Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje

STEFANO M. LANZA Університет Вітовта Великого МОРФОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ІТАЛІЗМІВ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ КЛЮЧОВІ СЛОВА: адаптація запозичень, морфологічне оформлення, італізми. ВСТУП Слово італізм у литовському мовознавстві — не надто поширений термін. В основних словниках іншомовних слів подається таке його визначення: слово або вислів, запозичений з італійської мови1. Різні проблемні аспекти цього визначення автор уже розглядав (Lanza 2010a: 24 tt.), а в цій статті італізмами у широкому значенні вважаються всі ті слова, джерелом яких є італійська мова, незалежно від того, чи потрапили вони до литовської мови безпосередньо, чи через мови-посередниці. Само собою зрозуміло, що чим довшим був шлях слова, тим складніше пояснити його зв’язок із джерелом: співвідношення між початковою та запозиченою формами слова є результатом усіх проміжних взаємодій. Давні запозичення, уже засвоєні в литовській лексиці, зазнали значних змін фонетичної та морфологічної структури. Порівняльний аналіз морфологічних систем окремих мов, залучених до процесу запозичення, часто дає змогу з’ясувати, чи є ці зміни закономірними, а також допомагає встановити, які мови вплинули на те чи інше запозичення. Це дуже важливо з погляду історії мови та етимології. З іншого боку, для оформлення нових запозичень, які зазвичай потрапляють до литовської мови безпосередньо, порівняльний аналіз морфологічних систем італійської та литовської мов може мати неабияке практичне значення, особливо для кодифікаторів мови. Gana išsamiai skolinių morfologinį adaptavimą yra aprašiusi Adelė Valeckienė (1967). Kalbininkė taikliai pastebėjo, kad „kitų kalbų kilmės žodžiai paprastai pritaikomi prie lietuvių kalbos morfologinės sistemos: daiktavardžių sutampančios galūnės paliekamos, lietuvių kalbai nebūdingos galūnės atmetamos, ir vietoj jų pridedamos labiausiai jas atitinkančios lietuviškos. [...] Lietuvių kalboje kitų kalbų kilmės daiktavardžiai gauna „stipriųjų“ linksniavimų galūnes, dažniausiai vyr. g. –as, –is (kilm. –io), mot. g. –a, –ė“ (1967: 128). 1 Саме так, слово в слово, пояснюють італізм і TŽŽ 2008, і VV TŽŽ. 202 KALBOS KULTŪRA | 84 Для слів італійської мови характерні вокалічні закінчення, вони зазвичай не змінюються2. Найпоширенішими закінченнями іменників в однині є –a і –o, що походять від першої та другої латинських відмін, які відповідно позначають жіночий і чоловічий роди (напр.: лат. rosa(m) «троянду» > італ. rosa; лат. lupu(m) «вовка» > італ. lupo3). Удвічі частіше трапляється закінчення –e, характерне для слів обох родів (напр.: madre «мати»; padre «батько»). Закінчення –i та –u дуже рідкісні; вони не вказують ані на рід, ані на число й частіше властиві запозиченням. Основними закінченнями множини є –e (від одн. –a) та –i (від одн. –o, –e, іноді також –a). Далі запозичена лексика з італійської мови розглядається за італійськими закінченнями, щоб виявити етапи проникнення запозичень до литовської мови, виокремити закономірні морфологічні зміни, порушити й обговорити кілька проблемних випадків. Окремо описано деякі випадки невідповідності форм за родом або числом. Хоча найбільшу частину італізмів становлять іменники, запозичувалися також інші змінювані частини мови. Їхню морфологічну адаптацію також розглянуто окремо. Дані взято з Зведення італізмів литовської мови (далі — LKIS), яке налічує 936 італізмів (докладніше про його склад, специфіку та методи укладання див. Lanza 2010a: 105 tt.). АДАПТАЦІЯ ІМЕННИКІВ ІТАЛІЙСЬКОЇ МОВИ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ -A Якщо в мові-посередниці італійське слово втрачає закінчення –a, а в кінці вимовляється твердий приголосний4, у процесі литовської адаптації воно зазвичай отримує закінчення –as (пор. Valeckienė 1967: 112), наприклад: bancarotta > bankrotas (нім. Bankrott), porcellana > porcelianas (нім. Porzellan), spaccata > špagatas (нім. Spagat), cupola > kupolas (рос. купол), fontana > fontanas (рос. фонтан), tarantola > tarantulas (рос. тарантул), torta > tortas (рос. торт), banca > bankas (рос. 2 Виняток становлять переважно службові слова (наприклад, артиклі il, un, прийменники con, per тощо), запозичення (наприклад, sport «спорт», film «фільм») та деякі окремі лексичні елементи незвичайної словотвірної структури. 