Pirmajai spausdintai lietuvių kalbos gramatikai – 370 metų

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0003-1542-2866 НАПРЯМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ: синтаксис, семантика і прагматика давньої та сучасної литовської мови, етнолінгвістика, історія литовської культури та церковних текстів. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.14 ПЕРШІЙ ДРУКОВАНІЙ ГРАМАТИЦІ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ — 370 РОКІВ Данієлюс Кляйнас (30.05.1609–28.11.1666) вважають одним із найвидатніших творців литовської писемності XVII століття. Він був і автором перших друкованих граматик литовської мови, написаних латиною та німецькою (Кенігсберг, 1653 і 1654), і упорядником лютеранського збірника церковних пісень та молитовника, об’єднаних в одному виданні (Кенігсберг, 1666). Про тривале визнання підготовлених Д. Кляйнасом Книг нових гімнів і Книжечок нових, вельми необхідних і корисних для душ молитов свідчать десятки перевидань цього конволюту, згодом більшою чи меншою мірою доповнених1. Граматики литовської мови Grammatica Litvanica і Compendium Litvanico-Germanicum2 були підготовлені приблизно одночасно зі збірником пісень (і молитовником)3, але надруковані раніше. Потребу в цих виданнях та їхній вплив слід оцінювати дещо інакше — не за накладами, а за повторенням граматичного опису й ілюстративного матеріалу в пізніших лінгвістичних працях — граматиках і словниках. Цей напрям поширення підтвердила й наукова конференція, організована Центром дослідження писемної спадщини Інституту литовської мови в бібліотеці цього інституту 29 листопада 2023 року з нагоди 370-річчя виходу граматики Д. Кляйна Grammatica Litvanica (1653), — науков 1 Žr. Kaunas Domas. Mažosios Lietuvos knyga. Lietuviškos knygos raida 1547–1940, 1996, Vilnius: Baltos lankos, 167–169. 2 Фототипічні тексти цих граматик і переклади литовською див.: Перша граматика литовської мови, 1957, гол. ред. Й. Балчиконіс, Б. Ларін, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури (далі у примітках — PLKG); електронні транскрипції див. https://senieji.rastai.lki.lt (тексти підготував Міндаугас Шінкунас, конкорданси — Міндаугас Шінкунас і Вітаутас Зінкявічюс, 2011). 3 У присвяті князеві Юрію Вільгельму Д. Кляйнас згадує «завершену з Божої ласки працю, а саме: граматику литовської мови та книжечку церковних гімнів» (пор.: Abolutum itaque per DEI gratiam laborem, qui eft Grammatica Litvanica [...]: hymnis quàm plurimis adaucto Eccleſiaſticarum Cantionum libello), див. PLKG 74; 401–402. JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pirmieji spausdintai lietuvių kalbos gramatikai – 370 metų 245 лінійний семінар «Граматики литовської мови Даніеля Кляйна: діалог творців XVII–XIX ст. і зсуви лінгвістичних ідей», а також виставку «Литовознавча спадщина Даніеля Кляйна та її дослідження»4. Семінар вітальним словом відкрила директорка Інституту литовської мови (LKI) Альбіна Ауксорюте. Нагадавши про значення граматик Кляйна для розвитку литовського мовознавства, вона також згадала про нормотворчий характер першої литовської граматики. Перша доповідь семінару була присвячена особі Даніеля Кляйна та обговоренню нових фактів його біографії. Біруте Трішкайте (LKI) ознайомила учасників семінару та слухачів із нещодавно знайденими архівними матеріалами (тема доповіді — «Даніель Кляйн: про що нового свідчать архіви?»). Нагадавши про опубліковані архівні джерела Віктора Фалькенхана (1941), Домаса Каунаса (1998), Люції Цитавічюте (2009), Ліане Кляйн (2009, 2010), доповідачка розглянула документи, що зберігаються в кількох установах пам’яті (це Таємний державний архів Фонду прусської культурної спадщини та Центральний євангелічний архів у Берліні, а також Державний архів Польщі в Ольштині) і містять не лише вже відомі, а й нові дані про Д. Кляйна. Спираючись на різні джерела й не забуваючи згадати записи в рукописі Йоганна Якоба Квандта Preußische Presbyterologie (до 1772 