„Baltijos šalių floros“ lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba

Флора країн Балтії: словотвірна спорідненість назв родів рослин литовською та латиською мовами SOLVITA LABANAUSKIENĖ Інститут литовської мови КЛЮЧОВІ СЛОВА: назви родів рослин, словотвір, суфіксальні похідні, флексійні похідні, префіксальні похідні Джерелом дослідження для цієї статті є тритомне видання Флора країн Балтії (Flora of the Baltic Countries, 1993–2003), підготовлене колективами авторів з університетів і академій наук Литви, Латвії та Естонії. У ньому описано рослини, що ростуть у Литві, Латвії та Естонії, — спорові та насінні судинні рослини (за винятком мохів). Усі таксони — відділ, клас, порядок, родина, рід, вид, підвид — подано латинською мовою, а литовською, латиською, естонською та російською мовами — лише назви родів і видів рослин. Ця стаття є продовженням статті, опублікованої у 17-му випуску видання Термінологія, у якій розглянуто складні назви родів рослин литовською та латиською мовами. Її мета — обговорити ще три важливі групи похідних назв родів рослин литовською та латиською мовами — суфіксальні, флексійні та префіксальні — і визначити їхні спільні та відмінні риси. У «Флорі країн Балтії» загалом наведено близько 430 литовських і майже 460 латиських назв родів рослин. Словотвірно членованими є 74% литовських і 67% латиських назв родів рослин1. Складні литовські назви родів рослин, розглянуті в уже опублікованій статті, становлять 37% усіх литовських похідних, а латиські — 68% усіх латиських похідних. У прикладах спочатку наводиться латинська, а потім литовська або латиська назва роду рослин. Римськими цифрами позначено том «Флори країн Балтії», арабськими — сторінку, з якої взято термін. СУФІКСАЛЬНІ ПОХІДНІ «Деривація об’єднує три способи морфологічного словотворення, що розрізняються за характером словотворчого форманта: суфіксацію, 1 У розглянутому джерелі первинних (словотвірно неподільних) назв родів рослин значно менше: литовських — 26%, латиських — 33%. 66 S. Labanauskienė │ Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba galūnių darybą (paradigmaciją) ir priešdėlių darybą (prefiksaciją)“ (Keinys 1999: 22). Lietuvių botanikos nomenklatūroje, kaip ir kitų mokslų terminijoje, vyrauja priesagų darybos žodžiai. Šio darybos būdo terminai gausumu toli pralenkia galūnių ir priešdėlių vedinius (Gaivenis 1985: 170). Pastebėtina, kad dūryba yra antrasis pagal produktyvumą lietuviškų augalų genčių vardų darybos būdas. Словотвірні тенденції в латиській мові дещо відрізняються від таких у литовській. У латиській мові2 словоскладання є найпродуктивнішим способом словотворення; його розглянуто в попередній статті. Суфіксальні похідні також часто вживаються для називання латиських рослин (див. Ēdelmane 1972: 97). У розглянутому джерелі знайдено 82 латиські та 160 литовських назв родів рослин, утворених за допомогою суфіксів. Термінознавець Казімерас Гайвеніс у статті Назви родів і видів рослин Литви проаналізував литовські назви родів рослин, наведені у виданні Флора Литовської РСР (1959–1980), і встановив, що «похідних лише із суфіксом -en- більше, ніж похідних із закінченнями та префіксами разом узятих» (Gaivenis 1985: 170). У флорі країн Балтії також найбільше литовських назв родів рослин (34)3, утворених за допомогою суфікса -enis, -enė. Найчастіше їхніми твірними словами є іменники, наприклад: лат. Abutilon — лит. galenis (від: galas) II 184; лат. Aira — лит. smilgenė (від: smilga) III 273; лат. Ballota — лит. akenis (від: akis) II 296; лат. Blysmus — лит. viksvenis (від: viksva) III 327; лат. Coronilla — лит. raženis (від: ražas) II 138; лат. Corydalis — лит. rutenis (від: ruta) I 297; лат. Hottonia — лит. griovenė (від: griovys) II 246; лат. Leersia — лит. ravenė (від: ravas «рівчак») III 236; лат. Najas — лит. plukenis (від: plukė) III 210; лат. Pycreus — лит. saidrenis (від: saidras «осока») III 334; лат. Sagina — лит. žemenė (від: žemė) I 243; лат. Sium – лит. drėgmenė (: drėgmė) II 219; лат. Valerianella – лит. sultenė (: sultys) II 355. Рідше трапляються похідні з суфіксом -enis, -enė від прикметників (a) і дієслів (b), наприклад: a) лат. Alyssum – лит. laibenis (: laibas) I 319; лат. Cardamine – лит. kartenė (: kartus) I 311; 2 Дякую колегам — докторці Іветі Путеле, Лінді Курміні та докторці Дайві Мурмулайті — за допомогу в дослідженні словотвору латиських назв родів рослин. 3 У дужках наведено кількість знайдених похідних. Terminologija | 2011 | 18 67 b) лат. Bupleurum – лит. gaivenis (: gaivinti) II 223; лат. Utricularia – лит. skendenis (: skęsti) II 345. Литовських назв родів рослин, утворених від іменних слів за допомогою розглянутого суфікса, у флорі країн Балтії незрівнянно більше (31), ніж утворених від дієслів (3). Похідних чоловічого роду — 21, а жіночого — 13. Латиським назвам родів рослин із суфіксами також властивий суфікс -enis, -ene (37); їхніми твірними словами зазвичай є іменники (a), рідше прикметники (b) та дієслова (c), наприклад: a) лат. Angelica – латис. zirdzene (: zirgs) II 226; лат. Cotoneaster – латис. klintene (: klints) II 105; лат. Geranium – латис. gandrene (: gandrs) II 163; лат. Hesperis – латис. vakarene (: vakars) I 318; лат. Limosella – латис. dūnene (: dūnas) II 314; лат. Lunaria – латв. mēnesene (: mēness) I 319; лат. Lysimachia – латв. zeltene (: zelts) II 246; лат. Mercurialis – латв. kaņepene (: kaņepe) II 170; лат. Ononis – латв. blaktene (: blakts) II 140; лат. Polygonum – латв. sūrene (: sūrs) I 197; лат. Sagittaria – латв. bultene (: bulta) III 190; лат. Scutellaria – латв. ķiverene (: ķivere) II 289; лат. Sisymbrium – латв. žodzene (: žogs) I 301; лат. Utricularia – латв. pūslene (: pūslis) II 345; б) лат. Erica – латв. sārtene (: sārts) II 239; лат. Stachys – латв. sārmene (: sārms) II 297; в) лат. Convolvulus – латв. tītenis (: tīties) II 271. На відміну від литовських, латиські назви родів рослин, утворені за допомогою суфікса -enis, -ene, здебільшого належать до жіночого роду (за винятком віддієслівних похідних). Виявлено 24 литовські та 37 латиських назв родів рослин, утворених за допомогою зменшувальних суфіксів. Найбільше литовських похідних утворено за допомогою зменшувальних суфіксів -utis, -utė (а), -aitė (б), -ytė (в), -(i)ukas, -(i)ukė (г) і -ikė (ґ), наприклад: а) лат. Arabis – лит. vaistutis (: vaistas) I 316; лат. Convallaria – лит. pakalnutė (: pakalnė) III 220; лат. Erodium – лит. журавець (: серп) II 168; лат. Fritillaria – лит. рябчик (: строкатий) III 216; лат. Helichrysum – лит. цмин (: шелестіти) III 152; лит. Hydrilla – лит. водопериця (: озеро) III 195; лат. Mianthenum – лит. медунка (: мед) III 220; лат. Vaccaria – лит. суничка (: суничити) I 260; 68 S. Labanauskienė | Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba б) лат. Berteroa – лит. борошнинка (: борошнистий) I 321; лат. Catabrosa – лит. тонконіжка (: трава) III 311; лат. Cypripedium – лит. черевичок (: черевичок) III 367; в) лат. Chrysosplenium – лит. золотушник (: золотий) II 31; лат. Setaria – лит. щетинниця (: щетина) III 241; лат. Turritis – лит. вежичка (: вежа) I 315; г) лат. Goodyera – лит. сріблянка (: срібло) III 371; лат. Lycopodiella – лит. плаунок (: плаун) I 131; лат. Phleum – лит. тимофіївка (: Матвій) III 293; ґ) лат. Trientalis – лит. семиниця (: сім) II 247. Значно менше в флорі країн Балтії виявлено литовських назв родів рослин, утворених за допомогою зменшувальних суфіксів –elis, –elė (а) та –ėlis (б), наприклад: а) лат. Erigeron — лит. šiušelė (: šiušti) III 157; lot. Gladiolus – liet. kardelis (: kardas) III 225; б) лат. Origanum — лит. raudonėlis (: raudonas) II 303. На