Lietuvių kalbos galininko su dalyviu poziciniai modeliai

BALTŲ KALBŲ VEIKSMAŽODŽIO TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA V. AMBRAZAS ПОЗИЦІЙНІ МОДЕЛІ РОДОВОГО ВІДМІНКА З ДІЄПРИКМЕТНИКОМ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ 0.1. Хоча порядок слів у литовській мові порівняно вільний і зазвичай не вважається чітким показником синтаксичної функції, у певних випадках, наприклад під час розрізнення атрибутивних і предикативних відношень між словами, він може набувати диференційного значення. Та обставина, що атрибутивні прикметники та дієприкметники в литовській мові зазвичай стоять перед означуваним словом, у багатьох випадках дає змогу визначити їхню функцію та встановити зв’язки з іншими словами. Скажімо, лише за порядком слів у писемному мовленні розрізняємо атрибутивне словосполучення gražus vakaras від предикативної конструкції vakaras gražus. Такий порядок слів, очевидно, ґрунтується на загальній тенденції постпозиційно вживати слова, що виражають предикативні відношення; з іншого боку, він свідчить про далеко просунутий процес семантичної диференціації номінальних конструкцій. У цьому відношенні литовська мова разюче відрізняється від багатьох мов, у яких атрибутивні прикметники та дієприкметники, так само як і предикативні, зазвичай стоять після означуваних слів1. Важливу роль порядок слів відіграє і в напівпредикативних конструкціях, тобто таких, у яких взаємопов’язані слова не утворюють основи речення. Переважною формою вираження напівпредикативних відношень у литовській мові є дієприкметники та близькі до них напівдієприслівники й дієприслівники. Мета цієї статті — дослідити зв’язок між порядком слів та їхньою синтаксичною функцією в напівпредикативних конструкціях знахідного відмінка з дієприкметником і дієприслівником (так зв. accusativus cum participio). Ці конструкції, численні свідчення яких знаходимо в давніх писемних пам’ятках від XVI ст., не зазнали помітного впливу інших мов2, а їхній розвиток можна простежити протягом усього періоду писемної традиції. Це дає змогу дослідити роль порядку слів у вираженні напівпредикативних відношень також у діахронічному аспекті й розглянути, як зміна синтаксичних відношень між членами конструкції пов’язана з їхньою позицією. 0.2. У конструкції знахідного відмінка з дієприкметником розрізняємо 3 основні члени: дієслівний (V), іменний (N) і дієприкметниковий (P). Усі три члени входять до складу дієслівної фрази. Іменний і дієприкметниковий члени, пов’язані між собою напівпредикативним відношенням, разом підпорядковані дієслівному члену. Наприклад, у конструкції matau tėvą pareinantį дієслову matau підпорядкований не лише іменник tėvą, а й дієприкметник pareinantį, оскільки функція жодного з них не відповідає функції всього сполучення іменника та дієприкметника3. 1 Plg. J. Greenberg, Universals of Language, Cambridge (Mass.), 1966, p. 85, 100 tt. 2 Žr. aut., „Lietuvių kalbotyros klausimai“, XI, p. 56—57. 3 Šiuo atžvilgiu vardažodžio ir dalyvio galininko formų santykiai atitinka egzocentrinius santykius, plg. L. Bloomfield, Language, New York, 1933, p. 194; B. Bloch and G. L. Trager, Outline of Linguistic Analysis, Baltimore, 1942, p. 76; Л. С. Бархударов, Структура простого предложения современного английского языка, М., 1966, p. 39—40. 169 Порядок членів конструкції в багатьох випадках є релевантним. Особливо важливим є положення P щодо N. Скажімо, конструкцію matau pareinantį tėvą ми схильні тлумачити інакше передусім через відмінне розташування цих членів: стоячи перед іменником, дієприкметник пов’язується з ним як атрибут і не має безпосереднього зв’язку з дієсловом (звичайно, якщо на такий зв’язок не вказують контекст чи інтонація). Натомість постпозитивний дієприкметник зазвичай не підпорядковується іменникові, а співвідноситься з ним подібно до присудка (пор. matau: tėvas pareina). Отже, напівпредикативна функція дієприкметника в цій конструкції в багатьох випадках зумовлена його постпозицією. Аналогічну роль позиції спостерігаємо і у відповідних конструкціях інших споріднених мов4. 1.1.0. У сучасній літературній мові вживання конструкції знахідного відмінка з дієприкметником уже досить обмежене; крім того, замість дієприкметника в знахідному відмінку тут найчастіше вживається дієприслівник. Найширше ця конструкція засвідчена в пам’ятках XVI–XVII ст., де вона вирізняється дуже різноманітною будовою та широкою сферою вживання. Тому, досліджуючи позиції її членів, насамперед варто розглянути дані давніх писемних пам’яток. У пам’ятках XVI–XVII ст. представлені всі 6 можливих позиційних моделей тричленної конструкції. Крім того, тут знаходимо обидві можливі моделі двочленної конструкції (без вираженого N). Кількісний розподіл цих моделей у різних текстах наведено в таблиці 4. З даних таблиці видно, що конструкції з постпозицією P щодо N у давніх писемних пам’ятках не лише переважають, а й становлять близько 95% усіх випадків (зокрема й двочленних). Отже, постпозиція дієприкметника є дуже виразним показником його напівпредикативної функції. 