Juozui Karaciejui sukako 60 metų

SAULIUS AMBRAZAS Інститут литовської мови ЮОЗАСУ КАРАЦЕЮСУ ВИПОВНИЛОСЯ 60 РОКІВ Доцент, доктор Юозас Карацеюс у 2008 році відзначив 60-річний ювілей. Він народився 12 січня 1948 року (за документами — 28 жовтня) у Циманюнасі, Лаздіяйському районі. З цієї нагоди, навіть ненадовго озирнувшись назад, у багатьох місцях побачимо глибоко врізані ним незгладимі знаки або пунктирні лінії, спрямовані в майбутнє. Особливе значення для історичного мовознавства має дисертація кандидата філологічних наук (нині — доктора), захищена 1987 року у Вільнюському університеті; остаточний варіант відповідно до вимог того часу написано російською мовою: История социальных терминов литовского языка (на материале письменных памятников XVI–XVIII вв.), науковий керівник — Алґірдас Сабаляускас. Це досить великий двочастинний твір (понад 200 сторінок машинопису). У ньому досліджено походження давніх соціальних термінів литовської мови, а найважливіше — зібрано з різних джерел відомості про їх уживання в давніх литовських писемних пам’ятках. Шкода, що ця в багатьох відношеннях дуже потрібна праця не опублікована окремою книжкою1. З’явилося лише кілька коротких статей на цю тему, розпорошених у різних виданнях і таких, що не замінюють повноти дисертації: про попередні пояснення походження термінів liaudis, šeima, tauta (Lietuvių kalbotyros klausimai 19, 1979, 125–130), про форму давнього, нині зниклого терміна rykūnia «старша управителька справ» (Lietuvių kalbotyros klausimai 22, 1983, 124–127), про історію слів draũgas, bičiulis (Mintis ir ženklas, 1983, 104–110), svẽčias / svetỹs, viešnia (Ženklas ir prasmė, 1986, 62–75), bėrnas, mergà (Žodžiai ir prasmės, 1991, 36–40), про вживання слів kiemas «село», kiemionis «селянин», kiemystė «сільська грубість» (Kalbos kultūra 33, 1977, 81–82), giminė, gentis, šeimyna, valdonas «підданий» (Lietuvių kalbotyros klausimai 20, 1980, 101–107) у творах Константинаса Ширвідаса. 1 Втішатися можна хіба тим, що така доля спіткала багато дисертацій, написаних у радянський час. Адже двері видавництв для праць такого типу ширше відчинилися лише кілька років тому, коли в Інституті литовської мови почали видавати книжкову серію Opera Linguistica Lithuanica. S. AMBRAZAS. Juozui Karaciejui sukako 60 metų 343 До них долучаються також статті про історію терміна спорідненості vėsti(s) «брати за дружину» (LTSR MA darbai 2(95), 1986, 113–117), про походження слова sėbras (Baltistica 29(2), 1995, 184–187), про проблеми укладання історичного й етимологічного словника (Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 1997, 209–214), про етимологічні примітки у праці Пранаса Скарджюса Lietuvių kalbos žodžių daryba (Lietuvių kalbotyros klausimai 38, 1997, 21–26), а також рецензії на книжку Алґірдаса Сабаляускаса Lietuvių kalbos leksika (Baltistica 27(2), 1994, 100–102), етимологічного словника латиської мови Константинаса Каруліса (Baltistica 29(2), 1994, 215–217), монографії Даніелюса Петі (Petit) Apophonie et catégories grammaticales dans les langues baltiques (Acta Linguistica Lithuanica 53, 2005, 111–116). Слід також наголосити, що у 1987–1996 роках Карацеюс разом з іншими укладав у Вільнюському університеті картотеку етимологічного словника литовської мови. Цією працею керував Вінцас Урбутіс. Так закладалися підвалини нового етимологічного словника. Крім того, Карацеюс кілька років (т. 1–8) збирав для бібліографії, що публікувалася у виданні Linguistica Baltica, відомості про праці з балтистики, видані в Литві. Інший важливий напрям праці мовознавця — дослідження й видання давніх писемних пам’яток. Він видав Wolfenbüttelio postilę2 (1995), Pamokslus3 Кипріяноса Лукаускаса (1996), Kalėdų giesmes Мартінаса Мажвідаса (1997). Незабаром має вийти наукове видання рукописної збірки проповідей початку XVIII століття Contiones Lituanicae, яка довго припадала пилом у видавництві. Готуються до друку й інші рукописні збірки проповідей (пор. Naujasis židinys 9, 1996). Карацеюс долучився й до підготовки антології литовських церковних гімнів XVI–XVIII століть Giesmės dangaus miestui (1998). Нині він допомагає Вінцентасу Дротвінасу готувати до друку словник Якуба Бродовського. Карацеюс ґрунтовними аналітичними рецензіями відгукнувся на підготовлені видання різних давніх текстів Йонаса Пальоніса (Baltistica 32(1), 1997, 131–132; Acta Linguistica Lithuanica 45, 2001, 187–201), Вінцентаса Дротвінаса (Archivum Lithuanicum 1, 1999, 171–178), Ґвідо Мікеліні (Baltistica 32(2), 1998, 307–309; 36(2), 2002, 320–324; Acta Linguistica Lithuanica 53, 2005, 116–125), Дайнораси Поціуте (Acta Linguistica Lithuanica 51, 2004, 115–121), опубліковані 2 Щоправда, тут використано фотокопію, а сам рукопис цієї унікальної пам’ятки литовської мови XVI століття, що зберігається у Вольфенбюттелі, у Бібліотеці герцога Августа (Herzog August Bibliothek Wolfenbüttel, сигнатура Cod. Guelf. 