J. A. Pabrėžos geografijos vadovėlio terminai

Робертас ГЕДРИМАС Шяуляйський університет ТЕРМІНИ ГЕОГРАФІЧНОГО ПІДРУЧНИКА Й. А. ПАБРЕЖІ Юргіс (у чернецтві Амбразієй) Пабрежа — видатний литовський природознавець, лікар, священник і монах першої половини XIX ст., якого сьогодні найбільше цінують як засновника литовської наукової термінології. Це перший литовець, який почав писати наукові праці литовською мовою. Пабрежа, родом із села Вечяй (парафія Ленкімай, Скуодаський повіт), свідомо писав лише рідною північно-жмудською кретингською говіркою. Він не намагався пристосувати мову своїх писань до інших діалектів і не прагнув, щоб його праці були зрозумілі всім жителям Литви, як це згодом робив виходець із тієї самої парафії Симонас Даукантас та інші письменники того часу. Як зазначає Г. Субачюс, Пабрежа вже думав про створення спільної писемної жмудської мови й узяв за її основу рідне північно-жмудське наріччя (Subačius 1996: 43). Отже, терміни, уживані також у його наукових працях, мали стати важливою частиною лексики спільної писемної жмудської мови. Тому Пабрежа особливо ретельно створював терміни, намагаючись, щоб вони відповідали духу говірки, були прийнятними для її носіїв, тобто могли прижитися в спільній мові. Пабрежа майже не виїжджав із Жмудського краю, за винятком кількох років навчання у Вільнюському університеті, який тоді називали Головною школою Великого князівства Литовського1, тож на його мову не впливали інші литовські діалекти. Можна сказати, що мова праць Пабрежі є автентичним жмудським діалектом того часу. Безперечно, найбільші заслуги Пабрежі — у ботанічній термінології. Литовські ботаніки й досі, коли їм бракує слова для назви рослини, часом звертаються до багатовікових рукописів Пабрежі2. Крім ботаніки, Пабрежа дуже цікавився також географією. Це 1 Майже всі автори, які докладніше досліджували біографію Пабрежі, вважають, що він навчався у Вільнюському університеті в 1792–1794 рр., тоді як Вацловас Біржишка стверджує, що Пабрежа вступив до Вільнюського університету лише 1793 р. і навчався до 1794 р. (докладніше див. Gidžiūnas 1994: 13). 2 Naujausio Botanikos vardų žodyno (1998) įvade nurodoma, kad vienas iš augalų pavadinimų šaltinių buvo Pabrėžos rankraščiai (BVŽ 1998: 7). 117 на це вказують два найбільші у світі атласи3, що збереглися з його особистої бібліотеки. В одному з них рукою Пабрежі польською мовою перелічено держави, краї та їхні найбільші міста; наприкінці атласу багато держав описано докладніше. У Каунаській публічній бібліотеці також зберігається одна географічна праця4 з особистих книжок Пабрежі (див. Pribušauskaitė 1982: 35). Утім, найважливішим і найпереконливішим свідченням зацікавлення Пабрежі географічною наукою є його рукописна книжка невеликого формату (166 сторінок) з політичної та фізичної географії п’яти частин світу, написана жмудською говіркою5. Усі дослідники погоджуються вважати цю книжку підручником, оскільки в ній викладено основи фізичної та політичної географії, і, найімовірніше, її призначено для використання в школі. Щоправда, жодних завдань чи запитань для учнів у ній немає. Й. Тарвидас, який досліджував її дещо докладніше, стверджує, що це перший литовський підручник з географії6 (Tarvydas 1972: 55). Ця праця дає біографам Пабрежі підстави стверджувати, що, вступивши 1816 р. до францисканського монастиря в Кретинзі, у школі цього монастиря він, крім релі- 3 Один атлас складається з п’ятдесяти карт (Atlas von 50 Karten), інший — із восьми: усього світу (Mappa Totius Mundi...), Європи, Королівства Польського та Великого князівства Литовського (Regni Poloniae Magnique Ducat Lithuaniae...) та ін. Нині вони зберігаються у фонді Пабрежі у відділі рукописів Національної бібліотеки Литви імені Мартінаса Мажвідаса (F 124–8; F 124–9). 4 [L.] Echard. Dyckonyar geograficzny, czyli Opisanie Królestw... перший і третій томи, видані у Варшаві 1783 року. 5 Цей рукопис Пабрежі не має титульної сторінки, тому його назва невідома, а в бібліографії його називають за першими рядками: Įžegis. // Geograpyje (Žemiuraszts) ira aprazims žemys [...]. Рукопис зберігається у відділі рукописів бібліотеки Литовської академії наук (F 9–3361). 6 Не всі географи вважають цю книжку першим литовським підручником з географії. В «Енциклопедичному географічному словнику» С. Вайтекунаса Enciklopediniame geografijos žodyne стверджується, що «1898 р. П. Вільчіш написав перший литовський підручник з географії» (Vaitekūnas 1994: 215). Тут слід уточнити: праця П. Вільчіша «Коротка географія, або Опис землі» Trumpa geografija arba žemės aprašymas (Чикаго, 1898) є першим друкованим оригінальним литовським підручником з географії. На думку географині І. Шварцайте, першим литовським підручником з географії можна вважати також працю Симонаса Даукантаса «Будас» Būdą, оскільки в ній багато географічних термінів (Švarcaitė 1981: 213). Інші географи визнають, що Пабрежа є автором найдавнішого литовського підручника з географії (Kudaba, Bielukas 1976: 207). 