Mituvos upyno tarmės daiktavardis

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ІМЕННИК ГОВОРУ БАСЕЙНУ МІТУВИ1 E. GRINAVECKIENĖ I. Рід, число, відмінок2 II. Основа Основи іменників у говірці такі самі, як і в літературній литовській мові, лише дещо змішані між собою. Одні основи (i, u, iu, приголосні) поряд із закінченнями своєї основи мають, особливо в множині, також закінчення інших основ або цілком переходять до інших основ; див. с. 165, 167. Натомість у основ на a, io лише в поодиноких випадках окремі відмінки отримали закінчення інших основ; див. с. 171–174. Крім того, в говірці основи можуть змінюватися зі зміною числа іменника, наприклад: a) Усі чоловічі прізвища з основами на o-, io- у множині перейшли до основи на a, ia, наприклад: Byla, Petraūvytė, Riaubà, Stanėvytė, Vadeišà, але: Bylai, Petraūvyčei, Riaubai, Stanevyčei, Vadeišai. b) Усі іменники з основою на u- зі зневажливим значенням у множині перейшли не до основи на a, як можна було б очікувати (пор. с. 172), а до основи на ia, наприклад: lipkus (той, хто злипся), pliūrpkus (гарячий хлопець), smìrškus (покійничок), але: lipkei, pliūrpkėi, smìrškei. Можливо, це тому, що всі іменники зі зневажливим значенням подібного словотвірного типу мають не основу на u, а основу на iu, і в множині всі вони переходять до основи на ia; пор. miegalìus, nuogālùs та miegalèi, nuogālèi. Отже, і ці іменники з основою на u-, будучи в говірці непродуктивними, могли за аналогією з основами на iu у множині перейти до основ на ia. Тим самим можна було б пояснити й перехід прізвищ з основами на o-, io- у множині до основ на a, ia. c) Іменник чоловічого роду з основою на i- petys в однині, у називному відмінку, і в множині перейшов до основи на ia-: pečèi, pečių, pečiàms, pečès... 1Ця стаття є розділом морфології другої частини «Говірки басейну Мітови». Див. E. Grinaveckienė, Mitu vos upyno tarmė (далі Mut), дисертація на здобуття ступеня кандидата філологічних наук, машинопис, 531, Vilnius, 1955, рукописний відділ Вільнюського державного університету імені В. Капсука. Діалектні приклади в цій статті записані звичайними літературними литовськими літерами, відповідно до значень загальних орфографічних знаків, наведених у Lietuvių kalbotyros klausimai (далі LKK) 1, 119–120. 2Характерні для говірки басейну Мітови форми роду, числа й відмінка іменників розглянуто в LKK, 2, 177–185, Vilnius, 1959. 11. Kalbotyros klausimai, III 161 III. Наголошування Іменники діалекту поділяються на чотири акцентні парадигми (з підрозділами). Вони такі самі, як у 1k³, однак трапляються окремі слова, що наголошуються за іншою акцентною парадигмою, ніж 1k, а також слова з подвійним наголошуванням. 1. У діалекті є іменники, які паралельно наголошуються: a) за I-ою та III-ою акцентними парадигмами, напр.: brūkšnìs — brūkšmỹs, gréblis — grėblỹs, inkštai — inkštaĩ, kanai — kalnaĩ, pė́da — pėdà, siūlai — suolaĩ. b) У однині — за I-ою та III-ою (частіше) акцентними парадигмами, у множині, як і в 1k, — за I-ою, напр.: ašara — ašarù — ašarų, čerpė — čerpė̃ — čerpių, kráutuvė — krautuvė̃ — krautuvių, leñtpjuvė — lentpjū̃vė — lentpjūvių, náginė — naginė̃ — naginių, pãmoka — pamokà — pamokų, pirštinė — pirštinė̃ — pirštinių. c) В однині — за I-ою, у множині — паралельно за I-ою та III-ою; напр.: brólis — brolẽi — brolẽ. d) за II-ою та IV-ою акцентними парадигмами, напр.: ãslas — aslõs, bãlas — balõs, diržai — diržaĩ, dúdas — dúdos, ievõs, ievų — ievų, glėbis — glėbỹs, krantai — krantaĩ, kuolai — kuolaĩ, vam̃plas (smulkio, burnos) — vamplõs. e) В однині — за II-ою та IV-ою (частіше) акцентними парадигмами, у множині — за II-ою (окремі слова можуть наголошуватися також за IV-ою), напр.: Ágnė (Agnietė) — Agnė̃ — Agnių, ẽglė — eglė̃ — eglių, Elzė (Elžbieta) — Elzė̃ — Elzių, lãpė — lapė̃ — lapių, kir̃ptė (kas trumpai apkirptais plaukais) — kirptė̃ — kirpčių, kū̃prė — kuprė̃ — kuprių, Mãgde — Magdė̃ — Magdžių, mẽntė — mentė̃ — menčių, Marė̃ — Mãrių — Marių, musė̃ — musių — musių, rùpkė (rupūžė) — rupkė̃ — rupkių — rupkių, virvė̃ (bet virvės — virvės) — virvių — virvių. Кореневе наголошування цих слів характерне для старших людей. f) В однині — за I-ою, у множині — за IV-ою акцентною парадигмою. Так наголошуються всі чоловічі прізвища (із суфіксами й без них), напр.: Adomaitis, Adomaičių (~ Adomaitis, Adomaičių) — Adomaičėn, Adomaičius, Bagdánckis, Bagdánckiu — Bagdánckei, Bagdánckius, Balčytis, Balčyčiu — Balčyčei, Balčyčius, Dúoba — Duobai, Duobės, Jõnelis, Jõneliu — Jonelė, Joneliai, Lazdáuckas, Lazdáucku — Lazdauckai, Lazdauckius, Miliūnč, Miliūniu — Miliūnai, Miliūnius, Várna — Varnai, Varnės, Viršìls, Viršìlu — Viršilai, Viršilius, а також uošvis, uošviu — uošvei, uošvius. Слід гадати, що спочатку так (у множині за IV-ою акцентною парадигмою) наголошувалося лише прізвище чоловіка й дружини — сімейне прізвище, тоді як множина прізвища кількох братів, як і однина, мала постійний наголос, напр.: Adomãčei могло означати кількох братів, а Adomaičė̃ — їхніх батьків (батька й матір). Отже, відмінне наголошування