Dėl leksinės sinonimijos santykio su žodžio geografija

LIETUVIŲ AREALINĖS LINGVISTIKOS KLAUSIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA A. VIDUGIRIS ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СИНОНІМІЇ З ГЕОГРАФІЄЮ СЛОВА Лексична, або словесна, синонімія та географія слова — тісно пов’язані між собою предмети дослідження лексики. Лексична синонімія є суто лінгвістичним явищем і належить до сфери лексикології, а географія слова, що розуміється не лише як поширення слова, його вживання на певній території, або ареал, який воно займає, а й як територіальний, або ареальний, географічний підхід до лексичних одиниць, належить до сфери методології. Окремо про лексичну синонімію та географію слова — точніше, ареальну лінгвістику, або лінгвістичну географію1, — написано чимало, однак про їхнє співвідношення або мовчать, або згадують лише побіжно2. Вірогідно, причиною є зовнішня несумісність цих двох об’єктів: системний характер лексики вимагає, щоб усі її складники, отже, і синонімія, досліджувалися на основі внутрішніх системних зв’язків, тоді як ареальний географічний метод дослідження цих явищ застосовується нібито ззовні, екстралінгвістично. З іншого боку, лінгвістичних атласів дуже мало, а наведені в них лексичні карти охоплюють лише мізерну частину словникового запасу, тому вони поки що не можуть задовольнити й різних дослідників лексики. Найбільше взятися за цю непросту тему автора спонукали надзвичайно різноманітний і багатий матеріал тому, присвяченого лексиці «Атласу литовської мови»3, та багаторічна праця над його збиранням, картографуванням і підготовкою до друку. Тому основні положення статті ілюструються переважно матеріалом цього атласу. Лексичні одиниці (слова або фразеологічні сполуки), будучи двобічними мовними знаками — формального та змістового рівнів, — пов’язані різноманітними взаємними зв’язками як щодо зовнішньої форми, або вираження, так і щодо внутрішнього змісту, або значення, семантики. Загалом перевага належить критерію внутрішнього змісту — семантичному критерію. Як у випадку синонімії, так і в ареальній лінгвістиці лексичні одиниці зазвичай ідентифікують, ототожнюють або зіставляють на тій самій основі значення, змісту. Слова можна ототожнювати й за їхнім вираженням — зовнішньою акустичною або візуальною формою — 1 Ареальна лінгвістика, або лінгвістична географія, — широке поняття. Її основний предмет дослідження — територіальні відмінності між різними рівнями мовної системи (фонетичними, морфологічними, лексичними та синтаксичними явищами), а частково — їхні функціональні, стилістичні, а також хронологічні аспекти; пор. Вопросы теории лингвистической географии, Москва, 1962, p. 9–11. 2 Plg. A. Lyberis, Lietuvių kalbos sinonimų žodynas, Kaunas, 1961, p. 4–5; J. Pikčilingis, Leksinė ir gramatinė sinonimika, Kaunas, 1969, p. 9, 24 ir kt. 3 Атлас литовської мови, I, Лексика, Вільнюс, 1977. 109 з погляду. Однак у такому разі слід було б говорити про явища омонімії та полісемії, або багатозначності, слів, які безпосередньо вже не належать до теми цієї статті. Термін ідентифікації у лексикологічному сенсі слід тлумачити як встановлення тотожності щонайменше між двома лексичними одиницями на одному рівні за максимальної відмінності на другому плані. Отже, одне слово за одним із рівнів (у цьому разі значенням) прирівнюється до іншого. Це по суті відповідає визначенню синонімів: «Лексичні синоніми — це слова тієї самої частини мови, що по-різному звучать і позначають той самий предмет (ola — urvas), ту саму ознаку (uolus — stropus), ту саму дію (bėgioti — lakstyti»⁴. В ареальній лінгвістиці (або лінгвістичній географії) за однаковим значенням (змістом) подібним чином визначають розподіл слів, що по-різному звучать, за певними територіями вживання — ареалами. Нерідко такі слова, що по-різному звучать і поширені на різних територіях уживання литовської мови, вважають синонімами, наприклад: arklas⁵ «старовинне знаряддя для оранки землі», žãgrė, žãmbis (і žãmbris), žuobris, stagutė⁶, sklastis «пристрій для засування дверей», sklendė, velkė (і velkė), stūmà, šovynė (і šovà), kištùvas; vaivorykštė, orãvyrkštė, dangõrykštė, laimės juosta, der̃mjuostė, straublỹs, drignė, linksmynė тощо.⁷ Ареали більшості таких слів з обмеженою територією вживання різні. Інакше кажучи, майже кожне має відмінний ареал поширення. Тому слів із приблизно однаковими ареалами порівняно мало. Однак той самий критерій однакового значення відіграє різну роль у синонімії та ареальній лінгвістиці. У синонімії спільне значення — найважливіша, сутнісна ланка, що поєднує слова різної форми. Натомість в ареальній лінгвістиці спільне значення — лише засіб або умова для визначення ареалів слів, що по-різному звучать, або ізоглос. За цим значенням лінгвіст ототожнює різні слова, щоб знайти їхні відповідники на всій території певної мови. Отже, спільне значення лише умовно здається об’єднавчим. Насправді тут воно відіграє розрізнювальну роль. Найважливішою ознакою синонімії є її системність, адже синонімами можуть бути слова, вживані лише в одній мовній системі. Натомість слова з обмеженою територією вживання належать до різних діалектних систем. По суті, це гетеросистемні лексичні одиниці, своєрідні лексичні відповідники, або еквіваленти, які не поєднуються, а