ЛИСТИ К. БУГИ ДО Я. ЕНДЗЕЛІНА

Підготували Я. Карацейюс та А. Сабаляускас

Серед епістолярних матеріалів К. Буги особливе місце посідають його листи до латвійського мовознавця Яніса Ендзеліна (1873 – 1961). Листування цих двох найвидатніших дослідників балтійських мов розпочалося 1909 р. і тривало до смерті К. Буги. Листування особливо цінне тим, що в ньому майже винятково розглядаються проблеми балтійського мовознавства. Зрозуміло, є також цікаві зауваження, що допомагають краще з’ясувати різні біографічні факти обох учених. Більша частина листування К. Буги з Я. Ендзелінасом зберігається в рукописному відділі Інституту литовської мови та літератури. 11 листів, що зберігаються тут, було опубліковано в «Літературі та мові» (В., 1956, т. 1, с. 364 – 386; підготували Е. Грінавецкене та Я. Крупас). У «Вибраних творах» К. Буги, упорядкованих З. Зінкявічюсом (В., 1961, т. 3, с. 817 – 879), опубліковано 44 листи (36 із рукописного відділу Інституту литовської мови та літератури, повторно опубліковано 10 листів із «Літератури та мови», і 8 із рукописного відділу Республіканської бібліотеки). З. Зінкявічюс наводить також зміст відомих йому ніде не опублікованих листів (т. 3, с. 994 – 996). Говорячи про листи К. Буги до Я. Ендзеліна, З. Зінкявічюс зазначає, що «ще є листи й у адресата» (т. 3, с. 817), однак жодної характеристики цих листів не подає.

Латвійська мовознавиця, супутниця життя Я. Ендзеліна М. Сауле-Слейне в лютому 1979 р. разом із відповідним листом (I.31) надіслала авторові цих рядків 11 листів К. Буги, написаних у 1911 – 1921 рр. Один із цих листів (1921.X.9), за збереженим чернетковим примірником, опубліковано у «Вибраних творах» К. Буги (т. 3, с. 872 – 873). Текст чернетки та оригіналу різниться кількома мовними й стилістичними виправленнями (наприклад, замість чернеткового сусиваж'явімо в оригіналі вжито сусірінкімас, замість обіцяю дати коротку критику написано обіцяю написати коротку критику тощо).

Разом із згаданими листами М. Сауле-Слейне надіслала копії листів К. Буги до німецького мовознавця М. Фасмера (Vasmer, 1886 – 1962) та фінського археолога А. М. Таллгрена (Tallgren, 1885 – 1945), який працював у Тартуському університеті в 1920–1923 рр.; листи були написані рукою самого К. Буги.

Laiškas M. Fasmeriui (1921.IV.12) pagal Vilniaus universiteto bibliotekos rankraštyne saugomą laiško juodraštį yra paskelbtas K. Būgos „Rinktiniuose raštuose“ (t. 3, p. 872 – 873). Tačiau šiuose tekstuose yra ir skirtumų.

Серед надісланих матеріалів є також один великий лист (15 стор.) без дати й підпису. У цьому тексті К. Буга, очевидно, відповідає на певні запитання. Відповіді пронумеровано (26).

Епістолярні матеріали К. Буги, надіслані М. Сауле-Слейне, передано до рукописного відділу Інституту литовської мови та літератури.

А. Сабаляускас

54

[1]

Введенська, 10, кв. 76.

Петербург, 5 січня 1911 р.

Шановна Подруго!

З Новим роком!

Від KZ. відбиток я отримав. Дякую! Не писав одразу, бо справді не знав, де Ви будете на свята. Кілька зауваг до Вашої статті «О судьбе носовых звуков»...: 1) жмуд. sundau 3 = siundau Кведарна, 2) лит. stamančioti 7 можна зіставити з stamantrūs «пружний» Шяуляй (= Шавли, пор. Mież. 227 ~ stamantus без r!), 3) ruòbti 8 може мати й литовське походження: iš-ruòpti, raupýti Jušk. žod. I 622, 4) латв. kampis 9: як слід розуміти латв. kanapis? 5) латв. spēdz 15 може відповідати лит. spiegia, spiègti «кричати тонким, високим голосом» Дусетос, 6) jėkti 21 походить від apj-ėkti (з e замість a після j) ~ api+ąkti: a засвідчує купішкське apjǵaᵏᵒᵃ (õ з ã, пор. mõatᵒᵃ = mãto), 7) vagúoti 22 невідоме, є лише vagóti (Кведарна, Кретинга, Шяуляй, Дусетос, Лінкменес, Сейни), 8) glúosnis 23 відоме також як glúosis (без n!) Южінтай.

Щодо KZ.: 9) латв. trękns 57 = лит. trėknas «жирний» Jušk. ž. I 314: traknùs «врожайний, родючий?» = «буйний» там само 4, 10) būžiej «комахи» 64 = būžiai «комахи», одн. būžys, būžio Бутримоніс (мн.), Тракайський повіт, Віленська губ., 11) aìnpalas «намерзлий лід» 65 походить від aĩ[t]-palas = iš-palas «те саме» Дусетос ~ pìlti: ці слова слід відрізняти від латв. pal’i «болотистий берег озера» Biel. LŠpr. I 54 ~ pàlios, pàlių «великі площі боліт = топи (Дусетос) = kūdros (Вільнюські Кальтненай)» Пілвішкіс, Сувалкська губ. ~ лат. palūs, 12) saùbti, sautėti, apsaùsti 66 і далі відомі мені з таких говірок, де š перейшло в s; мені відомі лише siaùbti (жмуд.), siaùsti (аукштайтська і жмудська), 13) kakù brėkumus 69: šaukinas «верста» Кведарна (Daukšos Post.).

Мова Daukšos — надзвичайно цінне джерело литовської мови: у ній повно матеріалу на всі випадки! Наголоси Daukšos досить своєрідні. Замість ugnis, šaknis, mirtis у мові Daukšos було ùgnis, šàknis, mìrtis!! У цьому немає нічого дивного! Таке саме позірне «недоречне» місце наголосу знаходимо й у сучасних говірках. Ūgnis ж. р., grąžtis ж. р. тощо трапляються в Дусетосі, Салосі, Камаяї, Прієнаї.

Kà man мені відоме лише з вислову — kà výrai, tà výrai! Кведарна: «які чоловіки, такі чоловіки» (Дусетос)! = молодці!» пор. kàs tà kàìtris Jušk. ž. I 421 b «що за спека!»

Pri-ie-liešti žmonės DP. 364₂₂ «pri-liestė-ji»: liečiù, liẽsti «утискати» ~ liecę «тиснуть» DP. 136₃₁, liecże 136₃₄, liecze 363₇, ~ pa-lytėti: 3 ос. теп. ч. pá-liti DP. 254₁₇. + liète naPlas «утискали вдів» = spáudė našlės» DP. 24₉: liečiù, liẽsti «торкатися» Дусетос ~ negali jō až-lièst kaip vāpsvų gūžtōs! Дс. «до нього не доторкнутися...»

Jurkšaitis’ jūs є справжньою формою, відомою й деінде (у говірці Jablonskis: Науместіс = Владиславов, Сувалкська губ.). Пор. Jablonskis (псевд. P. Kriaušaitis), Lietuviškos kalbos gramatika. Тільзіт, 1901, с. 23: jūs.

Paskui могло б бути також місцеве однини Pàsku (поряд із жмуд. paskuõ ir pãskuo), що радше вказувало б на давальний однини; пор. dovanai duoti «дарувати» (прикметник *dóvanas невідомий).

55

Brugmann’o acc. pl. vilkuns узято з A. Leskien’o Declination 104, де читаємо: msc. a — st. lit. vilkùs = vilkuns, aus *vilka-ns, -ans noch preussisch. *Vilkuns не знаходимо ні в стародавніх писемних пам’ятках, ні в сучасній мові. Така форма теоретично також неможлива. -uns-ius acc. pl., -unse loc. pl. відомі лише в жмудському діалекті, литовці-верховинці про них не чули. Чи не є це просто новою назалізацією, подібною до жмуд. mąstis = верховин. mostis < р. масть ‘мазь’, mėš „мбы“ (Kalnujai netoli Raseinių) = верховин. mėš (Dusetos, Naūmiestis), glūnsnis (у календарях L. Iwinskio) = glūsnis Kved. ~ glōusnis Rietavas = верховин. glūosnis?

Граматику Janiaus уже надруковано; її продаватимуть лише тоді, коли вийде російський переклад, який доручено підготувати мені. Я пообіцяв написати підручник з правопису (orthographia). Сподіваюся закінчити цю роботу влітку. Jablonskis уже почав друкувати синтаксис у місячнику «Vadovas» (виходить у Seinuose), звідки його буде передруковано окремою книжкою. Етимологію пише Jurgis Šlapelis (учень Jablonskio); до осені, мабуть, її буде надруковано.

Словник Juškevičiaus від літери m веде Šlapelis; досі він надрукував лише три аркуші. Літери k–l словника Jušk. — в Ulijanovo. Ulijanovas досі ще нічого не зробив, і важко сподіватися, що зробить. Якщо литовцеві, який добре знає свою мову, важко редагувати словник Jušk., то що вже казати про Ulijanovą, який її вже неабияк забув. Готового словника Juškevičiaus, мабуть, нескоро дочекаємося! Було б шкода. Наука про мови могла б дуже й дуже багато здобути зі словника Juškevičiaus!

Наразі не можу виконати Ваше прохання переглянути літературу про dat. pl., loc. sg. Дуже бракує часу! Зміг би наприкінці січня.

Перебуваючи у Vilniuje, Вам найперше слід познайомитися з Dr. Jonu Basanavičiumi, головою Mokslo Draugijos (у бібліотеці й архіві, маючи час, Ви могли б багато чим скористатися), та з редактором «Vilties» Antanu Smetona (він досить добре володіє мовою практично). Адреса «Vilties»: Кожевенная 5, кв. 25. З ким ще варто було б зустрітися, Ви зможете дізнатися від Basanavičiaus або Smetonos. Варто було б познайомитися з діячем kun. Tumu, який досі був редактором «Vilties», але через польських ендеків його вигнало церковне начальство. Можливо, Tumas іще буде у Vilniuje, поки Ви там.

Чи друкуєте Ви тепер свої дослідження про спорідненість айстів і слов’ян, чи щось інше? Питання спорідненості дуже цікавить і мене.

Потроху-потроху руйнується вся наука про айстські студії! Тепер я вже ясно побачив, що Ваше вчення про латиські інтонації та походження ė(ie) від ei має під собою ґрунт. Тепер, маючи на увазі литовські форми, я бачу, що ie на початку, у середині та в кінці слова походить від айст. ei під наголосом.

Lėpa, siena, siela, pieva: šeiva, šeima, neiva ~ dienā новотвір від dienā… Šiaul-iētis, звідки новотвір vōk-ietis, усі, інші від visiē < айст. *visei, звідки новотвір gēdingi.

apiē, priē з ie від apiē-[linkę], priē-[taras]: nei ~ nei, bei, vei ‘дивись!’, la, tei, šeī з прокліз

La. tris ‘три’, nē, ne k ā = жмуд. ne-kō, tei šeī мають циркумфлексний наголос (прерывистую) з давнішого спадного (нисходящей) *tris тощо. Мені здається, що латиських

56

У прамові іноді діяв закон, за яким у проклізі спадний наголос переходив у ламаний. Як це видається Вам?

Пралати. *tris māsas (*tris проклітика) перетворилося на trīs māsas, як і прал. *gālvā (=жем. телшська gālvā — на galva.

Університет сподіваюся закінчити цієї весни.

Бажаю Вам успіхів у праці!

Ваш Каз. Буга.

P. S. Окремо надсилаю статтю про dat. sg. ~ pl., з якої Ви зможете скористатися. Згодом просив би повернути її мені. KB.

[2]

Петербург, 10 (23) березня (III) 1911 р.

Шановний друже!

Було б дуже добре, якби Ви взялися й написали статтю про давніх «куршів» і надрукували її в органі Литовського наукового товариства «Литовський народ» (Литовское Научное Общество. Вильно, Лидский переулок, д. № 7. Председатель Иван Юрьевич Басанович). Щоб нею могло скористатися більше коло науковців, слід було б писати німецькою. Починаючи з II тому «Литовського народу» друкуватимуться також статті, написані німецькою. Першою німецькою статтею буде праця Адальберта Срби (моравець Срба) «Monographie über die verba momentiva als Beitrag zur litauischen Syntax». Пишучи про куршів, Ви використали б nomina propria і дещо з куршської діалектології.

Rucava (BW. 3840, 1; Bielenst. Grenzen 231), як я з’ясував цими днями від жемайтів із Паланги [acc. Pālanga], називається жем. не *Rūkiava, bet Rūkiava (u trumpas). BW. 12461, 3 var. Rūcava, очевидно, має нову довготу; пор. Bezzenberger, Ueber die Spr. d. preuss. Letten: āsdarīt ~ asgālda 117, sūwe sūwele 118, ūs- ~ usgāldu 120. На те, що Rūk-iava = Rucava має етимологічно коротке u, можуть указувати такі nomina propria: Rukai — село парафії Моседиса Тельшяйського повіту, Ruk-š-iai — село Паушильської парафії Расейняйського повіту, Ruk-ē-l-iai — село Рокишкіської парафії Ежерянського повіту, Ruk-uiža — прізвище з Ляуде (так називається місцевість за річкою Ляуде в Паневезькому повіті).

Крім мису Венчіо у Пруссії також відома місцевість Wentainen (Bezzenb. Ueber die spr. d. preuss-Letten 139¹) = * Ventāiniai; пор. Jut-āiniai, Gebāiniai, село Рамигальської парафії Паневезького повіту, Ōk-ainiai, село Трускавської парафії Паневежиса, Vānt-ainiai, село Радвилишкіської парафії Шяуляйського повіту.

Назва куршської річки Otange Bielenst. Grenzen 226 =? *Uot-angā; пор. Pal-angā на березі річки Ражєс (= діал. Роужєс).

Тепер я вже зовсім не сумніваюся, що в куршському діалекті an тощо залишалося таким, яким було, а не переходило в uo, як у латвійському (=земгальському й латгальському) діалекті. У Курше̄, очевидно, збереглося небагато решток давнього куршського діалекту: з плином часу курші через колонізацію земгалів і латгалів перейняли «латвійську» мову. До решток куршського діалекту можна зарахувати:

57

1) dzintars BW. 27421 Ēduolē; 13282 Vecpilī, Meženiekuos, Ēduolē, Irjen, Nicā, Ugālē, Dundangā, Liel-Ezerē, Kandavā — найближчі сусіди куршів — земгали, ~ Pienavā (13282 var.), Džūkstē (13282,5) = dzinterṣ BW. 27421 var.; 13246,1 Ciravā: zītars 13282,11 Liel-Iecavā (Bauskas apskr.), P. Schmidt’as = ziters 13282,3 Erlaa (Cēsu apskr.). Але чому кажуть dzintars і в Altenē (Jaunjelgavas apskr.) BW. 13282,3 var.? Чи потрапило сюди це слово від куршів разом із товаром (товар)?

2) menčis BW. 30810 Nicā, menču rinda 18450 Ciravā: лит. menkė (sunu tie-was wede su sawęm… menkiu meszkierioti Palāngos Juze 5₁₀) ~ слов. mьnb: men-cis Kursiten (Ulmann) «людина, якій нічого не потрібно» ~ merīkas.

