ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LI (2004), 69–80

Редакції гімнів із «Katekizmo» Мажвідаса у східнопрусських співаниках XVI–XVII ст.

INGA STRUNGYTĖ

Vilniaus universitetas

Порівняння гімнів, уміщених у «Катехізисі» Мажвідаса, з їхніми відповідниками у співаниках Мажвідаса та Вілентаса, Бреткунаса, Зенгштока й Кляйна показує, що наступні редактори вносили незначні виправлення, але (за винятком одного гімну у збірці Кляйна) не переглядали тексти докорінно. Виправлення Зенгштока подекуди ґрунтуються не лише на Мажвідасі й Бреткунасі, а й на «Катехізисі» 1547 року. Кляйн був значно послідовнішим за своїх попередників у виправленні мовних і віршових недоліків.

1. Мову, віршування й мелодичний текст гімнів із «Katekizmo» Мажвідаса досліджувало чимало вчених, однак ґрунтовного порівняння гімнів із «Katekizmo» із варіантами, передрукованими в пізніших співаниках, досі немає. Таке порівняння цікаве тим, що показує ставлення укладачів до старих гімнів, допомагає виявити мотиви деяких змін і встановити, якими книжками попередників користувалися укладачі. Деякі редакторські зміни в старих гімнах не були системними: наприклад, лише кілька змін віршування у співанику Мажвідаса або Бреткунаса не можна назвати прагненням упорядкувати силабічну структуру гімнів, проте такі виправлення свідчать про зусилля укладачів. Тому у статті розглядаються й поодинокі виправлення, які не можна узагальнити, але які дають уявлення про роботу укладачів як мовних редакторів. Цього разу методом порівняльного аналізу текстів зроблено спробу зіставити гімни з «Katekizmo» Мажвідаса з їхніми варіантами у співаниках Мартінаса Мажвідаса й Бартоломеуса Вілентаса, Йонаса Бреткунаса, Лазаруса Зенгштока та Даніеля Кляйна.

1.1. Перші діячі Реформації прагнули продовжити порівняно слабку традицію загального співу народною мовою, що сформувалася в пізньому Середньовіччі. Вони поступово вводили до свого репертуару народні гімни XIII–XV століть, а також нечисленні переклади найпопулярніших святкових гімнів із латини, що з’явилися в пізньому Середньовіччі (Pociūtė 1995: 51).

1547 року в Прусському герцогстві місцевими народними мовами було видано дві збірки з гімнами. Це — співаник Seklucjano Pieśni duchowne і виданий кількома місяцями пізніше «Katekizmas» Мажвідаса, у якому надруковано 11 гімнів із нотами. Останнє видання не було типовим, адже зазвичай до катехізисів гімнів або зовсім не включали, або друкували лише основний гімн «Заповіді Божі» (Pociūtė 1995: 14). Імовірно, саме Мажвідас, а не князь Альбрехт чи його радники, вважав, що литовський катехізис слід видати з гімнами, які на той час мали надзвичайно важливе значення в лютеранській літургії (Michelini 2000: 11). Князь хотів

70 |

INGA STRUNGYTĖ

закласти основи лютеранської віри в Прусському краї, тому Мажвідасу могли рекомендувати спиратися на співаник Seklucjano (Michelini 2000: 11). На початку XX століття Крістіан Станг установив, що цей співаник був головним джерелом перекладу семи гімнів із «Katekizmo» (Stang 1929: 29–47).

До «Katekizmo» увійшов найпопулярніший псалом Прусського герцогства «Liaupflink dufcha mana pana», складений у віршах кенігсберзьким пастором Йоганном Грауманом (Поліандером) (Pociūtė 1995: 15). Інший, також дуже популярний на той час псалом «Sulimilk ant mufu Diewe» був призначений для поховальних обрядів. Інші тексти приписують Лютеру, переробивши середньовічний гімн¹, і гімн чеського реформатора Яна Гуса². Останні три гімни не пов’язані зі співаником Seklucjano: «Bernelis gime mumus», один із варіантів популярного середньовічного гімну «Dies est leticiae», та вечірній гімн «Chriftau Dena effi ir fchweibe» могли бути перекладені безпосередньо з латинського джерела³. У «Katekizme» надруковано програмний протестантський гімн «O Diewe kurfs dangui ebi» (перероблена Йоганом Фредеріком католицька Літанія), перекладений Й. Заблоцьким із німецького тексту «O Gott Vatter im hymelreich» (Michelini 2000: 114). Імовірним джерелом перекладу віршованого середньовічного Декалогу «Tas eft Dieva prilikimas», яким починається збірка гімнів, був гімн «Tocz iest boże prikazanie» зі «Katekizmo» Seklucjano 1545 року.

2. У СПІВАНИКУ МАЖВІДАСА було передруковано майже всі гімни з литовського «Katekizmo» 1547 року, за винятком «Thiewe mufu Danguielis», перекладеного в «Katekizme» на основі гімну «Oicze nasz, któryś jest w niebie» (зі співаника Seklucjano 1547 року); натомість до співаника Мажвідаса увійшов новий переклад гімну Лютера «Vater unser im himelreich» (Michelini 2000: 443).

З деяких виправлень видно, що в гімнах більше намагалися зважати на особливості оригіналу й наблизити переклад до джерела. Так упорядковували лексику. Наприклад, замість funu у «Katekizmo» (род. мн.) пишуть waiku⁴: ant fawa miloiu funu / MžK 6₂₆ → Ant fawa miluyu waiku / MžG₁₁, пор. польськ. nad swemi milemi dziećmi⁵; род. одн. fweikatas виправлено на знах. одн. ifchganima, пор.: Be tawęs gauti fweikatas MžK 7₄ → Be tawes gauti ifchganima MžG₁₁, пор. польськ. być zbawiona bez łaski twej. (польськ. zbawiona «спасенна»). У співанику, порівняно з «Katekizmu», переклад далі вдосконалювали, виправляючи форми, що збереглися через буквальний переклад: At mufchku iu ftrelas beganczias / MžK 5₁₅ → Atmufchk io ftrelas beganczias / MžG₁₁, пор. нім. Wend von uns ab sein feurig pfeil. До литовського відповідника sg. f. dvasia узгоджено іменник linksmintoja, оскільки в «Katekizme» дотримано граматичної форми іменника masc. duch: Ligfmintaiu mes wad inam / MžK 3₅ → Linksmintoie mes wadinam / MžG₁₁, пор. Cieszycielem cię zowiemy. У творах «Liaupflink dufcha mana pa-

¹ «Mes tikim ijg wenagi Diewa», «Paprafchaim fchwentales dwafes», «Schwenta Dwafe mufump ateik», «Thiewe mufu Danguielis».

