Iš K. Širvydo naujadarų plitimo istorijos

З ІСТОРІЇ ПОШИРЕННЯ НЕОЛОГІЗМІВ К. ШИРВІДАСА 1. Бавовна Перший литовський лексикограф К. Ширвідас створив багато неологізмів1. Оскільки словник К. Ширвідаса був дуже популярним, на нього спиралося багато пізніших укладачів словників, тож деякі його неологізми не лише потрапили до пізніших словників, а й утвердилися в літературній мові. Тепер вони настільки звичні, що, вживаючи їх, ми й не замислюємося, що колись їх хтось створив, наприклад: якість, гардеробна, друкарня, правило, кухня. Одним із таких створених неологізмів і перифрастичних тлумачень є наведений у третьому—п’ятому виданнях словника К. Ширвідаса: вовна, що росте на дереві, меджявільне (bawelna. Linum xylinum, linum gossipi̇num, lana xyli e gossipio seu xylo frurice) SD³⁸. Nežinia, ar K. Širvydas vartojo naujadarą medžiavilnė pirmajame žodyno (apie 1620) leidime. Šio leidimo išlikęs vienintelis defektinis egzempliorius prasideda žodžiu cechuję. Sprendžiant iš N. Folkmaro—B. Fontano žodyno „Polonicolatina“ dalies, K. Širvydo žodyno pirmajame leidime straipsnis „Bawelna“ turėjo būti. Безпосередньо зі словника К. Ширвіда неологізм medžiavilnė переписали, мабуть, лише деякі лексикографи: Д. Пошка «Słownik języka litewskiego, polskiego i łacinskiego» (1825), Г. Несельманас «Wörterbuch der Littauischen Sprache» (1851), Ф. Куршайтіс «Littauisch-deutsches Wörterbuch» (1883), А. Леліс «Lietuviškas ir angliškas žodynas» (1915). Г. Несельманас і Ф. Куршайтіс подали дві форми слова medvilnė — без сполучного голосного та зі сполучним голосним — medžiavilnė. Ф. Куршайтіс віддав перевагу неологізму medvilnė (без сполучного голосного). Обидва варіанти слова medvilnė ir medžiavilnė він писав у квадратних дужках — вважав їх невідомими, незнайомими у Східній Пруссії. Vėlesni leksikografai — J. Baronas, „Rusų-lietuvių žodynas“ (1932), M. Nydermanas „Lietuvių rašomosios kalbos žodynas“ II t. (1951) ėmė žodį medvilnė iš F. Kuršaičio žodyno ar tų šaltinių, kur minėtas žodis vartojamas be jungiamojo balsio. Medžiavilnė su jungiamuoju balsiu gal dėl to ir neišplito, kad pirmasis komponentas medžias tepažįstamas rytų ir pietų aukštaičių ir yra archainė forma. Be žodynų, medvilnę dar aptinkame „Aušroje“ 1885, 24 (vartojo J. Šliūpas), prieškariniuose ir tarybiniuose raštuose. Найбільше неологізм К. Ширвідаса медвільне міг утвердитися завдяки «Littauisch-deutsches Wörterbuch» Ф. Куршайтіса (1883), що справив значний вплив на литовську літературну мову, яка формувалася наприкінці XIX ст.; можливо, цьому також посприяло вживання слова в «Aušra», а особливо — у словниках А. Леліса та Й. Барона. Деякі лексикографи й ботаніки — Л. Івінскіс у польсько-литовському словнику, А. Пабрежа в «Ботаніці» (1900), Й. Амбразеюс у «Польсько-литовсько-російському словнику 1 K. Širvydo žodyno ir pirmojo (apie 1620), ir antrojo—penktojo (1631, 1642, 1677, 1713) leidimų lenkiškas ir lotyniškas registras nėra originalus, bet imtas iš lenkų leksikografų N. Folkmaro „Dictionarii quadrilinguis…“ (1613) „Polonicolatina“ dalies ir G. Knapskio „Thesaurus polonolatinograecus“ (1621). K. Širvydui verčiant N. Folkmaro ir G. Knapskio žodynų lenkiškus ir lotyniškus žodžius į lietuvių kalbą, trūko šnekamojoje kalboje atitikmenų, reikėjo pačiam kurti naujadarus, aiškinti perifra stiškai. 