Prielinksninių konstrukcijų skverbimosi svarbesnieji atvejai pontininkų ir vakarinių puntininkų tarmėse

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ВАЖЛИВІШІ ВИПАДКИ ПРОНИКНЕННЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ У ГОВІРКАХ ПОНТИНІНКІВ І ЗАХІДНИХ ПУНТИНІНКІВ1 J. ŠUKYS Литовська мова зберегла порівняно багато відмінків із різними значеннями, однак загальний для індоєвропейських мов процес аналітизації не оминув і литовської мови: замість деяких відмінків починають утверджуватися або вже утвердилися прийменникові конструкції. Серед них у говірках понтинінків і західних пунктинінків2 насамперед слід згадати прийменникові конструкції, що замінюють давальний відмінок мети та орудні відмінки засобу й якості, а також прийменникові конструкції, що витісняють місцеві відмінки. I. Прийменникові й безприйменникові конструкції давального відмінка мети Давальний відмінок мети без прийменника3 зберігся в західних пунктинінках, особливо далі на південь, а також трапляється в південних понтинінках, наприклад: Šį.te mi.lte būs dūone (10)4. Šito žemė lei paliec p ū d im (56). Vaikė, ne- surūkit visų ži.rnų, pali.kit sėklė (58). Žolu paróvo paršū.kem (112). Išimk šrūbelį, tai būs mán jienai (173). Pirmalak(u)s (grūdus) paskir(i) sėklė 1 З неопублікованої дисертації «Синтаксичні особливості говірок понтинінків і західних пунктинінків». 2 Докладніше про ці говірки див.: J. Šukys, «Характерні фонетичні особливості говірок східних верхньолитовських понтинінків і західних пунктинінків», «Питання литовського мовознавства» (далі — LKK), т. 5, Vilnius, 1962, с. 175—183, а також карти, додані до цієї статті. 3 Давальний відмінок для вираження мети, здається, більше властивий говіркам південної Литви (див. E. Grinaveckienė, «Говірка басейну річки Мітува», кандидатська дисертація, відділ рукописів ВВУ, інв. № 152, Vilnius, 1955, с. 443; J. Senkus, «Деякі найвиразніші випадки вживання відмінків у капсайській говірці Занавікє», «Праці Академії наук Литовської РСР», серія A (далі — MAD, A), т. 2(7), 1959, с. 182 та ін.). На півночі Литви в цьому випадку частіше вживається конструкція dėl + родовий відмінок (див. A. Jonaitytė, «Говірка Шакіни», кандидатська дисертація, відділ рукописів ВВУ, Vilnius, 1962, с. 367 та ін.). 4 Цифри позначають пункти, мережу яких уклав Інститут литовської мови й літератури для «Атласу литовської мови». Щодо локалізації див. доданий наприкінці цієї статті «Список пунктів говірок понтинінків і західних пунктинінків», а також карти, додані до згаданої вище статті J. Šukys (LKK, т. 5, 1962, с. 182). 275 Àbu duòne, ùntralak(u)s — givulám (202). Nuveik, Lėvùn, padùok kárve ir avèle (234). Dabar i reiki letòs — bù.lbèm, daržòvèm (269). У більшій частині понтинінків і на півночі західних пунктинінків знахідний відмінок призначення частіше замінюється конструкцією dėl + родовий відмінок, наприклад: Palik bū.lbų dėl sėklos (11). Telù.ks eži.nd vi.so pieno, nepaliek nė dėl vaiko5 (54). Labiauš kū.ldavam kūls dėl stogu (79). Pamėrk ži.rnu dėl šu.pina š ridene (110). Avõžu duod dėl ta árkla (112). Mėšla ir dėl runkulu ir dėl kukurūzu (140). Sâu susl.verp dėl apsãvima, dėl pirštinu (170). Burolks aš taiso dėl givuliu (203). Конструкція dėl + родовий відмінок в описуваних говорах зрідка трапляється і там, де л.к. була б інфінітивом, що виражає призначення або мету, який, якщо розглядати історично, також є не чим іншим, як давальним відмінком. Замість інфінітива тут уживається родовий відмінок іменника, утвореного від дієслова, з прийменником dėl, наприклад: Kalakū.te dėl perbjima pašeliek (54). Jauj dėl džòvinima, a klòj.ms dėl kolima (79). Laike dėl pasėžorėjema (79). Однак конструкція dėl + родовий відмінок зазвичай не вживається в разі, коли при інфінітиві, що виражає призначення, є також давальний відмінок, який уточнює цей інфінітив (і теж виражає призначення), наприклад: Klėts grūdam pilì (54). Tàs stòrs (kirvis) gí.ro mėdžam kiřšt gėrs (57). Kor tàs šmùrs apìnem prerìšt? (79). Dàve žėmes buròkem pasisodi.ni (112). Užunìs pelànam, žarì.jom sužėrì (203). Лише