року), Б. Трішкайте розповіла також про походження Д. Кляйна та його родину: Даніель був представником третього покоління духовенства; його батьки — Бальтазар Кляйн і Ґертруда Шьонвальд — одружилися 1595 року, батько помер 1608 року, ще до народження Даніеля; сам Даніель був одружений двічі: від першої дружини Анни Клемм мав семеро дітей — одного сина й шістьох доньок, від другої дружини Анни Казебург — одну доньку5. Доповідачка також звернула увагу на осілий спосіб життя Д. Кляйна (за винятком дев’яти років навчання в Кенігсберзі, він постійно жив у Тільзиті) і розповіла про його творчу діяльність, пов’язану не лише з підготовкою згаданих друкованих видань — двох граматик, збірки гімнів і молитовника, — а й із перевіркою перекладу Біблії Йонаса Бреткуна (після 1638 року) та укладанням двомовного словника (близько середини XVII століття). Доповідачка також показала нині визнаний найранішим — датований 29 червня 1637 року — автограф Д. Кляйна 4 Учасникам і гостям семінару представили виставку, підготовлену спеціально до 370-ї річниці виходу граматики Д. Кляйна Grammatica Litvanica; на ній були копії титульних сторінок цієї граматики та її короткої версії Compendium Litvanico-Germanicum, а також статті, книжки й спеціальні збірки, присвячені дослідженню творчої спадщини Д. Кляйна. Виставку підготували Біруте Трішкайте та Уґне Баронене. 5 Sulietuvintus vardų užrašymus žr. Vaclovas Biržiška 1990 [1960]. Aleksandrynas. T. 1: XVI–XVII amžiai, 2-asis (fotografuotas) leidimas, Vilnius: Lietuvos kultūros fondas, 302. 246 BENDRINĖ KALBA | 96 fą ir jo dukterų Gertrudos (1643), Catharinos (1644), Dorotheos (1651), Marios (1665) bei sūnaus Danieliaus (1646) gimimo (krikšto) datas liudijančius bažnytinių metrikų knygų įrašus, pasakojo apie naujai atrastą nedatuotą D. Kleino laišką, bylojantį, kad jo autorius gyvenęs visai pasiturimai (buvęs paskolinęs pinigų, be to, turėjęs du sklypus), pažindino su brėžiniu, perteikiančiu XVII a. vidurio Tilžės gatvių ir sklypų išsidėstymą, ir leidžiančiu įsivaizduoti D. Kleino pasivaikščiojimų kryptis to meto Tilžėje. Міндаугас Шінкунас (LKI) розповів про джерела граматики Д. Кляйна (тема доповіді: «Джерела граматики Даніеля Кляйна: нові спостереження»). Зазначивши високий рівень філологічної підготовки автора граматики (що, ймовірно, передбачав знання семи мов) та загальну постанову прусської влади 1639 року, яка спонукала Д. Кляйна до лінгвістичних праць і зобов’язувала священників, які володіли литовською мовою, підготувати граматику литовської мови та словник найуживаніших слів6, доповідач розглянув можливі джерела першої литовської граматики Grammatica Litvanica. Нагадавши, що в передмові до граматики Д. Кляйн широко згадує граматики латинської мови та кілька граматичних описів національних європейських мов7, М. Шінкунас докладно розглянув можливі зразки згаданих граматичних описів: німецькі (Йоган Клай. Grammatica Germanicae Linguae, 1578, 1587, 1592, 1604, 1610, 1617, 1625, 1651, 1653), польські (Міколай Волкмар. Compendium Linguae Polonicae, 1596, 1646; Єреміуш Ротер. Schlüssel zur Polnischen und Teutschen Sprache, 1616, 1646), чеські (Лаврентій Бенедикт Нудозерін. Grammaticae Bohemicae, 1603, 1612) граматики. Крім авторів, яких назвав Д. Кляйн, доповідач побачив і можливий вплив граматики Франсіско а Месньєна Grammatica seu Institutio Polonicae Linguae (1649) на граматику Д. Кляйна. Крім того, доповідач зазначив, що Д. Кляйн творчо спирався на найкращі граматики латинської та грецької мов XVI і XVII століть, а також польської, німецької та чеської мов, добираючи з традиційного 6 Про те, що Д. Кляйн був головним виконавцем Загального розпорядження князя Георга Вільгельма (Recessus generalis), діючи не лише за вказівкою князя, а й з власної ініціативи, див. у статті Люції Цитавічюте «Значення розпорядження про візитацію церков і шкіл Інстербурзького округу Recessus generalis (1639) для литовської писемності та його виконавець Даніель Кляйн». — Archivum Lithuanicum 11, 2009, 9–62. 