3) danga «кут» у північно-західній Курляндії, Biel. LSpr. I 144, BW. 16787: 16876; 21130 Alsvāngā; 21631 Kasdangā:?garā danga «південно-західний вітер» у Nicā (Ulmann): dandzis «обод колеса» (де вживається?).

4) tencināt «дякувати» BW. 11575 Sarkanmuižā Ventspils apr.: ténkinuos «задовольняюся» Kv. ~ iš-téko «вистачило».

5) devanta vasarinā BW. 8973; 12586, 8 Sasmakā Talsu ap.: звідки тут a?

6) lanka BW. 655 Kabilē Talsu ap.: luocks «laņkas».

7) jentere Angermünde (Ulmann): ieter, ieterit! voc. BW. 23659 Dzer̄vē, Susejā, Dignājā Jaunjelgavas apr.

8) blendu, blenst Nicā Biel. LSpr. I 144, blenzdamies «ридіючи» BW. 22249 Rāvā Aizputes ap.: blandaũ Jušk. žod. I 215.

9) blank-stities BW. 21205 Ciravā: blānk-sterēti J. або blānk-ti ~ nu-blanko «зблід» у Marijampolē.

10) sklanda BW. 19788 Rāvā Aizputes ap. = pa-sklānda пор. Miež. 173 ~ pa-sklānda Ds., Užšpaliai, Jušk. žod. I 165 b. sub verbo atšlajē ~ paslāndis, -ies Joniškis «частина зимового шляху, гарно виметена полозами, слизька» (= pa-siautā Tverečius): sklendžiu.

11) dėlu māte at-linguoja BW. 23547 Alsvāngā = at-lingúoja Ds.: liguot.

12) kanc-inā-t «допитувати» у північно-західній Курляндії, Biel. LSpr. I 145 = лит. kan-k-in-ti ~ ken-t-ēti.

13) курш. lanktes Ulmann: laņktis Kv., Kēlmē.

14) denktṣ «сильний» O. Bartau (Ulm.): dencis «маленький, кремезний хлопець» (звідки?).

15) курш.(?) duncis = dūcis P. Schmidt’as «такий ніж».

16) guņģis «вигин» у Курляндії (Ulm.): лит. guņga «горб, клубок» ~ gugā, g. sg. gūgos «те саме»: gauņ-aras.

17) vingr-ums в Айзпуте (Ulm.): лит. vingris «вигин» у Йонішкіса.

18) vink-alāt «ходити без діла» в Едуоле (Ulm.), від vi-n-k: vỹk-ti ~ vaik-ýti.

19) rantēt «рубати дерево» в Дундазі (Bezz. Dial. 174): rantýti ~ ręsti ~ rāstas = лат. ruoti у Сауці.

20) blezdelinga Bezz. Ueber die Spr. preuss. Lett. 144, якщо тільки це не перероблене слово за лит. blezdingā і лат. bezdelīga.

21) Dincis власна назва, Bezz. там само, 146: чи відомі в Курземе vanga, venga (Ulm.), я не можу знати.

58

Meite (P. Š[midt’as]), riñda P. Š., sence Oppekaln, skrañda P. Š., ceñšūos P. Š., balañda P. Š., bañga P. Š., treñkt, відомі далеко за межами Курземського краю, тому важко читати ці слова як «куршизми». Деякі з цих слів могли мати n замість m. Meite за наголосом зовсім не узгоджується з литовським meñtė Kved. або mentė, acc. meñte у Скапішкісі, Сейнах; пор. a̯lu m ė s t i «meñtēt» у Йонішкісі, Вадокляї. Лат. mēnte (: mieturs = mentūris Ds.) найімовірніше запозичено з фінської або з споріднених із литовською мов; пор. фін. mäntä «маслоробна калаталка». — Treñkt «гнати» (про біг) не відрізняється від triek-t = treñkti? Лат. treñkt могло б походити з балт. trem-k-: лит. trempti «роню» ~ iš-tremti «вигнати, заслати» J. žod. I 653: trimù «тремчу» Ness. Wb. 115.

Riñda = лит. rinda (Daukantas) з *ri-n-dā ~ ірл. rind «constellatio» Walde 436: лат. riedu, ridu, rist «упорядковувати» (пор. lieku, likt) ~ серб. rěd, réda «ряд» = лит. *riñdas: rinda, -õs, riñdą (Дусетос, Скапішкіс) «річні кільця дерева, рогу (шари), за якими визначають вік дерева, тварини» [kelmo medžio riñdos = жмуд. kar̃tos = слои]: корінь rei-d(h)-: rei-v- > лит. rievė rievę Aist. stud. I 8738 [: Jušk. ž. I 235 ~ rivē = жмуд. rivė < rievė] давньоангл. rāw з roi-v-: середньоверхньонім. rihe «ряд» з і.-євр. *rei-kā ~ лит. rikià «ряд» Daukša: rei-g(h) > жмуд. viskas eit pa-reižiu «всё идёт порядком, как следует» Kved. = лат. pa-reizi: rei-s- > середньоверхньонім. reise «поїзд, подорож» з roi-sā: rei-dh- > давньоверхньонім. rītan «їхати, верхи їхати» ірл. riadaim «я їду» ~ лит. riedù, riedėti «котитися» Южінтай = rietù rietėti «те саме» Дусетос < rei-t-. Лат. riñda можна пояснити лише як запозичення з литовської (а може, куршської?).

Лат. bañga (пор. лат. buogs «безліч, маса»: лит. pra-bangà «надмір» Rupestis prabangì ape pianu. Лхр. 618, per bingusias rupestis 1. c. 8324 ~ liga į-biñgo «хвороба посилилася» Kved.) також запозичено з литовської.

Лат. skrañda, balañda також, очевидно, запозичені слова. Skār-ti > sk(a)r-an-dā, bāl-tas > bal-andā, gen. balañdos і balandõs, acc. sg. balañdą і bālandą (обидві форми — Дусетос) [balandė, acc. bālandę Лінкменіс] пор. слов. želǫdb, лат. gl-and- ~ βάλ-αν-ος, прус. alisk-ande ~ alsk-n-is Ширвінтос, лат. galūoda з *gal-andā, пол. łabędź з *albh-an-d-i-, лат. til-andi «лисі» з куршського діалекту, val-andā. Лат. balañda через свою інтонацію могла бути запозичена зі східнолитовської форми balanda [з рівномірно висхідним наголосом на an]; пор. лат. riñda < rindà, bañga < bangà.

Форми sence, ceñšūos з індоєвропейським -n-, як із латиським відповідником, я не вмію пояснити. Ці слова могли потрапити до Відземе з куршського діалекту через венців, які жили в околицях Цесіса. Trikātes speñdz «тисне» також могло бути словом венців.

Пишучи, Тамста, про куршів, знову ласкаво перегляньте латиські діалектні форми з an тощо. Ще раз повторюю, що стаття про давніх куршів дуже бажана.

Лат. piñ-ka «косма»: pīt «плести»; cincā «кінка» ~ cink-slis ~ cim-slis Ulm. (якщо це не помилка. Це вказувало б, що kinka походить з *kim-kā), kankars ~ ka-kars, cinkurs у Лубані ~ ciekūrzis, en або eį?, dzindz-ināt < ging-, (d)zint-ele, cenceres «ноги» в Курземе, blandīties «швендяти».

Що лат. kert є переробленим із *cert за зразком – kart, не може бути сумніву. Форма *ceĭt, очевидно, відома латишам-східнякам; пор. cēris «хапайся!» BW. 31393,1.

Прус. 2 pl. es-tei 71₂₈ billi-tei 79₃₆ druwētei 67₂ laikutei 55₂₉.

59

[3]

19 17 III 11 m.

Шановний Друже!

Dignaja, як показує латиське східне Dybnõja (у BW. Цього разу не зміг знайти місця), слід читати Dignaja < прабалтійське *Dubnãja [ub > ib шляхом дисиміляції]. Про те, що в литовській мові bn переходить у gn, свідчить не лише dùgnas = латиське dubens < *dubņs < *dubn(a)s < *dubna-s, а й інші слова; пор. lùbn i os «розвальни» Шалакас > lùgn ios Ушпаліай: lùbos ~ слов. lubo.

Що в назвах річок, наприклад таких, як лит. Daũgava, лат. Daũgava, лит. Šešuvìs, парафія Гауре ~ лат. Sesava BW. 381, 11; 19283, 1 var. ~ лат. Sese, річка, Bielenstein Grenzen 97 ~ Ses-ile, Privatgut 1, c. 232, Pienaujā, її Pienaujā Квед., Рієт. < *Pein-avī, род. одн. -avijās [пор. гр. μυῖα ~ musia, род. одн. musios Дус.: Vilkaujì, -jōs Vilkaujā, річка > Vilkav-iškis, містечко Сувальської губернії] = лат. Pien-ava та ін., -avā може означати «річку», з цим я цілком згоден; але слід зазначити, що можливе й інше пояснення. Daũg-uva = Daũg-ava могли б бути «adjectiva» із суфіксом -o-vo-, -o-vā- (пор. Brugm. Gr. II², 1, p. 204: ai. kẽca-vā-s тощо). Pien-ava можна було б зіставити зі слов. dǫbrova (Vondrák, Vgl. Gr. I 410), лит. welinuwá DPost. ed. Volteri 97₂₈ (: węlinuwós 173₃₃, wēlinuwą 173₃₀): šun-avā Дієвенішкіс, Ашмянський повіт (тут не життя, а šunavà), brol-avà, род. одн. -āvos Дус. (і brolãvoj prisėina sus’pūkyti «навіть між братами...», рос. жидова: bendr-ovės (род. одн.) луки Дус. «общие луга = луга общины» ~ Viēst-ovė, річка в Кулі, Плунгянській парафії Тельшяйського повіту, Kirkšn-ovė, річка в Расейняйському краї, Gin-ėvė, річка в Каунаському краї.

Річки: Bārtuva = лат. Bārtava, Blindži uva, Салантайська парафія Тельшяйського повіту, Gerd-auja, Гаргждайська парафія Тельшяйського повіту, Várduva, Алседжяйська парафія Тельшяйського повіту, Mituva, Юрбаркаська парафія Расейняйського повіту, Sandruva, Шидлавська парафія Расейняйського повіту (якщо не від San+druva), Vid-auja, Ержвілкаська парафія Расейняйського повіту, Gard-uva, Байсогальська парафія Шяуляйського повіту, Ring-uva, Куршенайська парафія Шяуляйського повіту, Kūrtuva, Куртувенайська парафія Шяуляйського повіту, Maĩžuva, Лінкувська парафія Паневежиського повіту, Liñkuva, Лінкувська парафія, Lātava, Трошкунайська парафія Укмергського повіту, Vāduva, Скапішкіська парафія Укмергського повіту, Mituva, Скапішкіська парафія.

Лат. Dignāja < Dubnāja з огляду на суфікс можна зіставити з лит. Lukõjus, озеро в Лінкменській парафії (: Luk-nā, річка в Кулі, Тельшяйський повіт).

«Ni(e)granden» латиською, очевидно, звучить як Nigranda|e, пор. Nigrandnieki BW. 12866, 3 var. < Nigr-ande: Iv-ande. Alš-vanga тепер зрозуміла й мені: Alš- від alš(ń)- < alšņa-, або від alša- = балт. als-ja-, звідки «курш.», род. мн. alkšu (rikšte) BW. 9778, 1 var. (Дундага), якщо не від *alks[ń]io.

Курш. Tā ringāja в Блінтенієце, Гуденієкська округа, BW. 15642, Алшванга: лат. Rīga = лит. rìnga (пор. svilpa < svilpti, rėka < rėkti) ~ Ringys, річка в Пашильській парафії Расейняйського повіту, Ужпалі, Укмергський повіт.

Курш. ar spangnem kumelem BW. 14510, 2, Дундага: spāngas «жалюзі» Сув. Науместіс.

курш. siva, centra meitiņa BW. 12314 var. ‘dzedra’ у Сасмакаському районі, Талсинський повіт:?

60

Залізаючи 12785 BW. 607 skrundā курш. дочки нахиляли BW. 11985 Alšvangā: lankvīti (= la. luocit) ‘навецать’. {vilk(u) māt(e) jēr(u)s lenc „kerigūsta“ BW. 23566,4 Rinde (Angermünde) курш. Dzelde (Emboutes par.) > Dzeld-enieki BW. 12684, 1 вар. свідчить, що лит. gēlda «корыло» — питомо власне слово. Tuk-ums, пор. лат. Jaudz-umi, назва садиби BW. 19079; 18314, курш. sumi…ieraudžija… nuo-skrendušu kumelīņu ‘ослаблу, здохлу’ BW. 19071 Vec-Sieksātuos, Āzputes ap.:? skrōnda, курш. rindāt ‘мукати = murōti ~ maušti’ BW. 16518 Ventspilī, Vērgale, Rāvā:? Dulenka (род. одн.?) strimalu kupči BW. 20724 Cīravā, Āzputes aps. ~ назва садиби (?): лат. суф. (e|in)-iek(a)-s < -enka-. Tinger-nieki BW. 20949 вар. у Dundangā < *Ting-ure: tingėti. Dundz-inieki BW. 20949 вар.; 20957,3 Dundangā < *Dunga:? vīhante BW 21871,6 вар. у Ventspilī = vibuot-ne 21871,2:? planda kārta? (значення не зовсім зрозуміле!) BW. 23583 Alšvangā, Ventspilī:? rank-ainis kakliņš BW. 25794,2 Kabilē, Talsu ap.:? нім. Runzel < rṇ-d-, лат. ruōbs < ran-ba-. Ri-n-dā ~ ri-k-idā ‘у ряд’ далі споріднене з лат. rī-t-e^* ‘in der Reihe’ місц. одн., rī-tu-s, двн.-нім. rī-m ‘ряд, послідовність, число’ Brugm. Gr. II², 2, p. 710: усі ці слова походять від кореня rei- ‘текти’ (: сонце заходить, вода тече, дівчина виходить заміж, tākas, tekmē „лужа“) ~ слов. rě-ka, лат. rī-vus. Запозичена з Rozwadowski форма *ē-dzēris (= ie-dzēris) уже потрапила до Brugmann’o Gr. II², 2, S.817; звідти, можна припустити, пошириться далі через людей, які не знають латиської! Місц. одн. vilkė могло б походити від *vilkēn: вед. Varuṇān-ī ж. р. ‘дружина Варуни’ від лок.; пор. Agnāy-ī ‘дружина Агні’ Brugm., KGr. 384, Manāv-ī ‘дружина Ману’, власне ‘та, що при М.’ Brugm. KGr. 330, 384, Gr. II², 2, p. 514 ~ вед. sūrē duhitā Gr. II², 2, p. 514: Naujokie-nė ‘дружина Науйокаса’ < місц. *Naujokie (пор. svāi-nē ‘свояченница’ з місц. одн. *svoi ‘bei sich’: двн.-нім. swei-n ‘Knecht, Sohn’, ав. XVᵃe-paiťis ‘selbst’): жем. Paknēnē ‘дружина Пакніса’ < місц. одн. Paknē(i) [наз. одн. Paknis]. *Vilken (пор. Varuṇān[-ī]) походило б від vilke [основа = камінь] + en; пор. вед. kṣām-an ‘на землі’ Brugm. Gr. II², 2, p. 727??

