Simonas Daukantas – lietuviškos gramatinės terminijos pradininkas

LIETUVIŲ KALBOS LEKSIKOS RAIDA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA СІМОНАС ДАУКАНТАС — ЗАСНОВНИК ЛИТОВСЬКОЇ ГРАМАТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ А. БАЛАСАЙТІС Įvairiapusiška veikla Simonas Daukantas (1793–1864) yra nusipelnęs vieno iš žymiausių XIX a. pirmosios pusės lietuvių švietėjų vardą. Iki šiol lietuvių literatūros ir istorijos veikaluose nušviečiami ir akcentuojami jo nuopelnai istorijos, literatūros ir tautosakos srityse. Ne mažiau reikšmingi S. Daukanto darbai lietuvių kalbotyroje kol kas mažai tenagrinėti. Šiame straipsnyje apžvelgsime S. Daukanto pastangas kurti lietuvišką gramatikos terminiją. Наукову й просвітницьку діяльність С. Даукантас розпочав ще під час навчання у Вільнюському університеті. Свідомі литовські студенти на початку XIX століття думали про литовські середні школи й литовські підручники, про народну освіту рідною мовою. Під впливом популярних ідей народної освіти та творення національної культури майбутній учений вважав однією з цілей своєї діяльності підготовку доступної народові просвітницької літератури й литовських підручників1. Про це свідчать видані С. Даукантасом перекладні й оригінальні книжечки про бджіл, вогонь, сади, вирощування кормових трав, хмелю, тютюну тощо. С. Даукантас готував також підручники для майбутніх литовських шкіл. Він видав граматику латинської мови «Prasmą lotynų kalbos» (1837)2, хрестоматію зі словничком «Epitome historiae sacrae» (1838) та буквар литовської мови «Abėcėlę lietuvių kalnėnų ir žemaičių kalbos» (1842)3. Крім того, зберігся рукопис укладеного ним великого польсько-литовського словника, початок литовсько-латинського словника та інші лексикографічні матеріали4. Спираючись на граматику й буквар, охарактеризуємо заслуги С. Даукантаса у формуванні термінології литовської граматики. Насамперед кілька слів про «Prasmą lotynų kalbos». Із назви можна подумати, що в цій книжечці на 129 сторінок5 викладено лише питання граматики латинської мови. Однак її автор, коротко ознайомивши читача зі звуковою системою латинської мови та частинами мови, перед викладом іменника в примітці так обґрунтовує вибір матеріалу- 1 Žr. Lietuvių literatūros istorija, I (red. K. Korsakas), Vilnius, 1957, p. 478. 2 «Prasmą lotinų kalbos paraszė K. W. Myle. Petrapilis, 1837»; далі — «Prasma». 3 «Abečelą lijtuwių-kalnėnių ir žiamajtių kalbos..., Petropilė, 1842»; далі — «Abėcėlė». 4 Див. J. Kruopas, S. Daukanto leksikografiniai darbai, «Lietuvių kalbotyros klausimai», IV, Vilnius, 1961, p. 301–317. 5 У нумерації сторінок «Prasmos» є помилка: замість сторінки 121 надруковано 112, а далі знову послідовно 113 тощо. Нумерація завершується сторінкою 120. Отже, насправді «Prasma» — це книжка на 129 сторінок. 203 виклад у підручнику: «...задля якнайбільшого полегшення латинської мови викладу спершу відмінювання, або деклінації, жмудської мови, бо кожному значно легше вивчити чужу мову, знаючи всі можливості своєї, оскільки можна порівняти їх між собою й побачити, чим одна відрізняється від іншої»⁶. Дотримуючись цього принципу, С. Даукантас докладно описує відмінювання іменників своєї рідної західножмудської говірки та дієвідмінювання дієслів, присвячуючи цьому майже половину всього підручника: із 129 сторінок 53 відведено в «Прасмі» питанням литовської мови. Крім того, пояснюючи звуковий склад латинської мови, він порівнює його зі звуками жмудської говірки. Описуючи розділи про латинські дієслова та їхнє відмінювання, у примітці на дві сторінки він пояснює значеннєві відмінності дієслів литовської мови та багатство її часів⁷. Отже, «Прасма» — це також короткий підручник литовської мови, у якому вперше литовською викладено основні питання морфології литовської мови (рідної для автора західножмудської говірки) та створено литовські граматичні терміни. До того часу граматики литовської мови писали