Fatinės kalbos funkcijos formos, semantika ir vaidmuo komunikacijos procese

SOCIALINĖS LINGVISTIKOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XIX (1979) Людвіка ДРАЗДАУСКЕНЕ ФОРМИ, СЕМАНТИКА ТА РОЛЬ ФАТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ МОВИ В ПРОЦЕСІ КОМУНІКАЦІЇ Функції мови — це загальне поняття лінгвістичної комунікації, яке може бути й було самостійним об’єктом опису [Laguna G. A., 1927, Mounin G., 1967 та інші]. Однак найчастіше в описових працях функції мови вводяться для докладнішого представлення картини використання мови [Sapir E., 1969, Bühler K., 1934, Gardiner A. H., 1951, Henle P., 1958, Pollock Th. C., 1955, Hayakawa S. I.,1964, Herzler J. O., 1965, Boulton M., 1968 та інші] або для обґрунтування теорії інших наук, наприклад стилістики [Jakobson R., 1966, Виноградов В. В., 1963, 130—132, Ахманова О. С. и др., 1966, 161—183, Akhmanova O., 1970, 28—34; 1972, 78—85, частково Halliday M. A. K., 1973, 7—8, 103—104, Turner G. W., 1973, 203—226 та інші]. Поняття функції мови є однією з найважливіших категорій соціолінгвістичного дослідження. Інакше кажучи, функція мови виявляється сама собою лише під час соціолінгвістичного дослідження, а не в теорії абстрактного опису мови. В англійській соціолінгвістиці [Firth J.R., 1957, Quirk R., 1968, Halliday M. A. K., 1973] функцію мови розуміють як мету, якої досягають за допомогою мови. У узагальненій схемі соціального використання мови, складеній М. Геллідеєм (таблиця 1), функції мови інкорпоровано до середнього рівня узагальнення фактів Table 1 From Halliday M.A.K. EXPLORATIONS IN THE FUNCTIONS OF LANGUAGE. London, 1973, p. 101. 75 У працях авторів, які спираються на положення дескриптивної лінгвістики про дихотомію мови й мовлення, вводяться додаткові категорії [Ахманова Г. И., Гюббенет И. В. и др., 1971], а поняття функції мови, хоча його й спеціально уточнюють [Ахманова О. С. и др., 1966], однак залишається необхідним. У працях перших вживається лише один термін — функція мови (a function of language), а за розрізнення понять мови й мовлення (language and speech) у соціолінгвістиці доводиться говорити про функції мовлення, а не мови (функции речи, а не языка). В англійській соціолінгвістиці вихідним пунктом є не дихотомія мови й мовлення Ф. де Соссюра (F. de Saussure), а поняття багаторівневого природного функціонування мови. Наприклад, у формулюванні М. Геллідея мову не поділено на абстрактну й активну. Мова є можливістю вибору потенціалу значень, обмеженою культурно-лінгвістичним вираженням. Цей вибір інакше визначається як співвідношення між «Що я можу означити» (What I can mean) і «Що я можу сказати» (What I can say). Прийняття цього постулату усуває термінологічні неточності, і соціолінгвістичні категорії не потребують додаткових пояснень. У працях різних авторів зміст поняття функції мови розуміють по-різному. Різниться й кількість функцій. Наприклад, Е. Сепір і Б. Стренг розуміють функцію мови як мотив комунікації та виокремлюють три функції (communication f., thought sustaining f., socializing f.). М. Боултон (1968), Дж. Ф. Волворк [J. F. Wallwork, 1969] розуміють функцію мови як контекстуально спрямовану мовну діяльність, проте М. Боултон виокремлює п’ять (emotive f., ceremonial f., magic f., ritual f., religious f.), а Дж. Ф. Волворк — вісім (language used for phatic communication, ceremonial purposes, language as an instrument of action, language used to keep the records, to convey ideas and information, to influence people, to enable self-improvement, to embody and enable thought) функцій мови. Table 2 Дослідження однієї окремої функції мови на основі послідовної схеми М. Геллідея або ізольованих систем соціологів може здаватися дещо штучним і механічним, але воно можливе. Дослідження однієї функції зручно обґрунтувати системою функцій мови Р. Якобсона, оскільки в ній функція мови полягає в реалізації різних аспектів мовленнєвого акту за допомогою різних лінгвістичних засобів, а всі функції розглядаються в тісній взаємодії, причому в конкретній