LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989)

KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS

ЕЛЕНА ВАЛЮЛІТЕ

СИНОНІМНЕ ВЖИВАННЯ МІСЦЕВОГО ВІДМІНКА ТА ПРИЙМЕННИКА Į ЗІ ЗНАХІДНИМ ВІДМІНКОМ

1. Загальні зауваження

1.0. Семантичну структуру форм локативного (просторового) значення — відмінків із прийменниками та без прийменників — утворюють ознаки двох типів: 1) орієнтаційне значення, яке позначає положення локалізованого предмета щодо іншого предмета (орієнтира), і 2) значення руху¹, що вказує на переміщення | відсутність переміщення локалізованого предмета.

Місцевий відмінок і конструкція з прийменником į мають однакове орієнтаційне значення — позначають внутрішню частину орієнтира (значення перебування всередині) — і суттєво різні значення руху: конструкція з прийменником į указує на переміщення, а місцевий відмінок — навпаки — на відсутність переміщення (зазвичай стан), пор. auga miške і nuėjo į mišką. На підставі значення перебування всередині (орієнтаційного) ці форми утворюють сильну семантичну опозицію, розрізнювальними ознаками якої є переміщення | відсутність переміщення. Однак трапляються випадки, коли ця опозиція нейтралізується, тобто згадані форми вживаються з тими самими дієсловами, наприклад: įklimpo į molį | molyje.

1.1. Місцевий відмінок локативного значення та конструкція з прийменником į і знахідним відмінком мають суттєво різну семантичну сполучуваність, пор.: stalas stovi kambaryje і tėvas įėjo į kambarį. Конструкція з прийменником į вживається з дієсловами руху (такими, що спонукають до переміщення або позначають зміну | змінювання положення). А місцевий відмінок — навпаки — з дієсловами, що виражають відсутність руху (положення, існування, процес або конкретну дію). Між семантичним оточенням місцевого відмінка та конструкції з прийменником į, згідно з теорією логічних класів (семантичні контексти можна розглядати як логічні класи), існує відношення несумісності²: там, де вживається одна словоформа, зазвичай не може вживатися інша, пор.: stalas stovi kambaryje (але не į kambarį) і tėvas įėjo į kambarį (але не kambaryje³).

Проте й у літературній мові трапляються контексти, у яких обидві згадані локативні форми вживаються альтернативно (тобто почергово), наприклад: vežimas įklimpo į dirvą | dirvoje, padėjo lazdą į kampą | kampe, sukėlėliai susirinko miške | į mišką, pasėjo rugius dirvoje | į dirvą (пор. рос. Владимирский 1972, 19 і далі).

¹ Šiuos terminus į lietuvių kalbotyrą įtraukė J. Kilius (žr. Kilius 1972, 23; 1977, 40).

² Dėl loginių klasių ir santykių tarp jų žr. Plečkaitis 1978, 99 tt.

³ В окремих говорах, наприклад у Клайпедському краї, на місці місцевого відмінка під впливом німецької мови вживається конструкція з прийменником į (наприклад, buvo į Nidą), або південні аукштайти так само (лише з інших причин) уживають іллатив (наприклад, buvau miestan). В інших місцях — навпаки — місцевий відмінок уживається у значенні конструкції з прийменником į (відповідно — іллатива), наприклад: Išėjo seselė svetimoj šale­lėj. Rdm (див. Laigonaitė 1957, 30—33; Zinkevičius 1966, 200—201, 418). Оскільки це факти нелітературної мови, тут про них не йтиметься.

12⁴

179

Чим пояснити чергування таких форм, варіантне керування ними? Це, мабуть, переважно залежить від значення дієслів. Можна припустити, що є дієслова, семантична структура яких відповідає семантичним вимогам контексту як місцевого відмінка, так і конструкції з прийменником į, хоча на перший погляд це здається несумісним.

Серед дієслів, з якими почергово вживаються місцевий відмінок того самого іменника та конструкція з прийменником į, можна виокремити кілька груп.

2. Дієслово klimpti та слова, близькі до нього за значенням

2.1.0. Дієслово klimpti у значенні (1) «занурюватися в м’яку або пухку масу»⁴ має кілька синонімів: smegti (1), grimzti (2), smukti (2), sėsti (5) (див. Lyberis 1980, 184). Семантичну структуру цих дієслів становлять такі спільні семи: 1) переміщення, 2) напрямок переміщення і 3) сфера переміщення. Це визначає їхню семантичну та синтаксичну сполучуваність. Значення згаданих дієслів реалізується у сполученнях із залежними іменниками, що позначають в’язку, пухку або м’яку масу (чи містять таку сему), наприклад: багно, трясовина, твань, грязюка, глина, пісок, сніг, замет; калюжа, трясовина, болотиста місцевість, болото, луг, рілля, земля тощо. Однак граматична форма цих іменників може бути двоякою: місцевий відмінок або знахідний відмінок із прийменником į, наприклад: віз загруз у ріллі | у ріллю. Уживання конструкції з прийменником į у такому оточенні є системним: воно мотивоване семою переміщення дієслова. Місцевий відмінок із зазначеними дієсловами є несистемним. Як уже зазначалося, семантична сполучуваність цієї форми та конструкції з прийменником į принципово різна: конструкція з прийменником į вживається з дієсловами переміщення, а місцевий відмінок — із дієсловами без переміщення. Однак це правило семантичного узгодження не є абсолютним. У реченні місцевий відмінок як узагальнена форма локального значення можливий і з дієсловом переміщення, але поряд з іншою, обов’язково потрібною (облігаторною) локальною формою, пор.: 1) віз заїхав у рів біля лісу і 2) віз загруз у сніг біля лісу. Цей місцевий відмінок безпосередньо не пов’язаний із дієсловом, а належить до всього речення — є його детермінантом (пор. Шведова 1964, 77 і далі). Зіставлювані речення не цілком однакові за своєю структурою. На це вказують відмінності в можливостях їх трансформації. Із речення (1) не можна усунути конструкцію з прийменником į (не порушивши його граматичності), а в реченні (2) таке скорочення можливе, пор.: віз заїхав біля лісу (речення неграматичне) і віз загруз біля лісу (речення граматичне). Ці структурні відмінності згаданих речень зумовлені семантикою їхніх дієслів. Хоча обидва дієслова належать до тієї самої семантичної групи — дієслів переміщення, — вони різняться певними ознаками: семами напрямку та сфери переміщення. Дієслово važiuoti позначає горизонтальне переміщення (суходолом), а klimpti — вертикальне переміщення (углиб в’язкої маси). Значення переміщення, властиве останньому дієслову (з огляду на позначений ним напрямок і характер сфери переміщення), не таке виразне, як у дієслів горизонтального переміщення. Цим, мабуть, і можна пояснити наявність поряд із ним одного місцевого відмінка (без конструкції з прийменником į), тобто при дієслові klimpti. Цього

⁴ Цифра після дієслова вказує на порядковий номер значення за DŽ.

180

сполучення дієслова з місцевим відмінком бувають двох типів: в одних місцевий відмінок можна замінити конструкцією з прийменником į, в інших — ні, наприклад: віз загруз у лісі (але не в ліс) і віз загруз у снігу | у сніг. Це залежить від лексичного значення іменника. Обидві форми — знахідний відмінок із прийменником į і місцевий відмінок — зазвичай альтернативно вживаються з такими іменниками, яких вимагає семантична валентність дієслова klimpti, тобто з іменниками, що позначають в’язку масу або містять таку сему (див. 2.1.0).

Зіставлювані сполучення описують ту саму денотативну ситуацію, однак у кожному випадку ця ситуація інтерпретується дещо по-різному, пор. віз грузне в ріллю | у ріллі. У сполученнях із конструкцією з прийменником į, яка актуалізує сему переміщення у значенні дієслова, виразніше підкреслюється сфера переміщення (рілля), а у сполученнях із місцевим відмінком, що імплікує перебування предмета⁵, зазвичай підкреслюється сам локалізований предмет (віз). Проте ця відмінність не є значущою, і сполучення з однаковим лексичним складом слід вважати синонімічними.

Сполучення групи дієслова klimpti із конструкцією з прийменником į та місцевим відмінком різняться частотністю вживання, стилістичною диференціацією та певною мірою семантично.

2.1.1. Дієслово klimpti реалізує своє основне значення у сполуках із іменниками певної семантики (див. 2.1.0.) у двох альтернативних формах: знахідному відмінку з прийменником į (або орудному⁶ — у діалектах) (а) і місцевому (рідше) (б).

а) Колеса грузнуть у пухкій землі, розрізаючи її, мов плуги. BubnŽDŽ 31.

= Важко йти по ріллі — ноги грузнуть у глині. Ktk.

б) Грузнучи в рідкому бітумі, з чорними від попелу обличчями, вони рятували товаришів, рятували електростанцію. T 1986 108.

Однак іменники, у семантичній структурі яких немає чітко вираженої семи в’язкості, з указаним дієсловом уживаються в місцевому відмінку, і замінити його конструкцією з прийменником į не можна (хіба що в літературній мові), напр.: На розкислому путівці грузнуть машини (рш).

2.1.2. Обидві згадані форми вживаються також із префіксальними похідними дієслова klimpti — įklimpti, nuklimpti, suklimpti.

а) Андрюс загруз у ріллі. Ноги стали важкими. BubnŽDŽ 8. Діти, не лазьте по болотах: можете загрузнути в трясовині й потонути. Ми загрузли в страшному глинищі. LKŽ VII 603. LKŽ VIII 338. З усіма колесами загруз я в багнюці. LKŽ VI 93.