² «Jefus Chriftus ifch gilbetas mufu».

³ Литовський гімн «Bernelis gime mumus» наразі не має точного відповідника.

⁴ У скороченнях велика цифра позначає гімн із «Katekizmo» Мажвідаса в тому самому порядку, у якому його надруковано в «Katekizme», а мала цифра — рядок гімну; наприклад, гімн «Schwenta Dwafe mufump ateik» у «Katekizme» є третім тощо.

⁵ Тут і в інших місцях при зазначенні відповідників перекладу спиралися на Michelini (2000).

MAŽVYDO KATEKIZMO GIESMIŲ REDAKCIJOS

71

у „na“ та „Paprafcham ſchwentafes dwafes“ кілька разів виправлене запозичення laſka (в оригіналі laſka) литовським відповідником meilė.

Упорядковувалася й структура гімнів (строфу або рядок пропускали чи додавали). У гімні «Bernelis gime mumus» додано 60-й рядок і п’яту строфу. Додатковий сегмент (Ing ghi tikedami) наприкінці строфи вирівняв кількість рядків у строфі — лише в ній було дев’ять рядків замість десяти.

Для давнішого типу силабічного віршування були характерні приблизно однакова кількість складів у рядках, однакові граматичні форми закінчень, співзвуччя та рими (Girdzijauskas 2001: 448–449). За подібним принципом, хоча й не бездоганно, віршовані й гімни Mažvydas Katekizmo. Силабічного принципу дотримувалися і в гімнарії Mažvydas, неточності зазвичай не виправляли, за винятком кількох випадків. Метрична структура строфи гімну «Schwenta Dwale muſump ateik» — 8/8/8/7. Mažvydas досить просто скоригував незграбний останній рядок — скоротив слово vienybė[je] на один склад: Venibe Diewa garbinta. MŽK 3₂₄ → venib Diewa garbinta. MŽGII. Так само усуваються відхилення у віршуванні й у гімні «O Diewe kurſ dangui ebi», метрична схема якого покращується з 8/8/9/9/8/8 до 8/8/9/8/8/8, пор.: Venibe Diewa amſinagi / MŽK 5₄ → Venib Diewa amſinagi / MŽGII. Поліпшуються й кінцеві співзвуччя: Dufcha mana tu platink / Cjeſti ir garbe Dewui. MŽK 6₄₇–₄₈ → Platink tu dufcha mana / Cjeſti ir garbe Diewa. MŽGII. Під час перевидання гімну «Liaupſlink dufcha mana pana», без якого на той час було неможливо уявити церковну літургію, виправили мелодичний текст і додатково надрукували п’яту строфу — традиційне прославлення та возвеличення Святої Трійці наприкінці гімну.

Було враховано й тогочасні зміни в реаліях. У гімнарії Mažvydas передрукував Літанію Zablockio «O Diewe kurſ dangui ebi» без тринадцятої строфи, присвяченої дружині прусського князя Albrecht, княгині Dorotejai (їй бажають здоров’я та народження здорової дитини), яка померла після виходу Katekizmo Mažvydas (Kaunas 1999: 17). Через це строфу довелося вилучити.

Редагувалася й мова гімнів. Намагалися уникати архаїчних і жемайтських форм (довгий голосний /ā/ дедалі частіше виправляли на /ō/; у корені та наприкінці слова жемайтський дифтонг /ie/ замінювали на верхньолитовський довгий /ė/, який на письмі позначають літерою /e/, тощо)⁶.

3. BRETKŪNAS до збірки Giefmes Duchau nas, виданої 1589 року, не включив гімн «Bernelis gime mumus». Dainora Pociūtė зазначає, що, укладаючи гімнарій, Bretkūnas відмовився від католицьких текстів, які співали ще в Середньовіччі, прагнучи включити якомога більше гімнів, створених у добу Реформації, особливо Martyno Liuterio. Імовірно, саме тому він міг відмовитися й від католицького гімну «Bernelis gime mumus». Цей гімн співали в Середньовіччі не лише латиною, а й народними мовами Європи (Pociūtė 1995: 17). Наскільки відомо, згаданий гімн не включали до тогочасних протестантських видань Великого князівства Литовського, Польщі та Пруссії. Якщо Mažvydas надрукував імовірний переклад у першій литовській книзі та в гімнарії 1566 року, можна припустити, що литовський гімн також був популярним.

⁶ Детальніше фонетичні й морфологічні виправлення не розглядатимуться, оскільки їх послідовно описано в літературі, пор. Palionis (1967, 1995), Zinkevičius (1988).

72 |

INGA STRUNGYTĖ

У цьому гімнарії не було надруковано ані гімну «Tas eft Dieva prifakimas», ані «Papralchaim ſchwentales dwafes». До речі, є текст із подібним початком — «Praſchikime ſchwentaię Dwarffia», але далі він суттєво відрізняється; очевидно, це новий переклад з іншого (німецького) джерела «Nu bitten wir der heyligen Geist» (див. Michelini 2001: 36–37).

Bretkūnas, як і редактори гімнарію Mažvydas, намагався наблизити тексти до оригіналу: Jei tu pats ſau gali ſweikata dūti. MžG_II 10₃₂ → Jei tu pats ſau pagalba gali dūti. BGD, пор. нім. so du selber dir helffen wilt.