3 Найчастіше форма італійського слова ґрунтується на знахідному відмінку відповідного латинського слова. 4 Поняття «твердий приголосний» і «м’який приголосний» доречні щодо литовської, польської та російської мов. Для таких мов, як італійська (а також частково французька, англійська й німецька), ця артикуляційна ознака не властива (до речі, A. Valeckienė про це зовсім не згадує). Італійські приголосні не пом’якшуються: під час їх артикуляції язик зовсім не піднімається до піднебіння. Незначне підняття язика властиве лише фонемам /l/, /ʎ/ і /ɲ/, тому тільки щодо їх реалізації можна було б говорити — і то лише умовно — про м’які приголосні італійської мови. S. M. LANZA. Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje 203 bank, нім. Bank, пол. bank), polizza > polisas (фр. police), risalita > rizalitas (нім. Risalit, пол. ryzalit), spinetta > spinetas (нім. Spinett, пол. szpinet). Якщо в мові-посередниці італійське слово втрачає закінчення –a, а в кінці вимовляється м’який приголосний, у литовській мові воно отримує або закінчення чоловічого роду –is (пор. Valeckienė 1967: 115), наприклад, medaglia > medalis (фр. médaille, пол. medal), або закінчення жіночого роду -ė, наприклад: caravella > karavelė (фр. caravelle), carmagnola > karmanjolė (фр. carmagnole). Щоправда, у багатьох випадках закінчення італійських слів -a могло перейти в -ė під впливом німецької мови (пор. Valeckienė 1967: 121), наприклад: arietta > arijetė (нім. Ariette), barcarola > barkarolė (нім. Barkarole), fughetta > fugetė (нім. Fugette), bagattella > bagatelė (нім. Bagatelle), berretta > beretė (нім. Berette), fumarola > fumarolė⁵ (нім. Fumarole), novella > novelė (нім. Novelle), operetta > operetė (нім. Operette), sardina > sardinė (нім. Sardine), cittadella > citadelė (нім. Zitadelle). А staffetta > estafetė запозичено через французьке estafette. Польська мова зазвичай зберігає закінчення -a, тому нелегко визначити, чи слово було запозичене через неї, чи безпосередньо. Таких слів чимало, наприклад: acquatinta > akvatinta (пол. akw tinta), bravura > bravūra (пол. brawura), campagna > kampanija (пол. kampania), firma > firma (пол. firma), guardia > gvardija (пол. gwardija), loggia > lodžija (пол. lodzia), malaria > maliarija (пол. malaria), sottana > sutana (пол. sutanna), tara > tara (пол. tara) тощо.⁶ А слово kaliarope, запозичене через польську мову (пол. kalarepa, з іт. cavolo rapa), — рідкісний приклад вибору закінчення, цілком незалежного від інших мов. Слово адаптовано за аналогією: незрозумілий компонент kala- збережено (пор. kalafioras, іт. cavolfiore із cavolo fiore), а компонент r(z)epa (тобто ropė, іт. rapa) просто передано литовським відповідником (див. Fraenkel 1962 sub voce). Якщо слово запозичено безпосередньо (найчастіше через писемне мовлення), що особливо часто буває з нещодавніми запозиченнями, закінчення –a зберігається, наприклад: grappa (іт. grappa), mafija (іт. mafia), mocarela (іт. mozzarella), pica (іт. pizza). Якщо слово позначає особу жіночої статі, закінчення –a зазвичай зберігається (пор.: ballerina > балерина, diva > діва, madonna > мадонна, primadonna > примадонна, signora > синьйора, signorina > синьйорина); закінчення –ė трапляється рідше (пор.: dogaresa > дожареса, favorita > фаворите̇, cortigiana > куртизане̇⁷; див. також нижче). ⁵ У TŽŽ 1936 і TŽŽ 1951 наведено форму fumarolas. ⁶ На польське посередництво може вказувати перенесення наголосу на передостанній склад, наприклад, іт. góndola > пол. gondola > лит. род. одн. gondòlos. ⁷ Форма favoritė пояснюється опозицією з формою чоловічого роду favoritas (з іт. favorito), kurtizanė — впливом інших мов (пор. фр. courtisane, нім. Kurtisane). 