множини прізвищ спочатку могло допомагати розрізняти прізвище кількох братів і прізвище їхніх батьків (батька й матері) або прізвище брата з дружиною. З часом таке наголошування прізвища батьків — сім’ї могло узагальнитися й поширитися на позначення чоловіків з одним прізвищем. Очевидно, це не давнє явище, оскільки в діалекті є приклади, які показують, що ті самі слова залежно від різного значення у множині можуть наголошуватися по-різному: коли вони позначають сім’ю, то наголошуються за IV-ою акцентною парадигмою, а коли позначають кількох чоловіків однієї професії, то зберігають те саме наголошування, що й в однині, напр.: pirmininkai (голова з дружиною) і pirmininkai (чоловіки, які обіймають посаду голови), mokytoję (учитель із дружиною) і 3 Žr. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (toliau DLKŽ), XI—XIV, Vilnius, 1954. 162 вчителі (чоловіки-вчителі), лісничі (лісничий із дружиною) і лісничі (кілька фахівців лісового господарства), дружина пастора (протестантський священнослужитель із дружиною) і дружина пастора (кілька священнослужителів), дядьки (дядько з тіткою) і дядьки (кілька дядьків). Прізвища малих дітей у множині не змінюють свого наголосу, наприклад: Butk- bytis (син Буткуса) і Butkyčei (сини Буткуса), mačiai Ramanauckytyčūs į Butkyčius. Множина назв місцевостей, подібних за словотвором до цих особових імен, також має сталий наголос — зберігає ту саму акцентну парадигму, що й однина, наприклад: laukinaitis (лаукінатіс; людина, що говорить іншою говіркою і живе на рівнинах. Так називають західних аукштайтів, які відтягують наголос.) — laukinaičei, Butkāčei (назва села), Jobūbāčei (назва села), Mikutāčei (назва села), Šimkāčei (назва містечка), Žindāčei (назва села). g) Іменник žmogus в однині в говірці має наголос за II акцентною парадигмою, а в множині — за III: žmogus, žmogaus,… žmogum,… žmonys, žmonių,… žmonis… IV. Відмінювання а-, я-основи Усі a-, ia--основні іменники є чоловічого роду. Деякі з них належать і до спільного роду⁴. I акцентна парадигма Однина V. pūoc, arūoc, mōlis, augītinis K. pūoda, arūoda, mōle, augītine N. pūodui, arūodui, mōliui, augītiniui G. pūoda, arūoda, mōli, augītini Зн. pūodu, arūodu, mōliu, augītiniu М. pūode, arūode, mōly, viršūgalvy Кл. vyrē, apūoke, bēri, augītini Множина V. pūodai, arūodai, bērei, augītinei K. pūodu, arūodu, bēriu, augītiniu N. pūodam(s), arūodam(s), bēriam(s), augītiniam(s) G. pūodus, arūodus, bērius, augītinius Зн. pūodais, arūodais, bēreis, augītinēs М. pūoduos, arūoduos, mōliuos, viršūgalvūos II-й, III-й, IV-й акцентні класи a-, ia- основи. Наголос іменників II-го, III-го та IV-го акцентних класів — як у Ik, а закінчення відмінків — як у іменників I-го акцентного класу діалекту; див. парадигму: 4 Див. LKK, 2, 177–179. 163 Приклади іменників основ на a-, ia- I-й акцентний клас. a) Двоскладові: bálkis, brėdis, dúms, káilis, kálc, kálbis, káuls, krúms, kúgis (молоток і стіжок), kúrrmis, nórs (бажання), pántis, párkai (короста, коростяний кліщ), plėnc, pjūklas, sieksnis (міра довжини — відстань між двома витягнутими руками. Довга смуга в общинних луках такої ширини), stúls, sáris, sviestas, pláokštas (пучок, в’язка), šáukštas, šáolis, t árps, tilc, tvárc, vėjis, žirmis, žvórblis, žvýnė тощо. b) Багатоскладові: ántakis, ántkaklis (тягар, важкість), ántkiauštis (качине яйце), atškaras, blakstienc, galąstuvs, gėrims, gyvenims (має також значення «садиба, господарство»), gyvastis (життя), gyvuolis, gyvuonis (викрадач худоби), ižgąstis, kúpetis, pakaušis, pavasaris, patáls, púsyns, perėjims, prákraic, rūpestis, skiltuvs, vardininks (застар. чаклун, заклинатель), vieškelaitis (доріжка), várjymas (робота з багатьма операціями: варіння пива, самогону, прання, помел тощо) та ін. II-й акцентний клас. a) Двоскладові: aũkšlis (зігнуту березову кору для збирання ягід), aũkštas (і taũkštas), aũc, bìc (знаряддя), čėpkis (в’язана капця), ẽntis (качка), ẽlksnis (вільха), dalgis, dãntis, giñčas (також означає людину, яка сперечається), glõbis (скнара і саме майно), grãibštas (сачок, трикутна сітка на довгому держаку. Сачком ловлять рибу, стоячи на березі), grìžis, kãrčiai (волосся на шиї коня), kãršis, kañštis, kẽlis (частина ноги), kẽltis (частина ноги з протилежного боку від п’яти), kõžync (кмин), lãps, liẽpc (місток, дошка або колода через річку), mẽc (час), mẽdžis, miẽstas, mìls (товста вовняна тканина), mìlkc (ковток), mùšis (биття), miẽžis, naščeì, pãc (підошва), paũkštis, pelìs, pìrštas, plaũčiai, plõtis, pìžris, rãc, rãkc, rẽtis, sõc (сад), skẽrac (торба), šáltis, sẽnis, sỹris, skỹščei, slẽnkstis, šũzis, tìškas (бризка, сама дія бризкання), vãgis (підпора), vãrtai, žãptai (зяб), žãrdis, žõdis, žiñksnis, žiùpsnis тощо. b) Багатоскладові. 