розрізняються за однаковим значенням. Дехто пропонує називати такі гетеросистемні слова через тотожність їхніх значень таутонімами⁸. На нашу думку, термін «таутонім» краще залишити для позначення тотожності значень у межах однієї мовної системи, наприклад повних, або абсолютних, синонімів тощо. Оскільки лексичні одиниці, значення яких збігаються в межах однієї системи, або «гомосеманти»⁹, за традицією ⁴ J. Pikčilingis, min. veik., p. 4. ⁵ Ці та інші приклади наведено переважно за згаданим словником синонімів A. Lyberis; їхні ареали можна буде побачити на картах «Атласу литовської мови». Більшість цих слів є також у «Словнику сучасної литовської мови», Vilnius, 1972 (далі — DLKŽ). ⁶ У словнику синонімів A. Lyberis подано форму stagùtas. У матеріалах Атласу литовської мови зафіксовано лише форми жіночого роду: stagùtė, stùgė. ⁷ Див. також B. Rokaitė, Vaivorykštės pavadinimai lietuvių kalbos tarmėse, «Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai. Serija A,» 2(15), 1963, p. 275—279. ⁸ Plg. J. Filipec, Česká synonyma a hlediska stylistiky a lexikologie, Praha, 1961, p. 93; C. Г. Бережан, Семантическая эквивалентность лексических единиц, Кишинев, 1973, p. 303. ⁹ Через неточність термінів «синонімія» та «синонім» іноді пропонують замінити їх термінами гомосемія та гомосемант, C. Г. Бережан, min. veik., p. 99—102. 110 називаються синонімами, тому еквіваленти значень різних систем, наголошуючи на їхньому гетеросистемному характері, краще було б називати гетеронімами10. Отже, гетеронімам властива належність до різних діалектних систем і водночас територіальна обмеженість. Однак обмежено вживатися можуть не лише гетероніми, а й різноманітні етнографізми або назви рідкісніших рослин тощо. Рідкісні етнографізми або ботанічні терміни, вживані на певній обмеженій території, зазвичай невідомі деінде, оскільки там немає і самих реалій; пор. назви частин воза lušņies, lušnapancio і šlaunų або санних užkalų. А гетероніми, поширені в одній або кількох частинах території певної мови, зазвичай мають деінде відповідники того самого значення, які умовно можна було б назвати територіальними корелятами. Отже, гетеронімами слід називати всі слова литовської мови, які характеризуються не лише обмеженою територією вживання, а й мають територіальні кореляти на всій території поширення відповідної реалії. Крім того, і самі гетероніми не всі рівноцінні. Одні ввійшли до системи літературної мови й стали її частиною. Такі гетероніми на рівноправних засадах утворюють синонімічні пари, ряди або блоки11. Тому, зважаючи на те, що не всі слова літературної мови здавна вживаються на всій території литовської мови, а чимало з них побутують лише на більшій чи меншій її частині (тобто наголошуючи, що вони ввійшли до літературної мови з різних діалектних систем), можна говорити про гетеронімний характер певної частини лексики літературної мови, а отже, і деяких синонімів. Інші гетероніми з вужчим ужитком, які зазвичай уже не належать до лексичного складу літературної мови, називають діалектизмами. Тому вони (у DLKŽ біля них зазвичай подаються скорочення dz, ryt., žem.) як гетеросистемні лексичні одиниці не повинні входити й до складу синонімів літературної мови. Оскільки основою ідентифікації синонімів і розрізнення гетеронімів є збіг значень, важливо встановити однакову одиницю порівняння, тим паче що значення різних слів часто не збігаються, особливо за обсягом. Зазвичай за таку одиницю серед усіх членів зіставлення беруть однозначне слово з найменшим обсягом значення і називають його семантичним варіантом12. Розмір семантичного варіанта найкраще видно на прикладі абсолютних синонімів, або гомосемантів, які утворюють гетероніми, наприклад: ántinas, gaigalas; kankorėžis, burkūtis, gurgutis, kirkūžė, žehelýs; karvelis, balandis, або литовське слово та його нелитовський (інтернаціональний чи запозичений) відповідник, наприклад: kalbotyra, lingvistika; mėšimtis, procentas; pirkia, gryčia, stuba; tvartas, kūtė тощо. Їхній семантичний обсяг цілком однаковий, і вони не мають жодних відмінностей між собою. Кожен із членів зіставлення має по одному семантичному варіанту й цілком вичерпує зміст іншого. Зміст багатозначних слів становить не один семантичний варіант, а їхня сукупність. З іншими словами вони можуть вступати в синонімічні відношення за одним або кіль- 10 Термін «гетеронімія» вживають і інші мовознавці; пор. J. Gossens, Strukturelle Sprachgeographie, Heidelberg, 1967, p. 86. 11 Слова близького значення, що звучать по-різному, зазвичай об’єднуються в синонімічні ряди через одне одного, а в синонімічні блоки — гілками, тобто окремо; наприклад, слово pilkas окремо вступає в синонімічні відношення зі словами palvas, širvas або širmas, žilas; пор. C. Г. Бережан, min. veik., p. 54—77. 12 Термін семантичний варіант у цьому разі зручніший, ніж семема, і вже давно вживається в мовознавстві; пор. Вопросы лингвистической географии, Москва, 1962, p. 149; C. Г. Бережан, min. veik., p. 46. У литовському мовознавстві його також уживають не вперше; пор. статтю автора Semantinių dialektizmų atrankos ir grupavimo klausimu, — Lietuvių kalbos istorijos ir dialektologijos tyrinėjimai (tezės), Vilnius, 1971, p. 22. 