Amplifikacija kaip stiliaus figūra

Juozas ABARAVIČIUS АМПЛІФІКАЦІЯ ЯК СТИЛІСТИЧНА ФІГУРА (Зауваги про характерні ознаки) Про ампліфікацію тепер мало де почуєш. Можна сказати, вона стала поняттям передусім академічних (риторичних, поетичних, стилістичних тощо) читань і досліджень. Здається, нікого з литовських філологів не цікавлять зміст терміна «ампліфікація», її характерні ознаки, системна належність і ранг. У працях литовських дослідників зі стилістики її не розглядають серед самостійних стилістичних фігур. Так, у «Стилістиці литовської мови» Й. Пікчілінгіса ампліфікацію розглянуто як засіб увиразнення мовлення та створення емфази. Тут її (поряд з акумуляцією) досліджено як один із типів стилістичного переліку1. Лише в «Словнику термінів мовознавства» К. Гайвениса і Ст. Кейніса цей засіб вираження цілком слушно вважається стилістичною фігурою. Саме таке перше значення терміна в ньому наведено. Ампліфікацією тут названо «1. Стилістичну фігуру, у якій для посилення експресії вживається кілька мовних елементів поспіль: Люди трудяться, борються за щастя рідного краю (А. Венцлова)».2 Друге наведене тут значення цього поняття — «2. Подовження тексту під час перекладу з однієї мови на іншу (...)» — до цих зауваг не стосується. Зрозуміло, приклад ампліфікації, наведений у згаданому словнику, дуже елементарний. Перш ніж розглянути неелементарні, типовіші, розвиненіші різновиди цієї стилістичної фігури, безперечно, слід відмежуватися від іноді висуваної нерелевантної, неконструктивної ознаки ампліфікації — нібито вона повинна мати підсумковий узагальнювальний член наприкінці. Саме цим вона нібито відрізняється від акумуляції, яка такого члена не має. Такий погляд, наприклад, викладено в деяких стилістиках німецької мови. Так, у «Стилістиці сучасної німецької мови» В. Флейшера і Г. Міхеля сказано: «Поряд із простим переліком — а к у м у л я ц і є ю — є а м п л і ф і- 1 P i k č i l i n g i s J. Lietuvių kalbos stilistika. V., 1971. T. 1. P. 202 – 205. 2 G a i v e n i s K., K e i n y s S. Kalbotyros terminų žodynas. Kaunas, 1990. P. 18. 50 кація, якою називають перелік, що має наприкінці узагальнювальний член³. Аналогічний погляд відображено й у «Стилістиці литовської мови» Й. Пікчілінгіса (далі — лише «Стилістика»), де прикладами проілюстровано твердження Е. Різель про те, що відмінність між цими двома типами переліку «нібито суто формальна»: акумуляція (?) має узагальнювальний член, ампліфікація (?) його не має⁴. Тут, у «Стилістиці» (с. 202), допущено помилку: типи переліку переплутано. А далі, під час розгляду прикладів, уже цілком обґрунтовано наголошено: «Тут маємо акумуляцію — члени ланцюжка переліку <...> завершуються без узагальнення». І в іншому місці: «Тут узагальнювальними словами є усе, всяке. Речення утворюють ампліфікацію»⁵. Коли ампліфікації приписують таку формальну ознаку, легко помилитися й не зважити на сутність. А вона інша. До речі, і в самій «Стилістиці» вказано на суттєву відмінність між акумуляцією та ампліфікацією, на яку звернув увагу французький стиліст А. Альбаля, а за ним — М. Маєр. Акумуляцію утворює велика кількість деталей, що йдуть одна за одною, тоді як ампліфікацію — велика кількість порівнянь, подвоєних метафор, варійованих образів, різноманітних епітетів⁶. Це вже суттєві ознаки, хоча й дещо неоднорідні. Насправді під час акумуляції зосереджуються деталі, які щоразу повідомляють щось нове, додають, доповнюють чимось тощо. А під час ампліфікації зміст думки розгортається, посилюється, варіюється, зокрема й у зворотному напрямі. Акумуляцію знаходимо у вірші М. Мартінайтіса «Сімейний альбом, знайдений на смітнику». Весільна фотографія. З немовлям. / Перші кроки. Це була дівчинка. / Трохи підросла. Біла сукня до землі. / З квітами. Конфірмація, єпископ. Та сама — / вже підлітка, негарна, довгонога. MMartA 23. Це, можна сказати, типовий приклад акумуляції. Номінатив- 3 F l e i s c h e r W., M i c h e l G. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. Leipzig, 1975. S. 126. 4 P i k č i l i n g i s J. Min. veik. P. 202; Riesel E. Stilistik der deutschen Sprache. Moskau, 1963. S. 320. 5 P i k č i l i n g i s J. Min. veik., P. 203. 6 Див. там само, а також цитованих там авторів і джерела. 