Dėl „sekančio“ klausimo

Д И С К У С І Ї DAINIUS RAZAUSKAS Інститут литовської літератури та фольклору ЩОДО НАСТУПНОГО ПИТАННЯ синові Дауґілу, який спонукав мене докладніше розібратися з цим питанням Цей нарис з’явився в спробі зорієнтуватися серед рекомендованих і нерекомендованих значень дієприкметника sekantis, допустимого й недопустимого вживання. Хоч я й не професійний мовознавець, вважаю, що маю певне право на це — на спробу зрозуміти явища своєї рідної мови. Тим паче що спершу я намагався розібратися, звертаючись саме до мовознавців, і лише потім, можливо, трохи з відчаю, наважився поміркувати сам. Нехай ці мої спроби якнайсуворіше судять ті, хто набагато краще знається на цьому питанні, але з якихось незрозумілих мені причин не зволив його пояснити. Чи не першим послідовно виправляв уживання дієприкметника sekantis патріарх нашої літературної мови Йонас Яблонскіс1. Наприклад: Виставу перенесено на н а с т у п н у (= і н ш у) суботу; Н а с т у п н и й з’їзд призначено через два роки в Москві, виправляється на: І н ш и й з’їзд відбудеться за два роки в Москві; Можу порадити господареві лікувати хворих свиней н а с т у п н и м способом, виправляється на: Лікуйте свиней ц и м способом…; (Треба) витерти всю свиню н а с т у п н о ю сумішшю, виправляється на: Свину треба витерти ц і є ю сумішшю… (Jablonskis 1935: 107, 179; 1936: 159, 161; 1959: 108, 184, 448, 450). І як узагальнення: «Sekamas, sekantis = 1) інший, 2) цей, оцей. Напр.: 1) інше засідання (не: наступне засідання) буде в середу; цих людей (не: наступних людей) було вбито.» 1 За пораду звернутися до довоєнних праць Й. Яблонскіса, настанову скористатися покажчиками Культури мови, за згадану нижче статтю Мантаса Адоменаса, деякі цінні фахові зауваги й просто доброзичливість хочу подякувати д-ру Пранасу Кнюкшті. 224 KALBOS KULTŪRA | 81 «Для цієї своєї потреби я схильний звичайно вживати такі слова нашої мови: 1) наступне тепер поспіль (скор., наступне) засідання відбудеться цієї середи; 2) убити (застрелити, умертвити, розстріляти...) — це були ці люди з Бурбулів: Антанас, Йонас і Пятрас. Що слова слідуваний, наступний не можна вживати в мові, що обидва вони завжди підлягають виправленню, я аж ніяк не хотів би сказати цими своїми словами: ці два слова нашої мови не годиться вживати лише без потреби...; вони (слідуваний, наступний) підлягають виправленню тільки там, де автор ужив їх неприродно» (Jablonskis 1936: 202). За Йонасом Яблонскісом ішов інший видатний нормалізатор і пурист литовської мови — Юозас Балчіконіс. Насамперед варто згадати його виправлення: У н а с т у п н о м у (= іншому...) тижні події значно вщухли. Своє виправлення він пояснює так: «Е. Вісканта хоче залишити без виправлення “наступного дня, наступного тижня, наступного уроку”, бо цього нібито вимагає “точність мови”. Яка ж тут може бути точність, якщо ми надаватимемо словам нашої мови значення, якого вони не мають! Чи ж ми кажемо: “Який день іде завтра?” “Який місяць іде потім?” “Який урок іде тепер?” Якщо ми так не вживаємо, то не можемо вживати й “наступного дня”, “наступного місяця”, “наступного уроку”. Для цього ми маємо: “іншого дня”, “іншого місяця”, “іншого уроку”, “наступного тижня”, “наступного місяця” (пор. “Як називається той місяць, який настає?”), “наступного року”. Якщо я скажу “наступного тижня їду в село”, “наступного року житиму в місті”, хіба комусь іще може бути незрозуміло, що я кажу?». Ось іще кілька його виправлень: домовлялися, де й коли зустрітися наступного (= іншого) разу; (бджола) спустилася вниз до наступної (= іншої) квітки; уже наступного (= іншого) дня двадцять чоловіків... мають вступити до маєтку; навесні наступного (= іншого) року буркун удобрили (Balčikonis 1978: 145, 155–156, 225, 288, 292, 307). За мовними велетами йдуть також працівники пізніших часів, але не