11. 2 Aug. 2⁰), на жаль, ще не був доступний Карацеюсу. Нині його ґрунтовно досліджує Йоланта Ґелумбецкайте; у 2007 році вона захистила габілітаційну дисертацію в Німеччині. 3 Разом із Вітаутасом Зінкявічюсом було укладено комп’ютерну конкорданцію словоформ цього рукопису. На її основі готується покажчик слів. 344 KALBOS KULTŪRA | 81 дозволи. Рецензував працю Йохена Д. Ранґе Bausteine zur Brete-Forschung (Linguistica Baltica 2, 1993, 251–252), книжку Йонаса Паліоніса Lietuvių rašomosios kalbos istorija (Darbai ir dienos 4(13), 1997, 223–225). На робочому столі Карацеюса лежить розпочата монографія про мову церковних текстів Великого князівства Литовського XVIII ст. На цю тему вже з’явилося кілька статей (Lietuvių kalbotyros klausimai 39, 1998, 134–139; Žmogus ir žodis 2, 2000, 24–26; Acta Baltico-Slavica 30, 2006, 173–179). З них поступово стає зрозуміло, що в XVIII ст. у Великому князівстві Литовському не було такого значного занепаду литовської писемності4, яким його часто зображають; що в той час продовжувалися традиції писемної мови, заснованої на середньому інтердіалекті (лише з дедалі помітнішим жемайтським шаром), що виникла за часів Миколая Даукши; і що більшість слов’янізмів, уживаних у досліджуваний період, по суті, ті самі, що й у текстах XVI–XVII ст., а їхню більшу частотність зумовила характерна для доби бароко «макаронічна» мова. Варто згадати статті про Katekizmą Мартінаса Мажвідаса (Darbai ir dienos 4(13), 1997, 93–98; англійський переклад надруковано у виданні Martynas Mažvydas and Old Lithuania, 1998, 159–172); про принципи укладання Senųjų lietuvių kalbos skaitymų Юргіса Геруліса та їхнє значення для литуаністики (Lietuvių kalbotyros klausimai 36, 1996, 25–29). Діалектологи мають бути вдячні Карацеюсу за перекладену ним литовською мовою монографію Робера Готьйо (Gotio) (1876–1916) Buvydžių šnekta (1990). Крім того, в окремій статті він розглянув маловідомий звіт про подорож до Литви 1900 року (Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 1, 2005, 224–240). Готуються до видання й інші важливі для литуаністики праці цього французького вченого з трагічною долею. Карацеюс цікавився й спробами швейцарського мовознавця Адольфа Пікте (Piktė) етимологізувати литовські слова (Kalbos kultūra 39, 1980, 95–97), переклав литовською мовою рецензію Антуана Мейє (Antuano Mejė) на Aistiškus studijus Казимираса Буги (Lietuvių kalbotyros klausimai 20, 1980, 50–52), самостійно (там само, 86–96) та разом з Алґірдасом Сабаляускасом (там само, 54–86) опублікував добірку листів Буги. Писав про значення праць Буги для правопису літературної мови (Kalbos kultūra 28, 1975, 42–48), а також на актуальні для сучасної мовної культури теми (Kalbos kultūra 26, 1974, 38–39; 27, 1974, 53–55). 4 На це ще в похмурі радянські часи (у внутрішній рецензії 1981 року на підручник Йонаса Кабелки Baltų filologijos įvadas) звернув увагу Александрас Ґірденіс (Kalbotyros darbai 2, 2000, 393). А останнім часом загалом більшає науковців, які тверезіше оцінюють писемність того періоду (пор. Archivum Lithuanicum 5, 2003, 378, літературу, наведену у прим. 3). Однак досі бракує ґрунтовних, всеохопних досліджень. S. AMBRAZAS. Juozui Karaciejui sukako 60 metų 345 Карацеюс долучився також до виховання нового покоління литуаністів у Вільнюському університеті та Університеті Вітовта Великого. Однак своїм корінням він найбільше зрісся з відділом історії мови та діалектології Інституту литовської мови. Тут він сформувався як науковець і тут успішно працює й нині. На завершення хотів би побажати дорогому колезі, щоб, попри всі бурі й негоди, у саду його душі ще довго-довго достигали нові, ніколи не зіпсовані плоди науки. 346 KALBOS KULTŪRA | 81