Як і в гімнарії Mažvydas, удосконалювався переклад. У Mažvydas, який наслідував польське джерело, залишилася неузгоджена форма роду з sg. f. dvasia, оскільки в польській мові duch має форму sg. masc.: Malones ghis ſawa mums neſchikſt / MžG_II 8₂₆ → Malones ghi ſawa mums neſchikſcht / BGD⁷. Також упорядковували віршування гімнів, рими й кінцеві співзвуччя: ßindanczias узгодили з останнім словом, записаним у попередньому рядку, ſiunkingas: Saugak ir ßindanczias waikus/ MžK 5₈₆ → Saugok ir waikus ßindanczias / BGD. В іншому випадку обрано атематичну форму дієслова esti, завдяки чому в рядку компенсовано нестачу одного складу: Kurs amßins eſti ſu Tiewu BGD 8₁₄. Згідно з нормою силабічного віршування пишеться форма аліатива з постпозицією -pi замість уживаної Mažvydas -p, наприклад: Steikes muſumpi ir ne truk / BGD 11₂₇. В одному гімні Bretkūnas, імовірно задля віршування, вставив займенник: dūk malone ßmaneſu MžG_II 3₁₀ → Dūk malone tu ßmoneſu BGD.

Bretkūnas дещо редагував і мову перекладів, однак інакше, ніж редактори гімнарію Mažvydas. У іменниках на о та його основи форма dat. sg. подеколи подавалася із закінченням -u (замість Mažvydas -ui): Maieſtatu BGD 5₅₅, kunigaikſchcziu BGD 5₆₇, milietoiu BGD 5₆₈. Інші мовні виправлення загалом такі самі, як і в гімнарії Mažvydas, — відмова від /ā/ (→ /ō/)⁸, жемайтського dat. pl. -ims (→ -iems)⁹, — але вони вже набагато послідовніші. Щоправда, редукція /o/ у ненаголошеному закінченні, характерна для Bretkūnas, залишилася без змін. Частіше так редагували слова в середині рядка, тоді як останнє слово рядка намагалися не виправляти¹⁰.

Імовірно, задля віршування зберігається властиве говірці Mažvydas звуження закінчення instr. sg. південно-жемайтського діалекту, графічно позначене літерою <i>, наприклад: Taweſp ſchaukèm naſrais taip ir ſchirdi/ Jeib mus neapleiftumbi BGD 11_25–26; Idant potem gera ſchirdi / Galetu tawe garbinti BGD 5_83–84.

⁷ Žengštokas спирався на варіант Bretkūnas і зберіг у своєму гімнарії форму займенника жіночого роду. Проте Kleinas відредагував її по-своєму, розуміючи, що благодаті не шкодує не дух, а Бог.

⁸ baßia MžG_II 5₃₈ → Sßodza BGD, Apſaugak MžG_II 5₂₅ → Apſaugok BGD, naglas MžG_II 5₂₆ → noglos BGD.

⁹ sweikims MžG_II 10₂₇ → ſweikiems BGD, Turintims MžG_II 5₉₂ → Turintiems BGD, ghims MžG_II 5₉₉ → iems BGD, wiſims MžG_II 7₁₇ → wiſjiems BGD, Lauientims MžG_II 6₂₂ → Liauientiems BGD.

¹⁰ Це досить своєрідна позиція Bretkūnas — навіть у разі зміни рима не постраждала б (наприклад, у послідовних рядках, що закінчуються словами iſchgangima ir ſugrieſchima, у разі переходу від вокалізму /a/ до /o/ системні кінцеві співзвуччя збереглися б). З іншого боку, Bretkūnas добре знав обидва варіанти вживання. Поблизу Frydland, звідки він походив, редукції довгого голосного в ненаголошених закінченнях не було, проте в Labguva (де він почав працювати з 1587 року) ненаголошений довгий голосний у закінченні редукувався (див. Zinkevičius 1988: 71–72.) і збігався з уживанням Mažvydas; імовірно, саме тому його й не завжди виправляли.

MAŽVYDO KATEKIZMO GIESMIŲ REDAKCIJOS | 73

Оскільки лише з пісенника Мажвідаса Бректунас запозичував пісні з доповненими або пропущеними строфами, з мовними та віршовими редакціями, імовірно, що він не користувався Katekizmu Мажвідаса.

4. ЗЕНГШТОКА СВОЮ збірку пісень Giesmes Chríkſćioníſchkos ir Duchauſniſchkos надрукував 1612 року. До неї ввійшли вісім пісень із Katekizmo Мажвідаса. Усі вони, за винятком пісні «Bernelis gime mumus», були надруковані в пісеннику Бректуна. Отже, Зенгшток повернув до своєї збірки середньовічний гімн «Bernelis gime mumus», який, імовірно, на той час іще міг бути таким же популярним, як і за часів Мажвідаса. Це перша вказівка на те, що Зенгшток користувався двома збірками пісень — пісенником Бректуна 1589 року Giefmes Duch[a]unas та пісенником Мажвідаса. Послідовний аналіз пісень засвідчив, що на робочому столі Зенгштока лежали не лише ці дві книжки, а й Katekizmas Мажвідаса. Одне свідчення того, що Зенгшток спирався на Katekizmu, знаходимо в пісні «Bernelis gime mumus». Зенгшток повторив рядок, надрукований у Katekizme, який у пісеннику вже було замінено іншими словами: buki cʒeſtis ir garbe / MžK 9₆₃ → Buki cʒeſtis wienamui / MžG₁₁ → buki cʒeſtis ir garbe / ZG. Інша чітка вказівка на Katekizmą — Літанія Заблоцького «O Diewe kurſ danguj eſi». Тут обрано дієслово neapleiſk замість nepraſtok, записаного у варіанті пісенника та Бректуна: Ach weſchpate mus neapleiſk / MžK 5₂₇ → Ach weſchpate muſs nepraſtak / MžG₁₁ → Ach Wieſchpatie mus nepraſtok / BGD → Ach wieſchpatie mus neapleiſk / ZG. Оскільки інших лексичних, а також синтаксичних змін не помічено, за правописом та іншими особливостями пісні досить складно визначити, чи користувався Зенгшток Katekizmu, редагуючи інші твори, адже він лише послідовніше впровадив мовні виправлення пісень, започатковані Бректуном.