зрідка (частіше в понтинінках) і в цьому разі інфінітив замінюється конструкцією dėl + родовий відмінок, а давальний відмінок — родовим, наприклад: Pėc korėn tòk dėl šùonos kepìma (79). Jie reikalava tò mokìtoj dėl vaìku mukìnima (203). II. Прийменникові та безприйменникові конструкції орудного відмінка засобу Раніше в литовській мові орудний відмінок засобу вживався без прийменника. Нині в говорах литовської мови вже нерідко трапляється орудний відмінок засобу з прийменником su. Ця новіша конструкція особливо характерна для говорів Палатвігії, жемайтів та їхніх найближчих сусідів⁵. У багатьох говорах литовської мови⁶ обидві конструкції вживаються паралельно. У найпівденніших говорах литовської мови, особливо тих, що розташовані на території БРСР, орудний відмінок засобу вживається лише без прийменника⁷. Для слов’янських мов і нині характерна безприйменникова конструкція орудного відмінка засобу. У латиській мові — навпаки, оскільки там сам орудний відмінок зазвичай уживається лише з прийменником⁸. 5 Див. E. Grinaveckienė, Mituvos upyno tarmė, p. 470; A. Jonait ytė, Saky-nos tarmė, p. 398, ir kt. 6 Пор. J. Senkus, Kai kurie ryškesnieji linksnių vartojimo atvejai pazanavykio kapsų tarmėje, MAD, A, t. 2(7), 1959, p. 185. 7 Див. A. Vidugiris, Zietelos lietuvių tarmė, kand. disertacija, VVU Rankraščių skyrius 343, Vilnius, 1962, p. 427. J. Šukys, Būdingesnės Ramaškonių tarmės ypatybės, LKK, t. 3, Vilnius, 1960, p. 184. 8 У говорах латиської мови орудний відмінок засобу (līdzekļa instrumentalis) у множині трапляється і без прийменника, наприклад, у говірці Айзупе Ait’gs čėp žirkļem пор. A. Jankevics, 276 В описуваних говорах нині вже переважає орудний відмінок засобу з прийменником. Утвердження прийменникових конструкцій цілком очевидне в говорах понтинінків і північно-західних пунктинінків, однак вони переважають і в південній частині західних пунктинінків, наприклад: Із путавами, із «сітками» для дівчат, із триріжками — усім тим, що «знищує» (10). Одним — із батогом, іншим — із батогом! (11). Як він ступає тією ніжкою (26). Підемо з плоским колесом (54). На санях їхати набагато приємніше, ніж на тих возах, що бряжчать (54ᵃ). Ну, не бери руками, краще ложкою (79). Не чекай, треба цілий день із ножем (80ᵃ). Із сокирою дерево рубаємо (112). Криши сокирою (139ᵃ). Чи з плугом, чи з машиною виїжджали. У Паневежисі? Із паном пов'язано (204). Одним вухом не чує (234). Зітри павутиння віником (268). Живемо вільно вільховим вінком, не можемо працювати (338). Будували клуню сокирою (374). Орудний відмінок засобу без прийменника в говорах понтинінків і на півночі західних пунктинінків трапляється рідко. При орудному відмінку в цьому випадку досить часто є означення. Наприклад: Якуб свиснув у срібний свисток (11). Ну, солдате, зараз дістанеш палицею по спині (79). Боронували звичайними боронами (142). Дерев'яними возами їздили до Риги (173). Їздить із чотирма плугами (203). Частіше орудний відмінок засобу без прийменника трапляється в південній частині західних пунктинінків, наприклад: В одній руці має, в іншій — торбу (269). Дерев'яними плугами орали, кам'яними сокирами рубали (302). Треба без рукавичок пальцем по склу стерти росу (338). Раніше жали жито серпами (374). Тоді ніж дав йому по спині (409). Не помічено, щоб наявність або відсутність прийменника залежала від семантики відповідного орудного відмінка. Наприклад, у реченні Su dalgēm pjaudava, káltuvēs kūldava, su ārklēs ardava (80) без жодної послідовності вжито різні конструкції, хоча і dalgis, ir kultuvas означають знаряддя. Конструкції орудного відмінка засобу з прийменником переважають і в суміжних із говорами понтинінків та західних пунктинінків говорах. III. Прийменникові й безприйменникові конструкції орудного відмінка якості Без прийменника в литовській мові може вживатися лише такий орудний відмінок якості, який має при собі означення (зазвичай — узгоджене). Якщо орудний відмінок якості не має означення, він уживається з прийменником (Я бачив чоловіка з бородою. Прийшла жінка з хусткою). Однак орудний відмінок якості з означенням без прийменника вживається переважно лише на півночі Литви⁹, а на півдні — здебільшого з прийменником su¹⁰. В айтупському говорі («Latvijas PSR Zinātņu akadēmija, Valodas un literatūras institūta raksti» (далі — «VLI raksti»), т. 6, Rīgā 1958, p. 311), проте в літературній мові зазвичай уживається з прийменником ar, пор. «Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika» (далі — MLLVGr), т. II, Sintakse, Rīgā 1962, p. 296. 