Kaip buvo rengiami lietuviški botanikos terminų žodynai

Зворотне дієслово bespausdinti у значенні «притиснути, придавити» вживав М. Мажвідас: Для позначення поняття друку К. Ширвідас у третьому виданні словника вживав словосполучення, утворені за зразком «Thesaurus Polonolatinograecus» (1621) Г. Кнапського, — mokslas išspaustuvės |druk. Expressae metallo literae charta impressa literis|. У XVIII ст. поняття друку передавали запозиченим словом druką, а в XIX ст. — не лише запозиченням (N, K, S. Dauk, I, LC1886, 40), а й литовським відповідником spauda (N, K, A1884, 318). Сукупність друкованих видань, книжок спочатку називали запозиченим словом drukas (M, I, A.Baran). Литовський відповідник spauda утвердився не скоро. Ф. Куршайтіс у «Deutsch-Littauisches Wörterbuch» (1870.I.5) вживав гібрид drukavonė «друкування», а діячі «Aušra» замінили drukavonę на spaustuvyste (1884, Nr. 96). Як ми вже згадували, замість запозичення druka «друкування» одним із перших литовський відповідник spauda6 вжив Г. Незельман у «Wörterbuch der Littauischen Sprache». Зі словника Г. Незельмана слово spauda потрапило до «Littauisch-deutsches Wörterbuch» Ф. Куршайтіса7, журналу «Aušra» (1884, 318). Слово spauda у новому значенні «сукупність книжок і періодичних видань» уперше вжив журнал «Aušra» (1885, 75), а згодом і Й. Балвочюс. У літературній мові слово spauda в обох значеннях, очевидно, закріпив К. Бюга. Л. Івінскіс у польсько-литовському словнику спочатку записував запозичення druką, drukas, а потім словосполучення spaudimas knygų, spaudimas rašto; С. Даукантас у польсько-литовському словнику віддав перевагу литовському сполученню spaudimas, а запозичення druka вживав як синонім. Запозичення drukas у значенні «шрифт, друкарські літери» в картотеці академічного «Словника литовської мови» зафіксоване лише в говорах східних аукштайтів. Один із перших, хто запропонував вдалий відповідник spaudmuo для позначення шрифту, друкованої літери, був Й. Баронас у «Російсько-литовському словнику» (1923). K. Pakalka ЯК УКЛАДАЛИ ЛИТОВСЬКІ СЛОВНИКИ БОТАНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ Після заснування в Литві двох вищих навчальних закладів (Литовського університету в Каунасі 1922 року та Сільськогосподарської академії в Дотнуві 1924 року), де викладали ботаніку, викладачі занепокоїлися уніфікацією біологічної термінології та номенклатури рослин. Ініціативу в цій справі 1926 року виявив проф. Л. Вайльоніс. За його клопотанням 1927 року було створено Комісію ботанічного словника з 10 членів — у її складі були представники всіх галузей ботаніки: 8 із Каунаського університету та 2 із Сільськогосподарської академії. Її головою був Й. Вайльоніс, секретарем — Й. Дагіс. На спеціальне запрошення долучитися до роботи над укладанням словника, адресоване різним особам, зацікавленим питаннями ботанічної термінології (біологам, лікарям, фармацевтам, мовознавцям, лісівникам 6 Слово spauda у значенні «опора» вперше вжив К. Ширвідас у книжці «Punktai sakymų» (II, 1644). 7 Ф. Куршайтіс трактував слово spauda як невідоме у діалектах Східної Пруссії та позначав його квадратними дужками. 