Pritarimas pašnekovui žemaičių kasdienybės diskurse: funkcijos ir raiška (remiantis XX a. II pusės šaltiniais)

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Інститут литовської мови ЗГОДА ЗІ СПІВРОЗМОВНИКОМ У ПОВСЯКДЕННОМУ ДИСКУРСІ ЖЕМАЙТІВ: ФУНКЦІЇ ТА ВИРАЖЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ДЖЕРЕЛ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.) АНОТАЦІЯ У статті представлено розвідувальне дослідження, метою якого було визначити елементи вираження згоди зі співрозмовником і розподіл частоти їх уживання в дискурсі трьох типів у жямайтському діалекті (у звичайному мовленні, наративах і телефонних розмовах). У дослідженні використано спадщину північножямайтського мовлення другої половини XX століття, опубліковану в кількох джерелах. На основі ілюстративного матеріалу, поданого в лексикографічних джерелах (див. Aleksandravičius 2011, Vanagienė 2014–2015), розглянуто засноване на суб’єктивній оцінці уявлення жямайтів про належне спілкування, найчастіше пов’язане з прагненням до злагоди. Вираження елементів згоди та розподіл їхньої відносної частоти в реальному жямайтському мовленні оцінюються шляхом аналізу даних корпусу текстів автентичного повсякденного мовлення північножямайтських тельшяйців Taip šneka tirkšliškiai (див. Girdenis 1996). КЛЮЧОВІ СЛОВА: повсякденна жямайтська мова, спонтанний діалог, згода зі співрозмовником, повторення. ВСТУП Існування жямайтів як етнічної групи ґрунтується на досвіді усного спілкування, а не письма1. Порівнюючи особливості усної літературної литовської мови та жямайтського мовлення, останнє має чимало своєрідних рис, пов’язаних і з фонологічною диференціацією мовних систем, і з відмінними культурними стандартами моделей спілкування, а також із неоднаковим розумінням нормативності синтаксичних структур литовської та жямайтської мов23. Дослідження усної літературної литовської мови зазвичай ініціюють, щоб «статистично обґрунтувати відмінності між усною та писемною мовами, які часто фіксують лише шляхом спостереження» (Dabašinskienė 2009: 14). Зі встановленими шляхом спостереження відмінностями у вираженні моделей мовного спілкування жямайтів і литовців пов’язане 1 Apie žemaičių kalbos rašto sistemos sukūrimo pastangas ir realijas žr. Pabrėža 2017. 2 Про розмежування мови й діалекту та про поняття мови як ареалу, що охоплює ареали діалектів, див. Aliūkaitė 2013: 4; про розуміння жямайтської мови, що охоплює її діалекти й говірки та ґрунтується на відмінностях від літературної мови й інших діалектів, див. Pabrėža 2017: 47–48. 3 Структурна своєрідність, характерна для усного мовлення, визначає особливості його дослідження та висуває спеціальні вимоги, зокрема необхідність зважати на ситуацію розмови, учасників, їхню кількість, тему й інші лінгвістичні та нелінгвістичні ознаки; пор. Dabašinskienė 2009: 14. ЮРАТЕ ПАЄДЄНЕ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудинів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 2 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 ідея представленого тут розвідувального дослідження (ґрунтовне зіставлення усних різновидів згаданих мовних систем, засноване на серйознішому аналізі, також було б досить умовним, адже наявні транскрипти мовлення жмудинів і тексти4 усного (розмовного)5 літературного мовлення, що репрезентують модель приватного спілкування, відображають різні періоди й комунікативні ситуації). У статті поставлено за мету розглянути одну особливість, характерну для жмудинського діалогу, яку швидко помічають носії літературної литовської мови, що стали свідками жмудинської розмови, і яка також впадає в око під час ознайомлення з транскриптами автентичного повсякденного дискурсу жмудинів (і діалогів, і полілогів). Це вираження згоди з партнером або партнерами по діалогу6. У повсякденних розмовах жмудинів звично, що учасник дискурсу, який займає пасивну позицію слухача, реагує на активного учасника — того, хто говорить або розповідає, — досить частим і різноманітно вираженим схваленням. Коли жмудини змінюють мовний код, ця дискурсивна особливість зазвичай автоматично не переноситься до літературної литовської мови. Оскільки це не перекладається само собою, у певних ситуаціях така згода може вважатися необхідним елементом культури спілкування, якому жмудини не знаходять належного відповідника в літературній мові. Можливо, саме через такі чи подібні культурні відмінності нездатність правильно інтерпретувати мовчання або незнання того, чим доречно заповнювати паузи, що виникають під час спілкування літературною мовою, створює у жмудинів враження незручної розмови й водночас підсилює образ мовчазного жмудина. Для природного користувача літературної мови часте або постійне вираження згоди, яке повторюється, коли він стає свідком жмудинського діалогу, видається надмірним і таким, що заслуговує на глузування. Часте й різноманітне вираження згоди зі співрозмовником у жмудинському дискурсі можна пов’язати з активним вираженням традиційно бажаного прагнення до комунікативної рівності (пор. Edwards 2008: 335) або з моделями реалізації бажаного міжособистісного визнання (пор. Weigand 2010: 232), що пов’язані з розумінням ввічливості в конкретній спільноті та реалізацією принципу такту. Прагматика дає змогу пояснити ввічливістю два суперечливі імплікаційні значення мовчання: залежно від ситуації розмови та складу її учасників мовчання може сприйматися і як бажаний прояв ввічливості, пов’язаний із певним нижчим статусом (за віком, соціальним становищем)7, і як своєрідний виклик (пор. Leech 1999: 141). У звичайних ситуаціях спілкування (коли учасники діалогу або полілогу мають подібний соціальний статус, а спілкуються часто й 4 Про можливу синонімічність і розрізнення понять усне мовлення та розмовне мовлення, коли усне мовлення розуміють ширше, а розмовне можуть пов’язувати з побутовим стилем мовлення, див. Nauckūnaitė 2003: 79–80; Kamandulytė-Merfeldienė 2014: 1. 