9 Див. A. Jonaitytė, Šakynos tarmė, p. 397—400. 10 J. Senkus, Деякі виразніші випадки вживання відмінків у пазанавицькій капській говірці, MAD, A, т. 2(7), 1959, с. 186; J. Šukys, Характерніші особливості говірки Рамашконяй, LKK, т. 3, с. 184; A. Vidugiris, Литовська говірка Зієтелос, с. 427. 277 У багатьох говорах уживається паралельно11. У латиській мові орудний відмінок якості (kvalitatīvais instrumentalis) здебільшого вживається без прийменника12. У сучасній російській мові він уживається лише з прийменником, але в давніх пам’ятках російської мови прийменника тут не було13. У говорах понтинінків і західних пунктинінків орудний відмінок якості, на відміну від орудного відмінка засобу, здебільшого вживається без прийменника, наприклад: Bū.va drūts užols kāur vi.dur (28). Kanā tās peļs medi.nēm krāu.nom? (54). I pelēd ir di.del galv (54). Žīles, kas jos, pagurkļēlem tōm geltōnom? (79). Uōbus tōks i.lgu snapù, kōjas takās un šalis (142). Givāte.s takōs pi.kos, rainōm nugarōm, margōm (172). Starķo „gandrą“ mēs vadī.nam starkś; aūkštom kōjom, jūdės sparnės (203). Dabař kaulīti. tokì nusipirki. didelēm ausīm (234). Žūri — dvi mergōtes žirnauji baltōm sukni̇tēm (l. p.) (409). Конструкція орудного відмінка якості з прийменником su в описуваних говорах уживається рідше. Ізоглоси цього явища, очевидно, немає. Наприклад: Nūg tō su neveik runk — Bagdonienė (9). Akėc — medi.ne su geležī.nės virbalės un dvi.dešim kolų14 (57). Bū.va čē viens žmogs su kreiv kōji (268). Mūsu kārve su baltōm kōjom; a kad su bāltu gālyv, ti lauku (269). Схоже, що орудний відмінок якості з прийменником дещо частіше трапляється в сусідніх із західними пунктинінками говорах, тоді як у сусідніх із понтинінками говорах майже завжди вживається лише орудний відмінок якості без прийменника. IV. Проникнення прийменникових конструкцій у вживання місцевих відмінків Із чотирьох давніх місцевих відмінків в описуваних говірках більшою чи меншою мірою збереглися два: інесив і ілатив. Адесив та алатив, як і в літературній мові, вже зникли й переважно замінені прийменниковими конструкціями. Однак і інесив із ілативом тут уже нестійкі. Подекуди (особливо поблизу Біржая) їх уживання змішується, а подекуди (особливо в понтинінках) їх замінюють прийменникові конструкції. 1. Інесив З усіх прийменникових конструкцій найбільш стійким до проникнення є інесив — форма місцевого відмінка, що позначає перебування всередині. Майже в усіх західних пунктінінках і в південній частині понтинінків його вживають так само, як і в літературній мові. Однак у північній частині понтинінків (Вашкай, Йонішкеліс...) і в сусідніх західних 11Паралельно вживається, наприклад, у говірці басейну річки Мітува (E. Grinaveckienė, Mituvos upyno tarmė, p. 447, 470). 12Див. MLLV Gr., t. II, p. 259; M. Plūme, Raunas izloksne, „VLI raksti“, t. 3, 1954, p. 163, та ін. 13 Žr. Т. П. Ломтев, Очерки по историческому синтаксису русского языка, М., 1956, p. 279. 14У цьому реченні є два неузгоджені означення: одне — орудний відмінок якості з прийменником su, у другому випадку його замінює слов’янська конструкція ant + родовий відмінок. Вона характерна для випадків, коли до складу неузгодженого означення входить числівник, наприклад: Armōniku unt aštūnū bōsu. (234). Pājamu karštuvus unt aštūnū a šešū geležī.nu peīlu (302). 