204 KALBOS KULTŪRA | 84 Італійські слова з міжнародним формантом -ista (від лат. -ista(m), що походить від гр. -ιστης), який позначає осіб обох статей, у литовській мові без винятків набувають закінчення -istas (жін. р. -istė), наприклад: fascista > fašistas, -ė, novellista > novelistas, -ė, solista > solistas, -ė⁸, або лише -istė, коли слово позначає лише особу жіночої статі, наприклад: camerista > kameristė. АДАПТАЦІЯ ІТАЛІЙСЬКИХ ІМЕННИКІВ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМИ -E, -O Викладені зауваження щодо закінчення -a можуть також допомогти з’ясувати особливості адаптації італійських слів із закінченнями -e (і частково -o). Якщо після відкидання закінчення італійського слова в кінці основи залишається твердий приголосний, у литовській мові запозичення отримує закінчення -as, наприклад: (з італ. -e) allarme > aliarmas (пол. alarm), arsenale > arsenalas (пол. arsenał, рос. арсенал), balcone > balkonas (пол. balkon, рос. балкон), cornice > karnizas (рос. карниз), finale > finalas (рос. финал), maggiore > mažoras (фр. majeur, рос. мажор), marzapane > marcipanas (нім. Marzipan), pallone, у діалектах ballone > balionas (фр. ballon, пол. balon), tenore > tenoras (пол. tenor); (з італ. -o) accordo > akordas (нім. Akkord, пол. akord), barocco > barokas (нім. Barock), cardano > kardanas (пол. kardan), duetto > duetas (пол. duet, рос. дуэт), colorito > koloritas (пол. koloryt), libretto > libretas (рос. либретто), quartetto > kvartetas (нім. Quartett, пол. kwartet), sonetto > sonetas (нім. Sonett, пол. sonet, рос. сонет), soprano > sopranas (нім. Sopran, пол. sopran, рос. сопрано)⁹. Якщо після відкидання закінчення італійського слова в кінці основи вимовляється м’який приголосний, у литовській мові запозичення отримує або закінчення чоловічого роду -is, наприклад: (з італ. -e) bemolle > bemolis (фр. bémol); (з італ. -o) modello > modelis (пол. model), profilo > profilis (фр. profil), zoccolo > cokolis (рос. цоколь), або закінчення жіночого роду -ė, наприклад: acquarello > akvarelė (фр. acquarelle, нім. Aquarell, рос. акварель), pastello > pastelė (фр. pastel, рос. пастель), trillo > trelė (рос. трель), violoncello > violončelė (рос. виолончель). 8 Поряд із цими словами (їх немає в LKIS) варто згадати baristas -ė (значення «майстер із приготування кави», хоча італійською це просто barmenas), зовсім недавно внесене до Списку відповідників іншомовних слів, затвердженого протокольним рішенням № PN-4 Державної комісії з литовської мови (далі – VLKK) від 2011-04-07. 9 Деякі з цих італізмів, особливо музичні терміни, могли б бути й прямими запозиченнями (пор. Valeckienė 1967: 114). S. M. LANZA. Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje 205 Слова з латинськими за походженням формантами –ario, –iere (обидва походять від пізньолат. –arius) і –tore (від латинського суфікса орудного відмінка –tore(m)) ніколи не зберігають власних закінчень –o та –e. До таких слів традиційно додають відповідно закінчення –ijus і –ius (–ė), наприклад: impresario > impresarijus, scenario > scenarijus, cavaliere > kavalierius, accompagnatore > akompaniatorius, improvvisatore > improvizatorius, investitore > investitorius, registratore > registratorius, stiratore > stiratorius. Лит. kurjeris відхилення від джерела (італ. corriere) слід пояснювати посередництвом французької або, радше, польської мови (пор. фр. courrier, пол. kurier). Іноді несистемно –iere переходить у –jeras, наприклад: bersagliere > bersaljeras, gondoliere > gondolieras10. У поодиноких випадках італ. закінчення чоловічого роду –o замінюється лит. –a, наприклад: contrabbando > kontrabanda, mandolino > mandolina, mosaico > mozaika (безперечно, тут вплинула якась слов’янська мова; пор. пол. kontrabanda, mandolina, mozaika, рос. контрабанда, мандолина), ще рідше — лит. –ė, наприклад, grupė (тут послідовність фонетичних змін досить складна: італ. gruppo > фр. groupe [gru:p] > нім. Gruppe [gruppe] > лит. grupė, пор. Stammerjohann 2008 sub voce). Дещо рідше італ. закінчення –e передається лит. –ė. Спираючись на наведені закономірності та дані LKIS, можна стверджувати, що це переважно властиво нещодавнім запозиченням, які могли потрапити до литовської мови безпосередньо, особливо через писемне мовлення. Якщо не брати до уваги слова dučė (італ. duce), čičeronė (італ. cicerone) і saltomortalė (італ. salto mortale), решта