Історико-культурний феномен Української господарської академії в Подєбрадах

Наталя Аксьонова
Тереза Хланьова
Ганна Величко (ed.)
Історико -культурний
феномен Української
господарської академії
вПодєбрадах
KAROLINUM
Kon e enční sbo ník Історико -культурний феномен Української
господарської академії вПодєбрадах (His o icko -kul u ní eno-
mén Uk ajinské hospodářské akademie Poděb adech) předs a-
uje ak uální s udie ěno ané p oblema ice uk ajinské emig ace
mezi álečném Českoslo ensku, az láš ě Uk ajinské hospodář-
ské akademii Poděb adech.
S udie jsou e ě šině založeny na ýzkumu dobo ých pe iodik
aa chi ních ma e iálů apřinášejí celou řadu no ých pohledů na
u o komplexní p oblema iku, k e á oří ýznamnou čás
uk ajinsko -českých z ahů. Pozo nos je ěno ána nejen pe ipe-
iím založení akademie ajejího působení mezi álečném
Českoslo ensku, ale zaměřuje se ina ůzné aspek y činnos i é o
zdělá ací ins i uce ajedno li é ýznamné osobnos i. Řada s udií
éma Uk ajinské hospodářské akademie přesahuje a ěnuje se
ši ším o ázkám aaspek ům exis ence uk ajinské emig ace.
У збірнику матеріалів конференції Історико -культурний фено-
мен Української господарської академії вПодєбрадах
(His o icko -kul u ní enomén Uk ajinské hospodářské akademie
Poděb adech) представлені актуальні статті, присвячені діяль-
ності української еміграції вміжвоєнній Чехословаччині, асаме,
Українській господарській академії вПодєбрадах.
Наукові дослідження, у переважній більшості, стосуються
вивчення періодичних видань того часу та архівних документів,
відтак, додають нове бачення тієї широкої проблематики, що є
важливим складником україно-чеських звʼязків. Увага дослід-
ників прикута не тільки до проблематики застосування акаде-
мії та її функціонування у міжвоєнний період Чехословацької
держави, але також поширюється на вивчення різноманітних
аспектів діяльності цієї освітньої установи та робіт її видатних
представників. Частина наукових доробок перевищує дослі-
дження, що повʼязані виключно з Українською господарською
академією, та присвячена більш широкому аспекту– існуванню
української еміграції.
Історико -культурний феномен
Української господарської академії вПодєбрадах
Історико-культурний феномен_mon .indd 1Історико-культурний феномен_mon .indd 1 03.02.2025 11:0603.02.2025 11:06
Історико-культурний феномен Української
господарської академії в Подєбрадах
Наталя Аксьонова
Тереза Хланьова
Ганна Величко (еd.)
Recenzo ali:
PhD . S anisla Tumis, M.A., Ph.D.
Mg . Radomy Mok yk, Ph.D.
Elek onická publikace znikla za podpo y Uk ajinského memo iálu z. s.
www.uk memo ial.eu
Vydala Uni e zi a Ka lo a
Naklada els í Ka olinum
P aha 2025
Redakce Te eza Kno o á
G a ická úp a a Jan Še ých
Sazba DTP Naklada els í Ka olinum
Vydání p ní
This wo k is licensed unde a C ea i e Commons A ibu ion 4.0
In e na ional License (CC BY 4.0), which pe mi s un es ic ed use,
dis ibu ion, and ep oduc ion in any medium, p o ided he o iginal
au ho and sou ce a e c edi ed.
© Uni e zi a Ka lo a, 2025
© Наталя Аксьонова, Тереза Хланьова, Ганна Величко e al., 2025
ISBN 978-80-246-5994-7
ISBN 978-80-246-6017-2 (pd )
h ps://doi.o g/10.14712/9788024660172
Uni e zi a Ka lo a
Naklada els í Ka olinum
www.ka olinum.cz
ebooks@ka olinum.cz
ГО «Український меморіал» у Чеській Республіці
Інститут східноєвропейських досліджень Карлового
університету в Празі
Чеська асоціація україністів
Кафедра туристичного бізнесу та країнознавства
Факультет міжнародних економічних відносин
і туристичного бізнесу
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Історико-культурний феномен Української господарської
академії в Подєбрадах
Наукове редагування: Наталя Аксьонова, Тереза Хланьова,
Ганна Величко
Матеріали Міжнародної наукової конференції 25 листопада
2022 року
Прага

Con en s
Міжнародна наукова конференція до 100-річчя
Української господарської академії вПодєбрадах 12
Розділ І : Наукова, термінологічна, інженерна та культурно-просвітницька
діяльність викладачів івипускників української господарської академії
та її наступників: українського технічно-господарського інституту
позаочного навчання уПодєбрадах, Мюнхені та Нью-Йорку 15
Започаткування, етапи розвитку та діяльність Української
господарської академії вПодєбрадах (16. 05. 1922–15. 03. 1935)
Ганна Величко 16
З історії становлення Української господарської академії вЧСР
Олександр Кравчук 32
Українська господарська академія вПодєбрадах (1922–1939):
мереживо людських доль
Ольга Зубко 49
«Катеринославський загін» «Подєбрадського полку» Української
господарської академії
Яна Тимошенко 62
Українська культура вжиттєдіяльності студентів Української господарської
академії вПодєбрадах як фактор збереження національної ідентичності
Ганна Карась 78
Викладачі Української господарської академії вПодєбрадах: волинський вимір
Руслана Давидюк 91
Кость Мацієвич – професор УГА/УТГІ
Валерій Власенко 108
«Історія, перевірена сучасністю…»: підручник професора Української
Господарської Академії вПодєбрадах Максима Славінського як досвід
національного наративу (1933–1934 роки)
Світлана Іваницька 122
Відображення ідей українського та чехословацького аграризму
впоглядах Г.Сіманціва
Сергій Корновенко, Олексій Компанієць 134
Професор П.Є.Андрієвський: життєдіяльність веміграції
Олександр Уткін 144
Євген Чикаленко удіяльності Української господарської академії
вПодєбрадах
Віталій Хоменко 157
Архівно-бібліотечна колекція Українського технічно-господарського
інституту уНаціональному університеті «Києво-Могилянська академія»
Анна Хроболова 172
Розділ ІІ: Діяльність українських емігрантів уЧехословаччині
міжвоєнного періоду як наріжний камінь українського
державотворення 185
Міжвоєнна українська еміграція вЧехословаччині та значення
її діяльності для актуалізації українського питання вЄвропі
Степан Віднянський 186
Економічна дипломатія України уЧехословаччині міжвоєнного періоду
упідтримці безпеки та відновленні української національної державности
Ольга Малюта 202
Бандурне мистецтво Чехословаччини міжвоєнного періоду
(20–30 рр. ХХ ст.): постаті, ідеї, здобутки
Віолетта Дутчак 210
Участь українських соколів увсесокільських зльотах уПразі
(1920–1938 рр.) як елемент державотворення України
Олексій Лях-Породько 228
Всеслов’янське джемборі вПразі на сторінках української періодики
Олександр Курінной 239
Діяльність Михайла Новакoвського втоваристві «Просвіта» на Закарпатті
на початку двадцятих років ХХст.
Ігор Ліхтей 249
Українські археологи Левко Чикаленко та Іван Борковський
уЧехословаччині вміжвоєнний період
Володимир Петегирич 268
Dopisy Je hena Malaňuka Jose u S a opluku Macha o i
Alexej Se uk 281
Розділ ІІІ: Українські адреси вЧехії та чеські адреси вУкраїні
як складова культурної дипломатії обох країн 293
Чехи внауковому, освітньому та мистецькому просторах України:
ретроспектива
Людмила Архипова, Ігор Винниченко, Ганна Ковтун 294
До питання про створення енциклопедії «Чехи вУкраїні»
Ольга Любіцева, Ігор Винниченко 311
«Чеські» квартали Закарпаття
Ігор Винниченко 320
Чехи на Півдні України: історія та сучасність
Галина Стоянова 337
Чехи на Волині (ХІХ – перша половина ХХ ст.)
Інна Тищук, Ігор Винниченко 353
Україна та Чехія: можливості ефективної туристичної взаємодії
Ганна Гапоненко, Олена Євтушенко, Ірина Шамара 369
Місця пам’яті української дипломатії вЧехії: маркування місць памяті
України за кордоном як завдання публічної дипломатії
Ірина Матяш 382
16
Започаткування, етапи розвитку
та діяльність Української
господарської академії вПодєбрадах
(16. 05. 1922–15. 03. 1935)
Ганна Величко
ГО «Український меморіал», м. Пардубіце
Стаття присвячена дослідженню Української господарської академії
вПодєбрадах, яка існувала в1922–1935рр. істала першою українською
політехнікою, де навчалися студенти зрізних українських теренів, що
тоді належали Польщі, Угорщині, Румунії та СРСР. Для Першої Чехосло-
вацької Республіки цей університет був актом щедрого гуманізму та до-
казом перетворення молодої чехословацької держави на провідний центр
слов’янської Європи. У статті розглядаються передумови створення цьо-
го унікального університету веміграції та періодизація його розвитку, зо-
крема його наступника – Українського технічно-господарського інститу-
ту позаочного навчання (1932–1945). Акцентовано увагу, серед іншого, на
обставинах його заснування, зокрема фінансовій підтримці чехословаць-
кого уряду та жертводавців з-поміж української діаспори вусьому світі.
Ключові слова: Українська господарська академія (УГА) вПодєбрадах,
Український технічно-господарський інститут позаочного навчання
(УТГІ), українська міжвоєнна еміграція в Чехословаччині, українська
вища (висока) технічна школа на чужині, Руська допоміжна акція (РДА),
Український громадський комітет уПразі, українська політехніка вЧе-
хословаччині, Товариство прихильників УГА.
УДК 811.161.2–054.72–058.237(437) «1920–1930»

17
Ini ia ion, S ages o De elopmen
and Ac i i ies o he Uk ainian
Husband y Academy in Poděb ady
(16. 05. 1922 – 15. 03. 1935)
Hanna Velychko
NGO ‘Uk ainian Memo ial’, Pa dubice
The pape is de o ed o he ac i i ies o he Uk ainian Husband y Academy,
which exis ed in Poděb ady du ing 1922–1935 and de eloped in o he i s
Uk ainian poly echnic, whe e you h om he di e en Uk ainian e i o ies,
belonging o Poland, Hunga y, Romania, USSR could ge ee educa ion. Fo
he Fi s Czechoslo ak Republic his uni e si y was an ac o gene ous humanism
and p oo o he ans o ma ion o he young Czechoslo ak s a e in o he leading
cen e o Sla ic Eu ope. This academy became “an island o Uk ainian cul u e”
in a o eign land. The pape e iews he o ma ion o his unique high school and
i s pe iodiza ion, as well as i s successo – he Uk ainian Technical Husband y
Ins i u e o co espondence educa ion (1932–1945), which appea ed in exile due
o he inancial suppo o Czechoslo ak go e nmen and dona ions o Uk aini-
ans a ound he wo ld.
Keywo ds: Uk ainian Husband y Academy (UHA) in Poděb ady, Uk ainian
Technical Husband y Ins i u e o co espondence educa ion (UTHI), Uk ainian
in e wa emig és in Czechoslo akia, Uk ainian high echnical school ab oad,
Russian Ac ion by Czechoslo ak go e nmen , Uk ainian public commi e in
P ague, Uk ainian Poly echnics in Czechoslo akia, Socie y o F iends o UHA.
18
Založení, e apy ý oje ačinnos
Uk ajinské hospodářské
akademie Poděb adech
(16. 5. 1922 – 15. 3. 1935)
Hanna Velyčko
„Uk ajinský memo iál“, z. s., Pa dubice
Českoslo ensko mezi álečného období zaujímá his o iog a ii Uk ajiny z láš ní
mís o. P á ě zde důsledku přízni ého ni opoli ického ku zu pod záš i ou
p eziden a T. G. Masa yka zniklo ýznamné sociální, kul u ní a zdělá a-
cí cen um uk ajinské emig ace. Méně zkoumaným his o ickým enoménem
česko-uk ajinských z azích p ní polo iny 20. s ole í je činnos Uk ajinské
hospodářské akademie (UHA), k e á působila na území Českoslo enska le ech
1922–1935. Tu o zdělá ací ins i uci lze p á em po ažo a za zo kons uk i ní
česko-uk ajinské spolup áce, neboť UHA nejenže sd užo ala elký poče alen-
o aných lidí, ale s ala se o něž p ní s obodnou uk ajinskou poly echnikou –
labo a oří no é las enecké in eligence. Cílem článku je poukáza na zaklada ele
UHA Českoslo ensku, nas íni e apy ý oje ash nou něk e é ýsledky činnos i
é o ins i uce.
Vdůsledku spolup áce Uk ajinského eřejného ýbo u P aze čele sMy-
ky ou Šapo alem aMinis e s em zah aničních ěcí ČSR, zas oupeném jeho
zplnomocněným minis em a edoucím minis e ské komise Ruské pomocné akce
Václa em Gi sou, se zapojením Minis e s a zeměděls í ČSR znikl p ojek yso-
ké školy s yučo áním uk ajinš ině ačeš ině, k e ý byl y ořen přede ším p o
předs a i ele uk ajinské in eligence amládeže emig aci. Ipřes neus álé překo-
ná ání ůzných o ganizačních ama e iálních po íží se UHA dokázala oz inou
úc yhodnou ědeckou a zdělá ací ins i uci s oz ě eným sys émem ří akul :
ag onomicko-lesnické, inžený ské ahospodářsko-d užs e ní. Vhis o ii uk ajinské
poly echniky Poděb adech lze ozliši č yři e apy: 1) znik (1922–1924), 2) oz-
k ě (1925–1928), 3) ukončení (1928–1931) a4) ans o maci (1932–1935). Za
dese le s é činnos i zešlo z é o zdělá ací ins i uce pě se padesá de ě inže-
ný ů no ého „poděb adského“ ypu. UHA se aké yznačo ala ak i ní zdělá ací
imimoškolní činnos í, jež byla p ezen o ána ši okou škálou o ganizací aspolků.
Díky Ruské pomocné akci se Českoslo ensko e 20. le ech 20. s ole í s alo předním
19
slo anským cen em E opy. UHA se s ala p ní uk ajinskou poly echnikou,
kde mohla uk ajinská mládež s obodně získa ysokoškolské zdělání. Absol en i
akademie se s ali nejen specialis y  echnických, ekonomických azemědělských
od ě ích, ale aké pa io y Uk ajiny, jejichž eřejná, ědecká akul u ní činnos
sloužila oz oji uk ajinské ěci a ědeckého myšlení emig aci.
Klíčo á slo a: Uk ajinská hospodářská akademie (UHA) Poděb adech, Uk a-
jinský echnický hospodářský ins i u dálko é ýuky (UTHI), uk ajinská mezi-
álečná emig ace Českoslo ensku, uk ajinská ysoká echnická škola exilu,
Ruská pomocná akce, Uk ajinský eřejný ýbo P aze, uk ajinská poly echnika
Českoslo ensku, Společnos přá el UHA
У 2021р. уЧехії широко відзначалося 100-річчя Руської допоміжної
акції (Ruská pomocná akce), завдяки якій Перша Чехословацька
Республіка 20-х років ХХ століття перетворилася на провідний
всеслов’янський центр Європи.1 Ця благодійна ініціатива надання
безпосередньої міжнародної та внутрішньодержавної гуманітарної
допомоги народам колишньої царської Росії здійснювалася під па-
тронатом Президента ЧСР Томаша Ґарріґа Масарика. Крім нього,
батьками-засновниками цієї акції вважаються міністр закордонних
справ ЧСР Едвард Бенеш, прем’єр-міністр Карел Крамарж, ата-
кож повноважний Міністр закордонних справ Вацлав Ґірса, який
очолив спеціальну міжміністерську комісію РДА, створення якої
було ухвалено 28липня 1921р. Кабінетом Міністрів ЧСР. Робота
цієї комісії була підпорядкована реалізації такого плану: 1)орга-
нізувати першу допомогу емігрантам щодо забезпечення житлом,
харчуванням, одягом, працею та наданням медичної іфінансової
допомоги; 2)забезпечити інвалідів, непрацездатних ілітніх осіб та
призначити для них безкоштовне медичне обслуговування; 3)по-
сприяти студентам-емігрантам у здобутті освіти, 4) підтримати
наукові та мистецькі кадри; 5)забезпечити здобуття освіти емі-
грантами усередньо-професійних та інших позашкільних закладах
(народних університетах).2
Далекоглядна політика чехословацького уряду уформі створен-
ня РДА стала для української еміграції тим сприятливим ґрунтом,
на якому зросла її культурно-освітня, наукова, видавнича, громад-
1 [1].
2 [15, с.2].
20
ська, політична діяльність, яку згодом ретельно задокументував
дослідник Симон Наріжний упраці «Українська еміграція: Куль-
турна праця української еміграції між двома світовими війнами».
Можна сказати, що дух омріяної волі, який знаходив вияв усвободі
слова, друку, зібрань, політичних переконань, можливості здобут-
тя освіти рідною мовою й історично гнобився вУкраїні, численна
громада українських «скитальців» вперше відчула на чужині за
часів Першої Чехословацької Республіки. Цей дух свободи вилив-
ся убагатогранну іконструктивну культурну працю українства на
чехословацьких теренах, флагманом якої стала Українська госпо-
дарська академія вПодєбрадах.
Ідеї створення цього навчального закладу слід завдячувати
вище згадуваному голові міжміністерської комісії РДА, д-ру Ва-
цлаву Ґірсі. Ім’я цієї людини несправедливо затерто історією, хоча
вона належала до найближчого кола соратників президента Ма-
сарика іпроклала своєрідний культурно-політичний місток між
Україною та Чехією першої половини ХХст. Його біографія крас-
номовно свідчить про те, що він прекрасно знав реалії Російської
імперії, бачив початки УНР істав у витоків створення молодої
ЧСР. Невипадково, що РДА, очолювана чехом із Хмельниччи-
ни Вацлавом Ґірсою, завжди дивилася убік української еміграції
більш ніж приязно. За спогадами Б.Мартоса, ідея допомоги укра-
їнським технікам уТарнові та залучення до культурно-освітньої
діяльності ширших кіл інтернованих українців уПольщі прийшла
від міністра В. Ґірси, який порадив М. Шаповалові розшири-
ти існуючі Кооперативні курси для максимального забезпечення
українських емігрантів робочими інавчальними місцями, взявши
за основу структуру «Русскаго Института Сельско-Хозяйственной
Коопераціи въ Прагѣ» із трирічним курсом студій, що діяв уЧСР
з 1920 р.3 Справа закипіла, і вже на загальних зборах УГК від
17січня 1922р. було обрано спеціальну організаційну комісію для
створення навчального закладу зтрьома відділами: економічно-ко-
оперативним, агрономічно-лісовим та межовим, до складу якої
увійшли М.Шаповал, Н.Григоріїв, І.Паливода, Б.Матюшенко,
О.Мицюк, М.Косюра, Б.Мартос іС.Ґольдельман. Уберезні до
комісії долучився М.Ґалаґан як секретар УГК.
Подальша аудієнція делегації комісії у складі М. Шаповала,
Б.Матюшенка, О.Мицюка та В.Старосольського упрезидента
3 [2, с.10].
21
Т.Масарика (27лютого 1922р.), організована повноважним міні-
стром МЗС Ґірсою, підтвердила прихильне ставлення до ідеї ство-
рення «Українського Сільсько-Господарського Інституту» збоку
найвищого керівництва ЧСР та відкрила можливість познайоми-
тися зорганізацією подібних закладів освіти у Чехословаччині.
Цьому люб’язно посприяло Міністерство хліборобства ЧСР.4 Чле-
ни організаційної комісії УГК відвідали Чеську вищу технічну шко-
лу уПразі, здійснили низку відряджень до сільськогосподарських
середніх та вищих шкіл уПодєбрадах, Таборі, Роуднице-над-Лабем,
Хрудімі, Брно. Щодо навчального устрою серед усіх розглянутих
варіантів їм найбільше заімпонувала т.зв. «Таборська академія»,
іщодо осідку – полюбилася столиця Моравії, м.Брно. Врешті-решт
зупинилися на прагматичному варіанті тимчасово розміститися
уПодєбрадах (до Праги недалеко, ціни помірні), поблизу місце-
вого сільськогосподарського технікуму.5
Досвід колишньої Чеської господарської академії вТаборі надих-
нув комісію УГК унести корекції усвої щойно створені навчальні
програми, що були спочатку розраховані на чотирирічний термін
імали розгалужений економічно-кооперативний характер, який
більше відповідав потребам господарства України. На той час серед
української еміграції панували настрої якнайшвидшого повернен-
ня вУкраїну, іна наполягання М.Шаповала УГК навіть розробила
й подала на розгляд міністерству закордонних справ проект «Укра-
їнського Сільсько-Господарського Інституту вЧ.С.Р.» здворічним
планом навчання та різноманітними навчальними курсами при
ньому.6 Але врешті-решт було затверджено трирічні плани студій,
складено статут іправила, ухвалено остаточну офіційну назву ін-
ституції – Українська господарська академія вЧ.С.Р. – та подано
на схвалення удотичні чехословацькі міністерства. Особливістю
функціонування майбутньої української академії було те, що до
початку 1928р. її фінансуванням та економічною діяльністю опіку-
валося Міністерство закордонних справ ЧСР, анавчально-наукова
робота підлягала звітності Міністерству хліборобства ЧСР. Після
1928р. УГА повністю підпорядкувалася останньому.
У квітні 1922року на запрошення організаційної комісії УГК
зПольщі до Праги приїхали перші науковці зі Спілки українських
4 У роботі дотримано традицію назви, якою користувалися діячі УГА, хоча точніший
переклад мав би бути «Міністерство сільського господарства».
5 [4].
6 Цей проект знаходиться уНаціональному архіві вПразі [10].

22
техніків сільського господарства: професор Іван Шовгенів, до-
цент Іродіон Шереметинський та лектор інж. Борис Іваницький,
авже 28квітня відбулися установчі збори Професорської ради УГА
ускладі 4запрошених професорів УВУ: професорів Володимира
Старосольского, Федора Щербини, доцентів Бориса Матюшенка,
Олександра Мицюка та 3вищезгаданих новоприбулих вчених. За
статутом академія могла розпочати свою діяльність за наявності
сімох професорів. Деякі члени зборів ще не мали цього звання,
тому було вирішено визнати професорами всіх учасників ПР УГА
та обрати ректором УГА І.Шовгеніва, проректором – Б.Іваниць-
кого ісекретарем – І.Шереметинського.
Датою заснування УГА вважається 16травня 1922р., коли Мі-
ністерство хліборобства ЧСР своїм Декретом № 35.168-Ia/1922,
виданим на підставі Закону №281 Збірки законів іпостанов «Щодо
зміни вуправлінні сільськогосподарським шкільництвом інагляді
за ним» від 9квітня 1920р., задовольнило прохання Українського
громадського комітету вПразі №821 від 19квітня 1922р. засну-
вати приватну «Українську Господарську Академію як інституту
зподібною організацією, яку мала колишня господарська академія
вТаборі. Наданий статут схвалено, однак потрібно завжди послі-
довно вживати точної назви школи: «Українська господарська ака-
демія», авусіх пунктах статуту, де зазначається, що дана академія
є приватною вищою професійною школою, вказувати, що мова йде
про приватний сільськогосподарський інститут звисокошкільною
організацією, авираз про поділ на факультети слід розуміти, що
має три відділи».7 У документі також зазначалося, що тимчасовим
осідком академії мають стати Подєбради.
Уже на початку травня 1922р. до цього невеликого курортного
містечка, яке тільки-но стало популярним завдяки нововідкритим
мінеральним джерелам, почали прибувати викладачі академії, на
плечі яких лягла нелегка справа – академію зрозгалуженою струк-
турою трьох відділів: агрономічно-лісового, інженерного та еконо-
мічно-кооперативного доводилося створювати знічого та ще й на
чужині. «З малими засобами іскромно починала Академія своє життя
і чинність. Сім членів першої Професорської Ради, два канцелярські
співробітники, друкарська машинка, папір та олівці, декілька кімнат
в колишнім готелі «U K ále Jiřího» (нині «Лібенський готель») –
зцього починалася перша українська політехніка з7 відділами… Не було
7 [23, s. 3].
23
ні таблиць, ні збірок, ні пристроїв, ні одної фахової книги й ні одного
українського підручника».8
Однак величезне бажання працювати на культурно-освітній
ниві для блага України навіть утакий незвичний спосіб, оперте на
фінансову підтримку уряду ЧСР та дієве співробітництво збоку
місцевого населення, допомогли УГА розгорнути свою діяльність
широко-далеко. Так, уже за перший рік свого існування академія
знайшла під свої установи 27приміщень ізмогла розмістити по
місту близько 400 осіб штатних працівників істудентів. За деякі
приміщення вдалося домовитися з подєбрадськими установами
на безоплатній основі, наприклад, під аудиторії було використано
зали засідань міської управи, повітового уряду, спортивної орга-
нізації «Сокіл», класи уміщанський хлоп’ячій школі та сільсько-
господарському технікумі. Останній люб’язно надав дещо зі свого
обладнання та реманенту. Тематичні кабінети та канцелярії були
здебільшого орендовані уготелях Cen al та UK ále Jiřího. В остан-
ньому спочатку розміщувалися ректорат, деканати факультетів та
бібліотека, які згодом були перенесені до історичного замку короля
Їржі зПодєбрад. Цей замок після відвідин академії президентом
Масариком навесні 1923р. став офіційною юридичною адресою
УГА.
Рівнобіжно зпошуком та прийомом викладацького складу до
планованої Української господарської академії провадився набір
студентів. Ця справа була порівняно легкою, оскільки від охо-
чих навчатися вакадемії не було відбою. За даними М.Ґалаґана
навесні-влітку 1922р. було подано 656заяв від вступників, яких
приваблювала перспектива здобувати знання «рідною мовою врід-
ній школі», атакож можливість отримувати стипендію від чехо-
словацького уряду.9 Зважаючи на велику кількість заяв, вакадемії
було створено спеціальну комісію для їх розгляду, яку очолив
незмінний секретар УГА Олексій Козловський. Керуючись пропо-
зицією першого проректора УГА, проф. Б.Іваницького, майбутніх
студентів відбирали на основі наступних критеріїв: 1)наявність
документа про середню або незакінчену вищу освіту (відхилялися
кандидати, які мали вищу освіту); 2)неодружені особи до 32років;
якщо абітурієнт був/ла одруженою особою, то як виняток при-
ймали тих, чиї чоловік/дружина також могли навчатися вУГА;
8 [19, с.3].
9 [4, с.2].
24
3)особистий вклад уборотьбу за незалежність України – перевагу
надавали колишнім військовикам Армії УНР.
Мета УГА «підготовляти своїх слухачів до самостійної господарської
та техничної праці… ідбати про техничний сільськогосподарський та
промисловий поступ Українського Народу та цілого людства»,10 яка
реалізовувалася у намаганні надати студентам всебічні знання
зпевних галузей іне оминути вузькоспеціалізовані дисципліни,
на практиці була позначена складністю навчальної програми та
переобтяженістю студентів УГА, оскільки втискала солідну обійму
знань утрирічний курс студій. Тому у1924р. Професорська рада
підготувала звернення до своїх керуючих міністерств із проханням
розширити існуючу трирічну програму навчання до чотирирічної.
Воно було офіційно схвалене Міністерством закордонних справ
ЧСР улисті №176.531/1924/ІІ від 11.11.1924.
Період з1925 до 1928рр. можна вважати часом найбільшого
розквіту УГА. Саме тоді зареєстровано найбільшу кількість лек-
торського та студентського складу, найжвавішу діяльність кафедр
ісемінарів на кожному із семи відділів академії, найгучнішу ді-
яльність організацій інайрезонансніші заходи, здійснювані при
академії йвід її імені.
Для забезпечення всебічної підготовки технічних кадрів, яка
полягала не тільки утеоретичних викладах, але й упрактично-до-
слідній роботі, УГА розвинула розгалужену систему навчально-до-
поміжних установ, до яких належали: фундаментальна бібліотека,
33 тематичні кабінети, 14лабораторій, 2 ферми – господарська
з досвідним полем та молочна із відділом дрібних с.-г. тварин,
13 семінарів, 4 термінологічні комісії, 8 навчально-практичних осе-
редків – лісовий та агроботанічний розсадники, метеорологічна
станція, учбовий город, ділянка для с.-г. дослідів ісортовипробу-
вання, гараж для с.-г. техніки та реманенту, навчальні кооперати-
ви: споживчий «Відродження» та кредитовий «Єдність».
За статистикою проф. М.Добриловського, при академії урізні
часи діяло 52різні культурні, професійні, спортивні та інші орга-
нізації, 38із яких були безпосередньо пов’язані закадемією своїми
статутами.11 Українська Політехніка усіляко сприяла утворенню
осередків, полегшуючи їх офіційну реєстрацію, дозволяючи ко-
ристуватися своїми приміщеннями, виділяючи кошти на їхню ді-
10 [16, с.1–2].
11 [5; 6, с.95].
25
яльність. Серед найбільших студентських культурних організацій
при УГА були: 1)академічний хор, що нараховував близько 50чо-
ловік, диригентами якого у різні часи були визначні українські
митці А.Чехівський, О.Кизима, П.Щуровська-Россіневич. Його
апофеозом став виступ на фестивалі слов’янських хорів 28квіт-
ня 1928р., де його було визнано найкращим серед хорів-гостей;
2)гурток літераторів «Культ», до якого горнулися Є.Маланюк,
Л.Мосендз, О.Шовгенова (Теліга), Н.Лівицька-Холодна, М.Чир-
ський та ін., азПраги часто приїжджали Ю.Дараган, У.Самчук,
О.Ольжич; 3)драматичний гурток, що налічував понад 20членів
івиступив із 30виставами – складними модерними п’єсами, мав
свої костюми іреквізити та співпрацював звідомими артистами
Загаровим, Морською, Совачовою, Базилевичем та ін.; 4)капела
бандуристів «Кобзар», яка складалася з30членів, певний час нею
керував відомий український бандурист В. Ємець. Майстерною
грою на бандурі укапелі відзначалися студенти М.Теліга іП.За-
ворицький, авиробництво бандур започаткували працівник УГА
Гр. Довженко та студент М. Романченко; 5) музичний квартет
у складі А. Іванис (фортепіано), П. Ващенка (перша скрипка),
В.Рейтера (друга скрипка) та Ю.Пирогова (віолончель) виконував
класичний репертуар ічасто акомпанував під час показу німих
фільмів умісцевому кінотеатрі; 6)«Гуртком аматорів пластичного
мистецтва при УГА» керував відомий маляр С.Мако. Члени гуртка
презентували кілька художніх вистав вакадемії; 7)школа балету
під керівництвом студента І.Костіна зуспіхом виступала на сцені
подєбрадського театру; 8)«Гурток українських шахістів»; 9)дитя-
чий театр; 10)«Товариство плекання українського національного
танку при УГА» провадило школу народного танцю, започаткова-
ну В.Авраменком, який деякий час мешкав уПодєбрадах. Школа
набула такої популярності, що на чеських балах разом із «Беседою»
почали танцювати «Гопак», «Аркан», «Запорізького козака» і«Ка-
терину».12
Спортивні організації були представлені 1)«Спортивним клю-
бом» із різними секціями: волейболу, баскетболу, фехтування,13
плавання, легкої атлетики; 2) організацією скаутів; 3) «Товари-
ством українського Сокола», який був автономною філією чеського
Сокола, атакож спортивними товариствами «Січ» та «Дніпро».
12 [8, с.12].
13 Фехтуванню студентів навчав генерал Армії УНР М. Омелянович-Павленко, який
обіймав посаду бібліотекаря вУГА.
32
З історії становлення Української
господарської академії вЧСР
Олександр Кравчук
Вінницький державний педагогічний університет імені
Михайла Коцюбинського
Українська господарська академія вПодєбрадах стала першим україн-
ським вищим навчальним закладом, створеним вЧехословацькій респу-
бліці. Становлення господарської академії розпочалося під час розгор-
тання масштабної гуманітарної акції допомоги емігрантам зтеренів
Центрально-Східної Європи. Президент Чехо-Словаччини Т.Ґ.Масарик
як один із ініціаторів допомоги роль своєї країни вбачав укультурно-о-
світній підтримці біженців для використання набутих ними знань після
подальшого повернення на батьківщину. Створені вЧСР умови для роз-
витку Української господарської академії та інших емігрантських закла-
дів, зробили її одним із інтелектуальних центрів української еміграції
вЄвропі.
Ключові слова: Українська господарська академія, українська еміграція,
Т.Ґ.Масарик, Чехословацька Республіка, Подєбради.
УДК94(437:477):376.68:378

33
F om he his o y o he o ma ion
o he Uk ainian Husband y Academy
in he Czechoslo ak Republic
Oleksand K a chuk
Vinny sia Mykhailo Ko siubinskyi S a e Pedagogical Uni e si y
The Uk ainian Husband y Academy in Poděb ady became he i s Uk ainian
highe educa ion ins i u ion es ablished in he Czechoslo ak Republic. The o ma-
ion o he economic academy began du ing he deploymen o ala ge-scale hu-
mani a ian ac ion o help emig an s om he e i o ies o Cen al and Eas e n
Eu ope. The P esiden o Czechoslo akia T. G. Masa yk was one o he ini ia o s
o he assis ance, he saw he ole o his coun y in he cul u al and educa ional
suppo o e ugees o use he knowledge hey had acqui ed a e hei subsequen
e u n o hei homeland. The condi ions c ea ed in he Czechoslo ak Republic
o he de elopmen o he Uk ainian Husband y Academy and o he emig an
ins i u ions made i one o he in ellec ual cen e s o he Uk ainian emig a ion
in Eu ope.
Keywo ds: he Uk ainian Husband y Academy, Uk ainian emig a ion,
T.G.Masa yk, Czechoslo ak Republic, Poděb ady.
34
Zdějin zniku Uk ajinské hospodářské
akademie Českoslo ensku
Oleksand K a čuk
Vinnycká s á ní pedagogická uni e zi a Mychajla Kocjubynského
Významným úkolem his o ické ědy je pok ačo a e s udiu uniká ní humani á -
ní akce usku ečněné českoslo enskou ládou na podpo u uk ajinských emig an ů
mezi álečném Českoslo ensku. Jedním zjejích ýsledků byl znik Uk ajinské
hospodářské akademie Poděb adech  oce 1922. Jednalo se ojednu zemig an -
ských zdělá acích ins i ucí, k e á posky o ala s uden ům-up chlíkům možnos
zdělá a se ajejím pedagogům nabízela možnos ealizo a s ůj ů čí po en-
ciál. S udium období zniku Uk ajinské hospodářské akademie umožňuje plněji
po ozumě konk é ním p oje ům inicia i y českoslo enské lády kampani na
pomoc emig an ům. T. G. Masa yk jako jeden ziniciá o ů pomoci spa řo al
oli s é země kul u ní a zdělá ací podpoře up chlíků. Vplánu bylo, aby po
jejich následném ná a u do domo ské země yužili naby é znalos i. Významným
p oje em podpo y uk ajinské emig ace českoslo enskou ládou se s alo se kání pe-
dagogů as uden ů Uk ajinské hospodářské akademie sp eziden em Masa ykem
Poděb adech dne 9. k ě na 1923, kdy bylo Masa yko i předáno memo andum
o oz oji é o zdělá ací ins i uce. Účelem článku je poukáza na hla ní aspek y
zniku Uk ajinské hospodářské akademie Poděb adech le ech 1922–1924.
Klíčo á slo a: Uk ajinská hospodářská akademie, uk ajinská emig ace, T. G. Ma -
sa yk, Českoslo enská epublika, Poděb ady.
ХХст. стало одним із найбільших за обсягом масових переміщень
людей, що було наслідком політичних івійськових катаклізмів.
Частиною міграційних процесів стала українська еміграція вЧе-
хословацькій республіці. Внаслідок поразки революційних подій
1917–1921рр. залишити батьківщину змушені були політичні, вій-
ськові та культурно-мистецькі діячі УНР, Української Держави,
ЗУНР.
35
Поява вЧСР, яка ускладних умовах долала соціально-еконо-
мічні наслідки Першої світової війни, численної громади біженців
зтеренів колишньої Австро-Угорської та Російської імперій обумо-
вила актуальність еміграційної політики держави чехів ісловаків.
Мета статті – висвітлити основні аспекти становлення Україн-
ської господарської академії уПодєбрадах. Цитування зджерел по-
дано із збереженням орфографічних особливостей першоджерел.
Президент Чехо-Словаччини Т.Ґ.Масарик, вдячний політи-
кам УНР за сприяння в формуванні Чехословацького корпусу
у 1917–1918 рр., підтримав українську еміграцію.1 За висловом
С.Ґольдельмана, «допомога ця була не філантропічна аконструктівна
ідала українській інтелігенції спроможність показати цілому світові,
що вона здібна на творчу, будівничу діяльність».2 Для реалізації допо-
моги у1921р. створено культурницько-гуманітарну організацію–
Український громадський комітет на чолі зМ.Шаповалом.
Програму культурної допомоги емігрантам розпочала постано-
ва уряду ЧСР від 28липня 1921р. В офіційних документах акція
спочатку розглядалася як програма налагодження економічних
ікультурних відносин зРосією іУкраїною.3 В історичній літературі
вона відома як «Руська допоміжна акція». Йшлося про підтримку
емігрантів зтеренів дореволюційної Російської імперії, аувипад-
ку українців – також із колишньої монархії Габсбургів. Офіційно
програма мотивувалася гуманітарними іслов’янськими ідеалами,
вдячністю за допомогу визвольному руху чехів ісловаків під час
світової війни.4 Також Т.Ґ.Масарик прагнув перетворити Чехо-
словаччину на провідний слов’янський культурний центр Європи,
розглядаючи це як практичну реалізацію ідеалу слов’янської куль-
турної взаємності Я.Коллара.5 При цьому, враховувалися симпатії
до слов’янських народів Східної Європи усамій країні.6
Важливим чинником подальшого розгортання підтримки емі-
грантів була діяльність увересні 1921 – жовтні 1922рр. прем’єр-мі-
ністра Е.Бенеша, який повністю підтримував політичні ініціативи
Т.Ґ.Масарика7. Вже ужовтні 1921р. уПразі розпочав діяльність,
1 [8, c. 191].
2 [21, арк. 10].
3 [15, с. 32].
4 [24, s. 3].
5 [28, s. 352].
6 [27, s. 295].
7 [25, р. 94].
36
перенесений із Відня за підтримки вищого керівництва ЧСР, Укра-
їнський вільний університет. Міністерство закордонних справ ЧСР
у1921р. надало УВУ щомісячну субвенцію у100тис. крон.8 Ужовтні
1921р. Український громадський комітет звернувся до президента
ЧСР зпроханнями надати українським студентам таку ж допомо-
гу, як іросійським.9 Створений після цього Чехословацько-україн-
ський комітет всебічно допомагав українським студентам вЧСР.10
Наприкінці 1921 – на початку 1922рр. президент ЧСР продов-
жував розробляти концепцію політики щодо емігрантів, прагнув
надати РДА широкого міжнародного характеру в меморандумі
«Допомога Росії від Європи та Америки» (лютий 1922р.).11 Він,
зокрема, виступив зініціативою спеціалізації акції допомоги по
окремим країнам. Переконаний, що більшовизм можливо пере-
могти тільки морально, шляхом соціальних реформ іполітичного
виховання, Т.Ґ.Масарик наголошував, що радянська держава, «не
потребує лише матеріальної допомоги, але й культурної, моральної та
духовної».12 Для цього вважав необхідним сприяти отриманню емі-
грантами освіти та їх повернення на батьківщину, де вони змогли
б використати свої знання і, таким чином, сприяти її «європеїза-
ції».13 Отже своїй країні Т.Ґ.Масарик відводив роль певного ор-
ганізатора вищої освіти молоді земігрантського середовища для її
подальшого повернення на батьківщину.14
Із задумом президента ЧСР логічно співвідносилася ініціатива
голови Українського громадського комітету вЧСР М.Шаповала
щодо підготовки з емігрантів фахівців сільського господарства.
М.Шаповал вважав, що «творення українських фізичних іпсихічних
сил для обслуговування господарства України є історично-черговою зада-
чою українського відродження».15 17січня 1922р. утворено спеціальну
організаційну комісію.
За пропозицією заступника міністра закордонних справ ЧСР
В. Ґірси, початкова ідея організації сільськогосподарських або
кооперативних курсів трансформувалася у проєкт заснування
української вищої технічної школи, спочатку як окремий факуль-
8 [11, c. 133].
9 [16, с. 108–109].
10 [24, s. 73; 11, с. 73].
11 [27, s. 233–245].
12 [27, s. 234].
13 [27, s. 243–244].
14 [25, p. 95].
15 [22, c. 2].
37
тет Українського вільного університету вПразі.16 Зрештою, Всеу-
країнська Спілка сільсько-господарських техніків, яка перебувала
на еміграції (Тарнів, Польща), з котрою підтримував контакти
М.Шаповал, розробила проєкт окремої вищої школи.17 Її завдан-
ням було створення національного фахового вищого начального
закладу для підготовки «вчених агрономів, лісівників, економістів,
кооператорів, статистиків, меліораторів, технологів». Також метою
було утворити «осередок української науки, огнище національної
культури», зрозрахунком на те, що нова вища школа «повинна ста-
ти основою відродження всіх инших галузів життя України».18 Як заува-
жив О.-І.Бочковський, «Українська еміґрація справедливо зрозуміла,
що одною знайголовніших причин неуспіху нашої визвольної боротьби
був брак технічного вишколення фахівців урізних галузях практичного
знання. Виправити цю помилку, надолужити цю прогалину вукраїнсько-
му національному будівництві, було якраз завдання тих, що закладали
та орґанізували УГА вПодєбрадах. ... Чехи дали матеріяльні засоби для
орґанізації українських високих шкіл, допомагаючи так до здійснення
одного зновочасних парадоксів: до повстання наших високих шкіл на
чужині втой час, коли на рідних землях зполітичних причин таких
шкіл не було. ...Маючи на увазі брак саме технічних фахових сил серед
українців, ініціятори та орґанізатори УГА хотіли заповнити цю велику
прогалину внашій культурі».19
Спочатку заклад було запропоновано назвати Українським
Сільсько-Господарським Інститутом.20 Урядовці ЧСР радили укра-
їнським емігрантам розробити програму проектованого вишу за
прикладом Сільськогосподарської академії вТаборі. Назву «інсти-
тут» змінили на «академія» упроекті статуту від 19квітня 1922р.21
В.Ґірса іособистий секретар президента Я.Нечас підготували
аудієнцію уТ.Ґ.Масарика представників української емігрантської
спільноти. Організаційна комісія направила для цього окрему де-
легацію ускладі М.Шаповала, В.Старосольського, О.Мицюка
іБ.Матюшенка. Президент прийняв делегацію 25лютого 1922р.
дуже доброзичливо.22 Він «обіцяв, що українське біженство без опіки не
16 [10, c. 105; 11, c. 137].
17 [11, c. 137].
18 [21, арк. 36–37].
19 [2, c. 2].
20 [10, c. 106].
21 [25, р. 96; 24, s.35].
22 [10, c. 105].

