Priebalsių minkštėjimo ryšys su galūnių trumpėjimu Stegvilių tarmėje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, IV LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЗВ’ЯЗОК М’ЯКШЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ІЗ СКОРОЧЕННЯМ ЗАКІНЧЕНЬ У СТЕГВІЛЯЙСЬКІЙ ГОВІРЦІ1 E. GRINAVECKIENĖ У говірці околиць Стегвілів спостерігається пом’якшення приголосних у кінці слова, яке зовсім не властиве літературній мові та багатьом говіркам литовської мови. Саме таке пом’якшення приголосних аналізується в цій статті: робиться спроба згрупувати окремі випадки його прояву, узагальнити їх і з’ясувати причини цього пом’якшення. У цій говірці насамперед у певних випадках пом’якшилися приголосні, які здавна стоять у кінці слова. М’яко вимовляються також і приголосні на кінці основи слова 1Досліджувана говірка — східноаукштайтська понінінкська говірка, що належить до зони загального відтягнення наголосу. Вона займає найпівнічнішу частину Пакруойського району й входить до Бардиського староства. Досліджуване село місцеві жителі називають Стегвіляй (Stegvilei~Stegviliai), хоча в офіційних документах (Lietuvos TSR administracinis-teritorinis suskirstymas, 938, Vilnius, 1959) воно записане як Steigviliai. Оскільки в корені цієї назви голосний e фонетично не міг виникнути з ei (пор.: keikūns ‘людина, яка лається’, peilūks~peilūkas), то й офіційно його слід називати й писати Stegviliai. У цій статті так і зроблено. Найбільше говіркових прикладів зібрано з мовлення носіїв говірки села Стегвілів та його околиць. Село Стегвілі розташоване біля шосе Лінкува—Жеймеліс (місцеві жителі називають його лише Želmis, Žeimio), приблизно за 11 км на північ від Лінкуви й приблизно за стільки ж кілометрів на південь від Жеймеліса. Найближчі залізнична станція та пошта містяться в Лауксоді, приблизно за 7 км на північ. Село старе, розташоване на лівому березі струмка Бержталіс; лише один або два селяни з цього села переселилися на хутори. У селі є початкова школа, заснована за радянської влади. Жителі цього села були колишніми королівськими селянами, тому жили заможніше й могли давати дітям освіту. Звідси походить чимало видатних освічених людей. З іншого боку, у цих околицях було більше пролетарів і виразнішою класова диференціація, тому після появи революційно налаштованої інтелігенції в 1904—1905 рр. тут відбувалися запеклі революційні виступи проти царської влади, ховали червоні прапори, поширювали відозви. У ті роки з агітаційно-революційною метою тут побували й тривалий час переховувалися відомі революціонери: V. Mickevičius-Kapsukas, Z. Aleksa-Angarietis. І нині в цих околицях зустрічається чимало людей, які мали тісні зв’язки із згаданими керівниками революції та революційною діяльністю. Тут у 1919 р. було встановлено радянську владу. Нині село входить до колгоспу імені Кароліса Пожели, який походив звідси й був убитий фашистами. Діалектний матеріал записано в липні 1960 р. Усі наведені приклади під час дослідження говірки перевіряли кілька разів. Крім того, записані приклади порівняли з відповідними явищами сусідніх говірок, із говіркою сусіднього села Грікпеджаї || Гріпеджаї, з діалектними матеріалами цього краю: Жеймеліса (досліджувала D. Gargasaite, 1960), Найрія (досліджував J. Šukys, 1960), дипломними роботами: «Говірка Пашвітініса» (J. Bilevičius, 1956), «Говірка Вашків» (V. Matuzaite, 1950) та ін. 167 приголосні, що опинилися в кінці слова внаслідок особливо сильного в цих околицях скорочення закінчень (це певною мірою стане очевидним із наведених прикладів). Помічено, що в обох випадках приголосні пом’якшуються під впливом голосних переднього ряду або просунених уперед (просунутий уперед голосний сам не пом’якшує приголосного, а лише підтримує його м’якість, що виникла внаслідок випадіння j). Цей вплив, як побачимо далі, здебільшого регресивний, але в багатьох випадках може бути й прогресивним. Крім того, у говірці є чимало прикладів, у яких приголосний у кінці слова може бути м’яким під впливом обох типів асиміляції — прогресивної та регресивної. У таких випадках, намагаючись визначити напрям пом’якшення, беруть до уваги всі приклади тієї самої групи. Усі м’які приголосні, що стоять або опинилися в кінці слова, пом’якшені голосним переднього ряду або просуненим уперед голосним, який випав, зник або стоїть перед ними. У кінці слова в говірці після випадіння або зникнення голосного переднього ряду чи просуненого вперед голосного як окремий приголосний, так і ціла група приголосних завжди вимовляються м’яко (зокрема й g, k, якщо вони входять до сполуки з іншими приголосними: bėkė ~ bėgti, juõrė̃s ~ juõštis). На слух здається, що найм’якше вимовляється останній приголосний, а в групі приголосних — l, наприклад: nakšė ~ naktis, Paliñkėlis beržėlis ~ Paliãkėlis beržėlis (місце в лісі Стегвілів), а всі інші приголосні м’якші меншою мірою. Ступінь м’якості приголосних не позначається. Через скорочення закінчень у кінці слова часто опиняються й приголосні кореня слова (gaĩd — ‘півні’, gũl ~ guli, nãm ~ namė, nẽš ~ neši). У статті про них усюди йдеться як про кінцеві приголосні, оскільки вони нічим не відрізняються від інших м’яких приголосних у кінці слова. Кожен приголосний у групі м’яких (а також твердих) приголосних у кінці слова в говірці вимовляється чітко й окремо; він повністю зберігається і не містить домішки сусіднього приголосного. Тому складається враження, що він довший, ніж у говірках литовської мови, де також скорочуються закінчення (західноаукштайтських, жемайтських, дзукських), а в деяких випадках і ніж приголосний у подібній позиції в літературній мові, або що між приголосними залишаються певні сліди голосного. Кілька таких приголосних у кінці слова не уподібнюються один до одного. Скажімо, якщо в кінці слова зустрічаються два приголосні однакової дзвінкості, але різного місця творення, наприклад š і s або ž і š, то обидва вимовляються цілком окремо (vẽršis ~ veršis, ož̃s ~ ožys); якщо поряд опиняються два приголосні різної дзвінкості й різного місця творення, наприклад d і s, t і s, вони не утворюють африкати, а вимовляються окремо, зі властивою кожному з них глухістю чи дзвінкістю (gaĩds ‘півень, півнів’, doñts ‘зуб, зуби’); два однакові приголосні, наприклад s, також не зливаються в один, а вимовляються окремо (aũs ~ ausis, aũsys, debẽss ~ debesis). Якщо голосний стоїть поряд із приголосним l, m, n, r, v, вторинний дифтонг не утворюється, а кожен звук вимовляється окремо й самостійно. Крім того, приголосний у цьому разі вимовляється довго, і складається враження, що він є складотворчим. Складотворчість позначається крапкою під знаком звука; пор. також випадок випадіння e b на с. 171. Те саме стосується й твердих приголосних. Усе це свідчить, що в цих випадках зникнення голосних у кінці слова в говірці околиць Стегвілів є відносно новим явищем, унаслідок якого приголосні, що опинилися поряд, або сполуки голосного з l, m, n, r досі не встигли злитися в тіснішу єдність. 