Latvių kalbos poveikis palatvės vakarų aukštaičių šnektų gramatinei sandarai

LIETUVIŲ KALBOS GRAMATINĖ SANDARA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ВПЛИВ ЛАТИСЬКОЇ МОВИ НА ГРАМАТИЧНУ БУДОВУ ГОВІРОК ЗАХІДНОЇ АУКШТАЙТІЇ НА ПРИЛАТВІЙСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ A. JONAITYTĖ Литовська й латиська мови, будучи близькоспорідненими, мають багато спільного: слова, морфологічні форми, синтаксичні конструкції тощо. Особливо багато таких спільних рис із латиською мовою мають литовські діалекти, розташовані на кордоні Латвійської РСР. У них, крім давніх спільних рис, трапляються також різноманітні латиські запозичення, набуті впродовж тривалого взаємного спілкування. Хоча загалом процес такого спілкування й запозичення в усіх прилатвійських литовських діалектах більшою чи меншою мірою подібний, у кожному з них є також своєрідні, властиві лише йому риси, оскільки і масштаби спілкування, і сила та характер впливу латиської мови не скрізь однакові. У цій статті робиться спроба розглянути, як латиська мова вплинула на говірки зони загального відтягнення наголосу в північно-західній аукштайтській1 та які причини цього порівняно сильного впливу. Оскільки в невеликій статті неможливо охопити запозичення і в лексиці, і в граматичній будові, тут докладніше розглядаються лише загальні причини впливу латиської мови та помітніші морфологічні, а почасти й синтаксичні та фонетичні латиські елементи, а також певні нові тенденції розвитку згаданих говірок, що виникли внаслідок впливу латиської мови. Розгляд як лексичних, так і граматичних запозичень із латиської мови значно ускладнює те, що далеко не завжди вдається провести точну й чітку межу, яка відокремлювала б окремі запозичення від давніх спільних рис самих цих говірок із латиською мовою. З іншого боку, трапляються й такі випадки, коли майже неможливо встановити, чи є окреме слово або граматична форма запозиченням із латиської мови, чи лише з сусідніх литовських діалектів, для яких це слово або форма є давньою спільною рисою з латиською мовою, оскільки, як уже зазначалося, і спільні риси, і запозичення в окремих прилатвійських литовських діалектах досить різноманітні. Тому в статті в таких неясних випадках намагаються навести якомога більше наявного матеріалу, але зазвичай утримуються від висновків. 1 Це говірки околиць Скайстгіріса та Жагаре в Йонішкському районі, околиць Грузджяй, Сакіни й Шюпиляй у Шяуляйському районі, а також околиць Крупяй в Акмянському районі. 171 Запозичення можуть проникати двома шляхами: через писемну мову та усно, під час безпосередніх чи опосередкованих мовних контактів. Щодо досліджуваних нами говірок перший випадок нехарактерний. Через писемність латиські елементи майже не могли потрапити до цих говірок, бо латиські книжки в їхньому ареалі не були поширені, а в ширше читаних литовських виданнях латиських елементів не було. Деяка кількість запозичень, особливо лексичних, потрапила до цих говірок опосередковано — через сусідні аукштайтські чи жемайтські діалекти, але найбільша частина — безпосередньо із сусідніх діалектів латиської мови, з якими контакти були дуже тісними. Живучи неподалік Латвії (яку місцеві мешканці ще недавно називали Куршами), жителі ареалу описуваних говірок більшою чи меншою мірою спілкувалися з латишами. Це спілкування не завжди було однаково інтенсивним. Наприклад, після приєднання Литви до Російської імперії між Литвою та Латвією не було державного кордону, і жителі, особливо після скасування кріпацтва, могли вільно спілкуватися. Для цього були різні нагоди. Насамперед слід згадати спільні базари й ярмарки в розташованих неподалік Ризі та Жагаре, яка до прокладення залізниці через Йонішкіс була значним торговельним осередком північної Литви. Крім того, чимало поміщиків у цьому ареалі мали маєтки й у Латвії, а деякі латвійські поміщики — в ареалі описуваних говірок. Тож відбувалося певне переміщення маєткових робітників — із Литви до Латвії або навпаки. До того ж, переважно вже після скасування кріпацтва, багато литовців із цього ареалу йшли наймитувати до заможніших латвійських господарів або вирушали на роботу до латвійських міст — Риги, Мітави (Єлгави) тощо. Після утворення буржуазних держав Литви й Латвії це вільне спілкування дещо обмежилося, оскільки з’явився державний кордон, для перетину якого потрібно було оформлювати більше документів. Але й тоді багато литовців із цього краю наймалися до заможніших латвійських господарів і тривалий час жили в Латвії. Після того як Литва й Латвія стали радянськими республіками, закритого кордону між ними більше немає, і ніщо не обмежує спілкування, тому нині особливо посилилося