38
залишиться, що культурна допомога українцям буде нарівні зиншими».23
Також президент зауважив: «Ви знаєте, що я давнійше стояв за те,
щоб Україна була зРосією. Але ми реальні політики, – переконались, що
ідея Великої Росії лопнула, тому будемо трактувати УКРАЇНУ НАРІВНІ
ЗРОСІЄЮ».24 У розмові йшлося про відкриття академії уТаборі, де
30професорів мали навчати 300студентів. Згодом розглядалася
можливість відкриття навчального закладу у Брно, що підтри-
мувало міністерство землеробства ЧСР.25 Але зметою швидшого
початку навчального року українські діячі схилялися до Подєбрад,
керівництво міськими іосвітніми закладами яких виявило готов-
ність допомогти воблаштуванні нового навчального закладу. У той
час вПодєбрадах було приблизно 6тис. мешканців.26
1 квітня 1922р. Організаційна комісія УГА отримала згоду мініс-
терства закордонних справ на фінансову підтримку навчального
закладу.27 28 квітня 1922р. відбулися установчі збори Професор-
ської ради академії, що обрала ректором закладу І. Шовгеніва,
проректором – Б.Іваницького, секретарем – І.Шереметинсько-
го.28 За статутом від 16 травня 1922р. УГА була трирічною вищою
приватною школою політехнічного типу, яка, зокрема, мала готу-
вати фахівців «у всіх галузях аґрономії, лісівництва, технолоґії, межевої
справи, гідротехніки, економіки, статистики та кооперації...».29 До
її структурних підрозділів належали економічно-кооперативний,
агрономічно-лісовий та інженерний відділи.30 Навчання вУГА було
безкоштовним.31
У статті «Культурне свято на вигнанні... » М.Шаповал заува-
жив, що УГА «є першою вищою українською школою, вякій українські
професори вчитимуть українських студентів українською мовою, щоб
створити учених економистів, статистиків, кооператорів, агрономів,
лісничих, технологів, меліораторів, землемірів»32. Він наголосив: «Чесь-
кий народ дав можливість українському спорудити університет, атепер
іГосподарську Академію – те, що нам історично найбільш потрібно;
23 [23, c. 144].
24 [18].
25 [11, c. 138].
26 [17, c. 36].
27 [19, арк. 3].
28 [10, c. 108].
29 [11, c. 137].
30 [21, арк. 45].
31 [3, c. 4].
32 [22, c. 2].
39
те, зчого діалектично розвиватиметься Україна. Це дійсно братерська
послуга, яка матиме історично-епохальне значіння. ... Це іє зразок бра-
терсько-людського відношення, що служить великій меті – вселюдської
солідарности...».33
Враховуючи стан вищої школи врадянській Україні, відсутність
цієї ланки освіти на західноукраїнських землях, можна погодитися
здумкою В.Сімовича про емігрантські навчальні заклади уЧСР,
зокрема уПодєбрадську академію, як єдині усвіті вільні українські
вищі школи.34
3 травня 1922р. вПодєбрадах почали готувати відкриття на-
вчального закладу.35 У готелі «UK ále Jiřího» містилася канцеля-
рія, кабінети ректора й деканів, деякі аудиторії та бібліотека УГА,
що незабаром налічувала 1335 назв.36 У будівлі місцевої високої
агрономічної школи було розміщено три аудиторії УГА, така ж їх
кількість – уміській реальній школі. Аудиторії цих освітніх закла-
дів під час навчального року академія використовувала удругій
половині дня.37 Згодом для своїх потреб академія отримала «три
крила подєбраського замку, готель «Cen al», крім того кілька інших
приміщень вПодєбрадах».38 Цікавий спогад про тогочасні Подєбради
залишила Г.Лащенко: «Я зцікавістю оглядала старовинний замок
короля Юрія Подєбрадського над рікою Лабою; вйого просторих залях, де
відбувалися виклади студентам Академії, містились численні ляборато-
рії ібібліотека. В замку був ресторан «Україна», вякому влаштовувались
українські вечірки ібалі. Це була справжня «Альма Матер» української
еміґрації! На другім боці луки зі свіжою високою травою імасою квітів,
довга липова алея над Лабою, така типова для багатьох чеських місте-
чок ікурортів. Оподалік розкинувся вогкий ітемний парк, званий Обора.
А вцентрі міста, на головнім майдані стояв пам’ятник короля Юрія
Подєбрадського. ... В міськім парку, повному квітів і цікавих рослин,
по-мистецьки виплеканих першорядними садівниками – чехами, духова
іструнна оркестри, грали на зміну знані арії, марші й попурі світових
композиторів. Усюди був рух ... Курорт Подєбради жив своїм бурхливим
життям літнього сезону. Вражало те, що на кожнім кроці чулась укра-
33 [22, c. 2].
34 [7, с. 446].
35 [11, c. 137].
36 [17, c. 37].
37 [17, c. 36].
38 [11, c. 139].
40
їнська мова. В парку, на вулицях, вкрамницях, на пляжі – можна було
побачити українських студентів, почути рідну мову».39
До Подєбрад почали прибувати викладачі та студенти. Ста-
ном на 15червня 1922р. до академії прийняли 193студенти та
33слухачів матуральних курсів (їх успішне завершення надавало
право на навчання увищій школі).40 Дещо пізніше їх чисельність
збільшилася. Із 422прохань про зарахування на матуральні курси,
задовольнили 122. Із 70претендентів на посади викладачів, було
прийнято 31.41 На стипендії студентам і слухачам матуральних
курсів чехословацька влада виділила 132тис. крон щомісяця.42
22червня 1922р. вакадемії розпочалися заняття із прочитання
вступних лекцій до курсів.43 Після приїзду більшості студентів,
28серпня 1922р. розгорнулося систематичне викладання дисци-
плін згідно знавчальними програмами.44 За виданням «Україн-
ська Господарська Академія вЧ.С.Р.» (1923), «Більшість студентів
розмістилося на приватних помешканнях. Раніш для тих же, що впри-
ватних помешканнях не влаштувалися, існував інтернат всусіднім селі
Полабець (в віддаленні 1км.) та впомешканню замка була переходова
станиця (велика кімната на 30ліжок), де спинялися студенти, що при-
бували до Академії».45 Започаткування діяльності УГА відбувалося
унепростих умовах, специфіка її профілю вимагала від персоналу
надзвичайних зусиль для реалізації проєкту.
Незабаром Т.Ґ.Масарик отримав можливість особисто побачи-
ти студентів івикладачів навчального закладу. Для академії це була
нагода показати свої зусилля ідосягнення та висловити глибоку
подяку чехословацькій владі за підтримку.46
Візит до Подєбрад був одним із багатьох відвідин регіонів ЧСР,
розпочатих президентом ще весною 1919р. Т.Ґ.Масарик вико-
ристовував їх для виступів перед громадськістю з роз’яснення-
ми демократичних ініціатив влади та інших питань.47 Президент
приїхав до Подєбрад автомобілем зПраги після полудня 9травня
1923р. За спогадами Б.Мартоса, «день видався дуже гарний: теплий,
39 [9, c. 142].
40 [23, c. 75].
41 [24, s. 36].
42 [17, c. 8].
43 [21, арк. 38].
44 [17, c. 37].
45 [17, c. 36].
46 [30, р. 55].
47 [26, s. 108, 112, 113; 29, s. 373].
41
соняшний».48 Ще вранці до Подєбрад почало прибувати знавко-
лішніх сіл святково одягнене населення. «Всі організації місцеві
змузиками та прапорами впорядку проходили по улицях ізаймали при-
значені їм місця», абудинки були «прибрані національними прапорами,
гірляндами, квітками. Скрізь портрети ібюсти президента Масарика»,
відзначав О.Козловський, помічник очільника канцелярії акаде-
мії.49 За спогадами Б.Мартоса, «вздовж вулиць стали рядами школи,
гімнастичні товариства, ремісничі, культурні й політичні організації,
жінки й дівчата вбарвистих національних убраннях».50
На головній площі міста Т.Ґ.Масарика привітав міський голо-
ва Й.Кох та від імені адміністрації курорту – колишній депутат
Імперської ради монархії Габсбургів Я.В.Граський, який раніше
запросив президента відвідати місто.51 Також на зустрічі Т.Ґ.Ма-
сарика був присутній заступник голови Українського громадського
комітету Н.Григоріїв.52
Т.Ґ.Масарик «обходив усі організації, іскрізь вітали його окликом
«Наздар» (з чеської – «Вітаю»!, «Доброго здоров’я!» – авт.) ікорот-
кими промовами».53 Викладачі та студентство Української господар-
ської академії, слухачі матуральних курсів стояли перед готелем
«UK ále Jiřího», прикрашеного чехословацькими та українськими
прапорами.54 Коли підійшов президент, Український академічний
хор виконав чеський гімн «Kde domo můj» («Де батьківщина
моя»), який Т.Ґ.Масарик, зупинившись, уважно вислухав.55
Н. Григоріїв привітав президента від імені Українського Гро-
мадського Комітету «й подякував йому та в його особі всьому
чехословацькому народові та урядові» за допомогу українській емі-
ґрації, завдяки якій створено низку навчальних закладів. Т.Ґ.Ма-
сарику було відрекомендовано професуру істудентство УГА імату-
ральних курсів.56 Безпосередньо зпрезидентом спілкувалися члени
Президії УГА – І. Шовгенів, Б. Іваницький, Б. Мартос. Ректор
І.Шовгенів звернувся до Т.Ґ.Масарика зкороткою промовою,
уякій дякував «від імені школи за допомогу, апри тім вделікатній
48 [10, c. 116].
49 [6].
50 [10, c. 116].
51 [27, s. 419].
52 [14, c. 170].
53 [10 , c. 116].
54 [6; 14, c. 170].
55 [14, c. 171; 6].
56 [14, c. 171].
48
21. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 3, спр.1.
22. Шаповал, Микита. Культурне свято на вигнанні (З нагоди одкриття
Української Господарської Академії). Нова Україна. Прага, 1922. Ч.4–5.
30травня. С.1–3.
23. Шаповал, Микита. Щоденник від 22лютого 1919р. до 31грудня 1924р. Ічастина.
Упор. Інж. Сава Зеркаль. Ню Йорк, 1958. 157с.
24. Českoslo enská pomoc uské auk ajinské emig aci. P aha: Legiog a ie, 1924. 128s.
25. K a chuk,Oleksand . Kuzmine s,Na alia. The P esiden o Czechoslo akia Tomaš
Ga igue Masa yk and he Es ablishmen o he Uk ainian Academy o Economics.
Східноєвропейський вісник [Eas Eu opean His o ical Bulle in], 2022. 22. Р.91–102.
doi: 10.24919/2519-058X.22.253730.
26. Masa yk, Tomáš Ga igue. Ces a demok acie І. P aha: Ús a T. G. Masa yka, 2003.
440s.
27. Masa yk, Tomáš Ga igue. Ces a demok acie II. P aha: Ús a T. G. Masa yka, 2007.
574s.
28. Masa yk, Tomáš Ga igue. S ě o á e oluce. Za álky a e álce 1914–1918. P aha:
Masa yků ús a AVČR, 2005. 640s.
29. Opa , Ja osla . P ů odce ži o em adílem T. G. Masa yka. Česká o ázka če a adnes. P aha,
Ús a T.G.M. 2003. 536s.
30. Za o o na, Nadia. Schola s in Exile. The Uk ainian In ellec ual Wo ld inIn e wa
Czechoslo akia. To on o; Bu alo; London: Uni e si y o To on o p ess, 2020. 260p.

49
Українська господарська академія
вПодєбрадах (1922–1939):
мереживо людських доль
Ольга Зубко
Донецький національний університет ім.Василя Стуса
(м.Вінниця)
В статті здійснено розгляд діяльності Української Господарської акаде-
мії вПодєбрадах крізь призму історії повсякденності. Історія «малень-
ких людей» вабить не сухою біографічною довідкою як такою, атим
об’єктом, зяким може ідентифікувати себе кожна людина. Тобто, відо-
браженням відчуття реалій, відтворенням атмосфери подій, наявністю
ефекту співучасті, співпереживання. Вималювання цікавих візерунків
епохи 1920–1930-х рр. дозволяє зі свого боку відійти від аналізу абстрак-
тних процесів до аналізу конкретних ситуацій. До усього, історія «по-
всякденних героїв», на яких трималася УГА, зняла суперечність між
історією загалом іжиттям людей зокрема. Вона надала можливість
наскрізного бачення, вконтексті яких рівноправно з’єдналися водночас
івизначальні сфери, інепоказні сегменти людських історій.
Ключові слова: міжвоєнна Чехо-Словаччина, українська еміграція, інте-
лігенція, Інтербелум, повсякдення.
УДК 94(437:477) «1922–1939»
50
Uk ainian Husband y Academy
in Poděb ady (1922–1939):
Lace o Human Des inies
Olha Zubko
Vasyl’ S us Done sk Na ional Uni e si y (Vinny sia)
The a icle examines he ac i i ies o he Uk ainian Husband y Academy in
Poděb ady h ough he p ism o he his o y o e e yday li e – he his o y o «li le
people». The s o y o «li le people» is no ad y biog aphical e e ence as such,
bu an objec e e y pe son can iden i y wi h. Tha is, by e lec ing asense o
eali y, by ep oducing he a mosphe e o e en s, by he p esence o he e ec o
complici y, empa hy. D awing in e es ing pa e ns o he e a o he 1920s and
1930s allows one o mo e away om he analysis o abs ac p ocesses o he anal-
ysis o conc e e si ua ions. A e all, he his o y o he «li le people», on which
he UHA was based, emo ed he con adic ion be ween his o y in gene al and
people’sli es in pa icula . The a e o se en hund ed and eigh y-six Poděb ady
esiden s, he Uk ainian poli ical emig é eli e, du ing he In e bellum pe iod
o ganically combined he na ional, echnical and e e yday, di e si ying hem,
en iching hem, changing hem and, o cou se, lea ing hei ma k.
Keywo ds: in e wa Czechoslo akia, Uk ainian emig a ion, in elligen sia, In-
e bellum, e e yday li e.
51
Uk ajinská hospodářská akademie
Poděb adech (1922–1939):
ple i o lidských osudů
Olha Zubko
Doněcká ná odní uni e zi a Vasyla S use (Vinnycja)
S ole é ý očí činnos i Uk ajinské hospodářské akademie Poděb adech si při-
pomínáme p os řednic ím lidských osudů, edy díky lidem, známým iméně
známým aněkdy ineznámým, zn. p os řednic ím dějin každodenního ži o a.
Vkomunikaci, neus ále obno o aném kon ak u se u áří a zniká eali a, jejíž
klíčo ou složkou nejsou předmě y ap ocesy samy osobě, ale jejich lidský obsah.
Hodno y dané ěcem a z ahům oří nepře ži é plá no každodenní eali y.
Jedno li é p ky eali y ajejich ýznam zá isí na jejich nímání achápání
společnos í, skupinami ijedno li ci. Analýza eálií, ep oduko ání a mos é y
daného období acha ak e is ika konk é ních událos í umožňuje oži i základní
ak og a ické aži o opisné údaje a ymodelo a u či é zo ce každodenní exis-
ence uk ajinského emig an a.
Klíčo á slo a: mezi álečné Českoslo ensko, uk ajinská emig ace, Uk ajinská
hospodářská akademie Poděb adech, každodenní his o ie.
З нагоди сторіччя створення й діяльності Української Госпо-
дарської академії вПодєбрадах лунатиме чимало патріотичного
й схвального: «єдина українська висока політехнічна школа по інший
бік Збруча; видатний громадський ікультурний центр внайширшому
розумінні; соборноукраїнська установа, котра сприяла зміцненню ідеї
духовної соборності української нації».1 І це справді так. Проте, сто-
річчя УГА – це, не тільки патріотичне та схвальне, це, водночас,
мереживо сімсот вісімдесяти шести людських доль загально-зна-
них: наддніпрянців (як от Ольгерда Бочковського (1885–1939),
1 [14, арк. 18].
52
Сергія Тимошенка (1881–1950), Микити Шаповала (1882–1932)
й інших); галичан (Михайла Єреміїва (1889–1975), Нестора Ни-
жанківського (1893–1940)); кубанців (Василя Іваниса (1888–1974),
Кузьми Безкровного (1877–1937); знаних лише у колах вузьких
фахівців (наприклад, військових, філологічних) (Івана Калино-
вича (1893–1973), Євгенії Залевської (1898–1984)). Непростий час
інепрості умови змусили усіх цих «подєбрадців» свідомо, ача-
стіше несвідомо, поєднати взакордонному бутті національне та
повсякденне.
Поєднання національного та повсякденного відбувалося зура-
хуванням двох обставин: виходом на передні рубежі політичного
фронту людей розумової праці з нахилом до інтелектуальності
(спеціалізації уконкретній галузі, ділянці) та врахуванням доби
Інтербелуму. Після програшу національновизвольних змагань
1917–1920рр. уміжвоєнній Чехословаччині за підрахунками укра-
їнських дослідників опинилися близько 20000 осіб. У відсотково-
му відношенні: 55% селян, 13% робітників, 25% інтелігентів та
7% представників інших соціальних прошарків.2 А оскільки мова
йде про український еміграційний вищий навчальний заклад, то
вепіцентрі нашої уваги опиняється саме інтелігенція. 25% цього
українського еміграційного прошарку, всвою чергу, розподілялося
на той час на ідеологічну (ідейну) або патріотичну інтелігенцію,
військово-політичну та «отаманську». Ідеологічна або партійна
інтелігенція (так звані «свідомі українці», це професура УГА), хоча
й постала за часів Української Центральної Ради, сформувалася
остаточно за доби гетьманату Скоропадського, як його опозиція.
Військово-політична еліта (переважно професійне вояцтво-сту-
дентство) взяла початок знадр Українського національного союзу
за часів Директорії. Цей різновид виник через посилену мілітари-
зацію українського суспільства. Активні діячі антигетьманського
повстання, котрі до цього не відігравали значної політичної ролі,
постали, як конкуруюча елітарна група отаманів, які «самі себе зро-
били», на кшталт П.Болбочана, В.Оскілка, українських самостій-
ників. Із кінця 1918р. сформувалoся й «отаманське керівництво»
(виключно студентство). Воно проявило себе учотирьох формах:
«інтелігенція», що оформилася успівпраці із С.Петлюрою, січові
стрільці, офіцерство армії УНР та «еліта правого офіцерства».
2 [11, с.225].
53
Тоді як 1920–1930рр. вміжвоєнній ЧСР – це доба Міжбелуму
(Інтербелуму) – науково-технічного прогресу й культурної рево-
люції; періоду, коли вперше вісторії людства реально поліпшився
побут. У 1920-х чехословацьке суспільство, азним іподєбрадці,
знайомилися як зтехнічними відкриттями Першої світової вій-
ни: засобами гігієни, вологими серветками, паперовими носовими
хустинками, кварцевими лампами, чайними пакуночками, наруч-
ними годинниками, застібкамиблискавками, засобами для гоління
знержавіючої сталі, окулярами та майками; так ісуто першими
авторефрежираторами, електроенцефалографами, контактними
лінзами, бульдозерами, асфальтоукладачами, поліграфом, кінема-
тографом, телеграфом, банківськими й поштовими переказами.
У 1930-х міжвоєнна Чехсоловаччина почaла вже користуватися,
азчехами та словаками – й подєбрадці: електронними годинни-
ками, липкою стрічкою (скотчем), замороженими напівфабрика-
тами, електронними мікроскопами, радіотелескопами, аерогелем.
Тому Академія намагалася «розбудовувати» свій навчальний
процес зурахуванням як українських (майбутніх), так ісвітових
технічних запитів, враховуючи і той факт, що вікова категорія
українських вихідців – здебільшого чоловіки від 18-ти до 45-ти
років, котрі, незважаючи на усілякі перешкоди, прагли мати ви-
сокий соціальний статус як безпосередньо вЧехословаччині, так
івмайбутньому вУкраїні.
Подєбрадська академія мала три факультети: 1) агрономіч-
но-лісовий (з відділами агрономії та лісівництва); 2) інженерний
(з гідротехнічним та хіміко-технологічним відділами); 3) еконо-
мічно-кооперативний (з економічним, кооперативним та статис-
тичним відділами). Кожен зцих факультетів й «залишив» по собі
вагомий слід завдяки мереживу людських доль.
Інженерний факультет готував фахівців вцарині цукроваріння,
ферментаційної хімічної промисловості (гуральництва, бровар-
ства, виробництва дріжджів, оцту, вина, оброблення шкіри, техно-
логії туків (мінеральних добрив – О.З.), дерева), гідромеліорації,
атакож фахівців вгалузі переробки (зокрема, нафти й вугілля).
Для економіки Першої Чехословацької Республіки це було ваго-
мим й перспективним (проте, не забуваємо, що й для України такі
спеціалісти були потрібні вмайбутньому), бо ще з1924р. молода
демократична республіка починає активно розбудовувати власні
шосейні дороги (отже, постає питання бітумів), aоскільки швид-
кими темпами розвивається чехословацький літакопром та авто-

54
копром – то налагоджується випуск стійких, елегантних, надійних
іекономних «шкодовок» концерну «Škoda Au o» (із споживанням
бензину). У 1923–1936рр. найбільш популярними моделями серед
«шкодовок» були 4R, 6R, 422, 645, 860(усі перераховані моделі –
кабріолети) та Škoda Popula (різновид гоночних болідів, карет
швидкої допомоги та автівок комунальних служб). «Шкодовки»
були недешевим, але необхідним і модерним для свого часу за-
доволенням: вмоделях 655(вартість 55000крон) та 860(вартість
110000 – 120000 крон), стояв міцний на той час восьмициліндро-
вий двигун об’ємом 3,9л. Отож, маючи такий потужний автопарк,
міжвоєнна Чехо-Словаччина знайомиться в 1923 р. з першими
асфальтоукладачами. Це були моделі американської фірми Ba be
G eene, ісаме завдяки випробуванням цих складних лінійних до-
рожньо-будівельних машин при будівництві чехословацьких шосе,
американці удосконалюють свій витвір та патентують його офіцій-
но 20серпня 1932р.
Відгук подєбрадців на потребу в бітумах та бензині був мит-
тєвим. Питання дослідження бітумів й переробки нафти звугіл-
лям стали прерогативою кафедри хімічної технології. Ось тут ми
ізнайомимося здолею подєбрадця, учасника «празької поетичної
школи», інженерахіміка та інженератехнолога Леоніда Марковича
Мосендза (1897–1948), представника військової інтелігенції, ко-
лишнього старшини Армії УНР. Ще під час навчання вУГА Лео-
нід Маркович працював асистентом на кафедрі технічної фізики,
азгодом – хімічної технології. Проблема переробки нафти стала
темою його дипломної роботи під керівництвом професора Василя
Миколайовича Іваниса. Отримавши диплом інженера-технолога
він залишається в Академії вже як професорський стипендіат.
Ав1931р. устінах альма-матер здобуває звання доктора технічних
наук. Мосендза-інженера додатково характеризують такі епізоди:
1)досконало вивчив німецьку мову, оскільки вся фахова література
зпитань переробки нафти утой час була німецькою мовою; 2)ово-
лодів досконало й чеською мовою; у 1929р., зокрема, переклав
зчеської мови підручник Я.Форманека «Короткий нарис неор-
ганічної хімії»; 3)для монографії свого наукового керівника про
бітуми створив понад тисячі ілюстрацій; 4)один із його винаходів
закупила чеська та швейцарська фірми. Однак, сам талановитий
подєбрадець за чотири місяці до своє смерті з гіркотою писав
про власне життя улисті до свого приятеля Арсена Шумовського
(1887–1967) – інженера-механіка, спеціаліста уділянці будови ло-
55
комотивів ізварювання (розробника методу цілісного зварювання
металів без термічної обробки – О.З.): «Моя хемія була добра. Лише
я знеї покористав мало. Коли я р. 1931працював над дисертацією на
Техніці Чеській уБрні, малося на меті, що опісля поїду до Англії спеціа-
лізуватися на газовому ділі… Докторат зробив, але Академія луснула…
Потому я працював як інженер-будівник: проектував дороги, на кампанію
їздив на цукровари… Варто для того було робити докторат? Р. 1939до
1945в Державному Словацькому Винарському Інституті. Канцелярщи-
на ірутина. У Брні змене би були люди. Знаєте Ви, що таке «важка
вода»? За її відкриття Урей дістав Нобелеву премію (мається на увазі
вода, формула якої складається здвох атомів дейтерію та атома
оксигену; в1934р. Гарольд Урей (1983–1981) за відкриття дейте-
рію отримав Нобелівську премію зхімії – О.З.). Я про неї знав перед
Уреєм. А де було робити? Було ще декілька речей, от наприклад, тепер мо-
дерні силікони. Я пропонував професорові р.1930над ними попрацювати.
Але ці речі робляться лише влябораторії. Добра це річ, чиста, прецизна!
Одна така мікровага чого варта (а я вже забув як на ній важити!). Оте-
пер змене «він іхімік, іпоет – одним словом вінігрет»».3
На виклики чехословацького автопрому «подєбрадці» відпові-
ли також тим, що більшість зних стали учнями Українських Авто-
тракторних курсів (1924–1929) (до інженерів долучилися йстуден-
ти агрономічного факультету) – курсів зпідготовки водіїв різних
категорій, що були відкриті на базі Української Селянської спілки
вПразі (УСС) (1923–1931) за ініціативи голови УСС, волинського
кооператора Федора Сумневича. Валентин Іванович Сімʼянцев
(1899–1992) – військовий, сотник Армії УНР підрозділу «Чорні
запорожці», інженер-гідротехнік згадував (хоч із помилками –
О.З.) зцього приводу: «В якомусь році, мабуть 1927, створені були
при Академії авто-тракторні курси. Агрономам, місто хвостів волячих,
керівницею крутити навчитися траплялася можливість. В останній
війні кіннота сиділа по окопах. А на кінець війни прийшов на поле бою
танк. Навчитися трактора водити – поведете ітанк. Все ж хотілося
ще «не виписуватися зреєстру», хоч іговорилося про перековання меча
на плуг. Та все туга за мечем ще сильно жила. Записався ія до того курсу.
Курси були добре вивіновані всякими приладами ідопоміжним устатку-
ванням. Десь дістали наші такі гарні перекраяні мотори, що все, що там
всередині видно було – всі тельбухи. Вчилися зохотою. Трактором їдучи
про танк мріяли... Закінчивши той курс ісклавши іспит, я ще пішов по
3 [2, с.82].
56
вечерах довчатися до майстерні, де направляли авта. За те, що я працю-
вав вмайстерні, власник того підприємства довчив мене особовим автом
їздити…».4 За чотири роки функціонування курсів навчання тут
пройшло 300осіб. Популярність курсів була спричинена ще й прак-
тичним зиском: успішне їх закінчення преміювалося справжньою
шкіряною курткою, що зодного боку вирішувало питання одягу,
бо одяг уміжвоєнній ЧСР коштував дорого; азіншого – слугувало
моді, азнею іміджу й статусу (естетиці), бо в1920-х шкіряна куртка
була необхідною деталю одягу серед автогонщиків іавіаторів.
Інженери-подєбрадці спричинили ізміну гастрономічних впо-
добань чехів, навчивши їх споживати свіжі ягоди та овочі. Про-
фесор Василь Іванис (1888–1974) – інженер-технолог, економіст,
колишній Голова Кубанської Народної Республіки й останній Чет-
вертий Військовий Отаман згадував: «Біля лябораторії (позаду) був
пустир зкількома деревами, що його також винаймала Академія. Цю
площу здебільшого обробляли, поділивши на грядки, професори-хіміки,
які садили: цибулю, часник, огірки, помідори. Вони навіть змагалися
укого виросте це краще ідобивалися до 70помідор на 1кущі. Тоді чехи не
вживали сирих, дозрілих помідорів ікосо дивилися на українців, які спо-
живали «червоний бурʼян». Їли емігранти першими й кавуни зУгорщини
та Закарпаття…».5
У подєбрадських лабораторіях хіміків і технологів до усього
завжди був спирт, який івживався для власних потреб, івикористо-
вувався для медичних. Ми не акцентуємо уваги на тому, що україн-
ський міжвоєнний еміграційний осередок страждав на таку девіа-
цію як пияцтво, бо ж пива та сливовиці (чеського самогону – О.З.)
було вдосталь. Для українців бажаною залишалася все жвласна
дешева «горілка». За згадками того ж Сімʼянцева «чвертка спирту
та трохи лушпиння цитрини».6 Тоді як для дезінфекції людей, та
ще й дезінфекції домашніх тварин використовувався чистий спирт
(оскільки чехословацька влада ретельно стежила за санітарно-епі-
демологічним станом україні, то найпоширенішою домашньою
тваринкою серед усіх наявних був кіт, як гарантія відсутності ми-
шей іщурів. – О.З.). Антон Іокінфович Білинський (1897-після
1945), «білорус на службі УНР», хорунжий 4-ї Київської дивізії
пригадував випадок, коли священику УАПЦ Григорію Мельнику
(1893–після 1939), душпастирю подєбрадців (Подєбрадський пра-
4 [10, с.171].
5 [4, с.33].
6 [10, с.80].
57
вославний осередок імені святих Кирила та Мефодія нараховував
182 студенти та 51 викладача Господарської академії. – О. З.),
довелося оперувати кота та як результати цієї операції душпас-
тир використовував в боротьбі із пияцтвом: «Оперувати котика
треба було терміново. Але ж як? Це ж не кролик, тут кігті, зуби. Ось
панотець івирішив застосувати загальний наркоз. Поклав пухнастика
спиною собі на коліна івлив внього, незважаючи на опір, гарну порцію
горілки. Потримав трохи, опустив на підлогу. Тварину добряче хитало,
але загальний наркоз пішов на користь: агресивності нуль, муркотить
собі. Очі, правда, врізні боки дивляться, але то вже дрібниці. Операцію
провести це не завадило: був розкритий пухир, вибрана столова ложка
гною, ретельно вичищена рана, покладена лікарська мазь... Кіт вижив
іодужав. Але, на жаль, став повним ідіотом. Не знаю, що цьому поспри-
яло: хвороба, операція, горілка чи вроджена котяча схильність. Однак
складалося враження, що кіт, що не день, то дурнішав. Він не тільки не
навчився ловити мишей, ай неймовірно їх боявся. Одного разу господар
кота та душпастир, не витримавши, вирішили наочно показати негід-
нику, що миша – це безпечно ідуже смачно. Мишу впіймали живу, під
банку змонеткою. Прив’язали її за хвоста на ниточку. А кота загнали
укут, щоб заздалегідь не утік. Тоді ж Панотець став похитувати не-
щасною мишею вкота перед носом. Миші, напевно, було страшно, але
той жах, який читався вкотячих очах, зашкалював усі межі. Сидячи на
задніх лапах, пухнаста істота спиною стиснулася вкуток іперелякано
стежила як перед її очима розгойдується якась звірюка. Кульмінаційним
моментам стала мишача витівка: вигнувшись, вона потягнулася до кота
і…вкусила його за носа. Отетеріли всі, акіт зкриком вирвався зкутка,
прослизнув повз людські ноги та драпонув на вулицю…».7
Не відставали від інженерів та агрономів й економісти-по-
дєбрадці. На економічному факультеті УГА готували фахівців із
кооперації, комерційної діяльності, місцевих урядовців, консуль-
ських службовців й торгівельних представників, ізрозуміло, фа-
хівців банківської справи. Тому уфокусі уваги останніх опинилася
фотоапаратура й банківські (грошові) перекази.
У 1920–1930-х найбільшою популярністю вміжвоєнній Чехосло-
ваччині користувался стереоскопічна фотокамера Compu німець-
кої фірми «F.Dekel» (1912–1952). Подєбрадці-економісти, азними
й агрономи, орендували такі фотокамери «за 25 гелерів вдень» під
час практик. Щодо ж банківських переказів, то піонером у цій
7 [3, с.240].
64
„Ka e ynosla ský oddíl“
„Poděb adského pluku“
Uk ajinské hospodářské akademie
Jana Tymošenko
Dněp ope o ské ná odní his o ické muzeum D. I. Ja o nyckého
Ná odní muzeum České epubliky
S udie je ěno ána osobnos em uk ajinské emig ace – pedagogům as uden ům
Uk ajinské hospodářské akademie Poděb adech, k eří byli odáky zKa e yno-
sla ské gubne nie (nyní se jedná oúzemí Dněp ope o ské, Zápo ožské, Doněcké
ačás ečně Luhanské oblas і) nebo jejichž ži o byl s ím o egionem nějakým
způsobem spojen. Téma ak ualizuje důleži ou kapi olu zdějin uk ajinského ná-
odního hnu í ím, že poukazuje ina osobnos i z ýchodu Uk ajiny, a o scílem
upozo ni na kon o e zní éma a sou isející shis o ií ýchodních oblas í Uk aji-
ny a y á i uské mý y oabsenci uk ajinské iden i y  ěch o egionech. Účelem
s udie je na základě dos upných p amenů ymezi ok uh „ka e ynosla ských“
osobnos í, nas íni sou islos i sbý alým ka e ynosla ským egionem, upřesni
jejich působení UHA ap o és k an i a i ní analýzu lek o ů aabsol en ů
UHA zKa e ynosla ské gube nie. Článek je zá o eň příspě kem kes udiu lokál-
ních dějin adoplňuje dosa adní ži o opisné s udie omálo známé in o mace ze
ži o a ěch o osob emig aci. Pokusy oanalýzu egionálního ae nického pů odu
pedagogických p aco níků as uden ů akademie byly činěny již e ázi ak i ní
činnos i UHA jejích jubilejních edicích a publikacích absol en ů akademie.
Ta o p áce šak dobo ý ma e iál zpřesňuje аsnaží se o ěři zení obje ující se
publikacích UHA, že ýznamná čás pedagogického sbo u akademie pocházela
z ýchodní čás i Uk ajiny (na počá ku 20. s ole í se jednalo oKa e ynosla skou
aCha ko skou gube nii). Jak ýzkum odhalil, ok uh lek o ů, k eří pocházeli
zKa e ynosla ské gube nie, je malý, ale zmíněné osobnos i pa řily kzaklada-
elům UHA a yučo aly přední obo y. Mezi s uden y UHA bylo aké u či é
p ocen o osob pů odem z oho o egionu, ě šinou bý alých ojáků uk ajinských
ozb ojených sil, znichž se později ek u o ali s ě o ě p oslulí ědci.
Klíčo á slo a: Českoslo ensko, Ka e ynosla ská gube nie, Uk ajinská hospo-
dářská akademie (UHA) Poděb adech, uk ajinská emig ace Českoslo ensku.

65
Перша політехнічна вища школа української еміграції початку
ХХ ст. – Українська господарська академія в Подєбрадах об’єд-
нала «активних діячів – керівників національного руху, взагалі громад-
ських діячів, бувших службовців українських національних урядів, молодь,
старшину ікозаків української армії» та стала на певний час опорою
українства за межами України.1
У друкованих виданнях самої УГА та здійснених пізніше її ви-
пускниками, неодноразово зазначалось, що вбільшості своїй ака-
демія була організована діячами – вихідцями з Центральної та
Східної України, які до еміграції переважно були будівничими
української державності 1917–1920 рр., здійснили значний вне-
сок у розвиток української науки та культури або брали участь
у боротьбі проти московської навали в лавах Армії Української
Народної Республіки. Академія стала дійсно дієвим «Подєбрад-
ським полком» української еміграції вїхній боротьбі за збережен-
ня української ідентичності. «Так, невдачі й катастрофа визвольної
боротьби не припинили нашої праці для батьківщини, – бо й на еміграції
ми змогли провадити ту працю, що її остаточною метою є наше націо-
нальне відродження, аконечним виявленням буде державна незалежність
України. В інших формах, але завданнями все ту саму працю українського
визволення ми провадимо ітут».2
Дана розвідка присвячена тим особистостям, які походили
зоднієї знайбільших губерній на східних землях України – Ка-
теринославської губернії, мали певну діяльність вцьому регіоні,
громадські та культурні зв’язки тощо. Актуальність теми визна-
чається важливістю досліджень та популяризації українського на-
ціонального руху та його діячів зі сходу України для висвітлення
контроверсійних питань, пов’язаних зісторією східних областей
України, спростування російських міфів про відсутність вцих регі-
онах українства, прибічників боротьби за незалежність України за
часів Російської імперії та під час визвольних змагань 1917–1921рр.
Назва «катеринославський загін» є доволі умовною. Звичайно,
більшість з постатей неможливо класифікувати приналежністю
до одного географічного регіону, оскільки впродовж життя вони
жили й працювали вдекількох регіонах України, авперіод емі-
грації – вдекількох країнах. Деякі зних зробили значний внесок
всуспільно-політичне, наукове та культурне життя Катеринослав-
1 Див. [8, с. 4].
2 [5, с. 3].
66
ського регіону, аінших зКатеринославщиною пов’язували лише
деякі сторінки йепізоди їхніх біографій.
Метою дослідження не є докладно висвітлити біографічні відо-
мості цих особистостей, авизначити їх коло на підставі доступних
джерел, вцілому окреслити зв’язок із Катеринославським регіоном
та діяльність вУГА. А також провести кількісний аналіз викладачів
та абсольвентів (випускників) УГА зКатеринославської губернії.
Дослідження висвітлює окремі сторінки національної історії,
що стосуються діяльності визначного навчального закладу україн-
ської еміграції – УГА, дає розуміння вкількісному аспекті частки
вихідців зі східної частини України відносно до числа всіх викла-
дачів та студентів, атакож представляє інтерес вгалузі історичної
персоналістики та локальної історії, доповнюючи існуючі біогра-
фічні дослідження маловідомим періодом побутування цих осіб
веміграції.
Джерельною базою дослідження є, передусім, видання УГА та
архів цієї установи (у тому числі в опрацюваннях сучасних до-
слідників). З метою макмаксимально цілісного розкриття теми,
зокрема виокремлення заданого кола осіб, використано методи
аналізу та синтезу, географічний та біографічний, атакож кількіс-
но-статистичний метод задля проведення аналізу вихідців зКате-
ринославщини.
Відзначившись активністю вже вперші роки свого існування,
УГА здійснила ряд публіцистичних видань про свою діяльність
(видання 1923, 1927, 1928, 1931, 1932рр.), атакож їй присвячені
видання Товариства абсольвентів УГА та його правонаступників
уНью-Йорку в1959, 1962, 1972рр. про українську еміграцію і, зо-
крема, УГА. Ці роботи єцінним джерелом інформації власне від
організаторів та студентів закладу.3
У фонді УГА, який зберігається вЦентральному державному
архіві вищих органів влади та управління України (фонд 3795 ЦДА-
ВО України) містяться особисті справи, спогади й творчі роботи
студентів та абітурієнтів УГА. Вони опрацьовані в тритомному
науково-довідковому виданні «Енциклопедія визвольної боротьби
«Подєбрадський полк» Армії УНР».4 Вже упершому популяри-
заторському виданні УГА 1923р. зазначалось, що академія була
заснована усупереч існуючим серед емігрантської спільноти сум-
3 [8; 9; 10; 11; 12; 13].
4 [1; 2; 3].
67
нівам щодо наявності вукраїнської еміграції ресурсів, передусім
достатньої кількості професорського складу, для реалізації такої
складної задачі. Тому вцьому контексті є цікавим, хто зкатери-
нославців долучився до важливої справи організації УГА та забез-
печення її функціонування?
Спроби проаналізувати регіональне та етнічне походження
педагогічного персоналу академії, який складався із професорів,
доцентів, лекторів та інших допоміжних наукових ітехнічних сил,
здійснювалися вже на етапі активної роботи УГА вїї ювілейних
виданнях та увиданнях абсольвентів академії.
В них зазначалось, що протягом перших 10-ти років існування
УГА при її 59-ти кафедрах працювало всього 118 осіб педагогічного
складу, утому числі 97українців (з них зі Східної України – 81,
Кубані – 8, Західної України – 8). А також містилась інформація,
що «з українських професорів УГА найбільше було зНаддніпрян-
щини, значно менше зГаличини йКубані».5 Тобто наведені цифри
підтверджують, що значна частина педагогічного складу академії
походила зі східної частини сучасної України.
Згідно зГубернським адміністративним устроєм на території
України у1920рр. тільки дві губернії вважалися територією Східної
України – Харківська та Катеринославська; остання складалась із
8-ми повітів. Зараз територія Катеринославської губернії розділе-
на між Дніпропетровською, Донецькою, Запорізькою та частково
Луганською областями.
Досліджуючи списки викладачів УГА, наведені врізних видан-
нях академії, можемо скласти перелік осіб, які мали біографічний
зв’язок із Катеринославщиною: народились на території губернії,
здобували там освіту, жили, працювали, здійснювали політичну,
громадську, культурну, освітню діяльність тощо.
Як зазначається в джерелах: «Ініціатива заснування україн-
ської високої технічно-господарської школи на eмiгpaції належить
Українському Громадському Комітетові вПразі, на чолі якого був
видатний громадський й політичний діяч, колишній міністр пошт
та телеграфів іколишній міністр хліборобства УНР Микита Юхи-
мович Шаповал» (1882–1932)6 – український політик ігромадський
діяч, публіцист, соціолог, видавець, за фахом лісівник. Народився
вБахмутському повіті Катеринославської губернії (зараз – Доне-
5 [12, с. 38].
6 [12, с. 14].
68
цька область). Займав ряд високих посад при Директорії вуряді
В.Винниченка, але через незгоду зполітичною лінією вийшов зі
складу уряду. З 1919р. М.Шаповал перебував веміграції, спочат-
ку вБудапешті, потім з1920-гор. вПразі. Він став організатором
ідиректором ряду навчальних закладів Праги: Українського соці-
ологічного інституту, завідував відділами соціології та політики
українських вищих шкіл, Українського високого педагогічного
інституту ім.М.Драгоманова. ВУГА не викладав. Помер та похо-
ваний ум.Ржевнице (Чеська Республіка).7
З Бахмутського повіту Катеринославської губернії (зараз – Доне-
цька область) походив іОлександр Корнійович Мицюк (1883–1943) –
український юрист, економіст ісоціолог, громадський діяч, один
із засновників Української партії соціалістів-революціонерів, куди
входив і М. Шаповал. За Директорії був міністром внутрішніх
справ. Емігрував до Чехо-Словаччини у1920-мур., активно долу-
чився до українського громадського руху, член Українського гро-
мадського комітету вЧехословаччині, займався наукою та просвіт-
ництвом. З1922р. – професор УГА, викладав політичну економіку,
декан економічно-кооперативного факультету. Дійсний член Нау-
кового товариства ім. Шевченка, професор правничого факультету
Українського вільного університету вПразі, у1938–1941рр. – його
ректор.8
М.Шаповал та О.Мицюк входили до складу спеціальної Ор-
ганізаційної Комісії, яка, власне, й займалася всіма підготовчими
справами заснування та забезпечення діяльності УГА.9
Відомий в Катеринославі історик церкви, громадський та
культурний діяч Василь Олексійович Біднов (1874–1935) народився
вс.Широке Херсонської губернії (з 1919р. – це Катеринослав-
ська губернія, зараз – Дніпропетровська область). Від 1903р. жив
іпрацював ум.Катеринославі, викладав удуховній семінарії, пра-
цював вученій архівній комісії, досліджував українську старови-
ну й керував товариством «Просвіта». З кінця 1920р. перебував
веміграції, один із фундаторів та ректор першого еміграційного
Українського народного університету вЛанцуті – таборі для ін-
тернованих. З 1922 по 1928рр. жив іпрацював уЧехословаччині.
У Празі долучився до активного наукового та громадського життя:
професор історії української церкви Українського вільного універ-
7 [12, с. 69–72].
8 [12, с. 41, 57–60].
9 [12, с. 102–108].
69
ситету, Українського педагогічного інституту, один із ініціаторів
заснування Українського історико-філологічного товариства та
Музею визвольної боротьби України. У 1922–28рр. – професор УГА
(викладав історію України, з1928р. знаходився убезстроковій від-
пустці). З 1928р. жив уПольщі, професор історії церкви та літургії
Варшавського університету. Помер та похований ум.Варшава.10
Діяльність відомого культурного та освітнього діяча, пись-
менника, перекладача, книговидавця, педагога Івана Михайлови-
ча Труби (1878–1950) тривалий час була безпосередньо пов’язана
зм. Катеринославом та губернією, хоча він народився вм.Гомель
(Білорусь). УКатеринославі він жив з1907р., викладав фізику та
математику вжіночій гімназії П.Іоффе, Комерційному училищі,
працював інженером на Катерининській залізниці. Активний член
товариства «Катеринославська Просвіта», один із фундаторів та
почесний член її філії вМануйлівці. З 1917р. – активіст україн-
ського революційного руху, Комісар народної освіти Катеринос-
лавської губернії, брав участь в організації Катеринославського
університету. Емігрував у1919р., з1922р. жив уПразі. В УГА читав
лекції зматематики на інженерному факультеті, лектор зпредме-
тів «деталі машин» і«міцність матеріалів». До 1930р. працював
відповідальним інженером-конструктором на заводах «Шкода»
ум.Пльзень. У 1933 р. захистив дисертацію, одержав ступінь док-
тора технічних наук. Помер ікремований ум.Пльзень (Чеська
Республіка).11
На Катеринославщині, вм.Павлоград (зараз – Дніпропетров-
ська обл.), народився Михайло Костянтинович Міткович (Митко-
вич) (1888–1961) – військовий, інженер, науковець. З 1918р. був
командиром 8-ої автомобільної роти Катеринославського коша
Армії УНР, технічним референтом інженерного управління 3-ої
Залізної дивізії Армії УНР. З кінця 1920р. веміграції. Навчався
вУГА (1922–1926рр.), стипендіат УГА (1927 та 1928рр.), асистент,
з1928р. – лектор при кафедрі лісового та інженерного будівниц-
тва, член Спілки професорів УГА. Помер іпохований (урна зпра-
хом) вм.Градець-Кралове (Чеська Республіка).12
Певний час жили та працювали вм.Катеринославі та губернії на-
ступні викладачі УГА: Максим Антонович Славинський (1868–1945) –
український громадсько-політичний діяч, поет, перекладач, ди-
10 [6; 7, с. 27–28].
11 [14, с. 445–453; 12, с. 45].
12 [3, с. 415].

