Du neskelbti Jono Jablonskio laiškai Viliui Gaigalaičiui

VYTAUTAS LANDSBERGIS ДВА НЕОПУБЛІКОВАНІ ЛИСТИ ЙОНА ЯБЛОНСЬКОГО ДО ВІЛІУСА ГАЙГАЛАЙТІСА У зібранні документів Інституту Йоганна Ґотфріда Гердера (Die Dokumentesammlung des Herder-Instituts), що зберігається в німецькому місті Марбурзі, у колекції П. В. Реклайтіса серед інших матеріалів з литуаністики зберігаються два листи Йонаса Яблонскіса до діяча Малої Литви Віліуса Гайгалайтіса. Їх зареєстровано як DSHI 150 Nachlass Gaigalat 146. Один датований 5/17 січня 1895 року, інший, дещо пізніший відгук — у ньому згадуються Різдвяні свята, — стосується того самого питання листування: відзначення десятиріччя товариства «Біруте» в Тільзиті. Організатори дбали й про музичну частину, а найбільше їм бракувало «прологу» — вступної промови. Як відомо, святкування десятиріччя «Біруте» відбулося рівно за місяць після другого листа, тож Й. Яблонскіс із Мітави нічим не міг зарадити, а лише запропонував звернутися до Вінцаса Кудірки, який охоче брався за публіцистичні писання, хоч, попри це, жив далеко, у Криму, де лікувався. Вступну промову зрештою виголосив голова «Біруте» Й. Лапінас, закликавши не соромитися литовської ідентичності й рідної мови; було поставлено виставу — «Зруйнування Каунаського замку» А. Фромаса-Гужутіса; Е. Ягомастас заспівав литовською «Гальс яр тиляйімс» Й. Зауервейна, а більше пісень виконали місцевий хор «Біруте» та хор жінок-жмудинок, які приїхали. Успіх був величезний; В. Макнис побіжно згадує чи не тисячу учасників, що з’їхалися. Німецька адміністрація занепокоїлася, намагаючись зупинити пробудження литовців, Відюнас дорікнув за те, що поставили виставу про поразку литовців — перемогу хрестоносців, але невдовзі й сам узявся за хорову та іншу музичну й виховну діяльність. Початком було не мовчання. Розділений народ не проводив межі по тодішньому німецько-російському кордону. Про це свідчать дружні стосунки та листування шишонця В. Гайгалайтіса1, майбутнього священнослужителя й діяча культури- 1 Віліус Гайгалайтіс (1870–1945) на той час ще був студентом теології та філософії, але вже був членом товариства Prussia у Кенігсберзі. V. LANDSBERGIS. Du neskelbti Jono Jablonskio laiškai Viliui Gaigalačiui 95 ного, а також приїзд жінок-жмудинок співати на святі в Тільзиті. Нехай про ті часи й зв’язки нагадають ці два листи мовознавця, які тепер публікуються вперше2, — він навіть підкреслює особливі слова! — знайдені в архіві саме з нагоди 150-річчя від дня народження Йонаса Яблонскіса. Любий друже! Пробач, що так довго не відповідав: — ніяк не вдавалося дізнатися нічого певного. Тепер усе стало зрозумілим, тож надсилаю звістку. Антанас із Бугню3 перекладає з російської мови невелику комедію, усуваючи з неї всі русизми, властиві побутовій мові4, і трохи її переробляючи. Ми маємо намір поставити цю комедію на нашій «сцені» під час наших різдвяних свят і відразу надіслати вам... може, згодиться. Шкода лише, що ми так пізно дізналися про те свято, адже можна було б підготувати дещо більше... Вступної промови на свято (про нього нам писав Йонас5) ми не можемо написати, бо діяльність «Біруте»6 нам зовсім невідома (ми зовсім не знаємо, що доброго вона зробила в Прусській Литві, скільки вона існувала — пильнувала й скільки спала...). Якщо вона більше спала, ніж пильнувала, то чи не могли б ви бодай тепер її розбудити, подбавши, щоб вона здійснила щось добре зі своєї програми? До Петербурга я писав, але відповіді ще не одержав. Daug kur rašyti