італізмів, у яких закінчення –ė передається як –e, почали вживатися або були зафіксовані в словниках11 зовсім недавно, наприклад: bienalė < італ. biennale, kvadrienalė < італ. quadriennale, trienalė < італ. triennale, latė < італ. latte, maskarponė < італ. mascarpone, provolonė < італ. provolone. Називний відмінок на –o не властивий литовській мові. Оскільки воно не вписується в систему відмінювання, запозичення зі збереженим оригінальним –o потрібно перетворювати на відмінювані, додаючи литовське закінчення –as (пор. KP G: 64). Частина визнаних (кодифікованих) винятків — саме запозичення з італійської мови (пор. Pakerys 1991), зокрема ažio (італ. aggio), belkanto (італ. bel canto), bruto (італ. brutto), fiasko (італ. fiasco), franko (італ. franco), inkaso (італ. incasso), kapričo (італ. capriccio), maestro (італ. maestro), moto (італ. motto), neto (італ. netto), saldo (італ. saldo), salto (італ. salto), solfedžio (італ. solfeggio), storno (італ. storno). У теоретичній літературі не вдалося знайти аргументів, чому ці слова не мають перейти до відмінюваної— 10 Але gonfaloniere > gonfalonieras (TŽŽ 2008). 11 Деякі з них уживаються надзвичайно рідко. Наприклад, kampanilė (італ. campanile) лише один раз зафіксовано в Корпусі текстів литовської мови, а kasонė (італ. cassone) і kolašonė (італ. colascione) — жодного разу. 206 KALBOS KULTŪRA | 84 …класу слів. І справді, капрічо, маестро і салдо трапляються у вжитку, а лаццо та імпресаріо, які ще в TŽŽ 1951 року не відмінювалися (lāco, impresārio), тепер морфологічно оформлені. Відсутність відмінювання, очевидно, у деяких випадках пояснюється рідкісністю вжитку (аціо, франко, інкасо, сторно), в інших — давньою традицією вживання (брутто, фіаско, мото, нетто, сальто) або семантичними причинами (капрічо, сольфеджіо залишаються невідмінюваними12, як і більшість музичних термінів). АДАПТАЦІЯ ІТАЛІЙСЬКИХ ІМЕННИКІВ З ІНШИМИ ЗАКІНЧЕННЯМИ В італійській мові закінчення -i зазвичай є закінченням множини обох родів, тоді як однина має -o, -e. Множинну форму слова можуть запозичувати, якщо денотат — група людей або предмети, які рідко бувають одиничними. До першої групи належать соціальні, політичні та інші угруповання (чомпі, гібеліни, гвельфи, лаццароні, пополани) та чернечі ордени (целестинці, камальдули, ораторіанці, пасіоністи); серед предметів можна назвати кілька видів макаронних виробів (равіолі, спагеті), кілька видів документів (креденціали, портолани) і ще деякі слова (графіті13, поколани). Як видно з прикладів, щодо якості кінцевого приголосного основи жодної закономірності у виборі литовського закінчення не простежується (іт. lazzaroni отримує м’яке n; іт. popolani — тверде n; іт. ravioli отримує м’яке l; іт. credenziali — тверде l). Італійське закінчення -i зберігається в незміненому вигляді — тобто литовською не утворює дифтонга — лише в слові конфеті (пор. confetti)14. Іноді адаптація спирається на форму множини оригіналу, але її інтерпретують як однину, наприклад: broccoli (іт. одн. broccolo) — brokolis, salami (іт. одн. salame) — saliamis і, очевидно, paparazzi (іт. одн. paparazzo) — paparacis15. Вибір закінчення –is тут закономірний: ним природно замінюється кінцеве ненаголошене -i (пор. Valeckienė 1967: 115). Італійських слів із закінченням однини -i небагато. Запозичення здебільшого з’явилися недавно, і, за винятком кількох (кіантіс < chianti, папатачіс < pappataci), усі позначають вироби, назви яких в італійській мові отримують кінцеве -i від закінчення- 12 Щоправда, іноді у вжитку трапляється форма solfedis, утворена за аналогією зі словами основи на -ia, якщо solfedžio інтерпретувати як родовий відмінок однини (solfedžio < solfedis, як у парі medžio < medis). 13 У рекомендаційному Svetimžodžių atitikmenų sąraše, затвердженому протокольним рішенням VLKK від 2011–04–07 № PN–4, пропонується форма множини grafičiai. Примітка редактора. 14 DLKG₄ (с. 82) подає як нормативну форму spageti, яку деякі мовознавці в інших джерелах виправляють. 15 Formų paparacis ir paparacas konkurencingumą yra nagrinėjusi L.Vaicekauskienė (2007: 178–179). S. M. LANZA. Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje 207 ... прізвища винахідника, пор.: bugatis < Bugatti, feraris < Ferrari, kamparis < Campari, lamborginis < Lamborghini, martinis < Martini16. Іт. одн. buttafuori «працівник сцени, наглядач за порядком у театрі» потрапило до литовської мови (butaforija) через рос. бутафория. В італійській мові це слово не вживається у значенні «предмети сценічного обладнання». Закінчення -u (переважно -ù) дуже рідкісне і в італійській, і в литовській мовах. Єдиний зафіксований італізм із кінцевим -u — неперекладна назва десерту tiramisù17. Єдине слово, що має приголосний у кінці, — fiat — походить від акроніма FIAT (Fabbrica Italiana Automobili Torino «Туринська італійська автомобільна фабрика»). Іт. іменник жіночого роду fiat спершу став назвою торговельної марки, а згодом метонімічно почав позначати будь-який автомобіль цієї марки18. Різними способами можна пояснити, чому лит. fiatas отримав закінчення -as. За відсутності чіткого закінчення італійського жіночого роду -as функціонує і як немарковане закінчення, і як найхарактерніше закінчення чоловічого роду литовської мови (пор. Valeckienė 1967: 128). Крім того, фонетично -as є закономірним закінченням після твердого приголосного. Нарешті, fiatas пов’язаний із гіперонімом automobilis, який також має чоловічий рід (докладніше про сприйняття роду іншомовних слів пор. Vaicekauskienė 2007: 170 і далі). ВИПАДКИ НЕВІДПОВІДНОСТІ РОДУ І ЧИСЛА ФОРМ ОРИГІНАЛУ ТА ЗАПОЗИЧЕНОГО СЛОВА Як зазначалося, під час запозичення слова граматичне значення закінчення може змінюватися з різних причин. У мові, що запозичує, те чи інше закінчення може бути відсутнім, бути рідкісним або мати інше граматичне значення. Наприклад, у польській, німецькій і російській мовах приголосні закінчення властиві чоловічому та середньому родам, тому італійське голосне закінчення часто відкидається як несистемне. З іншого боку, коли рід запозиченого слова мотивований, у мові, що запозичує, 16 Італійські прізвища із закінченням –i трапляються часто; це просто форма множини. Напр., Ferrari — від італ. діал. ferraro «коваль». 17 Таку назву слід розуміти в переносному значенні: «підніми мені настрій», «допоможи оговтатися» тощо. Про це також див. Lanza 2010b. У рекомендаційному Списку відповідників іншомовних слів, затвердженому протокольним рішенням VLKK від 2011-04-07 № PN-4, запропоновано відповідники tiramis 2, tiramisù. Примітка редактора. 18 Для позначення цієї категорії власних назв, уживаних метонімічно, можна запропонувати новотвір ženklavardis. Ним позначали б зареєстровану торговельну марку, фірмову назву, прізвище винахідника або подібне слово, що стало загальною назвою. Цю типологію запозичень уперше описав італійський мовознавець B. Migliorini (1927). 208 KALBOS KULTŪRA | 84 у мові закінчення може набувати рідшого граматичного значення, наприклад, лит. Brigela, dučė, kazanova, podesta ir Pulčinela, усі назви осіб чоловічої статі, безсумнівно, також належать до чоловічого роду. Якщо італізм не адаптується, принципи визначення роду в литовській мові досить чіткі. Закінчення -a сприймається як показник жіночого роду, -o, -i, -u — як показники чоловічого роду19. Якщо запозичення потрапило до мови опосередковано, у литовській мові його морфологічно адаптують, не зважаючи на автентичну форму оригіналу. Тому випадки невідповідності категорії роду можна пояснити проміжними формами, пор. італ. ж. р. torta > рос. ч. р. мопт > лит. ч. р. tortas, італ. ч. р. violoncello > рос. ж. р. виолончель > лит. ж. р. violončėlė, італ. ч. р. mosaico > пол. ж. р. mozaika > лит. ж. р. mozaika, італ. ж. р. palafitta > пол. ч. р. palafit > лит. ч. р. palafitas, італ. ч. р. brigantino > провансальське ж. р. brigantine > лит. ж. р. brigantina, італ. ж. р. porcellana > нім. сер. р. Porzellan > лит. ч. р. porcelianas. Якщо запозичення, найімовірніше, потрапило до мови безпосередньо, найчастіше через писемну мову, італійські закінчення основ чоловічого й жіночого родів -a та -o прирівнюються до відповідних литовських -a та -as, пор. mafia > mafija, mozzarella > mocarela, cappuccino > kapučinas, espresso > espresas тощо20. Лише під час передачі закінчення -e в італійській мові обох родів литовським -ė, яке зазвичай властиве жіночому родові, виникають невідповідності роду. Так, уже кодифікована назва сиру maskarponė очевидно ґрунтується на італійському написанні (пор. mascarpone), хоча італійське слово чоловічого роду, а твердий звук у кінці основи (тут [n]) краще відповідав би закінченню -as; до того ж форма maskarponas (так само як provolonas, від італ. provolone, і рідкісні kolašonas, kesonas) через закінчення -one значно краща також із погляду системності й пасує до вже наявних balkonas (< італ. balcone), frontonas (< італ. frontone), kartonas (< італ. cartone), trombonas (< італ. trombone) та vazonas (< італ. vasone)21. Ще більше сумнівів викликає італ. 19 Для запозичень з інших мов, де голосні закінчення трапляються рідше, принципи визначення роду складніші (пор. Vaicekauskienė 2007: 170 tt.). 20 Це стосується й символічних назв, пор. зауваження R. Vaskelaitė: «можна помітити тенденцію вживати прикметники жіночого роду з тими символічними назвами, закінчення яких нагадує закінчення іменників жіночого роду. [...] Ці приклади вже безсумнівно свідчать про певне синтаксичне вираження роду символічних іменників: [...] Помер бос мафії Т.Б., перший, хто відвернувся від сумнозвісної сицилійської «Cosa nostra» і розповів правоохоронним органам її таємницю R 2000 12 29» (Vaskelaitė 2003: 47). 21 Maskarponas є системнішим і з огляду на словотвірні закономірності. Закінчення -one в італійській мові справді є аугментативним (збільшувальним) суфіксом. Так само як італ. cartone (від car-ta «папір» + -one) означає «великий, товстий папір», італ. trombone (від tromba «труба» + -one) означає «велика труба», а італ. vasone (від vaso «ваза» + -one) означає «велика ваза», слово mascarpone (давня форма: mascherpone, утворена від mascherpa «нежирний сир із сиру» + -one) означає «великий, жирний сир mascherpa». S. M. LANZA. Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje 209 ч. р. latte «молоко» адаптовано як latė. Але питання тут не в тому, чи правильно вибрано закінчення, а в тому, чи потрібне литовській мові таке запозичення взагалі²². Випадки невідповідності категорії числа рідкісні. Окрім згаданих запозичень, як-от brokolis, де італ. множина є основою литовської форми однини (до них можна додати лит. pomidoras > від давньої італ. мн. pomi d’oro «золоті яблука»), невідповідність числа виявляє лише досить рідкісне слово maremai (від італ. одн. ж. р. maremma «болотиста місцевість на узбережжі Тірренського моря»)²³. МОРФОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ІНШИХ ЧАСТИН МОВИ Оскільки більшість запозичень виникає через потребу назвати нову реалію, фізичний предмет тощо, італізми інших частин мови трапляються рідко. За даними LKIS, іменники становлять 84,4% усіх італізмів у литовській мові, а на інші змінювані слова припадає лише близько 2%²⁴. Серед останніх найважливіші два числівники — nulis (від італ. nulla «нульова величина» через нім. Null) і milijonas (від італ. milione «велика тисяча», ймовірно, через нім. Million). Як видно, їх адаптовано закономірно: до м’якого кінцевого приголосного основи l додано закінчення –is, до твердого n — закінчення –as (пор. сказане вище про іменники). Запозичені прикметники також рідкісні. Виявлено лише grandiozinis або grandioziškas (пор. італ. grandioso), makaroniškas (пор. італ. maccheronesco, maccheronico), merkan-tilinis (пор. італ. mercantile), pastozinis або pastoziskas (пор. італ. pastoso). Суфікси прикметників –inis, –iškas у литовській мові найпродуктивніші (пор. DLKG₄ 207–210), тому таке морфологічне оформлення закономірне. Не можна виключати, що сам суфікс –iškas споріднений з італ. –esco та –ico (пор. Skardžius 1943: §96). До LKIS внесено дванадцять дієслів²⁵. Це можуть бути як самостійні литовські похідні від запозичень (наприклад: inkaso > inkasuoti, koncertas > koncertuo-ti, tara > taruoti), так і власне запозичення, що отримали суфікс –uoti²⁶. Справді, єдини- ²² Цей напій із молока й кави італійською називається caffellatte (також caffellatte або caffè e latte), а не latte. Це просто кава з молоком, або молоко з кавою (останній