70
пломат, публіцист, редактор. Народився на Київщині. Після за-
кінчення юридичного та історико-філологічного факультету Київ-
ського університету жив уКатеринославі (1895–1897рр.), редагував
газету «Придніпровський край», брав участь усуспільно-політич-
ному житті міста. Член Української радикально-демократичної
партії, співзасновник Української національної ради вПетрогра-
ді (1917р.). Деякий час у1918р. був міністром праці. У 1919р.
очолював дипломатичну місію Української Народної Республіки
вм.Прага, залишився веміграції. Працював на посаді професо-
ра новітньої історії вУГА (до 1932р.). Автор популярного курсу
лекцій зісторії України (видання УГА). У 1945р. заарештований
радянськими спецслужбами вПразі, вивезений до Києва. Помер
уЛук’янівській в’язниці, місце поховання невідоме.13
Ісаак Прохорович Мазепа (1884–1952) – громадський, політичний
й державний діяч, публіцист, природознавець. Народився вЧер-
нігівській губернії. Після 1910р. жив іпрацював уКатериносла-
ві чиновником губернської управи. Активний член Української
соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). У 1918 р. був
призначений тимчасовим губернатором (губернським комісаром)
УНР в Катеринославській губернії, став організатором вільного
козацтва краю. Обіймав ряд міністерських посад вуряді УНР. Від
1921р. веміграції, з1923р. уЧехословаччині. Бібліотекар, доцент,
згодом – професор УГА, читав лекції зботаніки, луківництво та
болотознавство. Також викладав вУкраїнському соціологічному
інституті вПразі, Українському технічно-господарчому інституті
(Німеччина). Один із фундаторів Української національної ради
веміграції (1948р.) та Української соціалістичної партії (1950р.),
голова уряду УНР веміграції (1948–1952рр.). Помер та похований
вАугсбурзі.14
Сергій Данилович Комарецький (1881–1952) – хімік, громадський
та культурний діяч. Народився вПолтавській губернії. З 1909-го
р. жив іпрацював уКатеринославі, викладав у2-й комерційній
школі та інших середніх навчальних закладах, з1914р. – лектор
уКатеринославському Гірничому інституті (зараз – Національний
технічний університет «Дніпровська політехніка»). Емігрував до
Чехо-Словаччини, де в 1922–1935 рр. працював в УГА, обіймав
посади доцента, професора, завідувача кафедрою аналітичної хі-
13 [7, с. 207–208; 12, с. 41].
14 [12, с. 43].
71
мії, декана інженерного факультету (з 1924р.), входив до складу
фінансово-господарської комісії УГА; організатор матуральних
курсів при УГА.15 У 1935–1945 рр. працював у правонаступнику
УГА – Українському технічно-господарському інституті (УТГІ),
обіймав посаду декана інженерного факультету (1935–1945 рр.),
директора (1941–1945 рр.). Пізніше брав участь увідновленні УТГІ
вНімеччині (у м.Реґенсбурзі та Мюнхені), керував інженерним
факультетом. Помер іпохований угромаді Гаар (р-н Мюнхена,
Федеративна Республіка Німеччина).16
Серед викладачів УГА другої генерації (отримали освіту вУГА)
був народжений на Катеринославщині (с.Майорське, Маріуполь-
ського повіту, зараз – Донецька обл.) Олександр? Зибенко (1893–1960)
– агроном, інженер, ко-оператор, боєць Армії УНР, активний гро-
мадський діяч. За Центральної Ради був повітовим комісаром
вм.Сквира (Київщина), за Директорії працював уміністерстві хлі-
боробства. З 1922р. веміграції вЧехословаччині. У 1923–1927рр.
– навчався вУГА, був асистентом при кафедрі ботаніки та бакте-
ріології, залишений для подальшої праці вакадемії. У 1928р. по-
вернувся вУкраїну, працював ревізором Ревізійного Союзу Укра-
їнських Кооператорів на Волині. З окупацією Західної України
більшовиками у 1939 р. виїхав до Польщі, потім повернувся до
Львова, але під час другої окупації більшовиками у1944р. емігрував
до Німеччини, потім до Австралії. Помер іпохований вАвстралії.17
Деякі доволі епізодичні біографічні зв’язки зКатеринославщи-
ною мали ще декілька викладачів УГА. Так Іван Васильович Івасюк
(1879–1933) – український економіст, громадсько-політичний діяч
Кубані, міністр фінансів Кубані, вчителював у1900рр. на Катери-
нославщині. Зпоч. 1920рр. веміграції. В УГА з1922р. викладав
економіку, автор низки праць зекономіки, кооперації та банків-
ської справи (видавництво УГА), керував Кредитовим товариством
при академії. Помер іпохований ум.Подєбради.18
Іполит Ольгерд Бочковський (1885–1939) – український соціолог,
політолог іетнолог, один із провідних європейських фахівців зте-
орії нації та національних відносин першоїпол. ХХст.; педагог,
публіцист ігромадський діяч. Народився на Херсонщині, дитин-
ство провів ум.Катеринославі. Із 1905р. веміграції, з1906р. жив
15 [12, с. 110].
16 [12, с. 40].
17 [3, с. 450–451].
18 [12, с. 44, 114].
72
уПразі, навчався уКарловому університеті, 1919–1922рр. – секре-
тар Дипломатичної місії УНР уПразі. Від 1924р. – доцент, згодом
професор соціології в УГА, викладав соціологію та націологію
вУкраїнському вільному університеті вПразі. Помер іпохований
уПразі.19
Сумні сторінки біографії пов’язують зм.Катеринославом Софію
Федорівну Русову (1856–1940) – педагогиню, визначну діячку вгалузі
національного дошкільного виховання, письменницю, літерату-
рознавицю, одну зпіонерок українського фемінізму. Походила із
Чернігівської губернії. За зв’язки зросійськими революційними
колами була ув’язнена в м. Катеринославі на 13 місяців. Після
виходу зв’язниці С.Русова декілька місяців прожила вм.Верх-
ньодніпровськ (сучасна Дніпропетровська область). Деякі зїї пе-
дагогічних робіт вийшли друком вУкраїнському Видавництві Єв-
гена Вирового вКатеринославі. На Чехословаччині С.Русова вела
активну громадську та педагогічну діяльність, заснувала перший
український сиротинець вм.Горні Черношице, який пізніше був
перенесений до м.Подєбради. В УГА від 1922р. викладала фран-
цузьку мову. Професорка педагогіки Українського високого педа-
гогічного інституту ім. Драгоманова. Померла іпохована вПразі.20
Це все коло організаторів та лекторів УГА, які мають біографіч-
ний зв’язок із Катеринославською губернією, але не виключено, що
окремі сторінки біографії узазначеному регіоні мають ідеякі інші
викладачі академії.
Щодо студентського та слухацького складу академії відомо, що
за весь час існування (1922–1935) вній навчалися 786студентів, які
походили зрізних регіонів України. Закінчили навчання істали
дипломованими фахівцями згідно списку абсольвентів – 559осіб.
Треба зазначити, що вже вперших популяризаторських виданнях
УГА, врозділах, присвячених студентам, автори намагались про-
аналізувати студентську громаду за походженням, як етнічним,
так ітериторіальним, атакож вказували, зяких країн прибували
абітурієнти для вступу.21 Так було зазначено, що вакадемії вчились
студенти зГаличини, Волині, Підляшшя, Кубані; студенти зінших
регіонів зазначались як з«Великої України». В жодному виданні не
виокремлювалась кількість студентів зКатеринославської губернії.
19 [12, с. 31–32].
20 [12, с. 45].
21 [11, с. 27].
73
Інформація про походження студентів міститься вїхніх осо-
бових справах, які вбільшості зберігаються вЦентральному дер-
жавному архіві вищих органів влади та управління України (фонд
3795 ЦДАВО України), на їх основі є можливість окреслити коло
студентів та слухачів УГА, які походили зКатеринославщини.
У виданні 1959р., присвяченому діяльності УГА подано список
абсольвентів (випускників), які протягом існування УГА (1922–
1935рр.) закінчили повний курс й отримали спеціальність інжене-
ра. У списку зазначено прізвище та ім’я, дата й місце народження
та рік закінчення УГА.22 На його основі маємо список тих, хто
всвоїй особовій справі зазначив регіон походження «Катеринос-
лавська губернія».
Агрономічний Відділ зі званням інженера-агронома закінчили
11людей із загальної кількості 125 осіб:
Безручко Левко (18червня 1897р.н., х.Новохатський, Катерино-
славська губ., зараз – Донецька обл.), 1927р.
Білоус Микола (24грудня 1899 р.н., с.Більманки, Катеринослав-
ська губ., зараз – Запорізька обл.), 1927р.23
Вергун Кузьма (31жовтня 1896 р.н., с.Саксагань, Катеринослав-
ська губ., зараз – Дніпропетровська обл.), 1928р.
Гордієнко Гаврило (6квітня 1902р.н., м.Запоріжжя, Катерино-
славська губ., зараз – Запорізька обл.), 1928р.24
Зибенко Олександр (12листопада 1893р.н., Майорське, Катери-
нославська губ., зараз – Донецька обл.), 1927р.25
Константинів Юрій (1листопада 1888р. н., с.Чердакли, Катери-
нославська губ., зараз – Донецька обл.), 1927р.26
Кошель Олександр (18травня 1899р.н., Запоріжжя, Катерино-
славська губ., зараз – Запорізька обл.), 1928р.27
Краснокутський Тимофій (21лютого 1901р.н., с.Успенівка, Кате-
ринославська губ., зараз – Запорізька обл.), 1927р.28
Приходько Петро (16грудня 1896р.н., м.Запоріжжя, Катерино-
славська губ., зараз – Запорізька обл.), 1929р.29
22 [4, с. 141–158; 12, с. 90–102].
23 [1, с. 70–71].
24 [1, с. 162–163].
25 [3, с. 442; 450–451].
26 [1, с. 350–351].
27 [1, с. 372–373].
28 [2, с. 26–27].
29 [2, с. 303–304].
80
Uk ajinská kul u a každodenním ži o ě
s uden ů Uk ajinské hospodařské
akademie Poděb adech
jako ak o zacho ání ná odní iden i y
Hanna Ka as
Příka pa ská ná odní uni e zi a Vasyla S e anyka
Mladá Českoslo enská epublika (ČSR) e 20. le ech pohos inně přijala nucenou
maso ou emig aci Uk ajinců, k e á byla de e mino ána společensko-his o ický-
mi okolnos mi. Vláda p eziden a T. G. Masa yka inančně podpořila uk ajinské
zdělá ací ins i uce, což slouží jako příklad ládám dnešního s ě a, kdy jsou
důsledku usko-uk ajinské álky miliony Uk ajinců opě nuceny opus i s ou
odnou zemi. Cílem s udie je zdů azni ýznam uk ajinské kul u y ži o ě s u-
den ů Uk ajinské hospodářské akademie Poděb adech e 20. le ech 20. s ole í
jako ak o u zacho ání ná odní iden i y. Pop é je en o p oblém zkoumán jako
komplexní enomén uk ajinské kul u y podmínkách emig ace e yšší zdělá-
ací ins i uci neuměleckého smě u na základě málo p ozkoumaného p amenného
ma e iálu a chi ů Uk ajiny aČeské epubliky. Výzkum ukazuje, že neje ek i nější
byl sbo o ý zpě . Vp ůběhu dese i le ep ezen o al s uden ský sbo akademie
uk ajinskou sbo o ou kul u u nejen mezi emig an y, ale i na meziná odní
ú o ni. Hudební umění oz íjeli bandu is é ičleno é smyčco ého o ches u.
Repe oá složený zděl uk ajinských sklada elů alido ých písní byl základem
zacho ání ná odní iden i y s uden ů akademie.
Klíčo á slo a: uk ajinš í s uden i, uk ajinská ná odní kul u a, pě ecký sbo ,
hudební umění, ná odní iden i a, Uk ajinská hospodářská akademie Podě-
b adech.
У силу об’єктивних суспільно-політичних умов (поразка національ-
но-визвольної боротьби, окупація України більшовиками, насильна
передача Галичини Польщі) значна частина українців опинила-
ся веміграції, зокрема вЧехо-Словацькій Республіці (ЧСР). То-
дішньою владою країни на чолі зТ. Ґ. Масариком були створені

81
сприятливі умови не тільки для життя, айдля освіти українських
іммігрантів. У міжвоєнне десятиліття вЧСР були створені укра-
їнські освітні інституції, які мали вагоме значення не тільки для
іммігрантів, ай для країни, яка так гостинно прийняла їх.
Однією зних була Українська Господарська Академія вПодєбра-
дах біля Праги, яку фактично було засновано 22квітня 1922р., хоч
статут формально був затверджений 16травня 1922р. Ця політех-
нічна інституція як вища школа мала на меті підготовку фахівців
різних галузей промислового та господарського профілю. У §1 цьо-
го статуту читаємо: «Українська Господарська Академія […] є приватна
висока школа, яка має своїм завданням підготовляти своїх слухачів до
самостійної господарської та технічної праці, дослідної, творчої, про-
ектної, організаційної, виконавчої та адміністративної увсіх галузях
аґрономії, лісівництва, технолоґії, межової справи, гідротехніки, еконо-
міки, статистики та кооперації. Академія має підпирати науковими
дослідами та мистецькою працею1 розвиток наук та умінь ідбати про
техничний сільськогосподарський та промисловий поступ Українського
народу та цілого людства».2 Тобто, вже устатуті цього навчального
закладу підкреслювалася вагомість мистецтва уйого діяльності.
Про значення створення цієї освітньої інституції так писав
інженер гідротехніки, випускник УГА Євген Маланюк: «Бо Націо-
нальна Політехніка уПодєбрадах була не лише нормальною Політехні-
кою – була вона Академією інедарма носила ім’я, зв’язане зпраґрунтом
нашої ізагально-европейської культури (антикою) та безпосередньо зв’я-
зане звисокою традицією Академії Київської, Академії Петра Могили та
Івана Мазепи. Подєбрадська Академія була перш за все лябораторією,
де культивувався тип Новітнього Українця, Українця, що систематич-
ною творчою працею, зодного боку – ліквідував усобі психо-історичні
щеpбини, аздругого – культивував свій національний розвиток можливо
якнайприродніше іякнайширше, розуміється, наскільки це було можливе
на чужині».3
Мета статті – висвітлити питання української культури вжит-
тєдіяльності студентів Української Господарської Академії вПо-
дєбрадах як фактору збереження національної ідентичності. Куль-
турне життя студентів УГА вПодєбрадах представлене музичним,
театральним і хореографічним видами мистецтва. Джерельним
матеріалом для дослідження слугували спогади студентів іучас-
1 Виділення жирним шрифтом – наше.
2 [11, с. 138].
3 Там само.
82
ників культурного життя вПодєбрадах, які залишили – Г.Божок,4
М.Єреміїв,5 Є.Маланюк,6 Д.Петрівський,7 І.Шох,8 праці культуро-
логів та мистецтвознавців (С.Наріжний,9 В.Дутчак,10 Г.Карась,11)
, архівні документи12 та періодика.13
Музична культура найбільш яскраво представлена хоровим ви-
конавством. Хор, який був створений зпочатку існування закладу,
займав важливе місце укультурному житті студентства УГА. Про
історію створення та діяльності його написав інженер-економіст,
випускник УГА (1929рік) Данило Петрівський (1889р.н., Пол-
тавщина), який із-за занятості навчанням не співав ухорі, однак
допомагав диригентам уроботі зхоровими партіями.14 Тобто, він
добровільно виконував обов’язки хормейстера-репетитора. Д.Пе-
трівський зафіксував, що саме на початку вересня 1922р. було ство-
рено чоловічий хор УГА, який об’єднав понад п’ятдесят студентів.
Д. Петрівському було зроблено пропозицію очолити колектив,
однак, зважаючи на бажання успішно скласти матуральні курси,
він відхилив її, подякувавши за довіру.
Першим диригентом хору був слухач матуральних курсів Іван
Щерблюк (1922–1923), який стабілізував колектив, забезпечив його
участь на національно-державних імпрезах та підготував концерт
Різдвяних колядок та щедрівок.
Оскільки через рік він виїхав на навчання до Праги, то до керів-
ництва приступив Захар Сердюк (1923–1924) – колишній керівник
табірного хору вЙозефові, студент Чеської політехніки уПразі
і, ймовірно, Празької консерваторії. Він спробував зробити хор
мішаним, запросивши для цього чеських дівчат, оскільки украї-
нок було мало. Проте ця спроба виявилася невдалою, ут.ч. із-за
мовних проблем, оскільки до репертуару було залучено твори чесь-
кою. Д.Петрівський засвідчує, що під проводом З.Сердюка було
зроблено поступ хору івлітку 1924року проведено дуже добрий
4 [2].
5 [5].
6 [10].
7 [14].
8 [17].
9 [11; 12].
10 [3].
11 [7; 8].
12 [1; 15; 18].
13 [6; 9].
14 [14].
83
концерт вкурортному парку. Із-за політичних мотивів він залишив
керівництво хором.15
В цей час випущено перший зошит-збірку зрепертуаром хору16.
Окрім хорової поеми «Ян Гус» Миколи Лисенка на тексти Тараса
Шевченка, до нього входили обробки українських народних пісень
(переважно на чоловічий склад) різних жанрів М.Лисенка, М.Ле-
онтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, Ф. Колесси, С. Людкевича,
Г.Концевича, атакож українських диригентів уЧехо-Словаччині
– О.Кізими ікерівника хору З.Сердюка. Всього опубліковано тут
36 різножанрових творів, які характеризують репертуар колективу,
як високопрофесійний, патріотичний, національно орієнтований.
У 1924–1925 навчальному році керівником хору стає колиш-
ній учасник Української Республіканської Капели під проводом
Олександра Кошиця Андрій Мусійович Чехівський. Він утверджує
мішаний склад із сімдесяти учасників, оскільки серед студентства
кількість дівчат іздобрими голосами збільшилася. Репертуар хору
ускладнюється за рахунок оригінальних творів українських ком-
позиторів івпершу чергу М. Лисенка («Б’ють пороги» на тексти
Т.Шевченка, «Жалібний марш» на тексти Лесі Українки), коля-
док, щедрівок та українських народних пісень зрепертуару капели
О.Кошиця. Хор бере участь ушевченківських концертах-академі-
ях. Д.Петрівський дає особистісну характеристику А.Чехівського,
як людини милої вдачі, ентузіаста сольного співу, душі студент-
ського товариства, готового допомагати уроботі із співаками як
педагог іконцертмейстер.17
Через два роки диригент виїздить до Парижу інаступним дири-
гентом колективу стає студент Празької консерваторії Олександр
Кізима.
У вересні 1926р. УГА відвідав Митрополит Андрей Шептиць-
кий. Під час Служби Божої, яку відправив Митрополит, співав
академічний хор.18
Найвищого розвитку колектив досяг під час керування ним
Платонидою Щуровською-Россіневич (від 1928 року), яка була
на той час «найсильнішим українським диригентом на терені
Чехо-Словаччини».19 Як суб-диригентка, помічниця О. Кошиця
15 [14, с. 110–111].
16 [4].
17 [14, с. 111].
18 [16, с. 134].
19 [14, с. 112].
84
вУкраїнській Республіканській Капелі (1919–1922), вона здобула
безцінний досвід, який успішно реалізувала як продекан івикла-
дач хорових дисциплін вУкраїнському Високому Педагогічному
Інституті ім.М. Драгоманова у Празі, керівництві Українським
Академічним Хором (теж уПразі).
Саме вона перетворила цей аматорський хор УГА умистецьку
одиницю. Д.Петрівський став співробітником хору та працював
досить ретельно над вивченням партій всіма учасниками колекти-
ву. Така кропітка робота забезпечувала стовідсоткове знання партії
напам’ять всіма учасниками хору, їх увагу до вимог диригентки під
час концерту, досягнення ансамблевого звучання. Все це наближа-
ло колектив до професійного, він став поважною мистецькою оди-
ницею УГА, його гордістю. «Тепер кожний виступ його, як зовнішнім
виглядом, дисциплінованою поставою й уважністю до диригента, так
івиконанням – це справжній мистецький концерт, що притягав ізахо-
плював українську ічеську публіку».20
Членкиня хору Ірина Шох згадувала, що диригентка приїж-
джала на репетиції із Праги, вона «досконало знала кожну компози-
цію напам’ять ірідко зверталася до нот, хіба що міняла щось. Кожна
фраза була нею обдумана до тонких нюансів. Яку вмілість треба було
мати, щоб спонукати хор зробити у«Почаївській» Леонтовича слізне,
благальне, розпучливе – «рятуй, рятуй, Божая Матір, манастир за-а-
а-гибає», – трагедія обложених людей вманастирі мала бути трагеді-
єю слухачів. Це її відчуття, що голос має передати, нас заворожувало
й ми цілковито піддавалися її бажанню. Наше розуміння української
пісні ставало багато глибше».21 Диригентка створювала комфортну
атмосферу репетицій, які тривали чотири години, тому співати
вхорі було приємним обов’язком. Зачіпаючи гендерну проблему,
вона наводить слова П.Щуровської-Россіневич, про те, що «жін-
ка дириґентка викликала недовір’я, незважаючи на відповідну музичну
освіту та фаховий стаж».22 Разом зтим, вона підкреслює, що для
П.Щуровської-Россіневич характерною «була дуже скромна оцінка
самої себе, бо проламати льоди недовір’я, що жінка може й потрапить
вести хор, вимагало втой час чимало фахових здібностей. Вона мала
бути не тільки рівна своїм вмінням, але ще набагато краща, як її компе-
20 [14, с. 113].
21 [17, с. 142].
22 [17, с. 142].
85
титори».23 Усе, чого досягла диригентка, вона завдячувала власній
самодисципліні та волі.
Основою репертуару хору стали оригінальні твори українських
композиторів М.Лисенка, К.Стеценка, М.Леонтовича, П.Козиць-
кого, О.Кошиця, Я.Яциневича, П.Демуцького, М.Вериківського,
П.Ніщинського, Н.Нижанківського, В.Костенка та обробки укра-
їнських народних пісень. Диригентка скрупульозно працювала над
інтерпретацією творів, де «кожна мистецька строфа – це мистецький
малюнок дії».24
Відзначаючи десятиліття утворення Чехословацької Республіки
в1928році, хор виконав кантату Нестора Нижанківського «Ще
молода» на слова О.Стефановича, що було першопрочитанням
цього твору.
Апофеозом діяльності колективу став спільний виступ із хором
Українського Високого Педагогічного Інституту ім.М.Драгома-
нова на фестивалі слов’янських хорів уПразі 28квітня 1928року.
Виконання складної програми («Сон» та «Ой на горонці» Кирила
Стеценка, кант «Ой зійшла зоря» в обр. Миколи Леонтовича),
особливо твору «1905рік» (сл.Олександра Олеся, муз. Михайла
Вериківського), вимагало доброї технічної підготовки колективу,
звукової сили, тембрового забарвлення. Успішний виступ колек-
тиву продемонстрував високий професійний рівень українського
хорового мистецтва, аслава іпрестиж П.Щуровської-Россіневич
піднісся так високо, що Чеський Співочий Зеспол відзначив її як
визначного диригента. Поряд із сербськими, хорватськими, поль-
ськими та російськими хорами, український хор ускладі 139учас-
ників здобув повний тріумф слухачів та членів журі.
Альбом відгуків про концерти українських хорів вПодєбрадах
та Празі під керівництвом П.Щуровської-Россіневич за двадцять
років (1925–1945рр.), переконливо засвідчують копітку хормейс-
терську працю диригентки на ниві українського хорового мисте-
цтва, її визнання чеськими та українськими критиками та музикан-
тами.25 Участь об’єднаного українського хору під її керівництвом
на Всеслов’янському музичному фестивалі уПразі у1928-му році
відображена учисленних рецензіях чеської, української, польської
преси того часу, які вміщені уцьому альбомі.
23 Там само.
24 [14, с. 113].
25 [1].

86
Львівська газета «Діло» писала: «найбільше вподобався – це мож-
на сказати без зайвої скромности – український академічний хор. Пані
Щуровська, колишня співробітниця незабутнього Кошиця спромоглась
видобути знефахових співаків іспівачок стільки чару, степової сили й
звукової краси, що навіть ворожа частина чеської преси мусила перед цею
перемогою зповним узнанням схилитись (напр. рецензія «Народа»
здня 12. ц.м.). Українська участь учехословацькім співочім святі ще
раз підкреслила вагу й користь українського активізму на міжнароднім
полі».26 Пізніше тут же була надрукована підбірка уривків із схваль-
них рецензій чеської та польської преси.27 «ČESKÉ SLOVO» (ч.87
за 11квітня 1928р.), зокрема, відзначало: «Диригентом Українського
Академічного Хору є п-і проф. Россиневич-Щуровська, яка вибудувала
дуже чисельний мішаний хор та вивела його, не зважаючи на невідрадні
емігрантські відносини, на височину, нагадуючи часто славну і неза-
бутню капелу Кошиця. Прекрасно звучали тут передовсім старі співи
та народні пісні, вяких Україна займає перше місце між слов’янами».
Суголосним був «KURYER POZNAŃSKI» за 16квітня 1928р.: «Хор
українців (мішаний) під орудою п-і Россиневич-Щуровської відзначався
найвищим артистичним вишколенням, захоплюючи красою звуку та
незрівнянною дисципліною».
Колишній учасник хору, студент УГА Г.Божок усвоїх спогадах
зцього приводу писав: «Дириґент празького чеського хору «Глагол»
так писав умісцевій газеті про той концерт: Тяжко руці писати, коли
серце співає хвалу. Українці прийшли й перемогли! Я думаю, що ми тяжко
кривдили їх, коли несвідомо іпроти їхньої волі з’єднували їх водно ціле
з народом московським... Українці відрізняються від москвинів. З усіх
слов’ян вони найближчі нам всією їхньою вдачею. Українці все дають
диригентові, що йому потрібно: багатство інвенції (вигадливости) та
фантазії, дають можливість дириґентові будувати свої строфи, повні
різноманітности та виразности... Акценти не стріляють одноманіт-
ністю, але пишно відтінюються змірою ісмаком, аефект не є метою,
алише засобом... івсе переконливо йде до серця зтаємною ніжністю,
аж до козацької буйности. Хор цілковито ісліпо кориться дириґентові
ікожному його настрою, творячи втілену живу українську пісню!».28
Матеріали зукраїнських ічеських архівів іпубліцистика, які
опубліковані нами вмонографії про П.Щуровську-Россіневич,29
26 [9].
27 [6].
28 [2].
29 [8].
87
розкривають багатогранність таланту диригентки та її неоцінен-
ний внесок у культурну справу УГА у збереженні національної
ідентичності українських студентів.
Хоч колектив ще існував до 1931р., проте зменшення кількості
студентів та інші причини привели до припинення його діяльно-
сті.
Ще однією сферою музичної культури в УГА було бандурне
мистецтво. Значною уцій сфері була концертна діяльність Василя
Ємця (1890–1982) – віртуоза, пропагандиста академічного виконав-
ства, представника харківської школи гри на бандурі. Разом із вій-
ськами УНР він вирушив на фронт, здійснив концертне турне Єв-
ропою, з1920-го року продовжував діяльність вЧехо-Словаччині,
веде клас бандури при Товаристві «Кобзар» вУГА м.Подєбради,
«де також організовує ансамблеві колективи. До подєбрадського товари-
ства «Кобзар» у1925–1926рр., яке очолював Модест Левицький, пізніше
долучається ійого колега по Київській капелі, кубанець Михайло Теліга.
Проте за браком коштів товариства й капела проіснували недовго».30
Товариство «Кобзар» ставило своєю метою «плекання українських
пісень, дум та гру на бандурі».31
Михайло Єреміїв писав, що поряд із хором «діяв ансамбль співа-
ків-бандуристів, організований, якщо не помиляюсь, студ. П.Завориць-
ким та доктором Модестом Левицьким, який мав теж великий успіх,
але менший ніж академічний хор, правдоподібно зза того, що виконував
він найбільше старокозацькі думи і чесно співав до самого кінця всю
безконечну кількість куплетів, що було терпцем навіть для найбільших
прихильників народньої музики. Взагалі ж гра на бандурі скоро увійшла
вПодєбрадах увелику моду, хор постійно збільшувався імайстерня ви-
робу бандур, організована господарем Академії Г.Довженком та студ.
М. Романченком, робила добрі інтереси».32 Михайло Романченко
(1893р.н., із Чернігівщини) закінчив гідротехнічний відділ УГА
(1929). Відомо, що бандуристами були професор УГА Леонід Гра-
бина, інженер В.Куриленко.
Послідовник В.Ємця, учасник Київської капели бандуристів
(1918) та празької Капели бандуристів (1923–1924) під його керів-
ництвом, відомий бандурист Михайло Теліга (1900–1942) закінчив
УГА у 1929 р. як інженер-лісівник. Віолетта Дутчак наголошує:
«У Подєбрадах Теліга брав активну участь вансамблі бандуристів, про
30 [3, с. 82].
31 [15, арк. 4].
32 [5, с. 12].
88
квінтет з його участю та про бандуру як національний інструмент
українців опублікувала матеріали англійською мовою Студентська гро-
мада Чехо-Словаччини у«Короткому довіднику про Україну та україн-
ських студентів»33. М.Теліга був заступником В.Ємця (з 1924р.)
уТоваристві «Кобзар», апісля його від’їзду зПраги залишився
найавторитетнішим виконавцем івикладачем бандури (до 1929р.).
Під час навчання М.Теліга «знайомиться змайбутньою дружиною
Оленою, батько якої, Іван Шовгенів, на той час був ректором Української
Господарської Академії вПодєбрадах, де навчався Михайло».34 Олена
«любила музику ітанці, разом зМихайлом брала участь утанцюваль-
ній групі Василя Авраменка протягом 1925–1927рр.»35 Під час Другої
світової війни подружжя переїхало до окупованого Києва, були
заарештовані німцями ів1942році вБабиному Яру їх розстріляли.
У 1926 році у світ виходить друком збірник нот для банду-
ри під назвою «Наша Пісня», який видало Товариство «Кобзар»
уПразі.36 В.Дутчак наголошує: «Це був перший вісторії бандурного
мистецтва друкований нотний збірник для бандури»37. Він містив во-
кально-інструментальні йінструментальні твори, які побудовані
на фольклорному матеріалі. Їх написали М. Теліга (10 творів),
інженер-технолог Панас Заворицький та К.Могила (по одному).
Встановлено, що діяв струнний оркестр під проводом студента
І.Серговського, який користувався популярністю: «Пояснювалося
це не лише талантом дириґента та здібностями музик, але також
значно ширшим репертуаром, ніж його мали місцеві чеські оркестри,
атому його часто-густо запрошували грати не лише вПодєбрадах, ай
по вколішніх містечках та селах».38
Хореографічне мистецтво теж мало своїх прихильників. Ми-
хайло Єреміїв вказує, що студент І.Костів (колишній козак кінного
загону полковника Фролова) заснував івів уУГА балетну школу, де
не бракувало також місцевих дівчат. «Він робив від часу до часу більш
чи менш вдалі виступи власної композиції та власної режисури. Його
конкурентом було Товариство Плекання Українського Танку, засноване
підчас тимчасового побуту вПодєбрадах В.Авраменка, яке розвивало
досить широку діяльність іспромоглося зацікавити українськими тан-
33 [3, с.89; 18].
34 [3, с. 89].
35 Там само.
36 [13].
37 [3, с. 89].
38 [5, с. 12].
89
цями ічеську молодь. На подебрадських балях та на народніх святах
воколишніх селах стали часто-густо танцювати нарівні знаціональною
«Беседою» також «Катерини», «Гопака», «Оркана», ато й«Запорозь-
кого Козака», вимахуючи замість шаблюк ціпками».39
Всю культурну працю студентства УГА скеровували об’єднання
«Академічна Громада УГА» та «Громада Студентів УГА». Крім
вище охарактеризованих мистецьких колективів, при «Академіч-
ній Громаді УГА» діяло «Драматичне Товариство», «яке працювало
при участи таких артистичних сил як О.Загаров, М.Морська, Сова-
чова, Базилевич. Це Товариство до 1926р. влаштувало 27 вистав».40
Один із засновників національного професійного театру – Микола
Карпович Садовський (1856–1933), теж спричинився до україн-
ського культурного життя вПразі та Подєбрадах. Тут він прожи-
вав у1923–1926роках, здійснював театральні постановки, створив
театральний гурток.
Українська національна культура вжиттєдіяльності студентів
Української Господарської Академії в Подєбрадах представлена
музичним, театральним та хореографічним видами мистецтва.
Найбільш масовим і дієвим було хорове виконавство. Студент-
ський хор впродовж десяти років представляв українську хорову
культуру не тільки всередовищі емігрантів, ай на міжнародному
рівні. Музичне мистецтво розвивали бандуристи, учасники струн-
ного оркестру. Репертуар із творів українських композиторів та
народних пісень, народних танців та української драматургії був
основою збереження національної та культурної ідентичностей
студентів.
Список джерел ілітератури
1. Альбом відгуків про концерти українського хору вПодєбрадах під
керівництвом Пл.Щуровської-Россіневич. 1925–1945. Друк, машинопис.
162арк. Вирізки згазет, наклеєні на аркуші альбома. Інститут літератури імені
Тараса Шевченка НАН України, ф.201, спр.531.
2. Божок, Гриць. Конкурсний виступ українського академічного хору вПразі.
Новий обрій: альманах. Мельбурн (Австралія), 1974. Ч.5. С.252–255.
3. Дутчак, Віолетта. Бандурне мистецтво українського зарубіжжя ХХ - початку
ХХІстоліття: монографія. Івано-Франківськ: Фоліант, 2013. 488с. + 68іл.
39 Там само.
40 [11, с. 140].
96
вав залізничним лікарем уРадивилові, тому ця земля не була йому
чужою. У спогадах про батька Віктор Левицький писав: «Єдине
місце, де ми не почували б себе на чужині – це була Волинь, своя, хоч іне
родима земля, але українська».10
Модест Левицький продовжив вчительську роботу вЛуцькій
українській приватній гімназії. Як івПодєбрадах викладав «укра-
їнську мову», одночасно працював угімназії лікарем. Його ласкаво
називали «дідусем», вважали «душею гімназії». «Праця вгімназії
серед дітвори й молоді давала задоволення, анаслідки виправдовували ті
труди й зусилля, які докладав батько, ходячи вЛуцьк зпередмістя Крас-
ного до гімназії»11 – писав син, Віктор Модестович. Крім того М.Ле-
вицький організував музей волинської старовини й етнографії,
першими експонатами якого стала його ж колекція писанок, часто
читав твори Лесі Українки, добирав на бандурі мелодії до її поезій12.
Маючи досвід ізнання після закінчення уЧехословаччині курсів
гри на кобзі (бандурі), М.Левицький організував уЛуцькій україн-
ській гімназії гурток бандуристів, називав кобзу «найдорогоціннішим
скарбом української нації».13 Його ученицею, азгодом послідовницею
стала вчителька Ганна Білогуб, дружина полковника Армії УНР
Дмитра Білогуба. Разом із чоловіком вона пережила інтернуван-
ня втаборі Вадовице, де народила доньку Ірину-Орисю (в май-
бутньому також бандуристку). Г. Білогуб популяризувала укра-
їнську музичну культуру, виголошувала доповіді в«Рідній хаті»
(«Дещо зісторії бандури й бандуристів»), об’їздила згастролями
29місцевостей Волинського воєводства, виступала у70імпрезах.14
Долучився М.Левицький також до просвітянської, кооператив-
ної роботи. Читав лекції як член культурно-освітньої секції Луць-
кої «Просвіти»,15 згодом працював укультурно-освітній організації
«Рідна хата», був серед організаторів ілекторів двомісячних, від
10січня до 10березня 1928р., кооперативних курсів, проведених
уЛуцьку зініціативи Інструкторського відділу «Українбанку» за
участі Інспекторату Ревізійного союзу українських кооперативів
(РСУК).16 Підтримуючи ідею українізації Православної церкви
10 [28, с.26].
11 [28, с.27].
12 [22, с.33].
13 [19, с.33–36].
14 [23, с.5].
15 [21, с.3].
16 [13, с.4–5].