Важливо зазначити, що, редагуючи Літанію Заблоцького, Зенгшток спирався також на примірник пісенника Мажвідаса. Так, в одному рядку порядок слів збігається не з творами Бректуна, а з пісенником Мажвідаса: Liŋkſmin̄k tu pats ſchitus didei / MžG₁₁ 9₅ → Liŋkſmin̄k ſchitus tu pats didei / BGD → Liŋkſmin̄k tu pats ſchitus didei / ZG. Редагуючи псалом «Liaupſlink duſcha mana pana», Зенгшток також скористався пісенником Мажвідаса. Бректунас обрав займенник tava, а Зенгшток — займенник savo, який ужито і у варіанті пісні в пісеннику Мажвідаса, пор.: Ba daukſin gieribe ſawa / MžG₁₁ 6₃ → Ba daukſin geribe tawa / BGD → Ba daukſin geribe ſawa / ZG. У тій самій пісні помічено й інше виправлення, яке навряд чи міг вигадати сам Зенгшток. Замість іменника Мажвідаса atpirktuoju Бректунасу доречнішим видається ponui Kristui. Зенгшток повертається до варіанта з пісенника Мажвідаса¹¹. Пор.: Jeſui muſu atpirktoujui / MžG₁ 6₅₂ → Jeſui Chriſtui muſu Ponui / BGD → Jeſui muſu atpirk-toui / ZG.

Є й інші приклади, які дають підстави вважати, що, виправляючи давні пісні, Зенгшток користувався не лише пісенником Бректуна, а й пісенниками Мажвідаса 1566 та 1570 років. Звідти він міг переписати коротші атематичні форми дієслова та префікси фор-

¹¹ Згадані виправлення Зенгштока та збіги з пісенником Мажвідаса також навів Гвідо Мікеліні у нещодавно виданій книжці (Michelini 2004). Однак італійський мовознавець не помітив зв’язків із Katekizmu Мажвідаса.

74

INGA STRUNGYTĖ

Kurs amƀins eſt fu tewu / MžG₁₁ ₈₁₄ → Kurs amƀins eſti fu Tiewu / BGD → Kurs amƀins eſt fu Tiewu / ZG; Ba io mokſła [weikegi tur uƀ iūka. MžG₁₁ ₁₀₂₈ → ba io mokſła [weikeghi tur uƀ iūka. BGD → Ba io mokſła [weikeghi tur uƀ iūka ZG; Kaip tu pats gawai nūg Diewa Tewa MžG₁₁ ₁₀₄₀ → Kaip tu pats gawai nugi Diewa Tiewa. BGD → kaip tu pats gawai nug Diewa Tewa ZG.

З іншого боку, Зенгшток міг редагувати ці рядки й самостійно, без впливу додаткового тексту, адже виправлення такого типу (досить примітивні й некреативні), покликані уникнути неоднакової кількості складів у рядку, були поширеними. Утім, схоже, Зенгшток не брався виправляти відхилення давніх пісень від силабізму (за винятком одного випадку). Отже, й розглянуті виправлення, найімовірніше, не були самостійними.

Запис довгого голосного /ā/ замість Бректунасова /ō/, а також деякі орфографічні випадки можна інтерпретувати як переписування з пісенника Мажвідаса. Пор.: filpnams bei ferƀanczams / MžG₁₁ ₅₈₇ → filpnoms bei ferƀanczioms / BGD → filpnams bei ferƀanczams / ZG; Redik materis ir Sunus / MžG₁₁ ₅₁₁₅ → Redik materis ir ſunus / BGD → Redik materis ir Sunus / ZG; ſchito nak tie MžG₁₁ ₁₁ → ſchita Nak te BGD → ſchito naktie ZG.

У написанні довгого голосного /ā/ Зенгшток був досить непослідовним. Це відображено в тексті «O Diewe kurſ dąngui eßi». В одному слові або складі пишеться <o>, в іншому — <a>. Оскільки в кількох випадках вибір <a> збігався з пісенником Мажвідаса, можна припустити, що, редагуючи цей текст, Зенгшток користувався і пісенником Бректуна, і пісенником Мажвідаса, а також трохи Katekizmu. Однак правопис інших пісень ближчий до Бректунаса.

Хоч Зенгшток був досить послідовним продовжувачем і послідовником своїх попередників, дещо він змінював і цілком самостійно. Наприклад, у кількох місцях він переробив текст Літанії «O Diewe kurſ dąngui eßi»: Saugok tu mus ſunus ſawa. BGD 5₂₄ → Saugok tu mus tawa ranka. ZG; Diewe ſaugok tawa ranka. BGD 5₆₀ → Jeſau ſaugok tawa ranka. ZG; Dūk miera tarp wiſſu Panu / BGD 5₆₁ → Dūk miera tarp wiſſu ſmoniu / ZG.

Зенгштока критикували сучасники (про це він згадує у передмові до пісенника «Gerbiamiesm... lietuviškų bažnyčių kunigams», пор. Koženiauskienė, sud., 1990: 236) та укладачі пізніших пісенників: мовляв, редагуючи спадщину Бректунаса й Мажвідаса, він припустився помилок і спотворив значення слів та висловів. Як згадувалося раніше, сучасники могли дорікати Зенгштоку, помітивши непослідовність у правописі, можливо, і через те, що подекуди він повертався до давнішого варіанта Мажвідаса. Утім, праця Зенгштока заслуговує не лише на критику. Видно його зусилля як редактора виправити помилки, що закралися під час друку: pildanczin / BGD 7₂₇ → pildancziu ZG, teife BGD 7₂₇ → teifei ZG, gen. pl. kowa BGD 5₂₁ → kowu ZG, nur BGD 8₆ → nor ZG, wed mes eſmi futwerims tawa. BGD 7₆₄ → nes mes eſme futwerims tawa. ZG. Він також помітив гіперкоректні форми Мажвідаса в пісні «Gime mumus Bernelis» і виправив їх: ßiedi MžG₁ ₁₂ → ßidi BGD. У тій самій пісні він відредагував уживану Мажвідасом графему <ą>, що писалася замість дифтонга /an/, наприклад: dągaus MžG₁ ₂₉ → dangaus ZG, dąguſu MžG₁ ₆₈ → dangūja ZG. В інших піснях Зенгшток виправляв графему Бректунаса <o> на <ū>: doſt BGD 8₂₉ → dūſt ZG, dok BGD 7₃₇ → dūk ZG. Серед фонетичних виправлень варто згадати вживання африкати /dž/: verb. praes. 3 atteid BGD 6₅ → attleidž ZG, adj. didem BGD