apie draugystę7 teip mažai težinoma iš savo darbų – labai sunku. Kiekvienas paklaus, ką ji padarė..... Rašydamas į Maskvą apie ją, pats nežinojau, ką parašyti ant klausymų, kuriuos, kiek žinojau, norėtų užduoti maskviečiai. Із наших навряд чи хтось приїде: Ландсбергіс живе далеко, у Москві, Мачис — в Уральських горах, а всі ми маємо таку роботу, що нам дуже важко відірватися від місця. Бажаємо успіху — комедію (або водевіль) надішлемо. Усі Ваші знайомі й друзі передають вітання. Jablonskis /підпис/ 2 Деякі текстові коментарі додаються до листів. 3 Antanas Kriščiukaitis (1864–1933, Antanas iš Būgnų, Aišbė), teisininkas ir literatas, tuo metu dirbęs Mintaujoj. Laiško tekste vardas pabrauktas, kaip ir kiti vardai, regis, ne J. Jablonskio, o vėliau. Šiaip žodžiai ir vietovardžiai pabraukti paties Jablonskio. 4 Пишучи, Й. Яблонскіс виправив: «rusicizmus (gyvenimo)» позначив цифрами 2 і 1, тому тепер текст подано відповідно до його корекції. 5 Імовірно, діяч Прусської Литви Йонас Ванагайтіс, який пізніше підписувався Йонасом Панемуняйським. 6 Таке написання (з довгим ū), найімовірніше, походило ще з часів С. Валіуна «Бірути». 7 Дружба — товариство. 96 KALBOS KULTŪRA | 83 I 5/17 95 Дорогий співвітчизнику! Сьогодні я приїхав до Мітави й знайшов Вашого листа. Поспішаю відповісти. 10/22 січня повернеться Антанас Бугнас, якого влада вислала на роботи. Через це він затримався і не написав доданої праці. Щойно він повернеться додому, відразу надішлемо його працю. Наскільки мені відомо, він уже завершує її писати. Пранаїтіс8 не обіцяв приїхати. Мені здається, що тепер уже не варто й чекати, що він приїде, ось чому: під час наших новорічних свят заарештували його брата9, священника, лектора єврейської мови при Петербурзькій духовній академії. Музикант так засмутився, що навряд чи захоче веселитися й розважати інших. Складіть програму так, щоб можна було обійтися без нього. Наскільки я розумію, навряд чи хтось із нас приїде: ми, хоч і дуже хотіли б, жодним чином не змогли б виїхати... Якщо перекладена з російської мови комедія Антанаса вам зараз не підійде, то, можливо, іншим разом ви зможете її поставити... Щодо прологу зверніться до В. Кудірки, адже він серед нас єдиний більш-менш пристойний півень. Його адреса: Севастополь, Малая Морская, № 37, д. Гаврилова. Врачу 50 пех. Белостокского полка, Л. Терцияну10, для передачі В. К.* Програма загалом нам дуже подобається, і ми зі свого боку нічого не можемо додати11. Сердечно вітаємо всією громадою Jablonskis /підпис/ * Сподіваюся, що він справді напише. Було б добре, якби ви отримали кілька прологів. Ви могли б вибрати найкращий... 8 Petras Juozas Pranaitis (1868–1942) – peterburgietis muzikas, vargonininkas, chorų vadovas ir kompozitorius, 1893 m. išspausdinęs, vienu sykiu su V. Kudirka, pirmuosius pabrėžtinai „lietuviškus“ kūrinėlius fortepijonui. Polka Lietuvaite ant 4 rankų sustatė P. J. Pranaitis. Petropile. Prekė 1 rub. – tai buvo ir spaudos draudimo ignoravimas. 9 Justinas Bonaventūra Pranaitis (1861–1947) – dvasininkas, baigęs ir dėstęs Peterburgo Romos katalikų dvasinėje akademijoje. Nuo 1891 m. Akademijos prefektas, kovojęs prieš rusinimą, veikęs Lietuvių–žemaičių labdaringoje draugijoje, 1895–1896 m. ištremtas į Tverę. 10 Прізвище лікаря 50-го піхотного полку Білостока Лауринаса Терційона підкреслено Й. Яблонскісом (також і Севастополь). 11 Подвійне «нічого» — неуважність автора. V. LANDSBERGIS. Du neskelbti Jono Jablonskio laiškai Viliui Gaigalačiui 97