Iš lietuvių kalbotyros terminų istorijos

L I E T U V I Ų T E R M I N O L O G I J A L I E T U V O S T S R M O K S L Ų A K A D E M I J A ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ЕТЮДИ, РЕЦЕНЗІЇ З ІСТОРІЇ ЛІТОВСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ 1. Літера Потреба в терміні на позначення знака письма виникла вже у М. Мажвідаса, який у своєму «Катехізисі» (1547) надрукував і перший литовський буквар «Дешева й коротка наука читати й писати». У цьому підручнику з читання обсягом лише 4 сторінки знаходимо терміни на позначення розділів про літеру та її основні складники (а також звуки). Знак письма Мажвідас вважав основним елементом читання й назвав його новотвором skaitytinė: Skaitytiniu ira 27. Didžas…Mažas… За словотвірною будовою skaitytines можна зіставити з такими дериватами від дієприкметників: adytinis, dažytinis, dėvėtinis, penėtinis, mergautinis, kapotinis тощо. Такі слова вживаються як прикметники. Щоправда, є кілька десятків назв носіїв дієслівної ознаки із суфіксом -tinis, -ė, близьких до назв результату дії та об'єкта¹. Серед цих похідних чимало й новотворів: auklėtinis, įgaliotinis, rinktinė, statytinis, sumuštinis. Із давніших варто згадати rokuotinė «знак числа» R 408, N, K. Хоча цей новотвір Мажвідаса має рідкісну словотвірну будову, проте поряд із пізніше утвореними синонімами skaitytinės він протримався порівняно довго — аж до початку XIX ст. Pirmiausia jis vartojamas B. Vilento „Enchiridiono“ vertime (1579): „… vertais mus padarė uredą daryti naujo testamento ne skaitytinės, bet dvasės. Nesa skaitytinė užmuš, bet dvasia atgydo“ Vln ElO³². Kitas Rytų Prūsijos religinių raštų vertėjas S. Vaišnoras 1600 m. išleistame „Margaritos Teologikos“ vertime taip pat vartojo skaitytines: Anabaptistai… apjuokė mokslą dangiškąjį, kaip skaitytinę numirusią MT5; … pagalei pačios skaitytinės (t. y. raidškai)… MT150. Трохи змінену форму цього новотвору skaitydinė вживав і Й. Бреткунас у перекладі Біблії (рукопис близько 1590 р.): Iki dangus ir žemė praeis, nepraeis mažiausia skaitydinė nė krapelė muog zokano BBMt5, 18; див. також PvR2, 29, 2PvK3, 6, 2PvK3, 7. У цьому перекладі знаходимо й форму чоловічого роду: Bet buvo ir užrašymas parašytas ant jo skaitydiniais griekiškais BBLuk23, 38. Похідних такої словотвірної будови, здається, у литовській мові немає³. Чому Й. Бреткунас «удосконалював» новотвір М. Мажвідаса, важко здогадатися. 1 Див.: Lietuvių kalbos gramatika, I, 1965, с. 323, 571. 2 Правопис давніх писемних пам’яток і скорочення назв джерел такі самі, як і в академічному «Словнику литовської мови». 3 Із формантом d є лише прикметниковий суфікс -ūdinis, що вживається для позначення різних сортів яблук. 232 Читатиня кілька разів (3 рази в дужках додано також і litera) ужито й у перекладі Нового Завіту С. Битнера (1701), див. BtPvR2, 29. Разом із litera у дужках уживається частіше, див. PvR7, 6, 2PvK3, 6, 2PvK₃, 7. В інших подібних випадках, коли перекладачі Нового Завіту вживали поняття літери, Битнер передавав цю думку іншими словами: позначка Luk16, 17, Mt5, 18, йота Mt5, 18. Як відповідник німецького Buchstabe слово skaitytines до своїх словників внесли й перші автори словників Східної Пруссії. Skaitytines знаходимо в рукописі німецько-литовського словника Краузе (XVII ст., с. 105), у рукописі словника кінця XVII ст. «Clavis Germanico-Lithvana», див. C17, 405, а також у рукописі «Lexicon Germanico-Litvanicum» Я. Бродовського (початок XVIII ст., с. 301). У словнику