всі. Коротко розглянемо найважливіші висловлені думки. Нійоле Сліжене пише: «Коли просять запропонувати когось до почесної президії, іноді чуємо такі вислови: до почесної президії пропонуємо такий склад або наступного складу і навіть почесну президію пропонуємо так. Такі вислови теж є дослівними кальками. Особливо негоже тут дієприкметник наступного, ужитий замість займенників цього, такого, того, а прислівник так у цих випадках цілком недоречний. Слід було б сказати: до почесної президії пропонуємо... (або до почесної президії пропонуємо цих товаришів...)» (Sližienė 1969: 18). Казіс Улвідас стверджує: «Треба сказати, що дуже часто, особливо в розмовній мові інтелігенції, невдало вживають дієслово слідувати та похідні від нього. Ось кілька конкретних помилок у вживанні цього дієслова та його похідних: D. RAZAUSKAS. Dėl sekančio klausimo 225 З цього випливає, що вони не прийдуть на толоку; З огляду на викладений раніше матеріал, випливає …; Це свідчить про наступне; Комісія констатує (зазначає) наступне; Нижче (далі) йдуть підписи; Це бачимо з наступної таблиці; Роботи розподілені наступним чином. Таке вживання дієслова слідувати та його похідних є не властивим литовській мові. Це ніщо інше, як поганий переклад німецького дієслова folgen та його похідних або російського следовать та його похідних. Литовською можна сказати лише так: Що з цього випливає? З цього випливає, що вони не прийдуть на толоку; Викладений раніше матеріал ось що показує; Ось що це показує; Комісія констатує (зазначає) ось що; Нижче (далі) йдуть підписи; Це бачимо з цієї таблиці; Роботи розподілено ось так» (Ulvydas 1972: 25–26). Варто відзначити статтю Клементіни Восилітє «Значення дієслова слідувати». Наголосивши, що дієслово слідувати багатозначне, і перелічивши його значення, мовознавиця додає: «Крім зазначених значень, дієслово слідувати (слідую, слідував) у текстах уживається ще в таких значеннях: 1) „іти, бути, відбуватися відразу після чогось“, наприклад: після поліклініки йшли (=бували, починалися) домашні візити до хворих; 2) „випливати, з’ясовуватися, бути видно“, наприклад: З цього виплив= висновок, що селянин ніколи не перейметься правильним поглядом на природу. У цих значеннях дієслово слідувати вживати не слід, бо це чужі значення. Про неприйнятність цих значень уже йшлося в попередніх випусках „Культури мови“. Не слід також уживати дієприкметник слідувальний, -а у значенні „цей, такий“, наприклад: Коло поставлених запитань є =таким; Порядок робіт =такий. Однак дієприкметник sėkantis, -i у значенні “який іде після чогось, наступний” є вживаним у литовській мові. Це узаконює і «Словник сучасної литовської мови» (обидва видання), наприклад: Наступний номер газети; Вийдемо на наступній зупинці». Далі наведено три приклади з LKŽ, один із них — Донелайтіса: Тож кожному належить... так подбати, щоб кожного дня, завершивши свою справу, не забував ще й наступного діла. І пояснено: «Запропоновані для цього слова інший, наступний, подальший можуть викликати плутанину або робити думку неясною. Однак у тих випадках, коли слова інший, наступний, подальший чудово передають те саме, що й наступний, слід уживати саме їх. Скажімо, цілком зрозуміле й ясне речення Наступного літа я відпочиватиму на узбережжі, тому немає потреби казати У наступне літо я відпочиватиму на узбережжі» (Vosyl ytė 1978: 50; приклади див. LKŽ XII 318). Знову К. Улвідас, але вже точніше й ясніше: «Так само не слід виправляти слово наступний, уживане у значенні “який іде після чогось”. «Словник сучасної литовської 226 KALBOS KULTŪRA | 81 У «Словнику литовської мови» підтверджено як нормативне таке значення слова sekantis і наведено приклади: Sekantis laikraščio numeris; Išlipsim sekančioje stotelėje. Немає підстав не визнавати цього значення. Однак в інших випадках слово sekantis просто