97
уПольщі, належав до тимчасової управи Луцького Чесно-Хресного
братства.17
Не забував колишній головний санітарний лікар залізниць УНР
іписьменницької роботи. Під псевдонімами М.Пилипович, Ви-
борний-Макогоненко й іншими написав багато невеликих опові-
дань, описів знародного життя, перекладів, популярно-наукових
лікарських порадників. УРівному в1930р. вийшла його «Україн-
ська читанка», підручник для дорослих. Окремі книги збереглися
у рукописах: «Гігієна для середніх шкіл», «Громадська етика»
(курс, який він викладав угімназії). Неопублікованими зосталися
його переклади Г.Сінкевича, Б.Пруса, атакож «Спогади лікаря»
(1888–1929), роман «Перша руїна» про часи князя Андрія Бого-
любського.18
М.Левицький мав дружнє спілкування злояльними до укра-
їнців поляками, своїми земляками, як то Й. Волошиновський,
С. Стемповський, сприймав ідею польсько-українського порозу-
міння, репрезентовану воєводою Г. Юзевським. Спільно з Йоа-
химом Волошиновським, близьким соратником воєводи, 1928р.
видали скорочений курс української мови вдесяти лекціях із ма-
леньким словником відомих висловів польською мовою («K ó ki
ku s języka uk aińskiego w 10-ciu lekcjach»). Водночас, коли його
запитували, як йому живеться уЛуцьку, то казав: «Тяжко, дуже
тяжко. Хотіли й мене запрягти до польського воза на українській землі.
Казали, щоби виставив свою кандидатуру впосли від угодової партії. Та
я відповів, що вже старий».19
Модест Левицький, маючи значний життєвий досвід викладача,
лікаря, дипломата, громадського діяча, письменника, примножив-
ши його вУГА вПодєбрадах, акумулював свої здобутки на Волині,
будучи прикладом того, як «треба любити Україну».20
Опинився на Волині іректор УГА вПодєбрадах Сергій Тимо-
шенко, уродженець с.Базилівка Чернігівської губернії, випускник
Інституту цивільних інженерів уПетербурзі, член РУП, УСДРП.
Досвід професійної діяльності отримав до революції, розробляв
новий архітектурний стиль – український модерн. Професійну
діяльність розпочав на Волині, у1906–1907рр. працював уКовель-
ському повітовому земстві, був архітектором будівництва місцевого
17 [24, с.4].
18 [12, с.535].
19 [19, с.33].
20 [19, с.36].
98
залізничного вокзалу, залізничної амбулаторії, гімназії та інших
будов. Продовжив працю архітектора уКиєві (інженер технічного
відділу дирекції Південно-Західної залізниці), Харкові (головний
архітектор управління Південно-Донецької залізниці). Проектував
ліній залізниць, приватні будинки, адміністративні приміщення,
робітничі поселення, відкрив власне бюро-майстерню, був учас-
ником багатьох художніх виставок іконкурсів, мав визнання іна-
городи.21 Водночас, відмовився бути членом журі уконкурсі на
встановленні пам’ятника Т. Шевченкові, позаяк вважав, що до
конкурсу потрібно запросити фахівців зінших країн, зробити його
міжнародним.22
У роки Української національно-демократичної революції Сер-
гій Прокопович був членом УЦР, губернським комісаром Слобо-
жанщини, уповноваженим уряду УНР до Війська Донського для
координування спільних антибільшовицьких військових операцій,
очільником міністерства шляхів вуряді І.Мазепи, входив до скла-
ду урядів В.Прокоповича та А.Лівицького, брав участь уДругому
Зимовому поході.23
Ставши внаслідок поразки революції політичним емігрантом,
він осів уЛьвові. Працював як архітектор убюро «Ян Левінські»,
потім – убюро «Польського будівельного товариства», розробив
низку проектів, зокрема храми упередмістях Львова: Клепарові
та Левандівці, монастир Студитів ус.Зарваниця й ін.24 У цей час
харківська ЧК, провівши обшук уродинному помешканні Тимо-
шенків, знищила всі його архітектурні проекти.25
Життя уЛьвові загалом було непростим, С.Тимошенко улисті
В.Садовському писав: «Мені тут погано живеться ія почуваю себе
зле фізично, страшенно схуд іпочуваю втому. Крім того, уЛьвові немає
жадних перспектив на поліпшення мого становища»26. Побутові труд-
нощі, суперечності усередині української політичної еміграції, не-
простий характер Сергія Прокоповича призвели до його переїзду
у1924р. зі Львова до Чехо-Словаччини, де він вповні долучився
до наукової, викладацької, організаційної роботи. Обіймав посаду
декана інженерного факультету, ау1927/1928рр. – ректора УГА
21 [16, арк.116].
22 [41, с.3].
23 [16, арк.116зв.].
24 [40, с.65–68].
25 [5, с.172].
26 [45, с.115].
99
вПодєбрадах.27 Викладав архітектуру також уСтудії пластичного
мистецтва вПразі, займався архітектурним проєктуванням цер-
ков, народних домів, шкіл, проєктував вулики для пасіки «Товари-
ства українських пасічників при УГА». У 1929р. очолював кафедру
водно-санітарної техніки.28
Не залишався осторонь жахливих подій сталінського режиму
на малій батьківщині. Спільно зпредставниками викладацького
складу УГА в Подєбрадах підписав «Резолюцію-протест лектор-
ського персоналу Української Господарської Академії вЧСР, ухва-
лену 14грудня 1929р. усправі масових арештів на Україні». У доку-
менті наголошувалось, що радянський уряд інсценізує «жахливий
монстр-процес проти української інтелігенції, що загрожує смертю най-
кращим українським культурним діячам, які мали мужність залишити-
ся на батьківщині під час червоної окупації й чесно продовжували свою
працю для добра власного народу». Підписанти заявляли: «Ми, члени
лекторського складу Української Господарської Академії вЧСР, незалеж-
но від різниці наших політичних переконань, однодушно й найрішучіше
протестуємо перед цілим світом проти цих нелюдських способів нищення
культурних сил нашого народу».29
Сергія Тимошенка обрали ректором на 1928/1929 н.р., однак
міністерство землеробства Чехо-Словаччини не затвердило його
кандидатуру. Як повідомляли більшовицькі спецслужби, ймовір-
ною причиною цього було небажання очільника УГА вПодєбрадах
розмовляти зміністром чеською мовою.30 Зауважимо, що згодом
уЧехословаччині здобув освіту його син Олександр, який закінчив
матуру вм.Німбурк, навчався на відділі архітектури уПразі, нале-
жав до Академічної громади вПодєбрадах, Товариства «Основа»
вПразі, «Спілки студентів-архітекторів» уПразі.
На початку 1930р. С.Тимошенко, прийнявши польське гро-
мадянство, переїхав на Волинь, влаштувавшись інженером будів-
ництва відділу рільництва ірільничої реформи окружного уряду
уЛуцьку. Відразу долучився до активної громадсько-політичної
роботи, виявляючи прихильність до ідеї польсько-українського
співжиття. Ймовірно для цієї місії іпотрапив до Луцька, де на
той час набував розмаху «волинський експеримент» воєводи Ген-
рика Юзевського. Сергій Тимошенко став віце-головою повітової
27 [40, с.65–68].
28 [7; 49].
29 [38, с.3].
30 [44, арк.413].
100
ради Безпартійного блоку співпраці зурядом (Bezpa yjnego Bloku
Współp acy z Rządem – ВВWR), членом колегіального суду при
воєводській раді BBWR. У 1931р. був обраний радним на виборах
до міської ради Луцька31.
У 30-хрр. увійшов до управ цілої низки проурядових україн-
ських організацій уЛуцьку: культурно-освітньої організації «Рідна
хата»; Українського спортового товариства «Стир»; «Товариства
імені Лесі Українки», основним завданням якого була «опіка над
середнім та нижчим шкільництвом уЛуцьку»;32 Волинського укра-
їнського театрального товариства (ВУТТ), що опікувалося Волин-
ським українським театром (ВУТ)33. Виступаючи за дерусифікацію
Православної церкви уПольщі, усіляко сприяючи її українізації,
Сергій Прокопович у1931р. очолив Раду Чесно-Хресного братства
та Товариство імені митрополита Петра Могили.34
Разом із іншими політичними емігрантами-наддніпрянцями
був серед засновників Волинського громадського комітету допо-
моги голодуючим (ВГКДГ) в Україні (1933–1934), організаторів
академій пам’яті Симона Петлюри, Шевченківських днів, роко-
вин трагічних подій під Крутами, Базаром. 1листопада 1936р.
у«Рідній хаті» м.Луцьк відзначали 15-і роковини Другого Зимо-
вого походу Армії УНР. Хор співав «Вічну пам’ять», «Чуєш брате
мій», аСергій Тимошенко, як учасник Другого Зимового походу,
поділився споминами, демонструючи шлях українських вояків
на спеціально намальованій мапі. Оповідач аналізував причини
поразки походу, згадував про відвагу та самопосвяту старшин, ко-
заків, цивільних урядовців, оповідав про геройську смерть міністра
М.Білінського.35
Зустрічаємо ім’я Сергія Тимошенка з-поміж ініціаторів утво-
рення 1931р. уЛуцьку регіональної проурядової партії Волинське
українське об’єднання (ВУО). Із 1936р. він очолив цю партію.36
Керівництво ВУО на чолі зС.Тимошенком наполегливіше пору-
шувало українські проблеми, аніж це було за попереднього очіль-
ника Петра Певного. Автори пресового партійного органу, газети
«Волинське слово» переконували: «Волинь, розуміється, не може
31 [11, с.148; 16, арк.116зв.].
32 [14, арк.70–71].
33 [23, с.5].
34 [42, с.6].
35 [12, с.482].
36 [27, с.53].
101
бути державою вдержаві, що керується власними правами…, але Волинь
не є іне може бути трактована, як звичайна провінція Речі Посполитої,
бо має цілком відмінний геополітичний характер».37 Водночас, загалом
С. Тимошенко залишався на проурядових позиціях до початку
Другої світової війни.
У 1935р. Сергія Прокоповича обрали послом до польського
сейму від ВУО у виборчій окрузі № 56 «Луцьк-Горохів». Після
виборів він увійшов до складу Української парламентарної репре-
зентації Волині (УПР Волині), азчервня 1936р. став її очільни-
ком.38 На наступних виборах у1938р. здобув статус сенатора від
Волинського воєводства, вчергове йдучи на вибори від ВУО, на
цей раз спільно зпровладним Табором національного об’єднання
(Obózu Zjednoczenia Na odowego – OZN). Після виборів залишався
головою УРП Волині.39
Сергій Тимошенко продовжував опікуватися мистецтвом, адже
уминулому був одним із зачинателів Українського художньо-ар-
хітектурного товариства вХаркові, Українського архітектурного
інституту вКиєві. За його активної участі уЛьвові з’явився «Гурток
українського мистецтва». С.Тимошенко та його син Олександр
належали до заснованого 1927р. уВаршаві гуртка «Спокій».40 За
підтримки українських послів, зініціативи С.Тимошенка, улюто-
му 1935р., під час проведення VIII виставки згаданого гуртка, було
започатковано спеціальну нагороду від Волині.41 У травні-червні
1937р. уЛуцьку, Рівному, Кременці проходила Хвиставка Укра-
їнського мистецького гуртка «Спокій», сформована зтрьох від-
ділів – архітектури, графіки та малярства – й позитивно оцінена
фахівцями іза кількістю, іза якістю експонатів. На цій виставці
репрезентували твори 20майстрів.42 С.Тимошенко демонстрував
свої проєкти увідділі архітектури, провівши ретроспективний ог-
ляд своїх робіт, починаючи з1913р. Особливого значення Сергій
Прокопович надавав церковній архітектурі, над якою працював
тривалий час. Крім того, архітектор представив кілька модерних
проєктів віл та великих будівель.43 У час проведення виставки на
37 [34, с.1].
38 [16, арк.116зв.].
39 [6, с.1].
40 [50, s.264].
41 [17, арк.15, 36].
42 [15, арк.56].
43 [47, с.6].

102
Волині усіляко опікувався молодим талановитим художником Ні-
лом Хасевичем.44
В окремих випадках С. Тимошенко допомагав випускникам
Луцької української гімназії здобути освіту за кордоном, за його
сприяння член ОУН Михайло Чигрин у1939р. зміг виїхати на
навчання до Югославії.45
Таким чином, у«волинський період» Сергій Прокопович не по-
лишав праці архітектора, продовжував розробляти архітектурний
стиль – український модерн: готував проєкти пам’ятників, церков,
відновив в українському стилі Братську церкву в Луцьку, спро-
ектував церкву Івана Хрестителя в Ківерцях, спорудження якої
розпочали 1934р., пам’ятник генералу Олексі Алмазову уЛуцьку,
обеліск В.Тютюнникові, урочиста посвята якого відбулася 14жовт-
ня 1931р. уРівному. За кресленнями українського архітектора було
зведено до сорока житлових будинків на Волині.46
Продуманістю відзначалися проєкти господарських споруд,
розроблені С. Тимошенком. Створені ним проєкти овочевих
складів отримали рекомендацію міністерства землеробства для
поширення по всій Польщі, а Волинська хліборoбська палата
видрукувала їх окремою книжкою. У1932р. Тимошенко увійшов
до 33 найкращих фахівців Польщі, уповноважених виконувати
проєктні роботи від Окружної дирекції громадських робіт уВо-
линському воєводстві.47 Усе це слугує переконливим аргументом
визнання високої професійності Сергія Тимошенка. 30-ті роки
стали періодом його активної громадської та політичної роботи,
як поміркованого політика, що відстоював ідею українсько-поль-
ської співпраці, належав до найближчого українського оточення
воєводи Генрика Юзевського, допомагав реалізовувати його «во-
линський експеримент».
Опинився уЛуцьку іасистент кафедри місцевого самовряду-
вання УГА вПодєбрадах Олександр Питель,48 уминулому член
Київської губернської української ради. У 1927р. він закінчив еко-
номічно-кооперативний факультет УГА в Подєбрадах, належав
до Товариства українських економістів вЧСР. Після переїзду на
Волинь, жив упередмісті Луцька, Красному, долучився до коо-
44 [15, арк.116].
45 [3].
46 [40, с.67].
47 [31, с.132].
48 [9, с.33].
103
перативної, просвітянської роботи, у 1937 р. брав участь у кон-
ференції місцевих громадських діячів з волинським воєводою
Г.Юзевським.49
Були випадки, що учасники Української революції після її по-
разки осідали на Волині, авже звідти потрапляли до УГА вПо-
дєбрадах. З території міжвоєнної Волині виїхав до Подєбрад
Микола Вікул (псевдо М. Райгородський), у минулому студент
Київського комерційного інституту та природничого факультету
Варшавського університету, старший асистент кафедри хімії Кам’я-
нець-Подільського університету. У 1920р. він вимушено емігрував
до Польщі, був інтернований у таборі Тарнова. У 1921 р. після
ліквідації міністерства віровизнань УНР перебрався на Волинь,
служив дяком, був секретарем благочинного осередку поблизу
міста Володимир. Після заснування УГА вПодєбрадах отримав
запрошення викладати хімію та виїхав до Чехо-Словаччини, де
вповні реалізувався як науковець.50 Микола Вікул обіймав посаду
професора кафедри неорганічної хімії в Академії, декана інже-
нерного факультету (1922–1929). Захистивши докторат, працював
ухімічних лабораторіях Карлового університету, підготував багато
наукових праць, статей, підручників.51 Не залишався осторонь
української національної ідеї, усіляко її популяризував, будучи
членом Легії українських націоналістів, Організації українських
націоналістів, учасником Першого конгресу ОУН уВідні.
З Волинню була пов’язана доля викладача історії України УГА
вПодєбрадах професора Василя Біднова.52 Член УЦР, декан бого-
словського факультету, професор Кам’янець-Подільського держав-
ного університету, у1921р. він став ректором заснованого утаборі
Ланцута Українського народного університету. На запрошення
єпископа Діонісія звересня 1921р. почав викладати історію цер-
кви уКременецькій духовній семінарії. Відомий письменник Улас
Самчук, тодішній учень Кременецької гімназії, згадував, як вони
принесли професорові Біднову перше число учнівського журналу
«Юнацтво», присвячене Т.Шевченкові: «Мило привітавши нас усво-
їй вбогій монастирській кімнатці, почав він знами розмову про давніші
49 [26, с.4].
50 [39, с.4].
51 [2, с.21–36].
52 [36, с.148].
104
часи… заохочував нас до дальшої праці іщиро подякував за дарунок. Вра-
жіння від цієї розмови залишилося чудове. Радості нашій не було кінця».53
В.Біднов уміло поєднував викладацьку роботу згромадською
діяльністю: редагував двотижневик «Православна Волинь» уКре-
менці, працював у«Просвіті»,54 входив до правління Кременець-
кого кооперативного союзу, Громадського комітету звідзначення
Шевченківських днів, брав участь у підготовці 1922 р. видання
уКременці «Малого Кобзаря». Учителювання і активна україн-
ська позиція В.Біднова викликали занепокоєння польської влади.
Звітуючи про іспити усемінарії, шкільний інспектор повідомляв
управління Волинського шкільного округу: «23травня відбувся іс-
пит зісторії церкви. Це предмет п.Біднова. Приймали іспити івідпо-
відали русинською мовою. Звертав увагу на поділ церкви на московську
і київську. Докладно мовилося про діяльність православних братств
на Волині, Поділлі івГаличині, проти підступів унії ікатолицизму.
Предмет вихованці знають». У свою чергу управління Волинського
шкільного округу узверненні до міністра віросповідань інародної
освіти повідомляло, що існують «серйозні заперечення проти деяких
професорів», особливо проти «проф. Біднова та інших непольських
громадян», тож «присутність професора Біднова уКременці є найви-
щою мірою некорисною для загальнодержавних політичних справ».55 У
підсумку польська поліція увересні 1922р. вислала В.Біднова із
Кременця як «непольського підданого», «неприхильного до Поль-
щі».56 Не зважила влада на те, що уйого паспорті була примітка
Центрального бюра біженців (ЦББ) уТарнові про перетин кордо-
ну до 12жовтня 1920р. (до часу підписання польсько-радянських
прелімінарних угод). Воєвода жрозпорядився провести спеціаль-
не розслідування «у справі недопущення осіб, які не мають польського
громадянства до посідання службових посад уінституціях православної
церкви».57 Із Кременця професор Біднов переїхав до Чехословач-
чини, де досяг успіхів як викладач УГА вПодєбрадах. Згодом він
ще епізодично приїздив на Волинь: читав лекції на запрошення
українських громадських діячів.
Більшість згаданих викладачів УГА вПодєбрадах, що зробили
внесок угромадсько-політичне життя міжвоєнної Волині, померли
53 [30, с.277–278].
54 [10, с.4].
55 [48, k.139–140].
56 [20, с.3].
57 [48, k.139–140].
105
у30-х роках. М.Левицький помер 16червня 1932р. ібув похований
уЛуцьку. Попереднього, 1931р. утратив посаду вчителя україн-
ської приватної гімназії.58 Громада Луцька влаштувала покійному
пишний похорон, на який прибули представники зі Львова, Вар-
шави, Кременця, Ковеля, Рівного та інших міст ісіл;59 редакція
«Тризуба» випустила присвячене йому окреме число видання;
вшановувалась постать М.Левицького інадалі впродовж міжво-
єнного часу.60 Пам’ять про викладача, лікаря, письменника, після
забуття у радянський період, повернулася в публічний простір
Луцька унаш час: його іменем названі гімназія, вулиця. М.Вікул
помер 14лютого 1935р. внаслідок апендициту, похований на Оль-
шанському цвинтарі уПразі. У квітні 1935р. помер від хвороби
уВаршаві В.Біднов, похований на православному цвинтарі Воля.
О.Пителя розстріляли нацисти уЛуцьку 9 вересня 1942р.61.
С.Тимошенко на початку Другої світової війни виїхав на терито-
рію Генерал-губернаторства, розпочавши нову сторінку чергової
еміграції на захід, азгодом за океан.
Отож, викладачі УГА вПодєбрадах, перебуваючи урізний час на
території Волинського воєводства, активізували громадсько-полі-
тичне, культурно-мистецьке, освітнє, кооперативно-господарське,
церковно-релігійне життя в різних його формах. Намагаючись
знайти порозуміння зпольською владою уперіод «волинського
експерименту» Г.Юзевського, ініціювали заснування проурядових
організацій, поширювали ідею українсько-польського співжиття.
Подєбрадівські викладачі виступали на Волині засновниками різ-
них проєктів, організаторами товариств, популяризували коопера-
тивну ідею, об’єднуючи таким чином розпорошені маси місцевих
українців усвідомий громадський колектив.
Список джерел ілітератури
1. Автобіографія Модеста Левицького. Тризуб. 1933. 9 липня. С.5–9.
2. Антонович, Марко. Проф. Д-р Микола Вікул. 1888–1935. Розбудова Держави.
1955. Ч.1(16). С.21–36.
3. Бондарук, Леся. Перстень коханої як символ розлуки: історія кохання оунівця
зЖидичина. URL: h ps://l. acebook.com/l.php?u=h ps%3A%2F%2Fhis o y. ayon
58 [18, с.3–4].
59 [37, с.11–13].
60 [35, с.12].
61 [8, арк.52].
112
ському інституті в Празі – спадкоємцю УГА.4 Саме тому автор
ставить собі за мету висвітлити основні віхи науково-педагогічної
діяльності К.Мацієвича вУГА. У цьому дослідженні не йдеться
про громадсько-політичну діяльність професора веміграції.
Кость Мацієвич народився 18травня 1873р. вс.Деремезна, нині
Обухівського р-ну Київської обл. Навчався уБілоцерківському ре-
альному училищі, 4-й Київській гімназії, 1898р. закінчив Інститут
сільського господарства і лісівництва в Ново-Олександрії (нині
м.Пулави, Польща). Був вченим секретарем Полтавського товари-
ства сільського господарства, агрономом Полтавського повітового
земства, губернським агрономом Саратовської губернії. Під час ро-
сійської революції 1905–1907рр. заснував уСаратові осередок Все-
російського селянського союзу, був членом тамтешньої Української
громади. У грудні 1905р. був заарештований царською владою.
Восени 1906р. повернувся на Київщину. У 1907–1915рр. (з перерва-
ми) – редактор журналу «Хлібороб», «Агрономического журнала»
«Южно-Русской сельскохозяйственной газеты», тижневика «Наша
справа» (Харків). За участь уреволюції зосені 1909р. до весни
1912р. перебував уВасильківській в’язниці. З 1912р. був агрономом
Харківського товариства сільського господарства, заступником го-
лови Комітету сприяння сільськогосподарській кооперації. 1915р.
переїхав до Петрограда, де був професором Кам’яноостровських
(пізніше сільськогосподарський інститут) та Вищих Стебутівських
жіночих курсів, лектором Московського народного університету
ім.О.Шанявського, керівником економічного відділу Всеросій-
ського земського союзу, членом Ліги аграрних реформ Вільного
економічного товариства. Належав до Української радикально-де-
мократичної партії (пізніше Українська партія соціалістів-федера-
лістів) іТовариства українських поступовців.
Навесні 1917р. К.Мацієвич повернувся вУкраїну. 7квітня був
обраний до ЦК УРДП, репрезентував партію вУкраїнській Цен-
тральній Раді та її Малій раді. З серпня – товариш (заступник)
генерального секретаря земельних справ, автор проекту аграрної
реформи на засадах індивідуального трудового господарства зі
збереженням земельної власності. Не погоджуючись з ідеєю со-
ціалізації землі, 19 грудня 1917 р. вийшов у відставку. Працю-
вав уКиївському губернському земстві, був заступником голови
Всеукраїнського земського союзу, членом української делегації на
4 [3].

113
мирних переговорах із РСФРР ікомісії зукладання торговельних
договорів зкраїнами Четверного союзу, редактором «Вісника Гро-
мадської Агрономії», професором Комерційного та Політехнічно-
го інститутів, членом низки центральних кооперативних інститу-
цій та організатором ІВсеукраїнського агрономічно-економічного
з’їзду.
Під час гетьманату П.Скоропадського К.Мацієвич належав до
Українського національного союзу. У січні-лютому 1919р. вЯссах,
Бухаресті й Одесі за дорученням Директорії УНР вів переговори
зпредставниками країн Антанти. У лютому-квітні 1919р. очолю-
вав Міністерство закордонних справ УНР, зчервня того ж року –
Надзвичайну дипломатичну місію (НДМ) УНР уРумунії, апісля
її ліквідації восени 1923 р. – Громадсько-допомоговий комітет
української еміграції вРумунії, філію Українського товариства при-
хильників Ліги Націй уРумунії, публікувався врумунській пресі.5
У листопаді 1920р. Уряд УНР змушений був вийти на територію
Польщі. Перебував уТарнові. У грудні 1921р. там же була заснова-
на Спілка техніків сільського господарства веміграції (СТСГЕ). До
її управи входили Б.Іваницький, О.Михайловський, Л.Фролов,
В.Мельник та В.Чередіїв. З метою поширення інформації про
Спілку, налагодження зв’язків із відповідними фахівцями та пра-
цевлаштування своїх членів управа надіслала листи голові Україн-
ського громадського комітету вЧехословаччині М.Шаповалу та
голові НДМ УНР уРумунії К.Мацієвичу.6 У відповіді на лист про-
фесор, погодившись на вступ до Спілки, зазначив, що перебування
за кордоном треба використати для набуття фахових ітехнічних
знань.7 На початку 1922р. управа СТСГЕ звернулася до М. Шапо-
вала з пропозицією заснувати сільськогосподарський факультет
при Українському вільному університеті (УВУ) вПразі або агроно-
мічні курси.8 Управа Спілки радилася зК.Мацієвичем іщодо про-
фесорсько-викладацького складу факультету.9 Крім того, у1922р.
вУВУ ставилося питання про створення на факультеті права ісу-
спільних наук кафедри сільськогосподарської економії. Очолити її
пропонували Костянтину Адріановичу. Оцінюючи його науковий
рівень, відомий економіст В.Тимошенко писав: «Багата іширока
5 [43].
6 [41, арк.1].
7 [35, арк. 2].
8 [35, арк. 13–13зв.].
9 [34, арк. 3, 13].
114
наукова іпрактична діяльність проф. К.А.Мацієвича рівно ж ті нау-
кові кваліфікації, котрі він мав від вищих фахових шкіл України іРосії,
не залишають ніякого сумніву, що проф. К.А.Мацієвич єдуже бажаний
член кожної Української наукової установи вякості професора по своєму
фаху...».10 Але питання про відкриття при УВУ як факультету, так
ікафедри сільськогосподарської економії так іне було вирішено.
Невдовзі ідея відкриття вищої школи була реалізована Україн-
ським громадським комітетом уПразі. Завдяки йому та фінансовій
підтримці чеської влади уквітні 1922р. вПодєбрадах була засно-
вана Українська господарська академія.11 Чимало членів Спілки
переїхало до Чехословаччини, де іпочали працювати вУГА.
Після ліквідації НДМ УНР вРумунії восени 1923р. К.Мацієвич
подав заявку на проходження докторського іспиту та вступу на
роботу до румунського університету, але коли отримав запрошен-
ня від Української господарської академії (УГА) вПодєбрадах, то
одразу погодився. Того ж року його обрали професором УГА. Але
оскільки дисципліни, які він повинен був читати, викладалися на
старших курсах, то остаточно переїхав до Чехословаччини лише
улютому 1925р.12 Він викладав такі курси: сільськогосподарська
економія, сільськогосподарська кооперація, сільськогосподарська
політика ігромадська агрономія для майбутніх агрономів та сіль-
ськогосподарська кооперація й організація сільського господар-
ства для майбутніх економістів. У липні 1925р. його кандидатуру
висували на посаду проректора, у1927–1928 навчальному році він
був деканом агрономічно-лісового факультету.13
Академія видавала навчальну літературу, словники, збірники,
журнали. Професор був членом факультетської редакційної коле-
гії «Записок Української Господарської Академії вЧ.С.Р» (Т.ІІ,
вип.3) та опублікував на їх сторінках працю «Один зголовних
елементів сучасної хліборобської кризи», вякій йшлося про світову
економічну кризу кінця 20-х – початку 30-х рр. ХХст.14
При УГА існувала низка навчально-допоміжних, науково-про-
фесійних, культурно-освітніх, культурно-економічних та суто куль-
турних, мистецьких іспортивних організацій. Так, К.Мацієвич
вів семінар із сільськогосподарської економії, був членом Агро-
10 [36, арк. 139].
11 [21; 30].
12 [1, с. 32].
13 [32, арк. 151; 30, с. 11].
14 [18].
115
номічного товариства при УГА, на засіданнях якого виголошував
доповіді.15 Товариство мало власний друкований орган – збірник
«Молодий агроном». На його сторінках публікувалися роботи
професора.16 При УГА діяло Видавництво «Кооперативний фонд
імені Василя Доманицького», серед фундаторів та членів якого
був К.Мацієвич. Там він очолював редакцію серії збірників, при-
свячених проблемам сільського господарства, та публікував уних
свої праці.17 У 1926р. за редакцією двох співробітників УГА К.Ма-
цієвича й Є.Чикаленка та під егідою Спілки українських техніків
сільського господарства вЧ.С.Р. побачив світ «Сільськогосподар-
ський збірник», де була опублікована стаття професора «Про сіль-
ськогосподарські райони України».
Ще одним спільним проєктом Спілки й УГА став Російсько-у-
країнський сільськогосподарський словник (літери А–К). Основну
роботу було виконано головою термінологічної комісії УГА й одно-
часно членом Спілки Є.Чикаленком. Витрати на видання словни-
ка взяли на себе УГА (350 крон), СУТСГ на чолі із К.Мацієвичем
(450 корон) та Віктор Доманицький (96,60корон).18
Напередодні та під час світової економічної кризи 1929–1932рр.
чехословацька влада почала згортати фінансову допомогу україн-
ським емігрантам взагалі й вищим українським школам зокрема.
У 1931–1939 рр. Кость Адріанович був членом Товариства при-
хильників УГА. 4січня 1932р. він взяв участь унараді професури
Академії, на якій бурхливо обговорювалися пропозиції Товариства
усправі заснування позаочної політехніки.19 Невдовзі на базі Акаде-
мії відкрився Український технічно-господарський інститут (УТГІ)
із заочною формою навчання, який після закриття у1935р. УГА
став самостійним закладом. Заходами УГА/УТГІ побачили світ
підручники, курси лекцій, брошури, програми досліджень тощо.
Навчальні та наукові матеріали для студентів публікувалися на сто-
рінках «Журналу шкільного листування УТГІ при УГА», зокрема
йК.Мацієвича20. У 1937р. вПодєбрадах побачив світ конспект лек-
цій (вступні лекції) зкурсу «Головні засади громадської агрономії»
для студентів УТГІ. Зауважимо, що професор ще у1925–1926рр.
15 [33, арк. 13].
16 [18].
17 [15].
18 [35, арк. 77].
19 [9, с. 26].
20 [20].
116
на засіданнях професорської ради УГА пропонував відкрити при
Академії заочні курси для вільних слухачів, але тоді ця пропозиція
не була сприйнята колегами.21
Професор представляв УГА іна наукових форумах. Ще всіч-
ні 1925р. улистуванні С.Петлюри зК.Мацієвичем йшлося про
організацію вПразі наукового з’їзду українських учених.22 Про-
фесор був головою агрономічно-лісової підсекції ІУкраїнського
наукового з’їзду, що відбувся 3–7жовтня 1926р. вПразі, та виго-
лосив доповідь «Про сільськогосподарські райони України».23 На
ІІУкраїнському науковому з’їзді, що відбувся 20–24березня 1932р.
вПразі, К.Мацієвич виступив двічі. Перша доповідь називалася
«Проблема аграрного перенаселення України», друга – «Колекти-
візація селянського господарства на Україні».24
Під час згортання фінансової допомоги українським освітнім
інауковим інституціям зініціативи професорів вищих шкіл 7груд-
ня 1932р. вПразі була заснована Українська наукова асоціація. Її
головною метою було «плекати українську науку вусіх галузях знання».
Очолив Асоціацію ректор УГА Б.Іваницький, аголовою відділу
технічних та економічних наук обрали К.Мацієвича.25 Згодом він
став заступником голови Наукової ради, азквітня 1936р. – голо-
вою Асоціації.26
Зауважимо, що Кость Адріанович брав активну участь вукра-
їнському науковому житті iпоза межами Чехословаччини. У лю-
тому 1930р. уВаршаві був створений Український науковий ін-
ститут. Його очолив О.Лотоцький, який ізапросив до співпраці
К.Мацієвича. Науково-дослідна діяльність інституту провадилася
урізноманітних комісіях та семінарах. Наприкінці 1930р. було
започатковано економічний семінар. Його очолили К.Мацієвич
і В. Садовський. На засіданнях семінару розглядалися важливі
наукові проблеми. У 1931р. на одному зних обговорювалася до-
повідь Костя Адріановича «Аграрна криза».27 Увиданні «Праці
Українського наукового інституту» були опубліковані його роботи
21 [40, арк. 110].
22 [22, с. 24].
23 [42, арк. 20зв.–21].
24 [11, с.12].
25 [28, с. 2–3].
26 [27, с.6].
27 [24, с.359; 44, s.257–258].
117
«Сільсько-господарська політика СССР усвітлі аграрної кризи» та
«Колективізація селянського господарства на Україні».
К.Мацієвич налагодив зв’язок із Науковим товариством ім.Та-
раса Шевченка (НТШ) у Львові. У 1938 р. НТШ започаткува-
ло вісник українознавства «Сьогочасне іминуле» (за редакцією
В.Сімовича), де була опублікована стаття К.Мацієвича «Сільське
господарство У.С.С.Р упорівнянні із світовим» (1939, Ч.1). Про-
фесор співробітничав також із редакцією «Сільськогосподарської
енциклопедії» уЛьвові, друкувався ульвівських журналах «Коопе-
ративна республіка» й «Український агрономічний вісник».
Влітку 1941р., коли при культурно-науковому відділенні Укра-
їнського Національного Об’єднання Протекторату Чехії та Мора-
вії створювалися фахові комісії, К.Мацієвич взяв участь уроботі
сільськогосподарської комісії. На її засіданнях виголосив доповідь
«Завдання сільськогосподарської політики та її напрямні вперехо-
довий період», яка наступного року вийшла окремою книгою,28 та
презентував вступ до книги «Аграрна реформа вУкраїні».29
Восени 1941р. К. Мацієвич переїхав до Києва, де ужовтні увій-
шов до складу Української національної ради.30 Проте невдовзі
повернувся до Праги, де іпомер 2квітня 1942р. Його прах похо-
вано уКолумбарії Української господарської академії на місцевому
кладовищі уПодєбрадах.31
Перед смертю професор усно зробив заповіт, вякому йшлося
про передачу УТГІ всіх його коштів зметою відкриття при ньо-
му «Фундації імені Костя Мацієвича». Виконавцями своєї волі
встановив професорів І. Фещенка-Чопівського, В. Садовського,
М. Добриловського та д-ра В. Трепке. Невдовзі був схвалений
статут Фундації. Її мета – організація всебічної допомоги окремим
особам іорганізаціям для досліджень аграрної справи вУкраїні,
асаме: 1)аграрного законодавства, 2)розмірів та характеру націо-
нального земельного фонду, 3)форм землеволодіння та землеко-
ристування, 4)систем сільського господарства, 5)систем окремих
галузей сільського господарства (рільництва, скотарства тощо),
6)різних форм кооперації всільському господарстві, 7)впливу уря-
дової аграрної політики та економічної політки на стан ірозвиток
28 [16].
29 [37, арк. 4].
30 [8, с.414].
31 [14, с.624].

118
сільського господарства, 8)форм станових організацій та їх діяль-
ності й впливу на розвиток сільського господарства, 9)організа-
ційних форм сільських господарств та стану агротехніки вних,
10)форм громадсько-агрономічних організацій, існуючих вУкра-
їні та вінших країнах, що найбільш відповідають сучасним полі-
тичним, економічним та культурно-побутовим умовам України,
11)впливу громадсько-агрономічних заходів та праці громадсько-а-
грономічних організацій та установ на розвиток сільського госпо-
дарства, 12)стану дослідної справи та найближчих практичних
завдань дослідних установ, 13)стану сільськогосподарської освіти
та потреб у ній, 14) впливу різних форм сільськогосподарської
освіти та різних форм поширення сільськогосподарського знання
серед населення на прогрес сільського господарства, 15)питань
організації збуту сільськогосподарської продукції, розбудови еле-
ваторів, холодників та транспортної мережі для потреб сільського
господарства, 16)стану та потреби меліорації, впливу переведених
уже меліорацій на розвиток сільського господарства та питань
організації меліоративних фондів та ін. Для досягнення цієї мети
Фундація: організовує та встановлює дослідницькі стипендії для
працівників узазначених галузях сільського господарства та сіль-
ськогосподарської економіки, оголошує конкурси для написання
праць зцих фахів, допомагає упроведенні анкетування ідослідів,
видає виконані праці іматеріали зцих галузей та іншими спосо-
бами організує допомогу для студій аграрної справи вУкраїні. Ке-
рував фундацією Сенат УТГІ за планами та кошторисами, затвер-
дженими Професорською Радою Інституту.32 До комітету Фундації
увійшли В. Доманицький (голова), В. Садовський (заступник),
В.Чередіїв (скарбник), М.Міткович (бухгалтер) іМ.Бутовський
(секретар). Згодом до складу комітету кооптували українських
емігрантів із Німеччини, Польщі, Чехословаччини та м.Данциг.
Першими 4-річними стипендіатами стали д-ри Кушніренко, М.Са-
вчак й О.Рущак та інженери Т.Краснокутський, Г.Денисенко,
К.Ніщеменко.33 Але знаближенням до Чехословаччини червоної
армії Фундація припинила своє існування.
Отже, активна участь Костя Адріановича Мацієвича устворенні
та роботі Української господарської академії вПодєбрадах й Укра-
їнського технічно-господарського інституту свідчить про його не-
32 [40, арк. 16–17].
33 [39, арк. 17, 25, 49].
119
абиякі організаторські здібності, високий фаховий рівень, автори-
тет не лише серед колег, але ішироких кіл української еміграції.
Саме завдяки йому при УГА діяли семінар із сільськогосподарської
економії й Агрономічне товариство, було запроваджено видання
низки збірників іперіодичних видань. Він був серед організаторів
українських наукових форумів, друкувався в українській і зару-
біжній періодиці, очолював низку фахових організацій. Перспек-
тивними, на думку автора, є дослідження громадсько-політичної
діяльності К.Мацієвича як вУкраїні, так івеміграції.
Список джерел ілітератури
1. Власенко, Валерій. Агроном ідипломат. Штрихи до біографії Костя Мацієвича.
Політика ічас. 2002, №10. С.78–86.
2. Власенко, Валерій. К.Мацієвич іЄ.Чикаленко: співпраця веміграції. Євген
Чикаленко – будитель української нації (до 150-річчя від дня народження). Зб. наук.
праць / Упор. Н.І.Миронець, В.М.Піскун, І.М.Старовойтенко. Київ, 2014.
С.263–274.
3. Власенко Валерій. Кооперативні студії К.Мацієвича вУГА/УТГІ
уЧехословаччині. Міжнародний кооперативний рух: генезис та тенденції сучасного
розвитку: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 16–17лютого 2012р. Полтава.
2012. С.47–50.
4. Власенко, Валерій. Кость Мацієвич – вчений-агроном ідипломат. Зовнішні
справи = UA Fo eign A ai s. 2017, №6. С.32–35.
5. Власенко, Валерій. Кость Мацієвич іСпілка українських техніків сільського
господарства вЧСР. Історія науки ібіографістика [Електронне видання] /
Держ. наук. с.-г. б-ка УААН. 2009. №2. URL: h p://www.nbu .go .ua/ejou nals
/INB/20092/09_ lasenko.pd
6. Власенко, Валерій. Кость Мацієвич іУкраїнський республікансько-
демократичний клуб уПразі. Ridna Mowa = Рідна мова: квартальник Укр.
вчительського т-ва уПольщі. 2007. №7. С.60–67.
7. Власенко, Валерій. Штрихи до портрета Костя Мацієвича. Сумська старовина.
1997. №1(2). С.25–30.
8. Головко, Микола. Суспільно-політичні організації та рухи України вперіод
Другої світової війни. 1939–1945рр. Київ, 2004. 704с.
9. Денисенко, Г. Український технічно-господарський інститут, як спадкоємець
Української господарської академії (Короткий нарис зісторії повстання УТГІ).
Вісті УТГІ. Реґенсбурґ, 1947. Ч.5 (ювілейне). С.25–29.
10. Доманицький, Віктор. Кость Мацієвич (Замісць вінка на могилу). Київ, 1943. 13с.
11. ІІУкраїнський науковий з’їзд уПразі 20–24березня 1932. Розклад праць. Прага:
Друкарня «Політика», 1932. 16с.
12. Єпик,Лариса. К.А.Мацієвич – науковець, дипломат, громадсько-політичний
діяч. Український історичний журнал. 2007. №1. С.125–135.
13. Листи Костя Мацієвича до Симона Петлюри (1920–1923рр.) / Упоряд., вступ.
стаття та коментарі В.Власенка. Суми, 2009. 128с.
120
14. Матяш, Ірина, Власенко, Валерій. Колумбарій Української господарської
академії вПодєбрадах. Місця пам’яті української дипломатії: енциклопедичний
довідник / Упоряд. та заг. ред. І.Матяш. Київ, 2022. С.622–631.
15. Мацієвич, Кость. З минулого сільськогосподарської кооперації. Українська
сільсько-господарська кооперація (З нагоди 10-ї річниці заснування «Централу»).
Зб. 1-й. Подєбради, 1926. С.1–16.
16. Мацієвич, Кость. Завдання с.-г. політики та її напрямні впереходовий період.
Відбитка зо збірника «Сільське господарство України». Прага: Культурно-
наукове вид-во УНО, 1942. 42с.
17. Мацієвич, Кость. Лист до редакції. Тризуб. 1927. Ч.19. С.32.
18. Мацієвич,Кость. Один зголовних елементів сучасної хліборобської кризи.
Записки Української Господарської Академії вЧ.С.Р. Подєбради, 1931. Т.ІІІ. Вип.3.
С.63–85.
19. Мацієвич, Кость. Привітання «Молодому агрономові». Молодий агроном.
Подєбради, 1928. Вип.1. С.23–30.
20. Мацієвич, Кость. Сільсько-господарська освіта та позаочне навчання. Журнал
шкільного листування УТГІ при УГА. Подєбради, 1933. №6. С.1–3.
21. Наріжний, Симон. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між
двома світовими війнами. Ч.1. Прага, 1942. 372с. + іл.
22. Петлюра, Симон. Невідомі листи зПарижа як політичний заповіт борця за
самостійну Україну /Упоряд. В.Сергійчук. Київ, 2001. 91с.
23. Плисюк, Василь. Кость Мацієвич. Українські кооператори (історичні нариси).
Львів, 1999, Кн.1. С.218–222.
24. Потульницький,Володимир. Український науковий інститут уВаршаві.
Український археографічний щорічник. Київ, 1999. Нова серія. Вип.3–4. Т.6–7.
С.356–368.
25. Сергійчук, Володимир. Мені ходить головно про працю для України… Пам’ять
століть. 2001, №4. С.14–48.
26. Скиба, Катерина. Еміграційний період життя К.А.Мацієвича (1924–
1942роки). Українське державотворення: історичний аспект : матеріали Всеукр.
наук. конф., Харків, 11трав. 2018р. Харків, 2018. С.102–108.
27. Справоздання про чинність Української Наукової Асоціяції вПразі за час від 1 липня
1934 р. по 1 січня 1936р. Прага, 1936. 10с.
28. Справоздання про чинність Української Наукової Асоціяції вПразі за час від 7грудня
1932р. до 30червня 1934р. Прага, 1934. 18с.
29. Українська господарська академія вЧ.С.Р. / Укр. громад. к-т вЧ.С.Р. Прага, 1923.
64с.
30. Українська господарська академія вЧехословацькій Республіці. Подєбради, 1928. 64с.
31. Уткін,Олександр. К.А.Мацієвич – український вчений та громадсько-
політичний діяч. Історія науки ібіографістика. 2014. №4. URL: h p://nbu .go
.ua/UJRN/INB_Ti le_2014_4_15 (дата звернення 22.11.2022).
32. ЦДАВО, ф.3795, оп.1, спр.128.
33. ЦДАВО, ф.3798, оп.1, спр.3.
34. ЦДАВО, ф.3841, оп.1, спр.4.
35. ЦДАВО, ф.3841, оп.1, спр. 8.
36. ЦДАВО, ф. 3859, оп. 1, спр.230.
37. ЦДАВО, ф. 3879, оп. 2, спр. 27.
38. ЦДАВО, ф. 3892, оп. 1, спр. 1.
39. ЦДАВО, ф. 3892, оп. 1, спр. 3.
40. ЦДАВО, ф. 3892, оп. 1, спр. 36.
121
41. ЦДАВО, ф.3841, оп.1, спр.2.
42. ЦДАГО, ф.269, оп.1, спр.386.
43. Vlasenko, Vale iy, Guzun,Vadim. Kons an in Maţie ici omul de ș iinţă şi diploma ul
uc ainian. Caie e diploma ice / Ins i u ul Diploma ic Român. 2015. №3. Р.20–45.
44. Wiszka, Emilian. Emig acja uk aińska Polsce 1920–1939. To uń, 2005. 752s.
128
на Великій Україні, але й уГаличині, бо була ця країна, вбільшій частині
своїй, довший час окупована московськими арміями».
4. «На галицькій території українство було плюндровано так, як
це вміли завжди, вміють ітепер робити тільки москвини. Усе, що мало
хоч би лише саму українську назву, було ними погромлене до краю… Але
не лише москвини переслідували галичан, переслідувала їх іавстрійська
влада…».8
5. «Гірко жилося українству івмежах Російської імперії. Усі органи
друку, всі українськi організації, що якось то вижили попередню післярево-
люційну реакцію, було закрито, сотні видатніших людей заарештовано,
азприфронтової смуги вислано було до далекої Московщини біля двох
мільйонів населення».9
6. «Так за великої війни, по обох сторонах фронту, нехтуючи голосні
обіцянки свої, ставилися до поневоленого українства».10
7. На початку 1917р. Російська імперія «катастрофічно впала».11
8. Суттєвими інетривіальними є спостереження Славінського
щодо динаміки революційних подій на теренах Російської імперії.
Він виступає тут не лише як незалежний аналітик, але як свідок
іподекуди учасник подій. Акцентує на тяглости традиції вукра-
їнському державотворенні: «Гасла, що зними стала до праці Цен-
тральна Рада, зразу ж завели український рух втрадиційні українські
береги, бо були вони, воснові своїй ті самі, які зазначені вже Кирило-Ме-
тодієвським Братством, асаме: автономна демократична українська
республіка уфедераційному зв’язку здемократичною республікою Росій-
ською». Утой же час помічає розширення й доповнення програми,
що було відповіддю на виклики революційного часу: «Одмінними,
однак, були додані до цих гасел новітні соціяльні та економічні постуля-
ти, що одповідали новим обставинам часу, місця й клясовій структурі
української нації».12
Стосовно жовтневого перевороту уПетрограді він твердить, що
«цим повстанням, тобто жовтневим р.1917, можна датувати не лише
фактичний розклад Росії, який зазначився вже раніше, але й формальний
її розпад, бо ж вскорому часі після того всі так звані окраїни, тобто
імперські провінції, заселені не-москвинами, проголосили себе, незалежни-
8 [2, с. 167–168].
9 [2, с. 168].
10 Там само.
11 Там само.
12 Там само.

