Veikiamųjų dalyvių formos Karsakiškio tarmėje

LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ФОРМИ АКТИВНИХ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У КАРСАКІШКІСЬКОМУ ГОВОРІ A. VIDUGIRIS Тут стисло описано найважливіші форми активних дієприкметників, уживані в околицях Карсакішкіса Паневезького району (у говірці вимовляється Karšakiški.s, рідше Karšakiške., Karšakine.). В околицях збереглося порівняно багато форм активних дієприкметників. Деякі форми дієприкметників, уживані старшими носіями Карсакішкіського говору, тепер не трапляються ні в литовській літературній мові (далі — lk.), ні в інших говорах.1 У говірці вживаються переважно активні дієприкметники теперішнього та одноразового минулого часу дійсного способу. Активні дієприкметники теперішнього часу Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від третьої особи теперішнього часу дієслів на a, ia2, a (у lk. o), а також рідковживаних дієслів із приголосною основою, наприклад: mõkʒ ~ mõka: mõk.u.s, mõkunt⁴; kèlʲ ~ kèlia: kèlù.s, kelnìt; gū.l ~ gūlia: 1 Містечко Карсакішкіс (центр околиці), розташоване за 17 км на схід від Паневежиса, лежить майже в самому центрі західних пунтинінків східноаукштайтського говору (пор. J. Šukys, Rytų aukštaičių pontininkų ir vakarinų puntininkų tarmių būdingosios ypatybės, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, т. 5, Vilnius, 1961, с. 182; на наведених там картах Карсакішкіс позначений номером 204). Матеріал, поданий у статті, записано в рідному для автора селі Велнякі (у говірці вимовляється Velnekẽi), розташованому приблизно за 4 км на північний схід від Карсакішкіса. Окремі приклади також узято із сусідніх сіл Карсакішкіса, Палауків, Вепів, Даукшенів, Ґревейшкіса, Бутенів, Ропідів, Пеледішкіса, Біґайлів, Ашчяляґілів та інших. Жителі всіх цих місцевостей говорять тим самим західним пунтинінкським говором, що й у селі Велнякі. 2 Усі давні i та багато дієслів із приголосною основою в говірці перейшли до основ i ia, наприклад: gãlem ≈ gãliam(e), stóvem ≈ stóviam(e). 3 Знак ʋ позначає широкий редукований голосний заднього ряду, зазвичай u кореня та закінчення, а також голосний, що виступає першим компонентом наголошених складових дифтонгів із висхідним наголосом і ненаголошених змішаних дифтонгів, і a закінчення, наприклад: rūnkʋ ~ rankù, sukʋ ~ sukù; знак ɪ позначає широкий редукований голосний переднього ряду, найчастіше i, а також голосні u, a, що перейшли до переднього ряду, коли вони виступають першим компонентом наголошених складових дифтонгів із висхідним наголосом і ненаголошених змішаних дифтонгів, наприклад: kìñčʋ ~ rẽnčia; su lãkñčʋ ~ su lẽkiančia. Іноді цей ɪ замість голосних u, a, що перейшли до переднього ряду, має також відтінок голосного середнього ряду (ə). 4 Оскільки кінцевий приголосний жіночих форм t лише трохи м’якший, ніж, наприклад, у дієприслівнику sėdžint, але твердіший, ніж в інфінітиві sėdėt, його м’якість зовсім не позначається. 