переселення жителів із Латвії до Литви й особливо з Литви до Латвії: з Литви люди їдуть до великих промислових центрів неподалік у Латвії, а частково — до колгоспів і радгоспів. Завдяки такому широкому спілкуванню з латишами більшість носіїв описуваних говірок розуміють латиську, а багато хто добре нею говорить. Окрім спілкування «через кордон», і в самому ареалі цих говірок, особливо в окремих його місцевостях, жило чимало латишів, мова яких впливала на місцеві говірки «зсередини», тобто вони щодня спілкувалися зі своїми литовськими сусідами й також привносили щось своє в їхню мову. Поодинокі латиські садиби були розкидані по всьому ареалу описуваних говірок, а більші латиські «острови» існували поблизу Шакини, Заренай-Латвелю, Гірканчяй, Кібуряй, Аукшчяй та інших сіл. Нині ці «острови» майже повністю асимілювалися з литовською більшістю, переважно внаслідок змішаних шлюбів. Варто зазначити, що члени таких змішаних родин зазвичай двомовні — однаково добре володіють і латиською, і литовською. Латиші, як видається, почали селитися в ареалі цих говірок у другій половині XVIII ст., але найбільше їх переселилося в XIX ст. Річ у тім, що багато маєтків у цьому ареалі, особливо 172 колишніх королівських маєтків феодальної Литви після поділу Литви й Польщі різними шляхами з часом перейшли до царських вельмож — курляндських німецьких поміщиків, які мали основні маєтки в Латвії: у Букайчяй (Букайші), Кално-Муйже (Калнамужа), Меджо-Муйже (Межамужа), Елеї (Елея) тощо. Люди з тих курляндських маєтків постійно мусили їздити на роботу до маєтків своїх панів у Литві, а багато хто з них і на триваліший час оселявся на землях, що належали цим маєткам, як лісові сторожі, польові робітники, управителі маєтків, економи, ремісники тощо. З часом багато хто з них придбав тут власну землю й став постійним мешканцем. Їхнє оселення особливо активізувалося, коли деякі з цих маєтків почали продавати ділянками. Про те, як багато латишів мешкало в цьому краю Литви наприкінці XIX ст., можна судити з даних, наведених А. Биленштейном. Він пише, що до Шяуляйської лютеранської парафії Ковенської губернії з трьома її великими філіями — Алкішкяй, Жагаре, Йонішкіс — належить 10.000 вірян2, і зазначає, що це переважно ті, хто переселився сюди нещодавно3. Де така латиська колонія була давнішою й більшою, там збереглися не лише різноманітні запозичення, а й дрібніші топоніми. Пор. і досі живі назви ділянок Гірканчяйського лісу: āndžules ~ Анджюлес, пор. лат. особове ім’я Andžis; circinīškes ~ Circiniškės, пор. лат. circenis «цвіркун»; mālīnes ~ Mālinės, пор. лат. mala, maliņa «край, окрайок, узбіччя» або, можливо, mālēne «мати-й-мачуха» тощо. Подібні латиські топоніми трапляються й деінде, наприклад назва ділянки лісу (болотистої місцевості) Мантурішкяй nīlaitis ~ Нілайкіс, пор. лат. nelaitis «покійник, небіжчик». Латиська мова найменше вплинула на фонетику описуваних говірок. Найвиразніший приклад цього впливу — наголос, який лише в окремих випадках відтягується із середини слова на перший склад, наприклад: gīrkančei ~ Гірканчяй (село), gūdrībe ~ хитрість, nèlāime4, pāsaulis || pāsaule ~ світ, žāgare ~ Жагаре, рідше: kēpure ~ кепуре, mērgele ~ мергеле, vīrelis ~ виреліс. Можна також зазначити, що поряд із різними чинниками розвитку самих цих говірок і частково впливом сусідніх жемайтських доунінінків, а в окремих випадках і дунінінків, латиська мова через відповідні лексичні спільності та запозичення, очевидно, сприяє посиленню виразної тенденції досліджуваних говірок широко узагальнювати короткі наголошені голосні a та e замість литовських подовжених, наприклад, ābre «корито-подібна діжка для тіста», ām ac, ātmatas «закинуті, необроблювані землі», gābals (поряд із gā·bals), kēpšes «зневажл. ноги», lākac «велика вовняна хустка», sāš kus «тхір». Нарешті, щоправда, дуже рідко трапляються окремі справді литовські слова, у яких змішаний дифтонг an змінився зовсім так, як у латиській мові, наприклад, назва кутнього зуба, уживана в околицях Скайстгіріса, Шакини, Жагаре, garuokštinis dāntis, поряд із варіантною нормативною формою garankš- 2 A. Bielenstein, Die Grenzen des lettischen Volksstammes und der lettischen Sprache in der Gegenwart und im 13 Jahrhundert, St. Petersburg, 1882, p. 4. 3 Там само, с. 5. 4 Можливо, це також жемайтизм, пор. куршенайське nē·laimi. 