Бажаю багато добра. Каз. Буга

[4]

Петербург 19²³⁄^III 11 р.

Garbus Drauge!

Дякую за три нові аркуші Твоїх студій! У них також знаходжу багато нового й такого, що варто знати. Твоє припущення, що не кожне ēu перейшло в jau, видається мені цілком вірогідним. Для остаточного розв’язання питання треба було б мати повний список слів із jau та au. Це правда, що форм із jau значно менше, ніж із au. До pjaułai (: знахідн. pjāulus Вілкавішкіс = pjaułūs Квед.), kiaułai (: знах. kiāutus ~ наз. одн. kiāutas Дус., Квед., Сув.

61

Наумієстіс) можна було б додати ще: pliaūtas, мн. pliaūtai Тверечюс ~ pliaūtas, pliaūtai Дус. «должен = вулик дощечка, двері», жем. šiau-t uvas «ткацький човник», liáunas, -à «гнучкий», напр. liauni pirštai Квед., Шяуляй, Йонішкіс = лат. launs, žiaunos, -ų Дус. «вилиці», liaukà, -õs liaũką «хвиля, велика хвиля» Йонішкіс, північно-західний жем. žiaudùs «суворий», jāura «чорнозем із глиною = сіра земля (= šal-

та-земля)» Дус., Тверечюс, Лінкменес.

Сл.-балт. етюды 86: жем. dėves jau К. Яунюс пояснював як *de-d-vēns = санскр. dadvān див. Aist. stud. I 64*.

стор. 90 Laidaras [: išz laj daro Dauk. Būdas 15₂₇, laidars там само 22₃₁, пор. Jušk. žod. I 249a, Dauk. Lietuvos istorija I 189, II 169: laidars Jušk. žod. I 310 b] засвідчено лише з циркумфлексом: laidaras у Йонішкісі (Aist. stud. I 75). Laidaras відомий лише в латвійському прикордонні. Інтонація свідчила б про те, що литовці запозичили це слово.

стор. 90. Прус. pelanno «очаг» я пояснюю з пра-прус. pelenā: лат із le < le пор. лит. схід. pelenai.

прус. assaran з пра-прус. ezeran: лит. схід. (в Ашменському повіті) āžaras поряд із žāmė «земля» (= прус. same V. 24)

прус. glosano V. 778 «gluodenà» не можна виправляти на glodano, бо помилка читання s замість š навряд чи можлива. Я читаю glosano: із пра-прус. glās-enā; порівняй схід. aug. šānas < šēnas поруч із dedù vedù nešù (містечко Дусетос, Шалакас тощо): прус. assanis V. 14 = осінь.

Прус. pelanno походить від pelenō, пор. clattoy V. 292 < середньоверхньонім. klette, ladis V. 56 = lād as містечко Дусетос < lėdas у Пажієге, Дусетос, lagno V. 125 «печінка» = аіст. *leknā Pedersen Kelt. Gr. I 129, 177, lattako V. 543 «лід-зинга» = аіст. *leda-takā, melato V. 743 = meleta «зофна» у Širvydo Dictionarium 457, pelanne V. 37 = pelenai Дус. < pelenai > жем. pelinai Квед., pelanno V. 223 = жем. pēlins «очаг» Квед. pēlenas, plasmeno V. 148: plāsmas «лътэна» Дівенішкіс (Ашменський повіт) < plesnas = лат. pleksna «das Fussblatt».

Прус. au-klextes V. 280 klexto 333, clenan 194 (: klē-tis), pellekis 202 «Giebel = acies tecti» [: vežys ištięsęs pelēką plaukia в Южінтай: pēlakas Дус. < pēlekas, pele-maygis 713 (пор. petē-kautai «пристрій для ловлі мишей = пастка» Дус.), pleske 253 має e замість ē.

Calene V. 231, kele-ranko 303, sylecke 575, scalenix 703 мають e замість ī: kalinē, keli-rankā [пор. nami-šōstas «садиба» Лінкменес < nama-, blauzdi-kaulis Вадокляй < blauzdā-, šōnikaulis Вадокляй šāna-, прус. Crixti Lāiskas < kriksti-lāiskas ~ kriks-ta- «хрест»], sili-kē (: слав. slb-db), skal-ini-k(a)-s.

Wilenikis V. 439 слід виправити на Eidenikis = eid-inika-.

Зі сказаного вище зрозуміло, що в ельбінзькій говірці le через le перейшло в la (= lā). В ельбінзькій говірці перед e затверділи не лише l, а й r, s та z.

rē > rē > r'a маємо: kraclan V. 118 = східноаукшт. *krākļai < krēklai «груди», raples V. 520 = rāplās Шалакас < rēplēs Южінтай, ratinsis V. 368, 540 = пра-ленк. rētežb. Drawine V. 393 «дерев’яна бджолина діжка» могла з однаковим правом походити і від пра-прус. drey-inē [:drēvē «дупло» Кведарна, Йонішкіс, Саланти] і від drav-inē: лат. draves nom. plur. BW. 18360, 2 var. ~ dravās kuoks 15729.

62

se > sa: assanis V. 14 рос. осень, possi-ssawaite 20= лит. pùs-sevaitė: Semeno V. 752 (= sėmeną Дебейкяй) і seveynis V. 229 «свинарник» має довге ē. Пра-прус. sēv-eina-s «suinus» [пор. лит. lap-iēnē subst. із adject. lap-eina-]. Sēv-: sū- «ʒ» = bhrēv- «Brane»; bhrū-.

Nose-proly V. 86 має e з i: nozy 85 «ніс» ~ eina nósį-rakas Душ. «розгрібаючи землю носом, падаючи». Wissene V. 622 «півень» походить від *vis-inē: д.-інд. višá- «Gift».

Ельбінзькі форми ladis «лід», pelanno «попіл»: raples «щипці»: glosano «вужа»: assaran «озеро» same «земля» нічим не відрізняються від литовських східноаукштських форм з Ашмянського та Тракайського повітів: ladas, pelanai, râples (ragēt < regėti, râtas < rėtas), sánas (< sēnas. У моїй говірці sėnas, але sanai, sanātuvė, sanýbė), ažaras, žãmė. Ельбінзька пруська говірка дуже схожа на литовські говірки в самій східній Литві не лише тим, що le, re, se, ze переходять у la, ra, sa, za, а й тим, що на початку слова e- переходить у a-.

e- > a-: 1. addle V. 596 = ãgla Йонішкіс ãglā Лінкмене < ēglā Душ. міст. < ēglė Южінтай = ēglė, 2. asy V. 241: ažìa, g. sg. ažìas Лінкмене ažìa, ažìos Вілкія < ežia, ežios Душ.; 3. assaran V. 60 = ažaras Дієвенішкес, Меркіне, až’aras Лінкмене < ēž’eras Душ., 4. asseges V. 572 з *azigis: ažgỹs Лінкмене з ežgỹs. У Салакасі кажуть і ažgỹs, і ežgỹs «епуль».

Abse V. 606 «епуш, -і Душ.», aliskande 602 «вільха Душ.», aketes 255 «борона», arelis 710 «ереліс», assanis V. 15, aswinan 695 «кобиляче молоко», alkunis 110 можуть мати також аіст. a-.

Ar-warbs V. 301 «пер-варас» міг би мати ar- = лат. ar «cum» (: лат. sa-varas: durių varai «стулки» Квед.). -war-b(a)-s «-варас»: vāras «жердина для спорудження тину» Душ. durių vāras «планка = lisztwa» Кв. = pa-skāl-ba «чутка» Кв.: pā-ska-las «те саме» Душ. -warbs не = virbas (помилково Aist. stud. I 139⁹).

Замість alne V. 647 «Tier» разом із Jauniumi я читаю alue (пор. Nesselmann Thes. 5. + Preartue V. 249) = alvē. Alvē — слово фінського походження: фін. alävä «живий; тварина» (~ elo «життя; худоба»). Ще одне слово фінського походження в пруській мові маємо у формі kal-ēt «дуже рідкий напій (пиво)» Nesselm. Thes. 62 (запозичене з давньопруської мови в діалект): фін. kalja «слабке або рідке пиво». Alue походить від *elvē.

Aloade V. 541 «Haspe» має нез’ясоване походження; якщо споріднене з лат. el-vede «ел-вите», то його слід виправити на alvade (щодо v пор. vdro V 667 «видрі»); пор. лит. al-varas «перварас».

Emelno V. 646 «ãmalas» і esketres V. 567 «ерскетрас» з невідомої причини мають e- замість a-. Чи не слід читати *ēmelnā? Якість голосного e у формі слова emalas, наведеної Ширвідою, невідома. Але пор. лат. āmuls «омела». Esketres = eskētras, мабуть, не має e, узагальненого з не засвідченого в нас *erškėtis = ērškėtis Квед. «терен»?

Ennoys V. 158 «гарячка», можливо, слід виправити на eynoys: з ein-āis-a-s ~ рос. иней; щодо суфікса пор. caymoys V. 105 < *camoys = kam-āis[a]-s: лат. kamiesis Lidén Arm. Stud. 30 < аіст. *kam-eisis.

Estur-eyto V. 776 «ящірка»: ēstūr- з *jēstūr- [пор. eristian V. 681 з jēra- = лат. jērs = лит. jėras «ягня» Лаздунай, Дієвенішкес] = пол. jaszczur (пор. борщ ≥ лит. barštis).

63

Estūr-eitą sufikso žvilgsniu galime palyginti su: pra-šal-iėtis „Fremdling“, gimin-iėtis ‘giminaitis’.

Penpalo V. 770 «путпела» я виправляю на peypalo [np перетворилося б на mp] і читаю це як те саме слово, що й лит. piepala Baisogala (cf. Aist. stud. I 82²⁴). Айст. форма pei-palā утворилася шляхом редуплікації від кореня pel-: pelē «миша = *сіра» гр. πελιδνός πολιός. Щодо ступеня редуплікації пор.: vie-versys, vie-versio Debelkiai, Panevėžys «жайворонок» žie-žulā, -ōs žiežulą Dus. Linkmenys «червона-панна Tverečius» (така риба), žie-žirba «іскра», Sie-sartis, iēs Siesartį «річечка Цесарка» у Каунаському, Віленському, Сувальському губерніях (їх багато), лат. Cie-cere, річка біля Kuršė (: Kerēs-upis, струмок у волості Užpaliai), Vei-viržas, річка в повіті Raseiniai. Лат. pal-pala можна зіставити з gai-galas, vai-vōras «журавина» (такі ягоди), žai-žar-ōkas Jušk. žod. I 649 b. Праслов. per-pelo- має аналогічну редуплікацію з прус. werwirsis V. 733 «vie-versys: ve-versys» Vadokliai: vo-versys, vóversio Vabalninkas ~ voveršis Dus.: vie-versis Linkmenės [тут вимовляють *véveršis, як і dēveris при знахідному відм. dieveri], var-vōr-ykstē «райдуга» Butrimonys ~ vai-vōr-ykštis Kv. (щодо суфікса пор. šeimyn-ykštis, band-ykštis).

стр. 92 švendrai = švendrai, acc. švėndrus Vilkaviškis: švėndrė Dus. (en > in).

стр. 97 žāsis «гусак» на власні вуха чув разів із десять у Zasėčiai (деп. Засец, Дятловской < XVI ст. Здетела, Слоним. у.): žāsis, iēs наз. мн. žāses, g. pl. žasū. Zasėčiai також є прусською назвою; пор. лит. Жосама, річка в околицях Veliuona (щодо суфікса пор. Vės-etā, річка, що тече повз Upytė у повіті Panevėžys, Vēr-etos річка у волості Ylakiai, XIII—XVII ст. Dus-etā, річка, нині Šventoji біля Dusetos)

Pr. Weware = vēveris vēveri Taurāgnai (Aist. stud. I 62¹⁵), Linkmenės ir vietomis Dusėtiškiai (mānā dēveris < *dieveris kaip vēveris).

стр. 99 *drēvis із довгим ē мені невідоме. Drēvē Kv. Йонішкіс Салантай: drovē drōve «дупло» Скапішкіс.

стр. 101 лат. gliēmēzis через своє закінчення можна порівняти з лит. glēmēžius Дус. «слизь» (silkės aptrūktos glēmēžium).

Стр. 104 Pr. naw-an(a)-s I Kat.: neuw-en-en II kat. = la. ryt. slyd-ōna- BW. 13597, 1: la. žem. slid-ena BW. 13597.

стр. 109 лат. šlau-b-ums «пологість»: + pa-šliau-nuš «укосний» Jušk. žod. I 557, а ~ лат. liki ragi, šlauni sāni BW. 28923 slauni sāni там само, вар., slauniem sāniem мн. ч. BW. 28956 < šlau-na- [> Šlaunis, річка в околиці Рієтава]?: kle-v(e) ~ k’le-j(e) > шлей «схил»: kel(e) > двн.-нім. hald «нахилений».

стр. 111 лат. atvēžēties. Те саме означає і лит. at-si-vēdėti Тверечюс.

стор. 121 лат. klaips. Ширвида kliepas «буханець хліба», яке не могло бути запозичене з рос. хлеб, свідчить, що й лат. klaips могло бути питомим словом. Фінське leipä можна пояснити лише з лит. kliepas, але не з германського hlaiba-

Стр. 125 Plikšas ne iš *plik-sa-s, bet iš plik-šas, plg. varg-šas, gōb-šas, gūd-šas > gūčas, stit-šas > stičas, gint-šas > ginčas, trīd-šas > tričas, drib-šas etc.

Стр. 16 dumjū < dm-. Dumjū gali turėti ir i.-eur. u; plg. ϑύελλα skr. dhū-ka-s ‘Wind’.

стор. 18 Поряд із ungurys (пор. прус. angurjis) маємо також ingurys у Дусетах, Купішкісі (Aist. stud. I 109), Вижуонасі (in може бути також з en).

64

С. 19 grumėti «греметь» у кв. може мати u також із і.-євр. u; пор. grūmoti «угрожать» у кв.: grū-džiu, grąusti «греметь»: nu-gramėti «провалиться куда с треском» ~ βρομ[ῆ]: garmė-ti «с шумом и треском идти; проваливаться в бездну» = *βρομῆ: grum-džiu «угрожаю».

С. 32 vėveršys: vė- з живої мови зовсім не засвідчене (див. вище). malatà Dus., Linkmenės, Jušk. žod. I 426ᵇ «picus viridis»: meletà Квед., Курш., Ширвідас = monomo: tenemo = gàrbana «кудря»: *gerbenė > gerbenėtas Dus. «кудрявый».

С. 91 vėšelas — нелитовське слово; його запозичено з рос. вёшало «леса, городьба разн. вида для сушки чего-н.». Запозичено з такого білоруського діалекту, де š переходить у s: vėšalo > vėsalo > лит. vėsėlas. Щодо š, ž > s, z пор. запозичені слова: pažaras «пожар» pažytkas «польза» < пожитокъ.

Бажаю всякого добра. Каз. Буга

[5]

Моседіс (давньолит. May-sedis див. Bielenstein, Grenzen…)

26 грудня 1911 р.

Шановний друже!

Дякую за листа! Я думав, що перед Різдвом Ви вже поїдете. Гадав, що Ви були у Vilniuje: у «Vil̇tyje» повідомляли, що Ви читатимете про балтійські мови. Вашого листа з адресою Mülenbach’a я отримав. Винний, що досі мовчав.

