Kokia kalbos dalis yra dalyvis?

DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Інститут литовської мови ЯКОЮ ЧАСТИНОЮ МОВИ Є ДІЄПРИКМЕТНИК? КЛЮЧОВІ СЛОВА: граматика, частини мови, дієслово, форми дієслова, дієприкметник, напівдієприкметник, дієприслівник. ВСТУП Почавши створювати інформаційну систему граматики литовської мови (LIGIS)1, було з’ясовано, як частини мови описуються в різних виданнях. Було помічено чимало непослідовностей в обговоренні дієприкметника. Тому й було вирішено написати цю статтю, у якій буде розглянуто віднесення дієприкметника до частин мови — від перших граматик до сьогодення. Слід сказати, що з часом змінюються погляди мовознавців не лише на дієприкметник. Інколи й у той самий час окремі мовознавці по-різному інтерпретують деякі мовні явища. Особливо це помітно у виданнях різного призначення. Наприклад, на початку 1970-х років у книжках для широкого загалу морфему інфінітива -ti вважали закінченням. Юозас Жюгжда у своїй граматиці пише: «Інфінітив має закінчення -ti» (Žiugžda 1971: 139). У наукових граматиках те саме морфологічне явище розглядається інакше. У тритомній граматиці литовської мови того ж року видання написано: «інфінітив має суфікс -ti або -t» (LKG 1971: 398). В однотомній граматиці литовської мови ця морфема інфінітива також називається суфіксом (DLKG 2006: 383). Можна було б знайти й більше подібних прикладів. У статті пропонується інтерпретувати дієприкметник інакше, ніж це робиться нині у мовознавчих виданнях, — вважати його окремою частиною мови, а не формою дієслова, — і наводяться аргументи на підтвердження цього твердження. Слід наголосити, що слова в різних мовах поділяються на класи дуже неоднаково. Майже всі мови мають іменник і дієслово, і це стосується не лише індоєвропейських мов — наприклад, тамільської мови, яка належить до дравідійської групи мов2. У творі, датованому приблизно 500 роком до н. е., де описано граматику тамільської мови, слова поділяються на чотири групи: 1 Інформаційна система граматики литовської мови. Доступ в інтернеті: http://ligis.lki.lt/ (переглянуто 03.03.2018). 2 Wikipedia. Доступ в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki/Tamil_language (переглянуто 03.03.2018). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 2 1) іменники, 2) дієслова, 3) слова, що позначають зв’язок між дієсловом та іменником, і 4) слова, що характеризують іменник або дієслово3. Однак у класифікації інших слів є значні розбіжності. Наприклад, у німецькій граматиці Вальтера Юнга числівник не вважається окремою частиною мови, натомість зазначається, що слова, які означають числа, можуть бути прикметниками, іменниками, займенниками, обставинами4 (Jung 1967: 359). В іншій граматиці німецької мови числівник зараховують до прикметників — називають «Zahladjektiv» і описують у розділі про прикметники (Helbig, Buscha 1989: 320). Вікіпедія пропонує компромісний варіант: у мовознавстві числівник іноді вважають самостійною частиною мови5, отже, лише іноді, але не завжди. Ще одним прикладом незвичної для нас характеристики слів можуть бути прикметники в японській мові. Вони змінюються за часами6, наприклад, синій — aoi, був синім — aokatta; гарячий — atsui, був гарячим — atsukatta тощо. Отже, у кожній мові слова поділяють на частини мови з огляду на специфічні особливості цієї мови. У тритомній граматиці литовської мови 1965 року наведено таке твердження: «не слід вважати, що частини мови за якістю та кількістю можуть бути однаковими в окремих мовах» (LKG 1965: 31). Литовські автори, укладаючи граматики, спираються на праці іноземних авторів. Мабуть, тому й дієприкметник у працях литовських мовознавців вважають формою дієслова. Однак є аргументи, які дають підстави вважати, що дієприкметник можна розглядати і як окрему частину мови. В англійській мові дієприкметник справді є лише формою, а в литовській — цілою парадигмою. В описах граматичних даних, призначених для шкіл, а також в інтернет-інформації для широкої громадськості вже можна помітити передумови для надання дієприкметнику статусу самостійної частини мови. 1. РОЗВИТОК ПОГЛЯДІВ НА ПОНЯТТЯ ДІЄПРИКМЕТНИКА У сучасних дослідженнях граматики праіндоєвропейської мови стверджується, що слова поділяються на вісім частин мови: іменники, прикметники (включно з дієприкметниками), займенники, 3 Wikipedia. Доступно в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki/Part_of_speech (дата звернення: 2018 03 03). 4 «das Zahlwort ist keine Wortart im eigentlichen Sinne. Adjektive und Substantive, Pronomina und Adverbien können „Zahlwörter“ sein“ (Jung 1967). 5 «Zahlwort wird in der Sprachwissenschaft manchmal als eigene Wortart angesetzt», доступ в інтернеті: https://de.wikipedia.org/wiki/Zahlwort (дата звернення: 2018 03 03). 6 Wikipedia. Доступно в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki/Japanese_equivalents_of_adjectives (дата звернення: 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 3 дієслова, прислівники, прийменники, сполучники та вигуки7. Зарахування дієприкметників до прикметників пояснюють тим, що вони, як і прикметники, виражають якість (Quiles, López-Menchero 2011: 153). 