278 У пунктінінкських говірках (Салочяй, Пасвалис...) замість інесива, що позначає місце, нерідко вживається прийменникова конструкція terp (між) + родовий відмінок15. Ця конструкція найчастіше трапляється тоді, коли предмет, про який ідеться, може бути всередині іншого предмета, наче оточений ним (у диму, посудині, лісі, саду, соломі, воді...), наприклад: Tarp žemės „у землі“ duobė (54). Dve kaŕi bū.vam oštaiše „сховалися“ tarp šaũdų „у соломі“, kãt negaĩmtu (54). A vašar, a žiem — nòrs mazgòkės tarp piẽna „у молоці“ (54ᵃ). Terp tā sòda „у тому саду“ nāms (57). Paseklasik terp kū.bila „у діжці“, ar als už (79). Kõl ešekurin, люди terp dūmų „у диму“ e košedava (79). Tẽrp tā pãtẽs vãndene „у тій самій воді“ pavi.fon (79). Vėrd terp puoda „у горщику“ (80). Vaiks praũzdava terp gėldu „у ночвах“ (112). Piẽns terp uzboũ.ṅ.ka „у глечику, в глечик“ ipĩlts (112). Terp šaudìklas „у ткацькому верстаті“ є tõkos skliũ.kes (141). Bù.va tarp tū mišku „у тих лісах“ kalnẽlis (170). Terp tas skìlas „у ту дірку, в ту дірку“ įstatit(u)s skersiniũ.k(u)s gelãž.nis (202). Однак конструкція terp (між) + родовий відмінок в описуваному ареалі ніколи не замінює: a) часового інесива, наприклад: Nõ, jō mȯsėt dẽvenlō dẽsẽmtį „той, хто розпочав дев’ятий десяток“ (79). Dẽšimtuos (у 1910-х роках) pagrįžo, venolęktos apsįžẽnjo (79). Nedẽlio „у неділю“ bù.va atvažẽvęs (79); б) інесива назв міст та інших населених пунктів, наприклад: У Пасвалісі там був великий ринок; у Вашкай там ринок менший — містечко; у Йонішкелісі також менший ринок (79); в) інесива, що позначає внутрішню частину хати, будівлі, наприклад: Живе в лазні (80). Не гризи відерця (112). У кімнаті тієї дитини стояло (112); d) інесив, заміна якого змінила б значення, наприклад: Ar kle viẽto žmogs (79) (пор. — серед місця для коня). Miẽže pašėti laukẽlos (79) (пор. — серед полів). Загалом, навіть у тих випадках, коли один предмет може бути посередині іншого, в описуваній місцевості трапляються коливання, наприклад: Tàs võlks er įkẽšė tõ vúodego e tū.r terp ãketẽs, a jām ẽme e pri.sala ta vúodeg tõ aketẽ (79). Конструкція terp (tarp) + родовий відмінок замість інесива особливо характерна для сусідів понтинників — північних пантинників. Загалом вона трапляється в усьому басейні Муші¹⁶. Певний вплив на виникнення цієї конструкції, можливо, міг мати латиський прийменник starp, що означає не лише між, а й посередині. Однак латиською зазвичай кажуть лише ūdens spaini ir paslēpu govi salmos. 15 У деяких литовських говірках (жемайтських кла́йпедських, див. A. Laigonaitė, Vietininkai dabartinėje lietuvių kalboje, кандидатська дисертація, відділ рукописів ВВУ 125, Вільнюс, 1956, с. 95—96; у басейні Мітуюси, див. B. Grinaveckienė, Mituvos upyno tarmė, с. 455, а також в інших) замість інесива вживається або трапляється солецизм į + знахідний відмінок, що виник під впливом германських мов. 16 Див. A. Laigonaitė, Vietininkai dabartinėje lietuvių kalboje, с. 93—94. 279 Говорячи про нестійкість інесива, слід зазначити, що його витісняють не лише прийменникові конструкції: у районі Біржая, де вживання інесива змішалося з уживанням ілатива, замість інесива вживається також ілатив, наприклад: Віз шунс кара́н¹⁷ впав (9). Була грічела міскан (11). Багато хто хворів у мішу ка́йман (28). Погода була тепліша, ніж у грічо (57). Працювали у дворі (81). 2. Ілатив Прийменникові конструкції витіснили поточний внутрішній місцевий відмінок, або ілатив, у литовських говірках значно більше, ніж інесив. Ілатив як самостійний відмінок зник у жмудських і західних та середніх аукштайтських говірках18. Прийменникові конструкції, що замінювали ілатив, траплялися вже й у давніх литовських писемних пам’ятках (особливо у творах Мажвідаса й Дауґши)19. Найкраще ілатив зберегли дзукійці та східні аукштайти-пунтинінки. Традиційне твердження «ілатив широко вживається в східних аукштайтських говірках»20 слід уточнити, оскільки для понтинінків і пантинінків ілатив загалом не характерний. Саме через західних пунтинінків проходить ізоглоса вживання ілатива: ілатив іще переважає в Мєжішкісі, Карсакішкісі, а далі від Барклайняй через Шукйоніс ця ізоглоса повертає на схід і пролягає приблизно по межі західних пунтинінків і ротинінків. Отже, ілатив виразно переважає в центрі й на півдні західних пунтинінків. Крім того, однина ілатива зрідка трапляється ще на півночі західних пунтинінків і на сході