр, і був похований у Камоні. BrB Teis 10 5. Так були створені небо й земля, з усім їхнім оздобленням. BrB 1 Moz 2 1.

Час від часу у творах М. Мажвідаса та Й. Бреткуна поряд із пасивними дієприкметниками минулого часу трапляється дієслово stotis.

Тому на його місце ви повинні відповісти мені, щоб висловлене прохання було виконане, заради чого він охрещений, або охрещ

80

ений. Mž 107—108. І Авраам учинив великий бенкет того дня, коли Ісаак був відлучений від грудей. BrB I Moz 18.

На вживання цього дієслова, можливо, вплинула польська мова.

Для утворення пасивних складених форм бажального способу вживалася також форма бажального способу дієслова stovėti testov(i)²¹.

Проклятий будь ти, хто тебе проклинає; благословенний будь ти, хто тебе благословляє. BrB 1 Moz 27 29.

§ 24. У текстах XVI—XVII ст. дієприкметники майже не вживалися без допоміжного дієслова у значенні складених форм теперішнього часу. У постилі М. Дауґші їх трапляється дещо, однак переважно лише в тих випадках, коли такі форми є і в польському оригіналі.

Бо так написано (=napisano WjP 11): Бачив я померлих малих і великих. DP 7. Про нього сказано (=rzeczono WjP 440), щойно наситишся, тоді смертю помреш. DP 264. А як має остерігатися той: хто скривдив свого ближнього або хто був скривджений (=obrážon WjP 488) ним. DP 293. І хто тепер не помре, той буде відданий смерті. DP 199.

Дієприкметники могли так мало вживатися замість складених форм теперішнього часу в старих текстах з двох причин. Складені форми, маючи допоміжне дієслово, точніше виражають думку. Тому й тепер у науковій літературі дієприкметники у значенні складених форм вживаються значно рідше, ніж у художній літературі або розмовному мовленні. Такої точності висловлення, можливо, прагнули й перекладачі XVI—XVII ст., які особливо боялися відхилитися від оригіналу.

З іншого боку, на литовську церковну писемність XVI—XVII ст. значно впливали інші мови: латинська, польська, німецька. Для деяких із них, наприклад латинської та німецької, не характерне вживання дієприкметників замість складених форм. У польській мові без допоміжного дієслова вживалися лише форми активного стану третьої особи минулого часу²². Пасивні форми, за складом подібні до наших складених пасивних форм, у польській мові здебільшого вживалися з допоміжним дієсловом. У тих випадках, коли в польському тексті пасивний дієприкметник було вжито без допоміжного дієслова, його майже завжди дослівно перекладали литовською. Отже, вживання або невживання дієприкметників замість складених форм теперішнього часу частково залежало й від впливу чужих мов.

²¹ У говорах сучасної мови зберігся застиглий залишок цієї форми testa (<testovi), що вживається, як і частка tegul, для утворення бажального способу, наприклад: testa krāto Drsk, testa vālgo Aps, tēsta būna Eiš.

²² Поряд із ними вживалися також форми з допоміжним дієсловом. Форми інших осіб мали скорочені форми допоміжного дієслова, див. Z. Klemensiewicz, T. Lehr-Splawiński, S. Urbańczyk, Gramatyka historyczna języka polskiego, Warszawa, 1955, p. 371—372.

6. Lietuvių kalbos gramatinė sandara

81

Висновки

1. Складені форми дієслова в литовській мові, утворені з двох (іноді навіть трьох) слів, сприймаються як один акт думки і тому, як і прості форми, входять до системи відмінювання дієслів. Входження цих сполук до системи особових форм зумовлене співвідношенням їхнього значення зі значенням простих форм, а також тим, що вони охоплюють або всі дієслова, або принаймні великі групи дієслів із різними значеннями.

2. Складені форми дієслова в литовській мові не в усіх випадках однаково граматикалізовані. Ступінь їхньої граматикалізації залежить від значення дієприкметників: чим воно ближче до значення дієслова, тим тісніший зв’язок між компонентами складеної форми, і навпаки: чим воно ближче до значення прикметника, тим слабший зв’язок між компонентами складеної форми і тим менше складена форма відмежована від конструкцій, що виступають складеним присудком і з якими вона пов’язана своїм походженням.

