Derinamojo pažyminio vieta senojoje lietuvių kalboje

Virginija Vasiliauskienė

Preparing document pages…

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXIII (1995) GRAMATIKA IR LEKSIKOLOGIJA

VIRGINIJA VASILIAUSKIENĖ

МІСЦЕ УЗГОДЖЕНОГО ОЗНАЧЕННЯ У СТАРОЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

1. У сучасній литовській мові означення зазвичай стоїть перед означуваним іменником. Така його позиція є нейтральною, немаркованою. У постпозиції воно вживається тоді, коли його хочуть підкреслити (Schwentner 1922: 29–30; Durys 1927: 81–82; Meškauskas 1929: 45; Girdenienė 1981: 156, 168; Ambrazas 1986: 96; Грамматика литовского языка 1985: 685–686).

Помічено, що в старих писемних пам’ятках XVI–XVII ст. постпозиція узгодженого означення трапляється частіше, проте докладніше його місце щодо означуваного слова в цих текстах не досліджувалося; лише припускають, що означення частіше переноситься після означуваного слова під впливом слов’янських мов — багато релігійних книг було перекладено з польської мови (Palionis 1967: 208; Ambrazas 1982: 107); про вплив слов’янських мов див. Мельничук 1958: 37 tt.; Сиротинина 1965: 12 tt.)

Типологічні дослідження різних мов свідчать, що позиція детермінатора щодо детермінованого пов’язана з порядком компонентів ядра речення (Greenberg 1963: 73 tt., Hawkins 1979: 619–620; 629 tt.). Для мов, у яких означення вживається в препозиції, характернішою є модель порядку слів SOV. Препозиція прикметникового (AdjN), числівникового (NumN) та займенникового (PronN) означення типологічно узгоджується з цією моделлю порядку слів (Greenberg 1963: 73 tt.; Ambrazas 1982: 107). У працях із синтаксичної типології зазначається, що дуже сильна імплікація пов’язує означення з прийменниковими конструкціями: якщо в певній мові є прийменникові конструкції, то її означення вживається в постпозиції: PraepN → NGen → NAdj (Ambrazas 1986: 99).

Для сучасної литовської мови характерні модель порядку слів SVO, а також переважання прийменникових конструкцій, що типологічно не узгоджується з препозицією означення, тому припускають, що ця модель може бути новішою, нещодавно усталеною в літературній мові. Помічено, що у фольклорі й діалектах моделі SOV і OV трапляються частіше, ніж у сучасній літературній мові (Ambrazas 1982: 102 tt.), однак для обґрунтування такого погляду поки бракує докладніших даних.

У старих писемних пам’ятках XVI–XVII ст. постпозиція узгодженого означення, як уже зазначалося, трапляється частіше. Це дало підстави висунути припущення, що в старолитовській мові узгоджене означення могло регулярніше вживатися після означуваного іменника, а його постпозицію пов’язати з моделями порядку слів SVO і VO. Д. Гірденене, дослідивши узгоджене означення в жемайтському діалекті, помітила, що у звертаннях і дисфемізмах воно частіше стоїть після означуваного іменника. Вона вважає, що в таких конструкціях могло бути

124

išlikusi archaiška žodžių tvarka (Girdenienė 1981: 165 tt.).

2. Дані старих писемних пам’яток допомогли б визначити напрям розвитку порядку слів. Однак дослідження ускладнює та обставина, що майже всі старі тексти є перекладними й зазнали значного впливу інших мов. Обране джерело має бути оригінальним або принаймні частково оригінальним.

У цій статті розглядається позиція узгодженого означення у «Punktai sakymų» К. Ширвідаса та «Postilė» Й. Бреткунаса. «Punktai sakymų» — не перекладний, а оригінальний твір, спочатку написаний литовською мовою і лише згодом перекладений польською (Zinkevičius 1988: 256). Паралельний переклад дає змогу порівняти порядок слів у литовській і польській частинах тексту. «Postilė» Й. Бреткунаса також не є перекладом, а становить компілятивний твір; створюючи її, автор скористався власними проповідями та працями інших протестантських теологів (Zinkevičius 1988: 66—67).

Жодне з цих джерел зі стилістичного погляду не є цілком нейтральним, немаркованим. Це тексти риторичного характеру — збірки проповідей. На це зважатимемо, використовуючи статистичні дані та намагаючись визначити переважний порядок слів у нейтральному тексті (Reklaitis 1982: 371 tt.).

3. Щоб визначити позицію узгодженого означення щодо означуваного слова, було відібрано всі речення з означеннями з першої частини «Punktai sakymų» К. Ширвідаса та зі 100 сторінок «Postilė» Й. Бреткунаса. Порядок слів досліджено у 3447 словосполученнях (2263 — з «Punktai sakymų», 1184 — з «Postilė»). Статистичні дані обох джерел свідчать (див. таблицю 1), що переважає препозиція узгодженого означення: у «Punktai sakymų» у препозиції вжито 74,3% усіх узгоджених означень, а в «Postilė» — аж 89,4%¹.

Таблиця 1

Джерело | Загальна кількість | Означення в препозиції, к-сть |% | Означення в постпозиції, к-сть |% | «Punktai sakymų» | 2263 | 1682 | 74,3 | 581 | 25,7 | «Postilė» | 1184 | 1059 | 89,4 | 125 | 10,6

Уживання узгодженого означення перед означуваним словом або після нього безпосередньо залежить від того, якою частиною мови є це означення (таблиця 2). І в «Punktai sakymų», і в «Postilė» числівникове та займенникове означення найчастіше вживається в препозиції («Punktai sakymų»: NumN=95,2%, PronN=92,4%; «Postilė» — NumN=100%, PronN=93%). Позиція прикметникового й дієприкметникового означень варіює більше: у «Punktai sakymų» у препозиції вжито 58% прикметникових і 30,2% дієприкметникових означень, а в «Postilė» відповідно — 86% і 67,8%. Як бачимо, у «Postilė» прикметник і дієприкметник

¹Статистичні дані й надалі подаватимуться в такому порядку: спочатку з «Punktai sakymų», а потім із «Postilė».

125

значно частіше стоїть перед означуваним словом.