ситуації одна з них домінує (таблиця 2). Дослідження максимально ізольованої фатичної функції можливе тому, що ця функція має чітко визначене місце в процесі комунікації: фатична функція домінує на початку й наприкінці мовленнєвого акту. 76 У фатичній функції мова є соціативною мовою en rapport, коли говорять лише для того, щоб не мовчати. (Останнім часом, здається, остаточно усталився термін — калька фатична функція, «фатическая функция», що походить від запропонованого Б. Малиновським терміна ”phatic“ [Malinowski B., 1936]. Термін контактоустанавливающая функция [Ахманова О. С., 1966] не цілком точний, оскільки фатична функція — це не лише встановлення контакту зі співрозмовником. У найширшому розумінні фатична функція виявляється під час встановлення, підтримання й припинення лінгвістично-соціального контакту в усному чи письмовому мовленнєвому акті.) Форми фатичної функції дуже різноманітні й варіюють від чистих до повністю інтегрованих. Найелементарнішим вираженням цієї функції є привітання, прощання та інші формули ввічливості, а найрафінованішим — світська бесіда, або пустопорожня розмова (термін К. Стошкаускаса, 1969), широко відома англійська ”small talk“. Якщо згрупувати їх ієрархічно, можна виокремити кілька форм вияву фатичної функції: 1) нечленороздільні звуки й слова, шуми, що заповнюють паузи; 2) привітання, прощання та інші формули ввічливості; 3) пустопорожня розмова (small talk); 4) вступи, передмови, подяки (acknowledgements), зміст, завершення; 5) підсумкові фрази в зв’язному безперервному тексті; 6) назви, заголовки, розділи; 7) технічне виокремлення абзацу в безперервному тексті тощо. 1) Із нечленороздільних звуків, що заповнюють паузи (er, uhm, ahm, umps; ė-ė, hm тощо) лише один khm/h-khm придатний для встановлення контакту, ефективний, зрозумілий і не залежить від культури, мови та місця. Цей звук викликає таку чутливу реакцію, особливо в обслуговчого персоналу, що навіть несвідоме природне прочищення горла привертає увагу, ніби воно є знаком нетерпіння. Усі інші нечленороздільні звуки, що заповнюють паузи, практично не функціонують як самостійні засоби встановлення контакту. Вони дуже поширені в ширших контекстах фатичного мовлення й ефективніше підтримують контакт: 1) Um, you will remember, we’re going to take — er — a new bit today; 2) Now, the meaning, I think, is — er — on the whole clear; 3) Ну, хто його знає, чи буде весна? — Хм, хто ж тут може знати. Найхарактерніший звук, що заповнює паузи, в англійській мові — er, у литовській — hm-m, іноді — ė-ė. Серед слів, що підтримують контакт і заповнюють паузи, широко відоме англійське well, яке, як ілюструє текстом Д. Паркера Р. Якобсон, може виражати розлад і напруженість усієї ситуації. Некваліфіковане вживання well може бути ознакою регіонального мовного варіанта. Наприклад, деякі американські лінгвісти стверджують, що англійська мова, якою послуговуються в Радянському Союзі й яка загалом має дуже високий рівень, вирізняється надмірно частим уживанням well і just. У литовській мові немає аналогічного й настільки поширеного слова для заповнення пауз. Інші слова цього типу (you know, you see, I suppose, I believe, I think, I mean; sakau, vadinasi, žinai, matyt, (aš) manau тощо) ефективні й уживаються не лише для встановлення та підтримання контакту, а й як знак дружнього тону та фамільярності. Для підтримання контакту й заповнення пауз, особливо в англійській мові, дуже часто вставляють вигуки oh, ah і сполучники and, but тощо. Помічено, що англомовні люди мають досить широкий набір стандартних звуків і слів для заповнення пауз, тоді як у литовській мові, якщо не рахувати індивідуальних слів-паразитів, їх значно менше. Загалом частота вживання звуків і слів для заповнення пауз залежить від індивідуального й національного характеру. 2. Привітання, прощання та інші формули ввічливості, наприклад: Hello! Hi! Привіт! Здоров! Good morning. Доброго ранку. Good afternoon. Добрий день. Good evening. Добрий (гарний) вечір. 