Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
349
h ps://doi.o g/10.5281/zenodo.17619089
Христинченко Н. П.
д.ю.н., проф.
Київський університет інтелектуальної
власності і права
Кафедра адміністративного права
інтелектуальної власності та
цивільно-правових дисциплін
h ps://o cid.o g/0000-0001-7473-7193
Мельник О. О.
к.ю.н., доц.
Київський університет інтелектуальної
власності і права
Кафедра адміністративного права
інтелектуальної власності та
цивільно-правових дисциплін
h ps://o cid.o g/0000-0002-2088-630X
Биков І. О.
к.ю.н., доц.
Київський університет інтелектуальної
власності і права
Кафедра адміністративного права
інтелектуальної власності та
цивільно-правових дисциплін
h ps://o cid.o g/0000-0001-8206-2202
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ
СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЯК ОСОБЛИВОГО ВИДУ
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
JEL Classi ica ion: C38, L83, M31, R11
SECTION “LAW”: Право
Анотація. У статті розглянуто деякі аспекти адміністративно-правового
регулювання галузі сільського господарства як особливого виду підприємницької
діяльності. Автори прагнули висвітлити роль державних органів у забезпеченні
правового порядку в аграрному секторі, окреслити перспективи удосконалення
законодавства та запропонувати шляхи підвищення ефективності правових механізмів
регулювання. Вказано, що сільське господарство як особливий вид підприємницької
діяльності потребує комплексного адміністративно-правового регулювання, яке
враховуватиме специфіку галузі та забезпечуватиме її сталий розвиток. Вдосконалення
механізмів державного управління, спрощення процедур ліцензування і сертифікації, а
також посилення підтримки фермерських господарств є ключовими напрямами для
забезпечення ефективного функціонування аграрного сектору України.
На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що сільське господарство є
галуззю, яка функціонує в умовах високої залежності від природно-кліматичних
чинників. Це обумовлює необхідність запровадження державних механізмів захисту
аграрного бізнесу від ризиків, пов’язаних із несприятливими погодними умовами,
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
350
стихійними лихами та іншими форс-мажорними обставинами. Адміністративно-правове
регулювання має враховувати ці особливості та забезпечувати стабільність
функціонування аграрного сектору. Окрім того, підприємницька діяльність у сфері
сільського господарства характеризується значною кількістю суб’єктів малого та
середнього бізнесу, які потребують підтримки з боку держави. Зокрема, важливим є
створення сприятливих умов для доступу до фінансових ресурсів, кредитування, субсидій
та грантів. У цьому контексті адміністративно-правові механізми повинні бути
спрямовані на стимулювання розвитку аграрного підприємництва через прозорі та
ефективні процедури.
Окремо підкреслено, що регулювання у сфері сільського господарства має
враховувати екологічну складову. У цьому контексті важливим є впровадження
адміністративно-правових норм щодо сталого землекористування та екологічної
відповідальності.
Ключові слова: сільське господарство, фермерське господарство, землі
сільськогосподарського призначення, агропромисловий комплекс, підприємницька
діяльність, адміністративно-правове регулювання, продовольча безпека.
Abs ac . The a icle examines some aspec s o adminis a i e and legal egula ion o he
ag icul u al sec o as a special ype o business ac i i y. The au ho s sough o highligh he ole
o s a e bodies in ensu ing legal o de in he ag icul u al sec o , ou line he p ospec s o
imp o ing legisla ion and p opose ways o inc ease he e iciency o legal egula o y
mechanisms. I is indica ed ha ag icul u e as a special ype o business ac i i y equi es
comp ehensi e adminis a i e and legal egula ion, which will ake in o accoun he speci ics o
he indus y and ensu e i s sus ainable de elopmen . Imp o ing s a e managemen mechanisms,
simpli ying licensing and ce i ica ion p ocedu es, as well as s eng hening suppo o a ms
a e key a eas o ensu ing he e ec i e unc ioning o he ag icul u al sec o o Uk aine.
