Rygiškių Jono „Lietuvjų kalbos sintaksės“ pavyzdžiai

VITAS LABUTIS Вільнюський університет РИГІШКІСЬКІСЬКОГО ЙОНА СИНТАКСИС ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ: ПРИКЛАДИ КЛЮЧОВІ СЛОВА: Йонас Яблонскіс, синтаксис, приклади, джерела, способи подання. Не так давно минуло 100 років відтоді, як з’явилася «Синтаксис литовської мови» Ригішкіського Йона (Йоноса Яблонскіса), Lietuvių kalbos sintaksė, ч. I (Сейни, 1911)1. Маючи намір розглянути приклади з цієї граматики — її особливо виразну рису, — слід дещо сказати про обставини, за яких було написано цю працю, значущу й досі для науки про синтаксис литовської мови та розвитку шкільних підручників2. Систематичного опису синтаксису всієї литовської мови не подали ані перші наші граматики XVII–XVIII ст., ані наукові граматики, створені в другій половині XIX ст. (Август Шлейхер, 1856 р.; Фрідріх Куршайт, 1876 р.; Антанас Баранаускас Kalbamokslis lietuviškos kalbos, 1896 р.; Казимірас Яунюс Lietuvių kalbos gramatika, гектографована 1897 р.), ані інші граматики меншого значення. J. Jablonskis від перших кроків на ниві граматики литовської мови усвідомив, якими твердими й зарослими бур’янами є синтаксичні перелоги. Уже 1890 р., рецензуючи працю священика Міколаса Мєжиніса Литовську граматику, він наголосив, що насамперед потрібно для такої праці: самому зрозуміти правила з «наших пісень, загадок (загадок), приказок, прислів’їв» (JR IV: 3). Кілька фактів синтаксису литовської мови J. Jablonskis розглянув у статті «Матеріал для синтаксису», надрукованій 1893 р. у Варпасі. Відредагована стаття увійшла також до розділу «Кілька синтаксичних правил» у Литовській граматиці J. Jablonskio 1901 р. (JRR I: 158–177). 1 Її цитуватимемо за доступнішим читачам першим томом «Вибраних творів» Яблонскіса Rinktinių raštų (упорядкував Йонас Пальоніс), с. 436–548, а назву скорочуватимемо до «Синтаксису» Яблонскіса Sintaksė або просто «Синтаксис» Sintaksė. 2 Обставини створення й оприлюднення «Синтаксису» описав Й. Пальоніс у вступі до «Вибраних творів» Йоноса Яблонскіса Rinktinių raštų під назвою «Й. Яблонскіс і його підручники литовської мови». Особливо докладно все це розглянуто в дослідженні А. Пірочкіна J. Jablonskis – bendrinės lietuvių kalbos puoselėtojas (1978); деякі аспекти висвітлено в підготовлених Арнольдом Пірочкінасом Jono Jablonskio laiškuose (1985) та в не одній його статті. Значення прикладів у «Синтаксисі» Яблонскіса Sintaksės згадувалося також у узагальнювальних працях з історії литовської мови (Петро Йонікас, Йонас Пальоніс, Альгірдас Сабаляускас, Зігмас Зінкявічюс та ін.). V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 19 ПОТРЕБА В ПОСІБНИКАХ З ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ — ПРЕДТЕКСТ СИНТАКСИСУ J. JABLONSKIO Після відновлення литовського друку литовська мова почала прокладати собі шлях до шкіл, тож виникла нагальна потреба укладати програми з литовської мови та писати підручники. До цієї роботи долучився і Й. Яблонскіс: він створив програму з литовської мови для початкових шкіл3 та для майбутніх учителів цього предмета, які вступали до Паневежської учительської семінарії, консультував авторів букварів (Повіласа Вішинскіса, Ксавераса Сакалаускаса та ін.), брав участь у конкурсах на оцінювання букварів. У букварях П. Вішинскіса та К. Сакалаускаса було зроблено спробу втілити думки, проголошені Й. Яблонскісом: у підручниках передусім слід спиратися на живу мову й фольклор. Однак цілком придатного підручника литовської мови не було ані для початкових шкіл, а тим паче бракувало таких підручників для старших класів. Й. Яблонскіс мав намір підготувати нове видання граматики 1901 року, у якому синтаксис мав бути відокремлений від морфології, а чимало іншого — перероблено (див. Palionis 1957: 32–33). Проте 1909 року Й. Яблонскіс вирішив написати окремий литовський «Синтаксис». Тоді йому найпотрібнішим здавався систематичний підручник із синтаксису. Практикам мови також дуже бракувало систематизованих синтаксичних правил — без них було важко сподіватися на зменшення кількості помилок у цій галузі4. ЯК ПИСАЛАСЯ І ПУБЛІКУВАЛАСЯ СИНТАКСА J. JABLONSKIO СИНТАКСИС Від осені 1908 року Й. Яблонскіс працював учителем латини в Брестській гімназії. Йому, обтяженому педагогічною працею, редакторові оповідань Жемайте та зайнятому іншими справами, було нелегко знайти час, щоб присвятити його синтаксису литовської мови. Уже не вперше Й. Яблонскіс наважився пожертвувати літніми канікулами заради творчої праці. Однак його й далі обтяжували складні клопоти через несталу орфографію та невизначеність у виборі литовських граматичних термінів. Тут доречно 3 Програму Й. Яблонскіса з литовської мови для шкіл було затверджено й опубліковано 1909 року в додатку «Школа» до видання «Литовський господар» (Buivydienė 2012: 189). 4 Відповідаючи на занепокоєння Комісії з підручників, Й. Яблонскіс констатував брак багатьох добрих шкільних підручників і підсумував свої думки так: «Як слід писати підручник, чого бракує нинішнім — дуже складне питання. Говорити серйозно про те, які підручники тепер найпотрібніші, зможемо, визначивши, які підручники найпотрібніші» (JR V: 236). 