Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje

SILVIJA PAPAURĖLYTĖ KAZIMIERAS ŽUPERKA Шяуляйський університет РИСИ ХАРАКТЕРУ ЖИТЕЛІВ ЕТНІЧНИХ РЕГІОНІВ ЛИТВИ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ ВСТУП Мета цієї статті — з’ясувати, які риси характеру в мовній картині світу литовської мови приписують жителям етнічних областей (етнографічних регіонів), тобто аукштайтам, жемайтам, дзукам і сувалкійцям. Матеріал дослідження (короткі висловлювання та приказки, а також більші тексти — анекдоти, оповідання тощо) протягом кількох років збирали з різних джерел писемного (переважно) й усного мовлення: періодичних видань, художньої літератури, розмовного мовлення, словників; крім того, з корпусу текстів сучасної литовської мови було відібрано контексти з прикметниками aukštaitiška(s), žemaitiška(s), dzūkiška(s), suvalkietiška(s), які так чи інакше характеризують риси вдачі людей етнічних груп і етнічні стереотипи. Виокремлюючи риси, що належать до стереотипів, враховували також контексти, у яких характеризували представників не етнічних областей, а піддіалектів, говірок і місцевих говіркових різновидів (наприклад, dūnininkai, kapsai, kupiškėnai, zanavykai). Висновки, обґрунтовані результатами мовного аналізу, доповнює та уточнює асоціативний експеримент. Дослідження етнічних стереотипів є актуальним, оскільки стереотипи, пов’язані з етнічними групами, впливають на поведінку людей, відображають властиві конкретній спільноті світосприйняття та настанови щодо інших людей. Цю тему обговорюють діалектологи та інші мовознавці, етнологи й психологи. Вважають, що найґрунтовніше розглянуто своєрідність характеру жемайтів (Bliumas 1998; Pakalniškis 2001; Kalnius 2002, 2006, 2007; Nakienė 2007). Найнадійніших висновків можна дійти лише зіставивши результати досліджень кількох наукових галузей. Etninėmis sritimis (LKE 2008: 539), „etnografinėmis sritimis, etnografiniais regionais ar etnoregionais įprasta vadinti Aukštaitiją, Žemaitiją, Dzūkiją, Suvalkiją, Mažąją Lietuvą (Klaipėdos kraštą)“ (Tumėnas 2007: S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 185 128)1. У зібраному матеріалі трапилося лише кілька контекстів, у яких виокремлено певну рису жителів Малої Литви, тому в статті розглянуто лише відображення в мовній картині світу характеру аукштайтів, жемайтів, дзуків і сувалкійців. Із перелічених термінів обрано словосполучення Lietuvių kalbos enciklopedijoje «етнічна область» (у працях етнологів зазвичай вживають «етнографічний регіон»). Крім того, через брак точніших термінів ми вживаємо як синонімічні вислови жителі етнічних областей і особи етнічних груп, хоча, звісно, особа будь-якої етнічної групи може жити й поза своєю етнічною областю. У статті зроблено спробу розкрити гетеростереотипи етнічних областей, зафіксовані в мовній картині світу, тобто ставлення до характеру жителів етнічних областей, закарбоване у прикладах уживання мови. Для зіставлення наведено частину результатів етнологічного аналізу — автостереотипи, що спираються на уявлення жемайтів, сувалкійців і дзуків про своєрідність власної етнічної групи2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ Відомо, що ареали найбільших литовських діалектів «майже збігаються з територіями проживання основних етнічних груп — жемайтів, судувів (каунасців [діалект]), дзуків (південних аукштайтів [діалект]), східних аукштайтів» (LKE 2008: 539). Мовознавці визначили розмежувальну межу між діалектами аукштайтів і жемайтів, однак досі дискутують, чи справді так можна розрізняти людей, чия самосвідомість є аукштайтською або жемайтською. Робиться висновок, що «для сучасних жемайтів, які ототожнюють себе та відмежовуються від нежемайтів, найважливішим показником є не територія проживання і не уявна історична Жемайтія, а інша мова. <…> Якщо орієнтиром вважати встановлену мовознавцями лінгвістичну межу, то ізофона самосвідомості коливається по обидва боки від неї в загальній смузі завширшки майже 40 км» (Kalnius 2006: 116). Стверджується також, що «сучасну аукштайтську культуру визначає мова» (Savoniakaitė 2007: 180). Назви діалектів, уживані в повсякденній мові, лише частково збігаються з класифікацією, запропонованою діалектологами. В обох випадках жемайтами називають ту саму групу людей, але представників інших діалектів визначають по-різному. Аукштайтами зазвичай називають лише тих, кого в науковій класифікації відносять до 1 Про різне ставлення до назви Сувалкія (відповідно, до назви сувалкійці) див. Župerka 2006: 178. 2 У праці Пятраса Калнюса (2002), на яку спираються при описі стереотипів, поряд з іншою інформацією наведено лише автостереотипи жемайтів, сувалкійців і дзуків. 