168 Оскільки м’якість окремих приголосних залежить від голосних переднього ряду або палаталізованих голосних, під впливом яких у говірці однаково пом’якшуються всі приголосні, то окремі випадки пом’якшення приголосних, на думку авторки, найкраще виявляються на прикладах випадіння голосних переднього ряду або палаталізованих голосних. Саме так і зроблено в статті. I. Пом’якшення приголосних унаслідок випадіння голосного Після випадіння голосного переднього ряду або палаталізованого голосного в кінці відкритого слова (помічено, що в кінці слова в говірці можуть випадати голосні переднього ряду e, i та палаталізовані a, u) м’який приголосний, що стояв перед ним, опиняється в кінці слова й зазвичай залишається незмінним. Таких випадків у досліджуваній говірці дуже багато. Тут вони всі й аналізуються². 1. Випадіння палаталізованого a Палаталізований a у говірці випадає в таких випадках: a) У називному відмінку однини, напр.: apač⁳ ~ apačia, bažnč⁳ ~ bažnyčia, grįč⁳ ~ gryčia, nedel⁳ ~ nedelia savaitę, sekmadienis⁳, Vyš⁴ ~ Vyšnia (кличка корови); pėšč ~ pėsčia, šlap ~ šlapia; geriaus ~ geriausia, gražaus ~ gražiausia; šituk ~ šitokia. У цьому випадку кінцевий приголосний пом’якшився внаслідок зникнення j, а голосний заднього ряду, що стояв після приголосного, водночас палаталізувався. Після випадіння j із пом’якшеного приголосного та палаталізованого голосного в кінці основи слова утворилося цілісне сполучення, яке фактично майже нічим не відрізнялося від сполучення м’якого приголосного з голосним переднього ряду (пор. šlaṕa ~ šlapia і šakė ~ šakė). Тепер м’якість приголосного безпосередньо залежала від регресивного впливу палаталізованого голосного. Після зникнення палаталізованого голосного в кінці слова приголосний залишався м’яким; затвердіння не встигли вплинути на нього, як і голосний заднього ряду перед ним (напр.: šlaṕ ~ šlapia), хоча в говірці є випадки, коли голосний заднього ряду, що стоїть перед м’яким кінцевим приголосним, стверджує його; пор. випадіння e (с. 172). b) У знахідному відмінку однини, напр.: medž⁴ ~ medžią⁴, kėl ~ kelią, kvieč ~ kviečia, sveč ~ svečią, vėln ~ vėnią; pėšč ~ pėsčią, stač ~ stačią, trėč ~ trečią, Dulevič ~ Dulevičia (наз. в. Dulevičia) ‘Dulevičių’, Mačevič ~ Mačevičią ‘Macevičių’. 2 У всіх випадках кінцеві голосні в статті подано не з погляду історичної, а з погляду сучасної фонетики литовської мови. 3 Діалектні приклади в статті подано фонетичною транскрипцією, установленою в «Програмі збирання матеріалів Атласу литовської мови», 2-ге вид., Vilnius, 1956. На слух авторки статті, у говірці розрізняються акцентні типи довгих монофтонгів і дифтонгів ie, uo, тому їх і позначено. Знак середнього акцентного типу ставиться над наголошеними давніми короткими i, u, які в говірці подовжилися до напівдовгих. Їхня напівдовгота в цьому разі окремим знаком не позначається. 4 У говірці трапляється, що іа-основні іменники, основа яких закінчується на *t або *d), у називному відмінку однини можуть мати два варіанти закінчення: -ias і -is(-ys), напр.: medžs~medžias і medž~medis, kviečs~kviečias і kvietš (kvietys). Звідси й знахідний відмінок однини поряд із закінченням -į може паралельно вимовлятися із закінченням -ią, напр.: kvieč~kviečią. Однак форми називного та знахідного відмінків однини medžs~medžias, medž~medžią трапляються значно рідше. 169 c) У формі орудного відмінка однини, наприклад: sõ pàč ~ pačià, sõ vãl ~ valià, sõ valdž̃ ~ valdžià; šàl ~ šalìa (прислівник), slàpč ~ slapčià; graž̃ ~ gražià, žàl ~ žalìa; jaunìaus ~ jauniausia, virìaus ~ vyrìausia: ãk ~ akià⁵ «оком», aũs ~ ausià, dùkter ~ dukterià, kãrt || kãrt «картом», mòtėr ~ móteria, nãkč ~ nakčià, nõs ~ nósia, pìrt «лазнею», sėsėr ~ sēseria, šìrd «серцем», tõs ~ tóšia, ǧ̃g ~ ugnìa, ǧ̃n ~ usnià. Іменники жіночого роду i-основи, основа яких закінчується на приголосний t або d, в орудному відмінку однини мають два варіанти закінчень: kãrtė || kãrt «картом», pìrtė || pìrt «лазнею», šìrdė || šìrd «серцем» тощо. Помічено, що форми без африкати в діалекті звичніші. З’ясувати походження форми без африкати складно. Можливо, вона виникла також під впливом аналогії з формами орудного відмінка однини іменників ē-основи; можливо, ця форма має зовсім інше походження. Крім того, форма орудного відмінка однини в діалекті повністю збігається з формами знахідного й давального відмінків, наприклад: šìrd ~ širdĩ⁶ «серцю, серце, серцем». У діалекті також помічено, що всі іменні частини мови та дієприкметники, основа яких закінчується на *tj або *dj, у формах називного, давального й орудного відмінків однини та знахідного відмінка множини поряд із формами з африкатами частіше вживають форми без африкат, наприклад: svẽts «гість», stàts «прямий», lesvìnīs «лієсвінчюс, лісник», provinčī̄s «провінчюс, той, хто судиться»; briẽd «оленеві, оленем», gaid «півневі, півнем», jáut «бикові, биком», mẽd «дереву», mẽd «деревом», svẽč «гостеві», svẽč «гостем», stàt «прямим», trẽč «третім», tūkstuntē «тисячі»; briẽds «оленів», gaid̃s «півнів», kviẽts «пшеницю», lesvìnīs «лієсвінчюс», žvirblū̃īs «горобчиків». Див. також с. 175–176. d) У третій особі теперішнього часу, наприклад: áudž ~ audžia, gãl ~ galia⁸ «може», gaĩl ~ gailia, kenč ~ kenčia, lãidž ~ leidžia, lãk ~ lekia, kãrš ~ karšia, pẽr ~ peria «висиджує», pìl ~ pilia «ллє», rẽk ~ rėkia «кричить», srẽb ~ srebia, užtẽs ~ užtęsia, vãg ~ vagia, žīdž ~ žydžia, žõps ~ žiopsia. e) У першій особі однини умовного способу, наприклад: aič⁹ ~ eičia, dirpč ~ dirpčia, darč ~ darčia, gauč ~ gaučia, lãukč ~ laukčia, paiñč ~ painčia, šáuč ~ šaučia. f) У формах спонукального способу, наприклад: lei pasisìls ~ lei pasisilsia «нехай відпочине», lei sėdž ~ lei sėdžia, lei ver̃p ~ lei verpia. g) У закінченнях деяких прислівників, наприклад: šìč ~ šičia. ⁵ Іменники жіночого роду i- та приголосної основи в орудному відмінку однини мають закінчення io-основ, пор. J. Endzelynas, Baltų kalbų garsai ir formos (далі GF), 230 §, Vilnius, 1957. ⁶ Іменники i-основи досліджуваного діалекту в давальному відмінку однини зберегли архаїчнішу форму із закінченням -i: širdi, aki, miši, пор. J. Endzelynas, GF, 260 §, а також с. 173 цього тому. ⁷ Поряд із формами давального відмінка однини bried, gaid, jaut, med та ін. старші носії діалекту рідше вживають і повніші форми briedi, gaidi, jauti, medi. Сумнівно, чи можна вважати ці форми тотожними формам іменників i-основи širdi, aki, miši. ⁸ Усі дієслова i-основи досліджуваного діалекту перейшли до ia-основи. ⁹ На перший погляд у цьому випадку може виникнути сумнів, чи випав тут передній голосний a, чи дифтонг au, який