1.1.1. Найчастіше в конструкції знахідного відмінка з дієприкметником дієслово стоїть на першому місці, за ним — іменник (займенник) у знахідному відмінку, а третє місце посідає дієприкметник. VNP є основною позиційною моделлю цієї конструкції, засвідченою в давніх писемних пам’ятках у 84,9% усіх прикладів. Стилістично вона нейтральна й не зумовлена жодними особливими рисами будови речення чи ширшого контексту. Якщо побачиш, що сирійці мене перемагають, тоді ти допоможи мені BrB I Kron 20, 12 (Wenn mir die Syrer zu starck werden LB)⁵. Ось я чую, що Філіп добре навчився говорити BrP I 316. Людський розум стверджує/або думає/що (295) цей світ вічно залишиться MT 235 – 235a. (Учитель) показує, що їхнє вчення можна точно виконати й здійснити (pokazuia / że náuka ich tacno może byddź wypetniona) SP II 136. Її сини встають і називають її блаженною VEE 1693 (IRe Soene… preisen sie selig LB). Виняткове становище цієї моделі пояснюється загальнішими закономірностями порядку слів у литовській мові. Позицію N після V зумовлює властива литовській мові постпозиція об’єктного знахідного відмінка щодо дієслова, а позицію P після N — уже згадана постпозиція предикативного члена. Інші позиційні моделі, на відміну від основної, пов’язані з певними структурними й семантичними особливостями, тому їх доцільно розглянути окремо. 4 Plg. D. Müller, Studies in Modern Syntax, Winterthur, 1957, p. 33, 44; B. E. Коваленко, Именные средства выражения предикации, Львов, 1969, p. 173. 5У статті використано ті самі скорочення джерел, що й у «Граматиці литовської мови», підготовленій Інститутом литовської мови та літератури (I—1965, II—1971), за винятком того, що Біблію Й. Бреткуна (1579—1590) позначено BrB, Постилу (1591) — BrP, а збірку гімнів (Giesmes Duchau­nas, 1589) — BrGD. Скорочення LB позначає видання Біблії М. Лютера 1549 р. (Wittemberg, Hans Lufft), а W — шосте видання Малої постили Я. Вуєка (1617). 170 1.1.2. Модель NVP, приклади якої становлять 5,8%, за частотністю посідає друге місце. У багатьох прикладах переміщення N перед V чітко зумовлене будовою речення. Іменний член тут часто представлений знахідним відмінком займенника kuris, що виступає сполучним словом підрядного речення і тому починає підрядну частину. Така функція займенника kuris взагалі унеможливлює його вживання після дієслова, наприклад: Чи це той син, про якого ви кажете, що він народився сліпим? BrB Jon 9, 19. Євреї, про яких Амвросій згадує як про тих, хто так говорив DP 4567. Так читаємо про царя Саула / про якого писання каже, що він царював над Ізраїлем два роки SP I 13612. І перший голос, який я почув, що говорив зі мною, як сурма, сказав ChB Apr 4, 1. З тієї самої причини препозиційно вживається й форма займенника kas, що виступає сполучним словом, наприклад: nieko notguldinedami iżg to ką riagimę santi duszios' sawoms' naugingo (sic!) DP 51215. В інших прикладах, що представляють модель NVP, іменним членом також найчастіше є знахідні відмінки різних займенників (особливо займенника 3-ї особи jis). Вони вказують на поняття, згадані в попередній частині речення або в попередньому реченні, пов’язуючи таким чином конструкцію з контекстом. Цей характерний для займенників зв’язок із попереднім контекстом також зумовлює їхнє частіше препозиційне вживання в конструкціях знахідного відмінка з дієприкметником. Дух не має тіла й крові / як ви бачите, що я маю DP 19414 (iāko widžičie že ia mam W 330), так само й MP 16836. Потім побачиш її / колишню бідною / яка навіть справжньої голівки не мала SE 7523. Дух не дається нікому іншому / тільки апостолам Христовим / бо євангеліст каже, що вони зібралися в домі BrP II 141. Іншу ж знову знайдеш народженою з простої й бідної родини BrP II 2767. Через зв’язок із попереднім контекстом препозиційно вживаються й сполуки вказівних займенників з іменниками, наприклад: Пан… сказав. Ось панна буде вагітна… А про цю панну Марію / каже Лука / що вона була з дому Давидового BrP I 334. Великим гріхом було для жінки… бути безплідною… Таку жінку юдеї вважали проклятою Богом BrP II 263. Таку людину називаємо тілесно одержимою дияволом / яка… тяжко мучиться BrP LI 280. N також уживається препозиційно зі стилістичних міркувань. Опинившись у незвичній позиції, він сильніше наголошується й виділяється. У віршованих текстах його препозицію іноді зумовлюють також потреби ритму й римування. Адже він побачив у печі чотирьох чоловіків, які ходили вільно BrB Dan 3,25 (в оригіналі інакше: Sehe ich doch vier Männer loß im Few er gehen LB). І як Саул побачив Давида, що виходив проти филистимлян, то сказав йому BrB I Sam 17,55 (Da aber Saul David sahe ausgehen LB). Хлопця вони знайшли зв’язаним і лежачим на землі / не… BrP I 96. Хлопець сказав, що знайшов його там лежачим на землі RG 184. …Якщо нас у таких небезпеках покладених / знаєш, нездатних витримати Mž 563 (GCh II). У перекладних текстах N подекуди могло бути переміщене на початок конструкції також під впливом мови оригіналу. Наприклад, у постілах М. Дауґші та Анонімній постілі 1600 року порядок слів майже в усіх прикладах, що представляють модель NVP, такий самий, як у відповідних місцях постілей Я. Вуйка та М. Рея. 6 Panašiai dar DP 3248, 3431, 37431. 7 Panašiai dar BrP II 97, 248, I 161, 302–303 ir kt. 171 Отже, модель NVP у давніх писемних пам’ятках є інверсійною. Найчастіше її зумовлюють особливості будови речення та ширшого контексту або вона є стилістично маркованою. 