118 крім богослов’я, латинської мови та природознавства, Пабрєжа викладав також географію7 (Gidžiūnas 1994: 70). Структура підручника з географії Пабрєжи проста. Книга починається вступом (Įžegis, с. 1–13), у якому характеризується географічна наука, вказуються її різновиди (geografyje matematycznyzny, fizycznyny, palytycznyji) та визначаються основні терміни. Далі підручник поділено на п’ять частин (atskirios) за континентами. Найбільше місця відведено Європі (Europa, с. 13–113), решті континентів — Азії (Azya, с. 113–139), Африці (Afrykai, с. 139–146), Південній і Північній Америці (Ameryka, с. 146–162), Австралії (Australije arba Oceanje, с. 162–166) — удвічі менше. На початку розділу подано загальні відомості про континент, далі окремо описано держави цього континенту (детальніше про структуру книги див. Tarvydas 1972: 55–56). У книзі не зазначено дату написання. Й. Тарвідас вважає, що підручник написано після 1825 р., оскільки в ньому згадується російський цар Микола I, який саме того року почав правити, і не пізніше 1830 р., адже відтоді Пабрєжа присвятив себе виключно ботаніці (Tarvydas 1972: 56). Очевидно, спираючись на цю думку, у бібліографії також зазначають, що Geografija Пабрєжи написана після 1825 р. (Kišūnienė 1972: 97). Однак датування підручника з географії Пабрєжи дає змогу уточнити ще один важливий факт. У книзі згадується папа Григорій XVI, який став папою 1831 р., тобто значно пізніше, ніж цар Микола I почав правити Росією: Poniawojecžio ira Grygaalós XVI. gawa baźniczys Rūnyszkoosys⁸ 63. Отже, Пабрєжа написав її після 1831 р. Це підтверджує й аналіз правопису. Ґ. Субачюс, дослідивши розвиток правопису у працях Пабрєжи, встановив, що ця книга є однією з перших праць Пабрєжи, написаних із приголосними čž, šž і подвоєними голосними⁹, і схиляється до думки, що книгу створено близько 1831–1834 років (Subačius 1996: 42). 7 Оскільки Пабрєжа уклав підручник з географії жемайтською мовою, можна припустити, що й учням він пояснював географію жемайтською (Gidžiūnas 1994: 72). 8 Dėl Pabrėžos rašybos žr. Jonikaitė 1972: 62–65; Subačius 1996: 11–113. 9 На початку книги ці особливості вживаються набагато рідше, у другій половині книги їх стає більше, тому в статті те саме слово може мати різне написання. 119 Пабрєжа ніде не зазначає, якими джерелами користувався, пишучи цю книгу. Найімовірніше, він користувався польськими географічними книгами; на це вказують польські форми власних назв, наприклад, Wataakaa «Італія» 57 (на це звернув увагу й Tarvydas 1972: 57), а також те, що в книзі рідкісніші терміни пояснюються польською. Імовірно, це не був переклад чи наслідування якогось одного твору, оскільки не виявлено подібного польського географічного твору, виданого наприкінці XVIII — на початку XIX ст., у якому так стисло було б описано держави всіх континентів. Підручник Пабрєжи, можливо, дещо нагадує Geografiją К. Вирвича (Wyrwicz 1799). Тут, як і в книзі Пабрєжи, спершу пояснюються найважливіші терміни. Визначення в обох книгах сформульовано подібно, лише у Вирвича їх подано у формі запитань і відповідей: пор.: Geografijo (:Žemiu-raszts) ira aprasžims žemys, at kóry giwenam 1 ir Co jest geografija? Geografia abo nauka kraiopisarśka jest Opisanie Ziemi (Wyrwicz 1799: 1). Geografija Вирвича не могла бути основним джерелом Пабрєжи, оскільки в ній описано лише один європейський континент. Очевидно, Пабрєжа користувався всіма доступними йому джерелами та виклав жемайтською мовою найважливіші відомості з фізичної й політичної географії всіх континентів світу. Заради історії мовознавства варто згадати, що в першому литовському підручнику з географії перелічено основні групи європейських мов, наприклад: Lyižówiu binktorýniu rokóu wyniśtyka 1) biskayskynis; 2) szkockoiryckynis (: celtogaulskynis); 3) cymbryskynis; 4) finskynis; 5) grekynis; 6) totynyszkasis; 7) arnauckynis або albanskynis; 8) germanskynis; 9) žemaytynis, lytównys, yr tatwyszkasis; 10) stowianskynis; 11) tó r kys zkaa–tatarynis. Apar tu židyszkasis yr Cygonyszkasis 19–20. Як видно, тут в один ряд із групами індоєвропейських мов потрапили також групи інших мовних сімей (терміном biskayskynis, імовірно, названо баскську мову, finskynis — групу мов або мову фіно-угорської сім’ї; тюркські — tór kyszkaa–tatarynis). Пабрєжа не вживав одного терміна для позначення групи балтійських мов, а жемайтський діалект вважав окремою балтійською мовою і назвав першим. Для литовського мовознавства та географічної науки ця праця Пабрєжи важлива як один із перших прикладів творення литовських географічних термінів. Безсумнівна також її цінність для історичної лексикології та діалектології. На жаль, литовські географи не наслідували прикладу ботаніків і 120 ним не користувалися, створюючи литовські географічні терміни10. Не приділили належної уваги підручнику з географії Пабрєжі й лексикографи — його слова не потрапили до великого Словника литовської мови (LKŽ). У Географії Пабрєжі знайдено понад 250 термінів, із них близько 200 — однослівні. Зрозуміло, тут ужито не лише географічні терміни: виявлено чимало термінів і з інших, близьких до географії галузей. Описуючи економічне становище країни, автор не обходиться без економічних термінів; розповідаючи про військові сили країни (сухопутні й морські), уживає терміни військової справи та мореплавства. У підручнику також знайдено терміни з ботаніки, зоології (назви рослин і тварин), хімії, мовознавства, релігії, архітектури та деяких інших галузей. У статті терміни підручника Пабрєжі аналізуються за джерелами: 1) запозичені з живої мови, 