Tradiciniai ir netradiciniai Rytų Lietuvos oikonimai

KAZIMIERAS GARŠVA Інститут литовської мови doi.org/10.35321/bkalba.2022.95.07 ТРАДИЦІЙНІ ТА НЕТРАДИЦІЙНІ ОЙКОНІМИ СХІДНОЇ ЛИТВИ КЛЮЧОВІ СЛОВА: Східна Литва, ойконіми, традиційні форми, зіславізовані ойконіми. АНОТАЦІЯ У статті розглядається, чим відрізняються традиційні литовські форми ойконімів Східної Литви від пізніших нетрадиційних слов’янських форм. Наведено регіональні відмінності ойконімів і дані про їхню словотвірну структуру та слов’янізацію у волостях від Шальчинінкая до Даугавпілса. Виокремлено п’ять способів слов’янізації ойконімів литовської мови. АНОТАЦІЯ У статті розглядаються відмінності між традиційними литовськими формами ойконімів Східної Литви та пізнішими нетрадиційними слов’янськими формами. Наведено регіональні відмінності й кількість ойконімів за словотвірною структурою та слов’янізацією у волостях від Шальчинінкая до Даугавпілса. Виокремлено п’ять способів слов’янізації ойконімів литовської мови. ВСТУП 28 жовтня 2013 р., після реєстрації в Сеймі Литовської Республіки проєкту Закону про національні меншини № 13-335-01 та Закону про внесення змін до статей 7, 14 і 17 Закону Литовської Республіки про державну мову № 13-337-01, Державна комісія литовської мови заявила: ці положення порушили б статус литовської мови як державної. У 2022 р. знову мав бути поданий подібний проєкт Закону про національні меншини, згідно з яким «традиційні назви населених пунктів і вулиць, топографічні знаки, крім державною мовою, за рішенням представницького органу відповідного муніципалітету можуть бути написані також мовою цієї національної меншини». Ойконіми Вільнюського та Шальчинінкського районів довгий час писалися двома мовами в цих муніципалітетах. 162 BENDRINĖ KALBA | 95 Мета статті — з’ясувати, які ойконіми східної Литви є традиційними (автентичними), а які — нетрадиційними (неавтентичними). Завдання статті — дослідити походження та словотвір традиційних ойконімів східної Литви, визначити найважливіші критерії розмежування традиційних і нетрадиційних ойконімів, важливіші регіональні відмінності східнолитовської топонімії, що можуть допомогти відрізнити традиційну топонімію від нетрадиційної. Автор готує монографію на цю тему, тому тут не наводяться докладніші відомості про літературу, огляд розвитку національного складу населення східної Литви, слов’янізації топонімів, походження християнської антропонімії, таблиці структури ойконімів за волостями тощо. Це дублювало б інші праці автора й невиправдано відвертало б увагу від основних питань, порушених тут. Щоб відрізнити литовську традиційну топонімію від нелитовської, тут немає потреби докладніше з’ясовувати всі можливі варіанти розвитку цих слів і гіпотези їхньої етимології, тим більше що без ґрунтовних історичних джерел, їх узагальнення та підготовчих праць це складно, а часто й узагалі неможливо зробити. У поясненнях походження ойконімів автор зазначає не лише особові імена, а й загальні слова, від яких ці особові імена могли походити. Іноді розглянуті ойконіми могли походити безпосередньо від загальних слів (а не через особові імена). Коли значення ойконіма зрозуміле литовцям і балтистам без коментарів (слово є в Словнику сучасної литовської мови (DLKŽ 1972)), етимологія ойконімів зазвичай не деталізується. Основне джерело статті — словник назв населених пунктів (ойконімів) східної Литви, окупованої Польщею у 1920–1939 рр., із унормованими литовськими та колишніми польськими формами, який група литуаністів по суті завершила готувати 1944 р. і з перешкодами опублікувала під авторством Антанаса Саліса (Salys 1983). Назви населених пунктів 80 років тому перевірили й унормували фахові литовські мовознавці з огляду на мову місцевих жителів та історичні документи. Через війну й окупацію частина документів і записів з унормування топонімії не збереглася. Немає також докладніших даних опитувань місцевих жителів та історичних відомостей про давніші форми ойконімів. У цій статті докладно описано походження, мотивацію та словотвір ойконімів східної Литви: корені литовських ойконімів, складні ойконіми, суфікси, префікси, мовні контакти. Загалом досліджено 7455 форм ойконімів. Це форми назв 3720 населених пунктів, що збереглися приблизно 100 і менше років тому на території між Зарасаєм і Вареною: 3720 із них було записано литовською мовою, а 3735 — польською. Невелика частина ойконімів повторюється, оскільки іноді тією самою назвою записували не лише село (місто), а й розташований поруч старий KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 163 маєток, фільварок тощо. Записані польською мовою ойконіми східної Литви досі