51 У складних реченнях, додаткових компонентах розчленованого речення та іншими граматичними засобами (це не суттєво) перелічено багато деталей, кожна з яких «додає» щось нове, що стає видимим, коли дивишся на стару фотографію. І цей перелік продовжується в наступних строфах вірша, без повторів і без зворотного варіювання. Пор. також другу строфу: Навчання гри на фортепіано. Уроки балету. Скрипка, / притиснута підборіддям (груди, ще не розвинені від музики). / Раптове дівоче розквітання. Ніжна / шия. Пильний погляд. Очі! Трохи ретушовані. / Чоловік, жорсткий комір. Біля вівтаря, з фатою. (Там само). Ці приклади добре показують сутність акумуляції. Сутність ампліфікації буде іншою. Про неї вже йшлося. Її демонструють приклади. Мазурські Юнушеві побережники сьогодні наче кілок проковтнули — навколо себе стримані й мовчазні, свою балакучість їдко притиснули. POrinEK 136. Тут ампліфікація здійснюється однорідними або синонімічними засобами, які посилюють зміст думки, варіюють її. Тут знаходимо семантичний паралелізм, а отже, й надмірність засобів вираження (наче кілок проковтнули; навколо себе стримані й мовчазні, свою балакучість їдко притиснули). Але не скажеш, що це невмотивована надмірність. Фразеологічним порівнянням, епітетами (до речі, й метафоричними) передано «манеру» мовчазної поведінки юних вихідців із мазурських побережників у залі Тракайського замку; образ змальовано дещо з різних боків, увиразнено ті ледь помітні риси та відтінки значення зображуваного. Завдяки цьому, завдяки ширшій семантичній цілісності прояснюється мотивація поведінки персонажів. Письменниця P. Orintaitė полюбляє ампліфікації. Їх чимало в описах весілля Дануте, доньки Ке̨стутіса й Біруте. Ще кілька прикладів: Майбутня наречена була дивно спокійна: тепер уже все одно, байдуже. Остаточне рішення ухвалено. Знак вигнання вирізьблено на чолі — засуджена безповоротно... А здавалося, вона сповнена почуттів, наче келих молодого вина. Та стримана. POrinEK 129; Лише Дануте — немов присвячена богам жертва жалю. Скам’яніла, наче жива дерев’яна скульптура, зіщулилася в собі, нічого не прагне, нічого не відчуває. POrinEK 130. У цих прикладах відображено властиве ампліфікації розши- 52 рення змісту думки, її інтенсифікацію, посилення враження семантично близькими мовними елементами зі створенням помірної надмірності вираження. Пор.: Скам’яніла, наче жива дерев’яна скульптура, зіщулилася в собі, нічого не бачить, не відчуває, а такі деталі образу. У багатьох спеціальних працях ампліфікацію розглядають як спосіб розширення й збагачення мови та змісту думки (лат. amplificatio — розширення, збільшення, примноження; ритор. посилення; захаращення непотрібними словами). В Античності розрізняли предметну (щодо предмета), стилістичну та словесну ампліфікацію. Предметна ампліфікація була пов’язана з різнобічною розповіддю про щось задля переконливості й дієвості. Це було ніби «збільшувальне скло риторичної сугестії»: зосереджували передумови й аргументи, покликані не навчати, а впливати⁷. Дослідники також порівнюють стилістичну ампліфікацію, уживану в Античності, «з телескопом, який, збільшуючи, вказує реципієнтові (odbiorcy) на невидимі поля (obszary) думки й прихованих там значень, передусім емоційних»⁸. А словесна ампліфікація — це розширення простих висловів окремими словами або їхніми сполуками, щоб зробити їх переконливішими⁹. У багатьох працях із риторики та стилістики ампліфікацію за допомогою узагальнювальних членів узагалі не згадують. Проте іноді розглядають специфічніші різновиди цієї стилістичної фігури. Наприклад, деякі дослідники аналізують ампліфікацію, засновану на розгортанні називного теми або експресивному поєднанні¹⁰. Не будемо обговорювати їх усі. Можливо, про ампліфікацію називного теми варто дещо сказати. Справді, називний теми нерідко ампліфікується в тексті, розгортається, до нього додають характеристику. Наприклад: Germas gerumas germas — первісний, небувалий і забутий / неймовірний, як синій лебідь / підозрілий, як полуденний дзвін / таємничий, як вечір серед ялин <...>JDegPA 24. Цей різновид дещо 7 Plačiau apie tai žr.: Korolko M. Sztuka retoryki. Przewodnik encyklopedyczny. Warszawa, 1990. S. 74. 8 Див. там само. С. 121. 9 Докладніше див. там само. С. 121–122. 10 Čmykova N., Baskakova L. Gramatičeskij trop i amplifikacija. – Problemy ekspressivnoj stilistiki. Izd-vo Rostovskogo universiteta, 1987. S. 84 – 86. 