Lietuvių–latvių hidronimų paralelės ir jų arealas

LIETUVIŲ AREALINĖS LINGVISTIKOS KLAUSIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA А. ВАНАГАС ПАРАЛЕЛІ ЛИТОВСЬКО-ЛАТИСЬКИХ ГІДРОНІМІВ ТА ЇХНІЙ АРЕАЛ Литовські гідроніми дуже різноманітні за походженням, значенням і словотвором. Цю різноманітність можна аналізувати в багатьох аспектах, але навіть у такому разі навряд чи можна було б охопити все розмаїття проблем і питань. Один із багатьох можливих напрямів дослідження — лексичний і семантичний огляд литовської гідронімії з огляду на її зв’язки з ономастиконом інших балтійських мов або загалом з індоєвропейським ономастиконом. Такий огляд, щоправда, можливий лише за умови, що аналізовані гідроніми мають етимології. За відсутності етимологічного словника литовських гідронімів стратиграфічні екскурси й зауваги, що трапляються в цій статті, здебільшого спираються на етимологічні дослідження литовських гідронімів, проведені автором. Найпоширеніші й водночас найхарактерніші литовські гідроніми — це ті, що сформувалися найпізніше, тобто вже на ґрунті литовської мови. Вони в багатьох аспектах дуже цікаві й цінні, однак важливе місце литовській гідронімії в балтійських та індоєвропейських дослідженнях забезпечує її давній, найархаїчніший шар. У цій статті розглянуто частину порівняно архаїчних литовських гідронімів, які поєднують литовський ономастикон із латиською мовою та її ономастиконом1. Зв’язки литовської гідронімії з латиською мовою, якщо розуміти це в найширшому сенсі, дуже широкі, адже насправді литовському й латиському ономастиконам притаманні всі гідроніми та загалом топоніми, що походять від спільних для литовської та латиської мов слів. Наприклад, литовська й латиська мови мають спільну назву каменя: лит. камінь, лат. akmens. Від цих апелятивів у литовській і латиській мовах утворилися сотні назв водойм та найрізноманітніших інших місцевостей (пор. лит. Akmenà, Akmenas, Akmenė, Akmenynė, Akmenis, Akmėnupis, Akmenių upėlis тощо; лат. Akmene, Akmenu-upīte, Akmenijas-dūksts, Akmenica, Akmens-grava, Akmens-strauts, Akmeņupe тощо). Отже, топоніми з основою akmen- є однією з найміцніших ланок, що поєднують литовський і латиський ономастикони. Випадків, коли гідроніми або загалом топоніми є спільними для литовської та латиської мов у тому сенсі, що походять від спільних для цих мов апелятивів, налічуються сотні. Вони могли б стати предметом окремого дослідження2. У цьому разі нас цікавлять передусім литовські гідроніми, що походять від таких апелятивів, яких литовська мова вже не має, але які збереглися в латиській мові. Ant- 1 Щодо вислову «поєднує з латиською мовою» слід пояснити, що його вжито умовно, задля зручності. Насправді маються на увазі гідроніми, які лексично, певною мірою, а також ареально пов’язані не лише з латиською мовою, а й з іншими зниклими північними балтійськими діалектами (куршським, земгальським, сельським). 2 Подібний аспект уже було розглянуто на матеріалі відповідників у латиському й прусському ономастиконах — див. B. Дамбе, Соответствия в топонимии Латвийской ССР с древнепрусским языком, „Baltistica“, I додаток, 1972, 55—62. 146 Тут подаються також гідроніми, етимологія яких більше спирається на латиську мову та її лексику в тому сенсі, що латиська мова зберегла загальновживані слова, значення яких краще підходять для пояснення походження, насамперед семантики, досліджуваних гідронімів. Не оминаються й такі назви річок та озер, які без особливих сумнівів можна пов’язати з відповідними апелятивами литовської мови, але самі ці апелятиви, своєю чергою, можуть бути балтійськими діалектизмами (субстратними або реліктовими словами латиської, куршської, земгальської та селонської мов). Подано й виразніші балтійські «фонетичні» діалектизми, тобто гідроніми, що мають фонетичні зміни, характерні для латиської, селонської, земгальської та куршської мов. Загалом розглянуто близько 120 литовських гідронімів. Akny stà річка Lel., Aknystėlis озеро Lel., Akny stās ežeras озеро Rk. Пор. Aknýščiai село в Анікщяйському районі, Aknýstos село в Анікщяйському районі. Ці назви місцевостей мають виразну паралель у латиському ономастиконі, пор. Aknīša або Aknīste село (J. Endzelynas, LV I 1. 17). Цю латвійську назву місцевості J. Endzelynas пов’язує (щоправда, зі знаком питання) з лат. aka «криниця» (там само). Далі лат. aka можна зіставити з лат. acs «око», лит. akis «опуклість; заболочене місце, невелика водойма в болотах або озерах, що починають заростати» (LKŽ I 64). Див. також W. Porzig, Gliederung, 205. Alangà річка Trg. Щодо походження цієї назви річки є різні неясності. Зокрема, вона може бути навіть фіно-угорською, пор. фіно-угор. Alanga, Olanga, Olonga (докладніше див. A. Vanagas, FS 151). Та все ж її зв’язок із лат. aluõgs «джерело, заглибина у воді» (LVV I 69) досить очевидний. Однак щодо балтійського походження самого цього слова також виникають певні сумніви (див. V. Dambe, Gidronimy s formantom -v-, 141). Alaukstis річка Tl. Ця назва річки відома лише з писемних джерел. Автентичність її вихідної форми викликає сумніви. Та все ж її можна пов’язати з латиськими топонімами Alauksts озеро (J. Endzelynas, LV I 1. 