5 Наприклад, дані, наведені в частині Корпусу текстів усної литовської мови Спонтанне приватне мовлення, можна розглядати як короткі фрагменти мовлення побутового стилю. 6 Тут не розглядаються реакції, що виражають незгоду зі співрозмовником. Про іллокутивні акти згоди й незгоди як пов’язані з певною позицією в розмові (вони можуть виникати лише як реакція на попереднє висловлювання співрозмовника) див. Satkauskaitė 2011: 56–57. 7 Apie vertikalųjį (hierarchinį) ir horizontalųjį socialinį nuotolį žr. Leech 1999: 126. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 ЮРАТЕ ПАЄДЄНЕ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудинів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 3 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 бажана) потреба уникати мовчання й підтримувати спілкування з партнером по дискурсу пов’язана зі спільнотною — фатичною — функцією мови (див. Leech 1999: 141). Теоретикиня діалогу Edda Weigand, яка розуміє мову як діалог (див. Weigand 2009), а діалог — як різновид гри (див. Weigand 2010), стверджує, що спілкування, засноване на діалозі, відбувається відповідно до певних виконавчих принципів, які мовець свідомо або несвідомо обирає, прагнучи забезпечити зв’язок між ініціативними репліками й реакціями-відповідями, що дає змогу осягнути розмову як ціле й ефективно в ній брати участь (пор. Weigand 2010: 113). Саме виконавчі принципи визначають способи участі в діалозі й можуть перетворюватися на стратегії (коли мовець прагне спрямувати перебіг діалогу в певному напрямі). Такі стратегії дають змогу змінювати послідовність розмови, оцінки й вираження емоцій, уникати чогось або щось приховувати, а також виявляють прагнення мовця співпрацювати чи протистояти (див. Weigand 2010: 113, 118). У ході діалогу люди можуть пристосовуватися до співрозмовника ( стратегія співпраці) або обирати конфронтацію (стратегія конфронтації), а іноді й нейтральну позицію, найчастіше навіть не усвідомлюючи цього (Weigand 2010: 121–122). Із таким несвідомим вибором пристосуватися до співрозмовника та із задоволенням від участі у спільній розмові, що виявляється певною реакцією, найбільше пов’язане жмудинське моделювання вираження згоди: прихильність до співрозмовника й поточного перебігу розмови може виражатися не лише звичним позитивним підтвердженням8, а й повторенням певних фраз співрозмовника або їхніх фрагментів, парафразами чи навіть вставлянням у речення, яке він конструює; усе це сприймається як норма звичайного (необразливого) спілкування. Різноманітність елементів вираження згоди зі співрозмовником, характерних для жмудинського діалогу, та їхня відносна частотність (або відносний розподіл уживання між ними) у різновидах жмудинської розмови (діалозі й полілозі) розглядаються в цій статті на матеріалі спадщини жмудинського мовлення, опублікованої в кількох джерелах. Вона охоплює кілька зібрань транскрибованих свідчень природного та/або дещо спровокованого мовлення жмудинів, що фіксують ситуації повсякденного спілкування в другій половині XX ст. на півночі Жмуді (телшяйським і кретингським діалектами)9. Для аналізу вираження згоди особливо придатні автентичні транскрипти полілогу та діалогу, представленого телефонною розмовою, уміщені в книжці «Так розмовляють тиршлішці: тексти з телшяйського діалекту північних жмудинів із коментарями» (Girdenis 1996, далі — TŠT)10. Розуміння жмудинами належного спілкування 8 Про те, що співпраця в діалозі не обов’язково має збігатися лише зі звичним позитивним підтвердженням, а конфронтація — лише з негативною відповіддю, див. Weigand 2010: 122. 9 Про поділ жмудинського діалекту на різновиди північних жмудинів див. Zinkevičius 1994: 85–87; про істотну відмінність телшяйського говору північних жмудинів від кретингського, зумовлену чергуванням u, i // o, ę у ненаголошених складах, див. Zinkevičius 1994: 114. 10 У книжці діалектних текстів «Так розмовляють тиршлішці: тексти з телшяйського діалекту північних жмудинів із коментарями» наведено розмови членів родини Алекса Гірденіса та сусідів, які жили в околицях Тиркшляйського району Мажейкяй і були записані прихованим мікрофоном у 1968–1985 роках. Деякі з них — телефонні. Телефонну розмову можна охарактеризувати як нестандартну ситуацію спілкування (пор. Girdenis 1996: 142) з різних причин (наприклад, через незвичність, пов’язану з BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 ЮРАТЕ ПАЄДЕНЄ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудян: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 4 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 perteikiančių apibūdinimų esama Kretingos tarmės žodyne (Aleksandravičius 2011, toliau – KTŽ)11 ir Šiaurės vakarų žemaičių žodyne: Ylakių, Lenkimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos A–O, P–Ž (Vanagienė, 2014–2015, toliau – ŠVŽŽ I, II)12. Labai svarbu pabrėžti, kad nurodytuose šaltiniuose pateikta iliustracinė medžiaga yra ir autentiška, ir labai tipiška. Ši autentiškumo ir tipiškumo darna leidžia iš žemaitiškos aplinkos išvykusiam žemaičiui, skaitančiam TŠT, KTŽ ar ŠVŽŽ, pasijusti tarsi sugrįžusiam į praėjusį laiką. У статті фрази жмудянського мовлення записано з метою якомога точніше відтворити транскрипцію джерел (у вибраних джерелах використовуються моделі