Адреса Яблонського: Гор. Брест-Литовск, мужская гимназия Преподавателю И. О. Ябл.

Що ps переходило в pš, тепер сумніваюся і я (пор. vapsà ~ vapsvà, род. одн. vãpsvos у Dus.). Мені здавалося, що ėpušis у Dus., род. одн. ėpušies (кажуть також ėpušė. Пор. šėrdìs, -iẽs, šėrdį і šėrdė у Dus.) походить від *ėpšis, род. одн. *ėpšeis. *Ėpšis отримало u від pušis, iẽs. Ėpušis, iẽs може походити також від *ėpušis, iẽs із š від pušis. Р. мн. ėpuš-ų (~ puš-ų) і ėpušių. Ėpuš- від ėpuš- (за зразком puš-) співвідноситься з eps- (пор. латв. aps-e) так само, як els- (elks-nis < *els-nis, рос. лешина < els-) і elus- (пор. герм. aluz/s-, рос. ёлха < *eloxa).

Анікщтяни вимовляють kl’ėvas (із широким e) так само, як jėvas, jėknos, kėvalas. l’a від le у суфіксах розрізняють усі східні верхні литовці: kėlias, але знах. мн. sáules або sáulas. K’elīavo = анікщт. купішк. keliōᵃvoᵃ. mėzliava ~ gãniava або (в інших місцях Dus.) mėz-l’eva ~ gãneva поряд із devýni (d тверде. Dus.). Купішкяни, які вимовляють apjōᵃkoᵃ «ослеп», *kl’ōᵃvas не вимовляють. Купішкянське kl’āvas або kl’ėvas (як є насправді, сьогодні сказати не можу) можна пояснити лише через kl’ėvas: ā почало переходити в ō тоді, коли l’a вже перейшло в l’e. Замість apjōᵃkoᵃ — *apjėko з oᵃ від *ōᵃkoᵃ. Apjāka (Dus.) з a від āka або від прадузетського praes. apjankù (> *apjunku): східні литовці вміли відрізняти jan від en: vėrpja-n-ti > vėrpjunt Dus. vėrkja-n-ti > verkjunt Dus., але sarbintà від serbentà «смородина».

Поряд із apjāka дузетяни кажуть jėvas, jėknās (дехто вимовляє також ėknās, навіть āknās): e ні широке, ні вузьке. Jėvas і jėknās можуть мати і.-євр. e. Поряд із kl’ėvas

3. 599

65

Дусетяни кажуть лише kel’āvā (važ’āvā тощо), де ’ā стоїть замість очікуваного e з інфінітива kel’āutē (t середньої твердості), майбутній час kel’āusū. Давній висхідний наголос ’a не переходить у ’e: jai д. одн. жін. р., jām д. одн. чол. р. — šiai ~ šiam у Дусетах, arkliām д. мн. Jāi, але vāl’ei у Дусетах. Accus. мн. val’as, dvasias, nom. sg. valia dvasia у Дусетах. Gāneva у Дусетах (n м’яке).

(«Немає кому) dāra» — це nom. мн. дієприкметника від daras. Пор. «немає кому dāras».

У Лінкменисі Ciltas не кажуть: так говорять навколо Калтаненів, і т. āgla — це ’āglā: обидва a однакової довготи (середньої довготи). Prāšam не дорівнює також лінкмениському «mes (būlbas) kāsam ‘копаємо’»: prāšām (ā середньої довготи), але kāsām.

Форма род. одн. жіночого роду širdēs у лінкмениській говірці, як показує širdēs у парафії Тверечюс (поряд із pìrčiēs «лазні»), може мати балтійське закінчення -es; пор. širdēs у Даукши.

Що Беззенбергер каже про граматику Траутмана, я нічого не знаю: цієї рецензії мені не доводилося читати.

Такі прикметники (adjectiva), як лат. led-uoja- «крижаний» BW. 13268¹, 25 var., celm-uoja- «покритий пнями» BW. 19604 var., dūm-uoja- «задимлений» BW. 14594, naiz-uoja- «незагноєний» BW. 16278, diev-uoja- «богоподібний = добрий» BW. 12409, 1, колись не були чужими й литовській мові. Суфікс -uoja- поки що знаходжу лише в назві місцевості Kaln-uoja-i (Прусська Литва) = ж. Kaln-ūjai (Рассейняйський повіт, де кажуть dūna < dūona).

Kaln-uo-ta-s: *Kaln-uo-ja-s = apyn-ō-la-s «хмільник» у Кведарні, Рієтавос: apyn-ō-ja-s «те саме» в Моседісі, Салантаї (у говірці: apynuos, род. одн. apynioję).

Якщо ruinis, ruišis походять з ie. *rōinos, *(w)rōikōs, то як тоді пояснити vārna поряд із vārnas? Досі вчені лише стверджували, що vārna походить з ie. *wōrnā (але *wōrnōs); пор. vilkė поряд із vilkas: ie. wǝkʷyē, але wī̆kʷos.

Пор. zuikė «зайчиха» при zuikis. Лат. astuotais, як показує жемайтське telšiškių aštōnc (ōn не цілком довге), род. одн. aštōnta (ōn цілком довге), походить не з прабалтійського *astuontas, а з *astantas. Telšiškių aštōnc (головний наголос на першому складі. Моседіс, Скуодас, Салантаї), як показують dūmblōs «болото», sunkōs «важкий» (перший наголос сильніший), могло походити лише з *aštantas; пор. rōnkā, знах. одн. rōnka, dąngōs «небо», krōnta «берег, край», pa-šōnkōs «жолуді».

Жемайтське aštāntas разом із лат. astuotais показує, що ie. «ō + n + Cons» уже в прабалтійській мові мало перейти в «ō + n + Cons», звідки «ā + n + Cons». Лат. діал. *astūtais і лит. літ. aštūntas — новотвори від astuoni = aštuoni. Aštāntas + aštuoni > *aštuontas > *aštūntas > aštūntas.

Vilkui < *wī̆kʷōy: vilkais < *wī̆kʷōys = tū ‘τῶν’ < *tōm: aštāntas < *oktōntōs. Що санскритське -ind. vṛkais було б *wī̆kʷāis — це неможливо довести. Немає достатніх підстав вважати λύκοις новотвором, утвореним під впливом нібито балтійського *vilkais < *wī̆kʷāis.

Aštāntas разом із vārna показує, що ruinas, ruišas не можуть мати ui з індоєвропейського ōi. Лат. род. мн. tuo, *vilkuō > vilku — чи не походить, зрештою, з прабалтійського *tan *vilkān? *Tan ‘τῶν’: tū < *tun < *tuon = vyrai д. одн. у Дебейкяї, Вабальнінкасі (Яунюс): vyrui < *vyrui.

Чи лат. tuo ‘τῶν’ походить з *tuon, де n зникло перед скороченням uon до un? Латвійське діал. astūtais свідчило б, що uon скоротилося перед тим, як an, un тощо перейшли в uo, ū тощо. Як це видається Тамсті?

На статтю про куршів я дуже чекаю. Це питання мене дуже цікавить, і я сам дещо зібрав. Valtaiki тощо можуть бути замість *Valtaīti (з праформи *Valtaiši, як і в жем.

66

jaunėkātė «молодята»). Чи кажуть латиші Курземе поряд із pairīt «післязавтра» також muims < mums (зем. acc. pl. mōmìs, i. pl. mōmìs: i вузьке, а m перед i пом’якшене). Чи вважаєте Ви такі слова, як лат. sklīdēt, куршизмами (cursismus)?

Деякі слова тельшяйських жемайтів із ui могли б бути куршськими пережитками. Пор. paukštuitis у Моседісі, Ялаках. Kuisis «комар» (-i- вузьке. Kártės «kārtis, ies» — i відкрите = ē) у Моседісі, Скуодасі, Салантаї = прус. cussis. Чи не запозичене прусськими литовцями від куршів із околиць Клайпеди та Копів (Nehrung) слово Ness. Wb. 302 puikỹs? = pūkỹs у Тильзиті = pūkis < puõkis чол. р. у Салантаї. У прусських литовців rūinis «тюлень» < куршське *rūinis у Копах і Клайпеді < *ruoʹnis = ruonis. Šliuizis РфВ. LXVI 231 — у тельшяйських жемайтів < курш. *šluʹzis, род. відм. одн. *šluʹža = *šluzis: šliužas «коник» Ds.

Я не впевнений, що всі ці слова з ui є «куршськими» залишками. Kuisis кажуть і в околицях Салочяй (Паневежиський повіт), на Муші, неподалік від Баушки. Із paukštuitis можна, мабуть, порівняти назву містечка Meszkucie (Шяуляйський повіт, безпосередньо на південь від Мітави) — Meškūčičiai < *meškūitis «ведмежа». Puikỹs, rūinis і šliuizis могли б бути куршськими словами: їх знають лише сусіди куршів.

Пережитки куршської мови в околицях Моседіса, можливо, і є, але мені поки не вдалося їх розпізнати: дуже рідко доводиться зустрічатися з жемайтами. Хочу приїхати наступного літа. Маючи більше вільного часу, дізнаюся більше. Тут є кілька особливих говірок. У Моседісі кажуть: ōžūols «дуб» (друге ōu — з циркумфлексом — gestossen — і майже такої самої тривалості, як і перше), žõušės, род. відм. одн. žõušėis (перший наголос, хоч і короткий, але сильніший) «žāsis, žāsiẽs», žõušū «гусей», vỹrų «чоловіків» (u вузьке: але dô vỹrō — u відкрите), kõu «що», ānõu «того».

У Салантаї кажуть: ōžouls, žõsės (ō майже довге, але не таке довге, як в accus. žõsi: i вузьке), род. відм. одн. žõšėis (ō середньої, якщо не короткої, тривалості), žõšīm, vỹru (але dô vỹrō), kõn, ānõn.

Тельшяйські жемайти мають два різновиди коротких u та i: вузький (узкое) і широкий або відкритий (открытое) [я пишу: u та ō, i та ē]. Моседишці й салантишці кажуть:

sūnõs наз. відм. одн. dô sūno, tris sūnus знах. відм. мн. dõgnõs «дно» (ō середньої тривалості), dô dõgnō, tris dõgnùs tõ «ти», sõ «сү», c’ nõ «тепер», tūs «ті», ānùs знах. відм. мн. šiūs знах. відм. мн.

šēs «съ», але ši «си» āķēs «око», але āķis наз. відм. мн., āķis знах. відм. мн., āķi знах. відм. одн., āķē оруд. відм. одн., dvē āķē

āš tōriō, tō tōri (зворотне tō tōrỹs)

ìt, ìkì, lìg, nō-gì або nō-gìs «тепер»

Вузькі u та i походять із балтійських ū та ī.

tūs vỹrus < балт. *tūs vỹrūs

сини, яких носять < усі сини

(dō) sūno — новотвір за аналогією до (dō) vẽrgō; пор. наз. відм. мн. sūnā (ā довше за ū), як і vergā.

Знах. відм. одн. sūno — новотвір замість sūnu, як і казав Даукантас. Даукантас завжди пише: sunu, alu, midu, medu, amžiu, але dô sunō, medōmi тощо. Знах. відм. одн. sūno має ō замість u під впливом i. відм. одн. sō sūno, наз. і знах. відм. дв. dô sūno. Поряд із знах. відм. одн. āķi маємо i. відм. одн. sō āķē [перший наголос перейшов із прийменника] наз. відм. дв. dvē āķē.

3*

67

tō, sō, nō є балтійськими tū, sū, nù. ši = la. ši: гр. ἰ слов. cu.

але šės = la. šis

ãkis наз. мн. < *ãkis, akis знах. мн. < *akís, āki знах. одн. < *āki < āķi. sō akê = Dus. sū aki < *aken (за зразком saulė, pelė).

(dvė) ākė з балтійського (dvei) *akei замість *akī за зразком *dvei peleí.

tō tōri < turī: зворотна форма tō tōrýs. Gretą з sūno каже також sūnomi < *sūnū-mí.

Знах. мн. і оруд. мн. mòmis jōmis < mumīs jumīs: східноаукштайтське mumi jumi знах. і оруд. мн. Наз. одн. mōnė-mí, оруд. мн. trėmės «трьома».

Знах. одн. mōnì, tavì, savì = східноаукштайтське (Dus. тощо) manì, tavì, savì < manī тощо; пор. знах. мн. mumi «нас», jumi «вас».

Lig через проклізу з lýg.

it шляхом асиміляції з *ēti (пор. iti-n geras) < *itī (пор. Kvedarniškių tý-toks «от який»), як iki з ēki < *ikī.

nō-gi пор. Dus. argī < *ar-gī.

У прабалтійській мові ще зберігалися в кінці слів не лише довгі ū, ī, а й ā, ē. Жем. vārna, але наз. одн. ср. р. pėrmō «раніше» = Dus. pirmà, mōn čė līnksmō (не *līṅksmō, якби це було слово з u-основою) поряд із наз. одн. жін. р. līṅksmà. Наз. мн. kãtės з *kãtiės (пор. saulė ~ pėliė), але знах. мн. kãtės < *katēs.

Знах. одн. vārna, šãka, але оруд. одн. vārnō, šãkō. Пор. аукштайтське vārnā|ū: vārnā|ū.

-ēn, -ēn однаково дає -ē: saulė знах. і оруд. одн., pėlė знах. pėlė оруд. одн. У знахідному відмінку однини тельшяйські жемайти мають -ē, а не -e, тому що у двоскладових словах типу tri- тощо кожне -e перейшло в -ē (відкрите -i). Пор. клич. одн. výrė, Dėivė; estė 2-га мн. теп. часу (у Валанчяускаса) nebė-bōva (ō середньої тривалості).

З кількох цих рисок Ви можете зрозуміти, наскільки важливі для балтійського порівняльного мовознавства говірки Тельшяйського краю.

У Моседісі кажуть: kėistė «терпіти, міняти», tėistė «стелити, tięsti» і tėistė «тягнути, tęsti».

У Саланті кажуть: kėistė, tėistė, але tėstė. Kėisōs, род. одн. Kėisa «кочка, kęsas» у Мос. = kėsōs, kėsa у Саланті. tėivs, жін. р. tėivà у Мос. = tėvs, ж. р. tėvà у Саланті = tėnvs, tėnvà у Кведарні = la. tievs.

Тельшяйські жмудини латвійську землю називають Kōršōs, g. sg. Kōršā, а її мешканців — kōršėninks, plur. kōršėninka. Куршас ~ куршинінкас.

Жмудини Моседіса й Салантів знають такі Kuršō містечка: Grāmse, g. s. Grāmzda = нім. Gramsden. Nygrōnc, g. s. Nygrōnda = ” Niegranden Vūožpūtis msc. < *Ōžputis < пражмуд. *Āžputis = курш. Āz-pūtis «Aizpute/is». Buotė, маєток = нім. Bahten. Vėrga < пражмуд. Virga = курш. Virga Pāur-ōpė, місто ~ (частина Руцави?) Lėipūojė, loc. s. Lėipūojė = курш. Liepāja Річка Моседіса називається Bārtōva < Bārtuva. Яку інтонацію має куршський діалект?

Назва Риги у тельшяйських жмудинів Riṅgā, g. Riṅuōs, acc. Riṅga (в акузативі голосний довший, ніж у номінативі), очевидно, є куршським словом. Куршське Riṅga > жмуд. Riṅgā. Жемгальське Rīga > латв. Rygā.