Based on he analysis, i is concluded ha ag icul u e is an indus y ha ope a es in
condi ions o high dependence on na u al and clima ic ac o s. This necessi a es he in oduc ion
o s a e mechanisms o p o ec ag icul u al businesses om isks associa ed wi h ad e se
wea he condi ions, na u al disas e s and o he o ce majeu e ci cums ances. Adminis a i e
and legal egula ion mus ake hese ea u es in o accoun and ensu e he s abili y o he
unc ioning o he ag icul u al sec o . In addi ion, en ep eneu ial ac i i y in he ag icul u al
sec o is cha ac e ized by a signi ican numbe o small and medium-sized businesses ha
equi e suppo om he s a e. In pa icula , i is impo an o c ea e a o able condi ions o
access o inancial esou ces, lending, subsidies and g an s. In his con ex , adminis a i e and
legal mechanisms should be aimed a s imula ing he de elopmen o ag icul u al
en ep eneu ship h ough anspa en and e ec i e p ocedu es.
I is sepa a ely emphasized ha egula ion in he ag icul u al sec o mus ake in o accoun
he en i onmen al componen . In his con ex , he implemen a ion o adminis a i e and legal
no ms on sus ainable land use and en i onmen al esponsibili y is impo an .
Keywo ds: ag icul u e, a ming, ag icul u al land, ag o-indus ial complex,
en ep eneu ial ac i i y, adminis a i e and legal egula ion, ood secu i y.
Вступ
Постановка проблеми. Сільське господарство є однією з ключових галузей економіки, що
забезпечує продовольчу безпеку держави, сприяє розвитку сільських територій та формує вагому
частку національного валового продукту. Водночас, ця галузь має низку специфічних характеристик,
які відрізняють її від інших видів підприємницької діяльності. Особливості природних умов,
сезонність виробництва, залежність від кліматичних чинників та значна соціальна роль сільського
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
351
господарства створюють унікальні виклики для його правового регулювання. Необхідно
підкреслити, що центральне місце в системі управління цією галуззю займає адміністративно-
правове регулювання сільськогосподарської діяльності. Воно охоплює широкий спектр правових
норм, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування аграрного сектору, захист прав
суб’єктів господарювання, стимулювання інновацій та екологічної відповідальності. Зважаючи на
стратегічну важливість сільського господарства для держави, адміністративно-правові механізми
регулювання мають враховувати й економічні, й соціальні аспекти.
Особливої увагу заслуговують адміністративно-правові інструменти, які забезпечують
контроль за дотриманням аграрного законодавства, ліцензування окремих видів діяльності, розподіл
державної підтримки та моніторинг екологічних стандартів. У сучасних умовах глобалізації та
інтеграції України до міжнародних ринків також зростає значення гармонізації національного
законодавства з міжнародними нормами та існуючими стандартами.
Стан дослідження проблеми. Сільське господарство в Україні є однією з провідних галузей
економіки, а тому з огляду на важливість цієї галузі та необхідність удосконалення її
функціонування, ця галузь упродовж багатьох років є актуальною в науковому плані. Розглядаючи
окреслену нами проблему варто акцентувати увагу на багатьох наукових працях, присвячених
ключовим напрямам проблематики, авторами яких є відомі українські вчені: В. Б. Авер’янов, А. І.
Берлач, Ю. П. Битяк, В. В. Галунько, Г. С. Іванова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, В. І. Курило, С.
В. Пєтков, М. М. Сірант, Н. П. Христинченко, І. М. Шопіна та багато інших. Натомість, необхідно
зауважити, що нині дослідження адміністративно-правового аспекту функціонування сільського
господарства залишається не лише актуальним, але й необхідним для забезпечення сталого розвитку
галузі, посилення її конкурентоспроможності та адаптації до сучасних викликів.
Метою цієї статті є аналіз адміністративно-правових аспектів регулювання
сільськогосподарської галузі як особливого виду підприємницької діяльності, визначення ключових
проблем у цій сфері та розробка пропозицій щодо їх вирішення.
Результати
Сільське господарство є однією з ключових галузей економіки України, яка забезпечує
продовольчу безпеку держави, сприяє економічному розвитку та формуванню експортного
потенціалу. Водночас ця галузь має низку специфічних характеристик, що відрізняють її від інших
видів підприємницької діяльності.
Як зазначають В. В. Гуменюк та О. І. Тревого, продукція у вигляді товарів, робіт і послуг є
результатом підприємницької діяльності, сутність якої полягає у поєднанні виробничих факторів.
Таким чином, характерною ознакою підприємництва виступає інтеграція факторів виробництва для
створення продукції (товарів, робіт, послуг) [1, с. 17].
Науковці вважають, що такі характеристики, як підприємницький ризик, інтеграція факторів
виробництва та створення продукції, є беззаперечними та властивими будь-якій формі
підприємницької діяльності. Водночас державне регулювання може виступати як джерело
потенційних загроз (ризиків) для бізнесу, так і інструментом для запобігання та врегулювання
можливих проблем [1, с. 17].
