The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication

Інтернет речей — хайп і реальність: ключові питання технології Інтернету речей і «контенту» людсько-машинної комунікації CHRISTIAN GALINSKI Інфотерм (Міжнародний інформаційний центр термінології) КЛЮЧОВІ СЛОВА: Інтернет речей (IoT), «речі», електронні застосунки, «розумні» застосунки, неструктурований і структурований контент, мікроконтент, міжлюдська комунікація (H2H), інформаційний об’єкт, об’єкт контенту vs. значення контенту, кодування, невербальні репрезентації понять, інтероперабельність контенту, метадані, основні дані, контрольована мова, контрольований словник, особи з інвалідністю (PwD), альтернативна та додаткова комунікація (AAC) 1. ЗВ’ЯЗОК МІЖ ІНТЕРНЕТОМ РЕЧЕЙ І «ТЕРМІНОЛОГІЄЮ» АБО «СТРУКТУРОВАНИМ КОНТЕНТОМ» Цей внесок має на меті розглянути «контент» у контексті розвитку, досягнень і викликів Інтернету речей (IoT), його впливу на людське суспільство і, звичайно, на міжлюдську комунікацію (H2H), яка дедалі більше підтримується інформаційно-комунікаційними технологіями (ICTs). Контент може набувати багатьох форм, зокрема текстів і контенту в інших, ніж усна чи письмова, модальностях (наприклад, інших візуальних або акустичних знаків і навіть інформації, що передається в тактильній або гаптичній формі). Щодо контенту, цей внесок зосереджено на структурованому контенті на рівні лексичної семантики — також званому «мікроконтентом». Термінології є найважливішим видом мікроконтенту у фаховій комунікації, в усній чи письмовій формі. Однак у фаховій комунікації, дедалі частіше, потрібні невербальні модальності — як в усній, так і в письмовій формі, — і вони з’являються навіть у термінологічних даних. Ще донедавна основними темами, пов’язаними з комп’ютерними технологіями, були інформаційне суспільство й суспільство знань, цифровізація (наприклад, цифрова бібліотека), автоматизація офісної роботи, мехатроніка тощо. Сьогоднішні модні слова — штучний інтелект (AI), семантична павутина (SemWeb), великі дані, хмарні обчислення, робототехніка (що стосується кіберфізичних систем), Індустрія 4.0 — не кажучи вже про численні аспекти промисловості й суспільства, що мають означення 6 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication «розумний» попереду, як-от розумні міста, розумний транспорт, розумні будинки, розумні лікарні, розумні будівлі тощо. Частину цієї «розумності» вже досить широко впроваджено у вигляді діяльності з літерою «e» на початку, як-от електронний бізнес та електронна комерція, електронна охорона здоров’я, електронне урядування, електронне навчання, а також нові «електронні застосунки», як-от електронна доступність та електронна інклюзія, електронний банкінг, електронні закупівлі, електронне виставлення рахунків тощо. Чи може щось із наведеного бути корисним без контенту? Інтернет речей має потенціал об’єднати всі згадані вище технології та застосунки в одному великому кібервсесвіті, де дані — звісно, також у формі «контенту» — створюються не лише людьми й для людей, а й «речами» та для них; ці речі дедалі частіше використовуються з цілями, яких раніше не уявляли. Тому терміни, що часто вживаються стосовно інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема Інтернету речей, ще не позначають усталених понять. Досі увага в розвитку Інтернету речей зосереджена на технологіях, тоді як аспекти міжлюдської комунікації — навіть за підтримки інформаційно-комунікаційних технологій — значною мірою залишаються поза увагою у відповідній літературі. 2. ВИЗНАЧЕННЯ 2.1. Інтернет речей (IoT) IERC (http://www.internet-of-things-research.eu/about_iot.htm), Європейський дослідницький кластер Інтернету речей) визначає IoT як «динамічну глобальну мережеву інфраструктуру з можливостями самоналаштування, засновану на стандартних та інтероперабельних протоколах зв’язку, у якій фізичні та віртуальні “речі” мають ідентичності, фізичні атрибути й віртуальні особистості, використовують інтелектуальні інтерфейси та безперешкодно інтегровані в інформаційну мережу» (див. Vermesan e.a. 2011). Як бачення (з певною часткою ажіотажу), ранні концепції IoT могли бути суто технологічно орієнтованими футуристичними баченнями, але за останні кілька років дедалі більше розробок свідчать про зростання ринкової значущості. Схоже, що протягом найближчих років IoT кардинально змінить середовище життя людей у всьому світі — у сферах дорожнього руху й транспорту, житла та побуту, медичних технологій і послуг, розвитку сільського господарства й харчової промисловості, освіти, комунікації тощо. Однак аспект «контенту» найчастіше оминають в обговореннях цих технічних розробок. Terminologija | 2017 | 24 7 ITU (ITU-T Y2060:2012, 3.2.2) визначає IoT так: «Глобальна інфраструктура інформаційного суспільства, що забезпечує надання передових послуг шляхом з’єднання (фізичних і віртуальних) речей на основі наявних і тих, що розвиваються, інтероперабельних інформаційно-комунікаційних технологій. ПРИМІТКА 1 — Завдяки використанню можливостей ідентифікації, збирання даних, оброблення та комунікації IoT повною мірою залучає речі до надання послуг для всіх типів застосунків, забезпечуючи при цьому виконання вимог безпеки та конфіденційності. ПРИМІТКА 2 — У ширшому розумінні IoT можна розглядати як бачення, що має технологічні та суспільні наслідки». За словами Dave Evans (2011 — CISCO Internet Business Solution Group, IBSG), розмір Інтернету подвоюється кожні 5,32 року. Це певною мірою нагадує закон Мура, який прогнозує приблизне подвоєння кількості транзисторів у високоінтегрованих схемах (напівпровідниках) кожні два роки. Зрештою закон Мура призвів до «мініатюризації» електронних компонентів — і, відповідно, електронні пристрої, створені з використанням цих напівпровідників, стали меншими, тоді як їхні функціональні можливості постійно зростали. Зростання Інтернету лише відповідає потребі передавати експоненційно зростаючі обсяги даних. За словами D. Evans (там само), з технологічної та комерційної перспективи IBSG IoT — це просто момент приблизно у 2008/2009 роках, коли до Інтернету було підключено більше «фізичних речей» (наприклад, електронних пристроїв), ніж людей. Сьогодні понад 75% населення світу так чи інакше підключено до Інтернету. Дослідження показують, що кількість пристроїв (особливо електронних), підключених до Інтернету, зростала й продовжує зростати швидше, ніж кількість людей, підключених до Інтернету за допомогою комп’ютерів або мобільних телефонів. Отже, цілком можливо, що вже сьогодні до Інтернету підключено від 25 до 50 млрд пристроїв. Це було б неможливо без стрімкого розвитку мобільних технологій не лише для комунікації H2H за підтримки ІКТ, а й для отримання даних та інших способів їх використання. Крім того, на сцені з’явилися й інші «фізичні речі» — як-от камери спостереження, датчики для найрізноманітніших цілей у промисловості тощо, — як «джерела» даних. Ericsson (2016) «консервативно» оцінює кількість підключених пристроїв у вигляді відчутних об’єктів майже в 30 млрд у 2021 році, з яких лише трохи більше ніж 10 млрд — пристрої для комунікації H2H за підтримки ІКТ. Останні 8 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication кількість зростає лінійно, тоді як кількість пристроїв для зв’язку M2M зростає значно швидше. D. Evans (ibidem) «оптимістично» оцінює кількість пристроїв, підключених до Internet, у 50 млрд. Поки що Internet, можна стверджувати, не надто змінився, якщо говорити про фундаментальні зміни. Однак IoT можна розглядати як першу справжню еволюцію Internet. Він уже наділив Internet сенсорними можливостями (температура, тиск, вібрація, світло, вологість, напруження), даючи нам змогу діяти проактивніше й реагувати рідше. ITU (ITU-T Y2060:2012, 6.1) зазначає: «Завдяки використанню можливостей ідентифікації, збирання даних, оброблення та комунікації IoT повною мірою використовує «речі», щоб надавати послуги для найрізноманітніших застосувань, водночас забезпечуючи виконання вимог безпеки та конфіденційності. ПРИМІТКА – Очікується, що IoT значною мірою інтегруватиме провідні технології, як-от технології, пов’язані з передовою комунікацією «машина-машина», автономними мережами, інтелектуальним аналізом даних і ухваленням рішень, захистом безпеки та конфіденційності й хмарними обчисленнями, з технологіями передового сенсорного виявлення та керування. Як показано на Figure 1, IoT додає вимір «комунікація будь-яких РЕЧЕЙ» до інформаційно-комунікаційних технологій (ICTs), які вже забезпечують комунікацію «будь-коли» та «будь-де». Це можна проілюструвати таким графіком: Рисунок 1: Розширені виміри IoT (ITU-T Y2060:2012, 6.1) Terminologija | 2017 | 24 9 2.2. Інтернет vs. «інтернет» Навіть серед фахівців з ІКТ існують хибні уявлення про «інтернет», про що прямо зазначає ЮНЕСКО (2017): «Інтернет: всесвітня публічна мережа комп’ютерних мереж, що надає доступ до низки комунікаційних служб, зокрема до Всесвітньої павутини (WWW), і передає електронну пошту, новини, розважальні матеріали та файли даних. ПРИМІТКА 1: Інтернет (із великої літери «І») — це величезна глобальна публічна мережа, у якій функціонує також Всесвітня павутина. Інші інтернети — також мережі комп’ютерних мереж — пишуться з малої літери «і»». Щось подібне стосується й Всесвітньої павутини (WWW, яку також називають Web або The Web), яку можна описати так (ЮНЕСКО, там само): «найпопулярніша з усіх служб і застосунків Інтернету (її часто ототожнюють з Інтернетом), що надає користувачам змогу — отримувати доступ до інформації та служб, залишаючись підключеними до Інтернету, — публікувати інформацію та — пропонувати служби, доступні будь-кому іншому в Інтернеті. ПРИМІТКА 1: Всесвітня павутина — одна з найбільших служб, що функціонують в Інтернеті. До численних інших служб, реалізованих через Інтернет, належать електронна пошта, передавання файлів, голосовий зв’язок через IP (VOIP), цифрове