Kazimieras Gaivenis – žmogus ir mokslininkas

Казімерас Гайвеніс — людина і науковець (1934 01 18 Сту́чяй, Таурагнська волость — 2003 07 11 Вільнюс, Лаздинай) JONAS KLIMAVIČIUS Людина — литовець (великий патріот), східноаукштайтський утенішець (без виразної щиросердості, без сильнішого регіонального й діалектного патріотизму). Науковець — мовознавець-термінолог (у широкому розумінні), а також лексиколог (до обох можна додати «-граф»), ревний працівник культури мови, просвітник і вихователь мови. Ми прийшли з дитинства як із країни. Загальновідому істину французького гуманіста XX століття Антуана де Сент-Екзюпері хочеться повернути й розширити литовською: із власного народу, його історії, рідного краю, батьківщини, з батьківського гнізда, з материного лона — і те дитинство, і всі ми. Юнак Йонас Басанавічюс, тоді дитина збіднілого, знедоленого, але стійкого народу, дивлячись із рідного Кушлякальніса на широкий «обшир <...> з оглядовим місцем <...> аж <...> за <...> Вілкавішкі», де «дим із машини на залізниці, <...>, збуджуючи в моєму серці невимовні почуття», і народжується прагнення побачити ширший світ (Basanavičius 1997: 36–37). Побачивши Литву, Пруссію, Росію, Болгарію, Європу загалом, Америку, вже широко охоплюючи поглядом, широко й глибоко — у давнину! — він побачив свою батьківщину: «Моя батьківщина лежить у селі Ожкабаляй, <...>. Поля цього села простягаються на північному краї так званого Валдайсько-Приморського височинного пасма,<...> на захід <...> тягнеться в бік Пруссії. <...> на північ <...> аж до берегів Німану, <...>. На південь <...> аж до Мазурії, <...>» (Basanavičius 1997: 7). І так — 11 сторінок до власного дитинства! То хіба цей пробуджувач і натхненник патріотизму, патріарх відроджуваного народу не є також великим універсалістом — людиною світового масштабу? Його маленька батьківщина — у широкому всесвіті! Таурагнай Казімераса Гайвениса зі Сту́чю вулицею, що веде до його села Сту́чяй, розташовані на межі тихих сялів і запальних литовців, які їх згодом асимілювали; до них через хрещення приписали Моле- 218 Jonas Klimavičius | Kazimieras Gaivenis – žmogus ir mokslininkas ськими землями та Лабанорасом, щонайменше восьме століття — від доби турів — у лісистій горбистій місцевості озерного краю Східної Аукштайтії, з Таурупілісом, церквою, маєтком; 1944 року майже все згоріло, вціліла лише плебанія, яку невдовзі передали школі. Відчуття Казімераса, сформовані серед батьківщини, природи, родини й сусідів, що жваво виливалися в розповідях та екскурсіях для дітей, передані донькою дуже проникливо й виразно (Gaivenytė-Butler 2004: 15–25). Таким він залишився й у місті — Утені. Про одну «юнацьку дурість» однокласників, що завершилася для них зниженням оцінки за поведінку, мовчазний Гайвенюкас «із жалем сказав, що добру новину батькам повеземо» (Šimkūnas 2004: 46). Батьків любили — і батьків любив. Хіба це не нагадує нам, мовознавцям, дещо? Дванадцятирічний Йонук Яблонських, тонучи, найбільше злякався, «як мати сумуватиме й плакатиме, втративши його» (Balčikonis 1932: XIII). Поранений Й. Басанавічюс того самого вечора «можливо, востаннє» пише: «Наймиліша матусю!» (Basanavičius 1970: 744), бо вона, свого первістка й до того ж єдиного сина, якому довелося «народитися в asphyxia», а оживили його лише за годину, «дуже звикла пестити й любити» (Basanavičius 1997: 17, 12). Вісімнадцятирічний юнак, поховавши шестирічну сестричку Маруте, «невимовно вродливу», «безмежно милу», на її похороні був «так страшенно засмучений», що ледь не впав (Basanavičius 1997: 12). Зворушливий лірик, великий неоромантик, незламний литовець Йонас Айстіс, опинившись у Франції без дорогої Батьківщини і без пристановища, заснувши від утоми на підлозі Ліонського вокзалу, прокидається від «важкого сну: спущений ставок чи озеро, повне напівзадушених брейгелівських риб та інших гротескно гидких істот; по той бік того мулу й води, на іншому схилі, батько відчайдушно кличе мене повернутися додому. І так кілька років, ніч за ніччю...» (Aistis 1991: 354). Такою — була!.. — наша, гуманітаріїв, порода, такий спадок вона залишила. І — слава Богу! — ми не самотні. Лише один показовий приклад: великий полководець демократії Фів Епамінонд, на думку Мішеля де Монтеня, «третій із трьох найвидатніших людей» і, <...