Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose

ПРАНАС КНЮКШТА Інститут литовської мови НАЗВА САЛАНТАЇВ У ДВОХ КНИГАХ ЗАПИСІВ ПРО ХРЕЩЕННЯ XVII ст. У літературі згадується, що колись Саланти називалися Скіланджяй. Розповідаючи про минуле Салантаїв, про це не раз нагадував Мотейюс Валанчюс. В оповіді Антанаса-третинника «Битва біля Салантського замку» сказано: «Від Кретинги до Салантаїв, які тоді називалися Скіланджяй, не було прокладеної дороги» (R I 384). У Жемайтійському єпископстві пишеться, що «1630 року Миколас Пасанаускіс збудував у Скіланджяй, або Салантах, дерев’яну церкву» (R II 116). Із ширше відомих сучасних видань давню назву Салантаїв Скіланджяй нагадують енциклопедії. У бостонській Литовській енциклопедії стаття про Саланти так і починається: «Саланти, колись Скіланджяй...» (LE XXVI 326), далі ще раз повторюється: «Спочатку місцевість називалася Скіланджяй» (там само, 327). В Енциклопедії Радянської Литви також пишеться, що «Саланти постали на місці села Скіланджяй» (TLE III 614). Указано й рік зміни назви: «Містечко почали називати Салантами у 1638 році». На чому ґрунтується це твердження, не сказано. Подвійну назву Салантаїв, перетворення Скіланджяй на Саланти і утвердження назви Саланти найкраще засвідчують книги записів про хрещення Салантської церкви XVII століття (1631–1640 і 1641–1659 рр.). Вони підтверджують цитовані твердження про назву Салантаїв, за винятком того, що містечко почали називати Салантами з 1638 року. СКІЛАНДЖЯЙ І САЛАНТИ У ЗАПИСАХ 1631–1640 РОКІВ Давню назву містечка та її зміну показує книга записів про хрещення за 1631–1640 роки, на першій сторінці якої вписано основну назву (тепер деякі літери стерлися): Metrica sive registrum baptizatorum ecclesiae Skitandensis, а під нею дрібнішими літерами як пояснення додано: Salanty od r. 1631 do roku 1640 (подібний напис Chrztu Salanty od r. 1631 do r. 1640 приклеєно на обкладинці книги). Книга зберігається у відділі рукописів Бібліотеки імені Мартінаса Мажвідаса. P. KNIŪKŠTA. Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose 103 У записах книги від 1631 року й до кінця 1639 року назва містечка — Скіланджяй, тільки її пишуть за правилами польського правопису й із польським закінченням -ie. Але написання неоднакове й непослідовне, зафіксовано багато найрізноманітніших варіантів. Найбільше варіюється написання приголосного «ł» і дифтонга «an». Приголосний «ł» найчастіше позначається літерою зі знаком твердості — ł, рідше (але не зовсім рідко) простою літерою l; трапляються написання з двома літерами l, які теж в одних випадках звичайні (ll), в інших — зі знаком твердості (łł). Дифтонг «an» найчастіше пишеться qn, але нерідко й an; трапляються написання з on і навіть з un. Відхилення є навіть у написанні першого складу — крім звичного Ski-, трапляється Sky-, навіть Skie-. Ось як виглядає весь спектр написань: Skiląndzie, Skiląndzie, Skilandzie, Skilandzie, Skilląndzie, Skilląndzie, Skillandzie, Skilondzie, Skielondzie. Ці форми називного відмінка вживаються після прийменника de – de Skiląndzie, de Skilandzie тощо, але трапляються й форми польського родового відмінка, узгоджені з прийменником: de Skiląndz, de Skilląndz, de Skylląndz, de Skillundz, а також із закінченням -ow – de Skillandziow. Оскільки назва Скіланджяй не була широко поширена й не мала традиції, таку різноманітність написань можна зрозуміти й частково виправдати. Але траплялися й справді дивні та незрозумілі написання. У певний період (1635 року) з’являються записи, де місце проживання батьків і хрещених батьків позначено варіантами однини (записаними зі