1.1. Трактування дієприкметника в перших граматиках Найдавнішу збережену граматику санскриту, а водночас і найдавнішу збережену граматику у світі написав Паніні у V столітті до н. е.8, однак у ній дієприкметник іще не згадується. Дієприкметника немає й у праці Яски про санскритську мову. Сама праця до наших днів не збереглася, тому можна припустити, що її було створено ще раніше9. Діонісій Фракійський ще у II столітті до н. е. написав грецькою мовою найдавнішу відому античну граматику Граматичне мистецтво. За її зразком було написано пізніші граматики індоєвропейських мов (Kairienė 2003: 788). У Граматичному мистецтві виділяють вісім частин мови: ім’я, дієслово, дієприкметник, артикль, займенник, прийменник, прислівник, сполучник10. Латинські граматики писалися на основі граматик грецької мови. Варрон у своїй граматиці De lingua latina називає 6 частин мови: ім’я, дієслово, дієприкметник, прислівник, прийменник, сполучник. Усі слова латинської мови він поділяє на змінювані й незмінювані. Змінювані слова поділено на чотири класи за двома критеріями — часами та відмінками: змінювані і за часами, і за відмінками (дієприкметники); незмінювані ні за часами, ні за відмінками (прислівники); змінювані лише за часами (дієслова); змінювані лише за відмінками (імена)11. Литовська граматика, написана Кристапасом Сапунасом і видана Теофілісом Шульцом, також дотримується традиції вважати дієприкметник окремою частиною мови. У ній подано вісім частин мови: чотири змінювані (ім’я, займенник, дієприкметник, дієслово) і чотири незмінювані (прислівник, прийменник, сполучник і вигук) (Eigminas, Stundžia 1997: 27). У граматиці Даніелюса Клейна дієприкметник описано не в розділі про дієслово: його подано в окремому розділі, рівнозначному розділам про інші частини мови, після дієслова й перед прислівником (Balčikonis, Larinas, Kruopas 1957: 504), тому є підстави вважати, що Д. Клейн вважав дієприкметник окремою частиною мови. 7 «Слова поділяються на вісім частин мови: іменники, прикметники (зокрема дієприкметники), займенники, дієслова, прислівники, прийменники, сполучники та вигуки... Дієприкметник — це слово, яке, подібно до прикметника, виражає якість» (Quiles, López-Menchero 2011). 8 Wikipedia. Доступ онлайн: https://de.wikipedia.org/wiki/Panini_(Grammatiker) (переглянуто 2018 03 03). 9 Wikipedia. Доступ онлайн: https://en.wikipedia.org/wiki/Y%C4%81ska (переглянуто 2018 03 03). 10 Wikipedia. Доступ онлайн: https://en.wikipedia.org/wiki/Part_of_speech (переглянуто 2018 03 03). 11 Доступ онлайн: https://mokslai.lt/referatai/lietuviu-kalba/lingvistika.html (переглянуто 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 4 1.2. Подання інформації про дієприкметник у сучасних граматиках У сучасних граматиках (як давніх мов, так і сучасних) дієприкметник описується як форма дієслова. «Дієприкметники, за своєю природою іменні форми, з часом долучилися до системи дієслівних форм» (Ambrazas 1979: 16). Розгляд того, коли і з яких причин дієприкметник було віднесено до дієслова, потребував би окремої статті. У цій праці розглядатимуться лише наслідки цього явища. Дієприкметник у граматиках давніх мов. У сучасних граматиках давніх мов (латинської, грецької) дієприкметник уже не вважається окремою частиною мови. У Короткій історичній граматиці грецької мови Йонас Думчюс розглядає дієприкметник у розділі про дієслово, разом з іншими морфологічними категоріями дієслова — часами, особами, числами тощо (Dumčius 2011: 100). У граматиці латинської мови Elementa Latina дієприкметник також подано як незмінювану за особами форму дієслова (Dumčius, Kuzavinis, Mironas 2010: 76). Дієприкметник у граматиках сучасних індоєвропейських мов. У статті Вікіпедії про частини мови наголошується, що граматику англійської мови написано за європейською традицією, за винятком того, що дієприкметник вважається радше формою дієслова, а не окремою частиною мови12. Саме так його подано і в найновіших граматиках англійської мови. У сучасній граматиці англійської мови дієприкметник зазначено в таблиці дієслівних форм (Quirk et al. 1992: 62). В Оксфордській граматиці англійської мови дієприкметник названо нестандартною формою дієслова (Greenbaum, 1996: 132). У довіднику з Оксфордської граматики англійської мови описано вісім основних класів слів: дієслово, іменник, прикметник, прислівник, прийменник, визначник, займенник і сполучник (Eastwood 2002: 1). Як бачимо, дієприкметника серед них немає. У граматиках німецької мови дієприкметник також вважається формою дієслова. В одних його називають іменною формою дієслова, яку характеризують як незмінювану за особами (Jung 1967: 202). В інших його визначають як незмінювану форму дієслова (Helbig, Buscha 1989: 105). У найновішій граматиці німецької мови, де вже подано німецькі назви частин мови й морфологічних категорій замість уживаних досі латинських, дієприкметник називають терміном Mittelwort (дослівно — проміжне слово, тобто проміжне між 12 Wikipedia. Доступ в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki/Part_of_speech (переглянуто 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 5 дієслова й прикметника), однак його все одно характеризують як невизначену форму дієслова — unbestimmte Verbform (Paukert, Holböck 2017: 7). Так само в граматиках розглядається й дієприкметник литовської мови. У граматиці Фрідріха Куршайтіса, виданій 1876 року, наголошування дієприкметника описується в розділі про наголошування дієслів, тож можна стверджувати, що він вважав дієприкметник формою дієслова, хоча в книжці