129
ми самостійними державами, апоміж них перша – Україна».13 Вбачає
історичну обумовленість урозвитку подальших подій на теренах
України, які дали шанс Центральній Раді на легітимацію влади
йвідокремлення від імперського центру. Пише про те, що після
того, як більшовиками вПетербурзі був повалений Тимчасовий
Російський Уряд та наочно виявлено було їх змагання вчинити
те саме й зурядом українським, Центральна Рада ІІІуніверсалом
20листопада 1917р. проголосила Україну Народною Республікою
й видала закон про вибори до Українських Установчих Зборів, які
мали стабілізувати український державний лад та встановити те чи
інше ставлення України до Російської республіки. Із прагматичних
позицій пояснює логіку дій молодої національної влади, яка нама-
галася реалізувати по суті конфедеративну модель, при збереженні
реальної суверенності України. «Одночасно з тим, не зрікаючись
остаточно – змотивів часової доцільности, – од принципу федерації,
Центральна Рада, продовжувала робити всі можливі заходи, щоб утво-
рити федераційний зв’язок знародами колишньої Росії та скласти разом
зними федераційний імперський уряд, який міг би протистати Урядові
Народніх Комісарів, тобто большевицькій владі. Заходи ті не дали жад-
них наслідків, ато тому, що від головного члена проектованої майбутньої
федерації, од Московщини не можна було дістати якої будь одповіді на
численні заклики та пропозиції, писані й усні. Москвини воліли загибати
під большевиками, але про федерацію й слухати не хотіли. Зваживши
ситуації, большевицька влада Народніх Комісарів виголосила Україні
війну, ймосковські червоні війська вгрудні р.1917наблизились до Києва.
Ця обставина прискорила внутрішню державну еволюцію Центральної
Ради. Мотиви доцільности одпали самі собою, бо можливий федерацій-
ний співробітник став наявним ворогом, проти якого треба було висту-
пати ззброєю вруках. Годі було далі вагатись. Установчі Збори, які мали
вирішувати остаточно державну долю України, щоправда, були вже
обрані, але скликати їх до Києва, що був тоді під ворожою загрозою, не
було жадної можливости. Тому Центральна Рада втой самий день, коли
Установчі Збори мали розпочати свою чинність, асаме, 22січня р.1918,
виконуючи яскраво ймногократно виявлену волю народню, своїм славно-
звісним 4-м Універсалом проголосила Україну самостійною, ні від кого
незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу». Так
Славінський пояснює об’єктивні причини прийняття документа,
що ознаменував «прощання зімперією». Автор слушно акцентує,
13 Там само.
130
що «з того часу зачалася боротьба державної України проти Мос-
ковського, на цей раз уже Совітського імперіалізму, боротьба, яка
модифікована вчасі, не припинилася, остаточно іпо цей день».14
9. Славінський не мав ілюзій стосовно місії військ Четверного
союзу, які з’явилися на теренах України після укладення Бере-
стейської мирної угоди й були офіційно потрактовані спочатку
М.Грушевським як «друзі» і«союзники». «Австро-германські допо-
могові війська, розташовані на Україні, вигнавши большевиків, фактично
стали на їх місце, бо перетворились вокупаційні».15 Вбачав різницю
між німецькими та австро-угорськими військами, зауваживши,
що «на півдні завстрійцями українцям було подекуди легче, бо серед ав-
стрійських військ були ігалицькі стрілецькі полки, акрім того австрій-
ці трохи зналися на національних рухах ібудь-що-будь, до певної міри,
так мовити, оглядалися на них. Інакше було на півночі, головне вКиєві,
де стали поруч іпроти себе германське військове командування йЦен-
тральна Рада зукраїнським урядом. То були два політичні світи, чужі,
протилежні йворожі собі: аристократичний монархізм – революційна
демократія. Доброго співжиття йщирого порозуміння між ними бути
не могло; майже зразу ж між ними вчинився нелад іпочалися конфлікти
фактичного й принципового порядку, істало ясно всім, що якась сторо-
на має уступитися, якась перемогти. Перемогли німці, спираючись на
військову силу свою».16
10. Славінський критично окреслив сутність політики Україн-
ської Держави гетьмана Павла Скоропадського, підкресливши, що
була вона «наскрізь реставраційною».17 Влада намагалася перевести
реставрацію вусіх площинах народного життя на Україні, зачи-
наючи з політичної та соціальної й кінчаючи національною та
державною. Закони, видані Центральною Радою, було анульовано.
«Українську мову було зневажено, бо фактично державною мовою стала
російська; можливості ширшого національного розвитку було підірвано,
й українству пощастило вцій площині зберегти й поставити лише Ака-
демію Наук, університети, кілька гімназій та народне шкільництво…».
Славінський говорив про «формальне існування самостійної україн-
ської держави, що її принцип був такий дорогий цілому українству. Але
14 [2, с. 170].
15 [2, с. 170–171].
16 [2, с.171].
17 Там само.
131
наприкінці правдиві інтенції гетьмана Павла Скоропадського виявились
до кінця…».18
11. Доводив неминучість повстання Директорії, що призвело до
ліквідації Гетьманату йвідновлення УНР; усвідомлював, як свід-
чить текст, всю складність становища нової влади, яка головним
завданням мала «розчищення національного ґрунту». На його думку,
скликаний Директорією Трудовий Конґрес прийняв низку резолю-
цій, що ними встановлено було державні принципи відродженої
Української Народної Республіки, визначені «в лініях новітнього
європейського парляментарного демократизму», і«перевів злуку Вели-
кої України зГаличиною».19 Твердив про невимовно важкі умови,
вяких Директорія наступні два роки, «ізольована од світа ймайже
позбавлена постачання», проводила збройну боротьбу й домагала-
ся міжнародної підтримки. Сподівався, що колись буде написана
правдива історія цієї боротьби, яка вкрила українство невмирущою
славою, бо «безконечно багато вній було виявлено героїзму, національ-
ної жертовності й натхненого інтегрального патріотизму. Козацька
боротьба ХVІІстоліття знайшла собі аналогію вXXстолітті. … Але
кожному героїзму єсть фізичний край».20
12. Констатував, що ще майже два роки після того не вгавала
боротьба, яку тепер проводило українське селянство, організую-
чи повстання проти нав’язаної більшовиками радянської моделі
буття – «чужої окупаційної влади». Та після знесилення й згасання
стихійного повстанського руху «московська навала приборкала
тимчасово Україну». З того часу, зауважував Славінський, «зачина-
ється еміграційна доба української державної боротьби, яка так виразно
нагадує добу Орлика та його еміграційного гетьманування. Але це вже
справедлива творена історія, всім нам відома, бо переживаємо її ми всі
ще й досі».21
На завершення свого викладу Славінський влучно й стисло про-
аналізував конструювання Радянського Союзу, «як звуть тепер боль-
шевики колишню Російську імперію».22 У 1937р. взалі Географічного
товариства в Парижі він прочитає доповідь «Національно-дер-
жавна проблема в СРСР», яка наступного року вийде окремою
книжкою.
18 Там само.
19 Там само.
20 Там само.
21 [2, с. 174].
22 Там само.
132
Торкнувся державотворчих змагань на теренах Західної Укра-
їни. Згадав про те, що після розпаду Австро-Угорської імперії
наприкінці р.1918внаслідок програної війни, Галичина проголо-
сила себе незалежною Західноукраїнською Народною Республікою,
зНаціональною Радою та її Генеральним Секретаріатом на чолі.
У січні 1919р. Національна Рада прийняла закон про злуку Гали-
чини зВеликою Україною водну державу, іТрудовий Конгрес,
скликаний тоді у Києві, цю злуку урочисто ствердив. «Більше
року Галичина йВелика Україна жили й боролись проти спіль-
них ворогів, як одна й неподільна держава, але пізніше дороги
їх розійшлись».23 Галичину згідно з рішенням Верховної Ради
амбасадорів великих держав з1923р. передано було офіційно до
рук Польщі. Закарпатська Україна, за згодою місцевих комітетів,
приєднана була до Чехословаччини, як автономна її одиниця, під
назвою Підкарпатська Русь. «Кубань ісхідні українські землі больше-
вики залишили безпосереднє під своєю рукою, Бесарабією та Буковиною
заволоділа Румунія…»,24 – зсумом писав Славінський.
Висновок автора, поданий у«кінцевих увагах» до курсу лекцій,
був неоднозначний: «Нам, свідкам великої політичної катастрофи
на Сході Європи, автому й на нашій батьківщині, свідкам найбільшого
народнього горя українського, послала історія й найбільшу втіху, побачи-
ти на власні очі, відчути власним серцем, як український народ воскрес
до нового життя, стає єдиним національним організмом, непереможним
і навіки незмінним. Історія, перевірена сучасністю, наочно завірила
нас, що нація такої старої культури, як наша, не загибає ні при яких
обставинах, бо коріння її лежать унеприступній для людських ударів
глибині віковічного часу. Українська нація сміливо може дивитись вочі
майбутности, яка б гірка не була її сучасність, бо на її стороні стоїть її
минуле».25 Надихаючими є останні рядки лекції Славінського про
те, що «українська нація заробила собі почесне місце вродині європей-
ських народів іматиме його».26
М.Славінський усвоєму курсі лекцій зісторії України виявив
здатність глибоко розуміти минуле України й інтуїтивно відчувати
імпульси майбутнього, демонстрував усупереч сумним обставинам
підрадянської дійсності історичний оптимізм і віру у майбутнє
батьківщини. У своїй оповіді спирався на фундаментальні напра-
23 Там само.
24 Там само.
25 [2, с. 175].
26 Там само.
133
цювання української історіографії (передусім праці В.Антоновича
й М.Грушевського), але висловив івласний погляд щодо націо-
нальної історії, підбив підсумки новітнього історичного досвіду
й зробив спробу зазирнути за обрії. Отже, як уявляється, спадщина
Максима Антоновича варта того, щоб її перечитати й осмислити
наново.
Список джерел ілітератури
1. В. С. Максим Славінський. (З приводу сімдесятип’ятиліття). Наші дні. 1серпня.
1943.
2. Славінський, Максим. Історія України. Подєбради: [б. в.], 1933–1934. [Курси
українознавства при Українській Господарській Академії вЧ.С.Р. Вип.1, курс
ч.81. На правах рукопису]. 175, [10]с.
3. Шелковнікова, Зінаїда. Наративний поворот влінгвістиці. Лінгвістика ХХІ
століття. 2013. С.195–200.
4. Pease, Donald, E. Na ional Na a i es, Pos na ional Na a ion. Mode n Fic ion S udies.
Bal imo e: Johns Hopkins Uni e si y P ess. Volume 43, N.1, Sp ing 1997. Pp.1–23.
5. S o ies abou ou sel es: How na ional na a i es in luence he di usion o la ge-scale
ene gy echnologies / E.Malonea, Na hanE. Hul manb, Ka eL. Ande son, Vi iane
Romei o. Ene gy Resea ch & Social Science. Vol.31, Sep embe 2017. Pp.70–76.

134
Відображення ідей українського
та чехословацького аграризму
впоглядах Г.Сіманціва
Сергій Корновенко, Олексій Компанієць
Черкаський національний університет імені Богдана
Хмельницького
Авторами з’ясовано, що на рубежі 1920-х–1930-х рр. між чехословаць-
кими та українськими аграристами розгорнулася активна співпраця,
найпомітнішим осередком якої були Українське аграрне товариство та
Українська господарська академія вПодєбрадах. Упрацях українських
та чехословацьких аграристів концепція «третього шляху», разом із
критикою лібералізму, капіталізму, соціалізму, комунізму іфашизму,
набула логічного ісистемного викладу. Помітним є ідейний взаємовплив
поглядів Г.Сіманціва, А.Швегли, М.Годжі та інших щодо «аграрної
демократії», обстоювання економічних та моральних переваг сільського
господарства, дрібної приватної власності на землю, кооперації, ата-
кож державного регулювання економіки. Їх бачення «третього шляху»
полягало упоміркованих реформах, які мають створити значну верству
хліборобів-власників.
Ключові слова: Українське аграрне товариство, Українська господарська
академія вПодєбрадах, Г.Сіманців, А.Швегла, М.Годжа, аграризм.
УДК [94(477:4-11):332.2.01] Сіманців
135
Re lec ion o he Ideas o Uk ainian
and Czechoslo ak Ag a ianism
in he Views o H. Siman si
Se hii Ko no enko, Oleksii Kompanie s
Bohdan Khmelny sky Na ional Uni e si y o Che kasy
The au ho s ound ou ha a he u n o he 1920’s–1930’s, ac i e coope a ion
de eloped be ween Czechoslo ak and Uk ainian ag a ianis s, he mos p ominen
cen e o which was he Uk ainian Ag a ian Socie y and he Uk ainian Hus-
band y Academy. In he s udies o Uk ainian and Czechoslo ak ag a ianis s, he
concep o he « hi d way», nex o he c i icism o libe alism, capi alism, social-
ism, communism and ascism, acqui ed alogical and sys ema ic in e p e a ion.
The ideological mu ual in luence o he iews o H yho ii Siman si , An onín
Š ehla, Milan Hodža and o he s ega ding «ag a ian democ acy», ad ocacy
o he economic and mo al ad an ages o ag icul u e, small p i a e owne ship
o land, coope a ion, as well as s a e egula ion o he economy is no iceable.
Thei ision o he « hi d way» consis ed o mode a e e o ms, which should
c ea e asigni ican class o peasan -owne s ( a me s). H yho ii Siman si go
acquain ed wi h hei wo ks du ing his ac i i ies a he Uk ainian Ag a ian So-
cie y and he Uk ainian Husband y Academy. H yho ii Siman si subs an ia ed
he p inciples and posi ions o mode n ag a ianism conce ning he indi iduali y
o he peasan y, i s men ali y, he ole o he peasan y as an ac i e subjec o
s a e and na ion-building, e c. Thus, he in ellec ual he i age o he scien is is
asel -su icien Uk ainian concep o con empo a y ag a ianism, which is con-
sis en wi h he Czechoslo ak ag a ianis ic discou se.
Keywo ds: Uk ainian Ag a ian Socie y, Uk ainian Husband y Academy in
Poděb ady, H yho ii Siman si , An onín Š ehla, Milan Hodža, Ag a ianism.
136
Od az myšlenek uk ajinského
ačeskoslo enského ag a ismu
názo ech H. Simanci a
Se hij Ko no enko, Oleksij Kompanijec
Če kaská ná odní uni e zi a Bohdana Chmelnyckého
Jedním z ýsledků uk ajinské e oluce le ech 1917–1921 byla maso á emig ace
ěch, k eří nesouhlasili se so ě ským modelem s á nos i. Mezi álečná E opa se
s ala ú očiš ěm ěch uk ajinských in elek uálů, k eří nepřijali so ě skou Uk ajinu.
Velké množs í uk ajinských emig an ů se sous ředilo Českoslo ensku. Vnejno-
ější his o iog a ii se ědecky od áží poli ický, společenský, umělecký akul u ní
ži o uk ajinské emig ace mezi álečném Českoslo ensku, znik ačinnos UHA
a d. Rele an ní je při om s udium in elek uálního dědic í uk ajinské emig a-
ce. P á ě  om o p os ředí se začal dále oz íje uk ajinský ag a ismus. S ím
sou isí ýznam in elek uálního dědic í H. Simanci a, k e ý předs a uje pokus
o syn ézu uk ajinského ag a ismu s myšlenkami českoslo enských eo e iků.
Účelem publikace je zkouma uk ajinské in elek uální dědic í mezi álečném
Českoslo ensku, zejména dílo H. Simanci a, jeho spřízněnos sčeskoslo enským
ag a ismem. Au oři publikace došli kzá ě u, že e spisech uk ajinských ačes-
koslo enských ag á níků nabylo poje í „ ře í ces y“ spolu sk i ikou libe alismu,
kapi alismu, socialismu, komunismu a ašismu logického asys ema ického podá-
ní. Příbuznos názo ů H. Simanci a sčeskoslo enskými ag á níky A. Š ehlou,
M. Hodžou aJ. Ke ne em, jejichž díla au o s udo al při působení Uk ajin-
ské ag á ní společnos i aUk ajinské hospodářské akademii Poděb adech, je
pa ná. Uk ajinské ačeskoslo enské ag á nic í s ejnou mě ou hájí ekonomické
amo ální ýhody zeměděls í, malé souk omé las nic í půdy, d užs e ní is á -
ní egulaci hospodářs í. Jejich ize „ ře í ces y“ a„ag á ní demok acie“ ses á ala
zumí něných e o em, k e é měly y oři ýznamnou řídu olníků. Simanci ů
model mode ního ag a ismu zah nuje p incipy mode ního ag a ismu ýkající
se indi iduální po ahy olnic a, jeho men ali y, ole olnic a jako ak i ního
subjek u budo ání s á u aná odní ideje.
Klíčo á slo a: Uk ajinská ag á ní společnos , Uk ajinská hospodářská akade-
mie Poděb adech, H. Simanci , A. Š ehla, M. Hodža, ag a ismus.
137
Одним із результатів Української революції 1917–1921рр. стала
масова еміграція незгідних із радянською моделлю державності.
З-поміж українських емігрантів домінували представники інтелек-
туальної творчої діяльності, громадсько-політичні діячі, військові
та інші – ті, хто не сприйняв Радянської України. Міжвоєнна Євро-
па стала притулком для таких українців. Найчисельніші українські
емігрантські кола були зосереджені уПольщі, Румунії, Чехословач-
чині. Доля українських емігрантів складалася по-різному, багато
учому вона визначалася внутрішньою політикою країни стосовно
до емігрантів, їх особистою вдачею.
У новітній історіографічній традиції різні питання з історії
української еміграції українах Центральної та Південно-Східної
Європи міжвоєнного періоду перебувають уполі наукової уваги.
Дослідниками з’ясовано діяльність української політичної емігра-
ції українах Європи у1920-хрр.;1 чисельність та соціальна струк-
тура української еміграції в країнах Європи у міжвоєнний час;2
діяльність української еміграції вкраїнах Європи уміжвоєнний
період ХХст.,3 склад, структура, громадсько-політичні практики
української політичної еміграції вПольщі на території Волинсько-
го воєводства;4 створення та діяльність Української господарської
академії уЧехословаччині у1922–1935рр.;5 соціокультурні аспекти
української еміграції уЧехословаччині у1920-хрр.;6 мистецьке,
культурне ігромадське життя української еміграції вміжвоєнній
Чехословаччині7 тощо.
Водночас, на нашу думку, актуальним є вивчення інтелектуаль-
ного українського продукту веміграції. Насамперед подальшого
теоретичного розвитку такого європейського селяноцентричного
феномену другої половини ХІХ – 1930-хрр., як аграризм, пред-
ставленого, зокрема, українським аграризмом. У такому контексті
науково обґрунтованим є звернення до інтелектуальної спадщини
Г.Сіманціва, що стосується українського аграризму, її споріднено-
сті зідеями чехословацького аграризму.
1 [6, с.118–121].
2 [5, с.225–229].
3 [4].
4 [1].
5 [13].
6 [4].
7 [3].
144
Професор П.Є.Андрієвський:
життєдіяльність веміграції
Олександр Уткін
Інститут історії аграрної науки, освіти ітехніки
Національної Академії аграрних наук України
У статті висвітлено діяльність українського мікробіолога іветеринара
Петра Андрієвського як за часів Російської імперії, так іперіоду його
життя веміграції зокрема. Вивчення наукового спадку Петра Андрієв-
ського уміжвоєнний період є актуальним, позаяк вісторіографії відсутні
дослідження, присвячені його тридцятилітньому перебуванню увимуше-
ній еміграції. Тож мета нашої студії – простежити початковий період
наукової діяльності вченого на еміграції, його життя вЧехословацькій
Республіці.
Ключові слова: Петро Андрієвський, Чехословацька Республіка, бороть-
ба зепізотріями, дослідження змікробіології.
УДК 001:371.132:579.83/882 П.Є.Андрієвський «1880–1945»

145
P o esso P. E. And iye skyi:
Li e in Exile
Oleksand U kin
Ins i u e o His o y o Ag a ian Science, Educa ion and Technology,
Na ional academy o ag a ian sciences o Uk aine
The a icle is de o ed o he ac i i ies o he eache o he Uk ainian F ee Uni e -
si y and he Uk ainian Husband y Academy in Poděb ady, Pe o And iye skyi,
who widely pa icipa ed in he o ganiza ion o he educa ional p ocess and
scien i ic s udies in hese ins i u ions. Pe o And iye skyi is known no only as
an ou s anding scien is , bu also as a eache , men o , unde whose leade ship
ala ge numbe o disse a ion hesis we e de ended no only in he Czechoslo-
akia, bu also in Poland. His e o s o imp o e his quali ica ions all he ime
and o o ganize labo a o ies o comba in ec ious diseases o li es ock a e no ed.
Keywo ds: Pe o And iye skyi, Czechoslo akia, igh agains epizo ia, esea ch
on mic obiology.
146
P o eso P. J. And ije skyj:
ži o ačinnos emig aci
Oleksand U kin
Ka ed a hiso ie zemědělských ěd, zdělá ání a echnologií
Ná odní akdemie zemědělských ěd Uk ajiny
Článek popisuje činnos uk ajinského mik obiologa a e e ináře Pe a And ije -
ského jak době před e oluční, ak i období jeho ži o a emig aci. S udium
ědeckého odkazu Pe a And ije ského mezi álečném období je ele an ní,
neboť jeho řice ile ému poby u nucené emig aci doposud nebyla ěno ána
příslušná pozo nos . Účelem naší s udie je p o o ysledo a počá eční období jeho
ědeckého působení emig aci, jeho ži o ČSR. S udie byla zp aco ána na zá-
kladě ozbo u p amenů – ma e iálů S á ního ús ředního a chi u yšších o gánů
lády a zpomínek jeho kolegů. Je řeba poznamena , že Pe o And ije skyj se s al
pedagogem na Uk ajinské s obodné uni e zi ě aUk ajinské hospodářské akade-
mii Poděb adech a ýznamně se podílel na o ganizaci zdělá acího p ocesu
a ědecké p áce  ěch o ins i ucích. Jedná se přede ším ojeho přednáško ou
činnos  ámci společnos i Liga uk ajinské kul u y P aze, jeho působení e
Společnos i muzea os obozeneckého boje uk ajinského ná oda. And ije skyj byl
nejen ynikajícím ědcem, ale aké pedagogem, men o em, pod jehož edením
bylo obhájeno elké množs í dise ačních p ací nejen Českoslo ensku, ale
i Polsku. Je známo jeho úsilí neus ále z yšo a s ou k ali ikaci, aby bylo možné
úspěšně o ganizo a labo a oře p o boj sin ekčními cho obami domácích z ířa .
Slibným smě em ýzkumu je s udium další účas i Pe a And ije ského na spo-
lečenském ži o ě uk ajinských emig an ů a aké jeho ědecká labo a o ní p áce
op oblémech boje sin ekčními cho obami z ířa .
Klíčo á slo a: Pe o And ije skyj, Českoslo ensko, boj p o i epizo iím, ýzkum
mik obiologie.
Відомий вчений ветеринар, біолог-бактеріолог, доктор ветеринар-
ної медицини, професор біології ізоології Петро Євгенович Андрі-
147
євський входив до складу славної когорти історико-культурного
феномену Української національної політехніки вєвропейському
зарубіжжі, яку врізні роки представляли Українська господарська
академія іУкраїнський технічно-господарський інститут заочного
навчання (Чехословаччина) та Український технічно-господар-
ський інститут (Німеччина). Сталось так, що саме перебуваючи
веміграції більше 23років, займаючись педагогічною інауково-до-
слідною діяльністю, він досяг успіхів світового рівня вгалузі бак-
теріологічної науки.
Майбутній вчений народився 10 листопада 1880 р. в україн-
ській родині м.Ромни Полтавської губернії. У 1900 р. закінчив
Полтавську духовну семінарію. Потім поступив до Харківського
ветеринарного інституту.1 Після отримання свідоцтва про прослу-
ховування програмних наукових курсів вінституті 1906р. вступив
до Дрезденської, апотім Берлінської вищої ветеринарної школи
студентом останніх семестрів. Здобуті за кордоном знання сприя-
ли тому, що внаступному році він отримав диплом ветеринарного
лікаря в Харкові й поступив на службу до Катеринославського
земства, де працював 2,5роки. У цей період він «спорудив свою влас-
ну невелику лабораторію змікроскопом та іншими найнеобхіднішими
пристроями й досліджував різні бацили».2
Становлення молодого фахівця відбувалося в процесі прак-
тичної лікарської роботи, організації ветеринарної допомоги та
вирішення складних питань, що виникали уповсякденному житті
людей, однак ветеринар прагнув пізнати як практичні, так ітео-
ретичні таємниці ветеринарії та бактеріології, щоб шляхом різних
експериментів дати науково аргументовані відповіді на умови ви-
никнення, розповсюдження й лікування численних хвороб. З цією
метою П.Є.Андрієвський вирішив зайнятись науково-дослідною
працею, вступивши 1909 р. до Бактеріологічного інституту при
головному ветеринарному управлінні вПетербурзі на посаду нау-
кового співробітника.
Короткотермінове перебування вцьому інституті свідчило, що
новий науковий співробітник успішно освоював заплановану тему
досліджень. Тому не випадково наступного року його призначили
очільником спеціальної експедиції до Південно-Східної Монголії
для боротьби з епізоотіями. Звідти він привіз спеціальну карту
1 [8, арк. 2, 5].
2 [7, с.272].
148
розповсюдження там заразних хвороб іприщепив більше 4тис.
худоби. Показав певні науково-організаційні здібності, які від-
значило керівництво установи, призначивши П.Є.Андрієвського
керівником відділу Бактеріологічного інституту. Виконуючи ці
обов’язки протягом 1,5року, молодий дослідник читав лекції іке-
рував практичними роботами ветеринарних лікарів на фахових
курсах вПетербурзі.3 У травні 1912р. був направлений на дворічне
стажування за кордон. Працював уДрездені, Гамбурзі, Галле. Його
керівником вПарижі був І.І.Мечников. За період перебування за
межами Росії вБрюсселі надрукував 5спеціальних праць. Диплом
доктора ветеринарії отримав у Лейпцігському університеті. По-
вернувшись уПетербург, працював уБактеріологічному інституті.
З початком Першої світової війни його мобілізували на службу
вполк донських козаків, де він уфронтових умовах перебував про-
тягом двох років. У 1916р. П.Є.Андрієвського за розпорядженням
військового санітарного управління Росії командирували до Хар-
ківського медичного товариства для масової підготовки довідок на
фронт. Одночасно читав лекції на фахових курсах лікарям імеди-
кам. Його бажання займатися науково-дослідною роботою увищо-
му навчальному закладі здійснилось, коли 1917р. він був обраний
асистентом на кафедрі загальної патології уХарківському ветери-
нарному інституті. Склавши іспити, успішно захистив дисерта-
цію й отримав ступінь магістра ветеринарних наук. Добросовісне
виконання службових обов’язків стали вагомим аргументом для
обрання Петра Євгеновича приват-доцентом кафедри загальної
патології (1918р.). На цей період він мав 17друкованих наукових
праць, присвячених питанням ветеринарної науки. Наступного
року після наукового звіту про теорії фізико-хімічного імунітету
обраний членом хімічної секції Української академії наук уКиєві.
Після встановлення радянської влади у1920р. виїхав на Кав-
каз ікерував лабораторією протичумної станції вП’ятигорську,
авкінці року обраний професором кафедри патологічної анатомії
Ново-Черкаського ветеринарного інституту. Успішній роботі уви-
щому навчальному закладі заважала активна діяльність чекістів,
які боролись зпротивниками нового суспільно-політичного ладу.
Відчуваючи небезпеку від «ЧК Кавказу іДонщини», він виїхав до
Москви, де був обраний професором кафедри епізоотології увете-
ринарному інституті та проводив осінній семестр. Згодом переїхав
3 [8, арк. 5].
149
до Харкова, вякому його обрали професором кафедри загальної
паталогії ветеринарного інституту.4
Побоюючись можливого арешту П. Є. Андрієвський виїхав
уПольщу. Йому доручили керівництво науковою лабораторією.
У квітні 1922р. на засіданні комісії ветеринарії при Варшавському
університеті українського вченого обрали та затвердили професо-
ром кафедри анатомії патологічної зпатологією загальною. В пред-
ставленому ним списку 19 наукових праць зазначалось, що вони
були опубліковані протягом 1910–1922рр. вросійських ізарубіж-
них виданнях. Після короткого перебування уПольщі він виїхав
до Чехословаччини, де існувала українська діаспора, що налічувала
35тис. осіб. На думку голови Українського громадського комітету
М.Ю.Шаповала який за своєю схемою займався реєстрацією укра-
їнських емігрантів, їх налічувалось 215тис. чоловік. Насправді ж
вважав він, кількість українців тут значно більша, бо ці показники
носять приблизний характер.5 За даними українського громадсько-
го комітету, вЧехословаччині 1920рр. виявлено що із 6 тис укра-
їнців 55% були селянами, 13% робітниками, 25% інтелігентами,
7% представниками інших соціальних груп. Тут проживали 15%
неграмотних українських емігрантів, ледве грамотних 20%, людей
із початковою освітою 25%, зсередньою 35%, звищою 5%.6 Серед
зарубіжних українців переважали селяни, а середний освітний
показник був низьким.
Основними причинами масового переселення українців були
соціально-політичні (громадянська війна, політичні переслідуван-
ня, репресії, розпад імперій); соціально-економічні (кон’юнктура
міжнародного ринку праці, дозоване квотування та заохочення
до еміграції висококваліфікованих спеціалістів або робітників для
виконання непрестижних робіт, трудова еміграція, переселенські
рухи на нові землі); соціодемографічні (старіння місцевого насе-
лення, диспропорція у віковій та статевій структурі); релігійні,
соціо-культурні, військово-політичні, етнополітичні та інші. Виїзд
українців за межі Батьківщини, був їх свідомим вибором, своєрід-
ною реакцією на численні негаразди вкраїні, колективні страхіття
ітерпіння.
Переміщення українців вЧехословаччину частково пояснюєть-
ся їх значною концентрацією вцьому регіоні, діяльністю 3вищих
4 [8, арк. 6].
5 [8, арк.1].
6 Там само.

150
навчальних закладів, вяких намагалися влаштуватися викладача-
ми емігранти звищою освітою. Особи зсередньою освітою, при-
бувши вЧехословаччину, прагнули здобути вищу освіту. У цілому
життя українських емігрантів за кордоном було складне іважке,
оскільки їх правовий статус обмежувався. Знаючи це П. Є. Ан-
дрієвський емігрував до Чехословаччини, обравши місцем свого
постійного проживання м.Прагу. Перш за все емігранта цікавила
викладацька й науково-дослідна робота в українських високих
школах Праги й Подєбрад.
Згідно заяви П.Є.Андрієвського прийняли вУкраїнський віль-
ний університет та Українську господарську академію вПодєбра-
дах. Професорська рада агрономічно-лісового факультету академії
17травня 1922 р. обрала його професором по кафедрі зоології,
а15липня того ж року він відмовився читати лекції по зоології.
На початку вересня йому доручили викладати курс мікробіології.
Цю постанову затвердило Міністерство закордонних справ Чехо-
словаччини 15грудня 1923р., вказавши, що П.Є.Андрієвський
є професором мікробіології Української господарської академії7.
Ставши повноцінним членом наукових колективів університету та
академії, вчений потрапив усправжній вир подій емігрантського
життя – вирішення проблем науки іосвіти, підготовки фахівців,
навчально-методичної літератури та її видання, вивчення історії
України, досягнень іневдач національного будівництва 1920-х рр.,
пошуки реальних шляхів створення незалежної української держа-
ви. Окрім цього названі заклади вищої освіти, наукові, громадські
та інші організації проводили численні заходи, пов’язані звідзна-
ченням національних ірелігійних свят, визначних подій, явищ за-
гальноукраїнського характеру, звшануванням видатних наукових,
культурних, військових, політичних діячів України.
Українська господарська академія стала за кордоном першою
українською національною політехнікою, що готувала на трьох
факультетах агрономічно-лісовому, економічно-кооперативному
та інженерному освічені кадри, виховані на традиціях української
вільної науки іпатріотизму. Це були вчені-агрономи, лісівники,
економісти, кооператори, статистики, меліоратори, гідротехніки
й технологи. Передбачалось, що українська, висока школа впро-
цесі освітянської та науково-дослідної праці збільшить національ-
но-культурні здобутки, поглибить ізміцнить національну свідо-
7 [8, арк. 20].
151
мість та основи громадської організованості, отримавши добротну
матеріально-технічну базу навчання, державне фінансування,
стипендії студентам. Діяли 59кафедр, 13академічних семінарів,
33спеціальні кабінети, фундаментальна бібліотека і14лаборато-
рій, видавництво, книжковий магазин ідослідні ферми.8 Створен-
ням різного обладнання, приборів активно займалися студенти,
професори, зокрема С.В.Тимошенко, П.Є.Андрієвський та інші.
Їх життєва позиція, діяльність, стали факторами соціального та
технічного прогресу, спрямовувались на виробництво та система-
тизацію нових наукових знань, рухаючись унапрямі поширення
досягнень науки й освіти, розвиваючи інтелектуальний потенціал
нації, її можливості інноваційного розвитку. Але найбільшу цін-
ність академії формував професорсько-викладацький персонал,
який отримуючи незначну заробітну плату, в1928році налічував
126осіб, потім цей показник поступово знижувався9. Низка про-
фесорів були державними та громадськими діячами, відомими
вченими, мали високий авторитет у науковому середовищі. До
них належать Б.Г.Іваницький, П.Є.Андрієвський, І.Я.Горбачев-
ський, Б. М. Мартос, К. А. Мацієвич, В.П.Тимошенко, представ-
ники чеських високих шкіл – В.Шевчiк, Ю.Стоклава, Т.Кашпарeк
та інші.
Про громадську діяльність ученого свідчить робота Товариства
музею визвольної боротьби українського народу, створеного пред-
ставниками науки, освіти та культури, серед яких був іП.Є.Ан-
дрієвський. Всі заходи музею здійснювали переважно члени То-
вариства. У кінці 1925р. їх налічувалося 64особи. Оскільки музей
не отримував фінансування збоку чехословацького уряду, його
експонати поповнювали українці здіаспори. Професор П.Є.Ан-
дрієвський передав рукописи своїх праць, листування. В.О.Біднов
передав музею понад триста одиниць матеріалів зжиття діаспори
вПольщі, Чехословаччині – накази С.В.Петлюри, листування,
фотографії.10
Створене в1920-хрр. товариство «Ліга української культури»
вПразі на чолі зпрофесором В.О.Бідновим систематично про-
водило публічні заходи, зокрема лекції, які відвідували від 50до
250 осіб, в основному студенти. За перший рік існування було
організовано 19лекцій. Тут виступали переважно професори укра-
8 [5, с.511].
9 [5, с. 509].
10 [6, с. 207].
152
їнських закладів вищої освіти – П.Є.Андрієвський, Л.Т.Білець-
кий, С.І.Ґольдельман, В.І.Сімович та інші.11 Українські вчені,
що мешкали вЧехословаччині, нерідко виїжджали уФранцію, де
читали лекції українцям діаспори, розповідали їм про міжнародну
обстановку, становище вУкраїні, досягнення української науки,
культури, літератури, освіти. Серед виступаючих були П.Є.Ан-
дрієвський, О.П.Лотоцький, М.А.Славінський, В.М.Щербаків-
ський.12 Разом згрупою професорів Українського вільного універ-
ситету в1925р. П.Є.Андрієвський заснував Історично-філологічне
товариство. Він же запропонував ійого назву. Ставши членом-спів-
робітником цього утворення, пожертвував 50 чеських крон на
проведення перших організаційних заходів.13
Поряд згромадською роботою вакадемії й університеті велика
увага приділялась формуванню системи навчального та виховного
процесу, його послідовності, змістовності та цілеспрямованості.
Багато цих заходів П.Є.Андрієвський повинен був організовувати
чи допомагати їх проведенню або ж їх відвідувати.
Слід враховувати те, що викладацька інауково-дослідна діяль-
ність вукраїнських закладів освіти, робота врізних громадських
утвореннях перевантажували фізичні можливості професора іне-
гативно впливали на його самопочуття та працездатність. Тому
утравні 1925р. він звернувся упрофесорську раду академії зпро-
позицією врегулювати обов’язки лекторського складу. Це стосу-
валось, писав П. Є.Андрієвський, «тої інтенсивної праці в6днів
тижнево, що мушу проводити як професор університету та академії,
не можу витримати без недільного відпочинку івже через те не можу
учащати регулярно на засіданнях професорських рад, які звичайно від-
буваються всуботу-неділю та продовжуються 10–15годин».14 На його
думку, жодна установа, зокрема й висока школа, не мають права
штрафувати за відсутність поза межами робочих часів з8до 20год.
3-х буденних днів та до 16год. всуботу. Якщо ж накладуть штраф,
професор збирався вживати всіх можливих засобів, щоб його відмі-
нити. Українська академія, яка платила тільки за фактичні години
занять, уданому випадку прирівнювала участь узборах із вико-
нанням викладів івправ. Вона мала право зменшувати платню за
відсутність на зборах тільки тоді, коли б платили за кожну годину
11 [3, с.29].
12 [3, с. 108].
13 [3, с. 197].
14 [8, арк. 104].
153
фактичної присутності на зборах і в подвійному розмірі згідно
законів ЧСР.15
З означених мотивів П.Є.Андрієвський зробив висновок про
можливість відвідувати збори, коли вони відбуваються без пого-
динної платні та будуть продовжуватися не «довше 3–4годин, як
відбуваються скрізь по високих школах Європи».16 Відповідаючи заяв-
нику проректор академії С.Д.Комарецький відзначив, що згідно
існуючих правил накладання штрафів не дозволяється. Встанов-
лені вначальному закладі нові правила регламентували кількість
зборів та дні їх проведення.17
П.Є.Андрієвський пройшов складний ітривалий період вче-
ного, працював на педагогічній інауково-дослідній ниві. Профе-
сор провів велику дослідницьку роботу вМонголії, французькому
Судані.18 Проведені ним науково-дослідні та науково-лабораторні
експерименти служили вагомим аргументом його теоретичних
висновків, які оприлюднювались на міжнародних форумах вчених,
урізних публікаціях.
Прагнення П.Є.Андріївського розширювати та поглиблюва-
ти знання зветеринарних наук, робити нові відкриття, вивчити
й ефективно використати новітні методи боротьби зінфекційни-
ми хворобами домашньої худоби стали основним мотивом заяви
вСенат Української господарської академії від 18лютого 1925р.
з проханням представити його кандидатуру на дворічне науко-
во-практичне відрядження у Францію та США. До заяви окрім
біографічних даних додавався список 21наукової публікації, на-
друкованих різними мовами, зокрема його праця «Сучасні експе-
риментальні досліди на межі між живим імертвим», атакож вка-
зувалось, що вПетрограді, Харкові, Видгощі, Празі, Берні керував
10дисертаційними роботами.19 Конкретні теоретичні та практичні
завдання українського професора розкриваються упідготовленій
ним програмі. Вона передбачала наступне:
• у Пастерівському інституті та національній лабораторії науко-
вих дослідів Міністерства агрикультури Франції ознайомитись
із серадіагностикою та виготовленням вакцин проти хворої
худоби, що панують вУкраїні;
15 Там само.
16 Там само.
17 [8, арк. 105].
18 [2, с.45].
19 [8, арк. 82].
256
право торгівлі старожитностями із зібрання Т.Легоцького мукачів-
ський жупан надав його родині, не знаючи ситуації, то їх потрібно
анулювати, аті предмети, які вже продано, повернути. Відтак було
затверджено склад делегації, яка мала вручити документ вищим
посадовцям краю. До неї ввійшли д-р Ю.Бращайко, д-р, о.В.Ге-
джега, о.Т.Скиба, д-р І.Панькевич та д-р М.Новаковський.13
Уже 25серпня 1920р. уповноважені Головним відділом особи
побували у віце-губернатора краю П. Еренфельда та очільника
шкільного відділу Й.Пешека. Щодо губернатора Г.Жатковича,
то він прийняв просвітян 26серпня 1920р. Державні мужі пообі-
цяли вирішити питання щодо музейного зібрання Т.Легоцького
ізапропонували призначити урядовим комісаром д-ра Шетнера.
Але після зауваження М.Новаковського про те, що той надто за-
вантажений іншою працею, було погоджено кандидатуру голови
суду вМукачеві д-ра Віктора Адамковича.14
Напрацьовані Головним відділом пропозиції було узагальнено
під назвою «Меморіялъ Муз. и библ. Комисіѣ т-ва Просвѣты въ
Ужгородѣ для цивільноѣ Управы Підкарпатськоѣ Руси въ справѣ
заснованя Національного Музея» (далі – «Меморіал»). У доку-
менті було наведено склад музейної та бібліотечної комісії, атакож
висвітлено перші кроки її діяльності. У цьому контексті наголошу-
валося, що особливу увагу члени музейної та бібліотечної комісії
приділяли музеєві ім.Т.Легоцького вМукачеві. Відтак у«Мемо-
ріалі» йшлося про те, що адвокат Теодор Легоцький, який наро-
дився на теренах Словаччини,15 автор монографії про Березьку
жупу та кількох інших описово-історичних творів, понад 30 років
ретельно збирав речі, дотичні до археології, нумізматики та іс-
торії Підкарпатської Русі загалом та околиць Мукачева зокрема.
Він ініціював створення вМукачеві музейного товариства. Метою
його діяльності було відкриття вцьому місті музею, основою якого
мала стати археологічна колекція Т.Легоцького. Перші загальні
збори Музейного товариства відбулися 2червня 1907р. На знак
подяки їх учасники запропонували назвати імузей, ітовариство
іменем Т.Легоцького. Тоді ж було обрано й очільника та президію
Музейного товариства. Головою став Т.Легоцький, а до складу
13 [3, с.86–87].
14 [4, с.87].
15 Сучасні дослідники Йосип В.Кобаль та О.Кобаль відзначають, що Т.Легоцький наро-
дився 5жовтня 1830р. вмістечку Фужіне, що поблизу сучасного міста Рієки (Хорватія),
вродині переселенців із комітату Турц (нині це територія Словаччини) [5, с.3].