20 KALBOS KULTŪRA | 85 Наші мовознавці. Сидять: Шляпеліс, Й. Яблонскіс, священник Й. Laukaitis. Стоять: студ. К. Буга, студ. Й. Балчиконіс. Цього літа знавці нашої мови зібралися в Сейнах і протягом кількох тижнів обговорювали мовні питання. Незабаром ми дочекаємося нової граматики й синтаксису. Обміркувавши найважливіші питання, мовознавці розподілили роботу так: проф. Й. Яблонскіс пише синтаксис, д-р Й. Шляпеліс — граматику, а К. Буга видасть працю про правопис. РИС. 1. Фотографія з ілюстрованого литовського християнсько-демократичного тижневика від 5 жовтня 1909 р. Джерело (№ 39) V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 21 потрібно було знайти порадників і помічників. Така нагода випала несподівано: деякі священники молодшого покоління нарешті перейнялися турботою про очищення мови литовських молитов і вирішили залучити до цієї роботи Й. Яблонскіса. Кілька разів священники скликали наради — на одну з них на початку 1909 р. до Пунська запросили й Й. Яблонскіса, а через кілька місяців у Вільнюсі в іншій нараді брали участь уже не лише Йонас Яблонскіс, а й Казімерас Буґа, Юозас Балчіконис і Юргіс Шлапеліс (див. Piročkinas 1978: 62–63)5. Улітку 1909 р. кілька сейненських священників разом із мовознавцями Й. Яблонскісом, К. Буґою, Й. Балчіконисом і Й. Шлапелісом відредагували мову молитов. Мовознавці взялися й за працю над синтаксисом литовської мови (див. рис. 1). Тут Й. Яблонскіс із помічниками обговорили правопис майбутньої Sintaksės та основні терміни6. Тоді в Сейнах йому вдалося написати значну частину своєї Sintaksės. Далі Й. Яблонскіс працював над нею ще цілий рік. Працював поспіхом, не шкодуючи здоров’я. У листі до Казімераса Йокантаса він зізнавався, як тяжко працював, не відпочиваючи (Piročkinas 1985: 160). Більшу частину Sintaksės, мабуть, написано влітку 1910 р. у Пузінішкісі, в маєтку Петкевичів. Найімовірніше, він іще редагував її, повернувшись до Берестя. Текст Sintaksės Й. Яблонскіса спочатку було надруковано восени 1910 р. у двох випусках щомісячника для священників Vadovas, редактором якого був Й. Лаукайтіс (Piročkinas 1978: 69)7. Щоб зробити її доступною для громадськості, Sintaksė мала вийти й окремим виданням. На початку 1911 р. з’явилася перша половина цього видання, а на початку червня того самого року в Сейнах товариство Лаукайтіса, Дваранаускаса й Наряускаса видало повну «Синтаксис литовської мови» Ригішкю Йонаса Lietuvių kalbos sintaksę (див. рис. 2)8. Про це в газеті Vilties повідомив і сам її автор (JR IV: 64). Цю працю Й. Яблонскіс вважав першою частиною задуманого ним підручника з Sintaksės і обіцяв невдовзі видати другу — про відмінки та прийменники. На жаль, вона побачила світ лише через 17 років. 5 Збереглося кілька фотографій мовознавчої комісії, яка працювала в Сейнах. Одну з них опубліковано в 39-му номері «Джерела» за 1909 р. Šaltinio (див. рис. 1). Цікава інформація під фотографією: тут Й. Яблонскіс писав і Sintaksę, а мовознавці, які брали участь у роботі, розподілили між собою завдання. Одним з організаторів цієї праці був священник Юозас Лаукайтіс. Раніше він працював старшим помічником А. Баранаускаса, а згодом викладав литовську мову в Сейнській духовній семінарії. Крім того, він засновував і редагував католицькі видання Vadovą та Šaltinį. Й. Лаукайтіс знав про мовознавчі праці Й. Яблонскіса й прихильно до нього ставився. 6 Наприкінці передмови автор дякує своїм помічникам, особливо К. Буґі: «якби не К. Буґа, не його працьовитість, не його відданість науковій справі [...] — праця була б ще слабшою». 7 Біографію священника Й. Лаукайтіса докладніше описано в нещодавно виданій книжці Lietuvybės kovų verpetuose (упоряд. Kairiūkštytė, Gudonytė 2009: 164–168). 8 Через три роки, не забувши, як сейненці хутко надрукували Sintaksę і ще й похвалили її, Й. Яблонскіс із гіркотою дорікав: «Сейнські письменники найменше вивчають той синтаксис — так принаймні слід судити з мови нинішніх „Шалтініса“ та „Вадоваса“» (JR III: 54). 22 KALBOS KULTŪRA | 85 Відкривши Sintaksę Й. Яблонскіса, що налічує 110 сторінок, читач має прочитати досить інформативну 4-сторінкову «Передмову». Тут автор дуже скромно називає свою працю «поспішною працею в голоді»: «не всі частини цієї частини однаково опрацьовані, [...] не всі однаково зрозуміло написані». А згадуючи про інше завдання цієї Sintaksės, автор образно каже, що для писемної мови вона буде лише «підпорою», яка не принесе їй великої користі9. ДЖЕРЕЛА ПРИКЛАДІВ SINTAKSĖS Й. ЯБЛОНСКІСА Близько трьох чвертей згаданої «Передмови» присвячено обговоренню прикладів до Sintaksės та їхніх джерел. Автор вважав це надзвичайно важливими питаннями. Тут сказано: «Матеріал (згодом уточнив — „приклади“ (див. рис. 3)) я збирав майже весь („усі“) з людської мови». (JRR I: 437). Узагальнено «людською мовою» названо не лише відібране традиційне мовлення сільських жителів, а й фольклор — не тільки той, який