ŽODŽIŲ FORMOS IR JŲ VARTOSENA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

В. АМБРАЗАС

СТРУКТУРА Й УЖИВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ «ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ІЗ ДІЄПРИКМЕТНИКОМ» (ACCUSATIVUS CUM PARTICIPIO) У ДАВНЬОЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

Знахідний відмінок із дієприкметником (далі — GD) — одна з тих нечисленних дієприкметникових конструкцій, які зазнали помітних змін уже в період писемної традиції. Граматична форма GD у давньолитовській мові відрізнялася від сучасної; значно ширшою колись була й сфера його вживання. Деякі особливості GD, що трапляються в пам’ятках XVI—XVII ст., допомагають висвітлити давню будову простого речення та її розвиток. Тому, досліджуючи цю конструкцію, слід насамперед звернути увагу на її структуру в найдавніших пам’ятках литовської мови.

Уперше GD литовської мови описано в граматиках Д. Клейна¹. Чимало відомостей про цю конструкцію знаходимо в пізніших граматиках², особливо в працях Й. Яблонскіса³. З погляду історичної граматики GD розглядали О. Потебня⁴ та Е. Френкель⁵; окремі зауваги й дані з цього питання містяться у працях А. Беззенбергера⁶, Б. Дельбрюка⁷ та інших дослідників. Е. Тангль розглянув GD у спеціальному дослідженні, яке, на жаль, було опубліковане лише у вигляді резюме⁸. У ньому знаходимо проникливі спостереження та важливі міркування щодо походження й уживання цієї конструкції, проте воно не може замінити докладного опису структури GD. В останнє десятиліття зв’язок GD з іншими конструкціями й далі розглядається у статтях І. Марвана,⁹ а Й. Палі-

¹ Grammatica Litvanica… edita à M. Daniele Klein… Regiomonti… 1653, p. 163, 165; M. Danielis Kleinii Compendium Litvanico—Germanicum… Königsberg, 1654, p. 111.

² Plg. Universitas Lingvarum Litvaniae… 1737, Vilnae, p. 27, 52; W. Haack, Vocabularium Litthanico—Germanicum et Germanico—Litthavnicum… Nebst einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauschen Grammatic. Halle, 1730, p. 336,; P. F. Ruhig, Anfangsgründe einer Littauischen Grammatik, Königsberg, 1747, p. 150—151 (Ch. G. Mielcke savo gramatikoje p. 188—189 pakartoja tuos pačius duomenis); G. Ostermeyer, Neue Litauische Grammatik ans Licht gestellt, Königsberg, 1791, p. 177; F. Kurschat, Grammatik der littauischen Sprache, Halle a. S., 1876, p. 366, 376, 423, 424; A. Schleicher, Litauische Grammatik, Prag, 1856, p. 263, 316, 321—322, 332.

³ J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, red. J. Palionis, I, Vilnius, 1959, p. 303, 321—322, 472 tt., 614—615.

⁴ А. Потебня, Из записок по русской грамматике, 1—11. М., 1958, 314 тт.

⁵ E. Fraenkel, Syntax der litauischen Kasus, Kaunas, 1928 (toliau — Kas.), p. 154—155.

⁶ A. Bezzenberger, Beiträge zur Geschichte der litauischen Sprache, Göttingen, 1877, p. 223, 227—228, 262.

⁷ B. Delbrück, Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen, (toliau — Vergl. Synt.) II, Strassburg, 1897, p. 490—491.

⁸ E. Tangl, Der Accusativus und Nominativus cum Participio im Altltauischen, Weimar, 1928 (toliau — Acc.).

⁹ И. Марван, О некоторых функциях литовского причастия „Kalbotyra (Языкознание)“ IV, Vilnius, 1962, p. 33—43; К вопросу о лингво—географическом положении балто—славянских языков, „Baltistica“ V (1), Vilnius, 1969, p. 17—19.

13*

195

У монографії наведено нові дані про вживання GD у писемних пам’ятках XVI–XVII ст.¹⁰.

Мета цієї праці — описати структуру й уживання GD у старій литовській мові та з’ясувати напрям і закономірності розвитку цієї конструкції. Праця ґрунтується на даних, суцільно зібраних з усіх доступних нині писемних пам’яток XVI–XVII ст. (за винятком словників); перекладні тексти систематично зіставлено з наявними оригіналами¹¹.

1. Подвійний знахідний із іменниками та дієприкметниками

1.1. GD зазвичай утворюють 3 основні члени — дієслівний (V), іменний (N) і дієприкметниковий (P). N і P залежать від V (підпорядковані йому) та мають форму знахідного відмінка; крім того, P узгоджується з N у роді й числі. Від інших сполучень іменника у знахідному відмінку з дієприкметниками ця конструкція відрізняється тим, що жоден із її залежних членів, узятий окремо, не може замінити всього сполучення NP, зберігши його синтаксичне значення. Наприклад, у реченні (welinas regeia ana išchalkusi (BrP I 271) можна виокремити сполучення regeia ana і regeia išchalkusi, однак жодне з них не пояснює значення, властивого всій конструкції: «бачив, що той зголоднів». Хоча N і P мають форму залежного відмінка, у цій конструкції вони пов’язані напівпредикативним відношенням, тобто предикативним відношенням, яке не становить основи структури речення¹². Таке співвідношення залежних членів конструкції можливе лише після дієслів із певним значенням (verba percipiendi, dicendi тощо).

Такі самі напівпредикативні відношення виникають і у сполученнях знахідного відмінка з прикметниками та іменниками, пор.: regeiot ghi vschžengenti Mž 299; regeiau tą Moterischkę girtą BrB Apr 17, 6 і regėjome jį … wirą sopulų DP 169⁵². З часів J. Jablonskio ці конструкції називають подвійним знахідним. У сучасній мові вони рідкісні¹³ й утворюються лише з невеликою кількістю дієслів (matyti, rasti тощо), однак у старих писемних пам’ятках і традиційному фольклорі вживаються ширше. Оскільки подвійний знахідний з іменниками та прикметниками допомагає краще зрозуміти формування GD, його варто розглянути окремо.

Для історії GD у литовській мові дуже важливі міркування A. Potebnios про зв’язок подвійного знахідного з ширшим уживанням об’єктного знахідного в давнину. Оскільки близький і віддалений об’єкти колись формально не розрізнялися, знахідний відмінок із дієсловами сприйняття, мовлення тощо пов’язувався так само, як і

¹⁰ J. Palionis, Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius, 1967, p. 159–161.

¹¹ Дані про поширення GD у XVI–XVII ст. та його співвідношення з конструкціями оригіналів див. у автора, LKK XI, с. 41–58. Уривки з творів J. Bretkūno і B. Vilento зіставлено з виданням Біблії Лютера 1549 року: Biblia: Das ist: die gantze heilige Schrifft… D. Mart. Luth. Wittemberg. Gedruckt durch Hans Lufft. 1549. Для зіставлення з Вульгатою використано такі видання: Biblia Sacra Vulgatae editionis Sixti Qvinti Pont. Max. ivssv recognita atqve edita Romae… MDXCIII; Novum testamentum graece et latine… curavit Eberhard Nestle, Stuttgart, 6¹⁹²¹. У цитатах із цих текстів у праці скорочень не зазначено.

¹² Термін напівпредикативних відношень тут приблизно відповідає терміну «соціативні відношення», який уживає A. Muchinas; див. A. M. Muchin, Структура предложений и их модели, Л., 1968, с. 92 і далі.

¹³ Через рідкісне вживання цієї конструкції та не зовсім точний її опис у граматиці A. Schleicherio (він вважав, що у висловах sakė tave šiokią, sakė tave tokią пропущено зв’язку esant або esančią; див. A. Schleicher, Litauische Grammatik, с. 263), B. Delbrück вважав подвійний знахідний майже цілком зниклим у литовській мові; пор. B. Delbrück, Vergl. Synt., I, с. 378.

196

із фактивними. Спираючись на це, А. Потебня зазначив, що, наприклад, у давньослов’янській конструкції mbnjasėtb otbca svoiego živa «вважаю свого батька живим» зв’язок дієслова з першим знахідним відмінком такий самий, як у реченні postavi Mefodbja episkopa «призначив Мефодія єпископом»¹⁴.

Застосувавши підхід А. Потебні до литовської мови, Е. Тангль навів випадки, коли дієслова regėti, sakyti у старих писемних пам’ятках без прийменника сполучаються зі знахідним відмінком, що позначає віддаленіший (вільніший) об’єкт, наприклад: pakáiu iėmus sáko DP 203 (= pokoy im opowiada W 211)¹⁵. Саме з таких об’єктів у знахідному відмінку з приєднаним предикативом і сформувалася литовська конструкція подвійного знахідного відмінка¹⁶.

1.2. Ширший огляд даних писемних пам’яток XVI—XVII ст. цілком підтверджує помічений А. Потебнею та Е. Танглем генетичний зв’язок подвійного знахідного відмінка зі знахідним відмінком, керованим дієсловом і позначальним віддаленіший об’єкт.

Знахідний відмінок віддаленого об’єкта при дієсловах мовлення, особливо при дієслові sakyti, трапляється в багатьох старих писемних пам’ятках.

Розповім усі чуда Mž 519¹⁷. Сповіщу його закон Mž 506. Народила… Того, про кого раніше сказав Гавриїл Mž 179¹⁸. Я говорив вам про земні речі SE 136⁸. Той, хто тлумачив… наказав проповідувати покаяння і прощення гріхів MT LŽ 14, 17—22. Анс… розповів нам про вашу ревність ChB II Kor 7, 7. Мойсеєві… належить мати тих, хто його проголошує ChB Apd 15, 21. Він проповідував усім… хрещення покаяння ChB Apd 13, 24. Називає причину MP 205⁵. …Своєю жінкою / яку називає через пророка MP II 354^a25.

Й. Бреткунас уживає дієслово sakyti зі знахідним відмінком, перекладаючи конструкції німецького оригіналу з дієсловом predigen, що має значення «пророкувати, звіщати, виголошувати проповідь про щось», пор.:

Проповідувати полоненим звільнення Із 61, 1¹⁹ — Zu predigen (praedicarem) den Gefangenen eine Erledigung. І ім’я Господнє прославлятиму Ps 116, 17 — Ich wil… des HERRN namen predigen (invocabo). …Ось той, хто проповідує Наум 1, 15 — der da Frieden predigt (annuntiantis pacem).

Таке значення дієслова sakyti засвідчує і його зіставлення з skelbti, пор.: Dievas… sakitas angu skelptas nog paganu WP 137; останнє, своєю чергою, також може вживатися зі знахідним відмінком без прийменника: skelbtų iżg to Diewą DP 562⁶ (stawili stad Bogą W 956).

У «Постилі» М. Даукші вислови з різними дієсловами перекладаються сполученнями з sakyti, а саме opowiadać (sako praszokusius dabar sanczius ir atęisęczius daiktus 474²⁴ — opowiada przeszłe |ninieysze| y przyszłe rzeczy W 794; ii mumus tikrai sako 409⁴⁴ — ie nam… opowiedą W 671²⁰), powiedać (daiktus žęmiškus sakiau 452⁵ — rzeczy ziemskie powiedat W 755), zwiastować (Angelas… dziauksmą passake 440²⁴ — wesele zwiastowal W 718) і навіть із dawać: To kauliimo norint’ tuli tulas priežastis sako 496¹⁰ — rožne przyczyny dawaiją W 836. У польському тексті «Пунктів» Сирвіда таким сполученням із sakyti відповідають конструкції зі spowiadać (Sako sawo piktibes — Spowiad aia się swych złości SP I 160²⁶) і powiadać (Iszminti tieğ

¹⁴ A. A. Потебня, op. cit., с. 295—301. Приклади з литовської та латиської мов див. на с. 304—305, 306—307, 315 і далі.

¹⁵ E. Tangl, op. cit., с. 42.

¹⁶ Там само, с. 45.

¹⁷ Подібно Mž 333, 397, BrGD LXXVI (132).

¹⁸ Там само BrGD II, RG 13.

¹⁹ Там само Iz 61, 2.

²⁰ Там само DP 203₇ — W 343; DP 452 — W 755.

197

кажемо — Мудрість промовляємо SP II 215₁₀); подібно в катехізисі Петкевича, у Постилі 1600 р. та в Євангеліях 1674 р., пор.: скажу Твою святу доброту PK 89; кажучи про відпущення гріхів PK 171; земні речі промовляв Ev 177₁₉; говорить правду MP III 17a₁₅ — говорить чисту правду RP 286²¹. Ще вільніший випадок перекладу знаходимо в MP III 25₄₂: Чуєш від Філіпа святого / про якого сьогодні згадуємо RP 293a.

Активні конструкції дієслова sakyti із знахідним відмінком відповідають пасивним конструкціям із пасивними дієприкметниками у називному відмінку.

Де розповідаються всі Твої чудеса BrB Ps 26, 7 (щоб сповіщали про всі Твої чудеса) Знищення стало проголошеним BrB Jer 36, 9 (щоб оголосили піст)... Мерзоту спустошення / про яку сказано через Даниїла DP 372₂ (яка передбачена W 611). Чудеса... будуть розказані по всій землі KN 93₁₆. Щоб було сказано... сповіщено SE 89₁₀²². Ісус... який раніше був провіщений ChB Apd 3,20. Пророцтво... не мало бути сказане MP 172, 172a₉ (не мало бути провіщене RP 117).

Однак конструкції зі знахідним відмінком, що має значення віддаленого об’єкта, порівняно з іншими синонімічними конструкціями, у старих писемних пам’ятках аж ніяк не переважають. Вислови з тими самими дієсловами в німецьких і польських оригіналах значно частіше перекладаються конструкціями з прийменником про або префіксальним дієсловом apsakyti, пор. sakie ape tikrą ataghimą MP 207a — говорив про праве пришестя RP 142₂₃, Ангели сповістили мир DP 353₂ — оповіщали про мир W 581₂₄. Іноді конструкції з префіксальним і безпрефіксальним дієсловом уживаються навіть в одному реченні, наприклад: Щоб полоненим сповістив визволення їх... а простим людям розповів таємниці MP III 24a₃₄–₃₆ — щоб сповістив визволення... розповідав таємниці RP 293.

Знахідні конструкції з подібним значенням при інших дієсловах мовлення, наприклад говорити, мовити, вигукувати, трапляються значно рідше й менш очевидні, оскільки ними майже всюди перекладаються відповідні вислови оригіналів.

Христос... щоб у серці був мир DP 433₂₉ (у серці промовляє мир W 707)²⁵. Пошлю лихо, про яке Я говорив проти них BrB Jer 19, 15 (що Я говорив проти них). І промовляємо мудрість серед досконалих ChB I Kor 2, 6. Ми проповідуємо Христа C Hristusiep ChB II Kor 2, 17. Бо й ти, князю... кричиш про свою біду BrB Jer 12, 6 (і здіймають проти тебе крик).

Як дієслово sakyti означає «розповісти», так і rašyti може означати «описати» й уживатися зі знахідним відмінком без прийменника. У Постилі М. Дауґші такі вислови здебільшого відповідають польському оригіналу opisywać + acc.

Марко й Лука пишуть цю Святу Історію DP 368₃₈ (ширше описують W 606). Євангелісти пишуть про три інші людські кривди DP 175₄₄ (описують... кривди W 301). пишуть... про велику злобу й жорстоке серце суддів DP 154₃₉ (описують... велику злобу W₂ 17).

²¹ Подібно MP II 386₈₂₂ — RP 261.

²² Подібно MP 168₃₁₁, 172₁₀.

²³ Пор. також DP 48₂₁, SP I 303₁₁, MP 169₄₈, 173₁, 181₁₇, 184₁₅, 187₆, 212₄₃, ChB Apd 5, 42; 8,5; I Korint 1,23; Efez 2, 17 та ін.

²⁴ Пор. MP 181₂₀: говорить правду — буде правду мовити, а сповіщає мир — оповіщають про мир RP 123.

²⁵ Із відповідних пасивних конструкцій пор.: тепер нас називають живими MP 138 (нас називають мешканцями RP 91a).

198

Подекуди перекладається і ще вільніше, пор.: Todrinąg ir du Tėwu pirmiaus raszō DP 503₈ (dwu oycu naprzod kladźie W 856).

Окремі випадки вживання дієслів mąstyti і dūmoti із знахідним відмінком, зафіксовані у творах М. Дауги й К. Ширвіда, також відрізняються від польських текстів, у яких натомість ужито префіксальні форми перехідних дієслів.

Навчайтеся ж ви самі | хто такому суворому покаранню піддавався (Ті, хто це зважив) SP II 196₁₆. Щоб ми могли коротко обміркувати тлінність життя нашого | і невідому пору смерті DP 552₂₇ (щоб ми обміркували короткочасність життя W 941).

Тим часом дієслово skaityti (czytać) М. Дауга й Я. Вуєк однаково вживають зі знахідним відмінком, пор.: Tris tad’ apreiškimus Wieszpatiės skaitome DP 424₁₄ (troie tedy ziawienie Pańskie czytamy W 693)²⁶.

Так само збігаються випадки вживання зі знахідним відмінком дієслова žinoti та польського wiedzieć у катехізисі М. Петкявічюса й анонімній постилі 1600 року.

Тому ми, знаючи милість Божу до нас, приймаємо її разом із Ним (знаючи про Божу ласку до нас) PK 139. Знаємо чимало доброчинств MP 208ᵃ₁₃ (знаємо… доброчинства RP 142ᵃ₅). Знаємо також доброчинність сина MP 208ᵃ₁₉ (знаємо… доброчинства RP 142ᵃ₁₀). Господь… знаючи все те страшне своє страждання MP 155ᵃ₃₅ (знаючи… жорстоке своє страждання RP 107₅₂).

Серед дієслів сприйняття варто згадати дієслово girdėti, яке в давніх писемних пам’ятках, як і в їхніх німецьких та польських оригіналах, могло сполучатися зі знахідним відмінком, що позначав зміст інформації, отриманої через відчуття.

Щоб ви наслідували його славні діяння | слухаючи про його життя та вчинки DK 67₈ (DK¹ 63). Почувши про ці діяння Христа, Іван DP 17₁ (Почувши… Христові діяння W 14)²⁷. Ми чули про час | місце | і спосіб DP 594₄₃ (Ми чули про час | місце | і спосіб W₃ 199). Ми чули про три дивовижні діяння BrP I 231. Олександр… почувши про славні діяння… говорить BrB I Mak 10, 15 (почути про славетні діяння). А завтра, вранці, ти почуєш про це ChB Apd 25, 22.

Збіг із німецькими та польськими конструкціями в цих випадках (як і в згаданих сполуках із skaityti, žinoti, byloti, kalbėti) радше відображає типологічно й генетично мотивовану паралельність, ніж запозичення. У розглядуваний період у німецькій і польській мовах знахідний відмінок із прийменником, що позначав віддалений об’єкт, також уживався значно ширше, ніж тепер; загалом тенденцію замінювати багато сполук такого значення прийменниковими конструкціями спостерігаємо в розвитку багатьох індоєвропейських мов (пор. 2. 1. 7.). Із прикладів із дієсловами sakyti, mąstyti, rašyti тощо чітко видно, що знахідний відмінок зі значенням віддаленого об’єкта був автохтонним явищем давньої литовської мови²⁸. Однак уже в XVI—XVII ст. він трапляється досить рідко порівняно з відповідними прийменниковими конструкціями. Більшість сполук згаданого типу на той час, імовірно, перетворилися на архаїзми. Вони важливі тим, що допомагають зрозуміти походження подвійного знахідного відмінка й визначити первинні синтаксичні відношення між членами цієї конструкції.

²⁶ Пор. також DP 562₂₈ — W 957.

²⁷ Там само VEE 13, 16.

²⁸ Інша справа — сполуки дієслова liepti зі знахідним відмінком, зафіксовані в Біблії Й. Бреткуна й, очевидно, утворені під безпосереднім впливом німецького тексту, пор.: liepe mane eiti — hieß mich gehen Ezech 46, 21; liepk ghi passikelti — heis zu auffstehen II Kar 9, 2; PoNas ghi liepe — der HERR hats jn geheissen II Sam 16, 10; так само Nehem 12, 31, Est 1, 17 та ін.

199

1. 3. З тими самими дієсловами, що й розглянуті тут словосполучення, утворюються також конструкції подвійного знахідного відмінка.

Оскільки подвійний знахідний відмінок із іменниками та прикметниками в давніх писемних пам’ятках трапляється дещо частіше, ніж словосполучення з одним знахідним відмінком дальшого об’єкта, то й дієслів із подвійним знахідним відмінком зустрічається більше й різноманітніших. Однак в обох випадках можна виокремити ті самі семантичні групи та основні лексеми. Конструкції з іменниками (a) та прикметниками або займенниками (b) також суттєво не відрізняються між собою за значенням дієслова; лише прикметники в ролі другого знахідного відмінка трапляються принаймні вдвічі частіше. Зіставлення перекладних текстів з оригіналами та відповідні залишки цих конструкцій у фольклорі й народній мові не залишають жодних сумнівів щодо автохтонності цих конструкцій. У давніх писемних пам’ятках їхнім головним компонентом найчастіше виступають такі дієслова:

1. Дієслова перцепції: regėti, matyti, išvysti, girdėti, išgirsti, pajusti, rasti.

a) І її представниці повідомили… що ghi pona regeia BrP I 401. І regedams sawa sunų Ianą tikusi Wirą padare ghi Hoitmanu BrB I Mak 13, 54 (sahe | das sein Johannes ein tüchtiger Man war)³⁰ Але якщо хтось побачить чужоложницю, | п’яницю, | жадібну | й пихату DP 32₄₇ (iesli ktorego wyźrzy cudzolożnika pijánice | chćiwégo y pysznego W 51). Господь, побачивши його вельми говірким, | узяв його до себе (widząc go wielce mownego SP II 73₂₁. Kurij schwents Ions… Pona sawa paiuta Mž 179₂₉. Asch tawa Dukteri neradau Mergą BrB V Moz₂₂ (Ich habe deine Tochter nicht jungfraw funden).

b) Marias neileida | kaczei sunke regedami BrP I 60. Kad ius regi grinus DP 484₁₉ (Gdy ie widzą ubogimi) Бо я побачив тебе праведним BrB I Moz 7, 1 (dich hab ich Gerecht ersehen)³¹. І Aaronas… ischwida, ie raupsūta BrB IV Moz 12 (wird gewar | das sie aussätzig ist). Ischwida ius ne linksmius BrB I Moz 40 (sahe | das sie traurig waren) Izwis ánų máčnesni MP 120³². Дехто виявився мудрим BrB Sir 37, 25 (Mancher ist weise) Бо я не знайшов твоїх діл повними BrB Apr 3, 2 (ich habe deine Werck nicht voellig erfunden). Jog runda namus tuščius (znáydzie Dō prożny) SP II 73, 1. Atrado Iezu (tykt) pati ChB Luk 9, 36³³.

2. Дієслова психічної перцепції та діяльності: пізнати «визнати», знати, розуміти, вигадати, пам’ятати, вважати, вірити, вважати.

Щоб ми…. визнавали тебе нашим Господом (ciebie Panem swoim wyznawali) PK 184. Діва… вітає, визнаючи Ісуса вічним Богом SIG 45₁₁. Тебе… визнає Церква. Отче, незрівнянної величності BrGD XXXVI (50)³⁴. Що може збагнути семеро дарів Святого Духа MP 271₃₆. Su-

²⁹ Пор. також BrGD Rankr 5; GD II.

³⁰ У таких випадках другий знахідний відмінок іноді вживається і без першого: Чуєш дівчину | чуєш і смиренну DP 598₃₀ (Słyszysz pannę W 723). Пилат, знайшовши його невинним, послав його до Ірода. Mž 442.

³¹ Подібно BrB Iz 58, 7; Pat 22, 29; I Mak 12, 28; 4, 21; Mat 25, 37; Apr 17, 6; DP 336₁₆; SP I 165 – 166; MP 79₄; SIG I 47₁₅, 52₉, 78₁₁, 123₅ тощо.

³² Подібно BrP II 33, MP 69₈, III 15₂₅.

³³ Подібно з знайти BrB Išm 8, 11; Sir 37, 21; Zuz 14; Dan 1, 20; Luk 7, 10; II Kor 9, 4; 1, 13; Mž 442; BrGD LXIII 103; DP 289₃₇; ChB II Kor 9, 4; Luk 7, 10; MP II 365₁₈, 366 – 367; SIG II 28₂₄, 83₁₃, 98₁₈ тощо.

³⁴ Подібно PK 27; Mž 47, 51, 82; BrGD XII (= RG 133), ChB Jon 17, 3; MP 104₁₄, 107, 146₈₂₄, 167₈₇, 186₁₀, 265₈₃₀, 283₄₁₀, II 347₈₂₄, 351₉₉ тощо.

200

розуміється як існування образу, який... царям відомий, не богам, а справа рук людських BrB Bar 6,550 (не боги | а зроблені руками людей). Ми, безумні, думали... що його кінець — ганьба BrB Išm 5, 4 (вважали... його кінець ганьбою). Але вони вважають це чужим ученням BrB Hoz 8, 12 (Так це вважають чужим ученням). Хто ж тоді повірить у них як у богів або назве їх так? BrB Bar 6, 55 (Як же можна вважати або називати їх богами? LB) Той... підкоряє їх своїм творцям і тримає їх (її) за вуха (підкреслено) як своїх панів BrB Sir 3, 8 (вважає їх своїми панами).

b) Апостоли Ісуса живого... пізнають Mž 280. Так і Бога перед собою пізнаємо SE 232₂₃... І хоча знають їх (її) неживими, однак ідуть за ними BrB Bar 6, 41 (І хоча знають, | що в них немає життя). Вони... знають Бідуру і ту, що страждає на її хворобу BrP II 387. Знаючи Господа добрим (Знаючи Господа милостивим) PK 179. Пам’ятаючи, що Господь добрий | і милостивий до всіх людей (Зважаючи на те, який добрий Господь | і який милосердний до всіх) PK 83. Тоді Ілля сказав, що вона п’яна BrB I Sam 1, 14 (Тоді Ілля подумав, що вона була п’яна). І я вважав її дорожчою за царство BrB Išm 7, 8 (І я вважав її дорожчою | за царство). Та й Сидів, яких він раніше вважав негідними BrB II Mak 91, 15 (яких він раніше не вважав гідними).

3. Дієслова передавання інформації: казати, оголошувати, мовити, виявляти, визнавати, свідчити, показувати.

a) Навіщо ти сказав, що вона — твоя сестра? BrB I Moz 12, 19 (Чому ж ти сказав, | що вона твоя сестра?). Мусив визнати його Богом BrB Išm 12, 27 (і мусили визнати його Богом). Той, хто посилає свого Сина, виявляє, що вічно є Отець | Син | і Святий Дух MT 187₁₆. Христос показує нам досконалого Спасителя SE 152.

b) Віднині називатимуть мене блаженною всі покоління BrP II 259. Бо всі погани називатимуть вас блаженними BrB Mal 3, 12 (Щоб усі погани прославляли вас як блаженних). Це письмо... вірне слово | і гідне всякого прийняття DP 504₁₁ (Вірне | правдиве | слово | і... гідне W 857) Тоді визнаємо і ми, що Бог справедливо засудив винних MT 185₁₁. Я визнаю тебе праведним SIG II 36₁₅. Вона... свідчить про його провину в смерті RG 85₆. Тоді визнайте його нечистим BrB III Moz 13 (нехай визнає його... нечистим). І я не відверну від вас свого обличчя (не покажу суворості) BrB Jer 3, 12 (Тож я не буду ховати від вас свого обличчя). І щоб показати багатство слави ChB Rom 9, 23.

1.4. Крім дієслів згаданих семантичних груп, подвійний знахідний утворюється також із так званими фактитивними дієсловами, що позначають створення або підтримання певної ознаки чи стану, наприклад: робити, вирощувати, називати, дозволяти, вважати, мати, або просто дію, яку виконують над об’єктом, що перебуває в певному стані, наприклад: приймати, вести, залишати, збирати, давати, їсти, пити тощо.

Другий знахідний відмінок у таких конструкціях уживається паралельно з інструменталем, що поступово поширюється³⁵.

Бо Ти перетворюєш місто на купу каміння BrB Iz 25,2 (Бо Ти робиш місто кам’яною купою). Адже Я зроблю тебе пустелею BrB Jer 22,6 (Я зроблю тебе пустелею...). Зроби нас гідними посудинами (вчини нас гідними посудинами)

³⁵Докладніше про співвідношення знахідного відмінка й так званого предикативного інструменталя в таких конструкціях див.: E. Fraenkel, Der prädikative Instrumental im Slavischen und Baltischen und seine syntaktischen Grundlagen, AfSlPh 40 (1926), p. 85 tt.; Kas., p. 152 tt., 199–200.

201

PK XXXI. Цей чоловік може вигодувати свою дитину BrB II 275. І не називайте тягарем надалі BrB Jer 23,36 (Vnd nennets nicht mehr Last). І тебе називатимуть містом відвіданим і не покинутим BrB Iz 62,12 (vnd dich wird man heissen die besuchte vnd un verlassene Stadt). Я постановив узяти її собі за товаришку BrB Išm 8,9 (Ich habs beschlossen | mir sie zum Gespielien zu nemen). Він спорудив... будинок для дочки фараона, яку Соломон узяв собі за дружину BrB I Kar 7,8 (die Salomo zum Weibe genommen hatte). Щоб Він уже провадив і збирав людей, вибраних Собі MP 207₂ (aby nas... obral lud sobie wybrány RP 141).

Серед конструкцій із другим знахідним відмінком — прикметником у старих писемних пам’ятках особливо продуктивні ті, що залежать від дієслова робити. Ними часто перекладаються вислови оригіналу зовсім іншої будови.

Зробити тебе сміливим Mž 564, Br Gd XXXV. Зроблю ваші церкви нечестивими BrB Ezech 7,24 (Я... оскверню їхні церкви). Щоб тебе зробити огидним MP 196₈ (aby cie omierził RP 133₁₃). Роблячи їх негідними MP 257₈ (czyniąc ie niegodnemi RP 175₄₆). Обіцяючи зробити вас щасливими в них MP 375ₐ (was w nich szczęścić RP 253₄₇).

Прикметники в конструкціях з іншими дієсловами згаданих значень уживаються значно частіше, ніж іменники.

Євангеліє називає бідних благословенними (zowie błogosławionymi ubogie) SP I 303₁₆. Проклятим називає кожну таку людину MP 100₂₀ (przeklętym zowie RP 64ₐ₇). Ось... Багатих залишає спустошеними VEE 159₃₆ (Vnd lesst die Reichen leer). Бог зробив людину доброю BrB Pam 7,29 (hat auffrichtig gemacht). А Йоав залишив живими тих, хто лишився в місті BrB I Kron 12,8 (lies leben die übrigen)³⁷. Ми їх живими схопимо BrB II Kar 7,12 (wollen wir sie lebendig greiffen). А я зберу тебе, Якове, цілого BrB Mich 2,12 (versamlen gantz). Твій народ... провів їх сушею Vln 60–61 (trucken hindurch gefuehrt Lut. Cat. m. 132). Він привів мене здоровим і повернув BrB Tob 12,3 (hat mich gesund hin vnd wider bracht). І наповніть їх, опустивши ChB Jon 2,7. Я питиму його нове в Царстві Божому ChB Mork 14,25. Ми їх живими проковтнемо BrB Pat 1,12 (wir wollen sie lebendig verschlingen). Віддайте дитину живою BrB I Kar 3,27 (Gebet jr das Kind lebendig). Рани... які він має відкритими WP 9. Про своє здоров’я піклується (o mym zdrowiu radzi) PK 50. Симон... залишив їх живими BrB I Mak 13,50 (lies sie leben).

1.5. Порівняння подвійного знахідного з дієслівними словосполученнями, розглянутими в 1.2, чітко показує, що синтаксичні зв’язки між дієсловом (V) і першим знахідним відмінком імені або займенника (N) в обох випадках однакові. У словосполученні його ми напевно промовляємо DP 409₄₄ знахідний відмінок займенника його, що позначає особу, про яку йдеться, безпосередньо підпорядкований дієслову. Такий самий синтаксичний зв’язок між V і N бачимо й у конструкції подвійного знахідного Кому ти сказав, що вона твоя сестра BrB I Moz 12,19. Проте в ній із N пов’язаний ще один знахідний відмінок імені (N′), що співвідноситься з першим подібно до того, як іменний присудок — із підметом, пор. вона твоя сестра. Відношення V до N в обох випадках є безпосереднім і, безперечно, первинним. Безпосередній зв’язок V з N підтверджує і трансформаційна інтерпретація GD (див. 3.3.2.). Натомість зв’язок між V і N′ є опосередкованим, заснованим

³⁶ Див. також BrP II 259.

³⁷ Подібно з залишити BrB II Moz 1,17; I Kar 20,31; II Kar 25,22; Ezech 23,29; 29,12; 16, 39; Luk 1,53.

202

N і N’ у напівпредикативному відношенні. Вирішальну роль у структурі конструкції він, очевидно, відіграв пізніше.

Отже, у конструкціях із дієсловами, які колись могли вживатися з віддаленим додатком у знахідному відмінку (наприклад: знає / називає тих мертвими), можна встановити ті самі первинні синтаксичні зв’язки, що й із дієсловами, які вимагають прямого додатка (наприклад: бачить їх чистими). Для знахідного відмінка обох типів із подвійним додатком можна реконструювати ту саму модель первинних синтаксичних відношень:

(1) V ⟶ N ←╌→ N’

Ця модель передбачає існування речень такого типу, у яких при відмінкових формах, підпорядкованих дієслову, могли вживатися другі, іменні, предикати. Насамперед це видно зі структурної аналогії подвійного знахідного з конструкціями інших відмінків. Найближчим до нього є подвійний родовий відмінок, релікти якого знаходимо в давніх писемних пам’ятках і фольклорі, пор. Neweiseidekit mane teip iūdos, nesa saule mane teip ischdėge BrB GG 1,6 (Sehet mich nicht an | Das ich so schwartz bin; quod fusca sim); neradau nes darba tawo pilno ChB Apr 3,2. Також при іменниках і займенниках поєднується постпозитивний давальний відмінок, пор. Rauschiau (=rašiau) iumus Tiewamus BrB I Jon 2, 13 (euch Vetern); kalbu iumus prietelamus ChB Luk 12,4; відповідні конструкції з другим давальним відмінком — дієприкметником (наприклад, idant… kiekvienas iam tiesu sakunciam be iokio abeiojimo tiketu SP II 138₂₂–ná powieść jego), імовірно, колись заклали підґрунтя для абсолютного давального відмінка³⁸.

1.6. Конструкції подвійних відмінків із безпосереднім відношенням підпорядкування між V і N та напівпредикативним відношенням між N і N’ властиві також багатьом іншим індоєвропейським мовам у найдавніші періоди їхнього розвитку. Насамперед слід згадати паралелі в латиській мові, пор. pazinu vedējus devīgus cilvėkus; saka mani dzērājinu тощо.³⁹ У старослов’янській, давньоруській, давньочеській та інших слов’янських мовах⁴⁰ подвійний знахідний відмінок з іменниками й прикметниками вживається після дієслів тих самих семантичних груп і може поєднуватися з verba percipiendi, cogitandi, dicendi тощо, пор. давньочеськ. mniše jeho posla spravedlivého Ote A 347⁴¹, старослов. gl(agol)ja vašъ rabъ Mar Jon 15, 15⁴². Конструкції того самого типу засвідчені в давніх пам’ятках германських мов, пор. гот. kunnands ina wair geraihtana (εἰδὼς αὐτὸν ἄνδρα

³⁸ Докладніше про це див. у автора, LKK V, с. 9 і далі.

³⁹ J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 577—578.

⁴⁰ Щодо старослов’янської та давньоруської мов див. А. А. Потебня, op. cit. 296 і далі, 305; J. Łoś, Gramatyka starosłowiańska, Lwów — Warszawa — Kraków 1922, с. 166; T. П. Ломтев, Очерки по историческому синтаксису русского языка, М., 1956, с. 212—216, 220 і далі; В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, Историческая грамматика русского языка, М., 1965, 392 і далі, 472; Сравнительно-исторический синтаксис восточнославянских языков, Члены предложения, М., 1968, 112 і далі; В. И. Чагишева, О втором винительном падеже имени прилагательного и причастия в истории русского языка, Уч. зап. ЛГПИ, т. 373, 1968, с. 215; щодо давньочеської мови див. J. Gebauer, Historická mluvnice jazyka českého, IV, Skladba, Praha, 1929, с. 25—26, 319 і далі; F. Trávníček, Historická mluvnice česká, 3, Skladba, Praha, 1956, с. 123—124; щодо давньобілоруської мови див. Е. Ф. Карский, Белорусы, Язык белорусского народа, 2—3, с. 397—398; щодо інших слов’янських мов див. F. Miklosich, Vergleichende Grammatik der slavischen Sprachen, IV, Wien, 1868—1874, с. 388—389; W. Vondrák, Vergleichende slavische Grammatik, ²II, Göttingen, 1928, с. 273.

⁴¹ J. Gebauer, op. cit. 321.

⁴² Б. Гавранек, Залог (genera verbi) в старославянском языке, „Исследования по синтаксису старославянского языка“, Прага, 1963, с. 51.

203

δικαιον)⁴³, англосакс. wiste hine scyldigne «знав його винним»⁴⁴. За внутрішньою структурою литовський подвійний знахідний цілком відповідає латинському acc. duplex з дієсловами videre, intelligere, credere, sperare, iudicare, nuntiare, praedicare, docere, напр.: me… tristem credas Pl. As. 842; ille navem salvam nuntiat Amph. 988⁴⁵ malitiam sapientiam iudicant⁴⁶, а також грецькому acc. dupl. з дієсловами νομίζω, ἡγέομαι, ἀποδείκνυμι тощо, які в цій конструкції означають «вірити, визнавати, вважати когось кимось», або ὀνομάζω, λέγω «називати, говорити»⁴⁷; пор. також давньоіндійське ná vai hatám vírtām vidmá ná jīvám⁴⁸ «не знаємо, чи Врітра мертвий, чи живий» та відповідні конструкції з verba percipiendi і dicendi у хетських текстах, напр.: ŠĖŠ–YA GIG-an us-ki-ir «чув свого брата хворим»⁴⁹. Структурний і семантичний паралелізм цих конструкцій переконливо свідчить, що вже в дуже віддаленому минулому індоєвропейських мов іменникові сполучення, залежні від дієслів сприйняття та інформації, виражали предикативні відношення, які згодом почали передавати підрядними реченнями. Такі самі відношення бачимо й у конструкціях з іншими подвійними відмінками.