257
Президії, крім нього, увійшли Яків Бонер іЮлій Варад (заступни-
ки), д-р Йосиф Михайло Янкевич (директор музею), д-р Кароль
Тарчій (секретар), Стефан Салян (касир) та д-р Юлій Блюменевич
(юристконсульт).
Невдовзі вБудапешті було затверджено статути Музейного то-
вариства й угорська влада стала опікуватися колекцією старожит-
ностей, зібраних Т. Легоцьким. Управлінський персонал краю
всіляко сприяв збиранню музейних предметів. Місцеві газети по-
ширювали заклик передавати вмузей різні знайдені чи збережені
старовинні речі. Відповідно до свідчень реєстру, який із 1906року
іаж до своєї смерті (в 1915р.) вів Т.Легоцький, востанні роки його
життя музейне зібрання поповнювали й інші особи. Тож, на думку
просвітян, воно повинно було стати публічним надбанням іпере-
бувати під захистом держави. Та попри це, родина Т.Легоцького
не погоджувалася зтакими діями, висувала різні претензії та навіть
продавала іроздавала деякі предмети (книжки, нумізматику), які
становлять музейну цінність.
У підсумку, «Меморіал» висунув такі пропозиції до Цивільно-
го управління: 1)якнайшвидше надати товариству для організа-
ції музею ібібліотеки матеріальну допомогу врозмірі 60000 Кч
і визначити для цього приміщення; 2) підтримати клопотання
«Просвіти» усправі виявлення історичних пам’яток вмузеях Від-
ня та Будапешта, вивезених із Підкарпатської Русі, та посприяти
їх поверненню; 3)делегувати зУжгорода до Мукачева комісара
(уповноваженого), щоб той а) провів опис ізберіг музей ім.Т.Ле-
гоцького вМукачеві; б)зафіксував іпризупинив чинність усіх доз-
волів на продаж івивезення предметів цього музею; в) повернув ті
предмети, які було вивезено або подаровано; г) призначив замість
недіючого Музейного товариства ім.Т.Легоцького куратора задля
подальшого збереження прав імайна музею.16
Отже, ситуація змузеєм ім.Т.Легоцького була доволі непро-
стою. Власне, на той час музею як публічного загальнонародного
закладу не існувало. Йшлося про колекцію старожитностей, зібра-
ну Т.Легоцьким, яку можна розглядати як своєрідний приватний
музей. Слід відзначити, що Цивільне управління та його шкільний
відділ теж виступали за те, щоб створити вкраї перший класичний
музей, ядром для якого стали б предмети старовини, зібрані Т.Ле-
гоцьким. Про це, зокрема, свідчить звернення шкільного відділу
16 [9, арк.4–5].
258
Цивільного управління Підкарпатської Русі уМіністерство вну-
трішніх справ ЧСР, яке було підготовлено 7серпня 1920р.,17 тобто
незадовго до появи «Меморіалу» товариства «Просвіта». У доку-
менті відзначалося, що після смерті 1920року дружини Т.Легоць-
кого їхні діти – син та п’ятеро доньок переселилися вУгорщину. До
такого кроку їх частково спонукало те, що волею долі вони опини-
лися устатусі вигнанців, позаяк син служив угорським офіцером,
адоньки були одружені зугорськими офіцерами та урядовцями.
Перед від’їздом родина продала колекцію Т.Легоцького кільком
купцям. Один зних придбав книги, інший – нумізматичну колек-
цію. Але найбільшу частину музейного зібрання закупив Лазар
Зінгер зБратислави. Він хотів вивезти все до Братислави, аби потім
там влаштувати розпродаж. Тож, аби зберегти музейне зібрання
Т.Легоцького, жупанське управління вМукачеві його опечатало.
Після цього, як випливає зі звернення шкільного відділу, мі-
ністерство усправах Словаччини спеціальним розпорядженням
заборонило вивозити мистецькі витвори зі Словаччини та Під-
карпатської Русі. Щоправда, здокументу не зрозуміло, чи дозво-
лялося вивозити такі речі зПідкарпатської Русі до Словаччини.
Шкільний відділ звертає також увагу на розпорядження угорсько-
го міністерства, відповідно до якого, власники колекцій мистецтва
істарожитностей перед продажем повинні були спочатку запро-
понувати їх музейній комісії вБудапешті. Якщо ж вона на них
не претендуватиме, то тоді їх дозволялося продавати. Це право
поширювалося іна Чехословацьку Республіку, авідтак – іна само-
врядну Підкарпатську Русь. Тож ним можна було бскористатися,
оголосити продаж колекції Л.Зінгерові недійсним івимагати за-
стосувати право привілею щодо її купівлі.
Водночас шкільний відділ інформує, що Л.Зінгер придбав усю
музейну збірку за 400тисяч немаркованих крон (угорських). В екві-
валенті до маркованих грошей це становить 200тисяч. Крім того,
він сплатив 106тисяч крон на різні витрати. Та попри це, Л.Зінгер
готовий був продати зібрання Т.Легоцького (крім нумізматичної
колекції) за 250тис. крон, але зним можна домовитися іпро нижчу
ціну, особливо якщо справу вирішити швидко. Шкільний відділ
повідомляє також про те, що ситуація, яка склалася навколо музею
Т.Легоцького, перебуває вполі зору музейної ібібліотечної комісії
товариства «Просвіта». На зібранні, що відбулося 6серпня 1920р.,
17 [6, арк.1–2].
259
представники комісії взялися за вирішення цієї справи знаміром
відрядити до Мукачева фахівців для з’ясування як правового ста-
тусу колекції Т.Легоцького, так іїї вартості.
З документу довідуємося, що ця музейна збірка передусім скла-
дається знадзвичайно цінних предметів, віднайдених вході ар-
хеологічних розкопок (12вітрин та 2повні скрині). Крім того,
є тут предмети історичні, старовинні художні та етнографічні.
Професор гімназії вТурчанському св.Мартині д-р Ян Сімер оці-
нив вартість збірки доісторичних предметів на суму 40тис. Кч.
Тож узверненні шкільного відділу наголошується, що придбання
колекції Т.Легоцького, яка може стати ядром для майбутнього
музею, є суттєвим іматиме велике духовне значення для Підкар-
патської Русі. На жаль, ані місцева влада, ані «Просвіта» не мають
коштів не лише на купівлю музею, але навіть на проведення необ-
хідних заходів щодо оцінки експонатів уразі їхнього перевезення
до Ужгорода. В крайньому разі «Просвіта» намагатиметься отри-
мати гроші, вдавшись до позики, але вцьому питанні потрібно
діяти швидко.
Наприкінці звернення акцентовано увагу на тому, що, крім зі-
брання старожитностей Т.Легоцького, вМукачеві можна знайти
ще чимало цінних предметів, музейних колекцій, книг для май-
бутнього музею Підкарпатської Русі. Тож для вжиття необхідних
заходів уцій справі здозволу Цивільного управління та за посеред-
ництва адміністрації Мукачівської жупи було запроваджено посаду
тимчасового консерватора. Ним став колекціонер Бела Боростяні,
який на той час зібрав чималу колекцію предметів музейного зна-
чення, щоправда, меншу, ніж уТ.Легоцького. Чинність Б.Боро-
стяні як консерватора поширювалася на територію Мукачівської
та Березької жуп. При цьому свої функції він мав виконувати без-
коштовно. Шкільний відділ відзначає, що Б.Боростяні звеликим
старанням івідданістю дбає про суспільний інтерес до колекцій
істарожитностей. Він також розпочав перемовини звладою про
надання приміщення вМукачівському замку, щоб провести там
незначний ремонт ітимчасово розмістити деякі колекції.18
Відтак 17травня 1921р. уШкільний відділ Цивільного управ-
ління було надіслано низку матеріалів від «Просвіти», супровідний
лист на які підписали о.Августин Волошин, д-р Іван Панькевич та
18 [6, арк.1–2].
260
о.Василь Гаджега.19 Серед документів містився також звіт д-ра Ми-
хайла Новаковського усправі охорони пам’яток, підготовлений на
основі критичної ситуації, що склалася навколо скарбів Т.Легоць-
кого. Стисло описавши події, внаслідок яких колекція старожитно-
стей після смерті Т.Легоцького не стала надбанням громадськості,
азалишилася вйого родині, М.Новаковський акцентував на пе-
рипетіях подальшої долі збірки. Він, зокрема, відзначив, шо після
того, як весною 1920р. померла вдова Т.Легоцького п.Катарина
зроду Бузат, не залишилося нікого, хто б переймався питанням
облаштування зібраних ним предметів музейного значення. Тож
колекція Т.Легоцького стала жертвою спекулянтів. В результаті,
19червня 1920р. крамар Йосиф Шайович зМукачева уклав від
імені купця Лазаря Зінгера, що мешкає вБратиславі, угоду зі спад-
коємцями Т.Легоцького та його дружини п. Катарини. Відповідно
до її умов, Й.Шайович та Л.Зінгер за 200тис. угорських крон
придбали увласність усю колекцію Т.Легоцького.
Після цього Л. Зінгер, як стверджує М. Новаковський, вивіз
нумізматичну частину зібрання до Братислави ізаявив про свою
готовність продати її Чеському музею в Празі. Всі заходи, на-
самперед, перемовини представників влади із Й.Шайовичем та
Л.Зінгером, атакож спроби переконати цих панів уШкільному
відділі краю втому, що їхній вчинок є негідним, не дали позитив-
них результатів. Більше того, Л.Зінгер звернувся вСудову палату
вБерегові зпозовом про визнання за ним права власності на ко-
лекцію, про незаконність опечатування органами влади будівлі, де
знаходяться старожитності, про повернення йому каталогів цих
музейних предметів та відшкодування всіх витрат. Перше судове
засідання вцій справі, наголошує М.Новаковський, було призна-
чене на 5 квітня 1921р., та розгляд справи триває й надалі.20 Отже,
здокументу довідуємося, що місцева адміністрація опечатала осно-
вну частину колекції, аїї каталоги конфіскувала, що викликало
гнівний протест збоку Л.Зінгера.
Далі М.Новаковський звертає увагу на те, що угорське законо-
давство не надто опікувалося справою охорони пам’яток та музей-
них предметів ібібліотек. Це питання безпосередньо регулювали
тільки два законодавчі артикули (№ХХХІХ від 1881р. та №IV від
1916р., зокрема, §6). Натомість молода ЧСР вже 10грудня 1918р.
19 [10, арк.2].
20 [10, арк.3–3зв.].
261
ухвалила важливий закон, який вступив усилу буквально через
тиждень. У параграфі 12цього закону було прописано, що архіви,
музеї, наукові збірки, бібліотеки, атакож старовині предмети, які
знаходяться упублічному та приватному маєтку на теренах Сло-
ваччини, заборонено вільно продавати, знищувати чи вивозити за
її межі. Наступний, 13-й, параграф, зазначає, що дія закону поши-
рюється не тільки на Словаччину, але й на всі території колишньо-
го Угорського королівства, які ЧСР візьме під свою адміністрацію,
аотже, іна Підкарпатську Русь.
У підсумку М.Новаковський наголошує, що цей закон, поза
всяким сумнівом, стосується іПідкарпатської Русі. Тому на його
основі, атакож на підставі §6 артикулу №IV від 1916р. губерна-
тор Підкарпатської Русі може запровадити надзвичайно важливе
розпорядження щодо охорони пам’яток імузейних скарбів краю,
аналогічний до того, який Міністерство у справах Словаччини
видало для словацьких земель ще 10листопада 1919р. При цьому
М.Новаковський пригадав, що Музейна ібібліотечна комісія това-
риства «Просвіти» 23червня 1920року звернулася до Цивільного
управління з листом, у якому закцентувала на необхідності як-
найшвидше заборонити вивезення музейних предметів, бібліотеч-
них збірок чи якихось інших пам’яток зтериторії Підкарпатської
Русі й суворо карати порушників.21 Заслуговує на увагу інформація
про те, що М.Новаковський навіть підготував для губернатора
проєкт відповідного розпорядження, обгрунтувавши його поло-
ження зправової точки зору.22
Влітку 1921р. представники русофільського товариства «Школь-
ная помощь» звернулися до кураторів музейного зібрання Т.Ле-
гоцького – президента ужгородської Седрії д-ра В. Адамковича,
д-ра В.Сулинчака та Б.Боростяні зпроханням передати організа-
ції колишнє помешкання Т.Легоцького вМукачеві (вул.Головна,
58, де знаходилася колекція), щоб облаштувати тут дівочий інтер-
нат для тамтешніх школярок. Натомість уповноважені цієї спілки
пообіцяли перевезти музейні предмети в Мукачівський замок.
Отримавши згоду, «Школьная помощь» подала вмукачівський
жупанат клопотання про реквізицію приміщення для інтернату.
За сприяння мукачівського жупана Б.Тоупаліка це питання вирі-
шилося позитивно й 9серпня 1921р., за підтримки Б.Боростяні,
21 [10, арк.4–4зв.].
22 [10, арк.5–5зв.].

262
розпочалося перевезення колекції Т.Легоцького взамок, іза кіль-
ка днів, попри певні перешкоди, її було доправлено туди.23
Активісти «Просвіти» продовжували уважно стежити за роз-
витком ситуації навколо раритетного зібрання Т.Легоцького. За
дорученням музейної та бібліотечної комісії товариства д-р М.Но-
ваковський 11–12вересня 1921р. побував уМукачівському замку й
ретельно обстежив стан доправлених сюди артефактів. За результа-
тами перевірки він підготував для музейної та бібліотечної комісії
«Просвіти» меморандум, який було передано також Шкільному
відділу Цивільного управління та очільникові Мукачівської жупи
Б.Тоупалiку.24
Д-р М.Новаковський передусім відзначає, що після того, як на
початку серпня 1921р. судовий радник Віктор Адамкович, котрий
був куратором колекції Т. Легоцького, переїхав з Мукачева до
Ужгорода, то вона опинилися без господаря. Зібрання старожит-
ностей перебрав під свою опіку Бела Боростяні, який взагалі не
має кваліфікації для ведення музейних справ, айого запопадливе
колекціонування перетворилося на звичайне божевілля, тож ко-
лекція опинилася вруках людини, яка втратила здоровий глузд.
Після цього М. Новаковський подає інформацію про те, на
яких умовах було перевезено зібрання Т.Легоцького взамок. Він
повідомляє, що «будинок вМукачеві на вул. Головній, 58, вякому роз-
міщувалася колекція Т.Легоцького, придбали євреї. Вони запропонували
Б.Боростяні, щоб він погодився перемістити старожитності взамок
ізголосилися їх безкоштовно туди перевезти та виділити на потреби
музею 5000 Кч. Натомість Б.Боростяні озвучив цю пропозицію музейній
та бібілотечній комісії товариства «Просвіти». Тоді М.Новаковський
вирішив з’ясувати позицію В.Сулинчака, який від імені В.Адамковича
наглядав за музейними предметами ізаймався їх каталогізацією. Про-
те В.Сулинчак, авідтак імузейна та бібліотечна комісія «Просвіти»
виступили за те, що поки колекцію Т.Легоцького не буде систематизо-
вано й каталогізовано, її слід залишити вйого помешканні. До того ж,
справа перебуває всудовому розгляді, аце може призвести до серйозних
цивільно-правових наслідків для Музейного товариства ім.Т.Легоцького
та, цілком імовірно, ідля всієї Підкарпатської Русі, адже йдеться про
національне надбання краю. Проте Б. Боростяні, як відомо, все-таки
перевіз колекцію Т.Легоцького вМукачівський замок».25
23 [16, арк. 3зв., 13].
24 [16, арк. 4–10].
25 [16, арк. 4–5].
263
Відтак М. Новаковський описує стан музейних предметів та
констатує, що деякі зних Б.Боростяні залишив убудинку №58
на вул. Головній іновий власник підпирає ними двері. Частину
предметів Б. Боростяні покинув на відкритому дворі замку без охо-
рони або покидав укоридорі перед тими приміщеннями, вяких
облаштував так зв. «свій» музей. «Той музей, який Б.Боростяні вважає
приватною власністю та збирає на нього пожертви від мукачівців, розмі-
щено в5-ти кімнатах підвального крила замку на 2поверсі. У найбільшій
кімнаті, що найкраще утримується, спостерігається відносний порядок.
Усі предмети зберігаються взасклених шафах, на стінах розвішано пор-
трети, вкутку під стінами лежать стоси різних необлікованих книг.
Більшість цих книг та музейних предметів належали музею, який було
створено при 65-ому австро-угорському піхотному полку, який колись
тривалий час дислокувався вМукачеві. Крім того, тут Б.Боростяні
виставив ісвою збірку мінералів». На думку М.Новаковського, які
саме речі вцій кімнаті належать до колекції Т.Легоцького, вдасть-
ся з’ясувати тільки після їх ретельного вивчення та каталогізації.26
«В інших приміщенях», – як зауважує М.Новаковський, – «зокре-
ма вдругій, третій ічетвертій кімнатах, предмети із зібрання Т.Ле-
гоцького лежать на підлозі, вцілковитому хаосі йбезладі. На пропозицію
М.Новаковського передати книжки як депозит музею Т.Легоцького до
бібліотеки «Просвіти» і, таким чином, пришвидшити відкриття На-
ціональної бібліотеки краю, Б.Боростяні, роздратувавшись, відмовив».27
«Попри відсутність каталогізації та всупереч тому, що долю музей-
ного зібрання Т.Легоцького не було остаточно вирішено, Б.Боростяні
відкрив його для загального огляду, встановивши плату за вхід у сумі
2Кч. Щоправда, публіка, яка сюди приходила, здебільшого малоосвічена,
ілише за умови вмілого проведення пізнавальних іповчальних екскурсій
могла бзбагатити свій духовний світогляд. Але Б.Боростяні, відзначає
М.Новаковський, перетворив такі відвідини на фарс, хибно трактує
призначення тих чи інших речей іт.ін. Відповідно поводиться й публіка:
відвідувачі беруть музейні предмети до рук, хлопці, зокрема, хапають
мечі, рапіри, луки, приміряють до себе, б’ються. В одній із кімнат Б.Бо-
ростяні облаштував власний побут. Тут усюди (на столі, на кріслах, на
шафах, на ліжку) розкидано музейні предмети, деякі зних повішено на
стінах. Цими музейними речами Б.Боростяні користуєтся при вживан-
ні їжі. Всі вони давно нечищені та взялися іржею».28
26 [16, арк. 5–8].
27 [16, арк. 7].
28 [16, арк. 7–8].
264
У підсумку д-р М.Новаковський констатує, що поки просвітян-
ські активісти «рятували за збереження музейної колекції Т.Легоцького
через спроби її вивезення за кордон, то незчулися, як її вже раптом по-
трібно рятувати від місцевих безвідповідальних осіб. Тому він пропонує:
1)подбати, щоб для Товариства ім.Т.Легоцького вМукачеві замість
В.Адамковича було призначено нового куратора; 2)відібрати від Б. Боро-
стяні все музейне й бібліотечне добро та розмістити його увідповідному
місці; 3)систематизувати всі речі музейного значення та провести їхню
каталогізацію; 4)негайно запровадити заборону на огляд усіх цих музей-
них ібібліотечних скарбів широким загалом».29
Цікаво, що Цивільне управління Підкарпатської Русі досить швидко
відреагувало на меморандум, підготовлений М.Новаковським за резуль-
татами обстеження музейної колекції Т.Легоцького. Так, 11жовтня
1921 р. на адресу товариства «Просвіта» було надсілано листа,
якого від імені віце-губернатора краю підписав очільник шкільного
відділу Йозеф Пешек.30 Документ складається з10пунктів. З окре-
мими зауваженнями Й.Пешек погоджувався, здеякими – ні, дещо
намагався прояснити.
Відповідаючи на прикінцеві пропозиції М.Новаковського, уря-
довець відзначає: «1) на основі рекомендацій колишнього секретаря
Музейного товариства ім.Т.Легоцького д-ра В.Сулинчака мукачівське
жупанське управління отримало усне й письмове розпорядження щодо іме-
нування нового куратора цієї організації; 2)Куратор має повноваження
іповинен робити для користі музею все те, що вважатиме за потрібне
та що вказано в2, 3й 4пунктах меморандуму «Просвіти».31 Отже, всі
пропозиції, які М.Новаковський висловив на завершення мемо-
рандуму, цивільна адміністрація краю вособі Й.Пешека визнала
слушними.
Про діяльність музейної та бібліотечної комісії «Просвіти»
вперші роки її функціонування М.Новаковський розповів уне-
великій статті, опублікованій у«Календарі» товариства. Тут він
стисло описав іподвижницьку діяльність цієї комісії та Головного
відділу «Просвіти» усправі збереження колекції Т.Легоцького.
У цьому контексті М.Новаковський згадав також про візити до
губернатора, віце-губернатора та керівника шкільного відділу, про
три меморіали (меморандуми) на адресу очільників краю, однак,
не закцентував на тому, що саме він був безпосереднім автором
29 [16, арк. 9].
30 [11, арк. 24–26].
31 Там само.
265
принаймні двох із них. Питання невдовзі вирішилося позитив-
но: новим куратором було призначено д-ра Юлія Карцуба, суд не
задовольнив позов Лазаря Зінгера іна основі колекції Т.Легоць-
кого вМукачеві було відкрито музей.32 Не останню роль уцьому
відіграла непохитна позиція просвітянських активістів, головно
М.Новаковського.
Слід відзначити, що вперші роки свого перебування на Підкар-
патській Русі д-р М.Новаковський як член «Просвіти» займався
не лише питанням збереження музейного зібрання Т.Легоцького.
Матеріали звіту діяльності музейної та бібліотечної комісії від
7вересня 1921р. свідчать, що д-р М.Новаковський провадив та-
кож лекторську роботу вкраї. Він, зокрема, прочитав лекції про
музейництво та його завдання на Підкарпатській Русі 1)греко-ка-
толицьким студентам-богословам, 2)членам товариства «Руський
клуб», 3)на вчительських курсах уМукачеві.33
Влітку 1921р. «Просвіта» вирішила придбати бібліотеку відомо-
го дослідника історії Закарпаття Гіядора Стрипського (1875–1946),
який проживав уБудапешті. Тож не дивно, що Головний відділ
товариства доручив саме М.Новаковському підготувати договір
купівлі книгозбірні Г.Стрипського.34
Отже, д-р Михайло Новаковський як заступник голови музей-
ної та біліотечної комісії товариства «Просвіта» активно долу-
чився до збереження унікальних артефактів зісторії Закарпаття,
продемонструвавши свою компетентність із правничо-охоронної
точки зору. Підготовлені ним меморандуми щодо збереження ко-
лекції старожитностей, зібраних Т.Легоцьким є важливим суспіль-
но-історичним джерелом, яке проливає світло на стан справ уму-
зейній сфері Закарпаття перших десятиліть ХХст. Попри поразку
визвольних змагань івимушену еміграцію, М.Новаковський вірив,
що українці рано чи пізно збудують свою самостійну державу, скла-
довою частиною якої стане й територія тодішньої Підкарпатської
Русі. Через це для нього, мабуть, було важливо докласти максимум
зусиль, аби зберегти історико-культурні скарби цього краю та не
допустити їх вивезення за його межі.
32 [7, с.66].
33 [11, арк. 10].
34 [18, с.143].
272
Празько-львівську групу українських археологів репрезенту-
ють окрім ВадимаЩербаківського, Левко Чикаленко (1888–1965),
Ярослав Пастернак (1892–1969), Іван Борковський (1897–1976) та
Олег Кандиба-Ольжич (1906–1944). По різному складався їх жит-
тєвий шлях, наукова кар’єра; доля розкидала їх по різних світах
та державах. У цій короткій розвідці хочемо представити двох
археологів зцієї групи – Левка Чикаленка та Івана Борковського.
Ім’я, життєва та творча біографія Левка Чикаленка ще донедав-
на були мало відомі археологам, особливо повоєнного покоління.
Багато років воно входило вреєстр заборонених іщойно тепер
повернулося вукраїнську археологічну науку.
Л.Чикаленко народився вс.Перешори на Херсонщині, усім’ї
відомого українського політичного діяча, мецената української
науки та культури Євгена Чикаленка.2 З 1907р. він здобував вищу
освіту у Лозанському університеті Швейцарії, де студіював гео-
логію. У 1909р. на запрошення видатного українського вченого,
антрополога, археолога іетнографа Федора Вовка, який очолював
тоді відділ слов’янської археології та етнографії Російського му-
зею в Петербурзі та водночас був професором Петербургського
університету, Л.Чикаленко став його асистентом іпродовжував
навчання на природничому факультеті, де вивчав географію. Ін-
терес до археології все ж переміг імолодий дослідник присвятив
їй найвагомішу частину свого життя.
Особливе зацікавлення проявив дослідник до ранніх епох
ікультур вУкраїні, зокрема, палеолітичних пам’яток ітрипіль-
ської культури. Разом зі своїм учителем брав участь унаукових
подорожах і розкопках. Ще студентом самостійно досліджував
відому палеолітичну стоянку поблизу с.Городок на Волині. Його
наукову кар’єру визначили розкопки знаменитої Мізинської сто-
янки доби пізнього палеоліту на Чернігівщині, здійснені спільно
зФ.Вовком впродовж 1912–1915рр., та самостійно у1916р.3 За
порадою Ф.Вовка іпри підтримці російського мистецтвознавця
Михайла Ростовцева Л.Чикаленко взявся за вивчення серії кістя-
них виробів зцієї пам’ятки, оздоблених своєрідним гравірованим
орнаментом.
Жовтневий переворот перервав його наукову працю івін зо-
середився на політичній діяльності, яку розпочав ще встудент-
2 [6, c. 3748–3749].
3 [2; 22, c. 112–119].

273
ські роки, будучи активним членом Головної Ради, яка координу-
вала діяльність українських студентських гуртків уПетрограді.4
У часи боротьби за українську державність Л.Чикаленко був дія-
чем Української соціал-демократичної робітничої партії, членом
Української Центральної Ради (секретар).5 У 1920р. після поразки
визвольних змагань він емігрував до Польщі. У Варшаві Л.Чика-
ленко опрацьовує археологічні матеріали зУкраїни умузеї ім.Ераз-
ма Маєвського. У 1922р. він перебирається до Праги, де готує свою
дисертацію в УВУ, здійснює наукові подорожі до Відня, Брно,
вивчає музейні збірки. У 1923р. вчений захищає уПразі докторат,
уякому використовує переважно матеріали зМізина, доповнюючи
їх європейськими палеолітичними знахідками.6 Л.Чикаленко став
чи не першим українцем, який здобув ступінь доктора філософії зі
спеціальності «археологія». Під час перебування уЧехословаччині
дослідник займався також викладацькою та науковою діяльніс-
тю у Празькому Високому Педагогічному інституті та Чесько-
му Національному музеї.7 Він зацікавився, зокрема, так званими
культурами моравської мальованої кераміки, встановив їх зв’язок
зтрипільською культурою України, висунув оригінальну теорію
про походження та еволюцію орнаментальних мотивів, вякій до-
водив, що абстрактна волюта набрала форму конкретної тварини
на трипільській кераміці – вівіфікаціонізм.8 У 1926р. Л.Чикаленко
переїхав до Франції, ав1928р. знову повернувся до Польщі. Вивча-
ючи різні матеріали зУкраїни умузеях Польщі, він опрацював три-
пільську кераміку зрозкопок відомої пам’ятки ус.Більче-Золоте на
Тернопільщині. Результати цього дослідження були опубліковані
вокремому збірнику.9 Учений підтримував активні наукові кон-
такти зпольськими археологами, прикладом чого можна вважати
його статтю, присвячену стилістичному аналізу орнаментів на три-
пільській кераміці зШипинців, що була надрукована узбірнику
пам’яті Володимира Деметрикевича.10
Л. Чикаленко проявив себе також як громадський діяч, він
зібрав багато розповідей колишніх в’язнів Соловецьких островів,
4 [3, c. 344–345].
5 [21, c. 176, 198, 201, 208, 240].
6 [23].
7 [7, c. 132–139].
8 [7; 13; 25].
9 [24, c. 113–119].
10 [32, s. 123–134].
274
яким пощастило утекти іопублікував уВаршаві 1931р. збірник
спогадів «Соловецька каторга».
Під час війни Л.Чикаленко працював уЛьвові, вивчав керамі-
ку трипільської культури із збірки музею НТШ, дійсним членом
якого став ще у1932р. У 1943р. він виїхав до Німеччини, брав
активну участь у діяльності Української Вільної Академії Наук
(дійсний член з1945р.). Доля занесла його уСША, де якийсь час
змушений був працювати прибиральником ушпиталі, згодом за-
ймався розробкою теоретичних проблем первісного мистецтва.11
Помер Л.Чикаленко в1966р. уНью-Йорку. У 1998р. його прах
перепоховали уПерешорах, розвіявши над столітньою грушею, на
яку він залазив удитинстві, половину попелу опустили умогилу
на сільському кладовищі.
У науковій біографії Л.Чикаленка один цікавий епізод його
досліджень став ширше відомим нещодавно. Маю на увазі перші
археологічні розкопки літописного Червена, проведені ним як
професійним археологом з15липня по 15серпня 1940р. Про цю
сторінку його наукової діяльності збереглися тільки уривкові дані.
Насамперед про цей факт повідомили тогочасні популярні часо-
писи.12 Коротко згадує про ці дослідження Конрад Яжджевський
на підставі інформації, яку передав йому Володимир Антонєвіч,
отримавши її від Л.Чикаленка після завершення робіт уЧервені.13
Декілька кістяних виробів із цих розкопок опублікував львівський
археолог Олексій Ратич, правда не згадуючи звідомих причин ав-
тора досліджень.14 Відомості Л.Чикаленка про дослідження Черве-
на, передані листом від 1вересня 1960р. використав відомий укра-
їнський археолог Я.Пастернак усвоїй монографії, присвяченій
археології України;15 згадують про них також наступні дослідники
цього літописного міста.16 Повний звіт Л.Чикаленка про розкопки
улітописному Червені віднайдено умашинописному варіанті вар-
хіві Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича HAH України
в1991 р.17 На превеликий жаль, при ньому не збереглися таблиці
зрисунками археологічних знахідок іфотоілюстрації.
11 [7].
12 [4; 11].
13 [34, s. 67–91].
14 [19, c. 119–131].
15 [13].
16 [33, s. 303–305].
17 [14, c. 26–27; 18, c. 636–637; 26, c. 621–635].
275
Свою працю Л.Чикаленко підготував уХолмі, про що свідчить
згадка про це місто та особистий підпис вченого поставлені ручкою
вкінці звіту.18 Для всіх, хто цікавиться проблемою червенських міст
та особливо для археологів, які й зараз продовжують дослідження
Червена, опублікований звіт Л.Чикаленка допоможе приблизно
локалізувати місця його розкопок, визначити особливості та по-
тужність культурних нашарувань на цих ділянках івикористати
матеріали цих досліджень при повному опрацюванні результатів
довголітнього археологічного вивчення славного колись міста.
Достойне місце серед когорти вчених празько-львівської групи
займає Іван Борковський (1897–1976). І.Борковський народився
8вересня 1897р. ус.Чортовець Городенківського р-ну Івано-Фран-
ківщини. Після Першої світової війни емігрував до Чехословаччи-
ни, де у1920р. закінчив гімназійні студії та два семестри Вищої
педагогічної школи. З 1922р. він навчався на філософському фа-
культеті Карлового університету Праги, де студіював археологію
увсесвітньо відомого славіста Любора Нідерле. Разом із ним слу-
хачами семінару цього професора були Я. Пастернак – найви-
датніший дослідник княжого Галича, чеські археологи, згодом
академіки Я.Філіп, Я.Бем, серб М.Хрбіч та інші.19
У 1929р. І.Борковський захистив дисертацію, присвячену ран-
ньому неоліту, зокрема, культурі шнурової кераміки вЦентральній
Європі та Україні. Учений успішно працював на кафедрі археології
УВУ, брав участь уміжнародних форумах, зокрема, археологічно-
му з’їзді уБерліні, конгресах уПарижі та Лондоні, міжнародному
з’їзді славістів 1934 р. у Варшаві, українських наукових з’їздах
1926та 1932 рр. уПразі.
З 1925 р. І.Борковський став активним учасником археологіч-
ного вивчення Празького граду іпісля повернення Я.Пастернака
до Львова фактично продовжив його справу здослідження Праги
та її околиць, присвятивши цьому завданню найвагомішу части-
ну свого творчого життя. У найважчі для УВУ роки (1938–1945)
був його ректором, налагодив тісні контакти зукраїнськими ар-
хеологами.20 Учений часто рецензував і реферував наукові пра-
ці І. Левицького, О. Лещенка, Я. Пастернака, М. Рудинського,
М.Сібільова, М.Брайчевського та інших дослідників, звеликим
жалем відгукнувся на трагічну смерть талановитого львівського
18 [37, s. 313–314].
19 [15, c. 86; 17, c. 7].
20 Детал. див.: [20, c.452].
276
археолога та мистецтвознавця Богдана Януша. У 1933р. за реко-
мендацією Я.Пастернака І.Борковського обрали дійсним членом
Історично-філософічної секції Наукового Товариства ім.Шевчен-
ка уЛьвові.21
Великою науковою заслугою вченого стало вивчення ран-
ньослов’янської кераміки зПраги івиділення так званого празь-
кого типу, як доказу найдавнішого достовірно слов’янського за-
селення уЦентральній та Східній Європі. У 1940р. вПразі він
опублікував монографію на цю тему,22 що вумовах німецької оку-
пації та пропаганди германських концепцій давньої європейської
історії було сміливим кроком. Відомий дослідник слов’янського
етногенезу Володимир Баран писав, що ця його праця «була тим
першим променем, який освітив темряву, що довго вкривала раннє се-
редньовіччя вслов’янській археології ідала поштовх до нових розшуків
старожитностей слов’ян середини Ітис. н.е.».23 Ще й сьогодні архе-
ологи послуговуються науковими визначеннями «празький тип»,
«празька культура», які були запропоновані І.Борковським.
Довголітні дослідження Празького граду були узагальнені вче-
ним удокторській дисертації «Празький град усвітлі нових до-
сліджень», яку він захистив у1961р. вІнституті археології Чехо-
словацької Академії Наук. У списку праць вченого головне місце
займає саме Празький град як найцінніша для чехів пам’ятка ви-
никнення та розвитку чеської держави. Йому він присвятив більше
півсотні досліджень івт.ч. кілька монографій.24 Крім Празького
граду, дослідник провів розкопки Лівого Градця, які були опрацьо-
вані умонографії, надрукованій у1965р.,25 вивчав пам’ятки рим-
ської доби, кельтську пластику, поховальний обряд слов’ян тощо.26
У науковому доробку І.Борковського майже десяток монографій
ібіля 200статей, оглядів, рефератів, рецензій чеською, німецькою,
українською, англійською та французькою мовами. Вони присвя-
чені питанням первісної та ранньосередньовічної археології та
визнані унауковому світі.
Оцінюючи внесок українця І.Борковського учеську археологію
і, зокрема, археологію Праги, мимоволі згадуємо чеха Вікентія
21 [12, c. 637].
22 [27].
23 [1, c. 11–12].
24 [28; 30; 31].
25 [29].
26 Див. бібліографію праць вченого: [39, s. 535–540; 40, s. 555].
277
Хвойку, який укінці XIX– на початку XXст. проводив успішні
археологічні дослідження вУкраїні, здійснив видатні відкриття
у Києві, став першовідкривачем унікальних трипільської, зару-
бинецької та черняхівської культур. Наукова діяльність І. Бор-
ковського, його життєвий і творчий шлях – яскраве свідчення
взаємозв’язків українського і чеського народів. У тісній взаємо-
дії та взаємозбагаченні творилася наукова ікультурна спадщина
слов’янських народів, чудовим взірцем якої є діяльність видатного
археолога зПрикарпаття, українця Івана Борковського.
У 1967 р. наукова громадськість Чехословаччини відзначила
60-літній ювілей вченого спеціальним випуском двох археологіч-
них часописів, статтями академіка Я.Філіпа про життєвий ітвор-
чий шлях дослідника, бібліографією його праць.27 Завдяки ста-
ранням багатьох дослідників з України та Чехії, представників
влади, митців, меценатів, земляків вченого зПрикарпаття 2007р.
вперше вУкраїні відбулося святкування 110-ї річниці здня народ-
ження І.Борковського, відкрито пам’ятник імузей ус.Чортовець,
випущено науково-популярну монографію, присвячену науковій
ігромадській діяльності вченого,28 проведено наукові конферен-
ції в Чернівецькому та Прикарпатському університетах та інші
заходи.29
Діяльність українських археологів празько-львівської групи – це
яскраве явище української та європейської науки. Археологи-укра-
їнці зробили значний внесок до національної скарбниці, розвива-
ли українську ієвропейську археологію, знайомили світ зунікаль-
ним феноменом українства ітим самим збагачували європейську
науку ікультуру.
Осягнення великої спадщини українських археологів, представ-
ників празько-львівської групи, всебічна її оцінка дозволяють по-
ступово інтегрувати її взагальноукраїнську наукову сферу, роблять
її надбанням українського народу. У цій важливій справі вже багато
зроблено, підготовлено низку досліджень, захищено дисертації
присвячені науковій ігромадській діяльності Я.Пастернака (Ігор
Коваль) та І.Борковського (Ярослав Левкун). Та ще більше нале-
жить зробити для об’єктивного неупередженого аналізу насампе-
ред наукової спадщини археологів зпразько-львівської групи.
27 [35, s. 429–432; 39, s. 535–540; 40, s. 555].
28 [9].
29 [10, с. 516–518].