Ф. В. Хако «Vocabularium…» (1730) поряд із skaitytinė (с. 116) додано й синонім raštelis (с. 165). Філіп Руґіс у «Deutsch-Littauisches Lexicon…» (1747), окрім попередніх термінів skaitytinė та raštelis R87, подав іще два новотвори: аналогічне похідне rašytinė4 (а також словосполучення rašytines sudėmi) і похідне іншої словотвірної будови raštinėlis (див. гніздо rašau). Усі ці новотвори повторено й у словнику К. Мількуса «Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches Wörterbuch» (1800), див. с. 218, 240 і 114. Лише біля skaitytinės (див. гніздо skaityau) додано примітку, що це нібито не надто зрозуміле слово (nicht sehr verständlich), а біля raštinėlio (див. гніздо rašau) — не надто відоме (nicht sehr bekannt). У букварях Східної Пруссії XIX ст. уживався новотвір М. Мажвідаса skaitytinė, наприклад: «Naujasis Pibelis, arba Knygelės, iš kurių Kudikiai gal išsimokinti Skaitytines pažint…» (близько 1839 р.), а також переробка німецького Buchstabe — bokštavas, див. «Naujasis Pibelis, arba Knygelės, iš kurių Kudikiai gal išsimokinti Bokštavus pažint…» (1808)5. Skaitytinės уживається і в газетах, що виходили там: Apačioj stambiomis skaitytinėmis to abrozdo vardas padrukavotas LC1879, 41. У Бібліях поряд із skaitytinių (2PvK3, 6) уживаються й інші новотвори: rašytinė (PvR7, 6) і raštelis (Mt5, 18, Luk16, 17). Їх знаходимо у виданнях 1816, 1863, 1895 і навіть 1931 року. Тому ці терміни як відповідники Buchstabe знаходимо також у словниках Г. Несельмана (1851) і Ф. Куршайтіса (1870, 1883): skaitytinė N474, K376, K1267; rašytinė K346, K1267; raštelis N429, bokštavas K1267. У словнику Г. Несельмана знаходимо ще синонім raštinė і повторені зменшувальні новотвори П. Руґіса raštinėlis та raštinėle (с. 429). У букварях і граматиках, що видавалися у Вільнюсі в XIX ст., skaitytines знаходимо лише в «Naujame moksle skaitymo» К. Незабітаускіса (1824): … džiaugdamos tais abrozdeliais, arba paveikslais, … išmoksite skaitytinių, arba literų (передмова); skaitytinės sudėtos (с. 3), а також у «Kalbrėdoje liežuvio žemaitiško» К. Касакаускаса (1832). Lietuvoje leidžiamuose raštuose jau nuo M. Daukšos „Postilės“ (1599) iki XIX a. pabaigos beveik ištisai vartojamas iš lenkų kalbos paimtas lotyniškas terminas litera (žr. DP141, 373, 423, SD33, 134 ir kt.) ir aplietuvinta jo forma litara. Abi šios formos buvo vartojamos dažniausiai ir „Aušroje“. ⁴ У північно-східній Литві відоме слово rašytinis «стрижень, жердина», яке, імовірно, пов’язане зі значенням rašyti «робити знак, креслити риску», пор. J. Otrębski, Wschodniolitewskie narzecze twereckie, I, p. 179. ⁵ Žr. Lietuvos TSR bibliografija, I, Vilnius, 1969, p. 447—448. 233 Однак автори литовських граматик, розпочавши укладати литовську термінологію, створювали й відповідники до literos. С. Даукантас у «Prasmoje lotynų kalbos» (1837) та букварі (1842) уживав новотвір rodbalsė. Це рідкісна словотвірна модель (пор. sėbiržė, sravažolė). Поширеніші утворення з протилежним порядком компонентів — іменника й дієслова (наприклад, musmirė, sienpiovys, duobkasys, kelrodis тощо). Тому цей термін мав небагато послідовників: rodbalsę уживав Ю. Юшка у «Kalbose lietuviško liežuvio» (1861); його зафіксовано у словниках Г. Несельмана (с. 319), Ф. Куршайтіса (с. 357) і М. Межиніса (с. 208). Інший запроваджений С. Даукантасом термін balsė, кальку з польського głoska, уживався ширше на позначення і літери, і голосного звука. Як синонім до literų його вживав Ю. Юшка у «Ištarime raštženklų» — коментарях