= У острівець-болотце загрузла кобила, п’ять вовків тягнули, а двоє яструбів чекали (загадка). Lš (LKŽ XII 59). Коли брели, усі загрузли в болоті. Ktk.

б) Біля озера, у трясовині (багнистому місці), загрузла корова. Mrk (LKŽ VII 603). У розмитій, заболоченій низині загруз віз (перекл.) Тварина загрузла у джерелі навесні. Йдучи по снігу, загруз. J. Krkl (LKŽ VI 94).

^⁵ Загалом конструкції з місцевим відмінком і дієсловами нестану можна вважати результатом синтаксичної конденсації: у них відчувається пропущене дієслово стану (його легко можна вставити, напр.: читає в кімнаті ← читає, перебуваючи в кімнаті; так само й віз загруз у лісі ← віз загруз, перебуваючи в лісі). Щодо цього поняття див. Мартынов 1985, 159.

^⁶ Орудний відмінок слід вважати семантичним варіантом конструкції з прийменником į; позначатимемо його знаком рівності (=).

181

У діалектах⁷ є й інші префіксальні похідні того самого дієслова – apklimpti, paklimpti, priklimpti, parklimpti. Маємо приклади їх уживання з місцевим відмінком. Віз застряг у болоті. J. Balelėj застрягла кобила: п’ятеро чоловіків тягли, двоє чекали з яструбом (загадка). Pn (LKŽ VI 94). Лікар заблукав і загруз у болоті. Vr (LKŽ VI 94). (Пор. також: Він усе життя проплутався в багнюці (не знав доброго життя). Ds (LKŽ VI 94).

2.1.3. Характерним синтаксичним супутником розглянутих дієслів є конструкція прийменників iki | ligi з родовим відмінком. Вона вживається як поряд із конструкцією прийменника į (a), так і поряд із місцевим відмінком (b).

a) Вони пробираються крізь чагарники, грузнучи в снігу по пояс. RadzPV I 135. Найважливіше тут — галявина..., де в літню спеку, грузнучи в піску по маточини, повільно їдуть навантажені сіном або конюшиною вози. RadzPV I 148.

b) Ноги часто грузли в снігу по коліна (trš). Коні загрузли в болоті по черево. Er (LKŽ VI 94).

Як бачимо з прикладів, згадані конструкції прийменників iki | ligi мають обмежений лексичний склад: вони утворюються іменниками, що позначають невід’ємну частину предмета (суб’єкта дії). Сама ж конструкція має своєрідне значення межі, зумовлене характером дії (вертикальне переміщення в аморфній масі): вона вказує межу, до якої дія охоплює її суб’єкта, пор.: Людина загрузла в заметі по коліна і Людина дійшла до замету й зупинилася. У такій позиції можливі й інші прийменники межі, наприклад: Людина загрузла в снігу вище колін, а також по пояс, по коліна.

2.1.4. З дієсловом klimpti та його похідними чергуються обидві залежні форми — знахідний відмінок із прийменником į (a) і місцевий відмінок (b), а також абстрактні іменники (наприклад: біда, криза, ідеалізм, турботи). У такому лексико-синтаксичному оточенні дієслова мають переносне значення й часто утворюють сталі словосполучення. Однак у цьому аспекті тут їх не розглядатимемо — нас цікавить синтаксична структура словосполучень.

a) Буржуазні країни й далі дедалі глибше занурюються в економічну кризу. LKŽ VI 93. Як саме загруз у боргах, Куропатка й сам не розуміє. Krėv. Учителеві треба надто багато, тому так чи інакше не слід загрузати в дрібницях. Jabl (LKŽ VI 94).

b) Ігнас загруз у боргах. Ašb. Усі наші махісти загрузли в ідеалізмі. LKŽ VI 93.

2.2.0. Дієслово smegti (1) реалізує своє основне значення «занурюватися вглиб (у м’який предмет)» у сполученнях з іменниками тієї самої семантичної групи, що й у його синоніма klimpti (див. 2.1.0.). Ці дієслова відрізняються певними семантичними відтінками. У семантичній структурі дієслова smegti більше наголошено на властивостях суб’єкта дії — його тяжкості, масивності, а у дієслова klimpti — на властивостях місця дії (сфери її вияву), зокрема його в’язкості, багнистості тощо. Ці семантичні ознаки дієслова можуть «передавати» і своєму лексичному оточенню⁸, якщо вони там не виражені експліцитно. Наприклад, у реченні Під час ходьби ноги

^⁷ Діалектними вважаємо такі похідні, яких немає в DŽ₁.

^⁸ Plg. U. Weinreich’o mintis dėl žodžių „pereinamųjų požymių“ (Никитина 1979, 115).

182

застряг на лузі дієслово klimpti, серед іншого, сигналізує також про те, що залежний іменник на лузі (або, точніше, денотат, позначений цим іменником) має ознаку в’язкості (адже луг може бути й нев’язким). А в реченні Віз загруз на лузі дієслово smėgti, серед іншого, повідомляє також про те, що суб’єкт (віз) був важким, масивним (тому й загруз)⁹.

2.2.1. З дієсловом smėgti та його префіксальними похідними išsmėgti, nusmėgti, prasmegti, susmegti, parsmegti діал. (діалектними), як і з дієсловом klimpti (див. 2.1.1 і далі), частіше вживається конструкція з прийменником į (або інструменталь — у діалектах).

Ноги в землю вгрузають. Я вгрузаю в болото. J. Ноги худоби глибше вгрузають у такий гній і сильно забруднюються. LKŽ XIII 142. Коли навантажений віз загруз у багнюці, він сам його витягнув. Šimk (LKŽ XIII 143). Трентинці по пояси загрузли в сніг. Vien (LKŽ XIII 144).

= Ті колеса загрузли в цілині, вже й виїхати не можуть. Slm (LKŽ XIII 144). У коня всі ноги загрузли в калюжі. Vb (LKŽ XIII 143). Є безліч осикових, березових, соснових, ялинових, серцевинних колод, що загрузли в багнюці й поросли пеньками з травою. BM 67.

2.2.2. Місцевий відмінок із цими дієсловами вживається обмежено. Частіше він трапляється з активними дієприкметниками минулого часу або утвореними з ними складеними перфектними формами дієслова, що мають значення результативного стану (див. LKG 1971, 150) (a), а з простими формами — рідше (і в діалектах) (b).

a) Створено багато переказів про замки, міста й маєтки, що провалилися в землю. LTs IV 52. Феліція сиділа в ліжку, загрузнувши в пухових подушках. SajND 116.

b) Колеса повністю загрузли в багнюці. Pbs. Та це ж справжнє болото! У тій трясовині я ледь не загруз із возом. Bsg (LKŽ XIII 144).

2.2.3. Дієслово smėgti зазвичай можна замінити дієсловом klimpti, наприклад: Ноги вгрузають | грузнуть у землю. Однак серед префіксальних дієслів відповідність є не завжди, наприклад: колеса загрузли в снігу, але не praklimpo, оскільки це дієслово має інше значення — «стати в’язким» (пор.: Після дощу ґрунт став в’язким).

2.2.4. Коли суб’єктом дії є загострений або гострий предмет, дієслово smėgti має значення «встромлятися». І в цьому разі з ним регулярно вживається конструкція з прийменником į (або інструменталь — у діалектах).

Скалка встромляється в палець. J. Цвях встромився в ногу. Krš (LKŽ XIII 142). Ніж, ковзнувши, встромився в стіну. Sz (LKŽ XIII 143).

= Сокира встромилася в ногу. Auk (LKŽ XIII 145).

А місцевий відмінок уживається з формою активного дієприкметника (пор. 2.2.2).

Знявши чобіт, знайшли кулю, що встромилася в лапу. Žem (LKŽ XIII 143).

У діалектах місцевий відмінок трапляється також з особовими формами префіксальних дієслів.

Скалка встромилася в руку. Briž (LKŽ XIII 143).

⁹ На те, що в семантичній структурі цього дієслова відображено ознаки суб’єкта, виразніше вказує його вторинне значення «встромлятися», де суб’єкт конкретизований більшою мірою; пор. дефініцію цього значення: «проникати глибоко (про загострений предмет)» (DŽ₁ 722).

183

Дієслово įsmego позначає завершену дію і має сему результативного стану: його значення можна інтерпретувати так: «встромився і залишився». Саме ця (тобто станова) сема підтримує позицію місцевого відмінка, а ця (форма місцевого відмінка), своєю чергою, актуалізує згадану сему. Однак позиція конструкції з прийменником į при цьому дієслові сильніша, оскільки вона підкріплюється також морфологічною будовою дієслова — префіксом į-, що відповідає прийменнику

2.2.5. З дієсловом smegti та його похідними, як і з їхнім синонімом klimpti, можуть уживатися також конструкції, що позначають межу руху, — прийменники iki | ligi, virš, aukščiau і родовий відмінок (пор. 2.1.3).

Вигнанці провалилися в сніг до поясів. Vien (LKŽ XIII 144). Ноги [старого] загрузли в підошву для ткання вище колін. Slm (LKŽ XIII 143).

Обсяг дії може уточнюватися й іншими засобами: прислівником при дієслові (a) або означенням при відмінковій формі суб’єкта (b).

a) Колеса повністю загрузли в багнюці. Pbs. Ноги худоби глибоко грузнуть у такому гної й дуже його розріджують (рш).

b) Усі ноги загрузли в брід.