19), Aluoksne річка, Alūksne річка, Aluokste річка (там само, 24), а також із лат. alukšna «трясовинне місце» (J. Endzelynas, DI II 372; K. Būga, I 500; III 625). Āunuva річка Lk., Aun-upis Rdš. Пор. лат. Auna-grāvis рів, Aunuezers озеро, Aūnu-straūts, Aunene струмок та ін. (J. Endzelynas, LV I 1. 54—55): лат. auns «баран». Щодо семантики пор. лит. Avinuostas озеро Antz., Avin-upis річка Šl., Avinėlis озеро Aln. Aūslas озеро Dgč. Найімовірніше, «рибна» назва озера, пор. лат. aūsleja, лит. aūkšlė «така риба, Alburnus lucidus» (див. B. Savukynas, LKK III 299). Bėdrė річка Stč., річка Všk. Пор. лит. (з латиської?) bēdrē «яма; вибоїна на дорозі; калюжа, трясовина, долина» (LKŽ I 711), лат. bedre «те саме» (LVV I 276—277). Bėlys озеро Švnč. (а також Bėlaitis озеро Švnč.). Походження неясне. Найімовірніше, належить до гідронімів зі значенням «калюжа—білизна», пор. лит. belà «калюжа, болото» (LKŽ I 738), лат. bęlute «заплава, водяна яма» (див. E. Fraenkel, LEW I 30). Пор. також східнослов’янське сл. белъ «болото» (E. Kotonova, BH 82). Blākė річка Varn. Пор. лит. blākas «рівний, гладкий» (LKŽ I 876), лат. blaks «спокійне море; рівний» (LVV I 308). Blidakė річка Krt. Можливо, це складена назва: Blid-akė (докладніше про -akė див. HD 82, 83). Основа blid- може бути пізнішою (ненормативною?) переробкою з blid- (пор. лат. Blīdiene, лит. blind-): *Blind-akė. Щодо blind- пор. лит. Blindis річка Rs., Blinda річка Als., Blindājus річка Jon., а також Blendā річка Šr. Būgėnis річка Nv., річка Šd. Пор. лат. Budzene струмок (J. Endzelynas, LV I 1. 139). Довгий голосний ū у литовській назві річки Būgėnis викликає певні сумніви. Відомі записи 10* 147 з коротким u. До речі, у картотеці Nomina propria К. Бюги також є кілька карток із цією назвою річки, і всюди записано коротке u. На коротке u вказує й лат. Budzene. Лат. Budzene пов’язується з лат. budzis «нарив, фурункул, ґуля» (Я. Ендзелін, там само). Можливо, лит. Būgėnis (або Bugėnis) слід також пов’язати з лит. būgius «безпалий» (LKŽ I 1130). Burkālė оз. Lkv. Можливо, пов’язане з лат. burka «ополонка» (LVV I 353); пор. лит. būrkti «дутися, набрякати, пухнути» (LKŽ I 1191). Cedvė річка. Yl. Основна форма, відома лише з писемних джерел, сумнівна. Пор. лат. Cede річка (Я. Ендзелін, LV I 1. 156). Можливо, куршизм із *Kedūe. Щодо ked- пор. лит. Kėdilės село Skd.: лит. kedénti «розтріпувати, скуйовджувати, розпушувати, трясти, дерти» (LKŽ V 480), kėdarotis «безладно розгалужуватися» (там само, 479). Див. також оз. Čėdasas PnmR. Ciūgriovis річка. Sk. — див. Cūkų Grāvis. Cūkų Grāvis річка. RdN., Ciugriovis річка. Sk. (<*Ciuk-griovis). Корінь cūk- (ciuk-, cuk- < *cūk-) походить від лат. cūka «свиня»; пор. лат. Cūkas-dzelme, Cūku-dūkis, Cūku-ežers тощо (Я. Ендзелін, LV I 1. 173—175). Щодо семантики пор. лит. Paršėzeris оз. Lkv. Čėdasas оз. PnmR. Селонська назва озера, від *Ked-asas (К. Бюга, III 275); пор. лит. Kėdilės село Skd.: лит. kedénti «розтріпувати, скуйовджувати, розпушувати, трясти, дерти» (LKŽ V 480), kėdarotis «безладно розгалужуватися» (там само, 479). Див. також річку Cedvė у Vl. Čerč-iupys Serč-iupys річка, озеро. Km. Латиські назви сіл Cęrsupji (Я. Ендзелін, LV I 1. 164) свідчать про таку еволюцію назви річки Čerčiupys: *Kersiupys > *Cersiupys > *Cerciupys > Čerčiupys. Варіант Serčiupys підтверджує такий розвиток: *Cersiupys внаслідок метатези > *Serciupys > Serčiupys. Це був би селонський топонім, перший компонент якого čerč- < *cers- пов’язується з лат. šķērs «поперечний» (лат. Cęrsupji: лат. šķērs, прус. kērschan «через» і лат. upe «річка» — див. Я. Ендзелін, там само). Можливо, це селонсько-прусська паралель (щодо *kers-: прус. kērschan). Пор. лит. Skersupys річка Krk., Skeršupis річка Vl. Čeriaūkštė, Čerauḳštė, Šeriaūkštė річка Slč.: Ceraukste (Я. Ендзелін, LV I 1. 161). Латиська (земгальська) назва річки: корінь čer- походить від *ker-, пор. лит. Ker-ės-upis (К. Бюга, I 337), Kerūlė річка Vdk., Kerūtis оз. Klt. Čiaunas оз. Ds., оз. Jž. Селонська назва озера, від *Kiaunas, пор. Kiáunas оз. Lkm., Kiaunà річка Klt. (К. Бюга, III 276). р. Чяуша Krtv., пор. Човша (J. Sprogis GŽ 326). Можливо, Чяуша < *Кяуша, пор. Кяуш-калніс пагорб Sd., Кяушіне оз. Pp. Отже, це, мабуть, один із найсхідніших куршизмів. Čičiŕys оз. Imb. (а також Čičiraitis оз. Imb.), Čičirė річка Antz. Селонська назва, від *Kikirys. Це був би редуплікований гідронім, пов’язаний із річкою Kiriena Jnš. (К. Бюга, III 275). Damašā, Damāšė річка Rsn. Первісна форма не цілком певна — можливо, також Dumašā, Dumāšė. Однак пор. лит. Damāšės село Tl. Походження неясне. Можливо, куршизм (латвізм?), пов’язаний із лат. Damākša ліс, Damākša болото, Damakša гай: лат. damākša, damakša «старовинний великий ліс; заболочене місце, поросле травою та кущами» (Я. Ендзелін, LV I 1. 191). Dangė річка Nmk., Dangaučius річка Krk., Dangavinis частина озера Dkšt., Daňg-upis річка Šauk. Пор. лит. Dangaï западна лука Lk., Danguš поле VIkj. Пор. лат. Danga 148 наприклад, Dangas — струмок, Dangas — болото, Dangu—purvs — болото: лат. danga «брудна калюжа; грузьке болотисте місце» (J. Endzelīnas, LV I 1. 194–195). Див. також I. Duridanov, TBSpr. 