186 KALBOS KULTŪRA | 83 до східних аукштайтів або західних аукштайтів-шауляйців, а інших носіїв великого аукштайтського діалекту характеризують як дзуків або сувалкійців. Неможливо цілком точно знати, що мав на увазі мовець, описуючи характер як аукштайтський: класифікацію діалектологів, етнічний поділ чи те, як усе це сприймається в повсякденній мові. Тому слід визнати, що невирішена проблема найменування робить це дослідження не цілком точним. Поділ жителів Литви залежить також від точки відліку або аспекту розгляду. Наприклад, «етнічні жемайти розуміють лише категорію „аукштайт“, якою жемайти називають усіх жителів Литви, які не є жемайтами» (Pakalniškis 2001: 199). Аналізуючи сполучення слова аукштайтський з назвами рис характеру, слід зважати на те, що так можуть характеризувати не лише, наприклад, східних аукштайтів, а й, якщо автор тексту — жемайт, жителів інших етнічних областей Аукштайтії. За словами психологів, сукупність стійких особливостей поведінки людини, що виражає її ставлення до інших людей, до самої себе та власних учинків, називається характером. «Типові риси характеру залежать від загальних суспільних обставин життя людини та засвоюваного соціального досвіду. Індивідуальну своєрідність характеру формують фізіологічні передумови розвитку індивіда <...>, а також неповторні ситуації, у яких відбуваються соціалізація та виховання людини» (PŽ 1993: 47). Соціалізація та виховання людини безпосередньо залежать від середовища, прищеплюваної системи цінностей і взірців поведінки, гідних наслідування. Характер жителів окремих етнічних областей зазвичай вирізняється не якимись винятковими рисами, яких не можна приписати жителям іншої області, а різним ступенем вияву цих рис або іншими їх поєднаннями. Формування характеру людини, яка все життя мешкає в одному й тому самому місці, певною мірою наперед зумовлене: якщо є підстави припускати, що представники різних етнічних груп за однакових обставин поводяться принаймні трохи по-різному, можна стверджувати, що дитина здебільшого бачить приклади подібної поведінки й подібного світогляду, зростає серед тих самих автостереотипів і гетеростереотипів. Крім того, цей процес нагадує замкнене коло, адже, постійно спостерігаючи лише певні зразки поведінки, навряд чи можна набути таких поєднань рис, які пов’язувалися б виключно з іншою етнічною групою. Обґрунтовано стверджується, що «автостереотипи та гетеростереотипи регіональних груп Литви сягають корінням кількох століть давнини, <...> зберігаючи тяглість у мисленні сучасних аукштайтів, жемайтів, сувалкійців і дзуків» (Kal- S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 187 nius 2002: 47). Kalbos pasaulėvaizdyje užfiksuotų per daugybę metų susiklošiusių nuostatų dėl kitaip kalbančių (kitoje etninėje Lietuvos srityje gyvenančių) gyvybingumas palaikomas ir žiniasklaidos priemonių. Stereotipai iš principo gali kisti, bet kitimas yra labai lėtas. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ У текстах корпусу найбільше інформації міститься про характер аукштайтів3. Докладно описано також жмудинів, трохи менше — дзуків і сувалкійців. Кілька рис характеру пов’язують не з людьми одного етнічного регіону (або одного діалекту). У текстах зафіксовано, що аукштайти, дзуки, сувалкійці та жмудини, тобто представники всіх етнічних груп Литви, є працьовитими, аукштайти й жмудини — наполегливими, аукштайти, жмудини й дзуки — відкритими, аукштайти, жмудини й сувалкійці — стриманими, а жмудини та сувалкійці — гордими. Однакові характеристики не доводять, що характер людей згаданих груп сприймається однаково. Звісно, називання тієї самої риси дає підстави стверджувати, що йдеться про принаймні частково схожі явища, однак суттєві відмінності визначають не лише характеристики аукштайтський, жмудський, дзуцький, сувалкійський. Описуючи характер мешканців різних етнічних регіонів тими самими словами, необхідно враховувати всі значення багатозначного слова. Зібрані приклади дають змогу скласти певне уявлення про те, які риси характеру в мовній картині світу литовської мови приписують аукштайтам, жмудинам, дзукам і сувалкійцям. Мешканців усіх етнічних регіонів можна охарактеризувати й дуже стисло, коли слова з абстрактним значенням вдача, характер, менталітет, натура, вдача уточнюються характеристиками, що вказують на належність до певної групи. Вислови аукштайтська вдача, аукштайтський характер, аукштайтська натура; жмудська вдача, жмудський характер, жмудська натура; дзуцький характер, дзуцька натура, дзуцький темперамент; сувалкійська вдача, сувалкійський характер, сувалкійський менталітет, сувалкійська натура зорієнтовані на читача, який пов’язує слова аукштайтський, -а, жмудський, -а, дзуцький, -а, сувалкійський, -а не лише з географічною належністю. Ці слова є назвами відповідних категорій, вони вже мають бути пов’язані у свідомості мовця з певною інформацією- 3 Імовірно, саме це могло зумовити згадану жмудську традицію називати аукштайтами всіх, хто не є жмудином. 188 KALBOS KULTŪRA | 83 єю. Значно інформативніші ті словосполучення, у яких згадані вислови уточнюються іншими характеристиками: теплий аукштайтський характер4; гаряча аукштайтська вдача; запальна, прямолінійна, суто аукштайтська вдача; Ах, ця клята аукштайтська натура. Спочатку зробиш, а потім думаєш; твердий жмудський характер; принаймні характер у нього справді дуже жмудський — досить [–досить] неприємний; дивовижно теплий, своєрідний дзуцький характер; добрий дзуцький характер; діяльний сувалкійський характер. Майже всі слова, що уточнюють характеристики характеру, дуже виразно передають також оцінку предмета мовлення — позитивну або негативну; нейтральний опис навряд чи можливий, коли всю суть характеру прагнуть передати одним чи двома словами. Аукштайтам у текстах приписують ліризм. Це виняткова риса аукштайтів: Скільки того аукштайтського, а точніше — селонського ліризму в строфі; Таємничим для мого покоління залишився самородок аукштайтського ліризму; свідомо стримувана схильність В. Рачицка до ліричності в аукштайтському дусі. Ліризм насамперед пов’язаний із поезією. Літературознавці часто наголошують на елегійній зворушливості пісень Східної Аукштайтії та творчості поетів-ліриків зі Східної Аукштайтії (особливо Йонаса Айстіса). Із ліризмом пов’язані чуттєвість, смуток і ностальгія. У поемі «Литва» (1888) Майроніс подав таку стислу характеристику аукштайта: Хоч вдачею міцний, у словах повільний, / Ласкавий, сердечний, хоч, здається, холодний. <...