Порівняння з іншими індоєвропейськими мовами підтверджує і первісне відношення безпосереднього підпорядкування між V і N. У конструкціях із дієсловами фізичного сприйняття воно очевидне, оскільки тут N є безпосереднім об’єктом V. А. Потебня⁵⁰ та пізніші дослідники⁵¹ переконливо довели, що в найдавніших пам’ятках слов’янських мов дієслова психічного сприйняття та інформації (напр., давньорус. vědati, mnĕti, znati, dumati, glagolati, povědati, ispovědati, skazati…) так само сполучалися з віддаленим об’єктом у знахідному відмінку, що виражав зміст сприйняття чи мовлення, як і viděti та інші дієслова фізичного сприйняття, пор. давньорус. исповѣда... пакость. К.-П. Плат. 153, помышляю жену ПСРЛ I 179, сказа явление К.-П. Плат. 180⁵², оувѣдаша... погоню I Новг. лет.⁵³. Знахідний відмінок після дієслів відповідної семантики трапляється й в інших індоєвропейських мовах (зазвичай у конструкціях реліктового характеру), пор. лат. iuravit morbum «шкодував через хворобу» та застиглу формулу Iovem lapidem iurare

⁴³ W. Vondrak, Vergleichende slavische Grammatik, ² II, 273.

⁴⁴ А. А. Мухин, Функциональный анализ синтаксических элементов, М.—Л., 1964, р. 119, 189; plg. dar J. Macháček, Complementation of the English Verb by the Accusative—with—Infinitive and the Content Clause, Praha, 1965, p. 64, 66, 68.

⁴⁵ R. Kühner, C. Stegmann, Ausführliche Grammatik der lateinischen Sprache, II, 1, Hannover, 1912 (toliau — Lat. Gr.), p. 294—295; O. Riemann, Syntaxe latine d’après les principes de la grammaire historique, Paris, 1927, p. 74—75.

⁴⁶ A. Ernout, F. Thomas, Syntaxe latine, Paris, ²1953, p. 35.

⁴⁷ R. Kühner, Ausführliche Grammatik der griechischen Sprache, ²II, 1., Hannover, 1870, p. 273; С. И. Соболевский, Древне-греческий язык, М., 1948, р. 255.

⁴⁸ B. Delbrück, Altindische Syntax, Halle, 1888, p. 179.

⁴⁹ A. Hahn, Генеза інфінітива із суб’єктним знахідним, Transactions and Proceedings of the American Philological Association (=TAPA), т. 81, 1950, с. 128.

⁵⁰ А. А. Потебня, Из зап., I—II, 295—298.

⁵¹ Т. П. Ломтев, ор. cit., р. 257—260; Д. Станишева, Винительный падеж в восточно-славянских языках, София, 1966, р. 34—40 su lit.; ten pat dėl kitų rytinių slavų kalbų p. 142 tt., 170 tt.; В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, ор. cit., р. 472; Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов, ред. О. С. Мельничук, Київ, 1966, р. 466. Dėl sen. čekų k. žr. dar Д. Станишева, К проблеме лексических ограничений синтаксических моделей, Славистичен сборник, София, 1968, р. 33—34; dėl sen. lenkų k. ten pat, р. 39—40.

⁵² Д. Станишева, ор. cit., р. 37.

⁵³ В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, ор. cit., 472, пор. подвійний знахідний Князя своего живого вѣдяще (Ип. лет.). А. А. Потебня, Из зап., I—II, р. 305.

204

Fam. 7, 12, 2 (замість звичного per Iovem); Catilinam atque illa portenta loquebantur C. Mil. 63⁵⁴; подібно до цього, в санскриті — після дієслів зі значенням «говорити» (наприклад: yām attha «про що говориш», тобто дієслово про особу)⁵⁵, «думати» (про предмет, поряд із acc. duplex і підрядними реченнями) тощо. Такі сполуки зумовлені характерною для давньої індоєвропейської мови слабкістю синтаксичного керування та його недиференційованістю, унаслідок чого акузатив, як і інші відмінки, міг пов’язуватися з дієсловом не лише як прямий, а й як віддалений об’єкт, а також у різних адвербіальних значеннях. На підставі згаданих тут сполук у конструкціях подвійного акузатива історично можна виокремити іменник, залежний від дієслова, та предикативну прикладку (наприклад, лат. volo te + consulem⁵⁶).

Широке вживання іменних прикладок — одна з найвиразніших особливостей речення, що впадає в око в пам’ятках давніх індоєвропейських мов. Постпозитивні іменники тут могли вільно сполучатися з різними відмінками, виражаючи ті відношення, які тепер передаємо іменними або дієслівними присудками⁵⁷. Таким чином, у реченні вони утворювали вторинні предикативні центри, семантично залежні лише від основного дієслова. За формою такі апозитивні іменники нічим не відрізнялися від атрибутивних, і про їхню напівпредикативну функцію в давніх текстах часто можна судити лише з позиції та контексту⁵⁸. (Тотожність давніх предикативних і атрибутивних форм іменника досить добре збереглася в литовській мові). Саме такі напівпредикативні відношення між формами іменників (або займенників, що їх заміщають) можна встановити в конструкціях із подвійними відмінками. На початкових етапах їхнього розвитку підпорядкування першого іменника (N) дієслову було, безперечно, набагато слабшим, ніж в історичні часи, і мало насамперед семантичний характер.

1.7. У конструкціях із подвійними відмінками дієприкметники займають синтаксичну позицію другого іменника у відмінку (N’). Такі дієприкметникові конструкції за походженням є морфологічними варіантами конструкцій із подвійними відмінками. Уживання дієприкметника в них ґрунтується на його іменній природі.

Історично GD є окремим випадком подвійного акузатива. Оскільки дієприкметники литовської мови, як і відповідні форми інших споріднених мов, є з

⁵⁴ R. Kühner, C. Stegmann, Lat. Gr., II, 1, p. 264; dėl tokių galininkų ryšio su acc. duplex plg. J. B. Hofmann, Syntaktische Gliederungsverschiebungen infolge Erstarrung ursprünglich appositioneller Verhältnisse, IF, 42 (1924), p. 79.

⁵⁵ B. Delbrück, Altind. Synt., p. 173; L. Renou, Grammaire sanscrite, t. 1–2, Paris, ²1961, p. 288.

⁵⁶ Plg. J. B. Hofmann, op. cit.,79; A. Meillet, J. Vendries, Traité de grammaire comparée des langues classiques, Paris, 1924, p. 519 tt.

⁵⁷ Пор. А. Потебня, op. cit., p. 109–110, 121 tt., 516; H. Hirt, Indogermanische Grammatik, VI, p. 196–197; VII, p. 28; A. Meillet, Introduction à l’étude comparative des langues indo-européennes, Paris, ⁷1934, p. 359 tt.; P. Chantraine, Grammaire Homérique, II, Syntaxe, Paris, 1953, p. 8,16–17, 232, 319 tt.; Г. С. Кнабе, Ще раз про два шляхи розвитку складного речення, ВЯ, 1955, № 1, p. 116; До походження абсолютних дієприкметникових зворотів у давньогрецькій мові, зб.: Питання античної літератури та класичної філології, М., 1966, p. 430–431.

⁵⁸ Щодо формального нерозрізнення іменної предикації та детермінації в давніх мовах пор. B. Havránek, у кн.: Otázky slovanské syntaxe, II, Brno, 1968 (далі OSS II), p.410; V. Hrabě, K vývoji jednočlenných infinitivních vět v ruštině a češtině, OSS II, p. 353; R. Večerka, K problematice vět s jmenným a sponově jmenným přísudkem v staroslověnštině, OSS, II, p. 373; R. Mrázek, Nominální věty neslovesné v staré ruštině, Studie ze slovanské jazykovědy, Praha 1958, p. 33, 40, 44–45; Y. Millet, Les tours au gérondif et la fonction d’épithète, OSS, II, p. 399.

205

Дієслівні прикметники за походженням, GD та синтаксичні відношення між членами подвійного знахідного з іменними словами мали бути тотожними. Спільність будови цих конструкцій чітко відчувається і в період писемної традиції. У пам’ятках XVI—XVII ст. другий знахідний іменного слова та дієприкметника нерідко вживається паралельно з тими самими дієсловами, пор.:

Ми, безумні, вважали його життя божевільним, а кінець його — ганебним BrB Ішм 5,4 (hielten sein Leben für unsinnig | vnd sein ende für ein schande). І той, хто має достаток і бачить брата свого в нужді (потребуючим) BrB I Ів 3,17 (sihet seinen Bruder darben) Коли ви бачите їх убогими, то сумуєте й зітхаєте; а коли бачите їх грішними, то анітрохи не співчуваєте й не журитеся DP 484₁₉ (Gdy ie widzą ubogimi... gdy ie widzą grzeszącymi W 183).

Таку саму близькість подвійного знахідного з іменними словами та дієприкметниками бачимо й в інших — слов’янських, германських, індоіранських, грецькій, латинській — мовах, особливо в давні періоди їхнього розвитку⁵⁹. Характерним у цьому відношенні прикладом є переклад Й. Бреткуна Мт 25, 38—39 з німецької мови, у якому подвійний знахідний з іменником, прикметником і двома дієприкметниками відповідає номінальним конструкціям acc. duplex у латинській та грецькій мовах:

Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли Тебе? Або⁶⁰ голим і вкрили Тебе. Коли ми бачили Тебе недужим, голим⁶⁰; пор.: Quando autem te vidimus hospitem… aut nudum… aut te vidimus infirmum, aut in carcere.

Основу GD, отже, становили конструкції, у яких із дієсловом через напівпредикативне відношення пов’язувалися форми дієприкметників відповідного відмінка, спочатку наділені значенням дієслівних прикметників, разом із підпорядкованими іменними словами або займенниками. Взаємні відношення між членами подвійного знахідного дають змогу встановити первісну модель GD у литовській мові:

(2) V ⟶ N ←→ P

Такі самі первісні синтаксичні відношення можна реконструювати й для відповідних конструкцій давніх слов’янських, германських, індоіранських, грецької та латинської мов. Тотожність будови подвійного знахідного з іменними словами та дієприкметниками, його поширеність і архаїчний характер у багатьох споріднених мовах дають підстави вважати, що ця конструкція успадкована з доби спільності індоєвропейських мов.

1.8. Щодо формування та первісної структури GD в індоєвропейських мовах висловлено й інші погляди.

Напівпредикативні відношення між N і P (відповідно, N′), які багато авторів називають просто предикативними⁶¹, іноді виводять з атрибутивних.

⁵⁹ Щодо більшої близькості цих конструкцій у ранній латинській мові пор. J. B. Hofmann, op. cit., p. 79, 83; F. Stolz, J. H. Schmalz, Lateinische Grammatik (далі — Lat. Gr.), München, 1928, p. 384.

⁶⁰ Підкреслено, угорі: alba.

⁶¹ Щодо литовської мови пор. E. Fraenkel, Kas., 152 і наст.; E. Tangl, Acc., 39 і наст.; щодо латиської мови — J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 577; щодо слов’янських мов пор. А. А. Потебня, Из зап., I—II, p. 491, В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, op. cit. p. 392—393; В. Л. Георгиева, История синтаксических явлений русского языка, М., 1968, p. 91; на те, що предикативну функцію дієприкметника тут чітко засвідчують короткі форми дієприкметника, наголошує J. Loš, Gramatyka starosłowiańska, 1922, p. 159—160; щодо давньоіндійської мови пор. B. Delbrück, Altindische Syntax, p. 178; щодо германських і романських мов пор. В. И. Ярцева, О взаимосвязях синтаксических отношений, сб.: Проблемы сравнительной филологии, М.-Л., 1964, p. 30—31; Исторический синтаксис английского языка, М.-Л., 1961, p. 228; Н. В. Соколова, Трехчленные глагольные сочетания в современном французском языке, сб.: Грамматика, фонетика и стилистика романских языков, Л., 1971, p. 256 і наст. з літ.; В. Е. Коваленко, Именные средства выражения предикации, Львов, 1969, p. 48 і наст. з літ.

206

Погляд на напівпредикативне (відп. апозиційне) вживання як на пізніший етап розвитку дієприкметників сформулював ще в другій половині минулого століття J. Jolly⁶². Спираючись на слов’янські мови, O. S. Melničukas пояснював перетворення атрибутивних відношень на предикативні поширенням дієприкметника залежними словами⁶³, унаслідок чого в реченні утворився вторинний предикативний центр. З огляду на те, що в давнину предикативні й атрибутивні іменні слова формально не розрізнялися, розбіжність поглядів із цього питання можна було б вважати лише словесною і такою, що не стосується суті справи: N — P/N′ напівпредикативні відношення слід вважати похідними від первинних недиференційованих атрибутивно-предикативних відношень⁶⁴. Що вони могли сформуватися з атрибутивних, дуже сумнівно, адже такий напрям розвитку не властивий і іншим випадкам. Поширенням дієприкметника також не можна пояснити утворення напівпредикативних відношень, оскільки в найдавніших пам’ятках індоєвропейських мов напівпредикативні конструкції найчастіше утворюють непоширені дієприкметники⁶⁵. З іншого боку, у багатьох мовах спостережене в давнину вільніше вживання іменних компонентів, близьких до речення, а їхнє подальше перетворення на синтаксично підпорядковані атрибути, обставинні слова або частини дієслівного присудка свідчить про протилежний напрям розвитку. Це підтверджує і трансформація: атрибутивну функцію іменних слів виводять із предикативної, але не навпаки.

З тих самих причин, здається, потребує уточнення і погляд на походження GD (відп. acc. duplex) від безпосередніх додатків дієслова, між якими згодом сформувалися (напів)предикативні відношення.⁶⁶ Такі сполуки, у яких від дієслова залежать два іменні слова в однаковій відмінковій формі, безсумнівно, архаїчні. Оскільки ці іменні слова могли бути пов’язані між собою відношеннями частини й цілого та іншими відношеннями смислового підпорядкування⁶⁷, немає підстав вважати, що їхні напівпредикативні відношення, властиві вже найдавнішим етапам розвитку індоєвропейських мов, виникли пізніше. Їхнє пізніше формування суперечило б основному напряму розвитку індоєвропейського речення, а саме посиленню його внутрішньої цілісності та зв’язків підпорядкування. Однак, безперечно, пізнішого походження є виразніше відмежування GD та інших напівпредикативних конструкцій від атрибутивних, а згодом — і їхнє формальне розмежування, помітне вже в історичні періоди розвитку індоєвропейських мов.

Цілком протилежною є гіпотеза про походження GD від іменних речень, яку, спираючись на погляди J. Zubatý⁶⁸, розвинув на матеріалі слов’янських мов F. Travníček⁶⁹, а згодом підтримали й деякі інші чеські лінгвісти⁷⁰. За F. Travníčekom, такі чеські GD, як vizu tě ležiec «бачу тебе лежачим», походять із двох речень — вербального й іменного: vizu tě, leže «бачу тебе, (ти) лежиш», а значення «бачу тебе лежачим» є пізнішим, вторинним. Спочатку дієприкметник мав функцію іменного речення, а згодом приєднався до вербального речення (vizu tě) і почав узгоджуватися з додатком в акузативі (te⁷¹). Оскільки GD за своєю внутрішньою будовою є трансформацією двох елементарніших структур (пор. 3.3), це припущення можна було б застосувати хіба що до дуже віддалених періодів історії мови,

⁶² J. Jolly. Zur Lehre vom Particip, kn.: Sprachwissenschaftliche Abhandlungen, Leipzig, 1874, p. 89—92.

⁶³ Plg. О. С. Мельничук, Розвиток структури слов’янського речення, Київ, 1966, p. 164 tt., 169—170.

⁶⁴ Plg. B. Havránek, OSS, II, p. 410.

⁶⁵ Plg. A. Hahn, Genesis of the Infinitive with Subject-Accusative, TAPA, 81 (1950), p. 117 tt.; Verbal Nouns and Adjectives in some Ancient Languages, „Language“, 42 (1966), № 2, p. 380—381.

⁶⁶ G. Curme, A Grammar of the English Language, v. 3, 32 tt.

⁶⁷ Такі випадки так званої партитивної опозиції в давньоіндійській, хетській, латинській і грецькій мовах широко розглянув A. Hahn, Vestiges of Partitive Opposition in Latin Syntax, TAPA, 84 (1953), p. 92—123; Partitive Opposition in Homer and the Greek Accusative, TAPA, 85 (1954), p. 197—289; Verbal Nouns and Adjectives in some Ancient Languages, „Language“, 42(1966), № 2, p. 388 tt.; див. також F. Stolz, J. H. Schmalz, Lat. Gr., p. 630; щодо давньоруської мови див. В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, op. cit., p. 452.

⁶⁸ Plg. J. Zubatý, Studie a článki, II, Praha, 1954, p. 107.

⁶⁹ F. Trávníček, Neslovesné věty v češtině, II, Brno, 1931, p. 157; Historická mluvnice česká, 3, Skladba, Praha, 1956, p.186, tt.; plg. dar Slavia 7 (1928—29), p. 818.

⁷⁰ Пор. R. Mrázek, Nominální věty neslovesné v staré ruštině, Studie ze slovanské jazyko vědy, Praha, 1958, p. 44; Dedukce a empirie při srovnávací typologii slovanské věty, OSS II, p. 192. R. Večerka, Ke genesi slovanských konstrukcí participia praes. act. a praet. act I, ”Sborník prací filos. fak. Brněnské univ.” A, r. 7, Brno, 1959, p. 43 tt.

⁷¹ F. Trávníček, Hist. ml. č., 3, p. 187, 189.

207

коли структура простого речення була цілком примітивною⁷². Однак синтаксична реконструкція аж ніяк не свідчить про примітивність структури речення в праіндоєвропейській мові. У межах порівняльного синтаксису індоєвропейських мов довести цю гіпотезу неможливо, оскільки ні в слов’янських, ні в інших мовах ми не знаходимо жодних слідів, які дозволяли б зробити висновок про перетворення називного відмінка номінального присудка на знахідний⁷³. З іншого боку, подвійний знахідний із іменниками та дієприкметниками, особливо після дієслів зорового сприйняття, від найдавніших часів засвідчений не лише в індоєвропейських, а й в інших (наприклад, семітських) мовних сім’ях⁷⁴. Такі паратактично поєднані речення, як

бачу: ти можеш (можеш) від дуже давніх часів могли вживатися паралельно з GD бачу тебе лежачим. Отже, наведені тут міркування не суперечать думкам J. Zubatý про властиву дієприкметникам функцію другого, номінального присудка, що має фундаментальне значення для реконструкції структури простого речення індоєвропейської мови.

Конструкції GD із відмінюваними дієприкметниками в балтійських і слов’янських мовах G. Jacobsson також пропонував вважати пізнішими, вторинними⁷⁵. На його думку, основу цих конструкцій становило знахідне словосполучення з локативом віддієслівного іменника (nomen agentis), який згодом перетворився на герундій (дієприслівник), тоді як конструкції зі знахідним відмінком дієприкметника були пізнішими й поширилися, принаймні у слов’янських мовах, під впливом інших мов. Однак цій гіпотезі рішуче суперечить засвідчене в історичний період поширення невідмінюваних форм дієприкметників у GD балтійських і слов’янських мов, яке не дозволяє вважати форми знахідного відмінка дієприкметника пізнішими⁷⁶.

1.9. Хоча дані пам’яток литовської мови XVI—XVII ст. дають змогу встановити давню структуру GD, більшість прикладів цієї конструкції, що трапляються в давніх писемних пам’ятках, значно відійшли від первісного стану.

Уже на самому початку писемної традиції GD відрізняється за вживанням від подвійного знахідного з іменниками та прикметниками. З часом ці відмінності стають виразнішими, створюючи передумови для специфічного розвитку GD у період писемної традиції.

Насамперед GD істотно відрізняється широтою вживання. Подвійний знахідний з іменниками у XVI—XVII ст. уже був реліктовою та рідкісною конструкцією; згодом він цілком зникає і в сучасній мові не вживається (за винятком окремих застиглих випадків). Подвійний знахідний із прикметниками в давніх писемних пам’ятках трапляється значно частіше, але є звичайним і продуктивним лише після фактитивних та інших близьких за значенням дієслів (див. 1.4). З дієсловами сприйняття, мовлення та психічної діяльності він також непродуктивний, поступово виходить із ужитку й перетворюється на стилістично маркований архаїзм.

GD посідає цілком інше місце серед синтаксичних засобів. У давніх писемних пам’ятках він дуже продуктивний і трапляється щонайменше вдесятеро частіше, ніж усі інші конструкції подвійного знахідного разом. Широке вживання GD, підкріплене живою мовою того часу⁷⁷, є однією з найвиразніших особливостей синтаксису литовської мови XVI—XVII ст. GD відрізняється від інших випадків подвійного знахідного й різноманіттям морфологічних і семантичних груп форм, які його утворюють. Усе це свідчить, що в розглядуваний період GD відмін-

⁷² Щодо можливого походження GD унаслідок злиття двох простіших структур див. також J. P. Hughes, The Included Sentence Structure in Function Analysis, ”Word“, 23, 1—2—3 (1967), p. 336—337.

⁷³ Див. критику гіпотези F. Trávníček на матеріалі слов’янських мов: B. T. Коломиец, А. С. Мельничук, ВЯ, 1957, № 5, p. 150; V. Barnet, Vývoj systému participií aktivních v ruštině, Praha, 1965, p. 42—43.

⁷⁴ M. Johannessohn, Речення сприйняття при дієсловах бачення в єврейській і грецькій Біблії, KZ, 64 (1937), с. 146—147, 253—254.

⁷⁵ G. Jacobsson, The Slavic Active Participles. Original Structure and Interference, ”Scandinavica“, IX, Copenhagen, 1963, p. 132 tt; Славянска Филология, VII, София, 1965, p.49—50.

⁷⁶ Див. обговорення цієї гіпотези на V з’їзді славістів: О. С. Мельничук, у: Славянска Филология, VII, София, 1965, p. 56; критично її оцінює також V. Barnet, op. cit., p. 43.

⁷⁷ Щодо автохтонності GD та його поширення у XVI—XVII ст. див. автор, LKK, 11 (1969), p. 41—58.

208

слід відмежовувати від подвійного знахідного з прикметниками та іменниками й узагальнювати як специфічний засіб вираження другорядної дії. Цей процес виразно відображений у граматичній формі GD.

2. Граматична форма знахідного з дієприкметником

2.1. Дієслівний компонент

Вибір дієслова для структури GD має вирішальне значення. Від нього залежать не лише зв’язки V з N і P, а й напівпредикативне відношення останніх, можливе лише після дієслів певного значення та певної валентності. Тому дієслівний компонент слід вважати головним, а іменний і дієприкметниковий — залежними компонентами GD.

Головним компонентом GD можуть виступати різні особові й неособові форми дієслова: дієприкметники, напівдієприкметники, дієприслівники, інфінітив. Синтаксичні відношення між членами конструкції при цьому не змінюються, наприклад:

Щоб вони… могли міцно вірити | йому, що він справді воскрес BrP II 32. Також [той спосіб] був випробуванням | показуючи | їм, хто просить від щирого серця, прощення. MT 1 142₈. Але Господь… бачачи нашу природу, таку, що прагне цієї величі… упокорив DP 482₃₅ (widząc naturę nasze ták prągnączą W 811). А згадавши Бога, що закликає нас устами до покаяння | підемо BrP II 469.

За семантичною аналогією з дієсловами GD іноді утворюють також деякі іменники та прикметники середнього роду, що виконують роль присудка; див. 2.1.4.3–4.

GD може утворюватися також із двох, трьох або більшої кількості головних компонентів (a). З іншого боку, від одного головного компонента часто залежать GD із двома чи кількома залежними компонентами (b).

a) І вони справді пізнають | знають і що Христос живий BrP II 23-24.

b) Мойсей… навчає світ і всі ряди речей, створених | тих, що не були від віків | але почали існувати у певний час MT 39₈. Бо вони… справді знають | що він уже не перебуває на землі | але воскрес із землі та з-поміж померлих | і живий воістину BrP II 36.

Оскільки лексичні та синтаксичні властивості головного компонента визначають структуру синтаксичних відношень усієї конструкції, насамперед потрібно встановити, які дієслова можуть виступати головним компонентом GD.

Під час розгляду відповідних конструкцій інших мов дієслівні компоненти зазвичай класифікують за лексичними значеннями. Така класифікація ґрунтується на зв’язку між значенням дієслова та внутрішньою структурою всієї конструкції, поміченому ще в античності. Однак вона є досить суб’єктивною, оскільки обсяг, кількість і межі окремих семантичних груп визначаються на розсуд дослідника й істотно різняться навіть в описах тієї самої мови. Наприклад, англійські дієслова, що утворюють відповідні конструкції з дієприкметниками та інфінітивом, одні автори поділяють на a) фактитивні та b) дієслова сприйняття, психічної діяльності, бажання тощо¹, інші — на a) дієслова почуттів і сенсорного сприйняття, b) пов’язані з тривалою станом, c) психічного стану або діяльності², треті ж — знову на a) дієслова сприйняття, почуття й психічної діяльності,

¹ H. Poutsma, A Grammar of Late Modern English, I, Groningen, 1928–1929, p. 340 tt.

² K. Yamakawa, The two Constructions: „Accusative and participle“ and „Genet. and gerund“, „Annals of the Hitotsubashi academy“, Tokyo, 1957, V. 8, № 1, 58 tt.

14. 520

209

b) каузативні, c) бажання, d) інші значення³. За таких обставин ті самі дієслова (наприклад: want, like, hate) різні дослідники відносять до різних груп — одні до дієслів волі, почуттів, інші — до дієслів психічного стану чи діяльності. Мабуть, тому деякі автори взагалі відмовляються класифікувати ці дієслова й подають їх списком. Є також спроби розподіляти й визначати групи дієслів за дистрибуцією морфологічних форм N і P у самій конструкції⁵. Такий розподіл об’єктивніший, проте для дослідження фактів литовської мови він приніс би мало користі, оскільки ті самі дієслова тут можуть утворювати GD з різними формами N і P, що відрізняються лише ступенем продуктивності. Отже, групи дієслів, виокремлені за дистрибуцією в самій конструкції GD, неможливо було б семантично інтерпретувати⁶. Крім того, у такому разі було б важко порівнювати GD литовської мови з відповідними конструкціями споріднених мов, у яких дієслова розглядаються за семантикою. На нашу думку, найдоцільніше розглядати слова, що виступають головним членом GD, за їхніми спільними валентними властивостями, оскільки так дистрибуційний аналіз можна пов’язати із семантичним. Та обставина, що основні значення дієслів зазвичай відображаються в синтаксичному оточенні⁷, дає змогу формально обґрунтувати їх класифікацію.

Дієслова, що вживаються з GD, насамперед класифікуються за спільними валентними властивостями, важливими для характеру досліджуваної конструкції, а далі виокремлюються окремі значення дієслів, які, своєю чергою, визначаються в термінах їхнього синтаксичного оточення⁸.

Синтаксичні відношення між членами GD значною мірою залежать від того, чи має головний член фразове керування⁹, тобто чи може він приєднувати підрядну частину з’ясувального речення та пряму мову, наприклад: Знаю (відомо), що ти прийдеш; сказав: ти прийдеш тощо. Дієслова з фразовим керуванням, які називають коментабельними¹⁰ (наприклад: бачити, чути, розуміти, відчувати, знати, казати), слід насамперед відрізняти від тих, які його не мають-

³ Л. С. Бархударов, Д. А. Штелинг, Грамматика английского языка, М., 1965, р. 380—383.

⁴ Л. С. Бархударов, Структура простого предложения современного английского языка, М., 1966, р. 104; подібно в старослов’янській мові R. Večerka, Syntax aktivních participií v staroslověnštině, Praha, 1961, 57 tt.

⁵ Plg. E. A. Nida, A Synopsis of English Syntax, London, The Hague, Paris, 1966, p. 155—156; Д. П. Новиков, Диахронический анализ нефинитных объектно-предикативных сочетаний, авт. канд. дисс., Л., 1969, р. 15 tt.

⁶ Неплідною виявилася й спроба семантично визначити групи дієслів, виокремлені за дистрибуцією залежних членів у відповідних конструкціях англійської мови, див. Д. П. Новиков, op. cit., р. 17.

⁷ Plg. Р. Мразек, Синтаксическая дистрибуция глаголов и их классы, ВЯ, 1964, № 3, р. 50 tt.; Ю. Д. Апресян, Опыт описания значений глаголов по их синтаксическим признакам (типам управления), ВЯ, 1965, № 5, р. 51 tt.

⁸ Отже, семантичний клас розглядається як сукупність семантичних ознак, що входять до синтаксичного правила, пор. R. T. Lakoff, Abstract Syntax and Latin Complementation, Cambridge — Massachusetts — London, 1968, p. 165, 213.

⁹ Про фразове керування див. Р. Мразек, op. cit. 56; для цього вживається також термін «фразова валентність», пор. Н. В. Соколова, Трехчленные глагольные сочетания в современном французском языке, зб.: Грамматика, фонетика и стилистика романских языков, Л., 1971, 255 tt. Про можливість приєднувати підрядну частину з’ясувального речення як валентну властивість дієслова див. також W. D. Klimonow, Die Valenzen der russischen Verblexeme, die einen Objektsatz mit der Konjunktion что regieren, ZfSl, 13 (1968), H. 4, p. 632—639. Такі підрядні частини речень, як і багато прийменникових конструкцій, G. Helbig і W. Schenkel вважають категоріями I рангу, що визначають валентність дієслова, див. G. Helbig, W. Schenkel, Wörterbuch zur Valenz und Distribution deutscher Verben, Leipzig, 1969, p. 36 та ін.

¹⁰ Щодо цього терміна, запропонованого N. D. Andrejevu, див. Л. Ф. Ткаченко, О лексико-синтаксической валентности коммента́бельных глаголов во французском языке, зб.: Исследования по структурно-вероятностному анализу, Горький, 1971, р. 130 tt.

210

що мають, тобто некомутабельні дієслова (наприклад: працювати, робити, нести, везти, рахувати, називати). Останні найчастіше мають фактитивне або близьке до нього значення і, будучи перехідними, позначають створення, зміну, називання певних об’єктів тощо. Отже, поділ уживаних у GD дієслів на коментувальні й некомутабельні в багатьох випадках збігається з традиційним поділом на нефактитивні та фактитивні¹¹, але має чіткіше граматичне підґрунтя.

Конструкції з коментувальними дієсловами є найпоширенішими й характеризуються особливим уживанням та специфічними тенденціями розвитку; саме до них від часів античної граматики застосовують термін accusativus cum participio. Із загальних валентнісних властивостей коментувальних дієслів для структури GD найважливішими є їхні зв’язки з прямим додатком у знахідному відмінку, що має конкретне або абстрактне значення, та з підметом у називному відмінку.

За цими зв’язками розрізняємо чотири групи коментувальних дієслів або інших слів, що займають їхню позицію.

Таблиця 1

Групи слів, що утворюють GD

Група | Називний відмінок суб’єкта | Знахідний відмінок слів із конкретним значенням | Знахідний відмінок слів з абстрактним значенням | 1: + | + | + | 2: + | − | + | 3: + | − | − | 4: − | − | −

Група 1

2.1.1. Дієслова, пов’язані з називним відмінком суб’єкта та здатні керувати знахідним відмінком слів із конкретним і абстрактним значенням

Дієслова групи 1 утворюють найбільше конструкцій GD (майже половину всіх прикладів, засвідчених у текстах XVI–XVII ст.), проте кількість лексем, віднесених до цієї групи, невелика: лише 23 дієслова, якщо префіксальні форми вважати окремими лексемами. Їх можна поділити на дрібніші підгрупи, а саме: дієслова фізичного сприйняття, дієслова показування та кілька дієслів психічного сприйняття, що посідають проміжне становище між групами 1 і 2.

2.1.1.1. Дієслова фізичного сприйняття вживаються найширше й становлять основу не лише групи 1, а й самої GD. GD із дієсловами цього значення вживалася майже в усіх індоєвропейських мовах; відповідні конструкції характерні й для мов інших сімей уже в найдавніші періоди їхнього розвитку¹².

Із дієслів фізичного сприйняття у текстах XVI–XVII ст. у GD вживаються такі: matyti, pamatyti, regėti, veizdėti, išvysti; girdėti, išgirsti, klausyti, išklausyti; jausti,

¹¹ Plg. M. Deutschebein, System der neuenglischen Syntax, Leipzig, 1926, p. 272–273.

¹² Наприклад, для єврейської, арабської, ефіопської, сирійської та інших семітських мов див. M. Johannesohn, Der Wahrnehmungssatz bei den Verben des Sehens in der hebräischen und griechischen Bibel, KZ, 64 (1937), H. 3–4, p. 146–147, 253 tt.

14*

211

відчути; знайти, віднайти, натрапити. Найчастіше GD утворюється з regėti (519 прикладів — найпопулярніше дієслово в цій конструкції), girdėti, išgirsti (303), išvysti (207), (at)rasti (160), див. табл. 2. Керуючи знахідним відмінком конкретного й абстрактного значення, ці дієслова не поєднуються зі знахідним відмінком об’єкта. GD з ними буває двох типів:

a) N може вважатися прямим додатком V, а P пов’язаний і з N, і з V. Наприклад, у реченні ghis… ischwida du laiwu stowincziu pas ezera VEE 91₁₂ між ischwida і du laiwu існує відношення прямого додатка, але дієприкметник stowincziu семантично також пов’язаний із V (це підтверджує і оригінал: sahe zwey schiff am see stehen). З огляду на характер зв’язку між V і N такі конструкції далі називатимемо об’єктними.

b) N не може вважатися прямим додатком V і залежить від нього лише разом із P. У реченні O ischw idens, Szmones bessiba idanczias ing Wandeni eiti… pereija per Wandeni BrB I Mak 16, 6 (sahe | das das Volck eine schew hatte) Szmones не є прямим додатком V, оскільки тут ідеться не про спостереження за людьми, а про спостереження за їхнім страхом. Дієслово išvysti у цьому випадку має інше значення, ніж у прикладі (a), і близьке до suvokti, suprasti. Такі конструкції далі називатимемо не об’єктними.

Оскільки різниця між випадками типів (a) і (b) виявляється лише з контексту, ситуації та можливої заміни V дієсловами групи 2, вона не завжди очевидна. У писемних пам’ятках XVI–XVII ст. знаходимо багато прикладів, які можна вважати проміжними й відносити як до одного, так і до іншого типу. Однак у подальшому розвитку GD розрізнення цих типів відіграло значну роль.

бачити, побачити, споглядати, дивитися, узріти

a) Ir ėiuösios ing grãba | pamãte jaunikaĩti besēdinti po dēszinei szãli DP 184₃₇ (wyžrząly młodzieńca siedzącego W 315). Ir kadda męs mattysime szi swietą diddiję ugne Y pėlenus ydėta RG 514₁₅. Щодня ми бачимо людей, які вмирають і яких ховають BrP II 6. І як можу я дивитися, як зникає мій рід BiB Est 8, 6 (zusehen | das mein Geschlecht umbkome?) Sztay izmiwisk baymey mirsztanti KN 76₂₀.

b) Kad’ pamatis ant’ sawęs wissus daiktūs to pasaulo aplėistus DP 554₃₂ (gdy wyżrzą nãd sobą… wsytkie rzeczy… opuszczone W 944) Звідси ми бачимо, що молитва може багато чого BrP II 99. Потім він побачив її бідною, яка не мала навіть справжньої голки SE 75₂₃. І коли священник побачить, що пляма не змінилася на його очах і надалі залишилася (розрослася), тоді це нечистота BrB III Moz. 13, 55 (sehen wird… das das mal nicht verwandelt ist). Побачивши, як Марія злякалася його привітання, він підбадьорився BrP I 336.

чути, почути, слухати, вислухати

a) Сину, чую, як ти плачеш, а себе чую, як ти кличеш SIG I 97₁₆. Коли сліпий почув, як люди проходили повз, | прислухався (почувши натовп, що проходив повз) SP I 365₁₁. Єдність Бога вічна | вислухай нас, що молимося RG 253₇. Нехай король вислухає нас, що кличемо BrB Ps 20, 10 (вислухай нас | коли ми кличемо).

b) Щоб він почув кожну людину, яка повернулася до життя RG 563₁₄. А навесні, коли Веспасіан почув, що Нерон помер, він перебував у Цезареї BrP II 341.

212

відчувати, відчути

a) Ті, хто слухає його… відчувають, як серце стискається (dożnawáia ze iako ošći iake kola serce ich) SP II 83₁₈. Щоб і ми знову відчули краплі, що падають на землю DP 616₂₁ (ábbysm… vczuli krople na ziemię padające W 832).

b) Маленький тепер живий | після нашого часу відчує вже померлу й поховану BrP II 516. І коли ви відчуєте їх¹³ засмученими й такими, що тікають, тоді вважайте це достовірним BrB Judit 14, 5 (mercket | das sie verzagt sein werden vnd die flucht geben).

Серед прикладів GD із дієсловами перцепції об’єктні конструкції дещо частіші за необ’єктні, хоча окремі дієслова мають тут особливі схильності. Наприклад, дієслово побачити найчастіше вживається в об’єктних, тобто конструкціях типу (a); об’єктні конструкції з бачити мають уже меншу перевагу; натомість дієслова чути, почути частіше трапляються в необ’єктних, тобто конструкціях типу (b) (див. табл. 2).

Дієслова, що виступають у конструкціях обох типів, відрізняються не лише синтаксичними відношеннями з акузативом, а й лексичним значенням. Дієслова бачити, спостерігати, побачити тощо у прикладах типу (a) означають «сприймати очима, зором». Натомість у прикладах типу (b) вони вже не мають такого конкретного значення «бачити очима» й означають «розуміти, усвідомлювати» (пор. п’яте значення дієслова бачити LKŽ VII 916). Подібно різняться й значення дієслова чути та його синонімів: у прикладах типу (a) вони зазвичай означають «сприймати звуки вухами», а в прикладах типу (b) — «знати, дізнатися, зазнати» (пор. LKŽ III 330—331). Лише в прикладах типу (a) фізичне сприйняття виражає і дієслово відчути; у прикладах типу (b) воно також уже позначає психічне переживання, а не фізичне відчуття.