неприпустиме. Наприклад, вислови Tai rodo sekanti lentelė; Komisijos sudėtis sekanti слід виправити так: Tai rodo ši lentelė; Komisijos sudėtis tokia» (Ulvydas 1986: 6). Звісно, тут не можна не згадати укладені Альдонасом Пупкісом поради з мовної практики (далі — KPP), де також стверджується, що дієслово слідувати «не слід уживати у значенні „бути, іти відразу після чогось“: Що =іде, є відразу після зими? Нижче =ідуть, є підписи. =Було два точні удари (Потім, далі — два точні удари). Далі іде (Далі йде, є; Далі —) інформація про передовиків Вільнюського заводу бурових установок». Про дієприкметник «слідувальний» сказано, що його не слід уживати в таких значеннях: 1. цей, такий (перед переліком): У Вільнюсі тепер діють =ці виставки. Колектив прийняв =такі зобов’язання. Нам потрібні =такі фахівці. Створено комісію =такого складу. Отримуємо =такі рівняння. Дітям рекомендують =таку тривалість сну (краще: Дітям рекомендують спати стільки). Лікувати можна таким способом; 2. ось що, ось чому (перед поясненням): Відповідаючи на ваш лист, повідомляю =таке; повідомляю). Це показує =ось що. Рішення залишено чинним =з таких причин, мотивів; ось чому; тому, що... А вживати його слід ось як: Мисливець, ідучи слідами вовка, озирнувся. Люди, які йшли за ним, зупинилися» (KPP 256–257). Зрештою, постановою Комісії литовської мови встановлено, що слово sekantis,-i не вживається у значеннях: 1. «цей, така, такий» (перед переліком): Vilniuje šiuo metu veikia s e k a n č i o s (= šios, tokios) parodos: [...]; 2. «ось що; ось чому» (перед поясненням): Atsakydamas į jūsų raštą pranešu s e k a n t į (= štai ką):... (LKKN 145). Не стверджую, що навів усі думки мовознавців із цього питання; можливо, щось і випустив з уваги, але й із сказаного зрозуміло — можливо, є певна суперечність, розбіжність, однак насправді це брак послідовності й точності або навіть (напів)свідоме замовчування. Цього разу обмежмося єдиним питанням: чи є прийнятним значення дієслова sekti «іти після (чогось)» і, отже, значення дієприкметника sekantis — «той, що йде після» або «той, хто йде після»? D. RAZAUSKAS. Dėl sekančio klausimo 227 Й. Яблонскіс наголошує, що слово sekantis загалом не є ненормативним — воно ненормативне лише «без жодної потреби», «не по-людськи», однак із деяких виправлених ним прикладів (Vaidinimas atidėtas s e k a n č i a m (= kitam) šeštadieniui; kitas posėdis (ne: sekantis posėdis) bus trečiadienį) видно, що до того, що здавалося йому «не по-людськи», належало й значення «той, що йде після». Про значення самого дієслова sekti «іти після» Й. Яблонскіс нічого не говорить (Jablonskis 1935: 107; 1936: 202). Й. Балчиконіс заперечує таке значення дієслова й на цій підставі відкидає відповідне значення дієприкметника («Хіба ми кажемо: „Який день іде seka завтра?“... Якщо ми цього не вживаємо, то не можемо вживати й „наступного дня“...», див. с. 225), а натомість, зокрема, пропонує дієслово ateiti та дієприкметник ateinantis (Balčikonis 1978: 155–156). На думку К. Восиліте, дієслово sekti у значенні «іти, бути, відбуватися одразу після чогось» не вживається, «однак дієприкметник sekantis, -i „який іде після чогось, наступний“ у литовській мові вживаний»; це підтверджують і обидва видання Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Крім того, вона наводить приклади з нашої класики, підтверджуючи, що традиція вживати слово sekantis у такому значенні є досить давньою. Справді, «запропоновані для цього слова kitas, ateinantis, tolesnis можуть спричинити плутанину або зробити думку незрозумілою», адже kitas — поняття набагато ширше, ніж просто «наступний, той, що йде безпосередньо після». І все ж чомусь «немає потреби казати S e k a n č i ą v a s a r ą atostogausiu pajūryje» (Vosyl y tė 1978: 50) — це данина авторитетам? За словами К. Улвідаса, так само «не слід