27. Driūgis, Driūgiai — оз. Lkm. (і Dringýkštis — оз. Ign.), Dring-upis — р. Čk. Можливо, пов’язане з лат. drieg n is «болотисте місце: eine morastige einschieschende Stelle» (LVV I 502) — див. B. Savukynas, LKK V 145. Пор. лит. dringti «набухати, висихати; зменшуватися, зникати, розпадатися» (LKŽ II 721). Drukys, Drūkis — р. Slč. Пор. лат. Drukis — р., Drukis — с., Druki — с.: лат. drukis «тіло; маленька кремезна дитина» (J. Endzelīnas, LV I 1. 229). Dublis — р. Žml. Пор. лит. Dublė — болото Pnm., Dūblabalė — струмок Stč. (звідси родова назва струмка Dublabalės upėlis Rz.), Dūblės — поле Vad., Dūblis — луг Lnkv., поле Pn. Очевидно, пов’язане з лат. dubli «мул» (див. J. Šliavas, NeBAigti ieškojimai, 28). Пор. лит. dublūs «глибокий» (LKŽ II 784). Dūksta — оз. Krtv., Dukstýna — р. Ukm., Dūkštā — р. Mšg., Dūkšias — оз. Dkšt., Dūkštėlis — оз. Rš. Пор. лат. dūksts «болото, калюжа, болотисте місце, грузьке місце» (LVV I 525), лит. dūksinas «брудний, нечистий» (LKŽ II 808). Див. також B. Savukynas, LKK V 196; L. Nevskaja, Nazvanija bolot, 162. Dūkšmė — р. Varn. Можливо, від кореня dūkš- із детермінантом m: лат. dūksts «болото, калюжа, болотисте місце, грузьке місце», dūksne «болото, калюжа, грузьке місце» (LVV I 525). Dūlk-upis — р. Šll. Можливо, пов’язане з лат. dūļke «калюжа; калюжа, болото» (LVV I 513; див. також L. Nevskaja, Nazvanija bolot, 161). Хоча пор. лит. прізвище Dulkys. Duor-upis — р. Pn., Duōr-upis, Duor-upýs, Duōrpis < *Duor-upis — р. Lkč. Очевидно, сюди належить і Duōrpis — р. Pn., що походить від *Duor-upis (див. A. Vanagas, Sinkopė, 262). Пор. лат. Duōres—purvs — болото, Duōrupe — с., Duorupe — р., Duōrup-valks — болото (J. Endzelīnas, LV I 1. 249). Корінь duor- пов’язаний із лат. duore «стовбур дерева з дуплом, у якому бджоли влаштовують гніздо; дупло; отвір, заглибина» тощо (LVV I 534). Gariava — р. Pn. Можливо, пов’язане з лат. garš «довгий» (LVV I 607). Gātė — р. Lk., Gātuonas — р. Gdr., Gāt-upis, Gat-upȳs — р. Nmk. Пор. лит. Gātė — струмок Varn., Gātė — берег річки Mšg., лат. Gate — луг, Gatsgal-purvs — болото, Gatenes-ezers — озеро, Gatenes—ezeriņš — озерце, Gatiņu-grāvis — рів: лат. gātis «гать». Далі, очевидно, пов’язане з р. Тать у басейні Волми, притокою Свислочі, притокою Березини (V. Toporov, O. Trubačiov, 182), рос. гать «гать, дорога, викладена (гіллям) через болото», укр. гать «те саме», сербохорв. rât «гребля, дамба», чеськ. hat «гать», давньоінд. gātūs «шлях», авест. gātu- «місце» (детальніше див. M. Vasmer, I 397). Glaužinys — р. Ktk. Походження неясне. Можливо, пов’язане з лат. glužes «гладкий, чистий, охайний» (LVV I 630), пор. лит. glūžnūs «ласкавий, улесливий» (LKŽ III 446), glūšti «заспокоюватися, стихати» (там само, 444). Grīva — р. Krš. Пор. лат. Grīva — р., Grīva — струмок, Grīvi — струмок. Пов’язане з лат. grīva «гирло річки», пор. дак. griva «гирло річки» (див. J. Endzelīnas, LV I 1. 327–328; O. Trubačiov, DUUV 95; I. Duridanov, TBSpr. 25). Gruōtė — р. Lnkv. Пор. лат. Gruōtė — с., Grot (Gruot?) — струмок, Gruōtes-lauks — поле, Gruōtes-kalns — пагорб, Gruot-lāma — болото (J. Endzelīnas, LV I 1. 334). Можливо, пов’язане з лат. gruōti: gruōdi «дошки мостового настилу» (LVV I 671), пор. лит. grindas «дерево, яким настилають міст, настил» (LKŽ III 515). Отже, лит. Gruōtė через дифтонг uo є латиською, точніше, земгальською назвою річки. Щодо семантики пор. Grandenu — р. Klm. 149 Guopÿs, Guõpis річка Nj. Найімовірніше, внаслідок синкопи (докладніше див. A. Vanagas, Sinkopė, 261 і далі) з *Guov-upys, -is, пор. лат. Guov-upe річка: лат. guòvs «корова» (J. Endzelynas, LV I 1. 344). Ylėlis оз. Smn., Ylyčià річка Smn., Ỹl-upis річка Tl. Пор. лит. Ỹl-a-balė с. Smn., Ỹl-a-kalnis гора Blnk., Ỹl-a-raistis болото Mrk. і, можливо, Ilaitės струмок Rd., Il-brastas ліс Mšk., Il-brastis село Žr., лат. Īle річка, Īle с. (J. Endzelynas, LV I 1. 371). Корінь yl-, можливо, пов’язаний із лат. ils «цілковито темний» (LVV I 836). Це останнє слово споріднене з рос. ил «низина, трясовина», пол. il «глина, мул» тощо (M. Vasmer, II 126). Ižitas оз. Dgč. (і Ižitėlis оз. Dgč.). Приголосний ž тут відповідає лит. ž, тому цю назву озера вважають селійською (K. Būga, III 279). Пор. Iženà річка Šmn.: лит. ižas «плавуча крига на річці, що замерзає; тонкий лід, який щойно взявся; крижини; іній, паморозь» (LKŽ IV 283). Jūžintas оз. Ant., оз. Jž. (і Jūžintėlė річка Jž.). Корінь jūž- < *jūž-, пор. (?) Ūžimas оз. Šmn. (див.) — балтизм, у якому приголосний ž відповідає лит. ž. І назву озера Jūžintas раніше вимовляли як Jūžintas (P. Skardžius, Vandenvardžiai su -nt-, 22). Далі, можливо, можна реконструювати корінь *iug'-: іє. *ieug- «збуджений, схвильований, неспокійний», пор. арм. (з іранської) yuzem «рухаюся, ворушуся», тох. A yok-, AB yuk- «перемогти, здолати» (J. Pokorny, IEW 512). Kalimbėtiškis річка RdN. Пор. лат. Kalimbji, Kallimbji с. < *Kaln-limbji: лат. kalns «гора» і Limbji с. (J. Endzelynas, LV I 2. 15), тобто «Гірські Лімби». Kaltis, Kalčià річка Yl., Kaltānis оз. Klt., Kalt-upis річка Ob. Пор. лат. Kalte мілке місце в озері, Kaltene с., Kaltik-ezers оз. Ці латиські топоніми пов’язують із лат. kalte «піщане місце в глибокому озері, де можуть переходити вбрід коні й де рибалки ставлять свої сіті; сушіння, сушарня» (J. Endzelynas, LV I 1. 