> Його мало ваблять людські веселощі, / Глибше за радість він відчуває біль, / На сумному обличчі відбиток величі / Бачиш витисненим і глибоке почуття Mair 311. Хоча такий емоційний стан зазвичай зумовлений нестачею чогось або втратою, аукштайтський смуток можна зарахувати до позитивно оцінюваних абстрактних явищ: глибокий пласт своєї душі — світлий аукштайтський смуток — поєднує з іронією, проблисками усмішки; аукштайтською романтичною ностальгією віє від оповідання Р. Ванаґаса «Цукерка мого дитинства», побудованого на спогадах про дитинство. Домінанта ніжності й чутливості охоплює й інші риси, які в текстах описують ставлення аукштайтів до світу та інших людей: В основі характеру цих віленців лежать суто аукштайтські риси: відкритість, щирість, простота, міцніші зв’язки з природою, сильніше почуття спільноти, ніжність; у творчості Й. Білюна відчуваємо Аукштайтію: вище й ясніше небо, світліший ліс (сосняки), іншу вдачу людей: ліричнішу, м’якшу, балакучішу, відкритішу Dauj LL 107; Але в нашій крові залишається вічний аукштайтський смуток Strielk TV 66. Варто зазначити, що подібні висновки є 4 Приклади без посилання на джерело взято з корпусу текстів сучасної литовської мови (http://donelaitis.vdu.lt). S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 189 також зробили й етнологи, які досліджували звичаї та спосіб життя людей Аукштайтії. За словами Віди Савоніакайтє (2007: 174), «усіх зустрінутих аукштайтів пов’язував зв’язок із довкіллям, природою. Аукштайти різного віку, які мають кращу освіту, поетично виявляють любов до рідного краю». Аукштайти, попри смуток і ліризм, усе ж зберігають позитивне ставлення до людей і життя загалом. Такі риси допомагають долати труднощі: Тримайся, Унтанюку, ніколи не втрачай свого аукштайтського оптимізму; Ромас мав гроші й пригощав із справжньою аукштайтською гостинністю. Треба сказати, що помічено й поведінкові схильності, по суті протилежні; згадується аукштайтська прямолінійність, пустотливість. У текстах зафіксовано, що аукштайти — не лише ліричні мрійники. Варто згадати їхнє ставлення до праці, яке дає змогу досягти мети: <...> великий шанувальник природи, який завдяки аукштайтській працьовитості й наполегливості зумів утілити свої задуми. Аукштайтська стриманість не дає емоціям вільно виявлятися: Постава стримана по-аукштайтськи, про себе розповідає не надто багато й майже не скаржиться, зате пісень не шкодує. Поет Генрікас Чигрєюс так говорить про поєднання смутку й сміху в характері людей рідного йому краю Біржай–Пасваліс: «Ті спокійні люди мого краю — вони й великі жартівники. Сумні й водночас жартівники. І навіть перед смертю вони люблять жартувати. З самого дитинства я бачив таку шалену двоїстість: сумно, то сумно, але скільки ти тут будеш сумувати? Ну, заспіваймо тепер, каже, а тепер уже гайда співати, заспіваймо як слід!» (Čigriejus 1993: 12). Отже, можна підсумувати, що зафіксовані в текстах спостереження про аукштайтів суперечливі; їхні характеристики досить строкаті. Зовсім інакше характеризують жемайтів. Специфіку їхнього характеру влучно й образно описують, наголошуючи на твердості вдачі. На підставі текстового матеріалу можна стверджувати, що основна риса характеру жемайтів — це упертість. Це слово вжито в більшості прикладів, пов’язаних із самобутністю поведінки жемайтів і їхнього ставлення до життя. З контекстів можна зробити висновок, що впертість оцінюється позитивно: вона не лише допомагає долати повсякденні завдання, а й дає змогу здійснювати, здавалося б, неможливе: Гадаю, що найважливіше, чим я можу пишатися, — це жемайтська впертість: додавши до неї ще трохи таланту, можна швидко навчитися крутити педалі велосипеда; Жемайтська впертість і безмежне бажання жити створили диво — хвороба відступила. Упертість пов’язана з наполегливістю. У текстах ці риси характеру нерідко згадуються разом: Чого вже не бракує нашому прем’єрові, то це наполегливості й упертості. 