MAŽVYDO KATEKIZMO GIESMIŲ REDAKCIJOS

75

_6₄₅ → didżem ZG. Виправлено закінчення dat. sg. -u на -ui: kunigaikſchcziu BGD 5₆₇ → kunigaikſchcziu ZG, milietoiu BGD 5₆₈ → miletoiu ZG. Деякі фонетичні й морфологічні виправлення дають підстави вважати, що Зенгшток докладав зусиль, аби наблизити мову гімнів до західноаукштайтського діалекту прусських литовців, наприклад: prijch BGD 7₁₄ → priefch ZG, instr. sg. ſmerti BGD 5₃₄ → ſmertim ZG (Sawa ſmerti iſchwadawai → ſawa ſmertim iſchwadawai).

Як і його попередники, Зенгшток продовжував удосконалювати переклад. Він змінював порядок слів і прийменник pro з acc. для вираження причини: Pro ſawa malone MŽG 9₅₀ → per ſawa malone ZG. Слов’янський сполучник ved, запозичений Бректунасом у Мажвідаса, Зенгшток кілька разів виправляв на nes (ZG 7₂₁, 7₆₄). Він відредагував неузгоджену кількість слів, залишену попередниками: Ir lapai krint ant ſemes / Ant kurio kaip weias uſchpus BGD 6₃₂₋₃₃ → Ir lapai krint ant ſemes / Ant kuriu kaip weias uſchpus ZG. Хіба що невдалим можна вважати виправлення: Ach Diewe neapleijk muſu / Duſchas ir kunus warguſu BGD 5₁₇₋₁₈ → Ach Diewe neapleijk muſu / Duſchas ir kuna warguſu ZG.

5. КЛЕЙН запозичив у Зенгштока майже всі старі гімни й надрукував їх у збірнику гімнів Naujos Gieſmju knygos, виданому 1666 року. На окремий розгляд заслуговує гімн «O Diewe kurſ danguj eßi»¹², який Клейн істотно переробив. Порівняння строф Клейна та німецького гімну «O Gott Vatter im Himelreich»¹³ виявляє зв’язок між цими двома текстами. Звернімо увагу на такі фрагменти гімну Зенгштока, Клейна та Лютера:

(i) 2-га строфа (останні три рядки)¹⁴:

ЗЕНГШТОК 10. Griekuſ muſu wiſſus uſßmirſchſch / 11. Del didzia ſuſſimilima / 12. ſaugok duſche taip ir kuna. КЛЕЙН 10. Mums kuna lobi, apſaugok / 11. Iß meiles ſuſſimik didżos 12. Ir ne apléik mus niekados. ЛЮТЕР Leib / Ehr und Gut behüt vor ſchad' ſey uns gnedig / und hilff uns Herr / verlaß uns nun unnd nimmermehr.

(ii) 4-та строфа:

ЗЕНГШТОК 19. Apgink tu mus tawa rankal / 20. nug piktbiu ir kiek grieka/ КЛЕЙН 19. Saugok mus nun ir wisſada/ 20. Nū giedos ir ſuſgrieſbima/ ЛЮТЕР Behüt uns HErr zu allerſtund/ Für Jerthumb/ laſter/ Schand unnd Sünd/

¹² Клейн назвав її «O Diewe Tėwe Danguje».

¹³ Надруковано у книзі Martin Luther Geiſtliche Pſalmen Und Lieder, Nürnberg, 1658 (MAB, sign.:V–17/12099), 756–759.

¹⁴ У німецькому тексті виділено слова, що збігаються зі словами гімну Клейна.

76 |

INGA STRUNGYTĖ

21. Від війни та битв / 22. Від великої дорожнечі збіжжя / 23. Від вогню, води й мору / 24. Бережи нас Своєю рукою.

21. Від війни та ворогів / 22. Від голоду й лихих хвороб / 23. Від води й вогняної біди / 24. І від грому та буревію.

від війни / ненависті, отрути й заздрості / від чуми й небезпечної хвороби / від води / вогню й дорожнечі / від негоди / шкідливого вітру.

Спадає на думку, що Клейнас не перекладав гімн заново, а, спираючись на згадане джерело Лютера, переробив текст Зенгштока¹⁵. Про те, що Клейнас не рабськи наслідував німецький оригінал, свідчить творча й вільна переробка. Не збігається й обсяг гімну Клейнаса: він на одну строфу довший, ніж у Лютера (18 і 17), але значно коротший за первісний варіант гімну Мажвідаса (21). До речі, сам Клейнас у передмові до збірника гімнів («Нова книга гімнів: Корисна передмова зі зверненням до читача», див. Girdzijauskas, par., 1985: 52–69) згадує цей гімн і пояснює, чому його потрібно було відредагувати: «Як треба було виправити покаянний гімн „Боже, Отче з небес“ („Gott Vater im Himmelreich“), у якому не було ані правильного метра, ані чіткої конструкції і перекладач якого не зрозумів, побожний читач сам побачить, порівнявши попередній переклад із нашим виправленим» (Girdzijauskas 1985: 57). Клейнас подав гімн вірянам зі своїми ініціалами. Варіант цього гімну передруковували в пізніших збірниках гімнів Східної Пруссії¹⁶.

Клейнас, як і його попередники, намагався наблизити переклад до оригіналу, наприклад: Iſchgi-da kiek ligga tawa / ZG ₆₆ → Ir gydo tawą ſilpnumą / KLNG, пор. польськ. leczy wszelką niemoc twoję і нім. unn hailt dein Schwachhait gross; Jei tikieſi tu iſch ſchiradies wiſſos / ZG ₁₀₃₃ → Jey tikki tattai iß ßirdies dugna / KLNG, пор. Gleubſtu das von hertzen grunde.