7 Пор. посилання, наведене Д. Кляйном: Quid? quod in omnibus lingvis habeamus Grammaticas inſtitutiones; in Orientali non paucas, in Latinâ ferè innumeras. In Germanica olim ſcripſit Johannes Claius, in Polonica Nicolaus Volckmarus & Jeremias Roterus, in Bohemica M. Laurentius Benedictus Scholæ Teuto-Brodenſis Rector <...> (Адже маємо граматичні посібники з усіх мов: кілька зі східних мов, а латинських — майже незліченна кількість. Граматику німецької мови давно написав Йоган Клай, польської — Миколай Фолькмар і Єремій Ротер, чеської — Лаврентій Бенедикт, ректор школи в Немецки-Броді <...>) PLKG 408. JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pirmąjai spausdintai lietuvių kalbos gramatikai – 370 metų 247 Добираючи з граматичного опису класичних мов приклади, придатні для опису литовської мови, він поки що не зміг встановити зв’язку з джерелами, які досі не описано: серед можливих зразків, що могли послужити Д. Кляйнові, варто назвати хіба що граматику польської мови Ф. а Месньєна. Крістіане Шиллер (Берлінський університет імені Гумбольдта) розповіла про зв’язки Д. Кляйна з лексикографічною традицією Прусської Литви та порушила питання, чи можна вважати його укладачем не одного, а двох словників (тема доповіді: Daniel Klein und die lexikographische Tradition Preußisch-Lita(u)ens). Існування словника, що не зберігся, обґрунтовується твердженнями самого Д. Кляйна. Одне з них наведено в присвяті граматики 1653 року курфюрсту8, інше — у листі Д. Кляйна 1659 року до бранденбурзького курфюрста й герцога Пруссії Фрідріха Вільгельма (у ньому зазначено, що після навчальної граматики литовської мови, написаної латиною, та її компедіуму, складеного німецькою, «мав з’явитися словник»9; про нього Д. Кляйн уже повідомив у присвяті й працював над ним від 1655 року). Доповідачка пов’язує існування цих двох згадок із невизначеністю щодо кількості словників, які можна приписати Д. Кляйнові: він міг доповнювати словник, згаданий у передмові до граматики, або ж від 1655 року міг почати укладати ще один словник. На основі аналізу прикладів з анонімного словника Clavis Germanico-Lithuana (після 1680 року) доповідачка розглянула ймовірні сліди словника, приписуваного Д. Кляйнові, у цьому рукописі. Підсумовуючи, вона зазначила, що твердження Д. Кляйна, наведене в листі до князя 1659 року, пов’язане з укладанням словника, яке ще тривало 1657 року, тож Д. Кляйнові можна приписати два словники: вокабулярного типу та словник типу dictionarum, укладений на основі конкорданції Конрада Агріколи. Vilma Zubaitienė (VU) aptarė D. Kleino gramatikų įtaką Frydricho Vilhelmo Hako (1730) ir Kristijono Gotlybo Milkaus (1800) gramatikoms. Išryškinusi D. Kleino gramatikoms būdingus gramatinio teksto pateikimo principus – jo paties nurodytą gramatikos metodą10 (tikslūs dėsnai, arba 8 Пор. Accipe ergò, ELECTOR POTENTISSIME, hæc laborum meorum primitias, Grammaticen novam unà cum annexo Compendio Germanico, ut & Lexico Lituanico, quæ ad pedes Serenissimæ Vestræ Celsitud. subjeci[s]simè depono (Отже, прийми, наймогутніший курфюрсте, ці перші плоди моєї праці: нову граматику з доданим німецьким компедіумом і литовським словником, які я з найглибшою покорою кладу до ніг Вашої Найяснішої Високості) PLKG 402. 9 Див. у додатку до статті Люції Цитавічюте Значення візитаційного розпорядження Recessus generalis (1639) для литовської писемності та його виконавець Даніелюс Клейнас (Archīvum Lithuanicum 11, 2009, 9–38) опубліковані документи (там само, 39–62), а також цитату з обговорюваної фрази Д. Клейна та її переклад, наведені на с. 46, 54). 10 Див. PKLG 1957, 86, 409. 