190 KALBOS KULTŪRA | 83 Нічого не вдієш — жемайт ŠN 1992 05 14; Лише завдяки такій наполегливості й жемайтській упертості (=лише завдяки такій наполегливості й жемайтській упертості), дбайливо розпоряджаючись мізерними фінансами «Сакала», Кнюкшті вдалося досягти успіху. Наполегливість відрізняється від упертості більшим впливом розуму, а не емоцій, адже впертість іноді може бути й безпідставною, тоді як наполегливість пов’язана з чіткими цілями: жемайтська наполегливість у його характері була скріплена цементом свободи, надії та світлої віри у відродження Литовської держави; Та наполегливість у нього була жемайтська. Він сумлінно вдосконалював обрану професію, їздив на консультації на Схід. Не лише жемайтська впертість і наполегливість, а й інші риси характеру жемайтів (жемайтська відвертість, жемайтська чесність) у мовній картині світу литовської мови можуть сприйматися як такі, що допомагають суб’єктові виконувати певні дії: Бажаємо колезі й надалі цілеспрямовано, з жемайтською впертістю працювати в обраному напрямі; Я. Шведас із властивими йому жемайтською впертістю й наполегливістю прагнув до поставлених цілей у різних сферах діяльності; Голова Палати сільського господарства деталізував із цілковитою жемайтською відвертістю; Із жемайтською чесністю Наполеон виконував те завдання, аж доки не наступив на міну. Потрібно уточнити, що те, що в текстах називають жемайтською відвертістю, на відміну від аукштайтської (а особливо дзукійської) відвертості, щирості, означає не схильність людини виговорюватися, а звичку говорити прямо; інакше кажучи, цю рису можна було б назвати прямотою. Жемайтська впертість невіддільна від їхньої гідності, усвідомлення власної цінності. На підставі текстового матеріалу ця риса виявляється не в тому, щоб якось підносити значущість власної особи, а просто в дотриманні певних норм пристойності: Учительки, перевіривши роботи, вийшли з дому, несучи кожна по одній-єдиній квітці: хай живе жемайтська гідність!; Але її жемайтська гідність не дозволила проводжати нас, лежачи в ліжку. Гідність дає підстави для жемайтської стриманості: Ми росли, слухаючи дідусів і бабусь — «контрабандистів» та книгонош — жемайтсько-стриманих, але дуже винахідливих у своїх оповідях. Сказане тут про жемайтів можна доповнити матеріалами етнологічного аналізу. На підставі даних опитувань стверджується, що «жемайти надзвичайно високо оцінюють себе, а кращими їх робить просто жемайтійськість. Це винятково позитивна й високоякісна цінність. <...> Особливо «кращі» риси приписують жемайтові, прагнучи підкреслити його моральні якості. <...> Позитивна самооцінка зумовлює почуття переваги жемайтів» (Pakalniškis 2001: 204–205). Етнологи стверджують, що деякі риси характеру жемайтів могли посилитися також під впливом різних історичних обставин. Необхідність захищатися, постійно відбивати S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 191 напади ворогів виховали жмудський патріотизм, жмудську терплячість. Так називають здатність людини витримувати надзвичайно багато, однак не заперечують, що й вона може вичерпатися: Жмудська терплячість, наполегливість і безмежна любов до своєї батьківщини допомогли вистояти перед багатовіковими нападами хрестоносців; у лютому моя жмудська терплячість нарешті вичерпалася, і я зажадав повернути рукопис. У частині проаналізованих прикладів згадано такі риси характеру жмудинів, які сторонні часто можуть оцінювати негативно. Уже згаданий твердий характер, а також значення, яке надають слову, можуть викликати несприятливу реакцію оточення: В околицях рідного краю Б. Бурача відчуваються жмудська твердість, упертість; Жмудини вже як рубонуть, як різонуть — і в роті навіть слів немає, щоб відповісти LR 2001 03 30. Те, що жмудина іноді важко зацікавити новими речами або просто змусити змінити свою думку, можна описати й за допомогою асоціацій з об’єктами неживої природи: Усі інші теми його не цікавлять. Він справжній жмудський пень. Така неповороткість і повільність заважають пристосовуватися до змін: Квитки доведеться міняти двічі лише найконсервативнішим, ощадливим по-сувалкськи або повільним на думку по-жмудськи; [Журналіст:] Відчуваєте свою жмудську вдачу? [Поет Алґімантас Мікута, родом із Мажейкяй:] Так, не можу похвалитися гнучкістю. Своєрідна млявість, закостенілість, повільна реакція Dlg 1999 12 24. Анекдотичні ситуації, що особливо підкреслюють небагатослівність і повільну мову жмудинів: Двоє жмудинів, батько із сином, рубають у лісі дерева. Зима, холодно. Вони поспішають, мовчать. Близько полудня син, озирнувшись, каже: / – Гарна погода. / Надвечір, склавши дрова на сани, повертаються додому. Батько каже: / – Так. Аналіз прикладів уживання мови перегукується з автостереотипами жмудинів, згаданими в працях етнологів. Самі жмудини стверджують, що вони нібито «запальніші й уразливіші, зліші, грубіші, повільніші, заздрісніші, неохайніші, замкнутіші й, нарешті… найупертіші» (Kalnius 2002: 37). Пор.: Ми, жмудини, книжок не читаємо, говоримо прямо LKŽ XIII 719; жмудська грубість5 знаходить у мені належне їй місце. Крім того, жмудини вважають себе щирими, дружніми, гостинними, наполегливими, витривалими й працьовитими (див. Kalnius 2002: 37). Письменник-емігрант Апалінарас Петрас Багдонас, який опублікував твори, написані жмудською говіркою, звеличує жмудинів: Я тут не хочу переписувати всю історію Жмуді, лише хочу підкреслити, що жмудини своєю хоробрістю, наполегливістю й любов’ю до рідного краю перевершили інші балтійські народи Bagd MP 8. 5 Щодо вживання прикметника grubus у значенні «неввічливий, різкий» див. Drukteinytė V. Щодо визнання прикметника grubus семантизмом. – Res humanitariae 6, Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, 2009, 42–55 (а також зазначену там літературу). 