244 та ін.), відгукнулося кілька осіб, надіславши стару літературу й рукописи з назвами рослин. Роботу Комісії ботанічного словника матеріально підтримувало Литовське товариство краєзнавства. Систематизувати зібрану літературу та скласти картотеку Ботанічного словника за певну винагороду доручили Й. Дагісу, тоді студентові третього курсу біологічного фаху. Укладаючи картотеку, за основу брали латинські назви рослин, записували назву родини, а також відповідні назви рослини литовською, німецькою, російською, польською та латиською мовами. Далі зазначали місце зростання цієї рослини, її поширення, практичне використання та час цвітіння. Основними джерелами, які ми використали для збирання назв рослин, були: 1) «Словник ботанічних назв» д-ра Й. Стаугайтіса, укладений у Шакяї 1891 року, 2) «Ботаніка, або Травник» Й. Пабрежі, видана у США, Шенандоа, Пенсильванія, 1900 року, 3) «Збір рослин» П. Матульоніса, частина II, Вільнюс, 1906, 4) календарі Л. Івінскіса (1846—1866) і 5) «Ботанічний словник» д-ра К. Грінюса, литовсько-латинська частина. Це були назви рослин, зібрані до 1904 року з літератури та живого мовлення людей у околицях Маріямполе—Пільвішкяй. Із давніх словників литовської мови (Сірвідаса, Несельмана, Куршайтіса, Мільке та інших) назви рослин повністю зібрав і ретельно записав Й. Стаугайтіс, активний громадський діяч і великий шанувальник литовської мови. У складеному ним рукописі Ботанічного словника, упорядкованому за латинськими назвами рослин, литовські відповідники записано стовпчиком, а після кожного скорочено вказано джерело, звідки взято це слово. Для називання деяких рослин зібрано навіть по кілька десятків синонімів. Наведемо як приклад Myosotis palustris — pelkinė neužmirštuolė. У словнику Й. Стаугайтіса для неї знаходимо 21 назву, а саме: dangaus ašarikas J, dangaus ašarikė Ch, geltžolė K₂ (Coadj), Ch, gelžolė K₂ (Coadj.), miego žolė J (N), minėtenė Mat, minetenės pelkinės Iv, minietenė Al (žem), minietenė pelkinė Iv, naktibalda Mat, nemiršėlės Iv, neužmiršikė Ž, neužmiršk manęs B (Ek), rasutės St (Plokščiai), saulės ašarėlės St, varlakutės (apie Alvitą), varlės ašarėlės K.G., varnakutis Al, vergismeinė K₁, žaizdra Ch, žaizdros žolikės J (Prök). Із наведених назв лише 2 зібрав сам Й. Стаугайтіс із живого мовлення людей (rasutės ir saulės ašarėlės), а ще дві власноруч дописав К. Грінюс — почув від людей (varlakutės ir varlės ašarėlės); решта 17 походять із літератури. В інших джерелах ми знайшли для тієї самої рослини ще такі назви: katrytės (Pn), landonės žolė (Pet), varlakoję (Klv), varliakėliai (Kėd), varlių rūtėlės (Pn). Отже, зібралося вже 26 назв, серед яких Комісія ботанічного словника мала вибрати найкращу й визнати її основною, а інші або залишити синонімами, пристосувавши їх до сучасного литовського правопису, або зовсім відкинути як помилкові. Такі відбори найкращих назв проводили на засіданнях Комісії ботанічного словника, а мовні виправлення вносив редактор, у сумнівних випадках консультуючись із мовознавцями Й. Бальчіконісом і Пр. Скарджюсом. Деякі назви рослин наприкінці Ботанічного словника Й. Стаугайтіса записані без латинських назв, оскільки автор не знав або сумнівався, до якого місця їх віднести. Перелік таких назв із зазначенням джерел займає 18 сторінок. Для деяких наведено німецькі відповідники або написано, для чого їх використовують. Ось кілька прикладів. Aklys — ліки для худоби від пухлини під язиком: розтовкти, змішати з сироваткою або оцтом, розтирати під язиком і давати з кормом. Bajoras — плоди- 245 це для корів, щоб лихе око не зурочило їх і не зіпсувало молоко: навесні, виганяючи їх на пасовище, цю траву змішують із вербою та обкурюють. Обжера — хто напоїть її ягодами, той стає «ненаситним»: їсть і їсть, але не насичується й слабне. Дика цибулина — ліки від трясці в малих дітей; сушену