Palatvės vakarų aukštaičių nedėsningos fonetikos žodžiai ir jų kilmė

LEKSIKOS TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA СЛОВА З НЕРЕГУЛЯРНОЮ ФОНЕТИКОЮ ТА ЇХНЄ ПОХОДЖЕННЯ В ЗАХІДНИХ АУКШТАЙТІЙСЬКИХ ГОВІРКАХ ПАЛАТВЕ1 A. JONAITYTĖ Іноді в говірці трапляються слова, які з певного погляду не зовсім узгоджуються з іншими. Одні з них мають невластивий говірці, а часом і неправильний словотвір, інші своєрідно порушують її звичні фонетичні закономірності, треті незрозумілі: чи то їхній «ненормальний» словотвір, чи фонетика — просто важко сказати. Тут переважно зроблено спробу розглянути кілька фонетично не зовсім звичних слів із говірок PVA. Насамперед слід наголосити, що фонетична неправильність цих слів зазвичай виявляється лише під час порівняння їх із відповідниками сусідніх говірок. Самі собою їхня фонетика не порушує звукової системи говірки, тобто в них немає звуків або сполучень звуків, цілком чужих цій говірці. Щоправда, нерідко ця фонетична неправильність лише позірна: так здається тільки на перший погляд, але, докладніше дослідивши походження та словотвір таких слів, усе можна пояснити фактами самої говірки — іноді досить характерними, іноді допустимими як певний виняток. Напр., на перший погляд деякі слова ПВА та сусідніх жемайтських говірок фонетично цілком подібні, пор. ПВА nėvešuoklis Шкн і куршенайських жемайтів nė˙vešuoklis. Оскільки в західноаукштайтських говірках цього краю, розташованих біля Жемайтії, є безліч найрізноманітніших жемайтизмів, може здатися, що й у цьому випадку маємо слово, запозичене з жемайтської говірки й фонетично не перенесене до аукштайтської говірки, тим паче що цьому не суперечить і географія слова2. Однак насправді тут маємо похідні від двох різних суфіксів — аукштайтського -uoklis, -ė і жемайтського -oklis, -ė (у говірці -uoklis, -i). Пор. також такі похідні з аукштайтським суфіксом -uoklis, -ė: у Шакіні — girtuokle «рослина або ягода Vaccinium uliginosum», pākaruoklis, -e, pašpiruoklis «поштовх, підніжка», sapniūoklis, -ė || sapniūk-lis, -e «мрійник, розсіяна людина», svi˙ruoklis (про березу), užmirš(i)uoklis, -e «1. згадка-нагадування, 2. забутий», у Грузджяй — užmiršuoklis, а також nėvešuoklis, užmirštuoklėlis із самої середньої аукштайтської периферії — зі Скайстгіріса, де жемайтизми зазвичай уже не трапляються. Пор. також похідні з жемайтським суфіксом -oklis, -ė у куршенайських жемайтів: nē˙vešuoklis ~ nėvešoklis, pā˙karuoklis ~ pākaroklis, sausūoklis ~ sausōklis3. Ці два різні суфікси об’єднує 1 Західноаукштайтськими говірками біля Латвії (далі скорочено ПВА) тут названо говірки околиць Круопяй, Шакіни, Грузджяй, Жагаре, Скайстгіріса. 2 До речі, що це не поодинокий випадок, свідчить, наприклад, великий словник литовської мови, у якому для Шакіни наведено очищене від «жемайтійських» нашарувань слово nēvešoklis, див. Lietuvių kalbos žodynas, (далі LKŽ), т. 8, Vilnius, 1970, с. 755. 3 Слова такого словотворення є і в PVA, наприклад: ī˙kabo˙klis «пристрій, знаряддя», svajōklis, -ė «розсіяна людина, відірвана від реальності». Нещодавно з літературної мови до говірки прийшли слова із суфіксом -oklis, -ė, який тут не лише змінює акцентуацію, а іноді має також варіанти з -uoklis, -ė, наприклад, stu˙mōklis || stu˙mūoklis. 31 лише одна — твердопочаткова інтонація, яка часто трапляється в похідних словах західноаукштайтських говірок Жемайтії із суфіксом -uoklis, -e. Її PVA, ймовірно, могла запозичити від суфікса -oklis, -ė жемайтської говірки, який також звучить діалектно. Твердопочаткову інтонацію здебільшого мають і слова, запозичені з Ik, із суфіксом -uoklis, -ė, наприклад назва частини трактора чи автомобіля važiuoklė. Не запозиченням, а відмінним словотвором пояснюється й зовнішній збіг таких слів PVA, як gárbanuoc, gárbanuota, kertúoc, kertúota «чотирикутний», із жемайтськими gárbanuoc ~ gárbanotas, kertúoc ~ kertotas Krš. У жемайтській говірці ці слова утворені за допомогою суфікса -otas, -a (діал. -uoc, -uota), а в сусідніх аукштайтських — за допомогою -uotas, -a. Пор. також утворені так само слова PVA: garbanuóti lapė'lei Sk, gišluotas rankas Darg⁴, žemúotas kūrpes Darg, smalúoc Škn. Поширенню такого дещо незвичного вживання суфікса -uotas, -a, можливо, частково сприяє те, що в PVA дуже широко вживається прикметниковий суфікс -iniúoc, -inúota. З ним зазвичай утворюють слова на позначення властивостей поверхні предмета, наприклад: druskiriúoc, -iúota «солоний, покритий сіллю», minkliniúoc, -úota «обліплений тістом, забруднений», pieniniúoc «молочний», plaukininiúoc «обліплений