>, найвидатніший з них; «жодна людина не знала більше й не говорила менше за нього» [так мало, як він], але «того, що він говорив, ніхто не міг висловити краще за нього» (Montenis 1983: 130). Перед битвами він завжди пропонував укласти мир, після них завжди відпускав полонених — без зброї, — проте найбільшою радістю його життя була не найбільша, вирішальна перемога в битві при Левктрах (сам він помер від ран), а радість батьків через неї (Монтень 1979: 672). Усюди у світі завжди є люди великого серця. Але майже завжди їх замало... Terminologija | 2014 | 21 219 Toks ir K. Gaivenis. „Gabus artistas“ (Iv onis 2004: 59), „poetiškos dvasios žmogus“ (Keinys 2004: 38), Universitete – gal ir ne be gerbiamo profesoriaus Juozo Balčikonio įtaigos – palinksta į kalbą – į gimtąją tarmę (Gaivenis 2004: 71), nors pasidomi ir Konstantino Sirvydo, rytiečio anykštėno, morfologinėmis tarmybėmis (Gaivenis 2004: 67). Gyvenimas „vienodas, bet nenuobodus“ (Gaivenis 2004: 67). Pirmakursio pareiškimas laiške mokyklos draugui – „tampu pesimistu ir materialistu <...> skeptiku“ (Gaivenis 2004: 65) – veikiau tik platesnė gyvenimo, taigi ir jo tamsiosios pusės, tarp kita ko, ir įsistiprėjančios silpnosios lyties pajauta. Tolydžio ji įvairiapusiškesnė – yra ir „slapčiomis pasiųsti žvilgsniai“ (Gaivenis 2004: 69), ir – po pusantrų metų, baigiant studijas: „praeities nesugrąžinti, o dabartis šioje srityje nieko gero nežada“ – lieki „Dobilėlio penkialapio“ draugijoje (Gaivenis 2004: 72). Закінчивши навчання 1959 року й розпочавши наукову працю в Інституті литовської мови та літератури, він зовсім недовго побув фахівцем з ономастики — це теж залишило слід, — а невдовзі став термінологом і залишався ним назавжди — немов інклюз. Dar užgriebęs darbovės dalyką – afiksų terminizaciją (1964), jau nuo 1963-iųjų pradeda skelbti straipsnius apie sudėtinius terminus, o 1969 m. apgina labai savarankiškai parašytą šios temos disertaciją (išsamiausi disertacijos straipsniai – 1968 m. ir po gynimo – 1975 m. ir net 1998 m.). Greitai susirgęs, ilgai sveiko. Повернувшись до наукових лав, він працював ще більше й у різних напрямах. Іспит з мови кандидатського мінімуму, складений на відмінно, був відзначений серед найкращих. Дисертацією він відшліфував теорію і практику наукового дослідження; на безлічі засідань і консультацій з обговорення термінів скуштував усієї гіркоти хліба творення й редагування термінології; із журналу Logos, принесеного Йонасом Круопасом, ознайомився з теорією термінології Стасіса Шалкаускіса (1983), а також із багатьма працями з російської й латиської термінології та деякими західними працями; сам готувався створити теорію литовської термінології. Але він послідовно присвячував себе не лише цій одній основній праці, а й водночас — не до і не після неї, і навіть упереміш — надзвичайно інтенсивній, майже щоденній науково-практичній роботі зі створення, унормування й розвитку термінології, її теоретичного обґрунтування та оцінювання, а в роки незалежності — також термінографії, стандартизації термінів і питанням банку термінів. Головний орієнтир завжди був у полі зору, проте К. Гайвеніс ішов до нього здалеку й широким шляхом: його цікавили різні теоретичні питання мови науки загалом — і неспецифічне вираження модальності (1986), і спроба вибрати один із двох професіоналізмів 220 Jonas