недостатньо використовувалися й коментувалися. Записані литовською мовою ойконіми східної Литви потрапили до картотеки живомовних топонімів Інституту литовської мови та згадуються в Словнику топонімів Литви. У дослідженні застосовано ареальний, зіставний і описовий наукові методи. Автор шукає нові способи й дані для дослідження традиційної топонімії східної Литви та прагне вдосконалити методику, яку використовували авторитети ономастики. Straipsnis nuo kolegės Marijos Razmukaitės (1998) vertingos disertacijos skiriasi tuo, kad abiejuose darbuose naudojamasi skirtingais šaltiniais, nevienodas tyrinėjimo objektas, metodai. Autorius plačiau naudojosi bendrosios kalbotyros, dialektologijos, sociolingvistikos tyrimo būdais. M. Razmukaitės disertacijoje tirti ne rytinės, o visos Lietuvos oikonimai ir jie imti iš kito šaltinio – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinyno (LATSŽ), atspindinčio padėtį po 50 metų, kai dalis oikonimų buvo išnykę. Skyrėsi ir administracinis suskirstymas: vietoj valsčių 1972 m. buvo smulkesni administraciniai vienetai – apylinkės. Nė vienas mokslininkas iki šiol nebuvo smulkiau tyrinėjęs lenkiškai užrašytų rytų Lietuvos vietovardžių, nėra jų gretinęs su autentiškais lietuviškais vietovardžiais. Šį darbą pradėti ir tęsti autorių skatino ir Aleksandro Vanago (1993) straipsnis. Lietuvos vietovardžių žodyno turėtų išeiti 12–15 tomų, o kol kas išspausdinti tik 4 tomai, todėl kitų tomų straipsnyje dar neįmanoma nurodyti. Ойконіми східної Литви розглядаються в статті тому, що доля східної частини Литви 1920 р. склалася інакше, ніж доля решти Литовської Республіки та Латвійської Республіки. 9 жовтня 1920 р. східну Литву окупувала Польща, і це було закріплено 18 березня 1921 р. у Ризі так званим польським мирним договором із Росією та Україною. Колишній центр Литовської держави з її багатовіковою історичною столицею Вільнюсом упродовж 19 років не мав державної литовської мови й зазнавав найбільших утисків: закривали литовські школи, читальні, організації, газети, продовжувалася слов’янізація особових імен і топонімів, литовців силоміць перетворювали на поляків, а тих, хто не корився, ув’язнювали й убивали (див. RL 1980; Zinkevičius 1993, 2013; Maceika 2020). Примусову полонізацію та слов’янізацію можна лише частково назвати мовними контактами. На більшій частині литовського мовного ареалу топонімію живих балтійських мов слов’янізували переважно через те, що в Литовському Великому князівстві (ЛВК) від XIV ст. офіційною мовою діловодства була канцелярська слов’янська мова. Після Люблінської унії 1569 р. її місце у ЛВК дедалі більше посідала інша слов’янська мова — польська. У цій статті як основний предмет розгляду з різних наукових поглядів 164 BENDRINĖ KALBA | 95 територія литовських етнічних земель, окупована Польщею у 1919–1939 рр., де тоді весь ономастичний фонд записували державною польською мовою. Інша територія балтійських мов — решта території Литви та невеликі суміжні ділянки Латвії й Білорусі з етнічними литовськими землями. Поширення суфікса ойконімів -išk- на всій цій території порівнюють із його поширенням у східній Литві. Відсотковий показник визначають, поділивши кількість ойконімів із суфіксом -išk- у волостях на загальну кількість ойконімів у волості. Деякі історичні документи свідчать, що офіційно спочатку слов’янізували назви населених місць, якими користувалася більша кількість людей із різними рідними мовами, тоді як литовські форми прізвищ мешканців, навіть імен та мікротопонімів часом зберігалися. Наприклад, в інвентарі Віленської економії 1622 р. (LVIŠ 2014: 70–128) записано прізвища Drutelaitis «Drūtelaitis», Rugielis «Rugelis», імена Jonas, Jurgis, ліс фільварку Норвілишки Plinakolnis «Plynakalnis», хутір Медининкай (віддалене поселення, zascia nek) Ruklaycis «Ruklaitis» (LVIŠ 2014: 98, 126). ПОХОДЖЕННЯ ТА СТРУКТУРА ОЙКОНІМІВ У кожній дослідженій волості більшість унормованих і опублікованих литовською мовою ойконімів має литовські форми, тоді як ойконіми, записані польською, слов’янізували по-різному (приклади топонімів див. Salys 1983: 571–667). Серед ойконімів східної Литви, записаних польською мовою, понад половина традиційних топонімів (за винятком волості Рудаміна) зберегла до 1940 р. литовське походження: у волості Майшягала збереглося 88,4%, Дукштас — 81,9, Немянчине — 76,3, Ігналіна — 74,8, Швенчонеляй — 74,3, Рудішкес — 70,4, Яшюнай — 68,6, Тракай — 68,5, Пабержє — 67,4, Шумскас — 66,7, Ріеше — 60,1, Ейшишкес — 58,4, Тургелі — 52,1, Міцкунай — 51,0, Рудаміна — 39,3%. Розширений аналіз ойконімів і більше прикладів на цю тему наведено в іншій статті автора (Garšva 2022: 4–10). В