телебачення, дистанційне керування комп’ютером, групи новин і онлайн-ігри. Усі ці служби можна реалізувати в будь-якому інтернеті, доступному користувачам мережі». Сьогодні і Інтернет, і WWW значною мірою ґрунтуються на стандартах, насамперед на наборі протоколів Інтернету, до якого входять: /a/ «модель комп’ютерних мереж і протоколи зв’язку, що поєднують численні технічні стандарти, використовувані в Інтернеті та інших мережах, побудованих на основі набору протоколів Інтернету ПРИМІТКА 1: Набір протоколів Інтернету — найважливіший набір протоколів Інтернету (разом вони називаються набором протоколів керування передаванням та Інтернет-протоколу — TCP/IP) і дає змогу великим, географічно розподіленим комп’ютерним мережам швидко й економно взаємодіяти одна з одною через різноманітні фізичні канали зв’язку. Його підтримує та розвиває Робоча група з інженерії Інтернету (IETF)». (ЮНЕСКО, там само) Інтернет-протокол (IP) можна описати так: «основний технічний стандарт об’єднання мереж, що лежить в основі Інтернету й визначає, як у ньому передаються дані, спираючись на три принципи: пакетну комутацію, наскрізну мережеву взаємодію та стійкість ПРИМІТКА 1: IP реалізовано у двох версіях — IPv4 та IPv6, обидві ґрунтуються на технічних стандартах, для яких існують різні реалізації. Його часто 10 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication вживаються як взаємозамінні щодо набору протоколів Transmission Control Protocol and Internet Protocol (TCP/IP), хоча IP охоплює перші — але все ж найважливіші — мережеві протоколи, визначені в TCP/IP.” (UNESCO ibidem) Необхідно розуміти відмінності між Інтернетом і WWW — термінами, які часто вживаються як взаємозамінні. Інтернет — це фізичний рівень, або фізична мережа, що складається з комутаторів, маршрутизаторів та іншого обладнання. Його основна функція — швидко, надійно й безпечно передавати інформацію з одного пункту до іншого. WWW, натомість, — це прикладний рівень, що функціонує поверх Інтернету. Його головна роль — забезпечити інтерфейс, який робить інформацію, що передається через Інтернет, придатною до використання. Уже на досить ранньому етапі WWW назвали «Web of Things». 2.3. Що таке «речі» в IoT? ITU (ITU-T Y.2060:2012, 3.2.3) defines ‘things’ as follows with regard to the IoT: «об’єкт фізичного світу (фізичні речі) або інформаційного світу (віртуальні речі), який можна ідентифікувати та інтегрувати в комунікаційні мережі». Речі мають пов’язану з ними інформацію, яка може бути статичною або динамічною. Ототожнення «речей» з «об’єктами» узгоджується з традиційною науковою теорією, особливо з онтологією. У термінознавстві (що ґрунтується на науковій теорії) «об’єкт фізичного світу» також називають «матеріальним об’єктом» (або фізичним об’єктом, реальним об’єктом, конкретним об’єктом тощо). У цьому зв’язку ITU визначає «пристрої» як фізичні об’єкти, що є /a/ «одиницею обладнання, що має обов’язкові можливості зв’язку та необов’язкові можливості зондування, спрацьовування, збирання даних, зберігання даних і обробки даних». У термінознавстві «віртуальну річ» називають «нематеріальним об’єктом» (або уявним об’єктом, абстрактним об’єктом тощо). Згідно з ITU, віртуальні речі «існують в інформаційному світі й можуть зберігатися, оброблятися та бути доступними. Прикладами віртуальних речей є мультимедійний вміст і прикладне програмне забезпечення». (ITU-T Y.2060:2012, 6.1) Це визначення не враховує того, що «вміст» — особливо мікровміст — сам по собі є всесвітом «віртуальних речей». Хоча програмне забезпечення є Terminologija | 2017 | 24 11 Якщо для роботи з ним потрібні [засоби], виникають серйозні проблеми інтероперабельності, коли контент зараховують до тієї самої категорії, що й «прикладне програмне забезпечення», — не в останню чергу через те, що контент і програмне забезпечення мають цілком різні життєві цикли та вимоги до управління проєктами й аспектів якості, якщо згадати лише кілька відмінностей. Крім того, тут постає філософське питання: чи всі «речі» є лише «інформаційними об’єктами», чи вони можуть бути чимось більшим, якщо розглядати їх як «сприймані людиною об’єкти» або індивідуально «осмислені об’єкти» в людській реальності. Радикально редукціоністський погляд, за яким з технологічної точки зору все є не чим іншим, як «інформаційними об’єктами», може виявитися великою хибою. Контент також можна розглядати як «речі» (див. також підрозділ 2.5). Мікроконтент у вигляді «об’єктів контенту» належить до «фізичних речей», а значення одиниць контенту — до «віртуальних речей». І ті, й ті потребують метаданих для опису та ідентифікації. 2.4. Міжособистісна комунікація Зрештою, будь-який контент має бути або принаймні потенційно може бути зрозумілим людям. Міжособистісна (H2H) комунікація вирізняється широким використанням «мови» — у всіх її значеннях: від французького «langage» через «langue» до «parole», згідно з ідеями Фердинанда де Соссюра. Однак мова й мови — не єдині засоби комунікації, і мова не обмежується усним та письмовим спілкуванням. Канали (або модальності) міжособистісної комунікації можуть бути візуальними, слуховими, тактильними (як-от шрифт Брайля) і гаптичними, нюховими, електромагнітними або біохімічними. Крім того, комунікація може відбуватися на свідомому й несвідомому рівнях. Загалом її можна визначити так: «акт передавання задумуваних значень від однієї сутності або групи до іншої за допомогою взаємно зрозумілих знаків і семіотичних правил». (Wikipedia – https://en.wikipedia.org/wiki/Communication) Основними елементами цього визначення з погляду H2H-комунікації є: задумані значення, які передаються між людьми (окремими особами або групами), взаємно зрозумілі знаки/символи та правила. 12 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication Інші, для порівняння, наголошують на аспекті соціальної взаємодії: «Комунікація є сутністю людської взаємодії та навчання. Характер комунікації залежить від взаємодії між двома або більше людьми, а розуміння формується завдяки цій взаємодії». (ISAAC – https://www.isaac-online.org/english/what-is-aac/what-is-communication/) ISAAC продовжує: «Комунікація є основним правом людини й необхідною умовою якості нашого життя як соціального виду. Як люди, ми використовуємо комунікацію, щоб: взаємодіяти з іншими, налагоджувати соціальні зв’язки, вітатися, привертати увагу, ділитися почуттями, висловлювати думку, погоджуватися, не погоджуватися, пояснювати, ділитися інформацією, запитувати, відповідати, жартувати, торгуватися, вести переговори, сперечатися, маніпулювати, робити компліменти, коментувати, протестувати, скаржитися, описувати, заохочувати, інструктувати, надавати зворотний зв’язок, демонструвати почуття гумору, обговорювати інтереси, бути ввічливими, заводити друзів, виявляти зацікавленість або байдужість тощо». Для наведених вище цілей і з огляду на соціальні аспекти комунікації та взаємодії невербальна комунікація добре відома як важливий засіб підтримки мовлення в міжлюдській комунікації або навіть його заміни в певних комунікативних актах. Вважається, що на неї припадає дві третини всієї комунікації; вона охоплює свідомі й несвідомі процеси кодування та декодування (переданих значень/повідомлень). Вона може включати візуальні сигнали, як-от мова тіла (наприклад, пози), жести й міміка, слухові сигнали голосу в мовленні (паралінгвістичні засоби), як-от якість голосу, темп, висота тону, гучність, стиль мовлення, а також просодичні характеристики, як-от ритм, інтонація й наголос. Не варто й згадувати, що значна частина цього може суттєво залежати від культури та мови. (Див. Wikipedia – https://en.wikipedia.org/wiki/Communication) Значна частина досліджень невербальної комунікації зосереджена на взаємодії між людьми, яку можна поділити на три основні сфери: умови середовища, у якому відбувається комунікація; фізичні характеристики комунікантів; і поведінка комунікантів під час взаємодії. Письмова комунікація — особливо з погляду «локалізації» (L10N), як-от у перекладі та технічному письмі/документуванні, — також може містити невербальні елементи: (а) лінгвістичні, як-от індивідуальний стиль, і (б) нелінгвістичні, як-от фотографії, зображення, малюнки, графіки, діаграми, вбудовані акустичні знаки (наприклад, в електронних книгах) тощо. Не варто й згадувати, що значна частина цього може суттєво залежати від культури та мови, а також від соціальної групи чи мовного регістру. Terminologija | 2017 | 24 13 З огляду на згадані вище канали комунікації традиційні визначення комунікації H2H потребують розширення, оскільки вони здебільшого зосереджувалися на «мові» у вузькому розумінні. У сфері виховання дітей та освіти, а також у додатковій і альтернативній комунікації (AAC) для людей із розладами комунікації різного типу чи походження «мова» і комунікація H2H використовуються й мають використовуватися у значно ширшому розумінні. Інструменти електронного навчання й допоміжні технології враховують це, тож часто розробляються застосунки або інструменти, корисні для всіх. Дедалі частіше всі згадані вище аспекти міжлюдської комунікації можуть підтримуватися засобами ICTs. Зрештою, «речі» в IoT будуть або — за потреби — навіть муситимуть бути представлені людям. Тому нехтування складністю природи комунікації H2H не лише обмежуватиме ефективність і результативність застосовуваних технологій, а й призведе до проблем із якістю інформації, відповідальністю за неправильно представлену інформацію (для певних цільових груп або загалом), корпоративною соціальною відповідальністю (CSR), юридичною відповідальністю різного роду тощо. Існує низка стандартів, що спираються на найповніше, хоча й стисло викладене поєднання фундаментальних теорій міжлюдської комунікації та поведінки, зокрема: ITU-T X.1081:2011 The telebiometric multimodal model – A framework for the specification of security and safety Aspects of telebiometrics. Фахівці з