до правопису видань народних пісень його брата Антанаса (1880, 1883). Balsėmis називав літери й М. Межиніс у своїй граматиці (1886). На початку своєї мовознавчої діяльності К. Яунюс (ще навчаючись у Каунаській духовній семінарії в 1871—1875 рр.) у рукописах статей уживав новотвір balsrodis: Balsrodis (інакше кажучи, raidė, lot. litera yra matomas ženklas kokio norintais garsnio: a, b, d, ir kt6. Схоже, цей термін так і залишився в рукописах і не набув широкого вжитку. Більше пощастило іншому новотвору К. Яунюса — raštženklis, утвореному близько 1878 р.7, який він уживав, викладаючи литовську мову в Каунасі від 1885 р.8. Цей новотвір із поширеною словотвірною моделлю запозичив Ю. Юшка й уживав у згаданих поясненнях правопису до видань пісень, зібраних братом: «Ištarimas raštženklų» (1880) та «Raštženkliai» (1883). Цей термін знаходимо й у періодичній пресі, наприклад, у «Aušra» (1884, 287), «Lietuviškoje ceitungoje» (1887, 38), «Tėvynės sarge» (додаток за 1899 р., с. 20), а також в окремих виданнях, наприклад, у «Mūsų alfabeto klausimas» А. Якштаса (1914). У деяких авторів raštženkliai згодом уживалося також у значенні розділових знаків; наприклад, у «Lenkų ir lietuvių kalbos žodyne» А. Леліса (1912) пунктуацію перекладено словосполученням raštženklų statymas. До утвердження сучасного терміна «літера» наприкінці XIX ст. у пресі поряд із litaros уживалися також давніші новотвори авторів зі Східної Пруссії та Литви. Наприклад, у статті «Žodelis del Prūsų lietuvininkų» в першому номері «Aušros», крім litarų, знаходимо й skaitines (2 р.), rašytines (2 р.), rašmenes (1 р.): Dabar jau visas svietas pripažino, kad lotyniškosios litaros (skaitytinės, rašytinės, rašmenės) geresnės ir gražesnės yra ir akių teip negadina 1883, 21. Одним із таких новотворів було rašmenė, називний відмінок множини rašmenės9. Створюючи його, імовірно, орієнтувалися на literos та її литовські відповідники жіночого роду skaitytinė, rašytinė. Проте з часом цей новотвір було замінено формою чоловічого роду rašmuo, називний відмінок множини rašmenys10. Таких слів із подібною словотвірною моделлю чоловічого роду більше, 6 Див. рукописи К. Яунюса у відділі рукописів Республіканської бібліотеки F23—16, с. 95, а також 57, 73, 74. Зошит із рукописами написано в 1870—1873 рр. 7 Див. згадані рукописи К. Яунюса в Республіканській бібліотеці F23—17, с. 2. Цей термін ужито й у листі до А. Юшки (1879.III.6) про правопис його пісень, див. LTI549—562. 8 Див. його лекції з литовської мови, гектографовані в Дорпаті 1897 р. і названі «Lietuviškas kn. Jaunio kalbomokslis». 9 В інших номерах форма множини цього терміна варіюється: поряд із … apie įvedimą rusiškų rašmenių į mūsų knygas написано … rusiškos rašmenys negali būti vartojamos mūsų knygose A 1883, 81. 10 Спочатку вживалася форма rašmenis, див. «Jablonskio raštai», III, с. 80. Таку форму знаходимо й у «Lietuvių kalbos gramatikoje» Я. Яблонскіса 1919 і 1922 рр.: Taigi raidės yra garsų rašmens. Raidyno rašmens eina po vienas kito tam tikra tvarka / с. 5/. 