Iš žodžio „mokinys“ istorijos

Vincentas DROTVINAS Вільнюський педагогічний університет З ІСТОРІЇ СЛОВА УЧЕНЬ Мені велюонські учні граматичні правила писали З «Пісень» Антанаса Юшки Авторство терміна учень зазвичай пов’язують з іменем Йонаса Яблонскіса. Знайшовши у словнику Антанаса Юшки приклад Віл лише учень, тобто його привчають орати, Йонас Яблонскіс першим почав уживати це слово не лише у значенні «вола, якого привчають орати», а й у значенні «дитини чи юнака, які відвідують школу» (див. далі). Однак учня шлях до освітньої термінології та сучасного вжитку був не таким прямим і простим, як може здатися на перший погляд. Насправді історія цього терміна набагато давніша й складніша, а водночас і цікавіша. Спеціальний термін для називання дитини чи підлітка, які навчаються, знадобився тоді, коли навчання молоді почали інституціоналізувати, тобто коли в другій половині XVI ст. у Литві почали діяти перші початкові школи. Як відомо, першу школу було засновано 1397 р. при Вільнюському кафедральному соборі. Школи засновували при церквах. У 1528 р. Вільнюський капітул закликав засновувати при церквах початкові школи й утримувати вікаріїв, які володіли литовською мовою; їхнім обов’язком було навчати дітей. Однак зазвичай навчали органісти або дяки, часто поляки, які лише трохи опанували литовську мову. Учні перших шкіл також були церковними прислужниками, співали в церковному хорі тощо. Спочатку не було литовських термінів для позначення учня, як і школи та вчителя. Тож учня називали запозиченими з польської мови словами żakas, żekas, że keli1. Уперше 1 žėkas польськ. żak «учень церковної школи; підліток-співак», пор. žekelis, польськ. żaczek. Польська мова запозичила це слово, як і багато інших термінів релігійної сфери, через чеську (пор. žak) з народного, вульгарного латинського слова diacus, diaconus. Слово жак «учень бурси, співак» існувало в давньоруській та українській мовах (див. Фасмер Макс. Этимологический словарь русского языка в четырех томах. Том II. Издание второе стереотипное. Москва: Прогресс, 1986, 34). 112 Термін žėkas знаходимо в «Катехізисі» Мартінаса Мажвідаса: Hei Welpatis wiſłaky ant ßmaniu suſimilkiet Kunigump ßekump ßmanes tremkiet. Запозичення žėkas широко вживалося також у рукописних і друкованих німецько-литовських словниках XVII–XVIII ст. Малої Литви, щоправда, разом із синонімами, наприклад, Schüler žėkas Szu lokas Lexicon Lithuanicum 77; Schüler. Mokintinis, iš. M. Zekas, ko. M. Szulokas, ô. M. ka, ôs. (-ė-ės) F. Clavis Germanico-Lithvana III (495–507) тощо. У Литві žėkas, як видно з прикладів, мав і більше синонімів: поряд із рідше вживаним škalinis (див. далі) були поширені й інші слова, як-от studentas, učnius (польське uczeń). Симонас Даукантас пояснював словом žėkas гібрид šuilokas, пор. Kožnam vienam pamokslai čia duoti, didžiai pridera, ypačiai šuilokams (žėkams), paskutinį kartą į šuilę (iškalą) einantiems (цит. за «Словником литовської мови» 15, 1993, 323). Додамо, що Даукантас (тобто в середині XIX ст.) не знайшов литовських відповідників польським словам szkota, szkotaż, szkolnik тощо.2 Отже, у литовських писемних пам’ятках полонізм žėkas не був єдиною назвою цього поняття. Існував також його литовський відповідник mokinys. Найдавніше слово mokinys засвідчене в першому виданні «Словника трьох мов» Константінаса Сирвідаса: žak / scholasticus, discipulus, zieks mokinis, SD₁ (208), пор. також žacek / tyro tyrunculis, ziekeiis; żakowski / scholaris, żieku (там само). Найімовірніше, це було одне з перших новотворів, створених самим Сирвідасом. Хоча утворення слова mokinys, як свідчить подальша його історія, було й закономірним, доля mokiniui Сирвідаса виявилася недовгою. Про те, що воно не набуло поширення в литовській мові, свідчить те, що вже у виданні словника 1642 року замість mokinīs знаходимо лише szkalinis: szkolny / literarius, Scholasticus, Szkalinis SD₃ (436), Scholasticus (Scholaris, Szkalinis) (518); щодо словотвірної основи пор. szka-la: Szkola / Schola, Academia, Szkala SD₁ (179), Szkola / Schola, Szkala SD₃ (436). Тут слід додати, що у словнику Сирвідаса є також варіант mokinio — mokytinis: Kuśnierczyk / tyro huius opificij mokitinis kuśnieriaus SD₁ (69); Malarczyk / tiro huius opificij, mokitinis malariaus SD₁ (76); Vczén / Discipulus. Mokitinis SD₁ (184); Krajamowski vczeń / 2 Великий польсько-литовський словник 3. Упорядкував Giedrius Subačius, Vilnius, 1996, 174. 113 Declamator / Mokitinis gracios iškalbos SD3, (128); Vczeń / Diſcipulus. Mokitinis SD3 (453), пор. Kráfomowſtwo / Krafomowſka nauka / Rhetorica, Eloquentia. Gražy kalba / gauſi kalba (там само). Mokytinis (mokintinis) засвідчується від писемних пам’яток Мажвідаса аж до середини XX ст.; особливо часто трапляється в рукописних і друкованих словниках Малої Литви XVII–XVIII ст., наприклад, Junger. Pafuntinnis, io. M. Mokintinnis II 503, Lehrling mokintinis Lex (58); у Ф. Преторіуса Lehrjung Mokintinnis, ęs. (=io.–V. D.) M. II (654), у рукописному німецько-литовському словнику 1728 року (у Галле) Mokintinis (5926), Mokintinis (приписано поруч із Jungfer, Jumprowa Prowa (13441), Lehrling Mokintinis (15020); у словнику Й. Бродовського Lehrjung Mokintinis (762), Jünger Chriſti (discipulus) Mokintinis, Pafuntinis, Jünger in Mokitinė (764); Lehrjung Mokintinis (860), Lehr Mägdelein Mokintinė (860); у П. Руїгіса Mokitinis, ino, m der Lernende, Schüler, Lehrburſch (89), Jünger, Klauſytojis, ojo m. Mokitinis, nio. II (217), Lehrjung, Mokintinis, nio, m. II (241), пор. також у словнику К. Ґ. Мількуса. Це слово було перенесене й до «Словника литовської мови» Нессельмана (1851), трапляється також у словниках Ф. Куршайтіса, наприклад: Jünger, der Lehrling. mokintinis, die J. Christi, Kristaus mokitinei (1870, 672); Lehrling, der, mokintinis, io beim Handwerker, auch burſch (1874, 18); mokitinis, -io Sbst. Lehrling. Schüler, in der Bibel die Jünger Christi, Johannis (1883, 260). Цікаво зазначити, що в рукописному словнику XVIII ст. Малої Литви, так званому словнику Краузе, поряд із Diſcipel mokintinis (12310), Lehrling mokintinnis (3233) знаходимо також слово mokimys: Jäger Jung. Jiegerjungs mokinnys (278). Це друга фіксація цього слова, після словника К. Ширвідаса. Однак mokinys не набуло поширення, оскільки не змогло витримати конкуренції з mokin­tinio, mokitinio та нелитовськими синонімами. Тому навряд чи mokinnys через свою непоширеність доречно ставити поряд із назвами діячів із прикметниковим афіксом *-no- kalinys, kurtinys, pasiuntinys, які, за словами фахівців з історичного словотвору, широко вживалися від XVI–XVII ст.3 3 A m b r a z a s S. Розвиток словотвору іменників. Віддієслівні похідні в литовській мові, Vilnius, 1993, 127–128. 