Jono Jablonskio leksikografinė veikla

ВІЛІЯ САКАЛАУСКЕНЕ Інститут литовської мови ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЙОНАСА ЯБЛОНСКІСА Заслуги Йонаса Яблонскіса у створенні литовської літературної мови та її унормуванні безсумнівні й незаперечні. У всіх сферах — правопису, фонетики, морфології, синтаксису, лексики — він досяг дуже важливих результатів: установив правила правопису, пропонував мовні норми, спираючись на живу мову народу, творив нові слова, які вживаються й досі. Ювілей 150-річчя від дня народження спонукав ще раз переглянути праці Йонаса Яблонскіса й дещо по-новому оцінити їх, з погляду лексикографа, а також зацікавитися малодослідженою спадщиною в цій галузі. Про окремі його лексикографічні праці писали; деякі згадки можна знайти про картотеку словника. Праці в цій галузі докладніше оглянув Антанас Ліберіс (див. Lyberis 1982: 16–20). Наш словничок — як важливу лексикографічну працю — розглянув Стасіс Кейніс (1990: 14–19). Лексикографічна спадщина Й. Яблонскіса досі не була ґрунтовно оцінена, тож мета цієї статті — оглянути праці мовознавця, пов’язані з лексикографією. Стаття не має на меті провести всебічний аналіз лексикографічної діяльності Й. Яблонскіса; радше це має стати початком досліджень такого типу. РЕДАГУВАННЯ ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО СЛОВНИКА АНТАНАСА ЮШКИ1 Перші кроки в лексикографічній роботі Й. Яблонскіс зробив, редагуючи литовсько-польський словник Антанаса Юшки2, який готувала російська нау- 1 Литовский словарь А. Юшкевича съ толкованіемъ словъ на русскомъ и польскомъ языкахъ. Томъ I, вып. 1, СПб, 1897; вып. 2, СПб, 1904; вып. 3, Петроградъ, 1922. 2 Antano Juškos (1819–1880) lietuvių–lenkų kalbų žodynas pradėtas rašyti apie 1860 metus ir vėliau daugelio redaguotas, pildytas, taisytas. Galutinėje redakcijoje žodžiai buvo verčiami į rusų kalbą. Apie šio žodyno redagavimą yra rašiusi Birutė Tolutienė savo disertacijoje (Tolutienė 1961: 110–273). I tomo antra dalis (E–J raidės), kurią redagavo J. Jablonskis, buvo išspausdinta 1904 m. (Palionis 1995: 194–195). 44 KALBOS KULTŪRA | 83 … академія. На початку 1897 р. Олексій Шахматов запросив Й. Яблонскіса редактором. Мовознавця цікавило, як Академія наук поставиться до виправлень тлумачень значень, які можна було здійснити лише шляхом безпосередньої перевірки всього матеріалу в говорах. Провівши два літа в Литві, Й. Яблонскіс перевірив E, G, I, J рукописи (див. Tolutienė 1961: 237, 238). «Ознайомившись із рукописами словника А. Юшки, Й. Яблонскіс побачив у ньому чимало недоліків: не всюди розрізняються довгі й короткі голосні, неоднаково подаються діалектні форми, невдало поставлено наголоси, не розрізняються інтонації, бракує точнішого тлумачення значень слів тощо» (Lyberis 1982: 17). Й. Яблонскіс підготував план редагування словника, за яким його характер мав істотно змінитися. Записуючи вислів або фразу з уст людей, А. Юшка їх відшліфовував, доповнював, намагаючись зробити правильнішими й літературнішими, і так цілком змінював багато їхніх особливостей. У Післямові³ до другої частини першого тому словника 1904 р. Й. Яблонскіс зазначив це, застерігши читачів, що «…користуючись цим словником як матеріалом для характеристики синтаксичних і стилістичних особливостей мови, потрібно, на мою думку, бути дуже обережним. Цілком можливо, що фахівці із синтаксису та загалом структури мови литовського народу не погодяться з моєю думкою щодо зібраного А. Юшкою матеріалу. Так чи інакше, мені здається безсумнівним, що в словнику народної мови є чимало суб’єктивного елемента, і до того ж у тих випадках, коли словникові дані могли б слугувати матеріалом для вивчення синтаксичних особливостей литовської мови» (Piročkinas, sud., 1991: 116). У словнику було безліч невідомих слів, автентичність яких виявилася дуже сумнівною. Тому Й. Яблонскіс узявся перевіряти ці слова на місцях4. Улітку 1897 р. він побував у Велюоні5, Вілкії, Юрбаркасі та інших місцях, перевіряючи й з’ясовуючи значення слів, записаних А. Юшкою. Наступного літа він побував у Калтиненаях, Шилуві, Бетигалі, Алседжяй6. 