111 семантичні варіанти. Напр., однозначне слово tvartas, що має загалом лише один семантичний варіант, співвідноситься з багатозначним словом dagtis лише за одним його семантичним варіантом, тоді як за іншими семантичними варіантами dagtis може вступати в синонімічні відношення зі словами stogas, dugnas та ін. Подібним чином співвідносяться також слова kankorėžis: skuja, tvartas, grūbas, namas та ін. Слова, що виражають ширші поняття, dagtis, grūbas, namas, skuja охоплюють своїм значенням зміст слів із вужчим значенням kankorėžis, tvartas (випадки включення). Змісти двох або більше багатозначних слів, які вступають у синонімічні відношення за певним семантичним варіантом (напр., klūonas: klojimas, rātai: vežimas), перехрещуються. В обох випадках маємо так звану часткову синонімію, або парасемію13. Отже, досліджуючи гомосемічні синонімічні відношення в лексиці, слід оперувати не цілими словами, а лише окремими складниками структури значення — семантичними варіантами. Для встановлення еквівалентних семантичних варіантів зазвичай достатньо тлумачних словників, у яких наведено достатньо повне уявлення про семантичну структуру багатозначного слова, тобто відображено всю сукупність семантичних варіантів14. Збіг значень слів, тобто семантичних варіантів, є суттєвою ідентифікаційною, або релевантною, ознакою синонімії. Додатковою релевантною ознакою вважають збіг їхнього категорійного граматичного значення, тобто належність до одного морфологічного класу — частини мови15, напр.: klėtis, svīrnas; sunkūs, svārūs, svambūs, smagūs; dirbti, triūšti, plūšti, krutėti, veikti; palengva, pamažu та ін. За семантичною одиницею такого самого обсягу розподіляються й гетероніми. Відповідний семантичний варіант як критерій розподілу тут зумовлений не лише гетеронімами, що входять до літературної мови, а й словами, уживаними на всій території литовської мови. Навіть багатозначні слова, записані за єдиною «Програмою», подаються вже диференційовано відповідно до бажаного еквівалента значення й відмежовано від інших значень. Коли весь матеріал перед очима, відношення семантичної еквівалентності між зіставлюваними (розподілюваними) словами зазвичай досить очевидні. У синонімії ж ці відношення не такі ясні. Основу зіставлення — семантичний варіант — треба очистити, відмежувати від інших значень шляхом аналізу й поділу обсягу значень. Отже, застосування методів ареальної лінгвістики до синонімії може чимало допомогти. Крім того, для гетеронімів литовської мови характерно, що більшість із них у всіх значеннях, наведених у DLKŽ, у яких вони можуть уживатися в літературній мові, у діалектах зазвичай невідомі. У діалектах їх уживають переважно лише в певних значеннях — в одному діалекті в одних, в іншому — в інших. Напр., там, де будівлю для складання необмолоченого збіжжя називають klojimu (там це слово зазвичай означає також збіжжя, розкладене на току для обмолоту за один раз), klūonas означає майданчик для снопів, луг біля клуні; а там, де цю будівлю називають kluonu, майданчик для снопів здебільшого називають kluoniena або в Жемайтії, де згадана будівля зветься jauja, jāujė, jāujas, jāujis, rejā, daržinė, словами klojimas або kluonas називають тік. Однак, за винятком місць стику ареалів цих слів, вони рідко вживаються синонімічно. Отже, у діалектах ці слова здебільшого не є синонімами, так само як в одному 13 C. Г. Бережан, мин. веик., р. 97. 14 А. П. Евгеньева, Основные вопросы лексической синонимии, – Очерки по синонимии современного русского литературного языка, Москва–Ленинград, 1966, р. 26; В. Г. Гак, Опыт применения сопоставительного анализа к изучению структуры значения «слова, Вопросы языкознания», 1966, № 2, р. 97; С. Г. Бережан, мин. веик., р. 50. 15 C. Г. Бережан, min. veik., p. 49–50. 112 з погляду тієї чи іншої діалектної системи їх також недоречно називати гетеронімами. Це звичайні гетеролексичні й гетеросемантичні (відмінні за формою та змістом) одиниці словника, які лише поза межами діалектів, тобто в літературній мові, завдяки своїй багатозначності можуть вступати в гомосемічні синонімічні відношення. У діалектах же гомосемантами вони можуть ставати лише зрідка, тобто тоді, коли представник певного діалекту вживає ці слова в тому значенні, яке вони мають у літературній мові або в сусідньому діалекті тощо. Розвиток і вдосконалення лексики зумовлюють суперечності між її можливостями (ресурсами чи словниковим складом) у певний період і зростанням прагнення людей висловлювати свої думки зрозуміліше, різноманітніше й точніше16. «Слово — це пошук», — стверджують психолінгвісти17. Результатом цієї суперечності є також синоніми, або гомосеманти. Відношення між лексичними одиницями найкраще виражає їхня цілковита невідповідність, відмінність як за формою, вираженням (гетеролексія), так і за змістом, значенням (гетеросемія). Отже, синоніми як комунікативні одиниці зі спільним значенням є надлишковими, додатковими елементами мови. Однак мова їх допускає й навіть примножує за допомогою запозичення слів, словотворення, семантичної експансії, метафоричного й метонімічного перенесення значень18. Саме вживання синоніма в мові передбачає, що, замінюючи вже наявне слово й виражаючи те саме поняття, він передаватиме його дещо інакше або дещо інше. Синоніми виникають за бінарним принципом (принципом парності), способом опозиції, або протиставлення: до вживаного слова