у закінченні першої особи однини умовного способу властивий багатьом діалектам. Зворотні форми тут також не допомагають з’ясувати, що саме випало наприкінці слова, наприклад: gùčos «я б напився», šukùošs «я б розчісувався», пор. trõšos~ tręšios і varčòs~varčiausi. Старші носії діалекту поряд зі скороченими формами умовного спо- 170 2. Випадіння e У таких випадках голосний e випадає в кінці відкритого слова: a) В орудному відмінку однини (іменники з основою на ė), наприклад: dineltū ~ dienelīte, gūlū ~ gunia, kątę ~ karvę, kač ~ katę, rōp ~ ropę. b) У місцевому відмінку однини (іменники з основою на a, прикметники чоловічого роду, числівники, займенники, дієприкметники), наприклад: darž ~ daržē, dugn ~ dugne, dvār ~ dvare, kiem ~ kieme, kluijm ~ kluojme, kubūl || kubūl ‘kubile’, laik ~ laike, lāng ~ lange, mišk ~ miške, nam ~ name, ōr ~ ore, piod ~ pūode; baltam ~ baltame, baltājām ~ baltājame, didelēm ~ dideliame, didžūjem ~ didžiajam, kietam ~ kietame, platām ‘plačiame’, sugrūvusēm ~ sugrūvusiame, tam ~ tame, sauriūčēm ~ siauriūčiame, žalēm ~ žaliame; vakar ~ vakare (прислівник). У досліджуваній говірці місцеві відмінки загалом не дуже поширені. Замість них, найімовірніше за прикладом сусідніх латишів, набагато частіше вживають конструкцію з прийменником tarp і родовим відмінком, наприклад: terp platās maišā ‘у широкому мішку’ тощо. Наведені приклади показують, що тут кінцеве e випало порівняно недавно, адже після його випадіння пом’якшений приголосний на кінці основи слова (m, n, r, l, v), опинившись в одному складі з голосним, не утворює єдиного вторинного дифтонга, як це сталося в багатьох інших литовських говірках (наприклад: didelām, mažām, kietām ~ dideliame, mažame, kitame), а кожен компонент новоутвореного дифтонга вимовляється окремо. Якщо в такому сполученні (називати їх дифтонгами неточно, бо вони не утворюють компактної єдності) наголошений перший компонент, то його інтонація завжди зберігається такою самою, якою була до того, як він опинився в одному складі з приголосним. c) У кличному відмінку однини, наприклад: Adeltī ~ Adelīte, Agatī ~ Agotīte, Alūt ‘Eliute’, Cicilī ~ Cicilīte, Daratī ~ Daratīte, diēv ~ diēve Magdūt ~ Magdīte, Marī ~ Maryte, Untī ~ Onyte, Pilcūt ‘Felicyte’, Palūt ‘Apolīte’, Tarasūt ‘Teresyte’, Varūt ‘Verute’. d) У місцевому відмінку множини, наприклад: mēdžēs ~ mēdžiuose, laukūōs ~ laukuose, namūōs ~ namuose, piršlūōs ~ piršliuose, slānūōs ~ slėniuose, svečūōs ~ svečiuose; liepōs ~ liepose, pievōs ~ pievose, ranīkōs ~ raṅkose, šakōs ~ šakose; akīš ~ akyse, ausīš ~ ausyse, pušnīš ~ pusnyse, raumenīš ~ raumenyse, vandенīš ~ vandenyse; gražūōs ~ gražiuose, naujūōs ~ naujuose, savūōs ~ savuose, tuōs ~ tuose; medīnēs ~ medinėse, šaunīnēs ~ šiaudinėse; (числівникові прислівники) dvēs ~ dviese, keturēs ~ keturiese, pītikēs ~ penkiese, šešēs ~ šešiese, trīs ~ triese. Зрідка трапляються також повніші форми першої особи однини: kalbėcā ~ kalbėčia, valgīcā ~ valgyčia. У говірці також не помічено випадіння au в кінці відкритого слова; тут воно монофтонгізувалося й вимовляється як лабіалізоване o, наприклад: mācō ~ mačiau, lōpō ~ lōpiau, pėcō ~ pūčiau; Baltramējō ~ Baltramiejau, Jūrgō ~ Jūrgiau ‘Jurgi’, Moldarō~Muldariau ‘Muldari’, tivēlō ~ tēvēliau ‘татку’, (пор. с. 174). Отже, з закінчення першої особи однини умовного способу міг випасти лише передній a. Форма першої особи однини умовного способу із закінченням ia властива й іншим говіркам: капсам, східним і центральним аукштайтським та ін. 171 У випадках a, b, c і d кінцевий приголосний слова пом’якшився після переднього голосного, який стояв перед ним і згодом випав. Це підтверджують приклади, у яких кінцевий приголосний іде після голосного заднього ряду (laukuõs, rãnkõs, šakõs) і вимовляється м’яко. Якщо в цьому випадку приголосний зазнав регресивного впливу, то немає сумніву, що внаслідок регресивної дії голосного приголосний пом’якшився і в тих випадках, коли, опинившись наприкінці слова, він іде після голосного переднього ряду або голосного, що набув переднього тембру. e) У першій та другій особах множини всіх часів і способів дієслів, наприклад: gùlėmi ∼ guliame, mė́lžėmi ∼ mė́lžiame, lýdžėmi ∼ lýdžiame, nórėni ∼ nór iame, stóvėni ∼ stóviame, suvulójėmi ∼ suvoliojame, žiūrėmi ∼ žiūriame, але: ainam ∼ einame, dír bam ∼ dirbame, girdõm ∼ girdome, žnáibom ∼ žnaibome; mìlė̃t ∼ myliate, luõbet ∼ liūobiate, šėrė̃t ∼ šeriate, tìlėt ∼ tyl iate, verpė̃t ∼ verp iate, але: ainat ∼ einate, dãrot ∼ darote, dė́dat ∼ dėdate, dúodat ∼ dúodate, gãnot ∼ ganote, nešat ∼ nešate, prãšot ∼ prašote, skaitot ∼ skaitote, sùkat ∼ sukate, vãrot ∼ varote; dãvėm ∼ dãvėme, ė́jėm ∼ ėjome, gulėjėm ∼ gulėjome, milėjėm ∼ mylėjome, nenurėjėm ∼ nenorėjome, nešėm ∼ nešėme, šlavėm ∼ šlavėme, tilėjėm ∼ tylėjome; audė̃t ∼ audėte, gãnet ∼ ganėte, kišėt ∼ kišėte, sukėt ∼ sukėte, vãrėt ∼ varėte, але: dirbat ∼ dirbote, gùlat ∼ gulote, mãlat ∼ malote; aisìm ∼ eisime, ausìm ∼ ausime, dirpsìm ∼ dirpsime, drósim ∼ drósime, kalbėsim ∼ kalbėsime, kiršim ∼ kiršime, mėgsim ∼ mėgsime, nešim ∼ nešime, tilėsim ∼ tylėsime; aisit ∼ eisite, ausit ∼ ausite, duosit ∼ duosite, gulėsit ∼ gulėsite, imšit ∼ imsite, mėksit ∼ mėgsite, nešit ∼ nešite, stuvėsit ∼ stovėsite, valgisit ∼ valgysite, verpsit ∼ verpsite; gautumim ‘gautume’, neštumim ‘neštume’, skūbitumim ‘skubintume’, verptumim ‘verptume’, aitumė ‘e itumėte’, austumė ‘austumėte’; gantumė ‘ganytumėte’, verptumė ‘verptumėte’; bėkim ∼ bėkime, neškim ∼ neškime, sprėskim ∼ spręskime, stovėkim ∼ stovėkime, tylėkim ∼ tylėkime, žiūrėkim ∼ žiūrėkime; aikit ∼ eikite, auskit ∼ auskite, gulkit ∼ gulkite, mėgs kit ∼ megzkite, rėkit ∼ rėkite, sukit ∼ sukite, stovėkit ∼ stovėkite, tylėkit ∼ tylėkite. У цих прикладах (у підрозділі e) приголосний, що опинився наприкінці слова, пом’якшили і голосний, який випав, і той, що стояв перед ним. Це видно з прикладів, у яких кінцевий приголосний після випадіння e вимовляється твердо або, можливо, напівм’яко (на слух це важко визначити), якщо він іде після голосного заднього ряду (у цьому разі м’якість приголосного зовсім не позначається), наприклад: girdom ∼ girdome, nešat ∼ nešate, mãlat ∼ malote, а також з усіх прикладів минулого частого часу, наприклад: būdavom ∼ būdavome, riñkdavom ∼ riñkdavome, siūdavom ∼ siūdavome, verp davom ∼ verp davome; eidavot ∼ eidavote, kėpdavot ∼ kėpdavote, nešdavot ∼ nešdavote, valgydavot ∼ valgydavote. Пом’якшення кінцевого приголосного в багатьох дієслівних формах, імовірно, є вторинним. Спочатку через скорочення закінчень у цій говірці випав кінцевий e. Під його впливом кінцевий приголосний був м’яким у всіх випадках. Але це випадіння, очевидно, сталося відносно давно; цілком можливо, що, як і в багатьох інших говірках, з часом названий приголосний в одних випадках