3. Дієприкметники, які не мають дієслівних властивостей або вжиті в прикметниковому значенні, не утворюють складених форм із дієсловом būti. Той самий дієприкметник в одному випадку може мати виразні дієслівні властивості й утворювати складені форми з дієсловом būti, а в іншому випадку може мати виразні прикметникові властивості й не утворювати складених форм дієслова з дієсловом būti. Межа між складеними формами дієслова й аналогічними конструкціями, що виступають складеним присудком, нечітка. Це свідчить про те, що складені форми дієслова в литовській мові ще не остаточно сформувалися й не відмежувалися від конструкцій, з яких вони походять. Такому становищу особливо сприяє те, що дієприкметники, які входять до складу складених форм, за своєю формою не відрізняються від атрибутивних дієприкметників.

4. Складені пасивні форми є єдиними особовими формами пасивного стану в литовській мові. Вони становлять основу категорії стану в системі особових форм дієслова. Виразниками пасивного стану є пасивні дієприкметники, що входять до складу складених форм.

5. Дієприкметники, ужиті без допоміжного дієслова зі значенням складених форм теперішнього часу, не слід вважати складеними формами.

6. Складені форми дієслова, засвідчені в давніх писемних пам’ятках литовської мови (XVI—XVII ст.), за своєю структурою істотно не відрізняються від сучасних складених форм. У писемних текстах того часу дуже рідкісні складені форми інфінітива, натомість досить численні форми, утворені з активним дієприкметником теперішнього часу без афікса be-, які й досі трапляються в говірках сучасної мови. Крім того, мабуть, задля точнішого вираження висловлюваної думки або під впливом інших мов майже не вживаються дієприкметники зі значенням складених форм теперішнього часу без допоміжного дієслова. Деякі засвідчені відмінності виникли внаслідок дослівного перекладу.

82

СТРУКТУРА СКЛАДЕНИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА В ЛИТОВСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Н. СЛИЖЕНЕ

Резюме

Складні форми дієслова в литовській мові утворюються з дієприкметника теперішнього або минулого часу, що має самостійне лексичне значення, і відмінюваних форм допоміжного дієслова būti «бути». З активними дієприкметниками утворюються складні форми активного стану, а з пасивними — форми пасивного стану.

Складні форми з активними дієприкметниками минулого одноразового часу або пасивними дієприкметниками минулого часу називаються завершеними (atliktinės), напр.: esu pasiuntęs, -usi, buvau pasiuntęs, -usi, esu pasiųstas, -a тощо.

Складні форми з активними дієприкметниками теперішнього часу з афіксом be- називаються початковими (pradėtinės), напр.: buvau besiunčiąs, -ianti, būsiu besiunčiąs -ianti тощо.

Крім пасивних завершених форм, є також складні форми з пасивними дієприкметниками теперішнього часу, напр.: esu siunčiamas, -a, buvau siunčiamas, -a тощо.

Головним компонентом складних часових форм є дієприкметник, оскільки він має самостійне лексичне значення й указує, до якого дієслова належить ця часова форма. Від дієприкметника залежить значення стану складних форм, а в складних завершених формах від нього частково залежить і часове значення, пов’язане з двома часовими планами.

Дієприкметники, що входять до складу складних часових форм, за своєю формою не відрізняються від дієприкметників, уживаних в інших випадках, зокрема й від атрибутивних. Дієприкметники складних часових форм, як і атрибутивні дієприкметники, мають показники роду, числа й відмінка, але відрізняються своїм дієслівним значенням і тому не позначають атрибутивного відношення між підметом і присудком. Дієприкметники в поєднанні з допоміжним дієсловом позначають не якість предмета, а те, що він робив, що з ним робиться тощо. Як слід якісного значення, у багатьох випадках поряд зі значенням дії ще відчувається значення стану, що виникає в результаті цієї дії; це пов’язує складні часові форми з конструкціями, які в реченні виступають як складений присудок і від яких ці форми походять.