чув сам автор, а й узятий зі збірок надійних збирачів. Ці групи джерел живої мови намагаються локалізувати відповідно до адміністративних меж литовськомовних країв того часу. Тут авторові довелося зіткнутися зі значними труднощами, узгоджуючи губернії та повіти царських часів із діалектами. У Sintaksėje використано доволі багато джерел: пронумеровано й зазначено 51, однак за багатьма скороченнями ховаються два чи кілька населених пунктів, наприклад: Kp. (22) охоплює говірки околиць Купішкіса, Шимоніса й Скапішкіса, а поруч додано також Kp.d., тобто Kupiškio dainos. Отже, джерел прикладів, очевидно, можна нарахувати вдвічі більше або й більше. Джерела поділяються на дві основні групи: перша — відібрані зразки усного мовлення людей і фольклору, друга — мова письмових текстів. Їх не розмежовано суворо, адже для Й. Яблонскіса важливішими були якість і надійність прикладів, а не те, до якої групи вони належать. Має значення також порядок, у якому описано джерела: відповідно до нього їх пронумеровано. Спираючись на цей номер, читач має з’ясувати, що означає скорочення в наведеному далі алфавітному переліку джерел, оскільки в тексті приклади мали лише скорочення та номер. Наприклад, в алфавітному переліку знаходимо Nr. 19 — це село Nerekonys, розташоване між Швобішкісом і Йонішкісом, згідно з описом місцевостей Ковенської губернії10. 9 Утім Й. Яблонскіс не раз радив людям пера уважно прочитати цю Sintaksę (див. далі). 10 Й. Яблонскіс іноді подає ті самі скорочення джерел біля прикладів і в окремих статтях. 24 KALBOS KULTŪRA | 85 пісні (Vlk. 2), записані Августом Лескіном. Тут також додаються твори Крістіонаса Донелайтіса (Dn. 3). Suvalkiečių kalbos pavyzdžių nurodyti keturi šaltiniai: Naumiesčio apskrities Rygiškių kaimas, Marijampolės ir Vilkaviškio apskrities (tiesiog Sv.), Liudvinavo dainos (Ld.d.)13, Garliavos pasakos ir dainos (Grl.d., Grl.p.), kadaise surinktos prof. Karlo Brugmano14. Tarp jų įspraustas Seinų dzūkų šaltinis. Šitaip tarp suvalkiečių plačiąja prasme (pagal Suvalkų guberniją) atsiduria ir suvalkiečių siaurąja prasme (pagal tarmę) šaltinis ir Seinų dzūkų intarpas. Найбільше джерел прикладів походить із колишньої Ковенської губернії, що охоплювала більшу частину Жемайтії, Центральної та Східної Литви — околиць тогочасних Ковенського, Расейнського, Тельшяйського, Паневежиського, Шяуляйського й Вілкомирського повітів, а також Зарського краю. Тут окремими посиланнями наведено аж 17 джерел. Із цих місць походить чимало прикладів, зібраних самим Й. Яблонскісом; багато їх отримано й від інших мовознавців або осіб, із якими авторові доводилося спілкуватися: Юозаса Бальчиконіса, Казимераса Буґи, Казимераса Яунюса, Юргіса Шляпяліса, Пятраса Авіжоніса, Йонаса Шлюпаса та ін. Подвійним джерелом (Sln., Sln.d.) позначено приклади розмовної мови та опублікованих пісень, надані Матасом Сланчяускасом із Грузджяй (нині Грузджяй) і Жагаре. Прикладів із Віленської губернії було «замало» — лише з Швенчонського й Тракайського повітів, однак останнє джерело охоплює аж п’ять віддалених одне від одного околиць: Жасляй, Онускіс, Пуня, Єзнас, Валькінінкай. Наведено приклади також із Лазунай (Ошмянський повіт) і Зітели (нині Зєтела) (Слонімський повіт), що належали Литві. Іноді Й. Яблонскіс не вказує конкретних місць, а вживає узагальнені назви джерел: Жемайтії (Žm., Žm.d. 35), Східної Литви (Rt. 36)15. До прикладів із писемної мови зверталися дуже обережно. Тут розрізняються джерела XIX ст. і «давні» писемні пам’ятки. Серед перших, крім уже згаданих творів К. Донелайтіса, названо твори Мотеюса Валанчюса, Симонаса Даукантаса, Жемайте, а також «Анікщяйський бір», «Шяуленішкіс Сенеліс», «Литовські казки», «Мешканці громади», Антанаса 13Це литовські народні пісні, записані Філіпом Фортунатовим і Всеволодом Міллером 1871 року в околицях Людвінава (тоді Калварійський повіт) і надруковані кирилицею в Москві (1872 і 1873 рр.). 14Опубліковані в збірці, виданій ним разом з А. Лескіном, «Литовські народні пісні й казки з Прусської та Російської Литви» (німецькою мовою, 1882 р.). 15У «Синтаксисі» Й. Яблонскіса приклади більшою чи меншою мірою взято з кожної великої підговірки; майже зовсім не було їх лише із західних дзуків (нинішніх околиць Алітуса, Друскінінкая, Лаздіяй та ін.). 26 KALBOS KULTŪRA | 85 У Юшки Dainas (пісні) і Žodyną (словник) тощо. Іноді джерело текстів позначено просто як R. 45. Із писемних пам’яток «давнини» названо праці Міколаса Дауки, Костянтина Сирвидаса та деяких інших письменників. Також ужито скорочення джерела Rr. 51 (зі змісту прикладів можна припустити, що йдеться просто про релігійні тексти). Такий доволі різноманітний, навіть строкатий, не всюди чітко диференційований і визначений перелік джерел дає підстави вважати, що Й. Яблонскіс збирав приклади ще зі студентських часів і мав якусь картотеку з ними. Щоправда, в одному листі Й. Яблонскіса до К. Бюги скромно згадується лише про власну «мішанину» прикладів (Piročkinas 1985: 89). Багатство прикладів У «Синтаксисі» Й. Яблонскіса багатство