Подібно диференційовані й значення дієслова знайти та його синонімів у прикладах обох типів, хоча його умовно зараховують до дієслів перцепції: в об’єктних конструкціях (a) це дієслово означає «виявити під час пошуку чи спостереження», а в необ’єктних (b) за значенням наближається до дієслів помітити, відчути (непомітно), зрозуміти.

знайти, віднайти, застати

a) Знайшов його в церкві, що сидів посеред учителів, слухав їх і розпитував (núležli… šiedzacego) SP I 195¹⁴. І знайшла його вже померлим BrP I 393. І знайшли… дитятко, що лежало в яслах VEE 10 (und funden… das Kind in der krippen liegen.). Прийшов обручений | і тих, кого застав готовими, узяв із собою DP 57025 (ktore został gotowe W 969¹⁵).

b) Інших знайшли ми ворогами великими BrP II 248. Дух… повертається додому… і, прийшовши, знаходить її виметеною (szlota) і прибраною. ChB Luk 11, 25¹⁶. А повернувшись, знову знаходить їх сплячими SE 250³².

Подібне значення, як у прикладах типу (b), дієслова знайти, віднайти можуть мати й тоді, коли з ними пов’язані підрядні з’ясувальні речення, наприклад: Він виявив, що в мене зламана кістка Rm. Знайшов [дитина], що барбарис кислий і гризе Krš. Віднайшли поляки,

¹³ Підкреслено, над рядком: ios.

¹⁴ Подібно SE 25₁₆, Ev 22—23.

¹⁵ Подібно DP 570₈.

¹⁶ Подібно ChB Mat 12, 44; VEE 56₄; SP II 44₁; SE 64₆.

213

що колонії вже треба зробити. Pls. Однак це значення дієслів сприйняття трапляється значно рідше, ніж те, яке бачимо в «необ’єктних» конструкціях. Утворюючи GD, дієслова rasti, atrasti ще частіше, ніж інші дієслова сприйняття, зберігають відношення прямого керування з N і безпосереднє значення знаходження певного об’єкта.

2.1.1.2. Дієслова показу rodyti, parodyti, ženklinti можуть уживатися як із знахідним відмінком об’єкта, так і з давальним. Вони також утворюють конструкції GD обох типів. В об’єктних конструкціях вони означають «дати побачити», а в необ’єктних — «дати пізнати, зрозуміти». Об’єктні конструкції (a) близькі до атрибутивних.

показувати, демонструвати, позначати

a) Покажи нам, ласкавий Боже… і Твою святу душу, що перебуває в єдиному Божестві PK 175. І показав мені велике місто, святий Єрусалим, що сходив з неба від Бога BrB Apr 21, 10 (zeiget mir die grosse Stad… hernider faren). Кущ там… явив… лише Марію, що народжує і не відчуває болю DP 398₁₉ (známionował… Maryą rodzącą i boleści nie czuiącą W 654).

b) Ця бездонна глибина… показує Богові, що має в собі все добро (виражає, що Бог має) SP I 92₁₉. За твоїми молитвами Бог… являє їх очищеними SIG I 114₁₀. Покажемо Господа… воістину воскреслим із мертвих і живим BrP II 6. Щоб цим знаком показати себе тим людям, що люблять | тих, хто охрещений | і себе виявити другом таких охрещених людей BrP I 144.

До GD, у яких rodyti має значення, характерне для прикладів типу (b), прилягають конструкції з išrodyti, яке зазвичай уживається лише з абстрактними об’єктами.

Ці п’ять частин… доводять, що твоя єдина релігія тверда MT LŽ 7₁₃.

2.1.1.3. Окремо слід згадати дієслова pažinti, atmintti ir laikyti, які мають значення психічного сприйняття, але можуть уживатися зі знахідним відмінком як конкретних, так і абстрактних іменників.

pažinti

a) Віра… пізнає Сина, що лежить у Божій колисці | пізнає того, хто висить на дереві, пізнає вмираючого DP 426₅. Тебе… вітаємо | І пізнаємо народженого з Діви SIG I 58₂₇.

b) Тепер уже пізнаємо | що ти знаєш усі речі VEE 79–80 (Nu wissen wir | das du alle ding wissest). І звідси вже легко пізнаєш жінку, що обіймає чоловіка DP 399₂₉ (pozna niewiastę mężą ogarniającą W 656).

Уживаючись в об’єктних конструкціях, pažinti означає «дізнатися, чим хтось є», тоді як у необ’єктних — «розуміти, знати». Це друге значення pažinti, значно віддалене від першого, у сучасній литовській мові рідкісне й, імовірно, його слід вважати полонізмом; пор. значення польського poznać «проникнути думкою; дійти до пізнання чогось; навчитися чогось»¹⁷. (У необ’єктних конструкціях «Постили» М. Дау́кши дієслово pažinti перекладається як poznać і znać).

Значення дієслова at(si)minti в об’єктних і необ’єктних конструкціях менш віддалені одне від одного. У першому випадку йдеться про збереження в пам’яті конкретних речей та осіб, у другому — дій, станів, понять. В об’єктних конструкціях P найчастіше виконує атрибутивну функцію і пов’язане лише з N, а не з V, тому взагалі не належить до розглядуваних тут GD. Однак pasi-

¹⁷ Słownik języka polskiego, VI, Warszawa, 1964, p. 1323.

214

застосовує також такі випадки, коли N ще можна вважати додатком V, однак семантично V пов’язаний з усім словосполученням NP.

пам’ятати

а) Пам’ятаймо Ворогів душ наших, що відбирають у багатьох людей слово Боже BrP I 249. Цю численність святих Ангелів згадують у великій скорботі… І Бога, що з милості пообіцяв світові | визволити BrP I 88.

б) Пам’ятай, життя моє — подих, і як¹⁸ моє око не повернеться побачити Gero BrB Job 7, 7 (gedenck das mein Leben ein wind ist). Wieschpatie пам’ятай мене, що я добре прожила | перед твоїми очима, сповнена серця | і зробила те, що тобі до вподоби BrP II 462. З цих свідчень пам’ятаймо: Христос, правдивий, утретє приходить на землю BrP I 19. Щоб кожен пам’ятав про всіх нас, відданих смерті BrP II 406.

Дієслово тримати у первинному значенні «мати, не даючи впасти чи вирватися» не коментується і вживається лише з іменниками або займенниками конкретного значення. У значенні психічного сприйняття «вважати кимось або таким, що має певні властивості» воно завжди тривалентне, тобто вимагає, крім називного, ще двох знахідних або знахідного з орудним (найчастіше); конструкція GD із ним утворюється порівняно рідко.

Моя челядь і мої служниці вважають мене чужинцем¹⁹ чужинцем²⁰ визнаючи BrB Job 19, 15 (вважають мене чужинцем). Бо вони вважають мене таким²¹ другом BrB Išm 1, 16 (вважають його другом).

Такі конструкції дуже близькі до GD з дієсловами психічного сприйняття 2-ї групи (пор. 2.1.2.1.); на це виразно вказує синонімічність тримати і мовити у Біблії Й. Бреткуна.

2.1.1.4. Порівняння GD типів (a) і (b), утворених дієсловами 1-ї групи, показує, що синтаксична валентність V у них неоднакова. Маючи значення, властиві конструкціям необ’єктного, тобто типу (b), ці дієслова вже не можуть пов’язуватися з одним знахідним відмінком іменника з конкретним значенням, а отже, виходять за межі 1-ї групи. Їхнє значення психічного досвіду може реалізуватися лише у сполученнях з абстрактними іменниками або в тричленних конструкціях. Таким чином, уже в 1-й групі виразно простежується поступовий перехід від дієслів, що керують конкретними об’єктами, до тих, які вживаються лише з абстрактними об’єктами. У всіх розглянутих тут випадках первинним є значення фізичного сприйняття або вказування на конкретні речі, а вторинним — значення психічного досвіду та вказування на абстрактні явища, що сформувалося на основі первинного.

Така тенденція вживати дієслова фізичного сприйняття у вторинному значенні психічного сприйняття, очевидно зумовлена загальними закономірностями семантичного розвитку, спостерігається в багатьох мовах. Наприклад, лат. video, audio, invenio (як і сучасні франц. voir, entendre, trouver), нім. sehen, hören, finden, англ. see, hear, find відповідають лит. matyti, girdėti, rasti не лише вторинними значеннями «розуміти, помічати, переживати, дізнаватися», а й тим, що ці значення зазвичай реалізуються у тричленних конструкціях із предикативним членом; пор. лат. inveniebat ex captivis Sabim flumen milia pas-

¹⁸ Підкреслено, зверху: iog.

¹⁹ Підкреслено, зверху: tar.

²⁰ Виправлено на Swetim.

²¹ Підкреслено, зверху: taria.

215

suum X abesse Caes. B. G. 2, 16, 1, ²², давньоангл. Θu… fundest him treowe²³, новоангл. He finds him guilty, або з підрядною частиною, введеною сполучником, пор. нім. die Betriebsleitung findet, daß sich die Arbeit verbessern muß²⁴. Варто зазначити, що саме дієслова перцепції, зберігаючи своє основне, найдавніше значення, утворюють конструкції, які відповідають первинній моделі GD (де N є прямим об’єктом V), тоді як абстрагування лексичного значення дієслова пов’язане з подальшим розвитком внутрішньої структури GD.

Група 2

2.1.2. Дієслова, пов’язані з називним відмінком суб’єкта й здатні керувати абстрактними словами у знахідному відмінку

У текстах XVI–XVII ст. конструкція GD з дієсловами групи 2 утворюється лише трохи рідше, ніж із дієсловами групи 1. Натомість група 2 є найбільшою за кількістю лексем: до неї належать аж 66 дієслів, із яких GD найчастіше утворюють знати (264), сказати з різними префіксами (229) і вірити (118). Дієслова цієї групи ми поділяємо на три підгрупи: дієслова психічної перцепції та діяльності, судження й обіцянки, а також інформації.

2.1.2.1. Дієслова психічної перцепції та діяльності, маючи в конструкціях GD відповідне значення, можуть керувати знахідним відмінком абстрактних відмінюваних слів, але не керують об’єктним давальним відмінком. До таких належать дієслова знати, розуміти, здогадуватися, уявляти, добре знати, вигадувати; досліджувати, перевіряти, випробовувати; мислити, думати, задуматися; мовити «вважати», думати, бачити уві сні «нереально мислити», обмірковувати, уявляти; вірити; братися, домовлятися, здаватися, визначати наперед, розсудити. За своїм значенням до них прилягають також дієслова групи 1, ужиті у значенні психічної перцепції в необ’єктних конструкціях (типу b).

Найпоширеніші GD з дієсловом знати становлять майже 24% прикладів цієї групи й трапляються у творах різних авторів. Натомість GD з дієсловом дізнатися у текстах XVI–XVII ст. знайти зовсім не вдалося; у близькому значенні для цього дієслова зазвичай уживаються досліджувати, перевіряти. Конструкції з розуміти у творах Й. Бреткуна часто замінюють синонімічні дієслова уявляти, здогадуватися, добре знати; у SE в цьому значенні в одному випадку вжито негативно тлумачити²⁵. У значенні «вважати» в конструкціях GD Й. Бреткун зазвичай уживає мовити; у творах інших авторів трапляються поодинокі випадки з дієсловами думати, бачити уві сні «нереально мислити», обмірковувати. Широке поширення GD з вірити частково зумовлене змістом текстів XVI–XVII ст.

²² R. Kühner, C. Stegmann, Ausführliche Grammatik der Lateinischen Sprache, II, 1, Hannover, 1912, p. 697.

²³ J. Macháček, Complementation of the English Verb by the Accusative—with—Infinitive and the Content Clause, Praha, 1965, p. 70.

²⁴ G. Helbig, W. Schenkel, Wörterbuch zur Valenz und Distribution deutscher Verben, Leipzig, 1969, p. 208. У словнику зазначено, що finden має значення «meinen, feststellen» лише в конструкції з підрядним реченням. Подібно фразова валентність пов’язана також із вторинним значенням zeigen, с. 204–205. Однак психічне перцептивне значення schauen, sehen, також пов’язане з фразовою валентністю, не виокремлюється (пор. с. 105). На слабшу диференціацію вторинних значень відповідників французьких дієслів voir, entendre тощо порівняно з trouver указує також H. B. С о к о л о в а, op. cit., с. 253–255. Щодо розрізнення первинного й вторинного значень відповідників давньо- та новоанглійських дієслів (see, hear, feel тощо), яке виявляється у фразовій валентності та здатності вживатися з acc. c. inf., див. J. Macháček, op. cit., с. 43–44, 103 далі.

216

знати, розуміти

Адже Твого Сина … якого ми знаємо таким, що заступається за нас перед Твоїм обличчям KM 160¹⁴. І ми достеменно знаємо, що всі ми колись помремо BrP II 6. Бо знаєш, що нас осоромили заради Тебе BrB Jer 15, 15 (du weissest | das wir umb deinet Willen geschmächt werden). Бо знаєте вже, що мої ноги нині збиті з дороги BrP II 395. Я зрозумів, що слухачі бажають мати слово Боже як пісню Mž 81. Не інакше, як розуміє Спасителя, що народився | залишивши всіх домашніх, вирушив іти BrP I 155. Тоді зрозуміємо, що ви — боги BrB Iz 41, 23 (so wollen wir mercken daß ihr Götter seyd).

здогадуватися, осягати, розуміти; вигадувати, тлумачити як «розуміти»

Він здогадався, що юний Цар Юдейський народився BrP I 152. Можемо збагнути, що юдеї… неправильно витлумачили заповідь BrP II 288. Бо деякі вважали, | що юдеї мають | сказати йому неправду IEzusa SE 248¹⁸. [Стоїки] вигадують, що Бог сидить на небі | і пише закони, які шкодять або гублять MT 177¹⁶. Вважаючи, що Господь Ісус | дуже часто перед очима Своїх учнів згадував і говорив про страждання… можемо бачити SE 50¹⁶.

дослідити, перевірити, випробувати

І дізнаєшся, що твоя оселя має спокій BrB Job 5, 24 (wirst erfahren | das deine Hütten friede hat). Пані Летос… перша після воскреслого Христа досліджує SE 79²⁴. Посилаємо… брата, якого часто випробовували (надрядк.: випробували) у багатьох справах, і він вельми старанний, а тепер ще набагато старанніший (на берегах: procewoientinsi) BrB II Kor 8, 22 (den wir oft gespüret haben in vielen stücken | das er vleissig sey | nu aber viel vleissiger). А цар, випробувавши юдеїв, що були такими хоробрими, усміхнувся BrB II Mak 13, 18 (als er versucht hatte, das die Juden so freidig weren),

думати, міркувати, задумати

Почав думати про свого Господа Ісуса Христа, розіп’ятого й розпростертого на хресті (потайки розмірковуючи про Господа… розп’ятого) SP II 58⁴. Той, хто подумки гадає, що служить Богові… така гадка… марна VEE 70²¹ (sich lesset düncken | er diene Gott). Розум людський припускає | або думає | що цей (235) світ залишиться навіки MT 235 – 235ᵃ. Він у своєму серці задумав | що Бог виконає Свою обітницю | і тепер послав Свого сина на землю BrP I 119

казати «думати», гада́ти, мріяти «думати нереально», міркувати

Бо він скаже, що ми втікаємо від них BrB I Joz 8, 6 (sie werden gedencken | wir fliehen für jnen). А хіба ж ти думав²⁶, що я хочу їсти яловичину PsD 93 (Meinstu das ich Ochsen–fleisch essen wolle). [Židai] царство… тисячі років на землі триватиме, а мирську мудрість і честь матиме уві сні MT 257⁷. Папісти… на дні | які хибно щодо тіла Христового мінливої думки… довіру… покладають MT (PM) 30, 12.

вірити

А хто ж вірить, що ти так сильно гніваєшся? PsD 164 (Wer glaubts aber | das du so zeer zörnest?). Той… вірить у прощення гріхів, яке дається іншим, але не собі MT 138¹⁸.

²⁵ Пор. «Словник» Д. Суткявічюса 1848 р.: Nuwartoją intelligo, – Rozumiem.

²⁶ BrB Ps 50, 13: каже.

217

2.1.2.2. Дієслова, що позначають ухвалення рішення та обіцянку, apsiimti, sutarti, susirodyti, nulemti, nusūdyti «вирішити»; prisiek­ti, pasibāžyti, žadėti порівняно рідко керують одним додатком у знахідному відмінку; здебільшого вони поєднуються з інфінітивом або підрядними з’ясувальними частинами речення. Приклади ГД із цими дієсловами знаходимо лише в Біблії Й. Бреткуна.

узятися, домовитися, домовитися між собою, зумовити, засолити

І юдеї погодилися з цим і взяли на себе… святкувати ці два дні, бажаючи BrB Est 9, 27 (namens auff sich… das sie nicht vbergehen wolten | zu halten diese zween tage). Вони зібралися й домовилися бажати врятувати свій народ BrB I Mak 3, 42 (vereinigeten sich | Sie wolten jr Volck retten). Він порадився з ними. Бажаючи… виступити проти нього BrB II Mak 13, 13 (beratschlagt er mit jnen | Er wolte… jm entgegen ziehen). Священник має вирішити, чи є воно добрим або поганим. Тоді він має визнати його нечистим BrB III Moz 13, 25 (Darumb sol jn der Priester vnrein vrteilen).

присягнути, поклястися, обіцяти

Царю Соломоне, поклянись мені сьогодні, що не вб’єш свого слугу BrB I Kar 1, 51 (schwere mir heute das er… nicht tödte). А коли вони сильно присягалися, не знаючи, де він²⁷був BrB II Mak 14, 32 (sie schwuren | sie wusten nicht). Він… пообіцяв їм також, що бажає переконати царя BrB II Mak 11, 14 (werhies jnen daneben | er wolte den König dahin vermugen).

2.1.2.3. Дієслова повідомлення можуть керувати знахідним відмінком абстрактних відмінюваних слів і водночас об’єктним давальним відмінком, але зазвичай не сполучаються з інфінітивом. З них у XVI—XVII ст. у ГД вживаються такі: sakyti, pasakyti, apsakyti, atsakyti; kalbėti, pakalbėti, perkalbėti, byloti, minėti, priminti, pranešti, pranešdinti, pranešauti, skelbti, paskelbti, apreikšti, išpažinti, pripažinti; liudyti, aplūdyti, šaukti, ginti «доводити», privesti, stepinti «стверджувати», disputavoti, statyti «твердити», raudoti, varežyti «бурмотіти»; rašyti, išrašyti, skaityti; частково до них примикають і garbinti, šlovinti, ужиті у значенні, близькому до дієслова skelbti. Найпоширеніші ГД з sakyti; різні автори також уживають ГД із skelbti, liudyti, išpažinti, byloti. Водночас деякі дієслова повідомлення утворюють ГД лише в текстах одного чи кількох авторів, а в інших не трапляються; наприклад, kalbėti у такому вживанні трапляється тільки в Й. Бреткуна та «Сумі Євангелій», rašyti — лише в Й. Бреткуна, ginti, stepinti — лише в С. Вайшнора. Нарешті, є дієслова, з якими виявлено лише поодинокі ГД, наприклад: varčyti, disputavoti, statyti (у творах С. Вайшнора), šaukti, pasibāžyti, pranešauti (у Біблії Й. Бреткуна).

казати, сказати, розповісти, висловити, відповісти

То кажемо: тих, що відійшли від вічного спасіння MT LĮž 6, 4. Каже, що нас на третій день воскреслими з мертвих SP II 252ₐ. А слуги Давидові боялися сказати йому, що дитина померла BrB II Sam 12, 18 (furchten sich jm anzusagen | das das Kind tod were) Нехай же прибуде Гетмонга… на землю, хай їм скаже KN 139₁₄. Лист… сповіщає, що пан… сидить праворуч Бога | і що він є вічним верховним священником MT (PM) 18ₐ, Про воскресіння тіла (79) найперше сповістив Святий Ангел BrP I 79–80. Вони відповіли йому, що кількість дуже велика.

27 ghis закреслено.

218

говорити, поговорити, переговорити, мовити, згадувати, нагадувати

Людину, що страждає на хворобу кісток, називаємо тією, у кого кістки… великі BrP I 188. А Симон… дорікає Онії, що той накликав таке нещастя на Геліодора BrB II Mak 4, 1. (говорить про Онію погано | ніби той спричинив таке лихо). Шайтан… хоче… переконати Господа Бога, що вони в бідах і небезпеках нічим не журяться SE 55₂₀. І Іриней часто говорить, lib. 4 cap. 34. Євхаристію, тобто | Вечерю Христос установив у двох видах MT 153₁₆. І далі добріші є ті юдеї, яких Амвросій святий згадує як таких, що так говорять DP 456₁₇ (згадує, що так говорять W 761). Але, згадавши Бога, який через біди називає нас до покути | розгляньмо BrP II 469.

сповістити, звістити, пророкувати, оголосити, проголосити, об’явити, визнати, признати; шанувати, прославляти

Сповіщаю тобі, що Господь хоче збудувати тобі дім BrB I Kron 18, 10 (сповістив тобі, що Господь хоче збудувати тобі дім). Тоді сам Бог-Отець… світові сповістив, сказав і відкрив цього Немовляту Христа, який народився BrP I 78. Я говорив через пророків… які в ті часи пророкували, що я хочу послати тебе на них BrB Ezech 38,17 (пророкували, що я хотів послати тебе на них). Її сини встають і називають її блаженною VEE 169₃ (прославляють її як блаженну). Вони проголосили, що ти маєш піднесений і здоровий стан тіла BrP I 194. Щоб Він відкрив тобі, що людина живе не лише хлібом BrB V Moz 8, 3 (щоб Він дав тобі знати, що людина живе не лише самим хлібом). Папізм сповідує незакривавлену жертву MT (PM) 8ₐ₁₆. Сотник визнає, що Христос має при собі воїнів SP I 258₁₉. Коли вони бачили Дочку, прославляли її як Пасхально-блаженну. BrB GG 6, 9. І прославляють (над рядком: оголошують) її спасенною (над рядком: блаженною) BrB Pat 31, 28 (прославляють її як блаженну).

свідчити, засвідчити, закликати, захищати «доводити», спонукати, наполягати «стверджувати», диспутувати, висувати «твердити», обманювати, голосити, нарікати «бурмотіти»

Я вважаю | тебе прийнятою MT 121ₐ₁₈. Цього дня ми омиваємо… нас (тобто нас) тих, хто молився, щоб знищити місто Олоферна BrB Judit 7, 17 (Ми докладаємо зусиль… як ви нас просили). Щоб люди не могли нарікати на нього, Йонатан через це мусив загинути BrB I Mak 13, 18 (щоб народ не нарікав на нього | Йонатан через це мусив загинути). Нечестиві вважають, що є Бог MT 10. За якими молитвами переконаєш | усіх, що суд буде? MT 246ₐ₁₆. (Арістотель) Світ… вважає, що він залишатиметься вічно MT 46₁₉. Оріген… сперечається, вважаючи, що духовні тіла воскреснуть MT 246₁. (Клайгонії) тоді встановлюють, що всі Таїнства мають один спосіб MT 120₂₄. Хто є брехун, як не той, хто заперечує, що Ісус є Христос? BrB I Jon 2, 22 (той, хто заперечує | що Ісус є Христос?). Почне — оплакувати такі щедроти Господа, неощадливі WP 244₃₇. Ті, хто природною мовою промовляє | і бажання | самі собою не є грішними MT 61ₐ.

писати, виписати, читати

Так бо записав святий Лука: Гавриїл говорив з Ангелою Марією BrP I 135. Адже так записав не лише святий Павло… що Христос посадив за своїм столом апостолів BrP I 64. І хіба не читаємо далі

219

лише це чотири рази в Євангелії св. вимовлене DP 474₅₄ (не читаємо щоб… промовила W 795).

2.1.2.4. До 2-ї групи належать дієслова, які зазвичай керують лише абстрактними об’єктами. Натомість у GD вони найчастіше утворюють конструкції з іменниками та займенниками в знахідному відмінку з конкретним значенням. Уже сама ця обставина свідчить, що в цих конструкціях N, узятий окремо, більше не є безпосереднім об’єктом V. Однак зв’язок з об’єктними конструкціями у XVI–XVII ст. ще не був розірваний. Як і в конструкціях із дієсловами фізичного сприйняття, тут у GD помічаємо перехідні ступені між об’єктними та необ’єктними конструкціями.

Наприклад, такий поступовий перехід очевидний між конструкціями з вірити, де V насамперед пов’язане з поняттям N, напр.: Віруємо Ісуса Христа воскреслого і небо відкрившого Mž 90, і між тими, у яких уже переважає зв’язок V з P або з усім поєднанням N і P, напр.: Вони вірять тільки цьому життю сущому DP 584₃₁ (oni tylko ten żywot być wierzą W 995); обидва типи тут подекуди можна розрізнити лише за ширшим контекстом або за оригіналом, яким користувався перекладач.

Оскільки дієслова психічного сприйняття у XVI–XVII ст. іноді ще пов’язувалися зі знахідним відмінком віддаленого об’єкта (пор. 1. 2.), такий самий їхній зв’язок можна вбачати і в GD, де N позначає зміст сприйняття. Тому, наприклад, конструкцію Дізнавшись, що через дві днини буде Великдень BrP I 356 ще можна вважати об’єктною. Це стосується й GD з дієсловами інформації. У реченні Янголів гурт… сказав їм: «Дитятко гарне | лежить на дворі в яслах» BrGD VI знахідний відмінок дитятко можна вважати об’єктом сказав (пор. Саул… казав, що Христа знайшов VEE 144₃). У реченні, що описує ту саму ситуацію, Ангел звістив, що Христос воскрес BrP II 432 об’єктом V є все сполучення NP. Звідси вже лише один крок до конструкцій, у яких безпосередній зв’язок керування між V і N встановити неможливо, напр.: скажіть їм, що її лицарство скінчилося BrB Іс 40, 2 (prediget jr | daß jre Ritterschafft ein ende hat).

Про те, що GD з дієсловами інформації за своєю природою були об’єктного типу, свідчить також зв’язок відповідних фольклорних конструкцій, напр., кажуть мене, молодичку, що роботи не вмію (Žž), із реліктовими словосполученнями, збереженими народними піснями: усі мене говорять BM 463; говорять ми двоє, чоловічки, та не однаковими словами JV 61 тощо (пор. LKŽ V 114). Із синонімічних висловів із підрядними частинами складнопідрядних речень, пор. говорить мені матінка, що роботи не вмію (Mrk), видно, що залежність N від V не перешкоджала сприймати NP як напівпредикативну словесну групу.

За валентнісними властивостями дієслова 1-ї та 2-ї груп також не розмежовані чітко. Дієслова 1-ї групи, маючи вторинне (переносне) значення, можуть сполучатися з абстрактними об’єктами. Дієслова 2-ї групи в певних випадках ще можуть мати й конкретні об’єкти. Однак сполучення дієслів 1-ї групи з конкретними об’єктами є переважними й продуктивними, тоді як відповідні сполучення дієслів 2-ї групи вже на початку писемності є архаїзмами, що зникають.

Розрізнення GD із дієсловами 1-ї та 2-ї груп є умовним, історичним. Воно відображає різні етапи розвитку GD і процес перебудови внутрішніх зв’язків, що відбувається всередині конструкції. Структуру GD 3-ї та 4-ї груп уже безпосередньо зумовлюють наслідки цієї перебудови.

220

3 grupė

2.1.3. Дієслова, пов’язані з називним відмінком суб’єкта, але нездатні керувати знахідним відмінком

GD з дієсловами цієї групи значно рідші й у текстах XVI–XVII ст. становлять лише близько 6% усіх прикладів. Проте для розвитку GD вони дуже важливі, оскільки через неперехідність дієслів у них особливо виразно виявляються зміни внутрішньої структури конструкції. У цій групі можна виокремити 6 підгруп із різними значеннями та валентнісними властивостями, а саме: зворотні дієслова психічного сприйняття, сподівання, навчання (і самонавчання), психічного й емоційного стану та бажання.

2.1.3.1. Зворотні дієслова психічного сприйняття

мають подібні значення, як і незворотні дієслова групи 2 (або зворотні дієслова з часткою з давальним значенням, наприклад, vaizduotis), однак відрізняються від них тим, що не можуть керувати знахідним відмінком. Іншими відмінками вони також зазвичай не керують. Крім GD, вони ще можуть поєднуватися з підрядними з’ясувальними частинами.

tartis «думати»; išsimanyti, išsireikšti, ženklintis «означати»

Зло, однак, знову прибуває до небес | Курси, що вважають сонце даром BrGD XLII (72 p.). Через це він вважає нас усіх дуже винними BrP II 489. Щоб спасіння… було проголошене, церква… божественна влада, свята, збирається | захищається і зберігається MT 182, 3. І коли фараон наснив це вдруге, він здивувався, що Бог це правдиво і незабаром здійснить BrB I Moz 41, 32 (bedeut | Das solchs… thun wird).

Вживання GD із цими дієсловами легко пояснюється їхньою семантичною близькістю до дієслів групи 2, керування знахідним відмінком у яких уже дуже обмежене. Наприклад, tartis тут має таке саме значення, як tarti «думати», ženklintis — як ženklinti (пор. 2. 1. 1. 2. і 2. 1. 2. 1.). Оскільки GD зазвичай уже є не об’єктного типу і з дієсловами групи 2, семантична аналогія простягається ще далі: за аналогією з конструкціями з дієсловами GD починають пов’язувати також із дієслівними словосполученнями відповідного значення, які не можуть керувати знахідним відмінком. Наприклад, за аналогією з ženklinti(s) Й. Бреткунас пов’язує GD також із duoti ženklą, turėtis ženklą, gauti ženklą.

І дав їм знак, що Бог їх спасе BrB II Mak 8, 23 (gab jnen ein Zeichen, das jnen Gott helffen würde) І матимеш ось знак від ГОСПОДА, що ГОСПОДЬ це здійснить BrB Iz 38, 7 (habe dir das zum Zeichen… das der HErr solchs thun wird). Цей знак від ГОСПОДА ти отримаєш, що ГОСПОДЬ це здійснив BrB II Kar 20, 9 (Das zeichen wirstu haben… das der HERR thun… hat).

Подібно до цього, за аналогією з конструкціями з paskelbti GD вживається з padaryti garsą, за аналогією з liudyti — з liudymą duoti, за аналогією з susitarti — з padaryti ryšį.

Увесь народ ремствує, тому щоб землі завдати лихої слави BrB IV Moz 14 (ein geschrey machten | das es böse were). Усі ці речі, кажу, дають сильне свідчення, що Бог є великий Господь BrP II 177²⁸. І я… вічний союз29 з ними укладу, щоб бути їхнім Богом, а вони були моїм народом BrB Bar 2, 35 (Vnd wil einen ewigen Bund… auffrichten | das ich jr Gott will sein).

²⁸ Подібно, BrP II 88, 238.

²⁹ Підкреслено, на полях: Siderejima.

221

2.1.3.2. Дієслова сподівання tikėtis, daboti(s) «дивитися, зважати», žvalgytis можуть поєднуватися з родовим відмінком³⁰, інфінітивом або підрядними з’ясувальними частинами. Як і інші зворотні дієслова психічного сприйняття, за значенням вони близькі до групи 2, проте відрізняються синтаксичною валентністю. Конструкція GD з tikėtis і dabotis досить широко засвідчена у працях різних авторів (Й. Бреткунаса, М. Даукши, С. Вайшнораса, Б. Вілента та ін.).

tikėtis, daboti(s), žvalgytis

Є й багато тих, | які вважають найбільшим щастям прихильність і любов великих панів DP 596₃₂ (ktoryž… navětše szczęście położone być mniemają W 202) Ames сподівалися | що він визволить Ізраїль (Wir aber hoffeten | er solte Israhel erlösen) VEE 59₂₉. Поглянь сюди з небес на Господа | заради вірних, які дуже журяться SE 68₂₃. Варто подивитися: Нікому не личить приймати таїнства MT 117₈. Поглянь на небо й придивися до хмар, чи вони (pabr., virš. jas) вищі за тебе BrB Job 35, 5 (schaw an die wolcken | das sie dir zu hoch sind).

2.1.3.3. Дієслова навчання mokyti(s), pamokyti, išmokti, primokti можуть поєднуватися з родовим відмінком об’єкта та інфінітивом. Вони співвідносяться з дієсловами інформації групи 2 подібно до того, як tikėtis, dabotis — з дієсловами психічного сприйняття групи 2. Хоча mokyti, pamokyti можуть керувати знахідним відмінком, що позначає особу, яку навчають, конструкція GD ніколи не займає синтаксичної позиції цього знахідного відмінка. Водночас знахідний відмінок, що позначає предмет навчання³¹, уживається порівняно рідко. У конструкціях GD із дієсловами навчання XVI–XVII ст. N ніде не можна вважати об’єктом цих дієслів. Ці конструкції широко вживані у працях Й. Бреткунаса та С. Вайшнораса й характеризуються різноманітністю структури та лексичного вираження.

mokyti, (-inti), pamokyti; mokytis, (-intis), išmokti, primokti

Schwenkfeldius навчає, що людська природа перетворилася на божественну MT 31₁₈ Господь… навчає малих дітей, які мають святих ангелів BrP II 430. Пан… хотів позначити й навчити нас усіх цим Немовлям, якого народила панна Марія (226) як істинного первістка BrP I 226 – 227. Тож учімося на це Різдво, що Христос народився заради нас, людей BrP I 72. Його тіло лежало… доки не збагнув, що Бог Всевишній має владу над царствами людськими BrB Dan 5, 21 (bis das er lernete | das Gott… gewalt hat). Ми чули й навчилися, що всі ми знесилені через великі гріхи BrP II 246.

2.1.3.4. Дієслова психічного й емоційного стану та його вираження abejoti, nusistebėti, nusitikrinti, girtis, skųstis, linksmintis поєднуються з орудним відмінком об’єкта або підрядними з’ясувальними частинами. Конструкція GD із цими дієсловами вживається рідко. За винятком дещо поширеніших конструкцій з abejoti, skųstis, знаходимо лише поодинокі приклади (переважно у працях Й. Бреткунаса).

abejoti, nusistebėti, nusitikrinti

Nera ko abejoti | ghi su kitais mokitines nasrais sawa Kuna ir krauie Christaus priemusi MT 156₅. O Pilatas nussistebeia IEsu iau numirusi BrP I 394.

³⁰ Щодо dabotis у значенні, в якому воно вживається з родовим відмінком, пор. відповідний приклад: Dabokites pauksczezu ora jog neseja, ney pia uja ChB Mat 6, 26.

³¹ Див. E. Fraenkel, Kas., с. 76.

222

Через віру… ми переконуємося, що Бог є і буде | нам, грішним, на втіху SE 231–232.

хвалитися, скаржитися, links mintis «втішатися», радіти

Шукає причини, як міг би (підкреслено) хвалитися, що ми такі самі BrB II Kor 11, 12 (das sie rühmen möchten | sie seien wie wir) Alcimus… скаржився на Ніканора, що той був невірним BrB II Mak 14, 26 (verklagte…das er vntrrew werden were) Ми хотіли б жити, щоб разом із ним лишитися серед язичників BrB JerR 4, 20 (wir wollten… leben). Радію, що ти прийшла до здорової домівки BŽ 496.

Як і у випадках, зазначених у 2. 1. 3. 1., GD за аналогією з дієсловами час від часу поєднується також зі словосполученнями відповідного значення. Наприклад, за зразком GD із переконатися утворюється також відповідна конструкція з бути певним: дрібниці | будучи певними | тією силою | Господеві Богові | приємними й милими | служать… SE 30, 10. Аналогічне утворення таких GD ілюструють приклади з Біблії Й. Бреткуна, де поряд із дієсловом як можливий варіант записано також словосполучення відповідного значення: Чоловік… говорив, вважаючи (кидаючи нам в обличчя), що ми є розвідниками³² землі I Moz 42, 30 (vnd hielt vns für Kundschaffer des Landes) Саме дієслово вірити, хоча й може керувати орудним відмінком, ближче до дієслів, що керують знахідним відмінком абстрактних іменників (див. 2. 1. 2. 1.).

2.1.3.5. Окрему, віддаленішу від інших підгрупу становлять GD із дієсловами бажання хотіти і воліти. Ці дієслова можуть керувати родовим відмінком або інфінітивом, проте поєднуються лише з такими підрядними з’ясувальними частинами, присудками яких є форми умовного способу (пор.: бачить, що гість приходить, і хоче, щоб гість прийшов). За значенням ці дієслова також відрізняються від розглянутих досі. З ними GD частіше утворюються у творах Й. Бреткуна та С. Вайшнора; поодинокі приклади трапляються ще у Вольфенбюттельській постилі та пісеннику Славочинського.

хотіти, воліти

Однак їй і в сум’ятті довелося бути WP 284. Хто ж хотів найсильніших зробити слабкими MT 42₁₂ (Petras) зміцнює стійкість тих, | хто хотів дотримуватися Мойсеєвих законів MT 208₁₄. Ті, котрих він хоче в цьому житті вважати своїми вірними слугами… хоче прославити MT L[ž 17₂₀ Хочемо, щоб Святий Дух жив у нас BrP II 142. Гірко бажала б, щоб шию наповнила, не так, як мене — ту, що біжить, а нині — ту, що страждає SIG I 61. Я хотів би, щоб тих грошей ніколи не було BrB Tob 5, 24 (я хотів би, | щоб тих грошей ніколи не було) О, хотів би, щоб мій пан був у пророка в Самарії BrB II Kar 5, 3 (Ах! Якби мій пан був у пророка в Самарії).

Як видно з прикладів, до хотіти, воліти належать GD дуже різної будови з формами дієприкметників різних видів і часів. У перекладних текстах, оригінали яких доступні, безпосереднього впливу останніх на таке вживання GD не простежується; навпаки, подекуди переклад дуже вільний. Тут міг мати опосередкований спонукальний вплив лише латинський язык, у якому після verba voluntatis звична конструкція accusativus cum infinitivo могла асоціюватися в авторів давніх писемних пам’яток із лит. GD. Й. Бреткун, виправляючи біблійний рукопис, в одному місці підрядну частину з’ясувального речення…

³² Закреслено, на полях — Spiegoreis.