Одночасно, І. О. Федуняк та В. І. Літвінов зазначають, що підприємство становить складну
управлінську систему, яка займається виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням
послуг з метою отримання прибутку чи досягнення соціального або іншого ефекту. Досягнення
більшої ефективності управлінського процесу, за умови дотримання вимог керівного апарату, який
здійснює моніторинг діяльності підприємства, підвищує ймовірність досягнення кращих результатів.
У сучасних умовах конкурентного середовища для підприємств залишається актуальним питання
ефективного управління, що безпосередньо пов’язане з показниками успішності, прибутковості та
перспективного розвитку [2].
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
352
У контексті вказаного вище варто підкреслити, що сільськогосподарська діяльність як різновид
підприємництва та об’єкт правового регулювання має свої характерні особливості. Передусім, варто
вказати, що сільське господарство характеризується сезонністю виробництва, залежністю від
природно-кліматичних умов, необхідністю використання земельних ресурсів, а також високим
рівнем ризиків, пов’язаних із несприятливими погодними умовами, шкідниками і хворобами рослин
та тварин. Ці чинники обумовлюють необхідність створення спеціальних правових механізмів для
забезпечення ефективного функціонування галузі.
Згідно з чинним законодавством України, сільськогосподарська діяльність охоплює
виробництво продукції рослинництва і тваринництва, її переробку та реалізацію. Безперечно,
основним нормативно-правовим актом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний
кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ [3]. Він визначає правові засади використання
земельних ділянок для ведення сільського господарства, порядок їх оренди, продажу та захисту.
Адміністративно-правове регулювання сільськогосподарської діяльності включає систему
заходів державного управління, спрямованих на забезпечення правопорядку в галузі, стимулювання
розвитку аграрного сектору та захист прав суб’єктів господарювання, що міститься у низці інших
законодавчих актів, з-поміж яких варто назвати Закони України: «Про державну підтримку
сільського господарства України» від 24 червня 2004 року № 1877-ІV [4], «Про фермерське
господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV [5], Про сільськогосподарську дорадчу діяльність
від 17 червня 2004 року № 1807-IV [6], «Про систему інженерно-технічного забезпечення
агропромислового комплексу України» від 5 жовтня 2006 року № 229-V [7], «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»
від 31 березня 2020 року № 552-IX [8], «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення
державної власності» від 27 липня 2023 року № 3272-IX [9] та ін.
Як зазначає М. М. Чабаненко, значний вплив на організацію та ефективність
сільськогосподарського виробництва, умови збуту продовольчої продукції, а також на
відтворювальні процеси в агропромисловому комплексі України в умовах функціонування ринкової
економіки, має державне регулювання аграрного сектору [10, с. 84].
Варто погодитися з думкою науковця та наголосити на значущості державного управління у
сфері сільського господарства. Дійсно, органи державної влади відіграють провідну роль у
забезпеченні регулювання аграрного сектору. Як зазначає В. Г. Мазуренко, сільське господарство
залишається одним із пріоритетних напрямів діяльності українського уряду, особливо з огляду на
укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також імплементацію
Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС (ПВЗВТ) [11]. У цьому аспекті також значущу
роль відіграє діяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
України, яке відповідає за формування та реалізацію державної інвестиційної політики, політики
інновацій у реальному секторі економіки, зовнішньоекономічної політики, а також політики у сфері
підприємництва, державно-приватного партнерства, зокрема для сприяння розвитку сільського
господарства [12]. Крім того, важливу роль відіграють місцеві органи влади, які забезпечують
реалізацію державної політики на регіональному рівні.
Окремо доцільно вказати на те, що у деяких видах сільськогосподарської діяльності
передбачено обов’язкове ліцензування або сертифікацію продукції [13; 14]. Наприклад, виробництво
органічної продукції потребує отримання відповідного сертифіката, що підтверджує дотримання
стандартів екологічності. Такі заходи спрямовані на забезпечення якості продукції та її
конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Вагома роль відведена державному контролю у сфері сільського господарства, який
здійснюється через перевірки дотримання норм і стандартів виробництва, використання земельних
ресурсів та екологічної безпеки. Нині особливої уваги потребують питання боротьби з незаконними
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
353
вирубками лісів, забрудненням ґрунтів і водних ресурсів, а також недобросовісним використанням
земель.