звичайною l): Skiląndis, Skilandis, Skylląndis, Skiląndzis: Christophorus Aleknaytis Skiląndis, Christophorus Kripaytis Skylląndis, Stanislay Jocubaytis Skiląndzis. Коли Skilandis або його варіант дописано після прізвища, їх не можна вважати прізвищами, отже, доводиться вважати позначенням місця. А оскільки перед ними немає прийменника de, їх слід розглядати як прикладки, подібні до прикметника skilandiškis: Kristupą Aleknaitį Skilandį можна зрозуміти як Aleknaitį sklandiškį. У записах того періоду є подібні похідні форми й від інших назв місцевостей: Petrus Butkaytis Notenis – Петрас Буткайтіс, нотенішкіс; Georgiy Wisgaudaytis Gruszlaukis – Юргіс Висгаудайтіс, гружлаукішкіс; трапляються також Orlianis, Klausgaylis, Tuzis, Imboris та ін., пор. ерленішкіс, клаусгалвішкіс, тужішкіс, імбарішкіс. Їх дописують навіть після жіночих прізвищ — Agnes Wallentinayte Kumpikis, або застосовують спільно до чоловіка й жінки — Petrus Jucaitis et Anna Žeymis. Тут вони граматично не узгоджені з прізвищами, але можна зрозуміти, що йдеться про Агне Валентінайте, кумпикішке, Петрас і Она Юцайтіси, жемішкіси. У парі записів 1640 року перед однинною формою Skilandžio стоїть літера e, яка, мабуть, означає скорочення прийменника ex. В одному з них (у квітні) 104 KALBOS KULTŪRA | 81 Батьки дитини записані так: Nicolao Petrauskaytis et Catharina Gustaite e Skielundis. Тут форму однини можна зрозуміти як ойконім — із Skilandžio. Є один запис за 1635 рік, у якому важко зрозуміти не лише морфологічне значення ойконіма, а й саме слово. Така одна серпнева вказівка на місце Shallton: записано, що дитину охрестив Christophory Jankiewicz Commendary Shallton, хрещений батько дитини — Georgius Zebitis Shallton, а дитина є сином Christophori Cripa Shalltondis. Слід гадати, що дитину охрестив салантський камедул, отже, Shallton має означати Salantus. Можливо, тут є частина Salon назви Salantų або Salanto? А Shalltondis схоже на гібрид слів Salantai (або Salantas) і Skilandis. Skilandžiai уперше названо містом у записі за березень 1636 року: батьки дитини Jakutaitis і Grigalaitė записані як de Skiląndzie — зі Skilandžių, хрещений батько Aidukas (Ayduk) — de oppido; назви місцевості немає, але слід розуміти, що це «опід», тобто місто, — Skilandžiai. Через рік, у записі за березень 1637 року, вже згадано і місто, і його назву — de oppido Skilandzie, de oppido Skiląndziow. Слід ще раз сказати, що в записах за 1638 і 1639 роки Salantų ще немає, як і раніше згадуються лише Skilandžiai. Однак розмаїття написань зменшилося: зникли варіанти з двома l, але конкурують форми зі звичайною та твердою l (ł). Також конкурують форми з qn і an (варіантів з on вже не видно). Нова назва міста Salantai з’являється в книзі 1640 року (перші записи датовані березнем). Написання різняться, але не такою мірою, як Skilandžių: одна l — звичайна або з позначкою твердості (ł), дифтонг позначається як qn або an. Нове явище — наприкінці слова пишеться знак, схожий на літеру j; подекуди чітко написано y. Найчастіші написання: зі звичайною l і qn — Salantj або з твердою (ł) та звичайним дифтонгом an — Salantj. Зазвичай перед ойконімом стоїть лише прийменник de – de Salantj, але трапляються записи й із de oppido – de oppido Saląntj, de oppido Salanty. У записах 1640 року Салантай більше не називають Skilandžiais, проте трапляються особові імена з цим коренем: Skilandaitis і Skilandienė. Skilandaitis записаний у кількох місцях, а 18 березня записані батьки дитини Joannes Skiląndaitis et Hedvigis de Salantj; третьою хрещеною свідкою є Hedvigis Skiląndziene (місце не зазначено, можна припустити, що вона звідти ж). Місто Skilandžių перетворилося на Salantais, а мешканці залишилися тими самими — Skilandžiai. Загалом записи за 1631–1640 роки показують розмаїття вживання назви Skilandžių та загальну картину переходу від Skilandžių до Salantų. Як утвердилася назва Salantai і як змінювалися її форми, видно із книги записів за 1641–1659 роки. P. KNIŪKŠTA. Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose 105 НАЗВА САЛАНТАЯ У КНИЗІ ЗАПИСІВ ЗА 1641–1659 РОКИ Ця книга хрещальних записів зберігається в архіві салантської церкви й має назву Salantensis Bapt.: Ab Anno 1641 Ad 1659 — такий напис є на її обкладинці. З нього (і з записів у книзі) видно, що від 1641 року цю місцевість офіційно називають Salantų. Читабельну назву Salantų знаходимо в книзі в записах за травень 1641 року (попередні записи нерозбірливі). У записі від 19 травня хрещений батько зазначений як de oppido Saląnty – з міста Салантая; 24 травня батьки дитини — de oppido Saląnty, хрещені батьки — de Saląntj. Чому записи мають два варіанти і чим вони відрізняються за значенням — важко сказати. Незрозумілий іще один варіант: подекуди назву Salantų записано з чітко видимим польським закінченням -y, а подекуди закінчення невиразне, схоже на літеру j (вона може передавати звук «і» або бути знаком скорочення слова). Звук «l» також позначено двома способами: в одному місці звичайною літерою l, в іншому — з позначкою твердості ł. Ці варіанти вжито цілком випадково, без жодної різниці у значенні, тому тут їхнього написання не враховуватимемо й усюди писатимемо звичайну l. Два способи прочитання, однак, має написання цієї назви з незвичним сполученням літер ąn: воно дає змогу прочитати слово двома способами — не зважати на знак носовості й за нормами писемної мови читати Salantai або пропустити літеру n і, зважаючи на польський правопис, читати по-жмудськи — Salontā (Salontai). У записах за 1642 рік назву Салантая також написано неоднаково: подекуди de Saląnty, подекуди de oppido Saląnty. Але є кілька місць, де біля хрещених батьків написано лише загальну вказівку de Oppido, а назву Салантая взагалі не згадано. З такого написання можна зрозуміти, що й так було ясно, про яке місце йдеться. Записи кінця 1642 року (за листопад і грудень) дещо відрізняються: їх написала інша людина, іншим почерком і, схоже, у більш продуманому порядку. Тут назва Салантая без загальної вказівки (de Saląnty) не трапляється: усюди її записано зі скороченням вказівки opp. або oppd. Після нього назву Салантая всюди скорочено, а скорочення позначено знаком скорочення (тут позначатимемо його знаком °) — de oppd. Saląnt°. Виникає питання: яке тут закінчення пропущено і чому? Порівнявши написання de oppido Saląnty та de oppd. Saląnt°, бачимо, що бракує закінчення -y, яке відповідає литовському закінченню Салантая — ai. Отже, oppd. Saląnt° можна розуміти так само, як oppd. Saląnty, — місто Salantai, або місто Салантай. Але написане з пропущеним закінченням слово Saląnt° дає змогу припустити, що тут пропущено закінчення однини, а назву міста пов’язати з назвою річки Salantas або її діалектною формою Salonts. Отже, із запису oppd. Saląnt° можна зрозуміти, що це 106 KALBOS KULTŪRA | 81 місто Саланто. Є навіть записи, які формально засвідчують обидва розуміння: є місце, де хрещену матір записано de opp. Salanton (17 листопада), де з форми слова випливає — з міста Саланто, і місце, де хрещену матір записано de oppd. Saląnten (21 грудня), — з міста Салантів. Скорочувати форму множини Салантів і змінювати запис oppd. Saląntų на oppd. Saląnto не мало жодного сенсу. Це не додає нічого