думку К. Гайвениса, деякі назви родів рослин є очевидними похідними, але до термінології систематики рослин вони потрапили вже як запозичення з народної мови; інакше кажучи, у термінології вони вже не є похідними (Gaivenis 1985: 167). До останніх належать лат. Aconitum — лит. kurpelė I 269; лат. Briza — лит. ašarėlės III 315; лат. Campanula — лит. katilėlis III 23. Baltijos šalių floroje rasti latviški augalų genčių vardai, sudaryti su mažybinėmis priesagomis –ītis, –īte (a), –iņš, –iņa (b), –ulis, –ule (c), –tiņa (d), pvz.: a) лат. Agrimonia – латв. ancītis (: Ancis) II 64; lot. Aquilegia – latv. ozolīte (: ozols) I 289; lot. Astrantia – latv. zvaigznīte (: zvaigzne) II 214; lot. Bidens – latv. sunītis (: suns) III 184; lot. Callitriche – latv. ūdenīte (: ūdens) II 284; lot. Erodium – latv. grābeklīte (: grābeklis) II 168; lot. Hepatica – latv. vizbulīte (: vizbulis) I 272; lot. Orthilia – latv. palēcīte (: palēkties) II 235; lot. Polemonium – latv. kāp nīte (: kā pnes) II 269; lot. Rapistrum – latv. rācenītis (: rācenis) I 331; б) лат. Ajuga – латв. cekulīņš (: cekuls) II 287; лат. Capsella – латв. plikstiņš (: plikstēt) I 339; лат. Centaurium – латв. augstiņš (: augsts) II 252; лат. Linum – латв. lininš (: lini) II 169; лат. Melilotus – латв. amoliņš (: amols) II 044; лат. Sedum – латв. laimiņš (: laime) II 27; Terminologija | 2011 | 18 69 в) лат. Myosotis – латв. neaizmirstule (: neaizmirst) II 280; лат. Rhinanthus – латв. zvagulis (: zvadzēt) II 337; лат. Thlaspi – латв. naudulis (: nauda) I 339; лат. Pinguicula – латв. kreimule (: kreims4) II 344; г) -tiņa: лат. Lathyrus – латв. dedestiņa (: dedesas5) II 151; лат. Lychnis – латв. guntiņa (: guns (uguns)) I 250. Ці похідні утворюються від іменників, насамперед від іменників-назв. Рідше їх утворюють від прикметників і дієслів. Помічено, що латиські назви родів рослин часто утворюються також за допомогою двох суфіксів: -el- + -iņš; -el- + -īte або -en- + -īte: лат. Aphanes – латв. skrēteliņš (: skrētes) II 96; лат. Arenaria – латв. smiltenīte (: smiltis) I 234; лат. Aster – латв. miķelīte (: Miks) III 160; лат. Gentianella – латв. drudzenīte (: drudzis) II 254; лат. Polygala – латв. ziepenīte (: ziepes) II 174; лат. Radiola – латв. starenīte (: stars) II 169; лат. Sanicula – латв. dziedenīte (: dziedēt) II 214. Похідні цього типу утворюються від загального іменника, особового імені або дієслова. У флорі країн Балтії виявлено кілька литовських назв родів рослин із суфіксами -ūnas, -ūnė (12) (a) та -uolis, -uolė (9) (b). Майже всі ці похідні утворено від іменників або прикметників: a) лат. Alliaria – лит. česnakūnė (: česnakas) I 300; лат. Atriplex – лит. balandūnė (: balanda) I 213; лат. Calamagrostis – лит. lendrūnas (: lendrė) III 277; лат. Filago – лит. pūkūnė (: pūkai) III 154; лат. Lavatera – лит. rožūnė (: rožė) II 183; лат. Mimulus – лит. puikūnas (: puikus) II 315; лат. Pleurospermum – лит. skudrūnas (: skudrus «добре зростаючий, буйний») II 222; лат. Radiola – лит. žarotūnė (: žarotas «той, що має жарини») II 169; лат. Sanicula – лит. girūnė (: giria) II 214; лат. Torilis – лит. dygūnė (: dygus) II 232; лат. Vincetoxicum – лит. kregždūnė (: kregždė) II 258; б) лат. Agrimonia – лит. dirvuolė (: dirva) II 64; лат. Aphanes – лит. mažuolė (: mažas) II 96; лат. Aristolochia – лит. kartuolė (: kartus) I 190; 4 К. Карулис зазначає, що латв. kreimule утворене від службового слова kreims «krējums» (лит. grietinė «сметана») (див. Karulis 2001: 421). 5 Таке словотворення цієї латиської назви роду рослин указує Константин Каруліс (див. Karulis 2001: 206). 