сказано, що основу відмінювання дієприкметників становить відмінювання прикметників (Kuršaitis 2013: 357), отже, певну непослідовність можна помітити вже тут. У граматиці Ф. Куршайтіса помітний виразний вплив німецької граматики. Дієприкметники поділяються на прикметникові, із зазначенням відповідника в німецькій мові Partizip I, і прислівникові (відповідник — Partizip II) (Kuršaitis 2013: 358–359). Дієприкметник вважається формою дієслова і в мовознавстві XX століття. У граматиці Юозаса Жюгжди дієприкметник визначено як «форму дієслова, що має властивості дієслова й прикметника» (Žiugžda 1971: 174). У DLKG зазначено: «Дієприкметник — це відмінювана форма, утворена від основи дієслова, що має властивості дієслова й прикметника» (DLKG 2006: 354). Найдовше стару традицію — вважати дієприкметник самостійною частиною мови — зберігали російські мовознавці. У підручнику для шкіл 2012 року дієприкметник описано в розділі самостійних частин мови й визначено як самостійну частину мови, що позначає ознаку предмета, пов’язану з дією, і має властивості прикметника та дієслова13 (Бабайцева, Чеснокова 2012: 167). Хоча є й граматики російської мови, у яких дієприкметник визначено інакше: «дієприкметник — це атрибутивна форма дієслова, що поєднує значення двох частин мови — дієслова й прикметника» (Шведова 1980: 664). 2. МІСЦЕ ДІЄПРИКМЕТНИКА В ЛИТОВСЬКОМУ МОВОЗНАВСТВІ У граматиці литовської мови, написаній англійською, дієприкметник розглядається в розділі неособових форм дієслова14 (LG 2006: 284). У граматиці литовської мови перелічено 11 частин мови, проте дієприкметник серед них не згадується; зазначається, що така класифікація слів була і в граматиці Йонаса Яблонскіса, відрізнялася лише оцінка частки та вигука (LKG 1965: 31). У Частотному словнику морфеміки литовської мови, укладеному 2011 року, про дієприкметник bėgančio подано таку інформацію (рис. 1): початкова форма bėgti; дієслово, дієприкметник, чоловічий рід 13 «Дієприкметник — самостійна частина мови, що позначає ознаку предмета за дією, поєднує в собі властивості прикметника та дієслова» (Бабайцева, Чеснокова 2012). 14 «Неособові форми дієслова» (LG 2006). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? |6 рід, теперішній час, родовий відмінок однини, активний стан (Rimkutė, Kazlauskienė, Raškinis 2011: 596). bėg-anč-io bėgti; vksm. dlv. vyr. g. es. l. vns. kilm. veik. r. РИС. 1. Подання інформації про слово bėgančio у Частотному словнику морфеміки литовської мови (Rimkutė, Kazlauskienė, Raškinis 2011: 596) Через два роки, у 2013 році, у Базі даних морфеміки литовської мови, створеній у Центрі комп’ютерної лінгвістики Університету Вітовта Великого, в описі дієприкметника вже не зазначається, що це дієслово, хоча базу даних15 було підготовлено на основі того самого словника морфеміки. На рис. 2 показано подання інформації про дієприкметник bėgančio у Базі даних морфеміки литовської мови. РИС. 2. Подання інформації про слово bėgančio у Базі даних морфеміки литовської мови Інтерактивна база даних джерел для вивчення литовської мови www.šaltiniai.info містить також порядок морфологічного розбору. Тут початковою формою дієприкметника вважається називний відмінок, а не інфінітив. На рис. 3 подано морфологічний розбір дієприкметника в реченні Atsisveikinę vaikai išėjo16. Приклад: Atsisveikinę vaikai išėjo. Для слова Atsisveikinę — початкова форма atsisveikinęs, дієприкметник, активний, зворотний, минулий одноразовий час, чоловічий рід, називний відмінок множини; у реченні виступає обставиною часу (коли вийшли? — попрощавшись). РИС. 3. Морфологічний розбір дієприкметника в реченні www.šaltiniai.info У підручнику для шкіл сьомого класу в таблиці граматичного розбору частин мови (рис. 4) дієприкметник, напівдієприкметник і дієприслівник подано в окремих рядках, як і всі самостійні частини мови (Palubinskienė, Čepaitienė 2008: 185). Отже, форми дієслова подаються 15 База даних морфеміки литовської мови. Доступна в інтернеті: http://tekstynas.vdu.lt/page.xhtml?id=morfema-db (дата перегляду: 2018 03 03). 16 Інтерактивна база даних джерел для вивчення литовської мови, літератури (культури) та історії Литви. Доступна в інтернеті: http://www.šaltiniai.info/index/details/599%20 (дата перегляду: 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 7 не поряд з іншими такими формами, як займенникова чи зворотна. Відступ дієприкметника, напівдієприкметника та дієприслівника від краю рядка може вказувати на певну залежність від частини мови, написаної рядком вище, однак виділення їх в окремі рядки свідчить і про певну самостійність. РИС. 4. Таблиця граматичного розбору частин мови в підручнику для 7-го класу (Palubinskienė, Čepaitienė 2008: 185) Підсумовуючи, можна сказати, що дієприкметник визнається особливою формою дієслова, яка більше схожа на самостійну частину мови. У таблиці для школярів дієприкметник (а також напівдієприкметник і дієприслівник) подано в окремому рядку, як і інші самостійні частини мови. Якби його вважали звичайною формою дієслова, назва рубрики мала б бути поруч BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 8 займенникової форми та зворотної форми. У згаданому шкільному підручнику морфологічний розбір частин мови, поданий у таблиці, є зрозумілим і легким для сприйняття. І в інформації в інтернеті (Vikipedijos) (рис. 5), призначеній для