комунікації H2H, імовірно, можуть не побачити зв’язку з ITU-T X.1081:2011 та пов’язаними стандартами, оскільки назви цих стандартів і комітетів, які над ними працюють, здаються не пов’язаними з комунікацією H2H. Фахівці з біометрії навряд чи замисляться над змістом комунікації H2H та її семантичними, соціальними й культурними вимірами, якщо тільки їх так чи інакше не можна «обчислити». Однак сьогодні майже все, що стосується міжлюдської комунікації, або вже підтримується засобами ICT, або незабаром підтримуватиметься ними. За рекомендацією ITU-T вийшли IEC 80000-14:2014 Telebiometrics related to physiology як частина гармонізованої серії ISO та IEC 80000, а також рекомендація ITU-T X.1082:2010 Telebiometrics related to human physiology. Роботу зі стандартизації гармонізованої серії ISO та IEC 80000 спільно ведуть ISO/TC 12 та IEC/TC 25, обидва комітети мають назву Quantities and units; пов’язаними темами займаються кілька інших комітетів ISO/IEC-JTC 1 Information technology та ISO/TC 68 Financial services, а також кілька інших організацій із розроблення стандартів або- 14 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication ганізацій зі стандартизації (SDO), таких як OASIS, ICAO, Interpol тощо, не кажучи вже про численні агентства США. Рекомендація ITU-T X.1081:2011 проклала шлях до міждисциплінарного підходу до стандартизації також аспектів комунікації H2H (включно з відповідними методологіями та, за потреби, належними репозитаріями контенту). За нових перспектив, окреслених вище, частини серії стандартів ISO/IEC 80000 можуть у майбутньому виявитися дуже корисними для аспектів комунікації H2H та контенту за підтримки ІКТ в IoT. 2.5. Контент Навіть із погляду стандартизації терміни «дані», «інформація» та «контент» дуже часто вживають як взаємозамінні. Теорія обробки інформації стверджує, що фізичний світ складається із самої інформації. За цим визначенням «дані» або утворені фізичною інформацією, або є її синонімом. Дані як абстрактне поняття можна розглядати як найнижчий рівень абстракції, з якого виводяться інформація, а потім знання. «Зазвичай інформацію визначають через дані, знання — через інформацію, а мудрість — через знання». (Rowley 2007: 163) Загалом інформація та дані мають багато спільного, і у відповідній літературі їх часто вживають як синоніми. У стандартах ISO «дані» визначають через поняття інформації, а «інформацію» — через поняття даних; це типовий випадок циклічних визначень. Bob Boiko (2004: 5) доходить такого висновку: «З погляду користувача, інформація — це весь контент, тоді як із погляду програміста — це всі дані». У процесі розвитку електронних застосунків термін «контент» став доволі нечітким. У міжнародних стандартах його, зокрема, визначають так: • ISO/IEC 15938-5:2003 (3.3.2.9): формалізоване представлення інформації, що міститься в мультимедійних даних або пов’язана з ними, у формі, придатній для інтерпретації людиною. Контент стосується даних і метаданих; • ISO/IEC 24800-3:2010 (3.1.5): дані та пов’язані з ними метадані; • ISO 24531:2013 (4.11): <XML> усі дані між початковим і кінцевим тегами елемента. Terminologija | 2017 | 24 15 Наведене вище показує, що контент і метадані тісно пов’язані між собою. Метадані, які застосовуються або мають застосовуватися, аж ніяк не обмежуються мовним контентом — усним чи письмовим. З огляду на дедалі більшу повсюдність і поширеність ІКТ, важливішими стають аспекти комунікації H2H поза межами «мови» — це також відображено у вимогах до «інтероперабельності контенту». ISO 9241-151:2008 визначає «контент» (у значенні вебконтенту, що стосується вебінтерфейсу користувача) як «набір об’єктів контенту» (пункт 3.4), а «об’єкт контенту» — як «інтерактивний або неінтерактивний об’єкт, що містить інформацію, представлену текстом, зображенням, відео, звуком або іншими типами медіа» (пункт 3.5). Отже, з технічного погляду управління контентом розглядає контент як «об’єкти контенту» залежно від типів медіа, які вони потребують, а саме: текст (тобто текстові дані, зокрема всі види буквено-цифрових даних), зображення (графічні дані), відео (зокрема мультимедійні дані?), звук (аудіодані), інші типи медіа. «Інші типи медіа» вказують на те, що інші «модальності» (визначені в ISO 5492:2008, 2.11, як «відчуття, опосередковані будь-якою із сенсорних систем, наприклад слуховою, смаковою, нюховою, дотиковою, соместетичною або зоровою модальністю») не виключені. З одного боку, текст, зображення та відео (без звуку) стосуються зорової модальності; з іншого боку, нині різні модальності можуть бути вбудовані в тексти або документи, наприклад в електронні книги. Це свідчить про те, що контент не визначено задовільно, якщо розглядати його лише з технічного погляду. З погляду семантики наведені вище визначення є недостатніми. ISO/IEC 12785-1:2009 визначає «контент» (пункт 3.7, у значенні «контенту LET» з погляду технологій навчання та пакування контенту) як «логічну одиницю для формального представлення придатної до використання (і повторного використання) інформації, що міститься в даних навчання, освіти й підготовки (LET) або пов’язана з ними, у спосіб, придатний для інтерпретації людиною». Далі це пояснюється прикладом: «У навчальному контексті контентом можуть бути навчальні матеріали на основі вебтехнологій». Отже, з одного боку, сутність контенту є логічною одиницею, що представляє придатну до використання (і повторного використання) інформацію, яка, можливо, міститься у більших сутностях. З іншого боку, «дані у фор- 16 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication «…в упорядкований спосіб, придатний для тлумачення людиною» свідчить про те, що контент «репрезентує інформацію», яка зрештою має бути «придатною для тлумачення людиною». З визначень у чинних стандартах і дискусій у відповідній літературі можна зробити висновок, що даним потрібні додаткові метадані, щоб стати інформацією, інформації потрібні додаткові метадані, щоб стати контентом. Підсумовуючи, взаємозв’язок даних — інформації — контенту можна проілюструвати так: Рисунок 2: Взаємозв’язок даних — інформації — контенту У цьому зв’язку зазвичай нехтують тим, що набір метаданих, потрібних для структурованого контенту, істотно відрізняється від набору для неструктурованого контенту, хоча ці два набори певною мірою перетинаються. Крім того, метадані — навіть якщо їх уміло застосовувати й створювати на основі стандартів — ще не гарантують сумісності. Саме тому потрібна «сумісність контенту». (Див. розділ 4) Стандартизація методів керування різними видами мікроконтенту є запорукою сумісності. Це стосується також метаданих, які, формально кажучи, теж є різновидом мікроконтенту. Однак для досягнення «сумісності контенту» потрібні також більш-менш стандартизовані «належні практики», орієнтовані на сумісність. Terminologija | 2017 | 24 17 З наведеного вище стає зрозуміло, що «дані, інформація та контент» передають різні — хоча й тісно пов’язані та частково перекривні — значення, попри те, що їх часто вживають як взаємозамінні. Якщо «інформація — це дані, оброблені таким чином, щоб бути значущими для того, хто їх отримує» (Riley 2012: s.p.), то «контент» стає «репрезентацією інформації, значущої для того, хто її отримує». Останнє охоплює також комунікаційний аспект — як у плані технічної комунікації, так і H2H-комунікації, — що особливо важливо в електронному навчанні та AAC. Джим Райлі (там само) продовжує: «Зверніть увагу на два слова [...] оброблені та значущі. Недостатньо, щоб дані просто були оброблені. Вони мають бути комусь корисні — інакше навіщо це робити?!» 3. КОНТЕНТ ІЗ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ПЕРСПЕКТИВИ 3.1. Багатогранна природа контенту «Контенту стає дедалі більше — не лише в Інтернеті загалом, а й на рівні організацій [...]. Тому підприємствам важко інтегрувати ресурси контенту або принаймні забезпечити їхню інтероперабельність. У межах цього процесу контент слід аналізувати, а низькоякісний контент — виявляти, щоб видалити або поліпшити його. Значною мірою це стосується також структурованого контенту — тут ідеться про сутності контенту на рівні лексичної семантики, тобто мікроконтент, що охоплює мовні й немовні репрезентації понять». (Galinski & Giraldo Perez 2014: 405) У межах концепції «е-контенту» поняття «контент» набуло нових значень і вимірів. Е-контент, первісно утворений від словосполучення «електронний контент», визначають як «цифровий контент», який можна передавати комп’ютерною мережею, такою як Інтернет. (The Computer Language Company Inc. 2017-09-03) У цьому визначенні бракує поняття «мета» (наприклад, передбачене застосування), оскільки розроблення е-контенту саме по собі не є метою (навіть коли йдеться про застосування у вишуканому мистецтві). У будь-якому разі це визначення передбачає, що е-контент розробляють за допомогою комп’ютера (що не виключає традиційних засобів виведення) і тому він має відповідати мінімальному набору стандартів, щоб його можна було передавати через Web. Крім того, у міру того як е-контент дедалі частіше використовують як товар, комерційні та правові аспекти (inter alia цифрові права) набувають 18 Christian Galinski | Інтернет речей — ажіотаж і реальність: ключові питання щодо технології Інтернету речей і «контенту» комунікації людини з машиною дедалі важливішими для поширення та використання е-контенту. Відповідні технічні стандарти, а також правові норми розроблено на міжнародному, регіональному та національному рівнях — не кажучи вже про нові методологічні стандарти, призначені для врахування комерційних і правових вимог у моделях даних для е-контенту. Оскільки технічними засобами можна оцифрувати майже будь-який традиційний контент і перетворити його на е-контент, сьогодні поняття «контент» охоплює як традиційний, так і сучасний цифровий контент; саме в такому значенні його вжито в цій статті. (Див. також Galinski & Giraldo Perez ibidem) Згадане вище збільшення обсягів контенту — особливо на рівні організацій — може призводити до дуже високих витрат, якщо контент не інтегровано ані на рівні інтеграції систем, ані на рівні інтеграції контенту. Коли контент інтегрують у великих організаціях, не забезпечивши повної інтероперабельності, а потім роблять доступним у WWW, це сприяє появі «великих даних» — величезного обсягу неструктурованого й структурованого контенту. У цьому сенсі WWW можна вважати найбільшим ресурсом великих даних. Webopedia (s.a.) визначає «великі дані» як «модне слово або крилатий вислів, що вживається для опису величезного обсягу як структурованих, так і неструктурованих даних, настільки великого, що його важко обробляти за допомогою традиційних баз даних і програмних засобів». Інтернет речей із поєднанням електронних застосунків і розумних застосунків, які залежать від високонадійного контенту, не може функціонувати на основі великих даних. У будь-якому разі Інтернет речей, який вважають першою справжньою еволюцією Інтернету, створюватиме й використовуватиме більше контенту, ніж будь-яка попередня розробка. Можуть виникнути нові форми контенту, а його обсяги зростатимуть експоненційно. Однак слід завжди пам’ятати слова Дж. Райлі (2012: s.p.): «Недостатньо, щоб дані просто були оброблені. Вони мають бути комусь корисні — інакше навіщо це робити?!» 