ойконімах, записаних польськими літерами, часто дотримуються закономірностей віленських і південноаукштайтських говірок: дзюкують, стверджують приголосний l, дифтонги am, an, em, en вимовляють як um, un, im, in. Основи слів, що повністю збігаються з литовською мовою, є частиною литовської мови й допомагають досліджувати традиційний литовський ономастичний фонд. На території литовської мови вживалися литовські корені (основи) ойконімів із доданими пізніше слов’янськими суфіксами, префіксами або корені (основи) ойконімів, перекладені слов’янськими мовами, зі збереженими литовськими суфіксами KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 165 (префікси) є субстратом литовської мови. Литовськими за походженням вважаємо записані польською мовою ойконіми Литви, які мають принаймні одну литовську словотвірну частину ойконіма. Записані литовською мовою ойконіми вважаємо литовськими, якщо більшість їхніх частин (корінь, суфікс, префікс, закінчення) має литовське походження, тобто фонетично, словотвірно й лексично інтегрована в литовську мову. У 1939–1945 рр. назви населених пунктів були добре унормовані, і, зібравши достатньо даних, можливо, було б підставою уточнити форми лише небагатьох із них. Існувало п’ять способів слов’янізації ойконімів — від заміни однієї морфеми слова до перекладу польською мовою або повної заміни мотивації та форми слова слов’янським словом (подібно до того, як це сталося 1946 р. у Калінінградській області). Отже, литовський топонімікон, уперше опинившись під безпосереднім управлінням Польщі й зазнаючи цілеспрямованої полонізації, був записаний польськими літерами у п’ятьох типах: 1) через недогляд іноді зберігався цілком автентичним (пор. Ankšta, діалектно Unkšta — польськ. Unkszta; Dumblė, діал. Dum̄bla — Dumbla тощо); 2) частково ослов’янювався через зміну голосних і приголосних в ойконімах, закінчень, суфіксів, префіксів, коренів (пор. Gražtėliai, діалектно Gruštėliai — Grusztеле; Grūodžiai — Grodze); 3) слов’янізувався (Mekaĩ — Miecho-wo); 4) перекладався (Naujakėmis — Nowosiółki; Obelynė — Jabłonówka; Paažuoliai — Poddębie; Pabėržė — Podbrzezie); 5) замінювався (Perūnai — Dąbrowo) (усі ці ойконіми походять із гміни Паберже Вільнюського району). Унаслідок слов’янізації ойконімів кількість суфікса -išk- зменшилася від 6% (Ігналінський р-н) до 13,8% (Вільнюський р-н), похідних із префіксом pa- — від 1,3% (Ігналінський р-н) до 9,3% (Вільнюський р-н), литовських складних ойконімів — від 2,9% (Шальчинінкський р-н) до 4,5% (Тракайський р-н). Дослідження ойконімів показало, що в Шальчинінкському, Тракайському та Вільнюському районах були поширені ойконіми із суфіксом -išk- і закінченням -ės, а від Пабраде до Зарасая, а також на етнічних литовських землях у Латвії та Білорусі — із закінченням -ė. На території Литовської Республіки на північ від Пабраде ойконіми із суфіксом -išk- і закінченням -ė становили 28,9%, із закінченням -ės — 2,3%; ойконімів із суфіксом -išk- і закінченнями -iai та -is було близько 2%. Казимерас Буга, Ян Сфаревичюс, Александрас Ванагас, Зігмас Зінкявічюс та інші вчені вважали ойконіми із суфіксом -išk- литуанізмами й гадали, що в тих околицях литовська мова зникла нещодавно (пор. Safarewicz 1956: 15–60; RL 1980: 164–169; Zinkevičius 2013: 221–246, 258–259, 267). Згідно з цими даними, досліджені ойконіми всіх гмін свідчать про територію проживання литовців: у гміні Ігналіна ойконімів із суфіксом -išk- було 43,7 відсотка. 166 BENDRINĖ KALBA | 95 ойконімів, записаних литовською мовою, і 35,6% — записаних польською мовою; у волостях Майшяґала та Міцкунай — по 34,8% (польськомовних — 29% і 26,7%), у волості Паберже — відповідно 31,9% і 25,8%, у Немянчині — 30% і 23,1%, у Тракаї — 29,6% і 17%, у Дукштасі — 29,5% і 23,8%, у Швенчонеляї — 25% і 17,4%, у Яшюнай — 23% і 15,7%, у Рудаміні — 21% і 6,2%, у Шумскасі — 17,9% і 12,8%. У Варенській волості тоді було 26% таких ойконімів. За ступенем випадіння суфікса –išk– у польських записах сформувалися три групи волостей: 15–12% ойконімів із суфіксом –išk– збереглося у волостях Рудаміна та Тракай, 10–7% — у Швенчонеляйській, Ігналінській, Міцкунайській та Немянчинській, 6–4% — у Паберзькій, Майшяґальській, Дукштаській та Шумській волостях. Ці відмінності відображають не регіональні особливості, а штучну слов’янізацію ойконімів. Структура ойконімів свідчить, що тут справді були давні литовські етнічні землі, де розмовляли литовською мовою й зберігався традиційний литовський ойконімікон. Кількість ойконімів із суфіксом –išk– зменшувалася з півночі на південь (певний виняток — Вільнюський р-н). Це підтверджують і дані, опубліковані 1974 р. (LATŠŽ 1974: 