широкої громадськості, дієприкметник (напівдієприкметник і дієприслівник) також подано в окремому рядку, як і інші самостійні частини мови, та зазначено властиві йому морфологічні категорії; щоправда, більший відступ від краю рядка ще не дає підстав вважати його цілком самостійною частиною мови17. РИС. 5. Подання змінюваних частин мови в інтернеті, Vikipedijoje 3. ПРОБЛЕМНІ ВИПАДКИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛИТОВСЬКОГО ДІЄПРИКМЕТНИКА: АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ» Про те, що поширене нині трактування дієприкметника як форми дієслова не має міцного наукового обґрунтування, свідчать і твердження науковців, які висловлюють інший погляд. Як у працях литовських мовознавців, так і в граматиках німецької мови висловлювалися думки, що дієприкметник, напівдієприкметник і дієприслівник є іншими частинами мови, ніж дієслово, наприклад: «дієприкметники, що позначають ознаки предметів, можна називати й прикметниками» (Paulauskienė 2015: 201); «напівдієприкметники, будучи незмінними словами обставинного значення, функціонують у мові також як прислівники» (Paulauskienė 1994: 373); «дієприкметник як відмінювана форма насправді є дієслівним прикметником, перша функція якого, як і кожного прикметника, — атрибутивна, а друга — предикативна, яку може виконувати лише називний відмінок» (Paulauskienė 2015: 356). У граматиці німецької мови зазначається, що неособові форми дієслова не становлять окремого класу слів, а належать 17 Вікіпедія. Доступна в інтернеті: https://lt.wikipedia.org/wiki/Kalbos_dalis (дата перегляду: 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? |9 до різних інших частин мови18, наприклад, інфінітив виступає іменником, дієприкметники — прикметниками, дієприслівники — обставиною або навіть часткою19 та прийменником20 (Helbig, Buscha 1989: 113). Навіть опис аналітичних форм литовського дієслова, які є, мабуть, найважливішим аргументом на користь того, щоб вважати дієприкметник формою дієслова, не обходиться без труднощів через можливість подвійного тлумачення дієприкметників. Дієприкметник з особовим дієсловом можна вважати синонімом особової форми або іменною частиною складеного присудка. Не сформульовано правил, як їх розрізняти, і дуже часто те саме речення можна інтерпретувати двома способами: наприклад, Aš jau esu išalkęs може означати išalkau або esu alkanas (Paulauskienė 2015: 356). Далі визнається, що «І досі з такою ситуацією мучаться не лише автори морфологій, а й синтаксисів» (Paulauskienė 2015: 356). 3.1. Критерії поділу слів на частини мови у граматиках і навчальних виданнях У Вікіпедії зазначено, що частина мови — це категорія, яка охоплює слова зі схожими граматичними властивостями. Слова, що належать до тієї самої частини мови, мають схожі синтаксичні ознаки — виконують однакові функції в реченні, а з погляду морфології мають однакову систему словозміни21. Частини мови — це класи слів, які виокремлюють за спільністю значень, синтаксичних зв’язків і морфологічних ознак22. У граматиці литовської мови XX століття зазначено, що частини мови — це класи слів, які вирізняються певними ознаками. Названо чотири такі ознаки: 1) лексичне значення, 2) граматичні категорії, 3) синтаксична функція та 4) словотвірні засоби (LKG 1965: 28). Далі ця граматика визнає «обмеженість традиційного поділу на частини мови, недостатню надійність критеріїв поділу» (LKG 1965: 29). Недостатність першого критерію демонструється твердженням про значення іменника: він може означати предмет, дію або властивість (LKG 1965: 30). Друга ознака — система граматичних категорій і пов’язаних із ними форм — виявляє непослідовність у тлумаченні дієприкметника. У довіднику литовської мови стверджується, що «[к]ожній змінюваній частині мови властиві системи форм, сформовані на основі одного спільного значення, які називаються граматичними категоріями» (LKŽin 2007: 82). Далі наведено приклади: іменник має категорію роду, 18 «Неособові форми дієслова (інфінітив, дієприкметник I, дієприкметник II) у німецькій мові не утворюють окремого класу слів, а належать до різних інших класів слів». (Helbig, Buscha 1989). 19 «Він хотів дізнатися це палаючи від бажання». «Як на зло, я зустрів». (Helbig, Buscha 1989). 20 «Йому платять відповідно до його результатів». (Helbig, Buscha 1989). 21 Wikipedia. Доступно в інтернеті: https://en.wikipedia.org/wiki/Part_of_speech (переглянуто 2018 03 03). 22 Вікіпедія. Доступно в інтернеті: https://lt.wikipedia.org/wiki/Kalbos_dalis (переглянуто 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 10 категорії числа й відмінка, особове дієслово — категорії особи, способу, часу й числа. Отже, особове дієслово визначають як змінну частину мови; саме так її й називають — не дієсловом, а особовим дієсловом. Логічно випливає висновок, що неособове дієслово є вже іншою частиною мови, оскільки його граматичні категорії інші. Отже, було б доцільно вважати дієприкметник (неособове дієслово) іншою частиною мови. Далі в довіднику про дієприкметники сказано: «Дієприкметники всіх часів можуть виступати означеннями, і цим вони відрізняються від особових дієслів». (LKŽin 2007: 172). Отже, це ще одна ознака того, що дієприкметник і особова форма дієслова — не одна й та сама частина мови: у них різна й синтаксична функція (третя ознака класифікації слів за частинами мови (LKG 