Dėl kai kurių vietovardžių tikslintinų lyčių

МАРІЯ РАЗМУКАЙТЕ Інститут литовської мови ЩОДО УТОЧНЕННЯ ФОРМ ДЕЯКИХ ТОПОНІМІВ Вважається, що топоніми, які функціонують в офіційному вжитку1, є відносно добре стандартизованими й унормованими. Однак під час дослідження первинних ойконімів, твірною основою яких є гідроніми, виявляються також не цілком уніфіковані форми. Найчастіше трапляються випадки, коли форми ойконіма й гідроніма відрізняються наголосом, місцем наголосу, рідше — якістю голосних кореня або граматичною формою. Іноді такі розбіжності між формами обох топонімів можуть навіть викликати сумнів, чи обидва топоніми — ойконім і гідронім — не сформувалися самостійно, а не є пов’язаними назвами. Лише дані локалізації підтверджують зв’язок твірної основи з похідною назвою. То що це за розбіжності й чому вони виникли? Можливо, це просто помилки чи інші неузгодженості, що з’явилися під час укладання довідників і списків топонімів? Звісно, це може бути пов’язано й не з мовними причинами. Мета статті — обговорити такі словотвірно пов’язані топоніми, форми яких нормативні джерела подають по-різному. Розглядаються ойконіми з Довідника адміністративно-територіального поділу Литовської РСР (ATSŽ) і гідроніми з Реєстру річок і озер Литовської РСР (LUEV). Слід нагадати, що дані для списків назв населених пунктів у ATSŽ здебільшого брали не з картотеки топонімів, записаних із живого мовлення, що зберігається у відділі ономастики Інституту литовської мови (VK), а з уже підготовлених, опрацьованих мовознавцями й унормованих джерел назв населених пунктів — зі справ топонімів (VB), укладених у міжвоєнний період (приблизно 1935–1940 рр.) за повітами й волостями. У цих справах (яких було укладено сім) фіксувалися назви сіл, церковних сіл, хуторів, маєтків і фільварків. Справи, мабуть, 1 Тут маються на увазі офіційні нормативні джерела: Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР, ч. 2, 1976 (далі — ATSŽ); Реєстр річок і озер Литовської РСР, 1963 (далі — LUEV); A. Vanagas. Етимологічний словник литовських гідронімів, 1981 (далі — LHEŽ) і Словник топонімів, 2002 (далі — VŽ). 218 KALBOS KULTŪRA | 81 готувалися поспіхом, багато чого не встигли повторно перевірити на місцях. Тож ATSŽ багато чого автоматично запозичив із VB. LUEV укладали пізніше, коли вже існувала VK, до того ж поспіху не було. Можливо, тому вміщено небагато неправильних форм гідронімів; частину з них уже виправлено в Етимологічному словнику литовських гідронімів Александра Ванагаса. Оскільки випадків, коли форми твірного топоніма й похідної назви формально не збігаються, є кілька десятків, а самі розбіжності можуть бути різними, такі пари топонімів можна поділити на кілька груп за характером відмінностей. 1. У ойконіма, похідного від гідроніма, і твірного гідроніма відрізняються наголос, місце наголосу, парадигма: Beržė (2) проти Rd: Beržė (4) р. Rd. Наголосова парадигма 2 назви хутора свідчить, що форма Beržė не є друкарською помилкою. Можна було б припустити, що обидва топоніми сформувалися незалежно від литовського béržas. Однак локальна належність обох назв — ойконіма й гідроніма — дає підстави вважати, що назва хутора походить від назви річки, яку в ATSŽ залишено з характерним для діалекту відтяжним наголосом Beržė. Форму ойконіма слід виправити на Beržė. Čisavà (4) с. Ss, Guob: Čisavà (3b) р. Ss. Даних, що засвідчували б інші відмінкові форми, крім родового (Čisavõs), у VK не зафіксовано, тож залишається визнати правильним наголосову парадигму 4 ойконіма, спираючись на