26). J. Endzelynas пов’язує лат. kalte з лат. kālst «сушити» і вважає його похідним від прабалтського слова *kaltas «затверділий, застиглий, твердий, сухий, висушений» (LVV II 145). Kėlė річка Jon. Можливо, пов’язана з Kėlve річка Lap. (про kel-: kelv- докладніше див. HD 213). Пор. лат. Cēlis с., Cēļēn-ezers (J. Endzelynas, LV I 1. 163). Можливо, пов’язана з лат. cēls «високий, стрункий, чудовий; високий, піднесений, підвищений» (LVV I 377), пор. лит. kėlti: kėlias (див. E. Fraenkel, LEW I 236). Kerbėšas річка Vkš. Пов’язується з прус. Carbeyne річка, Karben, а далі — з лат. kirba «болотиста місцевість, калюжа, трясовина, багно» (LVV II 383), лит. kirba «трясовина, багно», пор. дак. kerba «болотиста місцевість, затор» (див. I. Duridanov, TBSpr. 38; V. Toporov, TBP 54). Kėvė річка Vg., Kėvė оз. Vg. Пор. лат. Kēves-aste с., Kēves-dikis ставок, Kēve с., Kēvs-ezers оз., Kēvups ліс, Kēvene с. та багато інших, усі вони походять від лат. kēve «кобила» (J. Endzelynas, LV I 2. 216—217), пор. лит. kėvė «погана худа тварина, шкапа» (LKŽ V 672). Отже, лит. Kėvė, найімовірніше, є латиським запозиченням. Нам здається, що й саме литовське слово kėvė, яке, до речі, відоме лише в прилатвійській зоні (північно-східній Литві), також запозичене з латиської. Це підтверджують, зокрема, й топоніми. В Латвії десятки назв місцевостей, пов’язаних із лат. kēve, тоді як у Литві є лише розглядувана назва Kėvė. Лат. kēve, очевидно, справді є фіно-угризмом (літературу див. A. Sabaliauskas, Naminių gyvulių pavadinimai, 157). Що ж до прус. kaywe, то воно могло потрапити до прусської мови як литовське слово (A. Sabaliauskas, там само, 158), а могло бути й запозиченням із латиської. Див. також V. J. Zeps, Convergences, 132. 150 Kniāvas, Kniāvasis річка. Плунге. Пор. лат. Kn̄āvi село, Kn̄āvinis болото: лат. kn̄āva «палиця із зігнутим кінцем» або, що ймовірніше, лат. kn̄āvs «вид чайок» (J. Endzelynas, LV I 2. 114). Krėvė річка. Годжишки. Пор. лит. Krėvė село Кулутуви, Тельші, Krevėliai болото Радвілішкіса, лат. Kreve село, Krevi село, Kreveļu-purvs болото. Очевидно, пов’язано з лат. kreve, krevelis «кровотік» (J. Endzelynas, LV I 2. 133). Krýn-upis річка. Ужвеніс. Можливо, пов’язано з лат. krina «свиня» (LVV II 283). Пор. також лит. krynis (слово відоме лише з праці Лескіна) «хвіст?» (LKŽ VI 601). Krūoja річка. Покрій. Kruojėlė річка. Шяуляй. Пор. лат. Kruoja річка, Kruõ-valks струмок (J. Endzelynas, LV I 2. 156). Можливо, пов’язано з лат. krūtīties «намагатися просуватися вперед», krujāties «повільно, важко, неквапливо просуватися вперед» (LVV II 285—286). Щодо kruj-: kruoj- пор. Druja річка, Вярнай: Drūoja річка, Ігналіна. Kulkā, Kulkālis річка. Паланга. Пор. лит. Kulkis частина Куршської затоки, лат. Kuļka багнисте місце, трясовина, Lielā-kulka місце риболовлі в Сакі, Brasl-kulka і Mal-kulka злиття, гирло; лат. kuļka «дорожня яма; глибоке місце в річці» (J. Endzelynas, LV I 2. 168). Лат. kuļka є запозиченням із нижньонімецького kulk «заповнена водою яма, стариця» (LVV II 306; докладніше див. I. Olsson, GT 87—89). Але пор. фін. kolkka «кут, закуток» (K. Būga, III 252; V. J. Zeps, Convergences, 123). Назву латвійської річки Koļka пов’язує з латиським фіно-угризмом kolka «піщаний мис у морі» М. Рудзите (M. Rudzīte, Somugriskie hidronīmi, 183). Kuōpis, Kuõpė річка. Тельші. Пор. лит. Kuõpis село Тришкяй, лат. Kuōpas—plava болото, Kopas-purvs болото, Kuōpu-dīķis ставок, Kuōpu-plava болото, Kuop-ežers озеро, Kuōpene болото. Очевидно, пов’язано з лат. kuōpa «купа; піщаний пагорб, горб» (J. Endzelynas, LV I 2. 344), лит. kuopa, kuopà «купа, стіг, громаддя, конус; насип» (LKŽ VI 914); пор. лит. kuõpti «накопичувати, копати» (там само, 916). Kūra річка. Гржибово. Пор. лат. Kūra річка, Kūra-plava болото, Kūr-lejas село. Ці латиські назви місцевостей, імовірно, можуть походити від лат. (фіно-угризм? — див. LVV II 337) kure «карась» (J. Endzelynas, LV I 2. 189; M. Rudzīte, Somugriskie hidronīmi, 184). Докладніше про цю назву риби див. B. Launane ZN 109—110. Lėšk-upỹs, Lėšk-upỹs річка. Кемайчяй. Можливо, пов’язано з лат. lekste (gen. lešku) «така риба» (B. Laumane, ZN 172). Lėst-upỹs річка. Чекішке. Можливо, пов’язано з лит. Lėstis озеро. Плунге, і лат. leste (gen. lešku) «така риба» — докладніше див. B. Laumane, ZN 172. Lėvūo річка. Пашвітініс. (і Lėvenėlis річка. Пампе̇най). Пов’язано з лат. Lēvenis болотом: лат. lēvenis, lēvenis «багнисте місце, трясовина» (J. Endzelynas, LV I 2. 304). Пор. трак. leva «болото, болотиста місцевість», кельт. Leven річка (див. I. Duridanov, TBSpr. 14, 89). Див. також Livintà річка. Кретинга. Livintà річка. Кретинга. Пор. прус. Lywa річка, Liwencz, Lewencz озеро. Прусська Lywa, імовірно, має корінь liv- (P. Skardžius, Vandenvardžiai su -nt-, 26—27). Далі її пов’язують із лит. Lėvūo (див.) — P. Skardžius, там само; G. Gerullis, AO 90. Пор. лат. livans «низький; плоский, плаский», livenis «багнисте трясовинне місце; заболочений в’язкий берег озера», līvens «болотистий, в’язкий», līvis «болото, багно, трясовина» (E. Blese, Liepāja un Saldus, 109). Щоправда, існують думки, що прусська річка Lywa може бути фіно-угризмом (H. Górnowicz, Suffix-it-, 234), однак ця думка, особливо з огляду на латиські мовні дані, потребує додаткових доказів. Можливо, сюди належить також Liuvýnas річка. Жагаре: топонім luvenis «багнисте місце, трясовина» (LVV II 545; див. також L. Nevskaja, Nazvanija bolot, 161). 