Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas

ҐЕДРЮС ТАМАШЕВІЧЮС Інститут литовської мови СОЦІОЛІНГВІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКИ, ХАРАКТЕРНОЇ ДЛЯ РОЗМОВНОГО МОВЛЕННЯ ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Дослідження розмовного мовлення, а особливо характерної для нього лексики, досі є новою справою в Литві. Дослідники англійської, німецької, російської, скандинавських та інших мов цікавляться цією сферою вже не одне десятиліття. Мабуть, тому в литовському мовознавстві досі немає чіткішої домовленості щодо того, що слід вважати розмовним мовленням, сленгом і жаргоном (пор. Miliūnaitė 2005: 47). Лексику литовської мови Евалда Якайтене в Лексикології литовської мови поділяє на лексику літературної мови та розмовного мовлення. Останню становлять діалектна лексика, жаргонна лексика та сленг. Сленг, що перебуває поза межами літературної мови, разом з основним словниковим фондом утворює загальнонаціональну лексику (Jakaitienė 1980: 67)1. Ґінтаутас Акелайтіс уточнює такий поділ, стверджуючи, що розмовне мовлення в широкому розумінні охоплює все усне мовлення. Воно може бути: 1) публічним, підпорядкованим вимогам літературної мови, 2) приватним (діалектним або напівдіалектним), 3) жаргоном (Akelaitis 2002: 55). У цій статті представлено дослідження, у якому, спираючись на класифікацію Ґ. Акелайтіса, до лексики розмовного мовлення зараховано слова літературної мови зі стилістичним відтінком розмовного мовлення (внесені до Словника сучасної литовської мови – далі DLKŽ), слова діалектного походження, відомі більшості мовної спільноти й широко вживані, а також жаргонну лексику. 1 Щодо визначення жаргонної лексики погоджується більшість авторів: «це слова або словосполучення, які вживаються в розмовному мовленні окремих соціальних чи професійних груп» (пор. Jakaitienė 1980: 76). Важко провести чітку межу між жаргоном і сленгом — обидва терміни нерідко вживаються як синоніми (Orlova 2004), однак, мабуть, найвиразніша відмінність полягає в тому, що слова сленгу відомі більшості мовної спільноти й широко вживаються, а слова жаргону — ні, хіба що вони потрапили до сленгової лексики (пор. Jakaitienė 1980: 66; Orlova 2004). 206 KALBOS KULTŪRA | 81 ХАРАКТЕР ДОСЛІДЖЕННЯ У литовському мовознавстві проведено небагато досліджень розмовного мовлення. Про соціолінгвістичний аспект дослідження розмовного мовлення під час вивчення діалектів та їхньої взаємодії писала Laima Grumadienė (1996: 190–198). Досліджувалися вживання слів-паразитів (Akelaitis 2002), відмінків (Savickienė 2000), демінутивів у розмовному мовленні (Savickienė 2006), особливості дитячого мовлення (Kamandulytė 2006). Про опис розмовного мовлення та емоційно-експресивної лексики в DLKŽ писала Violeta Černė (Černiutė 2000: 160–179). Хоча потребу досліджувати лексику розмовного мовлення порушували ще понад десять років тому (Vaicekauskienė 2002), ґрунтовніших досліджень у цій галузі досі бракує. Серед уже виконаних праць можна згадати дослідження сленгу каунаських підлітків, проведене 1999 року (Lėgaudaitė 2003). Поштовхом до різноманітних досліджень розмовного мовлення часто стає поява нових передових технологій і створення корпусів розмовного мовлення (пор. Savickienė 2000). Брак даних про розмовне мовлення сьогодні називають значною проблемою як для перекладачів (Kohrs 2007: 148), так і для укладачів двомовних словників, у яких литовська мова є основною, а також для тих, хто вивчає литовську як іноземну (Melnikienė 2006: 112–113). Розбіжність між словниками та тенденціями реального вживання часто впадає в око й у публічному писемному мовленні, коли слова літературної мови починають уживати в нових значеннях, характерних для розмовного мовлення, але не зафіксованих у DLKŽ. Такі випадки нерідко трапляються в пресі (наприклад, «Реформатори починають грибувати». Заголовок