3 Литовскій словарь А. Юшкевича съ толкованіемъ словъ на русскомъ и польскомъ языкахъ. Вып. второй, Санктпетербургъ, 1904, I–LIX. (Далі в тексті цей словник позначається скороченням LS.) 4 Пізніше К. Буґа, редагуючи K–L літери, також був стурбований тим, що у словнику надто багато зовсім нечуваних слів, і вирушив до Жемайтії перевірити їх (Vosyltytė 1956: 93–94). 5 З подорожі 1897 р. збереглося п’ять записників. Із прикладів, записаних у них, видно, що Й. Яблонскіс побував також у Жагаре, можливо, у Субачюсі та Расейняй, але найдовше перебував у Плокщяї, Велюоні, Вілкії, Юрбаркасі (Piročkinas 1977: 139). 6 В Алседжяї найбільшим помічником і постачальником матеріалів був місцевий фермер Фелікс К. Бубеле (Piročkinas 1977: 200). V. SAKALAUSKIENĖ. Jono Jablonskio leksikografinė veikla 45 Перевіряючи слова в цих місцевостях, Й. Яблонскіс записав ще близько 2000 нових слів, яких не було в рукописі А. Юшки. Багатьох слів, записаних А. Юшкою, мовознавець не знайшов у живій мові (такі слова у відредагованому ним тексті він позначав довгим тире наприкінці). Серед них трапляється чимало невідомих і нечуваних слів: grūlis7 «чорнороб; простий робітник» (LS 478), įdėtas «надія»: Aš turiù visą įdėtą ant tàvęs (LS 507), įłogas «звичка; пристрасть»: Įłogas, kurs įsiłoge būdą (?) (LS 524), ilgioti «жебракувати» (LS 523), įkitas «дверна планка» (LS 517): Įkitai į dùris įkryžiáuoti та ін., яких немає в картотеці великого Lietuvių kalbos žodyno, зібраній майже за сто років. Однак частина слів А. Юшки, які Й. Яблонскіс позначив як невідомі, сьогодні вживається і в літературній мові: įnoringas, –a «примхливий, капризний» (LKŽ зафіксував у писемних джерелах і пресі), įraijis «предмет, проковтнутий рибою» (DLKŽ), irštvò «зимове лігво ведмедя, барліг» (DLKŽ) (див. Lyberis 1982: 17). Редагуючи словник А. Юшки, мовознавець міг краще ознайомитися з живою мовою та її говорами. Він зібрав багато матеріалу для дослідження литовської писемної мови. Співпраця з російськими вченими Ф. Фортунатовим, А. Шахматовим, Я. Бодуеном де Куртене, Ф. Коршем та іншими допомогла йому краще зрозуміти теорію і практику редагування словників. КАРТОТЕКА ЙОНАСА ЯБЛОНСКІСА ТА СЛОВНИК ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ Особливе ставлення Й. Яблонскіса до Словника литовської мови. Казімерас Буга у 1921 р. у «Повідомленні редактора Словника литовської мови» писав: «Редакція словника вже отримала від нашого мовознавця Йонаса Яблонскіса кілька скринь зі словами, з яких тепер роблять копії (буде 25–30 тисяч карток)» (Būga 1959: 380). Отже, вже тоді Й. Яблонскіс зібрав безліч слів. З його картотеки К. Буга переписав близько 10 тисяч карток, які згодом увійшли до фондів великого словника. Згадок про картотеку Й. Яблонскіса було небагато. А. Ліберіс у своїй статті згадав про неї, але не зовсім точно. Він зазначив, що «у Центральній бібліотеці Академії наук СРСР залишилося 10 коробок зібраного Й. Яблонскісом словникового матеріалу, що містять понад 14 000 слів. Увесь цей матеріал переписано й долучено до великого «Словника литовської мови» 7 LKŽ «робітник». 