2.2.6. Із зазначеними дієсловами вживається також знахідний відмінок абстрактних іменників із прийменником į (або орудний відмінок) (a) чи місцевий відмінок (b) (пор. 2.1.4).

a) Слово матері врізається в пам’ять немовляти. TS 1901 4–5b. Вони загрузли в релігійній трясовині (рш).

= Він увесь загруз у боргах (дуже заборгував). Rgvl (LKŽ XIII 143). Коли приїхали до батьків, то що вже вдієш: у роботі загрузли (дуже багато працює), немає коли зайнятися гостями. Mžš (LKŽ XIII 144).

b) Ми загрузли в боргах (дуже заборгували). Dkš (LKŽ XIII 144).

Залежний іменник може мати переносне значення, а самі словосполучення — фразеологізуватися.

Той візерунок запав у голову (пор. запав у пам’ять). Šts (LKŽ XIII 143). Кожне слово того письменника запало їй у серце. Žem (LKŽ XIII 143). Слова, мов цвяхи, позастрягали в моїй голові. Vaižg (LKŽ XIII 143).

Порівняння словосполучень із дієсловом smegti цього лексичного складу зі словосполученнями з дієсловом klimpti виявляє лише частковий збіг, наприклад: кажуть į skolas | skolose įsmego і įklimpo, а також į darbus | darbuose prasmege і įklimpo, але į atmintį, į galvą, į širdį įsmego, а не įklimpo.

2.3.0. Дієслово grimzti (2) є синонімічним дієсловам klimpti, smegti у своєму вторинному значенні: у DŽ його визначено через зазначені дієслова: «klimpti, smegti (у багнюку, пісок, сніг)». У своєму основному значенні це дієслово належить до іншого синонімічного ряду (див. 3.1.0).

2.3.1. З дієсловом grimzti та його префіксальними похідними įgrimzti, nugrimzti, sugrimzti, apgrimzti трм., pragrimzti трм. зазвичай уживається конструкція з прийменником į (або орудний відмінок — у діалектах) (a), рідше — місцевий відмінок (b).

a) Камінь увгруз у землю. J. Гроші разом із казаном теж пішли під землю. BsP I 102. Колоди загрузли в багнюці. LzP (LKŽ III 606).

= Човен аж до бортів загруз у мулі. Sr (LKŽ III 605).

b) Замок, що стоїть на горі, занурився. BsV 162.

184

2.3.2. І з цими дієсловами вживаються конструкції, що позначають межу дії (пор. 2.1.3., 2.2.5).

Човен аж до бортів загруз у мулі. Sr (LKŽ III 605).

2.3.3. Сполучення утворюються також із різними абстрактними іменниками (пор. 2.1.4., 2.2.6).

a) Капіталістичний світ дедалі глибше поринає у суперечності. T 1953 45.

Валейшіси загрузли в боргах. Avyž (LKŽ III 605). Поринути в біди. K I 308.

= Варкалене не помітила, як знову поринула у вир тяжких думок. Gud-Guz (LKŽ III 605). Ще один рік поринув у вічність. BŽ 195.

b) Він увесь загруз у роботі. LKŽ III 605. Інші вже загрузли в боргах. Kel 1933 69. Невидимий ланцюг єднає нас із поколіннями минулого, що поринули в імлу віків. VenclLL 352.

2.4.0. Значення дієслова smukti (2) «занурюватися вглиб, грузнути» є вторинним. В основному значенні цього дієслова — «сповзати вниз» — зафіксовано переміщення та його напрямок (вниз). А в семантичному оточенні, характерному для дієслова klimpti (див. 2.1.0), воно набуває такого самого значення, як і останнє, напр.: ноги грузнуть у багнюці. (У цьому випадку сема напрямку вниз модифікується в сему «вглиб»).

2.4.1. З дієсловом smukti та його префіксальними похідними išsmukti, susmukti, nusmukti, pasmukti, як і з його синонімом klimpti, вибірково вживаються дві залежні форми — знахідний відмінок із прийменником į (або ілатив) (a) та місцевий відмінок (рідше) (b).

a) Ноги грузнуть у багнюці, ніяк не можу йти далі. Kv (LKŽ XIII 209). У розмоклу землю, у болото грузнуть ноги під час ходьби, і хлюпає вода. J. У ріллю грузнуть колеса. J. Загруз у таку яму. Kl (LKŽ IV 315).

= Віз грузне в калюжі. Alks (LKŽ XIII 209). Машина загрузла в багнюці, то її витягували аж двома тракторами. Тоді й усе весілля загрузло в землі. Klt (LKŽ XIII 214). LTs IV 649.

b) Я загруз на луках. AvyžKK 268.

А в контексті з іменниками, що позначають воду або її водойми, дієслово smukti має вже інше значення — «падати» (воно реалізується у сполученнях із конструкцією з прийменником į).

Ішов, ішов по вкритому кригою льоду й упав в озеро. Dkš (LKŽ XIII 211). Стояв, стояв і всі попадали у воду. Kv (LKŽ XIII 214).

2.4.2. І з цим дієсловом, як і з його синонімами, вживаються конструкції, що позначають межу дії (пор. 2.1.3, 2.2.5, 2.3.1).

Як я гепнувся в замет аж по самі вуха! Віз загруз аж по осі в багнюку. Skr (LKŽ XIII 209). Kv (LKŽ XIII 211).

Аналогічну семантичну функцію виконують і конструкції кількості.

Той камінь у землю завалився на цілий метр. Хата просіла в землю на пів метра. Pln (LKŽ XIII 211). Ktk.

Такі самі конструкції можливі й з іншими згаданими дієсловами, наприклад:

Віз (на) пів метра загруз | провалився | занурився в замет.

2.4.3. Абстрактні іменники з прийменником «у» зафіксовано при дієслові з префіксом išsmukti (пор. 2.1.4, 2.2.6, 2.3.3.).

185

Як уже загруз, то загруз у біду! Rmš (LKŽ XIII 211). Був загруз у ту пиятику, але сяк-так відвик від тієї горілки. Vdk (LKŽ XIII 211). Загруз у той борг і не знаю, як із нього виберуся. Al (LKŽ XIII 211).

Місцевий відмінок можливий із дієприкметником минулого часу, пор. загрузлий у біді, у боргу.

2.5.0. Із дієслова sėsti (5) лише 5-те значення є синонімічним до розглянутих дієслів: у DŽ його пояснено синонімом grimzti, а в LKŽ — також дієсловом smegti. Це значення пов’язане із семою руху вниз в основному значенні того самого дієслова — «займати сидяче положення», пор. Сів на лаву і Віз загруз у пісках.

2.5.1. Дієслово sėsti (5) та його префіксальні похідні įsėsti, nusėsti характерніші для розмовного стилю та діалектів. З ними переважає конструкція з прийменником «у» (або ілатив) (a), місцевий відмінок трапляється дуже рідко (b).

а) Буряки такі великі й так глибоко увійшли в ґрунт, що під час виривання іноді відривається листя. BubnŽDŽ 20.

= Камінь був великий, а тепер глибоко загруз у болоті, видно лише верхівку. Vlk (LKŽ XII 447). Віз загруз на лузі, і коні ніяк його не рушать. Alv (LKŽ XII 447). Земля розмерзлася, то віз і загруз на лузі! Rod (LKŽ XII 447). Минали часи, минали віки, дощі й буревії зруйнували вежі, стіни осіли в землю. Krev (LKŽ XII 449).

б) На сухих піщаних місцях колеса осідають до самих маточин. LKŽ XII 442.

2.5.2. І з цим дієсловом вживаються конструкції, що позначають межу дії (див. останній приклад).

2.5.3. Дієслово sėsti, як і smegti (див. 2.2.4), у контексті із суб’єктом — гострим, загостреним предметом — має значення «встромлятися» й уживається з конструкцією з прийменником «у» (або ілативом).

Як вистрілив, то й куля в груди ввійшла. Ml (LKŽ XII 447). Пор. також: Як кліщ уп’явся в потилицю, то ножем витягли. Rdš (LKŽ XII 447).

2.5.4. Коли суб’єктом дії є рідина, фарба, дієслово sėsti має значення «увібратися». Це значення також реалізується з конструкцією з прийменником į (або ілативом).

Фарба ввібралася в саван. Bt (LKŽ XIII 447). Чорнило ввібралося в скатертину, що його й випрати не можна. Up (LKŽ XII 447).

2.6.0. Дієслово klimpti та близькі до нього за значенням слова grimzti, smegti, smukti, sėsti (а також їхні префіксальні похідні) утворюють синонімічні сполуки з конструкцією з прийменником į та місцевим відмінком, наприклад: віз загруз (увігнався, провалився, осів) у пісок | у піску.

2.6.1. У зазначеному лексичному оточенні конструкція з прийменником į є регулярною і частотнішою, а місцевий відмінок — рідшим. Він необмежено вживається зі складеними формами доконаного виду дієслова (або дієприкметниками минулого часу), що мають сему результативного стану, яка відповідає семантичним вимогам місцевого відмінка до контексту.

2.6.2. Місцевий відмінок характерніший для речень з узагальненим значенням, а конструкція з прийменником į — для висловлювань з актуалізованим значенням, пор.: Розмиваємо ґрунтову дорогу, там грузнуть машини і Трактор загруз у ріллі.

186

2.6.3. Місцевий відмінок частіше вживається в діалектах, а конструкція з прийменником į — у писемній мові. Це відображає загальну тенденцію до більшого утвердження аналітичних конструкцій.