Позицію означення, вираженого числівником, займенником, прикметником і дієприкметником, доцільно розглянути окремо.

3.1. Як уже зазначалося, числівник найчастіше стоїть перед означуваним словом — PS 95,2%, BrP 100%.

Так читаємо про царя Саула, який, як каже Писання, царював над Ізраїлем дванадцять років PS 136_12–15. Першого дня навчаємося, що він істинно народився від Діви Марії в Віфлеємі BrP 93_12–14.

Після означуваного слова в «Пунктах висловів» стоїть лише 4,8% числівникових означень (4 приклади). Два з них знаходимо не в самих пунктах, а у фрагментах Євангелій, які, очевидно, перекладав не сам К. Сирвидас (Zinkevičius 1988: 256).

І вийшов опівдні на вулицю і побачив інших, що стояли без діла на торжищах... PS 317_7–8. А були вони там камінням укріплені згідно з юдейським обрядом очищення... PS 214_10–11.

В одному випадку числівник уживається в препозиції, коли перед означуваним іменником ужито інше означення (докладніше про такі випадки див. 3.3.). Tie k u s n i e y t r i s ira anie/kurjuosus... PS 379_24–25.

Позиція числівникового означення щодо іменника в литовському й польському текстах «Пунктів висловів» різниться: у трьох із чотирьох випадків постпозиційному означенню литовської частини відповідає препозиційне означення польської частини. Приклади: tobulbiu dewiniu PS 86_22–23 — dziewiąći doskonałości; adinu trečiu PS 317_7–8 — trzećiey godzinie; suday śieśi PS 214₁₀ — sześć stągiew.

3.2. Займенникові означення майже завжди вживаються препозитивно — PS 92,4%, BrP 93% (таблиця 2). В обох досліджуваних джерелах вони становлять понад половину всіх препозитивних означень (PS 59,9%, BrP 50,1%; див. таблицю 3). Постпозитивним означенням найчастіше виступає прикметник, але цікаво зауважити, що займенникове означення становить аж 32% усіх постпозитивних означень, уживаних у «Постилі» (PS 14,3%, див. таблицю 4).

До речі, вказівні займенники tas, ta, šis, ši, šitas, šita, anas, ana у деяких випадках уживаються подібно до артиклів сучасних західноєвропейських мов. У таких випадках А. Росінас запропонував називати їх артоїдами (Rosinas 1972: 84; 88—89; 1980: 96 tt.; 1988: 59 tt.). Однак ступінь близькості цих займенників до артиклів важко точніше визначити, тому надалі їх не відмежовано від інших займенникових означень, оскільки найважливіше — визначити їхню позицію щодо іменника.

Згадані вказівні займенники становлять значну частину всіх займенникових означень — приблизно половину (43,7% і 52,5%).

Частота вживання деяких означень, очевидно, залежить від діалектних особливостей тексту (див. таблиці 5 і 6). К. Сирвідас частіше за Й. Бреткуна вживає займенник kitas, але рідше — займенник šis. Лише К. Сирвідасові властивий займенник tūlas. Замість kiekvienas у проповідях Й. Бреткуна вживається kożnas, kiekvienas ужито лише один раз.

Bet k i e k w i e n a s ż m o g u po io akim thiek stovinti BrP 81_13–14.

Лише кілька займенникових означень в обох джерелах частіше вживаються постпозитивно. Насамперед це займенники anas, ana (PS 15,9%, BrP 15,4%).

126

Позиція числівникового, займенникового, прикметникового та дієприкметникового означення

Таблиця 2

Джерело | Числівникове означення: Пр По% | Займенникове означення: Пр По% | Прикметникове означення: Пр По% | Дієприкметникове означення: Пр По% | “Punktai sakymų” | 80 | 95,2 | 4 | 4,8 | 1008 | 92,4 | 83 | 7,6 | 556 | 58 | 403 | 42 | 39 | 30,2 | 90 | 69,8 | “Postilė” | 82 | 100 | – | – | 530 | 93 | 40 | 7 | 407 | 86 | 66 | 14 | 40 | 67,8 | 19 | 32,2

127

Розподіл препозитивних означень за частинами мови

Таблиця 3

Джерело

Загальна кількість

Кількість числівникових означень,%

Кількість займенникових означень,%

Кількість прикметникових означень,%

Кількість дієприкметникових означень,%

«Punktai sakymų»

1682

4,7

1008

59,9

556

33,1

2,3

«Postilė»

1059

7,7

530

50,1

407

38,4

3,8

Розподіл постпозитивних означень за частинами мови

Таблиця 4

Джерело

Загальна кількість

Кількість числівникових означень,%

Кількість займенникових означень,%

Кількість прикметникових означень,%

Кількість дієприкметникових означень,%

«Punktai sakymų»

581

0,9

14,3

403

69,4

15,5

«Postilė»

125

—

52,8

15,2

128

і сам, сама (10,8% і 12,2%). Їх схильні вживати в постпозиції, очевидно, щоб сильніше підкреслити іменник.

Таблиця 5

Співвідношення препозиції та постпозиції найчастіше вживаних займенникових означень у «Punktuose sakymų» К. Сирвіда

...так побачимо к о р о л і в с т в о т е а н о й Бога Отця/ Духа Святого і Сина. Diewo PS 337₁₆–₁₉. У Лютера і Кальвіна вчення не має свідчення самого Х р и с т а/ ані інших установлених ним приписів PS 275₃₁ – 276₁–₃. Він перетворюється на хліб, благословенний у тілі BrP 66₅–₆.

Також можна зауважити, що в «Punktuose sakymų» постпозиція цих займенників частіше трапляється перед паузою. Це пов’язано з тим, що в литовській мові сильніше наголошується друга позиція з кінця (Girdenienė 1971: 41; 1981: 162–163).

Так учинив д у ш а а н а/ і тим сном заснув/ про який сам так мовив PS 284₂₇–₂₉. По-перше, знак є з н а м е н а/ якого шукає кожен PS 190₁₆–₁₇....кожен уміє прямувати до небесного царства... але пливе просто до с а м о г о п е к л а PS 276₅–₆.