траву варять і п’ють. Зубна трава — корінь є ліками від найсильнішого зубного болю: розтерши з цукром, прикладають до зуба на ваті. Лихоманкова трава, лихоманниця — ліки від лихоманки: коли починає трусити, нею обкурюють на жаринах або п’ють її відвар. Жадіб — ліки для людей і худоби: якщо напоїти відваром коріння, то вони їдять дуже жадібно, майже ненаситно. Кепурнінк’с — коли ковтуни сплутуються на руках і ногах, треба пити з неї чай — вранці та ввечері, а тоді вони сплутаються у волоссі на голові. Кокліс — ліки для корів, щоб давали більше сметани; отже, її парять у глиняних горщиках, щоб поліпшити сметану. Справжній лагерст — ліки для відгодівлі та ожиріння кіз. Ріцоле — ліки для корів, щоб не ламалися, коли вибіжать. Слабка трава — ліки для літніх людей від тяжкої задишки. Трукжоле — ліки від ожиріння та від виснаження. Венгрикштіс, венгрукштіс — від застуди, проганяє дев’ять хвороб. Людин-трава — ліки від слабкості. З цих пояснень бачимо, що Й. Стаугайтіс збирав матеріали й про використання рослин у народній медицині. Ботанічний словник д-ра К. Ґрінюса, укладений у формі картотеки, розміщеної за абеткою у великих бляшаних скриньках, також дав нам чимало нового матеріалу. Наскільки пам’ятаю, у ньому були й елементи фольклору, пов’язані з назвами рослин. У тому словнику також були назви рослин, наукова (латинська) назва яких авторові була невідома, наприклад, стипжолес — це трави, які деякі чоловіки вживають як афродизіак. Словником Й. Пабрежі ми користувалися за текстом, виданим в Америці й переробленим на літературну мову. Безперечно, у ньому були деякі неточності, бо укладач не всюди зумів точно передати на літературну мову жемайтський діалект і своєрідну транскрипцію, якою користувався Й. Пабрежа. Виправити деякі викривлення нам допоміг точний переписаний з рукопису, що зберігався у Врублевській бібліотеці, й надісланий Л. Вайлонісу примірник ботанічного словничка Й. Пабрежі, зроблений студентом Бієлінісом (хоча автора в ньому не було зазначено). Й. Пабрежу ми вважали найбільшим авторитетом у творенні назв рослин, адже він був піонером цієї праці й дав повну номенклатуру квіткових рослин Литви. Щоправда, серед обраних ним назв рослин трапляються полонізми, наприклад, братки він називає piolka (ln. fiolek), а настурцію — nasturcija arba misturcija (ln. nasturcia). Але назв, зібраних із уст народу, у його «Ботаніці, або Рослинному довіднику» дуже багато. Назви рослин, перекладені з латини, у словнику Пабрежі також досить вдалі, наприклад, бокштите (Turritis), чеснакіне (Alliaria), дрієжлеле, або гіватснапе (Ophioglossum), думбле (Limosella), ненауде (Adoxa), ванаґе (Hieracium), вілкакоже (Lycopus), шімтуне (Centunculus), ундґракшта (Hydrocharis) тощо. Дуже добре, що Й. Пабрежа використав для називання багатьох рослин литовські міфологічні імена: наприклад, Jasione montana отримала ім’я богині бджіл Аустеї, Festuca — бога ягнят Ерайчіно, Sisymbrium — бога підземного світу Поклюса, а рід мохів Bryum — ім’я бога мохів Сільнітіса. Якщо католицький священник вважав можливим зберегти в людській пам’яті імена язичницьких божків, це свідчить про його великий патріотизм, який спонукав його зберігати зникаючі коштовності нашої мови. Комісія ботанічного словника високо цінувала також внесок професора П. Матулоніса, учителя литовських лісівників, у впорядкування назв рослин. У його «Жолинісі» ми знайшли близько 246 2000 назв рослин. Складаючи цей реєстр, П. Матулоніс спирався переважно на