волоссям, скуйовджений», plunksniniúoc «обліплений пір’ям», putriniúoc «облитий, забруднений кашею», žeminiúoc «землистий». Щоправда, час від часу трапляються слова, що виникли також унаслідок дублювання словотворчих елементів. Наприклад, є власний, малопродуктивний зменшувально-зневажливий суфікс -okšlis, пор.: kru'mó'kšlei Škn, pievó'kšlis Dilb, а також слово іншого значення, але, здається, теж зневажливе peró'kšlis «інкубатор, гніздо» (vågų peró'kšlei) Kyb. Поряд зі словами з аукштайтським суфіксом у прикордонній зоні Жемайтії, наприклад поблизу Шакіни, зафіксовано також слова, утворені за допомогою жемайтської форми того самого суфікса, наприклад: gi'vuokšlis і гібрид mú'žuokšlis «яке жалюгідне створіння, тварючка», пор. жемайтське слово куршенай gi'vuokšlis ~ gyvókšlis. Справді фонетично «ненормальних» слів, схоже, частіше трапляється в прикордонних перехідних говірках, характерною представницею яких є й досліджувана західноаукштайтська говірка Палатв’я. Це природно, адже такі слова найчастіше виникають унаслідок взаємодії діалектів. Однак ця взаємодія дуже складна й багатогранна; крім того, з нею часто можуть бути пов’язані різні особливості самої говірки: аналогія з іншими словами, своєрідні словотворчі тенденції, іноді народна етимологія тощо. Наприклад, шакинішкські верховинці мають слова gilti'ne, ké'mpi'ne, má'lki'ne «стіс дров», tė'tervi'nc, а їхні східніші сусіди — giltine Dam, tėtervinu ~ tetervinų Kyb. Із коротким i, за винятком má'lki'ni ~ málkynė «купа, стос», ці слова мають і куршенайські жемайти-дунінінки, однак принаймні деякі з них із подовженим i внаслідок перенесеного наголосу мають сусідні жемайти-доунінінки, пор. gė'ltė'n(e) Vkš, tėtervė'nc Akm. Довгий i у згаданих шакинішкських словах, найімовірніше, насамперед пов’язаний за аналогією з такими питомими словами, у яких довгий i тут закономірний, наприклад: cí'pi'ne, grú'sti'ne, pálari'ne || pä'dari'ne, palá'idi'ne, šmírkšti'ne, tá'rški'ne, tri'ški'ne. Але на узагальнення довгого i могло вплинути й подовжене i внаслідок перенесеного наголосу в жемайтів-доунінінків, тим паче, що безпосередньо в жемайтівському прикордонні та у верховинських говірках є сліди перенесеного наголосу. 4 У статті для назв населених пунктів використовуються скорочення «Словника литовської мови». Крім них, додатково введено такі: Auks – с. Aukščiai, Шяуляйський р-н, Dam – с. Dameliai, Йонішкський р-н, Darg – с. Dargaičiai, Шяуляйський р-н, Dilb – с. Dilbiniai, Йонішкський р-н, Kyb – с. Kyburiai, Йонішкський р-н. 32 Народною етимологією, можливо, слід вважати діалектне слово mẽːtuoge5 «metūgė» Шкн, Дам. Таке припущення можливе тому, що сам діалект не має слів ūgis, ūgėjimas, -ūgėti, а має лише різні похідні від кореня aug-: á:ugums, ã:taugas тощо. Крім того, наскільки можна судити з наявного матеріалу, це слово не має безпосередніх відповідників і в інших діалектах, де ця форма відома, за винятком середніх аукштайтів-йонішкян. Пор. вегерське á:ugõms «metūgė», вєкшняйське mètū:g(e)s. Сусідні жмудські дунінінки вимовляють mẽ:tu:gi. Крж, чи відповідає ця форма metūgė чи metūogę — невідомо. Отже, цю форму ПВА найімовірніше слід вважати переробкою, утвореною самим діалектом, де другий компонент складного слова замінено за словом ūoga. Щоправда, ПВА mẽːtuoge могла виникнути й унаслідок гіпернормалізації — діалектного «транспонування» форми куршенайських дунінінків mẽːtu:gi. Отже, обставини виникнення майже кожного конкретного фонетично не цілком «нормального» слова зазвичай не лише складні, а й різні. Те, які фонетичні відхилення таких слів найхарактерніші для діалекту, залежить від його сусідів, оскільки у фонетиці цих слів зазвичай відображаються особливості суміжних діалектів. Описуваний діалект PVA відмежовує жмудів від середніх (а за деякими особливостями — і східних) аукштайтів, тому й його неправильні слова зазвичай мають особливості цих діалектів. В окремих випадках на діалектні слова можуть впливати й запозичення з інших мов: наприклад, за зразком слов’янських запозичень kõšel'na, іноді kõšeliena Ск «холодець»⁶, pãdli·na ~ padlynà «падаль» виникли також гібриди подібної семантичної категорії dvẽ:šel'na, sprõ:geli-na || sprõ:geliena (рідко). (Сусідні жмуди, здається, таких гібридів не мають; пор. kuõšali·na, але dvieseliena ~ dvėselėna Крщ, kuõšalien(a), dvieselien(a) ~ dvėselėna Вкс.) Слова з чужими фонетичними особливостями потрапляють до говірки з різних причин. Головних із них, мабуть, дві: 1) запозичення окремих слів; 2) те, що найважливіші фонетичні ізоглоси іноді не є дуже чіткими: з територією певної говірки