3.2. Різні типи контенту Як пояснювалося вище, контент має багато аспектів. Однак, структурований чи неструктурований, він може представляти загальні знання (або знання про світ) чи спеціалізовані знання (тобто знання, специфічні для певної галузі або предметної сфери), хоча чіткої межі між цими двома видами немає. Деякі види контенту можуть залежати від мови; майже всі види контенту залежать або можуть залежати від культури. Terminologija | 2017 | 24 19 Невдовзі можна помітити, що існують: різні види неструктурованих сутностей контенту всіх розмірів — від малих до дуже великих: лінгвістичні, нелінгвістичні або комбіновані лінгвістично-нелінгвістичні, сутності структурованого контенту, явно включені до неструктурованого контенту або вбудовані в нього; різні види структурованого контенту — або, точніше, сутностей мікроконтенту — різного ступеня повноти залежно від кількості метаданих, що стосуються «значення» (тобто семантики), або обсягу доданого «контексту» (точніше, «котексту»): лінгвістичні, нелінгвістичні або комбіновані лінгвістично-нелінгвістичні, систематично структуровані або несистематично структуровані, здатні існувати самостійно як зрозумілі «одиниці знань» або незрозумілі, якщо їх вилучити з «контексту», такі, що містять елементи неструктурованого контенту, придатні або непридатні для явного використання в неструктурованому контенті чи для підвищення придатності неструктурованого контенту до використання й повторного використання, обробки, керування тощо, такі, що виконують різні ролі в колекції структурованого контенту або в комбінації зібраних ресурсів структурованого контенту для структурування колекцій структурованого контенту, для поліпшення доступності інформації в неструктурованому контенті; багато способів — і не в останню чергу завдяки швидкому розвитку мовних технологій — комбінувати різні види структурованого й неструктурованого контенту всередині них самих або між собою. З огляду на важливість вмісту, що використовується в Інтернеті та через нього, Infoterm започаткувала «Рекомендацію щодо принципів розроблення програмного забезпечення та вмісту 2010», яка визначає як основні вимоги до розроблення фундаментальних методологічних стандартів семантичної сумісності відповідність таким критеріям: багатомовність (що охоплює також культурне розмаїття), мультимодальність і мультимедійність, електронна інклюзія та електронна доступність, багатоканальні подання, 20 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication які слід враховувати на найранішому етапі: процесу проєктування програмного забезпечення та моделювання даних (зокрема визначення метаданих), and hereafter throughout all the iterative development cycles. (MoU/MG 2012) «Зазначена вище Рекомендація неминуче вимагає вищого ступеня структурної складності, з яким слід упоратися завдяки вищому ступеню гранулярності моделі даних. Для різних мовних частин окремих записів структурованого вмісту можуть знадобитися додаткові URI. Зрештою, усталений принцип автономності терміна потрібно буде розширити до автономності представлення у сфері управління термінологією. Це в будь-якому разі необхідно, коли сутності структурованого вмісту повторно використовують, наприклад, у цілях електронного навчання. Через надзвичайно поширене явище квазіеквівалентності понять у різних мовах будуть необхідні зв’язки між частинами записів або навіть окремими полями певного запису та іншими записами (чи їхніми частинами). Як засвідчив досвід локалізації (наприклад, у сфері технічної документації), наведене вище стосується навіть нелінгвістичних представлень через чинники культурного розмаїття». (Galinski & Giraldo Perez 2014: 415) 3.3. Метадані контенту Для кожної сфери застосування існують різні стандарти метаданих (наприклад, музейні колекції, цифрові аудіофайли, вебсайти тощо). Опис контенту й контексту даних або файлів даних підвищує їхню корисність. Однак із погляду контенту — особливо структурованого контенту — слід пам’ятати, що набір метаданих, потрібних для структурованих і неструктурованих сутностей контенту, може істотно відрізнятися, хоча певною мірою вони й перетинаються: У випадку неструктурованого контенту, який вважають «ресурсом контенту», метадані охоплюють такі відомості: формальний опис та ідентифікацію кожного «об’єкта контенту» (зокрема опис та ідентифікацію джерела), керування даними «об’єктів контенту», рівень знань про «об’єкт контенту», що охоплює класифікацію, типологію, таксономію та подібні способи категоризації, дескриптори тезаурусів документації або інших різновидів «контрольованих словників», методи вільного індексування, (або поєднання наведеного вище); Terminologija | 2017 | 24 2 1 У випадку структурованого вмісту — який вважається базовими семантичними сутностями, — метадані охоплювали б відомості, пов’язані з: формальним описом та ідентифікацією кожної сутності мікровмісту (включно з описом та ідентифікацією джерела), управлінням даними сутності мікровмісту, рівнем знань «об’єктів мікровмісту», подібним до рівня знань про неструктуровані об’єкти, «семантикою» сутності мікровмісту, що охоплює лінгвістичну та нелінгвістичну інформацію, пояснення, визначення або інші види найменування, різноманітні аспекти використання, показники якості/надійності тощо. Крім того, набори метаданих для різних видів ресурсів зі структурованим або неструктурованим вмістом відрізняються, хоча зазвичай мають деякі спільні метадані (наприклад, інформацію про джерело). Для кожного виду вмісту існує специфічний мінімальний (але розширюваний) набір метаданих, який дає змогу обробляти, використовувати, повторно використовувати та застосовувати його з іншою метою. Навіть якщо не враховувати лише незначні відмінності між наборами метаданих, можуть виникнути проблеми із сумісністю. У цьому зв’язку складність сутності вмісту загалом можна визначити за такими показниками: обсяг охопленої інформації, деталізація застосованих метаданих, обсяг наданого явного контексту та співтексту, кількість охоплених типів вмісту, ступінь необхідної когнітивної обробки тощо. Метадані, що застосовувалися — принаймні в минулому — здебільшого стосуються формальних аспектів, тобто синтаксичної, а не «семантичної структуризації». (Див. також: OASIS s.a.) Що більше інформації про «значення» потрібно, то більше необхідно метаданих, пов’язаних із семантикою, — особливо для мікроконтенту всіх видів, що містить пояснення, визначення, базові концептуальні структури тощо, — наприклад, для термінологічних даних. Наведене вище також підтверджують Ben Steichen & Vincent Wade (2010: 5): «Неоднорідний допоміжний контент, доступний для програмних продуктів, потрібно перетворити на семантично насиченішу форму, щоб уможливити логічне виведення, адаптацію та персоналізацію в усьому цьому контенті. <...> Семантичні технології Web, такі як онтології, дають змогу покласти в основу такої структуризації та 22 Christian Galinski | The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication розмітки. Різні типи контенту можна загалом класифікувати за обсягом наявних метаданих і структурованістю. Відповідно, кожен із них дає змогу здійснювати різні види використання: тоді як на основі добре структурованого контенту (наприклад, технічної документації) можна вивести онтологію предметної області знань, неструктурований контент (наприклад, дописи на форумах) можна розмітити, щоб надати користувачам, які здійснюють пошук, ширший вибір розв’язань проблем». У цьому зв’язку Sabine Zumpe & Warner Esswein (2002: 246) вказали на парадокс: високий рівень структурної складності, що виявляється у вищій гранулярності завдяки більшій кількості метаданих (зокрема, більшій кількості їхніх різновидів), фактично зменшує складність з погляду оброблення інформації: «Високоструктуровані бази знань дають інформаційній системі змогу працювати з низьким рівнем складності. Натомість у слабкоструктурованих базах знань рівень складності дуже високий, хоча користувачеві потрібно лише невеликий обсяг інформації про метаструктуру». Саме лише належне застосування підходів до роботи з метаданими ще не гарантує інтероперабельності контенту. Метадані почали використовувати, коли виникла потреба проєктувати бази даних. Початкове визначення «дані про дані» (ISO 19115:2003, 4.8) досі трапляється в кількох стандартах. Пізніші визначення: «дані [інформація], що надають інформацію про дані» (Merriam-Webster) або «інформація про ресурс» (ISO 19115-1:2014, 4.10). Існує безліч різних визначень метаданих. Для використання ICTs в обробленні й опрацюванні, а також підтриманні будь-якого виду мікроконтенту J. Riley (2017: 6) розрізняє чотири типи метаданих: • описові метадані (для зазначення ролі або функції сутності мікроконтенту, а також пошукових слів/термінів, що полегшують її пошук), • адміністративні метадані (зокрема, технічні метадані для декодування й відображення файлів, метадані збереження для довгострокового керування файлами, метадані прав інтелектуальної власності на контент), • структурні метадані (зв’язки між сутностями мікроконтенту, між елементами сутностей мікроконтенту, між різними ресурсами мікроконтенту тощо), • мови розмітки та гармонізовані підходи до моделювання даних (для підтримки послідовної методології, що враховує інтероперабельність контенту). Terminologija | 2017 | 24 23 Ці різні категорії метаданих підтримують різні цільові застосування в інформаційних системах. Як видно, семантичні аспекти згадуються, але лише побіжно. Метадані можна зберігати й обробляти в базі даних, яку часто називають реєстром метаданих або сховищем метаданих. Однак без контексту й точки відліку ідентифікувати метадані, просто подивившись на них, може бути неможливо. (Wikipedia – https://en.wikipedia.org/wiki/Metadata) Оскільки для опису метаданих знову потрібні метадані, метадані як такі нічим не відрізняються від загального мікроконтенту — лише їхню особливу роль або функцію для певних застосувань потрібно позначати й враховувати. 