151 Lõnas річка в Sd. Пор. лат. Lānes-mežs ліс, Lāns хутір, поле, Lāņa-pļava поле, Lānīte село, Lānītis хутір, Lānītes поле: лат. lānis, lāns «волога лука; великий непроїзний ліс» < ест. län (J. Endzelynas, LV I 2. 286). Lūkalnis, Lūkainis хутір. Здається, що перший варіант є вторинним і виник шляхом субституції з другого за аналогією з численними складними топонімами й апелятивами з другим компонентом -kalnis. Первісніший варіант Lūkainis слід пов’язувати з лат. Lūkaini полем, Lūkaini селом (J. Endzelynas, LV I 2. 350) і лат. lukains «звислий, обвислий» (докладніше див. V. Urbutis, „Etimologija“, 208), а далі — з лит. Lukčiojus озером у Klm. тощо. Lūkstas річка в Krš., Lūkstas озеро у Varn. Через приголосний s після k ці гідроніми слід вважати балтійськими діалектизмами (куршськими або, можливо, й латиськими). Пор. лат. Lukste річка, Luksts поле, Luksta-ezers озеро, Lukstu-ezers озеро: лат. luksts «волога болотиста лука, заплава» (J. Endzelynas, LV I 2. 346). Див. також Lūkštą річку в Jdp. Докладніше — V. Urbutis, „Etimologija“, 208. Lūkštà річка в Jdp., Lūkštas озеро в Aln., озеро в Imb., Lūkštėlis озеро в Lzd. Очевидно, пов’язане з лат. Lukste, лит. Lūkštas річкою в Krš. (див.). Magūlis озеро в Ktk. Пор. лит. Magėlė село в Žl. Зв’язок із лит. magùs «привабливий, принадний» (LKŽ VII 732) сумнівний. Найімовірніше, пов’язане з лат. Māg-upe річкою, Mā-gā-zalktene полем, Māg-ezers озером: лат. mags «малий» (J. Endzelynas, LV I 2. 366—367). Māinia озеро в Dg. Найімовірніше, пов’язане з лат. maiņa «болото» (LVV II 550); пор. ірл. móin «болото, трясовина, торфовище», лат. māno «текти, бігти» (J. Pokorny, IEW 699—700; H. Krahe, AF 93). Marč-ežeris озеро в Antz. Можливо, якщо перший компонент marč- не має антропонімічного походження, назва походить від *Merč-ežeris (пор. давніший запис Мерчежерис), де *merč- може бути балтійським (селійським) діалектизмом від *merk’-. Це припущення особливо підтверджує назва озера в околицях Molėtai Marč-iō-žeris < *Marč-iā-ežeris, паралельною формою якої є Mark-ežeris. Отже, в обох цих випадках, очевидно, маємо корінь mark’- (див. K. Būga, III 276). Щодо нього пор. річку Markiją у Nv., річку Merkýž у Mrk.: лит. merkti «занурювати, пірнати у воду або якусь іншу рідину; мочити, зволожувати; дощити, мочити дощем» (LKŽ VIII 37). Пор. рос. мяреча «трясовина» (K. Būga, I 414). Див. також M. Vasmer, II 602; L. Kurkina, NB 137, 143. Melik-upis річка у Vgr. Пор. лат. Mellick село: лат. mēlikis «брехун» (J. Endzelynas, LV I 2. 408). Miklinys річка в Pp. Пор. лит. Miklė струмком у Krž., лат. Mikluojis озером, Mikkli селом: лат. mikls «вологий» або mikls «гнучкий» (J. Endzelynas, LV I 2. 435), лит. miklus «гнучкий, податливий; моторний, жвавий, швидкий, рухливий» (LKŽ VIII 179—180). Nykà річка в Kriu. (і Nykūtė річка в Kriu.), Nýkis, Nikis, Nikyš річка в Srv. Пор. лат. Nica річка, Nica поле. Можливо, пов’язане з лат. nīca «місце нижче за течією, вниз по річці». Далі — зі ст.-сл. ницъ «зігнутий, схилений», давньоінд. níca-h «низький» (J. Endzelynas, LV I 2. 480—481; LVV II 745—746). Пор. також лит. nỹkti «зменшуватися, гинути; слабнути, занепадати» (LKŽ VIII 800). Páltis річка в Grg., річка в Gdž., річка в Krkn., річка в Pšl., Páltis частина озера в Dkšt., озеро у Vb., Paltys річка в Krt., Palt-upis річка в Plt. (і Palt-upalis річка в Plt.). Пор. Paltė поле в Lk., Páltis поле в Plt., село в Kdm., поле в Rdd., Paltys ліс у Slnt. Пов’язане з лат. paltis, palte «калюжа, калюжина, багнище», далі — з лит. Palà річкою в Pkr., pãlios тощо (див. W. Schmid, Zur primären -u- Ableitung, 474—475; J. Otrębski, Les mots slavo-baltes, 149). Зіставлення з лит. páltis «сало» неточне (HD 47; R. Eckert, BS 32). 152 Plunkė річка Rt. Пор. лат. pluncī «невелике болото» (LVV III 372; також див. L. Nevskaja, Nazvanija balot, 161), лит. plūkti (plūnka, plūko) «покриватися водою, потом чи чимось іншим; текти, струменіти» (DLKŽ). Rąžė річка Plng., Rąžuolė річка Lk. Можливо, пов’язане з rąža, лат. ruoža «невеликий струмок серед полів; невеликий луг серед полів; урвище; западина; ланцюг пагорбів у лісі; низка підвищень на болоті тощо» (LVV III 585; L. Nevskaja, Slovarj, 358), пор. лит. rażytis «звиватися, смикатися» (LKŽK), ržuž «той, хто постійно звивається» (там само). Лит. rażytis та ін. далі пов’язують із лит. rėžtis «напружувати сили», лат. regere «спрямовувати, простягати», давньоіндійським rñjati «звиватися, випростовуватися» тощо (докладніше див. E. Fraenkel, LEW II 726; J. Pokorny, IEW 854–857). Rovėjė річка Ppl. Пов’язане з лат. rava «наноси після повені на лузі», rāva «глибоке місце в морі; водоспад, бистрінь» (LVV III 499), лит. rova «наноси після повені; такий глинистий ґрунт» (LKŽK). Ruo tis річка Žml. Із лат. ruotēt «крутитися, перевертатися» (J. Šliavas, Nebaigti ieškojimai, 28). Ruvešys річка Tj. Там само луг Ruvešys. Походження неясне. Утім, здається, є підстави пов’язувати з лат. ruvēties «заспокоїтися, стихнути, вщухнути» (LVV III 565). Šarkainis річка Kv. Можливо, пов’язане з лат. sārkans «червоний» (LVV III 721), лит. sárkanas «яскравий; почервонілий, червоний» (LKŽK). Пор. лат. Sarkanā upe, Sarkane річка, Sarkan-valks річка (J. Endzelin, LG 126). Stridinis (або Strýdinis, пор. Strýdenė