2.6.4. Здатність синтаксичних форм із різною семантичною сполучуваністю — місцевого відмінка та прийменника į з Acc — сполучатися з дієсловом klimpti та його синонімами (grimzti, smegti, smukti, sėsti) зумовлена специфічною семантикою цих дієслів. Позначене ними вертикальне переміщення вглиб аморфної маси можна сприймати також як незмінність місця предмета, тобто як відсутність переміщення. Це й зумовлює позицію місцевого відмінка.

2.6.5. Конструкція з прийменником į у сполуках зазначеного лексичного складу має дещо модифіковане орієнтаційне значення: вона позначає не внутрішню частину окресленого предмета, а глибину аморфного предмета. Це зумовлено семантикою залежного іменника. Крім того, відрізняється й значення переміщення цієї конструкції: вона не містить семи наближення, а позначає переміщення вглиб аморфної маси.

3. Дієслово skęsti та слова зі спорідненим значенням

3.1.0. Дієслову тонути (1), крім його синоніма потопати (1), семантично близькі дієслова пірнати (1), поринати (1). Подібно вони всі й визначаються у DŽ₁, пор.: потопати «опускатися вниз у рідині», тонути «потопати в рідині», пірнати «опускатися, занурюватися у воду», поринати «лізти у воду, пірнати». Як бачимо з дефініцій, у значенні цих дієслів закріплені такі семи: рух, його напрямок (вниз) і сфера руху (рідина, зазвичай вода). За останньою семою зазначені дієслова відрізняються від ряду синонімів в’язнути: у їхній семантиці закріплена інша сфера руху — в’язкі речовини, сипкі предмети (див. 2.1.0).

3.1.1. Дієслова skęsti, grimzti реалізують своє значення у сполученнях із місцевим відмінком іменників, що позначають воду (та інші рідини) або водойми (річка, озеро, калюжа, затока, океан, басейн, джерело).

Камінь тоне у воді. DŽ₁ 708. Сухе дерево у воді не тоне. Ktk. Та човни тонуть у морі під час бур. SNėr.

У воді тоне, у багнюці грузне. J.

3.1.2. Місцевий відмінок уживається також із префіксальними похідними зазначених дієслів.

Важко цій пір’їнці потонути в затоці. Lnkv (LKŽ XII 845). У нашому озері церква затонула (потонула). Tvr (LKŽ XII 845).

І човник занурився в морську глибінь. JV 194. У затоці вся сіть тоне. Sr (LKŽ III 605). Увечері пліт занурювався в річку Мін'ю. TP 1881 1.

Конструкція з прийменником į (або ілатив) із розглядуваними дієсловами вживається рідко (a), за винятком конструкції į dugną (а також ілатива dugnan) (b).

a) Сокира швидко пішла на дно затоки. Šd (BM 212). Зверни увагу, наскільки пробірка занурилася у воду. LKŽ III 605.

= У глибінь затоки рибки тонули. Lel (LKŽ XII 843). Учора відро впало на дно колодязя. Lš (LKŽ XII 844).

b) І вітерець піднявся, і перекинув човник: і потонула дівчина на морському дні.

Stn 5. Уже занурюється віночок на морське дно. KlvD 144.

187

Конструкція на дно відрізняється від інших своєю семантикою: вона має чітке значення кінцевої точки й актуалізує сему наближення (до орієнтира) у значенні дієслова (пор. 2.6.5). Загалом конструкція з прийменником у із зазначеними дієсловами можлива при описі ситуацій, у яких чітко виражене наближення суб’єкта до орієнтира, пор.: Сонце заходило в море (але не у морі).

Однак з абстрактними іменниками прийменник у трапляється частіше.

І в темряву, і в тишу білі дні линуть. GustPP 65.

У такому лексичному оточенні й дієслово має змінене — переносне значення. Більше прикладів див. 3.1.8.

3.1.4. Дієслово skęsti у значенні (2) «гинути, тонучи, втопитися» вживається з місцевим відмінком іменників того самого семантичного класу, що й у значенні (1) (див. 3.1.1). Розрізнювальною ознакою цих значень є характер суб’єкта дії, пор. Корабель затонув у морі (значення (1), суб’єкт — неживий предмет) і Рибалка втопився в морі (значення (2), суб’єкт — жива істота).

Gelbėk mane jauną vandenėly skęstant. JD 1531. Jūrą perplaukęs, klane nuskendo. NdŽ. Tai dalelė mano — valiai būčiau balelėj paskendus. Prng (LKŽ XII 844).

3.1.5. А конструкція з прийменником у з дієсловом у цьому значенні трапляється в деяких діалектах (наприклад, у кла́йпедців) під впливом чужої (німецької) мови.

Скільки я самогону випив, то втопився б у тій калюжі. Plik(LKŽ XII 844). Твій дід утопився в морі, а ти не боїшся втопитися? Prk(LKŽ XII 843).

3.1.6. Дієслово skęsti (3) вживається з іменниками того самого семантичного класу, що й дієслово klimpti (див. 2.1.0). Однак синтаксична сполучуваність цих дієслів різниться. Для останнього характерним синтаксичним оточенням є конструкція з прийменником у (див. 2.1.1 і далі), а для дієслова skęsti — місцевий відмінок.

Восени й навесні люди майже тонуть у багнюці (trš). Коні по груди тонули в заметах (tsp). Корова загрузла в гної [без підстилки]. Rs (LKŽ XII 843). Та нога була вся в сіні, я вколовся вилами. Erž (LKŽ XII 843).

Пор. також: Таких пасовищ і було, на таких пасли, не так, як тепер, коли корови тонуть у конюшині. Mšk(LKŽ XII 843).

У цих контекстах дієслово skęsti має значення стану «перебувати в чомусь» (його можна замінити спільнокореневим спеціальним дієсловом стану skendėti, наприклад: люди тонуть | перебувають у багнюці). Саме це значення й визначає його синтаксичну сполучуваність.

3.1.7. Дієслово skęsti має дещо інше значення стану в контекстах, де суб’єктом є нерухомий предмет, наприклад: луг тоне у воді, дорога тонула в пилюці, палац потонув у вогні, кімната тоне в диму. І це значення реалізується в сполученнях із місцевим відмінком. Як бачимо, суб’єктом стану є нерухомий предмет, але «переміщуватися» може сама сфера стану, пор.: луг тоне у воді «вода затопила луг», кімната тоне в диму «кімната наповнилася димом», дорога тонула в пилюці «пил піднявся над дорогою».

3.1.8. Абстрактні іменники з дієсловом skęsti (а також із його префіксальними похідними) теж частіше вживаються в місцевому відмінку, однак трапляється і знахідний відмінок із прий-

188

відмінком із прийменником į (або ілативом). У 12-му томі LKŽ зафіксовано синонімічні сполуки з такими іменниками: darbas, skola, vargas, miegas.

Адже я був увесь заглиблений у роботу. Būg (LKŽ XII 845). Він намагався ще більше загрузнути в роботі. Paukšt(LKŽ XII 844). – Недобре, коли людина надто загрузне в тих справах. Kps (LKŽ XII 845); Я зовсім загруз у боргах, не знаю, як із них виберуся. Ми були потонули в боргах. Dkš (LKŽ XII 844). – Найгірше, як загруз у борги. Потонув у боргах. Gl (LKŽ XII 845). Загруз у всіляких злигоднях, посивів. Krš (LKŽ XII 845). – Тонув і потонув у злигоднях. Lkm (LKŽ XII 844). У хаті темно, тихо, наче всі кутки й закутки потонули в сні. Paukšt (LKŽ XII 844). – Я ліг і поринув у сон. LKŽ XII 845. Хто із тих дітей — самі сплять як убиті. Mlt (LKŽ XII 845).

Прикладів уживання місцевого відмінка знаходимо багато, наприклад: потонув у справах, турботах, дрібницях, мріях, горі, забобонах, кривді, спогадах, думках, брехні, маренні тощо. Поряд із деякими формами місцевого відмінка можливі також конструкції з прийменником į, наприклад: потонув у справах | у справи, у дрібницях | у дрібниці, у забобонах | у забобони, але лише: потонув у думках.

3.2.0. Дієслова nerti (1), nirti (1) відрізняються від дієслова skęsti (1) активністю суб’єкта (пор. Людина пірнула [свідомо] в море і Людина тонула [мимоволі] в морі), а також темпом та інтенсивністю дії. У LKŽ цю ознаку включено до визначення дієслова (пор. «різко лізти, спускатися (зазвичай у воду)» (див. т. 12. С. 682), тоді як у DŽ₁ її безпідставно замовчано. Важливість цієї ознаки засвідчує також дериваційне значення згаданих дієслів — «швидко йти, бігти, тікати, летіти» (наприклад, Діти кинулися до дверей. DŽ₁425).

3.2.1. Дієслово nerti та його префіксальні похідні pa(si)nerti, nunerti, sunerti, inerti, а також дієслово nirti (і його похідні panirti, numirti), на відміну від дієслова skęsti, регулярно вживаються з прийменником į та знахідним відмінком (або ілативом) іменників, що позначають воду чи її водойми.

Щука пірнула у воду. Bor (LKŽ VIII 683). Він може пірнути аж на саме дно. Lž (LKŽ VIII 683). – Весла, плюскаючи, занурювалися у воду. Усі жаби пірнули у воду. Наймолодший рибалка пірнув у воду. Ой обернуся я на строкату щучку, ой пірну я в морські води. Птахи пірнули в річку. Віз занурився в канаву, і його якийсь час зовсім не було видно й чути. Задній візок пірнув у криницю. =Сам одним махом пірнув грудьми [в корито, фиркаючи, вмивався. LKŽ VIII 812; LKŽ VIII 684; LKŽ VIII 813; LB 147; Skr (LKŽ VIII 684); Vien (LKŽ VIII 684); J.; Balt(LKŽ VIII 812).