1) Похідні з частіше вживаними суфіксами: -(i)ukas — gaidùks, girãuks; -imas — ejìms, gaudìms; -umas — saldùms (солодкі страви), sūrùms (найчастіше копчена варена шинка, ковбаса); -ininkas — kaklinìnks, pakabnìnks та інші похідні від іменників із наголосом на закінченні; -ikas — kūrìks, vežìks; -elis — karvẽlis, puodẽlis; -ėlis — vakarẽlis, vežimẽlis тощо, віддієслівні та відіменникові похідні; -inis — kiaušìnis, panaktìnis (нічний сторож), skrandìnis (шуба, підбита сукном); -uris — mentùris; -utis — kelùtis, lytùtis, lakùtis, -uvai — karštùvai, mestùvai та інші похідні від короткого й циркумфлексного кореня; -uvis — koštùvis, liežùvis, 2) Деякі похідні з префіксами pa-, pra-: pavãdis, pagrėpstai, pavỹc, padùr-kai, praskẽps тощо. III-й акцентний клас. a) Двоскладові: arklỹs, bérnas, dárps, dáikc, dìeks (пагін), drìežas (ящірка), grùc, béržas, ožỹs, kẽlmas, kõc, lopšỹs, slìeks, kũoc, láiškas, lãnks (вікно), lùops (луб), mẽšlas, õrs, pẽc (слід), pláuks, ránc (берег), rỹc, sárks, spìrks, sriẽks (клей зі слизи, здертої зі шкіри риби), stóks, súols, šármas, šiáuc (солома), špóks (шпак), taũkai, úoc (комар), vėic (обличчя), vórs, vẽlnes, vežỹs, váistas, žánc (щока), žénc, žìec тощо. b) Багатоскладові: akiõc, ábdiegs (водяний черв’як із панциром із луски), apmatãt, ataudãt, ąžuõls, avìlẏs, ávinė, bùrbuls, gaĩgals, ešerỹs, garlaivỹs, dóbilis, kamuolỹs, kosulỹs, kãminc, kẽvals, kibìris (дрібна гілочка для розпалювання), marškinėi, nebylỹs, 5Більше прикладів з окремими суфіксами див. Mut, §§226, 130, 208, 121, 120, 227, 228, 265, 234, 138 тощо. 164 дружба, помічник, відлига, цвях (цвях), жир, скибка, терпіння, мова (мова, мовлення), юшка (така страва), чохол, жук, молодий бик, середина, вітер, жердина, світильник (світильник) тощо. IV-й тип наголошування. а) Двоскладові: сідло, голос, загін, сад, метелик, ласка, їжак, лелека, дятел, скалка (стружка і маленька слизька риба в струмках), воло (воло), зерно (зерно), шия, кут, стільник, кілок, сміх, льодохід, крапля, льодохід, льон (льон), тварина, борошно, ніс, дім, ріг (ріг), жито, вузол, сажа, сон, дим, стіл, стовбур, скалка, шершень, сіно, чортополох, слива, лід (крапка, цятка), шило (шило), заєць, шершень, лід, віск, ворота, ворог, стебло, вовк, заєць (заєць) тощо. б) Багатоскладових іменників у говірці немає, за винятком множини прізвищ (див. с. 162). Особливості відмінкових закінчень іменників основ на a-, ia- Як показує парадигма, більшість іменників основ на a-, ia- зберегли закінчення своєї основи, на які вплинули фонетичні закони говірки для кінця слова; лише зменшувальні іменники на основу a- у місцевому відмінку однини постійно вживаються із закінченням іменників основи ia- -y ~-yje: daržūky, mazgūky, šulinūky, tvartūky. Імовірно, це тому, що в говірці лише цей єдиний зменшувальний суфікс належить до a-основи, тоді як усі інші зменшувальні іменники належать до ia-основи. Тому, можливо, на окремі відмінкові форми суфікса -(i)ukas впливає аналогія з іншими зменшувальними іменниками. Крім того, на відміну від 1k, усі двоскладові іменники III-го типу наголошування в місцевому відмінку однини завжди мають наголос на корені: dā́kte, lā́nge, ōre, stōge, vēide. В іменників на основу a- форма кличного відмінка однини двояка⁷. У говірці вживаються також подвійні форми давального відмінка множини: із закінченням -s і без нього: arklēm(s), medžēm(s), nagām(s), проте частіше вживається форма із закінченням -s. Те саме стосується давального відмінка множини іменників чоловічого роду всіх інших основ, а також давального й орудного відмінків множини іменників жіночого роду. б) основи на o, io Усі іменники основ на o-, io- належать до жіночого роду. Деякі особові імена цих основ (Dūoba, Byla, Engelėka) належать до чоловічого роду, а кілька іменників основи o- мають також спільний рід⁸. I-й тип наголошування Однина І. в. gēlda, lentȳna, sāuje, užvējē Р. gēldas, lentȳnas, sāujes, užvējēs Д. gēldai, lentȳnai, sāujei užvējēi З., Ор. gēlda, lentȳna, sāuje, užvējē М. gēldo, lentȳno, sāujo, užvējō 6 Див. LKK, 1, 151–159, 161–162. Там само див. також про вокалізм закінчень відмінків інших основ діалекту. 7 Див. LKK, 2, 183. 8 Див. LKK 2, 177. 165 Множина І., З., Кл. gėldas, lentynas, sąjes, pakobės Р. gėldų, lentynų, sąjų, pakobijų Д. Ор. gėldom(s) || gėldum(s), lentynom(s) || lentynum(s), sąjom(s) || sąjum(s), pakobijom(s) || pakobijum(s) М. gėldos(e), lentynos(e), sąjos(e), pakobijos(e) II наголошувальний тип основа на -o-, -io-. Наголос іменників II наголошувального типу, як у Ik, а відмінкові закінчення — як в іменників I наголошувального типу діалекту, див. парадигму. III наголошувальний тип Однина Н. skiedrà, skepetà, apačė Р. skiedrõs, skepetõs, apačiõs Д. skiedrai, skepetai, āpačei Зн., Зн.