46 KALBOS KULTŪRA | 83 kartotekos fondus“ (Lyberis 1982: 18; tačiau jis nepatikslino, kad J. Jablonskio kartoteka yra Lietuvoje). Існування картотеки та місце її зберігання чітко вказані в примітках до I тому творів Юозаса Балчіконіса, де сказано, що картотека Йонаса Яблонскіса зберігається у відділі рукописів Центральної бібліотеки Академії наук Литовської РСР (Balčikonis 1978: 396). Деякі примітки про збережену картотеку наведено у статті Алдонаса Пупкіса, присвяченій рукописній спадщині Й. Яблонскіса (див. Pupkis 2010: 40). Нині словникова картотека Й. Яблонскіса (понад 14 тисяч карток, точніше — 14 455)8 і досі зберігається у відділі рукописів Бібліотеки Академії наук Литви імені Врублевських. На картках з фонду Й. Яблонскіса позначено матеріал для Словника литовської мови. Картки літер A, B (1210 карток) датуються кінцем XIX ст. (розмір карток — 7,5 × 12,5 см). Зазначено, що слова на інші літери записані у XX ст. Розміри карток трохи відрізняються: довжина — 12,5 см, а ширина деяких становить 7,7, 7,8 або 8,0 см; є картки завширшки 11 см і завдовжки 18 см (це картки літери P)9. На картках Й. Яблонскіс записував слова гніздами. Наприклад, на картці зі словом taisyti наведено дієслова з префіксами įtaisyti, sutaisyti тощо: Tas žmogus mane labai įtaisė (заплутав, змучив); įsitaisiau (bebylinėdamas); Jis mane sutaisė (обдурив) (Jokantas). Ką jis veikia? – knygas taiso (переплетает); v. apýtaisąs, knýgtais(is) (Skapiškis). На цій самій картці поряд із дієсловами записані також іменники (див. рис. 1). Як заголовні слова на картках він подавав для дієслів форму інфінітива, а для іменних частин мови — називний відмінок (для прикметників зазвичай наведено обидва роди, див. рис. 2); заголовні слова та їхні форми він позначав наголосом. Найбільше даних, мабуть, записано в Алседжяй10. Пізніші редакції Словника литовської мови ретельно переглянули твори Й. Яблонскіса й виписали з них слова для словника — загалом їх набралося близько 14 тисяч (див. Lyberis 1982: 19)11. У картотеці LKŽ є картки з подібними записами. 8 Постає питання, чому в теперішній картотеці Й. Яблонскіса є лише 14,5 тисячі карток, якщо К. Буга отримав 25–30 тисяч карток і переписав їх. Картки, не перенесені до картотеки LKŽ, не могли потрапити туди, адже вони мають інший розмір. 9 Розміри карток на інші літери відповідно (см): D, E — 8,0 × 12,5; G — 8,0 × 12,5; K — 7,5 × 12,5; L, M — 7,5 × 12,5; N, O, P — 7,7 × 12,5; P — 11,0 × 18,0; R, Š, T — 8,0 × 12,5; S — 7,8 × 12,5; U, V, Ž — 7,5 × 12,5. 10 У відділі рукописів Бібліотеки Академії наук Литви імені Врублевських зберігаються також записи експедиції до Алседжяй. На обкладинці першого зошита Й. Яблонскіс написав: «У подорож 1902. Алседжяй, місяць лютого» (Piročkinas 1977: 200). 11 Тут маються на увазі не ті 14 тисяч карток, про які йшлося раніше. V. SAKALAUSKIENĖ. Jono Jablonskio leksikografinė veikla 47 РИС. 1. Картка слова taisýti РИС. 2. Картка слова talpùs РИС. 3. Картка слова tálžyti РИС. 4. Картка слова taisýdinti Зразки карток із картотеки Йонаса Яблонскіса, що зберігаються у відділі рукописів Бібліотеки Врублевських Литовської академії наук. 48 KALBOS KULTŪRA | 83 РИС. 5. Картка з картотеки LKŽ Мовознавець виписував слова також із найрізноманітніших писемних джерел, наприклад: дієслово taksénti записано з невказаних джерел — Širdis pradeda labiau taksenti12; речення Jį ož plaukus so lazdo aptalžė (DB 139) виписано на картці дієслова tályžyti (див. рис. 3) із твору Симонаса Даукантаса Būdo senovės lietuvių, kalnėnų ir žemaičių із зазначенням сторінки. Речення LKŽ Ėmęs pritaisydines laivą visokių gėrybių ir išvažiuojavo į svečią šalį (із позначкою S. Dauk.) наведене при слові pritaisydinti, однак те, що це речення переписано з картотеки Й. Яблонскіса, залишилося цілком невідомим (див. рис. 4 і 5). У LKŽ дотримувалися правила, згідно з яким, наводячи речення з писемних джерел, звірялися з оригіналом, а ілюстративні речення цитували за оригіналом. Тому картка