збігається лише основний ареал фонетичної особливості, але окремі випадки її прояву, а зрештою й поодинокі слова з цією особливістю проникають далеко за межі основного ареалу. У говірці ПВА найочевиднішим прикладом такого поступового «згасання» ізоглоси є поширення ствердіння /: межа повного й регулярного ствердіння (і перед ė, і перед e, ei) збігається із західною межею середньоаукштайтського ареалу, часткове ствердіння (перед ė, ei), поступово слабшаючи, охоплює порівняно широку смугу прикордонних західноаукштайтських говірок, а поодинокі слова з твердим / доходять навіть до межі жемайтського ареалу. В окремих випадках ці дві головні причини пов’язані між собою, і їх важко розмежувати. Третя причина появи нерегулярних слів полягає в тому, що на території описуваної говірки нерідко стикаються різні лексичні ареали — жемайтський і східноаукштайтський. Іноді слова з різних ареалів уживаються в говірці як рівноправні й рівнозначні синоніми, але частіше їхні значення дещо спеціалізуються. Наприклад, у говірці однаково часто вживаються і bãla, і pẽ·ke, але bãla зазвичай означає мокрий, поганий луг, пасовище (там можуть бути й поодинокі дерева або кущики), а pẽ·ke — радше рідкі кущики, що ростуть у мокрому, торф’янистому місці, або навіть невеликий лісок із частими прогалинами, порослими поганою травою та осокою; худорлявий. Паралельно 5 Е. Френкель пов’язує компонент цього слова -uogė з ūgiu. Див. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg-Göttingen, 1955–1966, p. 446. 6 Щодо походження див. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, p. 283. 3. Leksikos tyrinėjimai 33 … вживаються rūpužė і krūpis, але, коли йдеться про жабу, яку ловлять і сушать для ліків, завжди кажуть лише krūpis: krūpi padūrį ant šākes; krūpi sudžōvinį; dīot krūpe kāulė·m no naujō·ses ligos тощо. А іноді те чи інше слово з різних ареалів потрапляє до PVA уже відірваним від повного комплексу своїх значень і ширше вживається лише в якомусь одному специфічному значенні. Наприклад, у діалектному ареалі стикаються жмудська й авкштайтська назви кропиви. Авкштайтська назва — dilgi·ne — вживається на позначення багаторічної кропиви, глухої кропиви білої (baltoji dilgi·ne), а також і загалом кропиви, без розрізнення видів. Однорічну кропиву називають складним словом, другий компонент якого становить жмудська назва, зазвичай дещо змінена, наприклад: gūdno·tere Žg, Dilb, Sk, Kyb, Škn, gūtno·tere Dilb, Grz, gūdmo·tere Dam, Škn, Siūpy­liai і навіть Jnš, Rudiškiai (середні авкштайти). Найменш змінена форма зафіксована лише в самому прикордонні з Жмуддю — gūdnuotneres ~ gūdnōtnerės Auks. Пор. у сусідніх жмудів nuōtnier(e) ~ nōtnėrė Akm, Vgr, Vkš, nuōtn(i)erie ~ notnėrė Pp, nuōtnierė ~ notnėrė Krš. У самому прикордонні з Авкштайтією, біля Н. Акмене, зафіксовано форму nuōtner(e) ~ nōtnėrė. Іноді таке слово вживається не в прямому, а лише в переносному значенні, наприклад, жмуд. kėrė «пень, кущ» у цьому значенні в корінних авкштайтів рідко трапляється, зате тут ним широко називають неохайну — скуйовджену, розпатлану — голову, і багатьом носіям діалекту відоме лише це значення слова (kėre). А іноді значення слова може й зовсім змінитися: наприклад, за межами діалектного ареалу PVA (місцями вже й на околицях цього ареалу, скажімо, біля Грузджяй) сусідні авкштайти називають ялинову або соснову шишку skujā. У діалекті PVA це слово також відоме, але тут, принаймні в корінних авкштайтів, ним називають хвою ялини або сосни чи навіть дрібні гілочки з усією хвоєю (поряд із частотнішим звичним діалектним словом spiglei, vns. spiglis). Разом зі зміною значення змінився й граматичний рід цього слова: у діалекті найчастіше вживається форма чоловічого роду skūjei (vns. skūjis). Поштовхом до цієї зміни, можливо, стало давнє діалектне слово spiglei — унаслідок зближення значень могла зблизитися й граматична форма слів. Тепер у діалекті skūjei усе ж і далі пов’язане з ялинами й соснами, адже, наскільки вдалося помітити, принаймні корінні авкштайти, говорячи про ялівець, зазвичай кажуть spiglei. Щоправда, досі неясно, чи не пов’язана зміна значення цього слова з латиською мовою, оскільки в ній skuja (зазвичай уживається форма множини skujas) також означає хвою ялини або сосни чи гілочки з усією хвоєю. Коли слово віддаляється від свого основного ареалу, втрачає широкий комплекс значень і стає ізольованим, воно більш схильне до різноманітних змін, тим паче що таке слово іноді ще й намагаються пристосувати до якогось слова свого діалекту. Це може проілюструвати вже згаданий приклад⁷ перетворення gūdnōtnerių на gūdmoterėmis. 