Klimavičius | Kazimieras Gaivenis – žmogus ir mokslininkas sampratą ir nušviesti jų santykį su terminija ir žargonizmais (1985), taip pat terminų vaizdingumas (1991) ir antropomorfiniai terminai (1989), terminų antonimija (1989) ir jų pragmatika (2000). Eita ir ne be atodairos į liaudinę specialiąją leksiką (1983) ir sąsajas su ja – terminizaciją ir determinizaciją (1997). Tai buvo ilgi ir įvairiapusiai, bet daugeliu atžvilgių nuodugnūs, grįsti paskui jau ir tarptautine patirtimi tyrinėjimai. Taip prieita prie principų – tai str. „Bendrieji lietuvių terminijos kūrimo ir norminimo principai“ (1979) – pirmieji mėginimai juos kurti, šiuolaikiniai tarptautiniai ir šiuolaikiniai lietuvių. Dviem straipsniais rėpia kalbinius ir loginius terminų reikalavimus – taisyklingumą, tikslumą, darbinį patogumą (1994) ir du terminų norminimo principus – grynumą ir pastovumą (1996) ir priduria ekstralingvistinius – grynumo, autoriteto, efektyvumo, arba paveikumo, sistemiškumo ir paplitimo (statistinį) (1996, su Angele Kaulakiene). Історія розширювала обрії теорії термінології. Трохи раніше, ніж було опубліковано вже згаданий розгляд теорії С. Шалкаускіса, вийшла стаття «Діяльність Й. Яблонскіса в термінологічних комісіях» (1982). Дуже численні й успішні термінологічні новотвори самого Й. Яблонскіса К. Гайвеніс залишив поза увагою, не дослідив і не оцінив (інші дослідили). На мою думку, вивищення С. Шалкаускіса над Й. Яблонскісом є суто формалістичним — Й. Яблонскіс не написав теорії. Але він її мав, сам нею керувався і передав її іншим. Теорія С. Шалкаускіса крилася в Logose, нині — у томах його творів, а, мабуть, залишиться в історії. Формальні оцінки безпідставні й не можуть бути обґрунтовані. І сам К. Гайвеніс цілком слушно зазначає: «практична діяльність С. Шалкаускіса з упорядкування термінів не в одному випадку суперечить проголошеним ним теоретичним принципам термінології» (Gaivenis 1983: 136), а, переглянувши його словники з філософії (1983) та педагогіки (1996), констатує не лише те, що багато його новотворів не прижилися, а й те, що були серед них «невдалі за словотвором» (Gaivenis 1996: 90). К. Гайвеніс не робить, як уже чимало примітивних критиків, висновку: не прижилося, отже, було поганим, а ще й замислюється, чи не сталося це часом лише тому, що значення тоді ще не сформувалися, не були усвідомлені (наприклад, žiūra відродилося, можливо, через пів століття й добре прижилося, причому не в одному значенні). Та К. Гайвеніс влучно помітив і певний формалізм С. Шалкаускіса, хоча й не назвав його цим словом: «називав штучні поняття» (Gaivenis 1996: 90). К. Гайвеніс ніколи так не робив — його теорія термінології та практика йшли пліч-о-пліч. Окрім С. Шалкаускіса, К. Гайвеніс відзначив ґрунтовні початки термінології в Рамунасі Битавтасі, народну й наукову термінографію Юргіса Елісонаса. Terminologija | 2014 | 21 221 Įdomus ir netikėtas straipsnelis „Vydūnas ir fizikos terminija“ (1993). Surasta terminijos įvairenybių Vinco Kudirkos, Vaižganto, Zigmo Žemaičio, Tado Ivanausko veikloje (2000). Pastebėti ir įvertinti Pauliaus Slavėno, Kazio Daukšo, Leono Mulevičiaus, savo mokytojo Jono Kruopo terminologijos darbai ir darbeliai. А монографія Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys вийшла лише 2002 року, коли автор завершив усі інші праці. Розділ I «Особливості термінів і вимоги до них» (13–49), порівняно зі статтями, містить і нові теми; у розділі «Способи впорядкування термінів» (63–87) з’явився вже й підрозділ «Комп’ютерне впорядкування термінів», а в розділі «Принципи й правила творення та унормування термінології» (89–108) їх уже поділено на загальні (як для всієї літературної мови) і спеціальні — принципи та правила. Змістовний розділ «Напрями термінології, школи та видатні дослідники» (110–135) є цілком