прикладів одразу впадає читачеві в око. Один із перших критиків цієї праці, молодий поет Клеопас Юргеліоніс, який мешкав в Америці, уже за пів року квапливо нарахував у «Синтаксисі» близько 2300 прикладів. Порахував і обурився: мовляв, їх наведено так багато «лише для того, щоб замилювати очі письменникам», і нібито це переважно приклади сувалкійців або з праць, відредагованих самим Й. Яблонскісом. Цього запального критика мало цікавило, для кого призначалися ці приклади і як їх подавали. Очевидно, він також неуважно прочитав згадану «Передмову» з численними різноманітними джерелами. Заразившись не надто осмисленою арифметикою прикладів, дещо порахували й ми. Не оминаючи речень, вигаданих і прокоментованих Й. Яблонскісом, ми знайшли приблизно 2900 прикладів. Однак конкретні числа, мабуть, менш цікаві16, ніж певні різновиди прикладів, їх порівняння та пропорції. Відкориговані типи прикладів із «Синтаксису» Й. Яблонскіса поділяємо на три основні групи: 1) приклади розмовної мови, 2) фольклору, 3) писемної (письмової) мови. Приклади розмовної мови (діалектів) становлять приблизно третину всіх розглянутих синтаксичних фактів. До цієї групи відносимо не лише приклади з безпосередньою вказівкою на так званих сувалкійців (капсів і занавиків), а й близько 100 прикладів, записаних самим Й. Яблонскісом у околицях Ригішкяй, але поданих без будь-якої вказівки. Утім, у «Синтаксисі» знаходимо чимало фактів, зібраних і в Жемайтії (у місцевостях Алседжяй, Кведарна та ін.), і в Центральній Литві (в околицях Шяуляя, Паневежиса, Пасваліса, Жагаре). Об’єднавши їх у одну гру- 16 Ці конкретні числа наводив і К. Юргеліоніс; їх прокоментував і доповнив А. Пірочкінас (див. Piročkinas 1978: 86). V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 27 пу всіх цих прикладів, побачимо, що їх майже стільки ж, як і так званих сувалкійських. Приклади зі східних говорів (Купішкіса, Анікщяй, Дусетоса та ін.), а також просто позначені скороченням Rt. становлять майже третину всіх речень, віднесених до розмовної мови. Кілька десятків прикладів узято з говорів Прусської Литви, які, як відомо, дуже близькі до діалекту «сувалкійців». У 17«Синтаксисі» можна нарахувати також приблизно третину (понад 900) усіх зібраних прикладів із фольклору, який Й. Яблонскіс надзвичайно цінував. Їх подано разом із назвою місцевості, де їх записали (наприклад, Grl.d. — пісні з Гарляви), або іменем збирача, наприклад, Dk.p. — казки Даукантаса, Sl.d. — пісні Славочинскіса). Такі приклади ми класифікували не за місцем і не за записувачем, а за фольклорним жанром. Це дещо спотворює картину діалектних даних, однак приказки, прислів’я, навіть пісні й казки переходять з одного говору до іншого, часом не зважаючи й на діалектні межі18. Найлегше запам’ятовуються і переходять з одного говору до іншого приказки та прислів’я — у «Синтаксисі» їх, схоже, близько 500. Мову литовських народних пісень, їхню мелодійність і ритм цінували чимало мовознавців (А. Лескін, К. Бругман, Ф. Фортунатов та ін.). Вони також побутували в різних говорах у кількох варіантах. Й. Яблонскіс черпав приклади не лише зі збірок фольклористів (С. Даукантаса, С. Станявічюса, М. Сланчяускаса, Й. і А. Юшків), а й із текстів, записаних мовознавцями. Тільки так звані пісні з Людвінава (Ld.d.), записані Ф. Фортунатовим і В. Мілером, у «Синтаксисі» процитовано близько 30 разів19. Загалом тут наведено близько 300 прикладів із пісень. Речення з казок довші й важче запам’ятовуються, — у «Синтаксисі» їх близько 150. Загадок трохи більше ніж 20. Загалом знайдено понад тисячу прикладів із фольклору. Понад 200 прикладів писемної (книжної) мови наведено з оповідань Жемайте; інші приклади з писемних джерел можна приблизно розташувати за спаданням так: із Visuomenės įnamiai, творів М. Валанчюса, Юозапаса Сільвестраса Довидайтіса Šiaulėniškio Senelis, твору А. Баранаускаса Anykščių šilelis, творів М. Дауки та ін. Досить багато прикладів цього типу залишилося узагальнено позначеними як R ir Rr. Загалом приклади з писемних джерел становлять приблизно третину речень, розглянутих у «Синтаксисі». 17 Полемізуючи 1926 року з Вінцасом Креве, Й. Яблонскіс наполегливо повторював письменникам, що «мову народної творчості вони (письменники) не можуть зневажати...» (JR V: 65). 18 Приклад Й. Яблонскіса juoda duona – ne badas («чорний хліб — не голод»), наведений із С. Даукантаса, автор цієї статті чув у говорі Даукшяй (на південно-східній околиці капсів), ще до того, як навчився читати; проте там це прислів’я мало й продовження: Juoda duona – ne badas, stora marškiniai – ne nuogas. («Чорний хліб — не голод, груба сорочка — не голий»). 