7 Іноді трапляється, що фонетично нерегулярно змінюється й суто власне діалектне слово. Наприклад, біля Шакини та Крупяй зрідка трапляються люди, які звичне діалектне слово liežūvis вимовляють leizūvis. В окремих родинах помічено вимову слова sal·klas як sai·klas, pūsėvere ~ pūžereze. Здається, у цьому випадку фонетику слова змінено так, щоб людині через певні індивідуальні особливості її мовлення було легше його вимовити. Згодом діти переймають таку вимову від батьків, однак загальна діалектна норма зазвичай пізніше нівелює ці відхилення. Час від часу такі нерегулярні фонетичні відхилення трапляються у звуконаслідуваннях, коли потрібно виразити особливу інтенсивність дії, наприклад: tikš(t) (для вираження несильного падіння чи удару), tī·kš(t) (сильного) і teikš(t) (дуже сильного); (trėkš(t) (для вираження легкого тріску), trė·kš(t) (сильного), treikš(t) (дуже сильного). 34 Слова з фонетичними особливостями сусідніх діалектів у PVA представлені неоднаково. Одних із них трапляються лише поодинокі слова, з іншими можна назбирати кілька чи навіть десяток. Тут ми й розглянемо найхарактерніші випадки впливу сусідніх діалектів. Почнемо зі слів із депалаталізованим перед e l. У діалекті їх є принаймні кілька, наприклад: abišala || abišals «товста, велика скибка хліба (не обов’язково через усю хлібину)», dundūla «товста, закутана жінка; жінка з твердою головою, тупиця», mėlėta || mėlata, ō·bela || ō·belė (рідк.), pākela || pākelė, pundūla «така плетена із соломи пузата посудина для борошна тощо; неповоротка, огрядна жінка з твердою головою», snīgule || snīgula (рідше), šālīkela || šāl-kelė Škn, tetūla. Ці слова мають неоднакове походження: abišala (і його видозміна abišals), dundūla, pundūla ir tetūla — східні запозичення, що прийшли через середніх авкштайтів⁸. Слово dundūla увійшло до діалекту лише в переносному значенні (у деяких східних говірках воно є синонімом pundulės). Існуванню цього слова в діалекті PVA, можливо, певною мірою сприяє й власне дієслово цього діалекту dūndė·t, яке спершу означало «зникати, меншати, трухлявіти, руйнуватися», але широко вживається також про розум, що слабшає від старості або з інших причин, чи загалом про тверду голову. Інші п’ять — давні слова самого діалекту, але мають варіанти з депалаталізованим l. Наявність депалаталізованого l у цих словах, звісно, зумовлена сусідством із середніми авкштайтами, але, окрім нього, вона може частково залежати й від особливостей самого діалекту, що створюють сприятливі умови для впливу середніх авкштайтів. Передусім ідеться про те, що в діалекті є чимало власних слів із давнім звичайним кінцевим складом -la, наприклад: ā·nčāla Škn || ūškala «поперек на полозках саней прибита жердина, що йде вздовж полоза», drumbila «млява, огрядна, неповоротка людина», dru(k)tvila || dru(k)tvila «товстун, товстуха», lakštīnguola, pilkšāla, sāužgē·la, stī·pla, tābala «той, хто любить вештатися», vādala «волоцюга», žō·pla та ін. Отже, слово, що прийшло від східних сусідів із депалаталізованим кінцевим l та e, що походить від a, цілком добре вписується у власні слова зі звичайним кінцевим складом -la. Легкому поширенню слів із депалаталізованим l можуть сприяти й деякі словотвірні особливості PVA. Адже тут люблять утворювати складні слова із сполучним голосним a. Якщо перший компонент складного слова закінчується на l, то цілком природно виникають такі слова, як, наприклад: arklādāntis || arklādāntis «людина з великими, негарними зубами», arklāganis || arklīganis, arklāpalāikis || arklāpalāikis, arklā·ru·kšte || arklā·ru·kšte, arklāšeris || arklīšeris, arklāvagis || arklāvagis; grē·blā·dantis || grē·blā-dantis, grē·blā·ko·tis, grē·blāko·tis || grē·blā·ko·tis, grē·blāko·tis; kapladāntis || kapla-dāntis «з великими виступаючими зубами»; kailā·dirbis || kailādirbis, kaulasnūkis, kaulā-šeris || kaulīšeris, meilāmedis «декоративний кущ із дрібними рожевими квіточками, розташованими парами», meilā·špuogis, meilā·žoles, varlāmūsis, varlāro·mis || varlāro·mis «про неастру, калюжницю або замалий ніж», žvīrble rū·tas || žvīrblā·ru·tes. Некал- 8 Для точного встановлення ареалу цих та багатьох інших слів, згаданих у статті, бракує матеріалу, оскільки їх не включено до програми збирання матеріалів для Атласу литовської мови. Однак бодай певне уявлення про їхню географію дають «Словник литовської мови» та його картотека, на які тут зазвичай і спираємося з цією метою. Отже, щодо поширення abišalos || abišalės див. LKŽ, т. 1, Vilnius, 1968, p. 9. Щодо значення й поширення dundūlės (tarm. dundūla) див. там само, т. 2, Vilnius, 1969, p. 855. pundulė (tarm. pundula) у картотеці словника зафіксовано в Йонішкелі, Вашках, Пашвітинисі, Лауксодісі, Пушалотасі, Пакруоїсі, Лінкуві, Байсогалі тощо. tetūla у діалекті відоме лише з різних пісеньок і як слово для насмішки; в усіх інших випадках уживається запозичення čōce ~ čiōčė. 