Утім, Клейнас був першим, хто взявся за рішуче редагування старого перекладу. Він не раз замінював ужите Зенгштоком слово синонімом, який вважав доречнішим. Наприклад, Зенгштокове gailestis замінено на malonę «милосердя, милість» (LKŽVII 803), полонізм nedastainai, dastainas «вартісний, гідний пошани» (LKŽII 308) — германізмом nevertingai, neapgalėti «[не]спромогтися, [не]зуміти» (LKŽIII 63), neprimanyti «[не]спромогтися, [не]могти» (LKŽVII 838) тощо: wiſſur gaileſſi rodidams ZG ₆₁₆ → Wyſur malonę rodidams KLNG; kurs nedaſſainai ſtalop priſžengs ZG ₁₀₁₁ → Kurs nevertingay ſtalop priſžengs KLNG; Duſches muſu to neapgal ZG ₇₃ → Dußos muſu neprimana

¹⁵Твердження, що Клейнас переклав гімн заново, спростовують деякі лексичні відповідники або подібності, пор. 1-шу строфу:

1. O Diewe kurs dangui eſſi / 2. O Jeſau ir ſchwenta Dwaſſe/ 3. O Traice Diewa ſchwentaghi/ 4. wienÿbe Diewa amžinaghi/ 5. Praſchom tawe kaip Badelei/ 6. Iſchklauſai tu mus malonei.

1. O Diewe Tėwe danguje/ 2. O JE3AU ir ßwenta Dwaſſė/ 3. O Traice Diewo garbinta/ 4. Wienybe Diewo amžina/ 5. Mus meldžencjus klauſykigi/ 6. Kaip tu žadėjęs mums eſſi.

¹⁶ Саме варіант гімну Клейнаса перейняли Риковіюс і Шустеріс; його виявляють у збірниках гімнів кінця XIX століття.

MAŽVYDO KATEKIZMO GIESMIŲ REDAKCIJOS | 77

KLNG (до речі, мотив цього виправлення міг бути подвійним — лексика й жіноча рима).

Кляйнас архаїчні слова іноді замінював новішими, nasrai → burna; jauteti ‘пильнувати, не спати’ (LKŽ_IV 318) → budėti, пор.: Ir taip tikrai [kelp]i Jawa najrais / ZG 10₃₄ → Ir taip išpažysti Jawą burna / KLNG; Szirde dūk tawes jauteti / ZG 11₁₄ → bet širdį dūk wis buddeti / KLNG. Перейшли й до сучасніших конструкцій, наприклад, дієприкметникову конструкцію замінено на дієприслівникову: Meldenczius mus išch stipros wieros / ZG 7₆₂ → Meldžent mums iš stipprôs wierôs / KLNG.

Впадає в око те, що редагування в багатьох випадках було комплексним. Наприклад, у пісні «Chriſtau Dena eſſi ir ſchwelibe» дібрано точніше слово, завдяки чому силабічне віршування наближено до ізосилабізму. Метричну конструкцію 10/7 Кляйнас виправляє на 8/8, узгоджуючи рядки з восьмискладовим розміром: Idant junkus fapnas neuſgrutu / Jeib welns mus neſugautu ZG 11_9–10 → Jeib junkus mieg’s ne užpultu / Ir weln’s mus neiškaditu KLNG. Інші приклади свідчать, що редакція Кляйна могла бути зумовлена не лише добором точнішого слова, а й удосконаленням метричної структури (уніфікується кількість складів у рядках). Напр.: kitaip mes negalim biloti / ZG 7₂₉ → Bet kitaip negalim tarti KLNG; Kurio nuſtoiau per ſugrieſchima. ZG 7₄₈ → Pamelta per ſugrieſchima. KLNG (nustoti ‘зникнути, втратити’, див. Urbas 1996: 250); Schis eſmi gadnas prabudima ZG 7₅₄ → Eſmi wertas pražudima KLNG (gadnas ‘придатний, гідний’ LKŽ_II 12); Atreme muſu piktybes. ZG 6₂₄ → Prawar muſu piktybes KLNG (atremti ‘усунути, відкинути геть’, див. Urbas 1996: 52).

Утім, трапляються випадки, коли Кляйнас упорядковував і віршування, і добирав новіше слово замість ужитого Зенгштоком архаїчного. Тут penukšlas ‘їжа, корм’ (LKŽ_XIX 78) замінено на valgį. Пор.: Ir tu penukſchlu duſche papeneiei. ZG 10₃₆ → Ir tu walgiu duβę pennėjei KLNG;

Загалом численні виправлення віршування у старих піснях найчастіше здійснювалися через зміну словотвору (наприклад, утворення похідного слова із суфіксом або префіксом від кореневого слова), або через вставлення / пропуск односкладового слова та добір іншої граматичної форми.

Можна виокремити такі зміни, пов’язані з віршуванням:

1. Кляйнас скорочував займенники, до яких приєднувалася постпозитивна частка -ai, або, навпаки, дописував згадану частку: kurſai numalde Diewa Tiewa narſu / ZG 10₂ → Kurs numalde Diewa Tewa ruſtu KLNG; Tas uβ malone ſmerti amβina gaus. ZG 10₁₂ → Taſſai už malónę ſmerti gaus. KLNG;

2. додавав суфікс, префікс (або відмовлявся від них): Ligei kaip padziuſt βoles / ZG 6₃₁ → Lygey kaip padźuſt’ žólėles / KLNG; Ant grieku muſu nepawiſdek / ZG 7₃₉ → Ant griekų muſu neweizdėk / KLNG; Serkti/ jaut/ gin ir reda/ ZG 8₁₀ → ſergti/ jaut’ apgin’ ir réda / KLNG;

3. обира́в займенникову форму або, навпаки, уникав її: Wienibe Traices ſchventas / ZG 6₅₅ → Wienybę Traices βwentofes KLNG; eſti tikras Diewas / ZG 9₆ → Eſti tikkrąſis Diewas / KLNG; Mes tikim ing Dwaſſę ſchwentaię / ZG 8₂₃ → Mes tikim ing Dwáſę βwentą / KLNG; Idant negautumbei piktoſęs algos. ZG 10₂₄ → Jeib negautumbei piktôs algôs KLNG;