234 наприклад: akmuo, raumuo, tešmuo. Написання «Varpas» починає вживати поруч із буквами: …не має жодної правильної підстави, крім фанатичної ненависті до наших графем 1889, 18. Форму терміна чоловічого роду підтримав і J. Jablonskis, закріпивши її у своїх граматиках литовської мови. Сучасний термін raidė почали вживати в пресі в «Aušra» 1883 року: …зішкрябавши віск, знаходить відбитки літер (litaras) (с. 262), хоча загалом у цій газеті й пізніше переважало лише слово litaros. Тільки «Varpas» від самого початку (1889) майже послідовно вживав raidės (навіть не додаючи в дужках litaros). Яке походження цього терміна? Історію виникнення терміна raidė слід пов’язати з польським терміном gloska (перекладеним із лат. vocales), який уживали як польський синонім слова litera. Термін gloska, безперечно, пов’язаний зі словом glos «голос», а також із прикметником glosny, який, крім прямого значення «голосний», має й переносні значення «виразний, очевидний, помітний». У букварях і мовознавчих працях XIX ст. голосні звуки й графеми деякі автори називали калькою з gloska — balsemės. Імовірно, A. Baranauskui, який викладав курс литовської мови в Каунаській духовній семінарії (1871—1883), не подобалася двозначність слова balsė. Він звертає увагу на слово східноавкштайтського діалекту raidus, близьке за значенням до згаданого переносного значення glosny: Koks raidus audeklas (aiškiais gražiais raštais)! Kp. Raidus koks raštas (ryškus, aiškiai matomas audeklo raštas) Pl. Katros raidis rašteliai, tai tą imsim panelė (d.) Kp. Su akiniais labai raidu, o be akinių nematau Dbk. Для A. Baranauskas raidus було словом живої мови: його знаходимо вжитим у мовознавчих листах та інших рукописах, див. APhI94. Імовірно, саме від цього прикметника він утворив іменник raidė і з 1872 року почав уживати його поряд із litera у своїх лекціях¹² та листах до мовознавців; наприклад, у листі 1875 року до H. Vėberis він писав: Reikia gi vieno kalbomokslio, vienos rašybos ir draug parodymo, kaip lietuvininkai kiekvienos tarmės tas raides (literas) turi ištaryti, див. APh I76. Першим про термін raidė, ужитий у граматиці A. Baranauskas, написав L. Geitleris¹³. K. Jaunius не прийняв цього та багатьох інших новотворів свого вчителя. J. Jablonskis спочатку вживав litaras і raštženklus, і лише з 1887 року почав уживати raidės. Завдяки його статтям із питань правопису в останньому десятилітті минулого століття цей термін остаточно утвердився. З короткого огляду бачимо, як по-різному намагалися створити литовський термін на позначення графічного знака. Одні пов’язували це поняття з читанням (skaitytinė), інші — з письмом (rašytinė, raštelis, rašmuo), треті — з голосом (rodbalsė, balsrodė, тобто знак, що вказує на голос). Найчіткіше поняття виражає raštženklis — знак письма. Хоч цей термін і є популярним утворенням, він трохи задовгий і не надто милозвучний. 11 J. Karłowicz, Słownik języka polskiego, Warszawa, 1900, I, p. 845. Be to, gloska buvo vartojama ir spaudmenų reikšme, žr. ten pat, p. 844. 12 Це підтверджує рукописна стаття його учня K. Jaunius «Apei garsnius», написана 1873 року. На її початку поруч із новотвором balsrodis подано також слово raidė, див. рукописи K. Jaunius у Республіканській бібліотеці F23—16, с. 95. 13 Žr. L. Geitler, Litauische Studien, Prag, 1875, p. 105. L. Geitleris lankėsi pas A. Baranauską 1873 m. Taigi raidės terminas sudarytas dar prieš šiuos metus. Pradžioje A. Baranauskas vartojo iš vokiškų žodynų paimtą Buchstabe atitikmenį raštelis: Kiekvienas balsas turi savo raštelį, arba literą; Rašteliu lietuviška kalba saviems žodžiams reikalauja 39; Balsiniai rašteliai esti. Žr. „Mokslas lietuviškos kalbos“ (p. 2—3) – seminaristo J. Lideikio rašytų lietuvių kalbos paskaitų užrašai Respublikinės bibliotekos rankraštyne PR25. 