19 Здається, пізніше ці пісні безпосередньо не згадано в жодному іншому підручнику литовської мови. 28 KALBOS KULTŪRA | 85 Приклади серед Синтаксису тем Приклади Й. Яблонскіс розташовував відповідно до плану традиційних підручників із синтаксису, у якому можна розгледіти чотири основні частини: 1) речення та його члени, 2) складні випадки простого речення, 3) типи речень, 4) складні речення та особливості їхньої будови. Для потреб практики писемного мовлення зазвичай додають також дещо з пунктуації — так учинено і в Синтаксисі. Там, де в систематичному описі синтаксису, призначеному для підручника, автор лише стисло окреслює тему, не заглиблюючись у складніші випадки вираження та аналізу, у Синтаксисі вистачає кількох елементарних прикладів — для них не потрібні навіть посилання на джерело. Так стисло знайомлять із поняттям речення, з його основними членами — підметом і присудком, наприклад: Люди влітку гарують працюють. Курка — птах тощо. Нагадується, що є прості речення, у яких бракує чітко вираженого якогось члена речення: Біжиш. Зупинись. Хто тут плаче? — Дитина. Уже смеркає. Холодно. Буде дощ. Останні три речення вважаються безособовими. Для другорядних членів речення доводиться добирати довші речення — із посиланнями на джерела і значно більше. Так, для додатків і означень знадобилося два параграфи приблизно із 70 прикладами: Малий горбик великий віз перекидає. (Pr.); Він собою возить жито. (Als.); Куплений хліб — не ситний. (Dk.). Для різноманітних обставин, які, утім, описано коротко, наведено близько 60 прикладів: Завтра поїдемо до лісу. Тепер засукавши рукави усі працюють від ранку до вечора. (Žm.); Гілки дерев яблуками схилилися. (Kp.); Учора увесь день пробув удома. (Sv.). Звертання, або клич, не вважається окремим членом речення — це, мовляв, ще один «відщепенець»: Ти, батьку, будь і згни... (Sln.); Мовчи, жабо, слухай, що дядько каже. (Kp.). Приклади щедро ллються, щойно йдеться про «склад і різновиди речення». Для підмета тепер уже наведено близько 20 прикладів. Серед них найцікавіші ті, де він виражений інфінітивом або інфінітивом разом із називним відмінком: Кому буде приємно мучитися! (Žm.); Пити пиво корисно. (Sv.)20; Уже настане час і жито жати. (Kp.). Центральному й найпроблемнішому членові речення — присудкові та його різновидам — у Синтаксисі відведено понад 150 прикладів. Ось бодай по одному реченню з кожної їхньої групи: Біда ноги лікує. (Pr.); Той кінь був криворотий. (Sv.); Калпокас сподівається отримати багато грошей. (Žt.); Пан — не брат. (Dk.); Уже будинки видно. (Žt.). Тут автор розмірковує про можливий різний 20 Приклад Пити пиво корисно часто повторюють затяті любителі пива, навіть не чувши про Синтаксис Й. Яблонскіса. V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 29 інтерпретацію — що віднести до підмета, а що — до присудка. Щодо не одного складного речення Й. Яблонскіс каже: «Яке запитання, така й відповідь». Окремо узгодження як один зі способів вираження синтаксичних зв’язків Й. Яблонскіс не розглядав, проте в Sintaksėje йдеться про узгоджене означення, а узгодження присудка з підметом докладно розглядається у двох параграфах — кожен із трьома чи більше підрозділами. Ось кілька цікавіших прикладів такого узгодження: Niekas to nežino. (Nr.); Išlįskit bent vienas, broliukai. (Ps.); Meška su lokiu abudu tokiu. (Pr.); Gėda bėgti, išbėgus sveika. (Kv.); Uogos sveika. (Sv.); Senų miškai mylėta, tūlon giesmen dėta… (An. Š.). На особливі випадки вираження додатків та на особливий складений додаток відведено ще близько 100 прикладів. Розгляньмо хоча б кілька речень зі складеним додатком: Katrė, pamačiusi vyrą pykstant, мовчала. (Val.); Усі знали Mikę gebant обманювати. (Val.); Чи не бачив ти десь dvylikos brolių juodvarniais lakstančių. (Ps.). В огляді перелічено п’ять обставин: місця, часу, способу дії, мети й причини. Докладніше про їх вираження йдеться вже починаючи з обставини мети; поряд із нею з’являються також обставини бажаного результату, далі подано обставини часу, способу дії, причини, умови й допусту21. Для кожної обставини виділено від двох до п’яти різновидів, різноманітність вираження яких демонструють по 10 чи 20 прикладів. Із них варто згадати лише кілька особливіших випадків. Мети: Дівчина вродлива дивитися, мила говорити. (D.); Я не качечка, щоб по морях плисти, не зозуля в лісі кувати. (Ld.d.). Й. Яблонскіс розумів, наскільки різноманітні давальні відмінки з інфінітивом для вираження мети, тому в Sintaksėje не пошкодував прикладів: Не всім ротам юшку сьорбати. (Sv.); Мати отримала дитину свиней пасти. (Val.); Сушені яблука дуже добрі, коли їх їсти сухими і для віру варити. (Rt.); Сьогодні добрий день бджолам злітати. (Nr.). Sintaksėje є й інші особливості, пов’язані з різними прикладами. Приклади складнопідрядних речень Й. Яблонскіс поділяє переважно за тим, на яке запитання, поставлене від головного речення, відповідає підрядне. Безсполучникові речення в цьому аспекті потрапляють до тих самих груп, що й речення зі сполучним словом. Визначений тип того чи іншого речення іноді викликає сумнів. Скажімо, підрядне присудкове речення нелегко розпізнати в такому випадку: Ваші гарні, а мої — дивлячись на тварин, аж плакати треба. (Žt.). 21 Вираження обставин місця не розглядається, очевидно, з огляду на те, що докладніше це доречно описувати в науці про відмінки й прийменники, а прислівники, які виступають обставинами, належать до морфології. 