K. Širvydo žodyno „Dictionarium trium linguarum“ leksiniai dialektizmai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VLIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЛЕКСИЧНІ ДІАЛЕКТИЗМИ У СЛОВНИКУ К. ШИРВІДА «DICTIONARIUM TRIUM LINGUARUM» LEKSINIAI DIALEKTIZMAI K. PAKALKA У старих писемних пам’ятках литовської мови виразно відображені елементи різних місцевих діалектів. Чимало фонетичних і морфологічних елементів східноаукштайтського діалекту можна виявити у «Punktai sakymų» та словнику К. Ширвіда. Появу елементів східноаукштайтського діалекту в працях К. Ширвіда зумовили рідний діалект автора та його багаторічна діяльність у культурному центрі Східної Литви — Вільнюсі. Живучи тут, він викладав литовську мову в академії, виголошував литовською проповіді в церквах, написав «Punktai sakymų» і «Dictionarium trium linguarum», який витримав п’ять видань: I—1629, II—1631, III—1642, IV—1677, V—1713. Діалектні особливості праць К. Ширвіда досі не локалізовано точно. Із цього питання існує кілька різних думок. Е. Вольтер намагався відшукати діалектні особливості праць К. Ширвіда у Вільнюському краї, в околицях Швенчоніса, де зберігся давній балтійський звук a1. Дехто пов’язував мову праць К. Ширвіда з діалектами околиць Укмерге. Ф. Шпехт стверджував, що неможливо цілком точно визначити, який східноаукштайтський діалект було взято за основу мови праць К. Ширвіда, але й він схилявся до думки, що батьківщина К. Ширвіда була на схід від лінії Укмерге—Шешуоляй—Кунігішкіс2. Щодо локалізації діалекту праць К. Ширвіда Е. Френкеліс лише частково погодився з думками Е. Вольтера та Ф. Шпехта. Е. Френкеліс дійшов висновку, що діалект праць К. Ширвіда цілком не збігається ані з діалектами Вільнюського краю, ані з діалектами околиць Укмерге. На думку Е. Френкеліса, К. Ширвід уникав місцевого колориту й писав нівельованою мовою на основі аукштайтського діалекту (певною східноаукштайтською койне)3. Є. Отрембський намагався локалізувати рідний діалект К. Ширвіда на північ від Вільнюса. Він наголошував, що не можна забувати: діалект праць К. Ширвіда вже не є чистим. Мова праць К. Ширвіда, за його словами, є літературною, сформованою на основі відповідного діалекту, з ретельним добором лексики та дбайливим удосконаленням правопису. Можливо, К. Ширвід відібрав багато фонетичних і морфологічних особливостей і не включив певних ознак, які здавалися йому надто локальними (діалектними). Отже, через це нам тепер важко точно з’ясувати питання про його рідний діалект4. 1 Див. Э. Вольтер. К. Ширвида, у: Энциклопедический словарь, XXXIX A, С.-Петербург, изд. А. Ф. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1903, с. 590. 2 Див. F. Specht, Syrwids Leben und Schriften, у: Syrwids Punktay sakimu (Punkty Kazań), Göttingen, 1929, с. 47. 3 Див. E. Fraenkel, Syrwids Punktay sakimu (Punkty Kazań), hrsg. von Franz Specht, (rec.), „Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung“, 58, с. 84—85. 4 Žr. J. Otrębski, Teksty litewskie, Warszawa, 1957, p. 75. 