статті Algimantas Šindeikis. Veidas, 2008 11 17), у субтитрах до перекладених фільмів, що показують по телебаченню (наприклад, «Отже, ви її „підвісили“ у Ватикані?» З фільму «Сексуальна комедія в літню ніч», показаного на литовському телебаченні 2008 10 01). Модні вульгаризми й жаргонізми нерідко трапляються навіть у публічних виступах політиків (наприклад, «Тож знайте: ваші партнери вас „ви-дурять“. Цитата з промови депутата Сейму J. Veselka на засіданні Сейму. Kauno diena, 2008 11 18) (пор. Miliūnaitė 2005: 47–48). Це, очевидно, свідчить про невипадкове проникнення жаргонної лексики до літературної мови. Мета дослідження — з’ясувати, які слова, характерні для розмовного мовлення, нині схильні вживати частіше, та встановити, чи справді до публічного вжитку проникає нелітературна лексика. Результати дослідження можна було б використати, вирішуючи питання відбору даних розмовного мовлення для словників, що укладаються. Для цього дослідження обрано метод анкетного опитування. В анкеті просили відповісти на одне запитання: Чи вживаєте ви наведені слова у вказаних значеннях? G. TAMAŠEVIČIUS. Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas 207 Запропоновано чотири варіанти відповіді: 1. Так, вживаю його в цьому значенні, але лише у приватному спілкуванні. 2. Так, вживаю його в цьому значенні і публічно, і приватно. 3. Ні, але чув(-ла), як його вживають у цьому значенні. 4. Ні, не чув(-ла), щоб його вживали в такому значенні. Запитуючи про публічне й приватне вживання (пор. Pupkis 2005: 18), прагнули з’ясувати, які слова респонденти схильні вживати у публічному спілкуванні, а які — ні. Окрім основного запитання про вживання лексики розмовного мовлення, прагнули також дізнатися про вплив двох соціальних змінних — віку та статі — на відповіді. До анкети включено 22 приклади лексики, характерної для розмовного мовлення (також у другому рядку як цілісний текст із відступом — належно, без смислових змін). До анкети включено 22 приклади лексики, характерної для розмовного мовлення (да- Однак, на відміну від слів іншої групи цього дослідження, не включених до DLKŽ, вони протягом тривалого часу були загальнопоширеними. Інша група слів з анкети не входить до DLKŽ. Частина з них має термінологічне походження:жахливо «дуже, особливо, вкрай», вітри «нісенітниці», змагатися «змагатися, соромитися», втямити «зрозуміти, збагнути, вникнути», ненормальний «дурний; дурень», зарозумілий «пихатий», залишитися ні з чим «залишитися ні з чим, бути покинутим». Їх можна вважати прикладами діалектної розмовної лексики, оскільки майже всі вони з такими або близькими значеннями увійшли до LKŽ (лише ідіома сидіти на льоду «нічого не мати» включена до Фразеологічного словника), а приклади їх уживання взято з діалектів. Ще одну частину становить жаргонна лексика. До третьої групи належать слова, які почали вживатися в жаргонному значенні (нові семеми). У таких значеннях ці слова не потрапили ані до DLKŽ, ані до LKŽ: обмерти «надзвичайно здивуватися», відрубатися «заснути», байдужий «той, кому ні до чого немає діла», підчепити «познайомитися, заприятелювати», дістати «набриднути, роздратувати», молоти дурниці «не розуміти суті, не орієнтуватися, говорити нісенітниці», невлучний «неточний». Невід’ємною частиною такої лексики є кальки з інших мов. Вони становлять четверту групу досліджуваних слів: обдурити «ошукати» (пор. рос. жарг. проколоться «помилитися, дати себе ошукати»; Gračev 2006: 487), вписатися «пристосуватися; уміститися» (пор. рос. розм. вписаться «влучити, уміститися»; Kurilova 2007: 72). Також включено запозичене з розмовної англійської значення слова нереальний «чудовий, дуже хороший» (пор. англ. розм. unreal «неймовірний, чудовий»; Oxford Dictionary of English 2006: 1932)3. Під час дослідження було опитано 251 мешканця Вільнюса (159 жінок, 92 чоловіки). Вік респондентів — від 17 до 80 років (див. рис. 1). Під час дослідження прагнули опитати людей із якомога різноманітніших соціальних верств і професій. Хоча запитання про зайнятість не ставили, відомо, що серед респондентів були школярі, студенти, робітники, службовці, спортсмени, митці, архітектори, медики, священнослужителі, менеджери та ін. 3Не лише слова цієї групи, а й усі слова, відібрані для дослідницької анкети (за винятком невлучний — «неточний»), можна знайти в книжці Еґідіюса Зайкаускаса Межі й окраїни мови: словничок литовського жаргону. Укладач словничка дещо невмотивовано розширив поняття жаргону: тут до жаргонної зараховано майже всю лексику, характерну для розмовної мови — від експресивних слів, близьких до літературної мови, до вульгарної лексики та жаргону у вузькому значенні. У рецензії на книжку Інґа Матайтите наводить не один приклад безпідставного зарахування слів розмовної літературної мови до жаргону (Mataitytė 2007: 22–23). G. TAMAŠEVIČIUS. Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas 209 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Огляд результатів дослідження виявляє очікувані тенденції. Слова, включені до анкети, найохочіше вживають наймолодші респонденти (17–25 років), тоді як найстарші (61–80 років) частіше зазначали, що самі цих слів не вживають, але чули, як їх уживають у такому значенні. РИС. 1. Розподіл респондентів за віковими групами Далі показано виявлені тенденції вживання чотирьох лексичних груп, включених до дослідження. Потрапити в халепу і розбитися — найчастотніші слова з групи DLKŽ (див. рис. 2). Цілих 83% представників наймолодшої вікової групи дали позитивну відповідь на запитання про вживання цих слів. Ці слова популярні й серед респондентів віком 36–45 і 46–60 років (майже 80% позитивних відповідей). Найменше позитивних відповідей отримало слово заробити. Його не вживають аж 60% усіх респондентів; частіше його вживають лише чоловіки віком 17–25 і 46–60 років. РИС. 2. Тенденція до вживання слів, включених до DLKŽ 210 KALBOS KULTŪRA | 81 3 РИС. Уживання дієслова šakotis за віковими групами Дієслово šakotis звичніше для старших мовців (див. рис. 3). Майже половина (40 відсотків) респондентів віком 17–35 років відповіли, що не вживають цього слова, тоді як серед респондентів віком 36–80 років таких було лише трохи більше десятої частини (13 відсотків). Це єдине з досліджуваних слів, яке старші респонденти схильні вживати частіше, ніж молодші. Така тенденція свідчить про те, що слово šakotis у майбутньому може зникнути з-поміж поширеніших слів розмовної мови в цьому значенні. У групі слів діалектного походження вирізняються слова žiauriai і trenk tas (див. рис. 4). Їх уживає переважна більшість респондентів усіх вікових груп (понад- 4 РИС. Схильність уживати слова діалектного походження G. TAMAŠEVIČIUS. Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas 211 5 РИС. Схильність уживати найновіші семеми жаргонізмів понад 80 відсотків). Кілька респондентів наймолодшої вікової групи біля слова trenk­tas додали примітку, що вживають його у значенні «крутий». Найменше позитивних відповідей отримало слово vėjai, яке часто трапляється у фразеологічних сполуках. Не надто популярним виявилося й дієслово įkirsti. Деякі респонденти в анкетах зазначили, що схильні вживати в тому самому значенні його зворотну форму įsikirsti. Слова pasikėlęs, laužytis і фразеологізм likti ant ledo вживають багато хто (понад 60 відсотків позитивних відповідей), однак до слова pasikėlęs і фразеологізму likti ant ledo значно рідше вдаються люди старшого віку (їх уживають лише близько 50 відсотків респондентів віком 46–60 років і 44 відсотки респондентів віком 61–80 років). З усіх жаргонних слів, включених до анкети, найрідше вживають pakalęs (лише 28 відсотків позитивних відповідей). Слова pakabinti і klišas схильніші вживати респонденти віком 