187 gū.lu.s, gū.lint || gulīnt; perščč ~ peršččia: perščč.u.s, peršččnt; praša. ~ prašo: prašu.s, prašvnt; ēsti (рідк. ásti) ~ ēsti: asū.s, asūnt. Дієприкметники цього часу відмінюються так: Однина Н. di.rbirbu.s, di.rbunt, lakū.s, lakūnt Р. di.rbunčė., di.rbunčė.s, lākunčė., lākunčė.s Д. di.rbunčem, di.rbunčė., lākunčem, lākunčė. Зн. di.rbunti., di.rbunčū., lākunti., lākunčū. Ор. di.rbunčō., di.rbunčį, lākunčō., lākunčį М. augunčem, augunčō., lākunčem, lākunčō. Місц. augunčen, augunčō.n, lākunčen, lākunčō.n Множина Н. di.rbu., lakū. Р. di.rbunčū., lākunčū. Д. di.rbunčiem, di.rbunčō.m, lākuntiem, lākunčō.m - Зн. di.rbunčō.s, di.rbunčīs, lākunčō.s, lākunčīs Ор. di.rbunčė.s, di.rbunčō.m lākunčė.s, lākunčō.m М. di.rbunčō.su, lākunčō.su Місц. di.rbunčō.sru, lākunčō.sru Форми називного відмінка однини чоловічого роду із закінченням -(i)us ~ -(i)ąs у говірці зазвичай уживаються лише предикативно (тобто виступають присудком або іменною частиною присудка) в переказному мовленні, наприклад: dedū.s pl.nigus kapšīn ir niekam nerōdu.s; bū.va. beinu.s (ir beinū.s) čīnai, al vēl susitūrėję; dā ir dabar tebegailu.s sava. pirmōse.s pačēs. При атрибутивному вживанні іноді трапляються новіші форми, утворені за іншими відмінками (род. і дав. одн., оруд. одн.) із суфіксом -(i)untis ~ -(i)antis, наприклад: stōvinti.s, tēkunti.s ū. ndo.; di.rbunti.s žmogus badū nemirs. Форма називного відмінка однини жіночого роду не має -i, наприклад: ji mōkvnt vi.sa di.rpį; jās širdis nvjaāčint nelāimi. Атрибутивних форм називного відмінка однини жіночого роду почути не вдалося; наприклад, литовське висловлення pasakyma «čia kvėpia džūstantį žolę» у говірці сказали б так: či žolā džu.stv, te ir kvēp. Багато форм називного відмінка однини мають дуже різноманітне наголошення, наприклад: чол. р. ainū.s, asū.s, dedū.s, degū.s, kelū.s, peršū.s, šnekū.s і ainu.s, āsu.s, dėdu.s, kēlu.s, peršu.s, šneku.s. Привертають увагу форми жіночого роду з наголосом на закінченні, наприклад ainvīt, asunīt, kelūnt, lakūnt, які фонетично транспонувати до літературної мови слід було б так: esantį (< *esantį, пор. займенникові форми santijį 354₃, 542₆, atēntū 251₃), keliantį, lekiantį⁵. Ці форми вживаються поряд із формами з наголосом на корені: āinunt ~ ēinanti, āsunt ~ ēesanti, lākunt, peršunt, šnekunt. Спільні форми називного відмінка множини чоловічого та жіночого родів із закінченням -(i)ų ~ -(i)ą (за походженням це форми називного відмінка однини середнього роду⁶) також здебільшого вживаються в переказному мовленні, наприклад: tās gurgōže.s te a s ū miestā. II.kūčė.; ir bužėnėlė- ⁵ У деяких місцевостях західні аукштайти зберегли незмінені форми дієприкметників жіночого роду, наприклад: nenorianti, див. E. Grinaveckienė, Mitu vos upyno tarmė, автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук. Vilnius, 1956, с. 13. ⁶ Žr. J. Endzelīnas, Baltų kalbų garsai ir formos, Vilnius, 1957, p. 202; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, III, Warszawa, 1956, p. 250. 