Займенник pats, pati, уживаний у постпозиції, не завжди утворює атрибутивне словосполучення: з іменником він може бути пов’язаний також апозитивним відношенням (Valackienė 1984: 117–118; 123). Цей та деякі інші займенники, уживані в постпозиції (весь, уся, той, та), ще раз указують на предмет, названий іменником:

129

Таблиця 6

Співвідношення препозиції та постпозиції займенникових означень, уживаних частіше в «Постилі» Й. Бреткуна

Займенникове означення

Уживані в препозиції

Уживані в постпозиції

Пр

Пост

Той

121

98,4

1,6

Цей

111

96,5

3,5

Усі

105

96,3

3,7

Сам

87,8

12,2

Цей

100

—

Інший

96,8

3,2

Кожен

94,4

5,6

Той

84,6

15,4

Який

Також Христос сам так говорить BrP 72₁. Тоді їм у судний день буде важче, ніж самому Богові відповісти BrP 99₁₉–₂₀. Тим-то всі люди є справжніми рабами Божими PS 322₆–₈. Смерть і земля триматимуть померлих людей усіх, щоб висохли BrP₁₉–₂₀. Бо ці душі, що спершу жили в тілі, були силою Божою знову в нього вміщені PS 88₂–₆.

Ще частіше, ніж раніше згадані займенники, у постпозиції вживається tūlas, який останнім часом пропонують вважати прикметником (Rosinas 1986: 30 tt.). Tūlas постпозиційне вживання за частотністю (23%) подібне до вживання деяких прикметників (пор. baisus — 23,5%, geras — 24,6%), але, подібно до згаданих займенників, його постпозиція підкреслює означуване слово — іменник:

Отже, шляхи, якими зорі яскраво сяють, і різні хвороби PS 355₁–₂. У душах свої можливості пам’ятати людей, їхню вільну волю: і знову в них свої різні знання PS 292₃–₆.

Для постпозиції tūlas характерна ще одна особливість: цей займенник навіть частіше, ніж anas, стоїть після означуваного слова перед паузою (див. також попередні приклади):

Війни, голод, мор, різні хвороби PS 260₂₉–₃₀.

Позиція займенника tūlas, ужитого в препозиції, у реченні не є так чітко визначеною:

Влаштовував бенкети або учти, готував багато різної їжі та напоїв PS 227₅–₈. Це свідчить, що Бог... творить різні речі на небі й на землі PS 96₁₀–₁₅.

130

Серед інших займенників виразно відрізняється позицією займенник koks. Після означуваного слова він трапляється навіть частіше, ніж перед ним (PS 88,9%, BrP 68%).

Син отримує майно свого батька не за працю, а тому, що він син PS 323₃₀ – 324₁–₃. ...і так само про інші його істоти потроху здогадуємося, і наче злитки золота розбиваємо PS 209₂–₆. Коли людина стіл накриває або прибирає, гостей запрошує, або зі своєю сім’єю хоче їсти BrP 64₂₆–65₁–₂. Тоді Христос дає нам своє тіло й кров як знак певної благодаті BrP67₂₀–₂₁.

По-перше, на таке вживання цього займенника могла вплинути його неозначена семантика, відповідно до якої він відповідає нині переважному займеннику koks nors. По-друге, koks вживається лише постпозиційно у сполуках kažin koks, bet koks, maža koks тощо, де він виконує подібну апозиційну функцію, як уже згаданий pats. Це дає підстави вважати, що постпозиція неозначеного займенника koks є реліктовою, а конструкції, у яких цей займенник уживається енклітично після сильніше наголошеного іменника, зберегли давніший стан.

У препозиції цей займенник найчастіше вживається тоді, коли означуваний іменник має також інші означення:

...на тому світі є такі, що мають у собі якусь любов до Бога PS 173₃–₆. Я не Христос, і не Єлисей, та й не якийсь інший пророк BrP 40₂₃–₂₄. З Нового Заповіту... ми чули, що Христос справді... народився у Вифлеємі і, як інша звичайна дитина, був сповитий у пелюшки BrP 70₁–₆.

Позиція займенників може не збігатися в литовському тексті «Punktų sakymų» і польському перекладі: у цій збірці проповідей є 9,6% сполук, у яких займенник, що в литовському тексті стоїть після означуваного слова (NPron), у польській частині тексту стоїть перед ним (PronN), наприклад: sutwerimo kiekwieno PS 79₂₃–₂₄ — każdego stworzenia; widurins pačius PS 87–8 — samych wnętrzności; dienomis šitomis PS 370₂₂–₂₃ — te dni; taymiby tokiu PS 38₂₇ — takie szczęście; mariu wisu PS 209₁₀–₁₁ — wszystkiego morza.

Сполук, де в литовському тексті було б PronN, а в польському NPron, дуже мало (0,8% усіх препозиційно вживаних займенників), наприклад: to swęto PS 108₂₆ — swiata tego; tasay žodis PS 341₂₈ — słowo to; wisi žmones PS 358₂₀ — lud wszytek.

Тому постпозицію займенника не можна пояснити впливом польської мови. Для авторів було важливо виділяти певні одиниці тексту, адже самі тексти (збірки проповідей) призначалися для усного мовлення. Варіювання позиції іноді спостерігаємо й у тому самому реченні.

Kaczei bei s ž m o n e s w i s s i bei A n g e l a i w i s s i rodas noretu szinoti/ ku metu alba kaddai Ponas Jesus antra karta isch dangaus tur ataiti suditu w i s s a s s ž m o n e s BrP 21₉–₁₂. A schitta buda ne pramane s ž m o g u s k o k s a i prastas/ nei wel didis k o k s a i D a k t a-r a s/ nei wel Popieszus/ nei wel C i e s a r a s k o k s a i/ nei wel Angelas Diewo BrP 63₂₂–₂₅.