запису, що різняться певними нюансами13); поряд із транскрипцією подано фрагмент жмудянського мовлення, наближений до транспонування загальнолітературною мовою. ВИРАЖЕННЯ ЗГОДИ В ПОВСЯКДЕННИХ РОЗМОВАХ ЖМУДЯН Перцепція належного мовлення жмудян та моделі її формування Перш ніж розпочати розгляд особливостей вираження згоди в діалозі жмудян, варто обговорити й те, якою розмова видається жмудянам належною14. Погляд пересічного члена мовної спільноти15 на жмудян може бути суперечливим: їх можуть вважати або галасливими бешкетниками, або мовчунами. Така суперечлива оцінка, найімовірніше, зумовлена обставинами різних ситуацій мовлення. Перебуваючи серед своїх (розмовляючи рідною (успадкованою) мовою16), жмудянам зазвичай не властиво говорити ані тихо, ані культурно17 (пор.: ka pradėd vėš laliet⁑, через неможливість візуально оцінювати співрозмовника, а також через потребу говорити надзвичайно чітко), проте саме в ньому виразно виявляється необхідність у вираженні згоди, яка в реальній розмові зазвичай реалізується поглядом і кивками, що їх транскрипція не може зафіксувати. 11 Для ілюстративного матеріалу КТЖ характерне автентичне мовлення північних жмудян-кретингців, що вирізняється діалогічністю; укладач словника ретельно записував його близько 60 років (картотеку збирали від середини 5-го десятиліття XX ст. до 2004 р., а роботу над словником розпочали 2006 р.; пор. Aleksandravičius 2011: 4; Mikulienė 2011: XII; Vaišnienė 2011: XX). Докладніше про можливості інтерпретації матеріалу, поданого в КТЖ, див. Pajėdienė 2018b; 2019. 12 У цьому словнику багато як матеріалу повсякденного дискурсу жмудян (у 1960–1990 рр. Біруте Ванагене постійно записувала розмови людей зі свого найближчого оточення), так і розмов, зафіксованих під час діалектологічних експедицій 1989–1996 рр. (пор. Subačius 2014: XII; XIV–XVII); у матеріалі також представлений значний пласт репрезентативного мовлення. 13 Apie TŠT transkripciją žr. Girdenis 1996: 8–10; kiek išsamiau A. Girdenio vartotas transkripcijos modelis yra paaiškintas šiaurės žemaičių kalbėjimo perrašų sąvaduose Žemaičių dzūkai ir Šiaurės žemaičių Skuodo zona, žr. Girdenis 1996: 8–10; 2008: 17tt; 2012: 21tt; apie KTŽ – žr. Aleksandravičius 2011: 17–18, Vaišnienė 2011: XXIII–XXIX; apie ŠVŽŽ – žr. Vanagienė 2014: XXVIII. 14 Про перцептивні моделі належності діалектного мовлення та їх розпізнавання див. Aliūkaitė 2019; Mikulėnienė 2019. 15 Про перцепцію артефакту загальнолітературної мови та оцінювання діалектних особливостей на основі концепції див. Aliūkaitė 2019: 87; про оцінювання пересічним членом мовної спільноти як суб’єктивного сприйняття діалектності див. Aliūkaitė 2019: 66, 67. 16 Пор.: tarp sāvēs rokōujamōs īgimtō kalbō (між собою розмовляємо рідною мовою) ŠVŽŽ I 218; bōva prigīmtā ta kalbā (була та мова успадкованою) ŠVŽŽ I 186. 17 Tai rodo ir TŠT paliktų (nekupūruotų) drastiškų replikų (plg. Girdenis 1996: 8) gausa. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 ЮРАТЕ ПАЄДЕНЄ. Погодження зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жемайтів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 5 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 negãl ni apseklaušite, коли всі починають галасувати, неможливо навіть розчути одне одногоi ŠVŽŽ I 369). Тишу або небалакучість18 вони зазвичай пов’язують із сором’язливістю та перебуванням у незвичному середовищі, де доводиться поводитися й говорити не так, як у повсякденні (найчастіше — нерідною мовою). Тому простоту й успішність розмови жемайти схильні пов’язувати з однаковою етнічною належністю мовця та його співрозмовника (пор. вислів žemaičių su žemaitôta rūoddjôu krimtt ‚жемайту з жемайтом та розмова19 легше («більше») даєтьсяi ŠVŽŽ II 152). У повсякденні жемайти також не завжди галасливі. У певних ситуаціях (наприклад, слухаючи авторитетного оповідача) вони можуть бути надзвичайно тихими й винятково уважними учасниками дискурсу. У текстах ТШТ здатність слухача (слухачів) довгих оповідей брати участь у розповіді іншої людини, мовчки слухаючи, засвідчують також довгі наративи, позначені скороченням M.20. Ця модель розповіді та слухання розпізнається як характерна для жемайтського середовища (імовірно, не лише як така, що існувала раніше, а й досі існує): найстарший або старший авторитетний оповідач (наприклад, мати, бабуся, тітка, а дещо рідше — батько, дідусь, дядько) розповідає історії з минулого. Такі оповіді слухають зосереджено й мовчки21. Жемайти змалку намагаються виховувати неприйняття беззмістовного втручання в розмову та мовчазну уважність. У словниках, що містять уривки повсякденного жемайтського мовлення, також є фрази, якими дитині забороняють втручатися в розмову дорослих або переривати її; подібні зауваження можуть стосуватися й дорослих, наприклад: (1) tabibūdāms krėtnėsis/ nakėškis į_dėdijų rūoda! // KTŽ 188 (не втручайся, поки ще стоїш на ногах, у розмову старших) (2) našmaižūokis į_dėdijų târpa! // KTŽ 422 (не штовхайся до старших) (3) no bet ka tò užkišii, nebīšeit mūms ni_kuoki rūodà ŠVŽŽ I 308 (ну, але як ти встромишся («втрутишся»), нам уже не вдасться й слова сказати) З іншого боку, мовчання також може оцінюватися негативно й навіть прирівнюватися до нездатності, наприклад: (4) a_nėbelis ėsi / ka_narokõujīs e_nieka môn nasakā // KTŽ 253 (чи ти німий, що не розмовляєш і нічого мені не кажеш) 18 Пор. вислів, адресований nesaviškiui («співрозмовникові з іншого мовного середовища»): mės nedėdlė jau rūodlīv (ми вже не дуже розмовні — «балакучі/говіркі») ŠVŽŽ II 153. 19 rodà (діал.) — «мова, розмова, бесіда» KTŽ 347. 