3.4. Основні дані Зростання потреби в обміні інформацією через Internet зумовило необхідність стандартів, що гармонізують мінімальні набори метаданих для різних електронних застосунків, як-от Dublin Core (сьогодні ISO 15836:2009) для бібліотек або категорії даних для термінологічних даних (ISO 16642:2003). В електронному бізнесі та електронній торгівлі такі гармонізовані набори метаданих сьогодні часто називають основними даними (наприклад, даними про клієнтів і товари); їх також використовують для поєднання різних видів категорій даних для певних транзакцій, а за потреби — додаткових метаданих, фактичних даних і пов’язаних процедур (наприклад, розрахунку ціни). Подібні зусилля докладаються в дедалі більшій кількості галузей стандартизації. Тому кількість нових стандартів, що стосуються контенту, зростає експоненційно. Ці стандарти можуть стосуватися стандартизації: • самих сутностей мікроконтенту (наприклад, стандартизованих термінологій, величин і одиниць, символів усіх видів, кодів країн, портів, аеропортів, контейнерів, валют тощо), • метаданих, що стосуються сутностей мікроконтенту, • основних даних, що стосуються об’єктів фізичного світу (фізичних речей) або інформаційного світу (віртуальних речей), • посилань на відповідні реєстри або сховища метаданих і основних даних. Серед фахівців у цій галузі утвердилася спільна думка, що «стандартизація контенту зменшує складність бізнес-процесів». Однак існує багато стандартів і стандартизованих підходів до метаданих та основних даних у різних електронних застосунках, які є 24 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication перешкоджає «інтероперабельності контенту». Хоча зусилля з гармонізації тривають, існує нагальна потреба посилити гармонізацію та забезпечити її дотримання. Щоб допомогти поліпшити цю ситуацію, Infoterm у співпраці з Асоціацією сприяння розвитку асистивних технологій у Європі (AAATE) започаткував «Рекомендацію 2016 року щодо стандартів електронної доступності та електронної інклюзії». (Див. ANNEX) 4. РОЛЬ СТАНДАРТІВ 4.1. Природа стандартів і стандартизації У різних наукових і технічних спільнотах рівень прийняття стандартів суттєво відрізняється. Наприклад, інженери та інші технічні фахівці вважають стандартизацію основою ефективності, результативності та інновацій у промисловості й торгівлі. (ETSI 2017-09-03: http://www.etsi.org/standards/why-we-need-standards) «Стандарти забезпечують • Безпеку та надійність • Підтримку державної політики та законодавства • Інтероперабельність* /див. 4.3/ • Переваги для бізнесу, зокрема: ○ Відкривають доступ до ринків; ○ Забезпечують економію за рахунок масштабу; ○ Сприяють інноваціям; ○ Підвищують обізнаність про технічні розробки та ініціативи. • Вибір споживача Поміркуйте, яким був би світ без стандартів: • Продукти могли б працювати не так, як очікується; • Вони можуть бути низької якості; • Вони можуть бути несумісними з іншим обладнанням — фактично, вони можуть навіть не підключатися до нього; • У крайніх випадках нестандартизована продукція може бути небезпечною; • Вибір клієнтів обмежувався б одним виробником або постачальником; • Виробники були б змушені винаходити власні індивідуальні рішення навіть для найпростіших потреб, маючи обмежені можливості конкурувати з іншими». (ETSI ibidem) Terminologija | 2017 | 24 25 ETSI доходить висновку: «Суспільству потрібні стандарти». З погляду інженерів і техніків це справді так, однак інші наукові кола та люди, не знайомі зі стандартами, не обов’язково це визнають або усвідомлюють. Стандартизація відбувається в межах складної системи: • Офіційні органи зі стандартизації розробляють «формальні стандарти» або «стандарти де-юре» на національному, регіональному та міжнародному рівнях; між ними діють усталені механізми співпраці; • Інші організації з розроблення стандартів (SDOs), особливо промислові, розробляють «стандарти де-факто» або «галузеві стандарти». Традиційно розроблення стандартів тісно пов’язане зі стандартизацією термінології. У базах даних багатьох великих SDOs міститься понад 100 000 стандартизованих термінологічних записів, а в деяких — кілька сотень тисяч. Як уже пояснювалося, дедалі частіше стандартизуються й інші види мікроконтенту. Крім того, існує чимало методологічних стандартів щодо опрацювання мікроконтенту в різних його формах. «Рекомендацію 2016 року» (див. ДОДАТОК) підготували з огляду на те, що IoT не може функціонувати ефективно й результативно без контенту, а стандарти мають велике значення для «інтероперабельності контенту» в усіх її аспектах. 4.2. Технічні стандарти, правові норми та сертифікація «Тоді як правові норми, видані державним (або іншим правовим) органом, зазвичай є обов’язковими правилами поведінки, технічні стандарти визначають передовий рівень наукового, технічного чи методологічного розвитку. Лише якщо на них посилаються в законі чи іншому нормативно-правовому акті, вони можуть стати частиною відповідної правової норми». (IN LIFE D9.8 2017: 48) Тоді як правові норми видаються державним (або іншим правовим) органом, технічні стандарти видаються органами зі стандартизації (або організаціями зі стандартизації чи організаціями, що розробляють стандарти, SDOs) на міжнародному, регіональному або національному рівні, подібно до правової системи. У деяких країнах органи зі стандартизації є національними органами влади, технічні стандарти яких вважаються правовими нормами. У європейських країнах органи зі стандартизації офіційно діють у приватному секторі — зазвичай на підставі національного закону, що стосується технічної стандартизації. Підсумовуючи: 26 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication • Стандарти самі по собі [у правовому сенсі] не мають регуляторного характеру, і їх застосування зазвичай є добровільним. Хоча стандарти — це «лише» [вагомі] рекомендації, їх широко застосовують завдяки перевагам, які вони забезпечують, і тому, що вони містять значний обсяг кваліфікованої технічної інформації. • Стандарти стають [юридично] обов’язковими лише тоді, коли на них посилаються в приватних договорах чи угодах або в законах чи нормативних актах, а їх використання визначено як вимогу. Стандарти можуть запобігати правовим спорам, оскільки встановлюють однозначні специфікації. • На практиці стандарти вважаються нижчими за закон — передусім у юрисдикційному аспекті. Сертифікація — особливо якщо вона ґрунтується на стандартах — може стати дієвим засобом забезпечення дотримання стандартів. Сертифікацію можна застосовувати до: • Продуктів. • Програмного забезпечення/інструментів (наприклад, щодо сумісності). • Процесів. • Послуг. • Людських ресурсів: ○ сертифікація персоналу, ○ компетенції та навички. • Навчання: ○ навчальна організація, ○ тренери, ○ навчальні матеріали та інструменти. Сертифікацію дедалі частіше застосовують також до ресурсів контенту з погляду якості контенту та сумісності. Це охоплює програмне забезпечення й інструменти для керування контентом, відповідні послуги та інші послуги, що повторно використовують ресурси контенту, організаційні вимоги до керування ресурсами контенту, а також вимоги до компетентностей і навичок людських ресурсів, залучених до керування ресурсами контенту. З огляду на те, що деякі з найважливіших і суспільно та політично чутливих наскрізних аспектів досі далекі від розв’язання, правове й технічне регулювання відіграватиме важливу роль у подальшому розвитку IoT. До цих аспектів належать, зокрема: безпека, конфіденційність, захищеність, цілісність, довіра, надійність, прозорість, анонімність, етика, а також у ширшій перспективі — сумісність, споживання енергії та кіберзлочинність. (Vermesan & Friess 2014: 31) Terminologija | 2017 | 24 27 4.3. Стандартизація та сумісність Наведене нижче твердження, що стосується об’єктів мікронавчання, а не «контенту» загалом, залишається актуальним: “Спостерігається поширення вебплатформ контенту, які пропонують користувачам один або кілька ресурсів, з одного боку, тоді як, з іншого боку, бракує теоретико-методологічного підґрунтя, а в найкращому разі — орієнтації на найкращі практики сумісності контенту. /Той факт, що дедалі більше ресурсів створюють і підтримують також за допомогою вебзасобів кооперативної / партисипативної та розподіленої роботи, які часто мають недоліки, ще більше посилить це поширення./ Отже, для забезпечення якості структурованого контенту — тобто насамперед його надійності — необхідне поєднання