114 Як свідчить подальша історія цього литовського терміна, учень, законсервувавшись, припадав пилом на сторінках словників, залишаючись практично невідомим і невживаним від першої половини XVII ст. до кінця XIX ст. Наприкінці XIX ст. литовське слово учень знову постає перед нами. Значною мірою його відродженню посприяв Йонас Яблонскіс, який знайшов це слово в литовському словнику Антанаса Юшки та в записаних ним «Литовських піснях». Ось що читаємо в матеріалах «Словника литовської мови», укладених Яблонскісом: учень, учня 1) Велюони, Вільнюса учениці (ученики) писали J. d. 2) про вола, якого навчають орати 3) Він іще учень Šl. онъ ещё состоить въ ученики (ще не вміє працювати, навчається разом з іншими, не звик добре працювати тощо).4 У картотеці «Словника литовської мови» чи не найчисленнішим джерелом є пісні Антанаса Юшки: Учениця співає, органи гудуть J.d. 1216. Нащо тобі ті пироги? Учня пригостити. У Кретинзі учениці листа написали. J. d. 1560 (Алседжяй). Учениці з Велюони записали новини. J. d. 712. З Вільнюса учениці надіслали малюнок. J. d. 963. Учениці з Велюони так мені й сказали. J. d. 1012. Пор. також З ксьондзом, з ученицями, з барвистими органами [поховаю]. J. d. 1216. Поява учня поряд із Велюоною зрозуміла, якщо знати, що у Велюоні діяла одна з найстаріших шкіл Литви, заснована єзуїтами, ймовірно, 1579 року при церкві, збудованій 1421 року. Більше прикладів зі словника А. Юшки: Mokinỹs, mokinia, m.; -nė, -nės, -f. ученикъ, ученица; uczéń, uczenica Той, хто навчається, — учень Такий уже віл, цей учень, тобто він навчає орати. Учень — підмайстер, який сам іще не шиє. Куп (= Kupiškis). 4 J a b l o n s k i s J. Lietuvių kalbos žodynui medžiaga. Raidės L-M. – Lietuvos mokslų akademija. Rankraščių skyrius. F 99–5. 115 Із словника Міколаса Мєжиніса (1894): Mokinys, див. mokėtinis, чол. р. жін. р. mačecklis, e, uczeń-, -ica, terminator. ученик. Отже, слово mokinys у другій половині XIX ст. було вже досить поширеним: слово, яке рідко вживалося, навряд чи стало б словом пісні. Іменник mokinys, найімовірніше, був досить широко відомий не лише в місцевостях, згаданих у піснях, хоча, як ми бачили, ще не встиг витіснити žekas та інші чужі слова; з іншого боку, його поширенню дещо перешкоджало й синонімічно вживане слово mokytinis. Але як і коли утвердилося слово mokinys? Зазвичай А. Юшка записував ті слова, які чув у живій народній мові. Тому, найімовірніше, mokinys було словом, уживаним самими людьми. Йонас Яблонскіс про слово mokinys писав щонайменше двічі. Уперше він виправив слово mokytinis, ужите у «Varpas» 1904 р., № 1, на слово mokinys, наголошуючи, що mokinys — це «найпростіше слово народної мови»⁵. Удруге Яблонскіса довелося виправляти це слово, коли майже через чверть століття він рецензував словничок Віктора Камантаускаса⁶. Тож усі, хто читав мовні виправлення Яблонскіса й зважав на них, дійшли обґрунтованого висновку, що mokinys не лише узаконене Яблонскісом, а, можливо, і створене ним слово. У роки незалежності mokinys утвердилося як шкільний термін і набуло загального поширення. Різницю між Mokinio та mokytinio, а також уживання останнього слова у значенні inteligentas, обговорювали й пізніші мовознавці⁷. Тепер mokinys, імовірно, витіснило mokytinį навіть із церковної мови⁸. 5 Jablonskis J. Kalbos dalykai (Rašomosios kalbos kritika). – Rinktiniai raštai 2, Vilnius, 1959, 62. 6 Jablonskis J. Mūsų kalbos žodynėlio dalykai. Atskirį pastebėjimai dėl V. Kamantausko „Trumpo kalbos netaisyklingumų ir barbarizmų žodynėlio“ (Kaunas, 1928). – Там само, 485–486. До речі, там ідеться також про значення та вживання слів apaštalas ir mokytinis. 7 «<...