латинською або німецькою, а терміни в них уживали латинські. Щоправда, несміливі спроби створити литовські граматичні терміни робилися ще й до «Прасми» С. Даукантаса. Кілька понять, пов’язаних із читанням і письмом, литовською назвав К. Незабітаускіс у своєму букварі «Naujas mokslas skaitymo» (1824)⁸, а саме: skaitytinės «літери», balsinės, або balsininkės, «голосні», dvibalsinės «дифтонги», pusbalsinės «приголосні». Відповідники-переклади деяких польських термінів у дужках подав і К. Касакаускіс у написаній польською граматиці литовської мови «Kalbrėda liežuvio žemaitiško» (1832)⁹. Не зважаючи на особливості словотвору литовської мови, К. Касакаускіс буквально перекладав терміни з польської. Більшість його невдалих перекладних новотворів, наприклад: patbalsės (: samogłoski) «голосні», skaitlius daug ingas (:liczba mnoga) «множина», susmulkintiniai vardai (:zdrobniale imiona) «зменшувальні іменники», žingsniai (:stopnie) «ступені», daiktininkas (: rzeczownik) «іменник», pripultininkas (: przymiotnik) «прикметник», praštuktojis (: wykrzyknik) «вигук», žodis (: verbum, słowo) «дієслово» тощо. Лише деякі його переклади прижилися й уживаються досі: balsės, dvibalsės, aukštesnis || aukščiausiasis (laipsnis), sudėtiniai žodžiai. С. Даукантас, призначаючи свої підручники для майбутньої литовської школи, прагнув у букварі й граматиці дати литовські назви всім розглянутим граматичним поняттям і цим також показати, що литовською мовою можна писати наукові праці. Для цього потрібно було створити чимало новотворів. У «Прасмі» вжито лише кілька термінів, створених або використовуваних іншими авторами (наприклад: balsės, aukštesnysis || aukščiausiasis (laipsnis), laikas, sudėtinis (įvardis),, а в «Абецеле» — ще dvibalsės); усі інші терміни «Прасми» й «Абецеле» (загалом близько 150) створив сам С. Даукантас. 6 Див. «Прасма», с. 11. Цитати й терміни для зручності подано сучасною орфографією. Фонетичні діалектні форми літературно опрацьовано. 7 Прагнучи показати «широту й виразність жмудської мови», С. Даукантас у деяких парадигмах включав і невживані форми часів: būsiu esęs, būčiau esęs, допоміжні дієслова būdinti (būti), braukinti (braukti) тощо. 8 Naujas mokslas skaytima diel mažų waykų Žemajcziu yr Lietuvos… par Kajetona Niezabitawski, Vilnuje, 1824. 9 Gramatika języka litewskiego Kalbrieda leżuwio żiamaytiszko przez K. Kossakowskiego, Wilno, 1832. 204 Терміни «Прасми» подано тематично, за основу взято латинські терміни. Числа вказують сторінки, на яких їх ужито. Grammatica — наука про мову, або grammatika 7,44,113 || pras ma 1. Litera — голосна літера 12,74,112 || голосна літера 3, 5, 6, 7,24; vocales — голосні: короткі й довгі 4; consonantes — приголосні 4: labiales — губні 5, dentales — зубні 5, gutturales — гортанні 5, liquidae — плавні 5, mutae — глухі 5; diphthongi — дифтонги, або подвійні голосні 4; syllaba — склад10 6,38,43,63. Augmentum — нарощення 50,52,87 || нарощення 48,61,85; terminatio — закінчення 114; composita — похідні 9 || складні слова 115: simplicia — прості 9, primitiva — первинні 9, піртмутині 112, derivativa — похідні 9. Partes orationis — частини мови 7: flexibiles — змінювані 7, inflexibiles — незмінювані 7. Nomina — назви 7; verba — дієслова 7; particulae — частки 7; nomen substantivum — іменник 9: proprium — власна назва 9, appellativum — загальна назва 9, або спільна назва 9, commune — загальна назва 9; nomen adjectivum — прикметникова назва 8, або прикметник 8,16,33,38 || прикметник 36,37: прикметники чоловічого || жіночого || середнього роду 33, «прикметники чоловічого, жіночого й середнього роду»; adjectiva numeralia — числівникові прикметники 39 «числівники»: cardinalia — кількісні 39, ordinalia — порядкові 40, distributiva — розподільні 40, adverbia numeralia — числівникові прислівники 40. Pronomen — займенник 8: pronomina indefinita — неозначені займенники 20, definita — означені 21 «означені займенники», personalia — особові 42, simplicia — прості 42, composita — складені 42. Verbum — дієслово 8: verba inchoativa — починальні дієслова 8,113, frequentativa — частотні 8,113, impersonalia — безособові 119, activa — активні 45, passiva — пасивні 45, deponens — дієслово з пасивною формою та активним значенням 45, verbum substantivum — допоміжне дієслово 47, допоміжний 95, допоміжний 114, participium — дієприкметник 8,60, participia activa — активні дієприкметники 73, passiva — пасивні 81, irregularia — неправильні 113. Adverbium — прислівник 8,117. Praepositio – прийменник 12,116 || передскрій 8: praepositiones – роздільні 112, роздільні прийменники 113, praefixae – нероздільні прийменники 112, нероздільні прийменники 116; praefixae verborum – префікси 20. Conjunctio – сполучник 8 || сполучна 113: copulativae – поєднувальні 113, disjunctivae – розділові 114, conditionales – умовні 114, adversativae – протиставні 114, concessivae – допустові 114, causativae – причинні 114, conclusivae – висновкові 114, ordinativae – впорядковувальні. Interjectio – вигук, або дея 9; вигукування, або виголошування || вигукування 114. Subjectum – діяч 45. Numerus – число, або кількість 10: singularis – однина 10, єдиничне число 14,24,43, pluralis – множина 10, множинне число 14,24,43, dualis – двоїна 14. Genus – рід 9: masculinum – чоловічий 9, femininum – жіночий 9, neutrum – середній 9. Declinatio – відмінювання 9 || відміна 12 || відмінкова форма 12; casus – відмінок 9: nominativus – називний відмінок 10, genetivus – родовий відмінок 10 – dativus – давальний відмінок 10, accusativus – знахідний відмінок 10, vocativus – кличний відмінок 10, localis – місцевий відмінок 11; casus recti – прямі відмінки 11. Gradatio – ступенювання 38; gradus – ступінь 39 || ступеня 112: positivus – позитивний ступінь 38, comparativus – вищий ступінь 38, superlativus – найвищий ступінь 38, найвищий ступінь 38. Tempus – час 51: praesens – теперішній час 51, imperfectum – минулий час 51, imperfectum consuetudinis – звичний минулий час 53, perfectum – перфект 53, plusquamperfectum – давноминулий час 10 У «Prasmos» на с. 3 один раз ужито також форму balsinys (називний відмінок множини). 11 На с. 38 цей термін один раз ужито з переставленими компонентами — rodveikvardžiai. 12 На с. 8 один раз ужито форму prievardė. 13 Нерідко в «Prasmoje» окремі відмінки називаються також числівниками, наприклад: 4 відмінок, 1 відмінок тощо. 205 53, обов’язково попередній 59, futurum — майбутній 59, futurum exactum — майбутній доконаний 61, майбутній доконаний 67, praeterita composita — давноминулі складені часи 85. Conjugatio — відмінювання14 46,47,112 || часова форма 62,82 || сполучення 119: conjugatio parisyllabica — часова рівноскладова 62, imparisyllabica — нерівноскладова 82,77; persona — особа 45. Modus — спосіб 57,69,73,75,81 || спосіб 45,51,63 || значення 45: infinitivus — інфінітивний 61, indicativus — дійсний 46,63, дійсному способі 51,75, conjunctivus — умовний 46,69 || умовному способі 57, imperativus — наказовий 46 || наказовому способі 61,73,81. Actio indeterminata — дія загальна 48: continua — тривала 48, perfecta — доконана 48, determinata — означена 48. Терміни «Абетки» подаємо також тематично. Числа вказують сторінки, на яких їх ужито. Голосні 7 «літери»: великі 7 «великі», малі 7 «малі»; голосні 2; суміжніголосні, або злиті голосні 5 «приголосні»; дифтонги 3: справжні, несправжні 3; трифтонги 3; голосні зубні || губні || носові || язикові 5; напівголосні 5; склад 12 «склад»; минулий (час) 5 «минулий»; третя особа 5 «третя особа». Знаки письма 7 «розділові знаки»: кома «кома», крапка з комою «крапка з комою», двокрапка «двокрапка», крапка «крапка», на жаль, «знак оклику», знак питання «знак питання», лапки «лапки», апостроф 8 «апостроф». Коли С. Даукантас створював литовські терміни? Зрозуміло, що традиційна латинська граматична термінологія, а також національна термінологія, що тоді формувалася