68

Kuldiga «Goldingen» ще в XVI столітті (див. «Словник давньої Жемойтської землі» Спрогіса) литовською й далі називалася Kuldinga.

Mockвá у литовській мові (Дус. Моседіс) переходить у Maksvā: sk+Cons. > ks+Cons. -isk- > -išk- (В Сл.-балт. эт. 54 сл.): twjβka «блискає, сяє» Mielcke L.-d. Wb. 304, blyβkėti «мерехтіти, виблискувати, блищати» там само, 129, wikβwa «червона дрібна трава, гостролист» там само, 329 ~ wikβris m. «скошена трава» там само, 329, з *višk-và ~ *višk-rìs. Дус. viksvà — новотвір (~ *visk-vā: *viskā = vaps-và: vapsà). *Viskā стоїть замість *viškà з -s за аналогією з відповідною формою жіночого роду vizgā з Квед.

Після інших голосних (не i) sk не переходить у šk; пор. vóskurnoti, éškà, préškas, pléškė, maskatuoti, láškana, lùškis тощо.

-sk+Cons. мало перейти в -ks+Cons. Цей -ks-, як і і.-євр. -ks-, мало перейти в -kš-.

Tràškana Дус. із ш замість trekšti < *trēks-tei < *trēsk-tei (польс. trzaska).

Pūkštė pā-pauškas (: польс. pysk) ~ pūkšt < *piūsk-ti

Taūkšti «балакати»: taūzyti

tėkšti ~ taškas. trūkšt ~ truška 3-тя особа теперішнього часу (τερύσχω) pliaūkšti: польс. pluskać.

Šermukšnis msc. може походити від прабалтійського šermusk-nis: слов. -ъха < -us-ā. Дус. ališk nys «вільха» може походити лише від *alis-nis: з alisk-nis було б *alikšnis.

*Alis-nis ~ вільха: прус. alis-k-andē = слов. čermъx-a < -us-ā: *šermus-k-nis = úos-is: герман. as-ka-.

Rezgū ~ rēgztis пор. лат. res[c]-tis. Mezgū ~ megztuvė Дс.

Veizd-ėti (пор. der-ėti > der-lùs, tū-k-ti > tuk-lùs, jemù > *pa-jem-lùs > pajemb-lùs Кв.): *veizd-lùs d перед l переходить у g (польс. handlować > Дус. angliavóti): *veizd-lùs > *veizglùs. Із *veizglùs шляхом метатези виникло veizglùs РФВ.

Slav. -skn- > -sn-, o baltų > -ksn-, iš kur -kšn-: Бльс[к]нѣти ~ lie. blikšnóti, не отъ-рѣшаетъ ли своего волосу ли осьла отъ бсліи і ведь напасть.

Зогр. Leskien Hd.⁴193 = atā-rišā Дс.

розд-рѣшити… від жзѣ = із-райшити. Пор. Слав.-балт. эт. 69¹.

Рос. муж-ило: муж-[б]ло РФВ LXV 402 = прус. krup-eyle: с.-лит. deiv-ila-s «божок, ідол».

Ц.-сл. агн-ицъ: агн-ыць = польськ. діал. pal-ic: pal-ec, palca = jaun-eika «молодший брат»: jaun-ikis = jūod-eikis «чорний кров’яний суп» Linkmenes: juod-ikis «назва монети» = Nam-eikis прізвище: Nam-ikas «те саме».

Бр. коро́ба: вр. ко́роб = воро́на: во́рон.

Skr. kljūna «тип гака, скоби»: kljūn «щось вигнуте, криве» Berneker SEW. 529 = kl’ēiva «кривоногий»: kl’ēivas прикм. = kvaiša «дурень»: kvaišas «дурний».

Вр. воло́ца «людина, що без діла вештається» Даль I³ 581: волоку́ = лат. luõža: лит. lendì.

Bėgėtė (bėgti) пор. δρόμῳ θεῖν «бігти», бегом бежать є формою одн. орудн. від *bēg-tē (мешканці Дусет кажуть bėgti bėgu); пор. у Ширвіда (Dictionarium 1713 р.): plaktė «хлиста» 25ᵇ (~ plaktę plakù), sutek te 44ᵃ, wogte 110ᵇ (~ vogtę pāvogė), gulte 131ᵃ (~ gultę gūla), patepte 252ᵇ (~ teptę tēpa).

69

Лат. східн. olūts має t з v; пор. āt-luša у Квед. з *āt-vuša замість āt-uša (і так вимовляють) з v з āt-vaša «лат. нащадок»; парафія Тельшів vōnšōs, род. в. vōnša > східн. аукшт. *vūšas, звідки lūšas (Вадокляй) поруч із ūšas, труба > східн. аукшт. *vuⁿzdys > luⁿzdys Дус. Камай.

Tekė-ti: tekė-stos, ėsty «виходити заміж» Linkmenes = ženyties < женитися: žený-stos Linkmenes «одруження» = герм. bevanō-n «служити»: bevanō-sta сер. р. «служба» Fick III⁴ 177.

Цієї осені я був у парафії Цискода (за 12 верст від Резекне — Режица), досліджуючи литовську колонію. Досліджуючи литовську говірку, дещо занотовував також латиською. Ось кілька прикладів (не можу поручитися, чи добре розчув): màrga «зріла дівчина, від перших місячних», mirdzinuot «мрячити», leitins kai mygla slacinōj, patmal’as «млин», назви місцевостей ~ Cyskods, Vil’āni, nu, Gal’āni, -nu, Varkl’ōni, -nu, Rykova, Bykova, Drycāni, nu, Malnova, Lubuons—ēžeras, dīndōrzs ~ klāvs, V̄orkova, Raznas uzars, річка Малта, ai vanagi, vanadžēni! клич. (у пісні), pymu, pylñs, zeml’i «землі», myl’ti, aviša «малина», sēni laiki, але vacs cīlvāks; malny muni kumelēni, kai yudēna vogul’ēni; род. мн. žūsu, ziv-u; syvāns, але šīvenēnš, šīvenu jīmti, pyrmu dīn l’audavēna, caturdīn, sasdīn, ovu boltas kuojas, lyku lyku gal’vēnā (тобто вінок дівчинки), meita dzaltuohim motim, munu vainūku atpakal’ atnas. Kur lyki vainūku? lyku… kliepi. Naišu tautēnuos bez buol’ēna. Natak spūl’ēite, bez skrīmestēna. garvilce «веселка», carmuška (= у Резекне — čermyuška), dzil’tēne, kuormi «нутрощі, будівля» з пралат. *kārmi < прарус. *хорми «хороми».

У Цискоді я пробув лише чотири дні. Не мав як слід часу вивчити наголос. Тим часом мене більше цікавили литовські, а не латиські говірки. І латиська, і литовська говірки видалися мені дуже цікавими: обіцяю поїхати ще раз.

Ще про куршів.

Найважливіші особливості куршської мови знаходимо у слові *Santace = лит. san-takys: біля струмка Sentatze, там зливаються два струмки, 1422 р. Bielenstein Grenzen 452.

курш. струмок Bente-pürge 1422. там само (струмок Sate-purve 1439 там само, 455.

курш. біля мосту Grynde 1422 р. там само, 452: лит. grind-inyš ~ лат. земг. grīda.

курш. Kandamer Vytzen sture там само, 453.

курш. Cantimas 1387 там само, 450, 1439 там само, 455 ~ Cantyn 1290 там само, 440.

курш. Mames-pintes там само, 477 ~ прус. pintis «дорога»?

курш. Svente назви хуторів серед садиб під Забелями та під Маткулнами (обидва неподалік нижньої Абани), там само, 344.

курш. Dzintere там само, 282²¹⁸: лит. Gintara, річка.

{ струмок Zynthere 480

курш. Wanderen 1253 р. там само, 233.

курш. Stembre 1386 там само, 450: лат. земг. stiēbrs «стебло» ~ жмуд. stembrai «вид очерету» Моседіс.

курш. Venzava там само, 195. 198.

70

Куршське Alš-vanga (Biel. Grenzen 206) походить від *Alšu vanga: *Alšu від *alš(ń)juo «вільховий». Alšu: *alsnis (> al’ksnis) = krašu Biel. Lett. Spr. II 4: krãsni-, пор. род. мн. zvaĩžu там само II 32 ~ *zvaizne.

Куршське Alšu muiža = Айкшні (маєток).

Куршське levanga буде lev-vanga від ievų vanga.

Як Вам здається, чи є щось кельтське на землі балтів, як того бажає А. Шахматов (AfSPh. XXXIII 51 і далі)?

Я не знаходжу нічого кельтського серед інших і в таких назвах: Nė-munas там само, с. 77 (пор. оз. Муна ~ застенок По-муне неподалік від озера Дикшникшчяй і річки Дисни. Свенцянський повіт. Пор. He-vapda: Vãrd-uvos річка біля Алседжяй = не-веда: Вед-epa прус. Wedera Wedir lacus Ness. = Ne-vėžis: Vėžio річка Квед. с. Не-коча > >жем. Nãkačia (тут кажуть na-žinau): Ком-pа = Не-мокшита озеро: Makštýs оз.), Лучеса там само, с. 79 = Laukėsà притока Даугави біля Гриви, лат. Riga, там само, с. 81 = riņga ~ Riņģys струмок біля Ушпаляй.

Можливо, ще залишуся в Моседі. Прошу писати на ту саму адресу. Бажаю Вам усього найкращого в прийдешньому Новому році.

Залишаюся з пошаною до Вас, Казимерас Буга.

[6]

Моседіс. 8 (21) січня 1912 р.

Шановний друже!

У душетських і купішкських говорах kl’ėvas мені зрозуміле лише з праіндоєвропейського. kl’avas; пор. латв. klava. З праіндоєвропейського *klėvas у Дусетосі слід було б очікувати *klėvas, у Купішкісі — *klāvas. Як вимовляють у Дусетосі, у Купішкісі lėpinu, (iš)lėpęs, сказати не можу (вже не пам’ятаю).

Душетці кажуть: lėkia, slėgia, plėšia, tęsa, lėidas, plėkšta, klėtys мн. ч., glėbja род. одн., lãidžiu, plãisėt, але lėpšys «такий гриб», tãvo aũsys nu-l’ėpę (= «обвислі») як у свині ~ l’ėpštų l’ėpti, l’eipstų juokù «аж заливаюся сміхом, не можу стриматися від сміху» (пор. leipti у словнику Юшкевича I 422ᵇ, 500ᵇ), bl’édis, -ies «шкода» (пор. Лхр. 208₁₂), gl’eizoti «тріскатися» у Лінкменісі.

Bl’ėdis, очевидно, слово латиського походження.

Щодо чергування інтонацій (vãrna: vãrnas) можна також порівняти ряд прикладів:

prūsas ~ жін. р. prūsė Кведарна, Рієтавас

kaimýnas ~ жін. р. kaimýnė « » », пор. жемайтське dãktars ~ жін. р. daktãrė «доктор (жінка)» у парафії Векшняй.

Телшяйське ãštõnc, якщо воно походить від *aštountas, виникло б пізніше, як род. мн. vỹru (з коротким u) < *vyrų < *vyrun < *vyruon. Útõnc можна було б зіставити (але не ототожнювати!) з телшяйською формою vėnc (род. одн. vėina) «один» [ė не носове, тобто не *vėnc!]. Жемайти-телшяйці кажуть ãštõunė.

71

Тельш. жмуд. acc. pl. tūs vyrus, як і Tamsta, тепер пояснюю з *tuns vỹrųns [пор. gen. pl. моседської говірки: tũ vỹru поряд із nom. du. tõu-do vỹrō] < *tións vỹruons. Acc. pl. телш. pėktũs vỹrus: ращенські жмудини (Kved. Riet.) pėktūns-õs [расейняйські жмудини вже не розрізняють коротких u ~ õ, i ~ ė] vỹrõs.

Pėktas mergãs Kv.: pėktūns-es m. Kv. = pėktõs vỹrõs Kv.: pėktūns-õs v. Kv. Тельшські жмудини кажуть лише pėktũos-es (múotėris) < piktós-ias; пор. Dus. piktãs-ias. Acc. pl. тельшських жмудинів pėktũsius походило б від *pėktūnsius; пор. телш. жмуд. skūšti.

Таким чином, виявляється, що слова з основою на ō іноді мали в acc. pl. два різні закінчення: -õs і -ōns.

Acc. pl. телш. tūs vỹrus і gen. pl. vỹru показують, що aštõnc не може походити від *aštuontas. Від *aštōunc (це було б дуже недавнє новоутворення) могло виникнути aštõnc: *aštōunc > *aštõnc [пор. kąs vėn із *vėin < *veinõ ntr. (пор. телш. жмуд. neutr. trūmpō) < *viė-nã] > aštõnc; пор. dat du. dõm vỹrōm < *dōum.

Лит. kuodėlis, як на мене, слово російського походження (пор. жмуд. põukā < рос. пух. Щодо uo пор. лат. duoma, kuoma тощо). Фінське слово kuontalo Міккола вважає російським, але воно могло бути й балтійським. Якби kuontalo було балтійським словом, із нього можна було б зробити висновок, що в прабалтійській мові ān + Cons іще не змішалося з ōn + Cons.

Балтійське kānd- > f. kuont-alo: Даукантаса accus. sg. fem. aną tą [при msc. anou, tou. Prasmą lotinų kalbõs... Petrapilie 1837 p. 19. Даукантас у всіх своїх творах розрізняє tą, тобто tā, і tou] < *anān *tān: tūs < *tōns: vilkui: ž. vỹru: pùlti.

З огляду на все це, не виключено також виведення -ui- з -uoi- < i.-eur. -ōi-. Лит. lūina РФВ. LXVI 225 могло походити від і.-євр. lōinā: кельт. leino-; пор. що каже Bezzenb. K Z. XLIV 309 (я отримав змогу прочитати це у Вільнюсі, в Науковому товаристві).

Чи не походить slūnkius «der Schleicher» від *slōnk-? Slūnkius < *slōnk-: slankius < slōnk-: slenkù = лат. kluinis: лат. klainis пор. BW. 29840: kleinis «кривоногий» BW. 11308 var. = лат. krūilis: *krailis: kreilis РФВ. LXVI 222 = luitas там само 226: laitas: liėti там само 227 = muitā: maitā: meit-kaulis = puĩšos: paĩšos: piẽšos. = tūlp-in-ti Jušk. ž. I 554a: talp-inti: telpù = į-tumpas (у Куршайтіса в дужках): tampau: tęmpti = лат. tumsa: лит. tamsa: témti.

Питання про -ōi- мені досі не зрозуміле. Від і.-євр. ōu, здається, слід очікувати ū:: ōu > *uou > uu (пор. uoi > uū) > ū; пор. pa-laid-uonas (пор. Лхр. 70. Širvydo Dict. 9, 165, 277, 359 – palayduo) і pa-laidūnas < *-ōunos? Palaid-uō < *palaiduo[u]n, але g. s. *palaidōn-ės > *palaidūn-?

Лівські mändreks, kill, loiga, koidas не можуть бути жмудського походження, бо, за свідченням Біленштейна (Die Grenzen), ліви не були сусідами жмудинів: лівські назви місцевостей не сягають до Грамзди. Лівські loiga, koidas мають бути куршськими словами. Лівське oi походило б від куршського ei (як і в тельшських жмудинів).

