„Akmenà“, „Lašmuõ“ ir kiti panašios darybos upėvardžiai

L I E T U V I Ų K A L B O T Y R O S K L A U S I M A I, IV L I E T U V O S T S R M O K S L Ų A K A D E M I J A АКМЕНА, ЛАШМУО ТА ІНШІ РІЧКОВІ НАЗВИ ПОДІБНОЇ БУДОВИ A. VANAGAS Нині нам відомо вісімнадцять назв річок, які за словотвірною будовою подібні до гідроніма Akmeną, і сім — до Lašmuo. Більшість із них так чи інакше пов’язані з приголосним -men-основою. Їхнє творення, походження коренів і семантика ще не з’ясовані належним чином. Спроба розв’язати етимологічні, стратиграфічні та складніші словотвірні проблеми нині, поки литовська гідроніміка ще мало досліджена, навряд чи може дати точніші висновки. Тому в цій праці ці проблеми докладніше не розглядаються; натомість із кількома заувагами наведено відомі нині гідроніми типу Akmenos і Lašmenės. Akmenà ³ᵇ (у Кретингському, Купішкіському, Паневежиському та інших районах, загалом близько 15), Ašmenà (БРСР, впадає в Няріс з правого берега). Щодо Akmen-, Ašmen- пор. литовські топоніми Akmenà — озеро (Вільнюс), Akmėnis — озеро (Обеляй), латиські топоніми Akmenene — струмок, Akmenija — струмок та багато інших (див. En LV 14—15), литовські особові імена Akmėnis, Ašmenà, латиські особові імена Akmenis, Asmens. Литовські гідроніми Akmenà і Ašmenà слід пов’язувати із загальними словами akmuõ, ašmuõ, род. відм. akmenis, ašmenis. Докладніше про Akmenà || Ašmenà див. Топ Зам R Кр 264. Armenà ³ᵇ (Велюона, впадає в Нямунас з правого берега). Там само Armeniūkas (впадає в Армену). Можливо, той самий корінь маємо ще в назвах: Armėlis — озеро (Дегучяй), Armušnà — річка (Каварскас), Armatà (місце в озері Плателяй). Гідронім Armenà слід пов’язувати із загальним словом armenà «глибина, прірва, трясовина», armuõ «те саме». Щодо суфікса див. Sk ŽD 232; щодо кореня див. також Bg RR II 402; Sav EžV LKK III 297. Bramenà ³ᵇ (Шилале, впадає в Акмену з правого берега). Цей гідронім у литовському іменнику зовсім одиничний. Deimenà || Deimė. Ця річка протікає в Калінінградській області й біля Полеска (колишньої Лабгува) впадає в Куршську затоку. Це так звана «рука Преголя». Нині гідронім Deimenà || Deimė у народному мовленні трапляється рідко. Місцевих мешканців сіл Ланкупяй, Мінія та Свенцеле доводилося чути, коли вони називали цю річку Deimė. Гідронім Deimenà || Deimė порівняно рано потрапив до документів: Dein, Deyme — 1352 (SRP II 518), Deim — 1400, Deyme — 1450, Deheme — 1465 (Ger AO 26), Daimenà (Kl Gram 61 або PGram 457), Deimē,-ēs, Deimenà,-õs (Kur LDW 82. Тут Ф. Куршайтіс зауважує, що найчастіше вживається форма 227 Deimenà), Deimenà (Bg RR I 469; Bg Ž LXXXII), Deimenà,-õs, Deimeną (LŽTP 97. Те саме Sk, ŽD 233; LKRŽ). Й. Геруліс (Ger AO 27) виводить назву річки Deimeną з *Deiv-mena, пор. dièmedis < *dièv-medis, а *Deiv- зіставляє з прус. deywis ‘бог’. Фонетично перехід em у m можливий, але в цьому випадку неможливо достеменно знати, чи було в назві річки Deimenà v, чи ні. (Див. також с. 229.) Нам видається, що, мабуть, правильніше вчинив К. Буга (Bg Ž