1965: 28)), а не лише граматичні категорії. І ще одне твердження, яке характеризує дієприкметник як іншу частину мови, ніж дієслово: «Специфічною граматичною категорією дієприкметника є стан» (LKŽin 2007: 172). Отже, стан — це те, чого дієслово не має, оскільки серед морфологічних категорій особового дієслова стан у довіднику не згадується. Тим більше, що «[о]собові дієслова не мають морфем стану» (Paulauskienė 1994: 351), отже, особові дієслова не мають стану. Цей факт обговорювався й в інших працях. У Lietuvių kalbos dalyvių istorinė sintaksėje зазначено, що основу морфологічної класифікації дієприкметників становлять категорії стану й часу, які пов’язують його з дієсловом (Ambrazas 1979: 16). У циклі лекцій для литуаністів порушено питання: «Як категорія стану може пов’язуватися з особовими дієсловами, якщо особові дієслова не виражають її морфологічно?» (Paulauskienė 1994: 346). Зі сказаного можна зробити висновок, що віднесення стану до категорій дієслова в академічних граматиках недостатньо обґрунтоване й переконливе. Якщо частину мови називають терміном дієслово і не поділяють на особове дієслово та неособове дієслово («Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан і має морфологічні категорії часу, способу, особи, числа та стану» DLKG 2006: 282), тоді слід було б перелічити всі його граматичні категорії, зокрема й ті, що властиві дієприкметнику: відмінок, рід; а до позначуваних понять слід було б додати також ознаку (а не лише дію чи стан). Описи складених форм дієслова, наведені в академічних граматиках, також мають недоліки, оскільки не містять повної інформації, тож на їхній основі неможливо скласти точне загальне уявлення про реальний стан речей. В одному з таких визначень сказано: «Складені форми литовських дієслів утворюються дієприкметниками активного або пасивного стану теперішнього чи простого минулого часу дієслова з самостійним лексичним значенням у поєднанні з допоміжним BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 11 veiksmažodžio būti asmenuojamomis formomis“ (LKG 1971: 144). Kitame apibūdinime teigiama: „Sudėtinės laikų bei nuosakų formas sudaro veikiamieji esamojo arba būtojo kartinio laiko ir neveikiamieji esamojo arba būtojo laiko dalyviai su pagalbinio veiksmažodžio būti asmenuojamosiomis formomis“ (DLKG 2006: 346). Jau vien iš šių apibrėžimų matyti, kad veiksmažodžio formoms sudaryti naudojami ne visi dalyvių laikai. Reikia pažymėti, kad abiejuose apibrėžimuose net neužsiminta apie tai, kad sudėtinėms formoms sudaryti naudojamas tik dalyvių vardininko linksnis. Kiti linksniai nėra veiksmažodžio formos, nes nesudaro veiksmažodžio laikų – aš esu mačiusi – nėra tokios sudėtinio laiko formos lietuvių kalboje. Taigi, daug dalyvio formų iš viso nenaudojamos veiksmažodžio laikams sudaryti, tai: visi likę linksniai be vardininko, būsimasis ir būtasis dažninis laikai, kurių net vardininkas nenaudojamas sudėtiniam veiksmažodžio laikui sudaryti. Ir visa tai laikoma veiksmažodžio formomis. Bet „[1]lietuvių kalba pažyminių nevartojamos dalyvio formos neturi“ (Paulauskienė 1994: 352), vadinasi, visi dalyviai gali atlikti tą sintaksinę funkciją, kurios veiksmažodžio laikai niekada neatlieka. Tai pakankamai svarūs argumentai laikyti dalyvį ne veiksmažodžio forma, bet atskira savarankiška kalbos dalimi. Tuo labiau, kad net ir dalyvio laikas yra ne tokio pat pobūdžio kaip veiksmažodžio. Veiksmažodis reiškia sakinio predikatinį laiką (rodo santykį su kalbamuoju momentu), o dalyvio laikas yra susijęs su paties žodžio semantika, jis neturi nieko bendra su tarinio, t. y. juo einančio veiksmažodžio, laiku: esu pavargęs, buvau pavargęs, būdavau pavargęs, būsiu pavargęs (Paulauskienė 1994: 348). Taigi, dar viena prielaida manyti, kad dalyvis yra kita nei veiksmažodis kalbos dalis. У літературі наводять іще одне твердження як аргумент на користь того, щоб вважати дієприкметник формою дієслова: дієприкметники пов’язані з дієсловами також тим, що активні дієприкметники можуть керувати тими самими відмінками, що й дієслова (Paulauskienė 1994: 346). Однак пасивні дієприкметники не керують тими самими відмінками, що й дієслово. Отже, дієприкметники намагаються втиснути в рамки дієслова, застосовуючи критерії, кожен з яких підходить лише до певної їхньої частини. Таке складене з окремих фрагментів, сповнене суперечностей віднесення дієприкметника до дієслова не видається цілком правильним. Та сама авторка в іншому виданні стверджує, що творення, наголошування, відмінювання та вживання дієприкметників описано дуже докладно й вони не викликають сумнівів, однак «[т]еорія й логіка значно кульгають» (Paulauskienė 2015: 354). Доходять навіть висновку, що слід змінити розуміння морфології: «Вважати дієприкметник формою дієслова нині зовсім не узгоджується зі значно звуженим і конкретизованим поняттям морфології» (Paulauskienė 1994: 347). Однак не зазначається, коли поняття морфології було ширшим і коли воно звузилося. Далі авторка стверджує: «Щоб створити послідовну граматичну теорію дієприкметника, необхідно розширити поняття морфології» (Paulauskienė 1994: 347). Отже, пропонується пристосувати науку про морфологію до потреб дієприкметника, тобто до потреби, BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 12 вважати його формою дієслова. Чи не простіше було б вважати дієприкметник самостійною частиною мови в межах сучасної морфології? 