варіант, можливо, точніший, оскільки молока в цьому напої більше, ніж кави). Слід гадати, що лит. latė (спочатку вживана — і ще деінде трапляється — морфологічно неоформлена, фонетично незвична назва latè) була лише скороченням caffè e latte, адже окреме слово latte означає молоко, а не напій із молока й кави. ²³Maremai уперше зафіксовано в перекладеному з російської мови TŽŽ 1969. Точнішою була форма marema, наведена в TŽŽ 1936. ²⁴ Решта приблизно 14% — це прислівники (виявлено 120) та вигуки (виявлено 6). Велика кількість прислівників пояснюється численністю запозичень музичної термінології, що позначають вказівки щодо виконання. ²⁵ Apie keblumus kilndinant ir klasifikuojant veiksmažodžius žr. Lanza 2010a: 84. ²⁶ Здається, що –uoti — найпоширеніший суфікс запозичених дієслів (пор. Vaicekauskienė 2007: 196). 210 KALBOS KULTŪRA | 84 Слово balotiruotis не має литовського твірного слова, тому немає сумнівів, що це запозичення. Запозичене французькою з італійської, литовці отримали його з російської мови (пор. італ. ballottare > фр. ballotter > рос. баллотироваться). Сучасна усталена зворотна форма (замість рекомендованого у TŽŽ 1936, TŽŽ 1951 balotiruoti) або утворилася за аналогією значення з kandidatuotis, або, найімовірніше, була запозичена з російської. Поодинока жаргонна форма дієслова kapiš (іноді kapisch, capisc), найімовірніше, запозичена з американської англійської — із погрозливого слова capeesh [ka’piːʃ], яке походить від італ. форми теперішнього часу 2-ї особи capisci [ka’piʃi] (інфінітив capire «розуміти»). Так чи інакше, цю форму краще вважати вигуком, адже морфологічно її не оформлено27. ПІДСУМОК Упродовж усієї історії, коли литовська земля була оточена сусідами, могутнішими або принаймні численнішими, зв’язків між литовцями та географічно віддаленою італійською мовою довгий час не могло бути, за винятком випадкових і непрямих. Це підтверджують і мовні дані. Запозичення з італійської потрапляли до литовської через мови-посередниці: до XIX століття — через польську та німецьку, пізніше — через російську. Морфологічне оформлення італізмів відбувалося доволі закономірно, за чіткими фонетичними критеріями (переважно з урахуванням закінчення слова або фонетичних особливостей кінця основи) і зазвичай без опори на форму оригіналу. Під впливом інших мов італізми набували нових мовних ознак, за якими тепер часто можна встановити шлях запозичень до литовської28. Зіставлення систем італійської та литовської мов важливе для унормування не тих запозичень, що давно усталилися й широко вживаються, а нових, які ще не потрапили до нормативних словників. Сучасні технології особливо пришвидшують взаємодію мов, і слова можуть швидко та безпосередньо переходити з однієї мови до іншої у формі оригіналу. Тому слід вважати, що роль мов-посередниць має поступово згаснути, а така ситуація робить питання адаптації запозичень особливо актуальним. 27 Це підтверджує аналогія з іншим італізмом basta, який, уже втративши зв’язок із дієсловом, у мові фактично функціонує як вигук. Закінчення -a майже не сприймається навіть в італійській як закінчення 3-ї особи теперішнього часу дієслова bastare «вистачати» (basta! означає досить!). 28 Також можна встановити, через яку мову запозичення не надійшло. Наприклад, оскільки доведено, що після м’якого кінцевого приголосного основи -l додається литовське закінчення -is, то безперечно cokolis потрапило до литовської через російську (цоколь), а не через польську (пор. cokół) мову. S. M. LANZA. Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje 211 Хоча усталені рекомендації щодо литовського оформлення запозичень і відносна сумісність систем закінчень італійської та литовської мов полегшують морфологічну адаптацію, сформулювати правила, які можна механічно застосовувати, неможливо. Якщо після вивчення значення та вживання запозичення стає зрозуміло, що без нього литовською не обійтися, процес добору закінчення має бути тісно пов’язаний з адаптацією фонетичної будови слова (а отже, і його написання). На жаль, не завжди вистачає часу, ресурсів і знань, тож навіть у рекомендаційних переліках VLKK трапляється те чи інше вкрай