-м., О. skiedra, skepeta, āpačė М. skiedrõ, skepetõ, apačiõ Множина Наз., Зн., Кл. skiedras, skepetas, āpačės Род. skiedrų, skepetų, apačių Дав. skiedróm(s), skepetóm(s), apačiom(s) Ор. skiedróm(s), skepetóm(s), apačiom(s) Місц. skiedrõs(ė), skepetõs(ė), apačiõs(ė) IV-а акцентна парадигма o-, io- основа. Наголос іменників IV-ї акцентної парадигми такий, як у Ік, а закінчення відмінків — як у іменників III-ї акцентної парадигми діалекту, див. парадигму. Приклади іменників основи на o-, io- I-й акцентний тип. а) Двоскладові: dėlna, girnas, grūoba, gėda, grįova, gūra, jāujė, juōsta, yla, kilpa, kóje, knirva (той, хто не розмовляє з людьми й не любить товариства) kūosa, kūmščė (кулак), kvėša, liepa, mälka, pieva, plūmsna (пір'їна), smilga, stirna, strėnas, siena, sėkla, šārka, ūoga, vārpa, vīlna тощо. б) Багатоскладові: akiplėša, išdėvas, išvarta (дерево, повалене вітром), Mituva, motina, nūgara, pākulas, pārsmauga (тонша частина нитки чи кишки), pelėda, pagėlba, stīpena (дуже схудлий, ледве тримається на ногах), sānkrýža, šeimyna, šērybas, trāiškanas, užūomirša, vāsara тощо. II-й акцентний тип. а) Двоскладові: brastà, gijė, girė, griščė (граблі для вичісування жмута вичесаного льону), kaktà, kruopà, kulkà, kuprà, kvietkà, lūbas, plytà, plutà, pradžė, pupà, putà, rankà, rujė, ruknà, skujė (шишка), šlājes (сани), šūkas, vādzės, valė, viėčà, viztā, vyšnė, vyžā тощо. 166 б) Багатоскладові: badijė (барліг), ganykla, kamarà, lydekà, sveikatà, uošvė (дім батьків чоловіка чи дружини), žarijė тощо. III-й акцентний тип. а) Двоскладові: burnà, galvà, naudà, oškà, triobà, žarnà; у говірці іменників основи на io не довелося почути. б) Багатоскладові: avizà, ašakà, adatà, anhėstarà (чиряк), gilumà, pava jė (папір або ганчірка, на яку намотують клубок), pabaigà, plaštakà, pašukas, pavažas, prapersà, raganà, šilumà, uodegà, vedegà тощо. IV-й акцентний тип. а) Двоскладові: Alsà (струмок у межах поширення говірки), aušrà, bangà, bandà, barzà (борода), bla usà, dainà, gaujė, dešrà, dienà, džióvà, jiegà (сила), kamšà (затор), kasà, kriaūnas, krūvà, mešà, mamà, lankà, lazà (палиця), lentà, ligà, liuobà, luomà (стійло), mergà, marti, meškà, naudà, noglà (чорт, лайка), rasà, salà, sausà, spragà, sriubà, sėjė, sulà, skolà, šakà, šalnà, šeivà, tamsà, tvorà, tetà, vielà, žiemà, žinè, žveję (рибальство) тощо. Багатоскладових немає. Особливості відмінкових закінчень іменників основи o-, io Як показує парадигма, більшість іменників з основами на o-, io- зберегли закінчення своєї основи, на які вплинули фонетичні закономірності говірки в кінці слова; лише в місцевому відмінку однини деякі іменники з основою на io- та наголосом на корені поряд із закінченням своєї основи мають і закінчення іменників з основою на ē — -ē ~ ejė (у говірці воно трапляється рідше): girė (у гаю), griūšė (у груші), vyš nė (у вишні). Форма називного відмінка однини зазвичай не відрізняється від форми знахідного (за винятком слів pati: pačė, marti: marčė): oška, višta, ragana; однак наголос у всіх них найчастіше на корені (у багатоскладових іменників II-ї акцентної парадигми наголос падає на суфікс: lydekà, aguõna). Іменники з наголосом на корені в давальному та орудному відмінках множини в говірці трапляються з двома паралельно вживаними закінченнями: із закінченням -om(s) і з -um(s): rankom(s) || rankum(s), vištom(s) || vištum(s), varnom(s) || varnum(s). Іменники з наголосом на закінченні тут мають лише своє закінчення: avižom(s), mergom(s), šakom(s); avižom(s), mergom(s), šakom(s). Закінчення місцевого відмінка множини в говірці також має два варіанти. Старші носії говірки вживають фонетично скорочену форму місцевого відмінка множини: pakulos, strėnos, šakos, vištėsios (це закінчення загалом рідше), а в усіх інших носіїв говірки воно таке саме, як у літературній мові: avižose, šakose. c) основа на ē Іменники основи на ē зазвичай усі жіночого роду, лише деякі з них (меме, ложине8) належать до спільного роду. I-й тип наголошення Vienaskaita Н., З., Ор., Кл. žylė, mergàtė Р. žylės, mergàtės Д. žylei, mergàtei М. dróbė, al kūnė • Див. LKK, 2, 177. 167 Множина Наз., Р. і Зн. жили, дівчата Р. жил, дівчат Д. й Ор. жилами || жилими || жилимами, ліктями || ліктями || ліктями М. на ковдрах, на ліктях II наголосова парадигма іменники на -ė Наголос іменників II наголосової парадигми такий, як у 1k, а закінчення відмінків — як в іменників I наголосової парадигми діалекту, див. парадигму. III наголосова парадигма Однина Наз., місц. горло, комора Р. горла, комори Д. горлу, коморі З., О., М. горлом, коморою Множина Наз., Р., М. горла, комори Д. горлам, коморам Зн. горлами(и) || горлами(и), коморами(и) || коморами(и) Місц. горлами(и) || горлами(и), коморами(и) || коморами(и) Місц. горлах, коморах IV-є наголошення основа на ė. Наголос іменників IV-го наголошення такий самий, як у 1k, а відмінкові закінчення — як в іменників III-го наголошення говірки; див. парадигму. Приклади іменників з основою на ė I-ше наголошення. а) Двоскладові: báimė, bùožė, dírsė, dúlkė, dúmplės, gérvė, ímsrė (ліва притока Мітови), kárvė, kérpė, kùrpė (клумпе̇), láimė, láisvė, léndrė (очерет), lénkė (балка, долина), lýsvė || lýse, pélkė, pémpė, rýkštė, rópė, sáulė, séikė, smárvė, žìrklės, žiùrke та ін. б) Багатоскладові: 1) Утворення з частіше вживаними суфіксами: -ienė (у прізвищах) — Jonėnė (дружина Йонаса), Kasiulienė (дружина Касюліса), Mýko- lienė (дружина Міколаса), Petrienė (дружина Пятраса); -uvienė — kūdliu vienė (та, що скуйовджена, вкрита ковтунами), šeiliuvienė (та, що обслинилася), smiliuvienė (ласунка), Vaitkuvienė (дружина Вайткуса); -aitė — kumelátė, vėgėlátė10 10 Більше прикладів окремих суфіксів див. у Mut, §§ 158, 159, 232. 