Навіть той самий займенник із тим самим іменником часто вживається двояко, наприклад: kiekwienam daiktuy PS 99₂₆–₂₇ — dayktuy kiekwienam PS 99₃₁–100₁; šitomis dienomis PS 365₁₅ — dienomis šitomis PS 370₂₂–₂₃; wisokiu

131

_{turtu PS 378₂₄ — turtu visokiu PS 376₆–₇; prarakas koksai BrP 42₂₅ — koksai prarakas BrP 40₂₄; patsai Kristus BrP 41₁–₂ — Kristus patsai BrP9₁₄; wissas szmones BrP 10₂₁ — szmones wissas BrP 19₂₀ тощо.}

Отже, постпозиція займенника, очевидно, є характерним для литовської мови явищем. Займенниковий атрибут уживається в постпозиції для наголошення іменника; також його постпозицію могла зумовити інтонація речення, крім того, займенник стоїть після іменника, коли пов’язаний із ним апозитивним зв’язком.

3.3 Прикметники частіше, ніж числівники й займенники, уживаються в постпозиції (PS 42%, BrP 14%). Частотність постпозиції числівників і займенників в обох джерелах збігається, тоді як для прикметників вона істотно різниться (різниця — 28%).

Прикметникові атрибути не дуже різноманітні, значна їх частина постійно повторюється. Це дає змогу встановити різні тенденції у вживанні різних лексем (див. таблиці 7 і 8).

Таблиця 7

Співвідношення препозиції та постпозиції прикметникових атрибутів, які частіше вживаються в K. Sirvydo ”Punktuose sakymų”

Прикметниковий атрибут У препозиції У постпозиції Пр% По% Великий 104 67,5 50 32,5 Добрий 49 75,4 16 24,6 Вічний 41 62,1 25 37,9 Малий 26 81,3 6 18,7 Справжній 26 65 14 35 Злий 24 68,6 11 31,4 Важкий 24 66,7 12 33,3 Святий 20 16,7 100 83,3 Високий 14 61 9 39 Жахливий 13 76,5 4 23,5 Старий 11 68,8 5 31,2 Дорогий 9 39 14 61

У K. Sirvydo ”Punktuose sakymų” постпозиція лише двох прикметників трапляється частіше за препозицію — brangus (По 61%) і šventas (По 83,3%). У восьми з чотирнадцяти випадків прикметник brangus є означенням того самого іменника — akmuo brangus:

132

Ці речі… називаються золотом/ сріблом/ перлами/ к а м і н н я м д о р о г и м/ скарбом/ здобиччю PS 366₁₁–₁₈. Я полюбив Твої заповіді більше, ніж золото й топаз, к а м і н ь д о р о г и й PS 354₂₂.

Зазвичай прикметник «святий» стоїть після означуваного іменника в різних термінологізованих сполуках: raztas szwintas, Dwasia szwinta, Ionas szwytas, Bažničia szwynta тощо. На постпозицію цього прикметника, очевидно, вплинули інші мови (латинська, польська), з яких або через які прийшли ці сакралізовані церковні фрази з відповідним порядком компонентів (пор. лат. spiritus sanctus, lenk. duch święty тощо).

Так Іванові святому, що кликав, як самому, відгукнулося не менше тобі/ на тих, кого він кликав PS 139₂₄–₂₇. Йому самому й одному дана Дух, тобто дари С в я т о г о Д у х а без міри PS 178₁₉–₂₃. Ті, хто пише, будуть справжнім серцем самої людини… будуть с в я т и м и а н г е л а м и/ будуть дияволами, будуть і іншими створіннями PS 5₁₇–₂₅.

Препозиційна частотність усіх інших прикметникових означень, що трапляються частіше, коливається приблизно між 60% і 75%.

У «Постилі» дещо частіше в постпозиції вживається прикметник милий (Po 25%), особливо в поєднанні з неузгодженим займенниковим означенням:

Таблиця 8

Співвідношення препозиції та постпозиції частіше вживаних прикметникових означень у «Постилі» Й. Бреткуна

І багато людей своїми душами дорогими, милими Богові, були б врятовані та були б визволені навіки BrP 13₂₀–₂₂. Тож захисти нас, Боже Отче, через Ісуса Христа, Сина Твого милого BrP 6₉₈–₉.

133

Частотний діапазон усіх інших прикметникових означень, які в «Postilėje» частіше вживаються в препозиції, коливається між 83% і 91%.

В обох джерелах немає прикметникового означення, яке частіше вживалося б лише в препозиції або лише в постпозиції.

Позиція прикметника щодо іменника зазвичай збігається в литовській та польській частинах тексту «Punktų sakymų».

Розбіжностей дуже мало. Таких сполук, у яких у литовській частині AdjN, а в польській NAdj, є 2,7%; наприклад: durmo wiro PS 321₃ — męża głupiego; umżinu iżganimu PS 144₂₄ — zbawienie wieczne; biauriu palaydu PS 345₂₉–₃₀ — brźydkich rozpust; paganiszko dziewayčio PS 42₂₉–₃₀ — bożka poganskiego; wienatiji Sunu PS 66₂₇ — Syna iednorodzonego тощо.

А таких сполук, у яких у литовській частині NAdj, а в польській AdjN, є 4%: gieydulu piktu 232₂ — złych żądź; luosibes piktos PS 71₉–₁₀ — złey wolności; szwyntibes retos PS 75₇–₈ rzatkey swątobliwosći; warnu uodu PS 85₂₈ — czarna wrona; pagundimu sunkiu PS 24₂₅–₂₆ — ciężkich pokus тощо.

З цих розбіжностей видно, що препозиція прикметника в литовській частині тексту при перекладі польською змінюється дуже рідко (2,7%); навпаки, NAdj перекладається як AdjN навіть дещо частіше (4%). Отже, постпозицію прикметника не можна пояснити впливом польської мови.

У першій граматиці литовської мови Д. Кляйн писав: «Прикметники литовської мови, як і латинської та грецької, узгоджуються в роді, числі й відмінку. А від німецької мови вони відрізняються тим, що прикметники литовської мови стоять і перед своїм іменником, і після іменника. Отже, правильно було б сказати: piemū geras ir geras piemū» (Pirmoji lietuvių kalbos gramatika 1957: 512).