2) утворені за допомогою словотвірних засобів рідної мови, 3) запозичені з інших мов. Термінологізація загальновживаних слів Перетворення звичайних слів мови на терміни називають термінологізацією. Термінологізація зазвичай пов’язана з більшим чи меншим семантичним (іноді й граматичним) видозміненням слова та його визначенням. Найчастіше значення слова, що термінологізується, розширюється, звужується, узагальнюється або переноситься за певною ознакою на позначення зовсім іншого предмета (Keinys 1980: 64; Klimavičius 1996: 6). Пабрєжа, який першим почав писати географічний текст литовською мовою, відразу відчув нестачу спеціальних слів для називання різних географічних понять. Розуміючи, що географія (особливо фізична) — це галузь науки, для позначення понять якої можна легко й у великій кількості запозичувати слова з народної мови, Пабрєжа сміливо взявся термінологізувати слова свого діалекту. У Географії ужито понад 80 термінологізованих звичайних слів (40 відсотків усіх однослівних термінів). 10 Kai kurie geografai (Švarcaitė 1981: 213) Pabrėžai ne visai pagrįstai prikiša, kad jis daugiausia vartojęs savo susikurtus, o ne iš gyvosios kalbos paimtus geografijos terminus. 121 Пабрєжа термінологізував чимало іншомовних слів, уживаних у діалекті, які нині вважають варваризмами (чужими словами), наприклад: rieds «державний лад, влада» 106, rinkis 88 «округ, повіт», róbėzė 13 «кордони», swiets «світ» 147 (від цього слова утворено й інші терміни, наприклад, swietingóms 20). Компонентами складених термінів також нерідко стають іншомовні слова, уживані в народній мові, наприклад: lęciugs katnu «гірський хребет, гірська система» 5; beswiety satas «безлюдні острови» 157; lousvijy miestaa «вільні міста» 76. Очевидно, Пабрєжа сприймав їх як слова живої мови, оскільки вони були широко вживані (деякі вживаються й нині) в жемайтському діалекті. Їх перетворення на терміни слід вважати не запозиченням термінів, а термінологізацією. Так само результатом термінологізації, а не запозичення вважаються й термінологізовані давні запозичення. Насамперед у підручнику з географії Пабрєжі термінологізуються звичайні слова, пов’язані з географічним середовищем і кліматом, що позначають тіла та явища неживої природи й майже не зазнають семантичних змін, наприклад: dauba 130, debesys ~ хмари 124, ězèrs 6, jura ar mary 5, kalns 6, kahwa 5, liitós ~ дощ 116, ors 24, ópy ~ річка 6, óula 132, pakalny 151, pawasaris 20, puga 7, sata 4, seklyma «посуха» 12, snygis ~ сніг 133, uksyna ~ імла 124, undóu ar wandóu ~ вода 5, undenis 77, wies ~ вітер 7, wasara 20, wietra 7, žyima ~ зима 21, žemy 1. Усі ці слова — давні балтійські; деякі успадковані з праіндоєвропейської мови й відомі не лише жемайтам, а й носіям інших діалектів. Як показує LKŽ, більшість із них багатозначні. Імовірно, за часів Пабрєжі вони вживалися не в одному значенні. У цій географічній книзі термінологізовано їхнє основне значення. Подібним чином звичайні слова термінологізував і Лауринас Івінскіс, ще один жемайт, який займався термінологічною працею дещо пізніше за Пабрєжу (докладніше див. Auksoriūtė 1997: 45). Багато давніх балтійських слів термінологізовано для позначення корисних копалин, наприклад: auksós 25, dróska 123, gelžys 25, ruudas 125, sydabrós 25, szwyns 41 та szwęns 123 ~ свинець, waris 25. Слід згадати, що Пабрєжа вже вживає такі самі, як і нині, назви країн світу¹: 1 Наприклад, у підручнику з географії С. Мечюса «Короткий опис землі», відредагованому Й. Яблонскісом і виданому 1906 року, вживаються інші назви: схід, захід- 122 Daboty reik ketores binktoynes szalis, arba aplinkomus (okolice) swieta: Pytus (:południe meridies ar Sud)¹²; Siaury (:Północ, Septentrio ar Nord); Rìta (:Wschod. Oriens ar Est); Wakara (Zachod. Occidens ar Ouest) 12–13. Це також термінізовані слова живої мови. У книзі вжито кілька термінізованих слів народної мови для позначення реалій не лише фізичної, а й політичної та економічної географії, наприклад: amataa 26, giwentojee 25, 166, miests 33, ōusts ~ oustas 6, pylys 60, preky 113, szalys 9, valde ~ valdžia 10. Частина цих слів — давні запозичення, наприклад: германізм amataa, славізм miests. Термінізація загальновживаних слів пов’язана з визначенням термінів. Значення терміна має бути точно визначене. Чимало народних географічних термінів у вступі до книги (įžegis, с. 1–13) визначено, тобто їм начебто надано статус наукового терміна, наприклад: sala (:Insula) ira dalys žemys ysz wysu szalu wądenio aplyta 4; ópy ir tay šōrinkyms undyns saldziojy, wagō tekąty 6. Як уже зазначалося, значення термінізованого загальновживаного слова нерідко розширюється або звужується; іноді слово живої мови переноситься до термінології для називання зовсім іншого явища — за подібністю чи іншою ознакою. Такі термінізовані слова можна вважати семантичними утвореннями. Нове, термінологічне значення термінізованого слова має спільні семи зі значенням загальновживаного слова, які мотивують це нове значення. Значення загальновживаного слова і терміна не однаково близькі; це залежить від того, скільки спільних сем вони мають і чи належать вони до ядра значення, чи до його периферії. Якщо ядра значень загальновживаного слова й терміна збігаються, їх не вважають різними семемами й у словниках не розмежовують; наприклад, для вже згаданих слів, що позначають різні природні об’єкти та явища (kalnas, upė, vėtra тощо), і DŽ, і LKŽ наводять одне значення (не розмежовують два — загальновживане та з позначкою geogr.13). riai, žiemiai, vasariai. J. Jablonskis dar ir Mūsų žodynėlyje (1918) nebuvo apsisprendęs, kurie pasaulio šalių pavadinimai tinkamesni, vartoję nonemai sinonimu. 