новим. Дещо нове в монографії — це змінена порівняно зі статтями редакція, часом, на мою думку, без потреби й безпідставно. За час від дисертації до монографії було написано надзвичайно багато різноманітних праць із термінології і справді чимало праць з інших галузей мовознавства. Усього не перелічиш, а щоб усе оцінити, треба уважно прочитати Rinktinius raštus. Можна відзначити лише те, що вже тоді здавалося дуже характерним для К. Гайвеніса й справді важливим для литовської термінології. Йому не довелося досліджувати словотвір термінів — у формі дисертації чи студії. Однак саме він увесь час найбільше з-поміж нечисленного гуртка термінологів цікавився неологією (новими словами) та новотворенням (ці явища він чітко розрізняв): збирав приклади зі словників, енциклопедій тощо, подавав відібрані переліки — загалом кілька сотень, виправляв або відкидав ненормативні форми: «Новотвір новотвору не рівня» (1974). Він постійно публікував різноманітні актуальні статті-суміші, майже завжди з певним теоретичним підґрунтям, наприклад: «Вигини розвитку термінології: — Кілька загальних особливостей термінології. — Що можна й чого не можна в термінології. — Переваги й недоліки спеціалізації афіксів» (1973). Звертаючись до термінології окремих галузей, майже скрізь насамперед або найбільше бачимо термінолога Казимераса Гайвеніса, але найширше й найпослідовніше він охопив природознавство. Це інновації в систематиці рослин (1985), назви родів і видів (1985), зауваги про термінологію систематики рослин і комах (2001), а також назви комах (1979) і риб (1995). У кількох працях і з різних поглядів досліджено термінологію техніки (1972, 1975, 2 2 2 Jonas Klimavičius | Kazimieras Gaivenis – žmogus ir mokslininkas 1981, 1990, 1994). А ще ж фізика, хімія, військова справа, музика… Перекладаючи п’яту частину Filosofijos žodyno (1975, 488 с.), він, безперечно, дивився на неї вже очима досвідченого термінолога. K. Gaivenis visur ieškojo terminijos dalykų ir visur rasdavo terminologijos problemų, sakysim, net Kazimiero Būgos ir Ernsto Fraenkelio raštuose. Rašydamas disertaciją parašė ir tarsi specialią terminologinę recenziją „Dėl sudėtinių terminų pateikimo ir apibrėžimų „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“ (1966). 1972 m. šio žodyno leidime „terminus tikslino, pildė ir visą tekstą skaitė K. G a i v e n i s“. Pakrypusiame 1969 m. Tarp-tautinių žodžių žodyne, recenzentų kritikuotame ir teisintame, K. Gaivenis nerado 100 reikalingų žodžių (1981). Pamatė leksikografų nepastebėtų žodžių iš Vydūno publicistikos (1993). Pasižiūrėdavo, kaip pateikiami terminai net dvikalbiuose žodynuose. Parašė nemažai recenzijų, ne tik terminų žodynų (kartais savo konsultuotų), bet ir dviejų Lietuvių kalbos žodyno tomų, sinonimų, palyginimų žodynų, kalbotyros bibliografijos... Kritikos ugnimi naikino laisvąją terminografinę chaltūrą: „MS-DOS – mažai naudos; „Verslininko žodynas“ ar žodžių sąvartynas?“ У Kalbos kultūroje, Mūsų kalboje, Gimtojoje kalboje, спеціалізованій (Moks las ir technika, Žemės ūkis, Mūsų gamta...) і загальній періодиці він написав понад сотню пропозицій і виправлень щодо значень, форм, словотвору й синтаксису термінів — литовських і міжнародних, а також майже сотню загальніших зауваг і порад із конкретних питань літературної мови й чимало дотепних, грайливих мовних цікавинок. Статтям К. Гайвеніса властивий ясний, але не прямолінійний, а добре нюансований виклад, стильність і логічність — він навіть написав статтю «Висловитися логічно й литовською» (1987). Добра композиція — послідовність, підрозділи, висновки, нерідко епіграф — наче ключ і до статті, і до ширшого кругозору. Власні термінографічні праці К. Гайвеніса численні й різноманітні, кілька з них — дуже великі. Найвідоміший у масштабах усього литовського мовознавства — підготовлений разом зі Стасісом Кейнісом словник із власної галузі — Kalbotyros terminų žodynas (1990, 280 с.: К. Гайвеніса — с. 10–121, Ст. Кейніса — с. 121–243), виданий «Šviesa», отже, призначений для школи. Перший словник для студентів вийшов 1971 року в Пенсильванії: його уклали Вільям Р. Шмальстіг і Антанас Клімас, він був литовсько-англійським і налічував 116 сторінок (великого формату). Шкільне видання виявилося науковішим. Позитивну рецензію написав і В. Р. Шмальстіг. У словнику близько 1800 Terminologija | 2014 | 21 223 термінів. 