235 Зручніші однокореневі терміни rašmenė, rašmuo. Однак утвердився хоч і не цілком мотивований, зате зручний калькований термін Baranauskas raidė поряд із ширшим терміном rašmenų. Сукупність букв певної мови спочатку називали міжнародним словом alfabetas14, а також переробленим із польського слова abecadło словом abėcėlė15. J. Jablonskis у своїх статтях про правопис також уживав термін alfabeto16 і лише в «Граматиці литовської мови» 1919 та 1922 років подає відповідний цьому поняттю литовський термін — суфіксальне утворення raidynas: Visos raidės, draugėn suimtos, vadinasi abėcėlė, arba raidynas (с. 5). Цей термін, як синонім міжнародного терміна alfabetas, уживається й нині. 2. Правопис У словнику К. Ширвіда ortografia перекладається як наука про письмо за польським pisania nauka SD296. Коли почали створювати литовські граматичні терміни, мабуть, першим литовським відповідником цього поняття став термін, утворений литовським ботаніком Й. Пабрежою. У передмові до праці «Taislius auguminis», підготовленої до друку 1843 року, знаходимо новотвір raštynė: „Apeji raszthumny | pisownia, lot. orthographia |, kokios cė jemiau. Žemaytiu rasztumny tór sawa įpatingumus…“ Однак ця праця залишалася ненадрукованою до 1900 року, тому термін Пабрежі не міг поширитися. Крім того, похідних із суфіксом -ūnė небагато, більше похідних із суфіксом -ūnas, що означають nomina agentis. Отже, термін raštynės для позначення поняття орфографії не був придатним. Тому певний час задовольнялися буквальними перекладами слова «орфографія». До цього спонукали й приклади російського правописание та німецького Rechtschreibung. Й. Юшка вживав statrãšymą, див. «Kalbos lietuviško liežuvio ir lietuviškas statrašymas, arba ortografija» (1861). Такий складний іменник утворений незвичним способом: компоненти складних прикметників та іменників зазвичай не мають суфіксів, наприклад, juodžemis, blogmetis, серед новотворів: juodraštis, švarraštis, greitraštis. Утворенням прийнятнішим був калькований К. Яуніусом термін statrašas17. Поряд із цією калькою Й. Басанавічюс в «Aušra» додав ще й tiesrašti: Mūsų statrašas (tiesraštis, ortografija) yra Šleikerio pastatytasis 1883, 120. У «Varpas» В. Кудірка вживав форму жіночого роду statrašą: …uždraudimas lotyniškos statrašos 1889, 18. Там знаходимо й прикметник statrašiskas: Statrašiskų klaidų išrodyti neapsiimu 1889, 133. Усі ці кальки, хоч і різною мірою заслуговують на осуд з погляду поєднання формальних компонентів, за семантикою першого компонента не підходять для позначення поняття орфографії: ані пряме, ані рівне письмо не виражає вказівок і правил правильного письма. Мабуть, тому А. Баранаускас пішов іншим шляхом: не погодившись із statrašymui Й. Юшки, від дієслова rašyti він утворив суфіксальний іменник rašyba. Іменники із суфіксом -yba (частіше множинні) — це давні слова литовської розмовної мови, близькі за значенням до похідних із суфіксом -imas: derybos, lažybos, šėrybos, dalyba, gamyba тощо. 14 Žr. „Varpas“ 1889, 18; J. Basanavičius, Prie historijos mūsų rašybos, Tilžė, 1899; A. Jakštas, Mūsų alf abeto klausimas, Kaunas, 1914. 15 Щоправда, це слово довгий час означало початкові відомості з читання й письма, див. SD198. Таке значення abėcėlė мало й у XIX столітті. Це видно із заголовків букварів, наприклад, С. Даукантаса (1842). 16 Žr. Jablonskio raštai, III, p. 7. 17 Šį terminą K. Jaunius vartojo laiške A. Juškai 1879. III. 6: … jei noram ištraukti visą naudą iš Tamstos daimų, būtinai reik įvesti į anų statrašą dar du rašženklu…; Sulyginus statrašus mūsų rašytojų…, žr. LTI550. 