223

особу після хотіти замінює GD: Bet jei noriu, kaip pasilikčiau (підкреслено, надпис.: pasiliekanti) iki ataimi Jon 21, 23 (So ich wil das er bleibe)³³; у грецькому оригіналі та Вульгаті тут є acc., c. inf., що могло дати таку підказку (пор. ἐὰν θέλω μένειν, eum volo manere). Однак в іншому виправленому місці перекладу GD після хотіти (Er nori scheschūli! deschimtį trapų toliaus aisenti II Kar 20, 9), ужитий без жодного впливу оригіналу, замінюється підрядною частиною з’ясувального речення: Er nori iog scheschūlis … eitu (Sol der Schatten zehen stuffen forder gehen, Vis ut ascendat umbra). Даних, які дозволили б судити про запозичення таких конструкцій, ми не маємо; навпаки, досить різноманітне й вільне їх уживання в давніх писемних пам’ятках дає підстави вважати, що живій литовській мові XVI ст. вони не були чужими.

Керування родовим відмінком у дієслова хотіти (як і в інших дієслів зі значенням прагнення, мети) — давня особливість, успадкована з часів індоєвропейської спільності й властива багатьом спорідненим мовам³⁴. Знахідний відмінок із цим дієсловом трапляється досить рідко, однак, коли бажаний об’єкт позначається як цілісність, він також не був чужим балтійським, слов’янським, германським та іншим індоєвропейським мовам. Крім того, у багатьох із них знаходимо GD з дієсловами того самого значення, що й лит. norėti, пор. латв. gribēj mani drīz augam BW 1923³⁵, лат. te volo monitum; patriam exstinctam cupit³⁶, нім. ich möcht ihn gern getödet³⁷; ще поширеніші відповідні інфінітивні конструкції³⁸. За таких обставин не можна виключати припущення, що такі GD колись сформувалися на основі давніх об’єктних конструкцій, а після того, як дієслово norėti перестали пов’язувати зі знахідним відмінком, поступово зникли.

Група 4

2.1.4. Дієслова та інші слова й словосполучення, не пов’язані з називним відмінком суб’єкта й нездатні керувати знахідним відмінком

Зі словами групи 4 у давніх писемних пам’ятках утворюється найменше GD — лише близько 2,7%. Усі приклади, віднесені до цієї групи, походять із творів Й. Бреткуна та С. Вайшнораса, тобто з тих джерел, у яких GD уживається найширше й найрізноманітніше. Крім того, за обсягом самі твори Й. Бреткуна становлять приблизно 40% усіх досліджених текстів XVI—XVII ст.

Крім особових і неособових форм дієслова, до групи 4 належать також деякі модальні слова й іменники, здатні приєднувати підрядну частину з’ясувального речення (тобто такі, що мають спільне з дієсловами фразове керування). Сполука N і P, пов’язана зі словами цієї групи, зберігаючи форму знахідного відмінка, посідає вже не синтаксичну позицію знахідного, а називного відмінка.

³³ Цю конструкцію згодом перенесено й до Постилі, пор.: Iei noriu ana pasiliekanti iki ataimi BrP I 411.

³⁴ B. Delbrück, Vergl. Synt., I, p. 324—327.

³⁵ J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 1001.

³⁶ A. Ernout, F. Thomas, Syntaxe latine, Paris, ²1953, p. 282; R. T. Lakoff, Abstract Syntax and Latin, Complementation, Cambridge – Massachusetts – London, 1968, p. 228—229.

³⁷ O. Behaghel, Deutsche Syntax, II, Heidelberg, 1924, p. 417.

³⁸ Щодо грецької мови пор. R. Kühner, Ausführliche Grammatik der griechischen Sprache, Hannover, 1870, p. 593 tt.; С. И. Соболевский, Древнегреческий язык, М., 1948, p. 334—335; щодо латинської мови — R. Kühner, C. Stegmann, Lat. Gr., II, 693—694; щодо англосаксонської мови — J. Macháček, op. cit., 40 tt.

³⁹ Угорі рукою З. Блотно виправлено: Regetis jums.

224

До 4-ї групи належать безособові зворотні дієслова, форми пасивних дієприкметників середнього роду, конструкції з модальним значенням і конструкції з віддієслівними та іншими іменниками.

Нечисленні приклади 4-ї групи важливі тим, що показують крайню межу розширення вживання GD і в цьому відношенні є унікальними серед дієприкметникових конструкцій відповідної будови в індоєвропейських мовах.

2.1.4.1. Безособові зворотні дієслова regisi, rodosi, įsirodo мають значення, подібні до відповідних незворотних дієслів, які керують знахідним відмінком і часто утворюють GD; до них долучається також sekasi «виходить, видно», двічі вжите С. Вайшнором. Оскільки в усіх переглянутих писемних пам’ятках трапилося лише 8 таких конструкцій, їх наведено повністю.

здаватися, з’являтися, виявлятися, щастити

Так нам здавалося, тим, хто слухав із добрим серцем BrP I 44. Здавалося, що я їм і п’ю з вами BrB Tob 12, 19 (Здається, ніби я їм і п’ю з вами). Здається, що це питання стосується святої Римської церкви MT 258⁸. Якщо пояснення першого слова може це довести, то чи виявляється непохитною підстава? MT (PM)8^8–10. Ще до того, як вона народила, виявилося, що вона вагітна BrB Mat 1, 18⁴⁰ (Виявилося, що вона була вагітна); Зроби добро тим, хто на Тебе чекає⁴¹, щоб виявилися правдивими слова Твоїх пророків BrB Sir 36,18 (щоб виявилося, що твої пророки говорили правду). Отже, виявляється, що Мойсей уклав велику угоду перед потопом зі святими отцями MT LĮŽ 14⁵. Тоді безсумнівно виявляється, що та Меса встановлена не Христом, а… принесена й запроваджена з усіх частин пекла. MT (PM) 2¹⁵.

2.1.4.2. Форми пасивних дієприкметників середнього роду, які також мають безособове значення, утворюють GD значно частіше. Вони утворюються від перехідних дієслів 1-ї та 2-ї груп.

Форми пасивних дієприкметників теперішнього часу середнього роду утворюються переважно від дієслів regėti, žinoti, kalbėti, в окремих випадках — від rasti, perman yti, sakyti, rašyti, tikėti, suprasti, giedoti.

бачити, знати, говорити, знаходити, пам’ятати, писати, казати, співати, вірити, розуміти

З цього видно, що⁴² боги не є BrB Bar 6, 14 (daran ir ja mercken könnet | das es nicht Götter sind). І відомо, що Богом послані, щоб не… впали MT 137³. Про це справді відомо й вірять, що вони не помруть MT 258⁸. Тому зазвичай говорять: Божество є однією духовною сутністю MT 7¹¹. У писанні знайдено, що Єремія пророкові наказав їм BrB II Mak 2, 1 (Man findet auch in den Schrifften | das Jeremias… geheissen habe). Щоб можливим було прощення гріхів і примирення з Богом через Його благодать, даровану нам MT 79¹³. Знаходимо, говориться, віриться і співається… що Він сам воскрес із померлих на третій день BrP II 6. Тому вже

⁴⁰ Виправлено рукою самого Bretkūnas із варіанта ana nieschęze buwa. У NT тут уже вжито підрядну частину з jog; у Біблії 1823 р. — з kad; у GNT за латинським текстом виявлено ira nesczia (inventa est in utero habens).

⁴¹ -те закреслено.

⁴² Підкреслено, вгорі: ios.

15. 520

225

вважається, що вона є волею BrB Bar 6, 50 (Darumb kan man mu fort wol erkennen | das es triegerey ist).

Отже, у безособових конструкціях із невідмінюваними дієприкметниками переважають лексеми бачити, говорити й знати, які загалом найчастіше утворюють GD. Це підтверджує аналогічне походження цих конструкцій. Лише після того, як у конструкціях типу знаю, що брат повернувся стерлися зв’язки керування між знаю і брата, сполука брата, який повернувся, яку розуміли як відповідник (того), що брат повернувся, могла бути пов’язана з відомо таким чином:

знаю (що) брат повернувся: відомо, (що) брат повернувся = знаю брата таким, що повернувся: x; x = відомо, що брат повернувся

Форми середнього роду невідмінюваних дієприкметників минулого часу здебільшого утворюються від говорити, сказати, відповісти, а в поодиноких випадках — від писати, написати, припускати, пізнати «пізнати, довідатися».

говорити, сказати, відповісти, писати, написати, припускати, пізнати

Спершу було сказано | що так колись було в старій церкві MT 145ᵃ₂. Третього дня було повідомлено Лабану, що Яків утікає BrB I Moz 31, 22 (wards… angesagt | das Iakob flöhe). Але їм було відповіли | що такої речі не можна вважати MT 266ᵃ₁₈. Так само було написано, що наказ дано для всіх земель BrB Est 3, 14 (Also war der inhalt der schrift | Das ein Gebot gegeben were). Написано, що король… так промовляє BrP II 472 Але в книзі Мойсея написано, що Бог озлобив серце фараона? MT 174₁₉. І це можна було зрозуміти з того, що вони не є богами BrB Bar 6, 71 (Auch kan man es daran mercken | das sie nicht Götter sind). Бо з чого можна було довідатися, що я і твій народ здобули прихильність BrB II Moz 33, 16 (sol… erkannt werden | das ich vnd dein Volck… gnade funden haben).

Форми середнього роду, що утворюють GD, самі можуть бути залежними членами іншої конструкції GD. Загалом виявлено 3 такі випадки:

Я чув, що про тебе говорять, ніби ти маєш дух святих богів, просвітлення, розум і велику мудрість. BrB Dan 5, 14 (Ich habe… hören sagen | das du den Geist… habest | vnd Erleuchtung… bey dir funden sey). Люди з Абаса почули, що Сімрі підняв заколот і вбив царя BrB I Kar 16, 16 (höret sagen | das Simri einen Bund gemacht vnd auch den König erschlagen hette). І вони знайшли написане в Законі, що Господь наказав через Мойсея BrB Neh 8, 14 (Sie funden geschrieben im Gesetz | das der Herr… geboten hatte).

На відміну від конструкцій із формами середнього роду, в одному місці Біблії Й. Бреткуна GD утворено навіть із формою дієприкметника минулого часу чоловічого роду:

Так і я… розтопчу його на землі, як буде видно його основу, коли він лежатиме там Ezech 13, 14 (das man jren Grund sehen sol | das sie da lige).

Форму середнього роду дієприкметника необхідності, що виступає головним членом GD, виявлено лише в одному прикладі: Отже, очевидно, що нечестя проти Бога є страшним злом MT 196ᵃ₁₄.

Конструкції, залежні від форм середнього роду невідмінюваних дієприкметників, не є специфічною особливістю лише мови Й. Бреткуна та С. Вайшнора. Й. Реза, редагуючи VI том Біблії Й. Бреткуна, переніс до свого «Псалтиря Давида» конструкцію regima butu, пов’язану з справжнім Богом, що перебуває в Сіоні (Ps 84, 8), якою в рукописі було замінено пояснюва-

226

… підрядна частина речення справді Бог є на Сіоні (пор. PsD 152; LB: Das man sehen mus | der rechte Gott sey zu Zion). Відповідні конструкції (але вже з дієприслівниками) трапляються й у сучасній литовській мові, пор.: Недарма кажуть, що лисиця хитра Vaižg RR II 173.

2.1.4.3. У кількох місцях «Жемчюги» С. Вайшнора GD утворюють конструкції модального значення справді є та правда є, близькі за значенням до присудків із безособовими формами невідмінюваних дієприкметників.

справді є

Справді є | що людям тепер на світі або землі | Син Божий на суд прийде 243ᵃ. Справді тоді є Син Божий від Отця не без причини посланий бути (106ᵃ), щоб світом панувати 106ᵃ–107.

правда є

І правда є | істинне й установлене перебування… невідступне від вічності 155ᵃ⁻¹⁰. Коли правда є | що невіруючі люди зневажають обітницю благодаті 168¹.

2.1.4.4. Головним компонентом GD іноді є також іменники, зазвичай віддієслівні, з якими може поєднуватися підрядна частина з’ясувального речення. Ці іменники найчастіше утворені від дієслів, уживаних у GD (або близьких до них за значенням). Майже в усіх випадках тут можна простежити синтаксичні аналогійні зв’язки з конструкціями 2-ї та 3-ї груп.

Наприклад, за зразком GD з свідчити, давати свідчення утворені конструкції з іменниками свідчення, свідок.

свідчення, свідок

Бог установив цей шлюб… щоб було очевидним свідченням про те, що таємниця є святим життям MT 221₈. Щоб страждання і смерть святих були свідченням про науку | що з серця істинна наука Євангелія є MT 181₈. Ви сьогодні свідки, що я купив усе, що належало Елімелехові BrB Rut 4, 9 (і також… Zeugen | das ich alles gekauft habe).

Подібно з думати пов’язаний іменник думка; з довіряти — довіра, знаменувати — знак, дивуватися — диво.

думка, довіра, знак, диво

Отже, всі найшляхетніші думки сприймають | що наука є від Бога дана MT 3ᵃ₉. Віра є міцною довірою до Господа Бога | яка нас, людей, | веде | любить | супроводжує нас у всіх справах | бажаючи спасіння BrP I 286. Який знак того, що я йду до дому Господнього BrB Iz 38, 22 (Welch ein Zeichen ist das | das ich hinauff… sol gehen?) Це є диво: Господь так промовив BrB I Kar 13, 3 (Das ist das Wunder das solches der HERR geredet hat).

Інші іменники пов’язані з дієсловами, що входять до GD, не стільки словотвором, скільки значенням. Наприклад, GD з звістка «новина» пов’язаний із відповідними конструкціями, залежними від дієслів повідомлення сповіщати, повідомляти, вигукувати тощо (див. 2.1.2.3.); подібно іменник сентенція пов’язаний із дієсловами навчати, казати, а «грамота» — з писати.

15*

227

звук, сентенція, грамоти

І з’явився неправдивий (над текстом: неправдивий) звук, що Антіох помер BrB II Мак 5, 5 (Aber es kam ein erlogen geschrey aus / wie Antiochus solt tod sein). Isch schirdies dugna tur ta sententia buti prijmta: Dieva nesanti prieszace grieka / neigi norinti / neigi paskirenti grieka... MT 54a. Tadda buwa issiuntas Gromatas... kosznumu Szmonium, sawa Lieszuviu. Kosną Wirą Wiriausi Poną santi sawa Namūsa BrB Est 1, 22 (Da wurden Brieue ausgesandt... das ein jeglich Man der Oberherr... sey).

Оскільки такі конструкції були звичними для авторів, видно з BrB II Сам 13, 30: приходить звістка до Давида, що Авесалом убив усіх царських синів, де підрядну частину з’ясувального речення що Авесалом убив усіх царських синів замінено GD під час виправлення рукопису. Ні німецький, ні латинський текст не могли бути поштовхом до цього виправлення, пор. kam das gerüchte für David | das Absalom hette... erschlagen; fama pervenit ad David dicens: Percussit Absalom...; впливу цих мов не видно й в інших згаданих випадках. Деякі з таких конструкцій близькі до GD, залежних від безособових форм невідмінюваних дієприкметників, пор. випадки з було сказано, розглянуті в 2.1.4.2., і цей приклад: І коли ця звістка була передана до дому фараона, що прийшли брати Йосипа, це було до вподоби фараонові. BrB I Моз 45, 16. (Vnd da das geschrey kam... das Iosephs brüder komen weren). Подібно до було написано (див. 2.1.4.2.), було записано у цьому прикладі: Також було написано в тому листі, що пророк, узявши..., наказав їм... забрати скриню разом. BrB II Мак 2,4 (So stund das... in der selben Schrifft / Das der Prophet... sie geheissen habe)

Отже, іменники 4-ї групи, що утворюють GD, за своєю семантикою, а часто й словотвором, тісно пов’язані з дієсловами 2-ї та 3-ї груп. Однак синтаксична самостійність конструкції в цій групі ще більша: вживання NP у позиції називного відмінка суб’єкта свідчить, що тут уже цілком втрачено не лише функцію знахідного, а й загалом функцію об’єктного відмінка.

Варто зазначити, що таке самостійне вживання властиве саме тим авторам — Й. Бреткунасу та С. Вайшнору, — у чиїх творах GD найпоширеніший. Більша продуктивність конструкції, очевидно, стимулювала її розвиток у напрямку синтаксичної самостійності.

2.1.4.5. Самостійність GD Й. Бреткунас відчував настільки виразно, що іноді намагався вживати його навіть у значенні окремого речення або частини складносурядного речення. У т. I Постили знаходимо заголовок: Про перше. Коли всі ми були слугами (487), хоча навколо немає жодного дієслова чи іншого слова, з яким його можна було б пов’язати; лише зі змісту можемо припустити тут невиражене маємо знати (пам’ятати) чи подібне.⁴² Частину складносурядного речення передано за допомогою GD у такому прикладі: І послав (Птолемей) послів до Деметрія, щоб він прийшов до нього укласти з ним союз; тоді він хотів віддати йому свою дочку. BrB I Мак 11,9 (Vnd schickt Boten zu Demetrio | das er zu jm komen solt | einen Bund mit jm zu machen | So wolt er jm seine Tochter geben); латинський текст також не дає тут жодного приводу для вживання GD (пор.: Veni, componamus inter nos pactum; et dabo tibi filiam meam). Що NP сприймався як окрема предикативна одиниця, видно також із тих прикладів,

⁴²NP ужито зовсім без V також у BrB Job 36, 19: Чи ж допоможе тобі твоя сила або золото, але тут, імовірно, лише через недогляд пропущено tari, гадаєш чи подібне (пор.: Meinſtu dus er deine gewalt achte).

228

де між ним і V розташований цілий ланцюг підрядних частин складнопідрядного речення. Наприклад, у BrB Неб 10, 30 після головної частини І вони прийшли, щоб присягнути й пообіцяти присягою ходити за Законом Бога іде означальна підрядна частина, пов’язана зі словом «Законом», далі — дві довгі підрядні з’ясувальні частини, пов’язані зі словом «прийшли» (настільки самостійні, що і М. Лютер, і Й. Бреткунас відокремили їх крапками), потім знову підрядна з’ясувальна частина другого ступеня, і лише тоді GD:... І коли люди приносили до храму в суботу зерно та всякий крам на продаж, ми не брали від них нічого такого (das wirs nicht von ihnen nemen wolten).

2.1.4.6. Окремо слід згадати випадок, коли головним членом GD є вигук: О, я народився, щоб бачити спустошення мого народу й святого міста, і мушу мовчати BrB I Мак 2,7. У німецькому оригіналі знаходимо підрядну частину складнопідрядного речення з daß (Ah | das ich dazu geboren bin), а в латинському — з ut (ut quid natus sum), тож GD тут міг уживатися як відповідник підрядної частини — подібно до інших прикладів 4-ї групи. Однак поодинокі випадки знахідного після вигуків у старих писемних пам’ятках (пор. у Сапуна й Шульца: Ay Budą szio Čieso — O mores hujus temporis... Ak manę Biedną. O me miserum 94⁴³), його вживання в латвійському фольклорі (пор.: ai tu manu lētu dabu!⁴⁴) та численні паралелі у слов’янських⁴⁵, латинській⁴⁶ та інших мовах дають підстави припускати, що знахідний після вигуків колись не був чужим і для литовської мови; у такому разі наведений приклад можна було б вважати реліктом об’єктних конструкцій із залежним знахідним, які за своєю первинною будовою відповідали GD із «сказати» тощо (пор. 2.1.2.3.).

2.1.5. Огляд GD за головним (зазвичай дієслівним) членом показує, що більшість прикладів, знайдених у писемних пам’ятках XVI–XVII ст., уже не відповідають первісній моделі синтаксичних відношень цієї конструкції. У групах, виділених за загальними валентнісними властивостями дієслів, зв’язок V з NP неоднаковий. Відношення безпосереднього керування між V та N чітко помітні лише в конструкціях 1-ї групи об’єктного типу (типу a). У деяких випадках такі відношення можна вбачати й у конструкціях 1b та 2-ї груп, однак тут вони вже не є живими й продуктивними, а лише відновлюються як спадщина попередніх епох. У більшості конструкцій 1b та 2-ї груп NP залежить від V уже як окрема синтаксична одиниця. Ще більшою є самостійність NP у прикладах 3-ї групи, де констатувати керування об’єктним N уже зовсім неможливо. Нарешті, у 4-й групі NP вживаються навіть у позиції називного відмінка. Отже, рухаючись від 1-ї до 4-ї групи, бачимо поступову зміну синтаксичних зв’язків NP з V, що радше відображає реальний процес розвитку GD. Його суть полягає в тому, що відмінкове керування (знахідним), властиве первісній моделі GD, поступово перетворюється на фразове керування всього сполучення NP, байдуже до форми його відмінка.

Зміну відношення керування між V та N засвідчує й те, що після дієслів із запереченням знахідний N тут найчастіше не переходить у родовий заперечення, як в інших випадках безпосереднього керування, наприклад:

⁴³ Žr. A. Bezzenberger, Beiträge zur Geschichte der litauischen Sprache, Göttingen, 1877, p. 239; E. Fraenkel, Kas., 151.

⁴⁴ J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 580 (§ 436).

⁴⁵ Fr. Miklosich, Vergleichende Syntax der slavischen Sprachen, Wien, IV, 1868–1874, p. 392; W. Vondrák, Vergleichende slavische Grammatik, II, Göttingen, 1928, p. 275; F. Trávníček, Historická mluvnice česká, III, Skladba, Praha, 1956, p. 9.

⁴⁶ F. Stolz. I. H. Schmalz, Lat. Gr., p. 385–386.

229

Чому ти не сказав мені, що твоя дружина — твоя? BrB I Moz 12,18 (Warum sagestu mirs nicht | das dein Weib were?). Шу ти послав не як посланця | Христа, воскреслого з мертвих BrP II 21. Щоб не назвати його померлим’ RG 539b. Але серед литовців такий косані сказита | асх нешіннау BrP II 517. Якщо не хочеш, шу, усі мої біди, послані на тебе самого, разом BrB II Moz 9,13 (Ich wil anders dis mal alle meine Plage über dich selbs senden)

Родова форма з дієсловами заперечення властивіша лише об’єктним конструкціям (після дієслів сприйняття тощо), у яких відношення керування між V і N іще чітко відчувається, наприклад: ніколи не бачив прямого уламка MP 109²⁷. У необ’єктних конструкціях родовий заперечення вживається лише в поодиноких випадках.

Той Господь не хоче смерті жодного грішника DP 403₂₃ (niekche śmierči żadnego grzesznego W 661). Як не знав (= не знав би) | яка та жінка⁷ DP 479₄₄ (iākoby niewiedział co to żá niewiasti W 808). І не знав, що їм від його рук було дано на їхню користь DK 124—125 (ich nie poznał być z rąk iego dāne ku swemu lepszemu DK₁ 117).

Такі конструкції, засновані на первинних відношеннях між членами, у XVI—XVII ст. уже перетворилися на синтаксичні архаїзми. Хоча N тут має форму керованого відмінка, семантично його вже не можна вважати об’єктом V, як і в багатьох відповідних конструкціях із знахідним відмінком. Наприклад, у вислові їх не знав… об’єктом V є вже не їх, а їхнє знання (= що вони знають…), так само як GD я знаю, що ти це пам’ятаєш значення вислову BrB Job 10,13 дозволяє вважати об’єктом NP тебе, який пам’ятає (= що ти пам’ятаєш). Зміна типу керування тут цілком очевидна.

Зі зміною типу керування перебудовується і сама внутрішня структура GD. Необ’єктні конструкції репрезентують уже не первинну, а перебудовану модель синтаксичних відношень GD, яку можна позначити схемою:

(3) V ⟶ (N ← - - - → P)

Конструкції, утворені за цією моделлю, є тричленними словосполученнями, у яких синтаксичні біноми (V і NP) можна виокремити лише на різних рівнях членування⁴⁷.

В об’єктних конструкціях GD XVI—XVII ст. (наприклад, бачив його таким, що сходить Mž 299) синтаксичні відношення також уже не можна вважати тотожними тим, які було реконструйовано для доісторичних етапів розвитку литовської мови (див. 1, 4.). Первинна модель синтаксичних відношень GD (2) цілком відповідала реченню з ненапруженою структурою⁴⁸, характерному для давніх індоєвропейських мов, яке формувалося поступово-

⁴⁷ Пор. двочленну модель англійських об’єктних відмінків Е. Найди, у якій позначено залежність обох об’єктних відмінків у словосполученні від V, а на нижчому рівні членування вказано екзоцентричні взаємозв’язки між компонентами цього словосполучення; див. E. A. Nida, A. Synopsis of English Syntax, London — The Hague — Paris, 1966, p. 30, 155—156; подібно розглядаються також конструкції з формою -ing та інфінітивом, p. 42, 111—112. Синтаксичний зв’язок із V усього NP-словосполучення, а не якогось із його компонентів, зазначають і багато інших дослідників; щодо англійської мови пор. також O. Jespersen, A Modern English Grammar on Historical Principles, II, 1914, 1. 67; The Philosophy of Grammar, London, 1929, p. 115 tt.; Z. S. Harris, Co-occurrence and Transformation in Linguistic Structure, kn. The Structure of Language, Englewood Cliffs, New Jersey, 1964, p. 178; Ch. F. Hockett, A Course in Modern Linguistics, New York, 1969, p. 195—196; J. Machaček, Complementation of the English Verb by the Accusative — with — Infinitive and the Content Clause, Praha, 1965, p. 8; щодо французької мови пор. H. Nilsson-Ehle, L’attribut de l’objet en français, „Studia Neophilologica“, 25 (1953), № 3, p. 110.

230

коли переходять від однієї частини речення до іншої та визначають значення кожної з них за формою самого слова, без попередньої проєкції всього речення, зумовленої валентністю дієслова. У міру централізації речення, яка вже виразно відчувається в литовській мові XVI ст., в об’єктних конструкціях неминуче мав виявитися суперечливий характер взаємного зв’язку N і P та однобічного зв’язку N з V. Цю суперечність було усунуто, пов’язавши з V і другий компонент напівпредикативного NP-словосполучення. Таким чином, валентність дієслова, що утворює GD, збільшилася на одну позицію, і конструкція набула такого вигляду:

(4)

Отже, GD об’єктного типу утворює тричленне словосполучення, яке на рівні синтаксичної форми не можна розкласти на дві частини⁴⁹. Спроби виокремити бінарні зв’язки в аналогічних конструкціях інших мов виявилися однобічними (особливо інтенсивно це питання досліджували на матеріалі англійської мови, у якій широко вживаються конструкції з подвійним об’єктним відмінком, об’єктним відмінком та інфінітивом або формою на -ing, що відповідає литовському дієприкметнику). Якщо вважати, що N і P (відповідно N¹) окремо залежать від дієслова⁵⁰, тобто виокремити дві пари V→ N і V → P, то залишається невстановленим безсумнівний зв’язок N з P, який у литовській мові, як і в інших флективних мовах, чітко виражається узгодженням. З іншого боку, якщо вважати залежним від V лише перше іменне слово⁵¹ (N), то не враховується зв’язок V з P, на який указує те, що P не можна усунути, не змінивши синтаксичного значення конструкції⁵². Такі складні синтаксичні зв’язки пояснюються тим, що GD із синхронного погляду є не первинною, а похідною конструкцією, яку можна вважати результатом трансформації простіших конструкцій і розкладати на дві частини вже на рівні внутрішньої структури (див. 3.3.2).

2.1.6. За взаємним співвідношенням компонентів GD об’єктного типу відокремилися від необ’єктних і залишилися близькими до конструкцій із дієсловами, що не мають фразового керування, тобто неконтрольованими. З них із другим знахідним відмінком — дієприкметником — зазвичай уживаються ті, що утворюють також відповідні конструкції з подвійним знахідним відмінком із іменниками та прикметниками (пор. 1.4), наприклад:

робити, називати, прозивати

Глухих створив такими, що чують, а німих — такими, що говорять VEE 113⁴. Усі речі робить для себе придатними VEE 125¹⁸. Бачимо, як Апостол називає мертвих

⁴⁸ Пор. Б. Г. Адмони, Развитие структуры простого предложения в индоевропейских языках, ВЯ, 1960, № 1, 24 tt.

⁴⁹ Plg. А. М. Мухин, Структура предложения и их модели, Л., 1968, p. 122; Л. С. Бархударов, Д. А. Штеллинг, Грамматика английского языка, М. 1965, p. 379, 385—386; H. Nilsson-Ehle, op. cit., p. 109; Н. В. Соколова, Трехчленные глагольные сочетания в современном французском языке, сб.: Грамматика, фонетика и стилистика романских языков, Л., 1971, p. 251 tt.; В. И. Чагишева, История простых предложений с предикативными падежами имени, авт. докт. дисс., Л., 1971, p. 6—7.

⁵⁰ Див. Л. С. Бархударов, Структура простого предложения современного английского языка, М., 1966, p. 104 tt. з лит.

⁵¹ Такі зв’язки наведено в схемі А. Мухіна, що зображує структуру відповідних конструкцій англійської мови (наприклад: I saw him cross the road), див. А. М. Мухин, Функциональный анализ синтаксических элементов, М.-Л., 1964, p. 42 tt., 104 tt.; Структура предложений и их модели, Л., 1968, p. 91 tt., 133.

⁵² Пор. Z. S. Harris, op. cit., p. 178—179; на неможливість усунути будь-який один із компонентів, пов’язаних напівпредикативним (=соціативним) зв’язком, указує також А. Мухін, див. А. М. Мухин, Структура предложений..., p. 94—95.

231

Сплячих BrP II 519. Тебе більше не називатимуть покинутою, а твою землю — пусткою BrB Iz 62, 4 (Man sol dich nicht mehr die Verlassene... heissen). І тому називає її благословенною DP 506⁴ (ia blogoslówiona zowa W 861)⁵³. Господь через Прошу, пра́міне nopipiaustitivus MP 174ᵃ₃₅ (przewal / nie obrzezáne RP 118ᵃ).

берегти, стерегти, мати, тримати

Нас... оберігаючи сплячих RG 224₁₃. Мене оберігав його Ангел, і того, хто звідси виходив / і там мешкав / і знову до нас повертався DP 522₃₁ (mie strzegł... wychodzącey... mieszkáiącey... wracaiącey W 892) Велику роботумаю зробити, не можу прийти BrB Neh 6, 3 (Ich hab ein gros geschëfft auszurichten)⁵⁴. Нехай інші заведуть худобу до наповненої клуні SIG II 3₄⁵⁵. Я вважаю Йонатана... полоненим BrB I Mak 13, 15⁵⁶ (Ich hab Ionathan... behalten)⁵⁷.

вести, супроводжувати, посилати, дозволяти, залишати, зустрічати, приймати, бити, лякати, оживляти...

Сюди приходьте, щоб вас зв'язали VEE 152₈⁵⁸. Повів його численних BrB II Kar 23, 30 (повели його на смерть). Ми тебе... благословлячи, відпустили відпустили DP 617₄₀ (ту, що сходила... повели W 834). Павло і Варнава... посвячених послали DP 619ₐ₆ (посвячених вислали W 849). Тих, хто розкаявся, відпустили додому VEE 103₅⁹. Ви... усіх злочинців залишити MP 185ₐ₁₉⁶⁰. Коли зустрінеш худобу чи віслюка свого ворога, що заблукав BrB II Moz 23, 4 (зустрінеш / що заблукав), тоді того дня першу, що входить до міста DP 617₂ (приймає ту, що входить W 833). Дівчина... пам'ять їх, женучися за ними BrB Judit 16, 14 (розбили їх під час втечі). Людей... налякали їх, що тікали BrB Ezr 4, 4 (відлякали їх від будівництва). Бо Ісус Христос оживив численних DP 336₂₆ (го... оживив померлого W 556).

У таких конструкціях іменниковий (займенниковий) та дієприкметниковий знахідні відмінки так само підпорядковані дієслову, як і об’єктні GD при дієсловах коментування. На безпосередню залежність дієприкметника від дієслова вказує також те, що він іноді має форму орудного відмінка, тобто семантичного відмінка, безпосередньо пов’язаного з дієсловом, наприклад: Apaschtalai... tik Iesu Kristu tikrai isch numirusiu prissikélusiu BrP II 38; vżlaikit pati sáwe neiszleptu MP 213ₐ₆ тощо.⁶¹

Форми орудного відмінка іменників у відповідних конструкціях цілком регулярні й у період писемної традиції мають тенденцію швидко поширюватися, пор.: noriu jus

⁵³ Подібно DP 471₁₄, 473₄₀, 475₁₉, SE 280₂, MP III 5ᵃ₂₉, 35₁₅; основа конструкції — Luk 1, 48: beatam me dicent. ⁵⁴ Подібно BrB Ps 96, 10; Mat 6, 16; Luk 14, 18; Apr 14, 1; 19, 16. ⁵⁵ Часте вживання конструкцій із мати у давніх писемних пам’ятках стимулювали відповідні вислови в німецьких, польських і латинських оригіналах, пор.: Kosznas turreia sawa galwa aprischta BrB II Sam 15, 30 — hatte ein ieglicher sein Heubt verhuellet; mane turi giwenanti DP 606₃₉ — mnie ma mieszkającego W 742; turek mane ischkalbeta BrB Luk 14, 19 — habe me excusatum. ⁵⁶ Подібно BrB II Kron 30, 9; I Kar 8, 50; Ps 137, 3; Išm 18, 4; Rom 7, 6. ⁵⁷ Щодо GD з вважати, що мають значення оцінювання, розуміння, див. 2. 1. 1. 3. ⁵⁸ Подібно MP III 14₃; BrB II Kron 28, 55; I Kar 8, 46; II Kar 24, 15; Jer 43, 11; 48, 46; Hoz 4, 19; Ob 1, 11; I Mak 13, 12; Apd 22, 5, пор. також Surishta nusimnte VEE 203₆; ChB Jon 18₂₄. ⁵⁹ Подібно MP 266₆, 266ᵃ₆. ⁶⁰ Див. також BrB I Kar 7, 47; Jer 46, 28; Apd 24, 27; II Timot 4, 20. ⁶¹ Більше прикладів див. E. Fraenkel, Der prädikative Instrumental im Slavischen und Baltischen und seine syntaktischen Grundlagen, AfSlPh, 40, с. 86; Kas., с. 200, 204, де слушно вказано на вплив польської мови на таке вживання орудного відмінка.

232

зробити мисливцями людей VEE 137¹³; називаючи вас панами VEE 23, 31; ми побачили тебе, що йдеш ChB Mat 25, 38; вони вірили в богів BrB Išm 13,3; знайшли їх, що моляться ChB Apr 2,2 тощо⁶²; у багатьох випадках орудний відмінок із часом цілком витісняє тут другий іменниковий знахідний відмінок. Дуже активно в ці конструкції проникає і орудний відмінок прикметників, підтримуваний впливом слов’янських мов, наприклад: нас зробив гідними VEE 135; робить вас готовими^⁶³ BrB Hebr 13, 21; відведуть його здоровим ChB Apd 23, 24; навіть із дієсловами бачення та мовлення: тебе ми побачили голодним ChB Mat 25, 37; сказав його добрим ChB Jon 7, 12; має його священник чистим проголосити BrB III Moz 13; з дієсловом вважати орудний відмінок прикметників нині став переважним і нормативним⁶⁴. Усе це свідчить про те, що синтаксичний зв’язок дієслова з другим залежним відмінком дедалі посилюється і навіть змінює морфологічну форму останнього.

Безпосереднє підпорядкування дієслову другого з подвійних відмінків — загальне явище, яке спостерігається й в інших конструкціях подвійних відмінків. У подвійному давальному відмінку з інфінітивом на нього також указує поступове утвердження орудного відмінка замість другого давального, пор. тобі доведеться бути керівником замість давнішого керівникові; у такі конструкції дуже активно проникає й орудний відмінок прикметників. Ще далі цим шляхом просунулися слов’янські мови. Наприклад, у сучасних російській, чеській і польській мовах другий знахідний і давальний відмінки вже цілком поступилися місцем орудному, пов’язаному з дієсловом. Таким чином, відмінки, які раніше були пов’язані з іменниками напівпредикативним відношенням, із часом стали залежними від дієслова — центру синтаксичних зв’язків речення.

2.1.7. Напрям загального розвитку відношень підпорядкування був сприятливим для зміни структури GD — як у литовській, так і в інших індоєвропейських мовах помітні посилення й диференціація дієслівного керування. У старих пам’ятках литовської мови та фольклорі вживання відмінків значно вільніше, ніж у сучасній літературній мові. Навіть знахідний відмінок — основний об’єктний відмінок — тут досить часто вживається в різноманітних адвербіальних значеннях: місця, напрямку, часу, засобу, які притаманні й формам інших відмінків. Його первинне значення — прямого об’єкта — ще не чітко відмежоване від згаданих вторинних (адвербіальних) значень⁶⁵; у них знахідний відмінок функціонує як семантичний відмінок, пор. такі сполучення, як скреготати зубами, втомити голову, їхати верхи, плисти моря, йти полем тощо⁶⁶. Ще виразніше семантичний, а не синтаксичний принцип уживання відмінків виявляється в мовах із дуже давньою писемною традицією. Той самий знахідний відмінок у Ведах уже не лише вільно вживається в найрізноманітніших обставинних значен-

^⁶² Žr. dar E. Fraenkel, Kas., p. 199—200.

^⁶³ Виправлено з gatewus; такі виправлення в біблійному рукописі, де знахідний відмінок з орудним після робити широко вживається, досить часті.

^⁶⁴ Поступове поширення орудного відмінка замість давніших форм знахідного підтверджує давність подвійного знахідного й виразно суперечить гіпотезі про первинний характер предикативного орудного (A. Valeika, A Few Observations on the Structure and Semantics of Predicate Nominal Constructions, LKK, 14 (1973), p. 237).

^⁶⁵ Щодо первинних і вторинних значень відмінків див. J. Kurylowicz, Le problème du classement des cas, у: Esquisses linguistiques, Wrocław — Kraków, 1960, p. 137 і далі.

^⁶⁶ Див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, I, 240, 611 і далі; E. Fraenkel подає дуже подібні випадки як при об’єктному знахідному, так і при знахідному місця, часу й напрямку, пор. E. Fraenkel, Kas., p. 137 і далі та 161 і далі; відповідники в латиській мові див. J. Endzelins, Latviešu valodas gramatika. Rīgā, 1951, p. 578—579.