намагаються протиставити інше — «ефективніше, виразніше», напр.: arklys, žirgas, ašvienis, kūinas; gyvatė, angis, kirmìnas (ir kirmėlė), šnibždė, šnypštėlė, piktoji, ilgoji; miškas, giria, medė ir medžias. Такі синоніми, що різняться «виразнішими» відтінками значення (пор. ašvienis, kūinas, žirgas, kirmìnas ir kirmėlė, ilgoji, pilkoji, šnypštėlė, giria, medė ir medžias), мовознавці зазвичай називають маркованими членами опозиції щодо перших, зазвичай нейтральних, немаркованих членів цієї опозиції (пор. arklys, gyvatė, miškas). Нейтральні, немарковані члени опозиції, маючи в синонімічних рядах і блоках найзагальніше значення, виконують роль домінанти19. Вони ніби є опорними стовпами, за якими порівнюють та ідентифікують інші марковані синоніми (з різними відтінками значення). Марковані члени опозиції, або синоніми, зазвичай відрізняються від нейтральних неоднаковим вираженням ознаки предмета й різним ступенем інтенсивності дії, неоднаковим обсягом понять, різною суб’єктивною оцінкою предмета чи явища, тобто ставленням мовця до позначуваного об’єкта, неоднаковим лексичним оточенням і синтаксичними зв’язками (дистрибуцією) тощо.20 Крім основної інформації, тобто лексичного значення, такі синоніми водночас виконують експресивну й естетичну функції. Отже, синонім є своєрідною трансформацією вже наявного слова мови21. 16 P. A. Будагов, Проблемы развития языка, Москва—Ленинград, 1965, p. 33—36. 17 A. A. Леонтьев, Психологическая структура значения, — Семантическая структура слова, Москва, 1971, p. 18. 18 C. Г. Бережан, min. veik., p. 133. 19 J. Pikčilingis, min. veik., p. 24. 20 J. Pikčilingis, min. veik., p. 22—24; Словарь синонимов русского языка, I. Ленинград, 1970, p. 11. 21 C. Г. Бережан, min. veik., p. 150. Трансформа також називається перейменуванням або семантичною трансформацією, пор. B. Г. Гак, Семантическая структура слова, как компонент семантической структуры высказывания, — Семантическая структура слова, Москва, 1971, p. 81—82. §. Užs, Nr. 1026 113 Збіг лексичного значення за семантичним варіантом (або за кількісним параметром) є найважливішою ознакою еквівалентності цих слів. Не збігаються лише стилістичні та функціональні (за якісним параметром) відтінки. Зазвичай вони становлять підґрунтя для виникнення інтерсинонімічних опозицій і можуть перешкоджати взаємозаміні членів цієї опозиції. Однак ці відтінки є несуттєвими або релевантними диференційними ознаками синонімії та не скасовують семантичної рівнозначності цих слів, оскільки емоційні й експресивні відтінки не зачіпають логічного ядра значення22. Ці стилістичні та функціональні (якісні) відмінності необхідні для синонімів. Зазвичай вони не лише зумовлюють існування синонімів, а й визначають їхню життєздатність і збільшення їхньої кількості. «Мова „не терпить“ безглуздих тотожностей, і абсолютний, або повний, синонім, що виник, із часом витісняє свого „партнера“ або змушує його змінити значення і стати неповним»23. Для гетеронімів такі якісні відтінки значень зіставлюваних слів не лише нехарактерні, а й небажані, оскільки вони руйнують їхню семантичну еквівалентність. У ареальній лінгвістиці між зіставлюваними або картографованими одиницями має бути повна семантична еквівалентність як за семантичним варіантом (кількісним параметром), так і за експресивним, емоційним нюансом значення (якісним параметром). Однак терміни «експресивні, емоційні, стилістичні й функціональні відтінки значення» доречно вживати лише щодо слів однієї мовної системи — синонімів. Тому, говорячи про гетероніми, слід оперувати лише якісними відмінностями або відтінками лексичних значень, які й становлять найважливішу відмінність між синонімами та гетеронімами. Отже, в ареальній лінгвістиці не можна зіставляти, наприклад, слова arklys, báimė, kūpeta з відповідними за значенням словами žirgas, kūnas; išgąstis, siaubas; kūgis, stirta, оскільки ознаки понять, виражених цими словами, не збігаються. Їх можна було б порівнювати лише за умови, що якесь одне з цих слів у певній частині території мало б значення, еквівалентне значенням інших відповідних слів цього ряду за обома параметрами. Наприклад, в основній частині ареалу литовської мови miškas і giria позначають ліс різного розміру (отже, тут і в діалектах це синоніми), однак на окраїнах ареалу слово giria, позначаючи ліс будь-якого розміру й не маючи інших синонімів, можна трактувати як гетеронім і зіставляти, тобто протиставляти, словам miškas, medė, medžias. Отже, за якісним параметром значення синоніми й гетероніми взаємно виключають одне одного. Якщо умовою ідентифікації синонімів є збіг значення за семантичним варіантом, а підґрунтям опозиції — якісні відмінності значень або виражені ними експресивні й емоційні відтінки, то умовою зіставлення, тобто розрізнення, гетеронімів є їхній повний збіг за обома параметрами значення, а підґрунтям опозиції гетеронімів — протиставлення за місцем (територією, ареалом, географією), тобто діатопією, та вираженням, тобто формою. Отже, гетероніми утворюють опозиції не значення (змісту), а діатопічного вираження (форми), а однакове значення є найважливішою умовою, або запорукою, цих опозицій. Синоніми є як у діалектах, так і в літературній мові. Одні спільні для діалектів і літературної мови. Інші відомі лише в діалектах. Особливо останні вирізняються великою строкатістю. За «Програмою збирання матеріалів для Атласу литовської мови» записано переважно основні діалектні назви, так звані гетероніми, і лише зрідка 22 C. Г. Бережан, мин. veik., p. 68. 