з картотеки LKŽ містить більше інформації, ніж видно в тексті словника. Картки, записані Й. Яблонскісом, свідчать, що він почав формувати свою картотеку наприкінці XIX ст., а картотеку словника К. Бюги — на початку XX ст.13 Й. Яблонскіс завжди був переконаний, що потрібен словник живої литовської мови. Про перший зошит Lietuvių kalbos žodyno, підготовлений К. Бюгою і виданий приблизно 1924 року, він писав, що це «дуже незвичайний» словник своєї мови, якого на той час на потребу суспільства не видають ані латиші, ані поляки, ані росіяни. У словнику записано всі слова, які й досі вживаються в писемному та усному мовленні. Суспільство, яке чекало від професора К. Бюги лише словника писемної мови, тепер знайде в словнику «багато різноманітного матеріалу, придатного й потрібного для дослідження етимології, історії та діалектів нашої мови». 12 Це речення міститься у статті слова taksenti у LKŽ із позначкою J. Jabl. 13 Початком картотеки словника К. Бюги вважають 1902 рік (Vosyl yte 1956: 85), коли мовознавець почав записувати слова на картки (Vitkauskas 2002: 8). V. SAKALAUSKIENĖ. Jono Jablonskio leksikografinė veikla 49 (JR 1935: 294–296). І тут же він висловив жаль, що «словник, про який ідеться, призначений переважно для тих людей, які вже добре знають основну літературну мову й можуть, маючи перед собою здоровий і нездоровий матеріал для мовознавчої науки, належно в ньому орієнтуватися для власних потреб» (там само, 296). НАШ СЛОВНИЧОК Ще редагуючи словник А. Юшки, Й. Яблонскіс вирішив сам написати словник. Упродовж усього часу він збирав слова з живої мови та писемних джерел і накопичив чималу картотеку, проте словника не видав. Лише невелику частину цих слів було внесено до невеликого за обсягом Нашого словничка14, виданого 1918 року у Воронежі. У словничку було подано понад 1500 слів загальнолітературної мови з тлумаченнями значень литовською мовою та перекладами російською. Усі слова були позначені наголосом (див. також Piročkinas 1978: 134–136). У словничку були слова, які вживалися не в усіх діалектах і могли бути незрозумілими учням, коли ті читали підготовлений ним підручник Школа праці, проте понад половина слів не вживалася у Школі праці. Мета словничка була суто практичною — допомогти учням читати й розуміти литовські підручники. Тому «до словничка ввійшли переважно діалектні слова та новотвори, які мовознавець рекомендував уживати в загальнолітературній мові» (Gedrimas 2001: 40). За словами Й. Балчіконіса, «це будуть найрізноманітніші потрібні інтелігентній людині слова з прикладами й указівками, як їх слід уживати; особливо багато шкільних термінів. Наскільки відомо, чимало цих слів узято з його власного словника, зібраного протягом тривалого часу й досі наявного в рукописі» (Balčikonis 1978: 44–45). Утім, важко сказати, про який словник тут писав Й. Балчіконіс. Із цією згадкою про наявний рукописний словник можна пов’язати постанову Народного комісаріату освіти15, у якій Й. Яблонскіс характеризується й оцінюється як лексиколог. За словами А. Пірочкінаса, «[...] виходить, що у Воронежі він справді мав намір або навіть уже почав укладати словник литовської мови. Імовірно, це не було продовженням словника Юшків, щодо цінності якого Яблонскіс уже наприкінці XIX століття мав сумніви. Тим паче, що рукописи Юшків тоді були для нього недоступні» (Piročkinas 1978: 136). Словничок міг перерости у словник литовської писемно- 14 Наш словничок. Додаток до «Школи праці». Уклав Ригішкю Йонас. «Литовська друкарня», Воронеж, 1918, 64 с. 15 Є дані, що 1919 року Комісаріат освіти доручив Й. Яблонскісу укласти такий словник (див. Vosylytė 1955). 