233

…, але фактично може сполучатися майже з кожним дієсловом, відрізняючись від інших відмінків лише певним відтінком значення⁶⁷. Що глибше ми заглиблюємося в минуле, то самостійнішу роль мають окремі відмінкові форми, то слабша їхня синтаксична залежність від дієслова. Пам’ятки найдавніших індоєвропейських мов дають змогу зазирнути в такий період розвитку цих мов, коли зв’язки керування були ще дуже слабкими, а вживання автономних відмінків у реченні визначалося насамперед їхньою семантикою⁶⁸. Саме такий етап розвитку відношень між словами зумовив первинну модель структури GD. Оскільки конструкції з подвійними відмінками формувалися, найімовірніше, за умов спільності індоєвропейських мов (пор. 1.6.), відношення субординації між V і N спочатку не мало бути таким сильним і синтаксичним, як сучасне керування; очевидно, за своєю суттю воно було семантичним. Тому в конструкціях із подвійним знахідним відмінком лише перший знахідний міг безпосередньо підпорядковуватися дієслову.

У подальшому розвитку багатьох індоєвропейських мов субординація відмінків дієслову посилюється, а семантична й синтаксична функції відмінків диференціюються виразніше. У литовській мові цей процес пов’язаний із поступовим утвердженням прийменникових конструкцій замість семантичних відмінків. У період писемної традиції знахідний, родовий і давальний відмінки дедалі більше спеціалізуються для позначення певних об’єктних відношень, тоді як у прислівникових значеннях замість них поширюються прийменникові конструкції. З часом вони цілком витісняють із літературної мови так званий знахідний напрямку (пор. подорожувати до чужої країни, підніматися на вершину, текти в озерце замість давніших подорожувати чужу країну, підніматися вершину, текти озерце), знахідний шляху (плисти через моря, іти через поле замість плисти моря, іти поле), родовий відмінок віддалення й часу (рятуватися від смерті, їхати вночі), давальний відмінок після дієслів співчувати, сміятися, тікати тощо⁶⁹. Зв’язки керування посилювалися також завдяки формальному розрізненню прямого й непрямого об’єктів, розглянутому в 1.2, після перехідних дієслів. Після відокремлення прямого об’єкта, вираженого знахідним відмінком, від непрямого, який почали виражати прийменниковою конструкцією, уживання знахідного відмінка стало ще чіткіше визначеним. У сучасній литовській мові знахідний відмінок після перехідних дієслів є синтаксичним відмінком, що виконує функцію прямого об’єкта. Сполуки зі знахідним відмінком, які раніше були пов’язані з дієсловом лише семантично, тепер синтаксично йому підпорядковані. Отже, перебудована структура GD, у якій синтаксично від V залежить N і P або вся сполука NP, цілком відповідає вживанню відмінків у литовській мові в період історичної традиції.

2.2. Дієприкметниковий член

У конструкції GD дієприкметник (P) узгоджується з іменником або займенником (N) і в такий спосіб граматично залежить від нього. Однак за своєю функцією у сполуці NP він є центральним членом і не може бути усунений без зміни конструкції

⁶⁷ W. D. Whitney, A Sanskrit Grammar, Leipzig, ²1889; p. 90 і далі; L. Renou, Grammaire de la langue Védique, Lyon — Paris, 1952, p. 355—356; Remarques générales sur la phrase Védique, у: Symbolae linguisticae in honorem G. Kuryłowicz, Wrocław—Warszawa—Kraków, 1965, p. 231—232.

⁶⁸ Пор. A. Meillet, J. Vendries, Traité de grammaire comparée des langues classiques, Paris, 1924, p. 519 і далі; A. Meillet, Introduction à l’étude comparative des langues indo-européennes, Paris, ¹1934, p. 359 і далі; P. Chantraine, Grammaire Homérique, 2, Syntaxe, p. 8, 16—17, 232, 319 і далі.

⁶⁹ Plg. E. Fraenkel, Kas., p. 62, 83, 113, 137 tt., 140, 164.

234

2 lentelė

Класифікація знахідного з дієприкметником у пам’ятках XVI–XVII ст. за головним членом*

Головний член | Знахідний із дієприкметником | теп. ч. акт. | мин. ч. акт. | майб. ч. акт. | усі акт. дієприкметники | теп. ч. пас. | мин. ч. пас. | майб. ч. пас. | усі пас. дієприкметники | Загальна кількість | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | Група 1 | (pa)matyti a | 13 | 13 | 2 | 2 | 15 | b | 2 | 2 | 1 | 1 | 3 | regėti a | 228 | 29 | 1 | 258 | 8 | 50 | 58 | 316 | b | 123 | 70 | 3 | 196 | 4 | 3 | 7 | 203 | veizdėti a | 2 | 2 | 2 | b | 2 | 2 | 2 | išvysti a | 160 | 8 | 168 | 1 | 19 | 20 | 188 | b | 13 | 3 | 16 | 3 | 3 | 19 | girdėti, išgirsti a | 92 | 92 | 1 | 3 | 4 | 96 | b | 85 | 83 | 6 | 174 | 9 | 24 | 33 | 207 | (iš)klausyti a | 6 | 6 | 6 | jausti, (pa)justi a | 4 | 4 | 2 | 2 | 6 | b | 12 | 4 | 16 | 1 | 1 | 2 | 18 | (at)rasti a | 86 | 28 | 114 | 36 | 36 | 150 | b | 7 | 2 | 9 | 1 | 1 | 10 | užtrop­ti a | 2 | 2 | 2 | (iš) (pa)rodyti a | 2 | 2 | 1 | 1 | 3 | b | 22 | 16 | 2 | 40 | 1 | 1 | 41 | (pa)ženklinti a | 1 | 2 | 3 | 3 | b | 3 | 3 | 3 | pažinti a | 14 | 2 | 16 | 2 | 1 | 17 | b | 42 | 5 | 47 | 2 | 2 | 4 | 51 | at(si)minti a | 2 | 1 | 3 | 3 | b | 4 | 18 | 1 | 23 | 1 | 2 | 3 | 26 | laikyti a | 2 | 2 | 2 | Iš viso 1 gr. | 612a | 70a | 3a | 685a | 10a | 114a | 124a | 809a | 313b | 203b | 12b | 528b | 18b | 37b | 55b | 583b | 952ab | 273ab | 15ab | 1213ab | 28ab | 151ab | 179ab | 1392ab | Група 2 | žinoti | 166 | 59 | 30 | 255 | 4 | 5 | 9 | 264 | suprasti | 34 | 13 | 1 | 48 | 5 | 5 | 53 | (iš) (nu) (per) (pra)manyti | 56 | 15 | 2 | 73 | 2 | 3 | 5 | 78 | nuvaruoti | 1 | 1 | 1 | (iš) (per)tirti | 70 | 19 | 89 | 1 | 4 | 5 | 94 | išmėginti | 1 | 1 | 1 | mąstyti | 1 | 1 | 1 | dimoti | 11 | 3 | 5 | 19 | 1 | 2 | 3 | 22

235

2 lentelė (tęsinys)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 стверджувати 1 1 1 казати «вважати» 44 12 7 63 1 1 2 65 гадати 1 1 1 снитися 2 1 3 3 мати думку 1 1 1 уявляти 1 1 1 міркувати 2 2 2 вірити 64 38 11 113 4 1 5 118 братися 1 1 1 домовлятися 2 2 2 здаватися одне одному 1 1 1 визначати, вирішувати 14 14 14 присягатися, обіцяти 3 1 4 1 1 5 обіцяти 3 1 4 4 (pa) (ap) (api) (at) (iš)казати 142 52 12 206 3 20 23 229 (pa) (per)говорити 4 2 1 7 7 мовити 6 2 8 8 згадувати 3 3 3 нагадувати 3 3 3 повідомляти 4 6 10 10 сповіщати 1 1 1 (pa)оголошувати 2 1 3 1 1 4 відкривати 3 2 5 5 сповідувати 15 2 17 17 визнавати 1 1 1 шанувати 1 1 1 прославляти 1 1 1 звинувачувати 1 1 1 (ap)свідчити 11 24 35 1 1 36 кликати 1 1 1 захищати 6 6 1 1 7 спонукати 2 2 2 дивувати 3 3 3 дискутувати 1 1 1 стверджувати 2 1 3 2 1 3 6 обманювати 1 1 1 плакати 1 1 обмежувати 1 1 (iš)писати 4 18 22 1 1 23 читати 1 12 13 1 1 14 Усього 2 гр. 691 279 81 1051 19 49 1 69 1120

236

2 lentelė (tęsinys)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

3 група

радитися 6 2 8 2 2 10

розумітися 5 5 5

висловитися 1 1 1

позначатися «означати» 1 1 1

знати 1 1 1 1 2

сподіватися 4 9 13 1 2 1 4 17

спостерігати 8 2 10 10

озиратися 1 1 1

(не)спостерігати 2 2 2

(на)вчити, навчати 22 5 9 36 1 1 1 3 39

(ви)(на)вчити, вчитися, навчатися 15 1 16 1 1 17

сумніватися 2 1 1 4 4

здивуватися 2 2 2

перевіритися 1 1 1

жалітися 1 1 1

хвалитися 1 1 1

скаржитися 2 1 3 1 1 4

радіти 1 1 1 2

хотіти 10 2 1 13 6 6 19

бажати 5 5 5

дати, мати свідчення 4 1 5 5

дати, мати, отримати знак 1 4 5 5

видати звук 1 1 1

налагодити зв’язок 1 1 1

покласти на серце 1 1 1

поставити перед очима 1 1 1

не брати на себе гріха 1 1 1

бути впевненим 1 1 1

надіслати листа 1 1 1

бути свідком 1 1 1

Усього 3 гр. 95 21 28 144 9 7 2 18 162

4 група

бачитися, здаватися, з’являтися 4 1 2 7 1 1 8

траплятися 1 1 1 1

здаватися 1 1 1 1

щастити «вийти» 1 1 2 2

видно, відомо... (є, було) 19 12 31 1 1 2 33

237

Таблиця 2 (продовження)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 сказано, написано … (є, було) 4 4 8 1 1 9 очевидно є 1 1 1 справді є 1 1 2 2 правда, свідчення, знак … (є, було) 7 4 11 11 Ах! 1 1 1 Без головного члена 4 1 5 5 Усього 4 гр. 43 24 3 70 1 3 4 74 Усього 1754 597 127 2478 57 210 3 270 2748

синтаксичні значення¹. Виражаючи другорядну дію (стан), у словосполученні NP він виконує роль, подібну до тієї, яку в реченні виконує особова форма дієслова. Така роль P у конструкції, зумовлена вже розглянутим перегрупуванням синтаксичних зв’язків, відображається також у його граматичній формі. Дієприкметниковий член GD має багато морфологічних і синтаксичних властивостей, характерних для присудка речення.

2.2.1. GD з активними дієприкметниками

Активні дієприкметники в GD старих писемних пам’яток уживаються майже вдесятеро частіше за пасивні (співвідношення 2478: 270, див. табл. 2). Передусім це пояснюється загалом ширшим поширенням активних дієприкметників, яке спостерігається як у старих писемних пам’ятках, так і в сучасних говорах. Ще важливіше те, що активні дієприкметники більше інтегровані в систему дієслівних категорій, мають більше дієслівних ознак і тому краще здатні виконувати функцію так званого другорядного присудка, яка якраз і властива їм у конструкції GD.

2.2.1.1. Найпоширенішими в GD є активні дієприкметники теперішнього часу: з ними утворено майже дві третини всіх конструкцій, виявлених у старих писемних пам’ятках. Особливо виразно вони переважають у конструкціях I групи з об’єктом (типу a), де з 685 активних дієприкметників 612 — теперішнього часу (властиве цим дієприкметникам відносне значення одночасності тут відповідає семантиці дієслів фізичного сприйняття: безпосередньо спостерігати можна лише дію, що відбувається в момент мовлення). Подібно до цього форми теперішнього часу переважають і в інших напівпредикативних конструкціях із непрямими відмінками дієприкметника, наприклад в абсолютному давальному (пор. LKK V 53, 57), де вони становлять близько 75%.

* Конструкції з атрибутивними знахідними відмінками дієприкметників (нерідко із залежними словами) до статистики не включено.

¹ Такі взаємні зв’язки, коли той самий член водночас є центральним (конститутивним) і граматично залежним, загалом властиві словам, пов’язаним предикативним (відповідно, напівпредикативним) відношенням, див. J. Kurylowicz, Esquisses linguistiques, Wrocław — Kraków, 1960, p. 12, 40; B. Trnka, On the Basic Categories of Syntagmatic Morphology, „Travaux linguistiques de Prague“, 1 1966, p. 167.

238

Більшість дієприкметників теперішнього часу не має префіксів, однак часто трапляються й префіксальні форми, зазвичай із певним лексичним значенням. Лексичний склад дієприкметників теперішнього часу в GD не обмежений: тут знаходимо дієприкметники від дієслів найрізноманітніших семантичних груп, що позначають як дії, так і стани.

2.2.1.2. Активні дієприкметники минулого одноразового часу за частотою вживання в GD

посідають друге місце. Проте в старих писемних пам’ятках вони трапляються більш ніж утричі рідше, ніж активні дієприкметники теперішнього часу. На відміну від останніх, активні дієприкметники минулого одноразового часу більш властиві конструкціям без об’єкта. Наприклад, у групі I конструкцій без об’єкта з активними дієприкметниками минулого одноразового часу значно менше, ніж конструкцій з об’єктом (203 b: 70 a), тоді як співвідношення відповідних конструкцій з активними дієприкметниками теперішнього часу є протилежним (313 b: 612 a). Після дієслів girdėti, išgirsti конструкції з об’єктом та активними дієприкметниками минулого одноразового часу взагалі не вживаються, а конструкції без об’єкта за поширеністю дорівнюють відповідним конструкціям з активними дієприкметниками теперішнього часу (83: 85). Однак активні дієприкметники минулого одноразового часу частіше за активні дієприкметники теперішнього часу вживаються в конструкціях із дієсловами (ap)liudyti (24: 11), (iš)rašyti (18: 4) і skaityti (12: 1), які трапляються переважно у творах Й. Бреткуна.

У GD вживаються як префіксальні (дещо частіші), так і безпрефіксні активні дієприкметники минулого одноразового часу. Більшість із них має значення доконаного виду й позначає завершену дію, що передує дії дієслова. Однак досить звичними, хоча й рідшими, є також конструкції з дієприкметниками, що позначають тривалу дію, наприклад:

Знаючи, що вона зазнала багато страждань BrP I 259. Як читаємо: сам Христос і його апостоли, що навчали світ BrP II 328. Бо дехто думав, що Іуда має торбинку, коли Ісус говорив із ним SE 248₁₈. Звертаючи увагу на Господа… як Він помер і говорив про страждання та свою смерть… можемо побачити SE 50₁₆.

Значення тривалої дії в GD мають також багато активних дієприкметників минулого одноразового часу, утворених від дієслова būti і виконуваних функцію зв’язки (див. 2.2.3.). Отже, порівняно з апозиційними конструкціями (див. LKK VII 52 і наст.) та абсолютним давальним (див. LKK V 58–59, 64), видове протиставлення дієприкметників теперішнього й минулого одноразового часу в GD значно менш виразне.

2.2.1.3. Активні дієприкметники майбутнього часу вживаються в конструкціях GD старих писемних пам’яток порівняно рідко, але закономірно (на відміну від сучасної литовської мови та багатьох інших індоєвропейських мов) і становлять тут близько 4,6% усіх прикладів. Їх знаходимо у творах Й. Бреткуна, С. Вайшнораса, М. Даукші, К. Сирвідаса, Й. Резы та інших. За винятком поодиноких випадків, активні дієприкметники майбутнього часу вживаються лише в конструкціях без об’єкта. З дієсловами групи 1 вони становлять лише близько 1%, групи 2 — 8%, а групи 3 — аж 20% усіх виявлених у GD активних дієприкметників; в останній групі за кількістю вони навіть переважають активні дієприкметники минулого часу. Отже, активні дієприкметники майбутнього часу найчастіше трапляються там, де атрибутивна функція неможлива не лише семантично, а й конструктивно. Такий розподіл цих дієприкметників відповідає загальному напряму їхнього розвитку: атрибутивне вживання активних дієприкметників майбутнього часу вже у XVI–XVII ст. значно занепало й зовсім не властиве сучасній мові, тоді як предикативне вживання й нині живе в багатьох говорах (особливо в утворенні так званого непрямого способу).

За лексичним вираженням і видом активні дієприкметники майбутнього часу в GD не обмежені, хоча частіше вживаються префіксальні форми зі значенням доконаного виду.

Tikrai szinwam. Newiena Szmogu amszinai ne passilikſenti szemeie BrP II 520. Nesa mussitikik, ghin man ios (sanarius) attadusenti BrB II Mak 7,11

239

(сподіваюся, він віддасть мені це). Арістотель… Світ … навіки й без кінця залишатиметься вічним MT 245₁₅. Хто когось любить, той лише чинить те, чому вірить SE 124₇. Знаючи про близьку смерть, що прийде, немов зима, будь готовий SE 205₁₄. Як тоді кажете, душе моя, що ти відлетиш PsD 28 (sagt… sie sol fliegen)². Пані Ангел каже, що вона стане людиною (мала втілитися в ній) PK 152. (Людина) Не знає про своє… відкинення, вічне прокляття за гріхи, в яких бачить Бога, що помирає без кінця за них SP I 116₁₈. Ті, що тоді були зневірені й не сподівалися на Бога, побачивши Його покараним, відійшли й утекли BrB II Mak 8,12—13 (не мали довіри… що Він покарає). Господь… сповістив про лиха, що насуваються, і сказав BrP II 77. Знаючи… людину, що так старанно слухає, тоді він таке… говорить BrP I 243. І коли фараон вдруге так само побачив уві сні, це означає, що Бог справді зробить це незабаром BrB I Moz 41,32 (означає, що це… невдовзі станеться).

Про GD із формами дієприкметника активного стану майбутнього часу būsiąs, -antis див. 2.2.3.

2.2.2. GD із дієприкметниками пасивного стану

GD із дієприкметниками пасивного стану трапляються порівняно рідко. Будучи ближчими до прикметників, пасивні дієприкметники загалом значно рідше, ніж активні, позначають у реченні побічну дію (стан); це характерно й для інших дієприкметникових конструкцій³. З тієї самої причини з пасивними, особливо минулого часу, дієприкметниками набагато частіше утворюють об’єктні (а), ніж необ’єктні (b) GD. Серед конструкцій типу a з пасивними дієприкметниками їх близько 15%, а серед конструкцій типу b — лише близько 7,7%, тобто майже вдвічі менше.

2.2.2.1. Дієприкметники пасивного стану теперішнього часу становлять меншість (близько 22%) пасивних дієприкметників, уживаних у GD. Майже всі GD із ними засвідчені у творах Й. Бреткуна та С. Вайшнора, за винятком поодиноких конструкцій у «Постилі» М. Дауґши, «Пунктах» К. Ширвида та «Сумі Євангелій».

Форми дієприкметників пасивного стану теперішнього часу як безпрефіксні (1), так і префіксальні (2) у GD зазвичай мають значення тривалої дії; префікси тут лексично модифікують дієприкметник.

1) Mes girdim tawe girjama kaip schlowinga Wira BrB I Mak 10,19 (Wir hören dich preisen). Schicze girdim Prapakus falschiwus… siun cz iam us ir atenczius BrP II 312. Tassai… tiki tą atleidimą grieku | kitiems tedūdama MT 138₁₈. Paklaigeliai žmones… tais tiek tai wienais (isakymais) chriksčionis rėdomus stepin MT 204₁₂. Textas… stepin: Egyptios ir Cananeos karo iemus delei gaschluma MT 223₈₁₄.

2) Wierniei … gird i sau griekus átlaydziamus SE 97₂₃. Girdi užtureima ir rustibę Diewą sau ápsakomą SE 97₂₅. Sakaa tawe prijmama delei Sunaus Atpirk eia Baszniczos | bei paschwen czema Dwasse schwentaie MT 122₄. Nei reike (saka) to ginti | numirusiu dusches pabazniste sawuiu giwinu apreischk emas MT 265₉₁₆. Sophistai… pramane | ir žmogų wiera formūta per meile apteisinama MT 88ₐ₁.

² Пор.: Sakat duschei mana. Jei paleksi BrB Ps 11,1.

³ Пор. конструкції з давальним відмінком LKK, V, p. 56—57, зі сполучними словами LKK, IX (1967), p. 47, 55, зі сполучником ir «Baltistica», I (1) 1965, p. 62, апозиційні дієприкметники LKK, VII (1964), p. 61.

240

Лише зрідка неособовий дієприкметник теперішнього часу позначає також завершену дію.

Коли він вирушив із дому, схопивши полонених і митників, яких вели на муки MT 216₃ Тоді здійнялася велика буря (друк.: schturmas) на морі, так що, здавалося, корабель ось-ось розіб’ється BrB Jona 1,4 (як мені здається, корабель мав розбитися)

Неособові дієприкметники теперішнього часу в конструкції GD, як і в інших випадках, іноді мають прикметникове модальне значення можливості.

Alba beda anus (virš.: ios) priwers (prisilis) Miesta padoti kuri anis dumoji, ne ischgalimą BrB Judit 7,9 (welche sie meinen | das sie nicht zu gewinnen sey). Як ghis... regeia, Szidzischkas Szmones ne įweikemas... siun te ghis tum pi BrB II Mak 11,13 (sahe | Das das Jüdische volck vnüberwindlich war). Kādung rodzia mokslu sāwo pigay iżpildžiamu ir padaromu (pokazuia | že nūaka... možo bydž wypelniona) SP II 136₂₁

У GD може виступати й прикметниковий неособовий дієприкметник теперішнього часу, який не має значення пасивного стану, наприклад: Isch schu szodziu paties Kristaus girdim io dangaus szengima didei reikema BrP II 84.

З лексичного погляду неособові дієприкметники теперішнього часу, що входять до GD, не мають чітких обмежень.

2.2.2.2. Неособові дієприкметники пасивного стану минулого часу У GD вони поширеніші за всі інші неособові дієприкметники й уживаються в більшості пам’яток XVI–XVII ст. На відміну від неособових дієприкметників теперішнього часу, найчастіше вони входять до об’єктних конструкцій 1-ї групи: тут їх трапляється більше, ніж усіх інших груп у необ’єктних конструкціях (114a: 96 b), особливо після дієслів regėti, išvysti, rasti.

І побачив я відкрите небо ChB Apr 19,11. Без сумніву, вона лежала в яслах DP 35₁₇ (бачили його лежачим у яслах W 55). Te rassit ghi padeta Mž 185.

Більшість дієприкметників минулого часу дійсного способу в GD є префіксальними й мають значення доконаного виду. Завершену дію зазвичай позначають і рідкісні безпрефіксальні форми, наприклад: Я чув від ПАНА, що послані до язичниківBrB Jer 49,14 (Я чув… що послання… було надіслане). Значення тривалої дії дієприкметники теперішнього часу дійсного способу в GD мають лише в поодиноких випадках, наприклад: Ідучи так, юдеї були тяжко виснажені чотирма способами BrP II 347

У GD уживаються також неособові дієприкметники пасивного стану минулого часу з якісним значенням, семантично цілком близькі до прикметників.

Pagonis numanis tawe prakeikta (užbr. santį) BrB Ezech 22,15 (du... must verflucht geacht werden). І schlowin (virš.: skelb) ie ischganitą⁴ BrB Pat 31,28 (preisen sie selig)⁵.

Тим часом у необ’єктних конструкціях неособові дієприкметники пасивного стану минулого часу за кількістю лише вдвічі перевищують неособові дієприкметники теперішнього часу. Тут найчастіше вони трапляються після дієслів girdėti, išgirsti, sakyti (з різними префіксами).

Ми почули, як… він із великою славою був оспіваний BrP I 219.

Ir Philistai ischgirde, Dowida Karaliumi ant Israelo pateptą, atėia wissi BrB II Sam 5,17 (höreten | das man... gesalbet hatte). Кажуть, що нас третього дня воскреслими з мертвих (pawiada | żesmy... wzbudzeni zmártwých) _{SP II 252₆}

⁴ Вище: благословенна, прославлена.

⁵ Сюди можна віднести й поширену в давніх пам’ятках конструкцію pagirtą mane (ja) sako (sakys), skelbia Mž 488, VEE 158ₐ, 161ₐ, DP 121ₐ, RG 150 тощо, в основі якої — гр. μακαρισουσιν με πάσαι та лат. beatam me dicent Luk 1, 48.

16. 520

241

Значно рідше дієприкметники пасивного стану в родовому з інфінітивом уживаються з дієсловами, що не керують знахідним відмінком, наприклад: Szadīna ghį pro wissus Miesnus Szidai, skunddamiesi, Onią nekaltą uszmuschįtą BrB II Mak 4,36 (und klagten jm | Das Onias vnschüldiglich ermordet were), див. 2.1.3–4.

2.2.2.3. Дієприкметники пасивного стану майбутнього часу засвідчено лише в таких трьох прикладах із GD у «Žemčiūga» С. Вайшнора.

Учення про приречення… учнів | усіх спасенних Сина Божого | і задля його послуху… святих обраних 175₁₉. Ориген… воскресіння духовних тіл померлих обговорює 246₁. Злі… очей болі й муки своїх душ і тіл | смертю подолавши і себе в ніщо обернувши | марно, без надії 254₂₀.

Усі три конструкції є необ’єктними й уживаються з дієсловами, які зазвичай не сполучаються зі знахідним відмінком об’єкта відповідного значення.

2.2.3. GD із дієприкметниковими сполуками

Близько 20% усіх GD, що трапляються в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., утворено з дієприкметниками дієслова būti; вони можуть уживатися самостійно або разом із формами інших дієприкметників, іменників, прикметників і прислівників. Дієприкметники дієслова būti в GD уживаються ширше, ніж дієприкметники всіх інших дієслів.

Історія багатьох індоєвропейських мов виразно свідчить, що дієслова з коренями *es-, *bhū-, від яких із часом утворилися зв’язки, спочатку мали конкретне лексичне значення існування⁶. У конструкції GD дієприкметники дієслова būti часто зберегли це значення. Найвиразніше воно відчувається в тих випадках, коли з N дієприкметник уживається самостійно або поширюється лише прислівником із модальним значенням.

a) (Епікурейці) swieta schi … teip ir santi ir sugaischenti tikėia MT 46₆. Toke szibanti schwiesibe passirode | log kosznas tare | diena sancze BrP II 337. Diewa santi liudij | sunkus karoghimai piktoio swieto BrP II 178. Raschtas… liudij ir moka (177) Pona Diewa ischtiesos santi ir givenanti | ikki amsziu amszo BrP II 177–178. Idant … ischmanitumbit, Mane santi BrB Iz 43,10 (verstehet | das Ichs bin)

б) Залишилися також деякі муровані будівлі й пустельниці на місці | колись колишнього міста BrP II 346. А найбільше видно… ці гріхи, що були BrP II 196.

в) Навчаймося тоді пізнавати й мислити | про мій кінець, який настане MT Mld 1₁₃. Вони вірять лише в це життя, яке є DP 584₃₁ (они только этот живот быть верят W 995). Люди думають, що день Суду настане BrP I 18. Народилися з великим сум’яттям і виросли, такими будучи BrP II 339₇.

⁶ K. Brugmann, Die Syntax des einfachen Satzes im Indogermanischen, Berlin und Leipzig, 1925, p. 72 tt.; E. Benveniste, La phrase nominale en indo-européen, BSL, XLVI, f. 1, 1950, p. 19tt.; „Etre“ et „avoir“ dans leur fonctions linguistiques, BSL LVI, f. 1, 1960, p. 114 tt. Варто зазначити, що давнє значення дієслова *es- «бути насправді» реконструюють передусім саме на підставі дієприкметникових форм, які найкраще його зберегли; пор. хет. ašant-, давньоіндійське sant- «існуючий, справжній, надійний», давньоісландське sannr, рос. сущий «справжній» тощо; див. Вяч. Вс. Иванов, Общеиндоевропейская, праславянская и анатолийская языковые системы, М., 1965, p. 266.

⁷ Див. також BrB Jer 14, 15; 14, 19; Sir 48, 7.

242

Конкретне лексичне значення дієприкметника в таких випадках іноді підкреслюють супровідні синоніми, наприклад: Bei isch to permanik Dwase Schwenta ir tawip giwenancze alba esancze BrP II 125. Воно виразно відчувається також у конструкціях із відносними прислівниками kur, kaip, які водночас виконують роль сполучних слів.

Бо кому годилося б знати, де перебуває людина, і не знати, як її знайти BrP I 76. Прийшла Правда до мене, але я не знав, звідки вони BrB I Joz 2,4 (ich wuste nicht von wannen sie waren). Треба дбати про своїх дітей… щоб вони знали щороку, де перебувають DP 65₄₁ (aby wiedzieli… gdzie się obracają W₁ 65) Добре й здалеку знати, якою буде кожна річ BrP II 335.

З місцевими й часовими прислівниками лексичне значення дієприкметника вже значно ослаблене. У таких випадках він насамперед уживається як показник граматичних значень часу й модальності, тобто виконує функцію, близьку до зв’язки, однак його ще можна замінити дієприкметниками дієслів gyventi, egzistuoti тощо, пор.:

Почули вони, що ті перебувають неподалік від них і житимуть серед них BrB I Joz 9, 16 (das jene nahe bey jnen waren | vnd würden vnter jnen wohnen). Вони почули, що Христос перебуває неподалік від міста BrP I 12. Йоан… визнав, що Месія також тут перебуває MT 127₁₆. Побачивши тебе присутньою DP 177₁₅ (widząc cię być obecną W 303), (Велінес) Я вважаю неділю святковим днем, коли вона припадає на час своєї присутності BrP II 437.

У поєднанні з місцевими відмінковими формами іменників та різними прийменниковими конструкціями обставинного значення дієприкметник дієслова būti виконує таку саму функцію, близьку до зв’язки, як і з місцевими прислівниками (за винятком згаданого відносного прислівника kur).

Бачимо і знаємо, що весь світ перебуває або живе у великій біді BrP II 148. Скажи: що ти твердо віриш, що тіло перебуває в труні RG 305₁₁. А гадаючи, що він був у товаристві, вони пройшли денну дорогу (A mniemając że on był w towarzystwie) SP I 195₈. Бачимо, що Господь із тобою BrB I Moz 26,28 (wir sehen… das der HERR mit dir ist). Вони мають знати, що серед них є пророк BrB Ezech 2,5 (das ein Prophet vnter jnen ist). Якби він розумів, що перебуває серед своїх MP III 31₁₋₂₀ (go być v siebie rozumieli RP 300ₐ₁₉). Радісно побачивши зиму, стоячи на колінах, він висловив подяку BrP II 395.

У таких самих конструкціях, але значно рідше, уживаються також форми дієприкметника активного стану минулого одноразового та майбутнього часу дієслова būti.

Aristotelis… Swieta nūg amszu sakie buwussi MT 245₉₁₅. Taliaus ape schus Ischmintingus turrim szinoti | anus ne buwusius isch Gimines Szidu BrP I 153. Treczia saka szenkhus busenczius wandinesa WP 6. Idant szinotu Kristu… daugęsni tarp szmoniu nebusenti BrP II 115. Szinau, anus (підкреслено) išų rankosų busenczius BrB Judit 10, 12 (ich weis | das sie euch in die hende komen werden)

Повністю граматикалізовану функцію зв’язки форми дієприкметника дієслова būti мають у поєднанні з відмінками атрибутивного (якісного, посесивного тощо) значення та прийменниковими конструкціями. Тут вони перетворилися на абстрактні граматичні показники часу й способу й не можуть бути замінені формами інших дієслів зі значенням існування.

⁸ Подібно VEE 24₁, Ev 22₁₆, SE 25₁₃ (Luk 2, 44).

⁹ Подібно MT 46₁₇; пор. також BrP I 152—153, 334

16*

243

Але знаю, що ти не є малим благодійником KN 265₁₄. Щоб… навчити своїх учнів неоціненному скарбу, який є нашим, | самого Господа Бога BrP II 321. Вважаємо ці дві не лише приятельками, | а й представницями одного роду та племені BrP II 262. А коли він довідався, що вона перебуває під владою Ірода, послав її до Ірода DP 164₂₃. Твою доньку знаю такою, що не має провини RG 47₆. Ви бачите, що той чоловік безумний BrB I Sam 21, 15 (sehet | das der Mann unsinnig ist). Згадайте також, що я — з ваших кісток і плоті BrB Teis 9, 2–3 (gedencket… das ich ewr Bein und Fleisch bin)

Функцію, близьку до зв’язки, мають також зрідка вживані в GD знахідні відмінки дієприкметників дієслів tapti, pastoti «стати», пор.:

Ви дослідите, як тяжким стало ваше сонце BrP II 265. У суперечці кажучи: людину саму, її силу, що стоїть поруч, судити судом Божим MT 61₁₅.

Знахідний відмінок дієприкметника дієслова būti, що виконує роль зв’язки, найчастіше поєднується зі знахідним відмінком інших дієприкметників і іменних частин мови. Такі сполуки дієприкметника būti з названими формами за функцією відповідають складеним часовим формам (із дієприкметниками) або складеному присудку (з іменними частинами мови та займенниками).

2.2.3.1. Конструкції з Accusative дієприкметника

Активні дієприкметники в GD зазвичай мають виразні дієслівні властивості й не потребують зв’язки. Дієприкметникова зв’язка зрідка вживається лише з деякими дієсловами, що мають значення прикметників.

Є правдива віра, яка сповідує, що Бог справді є всемогутнім, присутнім і помічником MT 196₉. А коли Ісус прийшов, побачив її вже померлою DP 179₂₅ (vyžtavvšy go už vmárlego W 307). Щоб… віра, яка є не мертвою, але живою і діяльною в наших серцях, поширилася MT 92₁₅. Фарисей засудив жінку як таку, що ще грішить DP 481₃ (osądzil niewiastę być ieszcze grzeszną W 808). Не вважаю прихід первістка таким, що буде настільки виснажливим; святі пророки… сповістили BrP I 9₁₀.

Подібно до прикметника (пор. 2.1.6.), такий активний дієприкметник може вживатися також в орудному відмінку, наприклад: підсумовуючи ту плату, яку визнає грішною DP 348₁₆ (ktorego grze-sznym być wyznawa W 574).

Пасивні дієприкметники, особливо минулого часу, частіше вживаються з дієприкметниковими зв’язками. Однак такі конструкції становлять лише невелику частину (близько 15%) усіх прикладів GD із пасивними дієприкметниками. Поряд з іменниками та прикметниками, що вживаються зі зв’язками, часто трапляються також дієприкметники без зв’язки. У рукописі Біблії Я. Бреткуна є приклади, де зв’язку при дієприкметнику в такому разі закреслено, наприклад: Погани вважають тебе проклятим (закреслено santi). І виявиться, що я — Господь Ezech 22, 16 (du… must verflucht geacht werden). Тим часом З. Блотнас, виправляючи перекладену Я. Бреткуном книгу Товита, вже пропонує додати дієприкметникову зв’язку, пор.: Товія вважав, що його молитву вислухано BrB Tob 4,1; на берегах; сподівається, що його молитву вислухано (gedacht | das sein gebet also erhöret werde). Водночас у текстах XVI–XVII ст. більшість пасивних дієприкметників, як і активні, у GD вживається без зв’язки. У цьому відношенні давня литовська мова виразно відрізняється від сучасної, де в негапозитивних конструкціях GD із пасивними дієприкметниками зв’язка є обов’язковою.

¹⁰ Подібно в BrP II 220, 222, 223.

244

У конструкціях із дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану дієприкметниковий зв’язок теперішнього часу властивий лише прикладам із творів С. Вайшнора. У деяких із них дієприкметники теперішнього часу пасивного стану близькі до прикметників; у таких випадках дієприкметник зі зв’язкою відповідає складеному присудку, наприклад: Atgimeghie... tikis... tas biauribes sanczes apdengemas bei malone sancze silingesne MT 59ᵃ₁₉. Однак більшість дієприкметників теперішнього часу пасивного стану з būti у формі дієприкметника функціонує як відповідники складених форм пасивного стану.

Повилас... учень обіцяє, що вірою буде прийнятий MT 138₁₆. Ось вони скажуть, що жертва називається святою і прийнятою MT (PM) 9₁. Я... цими трудами молю... тебе... щоб у купелі відродження я був очищений і прийнятий у вічне милосердя від гріха | і від істинного Бога MT 121–121ᵃ.

У конструкціях із дієприкметниками минулого часу пасивного стану зв’язка вживається не лише у С. Вайшнора, а й зрідка в інших авторів — М. Дауґші, Й. Бреткунаса, Б. Вілента, К. Сирвідаса. Сполучення дієприкметників минулого часу пасивного стану з різними лексичними значеннями з būti у формі дієприкметника також зазвичай виступають відповідниками складених форм пасивного стану.

І щоб погани знали, що дім Ізраїлів через свої гріхи був відведений у полон BrB Ezech 39,23 (erfaren | wie das haus Israel... sey weggefüret). Бачимо, що воскресіння нашого Господа з-поміж померлих було давно сповіщене й провіщене BrP II 8–9. Пророк сказав йому, що його гріхи прощені (65) (powiedział byl | że mu odpuszczony byl) SP II 65–66. Йоан... каже, що смерть і пекло були вкинуті в озеро вогняне (powiada że śmierć | y piekło wrzucone bylo...) SP II 42₁₅. Звідки можемо знати, що ми обрані до вічного життя? MT 171. Церква... знає, що цей світ був створений у певний час і в певний час припинить існування MT 235ᵃ₃.

З дієприкметниками минулого часу пасивного стану вживаються також форми минулого й майбутнього часу дієприкметника būti; таким чином, у конструкції GD утворюються відповідники перифрастичних форм пасивного стану минулого й майбутнього часу.

Далі Євангеліст каже, що та діва Марія, з роду Давидового, була заручена з чоловіком BrP I 334.

Як ти наважуєшся сповіщати нам, що Ізраїль, перебуваючи під захистом свого Бога? BrB Judit 612 (weissagen das das volck... solle... schutz haben). Вони... гадали, що царство Боже ось-ось буде проголошене BrB Luk 19,11 (existimarent quod confestim regnum Dei manifestaretur). Христос каже і навчає, що юдеї будуть відкинуті, | а багато поган будуть прийняті до вічного життя BrP I 186. Щоб навчити, що сам він приречений на смерть BrP I 144.