Дієприкметникам властиві ознаки не лише дієслова, а й прикметника. Іноді ознаки прикметника цілком затьмарюють дієслівні ознаки, і дієприкметники уподібнюються до прикметників, оскільки не мають значення дієслівних категорій, напр.: netikęs peilis «непридатний ніж», tinkamas drabužis «відповідний одяг», patenkintas vaikas «задоволена дитина» тощо. Такі дієприкметники складних часових форм не утворюють.

Дієприкметники деяких дієслів в одних випадках виявляють виразні дієслівні ознаки й з дієсловом būti утворюють складні часові форми, а в інших випадках мають виразні ознаки прикметника й з дієсловом būti складних форм не утворюють, пор.: čia molis yra ištižęs «тут глина розм’якшилася» і šitas žmogus yra ištižęs «ця людина млява». В окремому розділі цієї статті наведено деякі критерії для відмежування складних часових форм від аналогічних конструкцій, що складаються з дієприкметника й дієслова būti і не є складними формами. У деяких випадках межа між ними нечітка, оскільки складні часові форми литовської мови ще остаточно не відмежувалися від конструкцій, від яких вони походять.

Другий компонент складних часових форм — допоміжне дієслово — виконує лише допоміжну роль. Воно не має лексичного значення, а оформлює склад-

6*

83

граматичну форму, надаючи їй значень граматичних категорій часу, способу, особи й числа. Допоміжне дієслово є основним показником граматичного значення складних форм, але не єдиним, оскільки складні форми з тими самими формами допоміжного дієслова, але з різними формами дієприкметника мають різні граматичні значення. Отже, значення складних форм залежить і від дієприкметника.

Складні форми умовного способу утворюються також за допомогою складних перфектних форм допоміжного дієслова, наприклад: būtų buvęs girdėjęs, būtų buvęs girdėtas, būtų buvęs girdimas. Для цих форм характерне виразне значення минулого часу.

Отже, складні часові форми є сталими сполученнями повнозначного та службового слова, нерозрізнюваними ні лексично, ні граматично. Основою їхньої лексичної нерозрізнюваності є десемантизація допоміжного дієслова, адже без лексичного значення воно не може функціонувати окремо. Граматична нерозрізнюваність випливає з того, що граматичне значення складних форм не дорівнює сумі граматичних значень допоміжного дієслова й дієприкметника, а є новим цілісним значенням. Складні часові форми належать до системи особових форм дієслова, оскільки охоплюють або всю лексичну систему дієслова, або великі групи дієслів із різними лексичними значеннями, а їхнє значення співвідноситься зі значенням простих часових форм (наприклад: siunčia — yra siuntęs — yra siųstas, siuntė — buvo siunčiamas тощо). Співвідношення значення складних часових форм зі значенням простих часових форм є їхньою головною ознакою, що свідчить: це не вільне словосполучення, а граматична форма слова.

Особові форми пасивного стану в литовській мові бувають лише складними. Носієм пасивного значення є пасивний дієприкметник, що входить до їхнього складу. Складні пасивні форми властиві перехідним дієсловам і деяким неперехідним. Більшість неперехідних дієслів мають лише форми активного стану.

Усі часові форми дієслова, за винятком складних інхоативних, можуть бути як активного, так і пасивного стану, наприклад: bara — yra baramas, barė — buvo baramas, yra baręs — yra bartas, išbarė — buvo išbartas, bartų — būtų baramas, būtų baręs — būtų bartas тощо. Складні інхоативні форми бувають лише активного стану.

У значенні складних форм теперішнього часу, особливо в третій особі, часто вживаються дієприкметники теперішнього або минулого часу без допоміжного дієслова, наприклад: Iš kito krašto jūs atėję «ви прийшли з іншої країни (букв.: ті, що прийшли)». Такі дієприкметники вважаються відповідними формами теперішнього часу (наприклад, перфектними тощо), але не складними.

Складні форми дієслова, що вживаються в литовських пам’ятках XVI—XVII століть, за своєю структурою загалом не відрізняються від сучасних. Лише в писемності того часу складні інхоативні форми трапляються дуже рідко, натомість досить поширені форми з активним дієприкметником теперішнього часу без афікса be-, наприклад: būvo ėssąs, bus sėdis («Постила» М. Даукі). Нині вони ще іноді трапляються в деяких діалектах сучасної мови.

84