1.1.3. Модель NPV — третя за частотністю (4,2%). Її зазвичай уживають тоді, коли сполуку N і P хочуть сильніше виділити або пов’язати з попереднім реченням, частиною речення чи якоюсь її складовою. Інверсійний характер цієї моделі зумовлює вже згадана схильність литовської мови розташовувати об’єктні відмінки чи конструкції після дієслова. …Мусимо знати Христа… воскреслого. А Пана нашого… не схилиться на землю | ані тління чи загибелі не зазнає | Але… з мертвих воскреслого | це з цих шести речей справді знаємо BrP II 7. І тих, хто це робив, знайшовши його, як на дров’яному ринку, привели його BrB IV Moz 15 (Und die in drob funden hatten | da er holtz las LB). Наказав, щоб Гетмона… на землю прийти, Йому переповів KN 13913. Св. Павло… всю повноту Божества тілесно втілену в Учителі MT 2718. Відкидає Арістотеля | та інших філософів помилку | які світ від віків бувши казали | і навіки залишатиметься стверджували MT 4617. Іноді модель NPV зумовлює також зв’язок дієслова з наступними конструкціями, наприклад: Люди, що від початку світу хворіли | і тепер хворіють | кожен знає | не тільки з писання про милосердя | а й із власного досвіду кожного BrP II 459; у такий спосіб уникають значного віддалення сполуки P і N від V. На зв’язок винесеного на перше місце N із попереднім контекстом указують і вказівні займенники при іменнику, наприклад: А прийде у простий і вбогий спосіб… Бо про цей перший прихід, що святий Пророк мав прийти таким убогим… провістив BrP I 8–9. Вони тільки вірять у це життя, яке є DP 58431 (tylko ten žywot byc wierzą W 995). А литовцям таке не було сказано | я не знаю BrP II 517. Перенесення іменного члена на початок конструкції може зумовлюватися будовою речення, наприклад, у питальних реченнях або реченнях, що мають форму непрямого питання. Що люди кажуть про мене? BrB Luk 9, 18 (в оригіналі інакше: Quem me dicunt esse turbae?). А ви, кого мене вважаєте (465) кажете? DP 465–466 (kim mě byč powiádácie W 776). Блаженні ті слуги | яких Господь знайде пильнуючими, коли прийде SE 28822. Утім, коли іменний член виносять уперед, частіше обирають модель NVP. Іноді позицію NPV визначає потреба в симетричному розташуванні частин речення, наприклад: Ти, Маріє, спершу Ангела не бачила | ані чула, як він говорив | через мене і через моє мовлення злякалася. BrP I 336. А сторож, прокинувшись і побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меч ChB Apd 17, 27. У давніх писемних пам’ятках модель NPV розподілена дуже нерівномірно (пор.: 1% BrB, 4% BrP і 11% DP, 20% SE, 22% MT). Подекуди вищу частотність цієї моделі можна частково пояснити впливом оригіналів, що стимулював її вживання. Наприклад, вона найпоширеніша в перекладі С. Вайшнора «Žemčiūga» з латинської мови, у якій постпозиція дієслова після accusativus cum infinitivo (як і загалом після об’єктних конструкцій) є цілком звичною. У «Постилії» М. Даукші приклади моделі NPV за порядком слів здебільшого відповідають конструкціям польського оригіналу. Звісно, це аж ніяк не свідчить про запозичений характер цієї моделі. 172 У всіх трьох розглянутих досі моделях P стоїть після N. Випадки з препозицією дієприкметника становлять лише 3,2% усіх прикладів. Вони варті уваги передусім тому, що дієприкметник, який має напівпредикативну функцію, тут займає позицію, характерну для атрибутивного слова. 1.1.4. Модель VPN засвідчена в багатьох писемних пам’ятках XVI—XVII ст. Хоча вона й рідкісна, проте представлена конструкціями з формами дієприкметників обох родів і різних часів. a) Він… послав до начальників, щоб вони прийшли до нього, тоді, бажаючи прийняти його, дати велику платню й дари BrB Mak 16, 19. Бо коли вважає, що має так багато злочинів Vln 6—7. Так само… приймати… тіло й кров | як бачимо, що це чинять усі правдиві християни BrP II 414. b) Чинили так | як нині бачимо, що чинять ці митники й великі грішники BrP II 225. Бо деякі думали | що той, хто насміхається, має малу повагу до Ісуса, який говорив із ним SE 248₁₈. c) Кого ти свідченнями приводиш до вічного життя, що настає? MT 253₁₄. Знай, що через дев’ять днів буде Великдень BrP Ip 356. Розповідається й повідомляється про Ангелів … завжди на землі… людей, що будуть (90), і тих, що залишаться. BrP I 90—91. d) Віримо твердо | нам у відпущенні всіх гріхів істини BrP I 263. Адже тоді не вірить у дароване собі відпущення гріхів MT 138₁₈. Чуй | без діл із невимовної милосердності Божої відпускає гріхи MT 72₁₁. e) Сальну, почувши про відрубану голову Олоферна, охопив страх BrB Judit 15, 1. Магістр… пише | про чоловіка, хворого на подагру, принесеного до Христа. Є кайдани… про які пише святий Петро і каже, що ними зв’язані злі ангели або біси (powiada… związane byc zte anioty) SP I 373₁₅. Подекуди напівпредикативна функція дієприкметника увиразнюється через його зв’язок із N. Так, у більшості прикладів (a) і (b) дієприкметник стоїть перед займенниками або сполуками займенників та іменників, з якими атрибутивне означення зазвичай не вживається. На напівпредикативну функцію тут указує також відношення V до N: іменник не може вважатися прямим додатком дієслова (конструкції *rašė save, *tikėtų save, *regim muitininkus, *pranešė žmones тощо семантично неможливі в цитованих реченнях). Отже, V тут пов’язане