2.2.3.2. Конструкції з родовим відмінком іменників та займенників

Дієприкметникова зв’язка з іменниками, прикметниками та прикметниковими займенниками вживається набагато частіше, ніж із дієприкметниками. Хоча самі іменні слова можуть виступати другим компонентом подвійного знахідного, у давніх писемних пам’ятках вони найчастіше вже поєднуються зі знахідним відмінком активних дієприкметників дієслова būti або з напівдієприкметниками¹¹. Ці дієприкметникові зв’язки зі знахідним відмінком іменників (займенників) співвідносяться так само, як у дієслівних реченнях особові форми būti зі знахідними відповідних слів. Такі GD, як знаю його добрим, за значенням і багатьма ознаками синтаксичної форми відповідають дієслівним висловам знаю, (що) він добрий.

¹¹ Щодо конструкцій із напівдієприкметниковими зв’язками див. авт., «Baltistica», IV (2), 1968, с. 198 і далі.

245

Подібно до дієслівного вислову, іменні слова, що входять до складу дієприкметникового звороту, часто мають залежні слова й навіть підрядні частини складнопідрядного речення.

У конструкціях із дієприкметниковими зворотами іменників і прикметників трапляється майже порівну; виразна перевага іменників виявляється лише в Біблії Й. Бреткуна через часте повторення деяких стереотипних конструкцій (наприклад: ischtirs mane Poną santį), пор. LKK XI 43.

Займенники з дієприкметниковими зворотами трапляються лише зрідка; серед числівників зафіксовано лише vienas.

Бо він не хоче знати, що я маю, що даєш. Жито. Молоде вино й пиво BrB Hoz 2, 10 (Sie wil nicht wissen / das ischs sey der jr gibt). Розуміємо діяння Святого Духа, ці святі BrP II 138. Ти вважаєш, що я такий? що буду таким, яким ти є BrB Ps 50, 21 (meinestu / ich werde sein gleich wie du)

Бо ці хочуть вірити… Die<w>ą wieną sąntį DP 257₂₃ (wierża… Bogą być iednego) W 429. Причину яких речей одну істоту бачу Vln 53.

Іменникові знахідні відмінки (іноді із залежними словами) можуть за допомогою дієприкметникового звороту пов’язуватися з формою займенника середнього роду tai, tatai. Такі конструкції характерні для творів Й. Бреткуна.

Також вважаю, що люди за власною волею вперті BrB V Moz 9, 13 (das dis Volck ein halstarrig volck ist). Пани орали їхні поля, не вважаючи це за гріх BrB Zach 11,5 (und haltens fur keine sünde)¹².

Іменний компонент GD (N) може також бути невисловленим, мається на увазі. У таких випадках конструкцію утворюють дієприкметниковий зворот і знахідний відмінок іменника, що виконує функцію еквівалента іменної частини присудка.

Nesa Mamah neszinnoia Angelą PONO santį BrB Teis 13,16 (wuste nicht / das es ein Engel des HErrn war). Kaczei Simonas gerai suprata, wilių santį BrB I Mak 13, 17 (mercket / das eitel betrug war) (Пор. конструкції тієї самої зовнішньої форми в 2. 2. 3, у яких знахідний відмінок іменника позначає суб’єкт стану дієприкметника).

Знахідні відмінки іменників і прикметників найчастіше вживаються з būti та формою теперішнього часу дійсного дієприкметника:

a) Вірити, що душа твоя | тіло людини є порохом MŽ II 418. Усе місто знає про мене, що ти доброчесна жінка BrB Rut 3, 11 (weis / das du ein tugendsam Weib bist). Естер сказала, що він належить до її роду BrB Est 8,1 (saget an / wie er jr zugehöret). Через церкви, яких Бог хотів як благочестиве товариство MT 221₁. За цим прикладом можна помітити, що найдорожча любов така, що один одного жаліє й милує, коли один з другим з’єднається BrP II 247. Чи можу вірити, що прощення моє — це прощення Бога? Vln 31₉.

b) Numanai / ta Pondą esanti Teisu SE 75₂₄. Tāwa… darbąy / ludi tāwe santi giara (świadczą iżes ty Bog prawy) PK 78. Iu mokintojei… girdęs mana pamokslą miela santi PsD 246¹³. Asch szinau Ischgelbetoghi mana giwa santi BrP II 40. Elsbeta… paszinsta… gentaine sawa / sunke sancze BrP II 266.

Форми минулого одноразового часу тут значно рідші (близько 10 прикладів).

a) Teip girdim … io tewa buwusi Zacharioschu / io augiwe Elsbi̇eta BrP II 236. Suprantam Schwenta Iana… paschlowinta ir czesninga wira buwusi

¹² Див. також Jer 32, 9; II Moz 32, 9; 32, 22; Sir 29, 6

¹³ Пор.: Bus girdėta, jog nama pamokslas mielas ira (підкреслено, написано той самий текст, що й у PsD) BrB Ps 141, 6 (wird… Lehre hören / das sie lieblich sey).

246

BrP II 234. Тоді виявилося, що самаряни були найгіршими язичниками BrP I 322. І як виявляється, що Карогімас, здається, був якимось дурним старим¹⁴ BrB Іс 1, 3 (beweiset sie / was jene für Narren gewesen sind)

b) Didžukem. Щоб усі зрозуміли | що ми були веселими BrP I 237. Показує Господові, що не був винним | але все ж караюся за нас SP II 128_a.

Форми майбутнього часу також трапляються лише в поодиноких випадках.

a) Те зображення Твого святого Христа, який буде народжений, позначив Vln 61₃. Язичники… вважали, що нещастя юдеїв буде їхнім щастям BrB II Мак 14,14 (hoffeten der Jüden vnglück solt jr glück sein).

b) Щоб люди знали, що його Царство буде не світським | а духовним BrP I 349. Бо сподіваюся, що він буде до вас милостивим і добрим BrB II Мак 9,27 (Er werde sich gnediglich vnd freundlich gegen euch halten). Іанас… знаючи, що сам він невдовзі вже не буде живим BrP I 31. Бо хто знає, чи буде він мудрим або дурним BrB Проп 2,19 (wer weis | ob er Weise oder Toll sein wird?)

У конструкціях із дієприкметниковими зв’язками переважно вживаються дієслова II і III груп; дієслова I групи тут рідші й зазвичай мають значення психічного сприйняття, пор.: Король побачив (тобто зрозумів), що війна була надто запеклою BrB II Цар 3,26 (sahe | das jm der streit zu starck war) Усі GD із дієприкметниковими зв’язками належать до не-об’єктного типу (b). Натомість конструкції, у яких дієприкметник дієслова būti пов’язаний з N, безпосередньо керованим V, є атрибутивними, і дієприкметник у них має конкретне значення існування, пор.: (Йонас) перебуваючи в утробі, пізнав свого Господа | так само й у лоні найсвятішої Діви DP 462₂ (poznal Páná… w żywocie… będącego W 770₂₀.)

Знахідний відмінок дієприкметника дієслова būti у функції зв’язки міг утвердитися лише тоді, коли N вже не вважався об’єктом V, а сполучення NP стало еквівалентним підрядному реченню. За аналогією з реченнями, що мають складений присудок або складену часову форму, усередині GD сформувалися цілком нові синтаксичні зв’язки дієприкметника дієслова būti із знахідним відмінком іменника, займенника чи іншого дієприкметника, відповідні зв’язкам між зв’язкою та іменною частиною присудка (пор. знаю його королем і знаю: він є король). Ці нові синтаксичні зв’язки вплинули й на зовнішню будову конструкції. Іменник або займенник, що відповідає іменній частині присудка, подібно до речення з особовим дієсловом būti (знаю: він є королем), у багатьох випадках набував форми орудного відмінка й таким чином втрачав узгодження з N і P (знаю його королем)

2.2.3.3. Конструкції з орудним відмінком

У писемних пам’ятках XVI–XVII ст. вони становлять близько 28% усіх прикладів із дієприкметниковими зв’язками (співвідношення ≈ 140: 550) і близько 5% загальної кількості GD. У них найчастіше з дієприкметником теперішнього часу поєднується іменник в орудному відмінку.

Вважаємо їх злодіями й грабіжниками BrP II 165. Щоб кожен міг вважати | його справжньою людиною BrP I 132. Римлянин почув, що Симон, його брат, був первосвящеником BrB I Мак 14,17 (höreten das Simon… Hoherpriester war). Його фарисей у своєму серці засудив як не пророка DP 479₄₉ (osądził mnie być Prorokiem W 808). Можемо… хвалитися сміливо, називаючи нас святими мешканцями Baszniczes MT ЛІЖ 3₄.

¹⁴ Від kakius на полях, замість підкресленого в тексті: kakie anie buwa Durnus.

247

Форми знахідного й орудного відмінків іменників подекуди трапляються в реченнях цілком однакового типу й конкурують між собою. Наприклад, у Біблії Й. Бреткуна 12 разів під час виправлення рукопису знахідний відмінок замінено орудним. Однак у XVI—XVII ст. форма знахідного відмінка й далі популярніша й уживається зі зв’язкою більш ніж удвічі частіше.

Форми орудного відмінка іменників подекуди поєднуються також зі зв’язкою минулого й майбутнього часу.

Адже пам’ятай, що ти був слугою в Єгипті! BrB V Moz 24,18 (solt gedenken / das du Knecht…. gewesen bist)¹⁵. Читаємо ius Prarakais ir Mokitoieis buwussius MT (PM) 16^a19. Sauli karalu… rasztas sako… kitur kieturias desimtis metu karalum buwusi (powiada / że dwie lecie królowal) SP I 136¹². Чуємо Maria su Elsbeta… geromis prietelkomis buwuses BrP II 261.

Ponas … noreia… pamokiti (226) …ghi busenti tikru karaliumi ir Wiriausiu Biskupu musu BrP I 226—227. Щоб вони знали, що він не буде світським королем чи паном, а вони — світськими урядовцями BrP II 71¹⁶.

Орудний відмінок прикметників тут трапляється значно рідше, ніж орудний відмінок іменників (так само він рідше трапляється й із особовими формами дієслова būti «бути»).

Це відоме … гідне бути визнаним DP 77¹⁷. (знають, що він гідний W₁ 82). Люди … вважають його праведним MT 88¹⁵. Кого вони хочуть … вважати собі рівним MT LĮŽ 17²⁰.

Чи думаєш, що померла людина знову буде живою? BrB Job 14,14 (Meinstu ein todter Mensch werde wider leben?)

Орудні відмінки прикметників чергуються з формами знахідного відмінка у цілком аналогічних реченнях, пор.: tur ghi ne czistu esanti nusuditi BrB III Moz 13,27 і tur ghi Plehonas neczistu santi nusuditi там само, 13, 11¹⁷ (sol jn… wrein urteilen). За аналогією з прикметниками в одному місці DP вжито також орудний відмінок дієприкметника теперішнього часу пасивного стану, яким безпосередньо перекладено таку саму форму польської мови: tą kurį tikėjo sąnti užmustu DP 198²⁶ (ktorego wierzyli być zabitym W 337).

Займенники kas, kuris, koks іноді вживаються в формах орудного відмінка.

Ким ви вважаєте мене? VEE 156²¹ (wer saget denn jr / das ich sey? Mat 16,15)¹⁸. А ви kuriū mane santi (465) ким мене вважаєте? DP 465—466. Інтригувався, що Христос був таким, яким його чули DP 318²⁹ (iakimgo być slyszeli W 528).

Хоч конструкції з орудним відмінком у текстах XVI—XVII ст. вживаються значно рідше, ніж конструкції зі знахідним (співвідношення приблизно 95: 230), проте в них особливо виразно виявляються змінені синтаксичні зв’язки дієприкметника з іншими членами конструкції. Дієприкметник дієслова būti тут пов’язаний насамперед не зі знахідним відмінком, а з орудним, що відповідає іменній частині присудка. Узгодження дієприкметникової зв’язки зі знахідним відмінком утратило синтаксичне обґрунтування, оскільки іменна частина присудка зі зв’язкою зазвичай не узгоджується у відмінку (дієслівна зв’язка взагалі не має відмінкової форми). Тому дієприкметникову зв’язку іноді починають узгоджувати з відповідником іменної частини присудка — орудним відмінком, зв’язки якого з дієприкметником būti є найтіснішими.

¹⁵ Подібно у V Moz 24,22; 5,15; 15,15; I Sam 24, 21; I Kar 14, 2; Ism 8, 9.

¹⁶ Подібно у BrP I 9.

¹⁷ Подібно у BrB III Moz 13,6; 13,7; 13,8; 13,25.

¹⁸ Подібно у VEE 134¹⁴, 134¹⁸, 156¹⁷, DP 465⁸, Ev 181⁹.

¹⁹ Див. також MP III 30⁴³, 30²⁹, DP 465³³, Ev 181⁹.

248

Вибравши... тих, кого Бог... хоче [мати] святими учасниками благодаті Сина MT 178a₅. Не вважайте мене якимось чужоземцем, що перебуває серед людей BrP II 37. Зціливши чоловіка... показавши себе справжнім Богом | і Спасителем світу BrP II 453. Не вірили, що Христос є істинним Сином Божим BrP II 349. Навчаймося | не вважати людей несправжніми панами BrP II 325. Христос довів, що є істинним Богом BrP I 279. Можна зрозуміти, що він не буде якимось земним царем BrP I 258. Бо я добре знав, що він не зможе залишитися живим після свого падіння BrB II Sam 1,10 (ich wuste wol das er nicht leben kundte).

Що форма орудного відмінка дієприкметника тут зумовлена зв’язками з орудним відмінком відповідника іменної частини присудка, видно з прикладів, у яких поряд із дієприкметниковою конструкцією вжиті з іншим дієсловом дієприкметники зберігають форму знахідного відмінка:

Бачимо... цих людей, які щиро повірили... що він є істинним Богом | і здатний усі... хвороби людські відганяти BrP II 456. Христа, що воскрес із мертвих | і виявився живим (9) разів з’явившись BrP II 9–10.

Тісніший зв’язок дієприкметникової конструкції з відповідником іменної частини присудка іноді виявляється і тоді, коли вона має форму знахідного відмінка: це видно з узгодження за числом, наприклад: Він каже: «Залізо вважає соломинами (а не соломиною!)» / BrB Job 41,18 (er achtet eisen wie stro)

2.2.3.4. Конструкції з родовим відмінком

У старих писемних пам’ятках трапляються два типи конструкцій, у яких функцію зв’язки виконує дієприкметник дієслова būti в заперечній формі.

Одні з них утворюються за звичайною моделлю GD: N, P і пов’язаний із ним інший іменник, що виступає відповідником частини присудка, мають форму знахідного відмінка, наприклад: Тож, знаючи, що ви не є богами, не бійтеся їх BrB Bar 6, 64 (wisset | das es nicht Götter sind). Тоді побачиш, що немає іншого Бога, крім (над рядком: тільки) одного Навуходоносора BrB Judit 6, 2. (wirstu sehen | das kein ander Gott ist). Запитай... знаючи, що я не є нечестивим BrB Job 10, 7. (weissest | wie ich nicht Gottlos sey)²⁰.

В інших випадках заперечний дієприкметник būti, подібно до особової форми дієслова (пор. я побачив: ти є і я побачив: тебе немає), пов’язується з родовим відмінком заперечення й сам має форму родового відмінка. У старих писемних пам’ятках (особливо в Й. Бреткуна) знаходимо такі конструкції з дієприкметниками різних часів:

Щоб ти довів, що немає мені рівного на всій землі II Moz 9,14 (innen werden solt | das meins gleichen nicht ist in allen Landen). І щоб язичники пізнали, що немає іншого жодного... Господа Tob 13, 4 (erkennen | das kein allmechtiger Gott ist). Бо ти знаєш, що серед нас немає жодного I Kar 5, 6 (du weissest das bey vns niemand ist). Тож зваж і це: немає жодної людини такої доброї та святої SE 65₂₆.

Люди того краю кажуть, що жодної повії там не було I Moz 38, 22 (sagen die Leute... es sey keine Hure da gewesen).

Сподіваймося на краще — біди не буде Jer 8, 15 (verlasset euch drauff | Es solle keine not haben).

²⁰ Див. також BrB I Moz 31, 5; 44, 31; II Moz 2, 12; I Kar 22, 33; MT (PM)1, 15.

249

Такі родові відмінки іменника та дієприкметника можуть уживатися паралельно з відповідними конструкціями зі знахідним відмінком, залежними від тих самих дієслів без заперечення, пор.: Er regit nu, mane vieną santi, ir nesanczio niewieno Diewo prieg manens? BrB V Moz 32, 39 (SEhet jr nu | das Ichs allein bin vnd ist kein Gott neben mir?)

Форму родового відмінка заперечення можуть мати також конструкції з дієприкметниками інших дієслів, наприклад: Tūgi nu numanat, niewieno szodzio PONO ant szemes nepūlusio BrB II Kar 10, 10 (erkennet… das kein wort… ist auff die erden gefallen).

Так само утворені відповідні партитивно-генітивні конструкції з позитивними формами дієприкметника būti, наприклад:

Turim szinnoti | tokiu kleidunu pamoksle | isch pradzio swieto buwusiu | dabar sancziu ir ikki galo Swieto busencziu BrP II 309 (пор. знати: були й будуть обманщики).

Тут бачимо взаємні відношення залежності між дієприкметником та іменником (займенником): негативна форма дієприкметника визначає родовий відмінок іменника і водночас узгоджується з ним.

Подібно до конструкцій із партитивним генітивом, дієприкметник дієслова būti узгоджується з родовим відмінком іменника, залежним від прислівника daug.

Pagonis… daug Dievu tare essanczu BrP II 180. Daug szmoniu | nug pradžios swieto buwusiu | bet wissas numirusias girdim BrP II 6. Er neszinai, paskui daugiaus wargu busencziu (може бути)? BrB II Sam 2, 26 (Weisestu nicht | das hernach möcht mehr jamers werden?)

У таких конструкціях дієприкметник зберіг лексичне значення існування. Подібно до прислівників daug, mažai уживаються також родові відмінки дієприкметників з іншими лексичними значеннями, пор.: Janas ischwiddens daug Phariseuschu ir Sadduceuschu savo krikschtop atencziu | bilba iemus BrP II 240²¹.

Відмінкову форму дієприкметника тут визначають його зв’язки з родовим відмінком іменника. Однак за аналогією зі звичайними випадками GD поруч із родовим відмінком іменника зрідка вживається також знахідний відмінок дієприкметника дієслова būti, наприклад: Hoitmanas Sýrios girdeia, gerūsius pas Judą sanczius, ir daug Szmonių kruwoj essanczias BrB I Mak 3, 13 (hôret… das ein gros Volck bey einander war); пор. відповідні випадки з дієприкметниками інших дієслів: Rasche regim atspraschiusius daug schwentu szmoniu BrP II 414.

Отже, у не-об’єктних конструкціях, де дієприкметник виконує функцію зв’язки, а також в інших розглянутих тут випадках чітко спостерігається варіювання відмінка дієприкметникового члена. Воно зумовлене новими синтаксичними відношеннями, що сформувалися всередині конструкції. Із послабленням відношення керування між V і N послабилося узгодження між N і P, а дієприкметник почали формально пов’язувати з іменником, що відповідає іменній частині присудка. Нові синтаксичні відношення між членами речення розхитали попередню граматичну структуру GD і створили сприятливі умови для проникнення та поширення незмінюваних дієприкметникових форм — напівдієприкметників. Саме конструкції розглянутого тут типу з орудним і родовим відмінками, у яких узгодження між N і P найбільше порушилося, були одними з перших і найдавніших осередків поширення напівдієприкметника в GD (пор. 4. 1. 1 і 4. 1. 6.).

²¹ Див. також BrP II 308, 346, 455; щодо відповідних напівдієприкметникових конструкцій пор. авт., „Baltistica“, IV(2), 1968, с. 197—198.

250

2.3. Іменний член

Іменним членом (N) у GD виступають знахідні відмінки іменників, займенників, а зрідка й прикметників або числівників, ужитих субстантивовано.

2. 3. 1. Іменники, що утворюють N, можуть бути назвами конкретних і абстрактних предметів.

Серед іменників із конкретним значенням найчастіше вживаються ті, що позначають осіб або взагалі живих істот, які діють. Вони можуть бути власними (a) і загальними (b).

a) І Давид побачив Саула, який вийшов BrB I Sam 23, 14. Олександр зрозумів, що Деметрій шукає Йонатана як друга BrB I Mak 10, 15.

b) І побачив жінку, що сиділа на червоному звірі BrB Apr 17, 3. Тут же знайдете Оліфанта, прив’язаного VEE 54₉. Читаємо... самарян, які вбили стільки тисяч людей BrP I 106.

N утворюють також інші назви предметів, наприклад:

Коли побачив усі речі цього світу покинутими DP 554₃. Князі... побачили, що вогонь нічого їм не заподіяв BrB Dan 3, 27.

Іменники з абстрактним значенням у GD вживаються рідше:

Зустрівши такі дорогоцінні блага, що нам з милості даруються без заслуг MT 71₉. Коли побачите гидоту спустошення... що стоїть на святому місці Ev 139₁₂. Як багато великих діл ми чуємо, що їх учинили BrB Luk 4, 23. Хто торкнувся мене? BrB Luk 8, 46.

З тим самим дієприкметником можуть бути пов’язані й кілька іменників.

Звідки ти знаєш, що Саул і його син Йонатан померли? BrB II Sam 1, 5.

Іменник, що утворює N, може поширюватися іншими залежними словами або навіть підрядними частинами.

Юда та його друзі зрозуміли, що Деметрій, син Селевка, прибув до Триполі... BrB II Mak 14, 1. Вона прагнула побачити свого милого... хлопчика, який, не знаючи, що тепер зло, був убитий BrP I 106.

Прикметники, числівники й дієприкметники виступають іменним членом дуже рідко й лише тоді, коли мають значення іменників (або коли іменник мається на увазі), наприклад:

Таким чином вони називають тих, хто помер і не помер, які нічого іншого не приймають устами тіла MT 161₁₅. І він повернувся й показав батькові Товії одного вбитого, що лежав на вулиці BrB Tob 2, 3 (das einer auff der gassen tod lege). І також вони називають тих, хто зітхає, не бажаючи | і не маючи змоги їм протистояти MT 179₅.

2. 3. 2. Займенники дуже часто виступають іменною частиною GD. Особливо поширені особові займенники, серед яких найчастіше трапляються форми 3-ї особи (jis, ji та вживані в їхньому значенні anas, ana).

Дух не має тіла й кісток, як бачите, що я маю BrP II 30. Пан... знає, що ми всі багато говоримо Богові BrP II 486. Знаю, що ти все можеш BrB Job 42, 2 Regeiot g hy enti VEE 73. Чуємо, як вони говорять MP 206₂. Бо знає, що вона сама не може врятуватися BrB Išm 13, 16,... Почувши... як вони ганьблять | і зневажають BrP I 301.

З інших займенників у GD частіше трапляються цей, той, інший, зрідка — весь.

Тут ми знаходимо людей, які повстають проти нас BrB Luk 23, 2. Тих, кого називаємо позбавленими вічного спасіння MT LĮŽ 6₄. Побачив інших, що стояли на ринку SP I 317₇. Бачимо не всіх християнами BrP I 249.

251

Іменну частину GD можуть становити також відносні займенники, наприклад: Ką cionai regime kūniškai padarita sienose, tatai dvasiškai tęssi širdissė DP 577³³. Ezechiel ápe ánus kaulus sakie | kur ius regiejo laukie gulinczius MP 165^a9.

Загалом іменною частиною GD можуть бути всі ті слова, які виступають і підметом дієслівного речення. Відповідно до переважних тенденцій вираження N, GD відповідає абсолютному давальному, також обґрунтованому сполученням непрямого відмінка з дієприкметником (пор. LKK V 67 і далі).

2. 3. 3. Окрему групу становлять GD, у яких особовий або зворотний займенник, що виступає іменною частиною, позначає того самого діяча, що й підмет речення (суб’єкт дії дієслова та дієприкметника збігається). Такі GD — характерна особливість давніх писемних пам’яток, яка в сучасній мові трапляється дуже рідко. Найчастіше так уживається знахідний відмінок зворотного займенника, наприклад:

Він сказав | що сам є царем юдеїв VEE 207²². Тож уявімо себе | справедливо покараними | і тими, хто зазнає суворіших мук MT 186^g. Він сказав їм, що вони хочуть це зробити BrB II Mak 7, 26.

Значно рідше N, що позначають того самого суб’єкта, мають форми знахідного відмінка особових займенників: mane, tave, mus, наприклад:

Тоді Я покажу Себе перед очима народів, як святого BrB Ezech 28, 25. Чи знаєш ти, коли народився? BrB Job 38, 21. Щоб ми могли вірити, що маємо прощення гріхів Mž II 376.

Ці конструкції насамперед пов’язані з проблемою називного відмінка з дієприкметником (nominativus cum participio)¹, тому тут докладніше не розглядаються.

2. 3. 4. Іменна частина GD може бути зовсім невираженою. Випадки еліпсису N трапляються тоді, коли суб’єкт дії дієприкметника згадується в тому самому або сусідньому реченні чи виводиться з контексту й ситуації, наприклад:

Правду кажу вам, але я не знав, звідки вони BrB I Joz 2, 4. Бо ж літери на хресті, а мудрі книжники збагнули: там вони вином залиті, а тут — олією помащені DP 426².

Інший характер мають конструкції, у яких безособово вживаються форми середнього роду дієприкметників теперішнього й минулого часу дійсного способу, а їхня дія не пов’язується з жодним конкретним діячем, наприклад:

Ви чули, що сказано давнім: не вбивай BrP II 188. Святий, почувши, що говорять про чорта… ніяк цього не допускає BrP I 293³.

Від дієприкметника середнього роду іноді залежить інше GD, наприклад: Szmones Abuse girdeia kalbama Simri sudereghimą padarusį BrP I Kar 16, 16 (див. 2. 1. 4. 2). Замість активних дієприкметників у таких випадках від найдавніших писемних пам’яток уживаються дієприслівники⁴.

¹ Su nom. c. part. jas sieja jau D. Kleinas, žr. Grammatica Litvanica, 1653, p. 165; dėl šių konstrukcijų genetinio ryšio plg. A. Bielenstein, Lettische Grammatik, Heidelberg, 1923, § 817; E. Tangl, Acc., p. 50; I. Marvan, О некоторых предикативных функциях литовского причастия, „Kalbotyra“, IV, Vilnius, 1962, p. 35—36; Verbum infinitum в балтийских языках и его отношение к славянскому состоянию, Slavica Pragensia, II, 1960, p. 13 (kur kalbamo tipo konstrukcijos laikomos nepaliudytomis); kiek kitaip aut., Donum Balticum, Stockholm, 1970, p. 10.

² Подібно DP 165₁, 407, 265₉₇, WP 6, SIG I 58₂₇, II 111₅; RG 539₁₄.

³ Подібно BrB Пам 5, 7; I Єз 22, 11—12; I Мак 16, 21. Щодо відповідних GD у латиській мові див. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 1001.

⁴ Див. автора, „Baltistica“, IV (2), 1968, 197 і наст.; там само щодо одного проблематичного випадку з дієприкметником теперішнього часу активного стану обов’язкової форми, с. 198.

252

Близькими до цих конструкцій є зрідка трапляні GD, у яких N становить займенник середнього роду, напр.: Пам’ятай це, як Господь постановив BrB Сир 41, 5; у подібних випадках уживається також форма середнього роду дієприкметника теперішнього часу активного стану esą, напр.: воістину кажу, що є BrB II Пет 1, 13⁵, однак переважають дієприслівники.

2. 4. Огляд граматичних форм GD показує, що цю конструкцію в старій литовській мові можуть утворювати майже всі слова та їхні сполучення, які керують підрядною частиною підрядного з’ясувального речення. Водночас залежні члени GD за своїми синтаксичними властивостями відповідають підметові й присудкові дієслівного речення. Маючи дієслівне керування та інші властивості дієслова (за винятком категорії особи й форм способу), дієприкметник у цій конструкції може приєднувати різні відмінки з прийменниками й без них, інфінітив разом із залежними від нього словами, сам виконувати роль зв’язки й утворювати відповідники складених дієслівних форм і складеного присудка. Інакше кажучи, дієприкметник тут має ті самі конструкційні можливості, що й особова форма дієслова. Тому в старих писемних пам’ятках GD нерідко розростається у складну розгорнуту конструкцію, до якої входять інші конструкції та підрядні частини підрядних речень.

Хоча первинна модель GD є спільною для всіх індоєвропейських мов, що мають відповідні дієприкметникові форми, така різноманітна й складна структура цієї конструкції, яку ми бачимо в старій литовській мові, є вже наслідком пізнішого окремого розвитку. За обсягом уживання та різноманітністю синтаксичного розвитку GD старої литовської мови посідає особливе місце серед відповідних конструкцій індоєвропейських мов.

Найбільше спільних рис GD литовської мови має з GD латиської мови, де трапляються ті самі дієприкметникові форми (у сучасній мові переважно застиглі), які можуть уживатися не лише після перехідних, а й після деяких неперехідних дієслів (напр., šķist «здаватися»⁶), хоча й не такою мірою, як у старій литовській мові. У пам’ятках прусської мови GD не зафіксовано (очевидно, через дослівний переклад). Серед інших мов найближчою до литовської є GD давніх слов’янських мов із відповідними формами дієприкметників -nt-, -us-, -mo- та -to-, які мають подібні значення й синтаксичні властивості. Спільними для балтійських, слов’янських і германських мов є не об’єктні конструкції з дієсловами психічного сприйняття й мовлення⁷, також пов’язані з уживанням знахідного відмінка у значенні віддаленого об’єкта (див. 1. 6.). Нарешті, майже в усіх індоєвропейських (і не лише індоєвропейських) мовах GD можуть утворювати дієслова фізичного сприйняття (особливо зору й слуху)—

⁵ Докладніше див. автора, op. cit., с. 202–204.

⁶ Пор. Škīta mani neprotuotam (nepruotuoat) B W 8683, J. Endzelīns, op. cit. p. 1001.

⁷ Утім, у слов’янських мовах вони значно рідші, ніж у литовській: у старослов’янській мові, де близько 90% GD утворюють дієслова фізичного сприйняття, за словами R. Ružička, вони «особливо рідкісні», R. Ružička, Das syntaktische System der altslavischen Partizipien und sein Verhältnis zum Griechischen, Berlin, 1963, p. 240, 243; крім того, тут вони вживаються лише з кількома дієсловами згаданих значень: minėti, razuměti, (u)vĕděti, glagolati, kazati, див. R. Večerka, Syntax aktivních participií v staroslověnštině, Praha, 1961, p. 57–58. Дуже обмежене їхнє поширення й у давньоруській мові, див. А. Потебня, op. cit., p. 308 і наст.; АН СССР, Сравнительно-исторический синтаксис восточнославянских языков, М., 1968, p. 124; щодо старочеської мови див. J. Gebauer, Historická mluvnice jazyka českého, Praha, 1929, p. 600; Dvořák, Vývoj přechodníkových konstrukcí ve starší češtině, Praha, 1970, p. 160 і наст. Подібна ситуація й у давніх германських мовах: тут також переважають конструкції з дієсловами зі значенням «бачити», «відчувати», «знаходити», див. O. Behaghel, Deutsche Syntax, II, Heidelberg, 1924, p. 388–390, 417–418; А. М. Мухин, Функциональный анализ синтаксических элементов, М.-Л., 1964, p. 104–105, 188–189.

253

дієслова⁸. Однак марно шукаємо паралелі в інших мовних сім’ях для давньол. лит. GD з неперехідними дієсловами (3-ї групи), іменниками, модальними та іншими словами (4-ї групи). У тих випадках вираження напівпредикативних відношень, де в литовській мові поширилася GD, багато інших мов узагальнили інфінітивні конструкції. За обсягом уживання та значеннями слів, що виступають головними членами, лит. GD приблизно відповідає лат. acc. cum participio і acc. cum infinitivo, узятим разом⁹. Подібну, але значно менш виразну картину бачимо і в давніх германських мовах (готській, давньоверхньонімецькій, давньоанглосаксонській)¹⁰, де інфінітивні (як і дієприкметникові) конструкції після дієслів сприйняття та мовлення стимулювалися прикладами з грецької та латинської мов; у подальшому розвитку цих мов інфінітивні конструкції міцно закріпилися у значенні, властивому не об’єктній GD литовської мови. Ще більше вживання інфінітивних конструкцій замість acc. c. part. розширили романські мови¹¹.

Литовська GD відрізняється також різноманітністю синтаксичної будови та реченнєвим характером. Тут уживаються форми активних і пасивних дієприкметників усіх часів (за винятком порівняно нових дієприкметників теперішнього часу необхідності), навіть активні й пасивні дієприкметники майбутнього часу, яких не знаходимо ні в слов’янських, ні в германських мовах. Активні дієприкметники в GD відповідають простим формам особових дієслів, а пасивні — складеним формам пасивного стану; в останньому випадку вони можуть уживатися як із дієприкметниковими зв’язками, так і без них. Хоча конструкції з дієприкметниковими зв’язками утворювалися також у слов’янських¹² та германських¹³ мовах, обсяг їхнього вживання аж ніяк не дорівнює литовській GD. У цьому відношенні до литовської мови значно ближча грецька acc. c. part. із частими знахідними формами дієприкметника ὤν¹⁴, хоча її вживання тут також обмежують конструкції з інфінітивними зв’язками (ἔνιαι тощо).

⁸ Їх засвідчено вже в хетських текстах, див. A. Hahn, Genesis of the Infinitive with Subject—Accusative, TAPA, 81 (1950), p. 128. Щодо GD в авестійській мові зі значенням «бачити» див. E. Kieckers, Historische griechische Grammatik, IV, Syntax, Berlin u. Leipzig, 1926, p. 89.

⁹ Особливо варте уваги в цьому відношенні вживання acc. c. inf. у позиції називного відмінка підмета з екзистенційними дієсловами apparet, liquet, constat, convenit, sequitur, efficitur, словосполученнями з модальним значенням verum est, verisimile est, credibile est, certum est, навіть із субстантивними предикативними словосполученнями fama est, spes est, testis sum (!) тощо, — тобто саме в тих випадках, де в давніх литовських писемних пам’ятках знаходимо GD після слів 4-ї групи; пор. A. Ernout, F. Thomas, Syntaxe latine, Paris, ²1953, p. 321; пор. також лит. GD із пасивними дієприкметниками середнього роду sakoma, žinoma та такі лат. acc. c. inf., як dicitur Gallos in Italiam transisse або adesse Romanos nuntiatur, див. там само, p. 327.

¹⁰ Щодо готської мови пор. W. Willmanns, Deutsche Grammatik, III, 1, p. 118–121; щодо давньоанглосаксонської мови — M. Callaway, The Infinitive in Anglo-Saxon, Washington, 1913, p. 120 і наст.; B. H. Ярцева, Исторический синтаксис английского языка, М.—Л., 1961, p. 231–232; А. М. Мухин, op. cit., p. 120, 188 і наст.

¹¹ Щодо французької мови пор. H. Nilsson—Ehle, L’attribut de l’objet en français, „Studia Neophilologica“, 25, № 3, p. 109 і наст.; H. B. Соколова, Трёхчленные глагольные словосочетания в современном французском языке, сб.: Грамматика, фонетика и стилистика романских языков, 1971, p. 251 і наст.; A. Ernout, F. Thomas, op. cit., p. 283; щодо інших романських мов див. M. Manoliu Manea, „Accusativus cum infinitivo“ dans les langues romanes, „Cahiers de linguistique théorique et appliquée“, VI, 1969, p. 125–136.

¹² Порівняльно-історичний синтаксис східнослов’янських мов, Члены предложения, М., 1968, p. 126–127; R. Večerka, op. cit., p. 58.

¹³ Пор. давньоанглосакс. Ie hine cūðe niht wesende Beowulf 372 «я знав, що він був дитиною» K. Yamakawa, The two constructions: „Acc. and Participle“ and „Genetive and Gerund“, „Annals of the Hitotsubashi Acad.“, 8, № 1, Tokyo, 1957, p. 49.

¹⁴ Див. R. Kühner, Ausführliche Grammatik der Griechischen Sprache, II. 1, Hannover, ²1870, p. 611 і наст.

254

Можливості утворення GD, успадковані з періоду спільноіндоєвропейської мови, у старій литовській мові були розвинені до найвіддаленіших меж. Передумови для цього створювали численність і продуктивність дієприкметникових конструкцій у народній мові. Дієприкметникові конструкції з непрямими відмінками, які в слов’янських і германських мовах підтримувалися літературною традицією та впливом класичних мов, у литовській мові спиралися на живе вживання, формувалися й поширювалися на його ґрунті. У цьому відношенні їхній розвиток важливий як для історичного мовознавства, так і для загальної типології мов.

3. Знахідний відмінок із дієприкметником і підрядне з’ясувальне речення

3. 1. Для розвитку синтаксичних відношень у GD величезне значення мала синонімічність цієї конструкції з підрядними з’ясувальними реченнями.

Поряд із подвійним знахідним відмінком із дієслівними прикметниками, а згодом — із дієприкметниками, що розвинулися з них (напр.: бачу батька, який іде), в індоєвропейських мовах здавна були звичними й такі вислови паратактичної форми, як бачу: батько йде. У литовській мові вони збереглися до наших днів¹ (особливо в діалектах і фольклорі), однак нині в літературній мові їх зазвичай уживають лише з певною стилістичною метою (щоб підкреслити несподіваність, надати оповіді розмовного забарвлення тощо). У писемних пам’ятках XVI–XVII ст. вони трапляються за обставин, подібних до тих, за яких уживалося GD, але значно рідше, напр.:

Schitai ghi esti taw Mote, kamgi tarrei ghi est mana sessu? BrB I Moz 26, 9. Kitti wel isch Szidu ape lana dumnoia | ghis ira prarakas koksai BrB I 42. Nes pasakia: esmi sumumi Diewo SE 261, 24.

GD і асиндетично приєднаний член речення іноді залежать від того самого дієслова й відповідають цілком однаково побудованим конструкціям оригіналу, пор.:

Sakikite sawa Brolims Ammi, anis ira mana Sźmones, ir iusu Sęserei, įę sanczę malonie BrB Hoz 2, 3 (Sagt ewern Brüdern (Ammi) sie sind mein Volck | vnd zu ewr Schwester (Ryhamo) Sie seyn in gnaden).