LXXXII), виводячи назву річки Deimenà з латиського дієслова deju, diêt ‘танцювати, бігти стрибками’ і, зокрема, зіставляючи її з прус. *Deim-laukis > нім. Deimlacken K. У своїх рукописних матеріалах К. Буга корінь назви річки Deimenà Deim- зіставляв ще й так: гр. δ-εμχ ‘поспішаю’ < *διέω-, δέω поряд із διέω δινέω ‘кручу’: лат. diêt. Й. Ендзелін (LVV I) наводить такі значення латиського слова diêt: ‘стрибати, танцювати, також співати’, а лат. diêt зіставляє з давньоіндійським diyati ‘летить, мчить’, давньоірландським dian ‘швидкий’, гр. δ-νως ‘вир, вихор’, δνέω ‘кручу, drehe’. Назва річки Deimenà, можливо, має щось спільне з топонімами Diemenai село (Анікщяй), Diẽminas (чи Diẽmenas) село (Яскюнай, район Юротишкі, БРСР), Diemė (чи Demė?) річка (Швенчоніс). Докладніше див. Bg Ž LXXXII. Dusmenà 3b (Дауґай, впадає у Варене з правого берега), пор. Dùsmenys село біля Дусменос, Dusmenėliai село. Про суфікс Dusmenõs див. Sk ŽD 233. Корінь Dus- маємо також у назвах: Dus-à річка (Пумпенай), Dus-ėlė річка (Алітус), Dus-ýnas озеро (Вижуонос), Dus-jà озеро (Алітус), Dùs-ėtos містечко. Gamenà 3b (Молетай, впадає в Сесартіс). Щодо Gam- пор. Gãm-ė річка (Папіле, впадає у Венту), Gam-antà річка (Жасляй, впадає в Лаукисту). Graumenà 3b (Кведарна, впадає в Шальпе з правого берега). У 1384 році в SRP (II 667) ця назва річки записана як Graumanape. Пор. Graumenėlė лісова галявина (Седа), Graumùo річка (див. с. 230). Про суфікс див. Sk ŽD 233. Juodmenà 3b (Йонава, впадає у Варнаке). Про суфікс див. Sk ŽD 233. Корінь Juod- у литовській топонімії дуже поширений, пор. Júod-a річка (Паневежис), Júod-ė річка (1. Алседжяй; 2. Дебейкяй; 3. Йонішкеліс), Juod-ėlė річка (Пусалотас), Juod-ỹs озеро (Куктишкес). Щодо Juod- пор. juód-as. Kaimenà 3b (Муснінкай, впадає в Мусю=Мусе з правого берега). Пор. прус. Caymen-ape, Kaymen-ap, річка 1331 р. (Ger AO 33), лит. Kiẽmen-tà річка (Жейжмаряй). Kamenà 3b (Шальчинінкай). Щодо Kam- пор. Kãm-ė річка (Юрбаркас, впадає в Мітуву з правого берега). Kulmenà ³b ‖ Kuĩmė ‖ Kuĩmenas (Пагегяй, впадає у Вілку ‖ Вілке з правого берега). Щодо Kul- пор. Kul-ė річка (Дусетос), Kul-ėnė лука (Скуодас), Kul-ėinis озеро (Мяркіне), Kul-ỹs поле (Панемунеліс), заглибина (Анталепте), кут луки (Дегучяй), заболочена лука (Дусетос). Lomenà 3a (Кайшядорис, впадає в Няріс з правого берега). Шов. геогр. записує цю назву як Łomiana (III 594 та ін., див. Bg RR I 454), SRP — Lamen (II 692), а К. Буга (RR I 454) зіставляє Lamenà і Lam- з Lamėstas озером, Lomõkai селом, лат. Lamiņi, прус. Lamen озером, Lamgarbe ar Lan-garbe. Нині місцеві мешканці вимовляють назву цієї річки з голосним o в корені: Lomenà, там само лука Lomenà, Pa-lómenis містечко, село. Щодо Lom- пор. Lomà лука (Бутрімоніс), загальне слово lomuo ‘долина’. (Пор. Ger AO 81.) Rudmenà 4 (Пажайсліс, впадає в Нямунас з правого берега). Про суфікс див. Sk ŽD 233. Корінь Rud- маємо також у назвах: Rùd-ė річка (1. Гарлява; 2. Сімнас), Rudėlė річка (Алітус), Rùd-upė річка (Панотеряй). Корінь назв цих річок