2007 року укладений колективом із семи мовознавців під керівництвом Валентини Скуїньос Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca (624 с.) — близько 2000 термінів. Безліч часу й сил К. Гайвеніс віддав словникам термінів, словничкам, збірникам, довідникам з інших галузей, над якими працював як укладач, консультант, редактор, нормувальник, рецензент, але, мабуть, лише у трьох випадках — і аж ніяк не на титульній сторінці — було зазначено, що консультував або переглянув К. Гайвеніс, а десятки разів — переглянула Комісія з термінології LKLI (пізніше — група, відділ), узгоджено з Комісією з термінології, розглянуто в Комісії з термінології (в одному випадку самовільно написано — затверджено: група Інституту такого права не мала). Такий був порядок... Можливо, в окремих випадках і сам К. Гайвеніс цього не хотів — через неможливість досягти мовної якості в клубку колективного укладання чи обговорення. Досить легко здогадатися, наскільки «без авторського колективу, <...>, дуже активно брав участь <...> відповідальний редактор Комісії з термінології К. Гайвеніс», коли в Інституті наукових досліджень судової експертизи укладали Короткий довідник криміналіста (1970, 184 с., 243 малюнки, кожен із яких містить від кількох до кількох десятків термінів). У комісії, що укладала Словник фізичних термінів (1979, ред. проф. П. Бразджюнас), серед 15 членів був зазначений і К. Гайвеніс. Так само — у складі редколегії Словника термінів лазерної фізики (1984, 2-ге вид. 1990) та Словника термінів наукової і технічної інформації (1983). Лише у виданому вже за років незалежності Словнику термінів радіоелектроніки (2000, 1342 с., 19000 термінів) серед 12 авторів — і мовознавець Казимерас Гайвеніс, перший за абеткою (а ще двоє мовознавців — абсолютна більшість термінологів!...) — із позначкою про авторське право. Terminologijos taisymai (1992), į kuriuos sudėtas keturių in corpore tuometinių taisytojų ilgų metų triūsas, sudėstytas daugiausia A. Kaulakienės, bet sumanytas, rodos, K. Gaivenio, jo ir palaimintas, nors be ats. redaktoriaus. Beje, kai kurių recenzentų pasirodyta nesuprantant terminologijos. Коли лексикограф Антанас Люберіс запросив термінолога К. Гайвеніса, а згодом долучився русист Вітаутас Шернас, 1985 року вийшов укладений ними Шкільний литовсько-російський словник; видання з назвою Короткий (замість шкільний) виходило також у 1989 і 2002 роках. Був членом редколегії томів з термінології, спеціальної лексики та наукової мови видання Питання литовського мовознавства (т. 16, 22, 24), відповідальним редактором (т. 29), відповідальним редактором Термінології (т. 2–7), редактором Мовної культури. 224 Jonas Klimavičius | Kazimieras Gaivenis – žmogus ir mokslininkas членом редколегії (вип. 36–74), багато писав для неї, у 50 випусках опублікував близько 110 статей і статейок, а також огляд «Питання впорядкування та нормування термінів у „Мовній культурі“» (1986). Роботу з обговорення термінів — її не виміряти точно ні годинами, ні кількістю термінів — він виконував переважно поза Інститутом, у тому числі виїжджаючи. Вона тривала понад 40 років. До речі, тоді обговорення протоколювали, але фіксували лише прийняті терміни. А ще були ті, хто приходив і телефонував, надсилав листи, — люди, зацікавлені