20 Це оповіді Броніслави Ґедґаудайте-Ґірдєнене, які зазвичай не перериває й не порушує жодне зауваження чи репліка слухача (слухачів). Пор. наративи, названі в ТШТ Santuoka, mirtis, gyvenimas TŠT 95–105, Pakaruȯkliai, nekrikštai, vaikažudės TŠT 116–127 і Ponai vargdieniai TŠT 155–163, у яких названо єдиного виконавця. 21 Ця модель репрезентує подвійне вираження згаданої соціальної дистанції — горизонтальне й вертикальне. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 ЮРАТЕ ПАЄДЕНЕ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 6 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 У згаданих джерелах зафіксовано й інші приписи щодо належного ведення розмови, наприклад вимогу під час бесіди — говорячи й слухаючи — дивитися співрозмовникові в очі, пор.: (5) rokóudamúos veiżėk tēisē į akis / vo̜_nan̄airikis į šalìs // KTŽ 249 (rokuodamasis22 veizėk tiesiai į akis, o ne nairykis23 į šalis) (6) sò_an̄ų rūodas naēšvėsi / ànuo nāirimùos vēns // KTŽ 249 (su anuo („juo“) rodos neišvesi, [iš] ano nairymasis24 vienas) (7) rokóujentēis rēk į_akis veiżēte / vo̜_na_žvalgītēis // KTŽ 348 (rokuojantis reikia į akis veizėti, o ne žvalg ytis) Для членів спільнот, що спираються на усну традицію, порозуміння є найважливішим способом взаємного спілкування, тому з дитинства виховують настанови, вимагаючи не лише чіткої та належної артикуляції (див. приклади 8–10), а й уваги до змісту, значення та настрою мовлення (див. приклади 11–16), пор.: (8) kūo_tọ niauzgi / rokóukis kāp žmúogòś // KTŽ 256 (ko tu niauzgi, rokuokis kaip žmogus) (9) sakīk aiškē, nemormiek ŠVŽŽ I 455 (sakyk aiškiai, nemurmėk) (10) kūo_tọ poršloújīs / ka_pasakúoji? // KTŽ 327 (ko tu purslojies25, kai pasakoji) (11) kūo_tọ čē uomáuji tūokus niekus! // KTŽ 265 (ko tu čia omauji26 tokius niekus) (12) tọ_žėbelúoji tūokus niekùs / papàsakúok kū_nuòrs rìmta // KTŽ 497 (tu žebelioji tokius niekus, papasakok ką nors rimto) (13) natarškiek nieku // KTŽ 441 (netarškėk niekų) (14) ni ruodas / ni pasakas su tou makalu // KTŽ 224 (nei rodos, nei pasakos su tuo makalu) (15) sò_pejuokò kāp_dornò / nē rūodas / nē pasakas // KTŽ 347 (su pijuoku kaip [su] durnu nei rodos, nei pasakos) (16) kū_tọ plùmpi niekùs / gēriau papàsakúok / kāp gīveni // KTŽ 308 (ką tu pliumpi niekus, geriau papasakok, kaip gyveni) 22 Пор. rokāvimos (гібр.) — «розмова» KTŽ 347. 23 nairyties, naīros, naīrēs – «крутитися, визирати з-під брів, скоса» KTŽ 249. 24 naīrymos – «крутіння, озирання» KTŽ 249. 25 purslōti, ~ōja, ~ōjē – «бризкати слиною» KTŽ 327. 26 ómauti, ~auja, ~avo – «говорити нісенітниці, галасувати» KTŽ 265. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жемайтів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX століття) | 7 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 Автоперцептивні підтвердження, наявні у вибраних для дослідження джерелах, свідчать, що жемайти обґрунтовують власну особливість своєрідністю мови та звичаїв. Цю вроджену (природну) жемайтську мову можна характеризувати як некрасиву, але все ж чисту, з чіткою та легкою вимовою (пор. вислів не підгоріла), наприклад: (17) no žemaitê – kālbᵃ skẽras, pàprotê skẽras ŠVŽŽ II 20 (ну, жемайти — мова відрізняється, звичаї відрізняються) (18) vūo nègraži kālbᵃ īr žemãičiu ŠVŽŽ I 252 (во, некрасивою є мова жемайтів) (19) žemaitiu kālbà nìer pisvẹ̇ləsi // KTŽ 403 (жемайтська мова не підгоріла) Жемайти часто пов’язують власне (з етнічного погляду) мовлення з прямолінійністю як нормою (пор. сказати прямо, навантажити — «висловити прямо в очі»), пор.: (20) žemaitė sāka statē / pakrāun / ẹ̇_gand // KTŽ 389 (жемайти кажуть прямо, навантажують — і досить) Однак в особистих висловлюваннях намагаються підкреслити чиєсь вороже налаштування та прямолінійність як неприйнятні риси, тому людину, яка безоглядно доводить свою правоту, звикли характеризувати як нетямущу й незговірливу, наголошуючи, що потрібно вміти порозумітися з іншою людиною, пор.: (21) ọns ni̇ kuokūos nùvūokas natọ̇r rokọudamūos sọ žmuogọ / tūjau ižeidẽnẹ / prišingàujes // KTŽ 263 (він зовсім не тямить, як розмовляти з людиною: одразу ображає, суперечить) (22) jė nūori / rokọukis kāp žmuogọs / vo nakābenėjekis // KTŽ 137 (якщо хочеш, розмовляй як людина, а не чіпляйся) (23) sọ naravọ žmuogọ ni pasẹrkọusi duorā / ni sosẹtārsi // KTŽ 251 (з людиною з важким характером не порозмовляєш як слід і не домовишся) (24) àš ni sọ vẹino žmuogọ nanūorọ prẹklītės// KTŽ 320 (я ні з ким не хочу сваритися) (25) потрібно пристосуватися, якщо хочеш ужитися ŠVŽŽ II 99 (потрібно пристосуватися, якщо хочеш ужитися) ²⁷ narāvas, ~à (сл.) — «впертий, той, хто легко дратується» KTŽ 251. ²⁸ prīklītis, ~ijas, ~ijes (сл.) — «сваритися, злитися, заважати іншим» KTŽ 320. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудинів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 8 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 Не лише задекларовані погляди, а й сама манера спілкування свідчить, що одним із найпростіших способів виявити прихильність до партнера по діалогу є бути уважним під час розмови й демонструвати це різними способами вираження згоди. Вираження згоди у звичайному повсякденному дискурсі У звичайному діалозі, коли співрозмовник перебуває перед очима, вираження згоди з ним може бути простішим: для цього достатньо уважності, що виявляється в постійному зоровому контакті та певній — не байдужій, але й не надмірно нав’язливій — позі й у киванні або стриманій жестикуляції. У збірниках фрагментів жмудинського мовлення можна знайти певні свідчення про способи реалізації такої згоди та їхні значення, наприклад: (26) я, каже, лише покивав, але я <...