168 2) Різні інші іменники: gyvasnė, lygybė, pakalnė, paklėtė (місце біля клуні), spanguolė, sausakė, staltiesė, šilovės (сосновий ліс), žėmuogė та ін. II-ге наголошення. а) Двоскладові: bigė (рука з відрізаними пальцями; тупий предмет, зламаний ніж), blakė, braškė, brūknė, bōpšė (жінка, зневажл.), bōbė (жінка, зневажл.), draugė, gilė, kiaulė, košė, kūdlė, krėgždė, lipkė (та, що злиплася), ližė, pienė, pliūržė (багнище, болото), pōdė (заст., хрещена мати), pūsė, rāgė (пихата, мов із рогами), rėplės, rōgės, rōžė, sėne, smalkės, sprāgė, skērse (спідниця в поперечну смужку), šilke, smilė (ласунка, ненажера), skraistė, stāklės, šiurlės (погане зерно), šliūrė, šūkė, šventė, veislė, žāgrė, žēmė, žėbrė (замурзана), žūržė (плакса), žvāke та ін. б) Багатоскладові. 1) Утворення з частіше вживаними суфіксами: -ybė — galūbybė, neteisybė, tamšybė; -yklė — pustyklė, šaudykėlė; -anė — kamānė, samānė; -ynė — pempynė (болото, де гніздяться чибіси), klampynė; -inė — krūtinė, penkinė (п’ять рублів), šimtinė (сто); -(i)ukė — peliūkė, kačiūkė; -ikė — riškė (в’язальниця), vėlikės (вовна, з якої валяють повсть, зазвичай коротка вовна ягнят); -elė — ausėlė (вухо молотарки, крізь яке сиплеться зерно), bobėlė (пристрій для клепання коси); -utė — ausūtė, eglūtė; -ytė — mažytė, lūpytės11 та ін. 2) Окремі слова: drobūlė, gyvātė, kalādė, kelionė, kepūrė, padraikės, pleškataine (балакуха), perėklė (квочка), vienbōrės (ті, що мають однакові речі, імена) та ін. III-тє наголошення. а) Двоскладові: varškė, versmė. б) Багатоскладові: Antvardė (притока Мітови), deder v inė, eketė, giminė, kultuvė, malkinė, meškerė, pamergė, panagės, pikvotė, rupūžė, tinginė, vėgelė та ін. IV-те наголошення. а) Двоскладові: budė (точило і злиплий хліб, коровай), dielė (п’явка), duobė, eilė, ežė, garbė, gelė, gelmė, kabė, kalė, katė, kalvė, kedė, knyslė, kremzlė, kuislė (та, що довго порається коло себе), kvailė, kvieslė, laumė, mėnė, pelė, pynė, pislė, rauplė, rėksnė (плакса), riūglė (плакса), siūlė, skylė, sterblė, šliūžė, šnervė, viežė, žievė, žvyg lė (та, що верещить) та ін. Особливості відмінкових закінчень іменників ė-основи Парадигма показує, що більшість іменників ė-основи зберегли закінчення своєї основи, змінені фонетичними законами діалекту щодо кінця слова; а в давальному й орудному відмінках множини поряд із закінченнями своєї основи трапляються також інші закінчення. Іменники ė-основи з кінцевим наголосом у цих відмінках мають подвійні закінчення: фонетично змінене закінчення ė-основи -em(s) і, поруч із ним, імовірно, закінчення io-основи -iom(s) (у діалекті воно часом трапляється навіть частіше): pelėm(s) || peliōm(s), giminėm(s) || gimin iōm(s); žievėm(s) || žiev iōm(s). Іменники ė-основи з кореневим наголосом у цих відмінках паралельно вживаються з потрійними закінченнями: ė-основи -em(s) (у діалекті воно порівняно рідкісне): drōbėm(s), žāgrėm(s); io-основи -iom(s) (найчастіше): kūrpiom(s), pūsiom(s); і закінченням -ium(s): bōžium(s), žiūrki um(s). Наявність закінчення -ium(s) у давальному й орудному відмінках множини іменників o-, io- та ė-основи з кореневим наголосом, а також прикметників, числівників і займенників12 та його вживання поряд зі звичними для окремих основ закінченнями цих відмінків характерні не лише для описуваного діалекту. Насамперед ця особливість широко 11 Більше прикладів окремих суфіксів див. Mut, §§ 207, 144, 169, 153, 265, 226, 120. 227, 234, 233. 12 Див. Mut, §§ 382, 389k, 397, 401, 419, 427, 433, 434d. 169 трапляється у відповідних відмінках у велюонських говірках — східних сусідах досліджуваного діалекту: bób(u)m(s), gírim(s). Діалектологічний матеріал, зібраний для Атласу литовської мови, свідчить, що ця особливість характерна також майже для всіх північно-західних аукштайтських і суміжних із ними південно-східних жемайтських говірок13. Отже, ця особливість охоплює досить значну територію литовських діалектів, де не трапляються інші особливості велюонських говірок, тому пояснити це явище сучасними фонетичними особливостями зазначених говірок неможливо; нині воно вже є морфологічною особливістю. Усі іменники ė-основи, перед кінцевим приголосним основи яких стоять приголосні t, d, у давальному й орудному відмінках множини також мають потрійні закінчення: закінчення ė-основи -em(s): katēm(s), katēm(s), krēgždēm(s), žvaigždēm(s), žvaigždēm(s); закінчення i-основи -im(s) (воно рідкісне, але частіше трапляється в словах із кореневим наголосом): katìm(s), katìm(s), krēgždìm(s); або закінчення -iem(s) (можливо, це можна пояснити впливом західних сусідів діалекту — жемайтських дунінінків): krēgždìem(s), katìem(s), katìem(s). Закінчення місцевого відмінка множини в діалекті має два варіанти: фонетично скорочений: šliūžės, panagės (його послідовно вживають найстарші носії діалекту, але трапляється воно рідше) і такий, як у літературній мові: pradalgės, padrakėse. d) i-основа Більшість іменників i-основи жіночого роду, лише кілька слів (dantìs, geluonìs, gyvuonìs, grobuonìs, vagìs, žvėrìs) — чоловічого