Чи не є курші жмудинами, що латвізувалися? Лівське kill = лат. dzilna вказувало б на те, що ліви зустрілися з куршами-жмудинами ще до латвізації.

Усі східні литовці знають лише kiškį (Салочяй, Паневезький повіт, Dus., Ширвідас). Тельшські й ращенські жмудини, а також західні аукштайти (Тільзит, Південний Науместіс) кажуть zuikis. Zuikis могло б бути куршським словом *zuojekias. У жмудському діалекті з *zuojekio мало виникнути *zuojikys: ненаголошене e дає i ~ телш. ōudėgā = рас. ūdėgā тощо — з uodigā <

72

хвіст. Трійка > жмуд. *trėjits > treits > trėits > trẽc «трійка» (Mos. Salantai). *Žuõjikys > *žõujikys > *žõu[j]ikys > žõikys (як вимовляють моседишці, салантишські жмудини) > тільз. zuikis.

У Тверечі, здається, орудний відмінок однини sù širdziu, як кажуть і деякі в Дусетах, — širdžiu.

У телшяйських жмудинів знахідний відмінок однини від vỹrs — vỹra, але орудний відмінок однини жіночого роду — sõ bõrnõ. Для порівняння див. Dus. vỹrų, але sù bũrnų; у Наумієстісі Сувалкському, Вірбаляї (Вержболово) — vỹrą, sù bùrną.

Чи не можна було б отримати «Дзімтенес Вестнесіс», де Ви писали про перенесення Шахматова?

Aistere, мабуть, не є Aistar-? Пор. Aistar-nieki BW. 12684 (Rāvā).

Tuos-mare BW. 9593 (на березі озера) першою своєю частиною споріднене з назвою річки Tuos-ele (ліва притока Ніци, Бартовас. Konverzacijos Wārdnica 279). Другою своєю частиною Tuos-mare можна порівняти з латиською назвою міста Palc-mare (Konv. vārdn. 667), розташованого на березі річки Палце (притока Гауї): лит. Žiž[ma]-māriai, місто Тракайського повіту, Žižmariškiai, село парафії Вабальнінкас ~ пор. Žižmà, 1) річка в парафії Тришкяй Куршенського повіту, 2) притока Гауї в парафії Дієвенішкіс Віленської губернії.

-mare: Marra, притока Риви, що впадає в Балтійське море біля Лабраггена. Biel enst. Grenzen 480: лит. XVI століття речка Мор-иха (Ревизия душь...50, 54) ~ от врочища Поставяли (= Pastovėliai) миля до озера Моря 1. с. 54 (Сейненський повіт Сувалкської губернії): Marūge речка близь г. Видз — Vidžiai: Pa-mar-ēika, річка біля Засеців, Дятловська волость, Слонімський повіт: прус. Pas-mar Fluss bei Kreuzburg (Nes selm. Thes.):? давньоінд. mārayati «занурює щось, кидає у воду».

Чи -mare є mārē «море», неясно.

Курш. Vec- Sumber — хутір у Дундагському краї (Biel. Grenz. 288): sūbr-īti! BW. 30493 у Скрунді — зі земгальської мови.

Курш. And-ume поблизу Стенде ~ Талсу (Konverz. vārdnīca 113, 1144):? слов. qda.

{пор. venter-kājis BW. 14517, 9 у Кулдиґі

Venteru majas, dziļā upes (біля Айзупе, у Талсинському повіті) palējā. Konverz. vārdn. 47: vēnteris msc. Моседіс, Дусетос = рос. вѧтерь.

Rindz-ele в околиці Енгуре. Konverz. vārdn. 846: жмуд. Ringà < курш. *Ringa = земг. Rīga.

Курш. Alšu muiza, Alš(u) vanga; пор. з alkšu rikste BW. 9778, 1 вар. Дундага: lagžu krūminā BW. 29316.

Коли Волтер видасть свої дослідження Слоніма, я не знаю (мали вийти в Изв. И.А.Н. на початку 1912 року).

У наукових статтях, подаючи форми літературної мови, я хотів би вживати й літературну орфографію (як Ви писали в Слав.-бал. эт.): наприклад, vỹras, eĩsiu, žõdžio. Подаючи діалектні форми, слід було б уживати наукову орфографію; пор.: телш. жмуд. дав. відм. одн. vīrou, 1-ша ос. одн. майб. часу dōusō, телш. жмуд. būužava, твереч. žãgìs, žìdel’is.

У прикладах письмової мови я радив би дотримуватися звичайного сучасного правопису, тобто писати: vỹras, vērksiu, mēdžio.

73

Слово «paveikslas» не походить цим шляхом: pa-veid + tlas (cf. *ár-tlas > ar-klas) > *pa-veistlas > *paveikslas [не *paveišklas, адже коли форма була taut-iškas із š, paveikslas ще зберігало перед s зубне t] > paveikslas.

У наступному номері РфБ буде моя «Славянско-балт. этимологии».

Щиро вітаю

Ваш К. Буга.

P. S. Рецензію Безземба я читав, перебуваючи у Вільнюсі.

[7]

Моседіс, січень 1912 р. (I)30 д.

Шановний друже!

З індоєвропейського ōu у литовській мові я очікував би ū: ōu > *uou (пор. -uoi > -ui) > *uu > ū. Поряд із називним відмінком однини žmuo у Дауґші є знахідний відмінок однини žmūnį; я хотів би пояснити їх так: žmuo < *žmō < *žmō(n) від *žmōun, пор. ákmūo ~ ἄκμων, але žmūnį від *žmōun-m. Так само слід розуміти й širšuo у Ширвіда разом із жмудським širšūns у тельшян < širšūnas.

Латв. pērk-uon-s: perkūnas

did(u)omenė Дусети: didūmenė Салантай

sūodys множ. «саха»: sūdys тельшянське жмудське

grūodas: слов. gruda < *grōuda?

šuokoti інтенсивне: šuk-snis середнього роду «стрибок»

liūbas: слов. lubъ < *loub(h)os: liūbos

ὠμός: ūmas «сирий»: um-ēdē «сироїжка»

miegūostas (пор. рос. зуб-аст: miegūstas

snaigulė: телш. жем. snaigūlė.

Телшськійськійська форма жемайтів aštōnc «восьмий» мені незрозуміла: з *aštōuntas слід було б очікувати *aštūnc; пор. поряд із pōudōnktis «кришка горщика» також pūndōnktis. Остання форма походить від *pōuddōnktis (дисиміляція двох d. Пор. форму andiot < *adduoti) у селі Зазеці (Сланімський повіт) > *pōundōnktis (пор. kailiniai > Дус. kalniai < *kailniai) > *pōndōnktis > *pūndōnktis > pūndōnktis. Pūndōnktis, імовірніше, походить від *pōndānktis (коли ще an + Con. не перетворилося на ōn + Con).

Pērkuons ~ perkūnas можна пояснити й інакше; пор. χελῶνη ~ χελῶνα.

Телш. жем. aštōnc, як мені здається, можна вивести лише з *aštāntas, що свідчило б, що ōn переходить не в un, а в an. *Aštāntas, разом з інстр. мн. -ais = гр. -οις скр. aiś, свідчило б, що ō у закритих складах скоротилося ще в прабалтійській мові. Нескорочення дифтонгів -ōi (vilkui) та -ōn (žąs-ų ἔχην-ῶν) можна пояснити сандгі ([in positione] ante vocalem antecedentis verbi). За такого пояснення ці форми слів залишаться незрозумілими: жем. знах. мн. -us: телш. tūs vėlkōs (пор. dô vėlkō!). Телш. жем. знах. мн. tūs походить від *tūns; щодо звуження голосного u пор. pūdamenc, род. одн. pūdamēnta «фундамент» поряд із pūndamēnc, род. одн. pūndamēnta.

74

Tùs < [*tųs?] < *tūns < *tūons (пор. гр. τούς) = род. мн. vārṭu < *vārṭu < *vārṭun < *vārṭuon.

Аукштайтське tuõs можна було б пояснити через *tuõns < *tuõns лише за умови, що ми визнаємо: в аукштайтському діалекті «голосний+n+s» раніше, ніж у жемайтському, перетворилося на «носовий голосний+s», а ті дифтонги почали переходити в «носові голосні» до скорочення uon на un. Форма -uont- ще не скоротилася до -unt-, коли аукштайти вже почали вимовляти *tuõš.

Що -uøs могло перетворитися на -uos, здається, не варто сумніватися.

Про те, що в аукштайтському діалекті an+s, en+s давно перетворилися на ąs, ęs, свідчить мова дзуків Тракайського та Сейненського повітів: поряд із ranką, renkų вони кажуть žūsis, tįsų < žąsis, tęsiu.

У говірках жемайтського діалекту *žansis перетворилося на *žęsís значно пізніше, ніж в аукштайтському.

Жемайти парафії Жвінґяй (Расейнський повіт) і нині кажуть žansės (з носовим a+n). Квед. žąnsės: Куліай, Саланти žōsės: Моседіс, Дарбенай žōusės.

Телшський жемайтський знах. мн. tùs = та аукштайтське tuõs показують, що o в закритих складах не скорочувалося до a у прабалтійській мові (але як пояснити *aštañtą?).

Литовське lėkas, очевидно, походить від індоєвропейського *leikʷont-s (пор. санскр. bhāran ~ *bhāras t-), а не від *leikʷōnts (пор. гр. φέρων[t], слов. bery).

Rūšis: rāisas = жем. rūinis «рябець» (Яунюс): жем. rāinas = klūkis: *klaikas > pa-klaikti (пор. sveikas > pa-sveikti).

Лат. krūlis: kreil(a)-s = лат. kluinis: kleins.

Груиніс: гру́нас.

Тут маємо цілу низку субстантивів із ui, похідних від ад’єктивів. Чи не походить тут ui з і.-євр. ōi? З чогось іншого ui в цьому випадку важко пояснити.

Як при rāisas маємо rūšis, так і при sēnas слід було б мати *sānis, а при šēmas – *šūomis. Не маючи *sānis, *šūomis, не слід було б і пояснювати слово rūšis від *rōišīs. Якщо rūšis не *rōišis, то що ж воно таке? Латвійські krūlis і kluinis свідчать, що слова на позначення різновидів rūšis походять зі спільної пралатиської та пралитовської мови.

Sēnis, šēmis, мабуть, не можуть бути новотворами замість *sānis, *šūomis.

Питання дифтонга ui дуже заплутане і, на мою думку, й досі не розв’язане.

Zuikis galėtų būti kuršių *zuicis. Šitas žodis būtų paskolintas dar tada, kada kuršiai tebesakė *zuikis; plg. kuršių Rucava = telš. žem. Rōkava (ō vidutinio ilgumo) < Rūkava. Kuršių *zuicis iš *zuoicis (su i epentezimi) < *zuõčis; la. zakis vietoje *zacis su dial. k (ventinių?? zemgalių??), arba su k iš *zak(a)s?. *Zuočis: *zacis turėtų įvairų balsių laipsnį (Ablaut!). Santykis su заяц, rus. зайка, заенька, заинька nėra aiškus.

Заяць < *Žo-j-en-ko-s, заень-[ька] < *žo-j-en-[ikā] з індоєвроп. *ǵ(h)ō[u?]-jo-ar ǵ(h)ōj-o- < ǵ(h)ō[i]-.

Курш. *zuõ-c-is ~ латв. za-k-is: слов. za-j-en- = лат. ō-yum латв. uo-l-a ‘яйце’: слов. ja-j-e.

1) Lietuvjų-latvjų dvibalsis ie suomjų kalboję duoda ei: heinā < šienas, seinā < siena.

Балтійський дифтонг ei (звідки лит. — латв. ie) дає фін. ai: taivas < *deivas, paimen < *peimen-, vāivel['] з *vaives < *veives-[ā] (звідки лит. vievesà, -õs, знах. відм. vievesą. Kv. Mōsedis).

75

2) Лит. — лат. uo = фін. uu: juutas < juõds, luuta < šluota.

Балтійське ō = фін. ou: routa < *grōdas «грудень».

Звідси бачимо два періоди в балтійсько-фінських відносинах: 1) давніший — балтійський період, 2) пізніший — латисько-литовський (чи суто литовський?) період. Фінські morsian «невістка», lohi «лосось», toe «лат. tacis» були б словами давнішого балтійського періоду, коли ще розрізняли коротке a і коротке o. Балтійське походження цих слів безсумнівне. Фінське olut може бути як германським, так і балтійським (пор. прусське alu з *alut). Фінське o у згаданих словах можна пояснити лише балтійським ō: з a ми мали б і фінське a. Morsian тощо були б давнішими за слова балтійського періоду taivas і routa. morsian тощо могли б бути й одного віку з taivas, routa, якщо визнати, що в закінченнях (без наголосу?) ō раніше перейшло в ā, ніж в інших позиціях (під наголосом чи також без наголосу?).

Питання короткого o дуже важливе. Треба було б тут порадитися з фінологами, що вони кажуть про morsian тощо. Мені здається, що інакше пояснити morsian не вдається.

Чи фінське kuontalo є балтійським (лат. kuodel’a, якщо це не російське слово), чи слов’янським? Мені незрозуміле f. -uont- у слов’янському *kođĕlь.

Якщо dažgys походить від *dagijas (= іжорського tagijas), то чому galvijas не є *galvys? (kalavijas тощо). Жемайтське й аукштайтське східне kirvys можна було б пояснити і як *kirvij(a)s (a далеко від наголосу!). Якщо іжорське tagijas «чортополох» можна пояснити лише як *dagijas, то доведеться вважати dagy̌s похідним від *dagijas. Чи є у фінській ще слова на -ija(s), запозичені з балтійських на -is? Наразі я не маю праці Thomsen’а, тому й не можу пошукати більше слів на -ija(s).

Бажаю Вам усього найкращого. З повагою, залишаюся Каз. Буга.

Нову свою адресу надішлю Вам із Вільнюса, де буду 3 і 4 II. До Вільнюса прошу писати за цією адресою:

Кожевенна, № 5. Редакція газети «Viltis».

[8]

Одноосібне господарство Пажєгє, Дусетська волость, 17 (30) березня (III) 1912 р.

Шановний друже!

Вітаю Вас із успішним захистом докторської дисертації! Бажаю, щоб міністерство якнайшвидше затвердило Вас професором!

Бодуен — дивна й незрозуміла людина. Хоч він і мій учитель, багато що в його характері та поведінці мені не подобається. Найбільше Б.-н зіпсувався за останні роки. Ті зауваги, які робив Шахматов, мабуть, слід було надрукувати. Кажуть, Ш.-в має деякі доповнення до Вашої праці. З цього питання мені не довелося поговорити з Ш.-м.

Ваша стаття про -ui- буде бажаною не лише для мене, а й для європейських учених. Питання дифтонга -ui- досі не висвітлене й для європейських мовознавців. Я охоче дозволяю Вам опублікувати для науки дрібні спостереження про тельшяйських жемайтів

76

Закінчення знахідного відмінка множини -us. Наприкінці літа я й сам хотів би описати «Auslaut» жемайтів Тельшяй (-ė: -i, -ō: -u тощо).