> нічого не сказав ŠVŽŽ I 303 (я, каже, лише покивав, але я <...> нічого не сказав) (27) якщо киваєш головою, виходить, що погоджуєшся // KTŽ 162 (якщо киваєш головою, виходить, що погоджуєшся) (28) далі стоячи він мені підморгнув, і я все зрозумів // KTŽ 239 (далі стоячи він мені підморгнув, і я все зрозумів) (29) помахав рукою і знову згорнувся клубочком // KTŽ 242 (помахав рукою і знову згорнувся клубочком) У лексикографічних джерелах жмудинського мовлення зафіксовано також елементи озвученого — усного — вираження згоди. Найчастіше це короткі вислови згоди, коли той самий елемент повторюється один або багато разів. Наприклад, для підтвердження пропозиційного змісту тверджень співрозмовника та заохочення продовжувати саму розповідь можуть уживатися частки зі значенням «так, отже» ahà, jè, jē; jó (пор. ahà KTŽ 22; ŠVŽŽ I 3; jè або jē KTŽ 131, jie, jiē ŠVŽŽ I 235; jó KTŽ 132), вигуки для вираження згоди ái, nò (ái ŠVŽŽ I 3; nò; no nò ŠVŽŽ I 477; KTŽ 261), прислівники зі значенням підтвердження áiškiai (áiškē ŠVŽŽ I 4), tikrai (tèkra ŠVŽŽ II 343) та інші подібні мовні одиниці, пов’язані з координацією розмови з погляду змісту й ритмічності, пор.: (30) так / саме так і треба зробити // KTŽ 132 (так, саме так і треба зробити) (31) так-так, улітку не так уже й погано // ŠVŽŽ I 235 (так-так, улітку не так уже й погано) (32) ай, було добрих євреїв, амінь! ŠVŽŽ I 3 (ай, було добрих євреїв, амінь («дуже»)!) (33) ну-ну, якраз удвох у самий раз ŠVŽŽ I 477 (ну-ну, якраз удвох — саме те) BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 ЮРАТЕ ПАЙЄДЕНЄ. Погодження зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жемайтів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 9 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 Тексти корпусу записів безперервного жемайтського дискурсу Taip šneka tiršliškiai свідчать, що у звичайному жемайтському дискурсі згоду висловлюють не лише словами, що мають це значення (вигуками, частками, прислівниками), а й повторюючи певні фрагменти речень чи фраз співрозмовника або перефразовуючи їх, пор.:» (34) V. nǫ jug_teiȓek tērēk žvīrblienê // sakîs jau_kãlts īr / adbîeg⁽ᵃ⁾_jau / pas̩u_mun⁽ⁱ⁾ // M. nǫi_nǫi\ // TŠT 77 (V. Ну вже так, Жвирблені й вистачить, скаже: уже винен, прибіг уже до мене. M. Nui nui.) (35) E. <...> kumet_nuõr⁽ⁱ⁾sı bọu_mọšes̩ist anọd⁽ᵒ⁾ M. bọ.u bọ.u // TŠT 67 (E. <...> коли ж билися ті двоє. M. Було, було.) (36) M. <...> vãkũ_sa.k / a_dèšimtèst īr // <...> D. īr īr\! // tu_vakũt jeːru] m̄ari⁽ᵉ⁾ / keik_ànũt īr\! // M. īr īr panãuts kũokes // E. àt vel̩ žēn⁽ᵃ⁾\ / kàst_anu žēn // V. keik_tu_panãutur īr / a_vel̩’st_anu_žēn // TŠT 77 (M. <...> дітей, кажуть, а чи десять є <...> D. Є, є! Тих дітей, Єра Марія, скільки їх є! M. Є і ще один «панаутас» якийсь. E. А чорт його знає, хто його знає. V. Скільки тих панаутасів є, а чорт його знає.) (37) M. nê on(s)_sã(k)/ kor_aš_ēiš⁽ᵒ⁾\ // da._mislīst ka_aš̀ kãlts_es⁽ᵒ⁾ / k⁽ᵃ⁾_aš_ēiš⁽ᵒ⁾\ // V. aiškē\! // paskau_pagalvũost / kad`aš\ kãlts! // TŠT 77 (M. Ні, він каже, куди я піду, ще подумає, що я винен, коли піду. V. Ясно! Потім подумає, що я винен.) (38) J. <...> nọ̀_er_ǫ⁽ⁿ⁾s / atèi⁽ᵉ⁾ / pas̩u_muni / tuoks_nusimén⁽ᵉ⁾s̩ tuoks_nusimén⁽ᵉ⁾s <...> // K. tõukãrt ir_àš̩ bọvâu // J. bòvât bòvâu // <...> TŠT 109 (J. <...> ну і він прийшов до мене, такий засмучений, такий засмучений <...> K. Тоді й я був. J. Був, був <...>) (39) J. nebmuok] tei_žmũon⁽ⁱ⁾s tuo_puõn⁽ᵃ⁾t karãliaus̩ geidũot⁽ᵉ⁾ // M. nebmuok] nebmuok // J. i_nebmuokt i_nebnũor // M. nębnũor\! // J. pamati⁽ˢ⁾⁽ᵉ⁾t i_dė̃u⁽ᵃ⁾ bũs / bãusmė̃ šimēt // M. jė jė // TŠT 110 (J. Не вміють ті люди того Пана Короля співати. M. Не вміють, не вміють. J. І не вміють, і не хочуть. M. Не хочуть! J. Побачите, і від Бога буде кара цього року. M. Еге ж, еге ж.) Іноді, повторюючи фрагмент фрази співрозмовника, утворюють також речення не зовсім стандартної моделі — з подвійним авторством²⁹: частиною повторюваної фрази учасник дискурсу, який щойно був слухачем, втручається у структуру речення співрозмовника, пор.: 29 Daugiau apie tokius sakinius žr. Pajėdienė (2018a: 94). BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 ЮРАТЕ ПАЙЄДЕНЕ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 10 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 (40) K. <...> tujau_trīlekts atligēnęms\ velnõp išēš // J. ka_pāpul⁽ⁱ⁾ parāsi // TŠT 113 (K. <...> tuojau tryliktas atlyginimas velniop išeis, J. kai papuoli paras (,gauni parų [nuovadoj atbut']).) Зазвичай такий спосіб розмови сприймається як норма, а збоку він має вигляд гри, коли співрозмовники передають один одному ініціативу мовлення, створюючи оповідь із нанизаних коротких фраз. Цікаво, що коли співрозмовник вставляє репліку й руйнує структуру складного речення, яке нібито вимовляє один з учасників розмови, наприклад, спеціально, щоб наголосити на тривалості факту, що викликав здивування, перший мовець може спокійно продовжити оповідь, описуючи межу дії та досягнутий результат, водночас граматично завершуючи речення, пор.: (41) G. no_jug_v̇ēsᵃ žẽimᵃ // kūoriês e_kūoriês // M. v̇ēsᵃ↑ žẽimᵃ\ // G. kõl_tik / išekūorę // TŠT 202 (G. Ну, цілу зиму просився та просився (,просився та просився‘), M. Цілу зиму! G. аж доки не випросився (,домігся, щоб його впустили‘).) Дані, наведені в таблиці 1, свідчать, що у звичайному повсякденному діалозі або розмові більшої групи жмуди найчастіше виражають згоду зі співрозмовником, повторюючи певну частину щойно сказаної співрозмовником фрази або перефразовуючи його висловлювання. Такі випадки становлять у середньому ~65 відсотків загального