роду. III-й тип наголошення Однина Н. širdìs, pažastìs, žvėrìs Р. širdìes, pažastìes, žvėrìės || žvėrė Д. širdžei, pažąščei, žvėriui G. širdì, pažastì, žvėrì Įn. širdže || širdìm, pažąščė || pažastìm, žvėriu || žvėrìm Vl. širdy, pažasty, danty Š. širdìe, pažastìe, žvėrìe Множина V., Š. širdys, pažastys, žvėrys || žvėrė K. širdžių, pažastų, žvėrių N. širdìm(s), pažastìm(s), žvėrìm(s) || žvėrēm(s) G. širdis, pažastis, звір || звір Įn. у серці, у пахві, звіром || звірі Vt. у серцях, у пахвах, у зубах 13 Див. відповіді з 363, 491, 327a, 24a, 260a, 390, 393, 429, 464, 326, 359, 360, 361, 362, 325, 327, 391, 463, 466, 398, 389, 259, 328, 295, 294, 225, 21, 49, 292, 257, 265, 396 населених пунктів у секторі історії мови та діалектології Інституту литовської мови та літератури на запитання 288 і 289 «Програми збирання матеріалів для Атласу литовської мови». 170 I, II, IV наголоси i-основа. Наголос іменників I, II та IV наголосових парадигм такий, як у 1k, а відмінкові закінчення — як в іменників III наголосової парадигми діалекту, див. парадигму. Приклади іменників i-основи I наголосова парадигма. а) Двоскладові: ántis, ánkštis, kártis, kùlsis, nósis, nýtis, pìntis (деревний гриб), plókštis (недозрілий стручок гороху), skìltis, širšìs (шершень), plėnis (палаюча тріска від предмета, що горить), šìuys (безліч), tóšis, vàltis тощо. б) Багатоскладових немає. II наголосова парадигма. а) Двоскладові: bitìs (бджола), dùrys, karšìs (така риба), plūdìs (плавальний міхур риби), ùpis (річка), usnìs тощо. б) Багатоскладових немає. III наголосова парадигма. а) Двоскладові: biržìs (широка грядка в полі, зазвичай засіяна зерновими, розорана земля тощо), smiltìs, švirtìs, šerdìs, viltìs тощо. б) Багатоскладові: debesìs, geležìs, gaišatìs, geluonìs, kamšatìs, grobuonìs (останнє відмінюється як žvėris) тощо. IV наголосова парадигма. а) Двоскладові: akìs, ašìs, ausìs, anglìs, avìs, dalìs, kulnìs (п'ята), lýtis (шматок льоду), naktìs, pusnìs, pušìs, rūšìs, saktìs, svėrìs (важила), šaknìs, šalìs, tulžìs, ugnìs, vilnìs, žąsìs, žuvìs, dantìs, vagìs (відмінкові закінчення двох останніх слів такі, як у žvėris) тощо. б) Багатоскладових немає. Особливості відмінкових закінчень іменників i-основи Більшість іменників i-основи зберегли закінчення своєї основи, на які вплинули фонетичні закономірності говірки на кінці слова. Закінчення називного відмінка однини -is тепер збігається із закінченням ia-основи, однак його походження інше; крім того, у слів із кореневим наголосом воно наголошене. Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини поряд із закінченням своєї основи (i-основа dantìes, vagìes) паралельно вживаються також із закінченням -e ~ -io ia-основи: ia-основа dančè, vàge. У формі орудного відмінка однини трапляються також закінчення інших основ: іменники чоловічого роду мають закінчення ia-основи vagiù (паралельно, але рідше vagìm); а іменники жіночого роду — io-основи: avè (рідше avìm). Іменники чоловічого роду в однині, називному відмінку, поряд зі своїм закінченням основи grobuonìe, dantìe іноді вживаються також із закінченням основи на i -y: grobuoný, dantý, а жіночий рід іноді трапляється також із характерним для основи на ė закінченням -e: ave, ánte. Найімовірніше, це вплив західних сусідів-жемайтів, оскільки там більшість іменників основи на i цілком перейшла до основи на ė У множині, називному відмінку, чоловічий рід поряд із формою без закінчення основи (dañys, grobuõnys) паралельно трапляється також із закінченням основи на i -ei ~ -iai: vagėi, dančēi (воно, здається, рідше). Є іменники основи на i, які в родовому відмінку множини зберегли давнє закінчення, характерне для приголосних основ, із твердим кінцевим приголосним. Таких іменників у говірці чимало, наприклад: ašų, ausų, dantų, debesų, durų, geležų, kūlių, kulnų, nosų, naktų, pažastų, pušų, šaknų, šlaunų, sąsų. Усі інші іменники основи на i у цьому відмінку мають м’який приголосний перед закінченням, наприклад: ankščių, anglių, akių, avių, bičių, karčių, pinčių, smilčių, sakčių, žuvų та ін. 171 Закінчення дав. і оруд. відм. мн. -им(с): akim(s), akim(s); чоловічий рід мн. Оруд. відм. має також закінчення -еис ~ -яис: dančės, vagės (але воно трапляється рідше). Чоловічий рід род. відм. мн. має також закінчення -юс: dančius (але ця форма трапляється рідше). Усі і-основні іменники місц. відм. мн. мають закінчення з коротким голосним i: -ісе— akise, ausise, nosise. Закінчення з довгим y починає вживати молодь діалекту під впливом літературної мови. Походження закінчення -ісе не цілком ясне. Найімовірніше, воно могло виникнути шляхом контамінації зі старого закінчення місц. відм. мн. -ісу ir raštų formos -yse14. e) основи на u, iu Усі іменники з основами на u-, iu- — чоловічого роду. У говірці їх не так багато, як інших основ, розглянутих досі; до того ж вони швидко переходять до інших, набагато продуктивніших основ (на a, ia). II наголосова парадигма Однина Наз. тургус, курпіус, мєгаліус || мєгаліс Р. тургаус, курпіаус, мєгаліаус || мєгале