30 KALBOS KULTŪRA | 85 Серед підрядних обставинних речень особливо впадають в око речення часу — їх 95. У «Синтаксисі» їх поділено аж на 10 підгруп. Тут трапляються речення з діалектними сполучними словами та безсполучникові: Kaip коли бабуся лагодила тички, я була малою. (J. d.); Одужаєш, lig — і заміж вийдеш. (Sl.); Їхав я полем — земля гуділа. (D.). Дивних, здебільшого діалектних прикладів знайдемо й більше: Ксьондзик не прийде, але хворіє. (Als.); Kaip як повінчають, то й годі. (Sln.) (Подано серед підрядних речень причини.) До підрядних речень Й. Яблонскіс зараховував і своєрідні порівняльні звороти: Захищає, як чайка своїх дітей. (Pr.); Метушиться, it ніби зуб болить. (Val.) (Пунктуація — я블онсівська.) Не раз у «Синтаксисі» визнається, що підрядне речення можна зарахувати й до іншої групи. Багато хто помітив у «Синтаксисі» Й. Яблонскіса незвичні «згорнуті підрядні речення», утворені дієприкметником, напівдієприслівником чи дієприслівником, із якими можуть «узгоджуватися» інші слова — їхні супровідники: Чорт, обернувшись на мишу, прогриз у кораблі дірку. (Ps.); Будучи денним птахом, людина вночі не спить спокійно. (Vs.). Цю назву «згорнутих» підрядних речень автор усюди пише в лапках і додає заувагу, що це не справжні підрядні речення, а лише своєрідні члени речення. Сам Й. Яблонскіс схильний відокремлювати їх комами, але вважає, що «знак коми тут, звичайно, не може мати вирішальної сили» (§58)22. У «Синтаксисі» серед прикладів вставних речень є й такі випадки, коли в пряму мову вставляються слова оповідача: «Ти, матінко, будь біля хворого», сказав батько, «а я поїду привезти лікаря». (Žt.). У прикладах вставних слів трапляються й частки (мовляв, мабуть, можливо, ніби тощо): Чоловічок був, ніби, до землі прибитий. (R.). Можна гадати, що Й. Яблонскіс переконливими прикладами обґрунтував принцип розрізняти випадки, коли мовець повідомляє достовірно відомий йому факт, від того, що лише чув від інших, а сам мовець залишається ніби осторонь, не знаючи, як було насправді23; пор. Орел відповів: «Бачив і знаю: удень вони літають чорними воронами, а вночі живуть людьми на одній горі». (Ps.) і Орел відповів — бачив і знає: удень вони літають чорними воронами... (Ps.). Мову дієприкметникових конструкцій Й. Яблонскіс подавав і для вираження несподіваних спостережень та переживань: Через три дні батьки дивляться — цілий натовп вужів повзе у їхнє подвір’я. (Ps.). На жаль, у своїх працях він уже сам бачив, що цієї схильності до дієприкметникового мовлення часто не дотримуються: Отримали 22 У наш час пунктуація таких груп слів (конструкцій) дієприкметникового типу лишається вільною. 23 Ці випадки нині вважають особливою категорією евиденційності. V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 31 звістку, що незабаром вийде нова газета. За словами Й. Яблонскіса, «людяніше» було б написати: Ми отримали звістку, що незабаром вийде нова газета. До сьогодні в підручниках із синтаксису найчастіше спираються на поділ складносурядних речень на єднальні, протиставні, розділові та приєднувальні. Так їх названо у «Синтаксисі» Й. Яблонскіса. Для ілюстрації цих різновидів складносурядних речень наведено приблизно по 60 прикладів. Уже тоді Й. Яблонскіс сумнівався, чи придатна для вираження протиставлення частка gi, уживана в писемних текстах: Випити 10–15 чашок чаю може й молода дівчина (монголка), а дорослі чоловіки випивають удвічі більше. (Р.). Серед речень, що виражають наслідок, вихідне відношення чи приєднання, знаходимо й безсполучникові: Білі горошини я надзвичайно ціную: вони швидко розварюються і дуже корисні для їжі. Після складносурядних речень додано так звані «суміжні». Це здебільшого речення з однорідними членами: Риба й гість на третій день смердять. (Val.), але трапляються тут і справжні складні речення: Сухар засохлий, ні сам не їсть, ні іншому не дає (Spyna). (Kp.). На завершення розділу про складні речення у «Синтаксисі» наголошено, що іноді різниця між підрядністю та сурядністю дуже незначна: Навалив воза, коні й не зрушать (див. § 72). Наприкінці підручника із синтаксису доречно поговорити й про пунктуацію. Її тут викладено за розділовими знаками, однак сформульовано й загальні правила пунктуації. Приклади для складносурядних речень і особливих випадків пунктуації здебільшого взято з писемних текстів. Способи подання прикладів та їхнє призначення Будучи досвідченим педагогом, Й. Яблонскіс добре розумів, що в синтаксисі варто спиратися на кілька методів. Там, де можна покластися на вже наявне в учнів певне розуміння того, як визначити тип синтаксичного факту, і де не дозволено заглиблюватися в будову, способи вираження та складніші випадки, корисно застосовувати так званий індуктивний метод. За цим методом зазвичай спочатку наводять приклади, у яких виділено певне синтаксичне явище, а потім розкривають його сутність і подають узагальнене визначення. Цього методу дотримуються в перших десяти параграфах синтаксису, а також під час ознайомлення з членами речення, підрядними обставинними реченнями, іноді й в інших випадках. Засоби вираження членів речення, їх різновиди, складніші випадки речень і членів речення розглядаються дедуктивним методом: спочатку викладається певне узагальнення, види синтаксичних явищ, а потім наводяться речення, що все це ілюструють. 