70 S. Labanauskienė | Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba лат. Berula – лит. drėgnuolė (: drėgnas) II 220; лат. Consolida – лит. raguolis (: ragas) I 270; лат. Liparis – лит. purvuolis (: purvas) III 386; лат. Neottia – лит. lizduolė (: lizdas) III 370; лат. Oxycoccus – лит. spanguolė6 (: spangas «косоокий, сліпий») II 240; лат. Thelypteris – лит. papartuolis (: papartis) I 141. Єдиний похідний іменник із суфіксом -ūnė, šimtūnė (лат. Centutunculus), утворено від числівника šimtas «сто». Окрім розглянутих суфіксальних похідних, у Baltijos šalių florojė подано ще 44 литовські назви родів рослин, утворені за допомогою 30 інших суфіксів: -ainis, -ainė: лат. Knautia – лит. buožainė (: buožė) II 359; лат. Polystichum – лит. spygliainis (: spygl ys) I 146; лат. Poterium – лит. galvainis (: galva) II 65; лат. Silybum – лит. margainis (: margas) III 32; -оклі, -окле: лат. Convolvulus – лит. vijoklis (: vijotis «обвивати») II 271; лат. Saponaria – лит. putoklis (: putoti) I 260; лат. Lythrum – лит. raudoklė (: raudas) II 200; лат. Calystegia – лит. vynioklė (: vyniotis) II 270; -екшніс: лат. Euonymus – лит. ožekšnis (: ožys) II 178; лат. Frangula – лит. šalt ekšnis (: šaltas) II 179; -окас, -оке: лат. Chaenorrhinum – лит. linokė (: linas) II 318; лат. Scutellaria – лит. kalpokė (: kalpokas) I 289; лат. Sedum – лит. šilokas (: šilas) II 27; -екле: лат. Scorzonera – лит. gelteklė (: geltas) III 147; лат. Orobanche – лит. džioveklė (: džiovinti) II 341; -ивіс, -иве: лат. Erophila – лит. ankstyvė (: ankstus) I 323; лат. Colchicum – лит. vėlyvis (: vėlus) III 213; -uoklė: лат. Hepatica — лит. žibuoklė (: žibėti) I 272; лат. Myrrhis — лит. garduoklė (: gardus) II 218; -uonė: лат. Hippuris — лит. uodeguonė (: uodega) II 210; лат. Nymphoides — лит. plaumonė (: plaumuo) II 257; -uotė: лат. Digitaria — лит. pirštuotė (: pirštas) III 239; лат. Polycnemum — лит. nariuotė (: narys) I 205; -einis: лат. Echium — лит. ežeinis (: ežys) II 275; -ena: лат. Lychnis — лит. gaisrena (: gaisras) I 250; -erškis: лат. Berberis — лит. raugerškis (: raugas «кислий смак, кислота») I 294; -ylas: лат. Inula — лит. debesylas (: debesis) III 150; -inas: лат. Adoxa — лит. ūksminas (: ūksmė) II 354; -ynas: лат. Corylus — лит. lazdynas (: lazda) I 180; 6 Литовські мовознавці пов’язують назву рослини spanguolė не лише з прикметником spangas, а й із дієсловом spingsėti «блимати» (див. Skardžius 1996: 191, Būga 1959: 310). Terminologija | 2011 | 18 71 –išius: лат. Oxytropis – лит. drugišius (: drugys) II 127; –otis: лат. Plantago – лит. gyslotis (: gysla) II 346; –uva: лат. Andromeda – лит. balžuva (: balža) II 238; –ynė: лат. Rumex – лит. rūgštynė (: rūgštus) I 190; –iena: лат. Caltha – лит. puriena (: purus) I 269; –inys: лат. Lappula – лит. žiaudrinys (: žiaudrus «шорсткий, твердий») II 283; –ylis: лат. Picris – лит. kartylis (: kartus) III 147; –unė: лат. Matricaria – лит. ramunė (: ramus) III 174; –alė: лат. Leontodon – лит. snaudalė (: snausti) III 145; –yčia: лат. Sinapis – лит. garstyčia (: garsti) I 328; –inė: лат. Capsella – лит. žvaginė (: žvagėti) I 339; –lė: лат. Pinguicula – лит. tuklė (: tukti) II 344; –okšlė: лат. Polygala – лит. putokšlė (: putoti) II 174; –tukas: лат. Odontites – лит. skėstukas (: skėsti) II 334; –vė: лат. Puccinellia – лит. žalvė (: žalti, žalias) III 312. Близько половини назв родів рослин цієї групи з суфіксами утворено від іменників, а майже по чверті — від прикметників і дієслів. Латиських назв родів рослин, утворених за допомогою інших, ніж зазначені, суфіксів, у флорі країн Балтії значно менше: знайдено лише 6 похідних назв, утворених за допомогою 5 суфіксів. Їхніми твірними словами є іменники (a) або дієслова (b): a) –aine: лат. Senecio – латв. krustaine (: krusts) III 176; лат. Vincetoxicum – латв. indaine (: inde) II 258; b) –are: лат. Liparis – латв. lipare (: lipt) III 386; –eknis: лат. Lycopodium – латв. staipeknis (: staipīt) I 130; –ksnis: лат. Carduus – латв. dzelksnis (: dzelt) III 36; –onis: лат. Swida – латв. grimonis (: grimt) II 211. Гібридні суфіксальні похідні не властиві жодній із мов. Пару (a) становлять назви родів рослин, утворені від міжнародної основи та литовського суфікса, а з латвійським суфіксом знайдено лише один приклад (b): a) лат. Barbarea – лит. barborytė (: Barbora) I 306; лат. Gentianella – лит. gencijonėlė (: gencijonas) II 254; b) лат. Viola – латв. vijolīte (: vijole) II 189. Неясне словотворення деяких литовських назв родів рослин, наведених у флорі країн Балтії, наприклад: лат. Callitriche – лит. praujenė II 284; лат. Hedera – лит. gebene II 212; лат. Sherardia – лит. artvenis II 259. 72 S. Labanauskienė │ Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba Щоправда, на думку К. Гайвениса, основу одних із цих назв родів рослин уже неможливо встановити, тоді як інші можна пов’язати з кількома словами; наприклад, можна вважати, що слово gebenė утворене від іменника geba «рокитник» або від дієслова gebti/glėbti «обіймати, огортати; обвивати» (див. Gaivenis 1985: 170–171). Неясне походження й деяких новотворів Йоргіса Амбразейтіса Пабряжіса, Лауринаса Рокаса Івінскіса та Повіласа Матуліоніса, що ввійшли до сучасної номенклатури, наприклад: лат. Aldrovanda – лит. aldrūnė I 344; лат. Erysimum – лит. tuertikas I 304; лат. Gratiola – лит. raitinytė II 314; лат. Gypsophila – лит. guboja I 258; лат. Cakile – лит. stoklė I 329; лат. Cephalanthera – лит. garbenis III 367; лат. Montia – лит. menúva I 233; лат. Oenanthe – лит. išnė II 221. У більшості цих назв можна було б виділити словотвірний формант, однак уже неможливо знайти слова, від яких вони могли б походити як похідні. З усіх наведених прикладів литовських і латиських назв родів рослин із префіксами видно, що префіксальні похідні зазвичай утворюються від іменників, рідше — від прикметників і дієслів. У флорі країн Балтії литовські префіксальні похідні становлять 79% усіх литовських похідних, а латиські префіксальні назви — 83% усіх латиських похідних. 21% усіх литовських префіксальних назв родів рослин становлять похідні з префіксом -enis, -enė, а серед латиських — 47% похідних із префіксом -enis, -ene. У флорі країн Балтії зменшувальні префікси виявлено у 16% усіх префіксальних похідних назв родів рослин литовською мовою, а в латиських — у 45% усіх префіксальних похідних; з них 8,5% назв утворено за допомогою двох префіксів: -el- + -inš; -el- + -īte; -en- + -īte. Продуктивними є також литовські префікси -ūnas, -ūnė (7,5%) і -uolis, -uolė (6%). За допомогою 30 менш продуктивних литовських префіксів утворено по одній або кілька литовських назв родів рослин (27,5% усіх префіксальних похідних); для латиських назв використовують 5 малопродуктивних префіксів (7% усіх префіксальних похідних). Гібридні префіксальні похідні в обох мовах становлять по 1%. Словотвір 21% литовських назв родів залишається нез’ясованим. ПОХІДНІ З ФЛЕКСІЯМИ Суфіксально-флексійний спосіб словотворення є третім за продуктивністю способом утворення литовських назв родів рослин (як зазначено на початку статті, другий — скла- Terminologija | 2011 | 18 73 дення). У флорі країн Балтії виявлено 34 литовські похідні з флексіями. Зазвичай такі назви родів рослин утворюються від іменників, прикметників і дієслів: –a: лат. Draba — лит. anksta (: ankstus) I 321; –as: лат. Lycopodium — лит. pataisas (: pataisyti) I 130; –ė: лат. Acinos — лит. žvirgždė (: žvirgždas) II 302; лат. Agrostemma — лит. raugė (: raugti) I 251; лат. Arenaria — лит. smiltė (: smiltis) I 234; лат. Borago — лит. agurklė (: agurklas «огірок») II 279; лат. Cystopteris — лит. sprakšė (: sprakšėti) I 144; лат. Dracocephalum — лит. žiomenė (: žiomenys) II 300; лат. Galeopsis — лит. aklė (: aklas) II 291; лат. Hieracium — лит. vanagė (: vanagas) III 103; лат. Impatiens — лит. sprigė (: sprigti) II 177; лат. Lunaria – лит. близька (: блищати) I 319; лат. Lysimachia – лит. шилінга (: шилінг) II 246; лат. Pedicularis – лит. глінде (: глинда) II 335; лат. Poa – лит. мгле (: мгла) III 306; лат. Pulmonaria – лит. плауте (: легені) II 276; лат. Salsola – лит. дрюске (: сіль) I 225; лат. Senecio – лит. жилє (: сивий) III 176; лат. Serratula – лит. гелте (: жовтий) III 38; лат. Sonchus – лит. пене (: молоко) III 77; лат. Spirodela – лит. мауре (: маурас) III 319; лат. Stellaria – лит. жлюге (: жлюгас) I 237; лат. Symphytum – лит. тауке (: жир) II 277; лат. Trisetum – лит. висге (: висгети) III 269; лат. Vinca – лит. жіеме (: зима) I 258; –іс: лат. Chaerophyllum – лит. гургжджис (: гургждети) II 215; лат. Artemisia – лит. кіетис (: твердий) III 164; лат. Petasites – лит. šaukštis (: šaukštas) III 180; лат. Sparganium – лит. šiurpis (: šiurpti) III 320; лат. Juncus – лит. vikšris (: vikšras) III 226; –ys: лат. Pteridium – лит. šakys (: šaka) I 141; –(i)us: лат. Delphinium – лит. pentinius (: pentinas) I 270. За словами К. Гайвениса, кілька назв родів рослин, утворених за допомогою закінчень, мають не цілком зрозумілу словотвірну структуру: лат. Lolium – лит. svidrė III 304 – твірною основою, імовірно, є дієслово svidruoti «коливатися» або іменник svidras «ш виркас»; лат. Cnidium – лит. guostė II 224 – імовірно, слід пов’язувати зі словом guostas «пучок, кущ» (див. Gaivenis 1985: 173). 74 S. Labanauskienė │ Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba Суфіксальне словотворення найменш характерне для латиських назв родів рослин. У флорі Baltijos šalių floroje знайдено лише чотири латиські назви родів рослин, утворені за допомогою закінчень, — це похідні із закінченнями -e (a) та -is (b): a) -ane: лат. Impatiens – латиськ. sprigane (: sprigans) II 177; Raphanus – латиськ. pērkone (: pērkons7) I 329; лат. Eriophorum – латиськ. spilve (: spilva) III 328; b) лат. Galeopsis – латиськ. aklis (: akls) II 291. Твірними словами для цих суфіксальних похідних є іменники та прикметник. У флорі Baltijos šalių floroje похідні литовських назв із закінченнями становлять 17% усіх литовських похідних, тоді як латиських назв із закінченнями знайдено лише 3%. Переважно литовські назви мають закінчення -ė й утворені від іменників, прикметників і дієслів, а латиські — із закінченням -e — від іменників і прикметника. ПРЕФІКСАЛЬНІ ПОХІДНІ Префіксальне словотворення в обох мовах не є продуктивним способом творення. У флорі країн Балтії виявлено небагато назв родів рослин литовською та латиською мовами, утворених за допомогою префіксів: литовських (a) — 6, латиських (b) — 13: a) лат. Anagallis — лит. progailis (: gailis) II 247; лат. Epipogium — лит. antbardzė (: barzda) III 371; лат. Eragrostis — лит. posmilgė (: smilga) III 245; лат. Genista — лит. prožirnis (: žirnis) II 124; лат. Laserpitium — лит. begalis (: galas) II 231; лат. Spergularia — лит. posmiltė (: smiltis) I 248; b) лат. Agropyron — латис. pavārpata (: vārpata) III 260; лат. Anagallis — латис. pavirza (: virza) II 247; лат. Digitaria — латис. pasāre (: sāre) III 239; лат. Eleocharis — латис. pamel d rs (: meldrs) III 331; лат. Erucastrum — латис. pazvēre (: zvērs) I 325; лат. Huperzia — латис. apdzira (: dzira) I 132; лат. Lamium — латис. panātre (: nātre) II 293; лат. Laserpitium — латис. bezgale (: gals) II 231; лат. Nymphoides — латис. palēpe (: lēpe) II 257; лат. Oenanthe — латис. padille (: dille) II 221; лат. Pilosella — латис. pamauraga (: mauraga) III 79; лат. Rorippa — латис. pakērsa (: kērsa) I 307; лат. Spergularia — латис. pagaurs (: gauri) I 248. 