240 žodyne“ (1907) – vartojo skolinį bovelne. S. Daukantas rankraštiniame lenkų-lietuvių kalbų žodyne (po 1851) vartojo skolinį bovelna ir perifrazę medžio vilna. Неологізм медвільне, поширившись у багатьох словниках і деяких писемних пам’ятках, невдовзі утвердився також у розмовній мові. Однак у розмовній мові й далі широко вживався германізм бовелна, запозичений через польську мову. Тепер у литовській літературній мові медвільне вживається у трьох значеннях: 1) рослина родини мальвових, насіння якої вкрите пухнастими волосками; 2) пух, волоски цієї рослини, з яких виготовляють тканини; і 3) тканина, виготовлена з пуху цієї рослини. У термінології систематики рослин таке вживання, коли одним і тим самим словом медвільне називають і рослину родини мальвових, і волоски цієї рослини, сировину та вироби з неї, є незручним. Наприклад, у російській і німецькій мовах рослину родини мальвових називають словами хлопчатник, Baumwollpflanze, а волоски цієї рослини, сировину та вироби з неї — хлопок, Baumwolle. Тому й у нашій ботанічній термінології почали називати їх по-різному: рослину — вільнаметіс, а волоски цієї рослини, сировину та вироби з неї — медвільне. Першими рослину родини мальвових назвали вільнамете А. Вірелюнас і С. Тіюнайтіс у «Підручнику з географії» (1924). Vilnamedžio terminą įtvirtino „Lietuviškasis botanikos žodynas“ (1938), redaguotas J. Dagio. Dabartinėje literatūrinėje kalboje įsigalėjusią medvilnę keisti vilnamedžiu per vėlu. У повоєнні роки від слова медвільне утворили похідні слова медвільнинкесте, медвільнинінкас. Медвільнинкесте зафіксовано в картотеці академічного «Словника литовської мови» 1949 р., медвільнинінкас — 1963 р. Дещо незвично, що спочатку було утворено неологізм медвільнинкесте для назви галузі господарства, а значно пізніше — медвільнинінкас — nomen agentis. Медвільне утвердилося в літературній мові, можливо, і тому, що стало литовським відповідником запозичення бовелна. Е. Френкеліс у праці «Litauisches etymologisches Wörterbuch», Heidelberg, 1962, с. 424, зазначає, що медвільне — це пуристичний неологізм. Як відомо, К. Ширвідас прагнув очистити литовську мову. Деяким інтернаціоналізмам і запозиченням він давав литовські відповідники. Наприклад, філософа називав — протомеліс, католика — вісотінінкас тощо. Ці його неологізми не прижилися. Неологізми зі словника К. Ширвідаса, особливо складні слова, є добрим критерієм для оцінювання впливу «Dictionarium trium linguarum» на літературну мову навіть у тих випадках, коли автори словників, перекладачі й письменники не зазначали, звідки взяли слово. 2. Друкарня Разом із книгодрукуванням і Реформацією у XV–XVII ст. через Польщу до Литви прийшли запозичення з німецької мови drukarnia, drukorius, drukavoti. Запозичення drukavoti у литовській писемності першими почали вживати М. Мажвідас у книзі «Forma krikštymo» (1559), К. Ширвідас у першому виданні тримовного польсько-латинсько-литовського словника (близько 1620 року), Й. Моркунас у «Постилі» (1653), автор «Knygos Nabažnystės» та інші. Skolinį drukarnia randame jau M. Daukšos „Postilės“ (1599), 1605 m. anoniminio katekizmo tituliniuose lapuose. 