водночас і з N, і з P, тоді як такий зв’язок був би неможливим за наявності атрибутивного відношення між N і P. Цілком очевидною є напівпредикативна функція P у прикладах, де ним виступає дієприкметник дієслова būti «бути», наприклад: Далі вчить нас у тій єдиній Божественності визнавати три особи. BrP II 238 Пише… каже, що не може надсилати речі | ані те, що… вигадане SP I 210₃. Та знаю я, що ти не позбавлений малих добрих чеснот KN 265₁₄. Зачекай, недалеко звідси до табору BrB Sir 7, 17—18. Отже, у згаданих випадках синтаксична функція препозитивного P залишається достатньо визначеною. Натомість позиція P безпосередньо після V дає змогу виразніше підкреслити їхній семантичний зв’язок, тісніше пов’язати позначувані ними дії. Так на перший план висувається дія, позначена P, а не її виконавець. Подекуди увиразнюється також вплив структури всього речення, скажімо, коли з N пов’язаний підрядний компонент складнопідрядного речення, і дієприкметник, ужитий у постпозиції, слід було б перенести за нього, у кінець речення (наприклад: Kaip tatai tankei girdim kalbanczes tas szmones | kurios delei pikto kakio darbo | gadinamas ira BrP II 437), або коли дієприкметник спонукають ужити перед N уже сказані слова, пов’язані з цим дієприкметником 173 обставинні або об’єктні конструкції (наприклад: Kristus… išchroda | ikki swieto galo busenczius bei gerus bei piktus krikschczonistie BrP I 24). Коли P стоїть перед N, яке може бути прямим об’єктом V, напівпредикативна функція дієприкметника чітко не диференційована і зазвичай виявляється лише зі змісту речення (a). Як і у згаданих вище конструкціях, її може увиразнити та обставина, що P уживається не безпосередньо перед N, а перед його займенниковими означеннями (b). Між V і P іноді називається об’єкт дії, позначеної P (c). a) І побачать Сина людського, що йде небесами BrB Mat 24, 30 (et videbunt Filium hominis venientem). І далі Йонас С. каже: вони побачили пекло, що йде слідом за смертю (widzial piekło idące za śmiercią) SP II 4215. b) Побачив Господь майбутні численні помилки MP 179a17 (obaczyl Pan przyszte rozliczne błędy RP 121). І наступного дня, повернувшись до Єрусалима, він знайшов зібрану одинадцятку SE8418. Вибір …порівнюється з військовим писанням | у якому знайдеш згадки про всяку зброю для війни (w ktorym naydzieś wzmiankę wszelakiego oręża) SP I 134. c) Маємо …прийняти …його тіло й кров | як бачимо, так чинять усі правдиві християни BrP II 414. Два інші тричленні моделі з препозицією дієприкметника цілком непродуктивні. Їхнє співвідношення з моделлю VPN приблизно таке саме, як співвідношення інверсних моделей із постпозицією дієприкметника з типовою (VNP). Тут спостерігаємо навіть подвійну інверсію: інверсною є і позиція дієприкметника (препозиційна), і позиція дієслова (кінцева або вставна). 1.1.5. Модель PNV у старих писемних пам’ятках представлена лише поодинокими конструкціями. Людина, хвора на кісткову хворобу, | так називають того, у кого кістки | чи ноги сильно набрякли BrP I 188. Кому закон нас навчає? | … Якби вона померла, ти б не сказав. Щоб не чекати, поки вона помре, і щоб ви знайшли сплячих ChB Mork 13, 36. Упокорених злом | нас усіх побачиш KN 227₂. Звідси віднині благословлятимуть мене всі покоління DP 471 (14благословенною мене називатимуть W 106)8. 1.1.6. Моделі PVN в усіх досліджених текстах трапляються лише такі приклади: Про цю… красу… слід… думати й ніколи не випускати зі свого серця, як учинила, як бачимо, не лише та свята цариця Давида BrP I 236. А серед християн бачимо незліченну кількість убогих (nie przeliczone mnóstwo widzim | ktory są ubodzy | i nic nie mający) SP II 2103. З цих сторінок скажу вам усім родинам WP 141. 1.1.7. Крім розглянутих тричленних конструкцій, у давніх писемних пам’ятках іноді трапляються й двочленні, що складаються лише з V і P. У таких випадках N зазвичай мається на увазі з попередньої частини речення, попереднього речення або контексту. Тому двочленні конструкції не утворюють окремого типу знахідного відмінка з дієприкметником, а вважаються еліптичними варіантами згаданих тричленних моделей. У них дієслово також найчастіше стоїть перед знахідним відмінком дієприкметника (VP), наприклад: А коли прийшли до Ісуса, побачили, що він уже помер! (помер) Його кісток не зламали BrB Jon 19, 33. Не обіцяю того, хто … не звертається до свого ближнього, бачачи, як той чинить зло, … невинного засуджує, несправедливо звинувачує, докучає та по-іншому тяжко грішить SP II 53. Слуги Його, пізнайте … як тепер бачите6 8 Подібно DP 47340, VEE 6622; порядок слів, імовірно, зумовлений латинською конструкцією beatam te dicunt. 