в польському й німецькому мовознавстві, не могли не вплинути на нього. Тому й С. Даукантас, укладаючи литовські відповідники, нерідко перекладав терміни з інших мов. Частину термінів «Прасми» перекладено з латини, наприклад: частини мови (: partes orationis), назви (: nominal), видові прикметники (: adjectiva numeralia) «числівники», порядкові (: cardinalia) «кількісні», дієслівні, активні (: activa), відмінювання, відмінкова форма (: declinatio), ступінь (: gradus), ступенювання (: gradatio), наказовий, наказового способу значення (: modus imperativus), плавні (: liquidae), доконана дія (: actio perfecta) тощо. Деякі терміни перекладено з німецької мови: мовознавство (: Sprachlehre), називний відмінок (: Werfall), родовий відмінок (: Wesfall), давальний відмінок (: Wemfall). На формування таких термінів могли вплинути польські граматичні терміни: відмінювання, часова форма (: czasowanie) «дієвідмінювання», лапки (: cudzysłów) «лапки», знаки письма (: znaki pisarskie) «розділові знаки». Окрім згаданих кальок, більшість термінів С. Даукантаса — це самостійні описові новотвори, утворені з огляду на значення терміна або його функції. Створюючи свої підручники для литовської школи, автор прагнув, щоб робочі компоненти нових термінів виражали зміст спеціального лінгвістичного поняття, наприклад: іменник (назва предмета), прикметник (назва способу), голосна (знак, що позначає голосний звук), дієслово (слово, що позначає дію), прийменник (слово, що стоїть перед назвою, тобто іменником), дієслівний іменник (назва, що позначає дію), прислівник (слово, що пояснює дієслово), діяч (той, хто діє). Чимало термінів, уживаних С. Даукантасом, — це слова розмовної мови, найчастіше його рідного діалекту, пристосовані для позначення спеціальних понять. Так утворені 14 Поряд із відмінюванням і дієсловом відмінюється (ориг. laikousina, laikouies) на с. 45 один раз написано також відмінювання. Цей термін наведено лише з суфіксом -ausena у праці П. Скарджюса «Словотвір» (с. 593), тоді як слід було включити вживане в усьому підручнику відмінювання. 206 ці терміни: laikas, drika «склад», baigimas «закінчення», ištisiniai (žodžiai), pašalpos «службові слова», antaugas «суфікс», dejavimas, arba ačiavimas «вигук», dingstis «спосіб», atentis laikas «майбутній час», prydurai «praefixae verborum», vientinys (lytis) «однина», keimarinis (lytis) «двоїна» тощо. Назви різновидів звуків — це також прикметники розмовної мови: lūpinės || dantinės || gerklinės || kimiosios || nosinės (gaudės). С. Даукантас пристосував слова розмовної мови й для позначення таких видових понять: ištisiniai žodžiai, tikrasis vardas, aiškiosios (įvardės) «definita», ištisosios (įvardės) «simplicia», stambiosios || smulkiosios (rod­bal­sės) «літери», tuoigtimpinis veikimas «actio continua». Загалом, створюючи терміни, С. Даукантас користувався також словотвірними можливостями слів свого діалекту. Характерний для жмудів суфікс -sena, що має таке саме значення, як і -imas (пор. krioksena «гуркотіння, крик», lėksena «летіння, стрімкий біг», sėsena «сівба»), він уживав і в термінах, наприклад: lankuosena «відмінювання», laiptosena «ступенювання», laikuosena «дієвідмінювання». За допомогою цього суфікса С. Даукантас утворив іще більше новотворів, наприклад: aukausena «жертвування», griesena «грабунок», kariausena, jaunikausena, mergusena тощо. Як видно з наведеного списку термінів, С. Даукантас прагнув створити цілком литовську граматичну термінологію. Навіть сам термін «граматика» він назвав литовським словом prasmą15, яке в інших творах уживав у значенні «розуміння», наприклад: «Жінки пряли, ткали й фарбували свої полотна та сукна різними барвами, ні від кого не навчені, а завдяки власному розумінню фарбування. На скрипках, або скрипицях, так само грали завдяки власному розумінню.16 Замість уживаної тоді й пізніше калькованої прикметникової конструкції lietuviškas liežuvis, lietuviška kalba17 