16. Lietuvių terminologija 241 У першому виданні тримовного словника К. Ширвідас залишив словникову статтю «Drukarz. Chalcographus, typographus» без литовського відповідника, а «Drukarski. Typographicus» пояснив словом drukoriaus. Слово spaustuvė, яке вживається нині, є новотвором К. Ширвідаса. Воно трапляється у третьому виданні «Dictionarium trium linguarum» К. Ширвідаса (1642) і повторюється в пізніших виданнях цього словника. Замість запозичення drukarnia з першого видання К. Ширвідас у третьому виданні утворив два новотвори — spausutuvė і išspausutuvė. Новотвір spaustuvė міг бути утворений за зразком слова з першого видання spaustuwas | prasa. Linum| «пристрій для вичавлювання вина». Слово spaustuvė у значенні «пристрій для вичавлювання вина» вживали автор писемності литовців Східної Пруссії Й. Бреткунас і лексикограф П. Ругіс. Рукопис Біблії Й. Бреткунаса, у якому вжито слово spaustuvė, не міг бути доступний К. Ширвідасу. Отже, К. Ширвідас утворив і вживав новотвір spaustuvė незалежно від Й. Бреткунаса. Новотвір К. Ширвідаса spaustuvė поширювався в літературній мові не відразу й опосередковано, а не безпосередньо з «Dictionarium trium linguarum». Інший паралельний новотвір К. Ширвідаса išspausutuvė було вжито лише у словнику Ф. Куршайтіса «Littauisch-deutsches Wörterbuch» (1883). У XVIII–XIX ст. слово spaustuvė конкурувало із запозиченням drukarnia, drukarnė та іншими литовськими похідними, гібридами й запозиченнями. Поряд із drukarnia, drukarnė, spaustuvė у XVIII ст., а особливо в XIX ст., уживалися литовські похідні spaudynė (S. Dauk², Sut, LC1885, 31), spaudykle (J), spaustuva (Bt), гібрид išspausutinyčia (RII87) та запозичення drukarnyčia (N, K, M), drukaunyčia (R87), drukarija (KI266), drukorija (K), drukarnija (M). Деякі письменники й лексикографи XIX ст. — А. Клементас, М. Валанчюс, Л. Івінскіс — поруч із новотвором К. Ширвідаса spaustuvė ще писали в дужках запозичення drukarnia. У «Литовсько-латисько-польсько-російському словнику» (1894) М. Мєжініс вважав основним словом spaustuvę, а гібрид drukaunyčia відсилав до нього. Новотвори К. Ширвідаса найбільше поширювалися в літературній мові через «Littauisch-deutsches Wörterbuch» Ф. Куршайтіса, проте слово spaustuvė, імовірно, утвердилося завдяки багатьом іншим книгам середини й кінця XIX ст., на титульних сторінках яких його друкували³. Новотвір spaustuvė повсюдно вживали у Вільнюсі в типографії Й. Завадскіса, де надрукували найбільше литовських книжок. Мабуть, за прикладом Й. Завадскіса й інші віленські типографії почали друкувати на титульних сторінках книжок новотвір К. Ширвідаса spaustuvė, відмовляючись від запозичення drukarnia. Значною мірою утвердженню spaustuvės у літературній мові сприяли «Aušra», «Vilniaus žinios» та інші газети, а також «Lietuvių kalbos sintaksė» (1911) Й. Яблонскіса, адже цей термін постійно повторювався на їхніх титульних сторінках. Жмудські лексикографи й літератори — С. Валюнас, Д. Пошка, А. Клементас, С. Даукантас та інші — високо цінували словник К. Ширвідаса, але не всі його новотвори схвалювали. С. Даукантас добре знав словник К. Ширвідаса та його новотвір spaustuvė, але, як свідчать його зауваги щодо словника Г. Несельмана (Wör- 2 Скорочення вживаються такі самі, як і в академічному «Lietuvių kalbos žodynas», т. I—IX. 3 Наприклад: Івінскіс Лаурінас, «Metų skaitlius», 1846, у Вільнюсі, у друкарні Й. Завадскіса. 