32 KALBOS KULTŪRA | 85 Часто в синтаксисі коментують приклади, дібрані з тексту, вказують на можливі різні випадки їх оцінювання й аналізу. Це своєрідний розмірковувальний метод. Подекуди автор починає жартувати, вигадує дотепні приклади, ніби й незвичні для стилю підручника. Однак і в таких випадках Й. Яблонскіс не порушує наукових істин. Наприклад, сьомий параграф починається розмовою про важливість головних членів речення, а далі написано: «Якби якийсь роззявка підійшов до нас і сказав раптом, несподівано, без запитання (виділено мною — В. Л.) „На даху сидить“, то його вислів ще не був би граматичним реченням». Або ж, доводячи, що непряма мова подекуди точніше передає думки, ніж ті, що виражені дієсловами, Й. Яблонскіс вбудовує у вигадану ситуацію навіть власний псевдонім: мовляв, якби він знайшов у газеті про себе написане «Сусід Р-кого Йона покликав (подав) до суду, що його (сусіда) коня вкрав», то міг би поскаржитися на редактора тієї газети, що газета вірить словам того сусіда. Газета мала б написати: «Сусід Р. Йона покликав до суду, що його коня вкрадено... або підозрює, що він коня украв». СИНТАКСИС J. JABLONSKIO СИНТАКСИС І НОРМУВАННЯ ГРАМАТИКИ Як уже зазначалося, у «Передмові» J. Jablonskis скромно сказав, що цей підручник не принесе писемній мові великої користі. І все ж така користь була (і є). Синтаксис J. Jablonskio — надійна опора, що допомагає у вживанні граматики литовської мови, звісно, для тих, хто хоче відокремити тут полову від зерна. І сам J. Jablonskis, виправляючи пов’язані із синтаксисом помилки цього типу, які тоді ще справді часто траплялися в писемних текстах, від 1912 р. постійно нагадував, що про це вже писалося в його Синтаксисі. На жаль, навіть через такий натяк люди, наперед налаштовані проти праць J. Jablonskio або не заглиблені в них і не зрозумілі їх, кинулися шукати всіляких причіпок, применшувати його працю. Залишивши осторонь надумані випади Druskiaus (Adomo Jakšto (Dambrausko)) і K. Jurgelionio проти Синтаксису та її автора, згадаємо лише, як чітко J. Jablonskis обґрунтовує, що не вважає свій Синтаксис жодним «кораном»; він не вихвалявся нею, а лише хотів навести в ній приклади живої мови... (JR IV: 111)24. 24 Незрозуміло, як можна було називати автора диктатором, що безжально відкидає все, коли в Синтаксисі для однієї конструкції pirm neng, pirma negu... подано аж шість можливих замін. V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 33 Синтаксис J. Jablonskio підтримував нормування нашої граматики та перші систематичні описи явищ синтаксису литовської мови, методичний напрям яких можна визначити як «від функцій до вираження». Авторові було зрозуміло, що встановлені ним закономірності з часом можуть забутися, однак приклади доброї мови, які їх демонструють, закарбувавшись у пам’яті, мов дороговкази, вказують, як у певному випадку наші предки вміли гарно висловлювати свої думки литовською мовою. Система Синтаксису J. Jablonskio, хоч і коригована та доповнювана, зміцнювала нашу мову через багато інших підручників та інших граматичних описів. Наприклад, 1985 року в еміграції Juozas Masilionis видав для литовців у США новий підручник Синтаксис литовської мови. І тут визнається традиція Синтаксису J. Jablonskio, що поширювалася через підручники Petro Klimo, Zigmo Kuzmickio, Leonardo Dambrūno, Prano Gailiūno разом із Juozu Žiugžda та інших. Знову наголошується, що Синтаксис J. Jablonskio завжди був невичерпною скарбницею прикладів (Masilionis 1985: 5). Справді, прислів’я «Чорний хліб — не голод», яке J. Jablonskis, мабуть, згадував аж чотири рази, можна знайти чи не в кожному більш-менш докладному описі нашого синтаксису. ВИСНОВКИ 1. Синтаксис литовської мови J. Jablonskis писав насамперед з огляду на брак підручників із цього предмета для старших класів школи — це частково зумовило й численність прикладів та спосіб їх подання. Приклади для Синтаксису він збирав ще від часу навчання в Москві — приблизно 30 років. 2. Синтаксис він почав писати, будучи вчителем у Бресті; 1909 року, разом із помічниками K. Būga, J. Balčikoniu та J. Šlapeliu, знайшов прихисток у Seinuose. Цю роботу він продовжував і влітку 1910 року в Пузінішкісі, у маєтку Петкевичів. Окремим виданням Синтаксис литовської мови Rygiškių Jono вийшов у червні 1911 року. Більшість джерел прикладів у ньому наведено з конкретними посиланнями. 3. За приблизними підрахунками, є близько 2900 прикладів. За джерелами масиви прикладів розподіляються приблизно так: близько третини — з розмовної мови, трохи більше — з фольклору, а менш ніж третина — з писемних текстів. 