нового. Запис із відкинутим закінченням de oppd. Saląnto легше зрозуміти як запис, у якому відкинуто закінчення однини гідроніма Салантас, а назву розуміють як місто Саланто. Коли Саланти ще не мали цієї назви й були Скіланджями, вони були просто містом (або містечком) біля Саланто. Оскільки прийменникова конструкція може замінюватися родовим відмінком (пор. гості з Каунаса — каунаські гості, повітряний напад — напад із повітря), то поряд із містом біля Саланто могло існувати рівнозначне місто Саланто. Назва Скіланджя, місто Саланто, почала вживатися замість попередньої та перетворилася на власну назву, для якої потрібне загальне слово місто (містечко), що позначає населений пункт. Назву міста гідронім може виражати лише разом із родовим словом такого значення. Назва міста, що походить від гідроніма, набула форми множини: з Саланто виникли Саланти. Це звичайне явище; таких топонімів виникло чимало, один із них — Пестис — Пещяй. Втративши безпосередній зв’язок із Салантом і зберігши лише значення міста, Саланти можуть уживатися і без родового слова: можливі як місто Салантів, так і Саланти. Обидва записи — oppd. Saląnty і Saląnty — цілком можливі й рівнозначні. Віддаляючись від гідроніма, Саланти поступово віддаляються й від діалектного звучання слова. Гідронім знали переважно місцеві мешканці, і він був жемайтським, із дифтонгом on — Salonts. Спочатку й жемайтська форма топоніма мала бути відомішою за офіційний варіант Саланти. Згодом, відійшовши від гідроніма й увійшовши до ширшого вжитку, назва міста узгоджується з іншими власними назвами, уживаними в писемності, та із загальними фонетичними нормами: Salontus витісняє Саланти. Протиставлення жемайтського й писемного мовного варіантів послаблює, а перехід від першого до другого пом’якшує дипломатичне написання цієї назви з an; записана так форма Saląnty дає змогу переходити від однієї форми до іншої й вільно переходити від Салонтів до Салантів. Різні варіанти назви Салантів, способи її написання та зміни у вживанні виразно засвідчують записи наступних років. У всіх записах 1643 р. назву Салантів пишуть так само, як наприкінці 1642 р., — зі скороченням загальної назви й відкинутим закінченням: de opp. P. KNIŪKŠTA. Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose 107 Salant°, de oppd. Salant°. Із такого написання Салантусів цілком можна зрозуміти як місто Саланто. Інакшим є лише єдиний запис — Bakalaureus Salant°, де зв’язку з гідронімом аж ніяк не простежити і який можна зрозуміти лише одним чином — бакалавр із Салантів. Записи 1644 року різноманітніші й суперечливіші. Спочатку частіше пишуть так, як у 1643 році, — de oppd. Saląnt°, проте трапляються й записи без «opido», але з відкинутим закінченням — de Saląnt°. Навіть у тому самому записі (3 січня) батьків записано як de oppd. Saląnt°, а хрещену матір — як de Saląnt°. Із середини року переважає другий спосіб. Таке написання назви Салантів, із відкинутим закінченням і без загальної назви, однак було штучним і нелогічним, тож закономірно, що з вересня з’являються записи із закінченням — de Saląnty. Морфологічно оформлена назва міста стає справжнім топонімом. Але чіткого порядку й надалі немає: 19 жовтня записано de Saląnty, 21 жовтня — de oppd. Saląnt°, 21 листопада знову — de Saląnty, 23 грудня — de Saląnt°. Очевидно, що вживання назви Салантів іще неясне й нестале. Спроби впорядкувати її засвідчують записи 1645 року. Від початку року повертаються до двох логічних способів написання. У тому самому (лютому) місяці хрещеного батька в одному місці записано de Saląnty, в іншому — de oppd. Saląnt°. Повну