З огляду на викладене вище все ж доводиться констатувати, що незважаючи на існування
розвиненої нормативно-правової бази, у сфері сільського господарства спостерігається низка
проблем, які потребують своєчасного вирішення. Передусім, це налагодження належного
державного контролю та підвищення його ефективності. Доволі часто органи контролю стикаються
з проблемами корупції, браком фінансування та людських ресурсів, що ускладнює виконання їх
функцій.
Складність процедур ліцензування та сертифікації також становлять важливу проблему. Варто
зауважити, що значна кількість суб’єктів малого і середнього підприємництва стикаються з
бюрократичними перепонами при отриманні необхідних документів для здійснення своєї діяльності.
Ще однією з актуальних проблем сучасності є недостатній рівень державної підтримки
фермерських господарств. Бюджетні обмеження програм допомоги аграрному сектору часто не
дозволяють врахувати особливості окремих регіонів. Ця проблема має тісний зв’язок із питанням
продовольчої безпеки України, на що звертає увагу Ю. Ю. Пустовіт, наголошуючи на її загостренні
в умовах військової агресії [15, с. 80].
Безперечно, правові колізії у законодавстві, які все ще мають місце у чинному законодавстві,
що регулює досліджувану сферу суттєво стають на заваді ефективному функціонуванню галузі
сільського господарства. Адже існують випадки невідповідності між положеннями Земельного
кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що створює правову невизначеність для
суб’єктів господарювання.
Натомість, як зазначає В. О. Зубко, національна модель адміністративно-правового
регулювання суспільних відносин наразі перебуває у процесі реформування відповідно до
загальновизнаних міжнародних стандартів. Це, безумовно, стосується і аграрної, зокрема
продовольчої сфери. Держава через уповноважені органи зобов’язана реалізовувати політику та
вживати конкретних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для забезпечення
населення продовольством, включаючи ситуації, коли діє правовий режим воєнного стану [16, с.
679].
З огляду на вказане вище вважаємо, що для підвищення ефективності адміністративно-
правового регулювання сільськогосподарської діяльності необхідно:
1. Оптимізувати систему державного контролю. Впровадження сучасних технологій
моніторингу земельних ресурсів, автоматизація процедур перевірок і боротьба з корупцією
сприятимуть підвищенню ефективності контролю.
2. Здійснити спрощення процедур ліцензування та сертифікації. Необхідно створити прозорі
механізми отримання дозволів і сертифікатів для суб’єктів підприємництва в аграрному секторі.
3. Провести розширення програм державної підтримки фермерів. Збільшення фінансування
програм кредитування, страхування ризиків та навчання фермерів сприятиме розвитку малого і
середнього бізнесу в аграрному секторі.
4. Максимально усунути правові колізії. Гармонізація законодавства у сфері земельних
відносин дозволить уникнути конфліктів між нормами різних нормативно-правових актів.
Висновки
Проведений аналіз окремих аспектів адміністративно-правового регулювання галузі сільського
господарства як особливого виду підприємницької діяльності, дозволяє стверджувати, що галузь
сільського господарства займає важливе місце в економіці України, забезпечуючи продовольчу
безпеку, розвиток експорту та створення робочих місць. Водночас сільське господарство є
специфічним видом підприємницької діяльності, який потребує особливого підходу до
адміністративно-правового регулювання. У статті було розглянуто ключові аспекти такого
регулювання, що дозволяє сформулювати низку висновків.
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
354
По-перше, сільське господарство є галуззю, яка функціонує в умовах високої залежності від
природно-кліматичних чинників. Це обумовлює необхідність запровадження державних механізмів
захисту аграрного бізнесу від ризиків, пов’язаних із несприятливими погодними умовами,
стихійними лихами та іншими форс-мажорними обставинами. Адміністративно-правове
регулювання має враховувати ці особливості та забезпечувати стабільність функціонування
аграрного сектору.
По-друге, підприємницька діяльність у сфері сільського господарства характеризується
значною кількістю суб’єктів малого та середнього бізнесу, які потребують підтримки з боку держави.
Зокрема, важливим є створення сприятливих умов для доступу до фінансових ресурсів,
кредитування, субсидій та грантів. У цьому контексті адміністративно-правові механізми повинні
бути спрямовані на стимулювання розвитку аграрного підприємництва через прозорі та ефективні
процедури.
По-третє, регулювання у сфері сільського господарства має враховувати екологічну складову.