4. змінював число наказового способу або обирав коротшу/довшу форму наказового способу. Напр.: Garbink koβnas wiernas / ZG 6₅₆ → Garbinkem wiernay koβnas / KLNG; Tu ſmोगau garbink Diewa Tiewa / ZG 10₁₃ → Tu žmogau garbinki Diewą Tėwą / KLNG;

78 |

INGA STRUNGYTĖ

5. вставляв або пропускав слова (найчастіше займенники, рідше — прикметники, прислівники та дієслова). Таких упорядкувань віршового розміру особливо багато. Пор.: Kaip tews pats didei fuſſimilſt / ZG 6₂₅ → Kaip Tew’s diddey fuſſimilſta KLNG; Garba buk Diewui Tewui / ZG 6₄₉ → Garbė buk nu Diewui Tewui KLNG; Bet ſiprei tikiu tawa geribe: ZG 7₂₄ → Bet tikkiùs gėrybe tawa KLNG; Bet wiſſas piktibes nutremk. ZG 7₄₀ → Bet wiſſas piktybes nutremk. KLNG; Ant ſmerties biaưros dawe ſawa Sunu. ZG 10₁₆ → Ant ſmerties dáwe ſawa Sunu. KLNG; nug wiſſa pikta nor apginti / ZG 8₇ → nug wiſſo pikto apginti / KLNG;

6. добирав слово з більшою / меншою кількістю складів: Ba io mokſla ſweikeghi tur uβ iūka. ZG 10₂₈ → Bet jo mokſlą jie tur už jūką. KLNG; змінював форму місцевого відмінка: Amžinai dangui buſim / ZG 8₃₂ → amžinay danguje buſim / KLNG;

7. синтаксично перебудовував рядок, щоб зберегти силабізм: taip ir ſawa kraughi gerti wine ZG 10₈ → Ir jo kraują gėrtumbim wynė. KLNG.

Кляйн прагнув уніфікувати форми в кінці рядка й співзвуччя, а також удосконалював рими старих гімнів. Пор.: Apſchlek mus Diewe Iſopu / Ir iau cziſts bus kuns bei duſcha / ZG 7₃₄ → Apſblek mus Diewe Iſopu / Ir czylta bus duſia muſu / KLNG; gimęs eſti žmogus tikras / ir ich malones ſawa teijei / ZG 8_18–19 → gimęs eſti žmogus tikras; Ir iβ mėles ſawa didžios / KLNG; Mes tikim ing Jeſu Chriſtuſą / ZG 8₁₂ → Mes tikkim ing Jeſu Kriſtu / KLNG (у цьому випадку відмовилися від подвійного закінчення, яке його попередники, імовірно, переписали з оригіналу; відкинувши його, слово узгодили із закінченням наступного рядка Sunu).

Кляйн редагував і мову перекладів. У своєму гімнарії він застосовував рекомендації, викладені в граматиці (1653 р.). Наприклад, він писав закінчення родового відмінка та минулого часу деяких дієслів /o/, хоча в Рагайне та частково в Імрутському повіті звичнішим було закінчення /a/ (Grammatica Litvanica, цит. за Kruopas et al., ред., 1957: 406): род. одн. Diewa ZG 3₆ → Diewo KLNG; paliaugima ZG 3₁₂ → palaujimo KLNG; welna ZG 3₁₇ → wélnio KLNG. Однак редагування не завжди послідовне, систематичніше воно проводилося всередині рядка. Очевидно, через метр залишилися невиправленими й ті іменники та дієслова, у яких відбувається редукція в кінці слова¹⁷: «Літеру або навіть склад з апострофом не завжди вилучають там, де це можливо, але зазвичай роблять це лише тоді, коли коротке слово звучить милозвучно або цього вимагає метр» (Kruopas et al., ред., 1957: 429). Кляйн виправляв залишені попередниками специфічні форми місцевого відмінка в іменниках основ на e та i: malone ZG 3₁₈ → malonej’ KLNG, karalyſte ZG 6₄₂ → Karalyſtej’ KLNG, Sirdie ZG 11₁₄ → βirdij KLNG.

Prakalboje Kleinas (Girdzijauskas 1985: 52–69) minėjo nemažą Zengštoko giesmyno trūkumą – nukrypimus nuo tikėjimo tiesų. Tikriausiai šitai jis įžvelgė ir iš Mažvydo Katekizmo atkelia­vusioje psalmėje „Suſimilk ant muſu Diewe“: Jog gimditis eſmi narſe tawa ZG 7₂₃ → Jog gimditis eſmi griekſu KLNG. Plg. su lenkiškos giesmės „Zmiłuj się nademną Boże“ atitikmeniu: żem się począł w twoim gniewie (lenk. gniew ‘pyktis, rūstybė, niršulys’), kuris sutampa su Zengštoko vertimu, perimtu iš pirmtakų. Tačiau 1625 m. Jono Rėzos išleistame Pſalteras Dowido (kuris Kleinui turėjo būti žinomas), identiškos numeracijos psalmėje (51) yra tokia formuluotė: Afch ich grieſchningos

¹⁷ Pirſchts ZG 3₁₄ → Pirβt’s KLNG, Diews ZG 7₁₉ → Diew’s KLNG, krint ZG 6₃₂ → krint’ KLNG.

MAŽVYDO KATEKIZMO GIESMIŲ REDAKCIJOS | 79

Із грішного насіння породжений / І мати моя мене в гріхах зачала. Поруч наведено відповідник німецькою: Sinde ich bin aus Sündlichem Samen gezeuget / Und meine Mutter hat mich in Sünden empfangen (RĖZA 187–188). Імовірно, Кляйн згадав ці слова з псалма Давида й відповідно виправив свій варіант.

6. ВИСНОВКИ.