встиг затвердіти, а в інших залишився м’яким. Кінцевий приголосний міг затвердіти й майже повністю затвердів після голосного заднього ряду, який, навіть якщо й не спричинив його ствердіння (хоча, найімовірніше, спричинив), то принаймні не створив умов для 172 збереження ним м’якості. І навпаки, кінцевий приголосний не затвердів у тих випадках, коли стояв після голосного переднього ряду або голосного, що набув переднього тембру, який і зберіг м’якість цього приголосного. Отже, у цьому разі маємо справу вже не з регресивним впливом голосних, а з прогресивним, який, безперечно, є новішим і, на нашу думку, має вважатися вторинним явищем. f) Голосний e (а також його дифтонгічні сполуки, монофтонгізовані в говірці) іноді випадає в закінченнях різних прислівників, прислівникових та інших коротких слів, звуконаслідувань, залишаючи кінцевий приголосний м’яким, наприклад: až̇ ~ alė, bił ~ bile, būr būr būr ~ būre ‘поклик вівці’, dėł ~ dėl, delkė ~ delkõ, deltā ~ deltõ, kādeł ‘чому’, kõł, tõł, veł, namieł || namiełė ‘вдома’, pił pił pił < pile ‘поклик качки’, pūł pūł pūł ‘поклик курки’, ši toł || ši tole ‘сюди’, ził, ził, ził < zile ‘поклик гуски’. 3. Випадіння i У кінці відкритого слова голосний i випадає в таких випадках: a) У називному відмінку однини, наприклад: mar̃t ~ marti, paž ~ pati, aišk ~ aiški, alkan ~ alkani ‘голодна’, baš ~ baisi, brañg ~ brangi, gab ~ gabi, lyg ~ lygi, sot ~ soti, srauñ ~ srauni, tañk ~ tanki; kentiñ ~ kenčianti, nevažiuosiũ ~ nevažiuosianti, sergaũ ~ serganti. b) У давальному відмінку однини, наприклад: ãki¹⁰ ~ ãki ‘оку’, aũs ~ ausi ‘вуху’, ãnt ~ anti ‘качці’, duktėr ~ dukteri ‘дочці’, nõs ~ nõsi ‘носові’, piemeñ ~ piemeni ‘пастухові’, rudeñ ~ rudeni ‘осені’, šir̃d ~ širdi ‘серцю’, žõs ~ žąsi ‘гусці’; у закінченнях дієприслівників, утворених від давального відмінка, наприклад: gėrũ ~ gėriant, stãtũ ~ stãtant, vėrdũ ~ vėrdant, ver̃kũ ~ verkiant. М’яко вимовляється також кінцевий приголосний особових і зворотного займенників у давальному, знахідному й орудному відмінках однини, наприклад: mãi || mãi (рідк.) < mani¹²; mãn <mane ar mani¹³, tãv < tave ar tavi, sãv < save ar savi; sõ mãi¹⁴, tãv, sãv ‘зі мною, тобою, собою’. c) У знахідному відмінку однини, наприклад: árkł ~ árkli, gaĩd ~ gaĩdi, gė̃n ~ gėni, gõmur ~ gõmuri, jáũt ~ jáuti, kulũk ~ kolũki, mẽd ~ mẽdi, mõkĩn ~ mõkini, peł ~ peĩli, Vẽmbł ~ Vẽmbri (прізвище); ãk ~ ãki, aũs ~ ausi, duktėr ~ dukteri, nãkt ~ nãkti, pĩr̃t ~ pĩrti, šir̃d ~ širdi, šũn ~ šuni; didel ~ didelį, mediñ ~ medinį, murin ~ murinį. Тут кінцевий i випав порівняно недавно, оскільки м’який приголосний l, m, n, r, v, опинившись в одному складі з голосним, як і у випадках випадіння e, роз- 10 Зазвичай у цьому випадку кінцевий i у говірці випав, однак в окремих випадках він міг зберегтися, наприклад: lig mirtį, lig širdį тощо. Пор. також примітку 7 до цієї статті. 11 Див. J. Endzelynas, GF, 414 §. 12 Щодо походження пор. J. Endzelynas, GF, 301 §; J. Otrembskis, Gramatyka języka litewskiego (далі — GrJL), 3, 308 §, Warszawa, 1956. У давальному відмінку однини ці займенники мають два варіанти наголошення: mãn, tãv, sãv, однак у цій говірці характернішим у цьому разі є спадний наголос, тоді як висхідний, найімовірніше, починає поширюватися під впливом lk. 13 Щодо походження пор. J. Endzelynas, GF, 302 §; J. Otrembskis, GrJL, 3, 309 §. 14 Важко сказати, від яких давніших форм походять форми однини орудного відмінка, однак м’якість їхнього кінцевого приголосного свідчить, що в кінці слова цих форм, як і у випадку давального чи знахідного відмінка, випав голосний переднього ряду, бо більше немає чому пом’якшувати його. 173 у них (пор. с. 171) не утворюють єдиного тісного сполучення — античного дифтонга, а кожен із них вимовляється окремо, пор. с. 168 цього тому. d) У місцевому відмінку однини (у прислівниках цього відмінка), наприклад: ãnkšti ~ ankšti, arti ~ arti, tõli ~ toli. e) У кличному відмінку однини, наприклад: Jūrg ~ Jurgi, Kãral ~ Kãroli¹⁵. f) У називному та знахідному відмінках двоїни, наприклад: dvi diẽn ~ dvi dieni, dvi kãti ~ dvi kati, dvi nedẽl ~ dvi nedeli. g) У називному відмінку множини, наприклад: bãlti ~ balti, geltõ ~ geltõni, gẽr ~ geri, juõd ~ juodi, kanapẽt ~ kanapėti, kirmėliuõt ~ kirmeliuoti, mãž ~ maži, prãšti ~ prasti, raudõn ~ raudõni; ketur̃ ~ keturi, penkẽ ~ penki, septỹn ~ septyni, šeš̃ ~ šeši; ketver̃ ~ ketveri, šešer̃ ~ šešeri, vieñ ~ vieni; kẽl ~ keli, kõk ~ kõki, vẽs ~ visi; išdaužỹt ~ išdaužyti, iškirst̃ ~ iškirsti, išnẽšt ~ išnešti, neparmãtom ~ neparmãtomi, parsmaikšt̃ ~ parsmaukti, pjaũnam ~ pjaunami, prikalt̃ ~ prik alti, raunam̃ ~ raunamai, sukraũt ~ sukrauti. i) В другій особі однини теперішнього й майбутнього часу, наприклад: ãin ~ eini, bẽg ~ bėgi, dir̃b ~ dirbi, kẽl ~ keli, klãus ~ klausi, peñk ~ penki, nẽš ~ neši, šõk ~ šoki, tur̃ ~ turi, vẽd ~ vedi; aĩs ~ eisi, bū̃s ~ būsi, dir̃bs ~ dirbsi, kẽls ~ kelsi, mir̃s ~ mirsi, nẽš ~ neši, padarỹs ~ padarysi, pamãtys ~ pamatysi, šõks ~ šoksi, vẽs ~ vesi. j) У закінченні інфінітива, наприклад: aušyt̃ ~ aušyti, būt̃ ~ būti, daigyt̃ ~ daigyti, dalyt̃ ~ dalyti, lodyt̃ ~ lodyti, mẽšt ~ mėsti, nẽšt ~ nešti, žõdīt ~ žiodyti, treškėlet̃ ~ treškėlėti. У всіх досі перелічених випадках випадіння i кінцевий приголосний пом’якшився внаслідок регресивного впливу голосного. На це вказують і випадки, коли перед м’яким кінцевим приголосним стоїть голосний заднього ряду. k) У частці -si зворотних дієслів, наприклад: (в інфінітиві) juõktis, kẽltis, mūš̃tis (див. також випадок d випадіння i, с. 178); (у першій особі однини всіх часів і способів) juõkõs ~ juokiuosi¹⁶, juokiausi, praũšõs ~ prausiuosi, prausiausi; nẽšõs ~ nešiausi, vẽžõs ~ vežiausi; juõkšõs ~ juokšiuosi, nẽšõs ~ nešiuosi, vẽžõs ~ vežiuosi; juõkčõs ~ juokčiausi, praũščõs ~ prausčiausi, bet: dir̃bs ~ dirbuosi, dirbausi, mūš̃s ~ mušiuosi; juõgdavõs ~ juokdavausi, praũždavõs ~ prausdavausi; (у другій особі однини всіх часів і способів) juõkẽs ~ juokiesi, juokeisi, mūšẽs ~ mušiesi, mušeisi, praũšẽs ~ prausiesi, prauseisi, prausiesi, sõkẽs ~ sukiesi, sukeisi, vẽžẽs ~ vežiesi, vežeisi; juõkšẽs ~ juokšiesi, sūkšẽs ~ sūkiesi; juõktumẽs ~ juoktumėsi, praũštumẽs ~ praustumėsi; skūbykẽs ~ skūbykis, saugukẽs ~ saugokis, bet: dir̃bes ~ dirbaisi; juõgdavẽs ~ juokdavaisi, mãugdidavẽs ~ máukdavaisi ‘maudydavaisi’; (у першій особі множини всіх часів і способів) juõkenẽs ~ juokiamės, mãtamẽs ~ matomės, juõkimẽs ~ juokėmės, juokimės, praũšimẽs ¹⁵ Більшість іменників ja-основи у кличному відмінку однини має закінчення -iau, властиве u-основі, наприклад: Mėrkel̃~Merkeliau ‘Merkeli’, Mãrtinaičiõ~Martinaičiau ‘Martinaiti’; власне закінчення ia-основи в цьому випадку трапляється рідше. ¹⁶ У досліджуваній говірці, на відміну від lk та інших говірок, наголошене закінчення зворотних дієслів у першій і другій особах однини теперішнього часу, очевидно, мало не акутову, а циркумфлексну інтонацію. Лише цим можна пояснити перенесення наголосу на початковий склад слова. Циркумфлексна інтонація замість акутової могла виникнути також унаслідок метатонії. 