невдало адаптоване іншомовне слово29. Єдиний спосіб ефективно вирішувати питання адаптації іншомовних слів — посилити співпрацю між фахівцями з мовного нормування та спеціалістами з іноземних і литовської мов. LITERATŪRA DLKG4 2006: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Red. V. Ambrazas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Fraenkel E. 1962–1965: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1–2, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag; Göttingen: Vandenhoek and Ruprecht. KP G 2002: Kalbos patarimai. Gramatinės formos ir jų vartojimas. Sud. R. Miliūnaitė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Lanza S. 2010a: Italų kilmės žodžiai (italizmai) ir jų adaptacija lietuvių kalboje [Daktaro disertacija]. Kaunas. Lanza S. 2010b: Dėl trijų skolinių iš italų kulinarijos. – Kalbos kultūra 82, 308–316. Migliorini B. 1927: Dal nome proprio al nome comune, Firenze: Olschki. Pakerys A. 1991: Tarptautinių žodžių kirčiavimas, Kaunas: Šviesa. Skardžius P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Lietuvos mokslų akademija, Lietuvių kalbos institutas. Stammerjohann H. 2008: Dizionario di italianismi in francese, inglese, tedesco, Firenze: Accademia della Crusca. TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas, Kaunas: Sakalas. TŽŽ 1951: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. TŽŽ 1969: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Mintis. TŽŽ 2008: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Alma littera. Vaicekauskienė L. 2007: Naujieji lietuvių kalbos svetimžodžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. 29 Į tokių skolinių, kaip tiramisas, čiabata, karpačas, latė, fokacija, adaptavimą šio straipsnio autor(i)us yra mėginęs atkreipti dėmesį tiek viešai (plg. Lanza 2010b), tiek susirašinėdamas su kalbos norminimo institucijos specialistais. 212 KALBOS KULTŪRA | 84 Valeckienė A. 1967: Kitų kalbų kilmės žodžiai lietuvių kalbos morfologinėje sistemoje. – Lietuvių kalba tarybiniais metais, Vilnius: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, 108–128. Vaskelaitė R. 2003: Nelietuviškų nekaitomų žodžių sintaksiniai vaidmenys. – Kalbos kultūra 74, 43–52. VV TŽŽ 2007: Vaitkevičiūtė V. Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Žodynas. Gauta 2011 11 15 MORPHOLOGICAL ADAPTATION OF ITALIAN LOAN WORDS IN LITHUANIAN Summary The paper overviews Italian loan words adopted in Lithuanian from the point of view of morphological adaptation. The lexis borrowed from Italian is discussed considering Italian inflections and illustrating the periods when the loan words were adopted, highlighting regular morphological changes, discussing several problematic issues. Most of loan words are nouns; they are introduced alongside the features of morphological adaptation of other parts of speech as well. Previous research into the lexicon and a large number of examples demonstrate that the adaptation of Italian loan words has been rather smooth and regular, following certain established phonetic criteria (mostly phonetic peculiarities of inflections and stem-final elements); usually without reference to the original form. In the course of time, under the influence of intermediate languages, mainly Slavic, Italian loan words have acquired linguistic features, which now often help identify their way to the Lithuanian language. However, modern technological developments have eased the interaction between languages, which is why the role of intermediate languages tends to decrease. Hence the question of adapting loan words becomes topical. The paper argues that attempting to cope with the issues of adapting new loan words, more research is needed into the phonetic and morphological features of the word in the language of origin. For that purpose, specialists of Lithuanian and other languages should work together. KEY WORDS: adaptation of loan words, morphological adaptation, Italian loan words. STEFANO M. LANZA Vytauto Didžiojo universitetas K. Donelaičio g. 52–206, LT-44244 Kaunas [email protected] S. M. LANZA. Morfologinė italizmų adaptacija lietuvių kalboje 213