3* 35 … принаймні про такі закономірні складні слова, як: karklàvi·šnės «пізні вишні, не жерделеві вишні», mė·šlà·vežis, mė·šlàkabe, mė·šlàkrate (про вила), sti·pla·kō·jis, -e тощо. Закріпленню варіантів окремих слів із твердим l могла сприяти аналогія зі схожими за звучанням діалектними словами. А загалом існуванню подвійних форм ò·belà || ò·belė, pàkela || pàkele, šàlikele || šàlike·la тощо дуже сприяє те, що в PVA різноманітні паралельні форми є цілком звичним явищем — це зумовлено перехідним характером самого діалекту. У PVA відомі й кілька інших слів, що мають паралельні форми з твердим l, наприклад: baid·kle || baid·kla, bezd·kle || bezd·kla, jo·dri·kle || jo·dri·kla «той, хто любить пустувати, бешкетувати», paleistūvis || palaistūvis || palaistūnus, rūkšle || rūkšla, saulō·li·dis || saulē·leidis || saulē·laidzēi (мн.). Однак, імовірно, це не запозичення із середньо- чи східноаукштайтського діалекту, а слова іншого словотвірного типу, а деякі, можливо, навіть прийшли із жемайтського діалекту, пор. baidykla (4)⁹, Krš і Vidsodis, bezd·kla ~ bezdykla (2) Krš, palaistōnus ~ palaistūvas Akm, Vgr і навіть Žr, rūkšla Krš, rōkšla Vidsodis, saulēlaide Akm. Так само, як із середньоаукштайтського діалекту запозичують слова з депалаталізованим перед e l, із жемайтського — слова з дифтонгами ie, uo замість ē та o. Але й тут слід розрізняти справжні запозичення та деякі слова звуконаслідувального походження, які, хоч їхнє ie і збігається з жемайтською вимовою, усе ж не є запозиченнями, наприклад piepsė·i тощо. Справді запозичене із жемайтського діалекту nėvieksla або nėvieškļis, -e10. Судячи з матеріалу в словниковій картотеці, у аукштайтських говірках це слово доходить до Йонішкіса¹¹. Інше жемайтське слово, яке дуже міцно увійшло до лексики діалекту, — piēpī «слабшати, хиріти, занепадати, маліти, бути хворобливим» із цілою низкою похідних — niōpiepa, nupīpē·lis, -e тощо. Форми цього слова, що трапляються в діалекті з -ei-: pēipī, nupēipē·lis, -e тощо, мабуть, є контамінаційними: вони виникли внаслідок зближення жемайтського piēpī із власним словом дуже подібного значення gēipī ~ geibti. Поряд із дієсловом knē·pō·i ~ knēbčioti «щипати, штовхати, кривдити» у діалекті нерідко кажуть і kniepō·i. Це слово може бути неповністю фонетично транспонованим запозиченням із жемайтського діалекту, пор. жемайтське куршенайське kniepčuoti того самого значення, але може бути й питомим словом, лише з іншим вокалізмом кореня, пор. knō·pīt ~ knō·bti || kniepl ~ knie bti (rec.)¹³. Жемайтським слід вважати й слово triēkšī, nutriekšī «притиснути, розчавити», яке побутує в західній частині території PVA, пор. жемайтське triēkšti Krš. Є також кілька слів із жемайтським uo замість аукштайтського o. 9 Щодо приблизного поширення в дальших діалектах див. LKŽ, т. 1, Vilnius, 1968, с. 556. 10 У словниковій картотеці з території PVA є також neviekšla, neviekšlis, яких не доводилося чути в живому мовленні діалекту, хоча, судячи з жемайтського куршенайського neviekšla, такі наголошені форми могли б існувати й у PVA; там само для Шакіни наведено nevēkšla, яке, очевидно, слід вважати літературною формою, оскільки слово з -ē- у тій місцевості не вживають. 11 Щодо приблизного поширення цього слова див. також LKŽ, т. 8, с. 753–754. 12 Матеріал словникової картотеки свідчить, що це слово жемайтське: у живому мовленні його достовірно зафіксовано в межах жемайтських діалектів і в зазначених аукштайтських говірках: Ž. Kalvarijos, Tverų, Mosėdžio, Ylakių, Alsėdžių, Skuodo, Veiviržėnų, Sedos, Salantų, Platelių, Gargždų, Mažeikių, Viekšnių, Plungės, Užvenčio, Kuršėnų, Šaukėnų, Upynos та ін. 13 Щодо приблизного поширення та значення kniebti див. LKŽ, т. 6, с. 236–237. 