236 Тому цей новотвір А. Баранаускаса18 сприймався як зрозумілий і прийнятний термін. Як відповідник до ortografijos він уживав rašybą у лекціях з литовської мови19, у листах до Г. Вебера 1875 року: Kad Tamstai lengviau būtų mano gramatos skaityti ir suprasti, pasakysiu apie savo rašybą (orthographia), див. APh174, а також до Бодуена де Куртене (1876 року), див. LTI417. Трохи повагавшись, цей новотвір свого вчителя прийняв і К. Яуніус та вживав його у лекціях з литовської мови20. У друці термін rašybos уперше знаходимо вжитим 1883 року в «Aušra». Редактор Й. Шлюпас пояснює: Rašyba 5. numerio „Aušros“ raiba ne per mano kalčia 1883, 296. Термін Rašybos певний час уживався в «Aušra» (див. 1884, 26, 149, 243, 388, 421) упереміш із statrašų 1884, 211 та statrašymu 1884, 252. Від statrašas до rašybos досить швидко перейшов і «Varpas». Тут цей термін закріпили й популяризували статті Й. Яблонскіса з питань правопису: «Dar keletas žodžių apie mūsų rašybą» (1893, 8–10), «D-ro J. Basanavičiaus rašyba» (1894, 71–72). Вперше Й. Яблонскіс, мабуть, ужив термін rašybos terminą в «Aušra» 1884 року, див. с. 149. Лише термін rašybos уживається і в нарисі Й. Басанавічюса «Prie istorijos mūsų rašybos», Тільзіт, 1899. Під час утвердження терміна rašybos робилися спроби створити й інші новотвори. Один із них — rašysena — Й. Яблонскіс одразу розкритикував через недоречність суфікса для позначення цього поняття21. Інший — rašmena — вживався лише в граматичному посібнику Й. Шопари «Trumpūtis lietuviškai rusiškas kalbomokslis», Вільнюс, 1906. Термін rašyba уперше22 знаходимо в словниках лише в «Польсько-литовському словнику» А. Лелі (1912) як відповідник до ortografija та pisownia. 3. Словник Перші друковані або рукописні словники литовської мови називали нелитовськими назвами, найчастіше латинськими чи грецькими. К. Ширвідас назвав свій словник «Dictionarium trium linguarum» (1620), Ф. Гак — «Vocabularium Lithu anico-Germanicum et Germanico-Lithuanicum» (1730). Словник невідомого автора XVIII ст. називається «Clavis Germanico-Litvana». П. Ругійс назвав свій словник «Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches Lexicon» (1747), Й. Бродовськіс — «Lexicon Germanico-Litvanicum et Litvanico-Germanicum». На початку XIX ст., коли литовська інтелігенція усвідомила себе, занепокоїлася розвитком і правами литовської мови та почала укладати її словники, виникла потреба в литовському терміні для позначення такої лексикографічної праці. Мабуть, першим литовський slownik переклав 18 Щоправда, у розмовній мові литовців Східної Пруссії вживалася форма множини rašybos у значенні «заповіт, спадок», наприклад: zuikelio rašybos. Однак це слово зафіксовано лише у збірці казок К. Юркшайтіса (Litauische Märchen und Erzählungen, 1898, с. 40) та в перекладах у «Tiesos prietelius» (1880–1882), див. A. Bezzenberger, Litauische Forschungen, 1882, с. VII і 162. Як бачимо, його опубліковано пізніше, ніж праці А. Баранаускаса, і, мабуть, воно було йому невідоме. 19 Žr. Kalbomokslis lietuviškos kalbos, Tilžė, 1896, p. 5. 20 Žr. Lietuviškas kn. Jaunio kalbomokslis (1897). Tačiau 1879.III.6 laiške A. Juškai vartojo dar statrašo terminą, žr. LTI550. 21 Див. Jablonskio raštai, III, с. 12. Rašysena для позначення цього поняття вжив М. Купревічюс, опублікувавши статтю «Чи потрібна нашому правопису y», див. «Varpas», 1894 р., № 4. 