174 той, що ступає | Teyp wel is zwisit atánti KN 166₁₉–₂₀. Чую, як говорить. Не говорить він про те, що цей чоловік помре, а про те, що віруючий не загине SE 129₂₀. Бо коли (письмо) було двічі за царя Саула, | він добре й побожно розумів, що панує згідно з волею Бога SP I 136₂₃. (Людина) 6. Не знає про… відкинення, звинувачення за гріхи, | у яких Бог бачить, що він помре без каяття за них (widži Bog že vmrže bez pokuty) SP I 116₁₈. Лише в одному місці «Постилі» Й. Бреткуна, яке вже розглядав Е. Танґль⁹, знахідний відмінок дієприкметника позначає дію, виконавця якої чітко не визначено: Raupsais reta karta girdim Prusu szemie apsirgusi BrP I 188. З контексту тут можна відновити лише іменник із загальним значенням — «людину». Однак таке вживання знахідного відмінка дієприкметника не властиве ні Бреткуну, ні іншим авторам XVI—XVII ст. За відсутності визначеного виконавця звичнішими є конструкції з напівдієприкметниками (див. 2.1.). У давніх писемних пам’ятках виявлено лише ці 5 прикладів двочленних конструкцій із препозицією дієприкметника (PV): Тому, коли бачимо людину, що вмирає, | або чуємо, що померла, | тоді не віримо Богові BrP II 411. Таких протилежних речей не повинні засуджувати ті, | хто …вірить у Христа, що сидить… і визнає, що Він справді присутній у таїнстві Вечері зі своїм тілом і кров’ю. MT (PM) 32₁₃. Душі не бачимо в тілі, | але здогадуємося, що вони там є, з діянь (Leez tam bėdačey dochodžim) SP I 97₅. «Не сказав би, що тіло померло, а радше спить, Боже, так би мовити» RG 539₁₄. «При вході до мене вже зомліває, бачу» RG 568—569. В усіх прикладах пропущене N легко відновлюється з того самого речення, у якому позначуване ним поняття виражене знахідним або іншим відмінком; еліпсис N пояснюється стилістичними міркуваннями (уникненням повторення того самого слова). 1.1.8. Порядок компонентів конструкції знахідного відмінка з дієприкметником варіює більше в тих джерелах, де ця конструкція загалом трапляється рідше й уживається менше. Наприклад, у «Книзі набожності», де вона порівняно рідкісна (менше ніж 3 випадки на авторський аркуш), приклади зі звичнішим порядком слів становлять меншість (4: 12, тобто 25%); подібне спостерігаємо в «Енхіридіоні» Вілента (3: 4). Навіть прикладів моделі VPN із препозицією дієприкметника в «Книзі набожності» більше, ніж типових прикладів VNP. У збірниках гімнів Й. Ріхтера та С. М. Славочинського інверсійних прикладів стільки ж, скільки типових. Значно вищий за загальний відсоток інверсійних конструкцій і в писемних пам’ятках М. Дауки, М. Мажвідаса та М. Петкевічюса. Натомість у джерелах, де знахідний відмінок із дієприкметником уживається широко, позиція його компонентів набагато стабільніша. У «Постилі» Й. Бреткуна модель VNP становить 87%, а в перекладі Біблії — аж 93,8% усіх випадків (у перекладі Старого Завіту відсоток ще вищий). У цьому аспекті дещо вирізняється «Жемчужина» С. Вайшнора, де частка прикладів звичного порядку (VNP) нижча за середню (71%), але це частково пояснюється активністю моделі NPV, пов’язаною з впливом латинського оригіналу. Усе це дає змогу припустити наявність певного зв’язку між поширеністю конструкції та стабільністю її позиційної моделі. Що поширеніша конструкція, то стабільніший порядок її компонентів, і навпаки. Можливо, на позиційну сталість компонентів конструкції знахідного відмінка з дієприкметником позитивно вплинула також її стандартизація в літературній мові. E. Tangl, Der Accusativus und Nominativus cum Participio im Altlitauischen, Weimar, 1928, p. 47.9 175 1.1.9. З огляду на розглянуті позиційні моделі видно, що варіювання порядку членів конструкцій з акузативом і дієприкметником зумовлюють переважно зв’язки конструкції з усім реченням або ширшим контекстом, а також стилістичні мотиви. Їхній порядок не пов’язаний безпосередньо з лексичними та морфологічними особливостями членів конструкції. Тому в таблицях, узагальнюючи дані про розподіл позиційних моделей, конструкції докладніше не поділено за лексичним значенням дієслова чи морфологічними групами дієприкметників. Утім, якщо придивитися уважніше, можна помітити, що з деякими дієсловами, наприклад, rasti, norėti, випадки інверсивного порядку слів (особливо NVP) трапляються частіше. Наприклад, у «Жемчюзі» С. Вайшнори конструкції з дієсловом norėti здебільшого мають інверсивний порядок (7 прикладів NVP і лише 3 — VNP). Із 20 конструкцій із дієсловом rasti, ужитих у Постилі Й. Бреткуна, 10 мають інверсивний порядок членів. У перекладі Нового Заповіту Біблії Й. Бреткуна відсоток відповідних інверсивних конструкцій менший (28%), але значно перевищує загальний показник (15%); подібний він і в «Євангеліях та посланнях» Б. Вілента (21%); з іншого боку, у перекладі Старого Заповіту того самого Й. Бреткуна він зовсім низький (близько 3%). У постилях М. Даукші та «Анонімній постилі» 1600 року випадки інверсії з дієсловом rasti трапляються частіше, ніж з іншими дієсловами (DP — 44%, MP — 66%); однак майже в усіх прикладах порядок слів такий самий, як у відповідних місцях оригіналів, тож його можна пояснити їхнім впливом. Хоча дані варіюють, вони виразно свідчать про меншу позиційну стабільність конструкцій із зазначеними дієсловами. Конструкції, у яких N можна вважати прямим додатком V (найчастіше з дієсловами matyti, regėti, išvysti, rasti тощо), у старих писемних пам’ятках становлять близько 21,4% усіх прикладів конструкцій з акузативом і дієприкметником (587 із 2748). Серед них випадки з інтерпозицією дієслова (NVP) трапляються значно частіше, ніж в інших конструкціях (близько 11%). Очевидно, невтрачений зв’язок керування між V і N послаблював предикативний зв’язок між N і P, що створювало сприятливіші умови для інтерпозиції V. Показники частотності інших позиційних моделей мало відрізняються від загальних (VNP — 81%, NPV — 4%, VPN — 1,5%, PNV — 0,8%, PVN — 0,19% і VP — 1,1%), а відсоток усіх інверсивних конструкцій (9%) також лише трохи перевищує загальний. Отже, за позицією своїх членів обидва типи конструкцій з акузативом і дієприкметником у XVI — XVII ст. не були чітко розмежовані. Порівнявши розглянуті тут дані старих писемних пам’яток із сучасними, бачимо, що стан конструкцій з акузативом і дієприкметником істотно змінився. 