На те, що вживання прикметника перед означуваним іменником або після нього могло бути мотивованим, указувала б варіативність його позиції (подібно до займенникового означення). Нерідко прикметник уживається з тим самим іменником у двох варіантах; наприклад: aukszto kalno PS 377₁₀ — kalno aukszto PS 310₃₁; brungiu prekiu PS 365₂₀ — prekiu brungiu PS 366₈; didžiu rupeščiu PS 144₂₆–₂₇ — rupeščiu didžiu PS 134₂–₃; piktus Anielus PS 373₂₁–₂₂ — anielus piktus PS 259₂₃; tikru Diewu PS 30₂₂ — Diewu tikru PS 62₁₈; amsžinu karaliumi BrP 9₂₁–₂₂ — karalumi amsžinu BrP 12₅; czistos panos BrP 6₁₇ — Pannos czistos BrP 16₁₂; grieschnoio szmogaus BrP 8₉₈ — szmogaus grieschnoio BrP 7₆₂₀; prastas szmogus BrP 4₆₁₈ — szmogus prastas BrP 6₃₂₂ тощо.

Навіть у тому самому реченні позиція прикметника варіюється:

Tays žodžeys žada Diewas iż g i m i n e s a u k s z t o s karalu/ kuriu wadina a u k s z t u C e d r u/ duot Christu aba Mesiaśiu/ kuris iż pradžios bus m a ž a s z a k i e l e/ iauna/ tayba/ a potam užaugs C e d r u tabay d i d ž i u PS 311₆–₁₅. Wisas s w i e t a s d i d i s ira stebuklingas/ bet ir m a s ž a s s w i e t a s/ tay ira žmogus/ kuriami surakino aba sukrowe Diewas d i d i s s w i e t u/ ir padare iż sumbariomis d i d ž i o s w i e t o/ tot stebuklingiesnis ira PS 176₁₅–₁₄. Maria ira m e r g a c z i s t a/ pirm usžigimimo/ patime usžigimimme ir passiliekt c z i s t a m e r g a/ po pagimdimo sawa BrP 57₁₉–₂₀.

Отже, наведені дані свідчать, що і препозиція прикметника, і його постпозиція щодо означуваного слова є особливістю давньої литовської мови. Тому важливо встановити, коли прикметникове узгоджене означення стоїть перед імен-

134

іменник, а коли вживається після нього. Тут варто звернути увагу на кілька випадків:

3.3.1. Прикметниковий атрибут перед іменником найчастіше не наголошується:

Великою милістю виявляє [її] тим, хто, зимуючи, у покидьках лежать і побиті в глибині високої [небесної обителі] PS 562₆—₅₇₂. Як не мусить кожен через своє низьке походження сумувати, так само не мусить кожен через своє високе походження звеличуватися BrP ₈₂₆–₇.

3.3.2. Прикметниковий препозитивний атрибут найбільше наголошується тоді, коли його відокремлює від означуваного ним іменника якесь інше слово (це так звана дистантна препозиція; про неї див. 4). Такий атрибут, за словами D. Girdenienė (1981: 159), зазвичай передає істотну інформацію:

...а це часто роблять ті, хто не так пильнує великого у власному серці PS 200₈–₁₁. ...щоб Господь Бог Отець Христові, Своєму Синові дав добре благословення BrP ₄₁₈–₂₀.

3.3.3. Прикметник найчастіше вживається після означуваного слова, щоб експресивно наголосити на певних словах або групах слів тексту, увиразнити риторичну інтонацію речення та його ритм (Степанов 1989:228). Подекуди постпозицію могла зумовити також граматична структура речення або вплив інших мов.

3.3.3.1. Прикметник після означуваного слова може бути самостійно наголошеним:

Щодня кладе на стіл хліб живий PS 227₁₄–₁₆. На твердий камінь падає те насіння, те слово PS 343₉–₁₁. Суддя мудрий судить людей своїх PS 22₁₄–₁₆.

D. Girdenienė також зауважила, що прикметник, перенесений після означуваного слова, виділяється й сильніше наголошується (Girdenienė 1981: 159).

3.3.3.2. Прикметник може стояти після означуваного іменника, якщо перед ним також є займенниковий препозитивний атрибут:

Якщо син є королівським... велика це річ; наскільки ж більше... належить Отцеві Його Найвища Величносте PS 103₁₅–₂₃. Як у морях треба шукати перли та коштовне каміння усякого доброго святого PS 189₂₁–₂₅. Той кіт залізний — надійна опора PS 278₁₀–₁₁. Увесь світ великий і дивовижний PS 176₁₆–₁₇.

Конструкції цього типу властиві лише одному з досліджених джерел — «Punktams sakymų».

3.3.3.3. Прикметниковий узгоджений атрибут також нерідко вживається в постпозиції в конструкціях складнішої структури: означуваний іменник — присвійний займенник — прикметниковий атрибут:

Нарешті Господь Ісус Христос... відкриває, які слова Він промовив, і діла Його дивовижні BrP ₆₁₉–₂₀. Третього дня сповістив сам Бог Отець через свого ангела святого, що про народження свого сина розповів BrP ₁₈–₁₉. ...так Господь, доки жив на землі, мав у собі душу свою найсвятішу й найрадіснішу

135

…солодкість споглядаючи Бога PS 309₁₅–₂₀....цей хліб є н а й с в я т і ш и м т і л о м його вівтарного таїнства PS 227₁₈–₂₀.

У «Пунктах казань» у таких складених сполуках узгодженим означенням найчастіше виступає прикметник «святий», наприклад: akinu szwenčiausiu PS 364₈; Bažnicia io szwenta PS 203₂₃–₂₄; koiose io szwenčiausiose PS 337₉.

3.3.3.4. Дуже часто прикметник уживається постпозиційно — наприкінці речення або перед певною паузою всередині речення, яку зазвичай позначають розділовим знаком. Така постпозиція означення властива обом дослідженим джерелам.

А така мудрість є для людини, що живе у світі, — смерть і п р о п а щ а, п о г и б е л ь PS 382₇–₁₀. Господь Ісус Христос, Бог і людина, є для нас ж и в о ю к н и г о ю PS 18₁₃–₁₆. Є багато т я ж к и х г р і х і в, про які людина дізнається лише з власного серця PS 147₂₁–₂₄. Бо Він є нашим ц а р е м, щ о н а с в и з в о л и в, який перед очима Свого Небесного Отця виправдовує нас і навіки спасає BrP 12₄–₇. І через це співає Ц е р к в а х р и с т и я н с ь к а: «Дитя благословенне народилося для нас» BrP 71₂₃–₂₅.