173 tinis зуб5. Це явище, безперечно, пов’язане з латиською мовою; лише невідомо, чи слід пояснювати його як результат безпосереднього фонетичного впливу цієї мови, чи, можливо, правильніше вважати своєрідними природними слідами переходу ізоглоси відповідника латиського an до північних литовських діалектів. Латиська мова сильніше вплинула на морфологію цих говірок, особливо на словотвір. Не без впливу латиської мови в цих західноаукштайтських, а також у сусідніх середньоаукштайтських (наприклад, йонішкських) і жемайтських дунінінкських (куршенських) говірках з’явився суфікс віддієслівних іменників -šena || -šenas (у зворотних іменників зазвичай -šenos), що відповідає литовським суфіксам -imas, -sena, наприклад: ant rišenas (боротьби) tėp isimikilines, ka baisu, po-pietų, preš saules lė-išena (захід) prijojį kriškeline (перехрестя) Dilb; ge’ršenas (пиття) pre’ ano nebūd’āva; net apsiverkau iš to šviekšena (від того верещання) Sk; pirmā nāktis — ne gulėšena (лежання, сон) Žg; o’ ant ā’rkle jōšens (їзда верхи) — dūlkt, dūlkt kiek tik ārkli·s gā·l kaip ā·mals ē·je, tāi ju’ ēišens (хід) būva! Kyb; gālvos sūkšens (крутіння) ār tām mō·ki·ta·m žmō·gui (навіть освіченій людині доводиться ламати голову) Darg; šendie jau nēbeišeis važiuōšena (їзда); riej i riej ta· vi·ra viena riešena (одним ривком, тобто безперервно); nu, kąs čė par blā·usti·šeno·s (галас, крики)! Škn. Пор. лат. būšana «буття», došana «давання», iešana «ходіння». Похідні із суфіксом -šena || -šenas досить поширені, однак у межах описуваних говірок розповсюджені нерівномірно. Найбільше їх трапляється безпосередньо біля латвійського кордону та в місцевостях, де мешкало більше латишів (Kyburiai, Šakyna, Girkančiai та ін.). У литовській та сусідніх жемайтських доунінінкських говірках (Akmenė, Vegeriai), де вживається суфікс -sena, досліджувана говірка його майже не має: він зрідка трапляється лише на західній околиці цієї території. З огляду на порівняно значний ареал поширення суфікса -šena||-šenas та його численність, можливо, можна було б припустити, що в описуваних говірках він не є чистим запозиченням, а міг виникнути внаслідок ототожнення латиського суфікса -šana з якимось литовським суфіксом, найімовірніше -sena, і його узагальнення в усіх позиціях як -šena. Його паралельна форма чоловічого роду -šens могла виникнути за аналогією до паралельно вживаного суфікса -imas з тим самим значенням. Щоправда, суфікс -šena вживається також у південних західноаукштайтських говірках (Vilkaviškis, Pilviškiai та ін.), але там його походження і, як видається, значення інші6. Під впливом латиської мови суфікс цих говірок -(i)ninks ~ -ininkas іноді набуває значення литовських суфіксів -iškis, -ietis, наприклад: duōbel-ninks «мешканець Добеле» (mā’s būvo·m nuvažā·ve· pas tuos duōbel·ninkus Žg), ēlininks «мешканець Елеї» (čė gi·vėna lā·tvei ēlininkai 5 Така незвична форма цього слова вживається і в деяких інших, переважно північних, аукштайтських діалектах. Див. Lietuvių kalbos žodynas, т. III, Vilnius, 1956, с. 146. 6 J. Senkus, Pazanavykio kapsų tarmė, кандидатська дисертація з філологічних наук, машинопис, рукописний відділ Наукової бібліотеки ВВУ, 1955, с. 209. 174 Kyb), tarbuč:čnipks «мешканець села Тарбучі» (ана· вис по· vārdų šauk tie tarbū·čnipkai Dilb), vegė·rninks «мешканець околиці Вегере» (vegė·rninkai dá· daugau laūvoj ir už mum Škn); rī·gininks «мешканець Риги» (lá·ukam, ga·l, sā·ko·m, mū·su rī·gininkai ši· mē·nesi pārvažuos ant aplankų Škn). Пор. лат. dob elnieks «мешканець Добеле», rīdzinieks «рижанець», liepājnieks «лієпайчанин». Очевидно, лат. суфікс (i)nieks для носіїв цих говірок є відповідником їхнього власного суфікса (i)ninks, пор. запозичення: dá·ržininks, лат. dārznieks; māšinıks «моторист», лат. māšinieks та ін. З латиської мови до цих говірок увійшло щонайменше з десяток віддієслівних іменників із суфіксом -iens, приблизно відповідним литовському суфіксу -imas, наприклад: bė·ziens «сильний удар» — лат. belziens «т. с.», dú·riens «укол, проколювання» — лат. dūriens «т. с.», grū·diens «сильний поштовх» — лат. grūdiens «т. с.». За їхнім зразком, щоправда, дуже рідко й випадково, за допомогою цього суфікса утворюються також нові слова-гібриди, наприклад: spi·riens «стусан, удар ногою» (nė·raus tik greitai pro duris laukia, ka negá·tunu ir aš ko·ke viena spi·riena Škn). Впливом латиської мови, мабуть, слід пояснювати й незвичне вживання дієслівних префіксів, яке трапляється в окремих випадках. Наприклад, префікс nu- з дієсловом duoti «давати» іноді вживається замість звичного префікса į- або ati-, наприклад: a jau nūdavei vilnas i karši·kla? jau kūris laiks nertinis nudioc ta'i nė·rė·jei, o· dá· negatáus! Škn. Пор. лат. nodot «віддавати». Префікс pa- з дієсловом nykti «зникати» зрідка вживається замість звичних iš- або pra-, наприклад: jau tie dviračei greitai pani·ks Sk. У цьому випадку префікс pa-, очевидно, виник за аналогією з лат. pagaist «зникнути, пропасти». Впливом лат. pamukt «утекти, втекти» пояснюється