Rud-, імовірно, слід пов’язувати з rùd-as. 228 Шемена̀ 3a (Аукштайтська Панемуне, до Нямуна з правого берега), пор. sėmenà «невелика перелогова ділянка», sėmuõ «насіння льону». Шеймена̀ 3b (Вілкавішкіс, до Ширвінти з правого берега). Традиційна етимологія цієї назви річки така: Шеймена̀ < *Шейв-мена (Ger AO 251; Sk ŽD 233). Відновлення Шеймена̀ до *Шейв-мена (так само, як Деймена̀ — до *Дейв-мена, див. с. 227) дуже спокусливе, адже маємо szeimedis = szievmedis (Lesk Bild 418; Ger AO 180), diẽmedis < *dievmedis (Ger AO 27). Отже, виведення Шеймена̀ з *Шейв-мена, а Деймена̀ — з *Дейв-мена ґрунтується на подібності виникнення апелятива šeimedis з šeivmedis та diẽmedis — з *dieumedis. Апелятиви diẽmedis і šeimedis можна сміливо виводити з *dieumedis і šeivmedis, оскільки жива мова знає також dievãmedis (Плунге), šeivãmedis (DLKŽ), але відновлення назв річок Шеймена̀ і Деймена̀ до *Шейв-мена і *Дейв-мена спирається не на словотвір самих цих гідронімів, а лише на аналогію з парою складних апелятивів. Ми бачили, що в назві річки Деймена̀ К. Буга навіть не шукає кореня *Дейв- (див. с. 228). Нам здається, що й у назві річки Шеймена̀ також немає потреби шукати невідомий *Шейв-, а назву річки Шеймена̀ слід, як заведено в таких випадках, зіставляти з іншими топонімами цього кореня, які трапляються в литовському ономастиконі: річка Шіеме (або Шейме) (Батакай, до Трішіукште з правого берега), село Шейматіс (Утенський район), озеро Шіеметіс (Вевіс), Шіеметюкас (або Шіемедукас) — озеро там само. Пор. озеро Szemen, 1520 (Ger AO 180). Titmenà (Jiezno raj. Plaskūnų apyl., išteka iš Šnipelių miškų, įteka į Virkių). Dabar vietos žmonės šios upės vardą taria Cicmenà (Cicmenõs, Cìcmeną) || Cýcmena (Cýcmenos, Cýcmeną). Ten, kur teka šis upelis, yra dzūkavimo riba, vadinamas, priedžūkis. Galima galvoti, kad seniau čia ištisai būta dzūkų. Tose vietose dabar taria cicnagas ir titnagas, pasako dzienà ir dienà. Kaip žinoma, dzūkai žodį titnagas ištaria cicnagas, o tai reiškia, kad titnagas yra sutrumpėjęs iš *titinagas, dzūkuose > *cicinagas > cicnagas. Kitaip antras t neišvirstų į c. Lygiai tas pat turėjo atsitikti ir su upės vardu Titmenà: šių dienų Cicmenà tegali atsirasti iš *Titimenà > *Cicimena > Cicmenà. Plg. Titnas > Cìtnas ež. (Rudnia). Šaknis Tit-, Tyt- lietuvių vardyne pasitaiko ir dažniau: Tit-upis up. (Paežerėliai, į Nemuną), Tit-valka up. (Kėdainiai), Tit-kalnis kln. (Užventis), Tit-žmbalė b. (Kupiškis), Týt-lankės pv. (Krakės), Týt-uva up. (Bg RR I 46), Týt-uvėnai mstl. (dar žr. Bg RR I 530). Жеймена̀ 3b (Пабраде, до Няріса з правого берега), пор. озеро Жейменис (Швенчонеляй). Щодо Жейм- пор. містечко Жейм-еліс, село Жейм-яй (Лаздийський район), žiema «зима». Щодо žiema докладніше див. Труб СлЭ ВСЯ 29. Назва річки Lakmenia (Шимоніс, до Пелиші) відрізняється від інших гідронімів цієї групи тим, що має іншу основу. Її слід пов’язувати з lakmenà || lakmenà «замулений глибокий став», лісом Lakmenė (Юодупе), річкою Lekmėnė (Калтіненай), місцевістю Lekmėnės (Калтіненай), lekmėnė «безодня, ополонка, глибока яма, калюжа». Крім згаданих вище назв річок, багато з яких пов’язані з апелятивами на приголосну основу -men- (Akmenà — akmuõ, Armenà — armuõ, Ašmenà — ašmuõ, Lomenà — lomuõ, Šemenà — sėmuõ; пор. озеро Akmenas — almuõ «гній», див. Bg Ž 62; Sav EžV LKK III 294; озеро Dėmenas — dėmuõ) або з іншими гідронімами на приголосну основу -men- (річка Graumenà — річка Graumuo; пор. Linkmenas = Lėnk-menas Bg RR II 281, озеро — Linkmuõ; озеро Šelmenas — річка Šelmuõ), є кілька назв річок — називний відмінок однини на приголосну основу -men-: 229 Graumuo (Ж. Наумієстіс, одна притока впадає в Тенені, друга — у Шустіс). Щодо Graum- пор. Graumeną (див. с. 228), річку Pa-griam-ėlė (Обеляй). Назву річки Graumuo, можливо, слід зіставити з апелятивом graumuo «гущавина в глибині лісу» (Стульґяй, Скаудвілецький район), «глибоке, темне, болотисте місце» (Шяуляй). Jiešmuo (Крінчінас, до Міши з правого берега), пор. річку Jiešmenėlis (Крінчінас, до Єшменіса з правого берега), там само Pa-jiešmėnai, два села й містечко. Jiešm- < *Iešm-, можливо, пов’язане з литовським jiešmas = iešmas, латиським iesmenis, iesms, прусським aismis. Lašmuo 3b (Пакруоїс, до Муші з правого берега). Пор. село Lašmuo (Розалімас). Корінь Laš- у топонімах трапляється й частіше: Laš-upis (Скуодас), село Laš-ūbala (Шета), місцевість, хутір Laš-apėžis (Рокішкіс), місцевість Laš-ėnė (Пілвішкіс), село Laš-nės (Панемунис). Назву річки Lašmuo слід пов’язувати з апелятивом lašmuo «місце в річці, яке взимку не замерзає; місце, де починається річка; витік» (Ігналіна); «місце, де річка впадає в озеро» (Калтаненай, Лінкменис); žiema, kur upės lašmuo, negalima per ežerėlį pravažiuoti (Швенчоніс); lašmena «ополонка, місце біля берега, незамерзаюча ділянка в озері»; латиське lasmenis «незамерзаюче місце в річці». Odmuo 3b (Вайнутас, до Юри з правого берега). Інших гідронімів цього кореня в литовському ономастиконі, здається, немає. Пор. села й містечко Odmenžis, апелятив odmenis (Geit LSt 99; Lesk Bild 417) «гирло річки», odmenia «гирло річки» (ŽK). Šelmuo 3b (Ж. Наумієстіс, до Шустіс з правого берега). Пор. озеро Šelmenėtas (Жагарішкес, колишній Сувальський повіт), річку Šelmen-ta = Šelmen-tkà (Любавас, до Шешупе), šelmuo «гребінь», рос. гребень. Щодо šelmuo див. Bg RR II 553; Wl VW II 503; Lesk Bild 418. Viešmuo 3b (Йонішкеліс, улітку пересихає). К. Буга (Bg RR I 335) зіставляє назву річки Viešmuo з річкою Vieš-inta (Субачюс, до Левуо), річкою Vieš-eta (Тіркшляй), річкою Vieš-tovė (Кулай). Щодо Vieš- пор. також річку Vieš-à (Утена), Vieš-iu (Пажайсліс), озеро Vieš-ys (Утена). Етимологію кореня Vieš- див. Bg RR I 335. Vaidmuo 3b (Мажейкяй, до Ашви з правого берега). Щодо Vaid- пор. село Vaid-aĩ (Йонішкеліс), чагарники (Байсогала), ліс (Лігумай), місцевість Vaid-balė (Свядасай), місцевість Vaid-ė (Лелюнай), річку Vaid-ėnis (Седа). Скорочення apyl. — околиця. ar. — рілля, ґрунт. b. — болото. Bg RR — K. Būga, Вибрані твори, I, Вільнюс, 1958; II, Вільнюс, 1959. buv. — колишній, колишня. DLKŽ — Словник сучасної литовської мови, Вільнюс, 1954. dš. — правий берег. dv. — (колишній) маєток. En LV — Академік Я. Ендзелін, Топоніми Латвійської РСР, частина I, том 1, Рига, 1956. ež. — озеро. Fr LEW — Литовський етимологічний словник проф. д-ра Ернста Френкеля, Гайдельберг—Геттінген (з 1955 р.). 