понтинінків. Наприклад: Brigadērs ain darbān (9). Tu džiok jām galvōn su dmur „kuju“ (57). Raik šešt tan krēslan ir láistis urvan (59). Žievis alun dēdava seniau (81). Paklūva trečōn rušīn (112). Aikim grīčōn no letōs (113). Malūnan mūšas važiuōt (141). Atain palōngēn e gied (169). Nešk stalan valgi (171). Bū.bas maišan pīla (172). Ataina kalvan kai kada (173). Vien bū.va mutekēs pacōn Ramigalen (203). Tik pūpi tukān palalan kip pukuos, minkštai (234). Bažničon baisē žmonīs nebēnu (234). Tan prislan rugis tan prislan kviečis kraumu (269). Nuvažiuojam į Raguvōn, į Panavižīn, į Miēškos, į Raguvēlen, į Truškūnos (269). Anīs nēja baudžavōn (339). (Ponai) lēbdava, medīn intli.pus, kukuōt, kalādēn dēdava (374). Išlaidē miškūn²¹ rešutaut (409). Множина ілатива з нескороченими постпозиціями вживається лише в південній частині західних пунтинінків, починаючи від Рагуви, хоча вже трапляється і в Карсакішкісі та Нарбутах, наприклад: Pažiūri kešēnesnu—nebēnu (204). Kumōsnu paprašē. (204). Kvailis, leidū akisnu (269). Diōdu (su piesta) grudōsnu sudžuvī.ntuosnu (338). Drubī.nasin impilōsin, būdava, sū.pilam plū.nksn(u)s (338). Ait sveč.uōsin (339). Anū žūsis miežosin atsiūrē (374). Šukitēsin kokōsin 17 У самому північному ареалі західних пунтинінків ілатив у кінці слова має циркумфлексний наголос. 18 Žr. A. Laigonaitė, Vietininkai dabartinėje lietuvių kalboje, p. 111—112. 19 Ten pat, p. 112—113. 20 Žr. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, t. I, p. 642, 674. 21 На півдні західних пунтинінків, починаючи від Рагуви, закінчення однини ілатива має форму -an>-un. 280 з’їсть, їстиме (374). Приходжу до Тауєнасун (374). Поїхав за сватами (408). Шуверте̇ добесин (409). Коли ж даси кислятини! (446). В інших описаних говорах, де вживається або трапляється одниновий ілатив, множинний ілатив утратив свою постпозицію і за формою збігся зі скороченим множинним інесивом, наприклад: Так і зварилося бульбо (10). До маєтку треба йти (28). До лісу їдемо по хмиз (81). Де скупий «скупий» був, там землі кожному (гроші) (170). Я їду до Шальтенів (173). Каже, може, у зернах овес, мовляв, «може, достигне зерно» (234). Іду в кущі нарубати гілля (302). Пусти до гостей (303). Хотів силоміць навернути пана до священника (374). Ні одниновий, ні множинний ілатив не вживається в північних і південно-західних понтинінкських говорах, а також у говорі Салочяй західних пунктинінків, що прилягає до північних понтинінків. Тут трапляються лише застиглі форми однинового ілатива šalin, laukan, kieman, наприклад: Aitėji jus šok laukan abuod tė melòje (79). Gal mosėt ožoje kor nebūt „kur nors“ kieman „kiemmeti“ (79). Загалом у цій місцевості замість ілатива вживається інесив, а найчастіше — прийменникові конструкції. У західній окраїні цієї місцевості, як і в сусідньому понтинінкському говорі, вживається конструкція i22 + знахідний відмінок, наприклад: Пішла до крамниці (26). А ти в їжу менше борошна клади (54). Я корову напоїла водою і лягла (79). З Дагауса їздили до Пасваля (79). Вибралася жити до містечка (111). Везти льон (льон) на млин, на льонозавод (202). Зайшла до корчми (232). На всій іншій території описаних говорів ілатив найчастіше замінює конструкція ant + знахідний відмінок23. Особливо вона властива східній частині понтинінків і півночі західних пунктинінків24. Наприклад: 22 За винятком згаданої місцевості, описані говори не знають прийменника i. Однак у текстах А. Баранаускаса подекуди зафіксовано прийменник ing, наприклад: «...lėp’a jăm lip’t ing šuln»... (Пушалота, парафія (пункт 169), Litauische Mundarten, gesammelt von A. Baranowski, Band I: Texte aus dem Weberschen Nachlass herausgegeben von Dr. Franz Specht... Leipzig, 1920, p. 167). Можливо, прийменник ing раніше вживався в понтинінкських і західних пунктинінкських говорах. В окремих випадках (переважно на півдні західних пунктинінків) іще трапляється (щоправда, здебільшого для вираження напрямку) прийменник in, наприклад: Vienus jòji in vienu pùši, kituos — in kitu (374). У всіх литовських говорах, розташованих на захід і південь від описаних говорів, у конструкції, що замінила ілатив, зазвичай уживається прийменник į (A. Jonait ytė, Šakynos tarmė, p. 368; E. Grinaveckienė, Mituvos upyno tarmė, p. 456; J. Senkus, Prielinksnių vartojimas bei svarbesniosios jų reikšmės kapsų ir zanavykų tarmėse, MAD, A. t. 1(8), 1960, p. 133, та ін.). 