> mokytinis, -iai насамперед у мові Святого Письма — учень Христа. Тепер де-не-де цим словом називають і інтелігента». – Kalbos patarėjas. Упорядкував L. Dambrauskas, редактори A. Salys і Pr. Skardžius. Kaunas: видання Товариства литовської мови, 1939, 78. 8 Skardžius P. Naujojo Testamento vertimų lietuvių kalba. – Lituanistikos darbai 4, 1979, 65–110; а також його Rinktiniai raštai 3: Bendrinės kalbos kultūra, Vilnius, 1998, 519–566. 116 Останніми десятиліттями цю версію його походження закріпив дослідник наукової спадщини Яблонскіса й, зокрема, популяризатор виправлень його лексики Альгірдас Сабаляускас. Він відтворив діалог Яблонскіса з орачем із околиць Паневежиса, від якого мовознавець почув слово mokinys у значенні вола, якого привчають орати, і почав уживати його у значенні «дитини чи юнака, які здобувають освіту, відвідують школу». За Сабаляускасом, mokinys, як і mokykla, можна сказати, є словами нашого великого плекальника мови Йонаса Яблонскіса9. Отже, як стверджує Арнольдас Піроцкінас10, Яблонскіса насправді не мусив виправляти mokytinį į mokinį: mokinys було зафіксовано в наших словниках уже майже триста років тому… Яблонскіс не раз цитував «старого Даукашу», Сирвіда та інших авторів, проте про ранні записи слова mokinys міг і не знати. Старі словники, особливо рукописні, були для нього важкодоступними; до того ж, як ми знаємо, сам Яблонскіс вважав найважливішим джерелом мовних виправлень живу, розмовну мову людей. Тож не слід дорікати Яблонскісу через незнання історії цього одного слова, тим паче засуджувати його чи намагатися позбавити першості авторства слова mokinio. Адже Яблонскіс розмежував значення слів mokytinis ir mokinys, узаконив уживання слова mokinys, застеріг від недоречної схильності вживати mokytinį у значенні «інтелігент» і цим сприяв утвердженню слова inteligentas. Чи знаємо ми сьогодні перші фіксації всіх слів, уживаних у сучасній мові, зміни їхніх значень та інше? Справді, варто пошкодувати, що в «Словнику литовської мови» (8, 1970, 322) історію слова mokinys подано лише починаючи зі словника А. Юшки, тобто з другої половини XIX століття. Адже замовчування початкового періоду існування цього слова омолоджує значно давніше слово нашої мови й водночас, як і в інших подібних випадках, дещо спотворює картину його справжнього побутування. Історія терміна mokinys — ще одне нагадування про те, як у подібних випадках стали б нам у пригоді різноманітні студії лексики давніх авторів, рукописних словників, а зрештою й потрібний історичний (давніх писемних пам’яток) словник та інші дослідження з історичної лексикології. 9 S a b a l i a u s k a s A. Iš kur jie? Pasakojimas apie žodžių kilmę, Vilnius, 1994, 226–227; S a b a l i a u s k a s A. Žodžiai keliauja, Kaunas, 1993, 100–102. 10 P i r o č k i n a s A. Jono Jablonskio kalbos taisymai, Kaunas, 1986, 62. 117 лексики давніх письмових пам’яток, а зрештою — необхідний історичний (давніх текстів) словник та інші дослідження з історичної лексикології. З ІСТОРІЇ СЛОВА MOKINYS (УЧЕНЬ) Резюме Зазвичай вважають, що термін mokinys уперше зафіксував Антанас Юшка в другій половині XIX століття, а узаконив його Йонас Яблонскіс. У цій статті наведено дані про те, що слово mokinys уже було внесене до словника Костянтина Сирвіда у XVII столітті, а також до рукописного словника з Малої Литви — так званого німецько-литовського словника Краузе XVIII століття. Vincentas DROTVINAS Отримано 2001 10 11 Вільнюський педагогічний університет, вул. Шевченка, 31, 2009 Вільнюс. Електронна пошта: [email protected] 118