77 Good night. На добраніч. How do you do. Дуже приємно. Вітаю! Excuse me. Перепрошую. I am (so, very) sorry. Вибачте, даруйте. Thank you. Дякую. Спасибі. Thanks a lot etc. Дуже дякую тощо, у мові функціонують не в номінальному значенні, а як засіб встановлення контакту й вираження людяності. Насправді жодна з цих формул не сприймається як повідомлення про гарний день чи фізичний стан людини. Вони показують, що мовець знає людину, доброзичливо налаштований і є членом тієї самої спільноти. Прикладом нівелювання семантики та функціональної значущості привітань і прощань є вишитий на рушниках вислів «Доброго ранку» та напис Have a good day, у США, який подекуди розміщують на стіні біля виходу. Цікаво, що урбанізація нівелювала значення формул ввічливості, і вітатися на вулиці, лише висловлюючи свою доброзичливість до незнайомців, стало ненормальним і практично неможливим. Однак прощання — один із найкращих коротких засобів вираження контакту, і в умовах стрімкої урбанізації вони дуже формальні. У США, наприклад, формули ввічливості вимовляють енергійно, стисло, з поверхневою інтонацією (наприклад, Excuse me), а залежно від ситуації навіть недбало скорочують (наприклад, [kkju] замість Thank you). Серед сільських жителів привітання й прощання значно змістовніші та частіші. Навіть нині литовський селянин іноді почувається дуже недружнім, якщо не привітається з випадковим перехожим. Таке вираження людського контакту характерне, наприклад, і для замкнених інституцій великих міст США. В англійській мові привітання, за винятком лише фамільярних універсальних Hello! і Hi!, а в литовській — «Labas», чітко розподілені за часом доби. Лише в англійській мові збереглася цікава особливість прощатися формулою привітання, змінивши інтонацію. Наприклад, Good morning!, сказане спадним тоном, означає «Доброго ранку», а висхідним — «До побачення». І в англійській, і в литовській мовах привітання та прощання чітко розподілені за ступенем формальності ситуацій. У фамільярних повсякденних ситуаціях, незалежно від віку співрозмовників, найчастіше вживається Hello! (відповідник у литовській мові — «Labas»). У формальніших ситуаціях, за різниці у віці чи становищі, найчастіше вживаються Good morning! («Labas rytas!»), Good evening! («Labas vakaras!») тощо. Литовське «Laba diena» є порівняно нейтральним; йому бракує сталої конотації формальності, характерної для англійського Good afternoon!, яке вживають лише в офіційних ситуаціях люди високого становища (посли, військові офіцери, керівники, старі професори тощо). Порівняно з англійською, у литовській мові бракує ще одного дуже формального привітання, яке нині вживають лише під час першого знайомства, — How do you do!, приблизним відповідником якого є литовське «Labai malonu», вимовлене з дуже офіційною інтонацією; у литовській мові цей вислів уживають значно ширше, і він передає різні смислові нюанси. Нормативні прощання в обох мовах аналогічні, нейтральні або фамільярні: Good bye! і «Viso gero!»; Bye, See you! і «Iki pasimatymo»; Bye, bye!, Cheerio! і «Viso!», «Su!», а також специфічні фамільярні Tatty bye!, Toodle-oo! та їхні литовські відповідники «Atia!» і «Bai!». Найформальніше прощання в англійській мові — це формула привітання (наприклад, Good morning!), вимовлена висхідним тоном; її литовським відповідником могло б бути «Likite sveiki!». Формули вибачення та жалю в англійській мові значно експресивніші, ніж у литовській. Порівняймо: Sorry!, I’m so sorry! I’m so very sorry indeed!, I do apologize! Forgive me! і «Atsiprašau!», «Labai atsiprašau!», «Atleiskite!», «Dovanokite». 78 Цікаво, що в англійській мові немає відповідника литовському «Prašom», яке кажуть, подаючи щось, тоді як відповіді на подяку в англійській мові дуже різноманітні й досить галантні. Наприклад: Not at all, It was nothing, Forget it, You're welcome, Glad to help, My pleasure, It was no trouble (No trouble), I'm only too glad to help, Think nothing of it, That's (It's) all right та американське That's O. K. — порівняймо з литовськими «Prašom» і «Nėr(a) už ką». Однак навіть огляд формул ввічливості в англійській і литовській мовах показує, що англомовні мовці явно не шкодують мовних засобів, аби висловити чи викликати добрі почуття. 