188 (мешканці села Бутенай) допомагають червоніти; її вони не хочуть. вигнати, а ті не йдуть.. Говорячи про певну властивість предмета чи особи, іноді (дуже рідко) вживаються також форми називного відмінка множини, утворені за аналогією до інших відмінків, наприклад: сапаючі руки; стоячі дерева ~ дерева, що стоять7. Орудний відмінок однини чоловічого роду та знахідний відмінок множини мають голосний uo, що виник унаслідок монофтонгізації давнішого кінцевого дифтонга й скорочення до напівдовгого o, наприклад: з гуркотливим колесом; позаду їхав, підганяючи8. Форми інесиву та ілативу множини чоловічого роду через монофтонгізацію ненаголошеного uo збіглися з відповідними формами жіночого роду у садку, їдучи Форми інесиву однини скорочені відповідно до системи: у чоловічому роді — без кінцевого голосного: текучим < текучим ~ у тому, що тече, квітучим < квітучим ~ у тому, що квітне; у жіночому роді — без цілого складу: зростаючою < зростаючою ~ у тій, що зростає, стоячою < стоячою ~ у тій, що стоїть. Зворотні та займенникові форми значно рідші, наприклад: говорячись, усі зупиняються; сказавши, усіх, хто хоче, вільно повезе. Дієприкметники минулого одноразового часу Активні дієприкметники минулого одноразового часу утворюються від дієслів того самого часу, наприклад, основа на ā: був. (< *buvā): бувший, бувши; хотів: хотівши, хотівши; основа на ē: показав. (< *rādē): показавши, показавши, віз: візши, візши. Однина Н. робочий, працювавши, летячий, летівши Р. працюючого, працювавши, летячого, летівши Д. працюючому, працюючого, летячому, летівши Зн. працювавшого, працювавших, летівшого, летівших Ор. працювавшим, працювавши, летівшим, летівши М. працювавшим, працювавшому, летівшим, летівшому Місц. працювавшому, працювавшого, летівшому, летівшого Множина В. di.rbi., lėki. К. di.rbūsu., lėkūsu. Д. di.rbūsiem, di.rbūso.m, lėkusiem, lėkūso.m Р. di.rbūso.s, di.rbūsi.s, lėkūso.s, lėkūsi.s Ор. di.rbūse.s, di.rbūso.m, lėkuse.s, lėkūso.m Ор. di.rbūso.si, lėkūso.si Місц. di.rbūso.snu, lėkūso.snu 7 Як останніх, так і інших форм, наприклад, голосний закінчення -ė у род. одн. жін. р. та оруд. мн. чол. р. (di.rbunčė., lākčnčė., di.rbunčė.s, ži’džnčė.s) у карсакишкському говорі фонетично виник із дифтонга iai, пор. інші форми: arklē~arkliai, gardžē~gardžiai, smarkē~smarkiai. 8 Такі закінчення цих відмінків у говорі найчастіше мають багатоскладові займенникові й незайменникові прикметники, числівники, дієприкметники, а також займенники з кінцевим наголосом і багатоскладові займенники, наприклад: su di.delo., pirkti.no.s pirmōjo., untrōso.s, katrō, visokōs. Дифтонг uo зазвичай монофтонгізується до o, коли він ненаголошений у корені слова або наголошений у закінченні слова, пор.: podēlis, ūndo., sesō, dōs ~ duōs. 189 Закінчення форм називного відмінка однини чоловічого роду — -i.s ~ -ęs, жіночого роду — -(i)us ~ -(i)usi: ėjis, ėjis, prižėbl.s, prižėlus. Називний відмінок множини обох родів має узагальнене закінчення називного відмінка однини середнього роду -i. ~ -e⁹: pabaigi., susidėji.. Форми дієприкметників активного стану минулого одноразового часу в говорі найчастіше вживаються лише предикативно, наприклад: pirmučiausi iš Palauku. b ū. v i. s mátinikus; ar da buvę įsipībl.s baršču.; ke močį grižus, te sūmus vžli.p.i.s vūt aukšta. ir pasisėpi.s; labė bjauri stoviėne. b ū. v v s; buvō prėjus pre stala. «я підійшла до столу»; але також mán vi.s tokį širdis nvsigvndvs «мені все якось недобре»; pabrū.ki, užž.kala, pati.lte. «загнавши, загнав (козла) під поміст»; par kāru. ž ū. v i. багато людей; сидить, баби й балакають дурниці. Закінчення всіх інших відмінків такі самі, як у дієприкметників активного стану