виправляти слово sekantis, ужите у значенні „той, що йде після чогось“, оскільки „немає підстав не визнавати цього значення“» (Ulvydas 1986: 6). І в порадах KPP дієслово sekti не вживається у значенні «бути, іти одразу після чогось» (KPP 257), але тут обійшли питання вживання дієприкметника sekantis у відповідному значенні — про нього просто промовчали, не згадавши ні прямо, ні в жодному прикладі. На жаль, Комісія литовської мови вчинила так само. Можливо, сподівалися, що ніхто не помітить? Можна додати, що й у великому Lietuvių kalbos žodyne (LKŽ XII 338–339) перше значення дієслова sekti визначено як «іти, прямувати слідом, навздогін», а друге — «бути, відбуватися одразу після чогось» — позначено як слов'янізм, а отже, як ненормативне. Своєю чергою, у Dabartinės lietuvių kalbos žodyne (DLKŽ) для дієслова sekti наведено лише значення «іти, прямувати слідом». Дієприкметник sekantis від третього 228 KALBOS KULTŪRA | 81 leidimo (1993) apibūdintas kaip nevartotinas reikšmėmis „kitas 3“ („ateinantis, tolesnis“) ir „šis 1“ („tas, šitas (rodant laiko ar erdvės atžvilgiu artimą asmenį ar daiktą)“, bet nieko nepasakyta apie reikšmę „kitas 4“ („einantis po šito“), pvz.: Ar lipsite kitoje stotelėje? Vadinasi, pastarąja reikšme dalyvis sekantis nėra nevartotinas, vengtinas? Ir paklausti Ar lipsite s e k a n č i o j e stotelėje? nėra jokia kalbos klaida? O jei taip, tai kodėl jis šia reikšme iš visur – ir pirmiausia iš visuomeninio transporto pranešimų – guite išguitas? Оскільки мовознавці, як бачимо, не допомагають розібратися в цьому питанні, спробую сам поміркувати над ним, власною головою. Спробую зробити це в кілька кроків: п е р ш и й — порівняти значення двох згаданих вище — нормативного й ненормативного — дієслова sekti; д р у г и й — поглянути на значення дієслова sekti опосередковано, крізь деякі його похідні — звичні й безсумнівно нормативні споріднені слова; т р е т і й — розглянути саму дію sekimo, тобто руху слідом, з погляду логіки; ч е т в е р т и й — подивитися, як поводяться з відповідними словами в інших мовах. Тому свої міркування, хай і умовно, назву семантичним, лексичним, логічним і типологічним аргументами. 1) С Е М А Н Т И Ч Н И Й А Р Г У М Е Н Т Основне значення дієслова sekti визначається як «іти, рухатися слідом» (DLKŽ), «іти, рухатися позаду, назирці» (LKŽ XII 338); друге, ненормативне, — як «бути, відбуватися відразу після чогось» (LKŽ XII 339), «бути, іти відразу після чогось» (KPP 257), «іти, бути, відбуватися відразу після чогось» (Vosilytė 1978: 50). Впадає в око, що визначення по суті не відрізняються. Щоправда, у визначенні першого значення жодного разу не вжито «бути», натомість насамперед сказано «іти»; але у визначенні другого сказано й «іти» (одного разу навіть на першому місці). Та чи відрізняється «бути відразу після чогось» від «іти відразу після чогось»? Найвиразніша видима відмінність полягає в тому, що дія першого значення відбувається «позаду, слідом», а другого — «відразу після». На жаль, ця відмінність лише видима, бо прийменник po тут позначає, за визначенням DLKŽ, «п о с л і д о в н і с т ь місця або часу», а nuoseklus, за визначенням LKŽ, — це «т о й, щ о й д е, в і д б у в а є т ь с я о д и н п і с л я о д н о г о», тобто «той, що йде після»; але ж (від nuo)seklus — це саме те, що seka (про співвідношення самих слів див. далі лексичний аргумент). Отже, «іти після» = «sekti» = «іти слідом, позаду». Можна було б сподіватися, що ці два значення лише невдало визначено, а загалом вони чітко розрізняються за наведеними правильними й неправильними прикладами. Однак серед D. RAZAUSKAS. Dėl sekančio klausimo 229 серед наведених у LKŽ правильних, бездоганних прикладів першого значення дієслова sekti (щоправда, переносного) є й такі: Старовинні слова йшли слідом (пояснення: успадковувалися, передавалися з уст в уста) і дійшли до наших часів (Анташава̀, Купішкіський р-н). Біда за бідою йде (письмові джерела); ...