С. Даукантас здебільшого використовував для цього характерний родовий відмінок, наприклад: Prasma lotynų kalbos, «для кращого розуміння латинської мови викладу спершу відмінювання жмудської мови» тощо. Чистоту, литовський характер граматичної термінології С. Даукантаса засвідчує й те, що він уникав чужомовних слів, а якщо й уживав їх, то лише таких, що закріпилися в розмовній мові, і не знайшовши для них литовського відповідника або, можливо, вважаючи їх питомими чи спільними словами. З-поміж запозичень, уживаних у розмовній мові, для граматичних термінів використано лише кілька, наприклад: abelnosios (įvardės) «indefinita», asaba «persona», neasabiniai «impersonale», abelninė (dingstė) «infinitivus», (veikimas) abelnas «actio indeterminata». 15 У виданій 1935 р. книжці С. Даукантаса «Būdė» редактор вважає це слово іменником чоловічого роду й пише «savo prasmų». Імовірно, це зроблено тому, що закінчення орудного відмінка іменників о- та а-основи С. Даукантас писав однаково (бо в його діалекті їх також вимовляли однаково), наприклад: vaiszino keptą mesą, duoną juodą ir prastą mint, jauną budams, to tarpop тощо. У рукописних матеріалах до словника С. Даукантас навів і форму називного відмінка цього слова — prasma «думка, ingenium». На жіночий рід цього слова вказує також похідний іменник prasmėna, наприклад: Taip pagal mano prasmenos vis pasakiau, ką apie jaunas augymes buvo galima pasakyti (Pamokslai apie sodnus, 1849, p. 26). 16 Žr. S. Daukantas, Rinktiniai raštai, 1955, p. 205. I. Simonaitytės raštuose žodis prasma vartojamas „išmislo, išmonės“ reikšme, pvz.: „Čia jau nei tikėti, nei įsivaizduoti; aišku, kad tai ne o, o vienos Eitmes prasma ir darbas. Ir sakyk tu viens žmogau, prie kokių minčių pereinama“ (I. Simonaitytė, Raštai, t. 1, Vilnius, 1957, p. 401). 17 Pvz.: K. Kasakauskio „Kalbrėda liežuvio žemaitiško“ (1832), S. Stanevičiaus „Trumpas pamokymas kalbos lietuviškos arba žemaitiškos“ (1829), J. Juškos „Kalbos lietuviško liežuvio“ (1861) ir kt. 207 Як бачимо, С. Даукантас обрав правильний шлях творення термінів: утворюючи новотвори, він здебільшого спирався на словотвір розмовної народної мови. Тому його терміни зрозуміліші й милозвучніші, ніж рабські кальки К. Касакаускіса. Отже, С. Даукантаса слід вважати свідомим першопрохідцем литовської граматичної термінології, який правильно розумів принципи творення термінів. За часів буржуазного правління в Литві мовну спадщину С. Даукантаса не досліджували, і, мабуть, саме тому першим творцем литовської лінгвістичної термінології помилково вважали А. Баранаускаса18. З огляду на мовознавчі праці С. Даукантаса початок литовської лінгвістичної термінології слід перенести з кінця XIX ст. на раніший час, а саме на четверте десятиліття XIX ст. Однак через несприятливі умови політичного й культурного життя «Prasma» С. Даукантаса не змогла відіграти належної ролі. Литовські школи, для яких її призначали, у XIX ст. не були засновані. Тому терміни «Prasma» не могли широко поширитися: її не використовували як підручник, і про неї забули. Викладати литовською мовою деякі предмети, а також курс литовської мови почали лише через 30 років (1867 р.) і тільки в Каунаській духовній семінарії. Її викладачі А. Баранаускас і К. Яунюс самі стали укладати литовські лінгвістичні терміни, користуючись граматиками А. Шляйхера та Ф. Куршайтіса й запозичуючи зі «Prasma» С. Даукантаса лише поодинокі вдало утворені терміни. На той час ця книжка як підручник латинської мови була важкодоступною через малу кількість примірників і, особливо, через діалектні особливості. Наприкінці XIX ст., коли литовська літературна мова формувалася на основі західноаукштайтського діалекту, «Prasma» вже не годилася й як підручник литовської мови. Які заслуги С. Даукантаса перед литовською лінгвістичною термінологією? Передусім — його свідоме прагнення писати литовською, що стало прикладом для пізніших авторів мовознавчих праць. Частина