теперішнього часу. Зворотні форми трапляються лише зрідка: bāri.s.i.s, bāri.s.i.s lig vdu.nakčė.; Joniene. jūsksis iš jų. Дієприкметники давнього частотного часу У говірці, як і в літературній мові, активні дієприкметники давнього частотного часу утворюються від дієслів того самого часу. Зазвичай вони мають лише форми називного відмінка однини й множини, закінчення яких не відрізняються від закінчень відповідних відмінкових форм активних дієприкметників давнього одноразового часу, пор.: di.rbdavi.s, di.rbdavus, di.rbdavi., lėgdavi.s, lėgdavus, lėgdavi.; saka., senōbe.s, laikūosi tmai sōdžs stovědavi.s; senō dvārį reigdavi. labė daug di.rpi; priseidavi. vsaķu. jei vienē padi.rpi; ji vi.s gi.rdavusi.s. Дієприкметники майбутнього часу Активні дієприкметники цього часу утворюються від основи дієслів майбутнього часу (-šio-), наприклад: aišu.s, aišunt, di.rpšus, di.rpsunt, jaušu.s, jaušunt, nėšu.s, nėšint. Форми називного відмінка однини жіночого роду наголошуються також на суфіксі: nešint (< nešianti), vešint. Крім називного відмінка однини, у говірці часто вживаються також форми називного відмінка множини майбутнього часу, наприклад: ritō jei priseišu. kārve.s gani.t; reikšu. jam da gvelū pažūrėt; jė da norēšu. ir daugō pasisėnaū. Форми інших відмінків у говірці майже не трапляються. Дієприкметники умовного способу На відміну від літературної мови та багатьох інших литовських говірок, у говірці Карсакишкіса вживаються форми дієприкметників умовного способу. Зазвичай їх уживають старші носії говірки, переказуючи бажання, побажання й наміри іншої особи. Досі форми дієприкметників умовного способу були зафіксовані лише в околицях Субачюса Купішкського району, наприклад: atknabī’tunt ir ji, tik nešū su kuo «відклеюючи і вона (загнутий обкладинку), тільки несе з чим» (Субачюс¹⁰); kad norētū.s, tai jimtū.s ir padarītus (с. Будріоняй, околиці Субачюса). Згадані- ⁹ Пор. J. Endzelynas, цит. праця, с. 205; J. Otrębski, цит. праця, с. 258. ¹⁰ Див. Lietuvių kalbos žodynas, VII, Vilnius, 1962, с. 194. 190 Форми того субацького говору за своїм походженням, здається, пов’язані з формою третьої особи умовного способу11. У говірці околиць Карсакішкіса вживаються форми дієприкметників умовного способу з африкатою č у кінці основи, наприклад: aiču.s ~ eĩčias, aičint ~ eĩčiant(i), bū‘čiu.s, bū‘čint. Це змушує припустити, що ці форми утворені від першої особи однини умовного способу, пор. aiči ~ aičia, bū‘či ~ būčia. Закінчення дієприкметників умовного способу такі самі, як закінчення відповідних дієприкметників активного стану теперішнього ia основи й майбутнього часу. Однак ці дієприкметники змінюються лише за родом і числом, наприклад: чол. р. одн. наз. aiču.s da, al nebegālu.s; jėgu bū‘čiu.s žmōji.s, kad nieka negauis, te nebū‘čiu.s nė iš vieta.s jū.dmi.si.s; kad p a j i e š k o č u.s, te gal dā ir rāšču.s kokū‘vienu.; жін. р. одн. наз., sāka. aĩčint (|tekėdint) už jė, kad imtū; kad reiks, te galėčint ir jinė palūopt kaũlus; apsidīrpčint ir vienu pati; jām vi.sa pasakīčint apė tū pām.; veščint parduot visūs pašūs, kad sāu nereikt (ir n e r e i k č u.). Форма родового відмінка множини чоловічого й жіночого родів однакова (за походженням це узагальнений називний відмінок однини середнього роду): rāša., kad atvažiōčiu. visi, jėgu žmōnu nesirikt (ir nesirīktint); laišėu. ir jė sāva. sūnu. važuōt, al nebū‘su. kām senū. žūrėt; reiktėu. aplenktī tōvus, al nōsu. vi.s laika.. Трапляються й зворотні форми дієприкметників умовного способу, наприклад: bažčintis ir jimė už tokos darbos; kad bū‘čiu iš kā, te statī.