50 KALBOS KULTŪRA | 83 ї мови. Розглядаючи цю думку, можна припустити, що Й. Яблонскіс, маючи велику картотеку й досвід лексикографічної праці, міг укладати такий словник, — тим паче, що постійно згадується і його бажання самому написати словник. Призначення словничка зумовило появу в ньому чималої кількості спеціальної лексики з різних галузей науки. Спираючись на закономірності народної мови, Й. Яблонскіс сам створював слова, потрібні для писемної мови. У словничку є новотвори, наприклад: kurinýs16 (с. 62) замість уживаного tverinys, kūryba — замість tveryba, papėdininkai (с. 63) «той, хто живе (жив, житиме) після когось» — замість potomki; vaizdakalýs (с. 54) «ліпник» — замість skulptorius; vaizdarašýs (с. 54) «маляр», vaizdáraštis (с. 54) «малюнок» тощо. Крім того, тут подано багато математичних термінів: atėminỹs, atimtìs, dalìklis, dalinỹs, dalýba, dalmuõ, daugìklis, dauginỹs, daugýba, ieškinỹs, álgebros reiškinỹs, sándauga, skaičius, trùpmenos skaitiklis, skaitmuõ, túkstantas, tūkstantìs, vardiklis; географічних: atšiauris «область льодів», atógrąža «тропік» (Рака і Козерога), atóslūgis, aukštumà, dienóvidinis, ledýnas, sausumà, sąsiauris, seklumà, speigìratis, žiemiai; ботанічних: epùšė, ėpušė, bálteglė, drebulė, garšvà, gluosnis, kadagýs, kadugýs, mėldas, žibùtė, žibuõklė; зоологічних: brìedis, drugỹs, erškėtas, gañdras, garnỹs, gegužė, gluõdinas, kirstūkas, lokỹs, mėkšras, pelėnas, raganošis; хімічних: anglìrūkštė, anglis, angliès deginỹs, deguonìs, gesuonìs, grýnanglis, nedeguonìs, skaištvaris, vandenilis, vandenýkštis тощо (докладніше про терміни словничка див. Gedrimas 2001: 41–45). У словничку є кілька слів, позначених скороченням žem.: krýtis, krýtė, krytėlė ir grýtis, grytėlė «сачок, черпак для ловлі риби», Jeŕgutalis, Jeŕguts «Боженька», papū́rti (Várnos papū́rusios padirviais soyruoja). Окрім Нашого словничка та читанок для Школи праці, Й. Яблонскіс, живучи у Воронежі, інтенсивно працював із математиками17 над створенням основних термінів для різних галузей науки. Коли математики вирішили створити математичну термінологію, Й. Яблонскіс охоче погодився допомогти в цій роботі (Žemaitis 1966: 195). Мовознавець відвів час, коли фахівці могли приходити до нього на консультації з питань створення термінології. Наш словничок важливий не лише як джерело нових термінів, а й загалом як перший нормативний словник літературної мови (див. Keinys 1990: 15). 16 Правопис у Нашому словничку. 17 Тоді у школах литовських військових біженців працювали П. Машотас, М. Шикшніс і З. Жемайтіс. Вони проводили засідання, на яких обговорювали математичні терміни. На цих засіданнях також запропонували кілька литовських хімічних термінів, які потрапили до Нашого словничка. Деякі з них швидко закріпилися в підручниках і загальнолітературній мові (Gedrimas 2001: 40). V. SAKALAUSKIENĖ. Jono Jablonskio leksikografinė veikla 51 РЕЦЕНЗУВАННЯ СЛОВНИКІВ Й. Яблонскіс цікавився всіма словниками, що видавалися в той час, і багато з них рецензував. Мовознавець докладно розглянув18 і обговорив словник священника Миколаса Мєжініса Литовсько-латисько-польсько-російський словник, виданий 1894 року в Тільзіті. Рецензент зауважив, що до нього не потрапили слова, внесені до словників Ф. Куршайтіса та Г. Г. Ф. Нессельмана; крім того, бракувало матеріалу з творів М. Даукаші, М. Валанчюса, С. Даукантаса, а також не було литовських пісень, казок, прислів’їв і загадок, зібраних у Ковенській губернії та вже опублікованих; не було й слів, записаних у Ковенській губернії та оприлюднених у виданні Mitteilungen der litauischen litterarischen Gesellschaft, в окремих дослідженнях, а також у виданому Е. Вольтером литовському катехізисі М. Даукаші. Й. Яблонскіс дорікає авторові словника за слабке знання литовської, латиської, польської та російської мов (Piročkinas, sud., 1991: 87–88). Саме ці обставини й визначили якість словника. За словами Й. Яблонскіса, до словника потрапило 15 тисяч слів, однак серед них багато форм того самого слова, які слід вилучити, наприклад: дієприкметники поряд із вихідними дієсловами, форми множини поряд із формами однини, займенникові форми прикметників поряд зі звичайними, форми середнього роду та прислівники, форми вищого ступеня прикметників і прислівників поряд зі звичайними. Крім того, М. Мєжініс сам вигадував слова (ašaruvė, beržyninis, beržotinis, brolieninis, eglyninis, gyvuskrosena, granžalas), які не вживаються в живій литовській мові. До цього словника даремно потрапили латиські слова (skabas, apgerbs, pret). «Так чи інакше можна зробити висновок, коли в словнику не знаходиш таких слів, як darbštus, grožis, kelmuotas, kvailas, lokys, purus, pustyti (dalgi), або коли знаходиш у словнику форми дієприкметників apkrikštytas, pasigėręs, а поряд із ними немає форм apkrikštyti, pasigerti. Очевидно, що тут дуже багато залежало від недбалості автора, який узявся не за свою справу». (Piročkinas, sud., 1991: 89–90). Про переклад литовських слів Й. Яблонскіс казав, що «тут часом трапляються справжні курйози: російський переклад не узгоджується з польським, а польський суперечить латиському» (там само, 90). Дещо краще перекладеним латиською та польською мовами словам надано значення, що не збігаються з російськими. Рецензента не задовольняв і правопис литовських слів. Автор «просто не має належного чуття й змішує різні литовські діалекти» (там само, 93). Наголос у литовських словах ніде не позначено. У рецензії відзначено й переваги праці: 1) у словнику є такі литовські слова, яких не трапляється в інших словниках; 2) у ньому багато загадок, прислів’їв і 18 Recenzija išspausdinta žurnale Живая старина, 1896, вып. II, 249–254. 52 KALBOS KULTŪRA | 83 різних висловів справжніх людей. Однак мовознавець наголошує, що словник не відповідає найважливішим вимогам (див. Piročkinas, sud., 1991: 94). Рецензуючи словник М. Мєжініса, Й. Яблонскіс виклав принципи словника, потрібного суспільству. Він писав, що словник укладено для людей, які, знаючи польську, російську чи латиську, хотіли б ще навчитися литовської, або для таких литовців, які хотіли б вивчити латиську, польську й російську. Укласти такий словник — нелегка праця. Укладач словника сам мав би знати живу нашу мову не з якогось одного діалекту, а з різних місцевостей Литви; по-друге, така людина мала б прочитати безліч литовських текстів і зібрати з них усе цінне для свого словника; по-третє, автор омріяного словника мав би скористатися також матеріалом з інших литовських словників та різних писемних джерел. Усі слова з пісень, казок і загадок мають бути добре відомі авторові литовського словника. Якби всі ці умови було виконано, словник литовської мови був би справді дуже корисним (JR 1934: 44). Й. Яблонскіс рецензував19 словник Юргіса Шлапеліса Литовсько-російський словник (1921). Мовознавець радів, що до литовських слів наводилися також мовні приклади, але дуже розчарувався, що їх було мало: «на перших трьох сторінках словника прикладами проілюстровано лише п’ять слів [...]. Думаю, не помилюся, якщо скажу, що з 50 слів лише до одного наведено мовний приклад або мовні приклади» (JR 1935: 272). Сумнівним був і переклад деяких слів. Оскільки автор словника — аукштайт, то іноді він неправильно наголошував слова: «Наголоси в словнику загалом дещо хибують» (JR 1935: 274). Мовознавець розумів, наскільки важко зібрати слова для словника. Тому поблажливо ставився до того, що не всі вони були знайдені. Однак він сумнівався, чи варто вносити до словника рідкісні, майже невживані слова, і наголошував, що словник Й. Шлапеліса не має чіткого плану, у ньому немає передмови, а без неї не зовсім зрозуміло, з якою метою укладено сам словник. Крім того, він шкодував, що автор словника не порадився з людьми, обізнаними зі словниковою справою та її потребами (JR 1935: 274). За словами Й. Яблонскіса, словник литовської мови — дуже затребувана річ, тому й цей словник використовуватимуть для різних потреб. 