242 terbuch der Littauischen Sprache), хотів замінити неологізм spaustuvė власним неологізмом spaudynė4. На титульних сторінках деяких книжок С. Даукантаса, надрукованих у Петербурзі («Būdas», 1845; «Gyvatai didžiųjų karvedžių», 1845; «Dainos žemaičių», 1846), написано spaudynė5. Крім творів С. Даукантаса, слово spaudynė трапляється також у «Žodinin­ke lietuviškai-lotyniškai-lenkiškame» Д. Суткявічюса (1848) та в «Lietuviškoje Ceitungoje» (1885, № 31). На жаль, неологізм С. Даукантаса spaudynė не утвердився в литовській літературній мові. Drukorius у третьому виданні словника К. Ширвіда замінено литовським відповідником išspaudėjas. Запозиченням drukorius оминали й інші лексикографи: А. Краузе (у першій половині XVII ст.) у рукописному німецько-литовському словнику вживав knygų spaustoją, išspaus­toją; Г. Несельман у «Wörterbuch der Littauischen Sprache» (1851), Ф. Куршайтіс у «Littauisch-deutsches Wörterbuch» — spaudėją, spaustojį, išspaus­toją; М. Акялайтіс у рукописному литовсько-польському словнику, А. Леліс у «Lenkų ir lietuvių kalbų žodyne» (1922) — spaudėja. Запозичення drukorius знаходимо у «Littauisch-deutsches und Deutsch-littauisches Lexicon» П. Ругіса (1747), у «Littauisch-deutsches Wörterbuch» Ф. Куршайтіса (1883), а також у творах Жемайте та інших авторів. Гібрид drukau­ningą вживав Г. Несельман у своєму словнику (с. 157), а Ф. Куршайтіс, імовірно, переписав його звідти до «Littauisch-deutsches Wörterbuch». Слово spaustuvininkas, що утвердилося в сучасній литовській літературній мові, було створене наприкінці XIX ст. Spaustuvininkas уперше вжито в журналі «Tėvynės sargas» (1899, № 3) у значенні «власник друкарні». Spaustuvininką у значенні «фахівець друкарської справи, типограф» зафіксовано в перекладах Ст. Дабушиса, у «Lenkų-lietuvių kalbų žodyne» А. Леліса (1922) та в «Rusų-lietuvių kalbų žodyne» Ю. Барона (1972). Відмовлятися від запозичення drukavoti і замінювати його литовським išspausti почали А. Вілентас у «Evangelijų bei epistolų» (1579), Й. Бреткунас у «Kancionalo» (1589) та «Giesmių duchau­nų» (1589), М. Дауكша у «Postilės» (1591) та «Katekizmo» (1595), С. Вайшнорас у «Žemčiūgos teologiškos» (1600) — на титульних сторінках цих видань, а також інші. У третьому виданні «Dictionarium trium linguarum» К. Ширвіда, а також у пізніших виданнях запозичення drukavoti замінено перифразою — išspaudžiu raštą, knygas. С. Бітнерас на титульній сторінці «Naujo Testamento» (1701) після drukavoja вжив išspaudė spaustuvoji… Литовський відповідник išspausti широко вживався у XVIII ст. і аж до середини XIX ст., особливо в друкарні Кенігсберга. Дієслово spausdinti («друкувати» книги) почали вживати пізно, лише наприкінці XIX ст. Одними з перших spausdinti вживали Ф. Куршайтіс у «Littauisch-deutsches Wörterbuch» (1883), М. Межініс у «Lietuviškai-latviškai-lenkiškai-rusiškame žodyne» (1894), К. Яунюс у рукописній праці «Kalbos dalykuose», деякі перекладачі кінця XIX — початку XX ст., а також Й. Яблонскіс на титульній сторінці «Lietuvių kalbos gramatikos» (1901). 