Д. тургауі, курпіуі, мєгаліуі Зн. тургу, курпіу, мєгаліу || мєгалі М. тургум, курпіум, мєгаліум || мєгаліу Місц. тургуй, спєчюуй, алієюй || алією Кл. ліпкау, курпіау, мєгаліау || мєгалі Множина V., Š. turgai, kurpėi, miegalėi K. turgų, kurpių, miegal(i)ų N. turgam(s), kurpėm(s), miegalėm(s) G. turgus, kurpius, miegalius Įn. turgais, kurpėis, miegalėis Vt. turguos, spiečiuos I, III, IV наголосові парадигми Іменники з основами на u-, iu- з I, III та IV наголосовими парадигмами мають наголос як Ik, а закінчення відмінків — як іменники II наголосової парадигми говірки; див. парадигму. Приклади іменників основ на u-, iu- I-й наголосовий тип. а) Двоскладові: amžius, oblius, stalčius. б) Багатоскладові: ātrajus, rytōjus, vasarōjus. II-й наголосовий тип. а) Двоскладові: būčius, būlius, kápčius, Márgius (ім’я собаки), Mūrz(i)us (ім’я собаки), klijus (клей), kryžius, lipkus (той, хто злипся), midus, pikčius (буркотун), pliūrp(k)us (гарячий на вдачу), pūodžius, ráčius, rág(i)us (той, хто пихатий, наче рогатий), slánkius (гора чи берег, що сповзає вниз), seilius, smilčius (ласун, 14 Пор. J. Endzelīns, Latviesu valodas gramatika, § 285, Rīga, 1951. 172 другий палець), stalius, šveplius, zurzius (той, хто плаче, бурчить), žėbrius (той, хто брудний); особові імена: Bėnius (Benediktas), Gėnius (Eugenijus), Prūnius (Pranas), Sėlius (Saliamonas), Saulius, Stasius (Stasys) тощо. б) Багатоскладові: aliejus, Elėnius (чоловік Елени, зневажл.), nuogalius, pampalius (обірванець, обвішаний латками), skarmalius, utėlius. III-й наголосовий тип. а) Двоскладові: lytus, sūnūs. б) Багатоскладові: atlagus (переливання води з більшої річки в меншу). IV-й наголосовий тип. а) Двоскладові: alus, dangus, medus, viršus, vidus, pietus. б) Багатоскладових немає. Характерні риси відмінкових закінчень іменників u-, iu-основ Як видно з парадигми, іменники u-, iu-основ лише в однині зберегли закінчення своєї основи, на які вплинули фонетичні закони діалекту щодо кінця слова; однак і тут багатоскладові слова в усіх відмінках можуть мати (звичайно, рідше) також закінчення ia-основи. У множині всі іменники u-, iu-основ повністю перейшли до a-, ia-основи, проте в діалекті ще трапляються слова u-основи, які в усіх відмінках множини зберегли й закінчення своєї основи, наприклад: lytùs, pietùs, vidùs, viršùs, pietùm(s), viršùm(s), pietùm(s), viršùm(s), pietusė, vidusė. Закінчення місцевого відмінка множини цих іменників — -use, яке, як і i-основне -ise, найімовірніше, також є контамінаційним; пор. с. 172. f) Приголосні основи Майже всі іменники з приголосними основами належать до чоловічого роду; лише sesuo, dukė, voveris, obelis — до жіночого. У діалекті таких слів небагато, тому вони мають сильну тенденцію переходити до інших основ, особливо до ia, ė. Переважно вони наголошуються за правилами III акцентної парадигми, а прикладів II акцентної парадигми в діалекті зовсім не трапляється. III акцентна парадигма Однина Н. vanduo, duktė, voveris || voverė Р. vandens || vandene, duktės || dukteries || duktės, voverės || voverės Д. vandeniui, dukterei, voverei З. vandenį, dukterį, voverį Ор. vandeniu, duktere || dukterim, vovere || voverim М. vandeny, obely Зв. piemenė || piemenys, dukterie, voverie || vover || vovere Множина Н., З. vandene || vandenys || vandenai || vandenei, dukters || dukterys, vóders || vóverys || vóveres Р. vandenų, dukterų, voverių 173 Н. vandénim(s) || vandénam(s) || vandéném(s), dukterím(s) || dukteróm(s), voverím(s) З. vándenis || vándenius, dúkteris, vóveris || vóveres О. vandenim(s) || vandenaũs || vandeneĩs, dukterim(s) || dukteróm(s), voverim(s) М. vandenisè || vandenuõs || vandeniuõs, obelisè || obelẽs(ẽ) I-й та IV-й типи наголошування Іменники з приголосними основами I-го та IV-го типів наголошування мають такий самий вигляд, як у LKK, а закінчення відмінків — як в іменників III-го типу наголошування діалекту; див. парадигму. Приклади іменників із приголосними основами I-oji акцентна парадигма: mėnuo. III-oji акцентна парадигма: akmenũo (akmuo), juosmuõ, kėpenys (kepenys), krėkenys (krekenys), liemuo, pageluo (вогкий холод, що пробирає до кісток), raũmuo, riemuo (печія), ruduo, sėmenys (sėmenys), skiemenys (skiemenys), sesuõ, smėgenys (smegenys), tešmuõ, stuomuo, želmenys (želmenys), žiõmenys (žiomenys). IV-oji акцентна парадигма: šuo. Особливості відмінкових закінчень іменників із приголосними основами Як видно з парадигми, в говірці іменники з приголосними основами в різних відмінках мають по кілька закінчень, характерних для різних типів основ. Перша з наведених у парадигмі форм є в говірці найуживанішою. В однині іменники чоловічого роду, за винятком орудного відмінка, який послідовно вживається із закінченням основи на ia (лише поряд із šunių рідше вживається також форма šunim), частіше мають закінчення своєї основи, але поряд із ними в родовому відмінку паралельно вживається (можливо, трохи рідше) і закінчення основи на ia, а у кличному — закінчення основи на i. Крім того, слово piemuo іноді може вимовлятися також як piemenys, набуваючи