42–365): у тодішньому Зарасайському районі зафіксовано 37,2% ойконімів із суфіксом –išk–, в Ігналінському — 33,7%, Швенчонському — 28%, Вільнюському — 31,6%, Тракайському — 25%, Шальчинінкському — 22,5%. У напрямку зі сходу на захід ойконімів із суфіксом –išk– ще менше, ніж із півночі на південь: в Утенському районі таких ойконімів було 27,7%, у Вілкавішкіському — 18,2%, у Клайпедському — 7,4%. На північній території колишнього Великого князівства Литовського сформувався ареал, де ойконіми із суфіксом –išk– були особливо поширені. Нині ця територія належить трьом державам — Литві, Латвії та Білорусі. За особливим поширенням суфікса –išk– в ойконімах можна окреслити щонайменше три лінії. Понад 50% усіх ойконімів із суфіксом –išk– були в сучасному Даугавпілському районі між Скрудалієною (офіц. Скрудалієна) та Демене (Буга 1961: 565). Другий ареал, де було понад 30% ойконімів із суфіксом –išk–, простягався від Даугавпілса до Вільнюса (пор. Būga 1961: 565–568; Zeps 1984: 86–560; Salys 1983: 571–660). Третій ареал, у якому ойконімів із суфіксом –išk– було 20% (і трохи більше), охоплювала лінія Бебрине (офіц. Бебрене, Алукстський р-н), Малінова (Даугавпілський р-н), Браслав, Шальчинінкай, Утена (Būga 1961: 565–568; Salys 1983: 571–670; Adamkovich 2013: 100). KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 167 Такі дані про традиційні литовські назви населених пунктів свідчать, що риси литовської мови частково частішали в напрямку від Шальчинінкая через Вільнюс до Швенчоніса, тобто від території етнічних литовських земель Аукштайтії, яка найбільше слов’янізувалася у XVIII–XX ст., до територій, де литовська мова безперервно збереглася донині. З півдня на північ поступово зростає литовський характер ойконімів, записаних польською мовою (збереглися їхні корені, префікси, частково й суфікси). Відрізняється лише поширення суфікса –išk–, яке залежить також від розташування регіону. У Пабрадському повіті, як і в інших місцях, є ойконіми, що походять від загальних слів литовської мови або від литовських прізвищ, утворених на основі загальних слів. Таке трапляється часто, особливо з прізвищами, які згодом офіційно закріплюються як прізвища. До ойконімів такого походження належать і назви Пабрадського повіту Bendróvė (Bindrawe, від лит. bendróvė «спільний луг, який усі разом косять, а потім ділять сіно»; таких топонімів зафіксовано близько 150), Darìniai (Darynie, від лит. darinỹs «предмет, який роблять, зробили або який утворився; така кисла страва; виткане полотно», dariniai «фарби; те, що роблять, фарбують»), Gùžiai (Guże, від лит. *gùžis > *Gùžis, пор. gùžas «1. лелека; 2. виступ, ґуля, ґулька»), Kóp­ta (Kapta, пор. лит. kópta «брід, перехід; пристань; копиця» Швенчоніс, kóptai «драбина, сходи; риштування навколо будинку, що споруджується» LKŽ 1962: 350), Móliai (Male, від лит. mólis >, прізвище Mólis), Skar̃džiai (Skardzie, від лит. skar̃džius «бляхар», skar̃dus «дзвінкий, гучний» > Skar̃džius LPŽ 1989: 731, skar̃dis «крутий схил»), Spėnglas (Spingla, від назви озера Spėnglas, пор. spėngti «дзвеніти, шуміти у вухах; дзижчати»), Vebliai (Weble, від лит. veblỹs «шепелявий», особове ім’я *Veblỹs). У Пабрадському повіті були також Baláičiai (Bałajcie), Bàliškė (Bolestawowo), Baliùliai (Balule). В Литві зафіксовано з десяток Baláičiy, а Baliùliai було лише одне. Мікротопоніми можуть бути пов’язані з лит. balà «в’язке місце; болото, мочар; калюжа», а згаданий ойконім походить від особового імені Baliùlis. Частина литовських ойконімів виникла не від особових імен, які ще не стали прізвищами, а від загальних слів. Місцевості старішого державного центру засвідчені в історичних джерелах уже з XIV ст. (Dievėniškės, Eišiškės, Mėdininkai та інші — див. Vanagas 1993: 35–39). Mėdininkai потрапили до хроніки Тевтонського ордену 1320 року, отже, були засновані щонайпізніше у XIII ст., а можливо, й раніше. Прізвища жителів Литви могли почати формуватися лише через 200–300 років. Особові імена прізвиськового походження поширюються в документах у XVI ст.; тоді ж формуються і прізвища шляхетських осіб. Більшість прізвищ литовських селян виникла у XVIII ст. (LKE 2008: 398–399). Додатковим чинником для визначення походження особового імені та ойконіма, утвореного від особового імені, є його поширеність. Більшість згаданих ойконімів поширені навіть не на всій території 168 BENDRINĖ KALBA | 95 колишнього Великого князівства Литовського, а лише на етнічних литовських землях. Наприклад, прізвище Bėčius > Bėčis у XX ст. зафіксовано на північному литовському кордоні з Латвією (LPŽ 1985: 2182), де голосний į у позиції відтягнутого наголосу переходить у ę; пор. Bi.