вираження згоди в обраних поліалогах TŠT. Порівняно часто для вираження згоди обирають і ствердні короткі підтвердження, які вимовляють один раз або з повторенням jė, jie та no, noi, noje типів (загальна відносна частота їх уживання становить відповідно ~15 відсотків і ~9 відсотків). ТАБЛИЦЯ 1. Абсолютна та відносна частота елементів згоди у трьох поліалогах TŠT Supjaustė Žvirblį, с. 66–81, Alų geria, с. 81–95, Girtuokliams beveik geriau, с. 105–116 Елементи вираження згоди | SŽ, TŠT 66–81 | Кількість одиниць | Відносна частота | Ag, TŠT 81–95 | Кількість одиниць | Відносна частота | Gbg, TŠT 105–116 | Кількість одиниць | Відносна частота | У розмовах SŽ, Ag, Gbg | Кількість одиниць | Відносна частота | aha; a | 2 | 2% | 3 | 4% | - | - | 5 | 2% | jė; jie | 12 | 14% | 11 | 14% | 8 | 19% | 31 | 15% | mhm; m | 2 | 2% | 2 | 2% | 1 | 2% | 5 | 2% | no; noi; noje | 6 | 7% | 11 | 14% | 2 | 5% | 19 | 9% | ne | 2 | 2% | 2 | 2% | – | – | 4 | 2% BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 ЮРАТЕ ПАЙЄДЕНЕ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 11 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 tep tep 2 2% 1 1% – – 3 2% aiško; aiške 4 5% 2 2% – – 6 3% Повторення фрази співрозмовника (парафраза) 58 66% 49 61% 31 74% 138 65% Усього 88 100% 81 100% 42 100% 211 100% Вираження згоди в нестандартних ситуаціях приватного спілкування Найвиразніші згоджувальні (підтримувальні) дискурсивні реакції жемайтів у телефонній розмові зі звичним співрозмовником30. У таких ситуаціях спілкування, які все ж вирізняються нестандартністю31, елементи вираження згоди вживаються частіше, ніж зазвичай, найімовірніше тому, що звичні елементи належного спілкування — мовчазну уважність слухача та візуальну увагу — жемайти під час телефонної розмови прагнуть замінити озвученими елементами згоди, що слугують очевидним виявом гармонії зі співрозмовником. Вираження згоди може бути різним залежно від контексту (навіть у формі заперечних часток; див. сполуку ne ne у прикладі 43 та контекст її вживання), пор.: (42) <...> E. nǫ̇jè̇ / veršìs elʹìst palėktôm { M. nǫ̇jè_nǫ̇jèŁ // E. kàt_i_bìšʹ(kʹ) / pègàut gaúsêm / bet_vęstęi̇̂k_jug / nǫ̇jè // M. tėpt tėp\ // a yà̀ // paršėlė̇n / gèrè̇? // E. gėrè̇ / àug // dàbāt jau_jǫudà // M. jǫudà\ jàu // E. dār / ìpėlǫ / kuokę_pavērėnusʹ vėralʹn tėn } M. a yà̀ a yà̀ // E. bet jėdt / jėzàu\! // ka àugt šūksnės\ // M. a rėgì\! // E. a yà̀ / <...> TŠT 181 (<...> E. Нує, порося залишилося б. M. Нує, нує. E. Навіть трохи дешевше дістанеться, але все одно ж, нує. M. Так, так, ага. Поросята хороші? E. Хороші, ростуть тепер уже чорні (,добре/ дуже‘). M. Уже чорні. E. Ще наливаю там якогось перевареного варива. M. Ага, ага. E. Але їдять, Боже! Ростуть шаленими темпами. M. Бачиш! E. Ага. <...>) (43) E. Ну, а ті ліжка ми б перенесли сюди. M. Нуї, нуї. E. А тепер не можеш ліжко купити, адже ж те не викинеш, он. M. Ні, ні. E. Іншого не зробиш. M. Є. E. Нуї, нехай пошлеться (,нехай буде‘). M. Є. TŠT 179 (E. Ну, а ті ліжка ми б перенесли сюди. M. Нуї, нуї. E. А тепер не можеш ліжко купити, адже ж те не викинеш, он. M. Ні, ні. E. Іншого не зробиш. M. Є. E. Нуї, нехай пошлеться (,нехай буде‘). M. Є.) 30 Нестандартною ситуацією приватного спілкування тут вважаються телефонні розмови співрозмовників із дуже близького оточення (наприклад, матері й доньки). 31 Щодо стандартності ситуацій спілкування див. також примітку 10. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 ЮРАТЕ ПАЄДЕНЕ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жемайтів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 12 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 У трьох транскрипціях телефонних розмов, наведених у TŠT (див. Pavasariop TŠT 137–146, Gripas ir kiti negeri dalykai TŠT 177–184 і Bronelė mirė TŠT 277–281), вираження згоди двох співрозмовників одне з одним інтенсивніше й відрізняється від того, що спостерігається в транскрипціях звичайних діалогів і групових розмов у TŠT (пор. дані в таблицях 1 і 2). Кількісний аналіз елементів згоди в текстах телефонних розмов TŠT показує, що відносна частота вживання звичних слів зі значенням згоди та повторення частини дискурсивної фрази, висловленої співрозмовником (разом із парафразами), досить подібно розподілена в усіх трьох розмовах. У звичайній мирній (неконфліктній) жемайтській розмові реакцію на мовлення частіше виражають повторенням або парафразуванням певної частини фрази співрозмовника (такі одиниці становлять близько 65% загального вираження показників згоди), тоді як у телефонній розмові співрозмовникові висловлюють згоду, заохочують його, показують, що його чують і розуміють, за допомогою коротких сигналів позитивного підтвердження. У транскрипціях вибраних розмов вони становлять близько 78% усього озвученого вираження згоди (у розмовах груп людей короткі фіксації згоди становлять близько 35%). Оцінювання відносного розподілу елементів вираження згоди в досліджених телефонних розмовах показує, що в жемайтському діалозі найзвичніше погоджуватися зі співрозмовником за допомогою коротких слів зі значенням підтвердження трьох типів: no; no; noje (близько 20%), aha; a; ai (близько 20%) і jė; jie; ėję; ajei (близько 17%); їх можна висловлювати як поодинці, так і подвійними чи потрійними сполуками. У досліджених текстах телефонних розмов із дуже подібною відносною частотою (від близько 21% до 24%) висловлювали згоду, повторюючи певну частину фрази співрозмовника. Дослідження показує, що сама ситуація мовлення також може впливати на частоту вираження згоди. Порівняння конкретної кількості вживань засобів