Місцевий відмінок із цими дієсловами вживається рідко.

Нитка вудки занурилася у воді. Dov(LKŽ VIII 813). А від краєчка все пливла й пливла, посередині занурилася. JD 76.

3.2.2. Із зазначеними дієсловами чергуються обидві форми — знахідний відмінок із прийменником į (або ілатив) (a) та місцевий відмінок (b) — іменників тієї самої семантичної групи, що й із дієсловом klimpti (див. 2.1.0.). У цьому випадку згадані дієслова належать до останньої семантичної групи.

189

a) Каюс почувався, наче пірнув у сніговий замет. Balč (LKŽ VIII 683). Стрибнув із колоди вбік і помер у соломі. LKŽ VIII 813. Пень стирчав... глибоко зануривши в землю своє мертве коріння. Balt (LKŽ VIII 683).

= Тільки виставиш ногу — і поринеш у багно. Dbk (LKŽ VIII 683).

b) Іноді він навіть до підборіддя занурювався у замет. Šimk(LKŽ VIII 684). Погляд калюжами опустився в багно. LKŽ VIII 813. Здається, лежав би собі та й лежав, занурившись у траву й слухаючи тихе шарудіння жучків.BubnŽDŽ 82.

3.2.3. Обидві форми вживаються також з абстрактними іменниками. Частіше трапляється конструкція з прийменником į.

a) Бажаючи забутися, він поринув у повсякденні турботи.Avyž(LKŽ VIII 664). Повернувшись до Литви, він ще більше занурюється в культурне й літературне життя того часу.LKŽ VIII 684. Поринув у роботу, як муха в мед.Pn(LKŽ VIII 684). Поринув у невиразні й солодкі мрії, такі чужі його вдачі.LKŽ VIII 813.

= Чи не забагато медовухи випив, що так глибоко поринув у сон? Sruog.

b) Коли занурився в таку роботу, треба ходити. Pp(LKŽ VIII 684). Священник пирхає в подушку й невдовзі поринає у царство сну.ČiurŠ₁ 140.

3.3.0. Дієслово skęsti, його синонім grimzti регулярно вживаються з місцевим відмінком, тоді як близькі до них за значенням дієслова nerti, nirti — у конструкції з прийменником į.

3.3.1. Однак з абстрактними іменниками згадані дієслова можуть сполучатися з обома формами: місцевим відмінком і знахідним відмінком із прийменником į (див. 3.1.8; 3.2.3). У такому лексико-синтаксичному оточенні дієслова мають переносне значення.

3.3.2. Дієслова nerti, nirti у значенні «загрузати» також утворюють сполуки з двома формами (див. 3.2.2), як і дієслово klimpti.

4. Дієслово dėti та слова, близькі до нього за значенням

4.0. Префіксальні похідні дієслова dėti (1) (у значенні «робити так, щоб займало місце») — padėti, sudėti, а також близькі до них за семантикою дієслова pa(su)guldyti, pa(su)statyti, pa(su)sodinti, pa(su)kabinti, pa(su)pilti, pa(su)kišti, su-krauti, sustumti, uždaryti, su(pa)talpinti тощо — можуть утворювати синонімічні словосполучення з конструкцією з прийменником į та з місцевим відмінком, пор.: поклав мітлу в кут | у куті, повісив пальто в шафу | у шафі, кинув граблі за огорожу | за огорожею. Це зумовлено комплексною семантикою цих дієслів: вони містять семи руху (зміни місця) і стану (положення) (причому стан є результатом завершення руху, тобто результативним). Сема руху (вона виразніша) визначає позицію конструкції з прийменником į, а сема стану — місцевого відмінка. З іншого боку, ці залежні форми актуалізують відповідні семантичні ознаки дієслів, які вони детермінують: конструкція з прийменником į підкреслює сему руху, а місцевий відмінок — кінцеву фазу руху (результативний стан).

190

4.1.0. Однак згадані дієслова утворюють синонімічні словосполучення лише з іменниками певного лексичного значення та певної морфологічної будови. Регулярними є словосполучення з прийменником į (або з інативом — у діалектах).

4.1.1. Словосполучення з іменниками kampas, kertė, що позначають місце, обмежене з двох боків.

Поклади мітлу в кут.Grz(LKŽ V 628). Кинув черевики в кут.

= Зсипав зерно в кут.Ktk.

b) Палицю я поставив у куті.Šll(LKŽ XII 698). Гостя посадили в кутку, а самі посідали з боків.Stk(LKŽ V 629). Щойно я поскаржуся на якогось хлопця, він тут-таки карає порушника: виганяє за двері або ставить навколішки в кутку класу, біля печі. VaičnLMP 9.

З непефіксальними дієсловами вживається знахідний відмінок зазначених іменників із прийменником į, наприклад: Сміття кидай у кут.LKŽ V 628. Ставить учня в кут.DŽ₁ 738.

4.1.2. Словосполучення з іменниками з префіксом pa-, що позначають місце, обмежене з одного чи кількох боків (pasienis, patvorys, pakraštys; pagirnis, pašalys, palėpė тощо).

a) Вона лягла скраю, вони поклали її біля межі, щоб не впала. ŠŽ 252. Склади дрова на горище.Klov(LKŽ IX 253).

= Поклади пучок льону на горище. Ob (LKŽ IX 253). Повісь коси до повітки.Dglš (LKŽ IX 187). Насип піску на край.Ds (LKŽ IX 382). Розколоті дрова складіть на горище.Sdk (LKŽ IX 253). Насип піску на узлісся.Ds (LKŽ IX 87). Постав льон уздовж огорожі.Ds (LKŽ IX 179).

b) Дрова складемо в повітці. DŽ₁ 527. Кішка, не маючи тоді часу, поклала листа на горищі й, поклавши, забула. BsP II 197. Поклади ложки на край. Brž (LKŽ IX 381). На горищі стодоли я насипав хміль. Vv (LKŽ IX 253). Косу повісь у клуні.Ut (LKŽ IX 253). Повісив сало аж на кроквах, куди кіт не дістане.Všk (LKŽ IX 95). Зачини курей у курнику, щоб не розбрелися.Ds (LKŽ IX 182). Розвішай одяг під стріхою, щоб не намок під дощем. Užv (LKŽ₁ II 1015). Колоди посунули до межі — ну, і почалися танці. Cv (LKŽ IX 467).

Однак іменники тієї самої морфологічної будови, що позначають ширші просторові поняття, з дієсловами зазначеної семантичної групи вживаються лише в місцевому відмінку, наприклад: поклав клунок на узліссі, прив’язав коня під кущем.

4.1.3. Словосполучення з розглядуваним лексичним складом (див. 4.1.1; 4.1.2), утворені за допомогою конструкції з прийменником į (або інативу) та місцевого відмінка, є синонімічними. Однак вони відрізняються частотністю вживання. Конструкція з прийменником į із зазначеними дієсловами є регулярною, тоді як місцевий відмінок трапляється значно рідше. (Більшість наведених нами прикладів уживання місцевого відмінка походить із діалектів. Але вони можуть бути прийнятними й у літературній мові.) Проте цей відмінок переважає з пасивними дієприкметниками минулого часу або утвореними з ними складеними перфектними формами, що містять сему результативного стану (про це значення див. LKG 1971, 148 і далі).

Усі добрі, тільки одинадцятий дуже поганий, маленький, зморщений, поставлений у самому кутку. ŠŽ 272. Ківш поставлений на узліссі. Er (LKŽ IX 87). Курка кинута, засунута на горище (мітла). Dbč (LKŽ IX 254). Під повіткою складена солома.

191

Ml (LKŽ IX 187). Скрині поставлено біля стіни. J. Vizgirda поглядав на свої журнали й книжечки, складені на краєчку лави. Radv PV I 66. Ноші й досі стирчать покинуті в кутку. ŽemR I 85.

Ці конструкції можуть стимулювати вживання місцевого відмінка також з особовими формами відповідних дієслів, пор.: у кутку поставлено | поставив, у коморі покладено | поклав, у кухні складено | склав.

4.1.4. Пасивні дієприкметники минулого часу дієслів зазначених семантичних груп (див. 4.0) або утворені з ними складені перфектні форми вживаються з місцевим відмінком іменників іншого значення, наприклад тих, що позначають місткості, приміщення (скриня, шафа, клуння, хлів тощо).

У тій скрині складено мою їжу: хліб, сири, масло, м’ясо на дорогу. LKŽ XII 1076. То він уже стояв... вибираючи краватку з цілої купи, акуратно розвішаної у шафі на внутрішньому боці дверцят. VencIGD 322. Великий оберемок гілок бузку, поставлених у глечик, що розквітли до останньої квіточки, затулив половину вікна. KatMAR 159. Вітер запертий у бочці, а вона заткнута вальком. Тільки наша сестричка сюди проводжає, вкладену в білу домовину. У повітці складено весь урожай літа. SV 8. BsO 44. Ktk. Усі його заощадження лежать у банку. Up (LKŽ XII 118). Зерно засипано в клуню. Trg (LKŽ VIII 136). Ялинки привозять запханими у вантажівки. LM 1985 51 15. Посеред майдану стояв кінь, запряжений у сани. AzyžKK 175. Каштанчик ірже, замкнений у хліві. Tilv (LKŽ₁ II 298).