23 З деякими іменниками, що позначають зібрання, у понтинінкських і західних пунктинінкських говорах уживається не конструкція ant + знахідний, а ant + родовий відмінок, наприклад: Geráu būtum nòėjs ant kìna (54ᵃ). Atañ kviešt tá karalòs unt bálos (58). Ontañu.ks ešvažòles on kúr.su (111). Aiš on sošerenkìma (140ᵃ). Tò mérgo tik i težl.na un šòku.. unt vakarėlų lėški (234). Vaziùosme un turgos (234). Išòja unt atlaidų (302). (Un kermošos — 234). Pádave un teis.ma (303). У подібних випадках ця конструкція трапляється й в інших литовських говорах (див. A. Jonait ytė, Šakynos tarmė, p. 362, та ін.). Імовірно, вона виникла під впливом слов’янських мов. 24 Там, де ілатив іще дуже поширений (особливо в південній частині західних пунктинінків), конструкція ant + знахідний відмінок більше виражає напрямок. Вона виражає напрямок і в багатьох інших східних 281 Я до Риги, пішки, мабуть, відвезли (9). Ну як на Bauški — то приїжджайте коли? (55). Тепер дідусь із бабусею надумали залізти на горище (56). Підемо й Татліб. ловити раків (57). Сестра ви.йшла заміж до Лат(v)ії (79). Кріш на свіже вищеого (79). Хотілося ще на Паневежис з’їздити (111). З’їж кукурудзину на гостину (112). Скобенам на культурний дім (140ᵃ). А чи не треба на світанку дати? (169). Був у лікарні посланий, у Ві.льню (232). Усі розбіглися на всі боки (338). Ще можна що додати до тієї кукурудзи (409). Крім прийменникових конструкцій, майже на всій території описуваних говірок замість ілативу вживається також інесив. Для понтинінків і більшої частини західних пунктинінків таке вживання, утім, не дуже характерне, але на півночі західних пунктинінків (поблизу Біржая) інесив замість ілативу вживається дуже часто. Наприклад: Я з тобою був поїхав (10). Смердить та відьмочка. Той біс (10). Треба йти до війська (26). Чому не приходиш до мами з вечора? (54). Хлопець надумав і побіг на те сіно (56). Їж, їж, і знову пуп мокрий під столом (56). Півник заліз у решето (57). Щонеділі збираємося гуртом (57). Сідає у віз і їде додому (59). А він ходить, наче в церкві! (79). Не лізь у вічі (81). Раніше дуже модно було їздити на ярмарки (111ᵃ). У тому городі збирають овочі (112). До церкви ходили босоніж (169). Іди, думо, Рамігале, гусей пасти (203). Тато мій іще ходив на хрестини (338). Пішли до лісу (409). Поблизу Біржая трапляються навіть такі випадки, коли означуване слово виражене інесивом, а означення — ілативом, або навпаки, наприклад: Вільховецький струмок відразу туди на гору, заліз на верхівку й сидить (10). Борошно розмішують у теплій воді (81). Білий той предмет укотився (172). Склади на той кінець (203). Змішування місцевих відмінків — явище самої литовської мови. Особливо сильно воно виявляється у західних дзукійських говірках. Головна його причина — занепад ілативу як відмінка. Однак у описуваних говірках цьому змішуванню, особливо утвердженню інесиву замість ілативу, імовірно, сприяло також сусідство латиської мови, адже в латиській досить часто однаково кажуть dzīvōju mežā і gāju mežā, sēž istabā і iet istabā тощо.²⁶ Це підтверджує і той факт, що розглядуване змішування найсильніше на півночі описуваних говірок, тобто в Палатвії. Тут зовсім не розрізняють aik grīčo і sēdž grīčo, ain namė і būst namė (10). Не викликає сумніву, що лише під впливом латиської мови на півночі понтинінкських і західних пунктинінкських говірок виникли такі вислови, як-от: láist vālo «відпустити» (10) (латиське láist vaļā); литовських говірок (замість ant може бути також in), пор. K. Morkūnas, Rytų aukštaičių pietinė tarmė, kand. disertacija, VVU Rankraščių skyrius 322, Vilnius, 1961, p. 359; J. Kardelytė, Linkmenų tarmė, kand. disertacija, VVU Rankraščių skyrius 295, Vilnius, 1961, p. 296, та ін. 25 У деяких пунктах (особливо понтинінкських) множинний інесив відрізняється від скороченого множинного ілативу м’якістю s. 26 Найчастіше це випадки, коли вказується місце, усередину якого входять (MLLVGr, т. II, с. 341). Однак, якщо вказується, у який бік щось відбувається, напрямок, у латиській мові зазвичай уживається прийменникова конструкція uz + знахідний відмінок, наприклад: Lai pasaule allaž tiekos uz augšu (там само). 