апостолам сповіщає про біди, які йтимуть за ними (пояснення: яких вони зазнають) у Постилі Ю. Бреткуна (чи не те саме було б сказати «які будуть після цього»); Нещастя іноді приходять зовсім несподівано й зазвичай ідуть одне за одним (А. Єонуоліс). Прикладів другого, ненормативного значення в LKŽ мало, і вони невиразні, тож на їх підставі нічого не можна вирішити: Після поліклініки йшли візити до хворих додому; За цим іде кінець укладання (LKŽ XII 338–339). Але якщо біда може йти за бідою, а нещастя — за нещастям, то чому радість не може йти за радістю, щастя — за щастям, а будь-яка (нейтральна) подія — за іншою такою самою подією, або просто раз за разом sekti? Отже, і з’їзд — за з’їздом, засідання — за засіданням, (щойно виданий) номер газети — за попереднім номером газети тощо sekti? На якій підставі одні приклади відрізняють від аналогічних інших і вважають ненормативними? На якій усе-таки підставі розрізняють перше, основне (лише переносне), і друге, ненормативне, значення дієслова sekti? На жаль, жодної справжньої підстави виявити не вдалося. 2) ЛЕКСИЧНИЙ АРГУМЕНТ Погляньмо, про що опосередковано свідчать деякі інші безсумнівно нормативні слова литовської мови — похідні від дієслова sekti. Одне з них уже згадувалося — це прикметник від кореня дієслова sekti nuoseklūs «той, що відбувається, робиться по черзі, один за одним», а також «той, хто впорядковано, послідовно щось робить»; сюди ж належить прислівник nuosekliai, наприклад: Jis gerai išmoksta pamokas, bet nemoka savo mintis nuosekliai išdėstyti kitiems (LKŽ VIII 953). Якщо думки можна викласти nuosekliai, то, отже, вони утворюють seką, іншими словами, seka одна одну. Будь-які речі, які тільки й можуть бути nuoseklūs, можуть бути такими лише тому, що seka одна одну. Оскільки прикметник є похідним від дієслова, а не навпаки, то nuoseklus має таке значення лише тому, що відповідне значення — «іти, відбуватися, робитися по черзі, один за одним» — має або принаймні мало й цілком закономірно може мати і дієслово sekti. Інакше, як влучно писав Мантас Адоменас, «будучи послідовними, ми, мабуть, мали б відмовитися і від послідовності» (Adomėnas 1995: 4). 230 KALBOS KULTŪRA | 81 Ще один щойно згаданий похідний від дієслова sekti іменник — sekà — означає «рух подій, явищ або предметів один за одним» (LKŽ XII 318), тобто знову-таки «рух слідом». Нехай це новотвір, якому сто чи трохи більше років, але й він свідчить, що дієслово sekti, від якого його утворено, мало значення «події, явища або предмети йдуть один за одним». Якщо може бути послідовність думок, слів, речень, абзаців, сторінок, а також стовпів, зупинок тощо, зрештою цілком абстрактних чисел, то, отже, вони seka одна одну (так само їхній eilė може існувати лише тому, що вони = один за одним eina). До слів того самого кореня, що й дієслово sekti, належать також прийменник paskui «слідом, услід», прислівник pãskui «слідом» (пор. також його форми pasekomìs, pãseku тощо) та прислівники paskuĩ, paskiaũ «тоді, коли попередню дію виконано (про дії, що відбуваються послідовно, одна за одною)» або «через деякий час, пізніше» (LKŽ IX 462, 463, 481, 490–491). Останній явно передає «рух услід» уже не в просторі, а в часі й визначає одну дію щодо попередньої як таку, що «відбувається після», по суті, «йде після». Оскільки цей прислівник є похідним від дієслова, а не навпаки, його значення ґрунтується на відповідному значенні дієслова; отже, дієсловом sekti можна описати не лише «рух услід» у просторі, а й «рух після» в часі (про останнє див. аргумент 3). Від прислівника, своєю чергою, утворено прикметник paskutinis (а також pãskutinis). Його основне значення — «після якого більше немає таких самих предметів чи явищ; той, що