й уживання префікса pa- з дієсловом smukti «тікати, щезати» замість набагато звичнішого тут iš-, наприклад: džiaugaus tiktai pasmukus pati Auks. Тут варто також згадати не таке вже й рідкісне вживання префікса nu- з певними дієсловами замість звичних префіксів pra-, iš- для вираження тривалості дії, наприклад: gė·ra vā·landa nubuvau pas kārves, parėjau — o· ans dá· teb esē·dž; pār ilgai nulā·ukei, reikē·je sen ei bulbes nukaišt, matai, ką pridegė; tai nugulė·jo·m (проспали, проспалися), kol tiktai devintinė mašina praėję! Škn. Пор. лат. nogaidīt «вичекати, перечекати», nogulēt «проспати, пролежати». Іноді в цих говірках трапляється неозначений займенник kas nebūt(u) «хто-небудь, що-небудь», утворений за допомогою частки nebūt(u), а в дуже рідкісних випадках і з būt(u), наприклад: vá·ligi·k a mė·so·s, a ko·pū·stu, a ko· nebūt·tu Škn; ans čūpt ig·vali, a višta· i kā· bū·tai, tēip i vākte· (підстерігає) Žg; nù, kā·m nebūt rēi·kē·s už viską· acakī·t Kyb. За допомогою цієї частки іноді утворюються також прислівники: kāip nebūt(u), kūr nebūt(u), наприклад: usisē·des persis kaip nebū·tai Kyb; pajėško·k tu· bū·tu· ar ant aukšta, a kamą·ro·, a kur nebūt Škn. Однак чи вважати таке вживання частки nebūt(u) або būt(u) слов’янізмом (пор. рос. что-нибудь, как-нибудь), чи латвізмом (пор. lai duod uguni, kuo nebūt «хай дасть вогню чи що-небудь»; uz pirts krāsns un vēl kur 175 nebūt «на піч для лазні та ще де-небудь»7), чи особливістю самих цих говірок,— невідомо. Досі розглянуті випадки були наслідком латиського мовного впливу, що мав характер запозичення. Однак іноді вплив цієї мови виявляється також у тому, що він лише допомагає зберігатися в цих говірках деяким давнім тенденціям словотворення або стимулює нові, близькі до латиської мови. Наприклад, у цих говірках здавна є прикметниковий суфікс -ainis, -ė, дуже близький до латиського суфікса -ains, -a. Слів із цим суфіксом у говірках, що описуються, зовсім небагато: akuotainis, -ė, ašakainis, -ė, drižainis, -ė, langainis, -ė, lingainis, -ė (про березу), margainis, -ė, sė-lenainis, -ė (про хліб, борошно) та ще кілька інших. Майже всі вони в говірках мають відповідники з іншими, набагато численнішими суфіксами, підтримуваними сусідніми діалектами та нормами літературної мови: -uotas, -a, -otas, -a, -ėtas, -a тощо, наприклад: ašakuoc, -uota, drižuoc, -uota, languoc, -uota, žolėc, -ėta. Похідні з цими численнішими суфіксами, можливо, вже цілком витіснили б нечисленні слова із суфіксом -ainis, -ė, якби їх не підтримували запозичення з латиської мови, наприклад: kėburainis, -ė «гіллястий, розгалужений (про дерево)» — лат. ķeburains, -a «т. с.», migłains, -a (dā-tōks migłains ōrs Dam) — лат. migłains, -a «т. с.», pipkainis, -ė «волохатий, -а» — лат. piņkains, -a «т. с.», stri-painis, -ė «смугастий, -а» — лат. stripains, -a «т. с.». Крім того, збереженню цього суфікса сприяють не лише безпосередні лексичні запозичення, а й те, що в латиській мові суфікс -ains, -a надзвичайно продуктивний. Тому для носіїв описуваних говірок, які більшою чи меншою мірою знають латиську, а таких — більшість, він мимоволі асоціюється з їхнім власним суфіксом -ainis, -ė, не даючи останньому цілком «застаріти» й зникнути. Тепер у прибалтійських західноаукштайтських говірках виразно відчувається тенденція до субстантивації дієприкметників теперішнього часу пасивного стану (зазвичай чоловічого роду) або прикметників, що походять від них. Іменниками, утвореними таким способом від дієприкметників, зазвичай позначають знаряддя, наприклад: dùrams «загострений кілок, яким штрикають», ištempiams «пристрій для підтримання однакової ширини тканого полотна», spáudžams «промокальний папір», šáunams «те, з чого стріляють: рушниця або револьвер», uštráukams «застібка-блискавка». У цьому випадку дієприкметниковий означальний компонент витісняє означуваний іменник і сам починає заміняти всю назву предмета. Так замість spáudžams pọ-pierus, šáunams dá’ike з часом, після субстантивації дієприкметника, з’являються spáudžams, šáunams тощо. Подібне явище, але лише з означеними формами дієприкметників, спостерігається також у литовській літературній мові, наприклад: miegamasis, valgomasis (kambarys). Однак у описуваних говірках, очевидно, його додатково стимулює й підтримує латиська аналогія та відповідні лексичні запозичення, оскільки і в латиській мові іменники такого походження, щоправда переважно утворені від означених форм, також характерні, наприклад: metamais «палиця, ремінь (чим б’ють)», nesamais «ноша, те, що несуть: жердина для перенесення вантажів». Найочевидніша латиська особливість у відмінюванні слів — зрідка вживаний давальний відмінок однини іменників чоловічого роду із закінченням -am або -im8. 