174 ~ вмивалися, вмиємося, носилися ~ носилися, підпиралися ~ підпиралися; сміятимемося ~ сміятимемося, нестимемося ~ нестимемося; сміялися б ‘сміялися б’, вмивалися б ‘умивалися б’; любімося ~ любімося; бережімося ~ бережімося; (у другій особі множини всіх часів і способів) смієтеся ~ смієтеся, сміялися ~ сміялися, смійтеся, несетеся ~ несетеся, нестиметеся ~ нестиметеся, нестимете ~ нестиметеся, везетеся ~ везетеся, везтиметеся ~ везтиметеся; носилися б ~ носилися б, підпиралися б ~ підпиралися б; сміялися б ‘сміялися б’, підпиралися б ‘підпиралися б’; любіться ~ любіться, бережіться ~ бережіться; (у третій особі всіх часів і способів) радіють ~ радіють, чуються ~ чуються ‘чується’, сміються ~ сміються, гойдаються ~ гойдаються, встають ~ встають, спускаються ~ спускаються, вмиваються ~ вмиваються, розправляються ~ розправляються ‘розкриваються’, нюхаються ~ нюхаються, жевріють ~ жевріють ‘жевріють’; крутяться ~ крутилися ‘оберталися’, виділися ~ виділися, несуться ~ неслися, ведуться ~ велися; кінчаються ~ кінчаються ‘добігають кінця, помруть’, несеться ~ несеться, везеться ~ везеться, але: daížęs¹⁷ ~ daížosi, kraípas ~ kraiposi, má̇tas ~ má̇tosi, purėnas ~ purėnasi ‘лоскочеться’, spárdas ~ spárdosi; вмивалися ~ вмивалися, підпиралися ~ підпиралися; вмиватися б ~ вмиватися, крутитися б ~ крутитися, везтися б ~ везтися. У цьому разі кінцевий приголосний є м’яким не стільки через випадіння кінцевого i, скільки через передній голосний, що стоїть перед приголосним: після випадіння кінцевого i він опинився в одному складі з пом’якшеним приголосним і, прогресивно впливаючи на цей приголосний, зберіг його м’якість донині. Як ми бачили з прикладів, у тих випадках, коли м’якість приголосного нічому зберігати (перед приголосним стоїть голосний заднього ряду), приголосний поступово твердів і сьогодні вимовляється майже як цілком твердий. На те, що передній голосний перед кінцевим приголосним справді пом’якшувально вплинув на розглядуваний приголосний, указують випадки, коли твердий кінцевий приголосний, після якого нічого не випало, також дещо пом’якшився внаслідок прогресивного впливу переднього або переднього за походженням голосного, що стоїть перед ним, наприклад: perės¹⁸, sidės ~ sėdės, tupės, daris < daris ~ darys, matės ~ matys, varis ~ varys, але: gulės ~ gulės, kalbės ~ kalbės, išsigaruos ~ išsigaruos, а часто вимовляється і цілком м’яким. 4. Випадіння переднього u Переднє u у говірці випадає в таких випадках: a) У давальному відмінку однини, наприклад: árlė ~ árkliu ‘коневі’¹⁹, briédžio²⁰ ‘оленеві’, gaid ‘півневі’, jáuč || jáuč ‘бикові’, med ‘дереву’, šun ‘собаці’, vag ‘злодієві’, vélni ‘чортові’; Šarmait ‘Шармайчюсу’. 17 Поряд із твердими кінцевими приголосними цих форм у говірці приблизно так само, можливо дещо рідше, траплялися форми з іще не цілком затверділим кінцем слова. У фонетичній транскрипції це не відображено. 18 Пом’якшення в цьому разі відносно незначне, як і в розглянутому у виносці 17 випадку, тому його й не позначено; однак кінцеве s у прикладах tupės, ikrės, з одного боку, і gulės — з іншого, вимовляється по-різному: у першому випадку s уже м’якше, а в другому — цілком тверде. 19 Пор. Z. Zinkevičius, a(o)-основні іменники в давальному відмінку однини. — „Vilniaus Valstybinio V. Kapsuko vardo universiteto Mokslo darbai“, 5, 191, Vilnius, 1955. 20 Щодо форм давального відмінка однини briéd, gaid, jáut... пор. також с. 170 цієї статті та виноски 6—7. 175 b) У знахідному відмінку однини, наприклад: ámž ∼ ámžių, lesviñčė ∼ lesviñčių ‘лісничого’, skaĩt ∼ skaičių, sõdž ∼ sõdžių ‘село’, Vílñ ∼ Vilnių. c) В орудному відмінку однини, наприклад: ákmenę ∼ akmeniu, áŕkl ∼ árkliu, doñč ∼ dančių, gaĩd || gaĩdž ‘півнем’, jáuč || jáuč ‘волом’, karaliẽj ∼ kavaleriu²¹, kõšn ∼ kąsniu, lesviñčė ∼ lesvinčiu ‘лісничим’, ližãd ∼ liežuviu, pė̃j ∼ peiliu, svė̃t || svė̃č ‘гостем’, šūn ∼ šunų; bráng ∼ brangiu, grãž ∼ gražiu, líg ∼ lygiu, vėrdančė ∼ verdančiu. d) У називному та знахідному відмінках двоїни, наприклад: dõ gaĩd || gaĩdž ‘півнем’, dõ kiaušiñ ∼ du kiaušiniu, dõ mėnes ∼ du mėnesiu, dõ šūn ∼ du šuniu, dõ tū́kstant || tū́kstanč ‘двома тисячами’. e) В першій особі однини теперішнього й майбутнього часу, наприклад: gõl ∼ guliu, kláus ∼ klausiu, praũs ∼ prausiu, prausiu, stõv ∼ stoviu; áis ∼ eisiu, dir̃bš ∼ dirbsiu, mãtš ∼ matysiu, mĩṙs ∼ mirsiu, nẽš ∼ nešiu, šõkš ∼ šoksiu. Кінцевий приголосний у всіх випадках вимовляється м’яко внаслідок регресивної дії випалого переднього u. II. Пом’якшення приголосних унаслідок випадіння голосного Після випадіння голосного переднього ряду або палаталізованого голосного в закритому кінці слова (помічено, що в кінці слова діалекту можуть випадати голосні переднього ряду e, i, у рідкісних випадках ė, а також o (палаталізований), і палаталізовані a, u) м’який приголосний або група приголосних у кінці основи опиняється безпосередньо перед кінцевим приголосним, і весь новоутворений збіг приголосних стає м’яким²². 1. Випадіння палаталізованого a Палаталізоване a у говірці випадає в таких випадках: a) у називному відмінку однини, наприклад: artójš²³ ∼ artójas, élñs ∼ elnias, ginė̃jš ∼ gynėjas, kė̃ls ∼ kelias, kulė̃jš ∼ kulėjas, laidė̃jš ∼ leidėjas, mukl̃tujš ∼ mokytojas, pjuvė̃jš ∼ piovėjas, svė̃čs ∼ svečias (пор. примітку 4 до цієї статті), vėj̃s ∼ vėjas, vėlñs ∼ velnias; baisiaũsš ∼ baisiausias, gul̃ščs ∼ gulščias, pė̃ščs ∼ pėsčias, stáčs ∼ stačias, žál̃s ∼ žalias. b) У знахідному відмінку множини, наприклад: pãts ‘самих’ (пор. примітки 6 і 7 та с. 170), peñks ∼ penkias, stáčs ‘прямих’, vald̃s ‘влади’, žál̃s ∼ žalias, ža-rė̃jŝ ∼ žarijas. Приклади обох випадків показують, що випале палаталізоване a пом’якшило всю групу приголосних, яка опинилася в кінці. ²¹ Іменники iu-основи в діалекті в орудному відмінку однини мають закінчення ia-основи. ²² Перед випадінням голосного переднього ряду або палаталізованого голосного сам кінцевий приголосний, імовірно, вимовлявся м’яко; пор. випадки a, b, d м’якого кінцевого приголосного на с. 179—180. ²³ Голосний, що випав у наведених словах, міг бути також i; пор. форму знахідного відмінка однини artóji ∼ artóją, vėlnì ∼ velnią. Слова із суфіксами -ėjas, -ojas у родовому відмінку однини, крім закінчення своєї основи (artóje ∼ artójo, mukltuje ∼ mokytojo), рідше трапляються із закінченням, характерним для iu-основ (artójõs ∼ artójaus, mukltujõs ∼ mokytojaus). 