аналогію: у цьому регіоні Литви топоніми із суфіксом -ava зазвичай наголошують за 4-ю парадигмою. Gùžupis (1) с. Pšš: Gùžupỹs (3b)2 р. Pšš. VK фіксує дві паралельні форми цієї назви річки — Gùžupis (1) і Gùžupỹs (3b). Обидві форми правильні, проте офіційні джерела гідронімів — LUEV і LHEŽ — узаконили лише форму Gùžupỹs. Імовірно, форму ойконіма також слід змінити на Gùžupỹs. Juõdlė (1) с. Šauk: Juõdlė (2) оз. Šauk. Наголос назви озера вказано правильно, оскільки гідронім, найімовірніше, походить від литовського juodlỹs (4) «такий водяний жук»3 або від литовського júodas, -à із метатонією голосних кореня. Слід було б виправити форму й парадигму ойконіма на Juõdlė с. 2 Це один із тих випадків, коли на місце наголосу вплинула також довгота голосного закінчення. 3 Щодо деяких загальних слів литовської мови та їхнього тлумачення див. Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1956–2002. M. RAZMUKAITĖ. Dėl kai kurių vietovardžių tikslintinų lyčių 219 Kalináuka (1) Mgč: Kalìnauka оз. Smal. За даними VK, назва озера має складений варіант Kalìnaukos ežeras, перший компонент якого походить від назви села, тож нормативна форма ойконіма має наголошуватися як Kalìnauka. Kalnyčià (4) с. Krž: Kalnyčià (2) р. Krž. Пор. топоніми Kalnyčiõs pélkė і Kalnyčios pélkė у Кельмеському р-ні (VK), які походять від гідронімів Kalnyčià (4) і Kalnyčià (2). Крім того, слід зазначити, що гідроніми жемайтського ареалу із суфіксом -yčia належать до 4-го типу наголошування (наприклад: Voryčià (4) Шлу, Skaryčià (4) Варн, Skirvyčià (4) Рсн, Virvyčià (4) Трш). Імовірно, ойконім утворено від гідроніма Kalnyčià у варіанті 4-го типу наголошування. Mõrkiškė (1) с. Pkrž: Mõrkiškė (1) р. Krž. Можна припустити, що ці назви етимологічно не пов’язані, а виникли незалежно: назва села походить від особового імені Mõrkus4 (пор. також інші зафіксовані в ATSŽ назви сіл — Mõrkiškiai Nv; Mõrkiškis Žmt), а назва річки — від особового імені Mõrkus. Однак це викликає сумніви, оскільки, найімовірніше, топоніми лише по-різному унормовано. Puròniškis (1) с. Sv: Puròniškis (1) р. Šmn. Назву річки можна пов’язати з лит. purõnas «болотна калюжниця» або з особовим ім’ям Purõnas, тож форму ойконіма слід виправити на Puròniškis. Riñgė (2) с. Tj: Riñgė (1) р. Tj. Апелятиви, з якими пов’язують ці топоніми, у литовській мові мають три варіанти наголошування — riñgė, riñgė, ringė. У верхньолитовських говорах поширена форма riñgė, від якої й виводять назву річки. Форма назви села має збігатися з формою гідроніма, тому її слід виправити на Riñgė. Ropienà (3) с. Plk: Ropienà (4) р. Kr. Назву річки LHEŽ виводить від назви луки й поля Ropienà, яку у VK наголошують за 3-м типом наголошування: Ropiéną, Ropienojè, і яка має варіант наголосу Ropiéną (1) (пор. Praviena р. Rmš). Імовірно, назва річки також належить до 3-го типу наголошування: Ropienà, Ropienõs, а не Ropiéną, Ropiéną, Ropienojè. Saltragỹs (3ᵃ) с. Ilgž: Saltragỹs (3ᵇ) р. Krk. Дані VK — Sált(ragi, Saltragyjè — вказують на 3ᵇ тип наголошування; крім того, наведено ще й паралельну форму гідроніма Saltragis. Іншого варіанта наголошування не зафіксовано, тож, найімовірніше, наголос в ойконімі біля Ілгжяй не є автентичним. Santakà (4) с. Igl: Santakà (3ᵇ) р. Ss. Тут очевидна коректурна помилка у вказанні типу наголошування гідроніма. Топоніми пов’язані з лит. santakà (3ᵃ), давнішим варіантом наголошування, наведеним у LKŽ, тому їх слід наголошувати за типом 3ᵃ. Šakarvà (3ᵇ) с. Lkm: Šakarvà (3) р. Lkm. Місцеві жителі наголошують ці топоніми двома способами — за 3-м і 3ᵇ типами наголошування, тому можна стверджувати, що обидва топоніми — ойконім і гідронім — наголошені правильно. Можна- 4 Щодо особових імен див. Lietuvių pavardžių žodynas 1–2, 1985, 1989. 