č’s «Bičius» < bičius «бджоляр, бджола», однина орудного відмінка вимовляється Bėč’ «Bičiū», множина знахідного відмінка — Bėč’s «Bičiūs», що нагадує Bėčių. Bičius зафіксовано в західній частині тієї самої литовської Жемайтії, де голосний į рідше переходить у ę. Натомість подібні ойконіми зафіксовано на південному сході Литви, де такі прізвища не збереглися: Bėčiai (околиця Пабраде, Вепрів), Bėčionys, Bėčiakelniai (райони Шальчинінкая, Ігналіни). Довести походження цього прізвища складно, оскільки його зв’язок із північною Литвою сумнівний. У Швенчонельському повіті корені литовських слів відобразилися в ойконімах Bùrbos (пол. Burby < Bùrba < burbėti; збережено закінчення називного відмінка множини -os, характерне для східноаукштайтського діалекту), Dėmė (Demo, від назви річки Dėmė <, лит. dėmė «забруднене місце» (LVŽ 2014: 202), Garnỹs (Giernie < garnỹs «птах, менший за лелеку» >, особове ім’я Garnỹs; якби ойконім походив від прізвища, найімовірніше, він мав би форму *Garniškė), Lūšnia (Łusznia, пор. lùšnà «убога хата»), Sùtrė (Sutryszki <, аукштайтське sùtros «рідкий бруд, рідкі нечистоти, рідкий гній», Šakalaĩ (Szakałe > Šakalỹs < šakalỹs «невелика палиця»). У Пабрадському повіті збереглися складені ойконіми Didžialaukė – Dziedzielówka, Gùgaraitis – Gugorojście, Káistupis – Kajstupie, Skaistášilis – Skajstoszyle, а в колишньому Швенчонельському повіті Aukštãgiris записували як Auksztogira (при закономірному фонетичному відновленні литовською мовою це було б Aukštagirìa; корінь слова aukšt- також записано точно), Jaunãdaris – Jawnodary, Júodaupis – Jodoupie, Kirtakõjis – Kiertukaje. Офіційною польською мовою того часу литовські складені ойконіми передавали також п’ятьма способами. За першим способом литовські ойконіми передавали найточніше; часто їх можна було зрозуміти й відновити автентичну литовську форму без спеціальної підготовки та зіставлення з литовською формою, пор.: Kajstupie – Káistupis; Auksztogira – Aukštãgiris. При передачі складеного ойконіма другим способом один його компонент (перший або другий) фонетично сильніше й легше пристосовували до польської вимови. Його значення польською мовою залишається незрозумілим, тоді як литовською «польську» форму легше й точніше зрозуміти, зіставивши її з литовською, пор.: Kiełnobrydzie – Kálnabridžiai Nmč; Dziedzielówka (тим, хто знає дзукійський діалект, нескладно відновити першу частину) – Didžialaukė Pbrd. До третьої групи належать такі ойконіми, один із компонентів яких — перший або другий — перекладено польською мовою: Žaliãklonis Jšn – Zielonokłan, Aukszt- KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 169 todwory – Aukštadvariai Mšg. Литовському голосному a у польській мові відповідає o, литовському голосному o — польське та інші слов’янські a, тому компоненту –kłan у литовській мові відповідає klon-, а слов’янському компоненту dwor- відповідає литовське dvar-. У четвертій групі складних ойконімів зрозумілим для носіїв якоїсь однієї мови залишається лише один компонент слова, наприклад, Ĺiepalaukis Nmč – Lipoławki. Перший компонент (lip(a)) зрозуміліший слов’янам (але литовці теж можуть його «перекласти»), тоді як другого компонента (ławk(a)) немає в літературних литовській і польській мовах. До п’ятої групи складних ойконімів належать новіші назви, обидва компоненти яких було нескладно перекласти польською мовою, пор. у волості Швенчонеляй (і більшості інших волостей) Naujākėmis стало Nowosiółki, Naujalaukis — Nowy Dzial (Nowopole) тощо. Є також певні закономірності слов’янізації топонімів: чиновники могли принаймні частково їх «уніфікувати», через що в різних волостях топоніми слов’янізували однаково. Найбільшою є різноманітність ойконімів із суфіксами. Серед них було багато коренів загальновживаних литовських слів і литовських суфіксів. У волості Пабраде повністю литовськими словами (зі скороченим закінченням, іноді й адаптованим голосним) були Ąžuoliškiai (Užaliszki), Būrblìškės (Burbliszki), Čypliškė (Cypliszki), Eitūniškė (Ajtuniszki), Guòbiškiai (Gobiszki), Liaudiškės (Laudyszki), Meleniškės (Mieleniszki), Purviniškiai (Purwiniszki), Šarkiškė (Szarkiszki), Šeršuliškė (Szerszuliszki), Šukeliškė (Szukieliszki), Važelìškė (Ważeliszki). Ойконіми утворювалися від литовських прізвищ, які іноді вже мали суфікси –el-, –en-, –in-, –ūn-, –ul- (їх успадковано й від твірних слів). До них додавали новий суфікс –išk–. Порівняно із суфіксом –išk–, усі інші суфікси ойконімів (–el-, –ėn-, –yn-, –in-, –on-, –ūn-, –ut- та інші) значно рідші, пор.: Žardėliai (Żar- dele) тощо; Argirdėnai (Orgirdany), Noselėnai (Nasielany), Maleikėnai (Małejkiańce), Skirlėnai (Skirlany); Avietynė (Malinowka), Klevynė (Klonówka), Žvyrinė (Żwirynie); Ešerinė (Oszarynie), Kaṙklinė (Karklina), Lėipinė (Lipowo), Meškerinė (Mieszkrynka), Nauj̇iniai (Nowicze), Šeškinė (Szaszkinie), Trākinė (Trakinie), Ungurinė (Ungoryno); Arníonys (Orniany), Mečiónys (Mieczanka); Kločūnai (Kłaczuny), Magūnai (Maguny); Abejūčiai (Obiejucie), Trobūčiai (Trabucie). У волості Швенчонеляй подібні суфікси траплялися в таких ойконімах: Pempėlė (Pimpelka), Žirneliškė (Żarnoliszki); Dubinėliai (Dubinela), Kampuotėlė (Komपocie), Miežionėliai (Miežanele); Dotinėnai (Datuniany), Drūstėnai (Druściany), Laužėnai (Łowżiany); Dėlynė (Dolina), Kumelýnė (Kumielino), 170 BENDRINĖ KALBA | 95 Smėlýnė (Šmielinka); Giriniai (Giryńce), Paešerinė (Podeszerynie), Pągulbinė (Pogulbino), Pakarvinė (Pokarwienie), Pinigìnė (Pinigìnie), Pirktìnė (Pirkcinie), Šaminiai (Szaminie), Teterùinė (Teterwinie), Šiliniškis (Szyliniszki); Matusónys (Matusiańce), Miežiónys (Mieżany), Miežionėliai (Mieżanele); Januliškis (Januliszki), Rudališkė (Rudoliszki), Vytuliškė (Witolino); Maldžiūnai (Maldziuný), Veikūnai (Wejkuny); Raisčiūkai (Rejściuki). У волості Швенчонеляй найбільше ойконімів із суфіксами також мали суфікс -išk-: Biržiškės (Bierżyszki), Čižiškė (Czyżyszki), Daubàriškė (Dowboryszki), Šiliniškis (Szyliniszki), Ùbagiškė (Ubogiszki). В обох волостях переважали різноманітні суфікси. За кількістю найближчим до ойконімів із суфіксом -išk- був суфікс -in-. Однак незрозуміло, чим він за значенням відрізнявся від суфікса -yn- (якщо обидва було точно записано), пор.: Kaŕklinė та Kleyńnė Pbrd; Pāeglynė та Pāgulbinė Švnč. Префікси різноманітніші у волості Пабраде, але в ній, розташованій ближче до Вільнюса, префікси ойконімів були більшою мірою слов’янізовані. Тут уживали аж шість ойконімів із префіксом ažu-, але в польських записах цей префікс зберігся лише в одному ойконімі: Ažùbalis (Zabłocie), Ažùkampis (Ustronie), Ažùprūdė (Zaprudzie), Ažùrėdis (Zaredzie), Ažùtakis (Zatoka), Ažùpravalis (Ażuprowale). Уживалися форми з префіксом be-, наприклад, Beviŕšė (Ba-wirsza). Отже, під час слов’янізації ойконімів часто зберігали литовські корені, префікси, суфікси, а особливо суфікс -išk-, характерний для Східної Литви. К. Буга (1961: 565) писав, що цей суфікс у топонімах був чужим не лише для латишів, а й для селів, земгалів і куршів. Із ним погоджувався й народжений у Даугавпілсі мовознавець Й. Сафавічюс (J. Safarewicz, 1904–1992), хоча в Латвії можуть бути й ті, хто вважає інакше. Осередок цього суфікса містився між волостями Скрудяйліне (54,8% ойконімів із суфіксом -išk-), Демене̇ (52,2%; пор. Būga 1961: 565) та Ігналіна (43,7%). Згаданий регіон сучасної Латвії раніше входив до того самого мовного ареалу віленського діалекту. У південно-східній Латвії суфікс ойконімів -išk- найбільш поширений у трикутнику Акниста — Чіскодас — Сар'я. Що ближче до Литовської Республіки, то більше таких ойконімів. Подекуди й нині їх близько половини. Між Швенчонісом і Шальчинінкаєм їх близько 29%. Ойконіми із суфіксом -išk- мають чотири закінчення: -ė, -ės, -is та -iai. Під час слов’янізації всі ці закінчення об’єднали в закінчення -i, неможливе в литовській мові в цій позиції. У Даугавпілському районі є також ойконіми, основи яких пов’язані з литовською мовою: Kumpiniški ~ Kampiniškės, Lintopiški ~ Lentupiškės, Paberži ~ Pabėrže, Papušina ~ Papušinė, Šlapaki ~ Šlapakiai (докладніше див. Garšva 2015: 178–201). KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 171 УЗАГАЛЬНЕННЯ Традиційними вважаємо ті записані литовською мовою ойконіми Литви, які першими виникли в цій місцевості, вживалися місцевими жителями й більшість складників яких (корінь, суфікс, префікс, закінчення) є литовськими. Ойконімами литовського походження серед ойконімів етнічних литовських земель, записаних польською мовою, вважаємо ті, у яких принаймні один складник (корінь, суфікс, префікс або закінчення) залишився литовським. Нетрадиційними ойконімами Литви вважаємо ойконіми чужого походження, що виникли пізніше. Дослідження 3720 ойконімів східної Литви (7455 форм литовською та польською мовами) показує, що 98% автентичних литовських ойконімів і понад 60% ойконімів, що зазнали слов’янського впливу, зберегли ознаки литовської мови. Вплив слов’янських мов на ойконіми тут почав виразніше проявлятися з XVI ст. Центром слов’янізації було місто Вільнюс. Якщо рухатися від Даугавпілса в напрямку Вільнюса, серед ойконімів, записаних польською мовою, литовських елементів стає дедалі менше: в Ігналінському районі їх було 79,1%, у Швенчонському р-ні — 70,7, у Вільнюському р-ні — 65,5, у місті Вільнюсі — 45,5%. За межами цього міста в інших напрямках частка