Тепер і мені стало зрозумілим сприйняття дифтонга -ui-. Між іншим, -ui- може походити також з і.-євр. -ōi-. Ваше міркування, що -ui- виникло лише з наголошеного -ōi-, видається мені правильним. Rūnis при rainas, rūišis при raišas, kluikis при klaik-šas ‘fatulus’ цілком підтверджують це міркування.

lui-ta-s ‘zamazka’ (з нерухомим наголосом. Cf. grąž-tai, kál-tai, saī-tai, skāb-tai тощо: гр. φόρ-το-ς, πλοῦ-το-ς) з *lōitos: pret. lėjau (cf. Dus.: šlėjau, lėjau).

-ui- трапляється значно рідше, ніж -ai-; але цьому нема чого дивуватися. -ai- замість очікуваного -ui- буде литовсько-латвійським новотвором, як і -ā- замість -uo-; пор. sėdu, bėgu, slėgiu, але sodinù, boginù, sloginù замість *suodinù (cf. slūogas, rūozas < režiu. plūoštas = слав. пласть < plėšiu тощо).

Piẽšà: paišà: puišà Ds.¹ = slìnkìus (Kuršaičio slinkis skliaustuose. Cf. mižnius: mižnìs Dus.): slankius: slùnkìus.

Lūiba PФB. LXVI 224: láibas = lūina: leìctas) = šlūina (лат. slūns «волоцюга» Rīg. r. kr. XV 136): лат. slaists там само, с. 94 ~ šlaistāusi ~ šliēti. Слова цього типу мають нерухомий наголос на корені; cf. klėiva: klėivas, kváila «дурень»: kváilas, kváisa ‘дурень’: kváisas.

Лат. gaiba ‘той, хто в’яне’ могло бути новотвором замість *guība: прикметник *gaibs = лит. *gaibùs (geibti: *gaibùs = teikti: taikùs = nėšti: našùs тощо). Лат. (viñs g luži sa-)guībis (Rīg. r. kr. XV 77: guībt) було б новотвором замість *sa-gaibis від *guība (cf. лит. gvāiba).

Поряд із mūistau, за свідченням Koss. Litu. 48ª, східні верховинці кажуть також māistau ‘kiwam’. Хіба корінь не mēi-? (cf. lai-stau ~ lie-ti, sai-stau ~ sie-ti тощо).

uīdiju PФB. LXVI 231 хіба не походить від *vuōidijuo: vaidas.

Лат. plēst: pluosīt = лит. *mieti?: mūistau.

Maitā: muitā, род. відм. одн. muitos Ds. < корінь mei- = laitas: luitas ‘zamazka’.

І.-євр. ōu у литовській—латвійській мовах дає або uo, або au: ōu > uo, але без наголосу ōu > au.

kúopa = слав. kupa

grúodas = “ gruda

liùobas = “ lubъ.

Лат. virsuone: virsaune, pērkuons: pērkauns.

Лит.—лат. uo: au з праіндоєвр. ōu має повну аналогію з лит.—лат. ie: ei з праіндоєвр. ēi. Отже, виходить, що лит.—лат. uo може мати подвійне походження: з праіндоєвр. ō та ōu.

Nom. pl. lýguos Тверечюс: lýgūs є однорідним із kárties Тверечюс, Адутишкіс: kártis і, можливо, з

didùomenė: didūmenė і

lapiẽnė: жмуд. lapinė.

Вітаю! Ваш Каз. Буга.

¹ Puišà — новотвір замість paišà від прикметника puišinas < праіндоєвр. pōfkino-s: kìrtis (наголос) був нерухомим (пор. рос. красный, але краса).

77

Пошт., ст. Дусетай, Ковенська губ. Застенок Пажете (Пажєге). За словами Карліса Петерсона з Ауце, кажуть: suikis, ruize — клички свиней suikis ‘напівсвиня’, sivėns ‘порося’.

Aūce.

[9]

Пажєге (Дусетська волость), 24 липня 1913 р.

Шановний друже!

Не знаю, чи знайде цей мій листочок Вас на узбережжі. Збирався написати давно, але й сам не знаю, як так сталося. У Вільнюсі пробув 24 дні. 15 днів гостював у Сувалкській губернії (Науместська парафія). У Вільнюсі знайшов чимало матеріалу для словника литовської мови. За ті дні не встиг використати весь матеріал. Доведеться ще поїхати в інший, зручніший час. Рукописні матеріали для словника є не лише у Вільнюсі, а й у Каунасі, Сейнах та інших місцях. Знайшов ще дві редакції словника Юшкевича, не такі повні, як друкована.

Тепер вивчаю санскрит. Восени планую складати іспити з порівняльної граматики та санскриту. На весну залишаю латину й грецьку мову. Для вивчення санскриту користуюся працею Г. Бюлера «Leitfaden für den Elementarcursus des Sanskrit» і Вакернагелем.

«Miszellen» Ваші з «Lietuvių Tauta» я отримав від Басановича, тож більше не надсилайте їх мені. Перебуваючи в селі, я досі не мав змоги побачити нічого нового з мовознавства.

У Пажєге пробуду до 10–15 VIII. Від 15 VIII житиму в Петербурзі там само, тобто на вул. М. Дворянській, № 7.

Тепер на це відповім на Вашого листа, якого отримав, ще перебуваючи у Вільнюсі.

1. Навряд чи хтось може повірити, що лит. srovė походить від давнішої форми strovė, бо цьому суперечать мовні факти. У Дусетах кажуть stryptie, strėnos, strūkt’!, але srėbtie, sriegas, мн. sriegaī, srauja ūpė; у Кведарні — strėnos, strypailiōti, strūgas, але srėbti, srauni ūpė. Дзуки Тракайського та Сейнського повітів замість sr- і šr- та -sr-, -šr- скрізь мають str-; пор. srėbė, auštrà.

2. Мені також здається, що лит. kirvio не є новотвором лат. cirvja (пор. plačios).

Lengvì, lengvìos: lengvūs замість *lengùs (із v lengvì жіночого роду). Пор. erdvì жіночого роду та > erdvūs чоловічого роду (*erdūs замість). Хоча lengvì, erdvì можуть мати v під впливом паралельних форм lengvà, erdvà (чол. р. lėngvas, eŕdvas).

Таких фактів, які свідчили б, що kirvio не є новотвором, я не маю.

3. У всіх відомих мені говірках поряд із словами з sl- є слова з skl-. Поряд із slidūs, sliekas, slėgiu, slapūkas, slāstai у Дусетській говірці кажуть також skl’ėdinas «повний, як око», pà-sklìtė — 3-тя особа минулого часу «розстелив», in-sklimbai прислівник «навскіс», skliaūtai.

Індоєвропейське skl- у литовських говірках не переходить у sl-.

4. Тепер я не вірю, що žaltys і žalktys (Дусети, Дисна: не *žalktýś!) походять від двох окремих форм. Žaltys = лат. záltis походить від *žalk-tyś: -kt- фонетично і в литовській, і в латиській мові переходить у -t-. -kt- може зберегтися лише там, де ще не

78

зник зв’язок між цим коренем і словом, утвореним від нього. Smagītis, а не *smaitis — пор. smeigiū, smāgas; rāktas, а не *rātas — пор. rakinu, āt-rakas. В одних говірках зв’язок із коренем міг перерватися раніше, ніж в інших. Цим пояснюється верхн. drūtas поряд із нижн. drūktas. Але сам корінь drūk- або drūg-, мабуть, зник. Маємо dáiktą (а не *dáitą), бо ще нещодавно ми мали *dáika (пор. лат. daiki, daiceklis). Прусське aukta- «високий» у сембській говірці (пор. Gerullis) дало форму auta-. Давнє литовське ім’я *Daugi-tāras сьогодні вимовляється лише як Dautāras (*Dauktāras). Пор. Daug-vilā: Vaiš-tāras.

5. Теїшкійські жмудські eisina, bēgsina тощо фонетично можуть походити від eisena < *eisianga. Пор. телш. lētina, uodigà, kūpita тощо. Жмудське -sina < -sena < -sjanā за зміною звуків відповідає телш. жмудському слову mēdiga < *mēdega (пор. жмуд. uodigà) < *mēdjęga < пражмуд. *mēdjugā = верхн. mēdžiaga.

6. Латиські демінутиви naksniņa, sirsniņa тощо з -sn- мені також незрозумілі.

7. Balžiena у Дусетах (жмуд. balžena у Кв.) своїм суфіксом, на мою думку, не відповідає латиському -ēns (edīens, metīens). Balž-iena (форми balžienas у живому мовленні я не чув) — похідне слово від *balžā-; пор. kiaul-iena у Дусетах (жмуд. kiaul-ēna у Кв., Моседісі) || kiaulē.

8. molūjas у Лескієна — неіснуюча форма слова: у Юшкевича, наскільки пам’ятаю (помню), є знахідний відмінок однини mólūji pūdą (від molus, moli?). Лат. māluojis своїм закінченням відповідає назві місцевості Kalnuojai.

До хрестоматії Вольтера має вийти словничок, рукопис якого вже готовий (підготував його Юозас Балчиконіс, випускник славістично-російського відділення Петербурзького університету).

Додам ще кілька дрібниць:

9. Лит. moteriškas «жінка»: παῖ-ς-χος «хлопчисько».

10. Laiškūs, але laikš-ūs. Aiškus: aikš-tē.

11. Па-образ < *образ (-скл- > -ксл-) < *павейстклас < *па-ве̄йзд-клас (: вейзде̄ті: ār-клас, ir-клас тощо).

12. Boginti Новотвір, sodinti, sloginti: bėgu, sēdžiu, slēgiu, але давнина збереглася у формах: bēga pa-šūokom(is) Dus. «підстрибуючи», rūož-tas «лінія, риска» || rēžti, plūoštas || plēšti (щодо аблаута пор. гр. φέρω-τος || φέρω, πλοῦ-τος || πλέω тощо, лит. grāž-ta-s || grēžti, sai-tas || siēti тощо). Пор. латв. pluosīt: plēst.

Šōku: pa-šūokom(is), slēgiu: slūogas свідчить, що slogā, жмуд. sodā «село», žolē тощо є новотворами (Neubildung).

13. Замість російського u литовці, як і латиші, мають uo: kruōpos, kruōpų < крупа, kuo dėlis < кудель *къделъ, puōkas < пух.

14. Замість російського i маємо ie у слові pielā, pielōs, pielą (Dus.) < nunā.

15. Прусське klanti- «проклинати» з польської мови незрозуміле. Це не klanti(tvei) деномінатив від *klan-tā- «клятва» < індоєвроп. *klōn-tā (пор. χολ-τη || χεῖμα, лит. lak-tā, g. lāktos || lekū, našta, g. nāš-tos || nešti тощо): слов. klьno, klēti < klen-?

16. Maitā «падло»: meit-ēlis «пеніс» || mitas || mitinti = нім. Aas «падло»: essen.

17. Tūmulas «грудка, пагорбок» (у шибки стукають снігові грудки. Viltis 1912 nr. 36 Jušk. žod. I 286ᵃ) лат. tumulus: лит. tum-tas.

79

18. Малеча collect. крихітні рибки «мелзота» Dus.: слов. mélz(k)o.

19. Наш-ість, -ості «мода» Све̇дасай, Kūniškis: слав. носи-ти «не́си́ти». Теке̇-стос, tekėstų «течія = вихід заміж» Лінкмене̇с: теке̇-ти «виходити заміж». Гива-ста, р. -астос «життя» Dus.: жива-с. Гайл-иста «жалість, співчуття» Dus., An. šil.:? Жмон-ість, -ості тощо.

Чи не їздить Тамста цього літа у справах латвійської діалектології?

Усього найкращого!

Kaz. Būga

Поштова станція Дусети, Ковенська губ.

Передав Бузі Казіміру

[10]

1. Литовці Тракайського повіту, наскільки мені довелося дізнатися, не перетворюють дифтонги an, en на un, in, як це роблять жителі Дусетоса, Анікщяй, Тверечюс тощо.

У парафії Онішкіо (Ганушишки), наприклад, кажуть: anciulė «качечка» Лхр. 390₂₀, krantų acc. sg. l. c. 390₂₂, mendr- l. c. 390₃₄₃₅₃₇ = duset. mindr-, nemieganciu acc. sg. fm. l. c. 391₃₈, danguĩ l. c. 394₈, peŕ langély l. c. 395₂₅ тощо.

В околицях Єзна, Пуні, Марцинконіса й Мяркіне (= Меречь) також кажуть dantis, rankà, dengiu тощо.

Dat. sing. žąsi (у Єзні вимовляють žāši, пор. grąžtas < grąžtas), šuni тощо; це я знаю завдяки Яблонському.

Яблонський у давальному відмінку однини šuni чув короткий (не середньої тривалості!) u. У Тракайському повіті, здається, голосних середньої тривалості взагалі немає; принаймні Яблонський не чув їх у Пуні, Валкінінкаї, Єзні.

2. Закінчення зі словничка Ельбінга -ay (brookay 480 «штани» nom. du.) і -oy (clattay 292 «кліщі») я пояснював наголосом: -ay походить від -aĩ (nom. du fm.), а -oy — від -aĩ (nom. pl. msc.). -aĩ у говірці словничка мало перетворитися на -ũĩ; пор. dalgių 546 = dalgis, corbis 306 = kàrbas.

У говірці словничка не завжди зрозуміло, з якої причини маємо o замість очікуваного a:

api-sorx 772 «зимородок» < -šãrks?

bordus 101 «борода» < bàrdus?

dongo 403 «Рефе» < dāngà (пор. литовське діал. òmžinė «назавжди» поряд із āmžinas у Байсогалі)

carua-woytis 416 [Trautm. 353 пише неправильно: carya-ą] < karjà-vāitis: kariowieſch-czias маргінальна глоса до Kariobalfus у Бреткунаса (BGLSpr. 293) = kārio vieščias знахідний відмінок множини тощо.

3. У слові pētū «півдня» в говірці Дусетос є відкрите (середньої довготи) e, перед яким p не тверде (але й не м’яке!). Accus. piētūs має не скорочений дифтонг завдяки «рефлексу наголосу» Баранаускаса. Такі форми, як piētūs, виникають завдяки закону Яунюса про «силу зіткнення наголосів» (Понев. гов. I ч., стр. 97 сл.). Замість piētūs vérda частіше кажуть piētus vérda; пор.: liētus sūnųšė

80

rugiūs. Відтягнення наголосу в говірці Дусетос трапляється й перед паузою; пор. ą’ras! «геть звідси!» (так відганяють собаку) поряд із ãras, aik tãlin! < tolỹn, kur árklius vẽsma? = (відповідає:) vesmã Terpūravėn.

4. Gerãmui-jamui могло перетворитися на gerãmujamui, звідки далі >*gerãm-jam(ui) > gerãmjam (dissimilatio duorum m) > gerãjam. Дусетці кажуть gerã-jam (дат. і місц. одн.), із голосним a середньої довготи.

Дат. одн. жіночого роду в говірці Дусетос: gerãjei, із голосним a середньої довготи.