23 J. Pikčilingis, min. veik., p. 8. 114 на стику їхніх ізоглос записано по дві й більше назв, частина яких увійшла також до літературної мови й, своєю чергою, утворює синонімічні ряди. Багато таких основних назв у діалектах нерідко можуть мати також слова, що вживаються синонімічно, однак у «Програмі» не вимагалося записувати їх, за винятком поодиноких випадків (пор. arklys ir kuinas). Тому багато таких діалектних синонімів і не було записано. Однак уже з одних лише суміжних назв і гетеронімів слова kuinas можна судити про різноманітність діалектних синонімів, їхню експресивність та емоційність, пор.: dvėsena, dvasna, dienagalys, gausėna, galadienis, kėvė, sprõgena, stipena. Суміжні назви іноді властиві й іншим основним назвам, записаним за «Програмою», наприклад: vaivorykštė, peteliškė, laumžirgis, kraujažolė тощо. Одні з них можуть уживатися досить широко, утворюючи певні суцільні ареали, інші трапляються рідше й розпорошені на великих територіях, треті — лише в одному чи кількох місцях. Це характерно як для основних назв, або гетеронімів, так і для їхніх діалектних, а нерідко й водночас літературних синонімів. Така варіативність назв і нерівномірний розподіл за ареалами зумовлені самою подвійною природою мови, її дихотомією, тобто розмежуванням системних фактів мовного рівня (або плану) та випадкових, індивідуальних фактів рівня мовлення (як мовного процесу або говоріння, реалізації). Лексичні одиниці мовного рівня характеризуються певними сталими системними інваріантними властивостями. Завдяки систематичному вживанню слово, увійшовши до сфери мови, зберігає своє значення навіть у «ситуації невживання; мережа інтравербальних відношень ніби окреслює можливі межі вживання слова — його семантичний потенціал». Це так зване системне значення слова, або семантика24. Системне значення як факт вищого мовного рівня реалізується у вживанні, яке підтримує його сталість. Інакше кажучи, вживання встановлює сталий зв’язок, або відношення, між словом (як сукупністю фонем і графем) і поняттям (сигніфікатом), вираженим цим словом25. Натомість у випадку мовлення, або реалізації, на перший план виходять так звані відношення осмислення, які є несталими, оскільки один і той самий предмет чи явище (його зміст) може бути виражений різними поняттями, а отже, може отримувати різні мовні знаки — слова26. Значення слів можна передавати через різні асоціації або надавати самим словам іншого осмислення. Співрозмовник (і письменник) має у своєму розпорядженні порівняно багато можливостей пов’язувати об’єкти реальної дійсності найрізноманітнішими смисловими відношеннями й називати їх на власний розсуд, звісно, настільки, наскільки його може зрозуміти слухач чи читач. Крім того, мовцям допомагають екстралінгвістичні умови27. Отже, нове значення слова залежить від умов контексту й, виявляючись лише в мовленні окремих індивідів, уже не входить до семантичної структури слова як її сталий компонент28. Це так зване ситуативне значення слова, або семантика29. 24 А. А. Брудный, Значение слова и психология противопоставлений, — Семантическая структура слова, Москва, 1971, р. 20. 25 В. Г. Гак, Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания, — Семантическая структура слова, Москва, 1971, р. 78—79. 26 Ten pat, р. 79. 27 С. Г. Бережан, min. veik., р. 110. 28 Н. Н. Амосова, К вопросу о лексическом значении слова, „Вестник ленинградского университета. Серия истории, языка и литературы“, № 2, вып. I, Ленинград, 1957, р. 159. 29 А. А. Брудный, min. veik., р. 20. 8* 115 Так само, як системні постійні значення відрізняються від непостійних контекстуальних або ситуативних значень, від системних синонімів слід відрізняти ситуативні або контекстуальні синоніми як у літературній мові, так і в діалектах. Суворіші вимоги до такого розмежування зазвичай висувають укладачам синонімічних словників сучасних літературних мов. Інші вимоги застосовують у дослідженнях мови художнього твору того чи іншого письменника. Тут перенесення й розширення значень слів, а також вдале вживання різних гетеронімів або їхніх робочих варіантів вважають достоїнством твору, заслугою письменника. Зрештою, вимоги до точності мови, а також до виразності, образності й гнучкості висувають повсюди — і в публіцистиці, і в науково-популярній літературі, і в розмовному мовленні. Отже, розмежування або добір системних і контекстуальних синонімів залежить від мети та призначення їх уживання. З іншого боку, з часом перенесення значень певних слів стають постійними й ними починають користуватися всі члени певної мовної спільноти. Отже, несталі факти розмовного мовлення, так звані оказіоналізми, можуть стати нормативними мовними фактами й, як стилістичні варіанти, вступити в постійні синонімічні відношення з наявними в мові словами того самого або близького значення. Для порівняння можуть правити згадані назви змії, які вважають синонімами, з-поміж яких kirmėnas, kirmėlė, šnižbždė, šnypštelė, ilgoji, piktoji — виразні слова розмовного мовлення. У діалектах багато з них стали системними фактами, своєрідними гетеронімами. Їхній «розмовний» характер виявляється лише при зіставленні з терміном літературної мови gyvatė, який зазвичай відомий і в усіх діалектах, але як певне табу нерідко уникають уживати. Тому замість нього вживають інші назви, здебільшого евфемістичного походження й пов’язані з табу (коли через забобони, боячись нещастя, уникають називати небезпечну істоту її справжнім ім’ям). Ці вторинні назви, хоч і не завжди утворюють суцільні ареали, інколи вживаються частіше, ніж слово gyvatė, наприклад, kirmėnas у деяких жемайтських говірках тощо. Уживання двох або трьох назв у певному місці свідчить, що й у діалектах вони можуть бути синонімами. Синонімічні пари найчастіше утворює «загальнонаціональний» термін gyvatė з одним або двома зі згаданих евфемізмів. Виняток становить лише синонім angis, який за походженням є давнім гетеронімом і разом зі словом gyvatė утворює діатопічну опозицію. Однак ця назва, ареал якої охоплює лише невелику частину південно-західної Литви (раніше вона вживалася і в литовських говірках колишньої Східної Пруссії), тепер поступово витісняється назвою gyvatė, яка поширилася ширше й стала терміном літературної мови. Хоча angis як гетеронім і зникає, у літературній мові воно утверджується як синонім: нерідко вживається в переносних значеннях із певними відтінками величності й урочистості тощо. Імовірно, зміна значення слова angis зумовлена давніми текстами, переважно релігійного характеру. Переконливо свідчать про те, як гетероніми, потрапивши до літературної мови, стають синонімами, не лише згаданий випадок із angies, а й більшість наведених вище прикладів. Однак літературна мова як нова мовна система, що формується, через свій нормативний характер досить сильно обмежує взаємини гетеронімів, які до неї потрапили, часом по-своєму змушуючи їх змінювати значення тощо. Тому найкраще простежити, як синоніми гетеронімічного походження природно формуються в діалектах, пор. klėtis і svirnas. Там, де вживають лише одне з цих слів, обидва мають те саме значення — цілком однаковий семантичний обсяг за обома параметрами значення. Однак на стику ареалів цих слів їхні значення починають диференціюватися: klėtimi зазвичай називають селянську споруду для зберігання зерна 116 будівля для зберігання зерна, а скиртою — більша або гарніша, часто панська чи заможніших селян комора. В ареалі комори слово свирнас подекуди могло прийти й з іншого соціального середовища (ополяченого поміщицтва) як зворотне запозичення, оскільки назвами з балтійським коренем свир-н- той самий об’єкт досить широко називають у сусідніх білоруських говірках; це слово також відоме в російських і польських говірках30. Тенденція називати більшу клу́ню svirnu (зазвичай в ареалі слова klėtis) посилилася на певний час у роки колгоспного ладу, коли почалося будівництво великих зерносховищ — svirnai. Щоправда, останнім часом дедалі ширше утверджуються модернізовані зерносховища, які називають sandėliais, а слова klėtis, svirnas і далі позначають ті самі етнографічні об’єкти. Однак уже саме швидке поширення слова svirnas у зміненому значенні наочно показує, яке значення для існування й численності синонімів гетеронімічного походження має семантична диференціація. У діалектах спостерігається чимало й протилежних випадків — явищ абстрагування значень. В одних діалектах пара або кілька слів можуть уживатися синонімічно з диференційованими значеннями, а в інших — найчастіше в периферійних діалектах — одне з цих слів уживається з узагальненими значеннями, наприклад, згаданий синонім слова miško — giria — або mėgti (änas mėgsta išgért; bernai sa mergomi mėgstasi31 Zietela) ir mylėti (aš myliu lietuviškai dudėnc; änas mėlyi vaikus Šalčininkai)⟧. Отже, процес, за якого замість кількох синонімічних слів починають уживати одне слово, що їх заступає, зазвичай супроводжується узагальненням значень, або семантичною абстракцією. Щоправда, важче простежити, як синоніми перетворюються на гетероніми, тобто несюноніми. Явища десинонімізації (коли слова перестають бути синонімами) трапляються порівняно рідше й не такі очевидні, оскільки на них не впливає така організаційна й нормувальна система, як літературна мова. Вони дещо характерніші переважно для периферійних говірок, що зникають і нівелюються; через колишню історичну адміністративну, соціальну й культурну роз’єднаність та замкнутість вони формувалися досить довго й унаслідок цього поступово ізолювалися від діалектів основного масиву литовської мови. Випадки десинонімізації трапляються й у центральних діалектах, однак зазвичай належать до раннішого періоду розвитку мови. Наприклад, збережені гетероніми — діалектизми mėdė у північно-західній частині жемайтського діалекту, medžias у південно-східних аукштайтських говірках, а також порівняно численні топоніми з коренем med- та інші слова в різних діалектах, а також латиське mežs «ліс», прусське median «те саме» свідчать, що давня назва лісу мала корінь med-. Згодом її замінило новоутворення miškas, оскільки похідними з коренем med- почали називати конкретне дерево. Багато етимологічних досліджень лексики, що зазвичай спираються також на зазначення ареалів уживання досліджуваних слів, можуть непрямо проілюструвати це явище. Отже, гетероніми й синоніми — тісно пов’язані між собою лексичні одиниці. І в діалектах ті самі слова можуть бути як синонімами, так і гетеронімами. Цей взаємозв’язок виявляється в їхній перехідності: гетероніми можуть ставати синонімами, а синоніми — гетеронімами. Імовірно, до решток певних гетеронімів-діалектизмів слід зарахувати й деякі застарілі слова, що вийшли або виходять з активного вжитку, — архаїзми, які… 30 Plg. Дыялекталагічны атлас беларускай мовы, Мінск, 1963, 239 žemėlapi; В. Даль, Толковый словарь, IV, Москва, 1955, p. 150; Słownik języka polskiego, VI, Warszawa, 1915, p. 791. 