А особові форми дієслів зазвичай уживаються з іменниками зазначеного значення у знахідному відмінку з прийменником į, наприклад: склав у скриню, поставив у глечик, склав у повітку, запхав у вантажівку, запріг у сани, запхав у бочку тощо.

Однак трапляються й випадки синонімічного вживання, пор.: Давно вже Адам повісив капелюха замість того, щоб надіти його на голову, у шафі (| у шафу). GrušRŠ 87. На жердині сушиться й в’ялиться м’ясо в димарі. J. – Принеси жердини, м’ясо сушитимемо в димарі. Skd (LKŽ₁ II 1016). У клуні покладемо парубка, у стайні поставимо коника. NS 1066. Коня поставив у загороді. Dkk (LKŽ I 345). – І коней поставив у хлів, і нас пригостив. Заплатив десять доларів за личаки й поставив у вікно(| у вікні). Треба коней замкнути в хлів. – Замкни курей у курнику. Gs (LKŽ VIII 189). Eiš (LKŽ XIII 699). Ds (LKŽ II 298). – Ds.

Слід зазначити, що наявний у нас матеріал неповний. Систематично описати синонімічні конструкції можна буде після дослідження валентнісних властивостей дієслів¹⁰.

4.1.5. Як уже зазначалося, позиція місцевого відмінка найсильніше виявляється при пасивних дієприкметниках минулого часу (або утворених із ними складених дієслівних формах) через їхнє значення результативного стану (див. 4.1.3, 4.1.4). Постає питання, чи можна замінити місцевий відмінок при пасивних дієприкметниках конструкцією з прийменником į (коли вона вживається також з особовими формами тих самих дієслів, пор.: складено у скрині і склав у скриню). Схоже, що можна. Пор. аналогічні приклади вживання цієї конструкції (тобто з пасивними дієприкметниками): У криницю вмонтовано бездонну бочку з обваленими обручами. MasAMB 398. Такі пропозиції найчастіше

¹⁰ Словник валентності дієслів укладає N. Sližienė.

192

застосовуються до мене, бо я сиджу на першій парті й не маю за чим сховатися. SajND 6. (У цих реченнях конструкції з прийменником į легко замінити місцевим відмінком.)

Заміну місцевого відмінка може ускладнювати те, що цей відмінок пов’язаний подвійними синтаксичними зв’язками, наприклад, у реченні Шірмеліс ірже в стайні замкнений місцевий відмінок підтримують і дієслово ірже, і дієприкметник замкнений.

4.2.0. До розглянутої семантичної групи дієслів (див. 4.0.) умовно можна зарахувати також слова писати, позначати та їхні префіксальні похідні¹¹, з якими також синонімічно вживаються місцевий відмінок (a) і прийменник į з акузативом деяких іменників (b) (наприклад: книга, блокнот, зошит, аркуш тощо).

a) Учителька дістала допотопний блокнот і щось записала в книжці. MikeLLE 81. І ще багато чого там було, що не записано в жодних книжках і чого ми ніколи не дізнаємося. SimonGI 7. Вольтер, відряджений Петербурзькою академією наук, збирав і записував на платівки наші казки та пісні. VencLL 363. Юренас знову занотував щось у блокноті. AvyžKK 191.

b) Йому вдалося коротко записати їх на п’яти аркушиках. BalčTVN 252. Коли швець здогадався, що його вже ведуть до того місця, тоді сказав убивці, який підійшов і крейдою написав на дверях. BsP III 14. Голова позначав у книжечку. Kat MAR 160.

А з іменниками, що позначають площинні предмети, місцевий відмінок може бути синонімічним конструкції з прийменником ant.

На цій стіні написані найгарніші й найогидніші слова. Lankt MDT 52. Записав умову задачі на дошку. AvyžKK 225. Він писав... на чистих аркушах, вирваних із книжок тюремної бібліотеки. VencLGD 168. Так я записав на папері, а той папір запхав у пляшку. BubnŽDŽ 25. Скільки доброти було в словах, написаних на тому папері! BalčAP 26.

Довгі-довгі роки життя написали на тому обличчі страждання й сльози... BilR I 220. Колись він писав цифри крейдою на дошці. І знову вона — та учениця, яка неправильно написала слово на дошці. BubnŽDŽ 33. Лігши, Степукас позначав на папері цікавіші речі, побачені в подорожі. Marc.

Мовознавці вже давно звернули увагу на конструкцію писати на дошці. Її вважали ненормативною і виправляли на місцевий відмінок (писати на дошці). Через деякий час її «реабілітували» (див. Piročkinas 1986, 210 і далі). Але останнім часом знову пропонують повернутися до місцевого відмінка (див. Piročkinas 1986, 211). На нашу думку, обидві конструкції прийнятні для літературної мови. Важливо зазначити, що ця пара синонімів не є ізольованою в мовній системі (пор. також Paulauskienė A., Tarvydaitė D. 1986, 95).

Пар таких форм (тобто місц. | ant+род.), прийнятність яких у літературній мові не повинна викликати сумнівів, можна навести й більше, наприклад: росте на горі | ant kalno, живе на березі | ant kranto, зустрілися на дорозі | ant kelio, лежить на рівнині | ant lygumo тощо. Однак це питання потребує спеціального дослідження.

¹¹ Дієслово писати тлумачиться так: «наносити на папір чи деінде графічні знаки (слова, цифри тощо)» (LKŽ XI 214), а в DŽ 652 — за допомогою слова зображати (замість креслити). До формули тлумачення можна було б включити слово ширшого значення класти.

13. 678

193

5. Дієслова сіяти, садити

5.0. Дієслово sėti у значенні «розсипати насіння в підготовлений для росту рослин ґрунт» DŽ₁ 695 (а також похідні з префіксами pa-, su-, už-, į-), а також близьке за семантикою дієслово sodinti (його визначення — «закопувати рослину або її паросток, втискати в землю, щоб росла» DŽ₁ 726) і похідні з префіксами pa-, su- також утворюють паралельні сполуки з двома локативними формами: місцевим відмінком і знахідним відмінком із прийменником į, пор.: посіяла льон на перелозі | на перелог, розсаду садять у ґрунті | у ґрунт. Це свідчить про те, що згадані дієслова мають комплексне значення із семами переміщення та стану (пор. 4.0). Крім того, у семантиці цих дієслів закріплена також сема мети «щоб росло».

5.1. Така варіантна синтаксична сполучуваність дієслів sėti, sodinti (а також їхніх префіксальних похідних), імовірно, потрапила до літературної мови з різних діалектів. Наскільки можна судити з накопиченого нами матеріалу, для говірок східної Литви характерніший місцевий відмінок (a), а для західних — конструкція з прийменником į.

a) Посіяла на городі ярої пшениці. Tvr (LKŽ XII 462). На перелозі посіяла льон. Rm (LKŽ₁ II 588). Льон у нас здебільшого сіяли на стернищі, взятому в оренду. Sml (LKŽ XII 98). Посіяла льон на перелозі. Kp (LKŽ VII 406). Посіяла льончик на обочині. Ds (LKŽ IX 418). На яру, мабуть, доведеться сіяти конюшину, бо дуже розростається. Rk (LKŽ IV 315). Посій мені жовтенького льонку в чорноземному ґрунті. Kš (LKŽ IV 413). Що посієш на такій ріллі, те й виросте. Srv (LKŽ I 243). Стільки льону в перелогах насіяв! Pg (LKŽ₂ II 589). На піску сіють лише гречку, більше нічого не росте. Ktk. У картоплинні треба сіяти ячмінь — добре зійде. Srv (LKŽ I 940). Коли не льоновий рік, то посієш у найкращій землі — не росте, і годі. Vb (LKŽ XII 462).

На яру картоплі й не саджай, бо все одно згниє. Ktk (LKŽ IV 315). Посадила цього року картоплю в білий ґрунт, подивимося, що вийде. Srv (LKŽ I 507). Картоплю садити на тому самому місці недобре. Plm (LKŽ XIII 277).

b) Сіяли ячмінь у намул, залишений на лузі. Žeml (LKŽ III 715). Льон сіють на цілині. VIkv (LKŽ X 169). Сіяти на цілині не мав досвіду. Šlu (LKŽ X 169). Не мав пару, довелося сіяти жито на стерню. Vvr (LKŽ XI 555). Дві пури посіяв під пару, а півпури — після жита. Up (LKŽ I 345). Сіяв після жита, та й користі мало. Dkš (LKŽ I 345). Я посіяв би зелені рути в два нові городці. JD 76.

Я посадив у свій садочок багато ластівок. Yl (LKŽ₁ I 908).

Обидві локативні форми сполучаються з дієсловом sėti у значенні «садити» (про картоплю). (Як відомо, згадане слово має таке значення в жмудських говірках, див. LKŽ XII 459 і далі.)

На мокрому місці посіяла — картопля згнила. Tl (LKŽ XII 463). Там, у тій низині, не варто й сіяти картоплю, бо все одно згниє. Škn (LKŽ VII 645).

Де та картопля ростиме — уже кілька років сіємо на повторно засіяному полі. Kair (LKŽ XII 459). На тому самому місці сіяла картоплю, земля й виснажилася. Vkš (LKŽ XII 462). Не засій ту картоплю в пустир. DūnŽ.