220 KALBOS KULTŪRA | 81 можна лише припустити, що топоніми 3-ї акцентної парадигми можуть належати до давнішої парадигми, а форма 3b виникла за аналогією; пор. наголошування назви розташованого там само озера Šakarvai (3b). Týklė (1) с. Užv: Týklė (2), оф. Týklis (2) оз. Užv. Назва села, безперечно, походить від неофіційної форми назви озера Týklė (2). У VK також є записи цього ойконіма з циркумфлексним наголосом; з огляду на це форму ойконіма слід виправити — Týklė (2). Visinčia (2) с. Pab: Visinčia (4) р. Ščn. Дані VK засвідчують лише назви села й річки з 4-ю акцентною парадигмою: Visinčia, Visinčios, Visinčią, отже наголошування назви села слід виправити. У цій частині південної Литви назви з закінченням на a зазвичай відмінюють із наголосом за 4-ю акцентною парадигмою (пор. Gaują, Šalčią). Valčiuva (1) с. Ss: Valčiuvà (3b) р. Ss. Усі давніші записи VK свідчать про 3b акцентну парадигму назви річки: Valčiuvà, Valčiuvõs, Valčiuvą. У VK зафіксовано лише родову форму ойконіма Valčiuvõs, тоді як у VB наведено форму Valčiuva. Отже, можна припустити, що форму, перенесену з VB до офіційних списків, наголошено неправильно, можливо, навіть випадково. Тож і назву села слід наголошувати за 3b акцентною парадигмою. Žãmbas (4) с. Krs: Žãmbas (2) р. Krs. Лише за формою називного відмінка множини назви місцевості в околицях Карсакішкіса, зафіксованою у VK, Žambai можна стверджувати, що гідронім також має належати до 4-ї акцентної парадигми. 2. Якість голосного кореня в ойконімі та гідронімі різниться: Bìtvanas (1) пор. Vnd: Bý vanas (1) р. Vnd. Довгий голосний у корені топоніма викликає сумніви в LHEŽ; його намагаються пов’язати з лит. bitė. Хоча етимологія залишається неясною, можна припустити, що наголошений кореневий голосний у формі назви річки Býtvanas у діалекті подовжився під наголосом, а форма гідроніма Bìtvanas є автентичною. Drùlupis (1) с. Rm: Drūlupis р. Rm. У LHEŽ назву річки пов’язано з особовим ім’ям Drùlià, Drulià. У LPŽ також зафіксовано прізвища Drulỹs, Drùlius. Отже, назву річки пов’язують з особовим ім’ям Drùlià, а назву села, очевидно, під час унормування, на підставі припущення, що наголошений u в діалекті подовжується, залишили з коротким u. Можливо, у східноавкштайтському діалекті u подовжується в наголошеній позиції, адже прізвище Drùlià із довгим голосним зафіксоване лише в південній частині Литви. Тому нормативною формою назви річки також має бути Drūlupis. Duburáitis (1) с. Antz: Dūburáitis (1) оз. Antz. У LHEŽ назву озера пов’язано з лит. duburỹs «западина». Форму ойконіма наведено у зв’язку зі спільними- M. RAZMUKAITĖ. Dėl kai kurių vietovardžių tikslintinų lyčių 221 … мовним словом duburỹs. Цікаво, чи форма з ū є автентичною (пор. зафіксовані Казимієром Бугою в околицях Антаза́ве форми Duburaitis, Duburỹs)5, оскільки слово dūburỹs у LKŽ зафіксоване лише в південно-західній Литві. Dùkinė (1) с. Upt: Dūkinė р. Krkn. Назву річки LHEŽ виводить від лит. dūkas «деркач». Ойконім слід вважати не самостійно утвореним від антропоніма Dùkas, а похідним від назви річки Dūkinė, тож і його форма має бути з довгим ū: Dūkinė. Ненормована форма ойконіма — Adincavà (2) с. Auk: Adinčiavà (2) р. Btr. Ці топоніми походять від прізвища Adinčius, тож форма ойконіма не повинна залишатися діалектною, а має бути нормативною, як і в