22 Rašybą randame ir M. Miežinio žodyno (1894) leidėjų pratarmėje, bet ten jis vartojamas „raštų, literatūros“ reikšme: „ ačiū pagalbai mylėtojų latviškai lietuviškos rašybos ir kalbos... Pačiame žodyne rašybos termino dar nėra. 237 відповідник (оскільки найчастіше укладали польсько-литовські словники) створив Каетонас Незабітаускас (1800–1876). Ще навчаючись у Вільнюському університеті, він почав укладати польсько-литовський словник і назвав його žodinyku23. Крім того, цей термін знаходимо і в бібліографії литовських книжок, доданій до його букваря «Naujas mokslas skaitymo», виданого 1824 року. Там він називає словники žodininkais, або surinktžodžiais. Ці терміни неоднаково вдалі. Surinktžodis через свою трудомісткість зовсім не годиться для називання словника, тому, здається, ніхто більше його й не вживав. Žodininkas також не цілком вдалий. Похідні з цим суфіксом здебільшого позначають осіб, іноді — місце. Отже, місце, де записано слова, — це žodininkas. Укладачем словника термін у своєму словнику вживав ще Д. Пошка: «Для вас, браття, пишу словник» (ч. I, с. 163, сам словник названо польською), Й. Юшка у «Мовних бесідах про литовську мову» (1861) та А. Баранаускас на початку своєї мовознавчої діяльності, див. APh171. Словником свою рукописну литовсько-латинсько-польську лексикону назвав і Д. Суткявічюс — «Žodininkas Letuwiszkay-Lotiniszkay-Lenkiszkas» (1848). Коротший термін прикметникового утворення žodinis вживав С. Валюнас у листі до Д. Пошки «Rašančiam lietuvišką žodinį» (1826), а також Л. Івінскіс у своєму рукописному польсько-литовському словнику як відповідник dykcijonarz. Складним новотвором žodrodis С. Даукантас назвав словничок, доданий до перекладу «Istorijos šventos» (Epitome historiae sacrae) (1838): Žodrodys toie kningeliee essontių žodiu». У рукописі його польсько-литовського словника dikcijonarz залишено без відповідників. А. Юшка спочатку також назвав свій словник žodrodžiu, але згодом замінив цей новотвір на žodininku24. Справді, за своєю будовою žodrodis — надто вузьке слово для позначення словника. F. Kuršaitis vokiečių-lietuvių kalbos žodyne (1870) terminams Lexicon ir Wörterbuch pateikė verstinius atitikmenis žodinės knygos, žodknygės. Як виник термін «словник»? Цей новотвір було утворено ще в першій половині XIX ст. Dictionarium потребував литовського відповідника і перший литовський ботанік Юргіс Пабрєжа, який уклав литовський словник ботанічних термінів і реєстр назв рослин. Термін «словник» знаходимо в назвах його праць: Žodyns augmyniczėynvis – Dictionarium botanicum (1834) і Žodyns Biliu Augmyniczyniu Lotin-žemaytyniu (тобто реєстр назв рослин), написану до 1843 р. 25 Щоправда, ці праці Ю. Пабрєжи не були надруковані, але термін «словник» міг поширитися і завдяки особистим контактам. Крім того, М. Валанчюс у «Жемайтському єпископстві» (1848), описуючи вчених мужів, перелічує кілька ботанічних праць Ю. Пабрєжи. Серед них згадується і «Žodyns Bilhu Augmyniczyniu lotin-žemajiniu»26. Словниковий термін, як вдало утворене похідне слово, здавався прийнятним лексикографові Микалоюсу Акелайтісу. У листі до М. Валанчюса від 1856.IX.25, пишучи про задум укласти порівняльний словник литовської мови, він навіть обґрунтовує, що цей термін нібито є ге- 23 Žr. A. Janulaitis, Kiprijonas Juozas Zabit is-Nezabitauskas, Kaunas, 1931, p. 70; Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, II, 1968, p. 691. 24 B. Tolutienė, Antanas Juška leksikografas, – „Literatūra ir kalba“, V, Vilnius, 1961, p. 153. 25 Žr. Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius, 1972, p. 98. Dėl žodyno termino rašybos žr. Z. Jonikaitės str. „Apie J. Pabrėžos botanikos veikalų rašybą“ cituojamoje knygoje (p. 62–65). 