7 Перун пов’язаний із родючістю та плодючістю, пор. pērkons (латис.) «грім»; pērkones — пишна трава (див. Karulis 2001: 673). Terminologija | 2011 | 18 75 У розглянутому джерелі префіксальні похідні литовських назв становлять 3% усіх литовських похідних, а латиські префіксальні назви — 13% усіх латиських похідних. Із прикладів видно, що найпродуктивніші префікси литовської мови — po-, pro-, латиської — pa-. Литовські й латиські назви родів рослин із префіксами утворюються лише від іменників. ВИСНОВКИ 1. Більшість литовських і латиських назв родів рослин, наведених у флорі країн Балтії, є похідними. Словотвірні тенденції назв родів рослин у двох мовах дещо різняться. Литовські назви родів рослин найчастіше утворюються за допомогою суфіксів — у розглянутому джерелі виявлено 160 таких назв (або 50% усіх похідних). У латиській ботанічній номенклатурі суфіксальний спосіб словотворення посідає друге місце за продуктивністю: кількість латиських назв родів рослин, утворених за допомогою суфіксів, становить 82 (або 27% усіх похідних). Найчастіше твірними основами суфіксальних похідних литовських і латиських назв родів рослин є іменники, рідше — прикметники й дієслова. Виявлено дві суфіксальні литовські назви родів рослин, утворені від числівників. 3. Найбільше назв родів рослин в обох мовах утворено з тим самим суфіксом: у литовській — -enis, -enė (21% суфіксальних похідних), а в латиській — -enis, -ene (47% суфіксальних похідних). 4. У литовській ботанічній номенклатурі спостерігається більше різновидів суфіксальних похідних, ніж у латиській. Досить продуктивними є литовські суфікси -ūnas, -ūnė (7,5% суфіксальних похідних) і -uolis, -uolė (6% суфіксальних похідних). За допомогою менш продуктивних суфіксів литовської мови (їх нараховано 30) утворено лише по одному або кілька похідних: -ainis (-ainė), -alė, -einis, -eklė, -ekšnis, -ena, -erškis, -yčia, -iena, -ylas, -ylis, -inas, -inė, -ynas, -ynė, -inys, -išius, -yvė (-yovis), -lė, -okas (-okė), -oklis (-oklė), -okšlė, -otis, -tukas, -unė, -uoklė, -uonė, -uotė, -uva, -vė. Суфіксів для утворення латиських назв родів рослин менше — виявлено похідні лише з п’ятьма рідкіснішими суфіксами: -aine, -ane, -are, -ksnis, -onis. 5. Для латиських назв родів рослин характерне творення за допомогою зменшувальних суфіксів (-ītis, -īte, -iņš, -iņa, -tiņa, -ulis, -ule); такі похідні становлять 45% усіх суфіксальних похідних, тоді як серед литовських назв родів рослин похідні зі зменшувальними суфіксами (-utis, -utė, -aitė, -ytė, -(i)ukas, -(i)ukė, -ikė) становлять лише 16% усіх суфіксальних похідних. Зауважено, що латиські назви родів рослин, на відміну від литовських, утворюються також за допомогою двох суфіксів: -el- + -iņš; -el- + -īte або -en- + -īte (8,5% похідних зі зменшувальними суфіксами). 76 S. Labanauskienė | Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba 6. Гібридні суфіксальні похідні не властиві жодній із мов; таких похідних, утворених від міжнародного кореня та литовського суфікса, знайдено пару, а з латиським суфіксом — одне. 7. Суфіксальне словотворення є третім за продуктивністю способом творення литовських назв родів рослин, у латиській мові це найменш продуктивний спосіб словотворення. Литовських назв родів рослин, утворених за допомогою закінчень -a, -as, -ė, -is, -ys, -(i)us, у флорі країн Балтії налічується 34 (11% усіх похідних). Зазвичай їх утворюють від іменників, прикметників і дієслів. Латиських похідних із закінченнями лише 4 (1% усіх похідних); їхні твірні слова — іменник або прикметник. 