282 лі.pė земе̇ «зійти» (10) (латиською kāpt zemē); aĩ ōr «вийти» (10) (латиською iet ārā). Подібні летицизми трапляються по всьому нашому республіканському прикордонню з Латвією, навіть там, де ілатив як відмінок не вживається (у північних частинах середньої та західної Аукштайтії²⁷ і жмудських говірок). Висновки У говірках понтинінків і західних пунктинінків проникнення прийменникових конструкцій досить помітне. У деяких випадках їх поширення утворює ізоглоси (наприклад, прийменникові конструкції замість ілативу), але найчастіше можна говорити лише про паралельне вживання прийменникових і безприйменникових конструкцій або переважання однієї з них. Жодна більш-менш виразна ізоглоса прийменникових конструкцій, що замінюють відмінки, не збігається з межею між понтинінками й західними пунктинінками, встановленою за переходом наголошених ám, án. Однак синтаксичні явища підтверджують деякі ізоглоси фонетичних явищ або загальні історично новіші напрямки їх поширення. Межа інтенсивного утвердження прийменникових конструкцій, що витісняють ілатив, загалом збігається з ізоглосою переходу інтенсивного відтягування наголосу до умовного відтягування (з короткого закінчення на довгий попередній склад)²⁸. Інтенсивне змішування вживання ілативу та інесиву цілком збігається з послідовним відтягуванням наголосу, характерним для Біржайської говірки, з короткого закінчення на довгий і короткий корінь²⁹. Говірка Салочяй на околиці басейну річки Муша, хоча й належить до пунктинінків, але за багатьма фонетичними особливостями тяжіє до понтинінків³⁰; до останніх вона тяжіє також за синтаксичними особливостями, згаданими в цій статті. Майже всі історично новіші (у цьому разі — прийменникові) конструкції в описуваних говірках поширюються з півночі (північного заходу) на південь (південний захід), переважно з басейну річки Муша. Як доведено, у цьому ж напрямку поширювалися характерне для описуваних говірок відтягування наголосу та пов’язане з ним скорочення кінця слова³¹. Можливо, між цими явищами можна вбачати закономірний зв’язок. Коли короткі голосні в кінці слова випадали або редукувалися, довгі — скорочувалися, а дифтонги монофтонгізувалися, закінчення деяких відмінків у західних пунктинінків, а особливо в понтинінків, збіглися, і відмінки без прийменників у реченнях стали недостатньо виразними. Отже, появу й посилення прийменникових конструкцій значною мірою могло зумовити прагнення до точнішої синтаксичної диференціації. 27 A. Jonaitytė, Šakynos tarmė, p. 351—352, ir kt. 28 Žr. žemėlapius prie J. Šukio straipsnio „Rytų aukštaičių pontininkų ir vakarinių puntininkų tarmių būdingosios fonetinės ypatybės“ (LKK, t. 5, 1962, p. 182). 29 Ten pat. 30 Ten pat. p. 175—183. 31 V. Grinaveckis, Galūnių trumpėjimas lietuvių kalbos tarmėse, „Vilniaus Valstybinio pedagoginio instituto mokslo darbai“, t. 8, Vilnius, 1959, p. 97—104. 283 Перелік пунктів говірок понтинінків і західних пунтинінків3233 № пункту | Назва пункту | Округа | Район 9 | Кулдунай | Суостаська | Біржайський 10 | Немунеліо-Радвілішкіс | Немунеліо-Радвілішкіо | « 11 | Тоторкалніс | Табокінес | « 26 | Немайюнай | Немайюну | Пасвальський 27 | Ужусіляй | Ужусілю | Біржайський 28 | Шлейдерішіскіс | Шлейдерішіскіо | « 54 | Найріяй | Вашку | Пасвальський 54a | Вашкай | « | « 55 | Салос̌яй | Салочю | Пасвальський 56 | Смілгяй | Смілгю | Біржайський 57 | Пабірже | Пабіржес | « 58 | Юоджоняй | Паравёєс | « 59 | Обелаукяй | Обелаукю | « 79 | Кряушішкяй | Гружю | Пасвальський 80 | Пуоджяй | Пуоджю | « 80a | Манікунай | Манікуну | « 81 | Дауҡнунай | Кринчіно | « 82a—83a | Гейджюнай | Гейджюну | Біржайський 110 | Гайльоняй | Свобішкіо | Пакруойський 111 | Йонішкяліс | Йонішкяліо | Пасвальський 