5.2. У писемній мові, особливо у спеціальній літературі, зазначені локативні форми з дієсловами sėti, sodinti (а також їхніми префіксальними похідними) вживаються дещо

194

диференційовано. Конструкція з прийменником į вживається з наголосом на самій сівбі, садінні як процесі (a), а місцевий відмінок — тоді, коли мається на увазі не сам процес, а його результат — вирощування (b).

a) На необроблену стерню сіють і в нашій республіці. KolK 1986 36. Створюються такі умови, що лісові культури можна сіяти в ґрунти, подібні до тих, у яких вирощують зернові культури. KolK 1971 36. Навесні в так підготовлений ґрунт спеціальними сівалками сіють зернові. KolK 1986 36. Чотири п’ятих їх буде посіяно на чорних парах, конюшинищах або полях після озимих трав. T 1986 198.

Пророщену картоплю садять у достатньо підсушений і прогрітий ґрунт (коли цвіте черемха). KolK 1971 38. Паростки завдовжки 8–10 см відокремлюють від бульби й садять у политий ґрунт. KolK 1984 51. Розсаду ранніх сортів найкраще висаджувати у відкритий ґрунт, коли зазеленіє черемха. Картоплю, буряки садять у борозни. DŽ 908.

b) Плануючи зелений конвеєр, суміші вики з вівсом та інші суміші слід сіяти на ґрунтах різного ступеня зволоженості. KolK 1971 37. На легких ґрунтах замість ярої вики чи пілюшки найкраще сіяти кормовий люпин або його суміші з вівсом. KolK 1971 37.

Звичай садити це дерево біля оселі, мабуть, уже почали забувати. Окремі дерева й кущі садять на майданах, на узліссях, біля будівель. RiepšMP 126. Тебе в саду посадили, мене рухляк виростив, хмелику-розпушику, хмелику зелененький. DrskD 256. Я посадив виноград у важкий суглинковий ґрунт. KolK 1986 52.

Місцевий відмінок і конструкція з прийменником į виявляють різні семи у значеннях дієслів sėti, sodinti. Значення цих дієслів у сполученні з місцевим відмінком дорівнює значенню дієслова auginti, а в конструкції з прийменником į — значенням дієслів berti, diegti, пор.: посіяв льон на узліссі = вирощує льон на узліссі та посіяв льон у чорнозем = розсипав льон у чорнозем.

Загалом місцевий відмінок характерніший для висловлювань з узагальненим значенням, а конструкція з прийменником į — для актуалізованих, конкретних висловлювань, пор.: Гречку сіють (| вирощують) на піщаній землі й (Шимет) посіяв гречку в піщаний ґрунт (біля лісу).

5.3. Вибір місцевого відмінка чи конструкції з прийменником į може залежати також від мовних чинників — значення іменника. Іменники, що позначають оброблювану землю або ґрунт (глина, пісок, чорнозем, торф), зазвичай уживаються з прийменником į, а ті, що позначають визначені місця (город, сад, узлісся), — у місцевому відмінку, пор.: посіяв льон у чорнозем, у кислий ґрунт, у вологу землю та посіяв льон на узліссі, у саду, на рівнині.

Вибір локальної форми може залежати й від синтаксичної будови речення: конструкція з прийменником į вживається в реченнях, де є конструкція зі значенням кількості, що характеризує об’єкт.

На ту ниву посієш із п’ятнадцять мір жита. Krkl (LKŽ₁ II 587). На гектар садять стільки-то центнерів картоплі.

У такому контексті дієслова sėti, sodinti набувають додаткової семи «вмістити», яка, своєю чергою, підтримує згадану конструкцію.

5.4. Іменник kalnas при дієсловах sėti, sodinti вживається з прийменником ant (а не з į!) і зрідка — у місцевому відмінку.

13*

195

Торік на низині буряки були — потонули; цього року посіяв на горі — вигоріли. Rdn (LKŽ XII 463). Сівачу, орачу, неси мене на пагорбок, посій мене в землі, на схилі. Nč (LKŽ VI 148).

Батько не прийшов: на горі жито сіяв. Klvr. Рідко пшеницю на горі сіяли. BsO 324.

Цей місцевий відмінок має архаїчний характер (див. Piročkinas 1986 211).

З прийменником ant уживаються й інші іменники, що позначають підвищені місця або предмети, наприклад: Посіяв льон на насипі (д.)¹². На камені посієш — на дошці спечеш. Šll.

Однак конструкції з прийменником ant, що трапляються в діалектах (зазвичай східноавкштайтських) з іменниками, які позначають пласкі поверхні (ґрунт, рілля, поле тощо), не рекомендовані для літературної мови.

Батьку мій, рідний мій, посій льонок на моїй землі. Dv (LKŽ IX 201). На ріке́мі (обробленому перелозі) посієш — хліба не матимеш. Vžns (LKŽ XII 458). Чи посієш горох на ріке́мі? Kp (LKŽ XI 555). Жито ми завжди сіємо на каріоне. Ds (LKŽ V 344). Посіявши жито на неплідному ґрунті, клади солому… J.

З погляду норми так само оцінюються конструкції аналогічного лексичного складу, ужиті з дієсловами стану, наприклад: На білоґрунті цього року добре росте льон. Klvr (LKŽ I 507). У літературній мові вживається місцевий відмінок, пор. росте на білоґрунті.

6. Дієслова уміщати, уміщуватися

6.0. Дієслово уміщати «робити так, щоб умістилося» є префіксальним похідним від дієслова уміщуватися. Їхній семантичний зв’язок причинний: стан «вистачати місця», позначений твірним дієсловом уміщуватися, є результатом (наслідком) активної дії, вираженої похідним дієсловом уміщати. Однак синтаксична сполучуваність цих дієслів аналогічна (див. нижче).

6.1. Дієслово уміщати (а також його префіксальні похідні умістити, розмістити, помістити діал.) може приєднувати як місцевий відмінок, так і конструкцію з прийменником į, наприклад: умістив сіно в клуні | до клуні. Це свідчить про те, що це дієслово має семи і руху, і стану (пор. 2.1.0.). Щоправда, у цьому разі рух не виражений чітко. Згадане дієслово має узагальнене значення, яке охоплює кілька конкретних значень, — це з’ясовується з контексту, пор.: умістив сіно до клуні = склав…, умістив борошно в мішок = насипав…, умістив речі у валізу = поклав … тощо.

У DŽ₁ дієслова talpinti, patalpinti наведено з місцевим відмінком, а sutalpinti — з конструкцією з прийменником į.

Однак у діалектах із цими дієсловами вживаються обидві залежні форми: місцевий відмінок (a) і конструкція з прийменником į (b).

¹² У діалектах цей іменник також уживається з прийменником į, наприклад: Посіяв льон у насип. Akm.

196

a) Якщо в тих навісах не вміщували зерно чи корм, то складали просто неба. Dauk. Сеймеліс розмістився в приміщенні магістрату. Simon. Не вмістили всіх речей [у вагоні]. Kps.

b) Чим би було їсти, не вмістив би в одне відро [молока]. DunŽ. Не клади [речі у валізу], окремо покладемо. Krš. Нас поселили в бараках. Plšk. Цьогоріч жито добре, не зможемо все вмістити в клуню. Vkš. Гадаю, таки вміщу сіно в одному кінці повітки. J. Може, й умістимо [жито в мішок]? Rs. Відчинив, загнав птахів на подвір’я і в хліви, скільки тільки вмістилося. BsP III 270.

Зворотна форма susitalpinti зазвичай уживається з місцевим відмінком.

Узимку, може, всі помістимося в одній кімнаті? PnnA. Як ви тут susitalpinot у такій маленькій кімнатці? Prn. Може, всі помістяться в тій хаті. Jdr. Не всі [діти в школі] поміщаються зранку, після обіду йдуть інші. Krš. Чи помістимося обоє в одному ліжку? Vkš.

Це дієслово можна замінити дієсловом sutílpti.

6.2. Дієслово (su)tilpti, на відміну від похідного від нього (su)talpinti, що позначає активну дію, має виразне значення стану — «бути достатнім за місткістю, уміститися». Це значення зумовлює позицію місцевого відмінка при згаданому дієслові.

У глечику вміщується три літри. DŽ 851. У тих рогах уміщується від половини до 3 пляшок вина. LT II 114. Дві кішки в мішок не влізуть. LTR (Grv). Велика мудрість у маленькій голівці вміщується. LTR (Srd). Усе, що приніс, умістилося в кишенях потертої чорної шинелі. PocRM.58. Посаг Моніки вмістився в маленькій скриньці. CvŽM 21. Усі ті раби із золотими тацями не вмістилися в їхньому домі. BalčTVN 225. Ми всі помістилися в автобусі. NdŽ. Раніше всі вміщалися в одній хаті. Dglš.

Однак із цим (тобто зі значенням стану) дієсловом уживається також конструкція з прийменником «į», що складніше пояснити. Очевидно, це зумовлено аналогією зі спільнокореневим дієсловом talpinti, біля якого згадана конструкція має очевидну семантичну мотивацію.

Скільки влізе у віз, стільки й візьмемо. DŽ 851. Чи влізе та річ у коробочку? Vrb. Усі його інструменти вмістилися в одну торбинку. Prn. У маєток усі помістилися. VIkv. Молоко від однієї корови не вміщується в дійницю. Vkš. У той горщик не влізла б навіть одна твоя нога. BalčTVN 12.

Як відомо, кожна залежна форма актуалізує різні семантичні ознаки слова, яке вона детермінує. Конструкція з прийменником «į» має сему спрямованого руху, яку може виражати й дієслово. Справді, ця конструкція легше вживається з тими формами дієслова, що позначають ще не реалізований стан: для його виникнення потрібна активна дія. Конструкція з прийменником «į» якраз указує на цю дію, пор.: чи влізе в коробочку = чи можна вмістити в коробочку, не може влізти в горщик = не може бути вміщене в горщик.