8. У розглянутому джерелі небагато литовських і латиських назв родів рослин із префіксами. Знайдено 6 литовських назв, утворених за допомогою префіксів (2% усіх похідних), латиських — 13 (4% усіх похідних). Литовські назви утворено з префіксами ant-, be-, po-, pro-, латиські — з префіксами ap-, bez- і pa-. Назви родів рослин в обох мовах із префіксами утворюються лише від іменників. Найпродуктивніші литовські префікси — po-, pro-, а латиський — pa-. ДЖЕРЕЛО Flora – Flora of the Baltic Countries. Compendium of Vascular Plants/Editors: L. Lasimer, V. Kuusk, L. Tabaka, A. Lekavičius, Tartu, 1993–2003. LITERATŪRA Būga K. 1959: Priedėlis etimologijos žodynui. – Rinktiniai raštai II, Vilnius, 293–328. Ēdelmane I. 1978: Augu nosaukumu darināšanas veidi latviešu valodā. – Latviešu valodas kultūras jautājumi 14, Rīga, 97–103. Gaivenis K. 1985: Lietuvos augalų genčių ir rūšių pavadinimai. – Lietuvių kalbotyros klausimai: Mokslo kalbos kultūros ir terminologijos problemos 24, Vilnius, 165–178. Karulis K. 2001: Latviešu etimoloģijas vārdnīca, Rīga. Keinys St. 1999: Bendrinės lietuvių kalbos žodžių daryba, Šiauliai. Skardžius Pr. 1996: Rinktiniai raštai, Vilnius. DERIVATION OF LITHUANIAN AND LATVIAN PLANT GENERA NAMES IN FLORA OF THE BALTIC COUNTRIES This article is a continuation of the article published in the 17th issue of Terminologija. It aims to discuss three groups of derivates naming Lithuanian and Latvian plant genera – suffixal derivates, ending derivates and prefixal derivates – and to establish their similarities and differences. Research source was three volume publication Flora of the Baltic Countries (1993–2003), prepared by teams of authors from Lithuanian, Latvian and Estonian universities and academies of science. It describes plants growing in Lithuania, Latvia and Estonia – cryptogams and phanerogams (excluding moss). Terminologija | 2011 | 18 77 Most of Lithuanian and Latvian plant genera names listed in Flora of the Baltic Countries are derivates. The tendencies of plant genera name-formation in the two languages are somewhat different. Compounding is the most productive way of name formation in Latvian, but the second most productive way in Lithuanian. Lithuanian plant genera names are usually made with suffixes. Such names make up 50% of all formations found. In Latvian botanical nomenclature suffixal derivation is the second most productive way of name formation. 27% of derivates naming Latvian plant genera were suffixal derivates. The most frequent underlying words of Lithuanian and Latvian plant genera names with suffixes are nouns; adjectives and verbs are less frequent. The largest number of plant genera names in the two languages was made with the same suffix – Lithuanian -enis, -enė and Latvian -enis, -ene. In both languages there are plant genera names made with diminutive suffixes: -ītis, -īte, -iņš, -iņa, -tiņa, -ulis, -ule in Latvian and -utis, -utė, -aitė, -ytė, -(i)ukas, -(i)ukė, -ikė in Lithuanian. Such suffixes are more common in Latvian. A specific characteristic of Latvian suffixation is the usage of two suffixes: -el- + -iņš, -el + -īte or -en- + -īte. Lithuanian botanical nomenclature has a greater variety of suffix derivatives than Latvian. Thirty less productive Lithuanian suffixes and only five Latvian were used to form only one or a few derivates. Hybrid suffix derivates are not characteristic to either language. A couple of hybrid derivates consisting of international root and Lithuanian suffix and only one similar derivate with Latvian suffix were found. Ending derivation is the third most productive way of deriving plant genera names in Lithuanian. 11% of derived Lithuanian names were made with endings -a, -as, -ė, -is, -ys or -(i)us using nouns, adjectives and verbs. Such derivates make up only 1% of derived Latvian plant genera names. Their underlying words are nouns or adjectives. Lithuanian and Latvian plant genera names with prefixes in the analysed source are rare (2% of all Lithuanian derived names and 4% of Latvian). Lithuanian plant genera names are prefixed with ant-, be-, po- or pro- and Latvian names have prefixes ap-, bez- or pa-. Plant genera names with prefixes in both languages are made only from nouns. Gauta 2011-12-12 Solvita Labanauskienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]