7 ME, t. I, p. 360. 8 Про можливість таких морфологічних запозичень і в інших прибалтійських аукштайтських діалектах свідчать матеріали «Атласу литовської мови». Наприклад, такий самий латиський давальний відмінок однини вживається 176 pirštam, šunim, viram, наприклад: що ти зробив тому пальцю? а ти носив тим псам? Skn.: tá-m viram didesnis balsas (під час молотьби ціпом), o tái móterei — piš, piš Žg. Пор. лат. viram, sunim. Найімовірніше, латвізмами слід вважати також форми знахідного відмінка однини займенників kas, tas — kuo, tuo, які зрідка трапляються в цих західно-аӯкштайтських говірках, а ще частіше — у сусідніх палатвійських жемайтських доунінінках, у говірках Вегеряй та Акмене, наприклад: має бути дуже здорова людина, що тому робити Skn.; що він скаже, усе те дурниці (нісенітниці); що в мене робиш? Krp. Пор. лат. ko, to. Однак, судячи з поширення цих форм лише поблизу межі із жемайтами, можна вважати, що вони потрапили на територію описуваних аӯкштайтських говірок не безпосередньо з латиської мови, а через уже згадані палатвійські говірки жемайтських доунінінків. В описуваних говірках поряд із формами бажального способу, утвореними за допомогою частки tegu(i) (наприклад, tegu(i) dirb), і зрідка ще вживаними старими формами (наприклад, teāimie, tepašūntie), як і в усіх сусідніх говорах, дуже широко вживаються також форми, утворені за допомогою частки lai || lei, наприклад: lai dėra, lei sāka. Це спільні з латиською мовою форми бажального способу, пор. лат. lai ēd «хай їсть», lai strādā «хай працює». Крім того, у цих аӯкштайтських говірках помітна виразна тенденція до переважання форм із lai || lei. Про це свідчить, зокрема, поява форм із контамінованою часткою lægu(i) (наприклад, lægu(i) vá·lga), а також приєднання lai || lei до старих форм бажального способу замість te-, наприклад: lai bū·nie, lei daiñūoje, lai ē·die. Таку тенденцію, крім внутрішніх закономірностей розвитку самих цих говірок і впливу сусідніх литовських діалектів, опосередковано підтримує й латиська мова, у якій форми бажального способу з lai є єдиними. Інший випадок такого самого типу — зрідка вживані на території цих говірок (поблизу Шакіниса, Ауксучяй, Ділбінай, Дамеляй) певні форми зворотних дієслів із закінченням -ies поряд зі звичайними формами на -is, -ys. Закінчення -ies іноді має III особа майбутнього часу (наприклад, dirpsies «працюватиметься»), II особа наказового способу (наприклад, sūkies «крутися»), називний відмінок обох родів дієприкметників активного стану всіх часів (наприклад: vėda·sies «той, хто веде», jūokenties «той, хто сміється», sā·ke·sies «той, хто сказав», vėšenties «той, хто повезе»), напівдієприслівники (наприклад, dauži·dam,ą·sies «розбиваючись»), дієприслівники (наприклад, sūkanties «крутячись»). У сусідніх аӯкштайтських діалектах таких форм не зафіксовано. У деяких сусідніх говірках жемайтських доунінінків, здається, вони часом трапляються, пор. записані в околицях Кліколяй форми: acetū·po·sėis «присівши» (acetū·pos·ėis tō·p·o), mūovos·ėis «рухнувши» (ęs tu· bōlb·o) (про корову) mūovos·ėis e bāt·ęn·os⁹. За винятком форм II особи наказового способу неясного походження (наприклад: nėški·s, vėski·s, пор. форми II особи теперішнього часу на -ys: vedi·s ~ vedys), у сусідніх жемайтських дунінінських східноаӯкштайтських говірках поблизу Жеймеліса, тільки тут вони значно поширеніші (пор. тексти, записані Д. Гаргасайте 1960 року, Rg. Nr. 607). В околицях Кулдунай Біржайського району широко вживаються латиські форми орудного відмінка множини, наприклад: su kareivėm «із солдатами», su tē·m karēm «із тими війнами», senēm pinigēm «старими грошима» (див. тексти, записані І. Яшинскайте 1961 року, Rg. Nr. 706). ⁹ Див. тексти, записані А. Мілкінтайте 1961 року для Атласу литовської мови, Rg. Nr. 689. 12. Lietuvių kalbos gramatinė sandara 177 у говірках їх немає10. Але в деяких віддаленіших діалектах литовської мови такі зворотні форми трапляються. У латиській мові це закінчення є нормативним. Оскільки в описуваних говірках закінчення -ies рідкісне, у сусідніх литовських діалектах його майже немає, а літературній мові воно зовсім невідоме, то й у цих говірках воно, можливо, вже цілком зникло б, якби його не підтримувала латиська мова. А про те, що в цьому випадку латиська мова справді має вплив, свідчить те, що зворотні форми дієслів на -ies найширше вживають носії говірок, які добре знають латиську й часто нею розмовляють. Майже всій території описуваних говірок, за винятком лише околиць Гірузджяй на південній окраїні, властиве вживання форми місцевого відмінка однини чоловічого роду займенника tas