в цьому разі вже зневажливого значення «підліток». Іменник mėnuo у всіх відмінках послідовно має закінчення іменників з основами на ia. І в називному відмінку однини поряд із приголосною формою паралельно може вживатися також форма з основою на ia: mėnesis. У множині лише в називному, родовому та знахідному відмінках збереглися закінчення приголосної основи, тоді як у всіх інших відмінках уживаються закінчення, характерні для основ на i, a та ia. Слід зазначити, що в називному відмінку множини все ж характернішим, живим і найуживанішим є фонетично скорочене закінчення приголосної основи, наприклад: obels, piemens, raũmens, rūdens, skiemens, smėgens, žiõmens, vóvers; лише для слова šuo уживаються дві форми називного відмінка множини: збережена давня форма приголосної основи — šunes (частіше) — та форма з основою на i — šunys. Крім того, у називному, родовому й знахідному відмінках уже паралельно закріплюються закінчення основ на i, a та ia (звичайно, у говірці вони трапляються дещо рідше). Жіночий рід як в однині, так і в множині значно меншою мірою зберіг окремі відмінкові закінчення, властиві його основі. Тут поряд із приголосною 174 основи, а частіше й замість неї переважають закінчення, властиві основам на i та ē. Форма орудного відмінка однини I-ої жіночого роду dūkterė ~ dūkteria має не основу на ē, а основу на io, як і всі інші іменники з основою на i у цьому відмінку (пор. с. 171); форма vōvere ~ vōveria, vōvere поряд із основою на io може тлумачитися і як форма з основою на ē (пор. називний відмінок однини vōverē). Форми називного відмінка однини та називного відмінка множини III-ої жіночого роду vōverē, vōveres ~ vōverēs мають закінчення основи на ē; закінчення основи на ē має й форма родового відмінка множини II-ої жіночого роду. ІМЕННИК У ГОВІРКАХ БАСЕЙНУ РІЧКИ МІТУВА Е. И. ГРИНАВЕЦКЕНЕ Резюме Характерною рисою відмінювання іменників є змішування основ. Основи на a, ia, o, io, ē є найстійкішими, але окремі їхні відмінки можуть мати закінчення інших основ. Іменники із суфіксом -(i)ukas у місцевому відмінку однини завжди мають закінчення основи на ia (daržiūkuje ‚у городику’). Деякі іменники з основою на io у місцевому відмінку однини мають закінчення основи на ē (girēje ‚у лісі’). Іменники з основою на ē у давальному й орудному відмінках множини поряд із закінченням -ēms (drōbēms ‚полотнам’, vēžēms ‚коліям’) мають також закінчення основи на io — -ioms (drōbioms, vēžioms). Іменники на ē з наголосом на корені іноді мають закінчення -iūms (giriūms ‚лісам’), а іменники, перед закінченням яких стоїть t або d, найчастіше — -ims (krēždims ‚ластівкам, ластівками’) або -iems (kātiems ‚кішкам’). Нестійкими є основи на i, u, iu та на приголосний. Іменники чоловічого роду з основою на i майже в усіх відмінках поряд із закінченнями своєї основи (danties ‚зуба’, dantim ‚зубом’, žvėrys ‚звірі’) мають також закінчення основи на ia (dančio, dančių, žvėriai). У іменників жіночого роду з такою самою основою в орудному відмінку однини трапляються тільки форми із закінченням основи на io (akià ‚з оком’), а у кличному відмінку вони поряд із закінченням своєї основи (aviē ‚вівце’) мають закінчення основи на ē (ave). Більшість іменників з основою на i у родовому відмінку множини найчастіше мають закінчення основи на приголосний (kūlsų ‚стегон’). Деякі іменники з основами на u, iu в орудному й місцевому відмінках однини поряд із закінченнями своїх основ (aliējūm ‚з олією’, vasarōjuje ‚на ярому полі’) мають закінчення основи на ia (alieju, vasarōjuje). У множині іменники з цими основами найчастіше відмінюються за типом основ на a, ia (nuogāliai ‚голяки’, stālčiais ‚столиками’), проте viršus, pietūs, vidūs, rytūs, sūnūs частіше мають тут форми своєї основи (viršūs ‚верхівкам’, vidūms ‚серединам’, pietusē ‚на півдні’). Основи на приголосний лише в деяких відмінках зберегли свої закінчення (piemenį ‚пастуха’, piēmēns ‚пастухи’, piemenų ‚пастухів’), а в усіх інших відмінках вони мають закінчення 175 іменників з основами на ia, i (píemeniu „з пастухом“, sėscia „із сестрою“). У наших говірках трапляються випадки, коли один відмінок іменників з основами на приголосний має закінчення кількох основ (vándens, vándenys, vandenai, vandeniai „води“; vandenisė, vandenuoš(ė), vandeniuòs(ė) „у водах“). Основа у говірці змінюється зі зміною числа. Усі прізвища з основою на o (Byla) у множині відмінюються за типом основи на a (Bylai). Деякі іменники зневажливого значення з основою на u (Įpkus „бруднуля“) у множині переходять до основи на ia (Įpkiai „бруднулі“). Деякі іменники у говірці паралельно дотримуються першої та третьої акцентних парадигм (grėblis і grėblỹs „граблі“), інші — другої та четвертої (glėbis і glėbỹs „обхват“). Деякі іменники з основою на ė у називному відмінку однини, на відміну від літературної мови, мають наголос на закінченні (eglė „ялина“, musė „муха“, pirštinė „рукавиця“). Наголос у множині прізвищ, коли мається на увазі подружжя, завжди відповідає четвертій четвертой парадигмі (Adomaičiai, Onušaičius, Balčyčiais).