36 Отже, у західній частині території PVA поряд із власним словом skaptuof уживається дієслово skūopf «стругати», iskūopf. Пор. жемайтське куршенайське skūopf ~ skóbti. Імовірно, з жемайтським uo пов’язане й слово vābuols «жук», відоме на всій території PVA (Škn, Žg, Sk), а також vābuole «кличка чорної корови» (Škn); пор. слова сусідніх жемайтських говорів: vā'buols ~ vābolas, šū'drabuolis ~ šūdavabolis Krš, vābiol(e) ~ vābole «гнойовий жук» (Vkš). Через жемайтів до говірки потрапили також слова krištuols «кришталь», krišnuols «камінчик із синіми прожилками» і mikuols «Миколай»; пор. жемайтське krištuols ~ krištolas Krš, mikuols ~ Mīkolas Krš. Походження слова apāštuols не зовсім зрозуміле, але в PVA це слово має явно нерегулярне uo. У сусідніх жемайтських говорах, здається, такої форми тепер немає, однак загалом жемайтам вона відома. На це вказують, наприклад, донінінкайська жемайтська говірка Лауквува та приклад із творів Валанчюса, наведений у першому виданні першого тому словника14. Від жемайтських донінінкай західна частина території PVA запозичила слово з нетранспонованим uo vāmbuole || vāmbuolė. Щоправда, тут це слово не дуже поширене, його справжнє значення стерлося, і зазвичай його вживають у порівняннях та фразеологізмах, щоб підкреслити великий розмір якогось маленького жучка, насінини тощо. Особливо охоче його використовують у гіперболічних висловах про розмір воші (ūtėles kai vāmbuoles; ūtėles ēin kai vāmbuoles тощо). У жемайтів це слово означає хруща або гнойового жука. Спершу може здатися, що в PVA це слово частково набуло рис aukštaitija: am транспоновано, а uo — у o — ні. Однак насправді його запозичено без жодних змін, адже значна територія східних донінінкай — аж до Мажейкяя, Луоке, а часом і далі — має це слово з нетиповим для тих говірок дифтонгом am: vā'mbiol(e) ~ vāmbole, і лише західна частина донінінкай має очікуване om15. Слово з -am- мають і латвійські говірки16. Не зовсім зрозуміло, як прикметник PVA āpuols, -i «круглий» співвідноситься з відповідним словом сусідніх жемайтських говорів; пор. форми в сусідніх жемайтських говорах: āpuōlūs ~ āpolus, āpuōlė ~ apolì || ā'puols ~ āpolas, āpuōlā ~ apolà Krš, āpūol(ō)s ~ apolūs, āpūol(e) ~ apolì Akm, але āpal(ō)s ~ apalus Vgr. Цей прикметник із дифтонгом uo трапляється навіть у східноаукштайтських говорах, наприклад, āpolė ~ āpuolio (род. відм.) у селі Бучюнай поблизу Пашвітиниса, але apvāls — у Жеймелі. У PVA ця форма могла виникнути під впливом жемайтів, але могла бути й самостійним перетворенням самої говірки: для полегшення вимови слова з apvālus з часом могло утворитися apuolūs. На можливість такого перетворення слова вказують говірки, що зовсім не межують із жемайтськими, наприклад, занавікські: у словнику така форма наведена з Гришкабудіса17. Порівняно з іншими говорами литовської мови, незвичне uo мають також слова PVA lakštinguola18 та medūgalis «недогарок», але вони не мають нічого спільного з жемайтами й є витворами самої говірки. 14 LKŽ, т. 1, Vilnius, 1941, p. 147. 15 У картотеці Атласу литовської мови це слово з am зафіксовано в пунктах Кнабікай, Дапшяй, Жастауцяй, Пурвенай, Ківіляй, Ґепайчяй, Падвареляй, Саблаускяй, Авіжяй, Луоке, Медінінкай, а з om — у пунктах Скляусте, Жідікай, Салантай, Ґінталішке, Мішенай, Бабрунгена́й, Лейплауке, Плунге, Шакіне. 16 Див. K. Mülenbacha Latviešu valodas vārdnīca, т. 4, Rīgā, 1929—1932, p. 466—467. 17 Див. LKŽ, т. 1, Vilnius, 1968, p. 267. 18 Це слово з -uo- трапляється також у деяких інших говорах литовської мови; пор. LKŽ, т. 7, p. 97. 37 Досі ми розглянули такі групи слів, що з’явилися в PVA під впливом східних або західних сусідів. Однак є один випадок, коли обидва ці впливи нерідко діють в одному напрямку. Це слова зі змішаними дифтонгами am, an, em, en. І частина сусідніх жмудських говірок, і вплив східноаукштайтських говірок, що в окремих випадках досягає PVA через центральноаукштайтські говірки, сприяють зміні окремих слів із цими дифтонгами або ж передають говірці власні слова з незміненими дифтонгами. Звичайно, до цієї категорії слів не належать звук<о>наслідувальні вигуки та їхні похідні, які й у PVA закономірно можуть мати і am, ir um, наприклад: būm(t) || bām(t), plūm(t) || plām(t), pūm(t) || pām(t) тощо, а також būmsėˑt || būmsēˑt, bumbīnā || baˑmbīnā «бити, гатити», pūmpinī || pāmpinī, tūmpinī || tāˑmpinī «бити, розбиватися», bumbēˑt || bambēˑt «бурмотіти, нарікати» тощо. Але дуже широкому поширенню споріднених форм цих слів із um уже можуть сприяти сусідні жмудські говори. Своєю чергою, відповідні форми таких слів із um створюють сприятливі умови для проникнення й закріплення в говірці слів з інших говірок із um як відповідних форм. Наприклад, поряд із дієслівними формами skalāmptˑi || skalām(b)īˑt «гавкати, даремно базікати язиком» широко вживається також форма skalūmpīˑt || skalūmbīˑt. Форми з um можуть уже походити з жмудських говірок, пор. skalūnīpˑti ~ skalanyti Krš. Жмудського походження є також форма pumpēˑt, pumpēklis, -e, поширена в говірці частіше, ніж pampēˑt «бурмотіти» та pampēklis, -e, пор. pūmpieti ~ pampėti, pūmpėklis ~ pampėklis Krš. Із жмудськими говірками пов’язана також відповідна форма дієслова pūmti поряд із pām(t) ~ pāmpti «набрякати, пухнути, розбухати». Важко визначити зв’язок деяких слів PVA з відповідниками в жмудських говірках, однак інколи запозичення слова з незміненим жмудським дифтонгом цілком очевидне. Наприклад, на території PVA плід ялини або сосни називається kukūtis. Проте західна окраїна PVA має також жмудську назву: в одному місці її повністю трансфонетично пристосовано відповідно до закономірностей говірки, наприклад kankōˑrēˑžis Šiupyliai, в іншому — частково: kankōˑrēˑžis || kunkōˑrēˑžis Škn, kankūorēžis ~ kankorėžis || kunkūorēžis ~ kunkorėžis Auks, а в третьому — з цілком незміненим дифтонгом an: kunkūorēžis ~ kunkorėžis Krp. Пор. жмудські форми: kɔn-kūorēž(ė)s ~ kankorėžis Pp, kunkūorēžėˑ ~ kankorėžiai Akm, kunkūorēž(ī)s ~ kankorėžis Vkš, kunkūorēžis ~ kankorėžis Krš19. Подекуди трапляється також слово з незміненими in < en. Це kimsas (ir kimsiˑns, kimsiˑne)20, що прийшло зі східноаукштайтських говірок, а можливо, іноді й через писемні джерела. До речі, іноді трапляється також kemsiˑns, kemsiˑne — означає вологу землю. Як зі східноаукштайтських, так і з жмудських говірок могло прийти слово vingras «подорожує знахар і водночас дрібний торговець». Поряд із kēmī ~ kēmpti || kēmbti «сохнути, занепадати, ціпеніти, застигати» та kēˑmpēˑt «сохнути, занепадати» іноді трапляються також відповідні форми з im: kīmī, kimpēˑt, але неясно, звідки вони взялися: це запозичення з інших говірок чи ж за допомогою im просто виражається більша інтенсивність дії. Цікавою є пара слів péˑndēˑt і рідше pindēˑt (kartais pindēˑf) «занепадати, слабнути, сохнути, ставати нікчемним». Як засвідчує картотека словника, варіант péndėti мають сусідні з PVA жмудські говірки, а pendėti (tarm. pindēˑt) — східноаукштайтські говірки. На території PVA обидва варіанти зустрілися й переплелися. Однак, наскільки можна судити з 19 Матеріал із картотеки «Атласу литовської мови». 20 Щодо приблизного поширення та вживання слова див. LKŽ, т. 5, с. 563–564 і 803–804. 38 За поширеністю та частотністю вживання давнішою є pėndė·t. Зазвичай вона вживається також із закономірно транспонованим en. Тим часом східний варіант з’явився разом із i і перетвореним en. Коли обидва варіанти змішалися, ймовірно, виникла форма pindė·t. Одним із характерніших випадків запозичення окремих слів є слово pō·stuvis «пообідній відпочинок». Для позначення поняття полуденного відпочинку діалект здавна мав спільне із жемайтами слово pō·kaiti·s || pō·kaitis || pō·kaite. Однак через центральних аукштайтів від східняків прийшло й слово pō·stuvis. Оскільки друге o у цьому слові ненаголошене, східноаукштайтські говірки басейну річки Муша вимовляють його як невиразне ə (пор. Vos konių pō·stove laike21), тобто так само, як вони дуже часто вимовляють розширене внаслідок асиміляції u. Центральні аукштайти ненаголошене o, що в східняків збіглося з u, передали як u (пор. Bridų pō·stuve, род. в. одн.22), а від них це слово з u перейшло й до PVA. Таких слів, перероблених іншими діалектами й готовими переданих PVA, можна було б знайти й більше. Щоправда, важкопояснювані фонетичні зміни слова трапляються й у самому діалекті PVA. Як приклад можна навести слово gi·vali·s «свійська тварина», широко вживане майже на всій його території (Škn, Žg, Sk, Kyb). Воно виникло внаслідок переробки форми, найімовірніше жемайтського походження, з нетранспонованим uo < o gyvuolys23, яка й тепер трапляється на території діалекту, наприклад: gi·vuole (род. в. одн.) Žg, Auks; gi·vuolus (зн. в. мн.) Sk, gi·vuolų (род. в. мн.) Škn24. Однак у деяких місцевостях діалекту PVA відома ще й третя форма цього слова з -u-, наприклад: gi·vule (род. в. одн.) Darg, gi·vului (дав. в. одн.) Kyb, gi·vulu ~ gyvulių Dam. Ця форма збігається з формою цього слова в сусідніх центральноаукштайтських говірках; характерно, що й на території PVA її зафіксовано зі східної околиці, ближче до центральних аукштайтів25. Для цікавості можна ще сказати, що діалектна форма gi·vali·s проникла до деяких сусідніх жемайтських говірок дунінінків, наприклад gi·valis Pakšteliai. Здається, у самому діалекті виникло слово nė·bė·lis замість nebylys, nebylis; пор. куршенішське nė·bi·lis, вєкшнішське nėbi·l(i)s, хоча в дальших жемайтських діалектах трапляються такі переробки, пор. паванденішське nė·belis26. Голосний é замість очікуваного i має також слово mūsmė·re || mūsmė·ris «мухомор». І не лише на всій території PVA, а й у сусідніх і навіть віддаленіших жемайтських та аукштайтських діалектах, тільки в них é часто чергується з e27. Щоправда, це e в окремих випадках могло виникнути також через те, що записувачі не розрізняли розширене i (вимовлене як e) та редуковане ненаголошене ė (також вимовлене як e). У короткому огляді, звісно, розглянуто далеко не всі «нерегулярні» діалектні слова, а лише характерніші, ті, що більше впадають в око. Під час їхнього аналізу намагалися згадати— 21 Lietuvių kalbos tarmės (chrestomatija), Vilnius, 1970, p. 247. 