1926 року, після виходу Словника литовської писемної мови (NdŽ), Й. Яблонскіс одразу взявся його оцінювати20. У цьому словнику мовознавець особливо відзначив позначення наголосів у словах. Від словника Й. Шлапеліса він відрізнявся тим, що автори 19 Рецензію надруковано 1922 року в Švietimo darbe, № 1, 2. 20 Рецензію надруковано 1926 року також у Švietimo darbe, № 10, 1183–1190. V. SAKALAUSKIENĖ. Jono Jablonskio leksikografinė veikla 53 vartojo tų dienų rašomąją kalbą (JR 1936: 100). J. Jablonskis iškėlė nevienodo žodžių pateikimo, reikšmių aiškinimo, žodžių vertimo problemas, neteiktinų rašomajai kalbai žodžių įtraukimą į žodyno tekstą, iliustracinių pavyzdžių stoką. Kirčiai, pasak kalbininko, žymėti gana taisyklingai, tik vietomis ne visai gerai sukirčiuota. Говорячи про подання віддієслівних іменників із суфіксом -imas / -ymas, Й. Яблонскіс указав на відсутні іменники. Він особливо наголосив, що не дотримано послідовності в поданні зворотних і незворотних дієслів, до багатьох слів не наведено ілюстративних прикладів, наприклад: ābaras, abarāuti, agnā, agnùs, -ì, akiplėšýbė тощо. Якби до слів додали приклади, їхнє значення було б інакше перекладене німецькою мовою, і зрозуміліше читачеві, наприклад: akėjimas (jis per akėjimus važiuo); aklùmas, alùdis (jis toks aludis – «багато пива п’є, любить пити пиво») (JR 1936: 103). У рецензії дуже влучно вказано на помилки перекладу й тлумачення значень. ВИСНОВКИ 1. Твердження Йонаса Яблонскіса завжди ґрунтуються на фактах: прикладах із живої мови та даних інших словників. Мовознавець сам не встиг укласти словник, але своєю працею зробив значний внесок у підготовчу роботу зі створення словника литовської мови. 2. Він був усебічно підготовлений до укладання словника. Про це свідчить не лише ретельно зібраний матеріал, а й редагування словника А. Юшки та рецензії на опубліковані словники, у яких сформульовано вимоги до словників та їхніх укладачів. 3. Картотеки Й. Яблонскіса матеріал для словника литовської мови було достатньо для укладання словника. Цю картотеку необхідно зробити доступною для дослідження й аналізу. Вона була б дуже корисною для доповнення та уточнення електронного Словника литовської мови і допомогла б відповісти на багато питань, що виникають. LITERATŪRA Balčikonis J. 1978: Rygiškių Jonas. „Mūsų žodynėlis“. – Juozas Balčikonis. Rinktiniai raštai 1. Sud. Aldonas Pupkis, Vilnius: Mokslas, 44–45. Būga K. 1959: Rinktiniai raštai 2. Sud. Zigmas Zinkevičius, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. DLKŽ 2006: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. S. Keinys. 3-ias elektroninis leid., Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. 54 KALBOS KULTŪRA | 83 Gedიმas R. 2001: Gamtos mokslų terminai Rygiškių Jono „Mūsų žodynėlyje“. – Jono Jablonskio diena Šiauliuose. III knyga. Mokslinės konferencijos medžiaga, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla, 39–48. JR 1932: Jablonskio raštai 1. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys. JR 1934: Jablonskio raštai 3. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys. JR 1935: Jablonskio raštai 4. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys. JR 1936: Jablonskio raštai 5. Red. J. Balčikonis, Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys. Keinys S. 1990: „Mūsų žodynėlio“ reikšmė. – Jono Jablonskio skaitymai. Mokslinės konferencijos medžiaga, Šiauliai: Šiaulių pedagoginis institutas, 14–19. Lyberis A. 1982: J. Jablonskis leksikografas. – Kalbos kultūra 42, 16–20. [Z. Šimėnaitė (sud.), Antanas Lyberis. Leksikografijos teorija ir praktika, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009, 66–69.] LKŽ 2005: Lietuvių kalbos žodynas 1–20. Red. kolegija: G. Naktinienė (vyr. redaktorė), J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, elektroninis leidimas, www.lkz.lt LS 1904: Литовскій словарь А. Юшкевича съ толкованіемъ словъ на русскомъ и польскомъ языкахъ. Томъ I, вып. 2, Санктпетербургъ. NdŽ 1926: Lietuvių rašomosios kalbos žodynas. Lietuviškai–vokiška dalis. Sudarė M. Niedermann’as, A. Senn’as ir F. Brender’is. 1-asis sąsiuvinis, Heidelberg. Palionis J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Piročkinas A. 1977: Prie bendrinės kalbos ištakų, Vilnius: Mokslas. Piročkinas A. 1978: Jonas Jablonskis – bendrinės kalbos puoselėtojas, Vilnius: Mokslas. Piročkinas A. (sud.) 1991: Jonas Jablonskis. Straipsniai ir laiškai, Vilnius: Mokslas. Pupkis A. 2010: Lietuvių kalbos normintojai ir puoselėtojai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Tolutienė B. 1961: A. Juška leksikografas. – Literatūra ir kalba 5, 87–377. Vitkauskas V. 2002: Didysis akademinis mūsų Žodynas. – Dvidešimt „Lietuvių kalbos žodyno“ tomų, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Vosylýtė B. 1955: J. Jablonskis ir lietuvių literatūrinė kalba. – Tarybinis mokytojas, vasario 24. [K. Morkūnas, K. Vosylýtė (sud.), Bronė Vosylýtė. Kelias į didįjį žodyną, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2002, 44–46.] V. SAKALAUSKIENĖ. Jono Jablonskio leksikografinė veikla 55 Vosyl ytė B. 1956: K. Būga žodynininkas. – Literatūra ir kalba 1, 84–113. [K. Morkūnas, K. Vosyl ytė (sud.), Bronė Vosylytė. Kelias į didįjį žodyną, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2002, 50–80.] Žemaitis Z. 1966: Lietuviškos matematinės terminologijos istorijai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, 195–201. Gauta 2010 11 09 JONAS JABLONSKIS’ LEXICOGRAPHIC WORK Summary The 150th anniversary of Jonas Jablonskis encourages to revisit some of his works and review them from a lexicographer’s perspective. The article discusses Jablonskis’ lexicographic heritage: editorship of dictionaries, collection of authentic language samples and lexicographic reviews. His work in lexicography is primarily related to the editing of the Lithuanian-Polish dictionary by Antanas Juška. This work inspired him to start the compilation of his own dictionary. Jablonskis was constantly collecting words and samples of authentic language, both spoken and written, and he prepared material for 14,000 headwords of the future dictionary. Although its publication never became a reality during Jablonskis’ lifetime, the compilation of this material and Jablonskis’ contacts with K. Būga did contribute to the future dictionary of Lithuanian. Jablonskis collected much interesting data and even proposed many new Lithuanian words. Later editors of the dictionary used Jablonskis’ material for suitable examples. J. Jablonskis closely followed the publication of Lithuanian dictionaries and reviewed them. In a review of Mykolas Miežinis’ dictionary, he outlined the principles of a general dictionary. He always gave preference to empirical data: examples of authentic language and data from published dictionaries. Although Jablonskis did not manage to compile a dictionary himself, his work did contribute to the Lithuanian lexicography. VILIJA SAKAŁAUSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] 56 KALBOS KULTŪRA | 83