3.2. Подання дієприкметника в навчальних матеріалах для шкіл Плутанину можна помітити й у процедурі морфологічного аналізу бази даних www.šaltiniai.info: для відмінюваних частин мови й дієслова зазначається частина мови (відповідно, мал. 6 і 7). Для дієприкметника (мал. 8) частину мови зазначати не потрібно; під час його аналізу слід указати форму дієслова23. МАЛ. 6. Порядок граматичного аналізу відмінюваних частин мови www.šaltiniai.info МАЛ. 7. Порядок граматичного аналізу дієслова www.šaltiniai.info МАЛ. 8. Порядок граматичного аналізу дієприкметника www.šaltiniai.info 23 Інтерактивна база даних навчальних ресурсів з литовської мови, літератури (культури) та історії Литви. Доступна в інтернеті: http://www.šaltiniai.info/index/details/599%20 (дата звернення: 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 13 Набагато логічніше й простіше було б сказати, що дієприкметник є частиною мови, адже в описі розгляду його подано як частину мови. Було б зрозуміліше, якби всі слова розглядалися однаково, тобто із зазначенням частини мови. 3.3. Оцінювання дієприкметника в інших мовах В інших мовах трактування дієприкметника як форми дієслова є обґрунтованішим, оскільки в аналітичних мовах це справді лише форма, а не набір форм, тобто не вся парадигма, як у литовській мові. І в англійській, і в німецькій мовах дієприкметник є однією з основних форм дієслова. В інтернеті наведено дані, що німецьке дієслово має три основні форми: інфінітив, минулий час і дієприкметник; також наводяться приклади кількох правильних дієслів lernen-lernte-gelernt та неправильних дієслів sprechen-sprach-gesprochen24. В англійській мові дієприкметник також належить до основних форм дієслова. У Кембриджській граматиці зазначено, що дієслова мають три основні форми: початкову (інфінітив із часткою to або без неї), форму минулого часу та дієприкметникову форму (–ed) і наведено приклади вживання25. У литовській мові дієприкметник не належить до основних форм дієслова. У словнику сучасної литовської мови стверджується: «Заголовною формою дієслова є інфінітив, після якого подаються також дві інші основні форми — форми третьої особи теперішнього часу та простого минулого часу» (DŽ 1993: X). Отже, у литовській мові дієприкметник не є основною формою дієслова; сумнівно, чи є він узагалі формою дієслова. У шкільній граматиці російської мови зазначено, що дієприкметник є самостійною частиною мови (Бабайцева, Чеснокова 2012: 167). В академічній граматиці російської мови дієприкметник вважається формою дієслова, проте визнається, що дієприкметники мають невластиве дієслову словозмінювання — вони утворюють відмінкові форми26 (Шведова 1980: 662). Нелогічно зараховувати до частини мови (у цьому разі до дієслова) слова, які відмінюються за невластивими їй відмінками. 24 «Das deutsche Verb hat drei Grundformen: Infinitiv-Präteritum-Partizip II.» Доступно в інтернеті: https://www.lingq.com/lesson/25-drei-grundformen-der-verben-468764/ (переглянуто 2018 03 03). 25 «Основні дієслова мають три базові форми: базову форму, форму минулого часу та форму на -ed (іноді її називають дієприкметником на ‘-ed’): базова форма: використовується як форма інфінітива з to або без to (Ти хочеш піти з нами? Я не можу зараз піти.); форма минулого часу: використовується для простого минулого часу (Він відчинив двері й вийшов.); форма на –ed: використовується після допоміжних дієслів have та be (Я завжди хотів мати піаніно, і минулого тижня мені його подарували.).» Доступно в інтернеті: http://dictionary.cambridge.org/grammar/british-grammar/about-verbs/verbs-basic-forms (переглянуто 2018 03 03). 26 «Дієприкметники мають невластиве дієсловам словозмінювання: вони утворюють відмінкові форми за ад’єктивною відміною.» (Шведова 1980). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 14 3.4. Добір словоформ в електронному середовищі Було помічено, що в академічних граматиках, вирішуючи питання про вживання тієї чи іншої форми, застосовують інші критерії, ніж у LIGIS27. Тому в цьому підрозділі це питання розглядається докладніше. Також коротко описано випадки творення дієприкметників, які можуть здаватися суперечливими. І в працях Й. Яблонскіса, і в сучасній літературі можна помітити спільну рису: про вживання форм судять за тим, скільки разів ці форми трапляються в текстах. Під час створення LIGIS дотримуються дещо іншого підходу, вирішуючи, чи включати слово до бази даних. Тут головним критерієм вважають зрозумілість слова. У працях із комп’ютеризації мови були помічені випадки, коли подаються слова, яких у литовській мові не існує, хоча вони й утворені з литовських морфем. Наприклад, на вебсайті morfologija.lt28 слово susitikimas зазначено як прикметник, а susitikimoji подано з формами всіх відмінків як дієприкметник, хоча жоден литовець не знає, що це означає. У LIGIS намагаються уникнути саме таких надлишкових слів. Якщо слово вживається рідко й навіть не траплялося в корпусі чи літературі, це ще не означає, що його ніколи не буде вимовлено або написано, а тому цей факт не є достатнім аргументом, щоб не включати таке слово до бази даних. Якщо слово зрозуміле людям, для яких литовська є рідною мовою, цього достатньо, щоб включити його до інформаційної системи. В огляді граматик XX століття зазначається, що Й. Яблонскіс подає лише