Отже, з дієсловом (su)tilpti мотивовані обидві залежні форми.

197

7. Дієслово rinktis

7.0. Дієслово rinktis та його префіксальні похідні susirinkti, prisirinkti також утворюють паралельні сполуки з місцевим відмінком (a) і конструкцією з прийменником į (b). Це свідчить про те, що вони мають комплексне значення із семами руху та стану.

a) У дворі вже збиралися діти. BaltrTK I 39. Жемайти не поклонялися б своїм богам, не збиралися б більше в гаях під священними дубами. VienR IV 101. Усі гуси вже зібралися в панамелі. Grž (LKŽ IX 324).

Збираються хмаринки, поволі сунуть окрайцями. З ріллі брати збираються до зеленого лісу. BorNA 64. І знову, щоб захистити свою свободу й помститися за свою біду — як за часів предків, — литовці збираються до лісів. KorsPj 55. До священних лісів або гаїв литовці збиралися сім’ями. RiešMP 31.

У наведених реченнях місцевий відмінок легко можна замінити конструкцією з прийменником į, і навпаки, пор.: збиралися у дворі | до двору, збираються до лісу | у лісі.

7.1. Аналогічні паралельні сполуки утворюють і синоніми дієслова rinktis. У містечку (до містечка) зібралися натовпи. ŽemR I 314. Горобці злетілися на дерево (| на дереві) й озираються, де той кіт. MašAMB 217. Бджоли злетілися в дупло. Ig (LKŽ₁ II 862).

8. Узагальнювальні зауваги

8.1. Місцевий відмінок із локальним значенням і конструкція з прийменником į мають однакове орієнтаційне значення — позначають внутрішню частину предмета (наприклад: у лісі – до лісу), але принципово різні значення руху та, відповідно, різну семантичну сполучуваність. Типовим середовищем уживання конструкції з прийменником į є дієслова руху (або дієслова, що мають таку сему), тоді як місцевого відмінка — навпаки, дієслова без руху (зазвичай стану).

8.2. Проте є кілька дієслів, з якими взаємозамінно вживаються обидві згадані форми — місцевий відмінок і конструкція з прийменником į. Це свідчить про те, що в семантичній структурі таких дієслів наявні ознаки, які відповідають семантичним вимогам контексту як місцевого відмінка, так і конструкції з прийменником į. Одні дієслова можна тлумачити двояко з семантичного погляду, в інших можна вбачати комплексне значення із семами руху та стану.

8.3. Місцевий відмінок і конструкція з прийменником į вживаються як альтернативи з дієсловом klimpti та його синонімами (див. 2). Значення цих дієслів можна тлумачити двояко: як рух (частіше) і як відсутність руху (рідше). Адже рух, позначений цими дієсловами, — заглиблення аморфної маси — можна сприймати і як незмінність місця предмета (порівняно з горизонтальним рухом), тобто як відсутність руху.

8.4. Дієслово dėti (і слова, близькі до нього за значенням), дієслова sėti, sodinti, talpinti, rinktis можуть приєднувати як конструкцію з прийменником į, так і місцевий відмінок завдяки своїй комплексній семантиці. У їхній семантичній структурі наявні семи руху та стану. Перша (тобто руху, зміни місця предмета) сема виражена яскравіше й зумовлює вживання прийменника į при зазначених дієсловах, тоді як друга є потенційною (вона позначає стан як результат завершення руху) і зумовлює вживання місцевого відмінка.

198

8.5. Місцевий відмінок необмежено вживається зі складеними формами (або дієприкметниками) зазначених дієслів, що мають граматичне значення результативного стану.

8.6. Місцевий відмінок і конструкція з прийменником į виявляють різні семи визначуваного дієслова. Конструкція з прийменником į актуалізує сему руху, а місцевий відмінок — стану. Однак ці відмінності зазвичай не мають значення з погляду комунікації (інформації), і згадані форми вживаються на вибір, пор.: пор.: посіяли жито у вологий ґрунт | у вологому ґрунті.

8.7. Можна вважати, що така варіантна синтаксична сполучуваність згаданих дієслів прийшла до літературної мови з різних діалектів.

СКОРОЧЕННЯ

BubnŽDŽ — Bubnys V. Alkana žemė. Po vasaros dangum. Nesėtų rugių žydėjimas. V., 1977.

DrskD — Druskininkų dainos / Užrašė J. Balčikonis. V., 1972.

DūnŽ — Vitkauskas V. Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodynas. V., 1976.

DŽ₁ — Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. V., 1972.

GustPP — Gustaitis A. Pasiglostymo palaima. V., 1987.

KolK — Календар колгоспника.

LanktMDT — Lankutis J. Justino Marcinkevičiaus draminė trilogija. V., 1977.

LKG — Граматика литовської мови. В., 1965—1976. Т. 1—3.

LM — Література і мистецтво (щотижневик).

PocRM — Pocius A. Randai medyje. V., 1968.

RadzPV — Radzevičius B. Priešaušrio vieskeliai. V., 1985.

RiepšMP — Riepšas E. Miškas ir žmogaus poilsis. V., 1981.

SajND — Saja K. За дверима, що не відчиняються. В., 1978.

SV — Поранений вітер: литовські народні міфологічні оповіді / Упорядкував N. Vėlius. В., 1987.

SŽ — Stebuklingas žodis: Lietuvių liaudies pasakos / Parengė K. Aleksynas. K., 1985.

VaičnLMP — Vaičiūnienė T. Literatūros ir meno pasaulyje: Atsiminimai. V., 1986.

VenclLL — Venclova A. Literatūra ir liaudis. V., 1974.

vert — мова перекладу.

Інші скорочення — як в академічній «Граматиці литовської мови» або у великому «Словнику литовської мови».

LITERATŪRA

Kilius J. Vietos prielinksnių ir linksnių sistema bendrinėje lietuvių kalboje // Mokslo kalbos problemos. V., 1972. P. 23—44.

Kilius J. Orientacinių reikšmių struktūra lietuvių kalboje (Apie vietos prielinksnių ir linksnių reikšmes) // Kalbotyra. 1977. T. 28(1). P. 40—49.

Laigonaitė A. Vietininkų reikšmė ir vartosena dabartinėje lietuvių kalboje. V., 1957.

Lyberis A. Sinonimų žodynas. V., 1980.

Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965. T. 1; 1971. T. 2; 1976. T. 3.

Paulauskienė A., Tarvydaitė D. Gramatikos normos ir dabartinė vartosena. V., 1986.

Piročkinas A. Jono Jablonskio kalbos taisymai. K., 1985.

Plečkaitis R. Logikos įvadas. V., 1978.

Valiulytė E. Prielinksnio į reikšmės ir vartojimas dabartinėje lietuvių kalboje // Lietuvių kalbotyros klausimai. 1964. T. 7. P. 97—117.

Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija. V., 1966.

Владимирский Е. Ю. Система предложно-падежных конструкций с пространственным значением в современном русском литературном языке: Автореф. дис. …канд. филол. наук. М., 1972.

199

Мартынов В. В. Функциональная грамматика и категория языка // Проблемы функциональной грамматики. М., 1985. С. 155—161.

Никитина С. Е. О семантическом варьировании русских предлогов // Семантическое и формальное варьирование. М., 1979. С. 108—147.

Новиков Л. Н. Семантика русского языка. М., 1982.

Шведова Ю. Н. Детерминирующий объект и детерминирующее обстоятельство как самостоятельные распространители предложения // ВЯ. 1964. № 6. С. 77—93.

СИНОНИМИЧЕСКОЕ УПОТРЕБЛЕНИЕ МЕСТНОГО ПАДЕЖА И ПРЕДЛОГА į С ВИНИТЕЛЬНЫМ ПАДЕЖОМ

Резюме

Семантическую структуру форм локального значения образует совокупность семантических компонентов двух видов: ориентирующее и двигательное значения.

Местный падеж и конструкция предлога į с вин. п. имеет тождественное ориентирующее значение — обозначает место внутри ориентира и совершенно различные двигательные значения: предложно-падежная конструкция указывает на движения субъекта, а местный падеж — наоборот — на неподвижность (обычно на его местонахождение). Данные формы на основе ориентирующего значения образуют сильную семантическую оппозицию (дифференциальные признаки — двигательные значения); ср.: miške ‘в лесу’ — į mišką ‘в лес’.

Однако встречаются немногочисленные глаголы, которые могут альтернативно сочетаться и с местным падежом, и с предложно-падежной конструкцией, образуя синонимичные словосочетания, ср.: vežtimas klimpo į dirvą | dirvoje ‘воз увязал в почву / в почве’. Соответствующей альтернативной синтаксической сочетаемостью отличаются глаголы: семантического ряда klimpti (į purvą | purve) ‘вязнуть (в грязь / в грязи)’, kristi (į kampą | kampe) ‘класть (в угол / в углу)’, а также глаголы sėti (rugius į dirvą | dirvoje) ‘сеять (рожь в почву / в почве)’, sodinti (bulves į drėgną žemę | drėgnoje žemėje) ‘сажать (картофель) во влажную землю / во влажной земле)’, talpinti, tilpti (į kambarį | kambaryje) ‘поместить, вместиться (в комнату / в комнате)’, rinktis (į mišką | miške) ‘собираться (в лес / в лесу)’.