1.2.0. Нині в літературній мові акузатив із дієприкметником уживається лише тоді, коли N можна вважати прямим додатком V. Інші конструкції перетворилися на архаїзми, і трапляються вони лише у випадках, зумовлених особливою стилістичною метою. Значно звузилася й сама сфера вживання акузатива з дієприкметником (зазвичай — художня література, фольклор). Позиційні моделі конструкцій з акузативом і дієприкметником у сучасній литовській мові визначено за 1000 прикладами, зібраними переважно з художньої літератури та фольклору. Їхнє співвідношення показано в таблиці 1. 1.2.1. Під час огляду сучасних даних насамперед впадає в око значне зростання продуктивності конструкцій із препозицією дієприкметника. Модель VPN тут становить аж 16% усіх прикладів, порівняно з 2,7% у старих писемних пам’ятках, тобто трапляється більш ніж у 5 разів частіше. Ось кілька характерніших прикладів: 176 a) Уже був надвечір, коли Папієвіс побачив, як стежкою від Якубави йшов батько Алени VnA 18. У дуже гарному саду вона побачила юнака, що прогулювався Lt III 290. Вийшовши в поле, він іще чув, як гарно співають пташки Sd (MLLG II 418). Уранці застанеш хату розтрощеною LKŽ I 655. Тепер, Йонаю, йди до комори. Там знайдеш відьму, що лежить Lt III 389. b) Син, побачивши свого батька дуже засмученим... запитав Lt III 211. Батько злякався, побачивши, як входять такі пани Lt III 345. c) Побачивши, що я прокинулася раніше, ніж зазвичай, мама запитала VenciPU 47. Побачивши, як вона (богиня чуми) їде через село, вони вибігли на дорогу MLLG II 62. Таблиця 1 Порядок членів дієприкметникових конструкцій у сучасній мові Позиційна модель Кількість конструкцій % VNP 795 79,5 VPN 140 14 NPV 10 1 NVP 50 5 VP 5 0,5 Вища продуктивність моделі VPN, імовірно, пов’язана зі зміною місця самої конструкції в системі синтаксичних засобів. У міру звуження сфери вживання знахідного з дієприкметником на схильності до порядку її членів, очевидно, дедалі більше впливають атрибутивні словосполучення. Оскільки непрямі відмінки дієприкметників тепер зазвичай стоять перед іменниками, їх частіше вживають препозитивно й у тих випадках, коли дієприкметник одночасно пов’язаний і з іменником, і з дієсловом. Натомість із займенниками, до яких дієприкметники, як і прикметники, атрибутивно не приєднуються, P зазвичай зберігає постпозицію. Приклади з P перед займенниками (c) трапляються дуже рідко. Напівпредикативна функція дієприкметника в конструкціях моделі VPN з іменниками загалом відчувається слабше. Можливість розуміти дієприкметник як атрибут зникає або зменшується лише тоді, коли перед іменником стоять займенники чи числівники (b). 1.2.2. Інші інверсійні моделі конструкції нині представлені дещо рідше, ніж у XVI—XVII ст., а деяких із них узагалі не зафіксовано. Тому співвідношення основної моделі VNP з іншими, яке можна вважати показником позиційної сталості конструкції, зменшилося порівняно незначно (лише приблизно на 7%). 2.1.0. Крім знахідного відмінка дієприкметника, у розглянутих тут конструкціях уживається незмінювана дієприкметникова форма — дієприслівник. Варто подивитися, як залучення дієприслівника до цієї конструкції впливає на позицію її членів. У більшості писемних пам’яток XVI—XVII ст. форма дієприслівника ще не дуже поширена: її виявлено лише в 13,5% усіх конструкцій, а в текстах деяких авторів (наприклад, Й. Бреткуна) — лише в 3,1%. Співвідношення позиційних моделей конструкцій із дієприслівниками показано в таблиці 2. 12. 902 177 Таблиця 2 Порядок членів конструкцій із дієприслівником у XVI—XVII ст. Позиційна модель | Кількість конструкцій |% VNP | 257 | 60,5 NVP | 20 | 4,7 NPV | 47 | 11,1 VPN | 40 | 9,4 PVN | 1 | 0,2 VP | 55 | 12,9 PV | 5 | 1,2 2.1.1. Позиція членів конструкції з дієприслівником менш стала: модель VNP тут представлена лише трохи більш ніж половиною всіх прикладів. Натомість двочленна модель VP становить тут 12,9%, тобто трапляється більш ніж удесятеро частіше порівняно з відповідними конструкціями з дієприкметником. Ця відмінність пов’язана з граматичною природою дієприслівника як незмінюваної форми та зі специфікою його розвитку: двочленні конструкції були одним із ранніх осередків поширення дієприслівника; до них він проник раніше, ніж до конструкцій зі знахідним відмінком іменників чоловічого та жіночого роду (у текстах Й. Бреткуна й М. Дауґші останні ще дуже рідкісні)10. Ось кілька прикладів цієї моделі. Хто спілкується з лихварями, чує лайку, а не розповідь BrB Pat 29,24 (hoeret fluchen LB). Бо не знаєш, що завжди так було BrB Hiob 20,4 (das alle zeit so gegangen ist LB). Пам’ятаймо… належить вимагати мужності BrP II 500. Почувши нагадування про Галілею | замкни вуста VEE 209. А з того можна сказати, що він може вийти з допомогою MT 26411. Син… коли прийшов і наблизився до дому, почув музику й танці ChB Luk 15,25. 