3. Фатична розмова (small talk), яка в повсякденних ситуаціях виявляється щонайменше в одному запитанні How are you? (можливі й поширені варіанти: How's life?, How was it? — найчастіша відповідь Fine! And you?), яке в англійській мові може навіть замінити привітання; порівняймо з литовським «Kaip gyveni?» (можливі й поширені варіанти: «Kaip laikaisi(?)», «Kaip sekasi?», жемайтське «Kaip yr?» — найчастіші відповіді «Gerai», «Nieko!» («Gerai yr»)). Це цілком аналогічно в обох мовах, як і короткі розмови про погоду, здоров’я, знайомих тощо перед початком ділової розмови або під час випадкової зустрічі. Наприклад: “Good evening, Mrs Halifax“. “Evening, Bert. It’s very cold out“. “It’s very cold in“. „Labas!“ „Sveikas!“ „Tai oras… Nei žiema, nei vasara“. „Ir sninga, ir lyja. Iš vasaros irgi nieko negali tikėtis, kai žiema tokia“. «Привіт! Як ти останнім часом? Сто років тебе не бачив!» «Начебто все гаразд». «Привіт, Інгрід! Тобі краще?» «Так, дякую. У понеділок повертаюся до роботи». «Довгенько ж це тривало, правда?» «Виникли ускладнення…» «Погана погода. Вогко». «За такої погоди не можна не захворіти. Якби було холодно, градусів до п’яти, було б зовсім інакше». «Добрий вечір. Ви, мабуть, Дангуле, якщо ще пам’ятаєте». «А, добрий вечір. Авжеж, звісно, пам’ятаю. Ну, що ви мені розкажете?» Як ви поживаєте?» «Дякую, добре». «На здоров’я не скаржитеся? Як ваша дитинка?» «Дякую, добре». «Він здоровий?» «Здоровий, усе гаразд». «А як там Мартін?» «Чудово. Він славний хлопець, правда? Показав мені одне-два гарних місця. Передає тобі вітання». «Він не збирається повертатися?» «Сумніваюся». «Він добре до мене ставився, Мартіне». «Привіт!» «Привіт! Як справи?» «Добре. Е-е… це дуже гарна книжка, яку ти мені подарував». «Я рада, що тобі подобається». «Дуже добре, справді». «Привіт, бабусю». «Привіт, привіт». 79 «Познайомтеся…» «Та ми ж уже бачилися». «А, точно, ви бачилися на нашому весіллі». «Незабаром буде весна…» «Так, снігу вже майже не видно…» «Та його й не було. Цього року діти навіть не змогли покататися на санчатах…» У литовській мові рідше трапляються випадки дуже формальної, витонченої балачки, адже рідшими є й ситуації її виникнення, а також історія виховання та культури відрізняється від англійського суспільства. Цікаво лише те, що балачка англійською та литовською мовами серед освічених англійців і литовців дуже шаблонна. Серед менш освічених людей, особливо серед литовців, балачка щиріша й оригінальніша. Рідкісний, але дуже показовий приклад — «Ще одне забуте слівце» замість стандартного «P. S.» у литовському листі. 4. Чисті форми фатичного мовлення особливо характерні для усного мовлення, тоді як інтегровані та деякі чисті — для писемного. У писемному мовленні фатична функція менш концентрована, ніж в усному, і формально всі вступи, передмови, завершення й особливо подяки (acknowledgements) можна назвати формами вираження фатичної функції. Типовими є початки й завершення листів. Наприклад: 1) Щиро дякую за Вашого останнього листа… Бажаю Вам усього найкращого в усьому. Ваша, Іла. 2) Дорога Елінн, так мило з твого боку, що ти згадала про мене. Мені знадобилися місяці, щоб відповісти на твого останнього листа… З найкращими побажаннями тобі й твоїм близьким. З любов’ю, Лоріан. 3) Дорога Луїзо, насамперед, будь ласка, прийми мої вибачення за те, що я не відповіла раніше на чудового листа й продумані подарунки, які ти надіслала на Різдво… Щасливого Нового року! З любов’ю, Елінн Волдман. 