засобів, зокрема стандартів, відповідного програмного забезпечення /інформаційно-комунікаційних технологій/, схем сертифікації тощо.” (Galinski & Giraldo Perez: 2011) Вище вже пояснювалося, що «технічна сумісність» не обов’язково гарантує «сумісність контенту». У цитаті з порталу ETSI сумісність (IOp), очевидно, вжито у вузькому значенні «технічної сумісності». Однак дедалі більше визнається, що семантична IOp має більше вимірів, ніж очікувалося, а якість даних значною мірою залежить від сумісності контенту. Своєю чергою, якість даних значною мірою залежить від якості метаданих, а сумісність контенту значною мірою залежить від сумісності моделей даних та онтологій (наприклад, згідно з проєктом моніторингу якості даних відкритих даних ADEQUATe (2015)). Порівнюючи стандартизовані термінологічні статті про «сумісність», можна знайти таке визначення (технічної) сумісності в галузі ІКТ: “4.17 здатність до сумісності — здатність обмінюватися даними, виконувати програми або передавати дані між різними функціональними одиницями так, щоб користувачеві потрібно було мало знати або взагалі не потрібно було знати про унікальні характеристики цих одиниць” (ISO/TS 19101-2:2008, 4.17). Дедалі частіше це визначення визнають недостатнім з огляду на роль користувача, як показує таке визначення: “3.11 сумісність — ступінь або міра, якою різнорідні середовища (апаратне та програмне забезпечення) здатні обмінюватися інформацією без втрати контенту та прозоро для користувача” (ISO/TS 22224:2009, 3.11). Однак також було визнано, що технічна сумісність може не бути справді сумісною без «організаційної сумісності», а далі — «семантичної сумісності» (semIOp), яка визначається так: 28 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication «2.34 семантична інтероперабельність — здатність систем розуміти дані, якими вони обмінюються, на рівні повністю визначених предметних понять» (ISO 11354-2:2015, 2.34). У цьому зв’язку синтаксична інтероперабельність — що стосується способів пакування та передавання даних — вважається передумовою семантичної інтероперабельності. (Wikipedia – https://en.wikipedia.org/wiki/Semantic_interoperability) Проте на практиці програмування зазвичай розглядаються лише одномовні та одномодальні застосунки, чого, безперечно, недостатньо для врахування різних аспектів міжлюдської комунікації. Лінгвісти розрізняли б «семантичну інтероперабельність» — досі переважно на лексичному рівні або на рівні словника — на: лексичну інтероперабельність (що охоплює певний ступінь синтаксичної інтероперабельності в лінгвістичному сенсі), концептуальну інтероперабельність, прагматичну інтероперабельність. У всьому викладеному вище недостатньо враховано інтероперабельність елементів контенту/комунікації в різних модальностях між системами та застосунками. «Інтероперабельність контенту» йде далі за «семантичну інтероперабельність», охоплюючи (у значенні міжлюдської комунікації) лексичну, концептуальну та прагматичну інтероперабельність. ISO/TC 37 «Мова і термінологія» зосереджується на «структурованому контенті на рівні лексичної семантики», що охоплює термінології та інші мовні ресурси, а також нелінгвістичні/невербальні ресурси так званого «мікроконтенту». Комітет визнає нелінгвістичні/невербальні ресурси мікроконтенту важливими «іншими ресурсами контенту» (у значенні «інших видів комунікації» <на рівні лексичної семантики>). Тому він використовує термін «інтероперабельність контенту», що виходить за межі «інтероперабельності контенту» в розумінні світу EPUB (тобто однакове компонування, а також вигляд і відчуття контенту, що використовується на різних пристроях для читання, таких як електронні книги, рідери, iPad тощо). ISO/TC 37 усвідомлює, що, можливо, йому доведеться розпочати діяльність зі стандартизації питань, пов’язаних із цим ширшим поняттям інтероперабельності контенту. The EU project universAAL (2012: 16-17) refers to further facets of interoperability including: «Інтероперабельність протоколів: здатність передавати біти й байти мережею; Terminologija | 2017 | 24 29 Інтероперабельність сервісів: здатність обмінюватися повідомленнями у чітко визначеному форматі; Інтероперабельність застосунків: здатність однаково інтерпретувати обмінювані дані; Інтероперабельність з погляду користувача: здатність компонентів системи ефективно й точно взаємодіяти та надавати послуги, очікувані користувачем.” “Чотири різні класи ґрунтуються один на одному. Інтероперабельність з погляду користувача-людини можлива лише за умови інтероперабельності прикладних систем і застосунків, якими він користується. Це, своєю чергою, вимагає інтероперабельності мережевих сервісів, які ці застосунки використовують для обміну повідомленнями, командами, файлами, зображеннями та звуками. Крім того, це вимагає інтероперабельності безпосереднього обміну необробленими даними («бітами й байтами»), що можливо лише за умови інтероперабельності електричних та електронних компонентів (з’єднувачів і кабелів) або бездротових компонентів.” У контексті трьох форм взаємодії систем — сумісності, взаємодії на основі фактичних стандартів та інтероперабельності завдяки стандартам — universAAL (2012: 15) зазначила: “Для цього зазвичай необхідно дотримуватися спільних норм і стандартів”. Те саме стосується й інтероперабельності контенту, яка в термінологічному менеджменті потребує стандартів методології, пов’язаних із Категоріями даних (не зовсім тотожними метаданим), що використовуються під час концептуального проєктування записів структурованого контенту; Моделями даних та методами моделювання даних; Метамоделями, що забезпечують інтероперабельність конкуруючих моделей даних. Ці стандарти слід застосовувати послідовно й суворо, а це вимагає інтероперабельності методів, які вони визначають. Це можна назвати «інтероперабельністю методології» та навіть «інтероперабельністю стандартів». Лише тоді можна досягти інтероперабельності контенту, що також сприяє забезпеченню якості мікроконтенту. Це означає, що нам іще потрібні додаткові стандарти — і «кращі» з погляду інтероперабельності, яка є однією з передумов сталого розвитку в цій галузі. Викладене вище особливо стосується «контрольованої комунікації». Сучасні комп’ютери, якщо йдеться про повноцінну семантичну інтероперабельність, досі не можуть впоратися з усім спектром мовних варіацій (тобто прагматикою, зокрема «спонтанними варіаціями»), а тим більше, якщо інтероперабельність 30 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication необхідних для невербальної комунікації між людьми з інвалідністю та за їхньої участі. Тому необмежений потенціал варіацій, можливо, потрібно певним чином обмежити, застосовуючи той чи інший вид контрольованої комунікації — розширення загальновідомої «контрольованої мови» в усіх її різновидах. Контрольована комунікація також складається з мікроконтентних одиниць або містить їх. В електронних застосунках широко використовують стандартизовані або навіть гармонізовані коди (елементів контенту) — їх можна вважати особливим видом контрольованого словника. «Рекомендація щодо принципів розроблення програмного забезпечення та контенту 2010 року» (MoU/MG 2012) фактично спрямована на «інтероперабельність контенту» — зокрема, стосовно мікроконтенту. Крім того, схоже, що справжньої інтероперабельності контенту легше досягти для мікроконтенту, ніж для неструктурованого контенту, оскільки його метадані здебільшого стосуються «значення», а не лише «інформаційного об’єкта» контенту загалом. 5. ВНЕСОК ТЕРМІНОЗНАВСТВА ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАНЬ Christian Galinski & Blanca Stella Giraldo Perez (2012: 8) stated: «[...] можуть також існувати акустичні/чутні символи, гаптичні/тактильні символи та інші, які в термінологічному менеджменті можуть виступати як позначення або навіть як описи понять (наприклад, невербальні репрезентації [ISO 10241-1:2011]). Для систематичного підходу до управління структурованим контентом у широкому розумінні може знадобитися й додаткова інформація — та відповідні категорії даних». Було наведено численні приклади нелінгвістичних репрезентацій понять або змішаних лінгвістичних і нелінгвістичних репрезентацій, щоб довести, що поняття «мікроконтент» охоплює багато видів структурованого контенту на рівні лексичної семантики, які досі вважалися цілком відмінними типами даних, що потребують різних методологій, зокрема: • Лексикографічні дані, такі як: ○ лексичні одиниці (включно зі складними словами тощо), ○ морфеми (морфологія), ○ колокації, метафори та інші словосполучення; • Термінології та подібні види мовних ресурсів, а також інші ресурси контенту, такі як: ○ номенклатури, таксономії, типології, глосарії, словники тощо, ○ термінологічні морфеми (морфологія), ○ термінологічні фраземи (фразеологія), Terminologija | 2017 | 24 31 ○ власні назви всіх типів, наприклад, уживані як елементи в різних видах довідників, ○ графічні символи та інші невербальні позначення, ○ властивості (продукту), характеристики, атрибути тощо; • Тезауруси, класифікаційні схеми (див. також ISO/DIS 22274:2011), ключові слова та інші види документальних мов (або контрольованих словників); • Енциклопедичні (стислі) лексичні статті, наприклад у формі: ○ термінологічних статей, збагачених знаннями, ○ (пояснених) власних назв та інших видів даних, тісно пов’язаних із власними назвами, ○ номенклатур (якщо вони не охоплюються поняттям «термінологія»); • Онтології, тематичні карти та інші види систем структурування знань; • Метадані та категорії даних (які в інших застосунках називають основними даними або базовими компонентами). Серед наведених вище видів мікроконтенту лексикографічні дані, термінологічні дані, контрольовані словники, сутності онтологій і метадані, зокрема, мають кожен свої особливі ролі або функції, яких необхідно дотримуватися під час моделювання даних. Залежно від складності та обсягу тексту енциклопедичні (стислі) лексичні статті можуть бути неструктурованим вмістом, а не мікроконтентом. Як і в термінології, будь-який із перелічених вище видів мікроконтенту потребує позначального представлення для цілей комунікації, наприклад: • (одне або кілька) мовних представлень — усних, письмових або жестовою мовою, • (одне або кілька) графічних та інших невербальних позначальних представлень, як-от графічні символи всіх типів, акустичні символи або символи в інших модальностях. Найчастіше їм потрібні описові представлення (або принаймні певний «контекст»), як-от • (одне або кілька) вербальних описових представлень, наприклад визначення, опис, пояснення тощо (які також можуть передаватися усно або жестовою мовою), • (одне або кілька) невербальних описових представлень (деякі — на додаток до вербального представлення, інші створені як невербальні представлення незалежно від вербальних). 