номенклатуру рослин, установлену Й. Пабрежею, але багато чого й доповнив. Деякі назви рослин, запроваджені Й. Пабрежею, П. Матулоніс трохи змінив; наприклад, рід Mespilus, названий Пабрежею šliandra (szlądra), він переробив на šliaudrą (або, можливо, це була коректорська помилка). Рід Andromeda Й. Пабрежа називав balžuva, а П. Матулоніс переробив назву на balažuvę. Рід Chara, який у працях Пабрежі називався šaltinute, Матулоніс замінив на šaltinuole. Комісія ботанічного словника не обмежувалася лише літературними джерелами, а намагалася поповнювати перелік назв рослин також із живої мови. Майже всі члени комісії подали добірки назв рослин, почутих у рідних місцевостях. Крім того, багато попрацював над збиранням назв рослин доцент Й. Елісонас, який тривалий час викладав природничі науки в Паневежській гімназії. Він доручав своїм учням улітку збирати гербарії та записувати на етикетках до аркушів, як місцеві люди називають цю рослину. Таких гербарних аркушів було дуже багато (близько двох тисяч) у природничих кабінетах Паневежської гімназії та учительської семінарії. Директор Й. Елісонас люб’язно дозволив мені переглянути ті гербарії та переписати з них назви рослин (із точними вказівками, з якого повіту й волості їх зібрано). Також інспектор початкових шкіл Біржайського району Й. Алекна показав мені чудовий гербарій, зібраний його учнями в Біржайському повіті, у якому було чимало литовських назв рослин. Так було зібрано й оформлено у вигляді картотеки матеріал, який потім, у 1929–1933 рр., розглянула Комісія ботанічного словника, доповнила багатьма новотворами, а її секретар підготував текст до друку. Довго шукали видавця для цієї досить об’ємної праці, але ці пошуки не дали результату. Нарешті голова Комісії ботанічного словника професор Л. Вайлоніс вирішив видати цю працю власним коштом, і 1938 року вона вийшла друком. Отже, від початку роботи до виходу першої частини словника (переліку назв рослин) минуло 12 років. Наступним напрямом роботи стала підготовка словника ботанічних термінів (анатомії, морфології, екології, фітопатології, фізіології, генетики та геоботаніки рослин). Роботу розпочали 1939 року. Оскільки того року помер професор Л. Вайлоніс, головою Комісії ботанічного словника став професор В. Вілкайтіс і обіймав цю посаду до 1941 року. Комісію доповнили двома членами: Е. Ґімбутене — для збирання термінів генетики, а Й. Рауцкіс — термінів лісівництва. Велика Вітчизняна війна перервала цю роботу. Її відновили 1945 року з ініціативи Ботанічного сектору Інституту біології АН Литовської РСР. Доцент М. Наткевичайте-Іванаускене та С. Чижавскайте протягом трьох років збирали ботанічні терміни з літератури. Після заснування 1950 року Литовського відділення Всесоюзного ботанічного товариства керівництво підготовкою ботанічного словника було доручено правлінню цієї організації. Комісію ботанічного словника реорганізували, поповнивши її новими членами. До її складу ввійшли представники ботанічних кафедр Вільнюського державного університету (А. Мінкявічюс, П. Снарскіс, М. Іванаускене, П. Блузманас, І. Шаркінене), Вільнюського педагогічного інституту (В. Ґалініс), Каунаського ботанічного саду (К. Ґрибаускас, А. Урбонас) і лісового технікуму (Й. Ґелажавічюс). На засідання комісії, де розглядали терміни, запрошували також членів термінологічної комісії Інституту литовської мови та літератури АН: Й. Круопаса, Н. Ґріґаса, А. Балашайтіса й К. Ґайвенісіса. Комісії 247 Головував J. Dagys. Комісія зі словника