31 Приклади записано автором під час діалектологічних експедицій. 117 збереглися у старих писемних пам’ятках або діалектах, як-от ažvenis, pėkus тощо. Отже, з плином часу змінюються як синоніми, так і гетероніми. Одні зникають, інші з’являються. Ці явища зазвичай зумовлюють процеси диференціації та абстрагування значень. Таким чином, у різні часові періоди співвідношення між синонімами та гетеронімами різне. Інакше кажучи, і ті, й інші є історично зумовленими елементами мови. Тому не можна в одному часовому зрізі порівнювати діахронічно різні явища. Взаємні відношення синонімів і гетеронімів як літературної мови й діалектів, так і самих діалектів найреальніше відображаються лише в межах одного часового відрізка, певного періоду розвитку мови, тобто за умови синхронності (одночасності) цих явищ. У розмовній мові в синонімічні відношення або до кола гетеронімів можуть потрапляти також лексичні одиниці різних соціальних систем, наприклад соціальні жаргонізми, різні професіоналізми. Це переважно окремі слова, якими користуються люди вузьких соціальних груп: аристократії або міських низів, ремісники, моряки, злодії, жебраки, учні тощо. Це слова різних соціальних, або діастратичних, систем, які слід розглядати як випадкові факти мовлення, або оказіоналізми. Синонімам і гетеронімам притаманні спільні риси не лише за значенням і змістом, а й за вираженням, формою. Як самостійні синоніми, так і гетероніми — це слова з різними коренями, наприклад: gyvatė, angis, kirminas; miškas, giria, medė; sutemà, sámbreškis, sámblysis тощо. Слова, що зберігають той самий корінь, але відрізняються словотвірними афіксами, відмінюванням або акцентною парадигмою, нерегулярними фонетичними елементами, слід розглядати як варіанти перших32, наприклад: kírminas ir kirmėlė; medė ir medžias; sutemà ir sántemis, sámbreškis ir brėkšmà, vieversys ir voveršys arba cyrulys ir čyrulys тощо. Безперечно, є й менш очевидні, значно проблематичніші відмінності форми слів, які досліджують не лише фахівці зі словотвору, а й фонологи та лексикологи. Ці зовнішні відмінності слів можуть стати темою окремої праці. Усе викладене вище свідчить про те, що синоніми й гетероніми — тісно пов’язані мовні елементи. І ті, й інші — слова, що звучать по-різному, а їхнім головним об’єднувальним, ідентифікаційним елементом є еквівалентне значення. Однак еквівалентність значень слів, що звучать по-різному, ще нічого не говорить про їхню синонімічність чи гетеронімічність. Синонімічні відношення виникають лише тоді, коли два або більше слів постійно вживаються в одній мовній системі. Синонімами вважаються лише ті слова, які становлять необхідну частину словникового складу, частину сучасної літературної мови та живої загальнонаціональної розмовної мови33. Найважливішою ознакою синонімії є її системність, основу якої становлять інтерсинонімічні семантичні опозиції. Тому синонімія є одним із найважливіших засобів образності мови. Натомість гетеронімію утворюють слова, що випадково збіглися за значенням, але звучать по-різному, — гетеросистемні лексичні одиниці. Вони не пов’язані між собою жодними системними зв’язками й не утворюють семантичних опозицій. Їхня абсолютна тотожність навіть заважає їм ставати синонімами літературної мови. Однак цей недолік компенсують надзвичайна милозвучність і простота гетеронімів. Тому багато гетеронімів уживаються як синоніми літературної мови. Гетероніми — лише можливі, або потенційні, синоніми. Але не всім їм судилося стати синонімами. Іноді навіть і 32 На картах Атласу литовської мови такі варіанти зазвичай картографовано близьким штрихом, знаком або подібною ізоглосою, якими позначали основні назви. 33 Словник синонімів російської мови, I, с. 7. 118 слово, що трапляється лише в обмеженому вжитку видатного письменника, ще не можна вважати синонімом літературної мови. Тому й до багатьох таких одиниць, поданих у «Словнику синонімів литовської мови» А. Люберіса, слід ставитися радше як до певних рекомендаційних списків гетеронімічних синонімів. Ще більше їх наведено в DLKŽ, але не стільки з рекомендаційною, скільки з пояснювальною метою. Для синонімів гетеронімічного походження характерно, що в літературній мові вони вживаються поперемінно: або один, або другий, або третій. Тому можна сказати, що вони ще не усталилися. Передусім не усталилися синонімічні ряди таких слів, оскільки зазвичай вони складаються з тотожних за значенням одиниць, які не утворюють опозицій. Єдиною основою опозиції для багатьох таких гетеронімічних синонімів є їхня функціональна нерівноцінність. Доминантою вважається один із гетеронімічних синонімів, найуживаніших у літературній мові; його зазвичай сприймають як нейтральний член опозиції, а інші — як функціонально обмежені члени або певні діалектизми. Нерідко