4 Див.: J. Kruopas, S. Daukanto pastabos dėl G. Neselmano žodyno, Lietuvių kalbotyros klausimai, V, Vilnius, 1972, p. 238. 5 На титульній сторінці однієї з книжок С. Даукантаса («Sėjamosios pašaro žolės», надрукованої у Вільнюсі 1854 року в друкарні Й. Завадського) вжито неологізм К. Ширвіда spaustuvė. 16* 243 Зворотне дієслово bespausdinti у значенні «притиснути, придавити» вживав М. Мажвідас. Для позначення поняття друку К. Ширвідас у третьому виданні словника вживав словосполучення, утворені за зразком G. Knapskio «Thesaurus Polonolatinograecus» (1621), — mokslas išspaustuvės |druk. Ekspressae metallo literae charta impressa literis|. У XVIII ст. поняття друку передавали запозиченим словом druką (ŽCh), а в XIX ст. — не лише цим запозиченням (N, K, S. Dauk, I, LC1886, 40), а й литовським відповідником spaudą (N, K, A1884, 318). Сукупність друкованих видань і книжок спочатку називали запозиченим словом drukas (M, I, A.Baran). Литовський відповідник spauda утвердився не швидко. Ф. Куршайтіс у «Deutsch-Littauisches Wörterbuch» (1870.I.5) вживав гібрид drukavonė «друкування», а діячі «Аушри» drukavonę замінили на spaustuvyste (1884, Nr. 96). Як ми вже згадували, замість запозичення druka «друкування» одним із перших литовський відповідник spaudą ужив G. Несельман у «Wörterbuch der Littauischen Sprache». Із словника G. Несельмана слово spauda потрапило до «Littauisch-deutsches Wörterbuch» Ф. Куршайтіса⁷ та журналу «Aušra» (1884, 318). Слово spauda у новому значенні «сукупність книжок і періодичних видань» уперше вжила «Aušra» (1885, 75), а згодом і Й. Балвочюс. У літературній мові слово spauda в обох значеннях, здається, закріпив К. Буга. Л. Івінскіс у польсько-литовському словнику спочатку записував запозичення druką, drukas, а потім словосполучення spaudimas knygų, spaudimas rašto; С. Даукантас у польсько-литовському словнику віддав перевагу литовському сполученню spaudimas, а запозичення druka вживав як синонім. Запозичення drukas у значенні «шрифт, друкарські знаки» в картотеці академічного «Словника литовської мови» зафіксоване лише в східноаукштайтських говірках. Відповідник spaudmuo на позначення шрифту, друкованої літери одним із перших запропонував Й. Баронас у «Російсько-литовському словнику» (1923). K. Pakalka ЯК УКЛАДАЛИ ЛИТОВСЬКІ СЛОВНИКИ БОТАНІЧНИХ ТЕРМІНІВ Після заснування в Литві двох вищих навчальних закладів (Литовського університету в Каунасі 1922 року та Академії сільського господарства в Дотнуві 1924 року), де викладали ботаніку, викладачі перейнялися уніфікацією біологічної термінології та номенклатури рослин. Ініціативу в цій справі 1926 року взяв на себе проф. Л. Вайльоніс. Завдяки його турботам 1927 року було створено комісію з ботанічного словника з 10 членів — до її складу входили представники всіх галузей ботаніки: 8 з Каунаського університету та 2 з Академії сільського господарства. Її головою був Й. Вайльоніс, секретарем — Й. Дагіс. За певної згоди запросили різних осіб, які цікавилися питаннями ботанічної термінології (біологів, лікарів, фармацевтів, мовознавців, лісівників 6 Слово spauda у значенні «опора» вперше вжив К. Ширвидас у книжці «Punktai sakymų» (II, 1644). 7 Ф. Куршайтіс трактував слово spauda як невідоме в східнопрусських говірках і позначав його квадратними дужками. 244