2.1.2. У тричленних конструкціях старих писемних пам’яток препозиція дієприслівника трапляється частіше, ніж дієприкметника. Оскільки атрибутивна функція не властива дієприслівникові, його позиція щодо N не мала диференційного значення; до того ж через недавнє поширення цієї форми вона також ще не була усталеною. Коли потрібно було підкреслити взаємозв’язок із дією, у XVI—XVII ст. дієприслівник частіше, ніж дієприкметник, ставили одразу після дієслова. У «Пунктах проповідей» К. Ширвида такі конструкції VPN становлять близько третини всіх прикладів. Єретики кажуть: сіють Богові кукіль гріхів (powiadaią że śieie Bog kąkol grzechow) SP I 28817. Святий Хрисостом відповідає: тому це вчинив Христос | адже апостоли були добрими (że dla tego vczynił Chrystus) SP II 40—41. Якщо хтось бачить, що його брат грішить… ChB I Jon 5,16. А той, на кого побачиш, що Дух зійшов і спочив на ньому, той і є… ChB Jon 1,33. Святий ангел пастухам… сповіщає про народження царя RG 2015–18. Потім вір у святу муку PK LVII. 10 Пор. авт., Baltistica, IV(2), 1968, с. 197 і наст., 201—202. 178 Як бачимо, найвиразніші позиційні відмінності конструкцій, що розглядаються тут і відображені статистичними даними, зумовлені різними синтаксичними особливостями дієприкметників і напівдієприкметників. 2.1.3. Популярність інверсивної моделі NPV (наприклад: rožes žydint mátom RG 5463) серед конструкцій із напівдієприкметниками принаймні частково може залежати від стилістичних і ритмічних чинників (наприклад, у віршованій мові, де вона значно частіша), а в деяких випадках — і від схильності, спричиненої латинськими оригіналами, переносити дієслово в кінець речення (наприклад, у «Žemčiūga» С. Vaišnoras, де NPV репрезентує 26 із 103 конструкцій, тобто 23,3%). 2.2.0. Нині конструкції знахідного відмінка з напівдієприкметниками вживаються значно ширше, ніж конструкції з дієприкметниками. Дещо змінилися й співвідношення між їхніми позиційними моделями. Позиційні моделі конструкцій із напівдієприкметниками в сучасній мові встановлено на основі 1600 конструкцій, узятих переважно з художньої літератури, фольклору та розмовної мови XX століття. Розподіл прикладів за позиційними моделями наведено в таблиці 3. Порядок компонентів конструкцій із напівдієприкметниками в сучасній мові Таблиця 3 Позиційна модель | Кількість конструкцій |% | VNP | 1260 | 79 | VPN | 114 | 7 | NPV | 39 | 2,5 | NVP | 63 | 4 | VP | 120 | 7,5 | PV | 4 | 0,2 2.2.1. З таблиці чітко видно посилення позиційної стабільності конструкцій із напівдієприкметниками. Основна модель VNP нині виразно домінує й посідає приблизно таке саме місце, як і серед конструкцій із дієприкметниками. Форма напівдієприкметника, яка в давніх писемних пам’ятках була порівняно рідкісною, нині стала стандартною і може замінювати дієприкметники в усіх випадках їх уживання в цій конструкції. Менша відносна частка двокомпонентної моделі VP тепер зумовлена не тим, що цю модель стали вживати рідше загалом, а насамперед тим, що напівдієприкметник став звичним і в тих конструкціях (наприклад, із формами знахідного відмінка іменників чоловічого та жіночого родів), у які в XVI столітті він лише робив перші кроки. 2.2.2. Через стандартизацію конструкції з напівдієприкметником, очевидно, не збільшився, а навіть дещо зменшився відсоток випадків із препозицією P (9,4: 7,01). Хоча постпозиція напівдієприкметника (на відміну від дієприкметника) не має значення для його синтаксичної функції, її зумовлює загальна схильність литовської мови ставити предикативний компонент після суб’єктного. Тому конструкції з препозитивним напівдієприкметником із погляду сучасної мови такі самі інверсивні, як і вислови, у яких дієслово стоїть після підмета в називному відмінку (пор.: matau einant brolį ir matau: eina brolis). Зв’язок сталості позиційної моделі з обсягом уживання конструкції було помічено й під час розгляду прикладів із дієприкметниками в давніх писемних пам’ятках (пор. 1.1.8.); цим частково можна по 12* 179 180 Позиційний порядок компонентів конструкцій із знахідним відмінком і дієприкметником у XVI–XVII ст. Позиційна модель | MŽ | Vln | VĖE | BrB ST | BrB NT | BrP | BrGD | DP | PK | WP (išt.) | MT | MP | PsD | SP | SIG | KN | SE | MKr | CbB | Ev | RG | KM | Загальна кількість |% | VNP | 12 | 3 | 54 | 873 | 243 | 637 | 8 | 92 | 7 | 2 | 162 | 30 | 8 | 49 | 15 | 4 | 44 | 1 | 55 | 21 | 11 | 1 | 2332 | 84,9 | NVP | 3 | – | 5 | 15 | 22 | 30 | – | 33 | – | 1 | 18 | 12 | 1 | 4 | 5 | 1 | 3 | 1 | 3 | 1 | 4 | 1 | 160 | 5,8 | NPV | 3 | 1 | – | 11 | 2 | 27 | – | 11 | 1 | 1 | 36 | 2 | 1 | 1 | 5 | 3 | 9 | 1 | 1 | 1 | 3 | – | 116 | 4,2 | VPN | – | 3 | 1 | 6 | 5 | 16 | – | 6 | 2 | – | 11 | 6 | 1 | 10 | 1 | 6 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 | – | 75 | 2,7 | PNV | – | – | 1 | – | 1 | 1 | – | 1 | – | – | – | – | – | – | 3 | 1 | 1 | – | 1 | – | 2 | 1 | 12 | 0,4 | PVN | – | – | – | – | – | 1 | – | – | – | 1 | – | – | 1 | 1 | – | – | – | – | – | – | 1 | – | 3 | 0,1 | VP | – | – | 3 | 3 | 10 | 6 | 2 | 9 | 1 | 1 | 1 | – | 1 | 5 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | – | 45 | 0,6 | PV | – | – | – | – | – | 1 | – | – | – | – | 1 | – | – | 1 | – | – | 1 | – | – | – | 2 | 1 | 5 | 0,2 Співвідношення порядку компонентів у дієприкметникових і напівдієприкметникових конструкціях Таблиця 5 (підсумкова) Позиційна