два дієприкметники майбутнього часу пасивного стану: būsimas і mylėsimas. Він стверджує, що цей дієприкметник майже повністю зник із розмовної мови. Тепер залишився лише būsimas (Paulauskienė 2015: 74). Однак сьогодні в інтернеті вживаються дієприкметники майбутнього часу й від інших коренів, тобто можна сказати, у розмовній мові; наприклад, слово bėgsimas в описі марафону: «П’ятниця: на вихідних чекає найбільша bėgsimas дистанція, принаймні поки що.»29. Тому доцільніше не спиратися лише на спостереження та досвід одного науковця: якщо якесь слово не вживалося в його оточенні, це ще не означає, що його ніколи не вживатимуть у майбутньому. Точнішим критерієм є зрозумілість слова. Якщо сьогодні литовцеві слово незрозуміле, то його й не потрібно включати до бази даних. У циклі лекцій для студентів стверджується, що в граматиках подано «парадигму відмінювання форм минулого частотного часу, які в мові не вживаються» (Paulauskienė 1994: 359). DLKG 27 Інформаційна система граматики литовської мови. Доступ в інтернеті: http://ligis.lki.lt/ (дата перегляду: 2018 03 03). 28 Доступ в інтернеті: http://www.morfologija.lt/zodzio-formos/susitikimas (дата перегляду: 2018-03-03) 29 Доступ в інтернеті: https://www.google.lt/search?q=b%C4%97gsimas&ei=gNiXWtOZlojXsAHZq4ioCg&start=10&sa=N&biw=1097&bih=495 (дата перегляду: 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 15 пишеться: «Для активних дієприкметників минулого частого часу зазвичай уживаються лише форми називного відмінка, що означають опосередковано пережиту дію» (DLKG 2006: 359). Однак і інші відмінкові форми дієприкметників минулого частого часу можуть бути цілком зрозумілими й ясними, наприклад, dirbdavusiam; приклад речення міг би бути таким: Монтажникові, який працював лише вечорами, виплатили таку саму зарплату, як і всім іншим. Навіть якщо слова не знайдено ані в корпусі, ані в інтернеті, це не є достатнім аргументом, щоб не включати його до бази даних. Підсумовуючи, можна сказати, що в академічній літературі про можливі слова судять за тим, чи вживаються вони, а в LIGIS — за тим, чи зрозумілі вони литовцеві. ВИСНОВКИ Місце дієприкметника в системі частин мови, мабуть, найбільш нестабільне: він пройшов кілька стадій як частина мови — від прикметника в граматиці праіндоєвропейської мови до самостійної частини мови в античних граматиках, згодом його вважали формою дієслова, а тепер у виданнях XXI століття, особливо навчальних, знову можна помітити тенденцію визнавати дієприкметник самостійною частиною мови. В англійській мові логічно вважати дієприкметник формою дієслова, адже насправді це лише одна з основних форм дієслова. У литовській мові дієприкметник — це ціла парадигма форм. Мабуть, найвагоміший аргумент проти того, щоб вважати дієприкметник формою дієслова в литовській мові, полягає в тому, що для утворення складних часів дієслова використовуються лише кілька форм дієприкметника: тільки називний відмінок (і то не для всіх часів). Багато форм дієприкметника — усі інші відмінки, крім називного, а в майбутньому та минулому частому часах — навіть форми називного відмінка — не використовуються для утворення дієслівних часів. І всі вони вважаються формами дієслова. Однак усі дієприкметники виступають означеннями, тобто виконують таку синтаксичну функцію, якої дієслова ніколи не виконують. Не переконує твердження, що дієприкметники зараховують до дієслів через категорії стану, які пов’язують їх із дієсловами, оскільки особові дієслова не мають морфем стану, а отже, і не виражають стану. Тому дієприкметники не може пов’язувати з дієсловами те, чого дієслово не має. Якщо вважати дієприкметник формою дієслова, виникають непослідовності у визначенні дієслова: у DLKG перелічено лише морфологічні категорії особового дієслова. Логічно, що в такому разі слід було б перелічити всі категорії, тобто також відмінок і рід — те, що має дієприкметник, якщо його вже вважають формою дієслова. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? |16 Дієприкметник не має таких форм, які не могли б виступати означеннями, отже, дієприкметник має більше спільних рис із прикметником, ніж із дієсловом. LITERATŪRA Ambrazas, V. 1979: Lietuvių kalbos dalyvių istorinė sintaksė, Vilnius: Mokslas. Balčikonis J., Larinas B., Kruopas J. 1957: Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Cambridge dictionary. Prieiga internete: http://dictionary.cambridge.org/grammar/british-grammar/about-verbs/verbs-basic-forms (žiūrėta 2018 03 03). DLKG 2006 – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Dumčius J. 2011: Trumpa istorinė graikų kalbos gramatika, Vilnius: Skaitmeninės filologijos centras. Dumčius J., Kuzavinis K., Mironas R. 2010: Elementa latīna, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. DŽ 1993 – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. S. Keinys. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Eastwood J. 2002: Oxford Guide to English Grammar, Oxford: Oxford University Press. Eigminas K., Stundžia B. 1997: Sapūno ir Šulco gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Greenbaum S. 1996: The Oxford English Grammar, Oxford: Oxford university Press. Helbig G., Buscha J. 1989: Deutsche Grammatik, Leipzig: VEB Verlag Enzyklopädie. Interaktyvi lietuvių kalbos, literatūros (kultūros) ir Lietuvos istorijos mokymosi šaltinių duomenų bazė. Prieiga internete: http://www.