замість форми місцевого відмінка однини жіночого роду, наприклад: tō· dāržinė· ir tāme dāržinė· Kyb; tō· jā·ujē·, tō· priepirtė· ir tāme rā·štinė·, tāme vanā·lo· (у ванелі) Sk; tō· kākto·, tō· kū·tė·, tō· virtuvė· ir tāme bā·lo·, tāme lietuvo· (у Литві), tāme rī·go· (у Ризі) Žg; tō· vieto·, tō· trō·bo· ir tāme duobė·, tāme valgi·klo· Škn; tūo prieglauduo ir tāme pūsie Auks; tēmi vietuo, tāmi jā·ujno Krp. Крім того, поблизу Круопяй і Шакиниса, найімовірніше, за аналогією із займенником tas, замість форм жіночого роду вживаються також форми місцевого відмінка однини чоловічого роду деяких інших займенників або навіть числівників, наприклад: у тій хаті, на тій печі, в одному возі, в одному ліжку. В окремих випадках так уживається навіть місцевий відмінок прикметника, наприклад, молоко в тій бідонці (~у каністрі) у меншій Krp. Таке саме явище помітне й в усіх сусідніх (Куршенай, Папіле, Акмене, Вегеряй та ін.), а також у віддаленіших говірках жемайтських дунінінків і доунінінків: оскільки таке вживання форми місцевого відмінка однини чоловічого роду займенника tas трапляється навіть неподалік Лидавенай11, то видається, що це не якийсь латвізм, а, найімовірніше, самостійний факт розвитку частини діалектів литовської мови, який лише збігається з латиською мовою. Однак переважанню в описуваних аӯкштайтських говірках форми місцевого відмінка однини чоловічого роду займенника tas, як можна судити з її частішого вживання ближче до латвійського кордону, може сприяти також сусідній латиський діалект (Заленієки, Межмуйжа та ін.), у якому форми місцевого відмінка однини вказівних займенників tas, tā, šis, ši — tanī, šinī — є спільними для чоловічого й жіночого роду12. Синтаксис цих аӯкштайтських говірок також не уникнув впливу латиської мови. На це вказують деякі своєрідні випадки вживання окремих прийменників, часток і певних синтаксичних конструкцій. Найхарактерніші з них розглядаються тут. Серед прийменників найбільшого впливу латиської мови зазнало вживання no· «від». Насамперед варто згадати конструкції з no·, що вживаються ніби для позначення походження, наприклад: та куховарка, муха, від самого чорта смола липне й липне, роби як не вмієш «та ві- 10 Див. матеріали, записані В. Віткаускасом 1955 і 1958 років для Атласу литовської мови, Rg. Nr. 233 ir 446. 11 Використано матеріали Атласу литовської мови. 12 J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 527—529. 178 курилка, мабуть, бісом (дана) обсіла: роби що хочеш, димить та й годі» Škn: пор. лат. nu ta aita jau ir no paša vella «ну, та вівця вже самого біса (дана) обсіла» (записано біля Шакіни). Іноді трапляються конструкції з no·, що позначають діяча, наприклад, laidas nutrauktas no· to· graustine «блискавка обірвала дроти» Dilb; пор. лат. ne ūdena balināti (vaigi): asarām balināti nuo nelieša «не водою вибілені (обличчя): від негідника вимучені, слізьми вибілені¹³». Час від часу прийменник no· вживається замість звичного в літературній мові й у самих цих говірках iš «з», наприклад: kàs gi no· tó:ke ti:laus zmō:gaus! sėsāte mūsu, jaunōji mūsu, kō· tū išēini no· mo·tusā·tes? Sk; no· to·s būrno·s kaip i pažīnau, ale bālsas visā:i kitō·niškes Škn; пор. лат. ej man nuo acīm! «забирайся з моїх очей!»; kuo nuo tam mācities «чого в нього вчитися?» nuo acīm vien pazinu, kas bì barga mātes meita¹⁴ «уже тільки з очей упізнав, яка була норовлива донька матері». У дуже рідкісних випадках no· вживається замість звичного apē· «про», наприклад, nēžinau no· tó:ke Dilb; пор. лат. ne man miega, ne man darba, nuo tēvim duomājot «не можу ні спати, ні працювати, думаючи про тебе»¹⁵. Іноді з no· трапляються також такі конструкції, що, найімовірніше, виникли під впливом латиської мови, як-от: juokūos iš dē·des: skūndžes ā·jfonsui no· kā·lve «...скаржиться Альфонсу на коваля» Škn. З латиської мови запозичена й така досить широко вживана в цих говірках конструкція з no·: āk tu pāršas no· vāika, — suvilka visus lūpatus i viduri trō·bo·s i palika «то свиняча дитина...»; tai biesas no· bō·bas: su liežūvu pāti āpmet, pāti atā·udz «то бісова баба...» Škn; ė, sprūogena nuo pārša: nieka nied, tik žvieg i žvieg susirietis «ех, падло свиняче...» Krp. Пор. лат. vēlns nuo sievieša «то диявол-жінка», titars nuo puikas «то індик-хлопець»¹⁶. Очевидно запозичені з латиської мови й часто трапляються застиглі вислови no· dieva pūses «заради Бога», no· rīta pūses «вранці», наприклад: no· dieva pūses tik tū su ānuo nesigėncīk! no· rīta pūses āš sveika, viškas gōrai, o· pavārikšēoju — nieka nebēgahu i tiek Škn. Пор. латиські вислови з тим самим значенням: no dieva puses; no rīta puses. З прийменником par «через» найчастіше вживаються вислови par lāime «на щастя», par nēlaime «на нещастя». Вони своєрідно описують обставини, що супроводжують дію, наприклад: šindie būva kā·rve nusitrā·ukus, ale par lāime greit pāma·cau Krp; viškas jau būva bēpasibāiga·, kaip par nē·laime acivīlka ta rā·gana, i vēl pāķla iš nāuje Škn. Пор. латиські вислови з тим самим значенням par laimi, par nelaimi¹⁷. Час від часу прийменник par вживається замість звичного apie у конструкціях, що позначають об’єкт, на який спрямована дія речення, наприклад, 13 J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 663. 