Із таких висловів паратактичної форми сформувалися підрядні з’ясувальні речення, що вживалися в тому самому синтаксичному оточенні й згодом стали синтаксичними синонімами GD. На початку писемної традиції вони вже були широко поширені, хоча на значній частині литовської мовної території, принаймні в жемайтських і західноаукштайтських діалектах, сфера їхнього вживання тоді, імовірно, ще не зрівнялася зі сферою вживання GD. Про це можна судити з давніх пам’яток, у яких відображено особливості цих діалектів. Хоча вживання підрядних з’ясувальних речень після дієслів сприйняття в них стимулювалося німецькими, польськими та латинськими оригіналами, на які, своєю чергою, вплинули грецькі й давньоєврейські першотексти², GD іще було тут значно звичнішим і популярнішим. Особливо це стосується порівняно рідкісних оригінальних джерел. Наприклад, в оригінальному литовському вступі до «Перлів» С. Вайшнора поряд із 10 конструкціями GD і 4 конструкціями називного відмінка з дієприкметником (nominativus cum participio) знаходимо лише 6 синонімічних речень із jog і 1 із kad. Відповідних з’ясувальних—

¹ Plg. E. Hermann, Über die Entwicklung der litauischen Konjunktionalsätze, Jena, 1912, p. 5.

² У грецьких текстах Нового Завіту з’ясувальні речення після дієслів сприйняття поширилися під впливом давньоєврейської мови, у якій вони трапляються частіше, ніж дієприкметникові конструкції типу GD; див. M. Johannesson, Der Wahrnehmungssatz bei den Verben des Sehens in der hebräischen und griechischen Bibel, KZ, 64 (1937), 3–4, с. 145–260, особливо с. 157, 242. Натомість для індоєвропейських мов, принаймні після дієслів зорового сприйняття, з’ясувальні речення, імовірно, здавна не були характерними; пор. там само, с. 252–253.

255

Кількість підрядних речень у всьому перекладі «Жемчуги» (приблизно 100 за орієнтовними підрахунками) також не дорівнює кількості GD. На с. 50–200 у Вілента в «Євангеліях і посланнях» ужито близько 80 пояснювальних речень із jog, отже, їх кількість дещо перевищує кількість GD³; однак, зважаючи на переклад із німецької мови, де в усіх відповідних випадках були підрядні речення, а також на сакральний характер тексту, що перекладався, і потребу дотримуватися букви оригіналу, таке співвідношення згаданих конструкцій безсумнівно свідчить про більшу поширеність GD⁴. Те саме можна сказати про твори Й. Бреткуна, авторові яких, широко вживаючи GD, щоразу доводилося долати вплив оригіналу. Варто зазначити, що в багатьох місцях частково оригінальної «Постилі» Й. Бреткуна пояснювальні речення не трапляються частіше за GD.

Інша картина спостерігається в давніх писемних пам’ятках, що представляють східні або так звані середні аукштайтські говірки. Тут пояснювальні речення значно, подекуди вдесятеро й більше, переважають GD за частотністю. Наприклад, лише на с. 440–470 «Постилі» М. Даукши вжито 85 пояснювальних речень із jog (це більше ніж половина від загальної кількості GD, виявлених у «Постилі»); оскільки й в інших частинах тексту пояснювальні речення вживаються не рідше, на підставі цих даних можна зробити висновок, що їхнє співвідношення з GD становить приблизно 10: 1; це підтверджують і наведені Е. Германном дані про вживання пояснювальних речень у фрагментах «Постилі» та в Катехизмі М. Даукши. На с. 6–33 «Пунктів» К. Ширвіда вжито 17 пояснювальних речень із jog і kaip (за таблицею Е. Германна); якщо в інших місцях вони трапляються з такою самою частотою (на це вказують наші орієнтовні підрахунки на с. 34–380 SP I), то тут співвідношення пояснювальних речень і GD становить 5: 1. Ще в кілька разів частіше пояснювальні речення вживаються в анонімній «Постилі» 1600 року, де GD загалом трапляється порівняно рідко; широке поширення цих речень відображають також Біблія Б. Хилінського, Катехизм М. Петкевича та інші тексти. Хоча дані цих писемних пам’яток, зважаючи на вплив оригіналів та інші особливості техніки перекладу⁵, аж ніяк безпосередньо не відображають справжнього співвідношення згаданих конструкцій у живій мові того часу, вони все ж чітко свідчать, що у XVI–XVII ст. на значній частині литовського мовного ареалу пояснювальні речення зі сполучниками jog, kad, kaip тощо після дієслів сприйняття, мовлення та інших коментативних дієслів були досить поширеними й за частотою вживання подекуди, ймовірно, переважали GD.

3.2. Майже всі GD, що трапляються в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., можна замінити пояснювальними реченнями з jog або kad, не спотворюючи змісту тексту (але не навпаки, оскільки сфера вживання речень із kad і jog значно ширша). Синонімію GD та пояснювальних речень підтверджують й інші особливості їхнього вживання.

3.2.1. Порівнюючи тексти, перекладені з того самого оригіналу, бачимо, що відповідні місця одні автори перекладали за допомогою GD, а інші — пояснювальними реченнями. Пор.:

Sakot Beelzebubi mani išmetineunti welinus SP II 43₁₂. — Bilote / idant asz Beelzėbube iżtremdinėcże welinuwas DP 117₄₀. — Sakote nesang | iuog asz Beelzebubba mace izmetineiu welinus SE 63₁₃.

O Pilotas regiedams… tů daugiau didesni trunksma santi… priesudija VEE 205. — O kaip regėjo Pilotas… kaip io didesnis trunksmas stoiosi BrB Mat 27, 24⁶.

³ Пор. статистичні дані про вживання GD у LKK, 11 (1969), с. 54–55.

⁴ Інше співвідношення цих конструкцій в «Енхиридіоні», де поряд із 7 GD вжито 41 пояснювальне речення зі jog і jeng, див. E. Hermann, op. cit., додаток.

⁵ Пор. авт. LKK, 5(1962), с. 50–51; LKK, 11(1969), с. 52 і далі.

⁶ Подібно й у SE 259₁₇.

256

І, оглянувшись, побачили, що камінь відвалений від гробу BrP I 399. – І побачивши, що камінь відвалений VEE 56⁷.

3.2.2. Те, що GD і підрядне пояснювальне речення вважалися паралельними засобами вираження, здатними замінювати одне одного, очевидно видно з виправлень у Біблії Й. Бреткуна. Виправляючи рукопис перекладу, сам перекладач замінив багато пояснювальних речень, які зазвичай відповідали реченням німецького оригіналу з daß, wie тощо, на GD, наприклад:

Щоб вони зрозуміли, що вогонь… знищує плоди ворогів (виправлено з: що вогонь знищує плоди ворогів) Муд 16, 26 (Auf das sie inne würden | wie das fewr… der Feinde früchte verderbete).

О Господи, навчи мене, що мені належить скінчитися і що дні мої пораховані, і мені належить померти (виправлено з: що мені належить скінчитися, і дні мої пораховані, і я маю піти Ps 39,5 (lere doch mich | das ein ende mit mir haben mus… vnd ich davon mus).

І відразу рознеслася чутка, що він перебуває в домі (виправлено з: що він був у домі) Марк 2,2 (vnd es ward rüchtbar | das er im Hause war; quod in domo esset⁸).

Ніхто не може скаржитися, ніби він не допомагає (що він не допомагає) (від «як» до дужок підкреслено) Сир 40 (vnd man darff vber keinen mangel klagen | an seiner Hülffe).

Особливо багато таких виправлень у рукописі перекладу Нового Завіту. Наприклад, лише в перекладі Євангелія від Івана Й. Бреткун замінив близько 20 пояснювальних речень реченнями з GD⁹; приблизно 10 таких виправлень знаходимо також у Євангелії від Матвія¹⁰ (загалом у Новому Завіті їх понад 40)¹¹. Натомість у Євангелії від Луки, перекладеному з латинської мови, під час виправлення рукопису виявлено лише одне місце, де GD вжито замість пояснювального речення.

Якби господар знав, о котрій годині прийде злодій (над підкресленим угорі: в котру годину злодій мав прийти), то справді пильнував би Лук 12,39 (si sciret… qua hora fur veniret).

Іноді пояснювальне речення та GD залишено в рукописі обидва, і вони йдуть поруч як два можливі й рівнозначні за змістом варіанти перекладу.

Щоб ніхто не сказав, що я хрестив на своє ім’я (що я хрестив на своє ім’я) I Кор 14 -15 (Das nicht jemand sagen möge | Ich hette auff meinen namen getaufft).

Щоб ти пізнав, що Всевишній має владу над царством людей (Всевишній має владу над царством людей) і віддає його тому, кому хоче. Дан 4,22 (das der Höchest Gewalt hat… vnd gibt sie).

Протилежні приклади, де GD замінюється пояснювальним реченням, трапляються дуже рідко, наприклад:

⁷Подібним чином варіюються й переклади цього місця з польського оригіналу, пор. DP 184, SP II 225₈, Ev 64₅ – GD, але SE 79,5 – пояснювальне речення. Пор. також переклад Лук 24,20 у BrB II 17–GD, SP II 235₁₈, Ev 67₃, DP 189₂₀ – пояснювальне речення з iog, SE – пояснювальне речення з kad.

⁸ Див. також BrB Іс 1,3; 18,13; Тов 9,1; 10,9; Бел 23; II Мак 2,25 та ін.

⁹ Jon 1,32; 4,1; 6, 15; 7, 26; 7, 32; 8, 54; 9, 20; 9,31; 11,7; 11,13; 11,17; 12,12; 12,34; 19,10; 19,33; 21,17; 21,24.

¹⁰ Plg. Mat 5,17; 10,34; 14,5; 16,13; 16,14; 17,10; 17,13; 21,26.

¹¹ Пор. також Мк 2,8; 2,10; 11,32; 15,39; 16,4; Дії 9,27; 10,3; 14,19; Рим 2,3; 2,15; 4,21; I Кор 4,9; 6,19; I Кор 7,3; Гал 1,20; Фил 1,30; 2,22; Євр 11,14.

17. 520

257

І інший раз проходячи… побачив на вулиці одного вбитого, що лежав (на полях: що один померлий лежав на вулиці) Тов 2,3 (що один лежав мертвий на вулиці).

Щоб світ знав, що він може (випр. з: що він може) Йов 37,7.

3.2.3. Найкращі автори XVI—XVII ст. намагалися використати паралелізм конструкції з дієприкметником у знахідному відмінку (GD) та пояснювальних підрядних речень зі стилістичною метою. Перекладаючи одні пояснювальні речення з німецької чи польської відповідними литовськими реченнями, а інші — конструкцією GD, вони уникали повторення тих самих висловів і монотонності. Підрядне речення цілком тієї самої структури. Й. Бреткунас в одному реченні перекладав відповідним підрядним реченням із kad або jog, а в іншому, сусідньому реченні — конструкцією GD. Пор.:

Якщо скажемо, що вона була з Неба, тоді він скаже нам: Чому ж ви їй не повірили? А якщо скажемо, що¹² вона була від людей, то маємо боятися людей Мат 21, 25—26. (Скажімо, | що вона була з Неба… Скажімо ж, | що вона була від людей).

Подібне варіювання траплялося і під час перекладу двох підрядних частин того самого пояснювального речення: одну перекладали підрядною частиною зі сполучником jog, kad чи подібним, іншу — конструкцією GD.

Об’яви цього дня, що Ти — Бог в Ізраїлі, а я — Твій слуга, і що все це я зробив за Твоїм словом BrB I Цар 18,36 (Дай сьогодні знати, | що Ти Бог… і що я все це… зробив).

Одні посланці зустрічають тут інших, щоб сказати вавилонському цареві, що його місто захоплене… а переправи перекриті, і воїни занепали духом. BrB Єр 51, 31—32 (цареві… повідомити, | що його місто захоплене… і воїни знеохотилися¹³).

А Пілат, побачивши, що нічого не може вдіяти, а натомість заворушення дедалі більшало… свідчить VEE 205¹⁶.¹⁴ (Але Пілат побачив, | що нічого не може вдіяти, | а натомість заворушення ставало дедалі більшим).

Підрядна частина пояснювального речення та група NP, що залежать від того самого дієслова, стоять поруч і в оригінальних текстах.

Ми, крім того, дослідили, що багато куршів і литовців… чинять поклоніння богам або ідолам… і вважають, що образи, які вони роблять, творять чудеса, а також дотримуються інших шкідливих обрядів або вірувань і чаклувань IF 10—20.

Навчився з цього Божого Сина, що заради нас, людей, Він народився людиною, і що багато добра нам, нужденним, походить від Нього через Його спокуту. Тож… навчаймося… BrP I 76.¹⁵

3.2.4. Через функціональну еквівалентність конструкції GD та пояснювального речення в давніх писемних пам’ятках трапляються випадки контамінації обох конструкцій: за зразком підрядної частини підрядний сполучник, відносний прислівник або займенник уживається також на початку GD¹⁶, наприклад:

І не читаємо, що (Марія) промовила в Євангелії Святого більше, ніж чотири рази DP 474⁵⁴. Щоб твердо повірили | що (26) через той гріх-

¹² Вище — jog.

¹³ Пор. також Єзек 20,48; Юдит 6,13; I Мак 3,13; 14,21; 7,25.

¹⁴ Цілком подібна конструкція DP 167¹⁹ відповідає реченню оригіналу з iš.

¹⁵ Подібно BrP I 422, II 241, 403, 456—457, 475, Vln 65⁷.

¹⁶ Див. також 2. 2.3. Подібно контамінують із підрядними реченнями й інші напівпредикативні дієприкметникові конструкції, наприклад, абсолютний давальний, див. LKK, 5 (1962), с. 79 і далі.

258

кус речень звільнених Небу Vln 28–29¹⁷. Тоді випусти її, куди хочеш, і ти її не побачиш. BrB V Moz 21, 14 (wo sie hin wil). А як Сонце зайде, відійдуть, як невідомі, де залишилися BrB Nah 3, 17¹⁷ (wo sie bleiben). І чоловіки не знали, куди я пішов, ані що робив BBbB Nehem 2,16 (wusten nicht | wo ich hin gieng | oder was ich machte) Бо він наперед знав, що вони зроблять BrB Išm 19,1 (Denn er wuste zuvor wol | was sie künftig thun würden)

3.2.5. Коли в реченні є два або кілька GD, один із них може залежати від іншого. Так утворюються складні «двоярусні» конструкції, що відповідають підрядним реченням двох ступенів. У них GD іноді ще має приєднану підрядну частину.

З цих слів… можемо зрозуміти, що юдеї, неправильно збагнувши п’яту Божу заповідь, лише сподівалися на Бога, вважаючи найвищим покаранням побиття камінням BrP II 288. Кажуть… про себе, що вважали його справжнім Месією, який мав визволити Ізраїль PrP II 26. Бачимо… цю Жінку… твердо вірили, що Господь Ісус Христос може й хоче простити їй гріхи BrP II 304¹⁹. Чули також багатьох із юдеїв, які не вірили, що цей Христос є істинним обіцяним Божим Месією BrP II 5²⁰. Щоб вони виявили, що знають, що істинний Бог є тим, кому ми так поклоняємося MT 119⁵.

Подібно до підрядних частин з’ясувальних речень, кілька NP-сполук можуть залежати від того самого V і бути пов’язаними між собою різними сурядними відношеннями.

Вони… скаржилися, плачучи. Погани з усіх міст… галилеяни, що прийшли з Птолемаїди, Тиру й Сидону, і з усієї Галилеї, повної ворогів BrB I Mak 5,15. Пізнаймо ж тоді | себе справедливо покараними | і такими, що заслужили суворіші муки: проте ці муки полегшуються заради Посередника MT 186⁶.

У творах Й. Бреткуна та С. Вайшнора іноді трапляються цілі низки різноманітно пов’язаних між собою GD, які значною мірою замінюють дієслівні вислови. Ось характерний приклад такого періоду:

Святий Матвій… пише | мудреці, побачивши на небі нову зорю і зрозумівши, що в юдейській землі народився новий цар, Спаситель світу, | зібралися | і тому прийшли зі своєї землі до Єрусалима, щоб поклонитися йому й скласти йому присягу, а цар Ірод | з усім Єрусалимом | злякалися через цей звісток. І сказав цим мудрецям іти до Вифлеєма, до Христа. А коли вони пішли, | щоб убити те Дитя Ісуса BrP I 105²¹.

Отже, GD значною мірою сприяє характерному для багатьох давніх писемних пам’яток дієприкметниковому (тобто по суті номінальному) стилю. Подібні тенденції виражати послідовність взаємопов’язаних дій дієприкметниковими конструкціями особливо виразні в латинській мові класичного періоду та санскриті; чітко помітні вони також у давніх германських (наприклад, готській) і слов’янських мовах²².

¹⁷ Пор. E. Hermann, op. cit., с. 25.

¹⁸ Подібно BrP II 288, II 387.

¹⁹ Подібно BrB II 456.

²⁰ Пор.: Можна зрозуміти | той, хто знає, що цей Христос є істинним Месією BrP I 31. Тут підрядна частина з’ясувального речення займає таку саму синтаксичну позицію, як GD у цитованому прикладі.

²¹ Див. також BrP I 64; BrB I Mak 5,38–39.

²² Пор. E. Hofmann, Zum Gebrauch der Partizipien in den Skeireins, у: Indogermanica, Festschr. für W. Krause, Heidelberg, 1960, с. 28–30.

17*

259

3.2.6. Розділові знаки в GD у писемних пам’ятках XVI–XVII ст. також свідчать про те, що сполуку іменника (займенника) й дієприкметника в знахідному відмінку вважали окремою смисловою, а іноді й інтонаційною одиницею, рівнозначною підрядній частині з’ясувального речення. Хоча розділові знаки в давніх писемних пам’ятках у багатьох місцях ставляться непослідовно й варіюють, однак у більшій кількості прикладів чітко проступають провідні тенденції. Варто зазначити, що майже ніде не відокремлюються комами чи іншими знаками об’єктні конструкції, у яких N безпосередньо керується. З іншого боку, у тих реченнях, де V фразовим керуванням пов’язане з усім NP як відповідником підрядної частини з’ясувального речення, кому або рівнозначну їй похилу риску (/) знаходимо дуже часто. Ось кілька прикладів:

О хто ж тебе так сильно гнівить? PsD 164 (Wer gläubts aber / das du so sehr zürnest?) Та придивись, ці люди — твій народ BrB II Moz 33,13 (Vnd sihe doch / das dis volck dein volck ist). Ми (= nu) тепер знаємо / що ти все знаєш VEE 71–72 (Nu wissen wir / das du alle ding weisset). … Не належать ті / хто від щирого серця вірить / що Христос сидить праворуч MT (PM) 32₆. Спершу / пізнаймо / Ту церемонію / що в старому Законі… початок свій має від самого Бога SE 23₄. Чи пам’ятаєш / як багачів спершу обласкав BrGD LXXIII.

Найчастіше сполуку NP відокремлено в писемних пам’ятках Й. Bretkūnas і С. Vaišnoras. Необ’єктні конструкції з дієприкметниками дієслова būti, що стоять після V, тут відокремлюються настільки часто, що невідокремлені випадки становлять меншість (див. 2.2.2.). У писемних пам’ятках згаданих авторів між V і NP іноді ставиться також крапка або двокрапка.

Святий Лука пише: Господь працював / пролив Свою святу кров / і зі дна Свого серця жалів BrP II 335. Отже, насамперед пам’ятаймо з цієї історії. Христос народився / коли юдеї вже почали бути беззаконними… BrP I 56. Гіменей і Філет… казали. Воскресіння тоді відбудеться / коли люди в цьому житті заплющать очі на Бога MT 245₁₃. Христос Ів. 3. Юдієві: Ми, відроджені з води й духа MT 127₂₀. І Августин… виразно пишучи, каже: Христос, окроплений кров’ю Христа. MT 122₂₁.

Отже, пунктуація GD у давніх писемних пам’ятках підтверджує смислову самостійність цієї конструкції. Вважаючи GD еквівалентом з’ясувального речення, автори давніх писемних пам’яток у багатьох випадках застосовували до нього й ті самі принципи пунктуації.

3.3. Синонімія GD і з’ясувального речення ґрунтується на спільності їхньої внутрішньої структури.

Складні взаємозв’язки між членами GD свідчать, що ця конструкція і з синхронного погляду є не первинною, а похідною. Традиційна граматика наголошувала на її близькості до речення й пояснювала її тим, що GD, як і інші дієприкметникові конструкції, нібито є певним згорнутим реченням²³ або відповідником речення, що має структуру суб’єкт – предикат²⁴. Зв’язок GD і речення точніше визначається трансформаційним

²³ Plg. Ф. Буслаев, Историческая грамматика русского языка, М. 1959, p. 281 tt, 538–539. Remdamasis rusų kalbos gramatikomis, panašiai aiškino lietuvių kalbos dalyvines konstrukcijas J. Jablonskis, kartu pažymėdamas „sutrauktinio sakinio“ termino sąlygiškumą ir tradiciškumą, žr. J. Jablonskis. Rinktiniai raštai, I, p. 516–518. H. Poutsma taip pat laikė anglų kalbos infinityvines konstrukcijas, atitinkančias lie. GD, sakiniais, įtrauktais į kitus sakinius, žr. H. Poutsma, A. Grammar of Late Modern English, I, Groningen, 1904, p. 433 tt.

²⁴ O. Jespersen, A. Modern English Grammar on Historical Principles, IV, New York, 1956, p. 5 tt.; Философия грамматики, М., 1958. p. 133 tt., 139 tt.

260

методом, який у цьому випадку можна використати як засіб аналізу речення, що допомагає встановити внутрішню структуру досліджуваної конструкції відповідно до її співвідношення з іншими конструкціями тієї самої мови²⁵.

З трансформаційного погляду основу GD становить речення, включене в інше речення за певними формально визначеними правилами утворення цілого комплексу. Правила утворення (деривації) GD об’єктного та необ’єктного типів різняться.

3.3.1. Конструкції необ’єктного типу утворюються з таких речень, у першому з яких (матричному) є порожня об’єктна позиція (P^ob), зумовлена фразовою валентністю дієслова й позначає місце другого (конститутивного) речення²⁶, напр.: знаю + P^ob (брат повернувся) ⇒ знаю, що брат повернувся. Об’єктна позиція може бути виражена й займенником, що виконує функцію співвідносного слова: знаю [це]. Сполука іменника й дієприкметника у знахідному відмінку (брата повернутого) тут репрезентує іменну фразу (NP), що переписується за правилом NP→N(S) або просто NP→S²⁷. Це правило встановлює, що іменну фразу становить конститутивне речення S, яке займає ту саму позицію, що й іменник N (пор. знаю оповідь). Форму конститутивного речення визначають правила трансформації, за якими його головні частини виражаються іменником і дієприкметником у знахідному відмінку.

Не розглядаючи докладніше перебігу породження конструкцій необ’єктного типу, важливо зазначити, що їхня внутрішня структура цілком така сама, як і в підрядних з’ясувальних речень. Речення знаю, що брат повернувся утворюється з тих самих речень і за тим самим правилом деривації, що й GD знаю брата повернутого²⁸. Відрізняються тут лише правила трансформації, які надають конститутивному реченню іншої форми. Подібно співвідносяться зі з’ясувальними реченнями й конструкції з подвійним відмінком в інших мовах²⁹. Оскільки внутрішня структура речення ґрунтується на семантичній

²⁵ Щодо розуміння трансформацій як засобу встановлення синтаксичних відношень між конструкціями та реченнями пор. Z. S. Harris, Co-occurrence and Transformation in Linguistic Structure, ”Language“, 33 (1957), № 3, p. 283 tt. (= The Structure of Language, Englewood Cliffs, New Jersey, 1964, p. 155 tt.); Transformational Theory, ”Language“ 41(1965), № 3, P. 1, p. 363, 370 tt.; L. G. Heller, J. Macris, Perspectives in Functionalism, ”Word“ 23 (1967), № 1 – 2 – 3, p. 291; щодо значення трансформаційного методу поза межами генеративної граматики пор. О. Лешка, Место трансформационных отношений в языковой структуре, „Československá Rusistika“ 1966, XI, 2, p. 65—66. На те, що дослідження функціональних замінників конструкцій є одним із найважливіших завдань синтаксису, вказував уже Ch. Bally, Syntaxe de la modalité explicite, „Cahiers F. de Saussure“, 1942, № 2, Genève, p. 6.

²⁶ Для висвітлення структури GD не має вирішального значення, чи вважати її утвореною шляхом генералізованої трансформації (саме так раніше пояснювали структуру відповідних висловлень, пор. R. B. Leest, The Grammar of English Nominalizations, Indiana, 1960, p. 54—55; E. Bach, An Introduction to Transformational Grammars, New York — Chicago — San Francisco, 1964, p. 67; P. Roberts, English Syntax, New York—Chicago, 1964, p. 169; J. Lyons, Introduction to Theoretical Linguistics, Cambridge, 1968, p. 265—266), чи внаслідок розгортання однієї дериваційної схеми, як схиляються вважати тепер; див. прим. 27.

²⁷ Пор. P. S. Rosenbaum, The Grammar of English Predicate Complement Constructions, Cambridge, Massachusetts, 1967, p. 1—5, 71 tt.; R. Lakoff, Abstract Syntax and Latin Complementation, Cambridge, Massachusetts — London, 1968, p. 5, 17, 20—36.

²⁸ Про внутрішню структуру з’ясувальних речень литовської мови див. авт., Lietuvių kalbos prijungiamųjų sakinių struktūriniai tipai, „Baltistica“, VIII (1), 1972, p. 39. Щодо відношення між матричним і конститутивним реченнями пор. R. B. Lees, op. cit., p. 54—55; W. Hartung, Die zusammengesetzten Sätze des Deutschen (Studia Grammatica IV), Berlin, 1966, p. 62 tt.

²⁹ Про латинську й англійську мови див. R. Lakoff, op. cit., 75—76; про англійську мову — P. S. Rosenbaum, op. cit. 71 tt.; відповідні речення романських мов із acc. c. infinitivo іноді вважають виведеними з підрядних речень шляхом трансформацій залучення, пор. M. Manoliu Manea, „Accusativus cum infinitivo“ dans les langues romanes (completive ou relative?), „Cahiers de linguistique théorique et appliquée“, VI, 1969, p. 125 tt. з літ.

261

безпосередньо відображає її³⁰, спільність дериваційних схем GD і підрядного з’ясувального речення свідчить про те, що в обох конструкціях реалізується рівнозначний і однаково подільний (сегментований) семантичний зміст.

3.3.2. Конструкції об’єктного типу утворюються з таких речень, у яких об’єкт першого (матричного) речення збігається із суб’єктом другого (конститутивного), пор.: бачу батька (батько повернувся) ⇒ бачу батька, який повернувся. Отже, співвідношення між цими реченнями інше, ніж під час утворення необ’єктних конструкцій³¹. Правило розгортання іменникової фрази тут таке: NP→NS; воно показує, що до іменникової фрази, яка становить основу конструкції, входять і іменниковий об’єкт, і речення. З тих самих базових речень за тим самим правилом деривації, але із застосуванням іншої трансформації, можна утворити підрядні з’ясувальні речення з так званим пролептичним суб’єктом: бачу батька, що він повернувся. Для сучасної літературної мови такі речення нехарактерні, проте вони нерідко трапляються в діалектах і старих писемних пам’ятках, наприклад: nesa anus girdeia, jog g hie lieszuweis kalbeia VEE 78₂₉³². Зовнішня форма таких речень близька до схеми внутрішньої структури об’єктних GD. Вони можуть уживатися як синоніми GD, наприклад: Nesa kiekwienas girdeia | lieszuwiu sawa yūs kalbanczus VEE 84, пор. також: isz wido Egypczoniey ang žmona, jog buvo labey grėžy ChB (Reinh. 243) і regeia Egypsciakai aną Moterischkę, gražę sanczę BrB I Moz 12, 15 (sahen… das Weib | das sie fast schön war).

3.3.3. У старих писемних пам’ятках самі GD іноді також мають пролептичний суб’єкт дії, виражений у реченні залежним від дієслова знахідним відмінком.

Tu gerai pasznisti sawa Tie wę ir io Szmones, annus³³ stiprus sanczius, ir rustos schirdies BrB II Sam 17,8 (das sie starck sind). Paszima anis Nikanora amt Scharwo, ghi drauge³⁴ uschmuschtą BrB II Mak 15,28. (kenneten sie Nicanor… das er auch erschlagen war)³⁵. (Птолемей) kaltinoia Alexandra, ghi bei giwato sawo ir kardalistes tikousi! BrB I Mak 11,11 (gab A. schuld | er hette jm nach dem Leben… gebracht). Jei tu nasrais sawa ischpaszisti IEsu | ghi santi Wieschpatimi BrP II 111³⁶.

GD із пролептичним суб’єктом близька до таких конструкцій давального відмінка з дієприкметником, як iam nuencziam, uszutekęio iam io Tarnai BrB Jon 4,51, див. LKK V, 10–11. Повторення об’єктного відмінка, яке вказує на семантичний зв’язок іменникового члена GD з дієсловом, водночас підкреслює самостійність конструкції, її реченнєвий характер.

Конструкції такого типу важливі ще й тим, що в них виявляються давні зв’язки між об’єктним і необ’єктним типами. Так само, як від дієслів групи 1,

³⁰ Щодо семантичної інтерпретації внутрішньої, або глибинної, структури пор. Ch. J. Fillmore, The Case for Case, Universals in linguistic theory, 1968; J. D. McCawley, Concerning the Base Component of a Transformational grammar, у: Foundations of Language, 4, 1968, с. 243–269.

³¹ Подібно пояснює відмінність відповідних англійських конструкцій із дієслівною формою на -ing і Z. Harris: висловлення на зразок He saw the car stalling on the tracks (тобто об’єктні) він вважає утвореними за схемою N₁ V₁ N₂ + N₂ V₂, а висловлення на зразок I remember the dog barking there (тобто необ’єктні) — за схемою N₁V₁ (N₂ V₂), пор. Z. S. Harris, Co-occurrence and Transformation in Linguistic Structure, The Structure of Language, 1964, с. 178–179.

³² Див. E. Fraenkel, Kas., с. 156 з літературою, Pietk. с. 87.

³³ Підкреслено, угорі: iós.

³⁴ Підкреслено, написано: ghi drauge prapulusi.

³⁵ Подібно BrB Jer 48, 30.

³⁶ Подібно BrP II 24; пор. також BrB II Mak 4,1 із pakalbėti, див. 2.1.2.3.

262

Акузатив, що позначає пролептичний суб’єкт дії дієприкметника, іноді залежить також від дієслова 2-ї групи sakyti «казати», наприклад: Sakome išmintį Dievo paslaptų / anu vžusleptu SP II 205³⁷. Однак значно частіше вживаються речення, у яких співвідносний займенник tatai наголошує на залежності від дієслова всього словосполучення NP, а не його іменникового компонента, наприклад:

IEsu Kristu / wisso swieto ischgelbethogi uszgimusi tatai (79) усім найперше сповістив Святий Ангел, що прийшов із неба BrP I 79–80. Повідомив він це своїм людям, які були при ньому, сказавши, що прийде військо BrB II Mak 8, 12 (hielt er es seinen lüden fur… wie ein Heer komen würde).

За своєю внутрішньою структурою ці конструкції не є об’єктними. Співвідносний займенник, який указує на синтаксичну позицію GD у реченні, тут збережено так само, як його іноді зберігають у пояснювальних реченнях, пор. apsakė tatai, kad jis užgimė³⁸.

Самостійність GD чітко виявляється і в тих прикладах, де суб’єкт дії дієприкметника виражений у реченні прийменниковою конструкцією, керованою дієсловом, або іншим відмінком (не знахідним). Такі конструкції також належать до не-об’єктного типу, незалежно від валентності та значення дієслова.

Далі про цих мудреців слід знати, що вони не були з роду юдеїв BrP I 153. І наказав оголосити про нього, що він третій пан, тобто цар BrB Dan 5,29 (das er der dritte Herr sey)³⁹. З цього можемо зрозуміти, що ті, хто увірував у Христа, вважали його… визволителем BrP II 387. Тому навчімося… бути вірними Христові, вважаючи його здатним визволити з цієї біди BrP II 457⁴⁰.

3.3.4. Різницю між внутрішніми структурами GD обох типів можна формально визначити також у межах теорії залежностей, що останнім часом формується як окремий напрям генеративної граматики⁴¹. Ієрархія компонентів внутрішньої структури GD не-об’єктного типу й пояснювального речення виражається однаковими правилами залежності⁴²: V (* N); N (* S); ними зазначено, що іменникова категорія (N), залежна від дієслова (V), реалізується реченням (S). Однакові відношення залежності можна встановити і у внутрішній структурі відповідних конструкцій та пояснювальних речень інших мов⁴³. Натомість внутрішню структуру GD об’єктного типу слід було б позначити правилами V (*N), N (* NS), які вказують, що категорія N реалізується як іменником, так і реченням.

³⁷ також SP II 18²⁵.

³⁸ Щодо структури пояснювальних речень зі співвідносними словами з погляду трансформаційної граматики див. авт., «Baltistica» VIII (1), 1972, с. 38 і далі.

³⁹ Див. також BrP II 238; BrB Iz 16,6; I Mak 8,1.

⁴⁰ Так само BrP I 92; див. також 2.1.3.2. з žvalgytis BrB Job 35,5 та daboties MT 117^s; також див. 2.1.3.4. з skustis BrB II Mak 14,26.

⁴¹ Пор. D. G. Hays, Dependency Theory: a Formalism and some Observations, «Language» 40, № 4, (1964), с. 511–525; J. J. Robinson, A Dependency-based Transformational Grammar, у кн.: Actes du X Congress International des Linguistes, Bucarest, 1970, с. 807–813

⁴² Правила сформульовано за позначеннями J. J. Robinson (J. J. Robinson, Dependency Structures and Transformational Rules, «Language», 46, № 2, 1970, с. 265–266), лише категорію T замінено на S, щоб полегшити зіставлення з правилами структури фраз (phrase structure) розповідного типу. Лінії, позначені зірочками, є обов’язковими елементами.

⁴³ Щодо тотожності внутрішньої структури французької конструкції acc. c. inf. та пояснювального речення з погляду граматики залежностей див. Б. Ю. Розенцвейг, Об одном типе синтаксической интерфе-ренции, сб.: Фонетика, фонология, грамматика к 70-летию А. А. Реформатского, М. 1971, с. 270–276; щодо співвідношення відповідних конструкцій і речень у німецькій мові з погляду теорії валентності (загальні принципи якої близькі до граматики залежностей) див. R. Große, Zum Verhältnis von Form und Inhalt bei der Valenz der deutschen Verben, у кн.: Beiträge zur Valenztheorie, Halle (Saale), 1971, с. 126–127.

263

3.3.5. Відмінність між об’єктними й необ’єктними GD не завжди відображається в їхній зовнішній структурі. Багато конструкцій із коментативними перехідними дієсловами XVI–XVII ст., узяті окремо, є двозначними, тобто можуть бути утворені з речень, що по-різному співвідносяться між собою, за різними правилами деривації. Наприклад, GD regėjot ghy enti VEE 81 може бути утворений із речень regėjot [tai] (jis eina) за правилом NP→S, як синонім до regėjot, kad jis eina; з іншого боку, він може бути утворений і з regėjot jį (jis eina) за правилом NP→NS⁴⁴. Передумови синтаксичної омонімії таких GD сформувалися задовго до виникнення писемності, коли первісні об’єктні конструкції зблизилися з пояснювальними реченнями внутрішньої структури NP→S (спочатку безсполучниковими, згодом — сполучниковими). Із пояснювальними реченнями GD пов’язувала залежність від тих самих перехідних дієслів. Відношення між іменниковим і дієприкметниковим членами GD мало таку саму синтаксичну природу, як відношення між підметом і присудком підрядної частини пояснювального речення. Найважливіша відмінність зовнішньої форми обох конструкцій полягала в тому, що іменник або займенник, який позначав другорядного суб’єкта дії, у конструкції GD був формально детермінований дієсловом, що позначало основну дію, тоді як у пояснювальному реченні його форма від нього не залежала. В останньому випадку дієслову підпорядковувалася вся підрядна частина. Однак ця відмінність не заважала вживати обидві конструкції в тому самому оточенні, тим більше що спочатку залежність знахідного відмінка від дієслова мала радше семантичний характер.

Зі зміною характеру керування та диференціацією прямого й непрямого об’єктів у конструкціях із дієсловами mąstyti, žinoti, sakyti, tarti тощо (наприклад: anis tars, mus nog jų beganczius BrB I Joz 8,6) знахідний відмінок займенника mus уже не міг вважатися прямим об’єктом дієслова. Такі GD мали або зникнути, або синтаксичні відношення між їхніми членами мали бути модифіковані. Синтаксична синонімія з пояснювальними реченнями допомогла таким конструкціям зберегтися і навіть розширила їхнє вживання з іншими коментативними дієсловами, які не керують знахідним відмінком, але можуть приєднувати підрядні частини пояснювальних речень. Ставши еквівалентом пояснювальних речень, GD посіли й ті синтаксичні позиції, у яких раніше не могли вживатися. Що частіше й звичніше вони вживалися, то виразніше виявлявся цей процес аналогії. Як ми бачили, у XVI–XVII ст. він найвідчутніше просунувся в мові тих авторів, у яких GD загалом уживалися найширше.

Із поширенням GD необ’єктного типу конструкції з перехідними коментативними дієсловами 1-ї групи (matyti, girdėti, pastebėti, jausti, rasti тощо) також почали вживатися як відповідники пояснювальних речень із внутрішньою структурою типу NP→S. У таких випадках знахідний відмінок іменника або займенника, що мав форму залежної частини речення, водночас репрезентував суб’єкт конститутивного речення. Оскільки паралельно зберігалося й об’єктне вживання цих конструкцій, вони стали синтаксично омонімічними. Тип багатьох із них у старих писемних пам’ятках можна визначити лише за лексичним значенням членів і контекстом. Суперечність між відмінною внутрішньою та тотожною зовнішньою структурою робила граматичну форму конструкції несталою і сприяла її подальшому розвитку.

⁴⁴ Щодо подвійної інтерпретації відповідних англійських конструкцій із формою на -ing пор. N. Chomsky, Current Issues in Linguistic Theory, у кн.: The Structure of Language, p. 73; A Transformational Approach to Syntax, там само, p. 238–239.