4. Приклади подано за планом традиційного синтаксису: речення та його частини, типи речень, складнопідрядні й складносурядні речення, так звані скорочені підрядні речення та злиті речення, наприкінці — вживання розділових знаків. J. Jablonskis обґрунтовано захищав непряму мову 34 KALBOS KULTŪRA | 85 (дієприкметникову) мову. Не раз у Sintaksėje нагадується, що у складніших випадках те саме речення можна інтерпретувати й аналізувати кількома способами. Для наведення прикладів застосовують кілька методів: індуктивний, дедуктивний і міркувальний. 5. Правильні, гарні приклади литовської мови, особливо фольклору, зібрані Й. Яблонскісом, нерідко були наче коморою для інших наших граматик. Sintakse Й. Яблонскіса як систематичним зразком опису синтаксису литовської мови більшою чи меншою мірою користувалися не один автор підручників литовської мови XX ст., а також дослідники синтаксису. Установлені ним правила й тенденції вживання сприяли утвердженню багатьох граматичних норм литовської мови. LITERATŪRA Buivydienė V. 2012: Lietuvių kalbos mokymas XX a. pradžioje: pirmosios lietuvių kalbos programos ir to laikotarpio vadovėliai. – Naujausi kalbų ir kultūrų tyrimai. Sudarė V. Meiliūnaitė, N. Morozova. Vilnius: Petro ofsetas. Jonikas P. 1987: Lietuvių tauta ir kalba amžių būvyje, Chicago: Lituanistikos instituto leidykla. JR I–V: Jablonskio raštai 1–5. Sudarė J. Balčikonis. Kaunas: Švietimo ministerijos leidinys, 1932–1936. JRR I–II: J. Jablonskis. Rinktiniai raštai 1–2. Sudarė J. Palionis. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957–1959. Kairiūkštytė N., Gudonytė A. (sud.) 2009: Lietuvybės kovų verpetuose. Vilniaus ir Seinų kraštai XIX a. pabaigoje–XX a. pradžioje, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų institutas. Masilionis J. 1985: Lietuvių kalbos sintaksė, Chicago: LB švietimo taryba. Palionis J. 1955: Įžymus lietuvių kalbininkas Jonas Jablonskis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Palionis J. 1957: J. Jablonskis ir jo lietuvių kalbos vadovėliai. – J. Jablonskis. Rinktiniai raštai 1. Sudarė J. Palionis. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Piročkinas A. 1978: J. Jablonskis – bendrinės lietuvių kalbos puoselėtojas, Vilnius: Mokslas. Piročkinas A. 1980: J. Jablonskis, Kaunas: Šviesa. Piročkinas A. 1985: Jono Jablonskio laiškai, Vilnius: Mokslas. Rygiškių Jonas. 1911: Lietuvių kalbos sintaksė, Seinai. Sabaliauskas A. 1979: Lietuvių kalbos tyrinėjimų istorija 1, Vilnius: Mokslas. Zinkevičius Z. 1992: Lietuvių kalbos istorija 5: Bendrinės kalbos iškilimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Gauta 2012 12 20 V. LABUTIS. Rygiškių Jono Lietuvių kalbos sintaksės pavyzdžiai 35 EXAMPLES IN LIETUVIŲ KALBOS SINTAKSĖ (SYNTAX OF THE LITHUANIAN LANGUAGE) BY RYGIŠKIŲ JONAS Summary The first comprehensive and systemic description of the syntax of the Lithuanian language Lietuvių kalbos sintaksė (Syntax of the Lithuanian Language) was presented by Jonas Jablonskis under the pseudonym of Rygiškių Jonas as a textbook of a vitally important part of the language at the time when after the lifting of the ban on the Lithuanian press the Lithuanian language was making its way into schools. Jablonskis wrote Lietuvių kalbos sintaksė in a year. Kazimieras Būga, Juozas Balčikonis and Jurgis Šlapelis helped him to resolve issues related to orthography and terminology. Jablonskis’ Lietuvių kalbos sintaksė was published in Seinai on the initiative of the priest Juozas Laukaitis in the monthly of religious direction Vadovas in the autumn of 1910. As a separate book it was published in 1911 also in Seinai. In the foreword of the publication Jablonskis pointed out how important for this work were the examples (2900 of them) and introduced their sources. One third of them are examples of the spoken language form various villages, examples from folklore comprise more than a third (over 900) and examples of best language taken from the writings of 19th century (works of Kristijonas Donelaitis, Žemaitė, Motiejus Valančius, Simonas Daukantas and other) make up less than a third. Examples in Lietuvių kalbos sintaksė are arranged according to the traditional plan of the textbooks of this subject – a sentence, parts of the sentence, types of the sentence, composite sentences and their kinds. For the first time in Lithuanian grammars punctuation marks with the rules of their usage and illustrative sentences were provided. The researched publication helped to bring out and to substantiate the norms of the grammar: first of all it can be seen in the rules set for various matters of syntax and based on convincing examples; in addition various mistakes ingrained in syntactic construction were indicated. The majority of 20th century textbooks of this subject continued the traditions of Jablonskis’ Lietuvių kalbos sintaksė. Some of the examples (especially from the folklore) were widely used by the authors of textbooks as well as scientific works. KEYWORDS: Jonas Jablonskis, syntax, examples, sources, presentation methods. VITAS LABUTIS Vilniaus universitetas Universiteto g. 5, LT-01513 Vilnius 36 KALBOS KULTŪRA | 85