Також було помічено, що прикметникове означення зазвичай ставлять після означуваного слова в тому разі, коли з кількох однорідних членів речення лише один має таке означення:

Відриває руки його, коли в ті дні кидає г і д н і с п р а в и: церкви, молитви, слухання святої меси PS 364₁₇–₂₁. Ті промені будуть справжніми для самої людини, її серця... будуть а н г е л а м и с в я т и м и, будуть дияволами, будуть і іншими створіннями PS 5₁₇–₂₅. Тоді він нічого іншого не може прийняти, як хліб і вино, тобто звичайну їжу й н а п і й BrP 65₂–₄.

Прикметник перед паузою зазвичай не наголошується. Остання позиція у фразі, порівняно з такою самою позицією на початку фрази, загалом є немаркованою, а центр теми в розмовному мовленні найчастіше розташований у передостанній позиції (Girdenienė 1981: 161–162). Отже, у випадках, коли прикметник стоїть перед паузою, наголошується означуваний іменник.

3.3.3.5. У «Постилі» Й. Бреткуна постпозиційний прикметник від означуваного слова може відділяти неозначений займенник який:

...не шукай дорогих коней і дорогих коней, а ослів / та всіляких корів і телят BrP 9₂–₃. Він не міг збагнути, чому це сталося, що такий дорогий Дитя не в п о л і, в я к о м у с ь в е л и к о м у м і с ц і, народилося BrP 10₂₁–₂₂.

3.3.3.6. У творах К. Сирвида та Й. Бреткуна постпозиція узгодженого означення трапляється частіше, коли в тексті переказується зміст Святого Письма або інших церковних творів:

І візьму я з кедра г і л к у в и с о к у та покладу її на верхівку гілля його, зламаю верхівку молодої гілки і посаджу на г о р і в и с о к і й і в и д н і й. На г о р і в и с о к і й Ізраїлевій посаджу його, і він пустить паростки та дасть плоди, і стане в е л и к и м к е д р о м PS 310₂₅–311₃. Сьогодні народився для вас Спаситель.... Христос втілився через Д у х а С в я т о г о від Марії, Чистої Діви. І через це співає Ц е р к в а х р и с т и я н с ь к а: «Б е р н е л і с п а с ч л о в і н-

136

так/ є для нас помічником. Також. Ми народжені/ дані нам від дівчини недоторканої. І сам Христос так говорить/ Так Бог полюбив світ/ Що Сина свого єдиного дав BrP 71₂₀–72₂.

На місце узгодженого означення в цьому випадку могли вплинути латинські чи польські церковні твори, а також риторичні мотиви — прагнення виокремити, підкреслити певні поняття сакральних текстів.

3.3.3.7. Прикметник частіше стоїть після означуваного іменника, коли разом із ним утворює термінологізоване сполучення: szmogus grieschnas BrP 68₃; Basznicze krikschczonischka BrP 71₂₄; Dwasia szwunta PS 175₃–₄ тощо. У відповідних латинських і польських словосполученнях у подібних випадках прикметник стоїть після означуваного слова, тож тут також можливий вплив цих мов.

Як уже згадувалося, у «Пунктах проповідей» К. Сирвіда прикметник стоїть після означуваного слова значно частіше, ніж у «Постилі» Й. Бреткуна (PS 42%, BrP 14%). Така значна різниця, імовірно, виникла з кількох причин.

У своїх проповідях К. Сирвіда широко використовував засоби вираження риторичного характеру. Його проповіді написані пишним, експресивним стилем, характерним для епохи бароко, тому в них багато випадків інверсії.

Багато дуже радіють добрі ті, хто приходить через моря PS 279₁–₃. Палає вогонь лихих бажань у всіх PS 232₁–₃.

Проповіді Й. Бреткуна написані простішим, не таким піднесеним і емоційним стилем; у них використано менше засобів вираження риторичного характеру. На постпозицію прикметника в «Пунктах проповідей» міг впливати також польський вплив. Оскільки в німецькій мові прикметникове означення зазвичай стоїть перед означуваним словом, німецька мова не могла безпосередньо вплинути на постпозиційне вживання прикметника в «Постилі». Можна також припустити, що відмінність у позиції прикметника могла зумовлюватися діалектом авторів.

3.4. Дієприкметникове узгоджене означення вживається в постпозиції ще частіше, ніж прикметникове, — у «Пунктах проповідей» його постпозиція переважає — 69,8%, а в «Постилі» сягає 32,2%. Після означуваного слова дієприкметникове означення стоїть у випадках, подібних до тих, що й прикметникове:

Скарб спасіння нашого називається скарбом прихованим/ перлинами/ камінням коштовним PS 186₂₀–₂₅. Вогонь той палаючий запалює рану PS 240₁–₃. Так син Гелі розпещений став огидним PS 212₂₆–₂₈. Інші матері в муках невимовних народжували, а панна Марія з невимовною радістю сина свого породила PS 169₂₀–₂₄....дивися, щоб і ти, почувши те слово Боже, не забув його BrP 99₁₁–₁₃. Але тепер, Господи Боже, допоможи людям утомленим BrP 91₁₈–₁₉. Він мене посилає... щоб серця скрушені зцілював BrP 34₂₀–₂₂. Того дня, коли їстимеш від дерева забороненого, смертю помреш BrP 73₁–₂.

У постпозиції частіше вживають багатоскладові (3 і більше складів) дієприкметники. У «Пунктах проповідей» чималу групу таких постпозитивних означень становлять дієприкметники з префіксами ne-, nu-: nemirsztuntis, nepermamomas, neviensituntis, neiszmanuntis, neiszsakomas, neissemtamas, nukriziavotas, numiletas, nurimstantis.

4. Узгоджене означення може мати й неконтактну позицію, тобто може бути відокремлене від іменника іншими словами. Дистантна препозиція бу-

137

… становить 5,1% уживаних у «Punktuose sakymų» препозиційних атрибутів і 2% — у «Postilėje» (див. таблицю 9).

Дистантною позицією не вважаються випадки, коли узгоджене означення відокремлене від означуваного іменника неузгодженим означенням у родовому відмінку або якимось іншим узгодженим означенням, тобто коли всі ці означення належать до того самого означуваного слова. У випадках дистантної позиції узгоджене означення з означуваним словом утворюють рамну конструкцію.