192 KALBOS KULTŪRA | 83 Серед зафіксованих у текстах рис характеру дзуків немає таких, що виразно переважали б; частіше згадується дзуцька щирість. Судячи з прикладів уживання, її можна вважати відмітною рисою дзуків: Самотня жінка виростила сина Едуарда й доньку Евеліну, прищепила їм природні риси дзуцької працьовитості та щирості; Він і мешканці Алітуса щиро подякували тим, хто відчув дзуцьку щирість і щедрість <...> учасникам «Зустрічей» у дні LASS. Цю рису характеру дзуків підсилюють також інші характеристики, виражені близькими за значенням словами й висловами: дзуки дуже люблять виговоритися Sigitas Geda (Mt 1997 11 106); від щирого серця, з дзуцькою відвертістю, розповів свою таємницю; мешканці Балб’єришкіса, хоч і є «дзуки із сувалкською домішкою», дуже говіркі й гостинні LL 2004 20 22; з усією дзуцькою відвертістю виголосив проповідь повільним занавикам; Важко знайти більшу «людину душі», ніж дзук, а пісні дзуків — найвиразніше дзеркало тієї «душі» TVa 2005 07 23–29. Алойзас Ґудавічюс серед стереотипів про литовців згадує вислів дзук — це весела й добросерда людина (див. Gudavičius 2009: 216). Емоційний складник зближує дзуків з етнічними аукштайтами: представникам обох груп приписують емоційність, проте, звичайно, означення абстрактних понять, що узагальнено описують сутність характеру етнічної групи, різняться — характеристики дзуцький та аукштайтський: Пам’ятаю, нас із Вітаутасом Бубнісом вразила особлива атмосфера вечора, що затягнувся до пізньої пори, — дзуцька емоційність. Крім того, дзуків характеризують і як людей, які не надають надмірного значення матеріальним речам: Загалом дзуки — люди дуже поетичної душі. Живуть, як птахи. Такі собі співочі дрозди. Це особливе литовське плем’я. У їхньому мисленні — цікавий екзистенціалізм. Живуть одним днем, багатств не накопичують Jonas Jurašas (Mt 1997 11 106). Властиве дзукам своєрідне розуміння гордості й честі передає запозичене слово unoras6: Мабуть, усі дзуки такі маленькі, як, ну як це сказати, і я не зачепив вашої дзуцької гідності. Дзюцька працьовитість зумовлена дзуцькою енергією. Це дає підстави припускати, що представники цієї етнічної групи не лише пасивні й емоційні спостерігачі: Додамо й дзуцької енергії. У дотепному оповіданні Вітаутаса Рімкявічюса «Спокуси диявола» (про мешканців Литви, що представляють чотири етнічні групи) дзук зображений прив’язаним до рідного краю, сумує без нього («На Дзукії сонце гарячіше»); дружнім, говірким, зацікавленим життям сусідів (каже дияволові: «<...> мені більше нічого не треба, аби тільки гарно побалакати!»; «То ми з тобою, виходить, родичі!»); 6 Лексема onaras (onoras, unaras, unoras) уживається у значенні «надмірне почуття власної гідності, гордість, пиха, амбіція» (LKŽ VIII 1004, 1005; LKŽ XVII 450, 458). S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 193 швидко гнівається, але й швидко намагається помиритися («Треба всім жити в мирі, як добрим родичам. <...> мені всі Божі створіння хороші, якщо мене не розгнівають»); чуйний до чужого нещастя, кривди; для нього найважливіші — дівчата, танці, пісні («Немає на землі нічого кращого за дівчину!»). Етнологи зафіксували, що самі дзуки вважають себе щирими, дружніми й плідними, працьовитими та відкритими, а одна з найчастіше згадуваних в автостереотипах негативних рис — легковажність (див. Kalnius 2002: 35). Зафіксовані в текстах риси характеру сувалкійців різняться (у цьому випадку використано також кілька прикладів уживання слова zanavykas). Частіше трапляються характеристики, що описують ставлення сувалкійців до матеріальних речей і багатства. Крім ощадливості, яка загалом оцінюється позитивно, особам цієї групи приписують і небажані риси — скупість та жадібність, пор.: Зі сувалкійською ощадливістю В. Казакавічюс присвячує свою книжку лише «маріямпольцям, розкиданим по всьому світу»; Ах, ця сувалкійська ощадливість; Через свою сувалкійську скупість я страшенно рідко приймаю гостей; і червона ікра з горілкою з пташиної чаші цілком закономірно застрягає в горлянці, сувалкійськи жадібній до чужого добра. Навіть без згадки будь-якої з цих рис характеру в тексті може бути закодована думка, що сувалкійці практичні, прагматичні, схильні все підраховувати й отримувати з цього користь: Побачивши шведські столи, завалені горами їжі, з яких можна їсти скільки заманеться, співвітчизники сувалкійської вдачі ані на секунду не забувають, що «за все вже заплачено», і накидаються на неймовірну кількість страв; Люди часто дивувалися, що наші імена збігаються [Казис Брадюнас про своє ім’я та ім’я дружини]. Відповім по-сувалкійськи, як справжній «гак»; — жартував поет. — Коли є два Казиси, досить одного іменинного бенкету на рік R 1999 01 30. Ні з якою іншою етнічною групою, крім сувалкійців, у текстах не пов’язують обачність і хитромудрість: торік із 4 млн литів прибутку у вигляді дивідендів розподілили 900 000 литів, а решту по-сувалкійськи обачно спрямували на нові технології; бувши хитромудрим по-сувалкійськи, подбав, щоб легковажна компанія не зашкодила його іміджу. В оповіданні Вітаутаса Рімкявічюса «Спокуси диявола» (до речі, автор родом із околиць Шакяя, отже, судув — сувалкієць) постають такі риси сувалкійця: нечутливий (думки диявола: «психіка сувалкійців схожа на моє копито»); виконує обов’язок лише тоді, коли має з цього користь; недовірливий; не любить гаяти час, марно розмовляти, якщо від розмови немає відчутної, безпосередньої користі («Трохи поговорити можемо, це нічого не коштує»); не поспішає ухвалювати рішення, схильний обмірковувати (диявол: «Я дуже поважаю аналітичний сувалкійський розум»); охайний, ощадливий 194 KALBOS KULTŪRA | 83 (каже дияволові: «<...