221 Б. Ларінас стверджує, що К. Ширвідас писав на основі загальнолітературної мови. Однак і Б. Ларінас не заперечував наявності у мові К. Ширвідаса східних елементів5. Те, що К. Ширвідас не обмежувався східноаукштайтським діалектом, а спирався на лексику всієї литовської мови, частково засвідчує і передмова до третього видання його словника, де сказано, що словник має стати посібником для навчання вихованців єзуїтської академії, з якого вони зможуть брати «слова латинської мови, зручно перекладаючи їх на говірки своєї країни» (ad vernaculas veſfras dictiones)6. Словник К. Ширвіда було укладено для розвитку й унормування літературної мови7. У ньому з різних міркувань наведено багато лексичних синонімів, запозичених із розмовної мови східних аукштайтів. Саме їх ми й спробуємо розглянути в цій статті. До лексичних і семантичних діалектизмів «Dictionarium trium linguarum»8 належать такі слова, які, спираючись на I—V томи «Словника литовської мови» та картотеку цього словника, за їхнім географічним поширенням можна віднести до діалектів східних аукштайтів (а також східних і південних дзуків). Звісно, від часів К. Ширвідаса географія деяких слів могла змінитися, і, можливо, ці зміни неповністю відображено в опублікованих томах «Словника литовської мови» та його картотеці. Проте, спираючись на багатий матеріал цих джерел, можна принаймні попередньо локалізувати деякі слова, вживані у словнику К. Ширвідаса, і віднести їх до діалектів східних аукштайтів9. Серед імовірних діалектизмів SzDi, які нині поширені лише в різних місцевостях діалектів східних аукштайтів і дзуків, можна назвати кілька десятків, а саме: anas «він» D¹114, D³265: Ant, Rk, Lz, Zt, Pbs, Ds, Dgl; Aru, DK, BB, DP, VoL. apilauda «недбалість, занедбання» D³269: Dglš; brš. apipenay «шкідлива їжа, отрута» D¹182, D³83: SP, DP, MP, T. apįkutos «стружка» D³272: Dglš. apbwayta «чистота, прибирання» D³44: Pg. atgaunu «мщу» D¹84: Pai, Sml; SP. atwiromis «відверто» D³277: Grž; T. bayfa «страх, жах» D¹175, D³424: Ds, Dkk, Rod. drutas «товстий» D¹39, D³77: Pn, Žž, Č, Rk, Krsn, Grnk, Zr, Ds, Pnd, Krs; J, Jb, Ba, NS, B, MPs. dienelė «світанок» D²9: Dglš. dungtis «дах, стеля» D³135: Kp, Žb, Rk; GE, SG, MP. dyvaylis «до воза для однієї коняки запрягаю збоку ще одного коня, ставлю в пару» D¹11: Ds, Šmn, Dgl, Vb, Pbs, Krs, Ant, Dbk, Kp, Mlt; T. dwinapufis «двійня, один із близнюків» D³18: Dglš. gardibe «смакота, смачність» D³411: Pc, Sdk; Š, K. glaudelis «стиглий горіх, який сам випадає з плюски» D³500: Vs, Švn, Dglš, Alv, Trgn, NČ. iek nos «печінка» D¹190, D³471: Ds, Sv, Kp, Šmn; (K), Š, LsB, rš. 5 Žr. Б. А. Ларян, Краткий исторический обзор литовской лексикографии, kn.: Лексикографический сборник, вып. II, Москва, 1957, p. 123. 6 Constantino Szyrwid, Ad Studiosam Iuuentutem, kn.: „Dictionarium trium linguarum“, Tertia editio, Vilnae, MDCXLII. 7 Lietuvių literatūros istorijos chrestomatija /Feodalizmo epocha/, red. K. Korsakas ir J. Lebedys, Vilnius, 1957, p. 54. 