26 M. Valančius, Raštai, II, Vilnius, 1972, p. 275. 238 Казна: «Називаю “Žodinas”, а не Žodinis, як хочуть Walleniwicz та Iwinskis; адже кажемо — karklis, karklinas, puszis, puszinas: отже, і žodis – žodinas27. М. Акелайтіс міг запозичити термін словника із праць Й. Пабрежі, адже з його рукописів виписав для своїх словників список назв литовських рослин «Rodykle wardu sawiszkųjų, kaip kores augimes wadina Žemajčiai»28 (щоправда, невідомо, якого саме року). Крім того, М. Акелайтіс мав і «Жемайтське єпископство» (1848), у якому згадується праця Й. Пабрежі з терміном словника у назві29. На жаль, жоден словник, підготовлений М. Акелайтісом, не був надрукований. Першою друкованою лексикографічною працею, названою словником, був «Литовсько-латисько-польсько-російський словник» Миколаса Мєжініса, написаний 1868 року й переходив із рук у руки та проходив численні обговорення, перш ніж його видали 1894 року в Тільзиті. За дорученням М. Валанчюса рукопис словника 1875 року переглянув також А. Баранаускас30. Йому також видавався прийнятним термін словника, і ми знаходимо його в листах. У листі до Г. Вебера від 1876.I.14 він писав: Читаючи словник (Wörterbuch) священника Й. М. Мєжито-віча, знаходжу майже всі прислів’я, ті самі, що й у збірці В. В., див. APh185. Цей термін знаходимо також у листі до Бодуена де Куртене від 1876.V.4:...ще восени Його Милість Єпископ звелів перевірити, чи добрий словник (lexicon), литовською, польською, латиською та руською мовами, перекладений священником Миколою Мєжінісом, див. LTI417. У попередньому листі до Г. Вебера (1875.X.4) він іще вживав термін словничка: ...до Каунаса прибув П. Куршайтіс із Кенігсберга, щоб порівняти словничок Мєлкя з живою розмовною мовою нашої країни, див. APh171. Отже, А. Баранаускас у своїх лекціях і листах популяризував добре утворений термін словника. Історія словників свідчить, що термін словника їхні укладачі могли запозичити один в одного завдяки особистим контактам чи іншим шляхом. Однак М. Акелайтіс і М. Мєжініс могли утворити термін словника і самостійно — з різних причин і не знаючи всіх уже наявних литовських термінів-синонімів для цього поняття. Якщо так і було, то це лише свідчить про придатність терміна словника для позначення цього поняття. Придатність терміна Словник підтверджують і можливі похідні терміни. Деякі з них знаходимо й у словнику М. Мєжініса: словниковий «словарный», лексикограф «составитель словаря», словесність «словесность». До речі, тепер слово žodynas вживається і в іншому значенні — «сукупність слів, уживаних у певній мові, говірці, письменником або взагалі певною людиною». Žodyno terminas tiko ir K. Jauniui. 1879.III.6 laiške A. Juškai jis rašė: Girdėjau neseniai nu alsėdiškio jaunikaicio, kaip darbiai rašai Tamsta milžinišką mūsų kalbos žodyną, žr. LTI549. Остаточно термін словника закріпила «Aušra», почавши вживати його від самого першого номера:...Miežitavičius... уже має готовий словник 1883, 20; Цей словник (тобто Ф. Куршайтіса) — найновіший і досі найкращий 1883, 88. Так наприкінці XIX ст. поряд із багатьма новими литовськими термінами утвердилися літера, графема, правопис і словник. A. Balašaitis 27 Žr. Tauta ir žodis, III, Kaunas, 1925, p. 293. 28 Див. J. Kruopas, M. Akelaitis leksikografas, – Iš lietuvių leksikologijos ir leksikografijos, Vilnius, 1970, p. 172–173. 29 Див. там само, с. 160. 30 Žr. V. Biržiška, Lietuvių bibliografija, Kaunas, 1929, p. 905. 239