176 2. Випадіння e У кінці закритого складу слова e у говірці випадає, наприклад: apùss ~ ėpùses, kárvės ~ kárves, kàtės ~ katès, pélks ~ pélkes, pìrštins ~ pìrštines, rógės ~ rogès, але: pèls < pelas ~ pelės. Отже, група кінцевих приголосних тут вимовляється м’яко через випадіння e. Приклад pèls показує, що в цій говірці l затвердів раніше, ніж випало кінцеве e слова. 3. Випадіння i У закритому кінці слова i(y) випадає в таких випадках: a) Vienaskaitos vardininko linksnyje, pvz.: (ia-kam. daiktavardžių) brólis ~ brólis, brìeds ~ brìedis, dágės ~ dagýs, ágastìs ~ eigastis ‘eisena’, éšerìs ~ ešerys, ėžìs ~ ežys, gaidìs ‘gaidys’²⁴, gailastìs ~ gailestis, gẽnìs ‘genys, piemenų žaidimo lazda’, gẽnìs ~ genys, glėbìs ‘glėbis’, jáutìs ~ jautis, kìškìs ~ kiškis, kvìetìs ‘kvietys’ (plg. šio straipsnio 4 išnašą), lìzdėlìs ~ lizdelis, lópsìs ~ lopsys, mėdàs ~ medis, miẽžìs ‘miežis’, naujìskaulìs ~ naujiskaulis ‘navikaulis’, pūzgegutuìtìs ~ pūzgegutuìtis ‘geg zujikas paauglys’, pasùolìs ~ pasuolis, paklùonìs ~ pakluonis, pakruojėtìs ~ pakruojėtis, pempùtìs ~ pempūtis ‘pempiukas’, pìršlìs ‘piršlys’, rãtlunkìs ~ rãtlankis, raguólìs ~ raguolis ‘pyrago kepalas’, sprìndìs ~ sprindis, šunìtìs ~ šunytis, úosìs ~ úosis, užúovìs ~ užuovis ‘užuovėja’, žvirblùtìs ~ žvirblùtis ‘žvirbliukas’; (ia-kam. tikrinių žodžių — vietovardžių ir asmenvardžių) Aukštàsė beržìnėlìs ~ Aukštàsai beržynėlis (miškelis prie Lauksodžio), Béržtals ~ Béržtalis (upelis), Cárkels ~ Cárkelis (kelias iš Gelčių į Lauksodį), Dagìlu kalnėlìs ~ Dagilių kalnelis (kalnelis prie Lauksodžio), Degìmu gróos ~ Degimų griovís (Beržtalio intakas), Gataučėlìs ~ Gataučėlis (kelias iš vieškelio į Gataučių k.), Gùmbakalnìs ~ Gùmbakalnis (gelmė Beržtalyje prie Stegvilių kaimo), Jóna Póželės kalnėlìs ~ Jono Póželės kalnelis (kalnelis Stegvilių miške, Jono Póželės rėžyje), Kalnìnis Póžel ~ Kalninis Póželė (Póželė, gyvenęs Stegvilių k. ant kalnelio), Kemšrìnės gróos ~ Kemšrinės griovís (stovintis vanduo Stegvilių lauke), Keršìns ~ Keršnis (upelis prie Stegvilių k. ir miško), Kùk-miškìs ~ Kùkmiškis (250 ha miškas tarp Kùkų ir Diržių k.), Kùkelìs ~ Kùkkelìs (kelias iš Lauksodžio į Pašvitinį), Márgs ~ Márgis (šuns vardas), Naujì-kelìs ~ Naujikelis (XIX a. pabaigoje ištiestas kelias iš Gataučių per Stegvilius), Padėgelė óžals ~ Padėgelis ąžuolas (vieta Stegvilių miške), Pakelìùns pakumpnóss ~ Pakeliūnas Pakumpnósis (Pakeliūnas su kumpa nosimi), Palìepkalnìs ~ Palìepkalnis (vieta Stegvilių miške), Pūdels ~ Pūdelis (šuns vardas), Ragánkelìs ~ Ragánkelis (kelias iš Gataučių į Diržius), Rainìùtìs ~ Rainiūtis (katino vardas), Sárgs ~ Sárgis (šuns vardas), Sarìs ~ Sàrtis (arklio vardas), Strìukìs ~ Striukšis (30 ha miškas tarp Gelčių k. ir Lauksodžio), Spìaudiklìs Rūdìs ~ Spiaudiklis Rūdis (Rūdis, kuris kalbėdamas spiaudydavosi), Tiẽskelìs ~ Tiẽskelis (kelias iš Gelčių k. į Lauksodžio dvarą), Trikùkalnìs ~ Trikùkalnis (vieta Stegvilių miške), Vergìkelìs ~ Vergikelis (kelias Stegvilių k. pakraščiu), Vìlkelìs ~ Vilkelis (kelias per Stegvilių k.); (i-kam. daiktavardžių) añtìs ~ antis, ãkìs ~ akis, aũsìs ~ ²⁴ У говірці іноді важко з’ясувати, чи форма називного відмінка однини двоскладових іменників ia-основи мала наголос на корені, чи на закінченні. У такому разі діалектну форму не відновлюють до літературної, а обмежуються лише поясненням її значення. 12. Kalbotyros klausimai, IV 177 вухо, biẽs ~ bitis, debẽs ~ debesís, donẽs ~ dantis, klẽs ~ klėtis, krósas ~ krósnis, mùs ~ musis ‘муха’, nãkẽs ~ naktis, nõs ~ nosis, pažastẽs ~ pažastis ‘пахва’, smilẽs ~ smiltis, širdẽs ~ širdis, tõs ~ tošis, vagẽs ~ vagis, žõs ~ žąsis, (прикметників) brangẽsẽs ~ brangesnis, didẽls ~ didelis, gerẽsẽs ~ geresnis, gražẽsẽs ~ gražesnis, priekšutẽs ~ priekštutinis ‘передній’, (дієприкметників) galẽnẽs ~ galįantis (пор. примітку 8 цієї статті), mirštunẽs ~ mirštantis, norẽnẽs ~ norįantis, spaudžunẽs ~ spaudžiantis ‘низького тиску’ (про погоду). b) У називному відмінку множини, наприклад: ãks ~ ãkys, ãnẽs ~ ántys, aiẽs ~ ausys, dẽbẽs ~ debesys, donẽs²⁵ ~ dančtys, dùrs ~ durys, klẽs ~ klėtys, piemẽs ~ piemenys, šunẽs ~ šunys, vilnẽs ~ vilnys. c) У знахідному відмінку множини, наприклад: ãks ~ akis, ausẽs ~ ausis, nãkẽs ~ naktis, vagẽs ~ vagis, vagiùs (пор. випадок b випадіння u); devynẽs ~ devynis, penẽks ~ penkis, šeẽs ~ šešis. У всіх цих випадках групу приголосних у кінці слова пом’якшило i, що випало. d) В інфінітиві зворотних дієслів, наприклад: juókės ~ juóktis, klausẽs ~ klausytis, maũgdẽs ~ maudytis ‘купатися’, šukúoẽs ~ šukúotis. У цьому випадку випадіння голосного i є вторинним і дещо пізнішим явищем. У кінці слова в цих прикладах спочатку випало кінцеве i (пор. випадок k випадіння i, с. 174), наприклад, juókti-s > juóktis, і лише потім кінець слова ще скоротився: випало й i, наприклад, juóktis > juókės. Поряд із формами, скороченими вторинним шляхом, у говірці частіше трапляються форми з цим i. 4. Випадіння переднього u Передній u у говірці випадає в таких випадках: a) У відмінку називному однини, наприклад: ãmžẽs ~ ãmžius, Dẽrẽs ~ Dẽrėsius (ім’я сивого коня), lẽsvunẽs || lẽsvunẽs (пор. с. 170 цього тому та прим. 6–7) ‘liesvinčius’, linaraũtẽs ~ linaraũčius ‘час збирання льону’, merẽs ~ mergius ‘той, хто водиться з дівчатами’, pavõjẽs ~ pavõjus²⁶, pẽčẽs ~ pẽčius, skaičẽs ~ skaičius, sõdẽs ~ sõdžius, vasarõjẽs ~ vasarõjus; nusirašẽs ~ nusiraškiusi, pasãkẽs ~ pasakiusi. У двох останніх прикладах кінцевий передній u, як і у випадку випадіння i, випав вторинним шляхом: спочатку випав i, що стояв у закінченні, і лише згодом — коли кінець слова ще більше скоротився — випав також u. Отже, тут u випав порівняно недавно. b) У відмінку знахідному множини, наприклад: brẽdẽs ‘бреджюс’ (пор. с. 170 і прим. 7), donẽs ~ dančius, ežẽs ~ ežius, gaidẽs ‘півнів’, glẽbẽs ~ glėbius, jaũtẽs ‘волів’, kiškẽs ~ kiškius, medẽs ‘дерева’, padaikšlẽs ~ padaikšlius ‘підошви’, peilẽs ~ peilius, sprindẽs ‘п’яді’, sirautẽs ‘сиротичів, сиріт’, stačẽs || stačẽs ‘прямих’, švẽtẽs || švẽčẽs ‘гостей’, tūkstuntẽs ‘тисячі’, varnuẽs ‘ворончат, вороненят’, žirguẽs ‘лошат, молодих коней’; aiškẽs ~ aiškius, brangẽs ~ brangius, gražẽs ~ gražius, sūrẽs ~ sūrius; gerẽusẽs ~ geriausius, mažẽsẽs ~ mažesnius, savũosẽs ~ savuosiuos; aštuonẽs ~ aštuonerius, septynẽs ~ septynėrius. 25 Іменники чоловічого роду i-основи у називному відмінку множини поряд із закінченням своєї основи вживаються також із характерним для ia-основи закінченням, наприклад: dončẽ~dančiai, vagẽ~vagiai. 26 Похідні з суфіксом -o/jus поряд із закінченням своєї основи в родовому відмінку однини рідше трапляються також із закінченням ia-основи: pavõje~pavõjo, vasarõje~vasarõjo, пор. також прим. 23. 178 5. Випадіння ė У досліджуваній говірці ė випадає лише зрідка у відмінках родовому однини та називному множини, наприклад: Aikštės ~ Aikštės (південно-східна частина лісу Стегвілі, де випасали овець), kárvės ~ kárvės, kàtės ~ kàtės, šãrės ~ šãkės (пор. нижче випадок b). 