12Пабрєжа поряд із новим терміном або, на його думку, рідковживаним словом у дужках після двокрапки, іноді після сполучника ar, часто подає польський, рідше латинський чи іншомовний відповідник або литовський синонім. 13У DŽ лише kalnas має значення з позначкою geogr., але його первинне загальновживане значення не розмежовано; значення слів upė і vėtra такої позначки не мають. 123 Термінізуючи слова, Пабрєжа не уникав різноманітних семантичних змін. У підручнику з географії знаходимо загальновживані слова, термінологічне значення яких звужене. Словами versmė, sžaltnis (6) названо витоки річок, наприклад: pradė ópys vadynas versmė ar sžaltnis 6. Наприкінці книги поряд зі словом sžaltnis ужито ще один синонім — werdōlis: sžaltnis (ar werdōlis zrždōlō) 131. Основне значення слова šaltinis — «місце, де з підземної водяної жили витікає вода» (LKŽ XVIII), тобто місце, яке не обов’язково дає початок річці. А четверте значення слова versmė у LKŽ — «витік річки»; ілюстративні речення взято з творів К. Бюги та М. Даукаси. Verdulis у LKŽ вважається фонетичним варіантом слова virdulys, і його значення «джерело, витік» не виокремлено; натомість наведено похідне від цього слова verdulingas «джерельний» та один ілюстративний приклад із ботанічних творів Пабрєжі (LKŽ XVIII). Дані LKŽ не свідчать, що слова šaltinis ir verdulis уживалися у значенні «витік річки»; очевидно, їх можна вважати індивідуальними термінами Пабрєжі. У підручнику Пабрєжі знаходимо й інші терміни, значення яких не зафіксовано в LKŽ; очевидно, інші автори не вживали цих слів у таких значеннях. Можна сказати, що це індивідуальні географічні терміни Пабрєжі. Словом жмудського діалекту troba у підручнику з географії названо парламентські палати, наприклад: [...] sodietamy ysz karaliaus ir dwejų trobų: ysz kórių pyrmoji sósydeva ysz Senata, atroji ysz Pashu yr Depūtawotojų 43. Значення термінізованого загальновживаного слова ertmė «порожнє приміщення, порожній простір, порожнє місце» (LKŽ II) узагальнено й конкретизовано: ertmy 105 «територія» (у тому самому значенні вживається термін ertiby 2). Термінізуючи множинну форму загальновживаного слова vaisius — waysey 25, Пабрєжа значно розширив його значення: цим словом він називав худобу й рослини, які вирощують у державі, а також корисні копалини, що їх добувають (пор. vaisius 8. «багатство» LKŽ XVII). У підручнику з географії словом dyržōs 20 названо клімат і кліматичний пояс; поряд із ним уживається також утворення žemdyržis, наприклад: Dyržōs ar Žemdyržis, klimat 24. Для позначення затоки Пабрєжа вживав три слова: atkōta, arba ataka, ar kōlszy jūrny 5. У тогочасних польських книгах із географії також уживалися три терміни, пор.: zatok, odnoga morska, golf (Wyrwicz 1799: 14). Перше слово atkula рідкісне; очевидно, його вживають лише північні жмудини. 124 … має значення «ширша ділянка річки, де вона вдається в берег і де вода тече повільніше; затока». У джерелах уживання цього слова в LKŽ вказано праці Пабрєжі, а також наведено два ілюстративні речення з ареалу говірки Пабрєжі — Плунге й Саланти (LKŽ I). Немає даних про те, що це слово вживали інші жемайти; не знаходимо його й у DūnŽ. У говірці (і в ботанічних працях Пабрєжі) atkula уживається на позначення річкової затоки, а в підручнику з географії Пабрєжа узагальнив його значення й назвав ним морську затоку, наприклад: Babelmandeb (:wartaa smerty) jung jūra arabynu šo atkolo arabynu arba jūro raudonomoj 135. Інші синоніми, очевидно, утворені за польськими термінами: utaka (= uttaka) утворено за польським zatok (із закінченням від дієслова atiteka), а складений термін kólsży jūryny є калькою з польського odnoga morska. У жемайтській говірці не було слова на позначення протоки. Для називання цього поняття Пабрєжа термінологізував суфіксальне похідне pargniuža 6. Хоча це слово є прозорим похідним, усе ж можна сказати, що Пабрєжа взяв його готовим із живої мови, а не утворив сам від дієслова pergniaužti, оскільки жодне з його значень («перетиснути»; «перетягнути»; «перетягнути впоперек талії (одяг)» LKŽ III) не мотивує термінологічного значення «вузька смуга води між материками, островами або між материком та островом, що сполучає суміжні океани, моря й інші водойми» (Vaitekūnas 1994: 171). Натомість просте слово pergniauža (і його варіант pargniūža) зі значенням «звуження, стоншення між двома товстішими, ширшими частинами, наріст» (LKŽ IX) перенесено на позначення поняття протоки за ознакою «звуження, стоншення»¹⁴. Поряд із терміном pargniuža синонімічно вживається складений термін ąksztibe jūryny 6, який є калькою з німецького складного слова Meer enge «протока» (нім. Meer «море», Enge «вузькість, тіснота»); у польських підручниках також уживали два терміни — cieśnina, abo przemyśka morska (Wyrwicz 1799: 14). Поряд із терміном pargniuža іноді вживається прикметник ankštas, наприклад: ąksztó pargniužó Faro di Messina 66. 