278
Не завжди уїх діяльності все складалося так безхмарно, як це
доволі часто представляють всучасних дослідженнях. З другої пол.
20-х років ХХст. виникали фінансові труднощі, скорочувалися до-
тації збоку чехословацького уряду. У середовищі наукової еміграції
продовжувалися ічас від часу загострювалися старі антипатії, бо-
ротьба та ворожнеча, які не обминули іархеологів. У період рек-
торства вУВУ І.Борковського склалися погані взаємовідносини
зВ.Щербаківським. У студентському журналі, що виходив уПразі,
ректор написав образливу статтю про свого старшого колегу, яка
викликала нездорову атмосферу серед української наукової емі-
грації.30 Відомо, що всілякі життєві конфліктні ситуації, антипатії,
нездорова конкуренція завжди існували, існують та будуть існувати
унаукових середовищах. Попри це найголовнішим став науковий
здобуток українських археологів празько-львівської групи, серед
яких почесне місце належить Левкові Чикаленку та Іванові Бор-
ковському.
Список джерел ілітератури
1. Баран, Володимир. Ранні слов’яни між Дністром іПрип’яттю. Київ, 1972. 244с.
2. Бибиков, Сергій. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта. Киев,
1981. 108с.
3. Гермайзе, Осип. Матеріали до історії українського руху за світової війни.
Український археографічний збірник. Київ, 1926. Т.І. С.344–345.
4. Гр. Я. Розкопки вЧермні. Ілюстровані вісті. Краків, 1940. Ч.4.
5. Домбровський, Олександр. Спомини. Нью-Йорк; Львів; Острог, 2009. 373с.
6. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Париж; Нью-Йорк, 1984.
С.3748–3749.
7. Іванівська, Тетяна. ЧикаленкоЛ.Є. як археолог. Український історик. 1970.
Т.1–3(25–27). С.132–139.
8. КрушельницькаЛ. Українські археологи веміграції (В.Щербаківський,
Л.Чикаленко, І.Борковський). IIIміжнародний конгрес україністів 26–29серпня
1996р. Історія, ч.І. Тези та повідомлення. Харків, 1996. С.48–53.
9. Левкун, Ярослав. Археолог Іван Борковський: повернення уславі вУкраїну. Снятин,
2007. 232с.
10. Левкун, Ярослав. Вшанування Івана Борковського вУкраїні. Матеріали
ідослідження зархеології Прикарпаття іВолині. 2010. Вип.14. С.516–518.
11. Ольхівський,Борис. Де орли вземлю вгрузли. Наші дні. Львів, 1943. Ч.2.
12. Падох,Ярослав. Археолог Іван Борковський: дослідник Празького
королівського замку. Ha a d Uk ainian S udies. 1979–1980. Vol.III/IV. Pa 2.
P.627–637.
13. Пастернак,Ярослав. Археологія України. Торонто, 1961. 789с.
30 Див.: [5, с. 128–129].
279
14. Петегирич,Володимир. Археолог Левко Чикаленко. Матеріали ідослідження
зархеології Прикарпаття іВолині. Постаті української археології. 1998. Вип.7.
С.26–27.
15. Петегирич, Володимир. Іван Борковський – видатний археолог зПрикарпаття.
Постаті української археології. Матеріали ідослідження зархеології Прикарпаття
іВолині. 1998. Вип.7. С.86–87.
16. ПетегиричВолодимир, Павлів, Дмитро. Археологія удослідженнях членів
НТШ. Записки НТШ. 1991. Т.ССХХІІ. С.412–426.
17. Петегирич,Володимир, Павлів,Дмитро, Филипчук,Михайло. Ярослав
Пастернак іукраїнська археологія. S udia a chaeologica. 1993. Ч.1. С.7–11.
18. ПетегиричВолодимир, ФилипчукМихайло. Лев Чикаленко. Післямова.
Записки НТШ. 1998. Т.ССХХХV. С.636–637.
19. Ратич, Олексій. Древньоруські вироби зкості ірогу, знайдені на території
Галицької іВолинської земель. Матеріали ідослідження зархеології Прикарпаття
іВолині. 1959. Вип.2. С.119–131.
20. Романюк,Тарас. Наукова діяльність Івана Борковського вЧехословаччині.
Матеріали ідослідження зархеології Прикарпаття іВолині. 2008. Вип.12.
С.448–453.
21. Українська Центральна Рада. Документи іматеріали удвох томах. Т.І. Київ, 1996.
22. Франко, Оксана. Археологічні дослідження Федора Кіндратовича Вовка.
Археологія. 1992. №2. С.112–119.
23. Чикаленко, Лев. Нарис розвитку геометричного орнаменту палеолітичної доби.
Прага, 1923.
24. Чикаленко, Левко. Нарис розвитку української неолітичної мальованої
кераміки. Більче-Золоте. Трипільська культура на Україні. Київ, 1926.
Т.І. С.113–119.
25. Чикаленко, Левко. Вівіфікаціонізм. Прага, 1938. Окрема відбитка.
26. Чикаленко,Лев. Справоздання зрозкопок воколицях стародавнього Червна
влітку 1940 року. Записки НТШ. 1998. Т.ССХХХV. С.621–635.
27. Bo ko ský, I an. S a oslo anská ke amika e s řední E opě. S udie kpočá kům slo anské
kul u y. P aha, 1940. 113s.
28. Bo ko ský, I an. Opočá cích P ažského h adu aonejs a ším kos ele P aze. P aha, 1949.
94s.
29. Bo ko ský, I an. Le ý H adec. Najs a ší sídlo Přemyslo ců. P aha, 1965. 91s.
30. Bo ko ský, I an. P ažský h ad době přemyslo ských kníža . P aha, 1969. 164s.
31. Bo ko ský, I an. S a ojiřská bazilika akláš e na P ažském h adě. P aha, 1975. 164s.
32. Суkаlеnко, Le . Die Bedeu ung de Schipeni ze Ansiedlung ü das Ve s ändnis de
uk ainishen bemal en ke amik. Кsięga pamią kowa W.Deme ykiewicza. Wa szawa, 1931.
S.123–134.
33. Gu ba, Jan. Oś odek osadniczy Cze mna (Cze wienia) w swie le najnowszych badań
a cheologicznych. Rocznik Р zemyski. 1987. Т.24–25. S.303–305.
34. Jażdżewski, Kon ad. Ogólne wiadomości oCze mnie-Cze wienu. А cheologia Рolski.
1959. Т.IV. Z.1. S.67–91.
35. Filip, Jan. I an Bo ko ský. A cheologické ozhledy. 1967. XIX. Č.4. S.429–432.
36. K ushel’ny s’ka, La ysa. “P ague School” in Uk ainian A chaeology. Russian,
Uk ainian and Belo ussian Emig a ion be ween he Wo ld Wa s in Czechoslo akia. Resul s and
Pe spec i es o Con empo a y Resea ch. P aha, 1995. P.377–388.
37. Pe ehy ycz, Wolodimi , Fylypczuk, Mykhailo. Pie wszy badacz la opisowego
Cze wienia w110 ocznicę u odzin. A cheologia Polski Ś odkowowschodniej. III. Lublin–
Chełm –Zamość, 1998. S.313–314.
280
38. Ріо owska, Danu a. Zdziałalności ins y ucji II Rzeczypospoli ej ch oniących
zaby kia cheologiczne na Zachodniej Uk ainie. P zegląd A cheologiczny. 2006. T.54.
S.61–97.
39. Ra aj,Jan. Seznam p ací d I ana Bo ko ského. A cheologické ozhledy. 1967. XIX. Č.4.
S.535–540.
40. Ra aj, Jan. Doplněk kbibliog a ii p ací PhD I ana Bo ko ského, D Sc. A cheologické
ozhledy. 1976. XXVIII. Č.5. S.555.
281
Dopisy Je hena Malaňuka
Jose u S a opluku Macha o i
Alexej Se uk
Pamá ník ná odního písemnic í
Článek pojedná á odopisech Je hena Malaňuka Jose u S a opluku Macha o i,
k e é jsou ucho á ány li e á ním a chі u Pamá níku ná odního písemnic í –
Muzea li e a u y. Dopisy, k e é Malaňuk psal e řicá ých le ech d acá ého s ole-
í e Va ša ě, jsou nazí ány his o ickém kon ex u, su edením řady příkladů je
ozeb ána jejich obsaho á a o mální složka. Kon ak y J. Malaňuka aJ. S. Ma-
cha a jsou ob ykle po ažo ány za jeden znemnoha příkladů in enzi ní kul u ní
ýměny mezi d ěma čelními předs a i eli české auk ajinské li e a u y, aspolu
s ím in eg ace předs a i elů uk ajinské emig ace do českého kul u ního kon ex u
mezi álečném Českoslo ensku.
Klíčo á slo a: Je hen Malaňuk, Jose S a opluk Macha , dopisy, emig ace,
poezie, překlad
УДК 821.161.2.09
288
zůs alo na Slo ensku.“ píše Malaňuk dopise z29. 7. 1933. Adodá á
se sobě las ní endencí kzobecňo ání: „Je unas ipický se e ní pod-
zim. Akaždodenní p áce. A ěžký šum his o ji nad hla ou…“ Vjiném
dopise si například pos eskne nad k achem naklada els í A en inum,
k e é ydá alo Macha a.13 Tu a am si s ěžuje na ů čí k izi, na k izi
mo ální a ekonomickou. Básník několik á yjádří nespokojenos se
s ou p ací – buď ho od ádí od psaní, musí za ní jezdi na enko , nebo
je jí málo či b zy ůbec nebude. Takže jej „anděl biog a ie“ řídí od in-
žený s í kli e a uře. Vzápě í si pos eskne: „Ale ži í zli e a u y – o je
ěc an as ická“.14 Ozho šujících se inančních pomě ech básníko ých
může os a ně s ědči aké změna ad esy, kníž dochází p ůběhu oku
1933. Dopis z19. 3. 1933 je ješ ě odeslaný zad esy u edené na přiložené
Malaňuko ě na š í ence: ul.Ma szałkowska, 43, m.7, si uo ané ši ším
cen u Va ša y.15 Později (počínaje 12. 7. 1933) je u áděna ad esa ulice
Włoda zewska, 17, k e á se nachází již spíše na pe i e ii.
Ty o Malaňuko y d obné „žalozpě y“ pa ří esměs do d uhé, značně
ůzno odé skupiny ema ických ok uhů. Pa ří sem aké komen áře kdění
na Uk ajině, spíše nekonk é ní a Malaňuko ě duchu zobecňující. „Na
Uk ajině jes ak nap os ý úžas, že lidi ješ ě nemají slo p o něho.“ píše
básník dopise z oku 1930. „Režim so ě ské impe ie asama a alní kon-
s ukce již ak icky m ého auměle gal anizo aného s á u – de o muji
ba což je nejh oznější! – o a uji s ašnou hnilobou ná ody ýchodní
Eu opy. Ta o hniloba přede ším nejen že zba uje ná odní psychiku
nu ného ko u, ale izaměňuje ji  ez, p ach ahnoji o. To je jed ho ší od
Judeje – o je m olný jed chciplé impe ie, k e á nebyla ani Eu opou,
ani Asií ale ouha ou acelkem mechanickou směsí nejho ších elemen ů
oho ad uhého.“ Adodá á: „Ne mohu se ěši i ani ím abych s alo al
‚ inu‘ na někoho jiného (‚ ežim, impe ialism Rusů‘, ‚ eakci‘, ‚ e oluci‘
a d.) – neboť příliš dobře znám nemoce s ého ná oda, oho špa ně zhe-
lenizo aného Sky ha, do území k e ého ne došly římské legiony.“ Ta o
poznámka je zcela duchu Malaňuko y koncepce ná odní iny, k e ou
můžeme pozo o a již jeho Va jažské baladě z oku 1925: Uk ajina není
jenom oběť, ale je aké zodpo ědná za s ou is ní si uaci. Byť en o
13 „Slyšel jsem, že ‚A en inum‘ sk acho alo. K ise… K ise…“ [7, 18. 3. 1933].
14 „Smelio ací mojí jes špa ně. Za 3. měsíce p a děpodobně – p áce už nebudu mí i. Jak idí e
anděl moji biog a ie sám řídí mně od inžený s í kli e a uře. Ale ži i zli e a u y – o je ěc
an as ická.“ [7, 10. 4. 1931].
15 „Va ša a hřmo ně pla e řekou Ma šalkowske ulice hned edle, za s ěnou – ješ ě dosuď p o mě
cizi.“ [7, 12. 7. 1930].

289
koncep iny silně připomíná nežádoucí sekundá ní ik imizaci duchu
„může si za o sama“, k e ému bý ají ys a o ány obě i sexuálního násilí.
Zcela ýjimečný je Malaňuků popis p a osla ných Vánoc – osobní
aba i ý – jak si je básník ucho al e zpomínkách na dě s í. Vdopise
z 9. 12. 1930 Malaňuk zdů azňuje lido ě-pohanský cha ak e uk a-
jinských Vánoc16 (zřejmě s ohledem na ad esá a – au o a Pohanských
plamenů aan ikřesťanského Jedu zJudey). Popisuje zde lido é obřady,
k e é p o áděl jeho děda,17 s á eční jídlo, ek izi y akoledy, neodmys-
li elně spojené suk ajinskými Vánoci („kuťa“, „uz a “, „diduch“).18 S é
zpomínky končí pos esknu ím: „Š ěd ý Veče – snad o nejboles nější
co jsem zanechal na Uk ajině.“ Vpopise se u a am oči idně ysky nou
nepřesnos i. Splý á zde například jedno český Š ěd ý eče ( edy e-
če před hla ním s á kem ánočním, k e ému uk ajinském p os ředí
odpo ídá p á ě zmiňo aná „holodna kuťa“) auk ajinský „Ščed yj eči “
neboli „Malanka“, což je uk ajinské adici eče před No ým okem.
Zdalších d obných ados í as a os í Malaňuk například zmiňuje, že
se začal uči la insky – p ý k ůli Taci o i.19 Vpos sk ip u s ého posled-
ního dopisu z oku 1933 zmiňuje zlo ěs nou událos – ha á ii le adla,
k e é se s al s ědkem.20
Na ubu o og a ie, k e ou Malaňuk poslal  oce 1935, předs a il
s ého syna Bohdana, jehož si p ý před le y ybásnil21. Nas ínil o něž
s ou předs a u osyno ě budoucnos i: „Ch ěl bych, aby byl námořníkem,
kapi ánem, Kolumbem… ne jako o ec.“ Ch ěl snad Malaňuk uše ři syna
osudu básníka? Nebo po olání inžený a odních s a eb? Ve s ém dopise
ze 4. 3. 1935J.S.Macha odpo ídá lídně ašalamounsky: „Přeji omu
Vašemu synko i, aby byl něčím, co by ho ěšilo, aby nemusil p oklína
ži o , ak, iď e?“22
16 „Unás na Uk ajině y o s á ky se zacho aly e s é pů odní pohanské podobě anemám lepších
zpomínek než Š ěd ý Veče (unás ‚Щедрий Вечір‘ – jako česky)“.
17 „Pama uji si elmi ži ě jak jsme – dě i – čekali na p ní h ězdu ijak děd můj […]. chodil
skadidlem ke k á ám ajin. doby ku amlu il při om jen jemu samému po ědomé modli by
( uším, šak že nebyly křesťanské).“
18 „Vkou ě s ál snop obilí. Na s ole – i ualni s a y: ‚kuťa‘ zpšenice, med a‚uz a ‘ – kompo
ze suchých o oců – do dneska pama uji speci ickou ůni oho eče a.“
19 „S uduji la inu (k ůli Taci u!).“ [7, 9. 12. 1930].
20 „P.S. Před pulhodinou – na p ocházce – málo na nás ne zři ilo le adlo, k e é spadlo asi 10
k ocích před námi na ulici… Když jsem doběhl – byli už zněho osky, ozli ý benzin ak e .“
[7, 10.9.1933].
21 „Vidí e, je o naš syn, k e ý se na odil 3. VIII. 34, ak e ého jsem yp o oko al sone ě ješ ě
1931 . (o iš ěn ješ ě p ní knize).“ [7, 28.2.1935].
22 [4, s. 7].
290
Přes neu uchající obdi kMacha o i, p oje o aný e šech dopisech
(zd ořilos ní áze, oslo ení apod.) obje ují se signály ne yhnu elného
ochlazo ání z ahu. Dopisy jsou řidší, ko espondence z ácí na in enzi ě.
Lze připus i , že opakující se p osby mohly s a ého mis a ob ěžo a .
Vposledním dopise z oku 1933, k e ým las ně končí in enzi ní áze
ko espondence (následují už jen d a spíše ojedinělé dopisy z oku 1935
a1937) se Malaňuk omlou á aosp a edlňuje s ou p osbu znesenou
předchozím dopise.23 Zá o eň s ou p osbu (šlo oposky nu í ma e iálu
kčlánku, k e ý Malaňuk oMacha o i přip a o al) opakuje: „Zajímalo
by mne elice – jak se je ilo li e á ní o zduší 70–80–90 le Čechach ali-
e a ní i ilozo ické pozadí, na k e ém js e působil. Sice mohl bych naléz i
odpo ěď monog a ii neb his o ii, ale ch ělbych [!] ji slyše i od Vas, jak
Vy js e o cí il. K eří spiso a ele byli nej íc č eni, jake ideje byly e zdu-
chu? A d.“ Dopis končí opě o nou omlu ou anabádáním, aby Macha
odpo ěděl pouze případě, bude-li mu o příjemné.24 Vzhledem k omu,
že osud Macha o ých dopisů Malaňuko i je nejis ý, není známo, zda
Macha p osbě s ého mladšího kolegy aobdi o a ele yho ěl. Ro něž
zůs á á obes řeno ajems ím, zda Macha posky l in o mace kŠaldo i,
ok e é jej Malaňuk žádal posledním dopise, da o aném okem 1937.
Za další d a oky pak měla ypuknou d uhá s ě o á álka aza pě le
Jose S a opluk Macha de ini i ně uza řel s é dílo as ou pozůs alos .
Ne lého článek „Neznámý Macha ů dopis“, k e ý yšel časopi-
se T a a němž je zmínka oobje ené ko espondenci, u ozuje jediný
známý ados upný dopis J.S.Macha a, ad eso aný Malaňuko i. Ten o
dopis pochází zpozůs alos i Malaňuko a syna Bohdana (žil azemřel
P aze jako inžený ). Podle u či ých in o mací by se další dopisy měly
nacháze pozůs alos i p ní (sic) Malaňuko y manželky Zoji Ra yč
Pli as25 Ame ice, snad Uk ainian Canadian Resea ch & Documen-
a ion Cen e To on u, kde podle šeho pozůs alos Zoji Ra yč Pli a-
so é skončila.26 Mám kdispozici aké zení27 ředi elky a chi u-muzea
D.An ono yče Uk ajinské s obodné akademie ěd USA (New Yo k)
23 „[…]. p osím za p ominu í, že jsem Vám způsobil námahu a ýlohy s ou p osbou, ale myslil
jsem, že Vy js e – nej yšší soudce p o s é k i iky.“ [7, 10. 9. 1933].
24 „P osím za p ominu í, že Vás ob ěžuji ěmi do azy. P o o p osím aby js e mne napsal odpo ěď
až když bude e mi í náladu.“ [7, 10 .9. 1933].
25 S o . [3, s.43].: „Os a ní dopisy českého básníka, jak je známo z éhož článku, se nacházejí
osobním a chi u p ní Malaňuko y manželky USA.“
26 [2, s.77].
27 Te eza Chlaňo á: P a nuk mi še, co měli, ukázal a am a o ko espondence nebyla. Psala jsem
mu, ať ješ ě zapá á, zda o někde nemohou mí . Ale ehdy, když jsme se ím zabý ali, ak mi
přinesl podle mého še.
291
Tama y Sk ypky, k e á  souk omé ko espondenci píše, že ma e iály
a ša ského a českého Malaňuko a období zdědil jeho syn Bohdan
Malaňuk.28 Vkaždém případě, osud Macha o ých dopisů Malaňuko i
by se mohl s á předmě em dalšího pá ání.
Bylo by zajíma é zjis i , zda anakolik Malaňuků zájem oMacha a
pře al době po d uhé s ě o é álce úplně jiném p os ředí. U či ě
by s álo za o sous ředi bibliog a ii šech Malaňuko ých překladů Ma-
cha a, esp. jejich pře isků, ale aké Malaňuko ých článků oMacha o i.
Na ok aj je po řeba aspoň e s učnos i popsa jazyko ou s ánku
Malaňuko ých dopisů. Jak již bylo řečeno, Malaňuk se dopouš í chyb,
způsobených mezijazyko ými in e e encemi, a o na ú o ni lexikální,
mo ologické, one ické, ale isyn ak ické. Cha ak e is ické jsou chyby
diak i ice – uk ajinš ina (ale ani polš ina či uš ina) ne ozlišuje k an i-
u samohlásek psané podobě. Den ály na konci slo jsou změkčo ány
(důs ojnosť, odsuď, příjemnosť). Dále jsou zde pří omny chyby in e -
punkci, je pozo o áno naduží aní akumulace in e punkčních znamének
(pomlčky), jinde naopak chybí čá ka či ečka za ě ou. Po uk ajinském
(příp. polském) zo u je psaná čá ka před spojkou „a“. Zřejmě pod
li em polš iny au o libo olně zaměňuje dopisech dé aměkké i/y
(anehdo ycky). Podobně ak předpony aspojky s/z. Opě pod li em
polš iny / uk ajinš iny Malaňuk píše zápo ku před slo esy z lášť. Vsyn-
axi dochází k ynechá ání pomocného slo esa, znikají lakuny („[Je
ch…] Cha ak e is ické, že…“ „Píši moc, – jen o šechno [je] d obné.“).
Dochází kzáměně g ama ických odů, zejména uslo cizího pů odu
(„ a impé ie“). Vysky ují se nenáleži é deklinační konco ky (po ze-
nia, his o iji). In ini i y někdy – zcela náhodně – končí na - i (zřejmě
z p ozodických dů odů). Obje uje se „nečeský“ slo osled. Dochází
kdoslo nému uži í uk ajinských us álených slo ních spojení („buď e ak
dob ý“ mís o čes. „buď e ak hodný“). Na lexikální ú o ni jsou pří omny
polonizmy – slo a a a y ysky ující se češ ině, ale přiblížené s ým
polským ek i alen ům nebo zde o mo ané pod li em polš iny: z lašča
(čes. z lášť s. pol. zwłaszcza), bylbych, ch ělbych, byloby (čes. byl bych,
ch ěl bych, bylo by op o i pol. byłbym, chciałbym, byłoby), jego (jeho),
zieme (čes. země, pol. ziem); nebo dokonce češ ině se ne ysky ující –
např. na e (pl. nawe , uk . na iť s. čes. dokonce) a p. Zcela ma kan ní
je případ alešné mezijazyko é homonymie, b ánící adek á nímu po-
ozumění. Ta se obje uje Malaňuko ě poznámce kdění na Uk ajině:
28 «На жаль, наш архів Евгена Маланюка сформовано лише здіпівського та американського
періодів його життя. Архів варшавського періоду лишився удружини, апісля її смерті його
успадкував син Богдан Маланюк.»
292
am, kde Malaňuk píše oúžasu, zcela jis ě má na mysli obdobně znějící
uské slo o, k e é se šak do češ iny překládá jako „h ůza“, „děs“ apod.
Při popisu událos í e s é las i ak sahá po podobně znějícím českém
slo ě, k e é ale má zcela jiný, ba přímo opačný ýznam (úžas).
Z láš ní poznámku si zaslouží způsob, jimž se Je hen Malaňuk
podepiso al. Pokud ak nečinil pomocí monog amů EM, popř. E.M., s é
jméno apříjmení dos i a io al. Zdá se, jako kdyby se ho zno u azno u
pokoušel překláda zuk ajinš iny. P o křes ní jméno jsou doloženy y o
o my: E hen, E žen, Eugen apolská podoba Eugenjusz, doložená na
básníko ě na š í ence. Jeho příjmení se pak obje uje  ěch o podobách:
polské Malaniuk nebo dokonce Małaniuk, popř. Małanuk, či přiblížené
češ ině Malaňuk, Malanuk. Už a o ozkolísanos yk esluje Malaňuka
jako nedob o olného s ě oběžníka, k e ý nikde ak úplně nezdomácněl.
Seznam p amenů ali e a u y
1. Chlaňo á, Te eza. „P ažská škola“ uk ajinských básníků. V uce d žíme pouhá z na,
háje, co znich y os ou, ne idíme. In Hause J. (Ed.): Zkušenos exilu. P aha, Pamá ník
ná odního písemnic í, 2017. S.171.
2. Миронець, Надія. Невідомі aвтографи Євгена Маланюка. Слово іЧас. 2013,
№9. C.77–92.
3. Mo o nyuk, Alina. P oblema ika ná odní sebeiden i ikace  o bě Je hena Malaňuka
aJose a S a opluka Macha a (kompa a i ní s udie): bakalářská p áce / Uni e zi a Ka lo a
P aze. P aha, Česká epublika, 2011. 49s.
4. Ne lý, Mikuláš: Neznámý Macha ů dopis. T a . 1/1990, č.13. S.7.
5. Ne lý, Mikuláš: Osm yb aných dopisů Je hena Malanjuka J.S.Macha o i. Sla ia:
časopis p o slo anskou ilologii, P aha: Slo anský ús a AV ČR, 1992 0037-6736 61, č. 3.
S.[291]–296.
6. Ne lý, Mikuláš: Macha aMalaňuk ajejich his o ismus. Ope a Sla ica. XI, 2001, č.3.
S.17.
7. Fond Jose S a opluk Macha (1032). Ko espondence las ní / přija á: Malaniuk
E žen (14 dopisů).
Розділ ІІІ
Українські адреси вЧехії та чеські
адреси вУкраїні як складова
культурної дипломатії обох країн

294
Чехи внауковому, освітньому
та мистецькому просторах України:
ретроспектива
Людмила Архипова
Івано-Франківський національний технічний університет
нафти ігазу
Ігор Винниченко
Інститут досліджень діаспори (Київ)
Ганна Ковтун
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
У статті стисло висвітлюється діяльність знаних імаловідомих нау-
ковців, педагогів та мистців чеського походження на українських тере-
нах уподовж кінця XVIII– початку ХХІстоліть. Зазначені встатті
постаті – лише невелика частка сонму осіб, які заслуговують як на
фундаментальне студіювання життя й діяльности, так іна належне
пошанування. І не лише під час профільних наукових заходів (конференції,
конгреси, «круглі столи» тощо), ай вселитебній топоніміці, меморі-
альних дошках, пам’ятниках іпам’ятних знаках. Бо ж меморіалізація
гідних – ознака цивілізованости суспільсва.
Ключові слова: Україна, чехи, науковці, педагоги, мистці.
УДК 908(477): 323.15(=162.3):[001.891:7]
295
Czechs in he Scien i ic,
Educa ional and A is ic Spaces
o Uk aine: aRe ospec i e
Liudmyla A khypo a
I ano-F anki sk Na ional Technical Uni e si y o Oil and Gas
Iho Vynnychenko
Ins i u e o he Uk ainian Diaspo a S udies
Anna Ko un
Ta as She chenko Na ional Uni e si y o Kyi
The ep esen a ion and achie emen s o pe sons o Czech o igin in he scien i ic,
educa ional and a is ic space o Uk aine a e – compa ed o a ela i ely small
sha e in he en i e Uk ainian popula ion – ex emely impo an . The pu pose
o he a icle is o b ie ly highligh he ac i i ies o well-known and li le-known
scien is s, eache s and a is s o Czech o igin on Uk ainian e i o y du ing he
la e 18 h ill ea ly 21s cen u ies. The igu es men ioned in he a icle a e only
asmall pa o he mul i ude o pe sons who dese e bo h undamen al s udy o
li e and ac i i y, and due espec . And no only du ing specialized scien i ic e en s
(con e ences, cong esses, “ ound ables”, e c.), bu also in se lemen oponymy,
memo ial plaques, monumen s and commemo a i e signs. Because he memo i-
aliza ion o he wo hy is asign o ci ilized socie y. I is p oposed o de elop he
encyclopedia Czechs in Uk aine, he c ea ion o which is a“ma e o hono ”
o bo h Uk ainian and Czech esea che s.
Keywo ds: Uk aine, Czechs, scien is s, eache s, a is s.
296
Češi e ědeckém, zdělá acím
auměleckém p os ředí Uk ajiny:
e ospek i a
Ljudmyla A chypo a
I ano anki ská ná odní uni e zi a opy aplynu
Iho Vynnyčenko
Ins i u p o s udium diaspo y
Hanna Ko un
Ná odní uni e zi a Ta ase Še čenka Kyje ě
Zas oupení osob českého pů odu e ědeckém, zdělá acím auměleckém p os ře-
dí Uk ajiny je – po o nání s ela i ně malým podílem celé uk ajinské popu-
laci – mimořádně ýznamné. Účelem článku je s učně upozo ni na působení
známých imálo známých ědců, uči elů aumělců českého pů odu na uk ajin-
ském území od konce 18. do počá ku 21. s ole í. Pozo nos je ěno ána přede ším
zdů aznění ýznamného ědeckého apedagogického přínosu následujících p o e-
so ů auči elů, au o ů ědeckých apopulá ně ědeckých publikací uk ajinš ině,
češ ině ajiných jazycích: F an išek Kodeš, Ignác Voj ěch Lemoch, I an Ne ušil,
Ignác Vik o Ha ánek, Vladimí Tomsa, Čeněk Ch ojka, An on Dobiáš, Osyp
(Jose ) Dobiáš, F an išek Řehoř, Lubo Niede le, E žen Rychlík, Bo is Ku z,
Mečisla K houn, Ros isla Ma eš, Mykola (Mikuláš) Ne lý, O aka Še čík, Vi-
lém Ku z, Ladisla Zelenka, F an išek S upka, Jose Pe man, Ja osla Kocián,
Jan Ba is e S upka, Alois (Oleksij Osypo yč) Pospíšil, Alois Ji ásek, Václa Pe ,
Bohumil (Fedi I ano yč) Vojáček, I an Šebelík, F anz B abec, Alois Ko ařík,
Vjačesla I ano yč Pe , Jose Přibík, Oleksand Aloiso yč Jana a, Vladysla
F anco yč Alois ajiní, k eří působili na území Uk ajiny. Vě šina znich zanechala
nejen ědecký, ale iumělecký odkaz. Zumělců můžeme yzd ihnou Ja osla a
Haška, Adalbe a (Voj ěcha) Hřímalého, O aka a Hřímalého, Ka la Aue a,
Ka la Jakubka. Je nezby né, aby ěm o (ijiným) ýznamným osobnos em byla
ěno ána náleži á pozo nos , a o nejen oblas i ědeckého zájmu, ale o něž
p os řednic ím oponymie, pamě ních desek, pomníků a pamě ních cedulí.
Mimo diskuzi není ani p ojek encyklopedie Češi na Uk ajině.
Klíčo á slo a: Uk ajina, Češi, ědci, uči elé, umělci.
297
Представництво ідоробок осіб чеського походження возначених
царинах діяльности є– порівняно звідносно малою часткою вза-
гальноукраїнській людности – надзвичайно вагомими. Ісаме ця
обставина зумовила «енциклопедичне» (лапідарне) висвітлення
– узазначеній вназві послідовності – праці та її вислідів чехів, які
«чекають» на фундаментальні монографічні ідовідникові твори.
Зокрема, й на енциклопедію «Чехи вУкраїні», створення якої є
«справою чести» як українських, так ічеських дослідників.
Уподовж 1787–1806 років посаду завідувача катедри математики
Львівського університету виконував професор Франтішек Кодеш
(1761–1831). Науковець викладав математику, авід 1814р. – іпрак-
тичну геометрію. Брав участь в астрономічних спостереженнях
ікартографуванні Львова. Він – автор наукових праць застрономії
та алгебри. У 1789, 1804, 1824і 1829роках – декан філософського фа-
культету, ау1804/05, 1815/16 та 1816/17 навчальних роках – ректор
Ліцею та Львівського університету. Визнанням видатного внеску
Ф.Кодеша урозвиток науки іуніверситету стало урочисте вста-
новлення вактовій залі цього навчального закладу його портрету.1
Ігнац Войтєх Лемох (1802–1875) 1840року отримав посаду про-
фесора елементарної математики іпрактичної геометрії уЛьвів-
ському університеті (працював уньому до 1870р.) До 1848р. викла-
дав уньому курси чистої елементарної математики та практичної
геометрії. Згодом викладав вищу математику, теоретичну астро-
номію, аналітичну механіку, плоску і сферичну тригонометрію.
На початках роботи Технічної Академії читав вній курс практич-
ної геометрії. Автор підручника зпрактичної геометрії «Leh buch
de p ak ischen Geome ie» (1849, 1857). Декан філософського фа-
культету (у 1843, 1848, 1856 та 1858 роках), ректор університету
(у 1854–1855навч. році). На посаді ректора підтримував ініціативи
студентів, зокрема, дозволив створення ними Товариства «Братня
поміч».2
Посаду проректора (у 1906–1912рр.) та ректора (1912–1919рр.)
Харківського університету виконував Іван Нетушiл (1850–1928).
Теолог, філолог, мовознавець, член-кореспондент Імператорської
АН (1910), навесні 1884 р. він став доцентом катедри римської
словесности цього навчального закладу. У квітні 1887р. затвер-
джений екстраординарним професором, авлистопаді наступного
1 [16; 17; 18; 54].
2 [54; 29].
304
час урізний час викладав й вінших навчальних закладах: німецьку
мову вМузичному училищі Київського відділу російського музич-
ного товариства (1878–1882), латину – уприватній жіночій гімназії
А.Бейтель (1898–1901), уприватній гімназії В.Петра (1906–1908),
на вечірніх жіночих курсах професора В.Завітневича (1907–1909),
на курсах латинської мови А.Я.Балицької (1907–1909). 15січня
1887р. затверджений штатним приват-доцентом історико-філоло-
гічного факультету Київського університету. Автор майже 20на-
уково-методичних праць, атакож численних дописів вчасописі
«Русскій чехъ» (зокрема, статті з історії та статистики чеських
колоній уРосії).25
Вихованець Празької консерваторії Богуміл (Федір Іванович)
Воячек (1857–1934) уподовж 1883–1915рр. – концертмейстер групи
контрабасистів Київської російської опери. Водночас – у1885–1913
роках – викладач Київського музичного училища (від 1887р. – по
класу контрабасу). У 1916–1917 роках – керівник оркестру Театру
О.Берґоньє (Київ), дириґент літніх симфонічних концертів. Автор
понад 30музичних творів для фортепіано та «Врочистого актового
маршу Першої київської гімназії». Після відкриття в1913р. Київ-
ської консерваторії виконував уній посаду професора (до 1934).26
Дириґент, композитор іпедагог, вихованець Празької форте-
піанної академії, народний артист УРСР (1934) Йозеф Пржибік
(Йосип Прібік, Прибік, Прибик)(1853–1937) від 1878р. працював
уРосійській імперії, утому уХаркові, Львові та Києві. Уподовж
1894–1937 років – головний дириґент Одеського оперного теа-
трута викладачОдеської консерваторії (професор від 1919р.). Ав-
тор 8одноактних опер, музичних картин для оркестру, вокальних
творів, музично-теоретичних праць. Для постановок спектаклів
у1926р. (у 72-річному віці) Й.Прібік вивчив українську мову.27
Уродженець Праги івихованець тамтешньої консерваторії Вла-
дислав Францович Алоїз (1860–1918) у1880–1886рр. виступав вКи-
єві ускладі квартету Київського відділення Російського музичного
товариства, а також викладав у Київському музичному учили-
щі по класу віолончелі та фортепіано. У цей період композитор
брав участь уконцертах Миколи Лисенка та Петра Чайковського.
Зокрема, 1893р. вОдесі він виконав «Варіації на тему рококо»
П.Чайковського зоркестром під керівництвом автора, який висо-
25 [45, с.150–154].
26 [45, с.62; 32, с.137–138; 47].
27 [32; 24; 1; 30].

305
ко цінував Алоїза як виконавця. Він – автор творів для віолончелі
(у тому два концерти), тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі,
романсів іфортепіанних п’єс.28
Чимало зпережитого вУкраїні уподовж лютого 1915-березня
1918рр. (з перервами) уславлений письменник-сатирик та жур-
наліст Ярослав Гашек (1883–1923) описав утворі, головний герой
якого – вояк Швейк – посідає третє вряду національних брендів
Чехії.29
Віхою для «пробудження» музичного життя вЧернівцях став,
зазначають дослідники, приїзд до міста 1874р. уродженця м.Пль-
зень Адальберта (Войтеха) Гржималі (Гржимали) (1842–1908). Тут
мистець очолив «Товариство плекання музичного мистецтва на
Буковині» – першу професійну музичну школу (філармонію), якою
й головував до 1896року. За його участи було прискорено зведення
будівлі, відомої сьогодні як Чернівецька обласна філармонія. У му-
зичній школі викладав класи скрипки, фортепіано, співу ігармонії,
був дириґентом хору ікерував симфонічним оркестром, струнним
квартетом, чоловічим хором. У Чернівцях мистець створив чоти-
ри кантати, концерт для скрипки зоркестром та інші твори, які
успішно виконувались на оперних сценах Львова, Відня, Праги. Як
музичний критик реґулярно друкувався внімецькій пресі. Останні
роки життя викладав музику вЧернівецькому університеті. Автор
праці «Тридцять років музики на Буковині (1874–1904)» (Чернівці,
1904); почесний член Галицького музичного товариства (1885).
З Чернівцями пов’язана й доля його сина Отакара (1883–1945),
який також став композитором ідириґентом. У 1922р. він, вже
професор, повернувся вмісто свого дитинства івикладав музику,
а1933р. очолив філармонію.30
Понад 20років працював уЛьвові та Галичині літограф іграфік
Карел Ауер (1818–1859). Наприкінці першої половини ХІХст. мис-
тець зробив підбірку літографій із видами галицьких сіл імістечок
для альбому «Збірка найпрекрасніших околиць вГаличині».31
Заслужений художник України (1999), член Національної Спіл-
ки художників України (1964) Карел Якубек (1923–2008) навчав-
ся в Ужгородському художньо-промисловому училищі. Учасник
6 республіканських, реґіональних та міжнародних виставок. Пер-
28 [32].
29 [12, с.96–98; 49].
30 [32, с.31; 11, с.13–14; 13].
31 [28, с.8–9].
306
сональні виставки – Москва (1980), Люблін (1989), Луцьк (1999,
2003), Київ (2006).32
Визначний біолог, ботанік-флорист, спеціаліст у галузі луків-
ництва, насінництва, ентомології, гербології, української бота-
нічної термінології та номенклатури, автор праць із ботаніки,
зоології, охорони природи, методики викладання природознав-
ства, організатор науки вУкраїні, освітній та громадський діяч
першої третини ХХст., член Українського комітету краєзнавства
Олександр Алоїзович Яната (1888–1938) народився вм.Миколаїв.
У документах він писав: «українець із чехів». 1919р. С.Петлюра
запропонував йому посаду міністра освіти УНР, проте отримав
відмову. 1918року О.Яната очолив кафедру ботаніки вУкраїн-
ському державному університеті, читав курси загальної ботаніки
та систематики рослин на фізико-математичному та курс ботаніки
на медичному факультетах. У Вищому інституті народної освіти
виконував посади декана природничого факультету та завідувача
катедри ботаніки. З 1921р. О.Яната працював уКиївському полі-
технічному інституті (завідувач катедри ботаніки). Найвагоміший
внесок узбереження довкілля вчений зробив як Голова комісії охо-
рони природи Сільськогосподарського наукового комітету Украї-
ни, коли були створені заповідники «Конча-Заспа», Приморський,
Канівській, Степовий вАсканії-Новій. Був одним із авторів Декре-
ту «Про охорону пам’яток культури та природи». У різні роки
О.Яната організував іредаґував журнали «Вісник сільськогоспо-
дарської науки», «Праці сільськогосподарської ботаніки», «Вісник
природознавства», заснував Термінологічну комісію Українського
наукового товариства, очолював Природничий відділ Інституту
української наукової мови. Наукова спадщина вченого нараховує
понад 300праць, утому підручники, посібники, статті. Репресова-
ний. Реабілітований.33
Зазначені встатті постаті – лише невелика частка сонму осіб, які
заслуговують як на фундаментальне студіювання життя й діяльно-
сти, так іна належне пошанування. І не лише під час профільних
наукових заходів (конференції, конгреси, «круглі столи» тощо),
ай в селітебній топоніміці, меморіальних дошках, пам’ятниках
іпам’ятних знаках. Бо ж меморіалізація гідних – ознака цивілізо-
ваности суспільства.
32 [51, с.8–9].
33 [52, с.3–4; 37; 43, с.167; 42].
307
Список джерел ілітератури
1. Айзпурвит,Катерина. Самый одесский из чешских музыкантов. Radio P ague
In e na ional. 26січня 2018. URL: h ps:// uski. adio.cz/samyy-odesskiy-iz-cheshskih-
muzykan o -8170722 (дата звернення: 28.12.2022)
2. Бабота,Любиця. Кргóун Мечислав. Енциклопедія Сучасної України. Київ:
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. Т.15. С.270. URL:
h ps://esu.com. ua/a icle-2378 (дата звернення: 28.12.2022).
3. Баштова,Людмила. Мареш Ростислав Марцелович. Енциклопедія Сучасної
України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. Т.19.
С.180. URL: h ps://esu.com.ua/a icle-63608; h p://ooep.kpi.ua/his o y_ .h ml
(дата звернення: 28.12.2022).
4. Богумил, Воячек. Музикант.укр. URL: h ps://musician.ua/news/bogumil- oiachek
(дата звернення: 28.12.2022).
5. Верба, Ігор. Курц Борис Григорович. Енциклопедія Сучасної України. Київ:
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. Т.16. С.251. URL:
h ps://esu.com. ua/a icle-52079 (дата звернення: 28.12.2022).
6. Віднянський, Степан. Неврлий (Ne lý) Микола. Україна вміжнародних
відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина:
Н-Я. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2016. С.11–12.
7. Вікентій Хвойка – археолог від Бога. Громада. Товариство української культури
вУгорщині. 2010. №6 URL: h p://h omada.hu/2010/nom_110/uk zna s o
/h ojka.h ml (дата звернення: 28.12.2022).
8. Волкова,Світлана. Чехи на півдні України (друга половина ХІХ – перша третина
ХХст.). Сімферополь: АнтіквА, 2006. 160с.
9. Вулиці міста Києва. Офіційний довідник. URL: h ps://kyi ci y.go .ua/img/i em
/gene al/167.pd (дата звернення: 28.12.2022).
10. Ганіткевич, Ярослав, Різничок,С., Надрага,М. Гавранек Іґнац Віктор. URL:
www.pha mencyclopedia.com.ua/a icle/4754/ga anek-i-nac- ik o (дата звернення:
28.12.2022).
11. Глібовицький,Ігор. Музичне життя Буковини ХІХ – початку ХХстоліття як прояв
полікультурного середовища. Автореф. дис. … канд. мистецтвознавства. Львів,
2001. 180с.
12. Горенко,Олег. Гашек (Hašek) Ярослав. Україна вміжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник. Вип.5. Біографічна частина: А-М. Київ:
Ін-т історії України НАН України, 2014. С.96–98.
13. Гусар,Ю. Композитор, якому аплодували вМоскві іПразі. Буковинське віче.
2010. 2 липня. С.3. URL: www.dob abiblio eka.c .ua/ua/news?id=299532 (дата
звернення: 28.12.2022)
14. Державний архів Львівської області. Ф.26. Оп.5. Спр.333.
15. Долгіх,Марина. Концертно-гастрольне життя Єлисаветградщини першої
третини ХХст. Музична україністика: сучасний вимір. Київ: ІМФЕ
ім.М.Т.Рильського, 2009. Вип.3. URL: h p://dspace.nbu .go .ua/bi s eam
/handle/123456789/39424/24-Dolgih.pd ?sequence=1 (дата звернення: 28.12.2022).
16. Дрбал, Александр. Перші творці Львівської геодезичної школи. Львівський
політехнік. 1994, 27 серпня, 3 вересня, 10 вересня.
17. Дрбал, Александр, Коцаб, Мілан. Діяльність чеських геодезистів ікартографів
уЗахідній Україні (1772–1938). Новітні досягнення геодезії, геоінформатики та
землевпорядкування. Європейський досвід. 2005. Вип.1. С.233–239.
308
18. ДрбалА., Коцаб,Мілан. Чеські геодезисти ікартографи уЗахідній Україні
(1772–1938рр.). Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва: Збірник
Західного геодезичного товариства УТГК. Львів: Вид-во НУ «Львівська
політехніка», 2005. С.18–23.
19. Зеленка Ладислав / І.М.Лисенко, І.М.Сікорська. Енциклопедія Сучасної
України [Електронний ресурс]/ Редкол.: І.М.Дзюба, А.І.Жуковський,
М.Г.Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних
досліджень НАН України, 2010. URL: h ps://esu.com.ua/a icle-16817 (дата
звернення: 28.12.2022).
20. Историко-филологический институт князя Безбородко вНежине. 1875–1900:
Преподаватели ивоспитанники. Нежин, 1900. 120с. URL: h ps:// iewe . sl. u
/ u/ sl01003647892?page=19& o a e=0& heme=whi e (дата звернення: 28.12.2022).
21. Іваненко,Оксана. Нідерле (Niede le) Любор. Україна вміжнародних відносинах.
Енциклопедичний словник-довідник. Вип.6. Біографічна частина: Н-Я. Київ:
Ін-т історії України НАН України, 2016. С.22–24.
22. Історія Київського університету. Київ: Вид-во Київського університету, 1959.
627с.
23. Кіктенко, Віктор. Борис Курц істановлення української синології.
Сходознавство. 1997. №1. С.57–84.
24. Коган, Семен. Дирижер И.В.Прибик и Одесский оперный театр. Одесса:
Астропринт, 2002. 341с.
25. Композитори світу вїх зв’язках зУкраїною: Довідник. Київ, 2000. 88с.
26. Коробченко, Ангеліна. Науково-педагогічна та просвітницька діяльність Олександра
Янати: автореф. дис... канд. пед. наук. Київ, 2001. 16с.
27. Кравченко, Інна. Наукова діяльність І.В.Нетушила. XVСумцовські читання:
Конференція, присвячена 155 річниці здня народження видатного українського вченого
академіка АН України М.Ф.Сумцова. Харків, 2009. С.26–28. URL: h p://publibne .
ci y.kha ko .ua/OpacUnicode/app/ web oo /index.php?u l=/Ma ie es/ iew/4802
(дата звернення: 28.12.2022).
28. Кріль, Михайло. Ауер (Aue ) Карел. Чехи вГаличині: Біографічний довідник.
Львів: Центр Європи, 1998. С.8–9. URL: h p://in ou .com.ua/n-1/p-8/a c-37/
(дата звернення: 28.12.2022)
29. Лемох, Ігнацій (Ignaz Lemoch). URL: h p://www.mm .lnu.edu.ua/is o iia/ yda ni-
osobys os i/181(дата звернення: 28.12.2022)
30. Максименко, Валентин. Они оставили след вистории Одессы. Прибик Иосиф
Вячеславович (1855–1937) – дирижер. URL: h p://odessa-memo y.in o/index.php
?id=460 (дата звернення: 28.12.2022).
31. Мистецтво України: Біогр. довід. Київ: Укр. енцикл., 1997. 700с.
32. Митці України: Енцикл. довід. Київ: УЕ, 1992. 849с.
33. Моціяка,Петро. «Душа інститутської гімназії»: штрихи до портрету Йосифа
Добіаша. Література та культура Полісся. Вип.28. Ніжин, 2005. С.85–92.
34. Муратов, Александр, Муратова, Дина. Профессор Владимир Томса: первый чех
вУниверситете Св.Владимира. Русская традиция. 2017. 25июля URL:
h p:// uslo.cz/index.php/nauka/i em/818-p o esso - ladimi - omsa-pe yj-chekh
- -uni e si e e-s - ladimi a (дата звернення: 28.12.2022).
35. Муратов, Александр, Муратова, Дина. Чешские педагоги классических языков
вКиевском учебном округе. Русское слово. 2017. №3. С.46. URL: www.aidm.eu
/ uslo/RuSlo.03.2017.pd (дата звернення: 28.12.2022).
309
36. Нелюба,Анатолій. Нетушил Іван В’ячеславович. Енциклопедія Сучасної України:
Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. Т.23. URL:
h ps://esu.com.ua/a icle-71872 (дата звернення: 28.12.2022).
37. Околітенко,Наталя. Олександр Яната: відомого вченого-природознавця
чесько-німецького походження знищили за українськість... Персонал плюс. 2006.
№27 (178)
38. Пам’ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит2: м.Київ.
URL: h p://his o y.o g.ua/Libe UA/kie _ka alog/kie _ka alog.pd Зошит 2 (дата
звернення: 28.12.2022).
39. Пам’ятник Вікентію Хвойці на Деміївці. Київфото. URL: h ps://kie - o o.in o
/uk/pamya nyky/3455-pamia nyk- iken iiu-kh oi si-na-demii si (дата звернення:
28.12.2022).
40. Садова,Людмила. Курц Вілем. Енциклопедія Сучасної України. Київ: Інститут
енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. Т.16. С.251. URL:
h ps://esu.com.ua/sea ch_a icles.php?id=52080 (дата звернення: 28.12.2022).
41. Сила струн іоркестру: Одеська музична академія запрошує на навчання. Сила
громад. 2021. 10вересня. URL: h ps://silah omad.com.ua/2021/10/09/sila-s un-
i-o kes u-odeska-muzichna-akademiya-zap oshuye-na-na channya- ideo (дата
звернення: 28.12.2022).
42. Ситник,Костянтин. Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната
(до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу»). Український
ботанічний журнал. 2010. Т.67. №2. С.163–171.
43. Скороходова,Світлана, Шуйський,Ігор. Олександр Яната: приклад відданості
науці. Реабілітовані історією. Харківська область: Книга перша. Ч.2. Київ; Харків:
Оригінал, 2008. 696с.
44. Стеблій, Феодосій. Ржегорж (Řehoř) Франтішек. Україна вміжнародних
відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Вип.6. Біографічна частина:
Н-Я. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2016. С.149.
45. Столетіе Кіевской первой гимназіи (1809–1811–1911г.г.). Томъ1. Именные списки
и біографіи должностныхъ лицъ и воспитанниковъ гимназіи. Киев: Типография
С.В.Кульженко, 1911. 548с.
46. Царук, Діана. У засвіти пішов видатний україніст Микола Неврлий. Український
інтерес. 2019. 21серпня. URL: h ps://uain.p ess/news/u-zas i y- idijsho - yda nyj
-uk ayinis -mykola-ne lyj-1073201 (дата звернення: 28.12.2022).
47. Шамаєва,Кіра. Воячек Богумил. Енциклопедія сучасної України. URL: h ps://
esu.com.ua/a icle-29935 (дата звернення: 28.12.2022).
48. Шевчик Отакар Йосипович. Енциклопедія українознавства: Словникова частина:
[в 11т.] /Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-рВолодимир
Кубійович. Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1955–1995.
49. Шпак, Віктор. Мобілізація Гашека обернулася антивоєнним походом Швейка.
Урядовий кур’єр. 2014, 11сiчня.
50. Юркова, Оксана. Рихлік (Рихлик) Євген Антонович. Україна вміжнародних
відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Вип.6. Біографічна частина:
Н-Я. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2016. С.150–151.
51. Якубек, Карел Михайлович. Твори. Живопис [Текст]: каталог персональної
виставки, присвяченої 80-річчю здня народження. [Б.м.: б.в.], 2003. 12с.
URL: www.simya. com.ua/ a icles/3/2993/8/ (дата звернення: 28.12.2022).
52. Яната Олександр Алоїзович (1888–1938): бібліогр. покажч. Київ, 2001. 120с.
53. D bal, Alexand . Češ í zeměměřiči e L o ě. Zdějin geodezie aka og a ie. P aha,
2000. 10. S.110–113