32 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication Невербальні види структурованого контенту мають особливе значення в таких застосунках, як електронне навчання, і є життєво важливими для комунікації H2H: з людьми з інвалідністю та між ними (безпосередньо або за підтримки пристроїв ІКТ, що функціонують як асистивні технології), між людьми з інвалідністю (та тими, хто за ними доглядає) і пристроями, якими вони користуються, та між цими пристроями. Оскільки термінологічний підхід від самого початку є «мовонезалежним» (тобто необмежено багатомовним) і «амодальним» (тобто, в принципі, придатним для охоплення будь-якої модальності), його можна застосовувати до будь-якого виду мікроконтенту, належно враховуючи різні ролі чи функції, які різні види мікроконтенту можуть мати в комунікації H2H. Як уже пояснювалося, це стосується також самих метаданих. 6. В И С Н О В К И За самою природою IoT люди є його частиною — як і їхня міжособистісна комунікація (H2H), у письмовій чи усній формі, будь-якою мовою або в інших комунікативних модальностях. Зрештою, будь-який «інформаційний об’єкт» серед величезного обсягу даних, що їх генерують «речі» в IoT, потребує або може потребувати інтерпретації, щоб стати інформацією та знанням. Інтерпретація неможлива без «значення», а в спеціалізованій інформації та комунікації найважливішими базовими складниками «значення» (тобто семантики) є поняття, представлені термінами або іншими видами репрезентації понять. У цьому зв’язку поняття «термінологія» в його загальноприйнятому серед фахівців із лінгвістичною освітою розумінні потребує розширення: у стандартах термінології, технічній документації (особливо якщо йдеться про нові медіа), електронних книгах тощо невербальні репрезентації понять є цілком звичним явищем. Для комунікації H2H, пов’язаної з електронним навчанням і людьми з інвалідністю, ці інші модальності незамінні. Потребує перегляду також аспект різних видів «термінологічних одиниць». В електронних застосунках є набагато більше видів термінологічних одиниць, ніж лише загальноприйняті терміни й абревіатури (а можливо, і символи, що мають зовні лінгвістичну форму). У будь-якому разі термінологічні одиниці мають надзвичайно важливе значення для спеціалізованої комунікації — у будь-якій модальності. Terminologija | 2017 | 24 3 3 Термінологічний підхід, що ґрунтується на поняттях, можна застосовувати до будь-якого типу мікроконтенту — особливо якщо потрібна (хай навіть лише потенційно) багатомовність і мультимодальність. Від самого початку він, у принципі, є незалежним від мови (а отже, багатомовним) і амодальним (а отже, мультимодальним). Цей факт досі недостатньо враховують у підручниках і стандартах, присвячених термінологічним принципам і методам. Щоб зафіксувати «значення» об’єктів мікроконтенту, необхідні метадані — і ще вужче застосування метаданих у формі базових метаданих, майстер-даних тощо. Особливо щодо метаданих і майстер-даних існує чимало стандартизованих підходів, зокрема в ISO та IEC. Це нагально потребує гармонізації. «Конкуруючі» стандарти дуже шкодять «інтероперабельності», порушуючи одну з головних цілей стандартизації. Щодо різних типів мікроконтенту найважливішою є гармонізація змісту відповідних методологічних стандартів. Це сприятливо позначилося б на розробленні всіх типів систем управління інформацією задля інтеграції контенту та його інтероперабельності. Одним зі способів поліпшити цю ситуацію, яка насправді призводить до дуже високих витрат в організаціях повсюди, можуть стати ініціативи з поліпшення координації між комітетами зі стандартизації, щоб забезпечити більшу узгодженість контенту між стандартами і навіть між різними сферами стандартизації, як-от ініціатива, започаткована «Рекомендацією 2016 року щодо стандартів електронної доступності та електронної інклюзії». (Див. ДОДАТОК) У цій статті зроблено спробу об’єднати низку на перший погляд не пов’язаних між собою аспектів, щоб привернути увагу до важливих питань, які слід розглянути, і таким чином прокласти шлях до вдосконалення розроблення систем, ефективнішої інтеграції контенту та його інтероперабельності. REFERENCES ADEQUate-Qualität von Datenportalen. Forschungdatenbank Fachhochschule Krems. 2015 (http://www.donau-uni.ac.at/opt/fdb/projects/view/4294968866). Boiko B. 2004: Defining Data, Information, and Content. – B. Boiko, Content Management Bible, 2nd Edition, Indianapolis: Wiley Publishing Company, 3-12. The Computer Language Company Inc. (1981-2017). – Computer Desktop Encyclopedia (http://www.computerlanguage.com/). Evans D. 2011: The Internet of Things. How the next evolution of the Internet is changing everything, IBSG White Paper (CISCO Internet Business Solution Group) (file:///C:/DATEN/daten/Infoterm%20Members/LA/COL%20Workshops/Medellin%202014&2016/CISCO-2011_IoT_IBSG_0411FINAL.pdf). Ericsson 2016: Ericsson Mobility Report. On the pulse of the networked society, Stockholm (https://www.ericsson.com/res/docs/2016/ericsson-mobility-report-2016.pdf). 34 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication ETSI Portal ETSI 2017-09-03. (http://www.etsi.org/standards/why-we-need-standards). Galinski Ch. and Giraldo Perez B. S. 2011: The work of today’s TC/37 in the light of ‘content interoperability’: Standardization as an issue of corpus planning taking eLearning as an example. – Proceedings of the IITF Colloquium on Language Policy and Language Planning, Perm, Russia, 22–23 August 2011. – Journal Terminology Science and Research (TSR), vol. 22, 5–19. ISSN 1017–382X (file:///C:/Users/chris/AppData/Local/Microsoft/Windows/INetCache/IE/X8YVWQ2G/Vol22.pdf). Galinski Ch. and Giraldo Perez B. S. 2012: Content Interoperability: Re-purposing structured content for eLearning seen under a standardization perspective’. International Conference on Terminology: State-of-the-art and the future of terminology methodology and application (TMA 2011), Vilnius, Lithuania, 12–13 October 2011. – Terminologija 19, 6–32. Galinski Ch. and Giraldo Perez B. S. 2014: Typology of structured content in eApplications. Under a content interoperability, quality and standardization perspective. – Budin G. and Lušicky V. (eds.), Languages for Special Purposes in a Multilingual, Transcultural World. Proceedings of the 19th European Symposium on Languages for Special Purposes, 8–10 July 2013, Vienna, 405–417. ISBN: 978–3–200–03674-1. (Available with Creative Commons Non-Commercial 4.0 International License at: https://lsp2013.univie.ac.at/proceedings). IERC – http://www.internet-of-things-research.eu/about_iot.htm (IoT European Research Cluster) IN LIFE. D9.8 – Dissemination & Standardization Plan. 2017 (EU Project: INdependent LIving support Functions for the Elderly). ISAAC – https://www.isaac-online.org/english/what-is-aac/what-is-communication/ (International Society for Augmentative and Alternative Communication). Merriam-Webster. – https://www.merriam-webster.com/dictionary/metadata. MoU/MG (Management Group of the ITU-ISO-IEC-UN/ECE Memorandum of Understanding concerning eBusiness standardization) 2012: Recommendation on software and content development principles 2010. (MoU/MG/12 N 476 Rev.1, 2012) Available at: http://isotc.iso.org/livelink/livelink/fetch/2000/2489/Itf_Home/MoU-MG/Moung500.html. OASIS (Advancing Open Standards for the Information Society) (s.a.). Retrieved 2013-07-01, from OASIS Unstructured Information Management Architecture (UIMA) TC: https://www.oasis-open.org/committees/uima/charter.php. Riley J. 2017: Understanding metadata. What is metadata and what is it good for? A Primer Publication of the National Information Standards Organization (NISO). Baltimore: NISO (http://www.niso.org/apps/group_public/download.php/17446/Understanding%20Metadata.pdf). Riley J. 2012: ICT: The difference between data and information. Study notes: https://www.tutor2u.net/business/reference/the-difference-between-data-and-information retrieved 2017-09-03. Rowley J. 2007: The wisdom hierarchy: representations of the DIKW hierarchy. – Journal of Information Science 33 (2), 163–180. Steichen B. and Wade V. 2010: Adaptive Retrieval and Composition of Socio-Semantic Content for Personalised Customer Care. – Federica Cena et al (eds.). Proceedings of the International Workshop on Adaptation in Social and Semantic Web (SASweb – 2010), Hawaii: EEUU, 1–12 (http://ceur-ws.org/Vol-590/). UNESCO 2017: Infoterm, ICANN. Glossary of the Internet governance terms (IGG), Paris: UNESCO (http://en.unesco.org/sites/default/files/igg2017_en.pdf). universAAL Consortium. D8.3 2012: Standardization usage plan and contributions. Vermesan O., Friess P., Guillemin P., Gusmeroli S. et al. (eds.) 2011: Internet of Things. Strategic Research Agenda. Chapter 2: Internet of Things Strategic Research Roadmap, Aalborg (DA): River Publishers. ISBN 978-87-92329-67-7 (http://www.internet-of-things-research.eu/pdf/IoT_Cluster_Strategic_Research_Agenda_2011.pdf). Vermesan