17–25 і 26–35 років. Слова grybauti, lūžti, užknisti — серед слів цього дослідження, що отримали найбільше позитивних відповідей (див. рис. 5). Їх звикли вживати респонденти всіх вікових груп, крім групи 61–80 років. Pakabinti — одне зі звичних для молодших респондентів слів, менш актуальне для людей старшого віку (див. рис. 6). Позитивно щодо його вживання відповіли 83 відсотки респондентів віком 17–25 років, 66 відсотків віком 26–35 років і лише 39 відсотків віком 46–60 років. Įs įpaišyti не є популярним у жодній віковій групі (лише 39 відсотків позитивних відповідей) (див. рис. 7). Навіть серед представників наймолодшої вікової групи- 212 KALBOS KULTŪRA | 81 6 РИС. Уживання дієслова pakabinti за віковими групами 7 РИС. Схильність уживати слова, що з’явилися під впливом інших мов його вживає лише половина респондентів. Найчастіше серед досліджуваних слів трапляються išdurti та nerealus. У такому значенні їх уживають і старші респонденти. Цілих 27% респондентів віком 46–60 років і 22% віком 61–80 років зазначили, що вживають слово nerealus як публічно, так і приватно. Звісно, тут можна було б говорити про особливу модність цього слова, однак, очевидно, сталося так, що частина респондентів позначила цю відповідь, не заглибившись в інше, ніж у літературній мові, звичне значення слова nerealus, наведене в анкеті: «чудовий, дуже добрий». Щодо відповідей респондентів на запитання про публічне й приватне вживання, вирізнилися лише чоловіки віком 17–25 років. Вони схильні частину слів, включених до анкети G. TAMAŠEVIČIUS. Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas 213 уживати як публічно, так і приватно (klišas, grybauti, nerealus, žiauriai, užknisti, nuskilti, trenktas). Дівчата тієї самої вікової групи також не уникають уживання таких слів як публічно, так і приватно (užknisti, žiauriai, nerealus). Результати дослідження свідчать, що люди цієї вікової групи, очевидно, з підліткового віку зберегли бажання вирізнятися з мовної спільноти, виражати ідентичність свого покоління за допомогою іншої мови. До речі, лексика, характерна для мовлення школярів і студентів, вважається одним з основних різновидів соціального жаргону (Zaikauskas 2004). Увагу привертає різка зміна під час переходу до даних респондентів віком 26–35 років: позитивних відповідей щодо публічного й приватного вживання практично немає, більшість зазначає, що вживає слова, характерні для розмовного мовлення, лише у приватному спілкуванні. Це можна пояснити соціальними обставинами вікового розвитку: зазвичай люди такого віку вже закінчили навчання й розпочали трудову діяльність. У теорії соціолінгвістики стверджується, що люди, які прагнуть кар’єрного зростання, особливо схильні вживати форми, характерні для літературної мови (Holmes 1994: 171). Намагаючись говорити престижною мовою (уникаючи не лише жаргонізмів, а й розмовної лексики), вони прагнуть підкреслити свій професіоналізм і статус у суспільстві. У віковій групі 36–45 років кар’єрні питання не менш актуальні, тому схильності залишаються тими самими. Лише старші респонденти схильні частіше вживати розмовну лексику і публічно. Мабуть, єдиною помітнішою відмінністю між мовленням чоловіків і жінок у контексті цього дослідження є вже згадане питання про публічне й приватне вживання. На це запитання жінки віком 17–25 років дали значно менше позитивних відповідей, ніж їхні ровесники-чоловіки. Теорія соціолінгвістики пояснює такі результати необхідністю, зумовленою традиційною роллю жінки в суспільстві, — активніше вживати літературну мову на публіці, тоді як чоловіків до вживання нелітературних форм може спонукати бажання в такий спосіб виразити свою мужність (Holmes 1994: 171). Очевидно, чіткіші відмінності між мовленням чоловіків і жінок щодо лексики виявили б дані про саме середовище спілкування: стать співрозмовників, різницю у