Порівняння гімнів із Катехизму Мажвідаса з відповідними текстами у гімнаріях Мажвідаса, Бреткунаса, Зенгштока та Кляйна засвідчує, що всі редактори зважали на оригінал перекладу й на його плавність. Усі вони намагалися наблизити переклад до оригіналу, редагували мову та вдосконалювали переклад. Бреткунас запозичив гімни з гімнарію Мажвідаса з різними змінами; імовірно, Катехизмом він не користувався. Він також дещо впорядкував віршовий розмір. Проведений аналіз показує, що, редагуючи старі гімни, Зенгшток спирався і на збірку Бреткунаса, і на гімнарій Мажвідаса, а також деякою мірою на Катехизм 1547 року. Він продовжив виправляти переклади та форми, що залишилися граматично неузгодженими. Кляйн, який спирався на варіанти з гімнарію Зенгштока, був першим редактором, що взявся рішуче редагувати старі гімни. Деякі з них він наближав до ізосилабічного віршування. Нерідко він підбирав синонімічний відповідник до слова, вжитого Зенгштоком, а іноді замінював архаїчну лексику або синтаксичну конструкцію сучаснішою. З огляду на віршовий розмір він редагував і мову. Він значно переробив перейнятий від Зенгштока гімн «O Diewe kurfs dangui eßi»; імовірно, скористався коротшим джерелом гімну «O Gott Vater im Himmelreich», надрукованим у гімнарії Лютера. Не помічено, що Кляйн міг користуватися збіркою гімнів Бреткунаса та давнішими гімнаріями.

Різноманітні виправлення свідчать про прагнення кожного укладача коригувати мову та віршовий розмір гімнів, однак таких виправлень було небагато (виокремити можна лише Кляйна). Головна причина, чому укладачі уникали суттєвих редакцій, — традиція незмінності релігійного тексту: виправлення створили б незручності для співців, які звикли до старого тексту. Для укладачів (за винятком Кляйна, та й для нього лише частково) упорядкування мови гімнів не було першорядним і важливим завданням; найважливішим було точно передавати й поширювати істини віри.

За допомогу в підготовці статті авторка щиро дякує д-ру Біруте Кабашінскайте та проф. Гвідо Мікеліні’ю, який перед передруком гімнарію Зенгштока дозволив скористатися електронною версією псалма «Sufjmilk ant mufų Diewe».

СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ

BGD – [Jonas Bretkūnas] Giefmes Duchaunas / ifch Wokifchka ing Lietuwifchka ließuwi / per ne kurus Plebonus Hercegiftes Prufu perguldotos. Iffpauftas Karaliauczuje per Jurgi Ofterbergera 1589 (MAB, шифр: Mf 537).

KLNG – [Danielius Kleinas] Naujos Giefmju knygos, kurrofe fenos Giefmes fu pritarimu wiffu Baznyczos Mokitoju per mufų Lietuwa yra pagerintos / O naujos grazos Giefmes pridėtos […] Karalauczjuje Iffjpau de fawo ijffirdadimas Pridrikis Reufneris Metųje M.DC.LXII (MAB, шифр: LK–17/14).

MžG_I–II – [Martynas Mažvydas ir Baltramiejus Vilentas] Giefmes Chrīkſczoniskas gedomas Babniczoſu per Aduenta ir Kaledas ak Gramniczu. […] (цитується за: Martyno Mažvydo raštai ir jų šaltiniai, упоряд. Guido Michelini, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2000).

MžK – [Martynas Mažvydas] Катехізис, уперше виданий у Шяуляї... КОРОЛІВЕЦЬ... 1547...

80 |

INGA STRUNGYTĖ

MžK– [Martynas Mažvydas] CATECHISMVS PRAf/tvy Szadei... KARALIAVCZVI... M. D. XLVII... (цитується за: Martyno Mažvydo raštai ir jų šaltiniai, упоряд. Guido Michelini, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2000).

Rėza– [Jonas Rėza] Der Pfalter Davido Deutſch und Littauiſch Pfalteras Dowido WOKISCHKAI BELIETUWISCHKAI... Karaliauſboje Pruſſu... 1625 (VUB, шифр: FD 20).

ZG– [Lozorius Zengštokas] GIESMES Chrikiſcionischkos ir Duchauiſchkos / Per Wiſſus metų Baſzniczioje Diewa giedamos [...] 1612 Jſchſpauſtos Karalaucſciuie Pruſuſu/ Per Joną Fabriciu (MAB, шифр: LK–17/8).

LITERATŪRA

Girdzijauskas, J., par., 1985: Lietuvių poetikos pradmenys, Vilnius: Vaga.

Girdzijauskas, J. 2001: Silabinė eilėdara. Id., Lietuvių literatūros enciklopedija, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 448–449.

Kaunas, D. 1999: Knygos dalia, Vilnius: Pradai.

Koženiauskienė, R., sud., 1990: XVI–XVIII a. prakalbos ir dedikacijos, Vilnius: Mokslas.

Kruopas, J. et al., red., 1957: Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LKŽ = Lietuvių kalbos žodynas I–XX, red.: J. Balčikonis, J. Kruopas, K. Ulvydas, V. Vitkauskas, Vilnius, 1941–2002.

Michelini, G. 2000: Martyno Mažvydo raštai ir jų šaltiniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Michelini, G. 2001: „Giesmes duchaunas“ ir kitos 1589 metų liturginės knygos (tekstai ir jų šaltiniai), Vilnius: Baltos lankos.

Michelini, G. 2004: Lozorius Zengštokas „Giesmes Chriks(c)ionischkos ir Duchau­nischkos ir jų šaltiniai“, Vilnius: Baltos lankos.

Palionis, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis.

Palionis, J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Pociūtė, D. 1995: XVI–XVII a. protestantų bažnytinės giesmės, Vilnius: Pradai.

Stang, Chr. S. 1929: Die Sprache des Litauischen Katechismus von Mažvydas, Oslo.

Urbas, D. 1996: Martyno Mažvydo raštų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Zinkevičius, Z. 1988: Lietuvių kalbos istorija 3: Senųjų raštų kalba, Vilnius: Mokslas.

Inga Strungyte

Gauta 2004 08 30

[email protected]