O. and Friess P. 2014: Internet of Things. From research and innovation to market deployment. Aalborg (DA): River Publishers, ISBN 978-87-93102-94-1 / ISBN 978-87-93102-945-8. Webopedia – http://www.webopedia.com/. Wikipedia – https://en.wikipedia.org/ all quotations retrieved 2017-09-03. Zumpe S., Esswein W. 2002: Simplification of Knowledge Discovery using “Structure Classification”. – Gaul W., Ritter G. Classification, Automation, and New Media: Proceedings of the 24th Annual Conference of the Gesellschaft für Klassifikation e.V., University of Passau, March 15–17, 2000, Dresden, Germany: Springer: 245–252. Available from: http://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-642-55991-4_26. Terminologija | 2017 | 24 35 REFERENCED STANDARDS IEC 80000-14:2014 Telebiometrics related to physiology as a part of the ISO and IEC 80000 harmonized series. ISO/IEC 15938-5:2003 Information technology – Multimedia content description interface. – Part 5: Multimedia description schemes. ISO/IEC 12785-1:2009 Information technology – Learning, education, and training – Content packaging. – Part 1: Information model. ISO/IEC 24800-3:2010 Information technology – JPSearch. – Part 3: Query format. ISO 5492:2008 Sensory analysis – Vocabulary. ISO 9241-151:2008 Ergonomics of human-system interaction. – Part 151: Guidance on World Wide Web user interfaces. ISO 10241-1:2011 Terminological entries in standards. – Part 1: General requirements and examples of presentation. ISO 11354-2:2015 Advanced automation technologies and their applications – Requirements for establishing manufacturing enterprise process interoperability. – Part 2: Maturity model for assessing enterprise interoperability (https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:11354:-2:ed-1:v1:en). ISO 15836:2009 Information and documentation – The Dublin Core metadata element set. ISO 16642:2003 Computer applications in terminology – Terminological markup framework (TMF). ISO/TS 19101-2:2008 Geographic information – Reference model. – Part 2: Imagery (https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:ts:19101:-2:ed-1:v1:en). ISO 19115:2003 (series) Geographic information – Metadata. ISO 19115-1:2014 Geographic information – Metadata. – Part 1: Fundamentals. ISO 22274:2013 Systems to manage terminology, knowledge and content – Concept-related aspects for developing and internationalizing classification systems. ISO/TS 22224:2009 Health informatics – Electronic reporting of adverse drug reactions (https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:iso:ts:22224:ed-1:v1:en). ISO 24531:2013 (4.11) <XML> all data between the start tag and end tag of an element. ITU-T Y.2060:2012 Series Y: Global information infrastructure, Internet Protocol aspects and next-generation networks. Next Generation Networks – Frameworks and functional architecture models. ITU-T X.1081:2011 The telebiometric multimodal model – A framework for the specification of security and safety aspects of telebiometrics. ITU-T X.1082:2010 Telebiometrics related to human physiology. ANNEX Recommendation 2016 concerning standards on eAccessibility and eInclusion (drafted at the IN LIFE Workshop “Strategic Standardization Issues Concerning eAccessibility & eInclusion” at the 15th International Conference on Computers Helping People with Special Needs – ICCHP 2016, in Linz, Austria, in July 2016) Purpose: Increasingly R&D projects and the software industry – especially for mobile technologies – consider the “Recommendation on software and content development principles 2010” whereby 36 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication “decision makers in public as well as private frameworks, software developers, the content industry and developers of pertinent standards /should be/ aware that multilinguality, multimodality, eInclusion and eAccessibility need to be considered from the outset in software and content development. These considerations are required in order to avoid the need for additional or remedial engineering or redesign at the time of adaptation, which tend to be very costly and often prove to be impossible”. Since 2010, hundreds of standards about eAccessibility and eInclusion were developed or revised by technical committees in standards organisations at international, European, or national level – not to mention many industry standards developed by other standards developing organisations (SDO). In addition, there are possibly thousands of standards that have a bearing on persons with disabilities (PwD). In particular, ‘accessibility’ in a broad sense rarely occurs in the title or in the body of these standards. “Recommendation 2016” addresses critical issues identified in recent conferences, initiatives and projects dealing with eAccessibility and eInclusion and related topics concerning the difficulties faced by system developers, their customers, health care providers and end-users when trying to find and apply pertinent standards. The organizations endorsing Recommendation 2016 call upon stakeholders of eAccessibility and eInclusion, in particular standards developing organizations (SDOs) to: ➤ develop a more refined classification or keywording approach to identify content in standards with a bearing on eAccessibility and eInclusion ➤ register the potential relevance for eAccessibility & eInclusion of an emerging standard right from the beginning of a standardization activity ➤ cross-reference standards having a bearing on eAccessibility and eInclusion ➤ encourage the formulation and use of consistent vocabulary / terminology ➤ implement search functionalities that ease the use of standards ➤ facilitate the active involvement of PwD as end-users in standardizing activities among others by providing standards documents in an ‘accessible’ format Implementing the above measures would enhance interoperability of eAccessibility&eInclusion related products and services and thus benefit users of standards and standardization at large. Terminologija | 2017 | 24 37 Recommendation: Standards development processes and monitoring in conjunction with standards about eAccessibility and eInclusion and related aspects, should allow the coordination of standardizing activities across technical committees and SDOs, leading to content coherence among standards about similar themes. This would help industry and other organizations to comply with standards’ requirements referring to corporate social responsibility and risk management, as well as with the latest legal regulations on accessibility in eProcurement and public websites. Supportive measures may be worthwhile pursuing, to (a) promote certification schemes based on standards about eAccessibility and eInclusion, (b) encourage education and training activities regarding such standards, and (c) enhance the positive role that media (both institutional and social) and civil society can play here. Online endorsement: aaate-endorsed-the-recommendation-2016-concerning-standards-on-eaccessibility-and-einclusion/ DAIKTŲ INTERNETAS – LŪKESČIAI IR REALYBĖ: SVARBIAUSIOS DAIKTŲ INTERNETO TECHNOLOGIJŲ PROBLEMOS IR ŽMOGAUS BEI KOMPIUTERIO SĄVEIKOS TURINYS Daiktų internetui skirtų mokslinių tyrimų ir technologinės plėtros progresas labai spartus. Daiktų internetas gali technologiškai sujungti daugmaž visas elektroninių paslaugų teikimo sritis, įskaitant e. sveikatos, e. verslo ir prekybos, e. valdymo, net e. švietimo ir kitas paslaugas, o kur dar junginiais su žodžiu „išmanus“ ar „pažangus“ įvardijami projektai (tokie kaip išmanieji miestai, išmanusis transportas, išmaniosios ligoninės). Turint omenyje šiuos dalykus, vis labiau ryškėja žiūrėjimo į sąveikumą pirmiausia per technologijų prizmę (techninis sąveikumas), taip pat tam tikru mastu ir per semantikos prizmę (semantinis sąveikumas) trūkumai. Internetinių turinio platformų, vartotojams siūlančių vieną ar daugelį išteklių, gausa iš pirmo žvilgsnio atrodo pribloškianti. Atidžiau pažiūrėjus į šių išteklių turinio sąveikumą ir kokybę matyti, kad jiems dažnai trūksta teorinio-metodologinio pagrindo. Situacija tampa dar sudėtingesnė, kai turinys – ypač įvairių rūšių mikroturinys – yra kuriamas, prižiūrimas ir siejamas su kitu turiniu interneto naudojimu pagrįstais metodais. Kai daiktų interneto daiktų „sukurti“ duomenys turi būti interpretuojami, kad taptų informacija ir žiniomis, nebepakanka paprasto objektų (fizinio pasaulio objektų ar virtualių dalykų) identifikavimo ir žodinio ar nežodinio vardo priskyrimo, neatsižvelgiant į atitinkamas sąvokas. Kai daiktus turi atspindėti skirtingų kalbų žodžiai ar nežodiniai ženklai esant kitoms jutiminio suvokimo formoms, semantika turi remtis sąvokomis. Kaip viena pamatinė idėja ar sąvoka, pasiekiama per atskirą universalųjį adresą ar pastoviąją nuorodą, apibrėžtas mikroturinys apima daugelį įvairių turinio rūšių – galiausiai net joms apibūdinti naudojamus metaduomenis. Kyla klausimas, ar šios įvairios mikroturinio 38 Christian Galinski The Internet of Things – Hype and reality: Crucial issues about Internet of Things technology and ‘content’ of human-machine communication rūšys, įskaitant leksikografinius ir terminologinius duomenis (taip pat ir mokslines nomenklatūras), valdomuosius žodynus (tezaurus ir kitas žinių tvarkybos sistemas), žinių struktūrinimo sistemas (ontologijas, temų žemėlapius ir kt.) ir atitinkamus metaduomenis, gali būti plėtojamos ir valdomos, remiantis viena plačios aprėpties metodologija – terminologijos metodologija. Žinoma, reikia atsižvelgti į skirtingų mikroturinio rūšių skirtingus vaidmenis. Gauta 2017-09-07 Christian Galinski International Information Centre for Terminology (Infoterm) c/o CO-SPACE Gumpendorferstrasse 65/1, 1060 Vienna, Austria E-mail [email protected] Terminologija | 2017 | 24 39