модель | У писемних пам’ятках XVI–XVII ст. | У сучасній мові конструкції з дієприкметниками | конструкції з напівдієприкметниками | конструкції з дієприкметниками | конструкції з напівдієприкметниками | кількість |% | кількість |% | кількість |% | кількість |% | VNP | 2332 | 84,9 | 257 | 60,5 | 795 | 79,5 | 1260 | 79 | NVP | 160 | 5,8 | 20 | 4,7 | 50 | 5 | 63 | 4 | NPV | 116 | 4,2 | 47 | 11,1 | 10 | 1 | 39 | 2,5 | VPN | 75 | 2,7 | 40 | 9,4 | 140 | 14 | 114 | 7 | PNV | 12 | 0,4 | — | — | — | — | — | — | PVN | 3 | 0,1 | 1 | 0,2 | — | — | — | — | VP | 45 | 1,6 | 55 | 12,9 | 5 | 0,5 | 120 | 7,5 | PV | 5 | 0,2 | 5 | 1,2 | — | — | 4 | 0,2 пояснити ту на перший погляд дещо дивну обставину, що відсоток препозиційних випадків VPN серед прикладів із напівдієприкметниками виявився меншим, ніж серед прикладів із дієприкметниками. Висновки 1. Домінантна позиційна модель конструкцій із знахідним відмінком і дієприкметником — VNP — зумовлена загальними тенденціями порядку слів у литовській мові (місцем об’єктного знахідного відмінка та предикативного компонента в реченні). Постпозиція дієприкметника, виявлена у 95% конструкцій, знайдених у писемних пам’ятках XVI–XVII ст., відображає напівпредикативний зв’язок між формами знахідного відмінка іменника та дієприкметника. Інші позиційні моделі залежать від структури речення або ширшого контексту, лексичного складу чи є стилістично маркованими, тому їх слід вважати інверсійними. 2. Основні позиційні відмінності конструкцій із напівдієприкметниками в давніх писемних пам’ятках (вільніший порядок слів, набагато частіша двокомпонентна модель VP) пояснюються синтаксичними особливостями напівдієприкметника та його ще порівняно невеликим поширенням у сполуках зі знахідним відмінком. 3. Помітне впродовж періоду писемної традиції зростання позиційної стабільності конструкцій із напівдієприкметниками пов’язане з розширенням сфери їх уживання. 181 4. Порядок членів конструкції знахідного відмінка з дієприкметником (напівдієприкметником) синтаксично мотивований. Розподіл позиційних моделей у двох синхронних зрізах (у мові XVI—XVII ст. і XX ст.) відображає загальні закономірності розвитку конструкції. В. АМБРАЗАС ПОЗИЦІЙНІ МОДЕЛІ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА З ДІЄПРИКМЕТНИКОМ (ACCUSATIVUS CUM PARTICIPIO) У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Резюме На основі статистичного дослідження та зіставлення даних давньолитовської писемності й сучасної мови розглянуто взаємовідношення позиційних моделей конструкції знахідного відмінка з дієприкметником або дієприслівником (accusativus cum participio). У цій конструкції дієслову (V) підпорядковуються знахідний відмінок іменника (N) і дієприкметника (P), пов’язані між собою двобічним напівпредикативним зв’язком. Позиція трьох основних членів конструкції синтаксично мотивована. Напівпредикативна функція дієприкметника значною мірою визначається його постпозицією щодо іменника: її зафіксовано у 95% зворотів у пам’ятках XVI і XVII ст. та у 86% у сучасній мові. У тих поодиноких випадках, коли дієприкметник займає препозицію, його напівпредикативна функція сигналізується іншими структурними особливостями (зв’язком із займенником або сполученням займенника й іменника), характером його відношення до дієслова (неможливістю вважати іменник прямим об’єктом дієслівної дії) або залишається синтаксично невизначеною. Основна позиційна модель конструкції VNP спирається на загальні закономірності литовського речення: переважну постпозицію об’єктного знахідного відмінка щодо дієслова та постпозицію предикативного члена щодо суб’єктного. Інші моделі зумовлені певними структурними й семантичними особливостями оточення (контексту) або є стилістично маркованими. Конструкції з невідмінюваною дієприкметниковою формою на -nt або -us (дієприслівником), які в писемності XVI—XVII ст. становлять лише 13% усіх зворотів зі знахідним відмінком, характеризуються вільнішим порядком слів і підвищеною продуктивністю двочленної моделі VP. Ці відмінності зумовлені граматичними особливостями дієприслівникової форми (відсутністю узгодження й атрибутивної функції), а також її раннім поширенням саме у двочленних зворотах. Порівняння конструкцій давньолитовської та сучасної мови виявляє зростання позиційної стабільності зворотів із дієприслівником, який тепер у більшості випадків займає тут місце відмінюваних форм дієприкметника. З іншого боку, серед конструкцій із відмінюваними формами дієприкметників збільшується кількість зворотів із препозицією дієприкметника (VPN). Ці дані вказують на прямий зв’язок між позиційною стабільністю та поширенням досліджуваного звороту. Оскільки нині сфера вживання конструкцій із відмінюваними формами дієприкметників обмежена лише випадками, коли іменник є прямим об’єктом дієслова, збільшення кількості конструкцій із препозицією дієприкметника можна пояснити впливом відповідного атрибутивного звороту. Отже, зміни у взаємовідношеннях позиційних моделей відображають загальні закономірності розвитку структури знахідного відмінка з дієприкметником у період писемної традиції литовської мови. Статистичні дані про позиційні моделі знахідного відмінка з дієприкметником та їхні взаємовідношення наведено в таблицях № 1—5.