термінів С. Даукантаса здалася прийнятною й іншим авторам граматик литовської мови. Такі самі або лише трохи модифіковані терміни зі «Prasma» та «Abėcėlė» вживав і Й. Юшка в «Kalbose lietuviško liežuvio» (1861) та «Lietuviškoje kalbrėdėje» (1862): abelninė || liepiančioji || linkėtinė || reiškinė dėsmė, aiterėjimas, asaba, ateinansıs || ateisiansis laikas, daiktavardis, gaudžios, laikusena, linkis, lytis, pabaiga, rodobalsė, vienlykis; М. Мєжініс у «Lietuviškoje gramatikoje» (1886): abelninė || liepiančioji || linkinčioji || reiškinė dėsmė, asaba, būdvardininkas, dvispuogis, išūnas, kergė, klausinis, laikusena, lankstysena, linkis, prievardės; а К. Яунюс у «Lietuviškame kalbomoksl yje»: antauga, arba prydura, būdvardis, esantysis || praėjusis laikas, jungė, lankstymas «відмінювання», veikėjas. Однак не всі ці терміни закріпилися й увійшли до вжитку літературної мови, оскільки ні мовознавчі праці С. Даукантаса, ні праці пізніших авторів у той час не могли бути широко відомими та використовуватися як підручники. З термінів, створених або вживаних С. Даукантасом, пізніші автори також уживали й закріпили такі: daiktavardis, būdvardis, trumpieji balsiai (у С. Даукантаса trumpos bal- 18 Див. «Lietuviškoji enciklopedija», т. II, стовп. 1181, де написано: «Він (А. Баранаускас. — А.Б.) є першим творцем литовської граматичної термінології; граматичні праці давнини написані латинською та німецькою мовами. Його balsis, liemuo, būdvardis, skaityvardis, sakinys, rašyba, tarmė... одразу стали загальновживаними». Бачимо, що таке твердження не відповідає історичним фактам. Крім того, не всі згадані тут терміни є доробком А. Баранаускаса. Уже С. Даукантас уживав balsė, būdvardis. Водночас у VI томі «Lietuviškoji enciklopedija», де йдеться про С. Даукантаса, його «Prasma» докладніше не розглядається, і про терміни нічого не сказано (див. стовп. 144–145). 208 сес), найвищий ступінь, зубні || губні || носові (приголосні), частини мови, складні слова, складені часи, чоловічий || жіночий (рід). Ці основні граматичні терміни, створені С. Даукантасом за несприятливих умов для розвитку литовської національної культури, становлять частину його заслуг перед литовською науковою термінологією (прижилися й інші його новотвори з історії та етнографії) та формуванням літературної мови загалом. СІМОНАС ДАУКАНТАС — ОСНОВОПОЛОЖНИК ЛИТОВСЬКОЇ ГРАМАТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ А. БАЛАШАЙТІС Резюме Симонас Даукантас (1793—1864) — один із видатних литовських просвітителів і вчених першої половини XIX ст. Він написав багато популярних праць з історії та етнографії Литви. У період пробудження національної самосвідомості литовського народу праці С. Даукантаса, написані рідною мовою, відіграли надзвичайно позитивну роль. Крім того, він має заслуги й у галузі лінгвістики та педагогіки: укладав словники, уперше видав литовською мовою граматику латинської мови „Prasma lotynu kalbos“ (1837). На увагу заслуговує один із напрямів діяльності С. Даукантаса — його словотворчість. Адже для того, щоб писати підручники литовською мовою, потрібно було створювати спеціальну термінологію, оскільки всі литовські граматики, видані до того часу, були написані латинською або німецькою мовами. У згаданій латинській граматиці та букварі „Abėcėlė“ (1842) С. Даукантас створив близько 150 литовських лінгвістичних термінів. Багато з них були вдалими й уживалися іншими авторами литовських граматик (І. Юшкою, К. Яунюнасом), а такі, як daiktavardis «іменник», būdvardis «прикметник», laipsnis «ступінь порівняння», kalbos dalys «частини мови», sudurtiniai žodžiai «складні слова», trumpieji balsiai «короткі голосні» тощо, міцно ввійшли до литовської літературної мови й уживаються донині. Отже, початком литовської лінгвістичної термінології слід вважати першу половину XIX ст., її основоположником — С. Даукантаса, а не А. Баранаускаса (1835—1902), як вважалося досі. 14. Užsak. Nr. 174