вираження згоди показує, що в розмові, пов’язаній зі стресовою ситуацією, коли отримують особливо нову й несподівану інформацію (див. дані розмови Bronelė mirė, TŠT 277–281), одиниці вираження згоди зі співрозмовником вживаються значно рідше, ніж у звичайній бесіді. ТАБЛИЦЯ 2. Абсолютна та відносна частота елементів згоди в трьох телефонних розмовах TŠT Pavasariop, с. 137–146, Gripas ir kiti negeri dalykai, с. 177–184, Bronelė mirė, с. 277–281 Pavasariop, TŠT 137–146 | Gripas ir kiti negeri dalykai, TŠT 177–184 | Bronelė mirė, TŠT 277–281 | У трьох розмовах | Елементи вираження згоди | Кількість одиниць | Відносна частота | Кількість одиниць | Відносна частота | Кількість одиниць | Відносна частота | Кількість одиниць | Відносна частота | aha; a; ai | 25 | 22% | 31 | 24% | 6 | 9% | 62 | 20% | ė; ėhė | 4 | 4% | 3 | 2% | 3 | 5% | 10 | 3% BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудинів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 13 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 jė; jė; ėjė; ajei 13 12% 24 19% 14 21% 51 17% jo jo – – 1 1% – – 1 1% eik eik; eik to; to pamislyk 3 3% 3 2% 3 5% 9 3% mata; a regi!; veiziek 3 3% 4 3% 7 2% mhm; m 2 2% 1 1% 1 1% 4 1% no; noi; noje 19 17% 19 15% 24 37% 62 20% ne ne; ne – – 2 1% – – 2 1% tep tep 6 5% 5 4% – – 11 4% va; vo; vuo 9 8% 9 7% – – 18 6% Повторення фрази співрозмовника (парафраза) 27 24% 27 21% 14 22% 68 22% Усього 111 100% 129 100% 65 100% 305 100% УЗАГАЛЬНЕННЯ У жмудинському міжособистісному спілкуванні згода одного співрозмовника з іншим щодо змісту мовлення та (або) емоційна підтримка найбільше пов’язані зі звичністю та спільнотною — фатичною — функцією мови. Матеріал зі зібрань автентичних фрагментів жмудинського мовлення, обраних для дослідження й зафіксованих у джерелах, що документують мову жмудинів другої половини XX століття, засвідчує зв’язок доречності спілкування зі схильністю виявляти прихильність до співрозмовника (якщо це дозволяють ситуація та зміст спілкування). Належний вияв уважності пов’язаний з універсальними настановами щодо належного (тактовного) спілкування, які реалізуються через спокійну позу, зоровий контакт, уважність до поведінки співрозмовника та змісту його мовлення. Прихильність до змісту мовлення співрозмовника та способу його викладу жмудини схильні сприймати як ввічливість і намагаються виявляти її різними способами вираження згоди. Аналіз трьох типів дискурсів у збірнику текстів автентичного жмудинського мовлення Так шнека тіркшлішкяй засвідчує різні практики вираження слухачем згоди з мовцем. Розповідь правдивої чи вигаданої, але цікавої історії зазвичай не супроводжується звуковими репліками слухача. У звичайній розмові кількох осіб згода одного співрозмовника з іншим (який повідомляє нову інформацію) частіше виражається повторенням фрази співрозмовника або її частини чи парафразою (~65 відсотків), ніж словами зі значенням підтвердження (~35 відсотків). У телефонних розмовах елементи згоди зі співрозмовником уживаються значно частіше, що пов’язано з відсутністю можливості візуально оцінити співрозмовника BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Згода зі співрозмовником у повсякденному дискурсі жмудинів: функції та вираження (на матеріалі джерел другої половини XX ст.) | 14 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 оцінити. У досліджених телефонних розмовах згода порівняно частіше виражалася словами зі значенням підтвердження, вимовленими з різними варіаціями та модифікаціями (~78 відсотків), ніж повторенням фраз співрозмовника (~22 відсотки). ŠALTINIAI Aleksandravičius J. 2011: Kretingos tarmės žodynas, sudarė Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Girdenis A. 1996: Taip šneka širklšiaiai: šiaurės žemaičių telšiškių tarmės tekstai su komentarais. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Sakytinės lietuvių kalbos tekstynas32. Prieiga internete: http://sakytinistekstynas.vdu.lt. Vanagienė B. 2014–2015: Šiaurės vakarų žemaičių žodynas. Ylakių, Len kimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos, A–O; P–Ž, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. LITERATŪRA Aliūkaitė D. 2013: Horizontalusis ir vertikalusis kalbos kontinuumo skaidumas: XXI amžiaus kalbėjimo variantai paprastojo kalbos vertintojo požiūriu. – Taikomoji kalbotyra 2, 1–27. Prieiga internete: https://taikomoji kalbotyra.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/23/14. Aliūkaitė D. 2019: Objektyvusis tarmiškumas: požymiai ir vertė. – Respectus Philologicus 35 (40), 63–91. Dabašinskienė I. 2009: Šnekamosios lietuvių kalbos morfologinės ypatybės. – Acta Linguistica Lithuanica 60, 1–15. Girdenis A., 2008: Pratarmė. Įvadas. – Girdenis A., sud., Žemaičių dzūkai. Tekstai su komentarais. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 10–32. Girdenis A., 2012: Pratarmė. Įvadas. – Girdenis A., sud., Šiaurės žemaičių Skuodo zona. Tekstai su komentarais. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 13–38. 