čiu.si naūju. gričiu.; žemėčiu.si.s da ir vūnkarṭ. Зафіксовані в околицях Карсакішкіса й Субачюса (які приблизно до середини XVIII ст. входили до Субацької парафії) своєрідні форми дієприкметників умовного способу, найімовірніше, не дуже давні, а є новотворами, що виникли пізніше в окремих говорах за зразком дієприкметників дійсного способу. Можливо, з часом буде зафіксовано й інші форми дієприкметників умовного способу з інших місцевостей. Наприклад, такі форми могли б траплятися принаймні в сусідніх околицях західних говорів із дифтонгізацією типу puntininkai. ФОРМИ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ДІЙСНОГО СТАНУ В КАРСАКІШКІСЬКІЙ ГОВІРЦІ А. ВИДУГИРИС Р е з ю м е У статті описуються форми активних дієприкметників, уживаних в околицях села Карсакішкіс (Паневежиський р-н Литовської РСР), яке належить до говірки західних пунктинників. Дієприкметник у говірці утворюється так само, як і в літературній мові, лише замість форм з основою на -i у говірці вживаються форми з основою на -ia: gū.lu.s, gū.lint «той, що лежить; та, що лежить», tū.lu.s, tū.lint «той, що має; та, що має». У говірці найчастіше вживаються активні дієприкметники теперішнього і минулого одноразового часу, пор. називний відмінок однини di.rbu.s, di.rbunt «той, хто працює; та, хто працює», di.rbi.s, di.rbus «той, хто працював; та, хто працювала»; родовий відмінок однини di.rbunče, -e.s; di.rbuse, -e.s тощо. Форми непрямих відмінків мають спільні форми для чоловічого й жіночого родів, наприклад: di.rbu «ті, хто працює», važuōju. «ті, хто їде», bū.vi. «ті, хто був», turėji. «ті, хто мав». 11 Докладніше про походження й уживання цих форм див.: A. Kučinskaitė ir K. Morkūnas, Retos lietuvių kalbos tariamosios nuosakos formos, „Lietuvos TSR Mokslų akademijos Darbai“, serija A, t. 1 (16), 1964, p. 215 tt. 191 Форми активних дієприкметників минулого багаторазового й майбутнього часу вживаються зазвичай лише в називному відмінку: di.rbdavi.s, di.rbdavus, di.rbdavi., di.rpsiu.s, di.rpsunt, di.rpsiu.. Окрім форм дієприкметників дійсного способу, у говірці порівняно часто трапляються й форми дієприкметників умовного способу, утворені, як припускають, від форм 1-ї особи однини умовного способу, наприклад: «був би, була б»: būčiu.s, būčint, būčiu.; norėč «хотів би, хотіла б»: norėčiu.s, norėčint, norėčiu. Місце наголосу в деяких двоскладових дієприкметниках теперішнього часу непостійне: ті самі форми можуть мати наголос на корені й на закінченні, наприклад: ainù.s, ainùnt «той, хто йде; та, хто йде» і ainù’s, ainvìt < einanti < *einanti; aišìnt, aičìnt і aišùt, aičùt. Слід зазначити, що більшість активних дієприкметників у називному відмінку однини й множини виконують функцію присудка: susėdi. bōba.s ir taušku. niėkus «баби сидять і балакають». Займенникові й зворотні дієприкметники трапляються рідко. 192 9