назву міста пишуть без додаткових слів, а коли закінчення відкинуто — додають загальну назву oppd. Записів без закінчення й без загальної назви немає. Уніфікується й написання основи топоніма. Від квітня назву Салантів пишуть без незвичного сполучення літер qn: n відкидають, залишаючи лише літеру q із тильдою. Замість дотеперішніх записів de Saląnty з’являється de Saląty. Дивність написання ніби усунуто, але виникла інша незручність: нове написання змушує читати назву Салантів лише по-жемайтськи, із дифтонгом on, — Salontai (Salontā). Зникає форма Салантів, потрібна для широкого вжитку. У тому самому порядку, що й 1645 року, назву Салантів записано в документах 1646 р.: топонім усюди має закінчення, у корені — літера q із тильдою: Saląty, de Saląty. Лише подекуди перед топонімом додають загальну назву — de oppd. Saląty. Але найцікавіше й несподіване те, що того року поряд із Салантами з’являється стара назва міста Скіланджя, також записана з літерою q із тильдою — Skilądzie. В одному записі від 19 січня батьків і хрещених батьків зазначено як мешканців Салантів — de Saląty, а в іншому записі того самого дня хрещеного батька Каспера Кловайтіса зазначено як мешканця Скіланджів — de Skiladzie. 29 вересня в одному записі батьки дитини — мешканці Скіланджів, а в іншому записі того дня батька, Каспера Кловайтіса, зазначено як мешканця Салантів. Можна припустити, що назвами Салантів і Скіланджів називали різні місцевості, але таке припущення спростовує подвійний запис про Каспера Кловайтіса, жи- 108 KALBOS KULTŪRA | 81 …місце проживання. Діти, хрещеним батьком яких записаний Касперас Кловайтіс, є дітьми тих самих батьків — Міколая й Марини Йокубайтіс із Кумпіків, — тож слід вважати, що й хрещений батько Касперас Кловайтіс в обох випадках — та сама особа. Отже, і його місце проживання має бути тим самим, лише записаним по-різному. Від початку 1647 р. написання кореня назви знову змінюється — носова літера ą замінюється дифтонгом: частіше пишуть Salantų — on – Salonty, рідше an – Salanty. Є й різні інші неоднаковості та варіанти. Закінчення також пишуть по-різному: десь, як і раніше, -y – Salonty, а десь (рідше) -i – Salonti. Зустрічаються й записи без закінчення, але вже без знака скорочення — de Salont. З’являються записи з двома l – de Sallont, de Sallant. Поряд із назвами місцевостей трапляються записи з доданою вказівкою: de Salonty і de oppd. Salonty. Не видно ані системи, ані намагання її створити. Різні написання трапляються навіть у тому самому записі: одну особу записано de Salonty, іншу тут же — de Salonti, одну — de Salanti, іншу — de oppido Salanty. Подібна плутанина є в записах 1648 і 1649 рр., лише там деякі способи написання виявляються виразніше. У 1648 р. особливо часто трапляються записи з двома l – de Sallant; на початку 1649 р. вони зникають. Того року побільшало записів без закінчень, але тут це вже не відкинуте закінчення, а подана нелитовська форма родового відмінка множини без закінчення, якої вимагає прийменник de: Magdalena Kusayte de Salont – Магдалена Кусайте із Салантів. Наприкінці 1649 р. і на початку 1650 р. трапляються й інші назви місцевостей, записані так само: de Skaudel – зі Скаудалів, de Klausgalw – із Клаусгалвів. Найбільше впадає в око й найдовше триває конкуренція між жмудським варіантом назви Salantų та його літературно унормованим варіантом. У цілком однакових випадках в одному місці пишуть Salonty, в іншому — Salanty. Спосіб написання на власний розсуд обирають укладачі записів. Так, від початку 1650 р. до жовтня пишуть Salonty, а від жовтня записи зроблені іншою рукою, і назву міста пишуть Salanty. Конкуренція діалектної та літературно унормованої форм триває до кінця 1653 р., а від 1654 року вже скрізь пишуть Salanty і без вказівки oppd. – лише de Salanty. Завершує формуватися й утверджується сучасна офіційна форма назви місцевості Salantai. ВИСНОВКИ 1. У літературі згадується, що давнішою назвою Салантів було Skilandžiai. Давню назву та зміну назви найкраще засвідчують книги записів про хрещення салантської церкви XVII століття (за 1631–1640 і 1641–1659 роки). P. KNIŪKŠTA. Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose 109 2. У записах від 1631 до 1639 року включно є назва містечка Skilandžiai, проте її пишуть дуже по-різному, переважно за правилами польського правопису: Skiląndzie, Skiląndzie, Skilandzie, Skilondzie та інакше. Перед назвою пишуть прийменник de: de Skiląndzie, de Skilandzie... 3. Нова назва Salantai з’являється лише в записах за 1640 рік і також пишеться по-різному: de Saląntį, de Satantį, de oppido Salanty та інакше. 4. Від 1641 до 1659 року послідовно вживається Salantai, але тут варіантів написання ще більше й вони різноманітніші та постійно змінювалися. Крім згаданих вище, є ще: Saląnty, Salanty, Salonty, de Sallont, de oppd. Salonty тощо. 5. Головна причина такого розмаїття полягає в тому, що це була нова, ще не усталена назва місцевості, яка не мала традицій уживання. Її записували за правилами польського правопису, а співвідношення литовської назви й польського правопису нелегко було зрозуміти. Додаткові труднощі створювало паралельне вживання діалектних і літературно унормованих форм. 6. Серед інших варіантів трапляються записи з початковою вказівкою de oppido, у яких назву Салантів записано з відкинутим закінченням, замість якого стоїть знак скорочення, — de oppd. Saląnt°. Такий запис можна розуміти як місто Салантів або як місто Саланто. Це дає підстави припустити, що первісним етапом розвитку назви Салантів могла бути форма місто Саланто. ŠALTINIAI Chrztu Salantų od r. 1631 do r. 1640 / Metrica sive registrum baptizatorum ecclesiae Skiląndensis. – Lietuvos nacionalinės Martyno Mažvydo bibliotekos rankraščių skyrius (F 100–407). Salantensis Bapt.: Ab Anno 1641 Ad 1659. – Salantų bažnyčios archyvas. LITERATŪRA LE XXVI – Lietuvių enciklopedija 26, Bostonas: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1961. TLE III – Tarybų Lietuvos enciklopedija 3, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1987. R I, II – M. Valančius. Raštai 1, 2, Vilnius: Vaga, 1972. Gauta 2008 06 12 110 KALBOS KULTŪRA | 81 THE NAME OF SALANTAI IN TWO CHURCH BOOKS OF BIRTH REGISTER OF THE 17TH CENTURY Summary Salantai previously had the name of Skilandžiai. A change in the name was best attested in the 17th century birth register books of the church of Salantai. Entries made between 1631 and 1639 contain the name Skilandžiai spelled in different ways: Skiląndzie, Skilandzie etc. The name Salantai is only found in the entries made in 1640 and later; the spelling of the word varies as well, e.g. Salanty, Saląnty, Salonty etc. There are entries giving the reference oppido before the name: (de) oppido Saląnty, (de) oppd. Salonty, some entries have the name with its ending missing: de Salont, de oppd. Saląnt°. The latter form with the mark signalling the absence of ending can be treated as the town of Salantas. The presently used official form Salantai has been firmly established in the birth registers since 1654 (spelt Salanty). PRANAS KNIŪKŠTA Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius P. KNIŪKŠTA. Salantų vardas dviejose XVII a. krikšto įrašų knygose 111