32 Morfologiškai anotuotas Vytauto Didžiojo universitete kaupiamas sakytinės lietuvių kalbos tekstynas, kurio kūrimą rėmė Lietuvos valstybinis mokslo ir studijų fondas (2006–2008 m.), Lietuvos mokslo taryba pagal Nacionalinę lituanistikos plėtros 2009–2015 m. programą (LIT-9-11) ir pagal Valstybinę lituanistinių tyrimų ir sklaidos 2016–2024 metų programą (LIP-085/2016). BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pritarimas pašnekovui žemaičių kasdienybės diskurse: funkcijos ir raiška (remiantis XX a. II pusės šaltiniais) | 15 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 Edwards J. A. 2008: The Transcription of Discourse. – Deborah Schiffrin, Deborah Tannen, Heidi E. Hamilton, eds., The Handbook of Discourse Analysis, Blackwell Publishing, 321–348. Kamandulytė-Merfeldienė L. 2014: Pertarų dažnumas ir įvairovė sakytinėje lietuvių kalboje. – Bendrinė kalba 87, 1–10. Prieiga internete: www.bendrinekalba.lt. Leech G. 1999: Principles of Pragmatics. London, New York: Longman. Mikulėnienė D. 2011: Juozo Aleksandravičiaus lituanistinė ir pedagoginė veikla. – Kretingos tarmės žodynas, autoriaus Juozas Aleksandravičius, sudarė Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, VII–XII. Mikulėnienė D. 2019: Tarmiškumo bruožų nomenklatūra: nuo tarminių požymių prie tarmiškumo žymenų. – Respectus Philologicus 35(40), 51–62. Nauckūnaitė Z. 2003: Loginiai ir lingvistiniai sakytinės ir rašytinės raiškos skirtumai. – Žmogus ir žodis: didaktinė lingvistika 5, 78–83. Pabrėža J. 2017: Žemaičių kalba ir rašyba, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidybos skyrius. Pajėdienė J. 2018a: Santykinio laiko raiška prieveiksminiais laiko sakiniais šiaurės žemaičių telšiškių tarmėje. – Baltų filologija 27(1/2), 75–100. Pajėdienė J. 2018b: Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių. – Acta Linguistica Lithuanica 79, 64–104. Pajėdienė J. 2019: Kretingos tarmės žodyne (2011) atsiskleidžiantys žemaitiško emocinio lauko kontūrai. – Acta Linguistica Lithuanica 80, 80–108. Satkauskaitė D. 2011: Lingvistinė pragmatika. Mokomoji knyga aukštųjų mokyklų studentams. Kaunas. Prieiga internete: https://www.knf.vu.lt/dokumentai/failai/katedru/germanu/Satkauskaite_LINGVISTINE_PRAGMATIKA_elektronine.pdf. Subačius G. 2014: Birutės Rokaitės-Vanagienės žodynas ir kiti darbai. – Vanagienė Birutė, 2014: Šiaurės vakarų žemaičių žodynas. Ylakių, Lenkimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos, A–O, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, XI–XII. Vaišnienė D. 2011: „Kretingos tarmės žodynas“: pagrindiniai medžiagos pateikimo principai. – Kretingos tarmės žodynas, autoriaus Juozas Aleksandravičius, sudarė Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, XX–XXXVI. Weigand E. 2009: Language as Dialogue, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. Weigand E. 2010: Dialogue – The Mixed Game, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pritarimas pašnekovui žemaičių kasdienybės diskurse: funkcijos ir raiška (remiantis XX a. II pusės šaltiniais) | 16 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 Zinkevičius Z. 1994: Lietuvių kalbos dialektologija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Gauta 2019 12 10 Priimta 2019 12 30 BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pritarimas pašnekovui žemaičių kasdienybės diskurse: funkcijos ir raiška (remiantis XX a. II pusės šaltiniais) | 17 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 AGREEMENT WITH INTERLOCUTOR IN SAMOGITIAN DAILY DISCOURSE: FUNCTIONS AND EXPRESSION (BASED ON THE SOURCES OF THE 2ND HALF OF THE 20TH CENTURY) Summary In the context of Samogitian interpersonal communication one interlocutor’s agreement with another in terms of the content of speaking and/or emotional support is mostly concerned with familiarity and the social – phatic – function of language. The study made use of the collections that record the Samogitian language of the 2nd half of the 20th century. The material provided by the collections of passages illustrating Samogitian authentic speaking shows the link between the appropriateness of communication and the favourable attitude towards the interlocutor (if permitted by a communicative situation and content). The proper expression of attentiveness is associated with the universal attitudes of appropriate (tactful) communication, which are realized by a calm body posture, eye contact, attention to the interlocutor’s behaviour, and the content of speaking. Samogitians tend to perceive the favourable approach towards the interlocutor’s content of speaking and its way of presentation as politeness and try to show it by varied expression of agreement. The analysis of the discourses of three types contained in the collection of texts illustrating Samogitian authentic speaking Taip šneka tirkšliškiai (cf. Girdenis 1996) reveals different practices of the listener’s agreement with the speaker. The narration of a true or fictitious but interesting story is usually not interrupted by the listener. In a usual conversation of several individuals the agreement of one interlocutor with another (providing new information) is more commonly expressed by the repetition of the interlocutor’s phrase or its part (~65%) rather than the short words expressing agreement (~35%). The structure of phone conversations demonstrates a considerably more frequent usage of elements of agreement with the interlocutor, which is explained by the inability of the interlocutor’s visual evaluation. In the phone conversations under analysis agreement was relatively more commonly expressed by the short words of agreement, which were pronounced by utilizing different voice modulations (~78%), compared to the repetition of the interlocutor’s phrases (~22%). BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pritarimas pašnekovui žemaičių kasdienybės diskurse: funkcijos ir raiška (remiantis XX a. II pusės šaltiniais) | 18 doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.14 KEYWORDS: Samogitian daily language, spontaneous dialogue, agreement with the interlocutor, repetition. JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204