> відійди вбік, бачиш, тут роса, я намочу черевики») (Rimk 165–169). Наголошується на стриманості сувалкійців, їхньому відчутті міри: З цієї нагоди, з природженим сувалкійським відчуттям міри, можна й губи вмочити в ювілейну чарку; Досвід зосередженості, тихого перебування разом із близькими майбутній письменник також виніс із дому, хоча його родина й була стриманою по-сувалкійськи. Знайдено лише один приклад, де сувалкійців описано як поетичних людей: Ось програма вже добігає кінця, і так гарно її веде група судувів (сувалкійців), чудово спростовуючи давню (дякувати Богові, вже ґрунтовно похитнуту) неправду про непоетичність людей цього краю Vladas Braziūnas (LM 1983 12 24). За словами етнологів, сувалкійці самі вважають себе щирими, дружніми, гостинними, працьовитими й ощадливими. Працьовитість занавиків особливо підкреслює Петронеле Орінтайте (письменниця з діаспори, родом із околиць Шакяя) у спогадах про Йонаса Яблонскіса: Занавики особливо вирізняються прямотою вдачі та великою працьовитістю Orint KLL 172; він [занавик] не боїться тягти й подвійний тягар, а терпляче везе його до кінця Orint KLL 175. До негативно оцінюваних рис самі сувалкійці також відносять скупість і себелюбство, заздрість (див. Kalnius 2002: 35). Названі в текстах риси характеру, пов’язані з мешканцями відповідних етнічних регіонів, подано в таблиці 1. 1 ТАБЛИЦЯ. Риси характеру мешканців етнічних регіонів (за зібраними прикладами) Аукштайти | Жемайти | Дзуки | Сувалкійці | ліричні (4) | уперті (41) | щирі (4) | ощадливі (4) | відкриті (3) | наполегливі (22) | відкриті (2) | працьовиті (3) | зворушливі (3) | терплячі (4) | розкуті | повільні (3) | сумні (2) | повільні (3) | працьовиті | стримані (3) | прямолінійні (2) | патріоти (3) | люди доброї душі | простакуваті (3) | наполегливі | грубі (2) | елегантні | повільномовні (2) | громадські | інертні (2) | енергійні | гідні (2) | працьовиті | хоробрі (2) | доброго характеру | холодні (2) | чуттєві | гідні (2) | горді | скупі (2) | сперечальники | спокійні (2) | чуттєві | заможні (2) | балакучі | стримані (2) | чуйні | гостинні (2) | запальні | примхливі | балакучі | аналітичного складу розуму | легковажні | відкриті | запального темпераменту | наполегливі | повільномовні | працьовиті | ліричні | різкі | люблячі | горді | поетичної душі | говорять голосно S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 195 Аукштайти Жемайти Дзуки Сувалкійці м’якої вдачі, небагатослівні, щирі, оптимісти, прості, патріоти, спокійні, серйозні, романтичні, помірковані, стримані, запальні, пустотливі, теплої вдачі, сердечні, говіркі, лагідні, прямолінійні, твердого характеру, замкнуті, гостинні гарячі, твердого характеру, повільномовні, маломовні, наївні, негнучкі, неприємного характеру, неквапливі, нелагідні, рідкомовні, дотепні, чесні, прямолінійні, уперті, вольові, мляві осілі, допитливі, гостинні, теплої вдачі, говіркі, лагідномовні, гостинні балакучі, грубі, жадібні, кмітливі, витривалі, терплячі, нігті7, замкнуті, нечутливі, неввічливі, нещирі, недовірливі, неквапливі (у вирішенні), неповороткі, прості, постійні, заздрісні, помірковані, стримані, трохи різкі, прямолінійні, ліниві, охайні, діяльні широкої душі, скупі хоч до рани прикладай, живуть сьогоднішнім днем, люблять виговоритися, прив’язані до рідного краю, скупі, багатства не накопичують корисливі У таблиці спочатку виокремлено характеристики, знайдені в прикладах більш ніж один раз (цифри біля слова вказують, скільки разів так характеризували). Далі в алфавітному порядку наведено характеристики, вжиті лише один раз. Наприкінці подано фразеологізми та інші вислови, перше слово яких не є основним компонентом характеристики. Називаючи риси жителів етнічних регіонів, намагалися зберегти ті слова, які вжито в прикладах. Кількість іменників уніфіковано: скрізь подано множину. Для прикметникової характеристики (наприклад, упертий) враховували також випадки вживання похідних, тобто іменників від прикметників того самого кореня (наприклад, упертість). Напівжирним шрифтом виділено ймовірні характерні риси етнічних груп… 7 У LKŽ VIII 499 наведено 15-те значення слова ніготь: перен. про скнару. 