4) Рута, поспішаю написати Тобі, щоб татусь сьогодні ж відправив листа… Цілую, Мама. 5) Любі діточки, дякуємо за листа, якого ми отримали. У нас нічого нового… Чекатимемо, коли приїдеш. Дай знати. Цілуємо вас усіх чотирьох. Батьки. Матеріал про фатичну функцію в листах підтверджує дещо меншу емоційну виразність литовської мови, брак якої ми помітили й у формулах ввічливості (с. 78). Звертання без «Dear» в англійській мові практично не трапляється, тоді як у литовській пестливі слова у звертанні характерні лише для фамільярного листування та листів близьким. Наслідком графічної традиції є написання «я» (I) з великої літери в англійській мові, а «ви» (you) — з малої. Однак це дивний контраст із литовською культурною традицією, де «я» пишеться з малої, а «Ви» — з великої літери. В англійському суспільстві вираження фатичної функції в листах настільки стандартизоване, що численні посібники з написання листів (наприклад, Alexander L. G., 1975; Gordon Humphreys, 1955 та інші) подають готові переліки звертань до керівників різних установ і різних рангів, вступних і завершальних фраз листів для різних випадків, повні зразки листів та інші деталі. Вираження фатичної функції традиційно закріпилося навіть у книжках, що видаються в країнах англійської культури. В англомовних виданнях після титульної сторінки завжди друкують подяки, які є одним із найбільш стандартизованих варіантів конвенційної балачки. Наприклад: Я хотів би висловити подяку авторам статей, включених до цього тому. Особливо хочу подякувати Anthony Cohen і Sieb Nootebom, які заохотили мене упорядкувати цю збірку. Також із вдячністю відзначаю видавців, які надали мені дозвіл передрукувати статті, зокрема New American Library, Yale Scientific Magazine, British Journal of Disorders of Communication,... та Mouton and Co. Хоча більшість помилок, наведених у вступі та додатку, я помітив сам, я вдячний Peter Ladefoged та Ilsa Lehiste, які налаштували свій лінгвістичний|фонетичний слух, щоб виявити для мене багато помилок. 80 Крім того, я хотів би висловити свою найглибшу вдячність Пітеру Ладефогеду, який і досі є моїм учителем і надихає мене в усій моїй роботі. Звісно, я завдячую всім тим, хто ненавмисно надав дані для цієї книжки. Серед них — багато студентів і викладачів кафедри лінгвістики UCLA, а також інші мої друзі. Вони, безперечно, упізнають свій конкретний внесок. Окрім того, що вони були джерелом даних, їхні численні корисні коментарі, пропозиції та критичні зауваження допомогли прояснити мої власні думки. Те, що вони не тікають, побачивши, як я наближаюся зі своєю «маленькою чорною книжечкою», свідчить про їхнє терпіння та інтелектуальну чесність. Окремо слід відзначити час і зусилля, які Дональд Маккей із кафедри психології UCLA присвятив численним обговоренням цієї теми зі мною. Також із вдячністю відзначаю, що рукопис надрукувала Рене Веллін. Викладена тут робота частково фінансувалася з внутрішніх дослідницьких коштів UCLA, а частково — грантами Національного наукового фонду, Національних інститутів охорони здоров’я та Управління військово-морських досліджень. Насамкінець я хотів би подякувати своєму чоловікові Джеку за його підтримку та вміння не помічати або вибачати мої постійні «помилки» (V. Fromkin. Speech Errors as Linguistic Evidence). Цей приклад не є найтиповішим випадком подяки в книжках, оскільки містить оригінальні гумористично-емоційні відступи. Однак його мова дуже шаблонна. Такі й подібні подяки повторюються від книжки до книжки й не засвідчують нічого, окрім, хіба що, соціальної конвенції та конвенції авторського права. Ні в литовських, ні в російських виданнях аналогічних подяк-визнань немає. Після подяки-визнання та короткого вступного слова в англомовних виданнях подається зміст книжки — розділ із найконденсованішою інформацією в книжці, що інтегрує також фатичну функцію, адже зміст є рекомендацією-презентацією, за якою книжки обирають у книгарнях, а часто й у бібліотеках. Отже, розміщення змісту на початку книжки функціонально виправдане. Дивною, функціонально невиправданою традицією є друкувати зміст наприкінці книжки. Виключно комунікативну функцію в книжках виконують предметні та іменні покажчики, що друкуються наприкінці книжок. Комунікативна роль покажчиків настільки важлива, що наукову літературу без них дуже важко, практично навіть неможливо читати. Фатична функція інтегрована й у художній твір, тільки в цьому разі фатика є максимальною самостійною