Дистантна препозиція найхарактерніша для означення, вираженого прикметником (PS 8,8%, BrP 3,4%); числівникове (PS 5,1%, BrP 2,4%) та займенникове означення (PS 3,2%, BrP 1%) уживаються дистантно рідше, дистантна препозиція не властива дієприкметниковому означенню — знайдено лише один приклад (див. таблицю 10).

У препозиції узгоджене означення може бути відокремлене від свого означуваного слова дієсловом, дієсловом із залежними від нього словами, прислівником, неузгодженим означенням, вираженим прийменниковою конструкцією або місцевим відмінком.

В обох досліджуваних джерелах конструкцій, у рамну позицію яких потрапляє дієслово — саме або із залежними словами, — майже дві третини.

Потрібно при сповіді священникам знати кількість і тяжкість гріхів у цьому Таїнстві, щоб вони могли так велику відпущенням заповнити PS 146₂₁–₂₇. Як же можна усвідомити, наскільки страшніші муки пекла, яке спіткає сина, що зневажив Бога PS 156₁₈–₂₁. Бо між тими двома злодіями різниця немала… адже крадіжка священної речі має в собі подвійне зло PS 147₁₀–₁₅. І багато людей у той час молилися до Бога, щоб Господь Бог Отець Христові, своєму синові, дарував добру благодать BrP 4₁₇–₂₀. Тут чуємо спершу про Христа — не гордовитого, а простого у своїй поведінці BrP 605–6.

Подібним чином може бути обрамлений і прислівник:

Потрібно дякувати Богові після сповіді за гріхи, за те, як Він дуже великою милістю наділив його PS 249₈–₁₁. Таке покинення Богом, яким батько і святий його покидає, трапляється з двох особливих причин PS 199₃₀ – 200₃. Навчаймося з цього прикладу, щоб усі так чинили… кожен потім стане господарем і батьком або опікуном BrP 32₂₀–₃₀.

Інші випадки дистантної препозиції дуже різноманітні; найчастіше між узгодженим означенням та іменником уміщуються довгі групи слів, наприклад:

Кожного Христос, Господь наш, хоче мати слухняним PS 50₁₀–₁₃. Ніхто не може сказати, як тяжко вони чинять силою щодо власних гріхів PS 161₂₇–₃₀. Пані Марія дивувалася, як святий і добрий Господь Бог від самого початку допустив людину BrP 99₂₃–₂₆.

У «Punktuose sakymų» незвичну позицію займають деякі неузгоджені означення, виражені прийменниковими конструкціями та місцевим відмінком: вони вклинюються між узгодженим означенням і означуваним словом: …але велике чи широке або над річками, і кращими дарами PS 301₂₈–₃₁. Усяка річ…

138

Таблиця 9

Контактна та дистантна препозиція узгодженого означення

Джерело | Контактна препозиція узгодженого означення: кількість |% | Дистантна препозиція узгодженого означення: кількість |% | «Пунктай sakymų» | 1596 | 84,9 | 86 | 5,1 | «Постиле» | 1037 | 98 | 22 | 2

Таблиця 10

Співвідношення дистантної препозиції з частинами мови

Джерело | Займенникових дистантних означень: кількість |% | Числівникових дистантних означень: кількість |% | Прикметникових дистантних означень: кількість |% | Дієприкметникових дистантних означень: кількість |% | «Пунктай sakymų» | 32 | 3,2 | 4 | 5,1 | 49 | 8,8 | 1 | 2,6 | «Постиле» | 5 | 1 | 2 | 2,4 | 14 | 3,4 | – | –

139

n i u/ сумнівом і тяжким запитанням або questiiu/ розсуд PS 306₅–₈. Інша в е л и к а п р а ц я у т р у д н о с т і або старанності/ бажання полум’я показалося PS 330₂₈–₃₁.

Їхня позиція перед іменником є маркованою.

5. У праіндоєвропейській мові та давніх індоєвропейських мовах різні ненаголошені або слабко наголошені слова приєднувалися до наголошених слів із самостійним лексичним значенням і посідали в реченні другу позицію (Wackernagel 1953; Степанов 1989: 225). У «Пунктай sakymų» до узгодженого означення або означуваного іменника можуть приєднуватися частки вже, лише, знову (12 прикладів), зрідка прислівник тоді (3 приклади), займенник це (1 приклад). Частки найчастіше приєднуються до займенника, прикметника, що стоїть на початку речення:

А ті інші творіння не мають/ сама лише людина і ангел мають свободу PS 325₂–₅. Самою лише вірою, кажу, буду спасенний PS 258₈–₉. Ти вся доброта Бога і сповідання називається Христос PS 341₁₈–₂₀. Бо вся кара над тим світом є дуже короткою PS 242₃₀–₃₁. Злі вчинки малі, і гріхи легші PS 314₂₇–₂₉.

Прислівник тоді приєднується до іменника, що стоїть на початку речення:

Йона тоді святий не дав себе вибрати Месією PS 73₈–₁₀. Пані тоді найсвятіша, і Йосип, бо добре про неї дбають, тому дивуються PS 190₄–₇.

Займенник це приєднався до прикметника:

Малий, такий кволий, не можу насититися PS 270₃₂–271₂.

Коли згадані енклітики вставляються між означенням і означуваним словом, то останні отримують сильніший наголос. Тут зміни порядку слів у литовській мові відіграють подібну роль, як у багатьох споріднених мовах у давні періоди їхнього розвитку.

ВИСНОВКИ

У «Punktuose sakymų» і «Postileje» домінує препозиція узгодженого означення (PS 74,3%, BrP 89,4%).

Уживання узгодженого означення перед означуваним словом або після нього безпосередньо залежить від того, якою частиною мови виражене це означення. Числівник і займенник найчастіше вживаються в препозиції («Punktuose sakymų» NumN 95,2%, PronN 92,4%; «Postileje» NumN 100%, PronN 93%). Прикметникове й дієприкметникове означення частіше вживаються в постпозиції: у «Punktuose sakymų» у постпозиції вжито 42% прикметникових і 69,8% дієприкметникових означень, а в «Postileje» — відповідно 14% і 32,2%.