8 Надалі працю K. Ширвида «Dictionarium trium linguarum» позначатимемо скороченням SzDi. 9 Приклади з SzDi цитуються в оригінальному написанні. Біля слів, уживаних лише в першому виданні словника K. Ширвида, ставиться скорочення D¹, у третьому — D³, в обох — D¹, D³. Після скорочення першого видання SzDi цифра позначає аркуш оригіналу, після третього — сторінку. Інші використані скорочення, взяті з томів I—V «Словника литовської мови», позначають поширення слів у розмовній мові, давніх писемних пам’ятках і новій літературі. Після цитованого прикладу спочатку ставляться скорочення, що вказують на поширення слова в розмовній мові, а потім — скорочення, що вказують на вживання слова в різних писемних пам’ятках. 222 гарячка «лихоманка, висипний тиф, малярія» D373: Kp, Ds, Trgn, Ktk, Alv, Ut, Drsk, Nč, Prng; (K), J, Š, BŽ, rš, J. Jabl., SP, Bt, Vaižg, OG. kieltuwa «велика рогата худоба, тварина» D326: Vlk, Lb, Asv, Prl, Ad, Aps, Gdr, Zt, Trgn, Vrn, Dg, Rod, Trak, Brsl; NdŽ, BŽ, (K), M, PK, PS, SG II. kliwas «косий, кривий» D3124: Kp, Rk, Užp, Sdk, Paj, Ds, Krs; N, (K), J. Jabl., I. kraubas «висока скеля, урвище» D3404: Lzd, Ls, Lp, Kb; LsB, N. krusinis «яблучне вино, квас» D43, D83: Sn, Žl, Krkn, Srv; R, C. kuginis «хлів, стайня» D1102: Alz, Kp, Dkk, Pnd, Pkp, Sl; BM, DP, J. Jabl., G. taydau «дою» D348: Dv, Al, Vrn, Lz, Zr, Sv, Pls, Sld, Brsl, Eiš, Vj, Lkm, Drsk, Psn, Rod, Ml, Mt, Trgn, Tvr, Prng, Dglš. tapauiu «бешкетую» D127, D3371: Kp, Krk, Brž, Paj, Ds, Ob, Krs; DP, PS, KN, (K), N, J. Jabl. tobas «русло річки» D3157: Lz; K, Bz. tuftas «шматок, кут, брила» D3405: Mrc, Mrk, Dglš, Srj, Lz, Ktk, Ad, Tvr, Alv, Kp, Vb, An, Op, Jon, Trgn, Ūd, Lp, Pl, Rod, Lzd, Krs; N, Vl, Krv, J. Jabl, rš. migu «тисну» D336: Mlt, Ut, Švnč, Zr, Slk, Ds, Ob, Gg, Mžš, Sb, Mrk, Ad, Dv, Ml, Kp, Ktk, Sld, Lkm, Sdk, Plš, Gdr, PnmP; A. Gud.-Guz., J, N, Kos, Ba, Š, L. miltiene «каша, давня страва з запареного вівсяного борошна» D399: Dglš, Aln, Rk, Dbk; VŽ, Vaižg, Ba, N, Sut, K. muntus «зручний» D330: Ant, Vdš, Ktk, Slk, Ign, Švnč; Sut, K, Jzm, N, LsB. pakirdu «прокидаюся» D1104, pakirdžiu «буджу» D3347: Vaižg. paktouke «матрац, простирадло» D3166, D3484: Dkšt, Dglš, Rš; B, Sut, srš. papaußkas «шишка, ґуля, прищ» D1120, D79: Šsn, Pns, Sn, Al, Ktk; Bg. Ks, LzP, J, B. papietuwes «полудень» D3254: Sv, Dglš; Vaižg, Sut. pramეტalas «жир» D1112, D3262: Sld, Žm, Vrn, Skdt, Vad, Slk, Rdm, Pns, Mrs, Švnč, Trgn, Ds, Lš, Lp, Stk, Krk, Al, Nmn, Mrk, Rš, Pun, Mrs, Zr, Vlk, Slk, Dglš, Lkm; Š. putekblis «прищ» D3346: Ml, Ldk, Sdk, Ds, Dgl, Žmt, Kvr, Trgn, Ut, Kkl, Svn, Tvr; M, B, J, D, Pošk, Db. ragutes «сани» D3397: Sdk, Sld, Ut, Užp, Dglš, Dkšt, Ds, Ob, Tvr, Slk, Trgn, Rš, Lz, Zt; N, Mit. šautopuolis «захід сонця» D314: Tvr, Rš. štidenu «тремчу» D53: Ut, Pb, Sb, Jž, Km, Rk, Ds, Šmn, Kvr, Pg, Tj, Sdk, Dgl, Klt; Vaižg, K, N. funki «вагітна» D323: Rš, Tvr, Slk; BB, BPs, MŽ, Mž, BŽ. bakatu «грубо обробляю, розколюю» D3372: Rš, Ml. barwas «посаг» D330: Al, Jnš, Nmj, Mrc, Vlk, Vrn, Dg, Smn, Rud, Vs. tupawimas «уклін, привітання» D3455: Tvr. unk/ne «тінь» D114, unk/fna D334: Lš, Nč; Ba, KrvP, Db, PS. wasaris «південний» D192: Rš, Ds, Trgn, Vj, Pnd, Vb, Švnč, Krsk; Vaižg, Kos, Vr, Bs. waywouiu «голошу, стогну» D146: Dglš, Prng, Ds, Rmš, Lkm, Jž, Mlt, Tvr, Slk, Pšl, Grv, Klt, Užp, Ktk, Ad, Ant, Sdk, Vdš, Rm, Upt, Trgn, Ut, Slk, Jž, Km, Srv, Klv, Švnč, Ign, Dsn, Sug, Sdb, Pc, Ml, Krsk; Vol, Ev, J, Jd, Š, Ak, Jn, JD, Jabl, N. witulas «пучок конопляного волокна чи соломи» D3129: Ssk, Tršk, Ds, Dsn, Ml, Prng, Ob, Rk, Trgn, Jž, Tvr; Gmž, Kos, Niem, N, K, J. wokas «великий плетений короб» D1152: Trs, Tj, Grv, Krns, Pg, Rk, Km, Jsv. До діалектизмів SzDi належать також деякі запозичення, уживані на обмеженій території східноавкштайтських говірок. Вичерпне висвітлення цього питання потребує окремого дослідження. Тут обмежимося згадкою про одне-два запозичення, характерні лише для східноавкштайтських говірок. četude «тітка» D35: Tvr, Dglš. 223 karbiia «такий кошик із кришкою, щоб щось у нього насипати» D³370: Mrk, Krsn, Nč, Ūd, Lš, Dg, Al, Mrs, Kb, Vrn, Srj, Mrk; K. Būg, (K), J. kižė «стара хатина, халупка, халабуда» D¹10, D³28: Ds, Kp; Sut, (K), M, J DP, VoK. punė «хлів» D³29: Žmt, Ssk, Kkl, Grv, M. Valanč, Šš, Ldk, Ukm, Bgs, Gg. Glv, Žl, Krk, Jon, Gdr, Mlt, Šry, Vb, Žr, Žsl, Št; S. Dauk, K, N. starkus «лелека» D³19: Kp, Skd, Sik, Ds, Dkk, An, Sb, Slm, Pn, Antš, Alks, Pnd, Jš; Baran, Š, K, N. Як бачимо, усі наведені діалектизми зафіксовано переважно в десятках або кількох десятках місцевостей на території східноаукштайтських і дзукійських говірок. Лише зрідка той чи той діалектизм SzDi поширений за межами східноаукштайтського діалекту. Більшість діалектизмів SzDi трапляються і в аукштайтських, і в дзукійських говірках: anas «він», bayla, drutas, storkas, glaudelis, karbtinė, kiettuwa, krušinis, taydau, tuſtas, migu, miltiene, muntus, papaußkas, papietuwes, pramietatas, pune, putekßlis, ragutes, witulas, wokas «великий плетений короб». Дещо менше діалектизмів записано лише на території східноаукштайтських говірок — apβwayta, atwiromis, dungtis, dwayliū, gardibe, ieknos, kižė, kliwas, tapauiu, ſtakus, ſtidenu; лише на території східних і південних дзукійських говірок — apilayda, apifkutos, cetlite, dienete «світанок», dwinapusius, karbiia, krauβas, paktotuwe, fautopuolis, funki «вагітна», βakatu «ріжу, розколюю», βarwas «посаг», tupawimas, unkſne. Серед усіх наведених діалектизмів у картотеці «Словника литовської мови», зібраній дотепер, найбільше записів походить із околиць Дусетоса, Даугелішкіса, Тауранґая, Купішкіса, Тверечюса, Рокішкіса, Утени, Судейкяя та інших місцевостей. За сучасними даними, до вузьколокальних діалектизмів SzDi можна зарахувати такі слова: apilayda, apifkutos, apβwayta, dienete, dwinapusius, paktotuwe, pakirddi, fautopuolis, tupawimas, βakatu. Характерно, що частину згаданих у цьому розділі діалектизмів зафіксовано у східних дзукійських говірках Віленського краю, які, на думку мовознавців, мають багато архаїчних рис. Із цитованих діалектизмів у «Punktuose sakymų» К. Сирвіда (1629—1644) трапляються лише деякі, а саме: apipenay, karbtine, tapauiu. Значна частина діалектизмів SzDi вживалася в писемних пам’ятках, що з’являлися в різні періоди; до них ці слова потрапили або безпосередньо зі словника К. Сирвіда, або зі східноаукштайтських говірок. Знаючи, що деякі лексикографи й перекладачі широко користувалися словником К. Сирвіда, маємо підстави вважати, що наведені нижче діалектизми потрапили до їхніх праць саме з цього словника. У «Giesmės» С. М. Славочинського (1646) вжито лише один діалектизм SzDi — kiettuwa; у «Słownik języka litewskiego, polskiego i łacinskiego» Д. Пошки (1824) — putekßlis; у «Słownik Litewsko-Żmudżko-Polski» Д. Суткевічюса (1835) — muntus, paktotuwe, papietuwes; у «Wörterbuch der Littauischen Sprache» Ф. Несельмана (1851) — kliwas, krauβas, tapauiu, pune, ſtarkus, ſtidenu, wuzwouin, witulas; у «Litwanica czyli wiadomości o Litwie» А. Кошажевського — migu, waſaris, witulas; у «Deutsch-littauisches Wörterbuch» (1870—1874) та «Littauisch-deutsches Wörterbuch» (1883) Ф. Куршайтіса — ieknos, karbiia, kliwas, pune, ſtarkus, ſtidenu, witulas. Діалектизми, вживані у словнику К. Сирвіда, трапляються й в інших писемних джерелах. Кілька діалектизмів SzDi є у творах М. Даукші (apipenay, kižė, kuginis, tapauiu, funki «вагітна»), поодинокі — у творах Й. Бреткуна (funki «вагітна»), М. Петкявічюса (kiettuwa), Й. Моркунаса (apipenay) та інших авторів. Ці діалектизми могли потрапити до їхніх творів і безпосередньо з розмовної мови. Деякі діалектизми SzDi вжито також у літературних творах східнолитовських письменників XX століття (наприклад, у Й. Тума-Вайжґантаса — atwiromis, dwayliū, karbtine, miltiene, pakirddi, papietuwes, ſtidenu, wasaris «південний») і в лексикографічних працях (у словнику М. Межініса — kiettuwa, putekßlis; у Й. Шлапеліса — ieknos, gardibe, migu). Безперечно, такі діалектні слова були запозичені безпосередньо з рідних говірок самих авторів. Із народної мови могли бути зібрані й діалектизми SzDi, що трапляються у словнику Й. та А. Юшків (drutas, karbtinė, papaußkas, putekßlis, wawiowin, karbiia, kižė). 224 Судячи з I—V томів «Словника литовської мови» та його картотеки, у жодних писемних пам’ятках не знаходимо вжитими такі діалектизми SzDi: apßwayta, bayfa, dienele, dwinapuisis, taydau, prieblindinis, fautopuolis, Bakatu „run-tau, skaldau“, tupawimas. Iš SzDi žodžių, mūsų laikomų dialektizmais, „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“ (1954) randama apie dvidešimt. Vieni jų pateikiami be jokių pažymų ir nuorodų, pvz.: karštinė, lapauju, mygu, miltinė, prametal as, vasaris, kiti su pažymomis ryt., dz., tarm., reiškiančiomis, kad žodis plačiau vartojamas tik rytiečių aukštaičių, dzūkų arba jo tarme sunku nustatyti, pvz.: dvailiju, laidau, klivas, pakirdu, stidenu, vaivoju, vytulas, vokas. Діалектизми SzDi свідчать про те, наскільки широко К. Ширвідас, укладаючи свій словник, використав лексику розмовної мови та місцевих діалектів. Прагнучи догодити багатьом читачам, К. Ширвідас іноді подавав діалектизми разом з іншими, ширше відомими словами близького значення, наприклад: pabundu, pakirdu D¹104; muntus, potagus D³330; vytulas, jarunga D¹29; waytoiu, waywowiu D¹46; runtau, Bakatu D³372; neščia, Junki D³23; migu, Jpaudžiu, Jpaudau D³36; melžiu, taydau karves D³48, aukšta uota, kraubas D³04; kuginis, namas D¹102; kliwas, klibas D¹124; dienele, aubra D¹29; šwiefeý, atwiromis, rayßkiey, ayßkiey D⁸5; apßwayta, apkuopa D³44; nuoday, apipenay D¹182, D³447. Деякі синоніми наведених діалектизмів, як-от: waytoiu, neščia, Jpaudžiu, melžiu, не властиві східним аукштайтам. Час