248 BENDRINĖ KALBA | 96 з урахуванням уживання, стислий виклад і зрозумілі приклади), доповідачка розглянула традицію пізніших граматик литовської мови. Дослідження В. Зубайтене показали, що пізніші граматики спиралися на першу граматику Д. Клейна. Найменше від її моделі відійшла граматика Ф. В. Гака Anhang einer kurzgefassten litauischen Grammatik (серед новацій цієї граматики варто згадати окремий опис прикметників від іменників). Готфрід Остермайєр, який першим указав на зв’язки цієї граматики з граматикою Д. Клейна 1953 року, прагнув запропонувати дещо інший граматичний опис литовської мови: новаторство підготовленої ним Neue littauische Grammatik (1791) виявляється в іншій класифікації парадигм відмінювання іменників і дієвідмінювання дієслів, розширеному розділі синтаксису та численніших прикладах. Граматика Ф. В. Гака була одним із головних джерел праці Повіласа Фридриха Руїгиса Anfangsgründe einer litauischen Grammatik (1747), а остання стала опорою для граматики К. Г. Мількуса Anfangs-Gründe einer Littauischen Sprachlehre (1800) (із додатковою увагою до відмінювання іменників і дієвідмінювання). За словами доповідачки, у пізніших граматиках змінювалися термінологія, характеристики й визначення частин мови, по-новому встановлювався порядок розгляду змінюваних слів, коригувався перелік прикладів займенників і числівників; розширювалися не лише описи правил у розділах фонетики, морфології та синтаксису, а й ілюстративний матеріал — для цього залучали вже не тільки релігійні писання, а й усну народну творчість та розмовну мову. Она Алєкнавічене (LKI) представила рецепцію ідей Д. Клейна в граматиці П. Ф. Руїгиса Anfangsgründe einer Littauischen Grammatick (1747). У доповіді було розглянуто помітніші відмінності між граматичними описами Д. Клейна й П. Ф. Руїгиса та основні ідеї, перенесені з однієї граматики до іншої. Часте експліцитне й імпліцитне звернення П. Ф. Руїгиса до Grammatica Litvanica Д. Клейна доповідачка пов’язала зі спорідненістю лінгвістичних шкіл і прийнятністю її ідей. Вплив зразка граматики Д. Клейна на працю П. Ф. Руїгиса простежується у виборі основного діалекту для граматичного опису, який виокремлюється серед інших (для Д. Клейна це інстербурзький діалект, а для П. Ф. Руїгиса — діалект Інстербурзького та Рагнітського повітів), а також у розширенні розділу синтаксису. Перейнявши ідею Д. Клейна обирати один діалект за основу опису литовської мови, П. Ф. Руїгис виразніше окреслив опозицію pagrindinis: šalutinis (він указав три другорядні діалекти: два у Великій Литві, один — у Прусській Литві). За словами доповідачки, наголошуючи на стабільності, універсальності та престижі одного діалекту порівняно з іншими, П. Ф. Руїгис продовжив започатковану Д. Клейном традицію формування літературної мови на основі одного діалекту. Граматика П. Ф. Руї- JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pirmajai spausdintai lietuvių kalbos gramatikai – 370 metų 249 гиса орієнтована не лише на виклад основ мови, а й на зменшення розриву між писемною та усною мовою: важливими стають акцентографія й акцентологія, оскільки священникам і вчителям потрібно опанувати правильну вимову. Пишучи граматику для нелитовців, П. Ф. Руїгис приділив значну увагу синтаксису та розвитку комунікативної мовної компетенції. Відповідність моделей опису граматичної будови у працях двох авторів доповідачка пов’язала з повільними змінами описуваної литовської мови. Ліна Плаушінате (VU) розглянула зв’язки матеріалу, поданого у словнику Lexicon Germanico-Lithuanicum et Lithuanico-Germanicum, укладеному Якубом Бродовським (1692?–1744), із граматиками Д. Клейна (тема доповіді — Kleino gramatikų atspindžiai Brodovskio žodyne). Доповідачка ознайомила слухачів з особливостями та структурою цього рукопису. Це надзвичайно об’ємний словник (наприклад, німецька частина, що охоплює слова від A до S, містить близько 30 000 німецьких лем) із великою кількістю ілюстрацій — біблійної лексики, повсякденної та фахової мови, висловів, прислів’їв і загадок. За словами Л. Плаушінате, на перший погляд може здатися, що в цьому словнику майже немає граматичної інформації, однак досить послідовне її подання в певних випадках (наприклад, під час пояснення або розмежування значень омонімів) свідчить, що укладач