šaltiniai.info/index/details/599%20 (žiūrėta 2018 03 03). Jung W. 1967: Grammatik der deutschen Sprache, Leipzig: VEB Bibliographisches Institut. Kairienė A. 2003: Dionisijas Trakietis. Visuotinė lietuvių enciklopedija 4, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Kuršaitis F. 2013: Lietuvių kalbos gramatika 1876, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. LG 2006 – Lithuanian Grammar, red. V. Ambrazas. Vilnius: Baltos lankos. Lietuvių kalbos morfemikos duomenų bazė. Prieiga internete: http://tekstynas.vdu.lt/page.xhtml?id=morfema-db (žiūrėta 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 17 Lietuvių kalbos žodžių formų žodynas. Prieiga internete: http://www.morfologija.lt/zodzio-formos/susitikimas (žiūrėta 2018 03 03). LIGIS – Lietuvių kalbos gramatikos informacinė sistema. Prieiga internete: http://ligis.lki.lt/ (žiūrėta 2018 03 03). LingQ. Prieiga internete: https://www.lingq.com/lesson/25-drei-grundformen-der-verben-468764/ (žiūrėta 2018 03 03). LKG 1965 – Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija, red. K. Ulvydas. Vilnius: Mintis. LKG 1971: Lietuvių kalbos gramatika 2: Morfologija, red. K. Ulvydas. Vilnius: Mintis. LKŽin 2007 – Lietuvių kalbos žinynas. Sudarė P. Kniūkšta, Kaunas: Šviesa. Palubinskienė E., Čepaitienė G. 2008: Lietuvių kalba. Vadovėlis VII klasei. Antroji knyga, Kaunas: Šviesa. Paukert H., Holböck S. 2017: DEUGRA – eine Deutsche Grammatik, Version 7.1. Eigenverlag http://www.paukert.at. Prieiga internete: http://www.paukert.at/sprachen/deugra.pdf (žiūrėta 2018 03 03). Paulauskienė A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija. Paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Paulauskienė A. 2006: Pirmosios lietuvių kalbos gramatikos, Vilnius: Gimtoji žodis. Paulauskienė A. 2015: Svarbesniosios XX a. lietuvių kalbos gramatikos, Vilnius: Gimtoji žodis. Quiles C., Lopez–Menchero F. 2011: A Grammar of Modern Indo-European. Indo-European Language Association. Prieiga internete: https://indo-european.info/indo-european-grammar.html (žiūrėta 2018 03 03). Quirk R., Greenbaum S., Leech G., Svartvik J. 1992: A Grammar of Contemporary English, Singapore: Longman Group Ltd. Rimkutė E., Kazlauskienė A., Raškinis G. 2011: Dažninis lietuvių kalbos morfemikos žodynas, 3 dalis, Kaunas: VDU. Vikipedija. Laisvoji enciklopedija. Prieiga internete: https://lt.wikipedia.org/wiki/Pagrindinis_puslapis (žiūrėta 2018 03 03). Žiugžda J. 1971: Lietuvių kalbos gramatika: 1 Fonetika ir morfologija, Kaunas: Šviesa. Wikipedia. Die freie enzyklopädie. Prieiga internete: https://de.wikipedia.org/wiki/Wikipedia:Hauptseite (žiūrėta 2018 03 03). Wikipedia. The free encyclopedia. Prieiga internete: https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page (žiūrėta 2018 03 03). BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? | 18 Бабайцева В., Чеснокова Л. 2012: Русский язык – Теория, Москва: Дрофа. Шведова Н. 1980: Русская грамматика 1, Москва: Наука. Įteikta 2018 03 05 Priimta 2018 11 12 WAT KIND OF PART OF SPEECH IS PARTICIPLE? Summary We describe participle treatment from the very Proto-Indo-European language grammar, when it was referred to as an adjective, further describing antique times during which a participle was treated as an independent part of speech, also discussing 20th century grammars stating that a participle is a verb form, finally noticing 21st century trend which we see very clearly in educational literature as well as websites aimed at the wide public to give the status of an independent part of speech back to a participle. The view of a participle in other languages such as German, English, and Russian is also discussed. We further provide arguments as to why a participle is referred to as an independent part of speech by showing flaws in the academic grammar statements basing the reason for a participle to be a verb form. According to one of the grammars, the reason behind this is that a participle is required to form complex verb tenses. However, a group of a few participles is enough: nominatives of present, past iterative, and past simple tenses. Any other forms there are incomparably more of are not used for building verb tenses, yet they are treated as verb forms. We noticed even more drawbacks when referring to participle as a verb form: there are inconsistencies found in the very verb definition: The “verb” is described as the part of speech listing only the morphological categories of a personalized verb. Logically, in this case, all of those categories should be listed including both the case and gender i. e. what participles have if they are verb forms. The statement that participles are assigned to verbs because of the voice and tense categories joining them with verbs and it is not convincing because non-personalized verbs do not have voice morphemes does not imply voice hence. That is why we cannot join participles with verb by something verb does not have. BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ. Kokia kalbos dalis yra dalyvis? |19 KEYWORDS: grammar, parts of speech, verb, verb forms, participle, half-participle, gerund. DAIVA ŠVEIKAUSKIENĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] BENDRINĖ KALBA 91 (2018) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204