гідроніма, — Adinčiavà. У статті розглянуто, як і чому частина ойконімів, які слід вважати первинними утвореннями від гідронімів, у офіційних джерелах формально відрізняються від основних слів — назв водних об’єктів. Форми деяких із них у майбутньому, під час укладання списків чи зведень, можна було б уточнити або виправити. СКОРОЧЕННЯ ПОСИЛАНЬ НА ЛОКАЛІЗАЦІЮ Ab – Abarauskaĩ (Лаздійський р-н) Rd – Radviliškis Akm – Akmẽnė Rm – Ramýgala (Паневезький р-н) Antz – Antãzavė (Зарасайський р-н) Rsn – Rùsnė (Шилутський р-н) Auk – Aukštãdvaris (Тракайський р-н) Sld – Saldùtiškis (Утенський р-н) Btr – Butrimónys (Алітуський р-н) Smal – Smálvos (Зарасайський р-н) Guob – Guobaĩ (Маріямпольський р-н) Ss – Sasnavà (Маріямпольський р-н) Igl – Igliáuka (Маріямпольський р-н) Sv – Svėdasaĩ (Анікщяйський р-н) Ilgž – Ilgižiaĩ (Расейняйський р-н) Šauk – Šáukenai (Кельмеський р-н) Kr – Kriūkai (Шакяйський р-н) Šlčn – Šálčininkai Krk – Krãkės (Кедайняйський р-н) Šmn – Šimónys (Купішкіський р-н) Krkn – Krekenavà (Паневезький р-н) Tj – Taujė́nai (Укмергський р-н) Krs – Kārsakiškis (Паневезький р-н) Trš – Trýškiai (Тельшяйський р-н) Krž – Krãžiai (Кельмеський р-н) Upt – Upýtė (Паневезький р-н) Lkm – Liñkmenys (Ігналінський р-н) Varn – Vārniai (Тельшяйський р-н) Mgč – Magùčiai (Зарасайський р-н) Vg – Váiguva (Кельмеський р-н) Mlt – Molétai Vs – Veisiejai (Лаздійський р-н) Nr – Nevarė́nai (Тельшяйський р-н) Zbš – Žūbiškės (Кайшядорський р-н) Pab – Pabarė (Шальчинінкський р-н) Žsl – Žasliai (Кайшядорський р-н) Plk – Plókščiai (Шакяйський р-н) Žmt – Žemaitkiemis (Укмергський р-н) Pšš – Pašùšvys (Радвілішкіський р-н) 5 Див. Būga K. Rinktiniai raštai 3, 1961, 956. 222 KALBOS KULTŪRA | 81 ŠALTINIAI ATSŽ – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2, Vilnius: Mintis, 1976. LHEŽ – A. Vanagas. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas, 1981. LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, Vilnius, 1956–2002. LPŽ – Lietuvių pavardžių žodynas 1: A–K, Vilnius: Mokslas, 1985; 2: L–Ž, Vilnius: Mokslas, 1989. LUEV – Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1963. VB – Vietovardžių bylos, saugomos LKI Vardyno skyriaus fonduose (mašinraš čiai sudaryti 1935–1940 m.). VK – LKI Vardyno skyriaus vietovardžių kartoteka iš gyvosios kalbos. VŽ – Vietovardžių žodynas. Vyr. red. A. Pupkis. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2002. Gauta 2008 03 26 ON TOPONYMS: SOME FORMS SHOULD BE AMENDED S u m m a r y The paper discusses tens of primary oiconyms originating from hydronyms and differing from them in paradigm, the quality of the root vowel etc. On the basis of the data stored in the card index of the Department of Onomastics of the Institute of the Lithuanian Language and word etymologies, an attempt is made to identify the authentic forms of the base and the derived toponym. To be able to compare them with the present-day forms, the data have been collected from the sources of standard language approved for official use: A Manual of Administrative-Territorial Division of the Lithuanian SSR (Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas, volume 2, 1976), A Manual of River and Lake Names of the Lithuanian SSR (Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, 1963) and A. Vanagas’ Etymological Dictionary of Lithuanian Hydronyms (Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, 1981). MARIJA RAZMUKAITĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius M. RAZMUKAITĖ. Dėl kai kurių vietovardžių tikslintinų lyčių 223