йде наприкінці ряду предметів або явищ, крайній, кінцевий» (LKŽ IX 498). Немає потреби наводити приклади вживання: кожен знає, що може бути і paskutinė valanda, і paskutinė diena, і paskutinė vakarienė, paskutinis šokis, paskutinis žodis, і все, що завгодно. Це та річ, яка seka (слідом за) усіма іншими, що йшли перед нею. (До речі, росіяни мають прикметник послед-ний «останній», утворений цілком так само від дієслова следовать «слідувати»; та хіба це стало приводом звузити вживання литовського слова paskutinis!) Нарешті, синонімом sekančio того самого кореня є paskesnis — «той, що йде потім, пізніший»; ніхто не заперечує і його другого значення — «той, що перебуває або йде після чогось (у ряду)» (LKŽ IX 481). Це означає, що й дієслово sekti, від якого утворено цей прикметник, мало й може мати відповідне значення «бути або йти після чогось» (саме те, яке йому заперечують!), а дієприкметник sekantis може вживатися у значенні «той, що перебуває або йде після чогось». (До речі, чому мовознавці не пропонували замінювати sekančio словом paskesnis?) D. RAZAUSKAS. Dėl sekančio klausimo 231 З огляду на розглянуті слова виходить, що думка, слово, речення, абзац, сторінка, а також година, день, місяць, вечеря, танець, стовп, зупинка тощо цілком нормативно можуть бути sekantis, -i. 3) ЛОГІЧНИЙ АРГУМЕНТ Основне значення дієслова sekti — «йти слідом, услід». Однак eiti можна не лише в просторі, а й у часі; про це свідчать такі литовські слова, як at-eitis і pra-eitis, а також підтверджує пропозиція мовознавців (хай і необґрунтована) замінити sekančią dieną саме на ateinančia diena. А оскільки у часовому значенні можна eiti, то можна й sekti; це очевидно засвідчують згадані прислівники, похідні від дієслова: paskui, paskiau. Й. Балчиконіс, залучивши для критики приклад «Kuris p a s k u i mėnuo seka?», у цьому сенсі був непослідовним. Загалом рух ми сприймаємо двояко: як власний рух (спостерігача) щодо нерухомих предметів довкілля або як рух предметів довкілля щодо нас (спостерігача) — і тоді, коли спостерігач стоїть на землі, а хтось проходить повз, і тоді, коли спостерігач стоїть, наприклад, в автобусі, а за вікном повз пролітають придорожні стовпи. Те саме можна сказати і про рух у часовому сенсі, або про сам плин часу. У випадку, коли спостерігач рухається щодо часу, praeitis — це те, що він уже praeita, а ateitis — те, куди він ateis (просторові метафори в розмові про час не лише властиві мові, а й узагалі неминучі). З іншого боку, коли час проходить повз нерухомого спостерігача, praeitis — це те, що вже praėjo, а ateitis — те, що ateina. У мові ця відмінність чудово виражається, наприклад, так: p r a e i t a diena, p r a e i t i metai ir p r a e j u s i diena, p r a e j ę metai. Таким чином, основне значення дієслова sekti — «йти слідом» у просторі — легко можна перенести на час. У першому випадку я seku те, що eina переді мною, інакше кажучи, те, що першим перетинає переді мною мить теперішнього, а оскільки я як спостерігач завжди перебуваю в теперішньому, то завжди seku того, хто щойно praėjo. Саме такий погляд на час лежить в основі поняття sekėjo: хоча послідовник і не слідує за кожним (або, у цьому сенсі, не за кожним), але все ж обов’язково за тим (тим), хто йшов першим і вже минув. У другому випадку, який цього разу для нас актуальніший, майбутнє seka минуле. Іншими словами, будь-яка майбутня подія, що йде за іншою, seka її, тобто «йде слідом», або «йде після». Буває, до речі, що подія приходить одночасно і в часі, і в просторі — наприклад, хмара, що насувається, і дощ із неї; якщо за нею йде ще одна, то остання справді seka першу в буквальному значенні цього дієслова (тому хмара, що насувається слідом, а разом із нею й дощ, є саме sekantis). Власне кажучи, 232 KALBOS KULTŪRA | 81 лише подіями у просторі, інакше ні, вимірюється