сферою, а текст вступів (іноді й кінцівок) конденсує дуже багато образів і нерідко — цілісну ідею всього твору, сформовану автором. Так, наприклад, фатичну функцію інтегрує вступний абзац оповідання Антанаса Білюнаса «Батьківщина»: Якби мене хтось запитав, у якому куточку світу сонце світить людині найвеселіше, найгарніше цвітуть квіти, співають птахи, шумлять дерева, завиває вітер, — я відповів би: на батьківщині. Якби мене хтось запитав, у якому куточку всієї землі для людини найкраща весна, найспокійніше літо, найбарвистіша осінь, найбіліший і найпухкіший зимовий сніг, — я також відповів би: на батьківщині. Якби мене хтось запитав, із яким місцем людину пов’язують її найкращі й наймиліші спогади, — я знову відповів би: з батьківщиною, з тими місцями, де ми народилися й виросли, звідки почався наш життєвий шлях. І де б людина не була, де б не жила, куди б не мандрувала, — усюди її наздоганяє швидкокрилий птах туги за батьківщиною, пронизуючи серце криком дитячих днів і хоча б думками повертаючи до того куточка землі, до пилу якого, наче до найбільшої святині, після довгих мандрів схиляються доторкнутися запеченими губами навіть люди з найчерствішим серцем. Увесь подальший текст оповідання — це лише один із гарно розказаних випадків вияву любові до батьківщини. Ідея оповідання міститься в ліричному вступі, яким письменник тонко налагоджує контакт із чуйним читачем. Для читача, який шукає поверхового враження, таке встановлення контакту надто обтяжливе. 6. Užs. Nr. 1554 81 Усі письменники, які полюбляли складні вступи (для сучасної літератури характерні не вишукані вступи) з описами архітектури (В. Гюго), природи (Т. Гарді, О. Вайлд, В. Креве, А. Вєнуоліс та інші), епохи (Ч. Діккенс) чи оточення, гармонійно поєднували фатичну функцію з естетичною і ще до початку інтриги чи історії повідомляли читачеві, у яких складних життєвих і чуттєвих перипетіях вони покажуть свій ідеал краси. 5. Фатичну функцію (підтримання контакту) у зв’язному безперервному тексті виконують узагальнювальні фрази, які є короткими й зазвичай лише підсумовують подану доти інформацію. Наприклад: Підсумовуючи, слід обережно ставитися до формул. Але ми також маємо й надалі досліджувати всі аспекти читабельності, щоб дізнатися про неї щось, а не створити придатну до використання формулу (J. Dawkins. Syntax and Readability. Newark, 1975, 44). Короткі узагальнювальні фрази дуже допомагають підтримувати контакт під час лекції та в технічній літературі. Адже коли інформаційне навантаження безперервно зростає, виникає фізична потреба в паузі як засобі підтримання контакту, щоб продовжити розумову діяльність. Короткі узагальнювальні фрази допомагають відновити увагу й зміцнюють контакт. 6. Не беручи до уваги штамповані початкові й кінцеві фрази, цікаво помітити, як назви, заголовки й поділ на розділи стають вираженням фатичної функції. З практичних підручників зі стилістики відомо, що заголовки й назви мають приваблювати читача своїм змістом і типографічною вишуканістю. Виявляється, поділ на розділи й переривання тексту також інтегрують фатичну функцію. Ось, наприклад, один із останніх романів сучасної англійської письменниці М. Дребл “The Realms of Gold” не поділено на розділи, проте авторка час від часу перериває інтригуючу оповідь заувагами, які не пов’язані з художнім контекстом і ніби ділять її на розділи, оскільки їхня дотичність до реальності порушує плин емоційного враження. Наприклад: Джанет Берд, уроджена Оллереншоу, штовхала дитячий візочок уздовж Гай-стріт у Токлі. Те, що вона робила це, як і близько 23 сторінок тому, не означає, що від тієї короткої зустрічі не минуло часу. Так само це не означає, що оповідач прагне нав’язати подіям довільний порядок значущості. Це просто факт: Джанет Берд витрачала багато часу, штовхаючи візочок туди й назад уздовж Гай-стріт у Токлі. Вибору в неї було небагато. Їй майже не було чим зайнятися. Можна було б, мабуть, заскочити до неї під час одного з численних одноманітних і повторюваних занять, що заповнювали її день, але нехай