в термінології. Та не лише в ній. Одній дуже методичній пані, яка прийшла відредагувати якийсь документ, він усе ж, хоч і ввічливо, сказав: — Відчуваю, що цей документ зрештою потрапить до мене (через дирекцію Інституту)... Більшість людей залишалася задоволеною, вдячною; багато хто прийшов попрощатися, кілька вдячних людей написали (Trečiokaitė 2004: 48–49; Dudlauskienė 2004: 26–32), зокрема й одна з молодих термінологинь (Zemlevičiūtė 2004: 56–58). Але траплялося всяке: якось стриманий і терплячий Казимерас, перефразовуючи закон Едварда Мерфі, написав: «Якщо всі критикують — значить, це термінологія». Через двадцять років я додав би: і вся літературна мова. В Інституті він був першим штатним термінологом, який працював виключно над термінологією, без інших галузей мовознавства; тривалий час був єдиним, а згодом очолював групу, а зрештою — відділ. Він був душею термінологічної справи — першим і як працівник, не любив перекладати роботу на інших, і як керівник — сам ішов до справи, у холодну воду й у вогонь, а останнім відступав, рятуючись від грому й блискавок. На роботу він відривав і час відпочинку. Та все ж із робіт для душі уклав милу, привабливу книжечку Строкатий світ слів (1987), а для доньки ще й підготував чималу збірочку для дітей Чудове сяйво слова (2014). Усього К. Гайвеніса і всю його діяльність я уявляю як велику, дуже строкату мозаїку, у якій видно кілька яскравих, чітко окреслених, незгасних камінців, а крізь строкатість усе ж відчувається цілісність, і постає незабутній образ людини, сповненої рішучості й відданої пошукові наукової істини. Можливо, він навіть був героєм науки? Судіть самі, я ж наведу лише два критерії, сформульовані Й. Айстісом 1935 року: 1. «Герой мусить жертвувати собою». 2. «Герой має пробитися крізь кору рутини» (Aistis 1991: 165). Хіба ні? Але есе Й. Айстіса недарма має назву «Дорогу героєві!» і містить такі слова: 1. «Важко бути героєм, на якого не чекають». 2. «Слід розчистити шлях героям». 3. «Треба помітити героя живим» (Aistis 1991: 165). Він жив серед нас, ми — поруч із ним. Такою була наша, гуманітаріїв, порода; таку спадщину залишив К. Гайвеніс, і ми залишаємо. Уже 12 років за лекалами К. Гайвеніса. Terminologija | 2014 | 21 225 Нелегко вже помітити якийсь промах чи помилку, та хіба не найважливіші лекала, полотно — чи ж їх більше не потрібно? Не кажучи вже про уток. Скільки ще років до нового полотна теорії термінології? Хіба вистачить дисертацій з історії термінології, статей у Термінології, прагматики термінографії та термінологічного банку? Хто з молодшого покоління має нині такий міцний, тісний зв’язок теорії з практикою? Уже 24 роки з Словником термінів мовознавства. У всіх шести відмінках обох чисел щодня відмінюють слово виклики, а цей конкретний — хіба не виклик? Коли ж буде відповідь? До вас запитання, неотермінологи! Ті, хто вже здобув і здобуває докторський ступінь! І працівники мовної культури, які вже залишилися без Мовної культури, — від важких, 1961 року, років залежності, тобто вже понад 50 років. Це ми з вами — перша лінія живого зв’язку мовознавців із суспільством, народом. Закінчується 25-й рік незалежності, 14-й рік нового тисячоліття — з усякими свободами, правами й благами, — отже, він минає, пролітає дедалі швидше. Вергілій добре знав і навіки сказав, що тоді відбувається: – – – Так доля все тягне на лихе й повертає назад — доводиться ступати лише назад. Чи не прийдуть посттермінологія й посткультура постмови — з висохлим корінням і зів’ялими гілками? Досить слів і запитань! Час до більших справ! ŠALTINIAI Gaivenis K., Lyberis A., Šernas V. Mokyklinis lietuvių–rusų kalbų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1985. Gaivenis K., Lyberis A., Šernas V. Trumpas lietuvių–rusų kalbų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1989; 2002. Gaivenis K. Margas žodžių pasaulis, Vilnius: Mokslas, 1987. Gaivenis K., Keinys St. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1990. Terminologijos taisymai. Parengė K. Gaivenis, A. Kaulakienė, St. Keinys, J. Klimavičius, Vilnius: Mokslas, 1992. Gaivenis K. Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2002. Kazimieras Gaivenis. Bibliografijos rodyklė. Sudarė A. Noreikaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2003. Iš Kazimiero Gaivenio laiškų klasės draugui Jonui Ivoniui. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2004, 62–74. Gaivenis K. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2014 (naudotasi redaguojamu rankraščiu). Gaivenis K. Nuostabioji žodžio šviesa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2014. LITERATŪRA (TIK CITUOTA) Aistis J. 1991: Dievai ir smūtkeliai. Apie laiką ir žmones. Mil fordo gatvės elegijos, Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjunga. Balčikonis J. 1932: Trumpas gyvenimo aprašymas. – Jablonskio raštai 1. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys, XI–XXVIII. 226 Jonas Klimavičius | Kazimieras Gaivenis – žmogus ir mokslininkas Basanavičius J. 1970: Rinktiniai raštai, Vilnius: Vaga. Basanavičius J. 1997: Mano gyvenimo kronika ir nervų ligos istorija. 1851–1922 m., Vilnius: Baltos lankos. Dudlauskienė N. 2004: Prisimenanti lietuvių terminologijos puoselėtoją m. dr. Kazimierą Gaivenį. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 26–32. Gaivenis K. 1983: S. Šalkauskio terminologijos teorija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 22. Lietuvių specialioji leksika, 128–136. Gaivenis K. 1996: Apie du tarpukario laikų terminų žodynėlius. – Terminologija 3, 89–96. Gaivenytė-Butler J. 2004: Yra ten namas mėlynom langinėm vienišas... – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 15–25. Ivონis J. 2004: [Iš klasės draugo dienoraščio]. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 59–61. Keinys S. 2004: Žiupsnis minčių apie Kazimierą Gaivenį ir jo metą. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 33–40. Montenis M. 1983: Esė. Vert. D. Drobytė, Vilnius: Mintis. Šimkūnas R. 2004: Kazimierui našų nereikėjo. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 45–47. Trečiokaitė A. 2004: Kazimierą Gaivenį prisimenant. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 48–49. Žemlevičiūtė P. 2004: Žmogus, kurį visuomet atsiminsiu. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 56–58. Montėn M. 1979: Onmbi 1–2, Москва: Наука. KAZIMERAS GAIVENIS AS A PERSON AND A SCIENTIST As a person – patriotic Lithuanian from Rytų Aukštaitija (East Highland) region (without the openness characteristic to this ethnic group and without a clear regional and dialectal patriotism). As a scientist – a linguist as well as terminologist and terminographer, an educator on the issues of language. Such linguists establish contact with the society. His most prominent works are his doctoral thesis Sudėtiniai terminai dabartinėje lietuvių kalboje (Complex terms in the modern Lithuanian) (1969), a monograph Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys (Lithuanian terminology: an outline of the theory and ordering) (2002) and Kalbotyros terminų žodynas (Dictionary of linguistics) (together with Stasys Keinys, 1990). A close relationship between the theory and practice of terminology and terminography is a feature of Gaivenis’ scientific activities. Being a head of the Terminology Department (previously Terminology Group) at the Institute of the Lithuanian Language he was a soul of Lithuanian terminology and its spiritus movens. In many aspects he was the first or the only. Gauta 2014-12-10 Jonas Klimavičius Erfurto g. 56-14 LT-04107 Vilnius, Lietuva Terminologija | 2014 | 21 227