14 ME, t. II, p. 755. 15 Там само, т. II, с. 756. 16 Там само, т. II, с. 756. 17 ME t. III, p. 85. 12* 179 kàs jiem gálvo· par kitus «що їм дбати про інших» Kyb. Пор. латиське par puišiem es dziedāju, domāju «про хлопців я співала, думала»¹⁸. Прийменник par у певних випадках уживається з дієсловами pavirsti, palikti, paversti, padirbti «зробити, перетворити», šaukti «називати» тощо, наприклад: з pà·nče par·e·tvara palika «пант перетворився на повітряного змія» Kyb; tā pirti pāvertē·m par trō·ba Dilb; pàs mum atlē·gd,·āva i ānā glūosni (зозуля), pàs-kui atlēk i tuos glūosnius par vā·naga (перетворившись на яструба) Dam; senò·ves žmò·ni·s šāugd,·āva par tē·vini (називали батьком); rā·gana (juos) būva pavērtus par ā·kminus Dilb; tō·ki jā·una vī·ra visd·m ā·mžiui par ūbaga padirba Škn. Таке значення par, найімовірніше, почало вживатися також під впливом латиської мови. Пор. лат.: vēlns meitas pārvērse par kēvēm «чорт перетворив дочок на кобилиць»¹⁹; viņu sauc par Pēteri «його називають Пе́тері»²⁰. Прийменник su, найімовірніше під впливом латиської мови, уживається в реченнях такого типу, як-от: viena mǟ·ta kà·rves šē·rēm su tais gelto·nāiseis sē·tineis Sk; sā·ka, (jie) su kūojum, su gàlvums minta «...вони здебільшого їдять ноги й голови» Auks; su širdže sirga Dam; dāba jaunā·uses mò·teris is mire su vē·zeis Žg; su tvò·ra būva aptvē·rta; karā·liškes (Karališkės) dāba su mišku apā·uga, apsò·dina su pūšim Dilb; apā·ugus jau dāba su ālksneis tā kertē·la Dam; sē·seris kē·tures nudrìškuses, nuplì·suses, su vāikais apsì·kō·vuses Sk; garļauškis (Garliauskis) krāučus pas jācku (Jackų) šūva (йому) sumo·kē·je su ā·uksu Škn; tu pac smirdi: pārleikei su žmūonims pasmirdis Krp. Пор. латиське: mirt ar diluoni «померти від сухот»; sirgt ar kaklu «хворіти на шию» тощо.²¹ Серед інших поширеніших латиських синтаксичних запозичень варто згадати конструкцію з часткою lai || lei, наприклад: kūr lai ēinu tō·ko· li·nañčo «куди я можу йти (як мені йти) крізь такий дощ» Škn; kā· lai dārai žmò·gus — sāva vāikāi, sāva vārgai «що вдієш,...»; agi visus reikē·tu sā·udi·i (собак), ale kā· lei žinai «...не можеш знати (не знаєш), у якого стріляти, а в якого ні» Žg; nūtreikei biēsas žīna kūr, i kāip as dāba lai rāndu «...де мені шукати (як мені знайти)» Škn. Пор. латиське: kurp lai einu? «куди мені йти?» es nezìnu, kuo lai es iesāku «я не знаю, за що мені взятися»²². У певних випадках частка lai під впливом латиської мови вживається замість сполучника kad, наприклад: ka turē·tumēm iš·ka· sumo·kē·t kūnigui, reikē·tu, lai pašvē·stu (хрест) «щоб мати чим заплатити священникові, треба було б, щоб освятили (треба було б освятити)» Kyb; lēi ans kāip dirb, ale vis padirb «хоч як (потроху) він працює, але все-таки працює» Sk; lai i kāip nenō·ru vis tiek tūru šēndie ēit i rūnkelus «хоч як мені не хочеться, все одно мушу сьогодні йти полоти буряки» Škn. Пор. лат. bijis jā·aun kājas nuost, lai arī cik salis «тре- 18 Там само, т. III, с. 85. 19 Там само, с. 187. 20 Там само, с. 772. 21 Див. ME, т. I, с. 140 і Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, т. I, Rīgā, 1959, с. 738. 22 Див. ME, т. II, с. 400. 180 «…ледь ноги не відморозив, хоч як холодно було»; aitinai kūti daru, lai tā ziemu nenuosaltu «для вівці роблю ворота, щоб вона взимку не змерзла»23. Результатом впливу латиської мови, очевидно, слід пояснювати й уживання підсилювальної частки gan(t) та її варіантів gan(t) jau, gan(t) jau nu, наприклад: gan aš āna· šaukau, gan kā· ē·je i nuē·je, ne· acisūkt neacisūka «і я її кликала, і що робила, а він…» Skn; užkāisti gērai gānt, kol iškuli «ну й зморився…» Kyb; nebijō·k, gān jau (vis jau) kaip nōns isišūksme; jei tik blō·gau nebābus, gān jau nu galē·s gi·vē·nī «якщо гірше не буде, то вже можна буде жити» Skn. Пор. лат.: Dzirēdēsi gan tu tik tālu! «почуєш ти аж так далеко, чекай!» Gan es viņu pierunāšu «ну, я його все одно вмовлю»24. Ще одне виразніше латиське явище — це конструкція типу mā·n (tā·u, mūms, tē·vui...) та її вживання замість звичайної конструкції aš tū·riu... tē·us tūr, наприклад: tū li·sk i māiša, aš tāvi panēšu, o· māisas