уже вона хоч трохи розімнеться. Адже їй випадає небагато (M. Drabble. The Realms of Gold. N. Y., 1976, p. 121—122). Девід Оллереншоу кинув недопалок у кратер. Вулкан прийняв його, лагідно випускаючи пару зі своїх почорнілих легень, мов стомлений старий пророк. Уявіть його, Девіда Оллереншоу, який стоїть там: єдиного в цій професії геолога без бороди, світловолосого, довгошию, короткозорого, невизначено англійського, невизначено дивакуватого — з дивакуватістю людини, яка багато часу проводить на самоті, думаючи про нелюдські речі. Погляньте, як він починає спотикатися, маленька постать на тлі маленького вулкана, спускаючись схилами пірокластичних уламків до свого нового автомобіля. Завтра він вирушає до Африки. І ми можемо залишити його там, напередодні від’їзду, та повернутися додому до Френсіс Вінґейт; вона — знайоміша постать, зручніша постать у кожному сенсі (p. 180—181). Судячи з тексту цього роману письменниці, візуально-графічний або лінгвістичний поділ безперервної оповіді необхідний, щоб фізично уможливити спілкування з письменницею. 7. Аналогічним до двох попередніх (узагальнювальних фраз, назв і поділу на розділи) випадком вираження фатичної функції є поділ тексту на абзаци. Хоча в підручниках із творчого письма стверджується, що абзац позначає етап розвитку думки чи теми, типографічне виокремлення абзаців інтегрує також і фатичну функцію. Перше речення абзацу зазвичай коротке. Короткість першого речення і 82 Графічне розбиття тексту привертає увагу й посилює контакт із текстом. Наприклад: Ось це і є стиль. У літературі, де він виявляється технічно, це не здатність легко, витончено й точно торкнутися будь-якої ноти в гамі людської думки чи емоцій. По суті ж він подібний до добрих манер. Він народжується зі прагнення зрозуміти інших, думати про них, а не про себе, — тобто думати серцем так само, як і головою. Він радше віддає, ніж отримує; шляхетно не зважає на подяки чи оплески, бо живиться не ними, а радше підтримується й постійно оновлюється внутрішньою відданістю найкращому (Sir Arthur Quiller-Couch. On the Art of Writing. Cambridge, 1938, 14). Хоча в класичних визначеннях фатичну функцію зазвичай описують як мовленнєву діяльність, мета якої — лише поспілкуватися, а не передати інформацію, насправді дуже важко визначити інформаційне навантаження навіть найбільш фатичних висловлювань. Адже навіть компліменти або відповіді про погоду й здоров’я мають бодай невелику інформаційну релевантність. Правильніше було б стверджувати, що мовлення у фатичній функції не має практичної спрямованості й тому не набуває інформаційної цінності. Водночас не можна заперечувати й того, що семантика мовлення у фатичній функції максимально нівельована, адже навіть невеликі зусилля сказати щось оригінальне чи змістовне у відповідь на шаблонне запитання часто спричиняють розгубленість і збентеження співрозмовника (особливо англійця). З цим твердженням дещо не узгоджується тематичне розмаїття мовлення у фатичній функції. Підтримуючи контакт, можна говорити про погоду, здоров’я, знайомих, довкілля, подорожі, одяг, книжки, вистави тощо. Найновіші дослідження показали, що розмови про здоров’я дещо популярніші або принаймні не поступаються популярністю розмовам про погоду, які тривалий час називали найтиповішими англійськими світськими розмовами. Природна роль фатичної функції в процесі комунікації безсумнівна. Ця функція збереглася навіть у суспільствах, які свідомо не заохочували її. Можна говорити лише про вдосконалення мовного контакту в процесі комунікації та про форми фатичної функції як вияву культури суспільства й особистості. Адже якщо про корінних мешканців островів Тихого океану Б. Маліновський писав, що, наспівуючи й бурмочучи гуртом біля багаття, вони показують, що є своїми членами спільноти й хочуть відчувати єдність, то сучасне суспільство в багатьох випадках замінило лінгвістичну форму людського спілкування фізичною. Досить часто увагу присутніх привертають не словами, а рухом. Маліновський дотепно зауважив, що мовчання людини в товаристві