111a | Густоняй | « | « 112 | Пасвалис | Пасваліо | « 113 | Шукіоніс | Ясюлішкію | Біржайський 113a | Лебенішкяй | Лебенішкю | Біржайський 114 | Гатаучяй | Вабальніко | « 139 | Діконис | Дічюну | Паневежський 140 | Юргенай | Юргеню | Пасвальський 140a | Швілпішіскяй | Пампене | « 141 | Барклайняй | Дауженю | « 142 | Моккунай | Вабальніко | Біржайський 169 | Медіконяй | Скайстгірю | Паневежський 170 | Серейконай | Пампене | Пасвальський 171 | Стумбрішкіс | Соделію | Паневежський 172 | Дарсішкяй | Анташавос | Купішкіський 173 | Шальтеняй | Палевенес | « 202 | Спіракіяй | Берчюну | Паневежський 203 | Пініава | Пініавос | « 204 | Карсакішкіс | Карсакішкіо | « 232 | Науяместіс | Науяместіо | « 233 | Пажагеняй | Пажагеню | « 234 | Меїжишкяй | Меїжишкію | « 268 | Дудоніс | Улюну | « 269 | Нарбутаи | Нарбутю | « 302 | Рагува | Рагувос | « 303 | Алукенай | Траупіо | Анікщяйський 338 | Алунта | Шілу | Рамігалос 32Говірки понтинінків і західних пунтинінків досліджувалися в 1954—1961 роках. Зібраний матеріал зберігається в Інституті литовської мови та літератури. 33Округи й райони тут наведено за адміністративним поділом 1962 р. 284 Tęsinys № пункту | Назва пункту | Округа | Район 339 | Раджюнай | Балелю | Каварська 373 | Мейлунай | Мейлуну | Укмергський 374 | Тауєнай | Тауєну | Каварська 408 | Бєлязарішкяй | Сесікю | Укмергський 409 | Кунігишкіяй | Куреню | Укмергський 446 | Якутішкяй | Аткоцю | „“ ВАЖЛИВІШІ ВИПАДКИ ПРОНИКНЕННЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ У ГОВІРКАХ ПОНТИНІНКІВ І ЗАХІДНИХ ПУНТИНІНКІВ Й. ШУКІС Резюме У статті розглядаються деякі прийменникові конструкції, поряд із якими у говорах східних аукштайтів понтининків і західних пунктинників у відповідних значеннях уживаються також безприйменникові відмінки. Так, на півдні описуваних говорів добре зберігся давальний відмінок призначення, напр.: Pīrmalak(v)s (grādus) páškir(i) sėklę abu dūonę, ūntralak(v)s—givulām, а на півночі в цьому разі частіше вживається прийменникова конструкція dėl із родовим відмінком, напр.: Pali.k bū.lbu del sėklos. Орудний відмінок знаряддя в цих говорах значно частіше вживається з прийменником su, напр.: Nò, nejomk sę rọnk’i, válgok sę šaukšt, хоча трапляється й без прийменника, напр.: Sėnai pjautuvais rugis nupjāudava. Орудний відмінок супроводу, навпаки, в описуваних говорах найчастіше вживається без прийменника, напр.: Bū.va drūts ūžols kāur vi.dūr, однак трапляється й із прийменником su, напр.: Mūsu kārve su baltōm kōjom. Давні місцеві відмінки — адесив і алатив — уже повністю замінені різними прийменниковими конструкціями. Описувані говори також перетинає ізоглоса зникнення ілятива. На більшій частині території говора понтининків, як і в більшості говорів південної та західної Литви, ілятив вийшов з ужитку (збереглися лише застиглі форми šalin, laukan, kieman, що стали прислівниками). Ілятив замінюється прийменниковими конструкціями į зі знахідним відмінком, напр.: Isikāla į mistėl givėn, або ant зі знахідним відмінком, напр.: Kišk ont āketė vīdėgo. Ілятив іще досить часто вживається в центрі й на півдні західних пунктинників, напр.: Bažnīčon baise žmōni.s nebėrū. Nuvāžiujam į Ragu.von, į Panavižīn, į Miėškos, į Ragu.vėlen, į Truškūnos. Šuklėsim kokōsin insipīly, vālgidava. Навіть найстійкіший місцевий відмінок — інесив — у басейні 285 річки Муша (головним чином на півночі понтининків) у деяких випадках замінюється прийменниковою конструкцією terp (tarp) із родовим відмінком, напр.: Vērd terp pьoda. Прийменникові конструкції в описуваних говорах, так само як і відтягування наголосу, поширюються головним чином із півночі (північного заходу) на південь (південний схід). Інтенсивне відтягування наголосу (особливо в басейні річки Муша) призвело до скорочення кінця слова (короткі голосні випали, довгі — скоротилися, дифтонги монофтонгізувалися), і багато безприйменникових відмінків у реченнях стали недостатньо зрозумілими. Однією з основних причин, що зумовили появу й закріплення прийменникових конструкцій, очевидно, було прагнення до точнішої синтаксичної диференціації.