14 У газеті «Lietuwiszka Ceitunga», що видавалася в Клайпеді, pergniuža ужито також як географічний термін на позначення вузької смуги суходолу (а не води) — sasmalka (LKŽ IX). 125 Деякі прості слова, термінологізовані Пабрєжею в Geografijoje на основі перенесення значення, уживаються й іншими авторами; значення цих термінів зафіксовано в LKŽ, наприклад: gyre «пустеля» 140, jōusta «земельна смуга з однаковим кліматом» 129, kaps «край, країна» 110, žīmie «герб» 27. Однак тепер важко сказати, чи Пабрєжа, створюючи ці терміни, наслідував інших, чи самостійно термінологізував їх із такими значеннями. Варто зазначити, що Пабрєжа вживає чимало цікавих діалектних прикметників для опису різних погодних умов, наприклад: į rytus kaytringas buun wasaras, o žīimus darganuotas yr wietringas 130; Wydōtynioji arba Auksztoji Azyje [...] tór sausa yr dydesnioje daliece ašzri ora, kaytringa wasara [...] yr pryky (ar body) žīmo 116. Ці прикметники тісно пов’язані з географічними термінами. Деякі з них утворено від термінів, які в цьому підручнику навіть не вжито (dargana, kaitra), але очевидно, що Пабрєжа їх знав. Частина цих прикметників може бути залежними компонентами складених термінів (sausas, darganotas oras). Творення нових термінів Зрозуміло, що Пабрєжа не міг знайти у своїй говірці відповідні слова для позначення всіх географічних понять. Майже неможливо знайти слова, якими можна було б назвати реалії, не властиві краю Литви (наприклад, вулкан, океан), або абстрактні категорії, визначені лише наукою (наприклад, широта, довгота). Тому Пабрєжі, першопрохідцеві у створенні литовських географічних термінів, окрім термінологізації слів власної говірки, довелося шукати й інші способи творення термінів. Він не поспішав запозичувати терміни чи калькувати їх з інших мов. Пабрєжа успішно використовував словотвірні можливості литовської мови. У цьому підручнику вжито близько 40 новостворених географічних термінів (20 відсотків від усіх однослівних термінів). Іноді складно визначити, чи слово, яке можна розкласти за словотвірною будовою і яке вживається в говірці (очевидне похідне), було термінологізоване, тобто взяте готовим із говірки, чи утворене якимось способом словотворення. У таких випадках джерело терміна допомагає встановити його мотивація. Якщо значення терміна більше мотивується словотвірною основою, його джерелом вважають словотворення; якщо значення простого слова — 126 Це термінізація. Тому прозорий дериват із закінченням pargrinda вважається результатом термінізації, а не словотворення. У цьому розділі не розглядаються неоригінальні терміни, перекладені з іншомовних слів. Їх вважають кальками. Суфіксальні деривати. У Geografijoje Пабрєжи виявлено близько 25 термінів, утворених за допомогою суфіксів, — це більш ніж половина всіх похідних утворень. Створюючи нові терміни, Пабрєжа найчастіше використовував суфікс -ybė. Більшість похідних із цим суфіксом становлять абстрактні іменники, наприклад: dalmii̇bė «адміністративний поділ» (: dalmė), у тому самому значенні вживається також похідне із суфіксом -mė daalme 78; darbi̇by «заняття, промисел» (: darbas), наприклад: Galwingóujy d a r b i i b y (Zatrudnieniem) ira Kawone bado-os yr bótasdarbš 119; dwasyszki̇iby «духовенство» (: dvasiškis) 133; gyṁinyby (narodowe) «національність» 11 (: giminė); galwzódiby «убивство» 119 (: galvižudys); moksli̇bys¹⁵ (umiejętności) «здібності, уміння» 26 (: mokslas); pasiedliby «колонії, володіння» (: pasedła «місце садиби, садиба» LKŽ IX), наприклад: At pakrašti̇o aukšouto Europyjonis tór pa s i e d l i i b e s 144; žmogžórdliby «убивство» (: žnogzurdys «той, хто вбиває людину, убивця» LKŽ XX). Кілька дериватів на -ybė утворено від прикметників, наприклад: ygli̇iby «довгота» 147 (: ilgas); ptatiiby «широта» (: platus), наприклад: [Америка] gól tarp 210–344° l g i b y s, o 56° pyti̇nys lig 80° p t a t i i b y s šiauryns 147; wartauniby «торгівля» 38 (: vartaunas «той, хто займається торгівлею»). Інший досить поширений словотворчий формант — суфікс -imas: itapyṁs «притока» (: įtapti «впадати» LKŽ XV, приклад трапляється лише у працях Пабрєжи), поряд як синонім уживається похідне з тим самим суфіксом nóutapyṁs (: nutapti «впадати» LKŽ XV), наприклад: kór wiel ópy begas, yr i kyta ópy ar i jūra ipól, ira I t a p y m s ar N ó u t a p y m s 6; padalyjyṁs «адміністративний поділ» 27 (: padalyti); pagiwenyṁs «резиденція правителя країни» (: pagyventi), наприклад: pagiwenyṁs (rezydencya) ciesoriaus 27; sómaanims (przemysł) «промисловість» 42 (: sumanyti). Усі ці похідні позначають результат дії та утворюються від дієслів із префіксами. 15 Приблизно в той самий час (1832 р.) цей новотвір у подібному значенні було вжито також у першій литовській газеті, виданій у Пруссії, Nusidavimai apie Ewangelijos Prasiplatinimą tarp Žydų ir Pagonų (LKŽ VIII). 