оз. там само) річка RdN. Пор. лит. Stridinis л. Kri., Strýdinė (або Stridinė?) оз. Jnš. Можливо, пов’язане з лат. strīdņš, strīde, strīds, strīds «огорожа, паркан» (LVV III 1091). Strigūtinė річка Vrn. Пор. лит. Strygā пагорб Mlt., Strygales ліс Žd., Strigelis ставок Krv. Можливо, пов’язане, особливо назва річки Strigūtinė, з лат. striegūonis, striegūons «болотисте, грузьке місце; яма для нечистот, помиїв» (LVV III 1092). Але пор. лит. strigúoti «мрячити», at-strigúoti «підстрибнути, підбігти» (LKŽK). Докладніше про ці слова див. E. Fraenkel, LEW II 922–923. Tamša річка Tl. Офіційна форма може бути пізнішою, вторинною, можливо, певною мірою навіть контамінаційною. Вимовляють Tomša ir Tūmša, пор. Tūmša оз. Lk. Очевидно, пов’язане з лат. tumsis «темний» (LVV IV 263). Отже, Tamša може бути результатом змішування лат. tumsis і лит. tamsūs. Tūolas оз. Ign. Можливо, пов’язане з лат. tiōls «безрогий, безбородий» (LVV IV 285). Užinas оз. Šmn. Приголосний z, імовірно, є балтійським (селонським) діалектизмом — далі див. Jūžintas оз. Ant. Vašaknas оз. Ant. Можливо, тут варто згадати також Vasakų ežeras оз. lgl. Як показує назва села Pa-vasakė, назва озера раніше могла бути й не у формі родового відмінка — *Vasakai чи подібною. Чи слід згадати тут також річку Vasyną Ds., неясно, оскільки ця назва може бути діалектною формою від *Uosyną (пор. Ūosis оз. Kpč.). K. Būga пов’язував корінь vas- з лат. vasa або ie-vasa «Feuchtigkeit des Bodens» (K. Būga, I 509–510). Пор. також лат. vass «сирий, вологий» (LVV IV 486). Далі пов’язується з лит. at-važā «відросток, пагін», vešėti «буяти, рости, розростатися, процвітати», давньоверхньонімецьким waso «вологий ґрунт (feuchter Erdgrund)», wasal «вода, річка», давньоанглійським wós «волога, сік» тощо (E. Fraenkel, LEW I 23). Vazaja річка Km., Vazājis, Vazajys, Vazājus оз. Jž. (а також Vazajėlis оз. Jž.). Через приголосний z, що відповідає лит. ž, ці назви можна вважати балтійськими діалектизмами (селонськими топонімами) та пов’язувати з Važ-upys річка Srv., Važis оз. lgl. 153 Vāzm-upis річка Vkš. Пор. лит. Vazminė болото Yl. Можливо, пов’язане з лат. vazma «ледар, волоцюга», vazmuot «базікати?» (LVV IV 488), лит. (із латиської) vazmà «волоцюга» (E. Fraenkel, LEW II 2009). Vegėrė річка Pp. Пор. лит. Vegėriai містечко. Пов’язується з лат. vedzere «вузький струмок, що врізається в ліс» (LVV IV 521; K. Būga, II 328). Виводиться з іє. *uegʰ- «мокрий: іє. *uegʰ- «вологий, мочити»; пор. фрак. *Vegera (див. I. Duridanov, TBSpг. 31). Viekščia річка Msn. Там же — лука, болото Viekščia. Пор. лат. Viekšta-mežs с., Viekšta річка, Viekštini с. (LVK). Імовірно, пов’язане з лат. viėksta «водоверть, вир, незамерзаюче місце; глибоке місце в річці» (LVV IV 654). Viekšnia річка Jz. (і Viekšnėlė річка Jz.), Viekšn-upis річка Lk., Viekšn-upis, Viekšn-upỹs, Viešn-upis річка Zp. Пор. лит. Viekšna луг Tv., Viekšnaliai ліс Varn., Viekšniai містечко. Можливо, пов’язане з лат. vėksnis «ліс, кущі» (L. Nevskaja, Nazvanija balot, таблиця II). Пор. також лат. vieksis «глибоке місце в річці» (LVV IV 654). Див. також Viekš-čia річка Msn. Vigailis річка Sb., Vīgala річка Tt. (пор. прус. Wigal – G. Gerullis, AO 200), Vīg-tinė річка Kltn. Пор. лит. Vigaus pieva лука Pmp., Vygėnė ar Vigėnė луг Dbk., Vīgietis ar Vigietis б., пагорб Imb., лат. Viga луг, Vīgs луг, Vigas луг. Походження основи vig-, vyg- сумнівне. Можливо, пов’язане з лат. viga «низина між дюнами (яка може бути заболоченою), трав’яниста низина; трава в ставку», давніше значення якого могло бути «вигин, закрут», звідки лів. viga «болото, волога низина», пор. норв. vik «вигин», англ. veikja «згинати» (докладніше див. LVV IV 582). Vinkurė річка End. Пор. лит. Vinka струмок Graž., Vinkėrė болото Krty. За K. Būga, походить від кореня vink- зі значенням «згинати, згинатися», пор. лат. (курш.) vinkal’ât «ухилятися від роботи» (K. Būga, III 276). Virgė річка Pkr., Virg-upis, Virg-upỹs річка Gdž. Пор. лит. (?) водотоки Virga (див. K. Būga, III 231), лат. Virdzes с., Virdzīte річка, Virgulica річка. Імовірно, пов’язане з лат. virga «болотиста лука» (якщо, звичайно, це слово справді є апелятивом — див. LVV IV 604), virgi «дрібні хвилі на воді, спричинені вітром» (там само, 605). Пор. також лат. verdze «велика купа; багато, безліч» (там само, 604), лит. virgėti «мерехтіти, рухатися», virginti «тремтіти» (LKŽK). Zaduojỹs, Zadúojas оз. Ds. Через приголосний z замість характернішого для литовської мови ž назву вважають селонським топонімом — пор. Žadalīs річка Šll. Zálvas оз. Dgč., Zálvē річка Antz., Zálvē оз. Antz., Zalvēlis оз. Dgč., Zalvỹs оз. Antz. Пор. лат. Zalva річка, Zalvīte річка, Zalve струмок (LVK). Через приголосний z усі назви вважають селонськими гідронімами — пор. Žalvē річка Užv. Žarasas оз. Zr. (і Zarasáitis оз. Zr.). За K. Būga, це селонський гідронім, скорочений від *Ežerasas > *Azarasas (в інших діалектах *Ezarasas, *Ezerasas) > Žarasas (K. Būga, II 19–21; J. Otrębski, Lit. Žarasas, 327 і далі). Zirnajỹs, Zirnejas оз. Antz. Через початковий приголосний z слово вважають селонським топонімом. Пор. лат. Zirnājis луг (LVK). Далі пов’язується з річкою Žirnaja Pbs. Зрозуміло, тут наведено не всі литовські гідроніми, які в розглянутому вище аспекті пов’язані