264

4. Подальші риси розвитку конструкції знахідного відмінка з дієприкметником

Огляд будови й уживання GD у старій литовській мові показує, що два основні типи цієї конструкції — об’єктний і необ’єктний — від самого початку писемності різняться між собою внутрішньою структурою та синонімічними зв’язками з іншими конструкціями. Ця відмінність часто виявляється в лексичних і синтаксичних особливостях членів GD. Як уже зазначалося, об’єктні конструкції утворюють лише перехідні дієслова, здатні керувати знахідним відмінком конкретних і абстрактних слів. Натомість необ’єктні конструкції можуть утворювати всі коментативні дієслова незалежно від відмінкового керування, а часто також заперечні форми перехідних дієслів, які зазвичай керують родовим відмінком. Відрізняється й вираження дієприкметникового та іменникового членів. Наприклад, лише необ’єктним конструкціям властиві дієприкметникові зв’язки або зворотні займенники, що займають позицію іменникового члена. Однак за морфологічною формою основних членів більшість GD обох типів на початку писемності збігаються. Подальшу диференціацію цих типів можна простежити вже в період писемної традиції.

4.1. Необ’єктні конструкції

4.1.1. На подальший розвиток необ’єктних конструкцій значно вплинула синонімія з поширюваними пояснювальними реченнями. Форма знахідного відмінка дієприкметника, що перетворився на еквівалент дієслова, ужитого в підрядній частині пояснювального речення, втратила синтаксичну мотивацію. Інтенсивне вживання GD необ’єктного типу в старій литовській мові ще більше увиразнило суперечність між давньою іменниковою відмінковою формою дієприкметника та його новою дієслівною предикативною функцією. Усе це створило сприятливі умови для утвердження незмінюваних дієприкметникових форм — дієприслівників.

Дієприслівник проник до GD уже як сформований засіб вираження другорядної дії, виконуваної (або такої, що відбувається самостійно) іншою особою. Поступове поширення дієприслівників у XVI–XVII ст. розглянуто окремо¹, тому тут ми його не аналізуватимемо; слід лише зазначити, що в деяких пам’ятках XVI ст., особливо в працях J. Bretkūnas, ще можна побачити перші етапи цього поширення: дієприслівники зазвичай уживаються лише з прикметниками та займенниками середнього роду (наприклад: regesit tātai prassidėdant BrP I 15₁₀; isch̄tirsíu… ger essant BrB I Sam 20, 12), витісняючи давніші дієприкметникові форми середнього роду (пор.: tikra tariu esą BrB II Petr 1, 13), або ж уживаються в конструкціях без першого знахідного відмінка (gird kẽikent BrB Pat 29, 24); зрідка вони виконують функцію дієслівної зв’язки й в інших випадках (наприклад: rassi tikrai tiesą sant BrB Moz 17, 4). Подальше поширення дієприслівників відбувалося дуже швидко: у текстах XVI ст. вони трапляються лише в 3,4% усіх GD, а в XVII ст. — уже в 38%. У XVIII–XIX ст. форма дієприслівника в необ’єктних конструкціях стає основною та переважною. Необ’єктні конструкції з відмінюваними дієприкметниками поступово зникають, поступаючись місцем GD із дієприслівниками, підрядним реченням та іншим синтаксичним засобам.

4.1.2. Занепад необ’єктних конструкцій із відмінюваними дієприкметниками й утвердження дієприслівників чітко помітні при порівнянні текстів різних періодів, перекладених з тих самих або подібних оригіналів. Наприклад, у багатьох місцях, де J. Bretkūnas уживає GD із відмінюваними дієприкметниками, у перекладі Нового Завіту Bytnerio 1701 року—

¹ Див. автора, Galininkas su padalyviu senuosiuose lietuvių kalbos paminkluose, „Baltistica“, IV(2), 1968, p. 195–209 su lit.

265

… або в Біблії Л. Й. Рези 1824 року вже знаходимо відповідні дієприслівникові конструкції (див. табл. 3). Пор.:

А ви кого мене вважаєте? BrB Luk 9, 20 – кого вважаєте мене сущим Bt – кого вважаєте, мене сущим RB (Vos autem quem me esse dicitis? Wer saget jr aber das ich sey?)².

Знаємо, що він нас слухає BrB I Jon 5, 15 – знаємо, його нас слухаючим RB – знаємо | що він нас слухає Bt (Wir wissen | das er vns höret; scimus quia audit nos).

Мав деякі запитання... щодо одного... якого Павло називав живим. BrB Apd 25, 19 – якого вважав живим Bt – називав живим сущим RB (Paulus sagete | er lebete; quem affirmabat Paulus vivere).

Але він сказав, що його брати розуміють BrB Apd 7, 25 – думав, що його брати зрозуміють RB – сказав | що брати... мали зрозуміти Bt (Er meinet aber seine Brüder soltens vernemen. Existimabat autem intelligere fratres³).

Ви чули, що він хворів BrB Filip 2, 26 – почули, що він хворіє Bt – почувши, що він хворів RB (gehöret hattet | das er kranck war gewesen; audieratis illum infirmatum).

Із 102 неособових конструкцій із дієприкметниками, вжитих Й. Бреткунасом, у перекладі С. Бітнера замінено 10, а в Біблії Л. Й. Рези — 20. Неособовий GD із відмінюваними дієприкметниками значно частіше витісняють із ужитку пояснювальні підрядні речення, ніж дієприслівникові конструкції. Зростання їхньої ролі особливо очевидне в Новому Заповіті С. Бітнера, де пояснювальні речення зі сполучником jog (іноді — kad) замінюють понад половину всіх GD, ужитих Й. Бреткунасом. Деякі GD, наприклад із norėti, не замінюються дієприслівниковими конструкціями, а взагалі зникають, поступаючись місцем сполученням слів з інфінітивом, наприклад:

Як він хотів, щоб його назвали BrB Luk 1, 62 – як він хотів його назвати Bt – хотів назвати RB (quem vellet vocari eum; wie er jn wolt heissen lassen).

Так само GD з особовим або зворотним займенником, який позначає того самого діяча, що й дієслівна дія, поступається місцем не дієприслівниковим конструкціям, а називному відмінку з дієприкметником (nominativus cum participio).

Ті, що кажуть про себе, ніби вони юдеї BrB Apr 3, 9 – ті, що кажуть, ніби є юдеями Bt – ті, що кажуть, ніби вони юдеї RB (die da sagen | sie sind Juden; dicunt se Judaeos esse).

Противник... видає себе за Бога⁴ BrB II Tes 2, 4 – видаючи себе за того, хто є Богом Bt – каже, що він є Богом RB (gibt sich für | er sey Gott; tamquam sit Deus).

4.1.3. Із поширенням підрядних пояснювальних речень та інших синонімічних конструкцій сфера вживання не об’єктного GD у XVIII–XIX ст. загалом звужується. Наприклад, у перекладі Нового Завіту С. Бітнера 1701 р. не об’єктний тип GD із відмінюваними дієприкметниками збережено лише в 5 місцях зі 102, де його вживав Й. Бреткунас, а не об’єктні GD (із дієприкметниками та напівдієприкметниками) становлять лише близько 15% відповідників GD у Й. Бреткунаса. Подібні дані отримано і в результаті порівняння з перекладом Й. Бреткунаса «Нового Завіту» Й. А. Гедрайтіса 1816 р.

²Подібно в Марка 8, 27, Луки 9, 18.

³Пор. також Луки 5, 24; 20, 6; Рим 3, 8; I Кор 14, 23; II Кор 8, 22; 12, 19, Рим 4, 18.

⁴ sawe ir santi підкреслено, поруч – essans.

266

J. Bretkūno pavartotų GD atitikmenys S. Bytnerio (1701) ir L. J. Rėzos (1824) Naujojo testamento vertimuose

Таблиця 3

Bt 1701

RB 1824

Необ’єктні

Об’єктні

Необ’єктні

Об’єктні

Accusativus із дієприкметником

5

149

33

160

Accusativus із напівдієприкметником

10

6

20

11

Підрядне речення

68

14

20

5

Інші конструкції

19

12

29

5

Необ’єктний тип GD значно краще зберігся в Біблії Й. Л. Рези 1824 р., де дієприкметникові конструкції та конструкції з напівдієприкметниками становлять близько 50% відповідників GD, ужитих Й. Бреткунасом. Крім того, GD у Біблії Рези часто трапляється й у тих місцях, де Й. Бреткунас уживав інші синтаксичні засоби. Наприклад, лише в книзі Дії тут знаходимо 36 GD необ’єктного типу з дієприкметниками та 13 із напівдієприкметниками, тобто навіть більше, ніж у перекладі Й. Бреткунаса. Однак дуже сумнівно, чи така численність необ’єктних конструкцій із відмінюваними дієприкметниками відображає тенденції живої мови того часу. У творах К. Донелайтіса, написаних діалектом, у якому GD мав бути дуже поширеним, бачимо зовсім іншу картину: у необ’єктних конструкціях тут уживаються лише напівдієприкметники. Очевидно, уживання відмінюваних дієприкметників у релігійних текстах XIX ст. підтримувала літературна традиція, що особливо обмежувала зміни мови сакральних текстів. GD із відмінюваними дієприкметниками, звичний для давньої літератури, на той час уже, імовірно, мав архаїчного відтінку, який використовували зі стилістичних міркувань. Намагання пояснити мовні засоби, характерні для давніх писемних пам’яток, частково пояснюють частіше вживання GD із відмінюваними дієприкметниками у творчості С. Даукантаса, у якій і без того вдосталь традиційних синтаксичних засобів (пор. відмінювані дієприкметники в абсолютному давальному, див. LKK V 61); утім, у більшості необ’єктних конструкцій і тут знаходимо напівдієприкметники. Те, що GD необ’єктного типу з відмінюваними дієприкметниками в живій мові XIX ст. уже був рідкісним, а в багатьох місцях і цілком зник, видно з писемних праць авторів, ближчих до народної мови, — М. Валанчюса, А. Баранаускаса, А. Страздаса, С. Станявічюса та ін., — а також із записаного в той час оповідного фольклору (пісенний фольклор завдяки метричним і ритмічним особливостям зберіг GD із відмінюваними дієприкметниками значно краще). Від кінця XIX — початку XX ст., коли літературна мова міцно утверджується на ґрунті народної мови, необ’єктні конструкції з відмінюваними дієприкметниками виходять із активного вжитку. Вони не властиві сучасній літературній мові й лише зрідка використовуються в художній літературі як стилістично марковані архаїзми⁵.

4.1.4. У сучасній мові основними членами необ’єктних конструкцій із дієприслівниками є дієслова тих самих валентних груп (іноді також інші сло-

⁵ Пор. Можливо, саме тому віддавна, коли Гігіс був ще молодшим, усі вважали його чаклуном KrėvRg 85, див. також LTSR MA, Lietuvių kalbos gramatika, II, Vilnius, 1971, p. 363.

267

ва), які у XVI–XVII ст. утворювали відповідні конструкції з відмінюваними дієприкметниками. З них найчастіше вживаються такі:

Дієслова 1-ї групи бачити, помічати, чути, почути, слухати, відчувати, відчути, знаходити, показувати, підозрювати, які в інших випадках утворюють також об’єктні конструкції, наприклад: Радник бачив, що вся його праця була марною BsRP 84. Я помітив, що годинник пробив зовсім не вчасно CvR III 234. Чую, що твоя дівчинонька випила з іншим Nm. Батько, почувши, що він бере працівницю, мабуть, прибіжить CvR III 41. Андрій слухає, як німкеня повторює незрозумілі йому слова CvR IX 179. Як він відчував, що вчинить батько? LKŽ IV 318. Кастіс відчув, як очі наповнюються слізьми ŠRagR III 21. (Хлопець) виявив, що все йде нанівець BsMt II 207. Це свідчить про те, що ці мотиви дуже давні (trš). Як ти можеш підозрювати, що я тут егоїстка! ŠRagR III 236.

Дієслова 2-ї групи знати, розуміти, вважати, вірити; казати, говорити, стверджувати, повідомляти, які в GD із відмінюваними дієприкметниками в сучасній мові вже взагалі не утворюють таких конструкцій.

Щоб він знав, що вже світає JD I 201. Він зрозумів, що батько отримав позику PaukšK 55. Кастіс вважав, що вона спить ŠRagR III 124.⁴ Я б не повірив, що за ці кілька років Ципрас так змінився. ŽemR II 118. Нехай же чоловіки скажуть, що жінки не вміють заробляти гроші VaižgRR II 1689. Люди говорили, що сусід продав корову Krs. Дочка підтвердила, що батько повернувся майже в той самий час (trš.). Приходить лакей і повідомляє, що прийшла людина у справі ŠRagR II 102.

Зворотні дієслова 3-ї групи домовлятися, сподіватися дуже рідко утворюють дієприслівникові конструкції, а з хвалитися, радіти, скаржитися, навчатися тощо вони вже зовсім не вживаються. Однак досить часто такі конструкції поєднуються з інфінітивом у функції присудка, наприклад: Було чути, як гострили коси CvR III 190. З цього було видно, що вона чудова господиня Sln. І почало здаватися молодим Видмантам, що батько винен VaižgR VII 40.

Дієприслівникові конструкції тут займають позицію називного відмінка і в цьому відношенні відповідають GD старих писемних пам’яток після слів 4-ї групи. Через тісний зв’язок із називним відмінком суб’єкта їхній іменний член іноді сам набуває форми цього відмінка, наприклад: видно, як пропливає більший корабель SimonVK I 206⁶ (пор. видно корабель). Вони виступають у позиції називного відмінка суб’єкта також із предикативними прикметниками середнього роду, пасивними дієприкметниками та деякими дієсловами (здаватися, виявитися, з’ясуватися тощо), наприклад: Було ясно, що наближається гроза з градом MPs 43. Ще не було помітно… що вона перетворилася на лялечку VaižgRR I 134–135. Недарма кажуть, що лисиця хитра VaižgRR II 173. Гості здається, що жоден у світі не зможе вгадати кухаря… VaižgRR 118. Звідси випливає, що було два священники LT I 345.

Отже, у сучасній литовській мові знахідний відмінок із дієприслівником трапляється за тих самих обставин, що й необ’єктні конструкції з дієприкметниками в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. Однак сфера вживання знахідного відмінка з дієприслівником необ’єктного типу нині значно вужча. У відповідних випадках набагато частіше, ніж у давній мові, вживаються синонімічні підрядні з’ясувальні речення.

4.1.5. Утвердження дієприслівника в GD є частиною ширшого процесу диференціації атрибутивних і напівпредикативних дієприкметників, що виявився й в інших конструкціях із непрямими відмінками. З подібних причин, тільки значно раніше, давальний відмінок прийменникового стовбура відмінюваних дієприкметників застиг в абсолютному даваль-

⁶ Див. там само, с. 395.

268

у конструкції, закладаючи основу самої категорії дієприслівника⁷. Так само, як і до GD, дієприслівник проник і в конструкції з родовим відмінком та дієприкметником, пор. niekur nepatyrė jos esant Jrk 112⁸.

Подібне утвердження незмінюваних дієприкметників (так званих герундіїв, абсолютних конструкцій тощо) замість напівпредикативних дієприкметників спостерігаємо й у багатьох інших споріднених мовах. Ще далі цим шляхом пішла латиська мова, у якій застигли також форми дієприкметників теперішнього часу пасивного стану на -m, що широко вживаються в конструкціях GD (пор. neredz saules uzlecam⁹). Незмінювані форми дієприкметників у GD слов’янських мов засвідчені вже в найдавніших пам’ятках (пор. s. sl. vidiši učenika predaješte Supr 408)¹⁰, однак остаточному їх утвердженню перешкодили саме занепад необ’єктних конструкцій і заміна їх підрядними з’ясувальними реченнями. Уживання латинського accusativus cum infinitivo в литовській мові з близьким значенням знахідного відмінка з дієприслівником, що визначило напрям формування відповідних конструкцій у романських і частково германських мовах, імовірно, також не є первинним і може бути пояснене утвердженням інфінітива замість давніших форм знахідного відмінка дієприкметника¹¹.

4.1.6. У розвитку литовської мови помічаємо також тенденції подальшої зміни синтаксичних відношень у GD. Після утвердження дієприслівника замість знахідного відмінка дієприкметника залежність P від N, позначувана узгодженням, у необ’єктних конструкціях остаточно стерлася. Дієприслівник, виконуючи ту саму функцію, що й дієслово в підрядній частині з’ясувального речення, став головним членом словосполучення NP, репрезентуючи його синтаксичні зв’язки з V. Незмінювана форма уможливила його вживання і без іменника чи займенника у знахідному (відповідно родовому) відмінку. У старолитовській мові безособові та інші близькі до них конструкції без N були одним із перших осередків поширення дієприслівника в GD; у мовних пам’ятках XVI—XVII ст. вони становлять 14,1% усіх дієприслівникових конструкцій, а в працях Й. Бреткуна, де це поширення лише починається, — аж близько 65%. У сучасній мові дієприслівникові конструкції без знахідного відмінка вживаються як у безособових, так і в неозначено-особових, еліптичних та інших висловлюваннях, наприклад:

Supratau reikiant stoties ValPJ 29. Pajutau lašant Grž. Paskui šalia išgirdau bekalbant ŽemR II 52. Pamačiau mušantis Sk. Matau užkylant ir užžaliuojant ant prakilno kiemužėlio KlvD 32¹².

Paėjęs galelį, jis išgirdo šnypštelėjus nosimi, paskum kostelėjus, o netrukus ir išgąstingą balsą CvR III 61.

Знахідний відмінок іменника чи займенника, ставши синтаксично необов’язковим, починають вважати залежним від дієприслівника. Ця залежність N від P найвиразніше виявляється в конструкціях із заперечними дієприслівниками, які, як і дієслова, вимагають форми родового відмінка N, наприклад:

⁷ Детальніше про це див. LKK V 15 і далі.

⁸ Див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, I, p. 473—474; E. Fraenkel, Kas., p. 84 і далі; LTSR MA, Lietuvių kalbos gramatika, II, Vilnius, p. 363, 395.

⁹ J. Endzelins, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 1001 — 1002; LPSR ZA, Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, I, Rīgā, 1959, p. 664.

¹⁰ W. Vondrák, Vergleichende Slavische Grammatik, ² II, 407.

¹¹ Пор. A. Hahn, Genesis of the Infinitive with Subject-Accusative, TAPA, 81 (1950), p. 117 і далі.

¹² Žr. dar J. Balkevičius, Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė, V., 1963, p. 195; LTSR MA, Lietuvių kalbos gramatika, V., 1971, p. 395—396.

269

У яких домівках дотримуються цього звичаю, кажуть, що бліх немає протягом усього року MLLG II 179. Рибалка, побачивши, що роботи не буде, зробив так, як той німкеня бажав MLLG I 360 (Ш). (пор.: бачив його — землероба — таким, що ще не обробляє землі VaižgRR I 443).

Такі конструкції трапляються вже в давніх писемних пам’ятках, наприклад: розбійники... серед Таїнств... не знаходячи жодної відмінності / але ставлячи один спосіб MT 120₁₆. На відміну від відповідних конструкцій із дієприкметниками, наприклад: знаєш, що нікого з нас немає BrB I Kar 5, 6 (див. 2.2. 3. 4.), тут уже немає вираженого взаємного синтаксичного зв’язку між N і P, і лише форма N залежить від напівдієприкметника, а не навпаки¹³. Подібні відношення бачимо й у конструкціях, де напівдієприкметник уживається з партитивним родовим відмінком, наприклад:

Було відчутно, що в його душі є якийсь неспокій VaižgRR I 128. Спочатку гадали, що й у нас будуть такі невинні жарти VaižgRR II 151. Від хати до хати, здавалося, ішли гуртами люди CvR IX 110.

Конструкції розглянутого тут типу засвідчують формування такої моделі синтаксичних відношень GD не об’єктного типу:

(5) V → P → N

4.2. Об’єктні конструкції

4.2.1. У розвитку об’єктних конструкцій зв’язок із з’ясувальними реченнями мав значно менше значення, оскільки синонімічні їм з’ясувальні речення з пролептичним суб’єктом (пор.: бачу батька, який повертається, і бачу батька, що він повертається, див. 3.3.2.) трапляються порівняно рідко, а в сучасній літературній мові зовсім не властиві. У цих конструкціях між V і N зберігалося відношення керування відмінком. Із посиленням цілісності речення та залежності його окремих частин від дієслова останньому безпосередньо підпорядковувався й дієприкметниковий член GD, див. 2.1.5.(4). Така модель синтаксичних зв’язків об’єктного GD, засвідчена вже в найдавніших писемних пам’ятках, по суті залишилася незмінною і в сучасній литовській мові. Однак після формального відокремлення GD не об’єктного типу об’єктний GD із відмінюваними дієприкметниками ще більше наблизився до відповідних конструкцій, залежних від дієслів, що не мають фразового керування, тобто неконтементованих дієслів, а сам знахідний відмінок дієприкметника в них набув виразнішого якісного значення.

У сучасній литовській мові об’єктні конструкції з відмінюваними дієприкметниками найчастіше утворюють такі контементовані дієслова фізичного сприйняття, що належать до групи 1: бачити, споглядати, побачити, чути, почути, помітити, відчувати, відчути, знайти, наприклад:

Я бачив його серед тих, хто крутився поміж старшими Maš AMB 78. Бачимо, що справа овець програна VaižgRR II 158. І коли він побачив вдалині вогник, що жеврів, то й подався в той бік LTR. Тільки й чути, як шумить гай JD II 551. Почув, як летить бджілка. Vrn. Мати помітила, що я тремчу SimonOBT 158–159.

¹³У давніх писемних пам’ятках трапляються також перехідні випадки, коли від того самого дієслова залежить конструкція і з родовим відмінком дієприкметника, і з напівдієприкметником, пор.: Св. Павло... каже, що немає жодного творіння і воно не може існувати (powiada że niemasz stworzenia / y że byc nie może) SP II 114₆. Бо бачить, що їхня сила зникла, що вони виснажені й покинуті, більше не існують BrB V Moz 32, 36 (wird ansehen / das jre Macht dahin ist / vnd beide das verschlossen vnd verlassen weg ist).

270

Наче відчуваю, що насувається якесь лихо… ŽemR IV 474. Люди знайшли Гуґе замерзлим KrevRg 254¹⁴.

Із дієслів, що не допускають коментувального прочитання, головним членом у об’єктних конструкціях найчастіше виступають залишити, зустріти, спіймати, тримати, мати, вести, нести, везти, кинути, охороняти, покласти, (взяти), (підняти) тощо, наприклад:

Ясюліс… залишив Марелє важко зітхаючою JD III 1210. Господар… ще ловив її, поки вона не вибігла з двору CvR II 59. За обідом усю ніч тримали коней прив’язаними. LKŽ VII 37. Парубок приніс її страшенно виснаженою SimonoOBT 70. Хай він охороняє нас сплячих Šd (MLLG IV 45). Не могла прогодувати дитину, поклала її біля дороги загорнутою CvR III 14.

У таких конструкціях знахідний відмінок дієприкметника передусім указує на наявність певної властивості об’єкта під час дієслівної дії¹⁵. Отже, тут переважає якісне, прикметникове значення дієприкметника, пор. я знайшов його втомленим | сердитим або вивів її не вдягненою | голою. З іншого боку, в тих об’єктних конструкціях, де переважало дієслівне значення дієприкметника, уже в період писемної традиції поширилися дієприслівники.

4.2.2. Дані старих писемних пам’яток дають підстави вважати, що дієприслівник почав проникати в об’єктні конструкції лише після того, як уже закріпився в необ’єктних (безособових) конструкціях або в конструкціях із займенниками середнього роду. Й. Бреткунас утворює об’єктні конструкції лише з відмінюваними дієприкметниками; за винятком рідкісних випадків те саме можна сказати й про М. Даукшу, Б. Вілента, С. Вайшнора. Однак у писемних пам’ятках XVII ст. (наприклад, у «Пунктах» К. Ширвідаса) в об’єктних конструкціях уже часто трапляються дієприслівники; особливо виразно таке вживання простежується в Біблії Б. Хилінського. У творах К. Донелайтіса, як і в сучасній мові¹⁶, переважають дієприслівники, що вільно вживаються зі знахідним відмінком, залежним від дієслів бачити, чути, почути, відчувати тощо, наприклад: усіх міцних бачимо, як вони повертаються влітку DnR 42; чуючи, як гуркочуть блискучі карети 28; він чув, як змінювалися селяни 46; не біймося, що почуємо, як виють буревії 31; улітку, з теплими днями, відчуваємо, як усе повертається 30.

Оскільки об’єктні конструкції після дієслів, що допускають і не допускають коментувального прочитання, утворюються за тією самою моделлю синтаксичних відношень, дієприслівник почав проникати й у другі, особливо з дієсловами близького значення. Наприклад, після того, як дієприслівники закріпилися в конструкціях із знайти, склалися умови для вживання дієприслівника й у відповідних висловах із некоментувальним синонімом цього дієслова застати (наприклад: мене не раз заставали за роботою DnR 79) або з його частковим антонімом залишити (наприклад: я залишив їх, коли вони робили сморід DnR 132). У сучасній мові дієприслівники найчастіше трапляються в конструкціях із дієсловами, що не допускають коментувального прочитання: залишити, зустріти, застати, наздогнати, схопити, спіймати, піймати, ухопити тощо.

Ті (дівчата)… залишили свого рятівника спати навстоячки BsMt I 186. Зустрів чоловіка, який їхав на коні BsV 299. І застала вона ту дитину з пір’ям BsMt I 68. А той вовк, вибігши, наздогнав того дурня, коли той їхав LB 242. Чи не схопимо

¹⁴ Див. також J. Jablonskis, op. cit.; p. 472 tt.; 614–615; J. Balkevičius, op. cit., p. 193 tt.; LTSR MA, Lietuvių kalbos gramatika, II, p. 362–363; там само щодо відповідних конструкцій із родовим відмінком, p. 363–364.

¹⁵ Пор. A. Valeckienė, Predikatyvinis pažyminys kaip atskira sakinio dalis, LKK IX, p. 99 і примітка 13.

¹⁶ Див. J. Jablonskis, op. cit., p. 321–322, 472; J. Balkevičius, op. cit., p. 193 tt.; LTSR MA, Lietuvių kalbos gramatika, I, p. 392 tt.

271

того злодія, коли він краде J (LKŽ II 115) Гірунас ображається, коли його ловлять на брехні KrėvP III 11. Одного разу батько застав його в городі, коли той виривав ріпу LzPR II 138. Схопив його, коли той брехав Upt.

Як бачимо, конструкції з дієприслівником утворюються не з усіма дієсловами, здатними виступати головними членами відповідних дієприкметникових конструкцій, а лише з тими, що семантично пов’язані з коментативними. Водночас від дієслів 1-ї групи коментативних дієслів, які позначають фізичне сприйняття, можуть залежати як дієприкметникові, так і дієприслівникові конструкції. Однак їхнє значення не цілком однакове. Коли об’єктом сприйняття є сама дія, зазвичай уживаються конструкції з дієприслівником, а коли властивість — дієприкметникові (або прикметникові). Значення обох конструкцій добре розрізняються вже у К. Донелайтіса, пор.: а інші між ними… перекинулися через голову і, коли копирсалися на подвір’ї, знайшли Дурака DnR 99 і побачили, що припаси скрізь сильно намокли 22. У конструкціях сучасної литовської мови з дієприслівником також переважає дієслівне значення залежного члена, а з дієприкметником — прикметникове, пор.: я бачив брата, який повертався KlvD 138 і жінка… побачила, як чоловік приходить CvR IX 114. Отже, об’єктні конструкції з дієприслівниками за значенням наближаються до відповідних необ’єктних (пор. 4.1.4.). Процес семантичної диференціації об’єктних конструкцій аж ніяк не завершився, і в багатьох випадках дієприслівник та знахідний відмінок дієприкметника тут можна чергувати з дуже незначною різницею в значенні.

4.2.3. Подібну диференціацію відповідних конструкцій бачимо й в інших індоєвропейських мовах. Латинські accusativus cum participio та accusativus cum infinitivo після дієслів фізичного сприйняття video, audio тощо, наприклад: eum audivi cane-u tem / canere або eum vidi ingredientem / ingredi¹⁷, відрізняються майже тим самим відтінком значення, що й лит. girdžiu jį dainuojantį / dainuojant або matau jį įeinant / įeinantį. Подібна відмінність між конструкціями об’єктного відмінка з формою на -ing (близькою до наших дієприкметників) та інфінітивом виникла й в англійській мові¹⁸.

4.3. З огляду на GD видно, що синтаксичні відношення між його членами змінювалися в тому самому напрямі, що й в інших дієприкметникових конструкціях із непрямими відмінками. Ці зміни насамперед зумовили такі загальні закономірності розвитку синтаксичної системи:

a) поступове підпорядкування напівпредикативних конструкцій дієслову, пов’язане зі зростанням цілісності та єдності речення;

b) посилення дієслівного керування та розмежування керованих і примикальних конструкцій;

c) диференціація форм, що виражають напівпредикативні й атрибутивні відношення.

Отримано

1973.III.12

¹⁷ Див. O. Riemann, Syntaxe latine d’après les principes de la grammaire historique, Paris, 1927, p. 536. Пор. також зазначену A. Hahn відмінність у значенні інфінітива та дієприкметника у творах Плавта: інфінітив означає ”perceive that”, а дієприкметник — ”perceive someone doing something“ Див. A. Hahn, Genesis of the Infinitive with Subject-Accusative, TAPA, 81 (1950), p. 125.

¹⁸ Пор. K. Yamakawa, The Two Constructions: ”Accusative and Participle“ and ”Genetive and Gerund“, ”Annals of the Hitotsubashi Academy“, Tokyo, 1957, V. 8, № 1, p. 44—45, 47, 62.

272

В. АМБРАЗАС

СТРУКТУРА І ВЖИВАННЯ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА З ДІЄПРИКМЕТНИКОМ (ACCUSATIVUS CUM PARTICIPIO) У ДАВНЬОЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

Резюме

Структурною та генетичною основою знахідного відмінка з дієприкметником (далі ЗД) є конструкції подвійного знахідного, у яких перший знахідний імені або займенника безпосередньо залежить від дієслова, а другий знахідний імені, займенника або дієприкметника пов’язаний із першим напівпредикативним відношенням, напр.: Kat sakei ie tawa Seser? BrB I Moz 12, 19. З усіх різновидів подвійного знахідного ЗД у давньолитовській мові набув найбільшого поширення й пройшов своєрідний шлях розвитку.

Релікти безприйменникового знахідного у значенні непрямого об’єкта з дієсловами kalbėti, sakyti, byloti, skelbti, rašyti, girdėti, klausyti, žinoti, mąstyti у пам’ятках XVI–XVII ст. (напр.: kalbame išzminti ChB I Kor 2, 6; girdeiom… darbus BrP I 231) підтверджують припущення А. А. Потебні та Е. Тангля про первісну залежність іменного компонента (N) конструкції від дієслова (V) і дають змогу відновити єдину первинну модель синтаксичних зв’язків ЗД: V→N←→P. Ця модель мотивована деякими давніми особливостями індоєвропейського речення: семантичним характером зв’язку відмінкових форм із дієсловом, вільнішим уживанням апозитивних конструкцій, близьких до речення, та функцією другорядного присудка, характерною для дієприкметникових форм номінального походження.

Аналіз синтаксичної форми та вживання знахідного з дієприкметником у цій праці проведено на підставі майже всіх нині доступних писемних пам’яток литовської мови XVI–XVII ст. Класифікацію та статистичну характеристику дієслів, що виступають як основний компонент ЗД, див. у табл. 1 і 2.

Майже половину ЗД у давньолитовських текстах утворюють дієслова, що керують знахідним об’єкта як із конкретним, так і з абстрактним значенням. Це дієслова фізичного сприйняття matyti, regėti, veizdėti, išvysti, girdėti, išgirsti, klausyti, jausti, pajusti, rasti тощо, вказування rodyti, ženklinti та деякі дієслова розумової діяльності: pažinti, atminti, laikyti. Більшість із них ще зберегли прямий об’єктний зв’язок з іменним компонентом ЗД. Проте майже у 41% цих зворотів знахідний імені або займенника вже не можна вважати прямим об’єктом дієслова. У таких випадках зазначені дієслова фізичного сприйняття виступають у історично вторинному значенні розумового сприйняття.

Широким поширенням відзначаються також ЗД із дієсловами розумової діяльності, які зазвичай керують лише абстрактними об’єктами: žinoti, suprasti, manyti, mąstyti, dingoti, sapnuoti, tikėti, nulemti та ін. Прямий об’єктний зв’язок між дієсловом і знахідним імені або займенника тут спостерігається лише у порівняно рідкісних випадках архаїчного характеру.

18. 520

273

Безпосередня залежність першого знахідного (N) від дієслова вже в найдавніших пам’ятках часто замінюється фразовим керуванням усією конструкцією загалом, унаслідок чого ЗД вступає у зв’язок із дієсловами, які не можуть і, очевидно, ніколи не могли керувати знахідним відмінком, наприклад, із зворотними дієсловами припущення tikėtis, tartis (palaima padetą tikis DP 596), з безособовими дієсловами стану rodytis, regėtis, rastis (regissi [iums] mane walgantį BrB Tob 12, 19) та ін. У давньолитовській писемності ЗД залежить і від дієприкметника середнього роду у функції присудка, напр., žinoma, giedama, rašoma, kalbama, randama… sakyta, parašyta, regėtina (yra, buvo), а в деяких випадках навіть від іменників garsas, stebuklas, nusitikėjimas, sententencija, dimos, gromata. Широке застосування дієприкметникової зв’язки (напр.: kosznas tare, diena sancze BrP 337) також свідчить про зміну синтаксичних зв’язків, яку можна відобразити схемою V→(N←—→P).

Унаслідок централізації речення зміна синтаксичних зв’язків спостерігається також у конструкціях, які зберегли об’єктну залежність знахідного імені (N) від дієслів regėti, matyti, jausti, rast тощо. Дієприкметник, співвіднесений лише з іменем, також вступає у зв’язок із дієсловом, і конструкція набуває типової форми тричленного словосполучення:

Дієприкметник у досліджуваному звороті має всі конструктивні властивості дієслова. Активні дієприкметники тут уживаються як еквіваленти простих особових дієслівних форм, а пасивні дієприкметники — як еквіваленти перифрастичних форм пасиву. На відміну від багатьох інших індоєвропейських мов, активні й пасивні дієприкметники виступають також у формах майбутнього часу. Дуже поширені ЗД із дієприкметниками від дієслова būti, які утворюють сполучення, функціонально відповідні складеним формам присудка, і становлять у давньолитовській писемності близько 20% усіх ЗД.

Дослідження синтаксичної структури ЗД дає підстави для висновку, що за складністю граматичної форми, семантичною різноманітністю дієслів і широтою сфери застосування давньолитовський зворот перевершує відповідні конструкції інших споріднених мов. Можливості утворення й уживання цієї конструкції, успадковані від індоєвропейської мовної спільноти, у давньолитовській мові набули особливо багатого розвитку, внаслідок чого ЗД почав виконувати ті функції, для яких у багатьох інших споріднених мовах узагальнили інфінітивні звороти й підрядні речення.

За своєю глибинною структурою, яку виявляє трансформаційний аналіз, ЗД давньолитовської мови відповідає підрядному з’ясувальному реченню. Більшість ЗД у пам’ятках XVI—XVII ст. побудовано за дериваційним правилом NP→S. ЗД з об’єктною залежністю зберегли глибинну структуру типу NP→NʹS, яка також характерна

274

для з’ясувальних речень із пролептичним суб’єктом. Внутрішня структурна близькість ВП і з’ясувального речення стала підґрунтям їх широкого синонімічного вживання та відіграла важливу роль у подальшому розвитку досліджуваного звороту.

Перетворення синтаксичних зв’язків усередині звороту створило сприятливі умови для проникнення незмінюваних дієприкметникових форм на -nt і -us-, так званих дієприслівників. Дієприслівники проникають у ВП як уже готовий, оформлений засіб вираження напівпредикативно-адвербіальних відношень. Насамперед вони з’являються з іменниками прикметниками й займенниками середнього роду та у зворотах без першого знахідного відмінка, однак у XVII ст. дуже швидко поширюються і у зворотах із першим знахідним відмінком іменників чоловічого та жіночого родів. Якщо в усіх доступних для дослідження пам’ятках XVI ст. дієприслівники виявлено лише у 3,4% зворотів (співвідношення 76: 2.177), то у XVII ст. — уже у 38% (349: 571).

У писемних пам’ятках XVIII—XIX ст. простежується подальше поширення зворотів із дієприслівниками, які поступово стають панівними. Конструкції ВП після багатьох дієслів виходять з ужитку й замінюються відповідними зворотами з дієприслівниками або підрядними реченнями.

ВП сучасної літературної мови відрізняється від відповідного давньолитовського звороту як своєю структурою, так і місцем у системі синтаксичних засобів. Нині звороти зі змінюваними формами дієприкметників уживаються лише тоді, коли перший знахідний відмінок є об’єктом дієслів чуттєвого сприйняття (matyti, regėti, išvysti, pastebėti тощо), виявлення (rasti, aptikti, suikti) та деяких фактитивних дієслів, позбавлених фразового керування (vesti, siųsti, palikti, suikti тощо). Знахідний відмінок дієприкметника тут виконує функцію предикативного означення і має подвійний синтаксичний зв’язок (із першим знахідним відмінком і з дієсловом); він чергується з дієприслівником, пор. matau tėvą sėdintį (sėdint). Коли дієслово керує всією конструкцією загалом і перший знахідний відмінок не можна вважати його прямим додатком, уживаються лише дієприслівники, напр. žinau tėvą sėdint (знахідний відмінок дієприкметника в таких випадках можливий лише як стилістично маркований архаїзм).

Зміни у структурі ВП, що відбувалися в тому самому напрямі, що й у дієприкметникових конструкціях із давальним відмінком, зумовлені деякими загальнішими закономірностями розвитку синтаксичної системи:

а) процесом поступового підпорядкування дієслову напівпредикативних конструкцій, пов’язаним зі зростанням внутрішньої єдності (компактності) речення;

б) диференціацією форм, що виражають напівпредикативні та атрибутивні відношення;

в) звуженням сфери вживання безприйменникового знахідного відмінка внаслідок чіткішого розмежування форм прямого й непрямого додатка.

Надійшло 12.III.1973

18*