127 Виявлено кілька дериватів із суфіксом -einė. Рідкісні значення мають похідні з цим суфіксом gyveny «землеробство» 149 (: gyventi «обробляти землю» LKŽ III); boweyne «резиденція правителя країни» 46 (: būti). В інших суфіксальних дериватів у Geografijoje Пабрєжи знайдено по одному прикладу: -umas: svietingóms (Ludność) «чисельність населення» 20 (: svietas «люди» LKŽ XIV); -ūnė: darbuune «заняття, промисел» (: darbas), наприклад: Eskimaa, kóriu darbune ira medziokle, żwejiba yr t. t. 151; -ukas: ligióks «екватор» 116 (: lygus). Імовірно, поштовхом до творення цього терміна стали інші мови, пор. лат. aequator «той, що зрівнює», польськ. równik. С. Даукантас також уживав новотвір, утворений за зразком інших мов: lygruba (DLLŽ I 180). Деривати із закінченнями. Досить оригінальним дериватом із закінченням -a, створеним Пабрєжею, є nóuszuuka «водоспад» (: nùsóko), наприклад: Cze atsyra szlowinga nóuszuuka (katarakta) Niagary 152. У цій книзі Пабрєжа називає водоспад і іншими термінами: óżkarpis, żeminszukšis 6. Óżkarpis, імовірно, є термінізованим словом народної мови, а żeminszukšis — складним словом. Префіксальні деривати. Знайдено один дериват із префіксом pri- (відповідно prie-) — prižemis (Promontorium) 4 «мис» (: žemė). Складні слова. Складання основ — відносно продуктивний спосіб творення термінів у Пабрєжи. Цим способом створено близько десяти термінів — чверть усіх дериватів. Одним із найоригінальніших новотворів Пабрєжи є складне слово ógnakalney (wulkany arba kalnaa ógni yszdómatyjy) 15 (: ugnis, kalnas). Пабрєжа, як це звично в жемайтському діалекті, вживає це складне слово зі сполучним голосним -a- (пор. ugnakuras); саме в такій формі це слово, як зазначає LKŽ, подано лише у словнику А. Куршайтіса. Із сполучним голосним -i- слово ugnikalnis уперше зафіксовано 1906 року в Trumpame Žemės aprašyme Й. Мечіса, відредагованому Й. Яблонскісом. Авторство цього слова А. Пірочкінас приписує Й. Яблонскісу (Piročkinas 2000: 16). Пабрєжа вживав слово ugnakalnis (ugnikalnis) задовго до Й. Яблонскіса, тож його автором слід вважати Пабрєжу. Дивно, але С. Даукантас не вживав слова ugnikalnio; у його великому словнику знаходимо wulkan, ugnis žiamej’ deganti, wulkanas (DLLŽ III 267). Історія слова pusiasalis дещо інша. Для цього географічного поняття Пабрєжа вживав новотвори pósiausata, ar pósiausalis (Perinsula) 4 (: pusiau, sala). Автором слова pusiasalis також вважають Й. Яблонскіса (Piročkinas 2000: 16). Сам Й. Яблонскіс чітко розрізняв слова pusia- 128 острів і півострів у значенні «середина острова», тож Пабрєжу навряд чи можна вважати автором географічного терміна півострів — «суходіл, оточений водою з трьох боків». Пізніше півострів у значенні «півострів» уживали аушринінкай. У словнику С. Даукантаса подано новотвір півострівчик. Дослідниця розвитку російської географічної термінології Л. Кутіна (1964: 156) вважає російський термін півострів калькою з нім. півострів. У підручнику вжито ще кілька складних термінів, другим компонентом яких є іменник: океан «океан» 5 (: великий, море), наприклад: Dydjurio (oceanum) szaukas ciela prabaga undyns surojy uplejęcziojy żemyn 5; колонія «колонія» 159 (: нове, садиба); меридіан «меридіан» 3 (: південь, риска); кліматична смуга «клімат» 115 (: земля, смуга «кліматична зона»). Також ужито один-два складні слова, другий компонент яких ґрунтується на дієслові: людиновбивство «людиновбивство» 120 (: людина, убиває), людиновбивця 120 (: людина, убиває «убиває» LKŽ XIX). Підсумовуючи, можна сказати, що, створюючи географічні новотвори, Пабрєжа здебільшого спирався на звичайні закономірності словотвору литовської мови. Найпродуктивнішим є суфіксальний спосіб творення; також у термінології помітна тенденція до збільшення кількості складних слів. Чимало новотворів Пабрєжі було вдало утворено. Про це свідчить те, що подібні або навіть такі самі новотвори створювали пізніші автори, наприклад, півострів — аушринінкай, вулкан — Й. Яблонскіс. Імовірно, їх не запозичили з підручника Пабрєжі, оскільки рукопис не був надрукований і був мало кому відомий; мабуть, його не читав і С. Даукантас, адже у його великому Польсько-литовському словнику не знаходимо жодного географічного новотвору Пабрєжі. Запозичені терміни Окрім ресурсів рідної мови, ще одним джерелом термінів є чужі мови. Запозичення слів має різний ступінь. У працях із лексикології запозичення поділяють на матеріальні й нематеріальні залежно від того, чи запозичується ціле слово (і форма, і його зміст), чи лише його частина (форма перекладається або переймається значення) (Barauskaitė 1995: 35). Запозичені терміни, вживані в «Географії» Пабрежі, також можна поділити на матеріальні, які з інших мов запозичені разом із 129 подібною формою і змістом, та нематеріальні, які перекладено з інших мов поморфемно. У підручнику вжито близько 80 запозичень (40 відсотків усіх термінів). Відносно високу частку запозичених термінів зумовив предмет підручника. Для опису чужих країв, держав та їхніх реалій не обійтися без запозичених слів. Матеріальні запозичення. Значну частину запозичень у Географії Пабрєжи становлять назви адміністративних одиниць різних держав, наприклад: Польщі, Франції — департаменти 40, 55; Данії — дієцезії 103, у примітці пояснюється: Дієцезія (пишеться з j!) — це те саме, що воєводство; Мексики — дистрикт (більша одиниця) 155 і інтенденція (менша) 155; Швейцарії — кантони 69; інших держав — губернії 27, юрисдикція 38, провінції 37, 51 тощо. Також виявлено терміни політичної та економічної географії, наприклад: доходи «прибутки» 26, 84, фабрика 26 ~ фабрика, релігія або віра 19 і віра 103, столиця «столиця» 27, замість неї іноді вживається складений термін місто первинне 32. Запозичення вживаються також