196 KALBOS KULTŪRA | 83 характерних домінант. Необхідно сказати, що автори статті самі не формулювали рис на основі таких текстів (анекдотів, оповідань тощо), у яких етнічний характер не описано безпосередньо якимось словом. Інша річ, наприклад, характеристика мовлення жмудина у згаданій поемі Майроніса (Продовжуючи говорити, мало, зрідка Mair 311), де прямо сказано – малослівний, рідкомовний. Щоб перевірити, наскільки інформація, зафіксована в текстах, пов’язана зі світообразом, закарбованим у свідомості носіїв мови, було проведено експеримент вільних асоціацій. У червні 2009 року опитали 105 студентів заочного відділення факультету соціального добробуту та досліджень інвалідності Шяуляйського університету. Вік опитаних — від 20 до 50 років. Учасникам експерименту запропонували біля слів aukštaitis, žemaitis, dzūkas, suvalkietis записати перше слово, речення або словосполучення, яке спало їм на думку. Узагальнення результатів дослідження показало, що інформації про аукштайтів, жмудинів, дзуків і сувалкійців було отримано неоднакову кількість. Найдокладніше описані жмудини й сувалкійці, дещо менше — дзуки, і лише кілька рис пов’язано з аукштайтами. Ті самі риси характеру, що описують усі чотири етнічні групи, повторюються мінімально: словом абстрактного значення geras описують аукштайтів, жмудинів і дзуків, словами skūpus (= šykštus) і skūpumas (= šykštumas) — не лише сувалкійців, а й жмудинів та дзуків. Аукштайтів і дзуків об’єднує слово mielas, жмудинів і сувалкійців — dosnus. Оскільки жмудини й сувалкійці описані найдокладніше, серед численних рис характеру можна виокремити й ті, що переважають. Жмудинів вважають упертими: серед реакцій на стимул згадано асоціати užsispyrimas, užsispyręs. Із сувалкійцями нерозривно пов’язана taupumas. Про це свідчать численні реакції, пов’язані з цією рисою: запозичене слово skūpus (гібрид skūpuolis), taupus (іноді посилене словами ypač, pernelyg), šykštuolis, nagas, оказіоналізм gailikas (дитяче слово?). Описуючи дзуків, тричі вжито слово dundukas, зв’язок якого зі стимулом можна пояснити фонетичною асоціацією. Узагальнюючи, важко сказати, мешканцям якого етнічного регіону учасники експерименту асоціацій приписали найбільше позитивно оцінюваних рис, оскільки за різних обставин ті самі риси характеру можуть оцінюватися по-різному. Імовірно, найпозитивніше схильні оцінювати аукштайтів. Позитивно оцінювані риси — geras (3), estetas, mielas, ramus ir lėtas, sukalbamas, teisingas, негативно оцінювані — pasikėlęs (2). Значно більше негативно оцінювали жмудинів, дзуків і сувалкійців. Жмудини не лише dosnūs, geri, tvirti, vaisingi ir atkaklūs, а й užsispyrę, rėksniai, vulgarūs, pikčiurnos. S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 197 Дзуки — mieli, geri, linksmi, але їх також називають bobomis, bukais, bjauriais. Негативно оцінюваних рис сувалкійців ще більше. Крім šykštumo, згадують також pavydas, або наголошують, що сувалкієць — це labai blogas žmogus, sunkaus charakterio asmenybė. Не можна виключати, що на такі результати експерименту частково могло вплинути походження самих інформантів: значна частина студентів Шяуляйського університету походить із Шяуляйського району, Шяуляйського та Паневежиського краю, тобто з тієї частини Литви, мешканці якої вважають себе аукштайтами. Риси характеру аукштайтів, жмудинів, дзуків і сувалкійців, згадані учасниками експерименту асоціацій, наведено в таблиці 2. 2 ТАБЛИЦЯ. Риси характеру мешканців етнічних регіонів (за результатами експерименту асоціацій) Аукштайт Жмудин Дзука Сувалкієць добрий (3) пихатий (2) естет милий спокійний і повільний поступливий справедливий упертий (23) твердий (2) запальний наполегливий щедрий добрий козел буркотун крикун ×скупий запальний гостинний вульгарний із жмудським характером простак (3) ×скупий (2) гидкий баба тупий добрий скнара веселий милий ощадливий тихий, спокійний ×скупий (48) ощадливий (13) скнара (3) скупий (2) заздрісний (2) погана людина щедрий × дурний скнара людина з важким характером ВИСНОВКИ На підставі результатів аналізу прикладів уживання та експерименту вільних асоціацій можна стверджувати, що в мовній картині світу литовців зафіксовано уявлення про те, що представникам етнічних груп властивий особливий погляд на світ, людей і самих себе. Є риси характеру, які приписують більш ніж одній етнічній групі: наприклад, працьовитість зафіксована в характеристиках усіх груп, тоді як неотесаністю не вирізняються лише дзуки. 198 KALBOS KULTŪRA | 83 Результати експерименту можна лише частково пов’язати з висновками, зробленими після аналізу мовного матеріалу. Учасники експерименту назвали значно менше рис, ніж їх було в текстах. Також є чимало якісних розбіжностей. По суті, збігаються лише домінантні характеристики жмудинів і сувалківців: у жмудинів наголошують на впертості, а сувалківці — надзвичайно ощадливі, жадібні, скупі. Результати експерименту асоціацій не виявляють виразної домінантної риси аукштайтів, але з наявних характеристик можна вивести той самий спільний знаменник, що й після аналізу мовного матеріалу: жителі цієї етнічної групи — спокійні й миролюбні люди. У текстах дзукам приписують більше позитивних рис характеру, тоді як серед результатів експерименту більше негативних. Загалом, порівняно з характеристиками, складеними на підставі текстів, відповіді учасників експерименту вільних асоціацій формують значно негативніші стереотипи етнічних груп, за винятком аукштайтів. Цю відмінність можна пояснити кількома причинами. Приклади з текстів зібрано з публічної писемної мови; автори цих текстів відомі й добре знають людей етнічної групи, про яку говорять. Відповіді учасників експерименту асоціацій були анонімними (через це зменшується відповідальність за власні