засідала близько 10 років. Після затвердження всіх термінів на цих засіданнях на наступному етапі цей словник редагували за планом Інституту ботаніки; редакційна комісія: головний редактор J. Dagys і члени: A. Lekavičius та V. Mališauskienė. Словник остаточно підготували 1962 р. і передали видавництву «Mintis», яке видало його 1965 р. Виданий «Словник ботанічних термінів» фактично є II частиною раніше опублікованого «Литовського ботанічного словника». Підготовка цієї частини тривала близько 20 років. На цьому робота не завершилася. Нині комісія з ботанічного словника, що діє як підрозділ Товариства ботаніків Литви при Інституті ботаніки АН Литовської РСР, взялася заново переглянути, уточнити й доповнити номенклатуру рослин та підготувати нове видання цієї I частини Ботанічного словника. Ця робота ведеться систематично: до роботи комісії залучено кількох нових фахівців: за назви водоростей відповідає G. Jankavičiūtė, за назви грибів — J. Mazelaitis, за назви мохів — A. Kuzas, за назви декоративних рослин — завідувачка Ботанічного саду Вільнюського університету A. Lučinskienė, обов’язки секретаря комісії виконує R. Jankevičienė. У засіданнях завжди беруть участь члени групи термінології Інституту литовської мови та літератури АН. Роботу вже виконано наполовину. J. Dagys ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З ОСОБОВИМИ ІМЕНАМИ Термінологічні фразеологізми найчастіше трапляються в народному розмовному мовленні. Хоча поступ науково-технічного прогресу та нові умови суспільно-політичного життя потребують дедалі нових не лише однослівних, а й складених термінів, народні термінологічні фразеологізми порівняно рідко входять до сучасної наукової термінології. Ще рідше вони з’являються в науковій термінології як запозичені шляхом перекладу з інших мов. Найбільше термінологічних фразеологізмів трапляється серед назв рослин, наприклад: заячі капустки «кислиця», жаб’ячі слізки «незабудка»; рідше — у термінології тварин: лісова коза «козуля», біржський злодій «бабка»; ще рідше — у галузях технічних наук, наприклад, в астрономії — небесна яскрава пляма «комета», у геології — перунова куля « белемніт» тощо. Окрему невелику групу термінологічних фразеологізмів становлять такі, що певним чином пов’язані з ономастикою, оскільки один із їхніх компонентів є особовим ім’ям, наприклад, Марині листки1, Йоневі конюшини тощо. Імена, що входять до таких фразеологізмів, майже всі є християнськими, тому вони частково вказують і на приблизну історичну дату виникнення таких термінів, тобто в литовській мові вони почали формуватися після того, як минув певний 1 Під час написання статті використано таку літературу та рукописні фонди: J. Dagys, Lietuviškas botanikos žodynas, I, Kaunas, 1938; I. Edelmanė, Daži augu nosaukumi, kas saistāmi ar krāsu, garšu un smaržu nosaukumiem, — Veltījums Akadēmiķim Jānim Endzelīnam 1873—1973, Rīgā, 1972, p. 274—292; J. Elisonas, Zoologijos sistematikos terminų žodynėlis, Kaunas, 1920; Jacoby, Litauischen Litterarischen Gesellschaft, II, Heidelberg, 1887, p. 133—143; J. Kalvaitis, Lietuviszkų wardų klėtelė, Tilžė, 1910, p. 72—84; K. Mülenbacha, Latviešu valodas vārdnīca, II, Rīga, 1925—1927; картотека Академічного словника литовської мови та фонди Атласу литовської мови, що зберігаються в Інституті литовської мови та літератури. Деякі термінологічні фразеологізми авторка записала самостійно в діалектах. Значення термінологічних фразеологізмів наведено в доданому списку. 248