віці, їхнє суспільне становище одне щодо одного4. Можна припустити, що відповіді чоловіків і жінок на запитання про частоту вживання розмовної лексики відрізнялися б. Чоловіки мали б уживати таку лексику частіше під час спілку- 4 Проведене в Данії дослідження вживання лайливих слів показало, що молодь уживає більше лайливих слів і вживає їх інакше, ніж люди старших поколінь. Лайливі слова та сленгова лексика частково пов’язані тим, що за їх допомогою подається інформація про індивіда й виражається ідентичність. Дослідження показало, що молоді люди найбільше лаялися, розмовляючи зі старшими, а також після того, як починали підніматися кар’єрними сходами (Rathje 2005). 214 KALBOS KULTŪRA | 81 між собою через уже згадане бажання виразити мужність, солідаризуватися зі співрозмовником (Holmes 1994: 171). ПІДСУМКОВІ ВИСНОВКИ Хоча досліджувану лексику було відібрано випадково, здебільшого спираючись на поверхове спостереження за її вживанням і припущення, що ці слова мають бути досить поширеними в розмовному мовленні, понад 50 відсотків респондентів ствердно відповіли на запитання про вживання шістнадцяти з 22 досліджуваних слів. Майже 98 відсотків респондентів не назвали жодного слова, якого вони не чули б у значенні, характерному для розмовного мовлення. Навіть слова, які отримали найменше ствердних відповідей, уживає понад третина респондентів. Дослідження показало, що кількість респондентів, які вживають як слова розмовного мовлення, включені до DLKŽ, так і ті, що до нього не потрапили, є приблизно однаковою. Також можна стверджувати, що респонденти схильніші вживати таку лексику у приватному спілкуванні. Результати цього невеликого дослідження підтверджують твердження, що словники вже не встигають за змінами, які відбуваються в мові (Mataitytė 2008: 13). Дані майбутнього корпусу текстів розмовного мовлення та нові, докладніші дослідження лексики розмовного мовлення й особливостей її вживання мають не лише доповнити результати, наведені в цій статті, а й спонукати лексикографів передбачити, наскільки лексика, характерна для розмовного мовлення, має бути відображена в Словнику сучасної литовської мови і як заповнити прогалину в литовській лексикографії щодо словників реального слововживання. LITERATŪRA A k e l a i t i s G. 2002: Pertarai ir šnekamosios kalbos normos. – Bendrinės kal-bos ribos [2001 m. J. Jablonskio konferencijos tezės], 55–56. Č e r n i u t ė V. 2000: Šnekamosios kalbos ir emocinės-ekspresinės leksikos apibūdinimo problemos. – Lietuvių kalbotyros klausimai 42, 160–179. DLKŽ 1954: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Ats. red. J. Kruopas. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. DLKŽ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Ats. red. J. Kruopas. 2-as leid., Vilnius: Mintis. DLKŽ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. S. Keinys. 3-ias leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. DLKŽ 2006: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. S. Keinys. 3-ias elektroninis leid., Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. G r a č e v M. A. 2006: М. А. Грачев. Толковый словарь русского жаргона: Русский язык от А до Я, Москва. G. TAMAŠEVIČIUS. Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas 215 Grუმadienė L. 1996: Sociolingvistinis dabartinės šnekamosios lietuvių kalbos tyrimo aspektas. – Lietuvių kalbotyros klausimai 36, 190–198. Holmes J. 1994: An Introduction To Sociolinguistics, London–New York. Kamandulytė L. 2006: Vaikiškosios kalbos ypatybės. – Kalbos kultūra 79, 264–272. Kohrs J. 2007: Äquivalenz oder ethische Zensur? – Kalbotyra 57 (3), 140–148. Kurilova A. D. 2007: А. Д. Курилова. Толковый словарь разговорного русского языка, Москва. Jakaitienė E. 1980: Lietuvių kalbos leksikologija, Vilnius: Mokslas. Jakaitienė E. 2005: Leksikografija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Lėgaudaitė J. 2003: Slang in the Corpus of Kaunas Teenagers. – Baltu Filologija 12 (2), 21–49. LKŽ 2005: Lietuvių kalbos žodynas. 