i· mūm «…мішок у нас є» Dlb; a tā·u pinigai i·r li·gei? «а в тебе є з собою гроші?» Žg. Пор. лат. zirgs mums ir labs «кінь у нас добрий»; nauda mums ir «гроші в нас є». Нарешті слід згадати досить часто вживану цікаву особливість: форми теперішнього часу дієслова з запереченням використовуються замість звичайних форм умовного способу, наприклад: почни тільки з такими, то бійся, щоб не задушив «…щоб не придушив (не задушив)» Sk; насувається велика хмара, втечемо додому, щоб нас не змочило «…щоб не промокли», дивись, куди йдеш, щоб черевиків не набрати «дивись, куди йдеш, щоб не набрати води в черевики» Skn. Таке вживання форм теперішнього часу властиве латиській мові, наприклад: їдьмо, браття, одним гуртом, нехай не іржуть коники, нехай не почує мати дівчини, нехай не сховає малейєлє «їдьмо, браття, одним гуртом, щоб не іржали коники, щоб не почула мати дівчини, щоб не сховала малейєлє»25. Таке саме явище відоме й у деяких жмудських говірках (Куршенай, Моседіс). Оскільки повний ареал такого вживання форм теперішнього часу в литовських говірках ще не встановлено, незрозуміло, чи це запозичення, чи давня спільна риса з латиською мовою. Оглянувши вплив латиської мови на граматичну будову західноавкштайтських говірок поблизу Латвії, можна констатувати, що він досить значний і виявляється різними способами: у безпосередніх запозиченнях, у стимулюванні спільних тенденцій розвитку, а в окремих випадках — у збереженні давніх спільних рис. Такий вплив латиська мова могла мати не лише через дуже широкі й різноманітні контакти з описуваними говірками, а й тому, що вона дуже близька до литовської мови, тож представникам цих говірок, мабуть, уже не в усіх випадках зрозуміло, що є литовським, а що латиським. 23 Див. ME, т. II, с. 400. 24 Див. Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, т. I, с. 788, 791. 25 ME, т. II, с. 400. 181 ВПЛИВ ЛАТИСЬКОЇ МОВИ НА ГРАМАТИЧНУ СИСТЕМУ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИХ АУКШТАЙТСЬКИХ ГОВІРОК ПРИКОРДОННЯ ЛАТВІЙСЬКОЇ РСР А. ИОНАЙТИТЕ Резюме У статті розглядається вплив близькоспорідненої латиської мови на граматичну систему прикордонних північно-західних аукштайтських говірок, що належать до зони повної ретракції наголосу. Констатується, що цього впливу зазнають і словотвір, і словозміна, і синтаксис, а частково й фонетика цих говірок. Вказуються причини цього вельми відчутного впливу: по-перше, дуже тісні й тривалі контакти носіїв цих говірок із латишами, з якими вони спілкуються майже щодня, а тому більшість із них більшою чи меншою мірою добре розуміє латиську й розмовляє нею; по-друге, велика близькість граматичної системи латиської мови до граматичної системи досліджуваних говірок. Наведено короткий огляд історії цих контактів. Далі встановлюються й досліджуються різні аспекти впливу: 1) стимулювання в говірках тенденцій розвитку, спільних із латиською мовою (наприклад, дуже широке поширення форм пермісивного способу, утворених із часткою lai|lei «хай»: lai ēin «хай іде, ідуть», пор. лат. lai iet); 2) збереження спільних або дуже близьких граматичних елементів, які в досліджуваних говірках найчастіше збереглися лише як своєрідні релікти, тоді як у латиській мові вживаються дуже широко й іноді є навіть нормою літературної мови (наприклад, збереженню непродуктивного суфікса прикметників -ainis, -e: drižainis, -e «смугастий, -а», margainis, -e «строкатий, -а, барвистий, -а», частково сприяє суфікс того самого значення в латиській мові -ains, -a: miglains, -a stripains, -a; далі можна вказати відомі форми зворотних дієслів із закінченням -ies, наприклад, III особа майбутнього часу mazgō'sies «буде, будуть умиватися», II особа однини наказового способу: mazgō'kies «умийся», дієприслівник: mazgō'jenties тощо; пор. відповідні форми того самого дієслова в латиській мові mazgāsies, mazgājies, mazgājoties); 3) запозичення, яке також має свої різновиди. Розрізняються два різновиди запозичення: а) повне (наприклад, форми давального відмінка однини іменників чоловічого роду із закінченням -am або -im: vi'ram «чоловікові», šunim «собаці», пор. лат. vīram, sunim); б) часткове, коли, наприклад, запозичується не весь суфікс або префікс, а лише одне з його значень (наприклад, уживання суфікса -(i)ninks для позначення жителя певного міста чи села: ri'gininks «рижани», tarbū'činiks «житель села Тарубчяй», пор. лат. rīdzinieks, liepājnieks). Зазначається, що певна частина запозичень надійшла не безпосередньо з латиської мови, а через посередництво сусідніх прикордонних говірок. Описуються конкретні випадки вияву впливу латиської мови у сфері фонетики, морфології та синтаксису досліджуваних говірок. 182