22 Діалекти литовської мови, с. 217. 23 Те, що тут це жемайтська форма, а не похідне слово PVA із суфіксом -uolis, дозволяє припустити її наголос. Власні похідні слова із суфіксами -uolis, -ė мають наголос за акцентною парадигмою II. Виняток становить лише слово із змішаним наголосом ži·duolis || ži·duoli·s (Iet). У сусідніх жемайтських діалектах форми цього слова такі: gi·vuolis || gi·vuoli·s Krš, gi·vuo-l(i)s || gi·vuoli·s Pp, gi·vuol(i)s || gi·vuo·l(i)s Akm. 24 Форму цього слова з -uo- із Шакіни наведено також у діалектних текстах А. Баранаускаса; див. Litauische Mundarten gesammelt von A. Baranowski, t. 1, Leipzig, 1920, p. 252. 25 Матеріал для визначення географії цього слова взято з картотеки Атласу литовської мови. 26 Див. також LKŽ, т. 8, с. 603. 27 Використано відповіді з діалектологічних анкет із колишніх Шяуляйського та Мажейкяйського повітів. 39 …ти й важливіші випадки співвідношення власних слів і запозичених з інших діалектів, їхню взаємодію, обговорити, які слова запозичуються, як саме запозичуються і як вони пристосовуються до норм діалекту. Залишилося б сказати кілька слів про їхню транспозицію до lk. Здається, ті з них, які вже міцно увійшли до діалекту й стали частиною його власної лексики, слід трактувати так само, як трактують запозичення з чужих мов або діалектизми в мові окремих письменників. Наприклад, слов’янізми в жмудських говорах griekas, svietas, vėryti у lk транспонуються не з ė, а з ie (тобто не перетворюються на grėkas, svėtas, vėryti); діалектизм із творів Жемайте kviėkš-ti «Словник литовської мови» подає з ie28; так само, не транспонуючи діалектне im до lk em, у ньому подано й слово kimsas, уживане у творах різних письменників, та його похідні29 тощо. Отже, і запозичення PVA gi'vuolis, nėvieklis, nupėpė, nūopėpa, vā-buols тощо не слід відновлювати як gyvalys (а лише як gyvuolys), nėvėkšlis (= nėviekšlis), nuōpėpa (= nuōpiepa), nupėpti (= nupiepti), vābolas (= vābuolas), оскільки вони вже стали частиною діалектної системи, а за фонетичними законами діалекту в цьому випадку таке відновлення неможливе: ie, uo відновити до o, ė у ньому не можна. СЛОВА З НЕЗАКОНОМІРНОЮ ФОНЕТИКОЮ В ГОВОРАХ ЗАХІДНИХ АУКШТАЙТІВ ПРИКОРДОННЯ ЛАТВІЙСЬКОЇ РСР ТА ЇХНЄ ПОХОДЖЕННЯ А. ЙОНАЙТІТЕ Резюме У статті констатується, що на досліджуваній території іноді трапляються слова зі своєрідними відхиленнями від фонетичних «норм» говірки, а також аналізуються причини їх виникнення. При цьому підкреслюється, що неправильність фонетики таких слів виявляється лише під час порівняння їх із відповідними словами сусідніх говірок, оскільки в цих словах немає таких звуків і звукосполучень, які взагалі не властиві вокалізму чи консонантизму говірки. Зазначається, що фонетично «неправильні» слова найбільше характерні для перехідних прикордонних говірок, оскільки їх виникнення найчастіше зумовлене взаємодією сусідніх говірок, але іноді додаються й різні чинники самої досліджуваної говірки: аналогія з іншими словами, своєрідні словотворчі схильності, народна етимологія тощо. Іноді такі слова утворюються також під впливом чужої мови. Констатується, що слова з чужорідними фонетичними особливостями з’являються в досліджуваній говірці переважно з двох причин: 1) через запозичення говіркою окремих слів; 2) через те, що основні фонетичні ізоглоси іноді бувають доволі розмитими, і окремі слова з цією фонетичною особливістю нерідко проникають далеко за межі її основного ареалу. Іноді обидві ці причини тісно пов’язані між собою. 28 Див. LKŽ, т. 6, с. 1084. 29 Див. LKŽ, т. 5, с. 803–804. 40 Ще одна причина виникнення слів із нерегулярною фонетикою — зіткнення на території досліджуваної говірки слів із двох різних лексичних ареалів — жемайтського та східноаукштайтського. Іноді слова цих протилежних ареалів у говірці вживаються як рівноцінні й рівнозначні синоніми, але іноді вони потрапляють до досліджуваної говірки вже ізольованими, відірваними від усього комплексу своїх значень. Тоді вони дуже легко піддаються різного роду змінам. У статті наведено конкретні приклади слів із різними фонетичними нерегулярностями.