Постпозицію займенникового й прикметникового означень не можна пояснити лише впливом інших мов. Займенникове означення вживається в постпозиції, щоб підкреслити іменник. Його постпозицію, так само як і прикметникового означення, могла зумовлювати інтонація речення. У деяких випадках займенник, що стоїть після означуваного іменника, пов’язаний із ним апозитивним зв’язком.

Прикметник уживається після означуваного слова, щоб експресивніше підкреслити певні слова чи групи слів у тексті. Прикметникове означення часто стоїть після означуваного слова в кінці речення або перед певною паузою в реченні.

140

На порядок компонентів деяких сакралізованих церковних фраз могли вплинути інші мови (латинська, польська). Крім того, прикметникове означення частіше вживається в постпозиції, коли в тексті переказується зміст інших церковних творів. Прикметник може стояти після означуваного іменника, якщо той має ще якесь інше препозитивне або постпозитивне означення.

У «Punktuose sakymų» прикметник стоїть після означуваного слова значно частіше, ніж у «Postilėje», можливо, тому, що К. Сирвідас ширше використовував характерні для епохи бароко засоби вираження риторичного характеру.

Узгоджене означення може займати неконтактну позицію. Вона характерніша для «Punktams sakymų». У разі дистанційної позиції узгоджене означення разом з означуваним словом утворює рамкову конструкцію. Препозитивне узгоджене означення найчастіше відокремлене від означуваного слова дієсловом.

Енклітичні частки jau tik vėl займають у реченні друге місце, вони приєднуються до сильніше наголошених слів (узгодженого означення або означуваного слова).

LITERATŪRA

1. Am brazas V. Dabartinės lietuvių kalbos žodžių tvarkos modeliai. — Lietuvos mokslų akademijos darbai. A Ser. T. 3(96), 1986, p. 92—102.

2. Ambrazas V. Žodžių tvarka ir baltų kalbų sakinio tipo rekonstrukcija. — Baltistica. T. 18(2), 1982, p. 100—118.

3. Durys M. Lietuvių kalbos sintaksė. K., 1927.

4. Girdenienė D. Aktualioji skaida ir jos vaidmuo bei reiškimo būdai lietuvių kalboje. — Kalbotyra, T. 22(1), 1971, p. 35—47.

5. Girdenienė D. Derinamojo pažyminio vieta tarminėje ir bendrinėje lietuvių kalboje. — Baltistica. T. 17(2), 1981, p. 156—169.

6. Greenberg J. Some universals of grammar with particular reference to the order of meaningful elements. — Universals of language. Cambridge, 1963, p. 73—114.

7. Hawkins J.A. Implicational universals as predictors of word order change. — Linguistics. V. 55, N 3, 1979, p. 618—648.

8. Meškauskas P. Lietuvių kalbos sintaksė. K., 1929.

9. Palionis J. Lietuvių literatūrinė kalba XVI—XVII a. V., 1967.

10. Park F. Typology and word order change. — Linguistics. V. 18, 1980, p. 269—288.

11. Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. V., 1957.

12. Reklaitis J.K. The PIE word order controversy and word order in Lithuanian. — Papers from the 3rd International Conference on Historical Linguistics. Amsterdam, 1982, p. 369—385.

13. Rosinas A. Žymimasis artikelis lietuvių kalbos tarmėse ir senuosiuose raštuose. — Kalbotyra. T. 24(1), 1972, p. 83—90.

14. Rosinas A. Dar kelios mintys dėl baltų kalbų artikelio, arba artroido. — Kalbotyra. T. 31(1), 1980, p. 96—98.

15. Rosinas A. Dėl tūlas statuso ir kilmės. — Mūsų kalba, 1986, Nr. 2, p. 30—33.

16. Rosinas A. Baltų kalbų įvardžiai. V., 1988.

17. Schwentner E. Die Wortfolge im Litauischen. Heidelberg, 1922.

18. Wackernagel J. Kleine Schriften. Bd.1. Göttingen, 1953.

19. Valeckienė A. Lietuvių kalbos gramatinė sistema. Giminės kategorija, V., 1984.

20. Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos istorija. T. 3. V., 1988.

21. Грамматика литовского языка. В., 1985.

141

22. Мельничук А.С. Порядок слов и синтагматическое членение предложения в славянских языках. Киев, 1958.

23. Сиротинина О.Б. Порядок слов в русском языке. Саратов, 1965.

24. Степанов Ю.С. Индоевропейское предложение. М., 1989.

THE POSITION OF ATTRIBUTES IN CONCORD IN OLD LITHUANIAN

Summary

Attributes of Modern Lithuanian precede the noun. They follow the noun only in the case of inverted word order. In Old Lithuanian the attribute followed the noun more often.

Modern Lithuanian has the SVO order of the major sentence constituents. By implicational universals of Greenberg if any language has the SVO word order, the genetive and the adjective follow the noun. Modern Lithuanian is inconsistent with these implicational universals.

The article deals with the position of the attribute in concord in K. Sirvydas ”Punktai sakymų” and J. Bretkūnas ”Postilė”. Statistical data show the dominance of prepositional attribute (PS 74,3%, BrP 89,4%).

The pronoun and the numeral precede the noun more often than adjective (in ”Punktai sakymų” Adj N 58%; in ”Postilė” AdjN 86%).

The postposition of attributes in Old Lithuanian writings can’t be explained only as a result of the influence of Slavonic languages.

A pronoun follows the noun in such cases: when the noun is stressed; when the pronoun is connected with the noun by appositional relations; it can follow the noun as a result of the intonation and rhythm of the sentence.

An adjective goes after the noun in such cases: when the adjective is stressed; when it is used in constructions with other attributes (pronoun or genetive); when it goes at the end of the sentence or before the pause. The position of the adjective in some frozen constructions of religious phraseology can be the result of Polish and Latin influence. The position of adjectives can be motivated by genre and style, e.g. postpositional adjectives in ”Punktai sakymų” are more often used for rhetorical reasons.

The usage of enclitical words in the position between the attribute and the noun is being explained in connection with the law of Wackernagel.

142