слова); респонденти мали лише середню освіту, і думка декого з них про представників етнічних груп (особливо інших, а не власної) могла бути випадковою, сформованою під впливом таких висловів розмовної мови, коли до іншої, інакшої людини (іншої національності, мови чи говірки, інших звичаїв) ставляться як до чужої, упереджено. Підсумовуючи, можна сказати, що реакції респондентів на слова-стимули та риси характеру, приписувані в текстах жителям етнічних регіонів, не обов’язково зумовлені досвідом безпосереднього спілкування й об’єктивною оцінкою дійсності. Імовірно, частина відповідей залежить від усталених стереотипів і образу, створюваного засобами масової інформації, однак слід визнати, що в стереотипах є частка правди: вони відображають фрагмент зафіксованої в мові картини світу та впливають на спілкування литовців із різних етнічних регіонів. ŠALTINIAI Bagd MP – A. P. Bagduonis. Medviegale pasaka, Čikaga, 1997. Dauj LL – V. Daujotytė. Lietuvių literatūra: XX a. pr. ir I pusė. Vadovėlis XI kl., Kaunas, 1996. Dlg – Dialogas (savaitraštis). LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, Vilnius, 1941–2002. S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 199 LL – Laisvas laikraštis. LM – Literatūra ir menas (savait­raštis). LR – Lietuvos rytas (dienraštis). Mair – Maironis. Raštai 2, Vilnius, 1988. Mt – Metai (žurnalas). Orint KLL – P. Orintaitė. Ką laumės lėmė. Liepalotų medynuose. Atsiminimai, apybraižos, Vilnius, 1993. R – Respublika (dienraštis). Rimk – V. Rimkevičius. 27 išpažintys, Vilnius, 1975. Strielk TV – J. Strielkūnas. Tik vienąsyk, Vilnius, 1998. ŠN – Šiaulių naujienos (dienraštis). TVa – TV antena (žurnalas). LITERATŪRA Bliumas R. 1998: Etninės psichologijos įvadas, Vilnius: Lietuvos informacijos institutas. Čigriejus H. [interviu]. – Literatūra ir menas, 1993 03 06. Gudavičius A. 2009: Etnolingvistika (Tauta kalboje), Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Kalnius P. 2002: „Kitokie“ tarp „savų“: Lietuvos etnografinių grupių stereotipai. – Lietuvos etnologija 2 (11), Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 23–52. Kalnius P. 2006: Aukštaitijos ir Žemaitijos paribio vietinių gyventojų savimonė. – Lietuvos etnologija 6 (15), Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 95–119. Kalnius P. 2007: Žemaičių etniškumas: esamas ar konstruojamas? – Tautosakos darbai 34, 15–32. LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija. Sudarė Kazys Morkūnas, redagavo Vytautas Ambrazas. 2-as patiksl. ir papild. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Nakienė A. 2007: Žemaičių savimonės paieškos internete. – Tautosakos darbai 34, 214–220. Pakalniškis V. 2001: Žemaitiškumas globaliame pasaulyje. – Lietuvos etnologija 1 (10), Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 199–216. PŽ 1993: Psichologijos žodynas. Redaktoriai Rimvydas Augis, Rimantas Kočiūnas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Savoniakaitė V. 2007: Bendra, bet sava: apie šiuolaikinius aukštaičius. – Lietuvos kultūra: Aukštaitijos papročiai. Sudarytojas Žilvytis Šaknys, Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 169–208. 200 KALBOS KULTŪRA | 83 Tumėnas V. 2007: Konvencionalūs, klasifikaciniai ir interpretaciniai regioninės tapatybės aspektai ir sąsajos su tautodaile. – Lietuvos etnologija 7 (16), Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 125–156. Župerka K. 2006: Tarminės šnekos komentavimas nelingvistiniuose tekstuose. – Acta humanitarica universitatis Saulensis. Mokslo darbai, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla, 178– 191. Gauta 2010 09 29 CHARACTER TRAITS OF LITHUANIAN ETHNIC GROUPS IN LINGUISTIC REALITY Summary The article presents a study of Lithuanian character traits attributed to people who represent different ethnic and cultural subgroups, i. e. aukštaičiai, žemaičiai, dzūkai and suvalkiečiai. The material was collected from mass media, fiction, spoken language, dictionaries and the electronic corpus of contemporary Lithuanian (Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas). The findings of the linguistic analysis have been supplemented with experimental data from an association test. The results suggest that aukštaičiai (Highlanders) are poetic and emotional, their character is a combination of sadness and gaiety. The most prominent feature of žemaičiai (Samogitians) is stubbornness which is inseparable from persistence, straightforwardness, dignity and self-esteem. Dzūkai are most often referred to as sincere, open, sensitive people with a special code of honour. People coming from Dzūkija do not attach much importance to material things yet material wealth, as established by this study, is utterly important to suvalkiečiai. This subgroup is described as miserly, thrifty, orderly and smart. Certain traits of character may be attributed to more than one ethnic subgroup but not a single trait has been established as a common feature of all subgroups. SILVIJA PAPAURĖLYTĖ KAZIMIERAS ŽUPERKA Šiaulių universitetas Povilo Višinskio g. 38, LT-76352 Šiauliai [email protected] [email protected] S. PAPAURĖLYTĖ, K. ŽUPERKA. Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje 201