53 нагадує словесну ампліфікацію. Ампліфікування, емоційне розширення й посилення тут починаються вже з повторення називного відмінка теми. Далі подається багатогранна характеристика «доброти», де прагнуть не стільки перелічити нові деталі й властивості, скільки зробити загальне перерахування виразним, емоційним. Хоча тут можна вбачати й певний елемент акумуляції. Пор. також: Літери! / Простенькі, рівні, однакові й дрібні літери PTarGS 14. І тут характерне повторення називного відмінка теми. А в спеціальній літературі, як видається, цілком невмотивовано стверджують, що ампліфікація не пов’язана ні з повторенням, ні з еліпсисом, ні з інверсією¹¹. Щодо двох останніх стилістичних фігур, можливо, й не варто сперечатися. Однак навряд чи повторення не може бути складовим елементом ампліфікації. Адже воно розширює зміст мовлення, посилює його виразність, емоційність, інтенсивність вияву реалій. Ось як у фрагменті поеми Ю. Марцінкявічюса «Homo sum» повторення дуже добре передає, як ліричний суб’єкт, «прикутий у галері часу», бореться зі злою неминучістю. HOMO SUM! / У галері часу прикутий, / важко веслую, / веслую, веслую.../ І піт струменить по обличчю, / і голу спину шмагають / злі батоги НЕМИНУЧОСТІ, / Справді океан. / Справді океан. / Справді горизонт. / Справді горизонт, / що ні наближається, ні віддаляється. / Веслую, веслую / і пересохлими губами повторюю: / HOMO SUM... JMarcR III 39. Тут аж ніяк не можна сказати, що повторення слів і їхніх сполучень не допомагає ампліфікувати, розширювати, інтенсифікувати семантику метафори галери часу, важкого веслування та його монотонності. Враження, що людина прикута в галері часу, дедалі посилюється, бо повтори: «важко веслую, / веслую, веслую...»; «Справді океан. / Справді океан. / Справді горизонт. / Справді горизонт, що ні наближається, ні віддаляється» уповільнюють «кадри» образу веслування, а отже, й картину злих батогів НЕМИНУЧОСТІ, що шмагають. Ці повтори допомагають метафорі галери часу сформуватися в алюзивне ціле — асоціативний зв’язок із образом вітрильного військового корабля, на якому веслували прикутих рабів, злочинців і воїнів у VII–XVIII ст., використати як тло для сучасного перебігу «галери часу» — 11 Žr.: Š i r i n a L. Amplifikacija v sisteme ekspressivnych sredstv. – Problemy ekspressivnoj stilistiki. 1987. S. 83. 54 використати як тло для сучасного перебігу «галери часу». Тому, безперечно, мають рацію ті філологи, які стверджують, що ампліфікація здійснюється, зокрема, і за допомогою різноманітних повторів: повторення слів, синонімічних повторів, повторів тропів, викладу яскравих істотних ознак, аргументованої послідовності думок тощо. Такий погляд, наприклад, відображено в «Малому словнику стилістики» С. Краля та Ю. Курца12. Звісно, ампліфікувати думку допомагають і інші стилістичні фігури (градація, антитеза, перерахування, корекція), а також багато інших стилістичних засобів (епітети, порівняння, синоніми тощо). Метою тут не було розглянути типи й різновиди ампліфікації, її семантику, структуру та розмаїття функцій. Варто лише відзначити значні зображальні й впливові можливості цієї стилістичної фігури. Ефективними, наприклад, є такі її різновиди, де регресивно, із затримкою викладу розташовано нерідко семантично неузгоджені, суперечливі компоненти. Кожен такий ретардаційний компонент затримує увагу читача, доки нарешті не з’ясується й сенс стилістичного цілого. Пор. також уривок із «Образи» В. Бразюна: Нескінченне освоєння нового місця, переселення в пам’ять, де все не на своєму місці, звалене докупи й розкидане, вже нічого не можна знайти серед демонтованих днів і тижнів, зношених імен і стертих місяців, що невпинно спливають у нікуди. VBrazAL 39. Тут іще нічого не зрозумієш про сенс ампліфікування, доки уважно не прочитаєш увесь ланцюжок компонентів. Будучи такою різноманітною й дієвою семантично, структурно та функційно, ампліфікація не може вважатися лише різновидом стилістичного перерахування. Це цілком самостійна стилістична фігура. Скорочення VBrazAL - V. Braziūnas. Alkanoji linksniuote. V., 1993. JDegPA - J. Degutytė. Purpuru atsišvėrusi. V., 1984. JMarcr III — J. Marcinkevičius. Raštai. T. 3. V., 1982. MMartA — M. Martinaitis. Atrankinta. V., 1996. POrinEK - P. Orintaitė. Erelių kuorai. Kaunas, 1992. RTarGS - P. Tarulis. Gyvas stebuklas. V., 1993. 12 Krahl S., Kurz J. Kleines Wörterbuch der Stilkunde. Leipzig, 1984. S. 10. 55