словника мав чіткий план щодо того, коли така інформація потрібна. Граматичні зауваги, сформульовані латинською або німецькою мовами, у словнику Я. Бродовського подано біля лем. Сліди впливу граматик Д. Клейна на цей словник очевидні. Це відображено і в його лексиці, проте лексичні збіги пов’язані радше з Compendium Litvanico-Germanicum Д. Клейна, ніж із прикладами з його граматики 1953 року. Я. Бродовський прагнув наводити й нейтральні (не книжні) приклади. Доповідачка вказала на можливість того, що частина прикладів Д. Клейна могла потрапити до словника через посередництво іншого джерела — словника Clavis Germanico-Lithvana. Гедрюс Субачюс (Іллінойський університет, Чикаго; Інститут історії Литви) розглянув особливості копії граматики Д. Клейна, знайденої в одному з рукописів Симонаса Даукантаса (тема доповіді — Daukantas ir Kleino gramatika). Орієнтовний час копіювання цієї недатованої копії граматики дослідник визначив за подібністю паперу в ній та в іншому рукописі С. Даукантаса — Išrašai iš knygų apie etnografiją ir istoriją, що дає змогу датувати копію граматики 1828 роком або дещо пізнішим часом. У доповіді було представлено структуру та походження копії С. Даукантаса: той факт, що вона містить неповний (відсутні перші чотири розділи на початку граматики та кілька розділів наприкінці) і непослідовний (на с. 49 бракує тексту граматики зі сторінок 89–93) перепис граматики Д. Клейна, радше 250 BENDRINĖ KALBA | 96 свідчить про те, що текст було скопійовано не з оригіналу, а з іншої копії. Таке походження копії підтверджують також якість паперу, охайне розташування аркушів рукопису й примітка С. Даукантаса nestaie [бракує], що свідчить: він зрозумів, що переписує з дефектної копії. За словами доповідача, на полях чернетки, написаної С. Даукантасом, можливо, десятиліттям пізніше, згадано граматику Д. Клейна та висловлені в її передмові зауваги про діалекти; у листі 1853 року до Фридриха Куршайтіса С. Даукантас просив дістати для нього граматику Д. Клейна латинською мовою. Підсумовуючи, Г. Субачюс зазначив, що, хоча С. Даукантас кілька разів, у різних місцях і в різний час — у Ризі (копія), Санкт-Петербурзі (коментар до передмови) та Варняй (лист до Фр. Куршайтіса) — виявляв інтерес до граматики Д. Клейна 1953 року, переконливих доказів того, що він широко використовував її в інших своїх працях, немає (вплив граматики Д. Клейна можна пов’язати хіба що з написанням діакритичних знаків, таких як û, ê, ô, що з’явилося в орфографічній системі С. Даукантаса 1828 року). На завершальній дискусії семінару Юргіта Венцкене (LKI) розповіла про зв’язки литовських граматик XIX століття з граматиками Д. Клейна. За словами дослідниці, на Grammatica Lituanica спирався і Augustas Schleicheris, пишучи у 1856–1857 роках Handbuch der litauischen Sprache, і Ф. Куршайтіс, укладаючи Grammatik der lit(t)auischen Sprache (1876); імовірно, також Казімерас Яунюс, чию Lietuvių kalbos gramatika (1885–1892) було надруковано 1911 року. Як зазначила В. Зубайтене, граматику Міколаса Мєжиніса Lietuviszka gramatika (1886) також укладено (написано) за зразком граматики Д. Клейна або Ф. В. Гака. Доповіді семінару показали, що інтерес до литуаністичної спадщини Д. Клейна з часом не згасає. Відзначений 2009 року ювілей 400-річчя від дня народження Д. Клейна збагатив корпус досліджень, пов’язаних із його особою та різнобічною творчістю, а також спонукав до створення й поширення електронних транскрипцій книжок Д. Клейна. Імовірно, гідне відзначення поважного ювілею першої граматики литовської мови також започаткує нову хвилю наукових публікацій і сприятиме цілеспрямованим пошукам архівних даних, які поглиблять наше розуміння особи Д. Клейна та його творчості. Отримано 2023 12 22 ЮРАТЕ ПАЄДЕНЕ Литовський інститут мови вул. Петро Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс [email protected] JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Pirmieji spausdinti lietuvių kalbos gramatikai – 370 metų 251