з латиською мовою та її ономастиконом. Таких гідронімів, можливо, виявилося б і дещо більше. Однак загальну їх кількість навряд чи можна було б значно збільшити. Як і слід було очікувати, більшість розглянутих литовських гідронімів зосереджена в північній частині Литви. Їх дещо більше в Жемайтії та на північному сході Литви, хоча, здається, ніде не можна констатувати їхньої значної концентрації. Але сам 154 Факт, що більшість цих гідронімів розташована в північній частині Литви, дає підстави вважати, що йдеться про ареальне продовження на південь від сучасної Латвійської РСР характерніших рис латиської мови (насамперед лексичних). Можливо, багато з цих гідронімів є спадщиною зниклих балтійських діалектів — куршського, земгальського, селонського. Здається, це найбільше стосується більшості жмудських гідронімів. Наприклад, назви жмудських річок та озер Alangà Trg., Alaukstis Tl., Blãkė Varn., Blidãkė Krt., Burkėlė Lkv., Cedvė Yl., Damašà Rsn., Dūkšmė Varn., Gãtė Lk., Gãt-upis Nmk., Grýva Krš., Kaltis Yl., Kerbėsas Vkš., Kėvė Vg., Kniãvas, Kniãvasis Plng., Kryn-upis Užv., Kulkà Pln., Kuõpis Tl., Liuvýnas Žgč., Lõnas Sd., Lūkainis Tv., Lūkstas Krš., Varn., Miklinỹs Pp., Puñkė Rt., Rąžė Plng., Sárkainis Kv., Tamšà Tl. та ін. можна вважати куршизмами. Гідроніми Bėdrė Stč., Čeriaukštė Slč., Drukỹ Slč., Dūblis Žml., Grūtė Lnkv., Krūoja Pkr., Kūrà Grz., Ruõtis Žml., Vegėrė Pp. можна, можливо, вважати спадщиною земгальського субстрату. З колишньою територією селів більше пов’язані б назви водойм Aknystà Lel., Aūslas Dgč., Čėdasas PnmR., Čerč-iupỹs Km., Čiaũnas Ds., Jž., Čičirỹs Imb., Driñgis Lkm., Duõr-upis Pn., Duõrpis Pn., Gariavà Pn., Glaužinỹs Ktk., Guopỹs Nj., Izitas Dgč., Jūžintas Ant., Jž., Lėšk-upỹs Km., Lėvũo Ps., Maguilis Ktk., Maič-ežeris Antz., Rovėjà Ppl., Tūolas Ign., Ūzinas Šmn., Vãsaknas Ant., Vazajà Km., Vãzajis Jž., Zaduojỹs ėž. Ds., Zálvas ėž. Dgč., Zálvė up. Antz., Zirnajỹs ėž. Antz. Певна частина розглядуваних гідронімів, з огляду на географію або деякі інші особливості, очевидно, є безпосередніми латвізмами (наприклад, Ciūgriovis Sk., Ciãkų Gravis RdN., Kalimbėtiškis RdN., Stridinis RdN., Vāzm-upis Vkš. тощо). Однак слід наголосити, що багато литовських гідронімів, тісніше пов’язаних із латиською мовою, можуть бути субстратними, але такими не вважаються. На це, зокрема, вказують гідроніми, розташовані в Південній Литві або в інших частинах Литви, які не можуть бути безпосередньо пов’язані з колишніми землями північнобалтійських племен (куршів, земгалів, селів). Очевидно, ця частина розглядуваних литовських гідронімів є суто балтійською, але аналізувати їх, спираючись лише на дані литовської мови, складніше, оскільки в литовській мові зникли відповідні апелятиви або їхні значення істотно змінилися. Таке припущення підтверджують досить промовисті факти. У колишній Східній Пруссії, в околицях Ісрутті, протікає річка Pisa. Ця назва річки має відповідники в прусській номенклатурі — Pissa оз., Pisse оз. (G. Gerullis, AO 123–124). Проте походження цього гідроніма, розташованого далеко від Латвії, можна пояснити, спираючись насамперед на латиську мову, пор. лат. pisa «трясовина, болото (де ростуть лише маленькі берізки та ялинки); непрохідний ліс» (LVV III 233–234). Надійність такого зіставлення підтверджує гр. πῖγεα «вологе, мокре місце, луки» (див. G. Gerullis, там само; LVV, там само; K. Būga, I 510). Останнім часом встановлено безсумнівні паралелі з фракійсько-дакійськими мовами: фрак. pisa «болотиста волога лука» (I. Duridanov, TBSpr. 55, 89). Є й інші подібні приклади. Походження назви озера Mãinia в Південній Литві (околиця Даугай) не можна задовільно пояснити ні в межах литовської, ні прусської мови. Майже все прояснює лише латиський фізико-географічний термін maiņa «болото» (LVV II 550). Пор. також ірл. mīn «болото, трясовина, торфовище», лат. māno «текти, бігти» (J. Pokorny, IEW 699–700; H. Krahe, AF 93). Ці та подібні випадки — не просто паралелі литовсько-латиської номенклатури. Це ізоглоси, що поєднують увесь балтійський ономастикон. 155 Скорочення літератури E. Blese, Liepāja un Saldus — E. Blese, Кілька думок про назви Liepāja і Saldus, „Filologu biedrības raksti“, XIII, Rīga, 1933, 108–113. BNF — Beiträge zur Namenforschung, Heidelberg, 1949 і далі. K. Būga — K. Būga, Вибрані праці, I, Vilnius, 1958; II, Vilnius, 1959; III, Vilnius, 1961. V. Dambe, Gidronimy s formantom -у- — В. Ф. Дамбе, Гидронимы Латвийской ССР с формантом -у-. — Питання гідроніміки, Київ, 1971, 137–141. DLKŽ — Словник сучасної литовської мови, Vilnius, 1972. I. Duridanov, TBSpr. — I. Duridanov, Фракійсько-дакійські студії. Частина перша. Фракійські та дакійсько-балтійські мовні зв’язки, Sofia, 1969. R. Eckert, BS — E. Eckert, Baltische Studien, Berlin, 1971. J. Endzelin, LG — J. Endzelin, Назви водойм Латвії, ZSF XI 112–150. J. Endzelynas, DI — J. Endzelīns, Darbu izlase, I, Rīgā, 1971, II, Rīgā, 1974. J. Endzelynas, LV — J. Endzelīns, Топоніми Латвійської РСР, частина I, том 1, Rīgā, 1956; частина I, том 2, Rīgā, 1962. E. Fraenkel, LEW — E. Fraenkel, Литовський етимологічний словник, I, II, Heidelberg, 1962. G. Gerulis, AO — G. Gerullis, Die altpreußischen Ortsnamen, Berlin und Leipzig, 1922. H. Górnowicz, Suffix -it- — H. Górnowicz, Давньопрусський суфікс -it- і польський суфікс -ic- у назвах місцевостей прусської Помезанії, „Zeitschrift Für Slavistik“, B. XIX, 1974, H. 2., 234–240. HD — A. Vanagas, Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius, 1970. E. Kotonova, BH — Е. М. Котонова, Деякі балтійські гідроніми басейну Західної Двіни на території Білорусі, „Latvijas PSR Zinātņu Akadēmijas vēstis“, 1973, Nr. 4, 81–87. H. Krahe, AF — K. Krahe, Unsere ältesten Flussnamen, Wiesbaden, 1964. L. Kurkina, NB — Л. В. Куркіна, Назви боліт у слов’янських мовах, „Етимологія“, 1967, Москва, 1968, 129–144. B. Laumane, ZN — B. Laumane, Zivju nosaukumi latviešu valodā, Rīgā, 1973. LKŽ — Словник литовської мови, I Vilnius, 1968; II, Vilnius, 1969; III, Vilnius, 1956 і далі. LVK — Картотека топонімів Латвійської РСР, що зберігається в Інституті латиської мови та літератури Академії наук Латвійської РСР. LVV — Словник латиської мови Карліса Мюленбаха. Відредагував, доповнив і продовжив J. Endzelīns, I–IV, Rīgā, 1923–1932. L. Nevskaja, Nazvanija bolot — Л. Г. Невская, Балтійські назви боліт у зіставленні зі слов’янськими (семасіологічні спостереження), — Балто-славянские исследования, Москва, 1974, 155–182. Л. Невська, Словарь — Л. Г. Невская, Словарь балтийских географических апеллятивов, — Балто-славянский сборник, Москва, 1972, 315–376. I. Olsson, GT — I. Olsson, Gotländska terrängord, Uppsala, 1959, 87–89. J. Otrębski, Les mots slaves — J. Otrębski, Спільні слова слов’янського та балтійського походження, „Lingua Posnaniensis“, I, Познань, 1949, 121–151. J. Otrębski, Lit. Žarāsas — J. Otrębski, Lit. Žarāsas, pl. Zarasai, BNF, 1966, H. 3, 327–330. J. Pokorny, IEV — J. Pokorny, Індоєвропейський етимологічний словник, Берн, 1949 і наст. M. Rudzīte, Somugriskie hidronīmi — M. Rudzīte, Фіно-угорські гідроніми на території Латвійської РСР, — Розвиток латиської лексики, Рига, 1968, 175–197. 156 A. Sabaliauskas, Назви свійських тварин — A. Sabaliauskas, Назви свійських тварин у балтійських мовах, – Зв’язки балтійських і слов’янських мов («Питання литовського мовознавства», X), Вільнюс, 1968, 101–190. B. Savukynas, LKK — B. Savukynas, Назви озер, «Питання литовського мовознавства», III, 289–299; IV, 219–226; V, 191–198; VIII («Розвиток лексики литовської мови»), 183–194. W. Schmid, Про первинну -u- деривацію — W. P. Schmid, Про первинну -u- деривацію в деяких балтійських назвах водойм, – Donum Balticum, Стокгольм, 1970, 469–479. SG — Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських країн, I–XIV, Варшава, 1880–1895. P. Skardžius, Назви водойм із -nt-. — P. Skardžius, Литовські назви водойм із -nt-. Їхнє творення, походження, значення, „Lituanistikos darbai. Lituanistikos institutas“, III, 1973, 9–72. J. Sprogis, GŽ — І. Я. Спрогис, Географический словарь древней жомойтской земли XVI столетия, Вильна, 1888. J. Šliavas, Незавершені пошуки — J. Šliavas, Незавершені пошуки, „Краєзнавство“, Вільнюс, 1969, 23–34. В. Toporov, TBP — В. Н. Топоров, До фракійсько-балтійських мовних паралелей, – Балканське мовознавство, М., 1973, 30–63. V. Toporov, O. Trubačov — В. Н. Топоров, О. Н. Трубачев, Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья, Москва, 1962. O. Trubačov, DUUV — О. Н. Трубачев, Названия рек Правобережной Украины. Москва, 1968. V. Urbutis, „Etimologija“ — V. Urbutis: rec., „Этимология“ 1968, „Baltistica“, VIII(2), 207–213. A. Vanagas, FS — А. П. Ванагас, К вопросу о финно-угорском субстрате в литовской гидронимии, – Питання гідроніміки, Київ, 1971, 146–152. A. Vanagas, Синкопа — A. Vanagas, Синкопа у двоосновних литовських назвах річок із другим компонентом -up-, „Праці Академії наук Литовської РСР. Серія A“, 2(15), 1963, 261–265. M. Vasmer I, II, III, IV — М. Фасмер, Этимологический словарь русского языка, I, Москва, 1964; II, Москва, 1967; III, Москва, 1971; Москва, 1973. V. J. Zeps, Зближення — V. J. Zeps, Латиські та фінські мовні зближення, Гаага, 1962. А. П. ВАНАГАС ЛИТОВСЬКО-ЛАТИСЬКІ ГІДРОНІМІЧНІ ПАРАЛЕЛІ ТА ЇХНІЙ АРЕАЛ Резюме Литовську й латиську гідронімію об’єднують численні відповідники. Серед них вирізняються такі, що територіально належать до різних мовних ареалів (литовського або латиського), а етимологічно є продовженням у південному напрямку таких мовних (переважно лексичних) явищ, які характерніші лише для латиської мови. Це передусім литовські гідроніми, утворені від таких апелятивів, які нині невідомі в литовській мові, але вживаються в латиській. По-друге, це назви річок і озер Литви, етимологія яких найвиразніше розкривається на ґрунті латиської мови. Загалом у статті аналізується близько 120 таких і подібних топонімів. 157 Більшість таких литовських гідронімів розташована в північній частині Литви. Це переважно субстратні водні назви — релікти зниклих балтійських племен — куршів (Alangā, Alaukstis, Blākē, Blidakē, Burkālē, Cedvē, Damašā, Dākšmē, Gātē, Gātupis, Grūvā, Kaltis, Kerbēšas та ін.), земгалів (Bēdrē, Ceriņkāistē, Dūblis, Gruōtē, Ruōktis та ін.), селів (Čēdasas, Čiāunas, Drīgijis, Duōrupis, Lēyuō, Roveijā, Tuōlas та ін.). Поряд із цими, можливо, субстратними гідронімами трапляються й назви іншого типу, зокрема водні назви, що вказують на давніші лексичні зв’язки литовської та латиської мов.