5. Буівиджська poniẽ цілком чужа моєму другові Кілісу, який також родом із Буівиджя; він знає лише pã’ni (із відтягнутим наголосом, але без пом’якшення). До словоформ, узятих із праці Р. Готьйо, треба ставитися дуже обережно. Готьйо був недостатньо підготовлений до дослідження литовських говірок. Про пана Г-тьо слід зауважити таке:

1) не цілком навчився розрізняти інтонації: пише šẽmas 105, ruñka 35, tãmsta tãms-ta 106 [NB, бо саме так він знаходить у Куршайтіса!!], тоді як у Буівиджя (Петрас Кіліс) кажуть лише: šẽmas, ruñka (гостра інтонація!), tãmsta;

2) не вміє розрізняти м’яке p і pj: пише pãuju 101 (пор. Kurš. liet.—vok. žod. 308: piãuju!) замість pjãuju;

3) не вміє розрізняти e (середній звук між e та i) і e: trẽjų gírnų 83 не від trijų, а від trẽjų, бо кажуть не *tris girnas, а trẽjas girnas;

4) пише gardži megójā, 1-ша особа однини 84, замість того, як кажуть, gardž’ē mẽgojo: ē ā ō середньої довготи;

5) ненаголошений голосний середньої довготи вважає коротким, але під наголосом — довгим: skãrsaẽi kẽl’ù 82₁₄ замість skãrsaẽi kẽl’ù;

6) пише alã’ 84, тоді як вимовляє al’ã’;

7) пише pịã’nunt 83₆ pịã’nunt 83₁₃, тоді як люди вимовляють лише pãẽnunt (в інших місцях pẽnint: інфінітив penėti «годувати»).

6. Дусетці зазвичай кажуть apẽ «apiẽ» (*apẽ мені не доводилося чути) [з відкритим e]. Литовці-сувалкійці північного заходу (Naũmiestis, Slavikai, Sintautai) кажуть: ãpė.

Поряд із terp̃, terpù мешканці Дусетоса мають іменник terpẽ ‘проміжок’, terpẽklis ‘те саме’

7. Барановский Заметки 29 čianãi tenãi reiškia ‘здесь = čia’, „там = tē“, kuriãi katrãi yra dat. sg. Dat. sg. fem. kuriãi katrãi anãi sako ir dusetiškiai.

Поряд із čiãnãi tỹnãi мешканці Дусетоса кажуть також č’enãi tinãi ~ čianãi tynãi і čenãi ti-nãi. У Рамігалі (неподалік від Паневежиса) кажуть: činãi tinãi і činãjos tinãjos [пор. jinãjos ‘jinãi = вона’].

Форма tinãi у мешканців Дусетоса, як показують повна довгота кінцевого складу та ã, недавно скоротилася з довшої форми. Tinãi < tinãjās замість *tinãjās з гострим наголосом походить від tinãi-gi.

Що pịã’nunt Г-та читав із дифтонгом, можна припустити з vijã’no 82₃ = viã’no ‘одного’;

8) м’яке ś не відрізняє від м’якого š: ušj 107 замість ũš (з u середньої довготи).

Род. одн. sūnũ’s 41 у Готьо фонетично є неправильно зрозумілим ним sūnõs < *sūnõũs; пор.: senõ 81 ‘давніше’, tol’ọ 82, 83 ‘далі’, sirgõ ‘sirgaũ’ 103, aš bijãjā 83, megójā ‘спав’. Sūnõs Г-ас своєю орфографією позначив як sūnõs (пор. tol’ọ 82, 83 = tol’õ 106) і за зразком tadõ 82 = ta’ tadù 83 утворив sūnũs. Ця вигадана форма sūnũs уже фігурує у Trautm. 240.

81

Buivyždžių *poniė, як дуже сумнівну форму, Tamsta не вносьте до свого тексту. Цього літа сподіваюся побувати в Buivyždžiai й усе перевірити.

Ще повторюю, що форма *klėk < klėk буївждиському Пятрасу Кілю зовсім невідома; він каже тільки klėk.

8. Місц. одн. *širdí, *suní я разом із Яунюсом порівнюю з вед. (RV.) vėdi (Gras-smann, Wb. zum Rig-Veda 1353) і čamū (там само, 437).

9. У катехизисі 1605 р. mielup’ sunúp’ 58₁, ‘apud carum filium’ не може походити від знах. одн. + p(i), бо тоді ми мали б *mielump’ *sunúmp’: «носовий» голосний перед pi переходить у «голосний + m»; пор. також у катехизисі 1605 р. sawimṕ 38₁₈,₁₉, sáwimp 59₃, szwintúmpium 55₁₆, músump’ 58₁₁, maldump 71₃; 72₁₅ darbump gierump 74₉.

Форма у Дауґші žmogúp’ також не може походити від знах. одн. žmogų + pi. З останньої форми у Дауґші можна було б отримати *žmogump’, але аж ніяк не žmogúp’.

10. Vėlnjas можна пояснити з праформи *vél’ nas < vélinas; пор. рос. вольно = лит. vál nia присл. (Дусетос) < *vál’na.

11. Форма у Дауґші úgnip’ не може походити від знах. одн. úgnį + pi (тоді було б: *úgnimp’).

12. Від *akì (< i.-євр. *ogēi)+en слід було б очікувати не akijė, а *akę.

13. Як слід читати úgnip’, ligónip’, Wieszgpatip тощо, можуть показати говірки Лаздунай, Дівенішкіса й Засеця.

14. У місцевому відмінку однини mergo-jė žėmėj-e akij-ė я не хотів шукати gr. ėv лише тому, що йому в латиській мові відповідає iė- = прусське ēn-, з індоєвропейським циркумфлексом.

15. Литовський місцевий відмінок однини laiškė, sakramentė не відрізняється від прусського en… laisken III Kat. 63₁₆ і en Sacramenten 49₁₈,₂₉.

16. Дусетиське túmsus ‘темні’ походить від tám sus, як свідчать форми парафії Сейни tám sus, rankū знахідний відмінок однини, pėmpį знахідний відмінок однини тощо.

17. Жемайтські давальні відмінки однини úgnie, ávie тощо можуть зберігати архаїчне -ie і без впливу місцевого відмінка однини *ugnie[je] (якого жемайти зовсім не знають!).

На те, що в жемайтському діалекті ѵ -ie не переходить у -i, можуть вказувати форми третьої особи permissivi.

tavaguōji ~ tavaguōjėi

tavažiūji ~ tavažiūjėi

< te-vagōjie, te-važiūjė

Жемайтські talingūji ~ telingōvėi: tanešī ~ tānešēi = miēnū ~ miēnōū: šū ~ šōū

Але жемайтське nėšti: nėštīs ~ nėšteis

{родовий відмінок однини kartis: širdīs ~ širdėis

18. Прусське ioūs є = латиським jūs < індоєвропейського *jūs. Виведення ioūs з *jūs — моя помилка через неуважність.

19. У Дауґші bū, у катехизмі 1605 р. búo (1-ша особа множини búome), навряд чи походить від *bū(v)o. Поряд із būti: búvo > bū у Дауґші слід було б очікувати також pūti: pūvo > *pū, žūti: žūvo > *žū. тощо.

Búo-me (такий наголос у катехизмі 1605 р.): bú-kla = герм. bō-pla n. bō-pōn f.: герм. bū-pō f. Fick III⁴ 272.

20. Прусські pirmois чоловічого роду, pirmoi жіночого роду, походять від *pirma-(j)is:[*pirma-(j)i (ufchtai 37₃₁); пор. старолітовське geraji, szwentaji. Aist. stud. I p. 13.

82

21. У Aist. stud. I 99* форму nom. pl. žaislai я пояснював як новотвір від acc. pl. žāslus (так вимовляють у Славіках, на прусському прикордонні, Сув. губ., поруч із nom. žaislai), за аналогією з Jókūbaitis ~ Nau jokátis (обидві форми — у Славіках). Це пояснення, гадаю, можна прийняти.

Ąžuols замість ąžuols з ai від nom. pl. ąžuolai, новотвір замість ąžuolai, за аналогією з daigai ~ dāgs. Dāigs могло виникнути шляхом аналогічного вирівнювання від daigai: dāgs.

В інших говорах іноді діяв закон á: ai або á: au; пор. Naujokátis, але Jókūbaitis, Jūrgaitis;

jāns, але jaunà

дуби: x = { dāgs: паростки / šiads: солома; x = { 1. дуби / 2. aužuolai

Існує ще форма āržuolas (Засечяй, Сланімська волость; Маріямполе, Гарлява), яку важко вивести з ąžuolas.

22. Литовське vilkai не можна виводити з індоєвропейського vľgai (: ϑeol, tol), з акутованим закінченням, бо цьому суперечать такі форми, як būtai, pautai. З індоєвропейського bhūtoí литовською було б *butai; пор. tù sakai [: tu vedi ~ vedie-si < *védhei-(s)] < *sākā + éi, радше sākā+ē > *sākāi > *sakāi > sakai.

Чи не доведеться просто повернутися до давнього пояснення, за яким vilkai — це індоєвропейська форма середнього роду *vľgai (пор. Trautmann, Altpr. Spr. 218 sq.)?

23. У катехизисі 1605 року prieg kriksz tie 31₂₁, очевидно, є loc. sg. і-основних слів; пор. Wieszpatie-p у Біблії Хилінського, Псалом XL, 4.

Wiesznati-p’ у Дауґші (Post. orig. 537₂₉), якщо після t має коротке i, може бути loc. sg. приголосної основи; пор. gen. pl. Wieszpat-u, nom. pl. Wieszpat-es.

Vieš-pat-i-p’: Vieš-pat-ie-p’ = тобто d. s. dañti: d. s. dañtie.

24. Terpù [= terpù móteru 1605 m. Kat. 56₃, terpì saui 79₁₃, bet terpu-sawi 46₁₇ terpu sawi 51₈, terpu mùsu 42₉; 52₁₀,₁₈ terpu Dētaru 85₁₈ terpu móteru 56₁₄ terpu kitu 69₁₈ < terpù з дуже слабким проклітичним наголосом] походить від terpu < *térpu, можливо, через проклітичне вживання; пор. гр. ὀντὶ παντὸς ἔχειν < санскр. ánti, περί τάτρης < περί = санскр. pári.

Περὶ ἔρδος II. 6₃₀₁: ἔρδος περί II. 16₄₇₆ = stóvi pagal tvórą: iš Kaūno parvažiuavau nakčiã-pāgal «увечері виїхав, а до ранку повернувся» Кведарна = deléig to ne sielókites D Post., or. 330₆ mìli ne deléi W. Dievo l. c. 331₁: Dievo dėliai, Dievo dėliai namõ parejau. Купішкіс «ледве-ледве, насилу» (перше слово [= Dievo] з дуже слабким наголосом).

Крім tarp: terp ~ terpu, відомі також форми: tarpa ~ tarpo, tarpu, tarpe, terpei, tarpe; див. Bezzenb. BgLS. 56, 71, 72, 331.

Terpei Pagonų (Бреткунас) може бути loc. sg. жін. роду від nom. sg. térpė (Дусетос). Tarpe — loc. sg. від tárpas; пор. mūsų tárpę «між нами».

Форма Bretkūno tarpa ~ tarpo може відповідати латвійському starpā, тобто loc. sg. від nom. *tarpa жіночого роду.

25. Формі Даукаші ik’ tam’ mėti у Post., or. 392₂₁ повністю відповідає ik tam-met у катехизисі 1605 р. 44₂₅; пор. ikszammet 72₂₂.

83

У Даукаші prieg dvāri (Post., or. 434₁₇) пор. у катехизисі 1605 р. prieg stulpų 85₂₂ (: prieg krikštie 31₂₁).

(ik’) tam’ mėti — обидві форми є локативами однини; tam’ походить від *tami, пор. tami-p berneļip DPost., вид. Volt. 46₁₉: авест. aē-ta-hmi слов’ян. to-mb Brugm. Gr. II², 2, p. 362 sq. tāmi-p(i) [таке місце наголосу свідчить про засетське kámṕ ‘у кого’, támṕ ‘у того’. З *kamipi мали б отримати *kaṃp]: berneļi-p(i) [мені все ж здається, що в loc. sg. було довге i(u)]

= tamę: berneļį-e.

Це-mė = прус. *schi-s-men (schisman: a, очевидно, є aᵉ або eᵃ [за Баранаускасом]) походить від балт. ši-mi + én ~ ši-smi + én. Із *šīmī + én мало виникнути šīmjen (пор. mes vėmja-me) > šī-menī [j після приголосного + e випадає: балт. *svētjas ‘гість’ ~ voc. sg. *svetjē > svetė] > *šimen > šimę.

Пра-литов. loc. sg. ši-m[j]-en: ši-mi можна зіставити з оск. hūrtin з *hortej-en ‘in horto’: comenei ‘in comitio’ Brugm. Gr. II², 2, p. 180.

Із loc. sg. ik’ gāli (DPost. or. 393₉), prieg dvāri (там само, 434₁₇) можна дуже легко вивести локатив із суфіксом -ėn.

Gāli + én, dvāri + én > gālien, dvārięn > gālēn, dvārēn > galēn, dvarēn > galę, dvarę.

Gāli dvāri неясні щодо свого закінчення; слід було б очікувати *galē *dvārię.

26. Із жителишського Domeikai-p ‘у Домейкі’ зрозуміло, що закінчення локатива однини -āi мало циркумфлексний наголос.

Me’rgāi dat. sg.: meirgā’i loc. sg.

Mergā’i + én > mergāj-én > mergoj-ę

{латвійське malā або malā не узгоджується з *mergājēn. Чи не перейшло mergā’i + én у *mer-gā-jén?: -āi, але -āi + én > ājen = латв. malā = ā-jen?

[11]

1910. X. 14.

Лист без завершення (до «…valau Suv. Naumiestis») у «Rinktiniuose raštuose» К. Буґи (V., 1961, т. 3, с. 832—834) опублікував З. Зінкявічюс із приміткою: «Кінця листа немає». Нещодавно під час перегляду архівних матеріалів К. Буґи, що зберігаються в рукописному відділі Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР (тут зберігається і друкований лист, шифр F 7—30), було знайдено аркуш такого самого формату, але іншого кольору паперу, написаний рукою К. Буґи. Порівняння тексту всього листа й знайденого аркуша показало, що це кінець згаданого листа. Оскільки опублікований текст легко доступний, тут повторюється лише та частина листа, з якої починається етимологія прусського слова tlaku, а знайдена частина листа публікується вперше.

Прусське tlaku ‘він молотить’ — не запозичення з польського tłoczyć, а балтійське слово. Воно споріднене зі східнолитовськими luōkiju, luōkyti ‘користуватися таким способом риболовлі, коли використовують хлопців, які пробивають лід цвяхами й палицями’ — Дусетос, Лінкмене.

Pr. tlaku з аіст. *tlōkā (пор. lāiku per-bānda): luōkija = (бур’яни з поля) valau Сув. Наумієстіс: vāliju Кв. Рієт. = žārdau Дус. Тільзит: žārdiju Кв. Рієт.

84

Tlaku: luõkija = Tlokun-pelk «болото на межі Галіндської Мазурії, 1347 J»: lokys lõkio «ведмідь».

Аїстське tlõk- споріднене зі слов’янським tolk- (пол. tłoczyć, рос. толочь).

Tlõk: tolk- = *ρο-τός *ρώ-γ-λη; τόρ-μο-ς «будь-який отвір, у який вставляють кілок» лац. ter-m(a)-s «черв’як» = давньоангл. wlōh ж. «волокно, бахрома, пластівець» від *vlo-kā або *vlā-kā: санскр. valkā- «луб» рос. волокно (волоть «волокно»).

Як Вам видається ця етимологія?

Роботи маю багато. Готуюся до випускних іспитів навесні. Як Ваші справи? Вас іще не затверджують професором?

Зичу Вам усякого добра. Ваш Каз. Буга