для назв кораблів, наприклад: фрегат 26, 78, бриґ 78. Усі ці запозичення адаптовані до литовської мови — до них додано жмудські закінчення, і вони відмінюються за правилами граматики литовської мови (відповідно, жмудського діалекту). У підручнику Пабрєжи знайдено кілька зовсім не адаптованих до литовської мови запозичених термінів, наприклад: алебастр ~ алебастр 41, Гейзер ~ гейзер 105, Самум ~ самум «такий африканський вітер» 116, 135, наприклад: пӱту szalie łakee pót wies kaytresis óztroszkÿnatesis wadynams Samum. Це рідко вживані терміни, що позначають явища чи об'єкти, зовсім не характерні для краю Литви; у їхньому підручнику з географії трапляється лише кілька таких. Пабрєжа не лише не створював для них литовських відповідників, а й зовсім не пристосовував їх до граматики жмудського діалекту, не додавав закінчень і не відмінював. У сучасній географічній термінології ці поняття також називають запозиченими словами. У розглядуваній книжці чимало запозичених слів ужито на позначення різних тварин (а) та рослин або їхніх плодів (б) інших країв: a) биволаа 127 (пор. пол. bawół «буйвол»), гієни ~ гієни 126, колібра ~ колібрі 149, крокодили 136, лами 149, леопардаа 125 (пор. пол. lampart «леопард, пантера»), леви «леви» 123, 125, 149, папуги 127, пави ~ павичі 126, північні олені 25, 118 (пор. пол. renifer «північний олень»), слони «слони» 126, страуси ~ 130 страуси 136, szakale 123 (пор. пол. szakal), tygrysaa ~ тигри 123, 149, werbludaa «верблюди» 122, wigonie ~ вікуня «така лама» 149; b) ananasaa 136, china «китайський сарсапариль, Smilax china» (BVŽ 1998: 278) 149, daktilee 136 (пор. пол. daktyl «фінік»), ipekakuuna ~ іпекакуана «такий кущ Центральної та Південної Америки» 149, kakao ~ какао 149, manioks 149, sago «сагова пальма; крупа, яку отримують із крохмалю цієї пальми» 149, sassafras «таке дерево Північної Америки, сасафрас» (LBŽ 1938: 312) 149, sassaparilla «сарсапариль», пор. нім. Sassaparill (BVŽ 1998: 278) 149, vanilla ~ ваніль 149. Пабрєжа рідко створював власні терміни для рідко вживаних понять, для назв адміністративних одиниць різних держав, а екзотизми не замінював власними словами. Терміни для їх позначення він здебільшого запозичував із польської мови або через польську. Нематеріальні запозичення. На початку XIX ст., у роки литуаністичного руху, особливо уникали іншомовних слів. Найпростіший спосіб творити нові терміни полягав у поморфемному перекладі слів. Наприклад, до 90% складних слів, утворених С. Даукантасом, найбільшим творцем литовських неологізмів, за своїми компонентами відповідають польському прототипу (Subačius 1993: 147). Чимало кальок уживалося також у термінології географії сусідніх мов — російської (Kutina 1964: 194–204), польської (пор. Wyrwicz 1799). Найчастіше Пабрєжа намагався перекладати терміни з грецької мови. Грецький термін geografija він перекладав поморфемно як žemūraszts 1, але вживав його не як основний, а лише в дужках, наприклад: Geograpye (: žemūraszts) 1. У польських географічних книжках цей термін грецького походження також перекладали, наприклад: Geografia abo nauka kraiopisarska (Wyrwicz 1799: 1). На початку підручника вжито ще кілька термінів, утворених від цієї кальки, наприклад: žemraszitojee «географи» 9; mile žemrašž- nynyny (: Mila geograficzna) 2. Інший грецький термін archipelag «архіпелаг» він перекладав кількома термінами: salmary 6, 108 (: sala, mare), tabjuaris 162 (: labai?, jūra), binktūrmary 6 (: binktūrinis?, mare). Це власні переклади Пабрєжи, інші автори, очевидно, їх не вживали, адже жодного з них немає в LKŽ; С. Даукантас у своєму словнику також не наводить жодного литовського відповідника цього слова. Для позначення форми державного правління поряд із запозиченими термінами Пабрєжа вживав і їхні кальки, наприклад: Rieczy 131 paspolito або Daugivvaldy; Demokratycznynis або gaujewaldis; Anstokratycznynis або dydūmenwadis 10. Кілька термінів Пабрєжа утворив, перекладаючи польські терміни, наприклад: jurtarpis «перешийок» 4 (пор. пол. międzymorze); rąkweykalaa «робота рук» 26 (пор. пол. rękodzieła); póskaraalós «віцекороль, намісник короля» 59 (пор. пол. wicekról). Atskirai minėtini vietų pavadinimai su priesaga -ystė. Kaip teigia S. Ambrazas (2000: 69–70), šie vietų pavadinimai atsirado mūsų raštijos pradžioje dėl slavų įtakos ir jie laikytini vertiniais16. Jų randame ir Pabrėžos vadovėlyje, pvz.: ciesowystny 9; kónygaukštystv 9; ponistv „valstybė“ 9 (plg. lenk. państwo). Vartojama vietų pavadinimų ir su slaviška priesaga -stvo, pvz.: grabstwo 9, laudgrąbstwo 9, wawadztwa 43. Явно перебуваючи під впливом польської мови, Пабрєжа надав кільком словам чужих значень: žemų «континент» (пор. пол. ląd «земля, суша, континент»), наприклад: Dydesniosses dalis juro nepaskyrtas wadynas Žemiemis (: Lądami) arba dalymis žemvs 3; kótka «(земна) куля» 5 (пор. пол. kula ziemska «земна куля»). Від останнього слова утворено кальку póskólkis «півкуля», наприклад: at póskólkió saulielidynió 3. Дещо дивно, що, вживаючи назву частини світу, запозичену з живої мови, — vakarai, західну півкулю Пабрєжа називає калькою — saulielidynis, пор. пол. zachódni, а східну півкулю називає rytynio 3. Головним чинником, що зумовив рішення Пабрєжи вдаватися до термінів-кальок, імовірно, була тогочасна настанова — мати власні терміни. Варто зазначити, що кальки Пабрєжа часто вживав не як основні терміни, а поряд із запозиченнями. Висновки 1. Географічний підручник Пабрєжі (написаний після 1831 р.), який вважається першим литовським підручником з географії, залишився ненадрукованим, тому мало кому був доступний для читання. Розпочату ним роботу зі створення литовської географічної термінології не перейняли пізніші авто- 16 У LKG ці слова не вважаються кальками (LKG I 402). 