310
54. D bal, Alexand . Češ í zeměměřiči e L o ě. Zdějin geodezie aka og a ie 10. P aha:
NTM, 2000. S.110–113.
55. Jose Přibík. Tchaiko sky Resea ch. URL: h p://en. chaiko sky- esea ch.ne /pages/
Jose _Přibík (дата звернення: 28.12.2022).
56. K ě , Jan Mi osla . Ná odní umělec Ladisla Zelenka aČeské k a e o. P aha, 1948. 76s.
57. Pospíšil, Alexej. Českoslo enská duše ní a máda na Rusi. P aha. 1926. 208 s.
311
До питання про створення
енциклопедії «Чехи вУкраїні»
Ольга Любіцева, Ігор Винниченко
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Обґрунтовується необхідність створення кількамовної енциклопедії
«Чехи вУкраїні», зумовленої, зокрема, браком уваги до цієї тематики
науковців – як українських, так ічеських. Їхні ж нечисленні праці (які,
принагідно, могли б стати «опертям» урядникам загальнонаціонального
та реґіонального рівнів під час творення ними державної етнополітики)
хибують головно на реґіоналізм та вузькопрофільність. Профільні науко-
ві та громадські інституції також проявляли дослідницьку активність
лише у1990-х та на початку 2000-х років.
Пропонуються концептуальні засади створення енциклопедії, для якої
упродовж тривалого часу вже здійснюється пошук відповідної інформації,
її систематизація та аналіз.
Ключові слова: чехи, Україна, енциклопедія.
УДК 908(477): 323.15(=162.3):001.9(031)
312
Rega ding he C ea ion o he Encyclopedia
“Czechs in Uk aine”
Olha Liubi se a, Iho Vynnychenko
Ta as She chenko Na ional Uni e si y o Kyi
The necessi y o c ea ing amul ilingual encyclopedia ”Czechs in Uk aine” is sub-
s an ia ed, due, in pa icula , o he lack o a en ion o his opic by scien is s,
bo h Uk ainian and Czech. Thei ew wo ks (which could also become asuppo
o o icials a he na ional and egional le els when hey c ea e s a e e hnic
policy) su e mainly om egionalism and na ow p o ile. Specialized scien i ic
and public o ganiza ions also showed esea ch ac i i y only in he 1990s and
ea ly 2000s. The concep ual ounda ions o c ea ing an encyclopedia a e p o-
posed, o which o along ime he s a o he Depa men o Regional S udies
and Tou ism o Ta as She chenko Na ional Uni e si y o Kyi and he Ins i u e
o Diaspo a S udies (Kyi ) ha e been sea ching o ele an in o ma ion, i s
sys ema iza ion and analysis.
Keywo ds: Czechs, Uk aine, encyclopedia.
313
Ko ázce zniku encyklopedie
„Češi na Uk ajině“
Ljubice a Olha, Vynnyčenko Iho
Kyje ská ná odní uni e zi a Ta ase Še čenka
His o ie „uk ajinských“ Čechů čí á íce než jedno s ole í. Ojejich mimořádném
přínosu p o oz oj ná odní ědy, kul u y, škols í, umění, poli iky, zeměděls í
ap ůmyslu, ojens í adalších oblas í lidské činnos i šak í jen malá čás odbo -
níků amálo zás upců české menšiny. Vys ě luje o zejména nedos a ečná pozo -
nos , k e ou omu o éma u ěnují jak uk ajinš í, ak ičeš í ědci. Malé množs í
ex ů (k e é by se mohly s á s á níkům „opo ou“ při o bě nejen zmiňo ané e no-
ná odní poli iky) je zaměřeno úzce egionálně. Příslušnou ema ikou se zabý ali
S. Šulha, Ž. Ko ba, M. Ba mak, H. Špy alenko, A. Ko občenko, J. K yžano skyj,
J. Vaculík, S. Volko a, S. Kohan, Oleksand aDina Mu a o o i. Nalezneme je
biog a ických p ů odcích abibliog a ických ejs řících, ma e iálech přede ším
egionálních kon e encí a aké e sbo nících ědeckých p ací. U či ým aspek-
ům oho o éma u ěno ali s á s udia G. Ebe ga d , Z. Nenaše a, A. D bal,
I. K a čenko, M. K ill, V. Popo , J. Lap ě , V. Line yč, J. Luckyj, V. Naulko,
O. Poluchina, E. Rychlík, S. Če ňa ska. Koncem 90. le azačá kem 21. s ole í
bylo ědci ze Sociologického ús a u aÚs a u poli ických ae nologických s udií
Ná odní akademie ěd Uk ajiny aÚs a u p o s udium diaspo y ydáno něko-
lik ka alogů. Rele an ní in o mace obsahuje aké Encyklopedie uk ajinis iky,
Encyklopedie dějin Uk ajiny aEncyklopedie mode ní Uk ajiny. Výše u edené
naznačuje naléha ou po řebu y oři zásadní syn e ickou mnohojazyčnou (či
minimálně uk ajinsko-českou) encyklopedii o his o ii a současnos i uk ajin-
ských Čechů. Je na žen koncepční základ p o y oření encyklopedie „Češi
na Uk ajině“. Je řeba poznamena , že p aco níci Ka ed y egionálních s udií
aces o ního uchu Kyje ské ná odní uni e zi y Ta ase Še čenka aÚs a u p o
s udium diaspo y již několik le yhledá ají, sys ema izují aanalyzují ele an ní
in o mace, jejichž objem (kpočá ku lis opadu 2022) dosahuje íce než 500 NS.
Klíčo á slo a: Češi, Uk ajina, encyklopedie.
320
«Чеські» квартали Закарпаття
Ігор Винниченко
Інститут досліджень діаспори (Київ)
Висвітлюється історія забудови кількох міст Закарпаття уподовж пере-
бування його вскладі Першої Чехословацької Республіки. Вона настільки
своєрідна та унікальна (головно історичною та архітектурною домінан-
тами), що не лише поставила ці оселі вряд тогочасних модерних евро-
пейських міст, ай зберегла свою привабу (у тому ітуристську) дотепер.
Зокрема, частину території Малого Ґалаґова (Ужгород) ще впідсовєт-
ський час було визнано пам’яткою містобудування місцевого значення,
тож зметою його збереження (яке має на меті також номінування цього
мікрорайону до Списку світової спадщини ЮНЕСКО) дослідниками його
архітектури було ініційовано проєкт Uzhho od Mode nism.
Ключові слова: Ужгород, Мукачево, Хуст, Іршава, Солотвино, архітек-
ти, архітектурні стилі, містобудування, Uzhho od Mode nism.
УДК 908(437.7): 323.15(=162.3)

321
“Czech” Dis ic s o T ansca pa hia
Iho Vynnychenko
Ins i u e o he Uk ainian Diaspo a S udies
The his o y o he cons uc ion o se e al ci ies o T ansca pa hia du ing he Fi s
Czechoslo ak Republic is co e ed. I is so o iginal and unique (p ima ily his o -
ical and a chi ec u al dominan s) ha hese se lemen s a e pu aside anumbe
o mode n Eu opean ci ies o ha ime, bu also e ained i s a ac i eness
(including ou ism) o his day. In pa icula , apa o he e i o y o Maly
Galago (Uzhho od) was ecognized as amonumen o u ban planning o local
impo ance back in So ie imes, he e o e, in o de o p ese e i (which also has
he goal o nomina ing his mic odis ic o he UNESCO Wo ld He i age Lis ),
esea che s o i s a chi ec u e ini ia ed he Uzhho od Mode nism p ojec . The au-
ho s o u ban de elopmen p ojec s and buildings we e amous Czech and Slo ak
a chi ec s Adol Liebsche (1887–1965), F an išek K upka (1885–1963), Alois
D yák (1872–1932), Jose Gočá (1880–1945), Bohumil Sláma (1887–1961),
Pe K opáček (1889–1931), F an išek Š ámek (1884–1952), Jindřich F eiwald
(1890–1945), Ja osla Böhm (1892–1961), Ja osla F agne (1898–1967) and
o he s.
Keywo ds: Uzhho od, Mukache o, Khus , I sha a, Solo yno, a chi ec s, a chi-
ec u al s yles, u ban planning, Uzhho od Mode nism.
322
„České“ č i Zaka pa í
Iho Vynnyčenko
Ins i u p o s udium diaspo y
His o ie měs ského ý oje Zaka pa í době jeho začlenění do p ní českoslo en-
ské epubliky je s ejně zajíma á a ýznamná jako imálo p ozkoumaná. Něk e á
zaka pa ská měs a díky s é o iginali ě ajedinečnos i zaujímala nejen důs ojné
mís o  ehdejším e opském u banizo aném p os o u, ale zacho ala si dodnes
s ou a ak i i u ( če ně é u is ické). Vděčí za o alen u známých českých a -
chi ek ů: p o eso a ČVUT B ně Adol a Liebsche a (1887–1965), k e ý spolu
s ýmem p ojek an ů y ořil p ní územní plán Užho odu, sp á ního cen a
egionu; F an iška K upky (1885–1963) – au o a p ojek u uniká ní budo y
Zemské lády Podka pa ské Rusi a aké Ra andy – nej ě ší oby né budo y mezi-
álečného období Užho odu; Aloise D yáka (1872–1932) – podle jeho p ojek u
byl Užho odu le ech 1929–1932 pos a en Dům legiod užs a e s ylu a
deco; ek o a Akademie ý a ných umění P aze Jose a Gočá a (1880–1945) –
au o a p ojek ů budo y Poš y a eleg a u abudo y podniku BAŤA (Užho od);
Bohumila Slámy (1887–1961), podle jehož p ojek u byla pos a ena budo a Če -
nické sp á y (dnes je zde lékařská akul a Užho odské ná odní uni e zi y); Pe a
K opáčka (1889–1931) – au o a p ojek u Masa yko y školy Užho odu (s a bu
ealizo ala a chi ek onická kancelář A hu a Rozhona zMo a ské Os a y);
F an iška Š ámka (1884–1952) – podle jeho p ojek u pos a ila p ažská i ma
Ha lík & Říčař budo u pobočky Ná odní banky ČSR. Jedním znejznámějších
mode nis ických objek ů na Zaka pa í je bý alý pa ilon p o no o ozence česko-
slo enského s á ního si o čince (dnes jedna zbudo Zaka pa ské oblas ní dě ské
nemocnice Mukače u). Jeho ná hem byl po ěřen Ja osla F agne , pozdější
ek o AVU P aze. Na západním ok aji měs a Chus p ažská kancelář F eiwald-
-Böhm, k e ou založili a chi ek i Jindřich F eiwald (1890–1945) aJa osla
Böhm (1892–1961), na hla apos a ila ezidenční č ť – Masa yko u (neboli
Českou) kolonii. Na ealizaci u banis ického koncep u Chus u se podíleli aké
a chi ek i Ja osla F agne (1898–1967) aMilan Babuška. Vobci Solo yno
323
se nachází budo y bý alé Ho nické oby né dělnické kolonie, pos a ené le ech
1924–1925 podle p ojek u a chi ek onické kanceláře F eiwald-Böhm.
O ýjimečnos i ehdejší a chi ek u y s ědčí zejména o, že čás měs ské č ě
Malý Galago (Užho od) byla uznána za pamá ku mís ního u banismu již
so ě ských dobách. Vzájmu jejího zacho ání (jehož cílem je inominace na
seznam s ě o ého dědic í UNESCO) bada elé é o a chi ek u y inicio ali p ojek
Uzhho od Mode nism.
Klíčo á slo a: Užho od, Mukače o, Chus , I ša a, Solo yno, a chi ek i, a chi-
ek onické s yly, u banismus, Uzhho od Mode nism.
Своєрідною й унікальною історичною та архітектурною домінан-
тами кількох найбільших населених пунктів найзахіднішої області
України є здійснена за відносно короткий період забудова, яка не
лише поставила ці оселі вряд тогочасних модерних європейських
міст, ай зберегла свою привабу (у тому ітуристську) дотепер.
У вересні 1919р. Закарпаття увійшло до складу Першої Чехосло-
вацької Республіки, уКонституції якої наступного року з’явилася
офіційна назва краю – Підкарпатська Русь.1
Тож вУжгороді, який став адміністративним центром краю,
уподовж двох наступних десятиріч здійснювалась суттєва «тран-
сформація» міста. Було створено новий адміністративний центр
врайоні теперішньої Народної площі, де постали головні адмінбу-
дівлі. Водночас було здійснено реконструкцію багатьох будинків,
почалося створення нових мікрорайонів – Малий іВеликий Ґала-
ґов. Їхні назви походять від слів, що позначають болотисту, вологу
місцевість. Колись цю велику ділянку залишили незабудованою не
випадково: зроблено це було для того, щоб територія мала значну
площу для випаровування вологи. В іншому ж випадку всі споруди,
розташовані поруч, почали б вбирати вогкість іруйнуватися.
Благоустрій набережної р.Уж розпочався 1923року. Це дозво-
лило звільнити великі площі заболочених земель на правому березі
для зведення будівель.2
Того ж року доктором архітектури, професором Чеського тех-
нічного університету ум.Брно Адольфом Лібшером (1887–1965)3
та його командою було створено перший генеральний план міста.
1 [13].
2 [32].
3 [1].
324
Він передбачав освоєння майже незаселеної заболоченої території
– Малого Ґалаґова. Згодом цей парцеляційний план був трохи
змінений, доопрацьований, не все встигли збудувати, проте ос-
новний масив із запланованого реалізували, до того ж, укороткі
(рекордні) терміни та на надзвичайно високому рівні: будували
якісно втехнологічному істильовому сенсах. На цьому прикладі
можна побачити, як розвивалися істрімко змінювалися архітек-
турні стилі: від кубізму, ар-деко, рондокубізму до неокласицизму,
традиціоналізму, пуризму та функціоналізму.
Одним із перших було зведено – уподовж 1923–1924рр. – буди-
нок Управління 12-ї чехословацької піхотної дивізії (вул.Довжен-
ка,5). Споруда наріжна, L-подібна уплані, утрадиціоналістичному
стилі. Композиція чільного фасаду – симетрично-осьова, архітек-
тоніка має дещо неокласицистичний характер. Портал будівлі та
високий рустований цоколь виконані втехнології «штучний ка-
мінь». Фасади тиньковано спеціальною сумішшю типу «břizоli » із
різноманітними вкрапленнями дрібної фракції. Підлога сходових
майданчиків була оздоблена двоколірною цементною плиткою
фірми Rako (знищена влітку 2018р. і замінена на копії). Значна
частина столярки будівлі зберіглась дотепер іперебувала увинят-
ково доброму стані, завтентичною фурнітурою.4
Також 1923 р. на урбанізованій території Малого Ґалаґова
з’явився житловий будинок для військовослужбовців (набережна
Незалежности, 17, 18). Його рондо-кубістичний стиль цілком від-
повідав тогочасним тенденціям вбудівництві на території ЧСР.5
А. Лібшер створив не лише містобудівну концепцію (згідно
зякою житлові багатоквартирні будинки для працівників установ
були розташовані неподалік від місця їхньої роботи), але й кілька
проєктів урядових іжитлових споруд. Один із них – комплекс ба-
гатоквартирних будинків для працівників фінансового управління
(мешкали вних, окрім фінансистів, й працівники поштового, вій-
ськового та інших управлінь.), зведений уподовж 1927–1929років.
Три триповерхові під’їзди фактично є однією цілісною будівлею,
проте в проєктній документації фігурували як окремі будинки.
І зараз цей принцип також збережено внумерації (вул. Довженка,
16, 18, 20). Ці відомчі помешкання були обладнані всім необхідним
для родин, зокрема, комфортними ванними кімнатами, коморами,
4 [30].
5 [6].
325
балконами або лоджіями та навіть кімнатами для хатніх робітниць.
Усередині будинкових комплексів знаходились внутрішні двори
для відпочинку, перед фасадами також відразу планували «зелені
зони».6
Інший проєкт архітекта (1929року) – будівля крайового суду
(площа Народна, 5). Загальнобудівельні роботи було здійснено
уподовж 1930–1931рр., адо кінця 1933-го – спеціальні та опоряджу-
вальні роботи. Будинок є другим за величиною акцентом Народ-
ної площі (після домінантної споруди Земського уряду). Суд був
спроєктований із переходом до будівлі в’язниці через внутрішній
двір, утворений урядовими та житловими спорудами кварталу
Малий Ґалаґов.7
За проєктом А.Лібшера 1926року зведено й Ужгородську в’яз-
ницю (вул.Довженка, 8а), яка на той час була наймодернішим пе-
нітенціарним закладом Першої Чехословацької Республіки. Це був
надзвичайно просторий та світлий комплекс, вякому використано
інноваційні будівельні технології та нові стандарти гігієни. Тепер
вУкраїні це єдина в’язниця (Ужгородський слідчий ізолятор) із
прозорим дахом над атріумом ітакою ж прозорою підлогою га-
лерей зі склобетону та систем призматичного освітлення Duplex-
P isma .8
У 1930 р. братиславський архітект Франтішек Крупка (1885–
1963) завершив розробку проєкту будівлі Земського уряду Підкар-
патської Русі. Споруда постала вцентрі підковоподібного силуету
кварталу Малий Ґалаґов. У 1932р. розпочалося будівництво 6-по-
верхової залізобетонної урядової будівлі прямокутної форми, яка
мала вмістити всі крайові уряди Підкарпатської Русі. Сталось це
через 4роки.
Будівля Земського уряду була оснащена двома пасажирськими
ліфтами безперервної дії – патерностерами, один зяких діє ітепер
(єдиний вУкраїні). Назва такого типу відкритого ліфта походить
від латинського словосполучення Pa e nos e («Отче наш») як
алегорія звервицею, намистини якої безперервно рухаються під
час молитви. Атріум будівлі має висоту трьох поверхів ізавершу-
ється скляною стелею, внаслідок цього денне світло потрапляє не
лише ватріум, але івкоридори та на сходові марші. Простір атрі-
уму використовувався для урочистих прийомів, балів іконцертів,
6 [21; 6].
7 [14].
8 [34; 7].

326
оскільки був спроєктований зунікальними акустичними даними.9
Тепер убудівлі розміщуються Закарпатська обласна державна адмі-
ністрація та Закарпатська обласна рада (площа Народна, 4).
Допоки місто «чекало» на зведення будинку Земського уря-
ду, чиновники працювали втимчасовій урядовій будівлі (вул.До-
вженка, 4), спорудженій уподовж 1923–1924 років за проєктом
відомого чеського архітекта Алоїза Дріака (1872–1932). Тепер цей
будинок – приклад рондокубізму (рондо-кубізму) з розкішним
порталом івиразним декором фасаду – є житловим. Рондокубізм
є суто чеським винаходом, його ще називають «чеське ар-деко»,
«стиль Леґіо банку» або «народний стиль». Виразними ознаками
цього архітектурного стилю є масивні півкруглі та гострокутні
елементи, запозичені знародної архітектури.10
Ф.Крупка є автором й Будинку Леґіодружества (вул.Духно-
вича, 2). П’ятиповерхова модерністська споруда зведена уподовж
1929–1932рр. встилі ар-деко. Однак вній чітко відстежується вплив
експресіонізму та робіт відомого архітекта-експресіоніста Еріха
Мендельсона, зокрема проєкту будівлі видавництва Mossehaus
у Берліні. Крупка використав контраст ортогональних форм
зкриволінійними – динамічний іфутуристичний скляний еркер
другого поверху, стиль якого підтриманий вітринами першого
поверху, різко контрастує зі статичним головним об’ємом будівлі.
На першому поверсі були розташовані крамниці та відома на все
місто кав’ярня Пурми, де збиралася тогочасна міська богема. На
інших чотирьох поверхах знаходились приміщення ремісничого
товариства «Леґіо», у тому й житлові. Фасад першого поверху
оздоблено словацьким травертином, узведенні сходових маршів
використано мармур.11
За проєктом Ф.Крупки споруджено й «Рафанду» – одну зне-
багатьох будівель міста, що має власну назву. Будівельні роботи
велися поетапно, починаючи злипня 1930р., проте швидко: вже
всічні наступного комплекс будинків було здано вексплуатацію.
Рафанда (набережна Незалежности, 21) є найбільшим житло-
вим будинком міжвоєнного періоду вУжгороді (про його розміри
свідчить те, що він розташований відразу на кількох вулицях:
вул.Володимира Гошовського – вул.Гойди – набережній Незалеж-
ности – вул.Менделеєва). Чільний фасад устилі функціоналізм
9 [34; 7].
10 [6; 28; 7].
11 [3].
327
збоку набережної має п’ять поверхів, збоку вулиці Гошовського
– чотири, бічні фасади – триповерхові. Загалом будівля має 13сек-
цій (під’їздів), що утворюють собою замкнений двір. У Рафанді, на
відміну від більшости житлових багатоквартирних будинків урядо-
вого кварталу, під’їзди не є прохідними, потрапити до них можна
лише здвору. Входи до під’їздів, із помітними рисами стилю ар-де-
ко, освітлювали стильні ліхтарі. Всередині подвір’я облаштували
овальну зелену зону зрізними породами дерев.12
Будівлю поштового та телеграфного уряду (площа Поштова, 4)
було зведено уподовж 1928–1930рр. за проєктом видатного чесь-
кого зодчого, ректора Академії образотворчих мистецтв уПразі,
професора архітектури Йозефа Ґочара (1880–1945) – одного зза-
сновників нових стилів, характерних саме для Чехословацької Рес-
публіки, – кубізму ірондо-кубізму. Будівельні роботи виконувала
фірма-підрядник Lanna – відома родинна династія забудовників
із Праги. На будівництвів перші роки працювали робітники змі-
ста Чеська Тржебова та з південно-західної Чехії. Також варто
зазначити, що Й.Ґочар був автором проєкту будівлі фірми BAŤA
вУжгороді (на теперішній Театральній площі), зведеній уподовж
1929–1930 років.13
Монументальну наріжну триповерхову будівлю (з традиціона-
лістським двосхилим дахом) Жандармського управління (площа
Народна, 1), яку архітект Богуміл Слама (1887–1961) спроєктував
уформі літери «L», було споруджено у1927–1929рр. Тепер це –
медичний факультет Ужгородського національного університету.14
Чотириповерховий житловий будинок (вул.Крилова, 12), який
належав будівельному кооперативу Domo ina (чеськ. «Батьківщи-
на»), був спроєктований у1929р. ужгородським проєктно-будівель-
ним бюром Ha lík aŘíčař, вексплуатацію будівлю здано у1930р.
Попри реконструйований (у наступні десятиліття) фасад інтер’єр
будинку є унікальним: вйого під’їзді дотепер збережено майже всі
автентичні двері та навіть фурнітура на них (великі латунні дверні
вічка, отвори для листів знаписом чеською мовою Dopisy, кілька
автентичних дверних ручок).15
Уподовж травня 1930-жовтня 1931р., за проєктом празького сце-
нографа, драматурга та архітекта Петра Кропачека (1889–1931) (на
12 [26].
13 [2].
14 [8].
15 [9].
328
той час він реалізував кілька проєктів шкільних споруд всусідній
Словаччині), було зведено школу (набережна Незалежности, 19).
Кошторис освітнього закладу склав 2,85млн. корун. Будівництво
здійснила відома архітектурна фірма Артура Розгона зМоравської
Острави.
Будівлю школи спроєктовано вфункціоналістичному стилі здо-
мінуванням рис традиціоналізму. У ній розмістилося 12 класів,
1майстерня, 2кімнати дитячого садка, актова зала, кабінет дирек-
тора, учительська, два кабінети, спортзал, квартири адміністратора
школи та двірника.
До шкіл уПершій Чехословацькій Республіці впитаннях ком-
форту, гігієни та правильного освітлення ставилися особливо при-
скіпливо. В інтер’єрі Масарикової школи (ця назва вживана від
жовтня 1931р., коли президент ЧСР не відмовив керівництву ос-
вітнього закладу упроханні носити його прізвище) спроєктоване
велике «вікно-термометр» по висоті сходів, авкоридори світло
звеликих вікон класів потрапляло завдяки подвійним вікнам зі
склоблоків. Цікава й така «деталь»: аби діти почувалися вшколі,
як вдома, угардеробній – на першому поверсі – було передбачено
заміну взуття на домашні капці (так, зокрема, вирішувалося пи-
тання чистоти).16
Тепер будівля також використовується за своїм первісним при-
значенням – вній знаходиться спеціалізована школа І–ІІІступенів
із поглибленим вивченням англійської мови.
Будинок філії Народного банку ЧСР було зведено у 1932–
1933рр. за проєктом празького архітекта Франтішека Шрамека
(1884–1952) локальною фірмою Ha lík&Říčař. Триповерхова нео-
класицистична споруда має випуклий чільний фасад, портал, що
імітує спрощену ордерну систему, та дах складної конфігурації.
Чотири алегоричні жіночі скульптури завершують виконаний зі
словацького риоліту портал.17
На початку 1920-х рр. правобережну і лівобережну частину
Ужгорода поєднував лише один міст через річку Уж. Ідея побудува-
ти другий міст з’явилася одночасно знамірами будівництва урядо-
вого кварталу Малий Ґалаґов. А.Лібшер, первісно запланував його
на осі головної площі кварталу – навпроти будівлі Земського уряду.
16 [37; 18].
17 [6; 24].
329
У 1930р. було урочисто закладено наріжний камінь мосту поруч
із будівлею жандармського управління. Однак до будівництва спра-
ва не дійшла, івже за кілька років на пропозицію міських урядників
було ухвалено рішення перенести міст нижче за течією Ужа – на по-
чаток житлового кварталу Великий Ґалаґов. Новий проєкт мосту
зчотирма прогонами розробив інженер Міністерства громадських
робіт Франтішек Шумандел. Його несучими конструкціями були
монолітні арки, які спиралися на п’ять залізобетонних опор («би-
ків»), наріжні частини яких обличковані камінням із радванського
кар’єру. Довжина мосту складала 156 метрів. Будівельні роботи
розпочалися у1935р. ітривали два роки.
Щоб закласти фундамент мосту, необхідно було спочатку осу-
шити ділянки на дні річки. Для цього використовували спеціальні
металеві палі, які щільно забивали уґрунт паровим копером іфор-
мували навколо робочої зони водонепроникну металеву коробку
– її залишки можна побачити ітепер воснові опор мосту.
Міст урочисто відкрили 28 жовтня 1937 р.; він отримав ім’я
першого президента Чехословацької Республіки Томаша Ґарріґа
Масарика, про що на чотирьох бронзових табличках сповіщали
відповідні написи.18
Загалом, за неповних 20років вУжгороді постав новий урядо-
во-житловий квартал. Зокрема, Малий Ґалаґов – це класичний
архітектурний ансамбль із гармонійною єдністю просторової ком-
позиції будівель, інженерних споруд та садово-паркових об’єктів.
Окрім будівель, до його складу входять міст Масарика зпандусами
та дамба – гідротехнічна споруда зпідпірною стінкою. Важливою
складовою комплексу є мережа наземних пожежних гідрантів, ви-
готовлених празьким підприємством інженера Ярослава Матічки,
атакож залишки старих ліхтарів та інші деталі історичного сере-
довища. Алея звіковими липами, вишукані сакури та зелені сквери
доповнюють та збагачують ансамбль Малого Ґалаґова.
Частину території Малого Ґалаґова ще впідсовєтський час було
визнано пам’яткою містобудування місцевого значення, проте й
досі більшість будівель кварталу не мають окремого охоронного
статусу. З метою збереження Малого Ґалаґова (що має на меті та-
кож номінування його до Списку світової спадщини ЮНЕСКО) до-
18 [19].
336
34. Чеський квартал уІршаві. З історії будівництва. URL: h p://www.i sha a-news
.com/NewsOpen/id_news_406870 (дата звернення 20.12.2022).
35. Як збудована в’язниця вУжгороді. URL: h p://p ozak.in o/IIs o iya/YAk
-zbudo ana- -yaznicya- -Uzhgo odi-PLAN-SHEMA (дата звернення 20.12.2022).
36. Mihalka, J. O oz i iju ho oda Uzho oda. Technická p áce zemi Podka pa o uské
1919–1933. Užho od: Odbo Spolku českoslo enských inžený ů Užho odě, 1933.
37. Millau z, J. Veřejné p áce na Podka pa ské Rusi. Publikace p o zem Podka pa ská Rus.
Banská Bys ica: Slo an, 1932.
38. K opáček, Pe . URL: h ps://lam.li omysl.cz/a chi ek /225-pe -k opacek;
Масарикова школа. URL: h ps://kyi .czechcen es.cz/uk/abou -us/Czech-s eps
-uzho od/ Masa yko a-skola- (дата звернення 20.12.2022).

337
Чехи на Півдні України:
історія та сучасність
Галина Стоянова
Одеський національний університет
імені І.І.Мечникова
Метою статті є визначити місце чехів ветнічній структурі населення
Півдня України, з’ясувати, які чинники сприяли переселенню чехів до
України, виявити, як на сьогоднішній момент чехам вдається підтри-
мувати та відтворювати власну етнічну ідентичність. Дані процеси
розглянемо на прикладі чехів Півдня України, зокрема Одещини. Проана-
лізовано діяльність національно-культурних товариств регіону. Основою
дослідження стали історичні, статистичні та етнографічні матеріа-
ли, зібрані серед чехів, які народилися на теренах Одещини.
Ключові слова: чехи, Південь України, Одещина, етнічна ідентичність,
етнічна своєрідність, кулінарні традиції.
УДК 94 (477)*94(437.1/2)
338
Czechs in he Sou h o Uk aine:
in Pas and P esen
Halyna S oiano a
Odesa I. Mechnyko Na ional Uni e si y
The aim o he a icle is o ind ou he place o he Czechs in he e hnic s uc u e
o he Sou he n Uk aine popula ion. Fi s ly, we analyze he easons o he Czechs
o mo e o Uk aine. Secondly, we ind ou how he Czechs main ain and ep o-
duce hei e hnic iden i y oday. We will look a hese p ocesses h ough he lens
o sou he n Uk aine, speci ically he Odesa egion. Thi d, he a icle demons a es
he signi icance o na ional and cul u al socie y ac i i ies in he Odessa egion.
The basis o he s udy was he his o ical, s a is ical, and e hnog aphic sou ces
collec ed by he au ho among he Czechs who we e bo n in Odesa. The au ho
ocused on he unc ioning o he language, he exis ence o na ional culina y
adi ions, he p ese a ion o amily memo y among Uk ainian Czechs, and
hei ole in mani es a ions o e hnic iden i y.
Keywo ds: Czechs, Sou he n Uk aine, Odesa egion, e hnic iden i y, e hnic
dis inc i eness, culina y adi ions.
339
Češi na jižní Uk ajině:
his o ie asoučasnos
Halyna S ojano a
Oděská ná odní uni e zi a L. Mečnyko a
Vposlední době je endem e i alizace jak his o ického, ak ie nog a ického ý-
zkumu e nických komuni Uk ajiny. Téma a ěch o s udií jsou značně ůzno odá:
his o ie či e nog a ie u či ého e nického (ná odního) společens í, cha ak e is ika
konk é ního období dějinách e nického (ná odního) společens í, ole e nické
skupiny dějinách měs a, popř. egionu, p oje y e nici y měs ském p os ředí.
Jih Uk ajiny se yznačuje složi ou e nickou s uk u ou. Na zdo y sku ečnos i, že
uk ajinská his o iog a ie nash omáždila u či é ědecké p áce očeské komuni ě
na Uk ajině, šechny aspek y po az b ány nejsou, zejména p oblém zacho ání
a ep odukce e nické iden i y mode ní době yžaduje další bádání. Článek
sleduje, jake mís o mají Češi e nické s uk uře oby a els a jižní Uk ajiny,
zjišťuje, jaké ak o y přispěly kpřesídlení Čechů na Uk ajinu, a o něž jak se
Čechům daří ud žo a a ep oduko a s ou las ní e nickou iden i u dnes.
Článek yuží á pů odní e nog a ické ma e iály, k e é au o sesbí al mezi Čechy
na ozenými Oděské oblas i. Byly iden i iko ány hla ní ak o y, k e é seh ály
důleži ou oli p ocesu osídlo ání jižních území Uk ajiny Čechy a y áření
kompak ních sídel. Přes složi ou e nickou s uk u u jihu Uk ajiny se zde Če-
chům podařilo zaujmou ýznamné mís o adodnes si ucho a s ou e nickou
iden i u, a o díky ak i i ám ná odních akul u ních spolků, ucho á áním ku-
linářských adic apředá áním pamá ek na s é předky po omkům  odinném
k uhu.
Klíčo á slo a: Češi, jižní Uk ajina, Oděsa, e nická iden i a, e nická odlišnos ,
kulinářské adice.
340
Мотивацією для обрання даної теми стало перше знайомство зчеха-
ми та чеськими традиціями, яке відбулося ще вдалекому дитин-
стві. Так сталося, що мій рідний дядько одружився зжінкою, яка
за етнічним походженням виявилася чешкою. Саме тоді я вперше
дізналася не лише про те, шо унас вУкраїні є такий народ як чехи,
але про те, що вони живуть зовсім поруч – вБерезівському районі
(моєю батьківщиною була власне Березівка – невеличке містечко,
районний центр на півночі Одеської області). У дитинстві сформу-
валися не зовсім чіткі уявлення про особливості чеської невістки,
окремі відмінності втрадиціях на свята, традиційний одяг, вякий
були одягнені учасники творчого колективу зчеського села нашого
району, що приїжджав виступати на фестивалі вБерезівку, – все
це викликало певну зацікавленість до етнічної своєрідності даного
народу, яка, мабуть, зіграла свою роль іувиборі майбутньої про-
фесії – етнографа.
У процесі навчання, азгодом вчисленних етнографічних експе-
диціях відбувалося знайомство та певне занурення врізні етнічні
культури, зякими доводилося стикатися, адже це стало можливим
саме завдяки тому, що основним полем досліджень став саме Пів-
день України, який є дуже строкатим за своїм етнічним складом.
І кожного разу виникав подив та значний інтерес, яким чином
можливо в такому етнічному різноманітті та протягом такого
довгого часу зберегти власну етнічну ідентичність та не втратити
своєрідності.
Метою даного дослідження буде з’ясувати, яке місце займають
чехи ветнічній структурі населення Півдня України, що саме спо-
нукало їх оселитися саме вцьому регіоні, яким чином вдається
чеській спільноті зберігати сьогодні свою етнічну своєрідність.
Історіографічний доробок щодо вивчення різних аспектів побуту-
вання чеської спільноти вУкраїні загалом та впівденній її частині
зокрема складається як зсуто історичних досліджень, так іробіт
етнографічного спрямування. Звернемо увагу на окремі зних. Зо-
крема, історії розвитку чеського населення України вокремі істо-
ричні періоди присвячено дисертаційні дослідження С.А.Волко-
вої та І.Л.Чуян. Дисертація С.А.Волкової є першим комплексним
дослідженням зісторії чеського населення Південної України дру-
гої половини ХІХ – першої третини ХХст., де розглянуто основні
причини еміграції чехів збатьківщини, історія колонізації чехами
південних регіонів України та особливості соціально-економічного
341
розвитку чеських поселень змоменту заснування до Другої світової
війни.1 І.Л.Чуян здійснила комплексний аналіз повсякденного
життя та ментальності чехів України в контексті економічних
та соціально-економічних перетворень більшовиків в20–30-хрр.
ХХст.2 Питання історії чеської національної меншини вУкраїні
взагальному контексті формування етнічної структури населення
України знайшли відображення вкурсі лекцій, розробленому су-
часною одеською дослідницею Л.В.Новіковою.3
Значний внесок увивчення побуту та традицій чехів вУкра-
їні зробили етнологи. Матеріальний побут та традиції окремих
чеських поселень дослідив свого часу В. І. Наулко, який також
звернув увагу на особливості культури та побуту чехів вконтексті
міжетнічних взаємин.4
Локальним особливостям поселень та типу житла сучасних
нащадків чеських поселенців на Півдні України (зокрема в За-
порізькій області) присвятила своє дослідження М. Курінна.5
Авдисертаційному дослідженні вчена розглядає питання форму-
вання локальних етнокультурних особливостей всфері матеріаль-
ної та духовної культури чехів Північного Приазов’я, своєрідності
традиційного побуту та вплив на обрядову культуру міжетнічної
інтеграції.6
Побуту чеського населення Одещини та Миколаївщини при-
свячена етнографічна розвідка І.Чернявської, де розглянуто по-
селення, інтер’єр, особливості костюму, кулінарні вподобання та
музичний репертуар чехів.7
Невеликий за обсягом, але змістовний етнографічний нарис
щодо етнографічних особливостей чехів на Волині, Одещині та
Миколаївщині знайшов своє місце вдослідженні етнокультурної
мозаїки України, який здійснила О.Боряк.8
Інформацію щодо історії чехів вУкраїні та нариси про те, як
їм вдається зараз зберігати національні традиції надають іІнтер-
нет-джерела. Зокрема, огляд зчеської діаспори вУкраїні знайдемо
1 [4].
2 [18].
3 [10].
4 [8].
5 [7].
6 [6].
7 [15].
8 [1].

[Document text truncated for crawler view.]