Інтенсивне використання земельних ресурсів, застосування хімічних добрив та засобів захисту
рослин створює ризики для навколишнього середовища. Державне регулювання повинно
забезпечувати баланс між економічними інтересами аграрного бізнесу та необхідністю збереження
екологічної рівноваги. У цьому контексті важливим є впровадження адміністративно-правових норм
щодо сталого землекористування та екологічної відповідальності.
По-четверте, удосконалення потребує інституційна структура регулювання аграрного
сектору. Зокрема, необхідно забезпечити ефективну взаємодію між органами державної влади,
місцевого самоврядування та профільними асоціаціями підприємців. Це дозволить створити більш
гнучку і адаптивну систему регулювання, яка відповідатиме сучасним викликам і потребам галузі.
По-п’яте, важливою складовою адміністративно-правового регулювання є контроль за якістю
продукції та дотриманням стандартів безпеки харчових продуктів. У цьому аспекті необхідно
вдосконалювати механізми сертифікації, ліцензування та моніторингу виробництва аграрної
продукції, що сприятиме підвищенню довіри споживачів і на внутрішньому, і на зовнішньому
ринках.
Отже, адміністративно-правове регулювання галузі сільського господарства має базуватися на
комплексному підході, який враховує економічні, екологічні та соціальні аспекти. Ефективна
нормативно-правова база та інституційна підтримка здатні забезпечити стійкий розвиток аграрного
сектору як особливого виду підприємницької діяльності. Удосконалення правових механізмів у цій
сфері є необхідною умовою для зміцнення позицій України на міжнародному ринку продовольства
та підвищення добробуту її громадян.
Література
1. Гуменюк В. В., Тревого О. І. Проблеми визначення поняття та ознак підприємництва як
об’єкта державного регулювання легалізації (детінізації) економіки. Причорноморські
економічні студії. 2019. Вип. 39-1. С. 15–19.
2. Федуняк І. О., Літвінов В. І. Адміністративно-правові методи, як складові менеджменту
державного регулювання підприємницької діяльності. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2022. № 6. URL:
h ps://nayka.com.ua/index.php/dy/a icle/ iew/82/84
3. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ. Відомості Верховної
Ради України. 2002. № 3–4. Ст. 27.
4. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 червня
2004 року № 1877-ІV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 49. Ст. 527.
5. Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 року № 973-IV.
Відомості Верховної Ради України. 2003. № 45. Ст. 363.
Наукові записки Львівського університету бізнесу та права.
Серія економічна. Серія юридична. Випуск 46/2025
355
6. Про сільськогосподарську дорадчу діяльність: Закон України від 17 червня 2004 року
№ 1807-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 38. Ст. 470.
7. Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу
України: Закон України від 5 жовтня 2006 року № 229-V. Відомості Верховної Ради
України. 2006. № 47. Ст. 464.
8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель
сільськогосподарського призначення: Закон України від 31 березня 2020 року № 552-
IX. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 20. Ст. 142.
9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення
ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної
власності: Закон України від 27 липня 2023 року № 3272-IX. Відомості Верховної Ради
України. 2023. № 88. Ст. 324.
10. Чабаненко М. М. Адміністративно-правові засади регулювання аграрних
правовідносин в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 2.
Том. 2. С. 84–88.
11. Мазуренко В. Г. Сільське господарство як об’єкт адміністративно-правового
регулювання. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та
адміністрування. 2023. № 7. URL: h ps:// eics .com.ua/pm l/a icle/ iew/2023-7-01-
19/2023-7-01-19
12. Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету
Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 124. URL:
h ps://zakon. ada.go .ua/laws/show/124-2021-%D0%BF#Tex
13. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 2 березня 2015
року. № 222-VІІІ. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 23. Ст. 158.
14. Про затвердження Порядку сертифікації товару з географічним зазначенням або
традиційною гарантованою особливістю, форми сертифіката на відповідність товару
специфікації і Порядку розгляду апеляцій на рішення органів сертифікації: Наказ
Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 січня 2023 року № 68.
URL: h ps://zakon. ada.go .ua/laws/show/z0363-23#Tex
15. Пустовіт Ю. Ю. Аналіз поняття «адміністративно-правове забезпечення продовольчої
проблеми. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія
ПРАВО. 2024. Вип. 85: частина 1. С. 78–86.
16. Зубко В. О. Продовольча сфера як об’єкт адміністративно-правового впливу. Право і
суспільство. 2024. № 2. С. 678–682.