від часу той самий діалектизм у різних виданнях SzDi або в окремих місцях цих видань подається і без паралельних відповідників, і з паралельними відповідниками, наприклад: ažutrinimas, prametal as D¹12, D³262; prametal as D³365; lapauiu D¹19, D³71; tapauiu, šiaučiu D¹27; tapauiu, taksau, šiaubiu D³24; gurbas D¹11, D²33; pune, gurbas D³29; drutas, šforas D³169; drutas D³77. З наведених нами прикладів лексичних діалектизмів видно, що в першому й третьому виданнях небагато діалектизмів, які повторюються: anas D¹114, D³265; apipenay D¹182; D³447, bayfa D¹175, D³424; gurbas D¹11, D³233; tapauiu D¹19, D³371; pakirdu D¹104, pakirdžiu D³347; papaußkai D¹120, papaußkas D³79; unkfna D³34. Багато діалектизмів SzDi увійшли до літературної мови, і лише межі їхнього поширення вказують на їхнє східне походження. Уведення термінологічної лексики до SzDi пояснюється різними мотивами: добрим знанням своєї рідної говірки, прагненням показати багатство тогочасної литовської мови й долучитися до розвитку літературної мови, що формувалася; намаганням точно й стилістично вправно перекласти польські та латинські слова; відсутністю усталеної літературної мови тощо. Використані К. Ширвідасом діалектизми у «Dictionarium trium linguarum» свідчать, що автор словника та продовжувачі його праці вважали важливим джерелом словника народну розмовну мову. ЛЕКСИЧНІ ДІАЛЕКТИЗМИ СЛОВНИКА К. ШИРВІДАСА „DICTIONARIUM TRIUM LINGUARUM“ К. ПАКАЛКА Резюме У статті розглядаються понад п’ятдесят найбільш характерних лексичних діалектизмів, що трапляються у першому (1629) і третьому (1642) виданнях „Dictionarium trium linguarum“. Відсутність у литовській писемності XVII ст. остаточно сформованої літературної мови та ґрунтовне знання автором словника розмовної мови (точніше, діалектів східних аукштайтів) стали основними передумовами проникнення діалектизмів до „Dictionarium trium linguarum“. 15. Lietuvių kalbotyros klausimai, V 225 автором словника стали основною передумовою проникнення діалектизмів до „Dictionarium trium linguarum“. Деякі мовознавці (Ф. Шпехт, Е. Френкель, Я. Отрембський), намагаючись точно встановити діалект К. Ширвідаса за його працями, дійшли висновку, що К. Ширвідас писав свої праці дещо вирівняною (упорядкованою) мовою й уникав вузьких, специфічно місцевих лексичних елементів. Значну частину діалектизмів, розглянутих у цій статті, використовували литовські лексикографи XIX ст. Д. Суткявічюс, Ф. Несельман, Ф. Куршайтіс та інші, наприклад: печінка, кривоногий, бешкетую, зручний, полудень, лелека, тремчу тощо. Серед слів, наведених у статті, суто діалектних порівняно мало, наприклад: занедбаність, світанок, один із близнюків, прокидаюся, захід сонця, колю. Намагаючись догодити багатьом читачам, К. Ширвідас у литовській частині словникової статті іноді наводив діалектизми поряд із більш відомими словами, близькими за значенням: світанок, зоря, до́ю, дою, зручний, зручний, прокидаюся, прокидаюся. Діалектизми, уживані К. Ширвідом у „Dictionarium trium linguarum“, свідчать, що автор, а також продовжувачі його праці вважали розмовну мову надзвичайно важливим джерелом для укладання словника.