це сприймається суб’єктивно, залежно від діалекту автора, який не знає рідкісних назв предметів у літературній мові, бо їх іноді ще й немає. Вони лише формуються. Безперечно, чимало таких нормативних гетеронімічних назв та їхніх синонімів на практиці скоригує том Атласу литовської мови, присвячений лексиці. З часом, зі збагаченням мовних засобів вираження, можна сподіватися, що багато таких тотожностей диференціюються за значенням. Крім того, можна передбачити, що змінюватимуться навіть домінанти, місце яких зазвичай претендують посісти слова західноаукштайтського діалекту — діалекту, що лежить в основі літературної мови, — а частково й слова інших суміжних, а іноді й віддаленіших діалектів; ареали вживання багатьох із них окреслить згаданий том атласу. Напр., із пар, наведених у словнику А. Люберіса, karvėlis: balañdis, klėtis: svìrnas, rãtai: vežimas тощо, видно, що домінантами слід вважати перші слова в цих парах. Однак уживання свідчить, що другі члени часом трапляються частіше й мають усі можливості посісти місце перших. Кількість синонімів у мові не є якоюсь сталою величиною. У свідомості мовців вони не мають ні сталої кількості, ні усталеного ряду, а залежать від культурного рівня людей, професійних навичок, психічного складу тощо34. Те саме можна сказати й загалом про словниковий склад мови або про багатство мовлення кожної людини. Це пов’язано з тим, що лексика як система, не маючи сталого інвентарю словникового складу, відкрита до зовнішніх впливів. Через відкритість лексичної системи мови до неї можуть легко проникати слова з різних інших систем, а отже, й інших мов. Якщо лексичний склад літературної мови зазвичай є системою, що приймає, то найбільше їй дають діалектні системи, які по суті є так званими складовими частинами загальнонаціональної мови. Отже, слова діалектних систем — гетероніми — також є словами тієї самої загальнонаціональної мови. Стати повноправними словами літературної мови їм іноді заважає лише їхня територіальна, а водночас і функціонально-стилістична обмеженість. Якщо синонімія слів є одним з основних засобів образності мови, то гетеронімію слід вважати одним із найважливіших джерел синонімії. Отже, гетероніми — допоміжні елементи синонімії, пов’язані із синонімами лише так званими додатковими відношеннями. Оскільки і синоніми, і гетероніми можна виокремлювати методами ареальної лінгвістики, можливий також ареальний, або географічний, підхід до трактування їхніх взаємних відношень- 34 С. Г. Бережан, мин. veik., p. 135. 119 …вання. Хоча ця стаття є лише скромною спробою такого трактування, вона все ж показує, що ареальний метод дослідження може значно полегшити розв’язання не тільки практичних питань мовознавства, а й істотно розширити можливості теоретичної лінгвістики. А. ВИДУГИРИС ПРО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛЕКСИЧНОЇ СИНОНІМІЇ ТА ГЕОГРАФІЇ СЛОВА Резюме Розглядаються відношення лексичної синонімії та географії слова (під цим терміном мається на увазі не лише вживання слова в територіальному сенсі, тобто займаний ареал, а й ареальне, географічне трактування лексичних одиниць). Основою цієї статті є лексичний матеріал «Атласу литовської мови» та численні матеріали, зібрані автором під час багатьох діалектологічних експедицій. Для литовської літературної мови характерні такі синонімічні ряди, компонентами яких є слова, що вживаються на обмеженій території в різних діалектах, напр.: árklas, žãgrė, žañbis, žiobris «соха»; sklãstis, sklendė, stūmã, šõvynė, kištùvas «дверна засувка, засув». На відміну від синонімів як одиниць однієї мовної системи, ці за походженням гетеросистемні слова умовно називають гетеронімами. Синоніми й гетероніми збігаються лише за кількісним параметром значення — семантичним варіантом, але за якісним параметром вони взаємно виключають одне одного. Для синонімів ці якісні відмінності є основою їхнього існування, адже вони утворюють інтерсинонімічні опозиції, напр.: arklỹs, žìrgas, kùinas. Гетероніми зазвичай є тотожними й таких опозицій не утворюють. Це негативно впливає на стійкість гетеронімічних синонімічних рядів, а іноді й домінант. Однак в інших аспектах синоніми й гетероніми є тісно пов’язаними лексичними одиницями. Між ними спостерігаються пряма й непряма залежність та перехідність. Гетероніми при природному вступі в синонімічні зв’язки зазвичай супроводжуються диференціацією значення, напр.: klė̃tis «звичайний амбар»: svìrnas «гарніший амбар» (зазвичай на перехідній території поширення цих слів). І навпаки — для десинонімізації характерне узагальнення значень, напр.: girià «будь-який ліс» у деяких периферійних діалектах (у центральних діалектах і літературній мові mìškas «будь-який ліс»: girià «великий ліс»). Але це явище помітне лише в діахронічному плані. Отже, аналізуючи як синоніми, так і гетероніми, потрібно суворо дотримуватися синхронності, а також розмежовувати системні мовні факти й несистемні, випадкові факти мовлення. Якщо синонімія є головним засобом виразності мови, то гетеронімія — одним з основних джерел синонімії. Отже, між гетеронімами й синонімами існує додатковий взаємозв’язок. У статті звертається увага на значення ареальних досліджень не лише для формування й унормування литовської літературної мови, а й для розвитку лінгвістичної теорії мови.