1-as elektroninis leid., www.lkz.lt Mataitytė I. 2007: Egidijus Zaikauskas. Kalbos paribiai ir užribiai: lietuvių žargono žodynėlis. [Recenzija.] – Gimtoji kalba 10, 22–28. Mataitytė I. 2008: Žodžių reikšmės žodynuose ir kalboje. – Gimtoji kalba 6, 8–13. Melnikienė D. 2006: Žodyno antraštynas ir nenorminė leksika. – Kalbotyra 56 (3), 108–113. Miliūnaitė R. 2005: Kalba kaip žmogaus įvaizdžio dalis. – Kalbos kultūra 78, 32–55. Orlova N. O. 2004: Н. О. Орлова. Сленг vs жаргон: проблема дефиниции. – Ярославский Педагогический Вестник 3 (40), http://www.yspu.yar.ru/vestnik/novye_Issledovaniy/24_6/ Oxford Dictionary of English, 2006: Oxford–New York. Pupkis A. 2005: Kalbos kultūros studijos, Vilnius: Gimtasisis žodis. Rathje M., Andersen M. A. 2005: Bandeord og andre kraftudtryk i tre generationer. – Nyt fra Sprognævnet 2, www.dsn.dk/nfs/2005-2.htm Savickienė I. 2000: Linksniai šnekamojoje kalboje. – Darbai ir dienos 24, 89–98. Savickienė I. 2006: Komunikacinė pragmatika ir kalbėjimo situacijos tikslas: diminutyvų vartojimo atvejis. – Kalbos kultūra 79, 256–263. Vaicekauskienė L. 2002: Šnekamoji kalba tebelaukia savo eilės. – Bendrinės kalbos ribos [1997 m.]. Jablonskio konferencijos tezės], 62–64. Zaikauskas E. 2004: Bausti negalima pasigailėti, http://www.flf.vu.lt/lkk/Apie%20zargona.htm Zaikauskas E. 2007: Kalbos paribiai ir užribiai: lietuvių žargono žodynėlis, Vilnius: Alma littera. Gauta 2008 11 11 216 KALBOS KULTŪRA | 81 SOCIOLINGUISTIC INVESTIGATION INTO THE LEXIS CHARACTERISTIC OF SPOKEN LANGUAGE S u m m a r y A shortage of data of spoken language in the Dictionary of Contemporary Lithuanian (Dabartinės lietuvių kalbos žodynas) currently poses a serious problem for translators and compilers of bilingual dictionaries where Lithuanian is the main language of explanation; it equally poses a problem for Lithuanian language learners. The paper introduces an investigation into the lexis characteristic of spoken language aimed at identifying words which are most frequent in contemporary spoken Lithuanian and proving or disproving the hypothesis that non-standard language tends to penetrate into public use. The results of the above investigation could be used in selecting spoken language data for the inclusion into currently compiled dictionaries. The above investigation was based on the method of questionnaires. In addition to the main question about the use of the lexis of spoken Lithuanian, there were two other questions included. They focused on the impact of age and gender, two social variables, on the responses. The questionnaires also included words of standard Lithuanian marked as spoken and included into the Dictionary of Contemporary Lithuanian (Dabartinės lietuvių kalbos žodynas) as well as dialectal and jargon words known and widely used by the majority of the Lithuanian language community. The results of the above pilot investigation have shown that the majority of the researched words are used in private discourse by over half of the respondents. The same words in public are mainly used by men in the youngest age group. An absolute majority of the respondents (almost 98 per cent) failed to identify a single word which is not used in the meaning characteristic of spoken language. Similar research should prompt lexicographers that they should consider the amount of spoken lexis to be included in the future Dictionary of Standard Lithuanian (Bendrinės lietuvių kalbos žodynas) and how to fill in the gap of actual use in Lithuanian lexicography. GIEDRIUS TAMAŠEVIČIUS Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] G. TAMAŠEVIČIUS. Sociolingvistinis šnekamajai kalbai būdingos leksikos tyrimas 217