литовських форм ойконімів знову зростала: у Тракайському районі їх було 69,3, у Шальчинінкському р-ні — 59,6%. У кожному волості серед ойконімів, що зазнали слов’янського впливу, часто можна розпізнати їхні автентичні литовські форми. Наприклад, у Неменчинській волості Вільнюського району Ąžuolinė офіційно записувалася польською як Użalino, Darżėliai – Dorżele, Kiaūlamedżiai – Kiewłomiedzie, Rudausiai – Rodowsie, Sántaka – Santoka, Skėrsabaliai – Skiersobole, Šeškučiai – Szaszkucie, Vyžūkalnis – Wiżukalnia. Тут збережено й литовські загальні слова, діалектні форми вільнюського говору, складені ойконіми Juodė (Joda), Geniai (Gienie), Kvakšiai (Kwaksze), Salà (Soła); Gelėžiai (Giełazę), Klišabalė (Klisza Błoto), Gūdarais tis (Gu-dorojiście) (Майшагальська вол.). Ці спотворені форми традиційних ойконімів не можна називати екзонімами, тобто назвами географічних об’єктів чужих країн. Записаний польськими літерами литовський топонімікон мав п’ять типів: 1) збережений цілком автентичним (пор. Ankštà, діалектне Unkšta — польськ. Unkszta, Dumblė, діал. Dum̄bla — Dumba тощо); 2) частково слов’янізований шляхом заміни голосних, приголосних, закінчень, суфіксів, префіксів і коренів ойконімів (пор. Grąžtėliai, діалектне Gruštėliai – Gruszele, Grúodžiai – Grodze; 3) слов’янізований (Mekai – Miechowo); 4) перекладений (Naujakiemis – Nowosiółki, Paąžuoliai – Podębie, Pabėržė – Podbrzezie); 5) замінений (Perūnai – Dąbro-wo) (усі ці ойконіми розташовані в Паберзькій волості Вільнюського р-ну). 172 BENDRINĖ KALBA | 95 ОСНОВНІ СКОРОЧЕННЯ апил. — околиця Ішн — Яшюнай (Шальчинінкський р-н) польськ. — польська мова лит. — литовська мова Мшг — Майшагала (Вільнюський р-н) Нмч — Неменчине (Вільнюський р-н) Пбрд — Пабраде (Швенчонський р-н) р. — район Швнч — Швенчоніс (Швенчонський р-н) вол. — волость LITERATŪRA Adamkovich Aliaksandr 2013: Baltų ir slavų kalbų vardyno kontaktai Vitebsko srityje: daktaro disertacija, Vilnius: Vytauto Didžiojo universitetas, Lietuvių kalbos institutas. Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. DLKŽ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Mintis. Garšva Kazimieras 2015: Latvijos lietuvių šnektos, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Garšva Kazimieras 2022: Vilniaus ir Šalčininkų rajonų vietovardžių kilmė. – Voruta 4(878), 4–10. LATSŽ 1974: Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas. I dalis, Vilnius: Mintis. LKE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. LKŽ 1962: Lietuvių kalbos žodynas 6, Vilnius: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas. LPŽ 1985: Lietuvių pavardžių žodynas 1, Vilnius: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, Mokslas. LPŽ 1989: Lietuvių pavardžių žodynas 2, Vilnius: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, Mokslas. LVIŠ 2014: XVII a. pradžios Lietuvos vietovių istoriniai šaltiniai, parengė D. Vilimas, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas. LVŽ 2014: Lietuvos vietovardžių žodynas 2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Maceika Juozas 2020: Lietuvių būklė Lenkijos Respublikoje 1935–1938, Vilnius: Lietuvos gyventojų genocido ir rezistencijos tyrimo centras. Razmukaitė Marija 1998: Lietuvos priesaginiai oikonimai: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas. RL 1980: Rytų Lietuva 1980, red. A. M. Budreckis, Chicago: Vilniaus krašto lietuvių sąjunga. Safarewicz Jan 1956: Litewskie nazwy miejscowe na -iszki-. – Onomastica 2(1). Wrocław: Zakład imienia Ossolińskich–wydawnictwo, 15–63. KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 173 Salys Antanas 1983: Tikriniai vardai. Raštai 2, Roma: Lietuvių katalikų mokslo akademija. Vanagas Aleksandras 1993: Pietryčių Lietuvos vietovardžiai. – Lietuvos rytai, sud. K. Garšva, L. Grumadienė. Vilnius: Valstybinis leidybos centras, 30–41. Zeps Valdis Juris 1984: The placenames of Latgola, Madison: University of Wisconsin. Zinkevičius Zigmas 1993: Rytų Lietuva praeityje ir dabar, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Zinkevičius Zigmas 2013: Lietuviai. Praeities didybė ir sunykimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, Lietuvių kalbos institutas. Gauta 2022 03 10 Priimta 2022 12 30 KAZIMIERAS GARŠVA TRADITIONAL AND NON-TRADITIONAL OIKONYMS OF EASTERN LITHUANIA Summary Investigation of 3720 oikonyms in Eastern Lithuania (7455 forms in Lithuanian and Polish) shows that 98% of authentic Lithuanian oikonyms and over 60% of Slavified oikonyms have retained the features of the Lithuanian language. The influence of the Slavic languages on oikonyms began to be more pronounced here in the XVIth century, and Vilnius