132 ри, навіть С. Даукантас, який говорив тим самим діалектом і з яким Пабрєжа підтримував зв’язки, не вживав цих термінів. 2. Створюючи географічні терміни, Пабрєжа достатньо пропорційно використовував основні джерела термінів, виокремлювані сучасною термінологією: 1) лексику живої мови; 2) словотвірні можливості; 3) лексику інших мов. 2.1. Успішно термінологізовано спеціальну народну географічну лексику; чимало діалектних слів перетворено на терміни, перенісши їхнє значення за певною ознакою для найменування того чи іншого географічного поняття. 2.2. Новотвори здебільшого створювалися для тих географічних понять, для яких і пізніше утворювали литовські слова (dyjuris, пор. vandenynas). Деякі створені Пабрєжею терміни (ognakalis, пор. ugnikalis) дорівнювали новотворам Й. Яблонскіса, які нині є географічними термінами. 2.3. Запозичувалися переважно ті терміни, які відображають реалії чужих країв і вживаються рідше, тоді як з інших мов перекладалися терміни, досить поширені в географічній науці й такі, що не мають відповідників у жемайтському діалекті. LITERATŪRA Ambrazas S. 2000: Daiktavardžių darybos raida 2, Vilnius. Auksoriūtė A. 1997: Paprastųjų žodžių terminologizavimas XIX a. (L. Ivinskio Prigimtūmenė). – Lituanistica 3 (31), 44–53. Barauskaitė J. 1995: Leksikologija. – Lietuvių kalba 1, Vilnius, 4–77. BVŽ – Botanikos vardų žodynas. Red. R. Jankevičienė, Vilnius, 1998. DLŽ – Simono Daukanto raštai: Didysis lenkų–lietuvių kalbų žodynas 1–3. Parengė G. Subačius, Vilnius, 1993–1996. DūnŽ – Vitkauskas V. Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodynas, Vilnius, 1976. DŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Red. St. Keinys, Vilnius, 1993. Gidžiūnas V. 1994: Jurgis Ambraziejus Pabrėža (1771–1849), Roma–Vilnius. Jonikaitė Z. 1972: Apie J. Pabrėžos botanikos veikalų rašybą. – Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius, 62–65. Keinys St. 1980: Terminologijos abėcėlė, Vilnius. Kišūnienė N. 1972: J. Pabrėžos bibliografija. – Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius, 95–114. Klimavičius J. 1996: Nuo liaudies terminijos prie mokslinės. – Terminologija 3, 4–25. Kudaba Č., Bieliu kas K. 1976: Pirmųjų lietuviškųjų geografinių vadovėlių apžvalga. – Geografinis metraštis 14, 207–213. 133 K u t i n a L. 1964: Л. Л. Кутина, Формирование языка русской науки (Терминология математики, астрономии, географии в первой трети XVIII века). Москва – Ленинград. LBŽ – Lietuviškas botanikos žodynas. Red. J. Dagys, Kaunas, 1938. LKG I – Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius, 1965. LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, Vilnius, 1941–2002. P i r o č k i n a s A. 2000: Jonas Jablonskis – naujų žodžių kūrėjas. – Gimtasis žodis 11, 14–16. P r i b u š a u s k a i t ė A. 1982: Knygos iš Jurgio Pabrėžos asmeninės bibliotekos. – Bibliotekų darbas 4, 35. S u b a č i u s G. 1993: Simono Daukanto Didžiojo lenkų–lietuvių kalbų žodyno naujadarai: individuali žodžių daryba. – Lietuvių algimimo istorijos studijos 4, 135–216. S u b a č i u s G. 1996: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos žemaičių kalba. – Lietuvių atgimimo istorijos studijos 8, 10–113. Š v a r c a i t ė I. 1981: Lietuviškoji geografinė terminija. – Geografinis metraštis 19, 213–216. T a r v y d a s J. 1972: J. Pabrėža – pirmojo lietuviško geografijos vadovėlio autorius. – Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius, 55–62. V a i t e k ū n a s S. 1994: Enciklopedinis geografijos žodynas, Kaunas. W y r w i c z 1799: Geografia czasów teraznieyszych, albo opisanie naturalne y polityczne królestw, państw, stanów wszelakich...: ku pożytkowi narodowey młodzi przez X. Karola Wyrwicza... wydana; a teraz na nowo przedrukowana w Wilnie w Drukarni J. K. Mci przy Akademii. THE TERMINOLOGY OF J. A. PABRĖŽA’S GEOGRAPHY TEXTBOOK Summary This article deals with the terminology of the first Lithuanian Geography textbook written by J. A. Pabrėža (1771–1849), a famous Samogitian naturalist and Franciscan Father. Pabrėža created terms by three means: 1) making terms out of folk lexis, 2) derivating neologisms, 3) borrowing terms (from other languages). Pabrėža used many words from his native dialect as terms of geography (kalnys ‘mountain’, ópın ‘river’, sala ‘island’); created suitable terms of geography (darbiiby ‘occupation’, ógnakálnis ‘volcano’, dyðjuris ‘ocean’ etc.); borrowed terms to name various phenomena (geizer ‘geyser’) and used some calques from Greek (žėmiuraszts ‘geography’) and Polish (jurtarpis ‘isthmus, neck’). The book was written in his native Northern Samogitian sub dialect of Kretinga after 1831 but was not published. Robertas GEDRIMAS Gauta 2003-11-12 Šiaulių universitetas P. Višinskio g. 38, LT-5400 Šiauliai E. paštas [email protected] 134