230 Geit LSt — Литовські студії. Вибрані найдавніші пам’ятки, діалектні приклади, лексичні та мовознавчі праці д-ра Леопольда Гайтлера, Прага, 1875. Ger AO — Давньопрусські географічні назви, зібрані та лінгвістично опрацьовані д-ром Георгом Геруллісом, Берлін і Лейпциг, 1922. гр. — грецька. іт. — впадає. с. — село. Kl Gram — M. Danielis Kleinii, Gramatica Litvanica, 1653. г. — гора. л. — ліва. Kur LDW — Литовсько-німецький словник Фрідріха Куршата, Галле, 1883. KV — Латвійський енциклопедичний словник, I—XXI, Рига, 1927—1940. Lesk Bild — Творення іменників у литовській мові Августа Лескіна, Лейпциг, 1891. лит. — литовська. LKK — Питання литовського мовознавства, Вільнюс (від 1957 р.). LKRŽ — Словник литовського правопису, Вільнюс, 1948. LKŽ — Словник литовської мови, I—V, Вільнюс, 1941—1959. лат. — латинська. LVV — Латвійський словник К. Мюленбаха. Відредагував, доповнив і продовжив Я. Ендзелін, I—IV, Рига, 1923—1932. LŽTP — Литовська говірка прусських рибалок. Записали J. Gerulis і Chr. Stang'as, Kaunas, 1933. mš. — ліс. mstl. — містечко. PGram — Перша граматика литовської мови, Vilnius, 1957. pv. — луг. r. — болото. RKr — Rakštų krājums veltījums akadēmikim profesoram Dr. Jānim Endzeliņam viņa 85 dzīves un 65 darba gadu atcerei, Rīgā, 1959. rus. — російська. Sav EŽV — B. Savukynas, Назви озер. — «Питання литовського мовознавства», III, Vilnius, 1960. sen. — давня. SkŽD — Pr. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1941. si. — слов’янська. Słow geogr — Słownik geograficzny królestwa polskiego, I—XIV, Warszawa, 1880—1895. SRP — Scriptores rerum Prussicarum, Leipzig, I—V, 1861—1874. t. p. — те саме значення. Топ Зам — В. Н. Топоров, Дві нотатки з галузі балтійської топоніміки. — «Збірник праць на пошану академіка професора д-ра Яніса Ендзелінса з нагоди 85-річчя життя і 65-річчя праці», Рига, 1959. Труб СлЭ — О. Н. Трубачов, Слов’янські етимології, 1—7 — «Питання слов’янського мовознавства», випуск 2, Москва, 1957. WI VW — Alois Walde, «Порівняльний словник індоєвропейських мов», виданий і опрацьований Julius Pokorny, Berlin і Leipzig, 1927—1932. ВСЯ — «Питання слов’янського мовознавства», випуск 2, Москва, 1957. ŽK — Картотека «Словника литовської мови» Інституту литовської мови та літератури Академії наук Литовської РСР. 231 НАЗВИ РІЧОК ТИПУ AKMENA І LAŠMUO А. П. ВАНАГАС Резюме У статті подано короткий огляд назв річок, більшість із яких пов’язані з приголосною основою на -men-. Констатується структурний зв’язок гідронімів типу Akmenā, Lomenā, Graumenā з апелятивами або іншими гідронімами типу akmuõ, lomuõ, Graumuõ, пор. Ašmenā — ašmuõ, Armenā — armuõ, Graumenā—Graumuõ, Linkmenas — Linkmuõ. 232