was the centre of slavification. Going from Daugavpils towards Vilnius, the Lithuanian elements of the Polish-written oikonyms were decreasing: in Ignalina district there were 79.1% of them, in Švenčionys district – 70.7%, in Vilnius district – 65.5%, in Vilnius – 45.5%. To the other sides of this city, the forms of Lithuanian oikonyms increased again: in Trakai district there were 69.3% of them and in Šalčininkai district 59.6%. Authentic Lithuanian forms are often recognized among Slavified oikonyms in every district. For example, in Nemenčinė (Vilnius district), Ąžuolynė was officially written in Polish Uzalino, Darželiai – Dorzele, Kiaūlamedžiai – Kiewlomiedzie, Rudaūsiai – Rodowsie, Šántaka – Santoka, Skersabalai – Skiersobole, Šeškūčiai – Szaszkucie, Vyžūkalnis – Wiżukalnia. Lithuanian common words, dialectal Vilnius forms, compound oikonyms Juodė (Joda), Geniai (Gienie), Kv akšiai (Kwaksze), Salà (Sola); Gelėžiai (Gielaże), Klišabalė (Klisza Błoto), Gūdar aistis (Gudorojście) (Maišiagala district) are also preserved here. These deformed traditional forms of oikonyms cannot be called exonyms, i. e. names of geographical objects of foreign countries. 174 BENDRINĖ KALBA | 95 The Lithuanian proper names written in Polish letters were of 5 types: 1) fully authentic (cf. Ankštà, dialectally Unkštà – Unkszta, Dumblė, dialectally Dum bla – Dumbła, etc.); 2) partially Slavified, changing oikonymic vowels, consonants, endings, suffixes, prefixes, roots (cf. Grąžtėliai, dialectally Gruštėliai – Gruszele, Grúodžiai – Grodze; 3) Slavified (Mekai – Miechowo); 4) translated (Naujãkiemis – Nowosiółki, Pabėržė – Podbrzezie); 5) changed (Perúnai – Dąbrowo) (all these oikonyms are from Paberžė in Vilnius district). When Slavifying oikonyms, Lithuanian roots, prefixes, suffixes and especially the suffix -išk-, which is especially characteristic of Eastern Lithuania, were often preserved. In South-Eastern Latvia, the suffix -išk- of oikonyms is the most common in the triangle Aknystà–Čiskodas–Sárja (Akniste-Tiskadi-Sarja). The closer the Republic of Lithuania is, the more of such oikonyms are. Now in some places there are about half of them. There are also oikonyms in Daugavpils district, the stem of which is related to the Lithuanian language: Kumpiniški ~ Kampiniškės, Lintopiški ~ Lentupiškės, Paberži ~ Pabėržė, Papušina ~ Papušinė, Šlapaki ~ Šlapakiai. KEYWORDS: Eastern Lithuania, oikonyms, traditional authentic Lithuanian forms, Slavified oikonyms. KAZIMIERAS GARŠVA Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] KAZIMIERAS GARŠVA TRADICINIAI IR NETRADICINIAI RYTŲ LIETUVOS OIKONIMAI S a n t r a u k a Lietuviškai užrašytus Lietuvos oikonimus tradiciniais laikome tokius, kurie toje vietovėje atsirado pirmiausia, buvo vartojami vietinių gyventojų ir kurių dauguma sudėtinių dalių (šaknis, priesaga, priešdėlis, galūnė) yra lietuviški. Lenkiškai užrašytus etninių lietuvių žemių oikonimus lietuviškos kilmės laikome tuos, kurių bent viena dalis (šaknis, priesaga, priešdėlis ar galūnė) išliko lietuviška. Netradiciniais Lietuvos oikonimais laikome vėliau atsiradusius svetimos kilmės oikonimus. Rytų Lietuvoje ištyrus 3720 oikonimų (7455 formos lietuvių ir lenkų kalbomis) matyti, kad 98 proc. autentiškų lietuviškų oikonimų ir per 60 proc. suslavintų oikonimų išlaikė lietuvių kalbos požymius. Slavų kalbų įtaka oikonimams čia labiau pradėjo reikštis nuo XVI a. Einant nuo Daugpilio pusės link Vilniaus tarp lenkiškai užrašytų oikonimų lietuviškų elementų vis mažėja: Ignalinos rajone jų KAZIMIERAS GARŠVA. Tradiciniai ir netradiciniai rytų Lietuvos oikonimai 175 buvo 79,1, Švenčionių r. – 70,7, Vilniaus r. – 65,5, Vilniaus mieste – 45,5 proc. Už šio miesto į kitas puses lietuviškų oikonimų formų vėl daugėjo – Trakų r. jų buvo 69,3, Šalčininkų r. – 59,6 proc. Kiekviename valsčiuje tarp apslavintų oikonimų dažnai atpažįstamos autentiškos lietuviškos jų formos. Pavyzdžiui, Vilniaus r. Nemenčinės valsčiuje Ąžuolinė oficialiai lenkiškai rašyta Užalino, Darželiai – Dorzele, Kiaūlamedžiai – Kiewlomiedzie, Rudaūsiai – Rodowsie, Sántaka – Santoka, Skeŕsabalai – Skiersobole, Šeškūčiai – Szaszkucie, Vyžukalnis – Wiżukalnia. Čia išlaikyti ir lietuviški bendriniai žodžiai, tarmiškos vilniškių formos, sudurtiniai oikonimai Júodė (Joda), Geniā̃ (Gienie), Kvakšiai (Kwak sze), Salà (Sola); Gelėžiai (Giełaże), Klišabalė (Klisza Błoto), Gūdar aistis (Gudorojsćie) (Maišiagalos vlšč.). ESMINIAI ŽODŽIAI: rytų Lietuva, oikonimai, tradicinės formos, suslavinti oikonimai. K A Z I M I E R A S G A R Š V A Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] 176 BENDRINĖ KALBA | 95