спонукає думати, ніби вона тримає в руці камінь. Отже, чи можна без втрат замінити мовленнєву діяльність фізичною або мовчанням і що це мало б означати? Досконале володіння лінгвістичною технікою встановлення й підтримання контакту як виявом фатичної функції підвищує переконливість мовлення й ораторський успіх, свідчить про людяність і здатність спілкуватися, а людина від природи схильна до спілкування. Отже, свідоме вдосконалення вияву фатичної функції може лише піднести культуру як особистості, так і суспільства. Фатична функція як лінгвістична категорія має дуже чіткі розрізнювальні ознаки. Мовлення у фатичній функції максимально шаблонне. Для нього характерні вільні словосполучення із суб’єктивними оцінками, нескладний, лише лінійний синтаксис (цілком відсутні складнопідрядні речення, що виражають пояснювальні причинно-наслідкові зв’язки), багато вставних слів, які значно пом’якшують категоричність і посилюють фамільярність, чимало звуків-заповнювачів пауз і надмірно емфатична інтонація. Дослідження фатичної функції дає матеріал для теоретичних узагальнень. Мовлення у фатичній функції свідчить про механічність мовленнєвого процесу й дає змогу сформулювати цікаву гіпотезу про роль накопичення лінгвістичного досвіду та його механічного відтворення, а не послідовного породження мовлення. 6* 83 Literatūra Alexander L. G. Essay and Letter Writing. London, 1975. Akhmanova O. S. The Principles and Methods of Linguostylistics. M., 1970. Akhmanova O. S. Linguostylistics: Theory and Method. M., 1972. Boulton M. The Anatomy of Language. London, 1968. Bühler K. Sprachtheorie. Jena, 1934. Firth J. R. Papers in Linguistics (1934—1951). London, 1957. Gardiner A. H. The Theory of Speech and Language. Oxford, 1951. Halliday M. A. K. Explorations in the Functions of Language. London, 1973. Hayakawa S. I. Language in Thought and Action. New York, 1964. Henle P. Language, Thought and Culture. Ann Arbor, 1958. Herzler J. O. A. Sociology of Language. New York, 1965. Humphreys G. The Teach Yourself Letter Writing. London, 1955. Jakobson R. Linguistics and Poetics. – In: Style in Language. Massachusetts, 1966. Languna G. A. Speech, Its Function and Development. New Haven, 1927. Malinowski B. The Problem of Meaning in Primitive Languages. — In: The Meaning of Meaning by C. K. Ogden and I. A. Richards. London, 1936. Mounin G. Les fonctions du langage. — Word, 1967, vol. 23, No. 1—3. Pollock Th. C. a. o. Language Arts and Skills. New York, 1955. Quirk R. Essays on the English Language Medieval and Modern. London, 1968. Sapir E. Language. — In: The English Language by W. F. Bolton and D. Crystal. Cambridge (Massachusetts), 1969, vol. 2. Stoškus K. Kaip suprasti kitą? — Problemos. 1969, t. 1 (3). Turner G. W. Stylistics. Harmondsworth, 1973. Wallwork J. F. Language and Linguistics. London, 1969. Ахманова Г. И., Гюббенет И. В. и др. Принципы и методы лексикологии как социолингвистической дисциплины. — М., 1971. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. — М., 1966. Ахманова О. С. и др. О принципах и методах лингвистического исследования. — М., 1966. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. — М., 1963. Vilniaus valstybinio universiteto Anglų filologijos katedra ФОРМЫ, СЕМАНТИКА И РОЛЬ ФАТИЧЕСКОЙ ФУНКЦИИ РЕЧИ В ПРОЦЕССЕ КОММУНИКАЦИИ Резюме На основе предпосылок современной социолингвистики в статье приводится обзор фатической функции речи как одной из главных категорий этого направления в лингвистике. Анализируется обширный материал английского и литовского языков, иллюстрирующий формы проявления фатической функции в процессе коммуникации. Описываются разнообразные чистые и интегрированные формы фатической функции и объясняется их роль в коммуникации. Дается оценка фатической функции как способа выражения индивидуальной и общественной культуры. Кратко характеризуется семантика речи в фатической функции, определяются ее лингвистические особенности и ценность языкового материала, представляемого этой функцией в теоретических обобщениях.