6. Випадіння переднього o Передній o у говірці також у дуже рідкісних випадках випадає у родовому відмінку однини та називному відмінку множини, наприклад: kójės ~ kójos, trõšės ~ trãšios, однак поряд із ними значно частіше вживаються повні форми: kójos, trõšės (пор. нижче випадок b). III. Пом’якшення кінцевого приголосного в нескороченому кінці слова У говірці є й третій тип пом’якшення кінцевих приголосних, що виник виключно під впливом голосного переднього ряду або переднього голосного, який стоїть перед приголосним. Такі випадки в говірці нечисленні, але трапляються: a) У називному відмінку однини дієприкметників, наприклад: bùvęs ~ bùvęs, girdėjęs ~ girdėjęs, išėmęs ~ išėmęs, išplėręs ~ išklėręs ‘розплесканий’, màtęs ~ màtęs, nuklúkės ~ nuklúkės ‘збожеволілий’, prilinìkės ~ prilinkęs ‘співчутливий’, sakydavęs ~ sakydavęs, šildydavęs ~ šildydavęs, žadėsas ~ žadėsias, але: pražėlęs ~ pražėlęs, kàlės ~ kàlės. b) У родовому відмінку однини та називному відмінку множини, наприклад: akėčõs ~ akėčios, akẽs ~ akìes, apačiõs ~ apačios, báimės ~ báimės, dalgės ~ dalgės, darbadienės ~ darbadienės ‘робочого дня, робочі дні’, dilgìnės ‘кропива’, draũgės ‘дружба’, drėvės ~ drėvės, dùlkės ~ dulkės, Gaigalinės ~ Gaigalienės, gaspadorõs ~ gaspadoriaus, gelàžės ~ geležies, gyvatiènės ~ gyvatiėnės ‘настою гадючих трав’, grįčõs ~ grỹčios, grindės ~ grindės ‘застібки’, kàtės ~ katės, kàugės ~ káugės ‘копиці, копиці’, klẽtės ~ klėties, kójõs ~ kójos, krẽgždės ~ krėgždės, krẽšnės ‘черешні’, kuntrìbės ~ kantrybės, kūtės ‘хліва, хліви’, lãikės ~ laikės ‘полози’, pėčõs ~ pėčiaus, pėmpės, pūravietės ~ pūravietės ‘12,5 ара’, raudunìkės ~ raudonikės ‘підберезника, підберезники’, silkùtės ‘оселедчики’, šáltmetės ~ šaltmetės, šùnes ‘собаки’, valdžõs ~ valdžios, valdžios, virbės ‘сходу, зборів’, žarijõs, žẽmugės ~ žemuogės, žievės ~ žievės, žievės; dvėjõs, gaižõs ~ gaižios, gaižios, gražõs ~ gražios, kẽturiõs ~ keturios, mažẽsnės, mažùtės ~ mažìutės, naũjõs ~ naũjos, naujos, pàčiõs ~ pačios, penkiõs ~ penkios, parvažiavùsõs ~ parvažiavusios, spìrės ~ spùrės ‘розпушені, обтріпані’ (про одну породу гусей), šùrkščõs ~ šiurkščios, šiurkščios, tiẽsõs ~ tiesios, tiesios, tókõs ~ tokios, trãpniõs ~ trapnios ‘крихкі’, trõšõs ~ trąšios, trąšios, але: bárzdos ~ barzdos, barzdõs, gėrõs, krùopos, pìktos, rìpkos, spalvõs ~ spalvos, spalvós, šákos, vìštos, ùogos. Кінцевий приголосний вимовляється м’яко також у родовому відмінку однини особових і зворотних займенників, наприклад: mãnės ~ manęs, tavẽs ~ tavęs, savẽs ~ savęs. 179 c) У давальному відмінку однини²⁷, наприклад: sótajem, stórājēm, але brángam²⁸ ‘brangiam’, pìgam²⁹ ‘pìgiam’, sótam ‘sočiam’. d) В орудному відмінку множини, наприклад: ančakėlės ‘бровами’, brie- džės ~ briedžiais, gaidžės ~ gaidžiais, jaučės ~ jaučiais, kiaušinės ~ kiaušiniais, kraujės ~ kraujais, medžės ~ medžiais, molės ~ moliais, pelės ~ pėliais, spaiglės ~ spaiglais ‘паростками’, švėčės ~ svečiais, tačkėlės ‘крапками, бризками’, tankės ~ tankiais, але: baltės ~ baltais, juodės ~ juodais, plaukės ~ plaukais, žilės ~ žilais. e) У давальному й орудному відмінках двоїнних форм, уживаних у говірці замість множини, наприклад: afklėm ~ arkliam, aušim ~ ausim, briedžėm ~ briedžiam, gaidžėm ~ gaidžiam, jaučėm ~ jaučiam, karvėm ~ karvėm, katėm ~ katėm, klūmpėm ~ klūmpėm, marčėm ~ marčiom, lapėm ~ lapėm, pačėm ~ pačiom, pėmpėm ~ pėmpėm, rogėm ~ rogėm, naktėm ~ naktim, svečėm ~ svečiam, але: avėlėm ~ avėlėm ‘вівцями’, galvom ~ galvôm, gyvôm ~ gyvôm, jurginėm ~ jurginam, nôtom ‘півнями’, ožkom ~ ožkom, vaikėm ‘хлопцям’, vyram ‘чоловікам’, žiedėm ‘квітам’. У всіх наведених тут випадках на кінцевий приголосний прогресивно вплинув попередній голосний переднього ряду або передній голосний, що постав. Якщо перед кінцевим приголосним стоїть голосний заднього ряду або огублений голосний заднього ряду, як показують наведені приклади, кінцевий приголосний завжди твердий. ЗВ’ЯЗОК ПОМ’ЯКШЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ІЗ СКОРОЧЕННЯМ КІНЦЯ СЛОВА У СТЕГВІЛЬСЬКІЙ ГОВІРЦІ Е. И. ГРИНАВЕЦКЕНЕ Резюме Стегвільська говірка розташована в північній частині Литовської РСР (неподалік від латвійського кордону, у Пакруойському районі) і належить до понінінкського наріччя східних аукштайтів із повним відтягненням наголосу 27 До підрозділу «Пом’якшення кінцевого приголосного в нескороченому кінці слова» належать давальний відмінок однини та давальний і орудний відмінки двоїни (множини), тому що колишні голосні чи дифтонги їхніх закінчень ніяк не впливають на кінцевий приголосний. Інколи (у випадку давального й орудного відмінків двоїни) навіть важко встановити, яким був голосний у кінці слова. Без кінцевих голосних ці відмінки вживаються і в lk (пор. примітку 2). 28 Відмінювані за u-основою прикметники в говірці здебільшого перейшли до a-основи: bránga ‘дорогого’, brángam ‘дорогому’, brángo ‘дорогий’, bráng ‘дорогі’, хоча в родовому відмінку однини й називному відмінку множини іноді можуть уживатися також із закінченням u-основи: saldąs ~ saldaus, saldūs ~ saldūs. 29 У тих випадках, коли прикметники, числівники й займенники досліджуваної говірки в давальному відмінку однини, а іменники — у давальному відмінку множини (двоїни) мають наголос на закінченні, на відміну від lk вони мають не акутову, а циркумфлексну інтонацію. Наголос таких форм найчастіше переноситься з кінцевого складу на корінь, проте поряд із ними паралельно трапляються форми з неперетягненим наголосом, наприклад: pigam || pigàm ‘дешевому’, pirmam || pirmàm, katram || katràm ‘котрому’. 180 Наголосу. У цій говірці спостерігається значне скорочення кінця слова і пов’язане з ним пом’якшення кінцевих приголосних, відмінне від літературної мови та багатьох інших литовських говірок. У цій статті аналізується таке пом’якшення приголосних, виявляються, групуються й узагальнюються окремі випадки його прояву, з’ясовуються причини такого пом’якшення. У досліджуваній говірці насамперед у деяких випадках пом’якшуються приголосні, які здавна перебувають у кінці слова. З численних наведених прикладів видно, що причиною пом’якшення такого приголосного є передній голосний або просунутий уперед голосний, що стоїть перед ним. У говірці спостерігаються такі випадки пом’якшення кінцевих приголосних: 1. у називному відмінку однини (у дієприкметниках), наприклад: bùvęs (літ. мова buvęs) ‘той, що був’, mātęs (літ. мова mātės) ‘той, що вивів’, sākęs (літ. мова sākęs) ‘той, що сказав’; 2. у родовому відмінку однини й називному відмінку множини, наприклад: krėgždės (літ. мова krėgždės) ‘ластівки’, gràžos (літ. мова gražios) ‘гарної’, gràžos (літ. мова gražios) ‘гарні’; 3. в орудному відмінку множини, наприклад: arkļes (літ. мова arkliais) ‘кіньми’, peilēs (літ. мова peiliais) ‘ножами’, žvirblēs (літ. мова žvirbliais) ‘горобцями’. У тих випадках, коли перед таким приголосним стоїть голосний заднього ряду або відсунутий назад голосний, приголосний вимовляється твердо, наприклад: pražīles (літ. мова pražiles) ‘посивілий’, mergos (літ. мова mergos) ‘дівчата, род. відм. одн.’, vaikēs (літ. мова vaikais) ‘дітьми’ та ін. Отже, у говірці виявлені випадки пом’якшення кінцевих приголосних пояснюються прогресивним впливом передніх або просунутих уперед голосних, що стоять перед ними. У говірці м’яко вимовляються також приголосні основи слова, які опинилися в закінченні внаслідок скорочення кінця слова. Приголосні основи слова в досліджуваній говірці з’являються в кінці слова внаслідок відпадіння та випадіння кінцевих голосних. Приголосні, що опинилися в кінці слова, бувають м’якими лише тоді, коли відпадає або випадає передній голосний чи просунутий уперед голосний. В усіх інших випадках приголосні вимовляються твердо. Установлено, що пом’якшені приголосні трапляються в кінці слова в таких випадках: 1. При відпадінні та випадінні просунутого вперед голосного a, наприклад: žal (літ. мова žalia) ‘зелена, із зеленою’; sveč (літ. мова svečia) ‘гостю, знах. відм. одн.’; audž (літ. мова audžia) ‘тче, ткуть’; vėlnis (літ. мова vėlnas) ‘чорт’; žāls (літ. мова žalias) ‘зелені, знах. відм. мн.’; 2. При відпадінні та випадінні голосного e, наприклад: kārve (літ. мова karvė, karve) ‘корову, з коровою, корова, клич. відм. одн.’, Aliū (літ. мова Eliūtė) ‘Оленко, клич. відм. одн.’, šaukēm (літ. мова šaukiame) ‘кличемо, кричимо’, šaukē (літ. мова šaukiate) ‘кличете, кричите’, ėjēm (літ. мова ėjome) ‘ми йшли’, eisi (літ. мова eisite) ‘ви підете’, aitumēm (літ. мова eitume) 181 «ми йшли б», aikī (літ. мова eīkite) «ідіть», але: dirbam (літ. мова dirbame) «працюємо», mālat < mālote (літ. мова mālėte) «ви молотили», aidavọm (літ. мова eīdavome) «ми часто ходили»; kā̃vės (літ. мова kārves) «корів, знах. відм. мн.» 3. При випадінні та зникненні голосного i (у), напр.: mārti (літ. мова marti) «невістка», šird < širdi (закінчення давніше, ніж у літ. мові: šir̃džiai) «серцю», Jūrg̃ (літ. мова Jūrgī) «Юрій, клич. відм. одн.», džiauges (літ. мова džiaugiasi) «він, вона радіє, вони радіють», juokės (літ. мова juokiosi, juokiausi) «я сміюся, сміявся, сміялася», praūščēs (літ. мова praūščiausi) «я вмивався, вмивалася б»; arklīs (літ. мова arklys) «кінь», aūšs (літ. мова aušys, ausis) «вуха, вухо». 4. При випадінні та зникненні просунутого вперед голосного u, напр. svēč < svēčiu (літ. мова svečiu) «гостю», svēč (літ. мова svečiu) «з гостем», sū́kčės (літ. мова sū́kčius) «обманщик». 5. У рідкісних випадках при випадінні голосного переднього ряду e та просунутого вперед голосного o, напр.: kātės (літ. мова kātės) «кішки», šākės (літ. мова šākės) «вила», kōjōs (літ. мова kōjos) «ноги», grāžs (літ. мова grāžios) «гарні, добрі», але найчастіше ці голосні зберігаються: kātēs «кішки», kōjōs «ноги». При випадінні всіх згаданих голосних звуків, як показують наведені приклади, не завжди пом’якшені приголосні основи слова, що опинилися в кінці слова, вимовляються однаково: іноді вони м’які, а іноді тверді. Їхню якість насамперед зумовлює голосний звук, що стоїть перед ними. Якщо цей звук заднього ряду або відсунутий назад, приголосний вимовляється твердо, а якщо цей голосний переднього ряду або просунутий уперед, приголосний вимовляється м’яко. Із сказаного випливає, що пом’якшення кінцевих приголосних залежить не лише від голосного, що випав, а й від голосного, який стоїть перед ним. Отже, у зазначеному випадку м’якість приголосного є не тільки регресивною, а й прогресивною. Таке пом’якшення приголосних, на думку автора, є вторинним. Після випадіння кінцевого голосного кінцевий приголосний спочатку був м’яким у всіх випадках. Отже, він однаково був м’яким і в словах типу aīnam, nėšat «ми йдемо, ви несете», і в словах типу šērem, šēret «ми годуємо, ви годуєте». У тих випадках, коли перед м’яким кінцевим приголосним стояв голосний заднього ряду й не було умов для збереження його м’якості, він поступово ставав твердим і цілком затвердів. А в тих випадках, коли перед ним стояв голосний переднього ряду, що зберігав його м’якість, ця м’якість кінцевого приголосного в досліджуваній говірці збереглася до наших днів. При випадінні всіх згаданих голосних пом’якшений приголосний (або їхня група), що опинився в кінці слова, не залишається сам: до нього приєднується кінцевий приголосний (у статті висловлено припущення, що до випадіння голосного він також вимовлявся м’яко), який стояв після голосного переднього ряду або просунутого вперед голосного, що випав; і вся така група приголосних вимовляється м’яко (зокрема й приголосні g, k). 182 Кожен м’який (а також і твердий) приголосний у кінці слова вимовляється чітко, цілком окремо й не має відтінку іншого, сусіднього приголосного, тобто приголосні не впливають один на одного. Тому створюється враження, що такий приголосний вимовляється довше, ніж в іншій позиції або в інших говірках, де кінець слова скорочується. Іноді здається, що між такими приголосними (особливо між l, m, n, r) збереглися деякі рештки зниклого голосного звука. Якщо в кінці слова трапляються приголосні, однакові за дзвінкістю, але різні за місцем творення (напр.: š і s або ž і z), то обидва вимовляються цілком окремо, напр.: veřšs (літ. мова veřšis) «телятко», ōžs (літ. мова ožūs) «цап». При збігу приголосних, різних за дзвінкістю та місцем творення (напр.: t і s або d і s), не утворюється африката, як можна було б очікувати, а кожен приголосний вимовляється з властивою йому дзвінкістю або глухістю, напр.: gaidžs (літ. мова gaidžys) «півень», donžs (літ. мова dantis) «зуб», пор. приклади з інших говірок: læc < lēds (літ. мова lėdas) «лід», kóc < kōts (літ. мова kótas) «ручка». При збігу двох цілком однакових м’яких приголосних кожен із них також вимовляється цілком окремо, напр.: auššs (літ. мова ausis, aušys) «вухо, вуха». Якщо в кінці слова в одному складі трапляються голосний звук і приголосний l, m, n, r, то вони не утворюють, як можна було б очікувати, вторинного дифтонгічного сполучення, а кожен компонент вимовляється окремо й самостійно: наголос, як правило, властивий лише першому компоненту, а другий компонент (приголосний) часто виступає як складотворчий, напр.: nam (літ. мова name) «у домі», vakar (літ. мова vakare) «увечері» та ін. З усього викладеного вище випливає висновок: зникнення голосних звуків у кінці слова в досліджуваній говірці та пов’язане з ним пом’якшення кінцевих приголосних — явища порівняно нові. Через це окремі сусідні м’які приголосні або голосний із приголосним у кінці слова не встигли до наших днів утворити тіснішого сполучення.