також час. А якщо так, то можна сказати й абстрактно: якщо подія A відбувається раніше за подію B, то остання відбувається потім, отже іде після події A (тобто за нею), і тому подія B слідує за подією A. Припустімо, подія A — це один день, а подія B — наступний день, що настає одразу після нього; тоді день B є наступним щодо дня A, а якщо день A — сьогодні, то день завтра — просто наступний. Те саме, зрозуміло, стосується тижня, місяця, року. Або, скажімо, якщо подія A — це зупинка тролейбуса на зупинці Сапієгос, яким спостерігач їде вулицею Антакальніо в напрямку міста, а подія B — наступна зупинка того самого тролейбуса на зупинці «Гімназія мистецтв», то зупинка «Гімназія мистецтв» настає після зупинки Сапієгос і тому є наступною2. Так само, якщо подія A — це одна сторінка книжки, яку читає читач, а подія B — інша сторінка, яку читач читає одразу після неї, то остання сторінка — у часовому сенсі! — справді йде після першої, а тому є наступною за нею, або просто наступною сторінкою. Те саме, зрозуміло, стосується й абзацу, рядка та слова. Логіка хіба що вимагала б виправити вислів наступний після (чого), запропонувавши натомість наступний (за чим). Скажімо, наступне слово, звісно, є першим після вимовленого, проте воно наступне за ним, а не таке, що йде після нього. Однак ані інше, ані прийдешнє слово «наступний» логічно аж ніяк не замінюють, і коли інколи слухачеві «зрозуміло, про що йдеться», як сподівався Й. Балчіконіс, то це радше заслуга слухача — його змушують «зрозуміти, про що йдеться». У будь-якому разі інше — це будь-що «не це», і якщо серед усього іншого воно й «наступне», то лише випадково й не обов’язково, тільки з огляду на контекст; прийдешнє — це будь-що з того, що наближається (наприклад, один із прийдешніх днів — післязавтра), хоча в окремому випадку воно, звісно, може бути й наступним (завтра), але знов-таки не обов’язково, а радше залежно від контексту (так само й подальше). Ну, можна сказати, що мова не обов’язково має підкорятися логіці або що мова має «власну логіку». Проте мова й логіка нероздільні, і тим паче немає потреби протиставляти їх, коли сама мова цього й не вимагає. 2Підбадьорює (але водночас і розчаровує — невже як горохом об стіну?), що вже понад десять років тому приблизно так само міркував Мантас Адоменас; його слова я прочитав, коли мій нарис був фактично вже завершений: «Тепер слово „наступний“ дозволено вживати лише тоді, коли щось іде за чимось. Але саме так усе й виглядає, коли їдеш тролейбусом: одна зупинка йде за іншою, мова ідеально відображає досвід того, хто ї д е. Справді, як зауважив Драздаускас, практика мовознавців ґрунтується на одному нерефлексованому позитивістському припущенні: існує „об’єктивна“ дійсність, у якій зупинки „стоять“ на місці, а спостерігач рухається від однієї до іншої. Можливо, невдовзі не можна буде казати навіть „сонце сходить“ і „сонце заходить“? Адже в „об’єктивній дійсності“ не сонце „сходить“ і „заходить», а ми обертаємося навколо нього й навколо земної осі! Чи ж не є всяке мовлення передусім метафорою [...]?» (Adomėnas 1995: 3) D. RAZAUSKAS. Dėl sekančio klausimo 233 4) ТИПОЛОГІЧНИЙ АРГУМЕНТ Й. Балчіконіс наголошував: «Те, що мають інші мови, ми можемо й не мати, і навпаки — того, що маємо ми, інші мови можуть не мати. [...] Ми можемо вживати лише те, що дозволяє наша мова, а не брати для власного вжитку приклад з інших мов» (Balčikonis 1978: 155). Але те, що наша мова дозволяє і могла б мати, не заперечують і відповідні приклади з інших мов. А всі найважливіші європейські мови вживають відповідники слова наступний також у значенні «той, що йде після». Крім згаданих російського следующий і німецького folgend, пор. також англійське following, французьке suivant, нарешті латинське secundus — «той, що йде слідом», а звідси й «другий» (як у сполученні «наступний за першим»). Ось і латишам ніщо не заважає вживати sekojošs, sekojošais у розмовному значенні «наступний». Щоправда, польське następny утворене від stąpać, давніше stępáć — «ступати, крокувати, чимчикувати», і відповідає російському наступающий — «той, хто ступає попереду» (чи навіть «наступає на п’яти»), проте саме як таке воно означає «той, хто йде слідом», тобто «наступний»: Звісно, останній аргумент не вирішальний, він лише додатковий, але й без нього, як видно, немає жодних перешкод для вживання слова наступний у значенні «той, що йде далі» в найрізноманітніших контекстах. Останнє можливе заперечення — нібито в литовській мові немає традиції такого вживання цього слова. Аж ніяк: хіба сама боротьба мовознавців проти такого його вживання не свідчить про традицію, що налічує ціле століття?! (Згадаймо також приклади з нашої класичної літератури, наведені К. Восилайте!) Слово наступний у литовській мові має (інакше проти нього не боролися б) і цілком обґрунтовано має значення «той, що йде далі, наступний після», тож, цілком погоджуючись із К. Улвидасом, «немає підстав не визнавати цього значення». Жодних підстав. Його неправильне вживання в інших випадках — зовсім інше питання, тож ці різні випадки вживання необхідно якомога суворіше розмежовувати. Комісія з питань державної мови має чітко сформулювати свою позицію з цього питання. LITERATŪRA Adomėnas M. 1995: Prieš kalbininkus (Laiškas redaktoriui). – Naujasis židinys – Aidai 1. Balčikonis J. 1978: Rinktiniai raštai 1, Vilnius. Jablonskis J. 1935: Jablonskio raštai 4, Kaunas. Jablonskis J. 1936: Jablonskio raštai 5, Kaunas. Jablonskis J. 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius. KPP: Kalbos praktikos patarimai. Sudarė Aldonas Pupkis. II pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius, 1985. 234 KALBOS KULTŪRA | 81 LKKN: Lietuvių kalbos komisijos nutarimai 1977–1998. Trečiasis pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius, 1998. Sližienė N. 1969: Pastabos apie susirinkimų kalbą. – Kalbos kultūra 17, 17–20. Ul vydas K. 1972: Netaisyklinga gerų žodžių vartosena. – Kalbos kultūra 23, 12–30. Ul vydas K. 1986: Penkiasdešimt „Kalbos kultūros“ sąsiuvinių. – Kalbos kultūra 51, 3–6. Vosylytė K. 1978: Veiksmažodžio sekti reikšmės. – Kalbos kultūra 35, 48–50. Gauta 2008 06 09 ON THE USE OF SEKANTIS Summary The paper gives an overview of the main claims of linguists on the abuse of the word sekantis. The author focuses on a single case of such use: the verb sekti in the meaning ‘to go after’ and the participle sekantis in the meaning of ‘going after’. More attention is given to different approaches of linguists to the use of the above words in such meanings. An attempt is made to provide arguments for their well-formedness in the following four ways: 1) by demonstrating that the distinction between the verb sekti in its main meaning of ‘to follow sb or sth’ and the meaning under discussion ‘to go after’ is arbitrary; 2) by focusing on the respective meanings of the derivatives of the word sekti: nuoseklùs, sekà (pãskui, paskuĩ, paskutìnis); 3) by investigating the action of “following” in logical terms; 4) by referring to the ordinary, typical use of equivalent words in other languages. The paper concludes that the word sekantis in the meaning of ‘going after’ should be accepted for use; it should also be noted that the collocation sekantis ką (Eng. ‘following what’) should be preferred over sekantis po ko (Eng. ‘following after sb/sth’), e. g. trečias puslapis yra sekantis antrąjį (Eng. page three follows page two) and therefore page three is the following in respect to page two. DAINIUS RAZAUSKAS Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas Antakalnio g. 6, LT-10308 Vilnius [email protected] D. RAZAUSKAS. Dėl sekančio klausimo 235