Lietuvių antroponiminė sistema XVI a.

LIETUVIŲ ONOMASTIKOS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXI (1981) ВІТАЛІЯ МАЦЕЯУСКЕНЕ ЛИТОВСЬКА АНТРОПОНІМІЧНА СИСТЕМА XVI СТ. Литовська антропонімічна система формувалася протягом кількох століть. Називання осіб одним іменем змінилося записами з іменем і описовим або просто апелятивним прізвиськом, а згодом — двома чи трьома антропонімами. Один із цих антропонімів став постійним, успадковуваним, спільним для всіх членів сім’ї, тобто перетворився на прізвище. Результатом розвитку литовської антропонімічної системи стало називання осіб іменем та прізвищем. Ще до XVI ст. усталилися всі основні способи запису осіб, що трапляються і в пізніші століття (осіб могли називати одним, двома або трьома різними антропонімами). Помічено, що вже в другій половині XV ст. найпродуктивнішим було називання осіб двома антропонімами. Це свідчить про формування двочленної литовської антропонімічної системи. Аналіз записів про осіб у різних документах XVI ст. виразно засвідчує утвердження двочленної литовської антропонімічної системи. Наприклад, із 4 тисяч різних записів про осіб у другій половині XVI ст. лише 3,4% становлять записи з одним антропонімом і 3% — з трьома різними антропонімами. Усі інші випадки — називання осіб двома антропонімами. Подібне співвідношення характерне для всього XVI ст. Двочленний спосіб називання осіб у XVI ст. застосовувався до представників усіх соціальних станів (одним антропонімом найчастіше записували селян, невільну двірську челядь і слуг, а трьома — представників шляхетських станів). Однак у називанні осіб у XVI ст. ще багато різноманітних коливань і нерівномірностей. Передусім це вже згадані способи запису особи одним або трьома антропонімами. Трапляються випадки запису навіть чотирма різними антропонімами. У цей період ще досить часто осіб називали іменем та описовим або просто апелятивним прізвиськом. Крім того, трапляються випадки, коли ту саму особу могли записувати по-різному — одним антропонімом, іменем та описовим прізвиськом або двома антропонімами тощо. У статті розглянуто всі способи запису осіб, уживані в XVI ст., обговорено походження та творення антропонімів, що становлять різні моделі називання осіб, і зроблено висновки про формування литовських прізвищ у цей період. Усі твердження статті проілюстровано численними прикладами, виписаними з різних опублікованих і рукописних джерел XVI ст.; їхній алфавітний список наведено наприкінці статті. Після кожного прикладу в дужках зазначено номер джерела в згаданому списку та номер сторінки або аркуша. 154 1. Називання осіб одним особовим ім’ям Це може бути національне литовське особове ім’я, наприклад: Бернатъ (6,18), Будорис (27,203), Бутвил (27,206), Доркежъ (15,62), Кгалминъ (24,227), Кгедкогвтъ (24,51), Кгетовт (27,13), Кгедутис (27,176), Кгоилюс (27,34), Ягкемин (27,67), Ясвил (27,217), Кинтовт (27,199), Кловзкойлелис (27,44), Кушилутис (27,67), Монивидъ (22,806), Мопейко (2, 216), Монтвилъ (13,18), Monwil (2,215), Можецко (2,21), Можис (27,167), Нарбuta (K відмінок; 6,20), Нареищь (2,157), Нармонть (27,176), Pukienis (2,74), Радвил (27,210), Равдонисъ (2,414), Рымъккайло (24,202), Ромейко (2,27), Рустейко (27,64), Саръккус (27,210), Скирелис (27,84), Skodeila (2,469), Стягвил (2,11), Сунькоилъ (27,106), Галицом (N відмінок; 26,888), Тортовидъ (24,49), Вобол (2,133), Жабмис (27,35), Жездрыс (27,231). Частіше трапляються різні форми хрещальних імен, наприклад: Адамъ (15,62), Ангъдреu (2,314), Бартломей (13,500), Богданъ (15,59), Болътрутис (2,165), Борътко (27,208), Доменикъ (24,41), Кабрялъ (15,62), Грицъ (24,213), Кгерикгас (2,540), Ггигоръ (27,232), Грин (2,26), Яъкъ (2,18), Янол (2,154), Jesiulis (13,487), Jonis (16,382), Юркгелисъ (2,443), Юргисъ (24,57), Юркгутис (2,217), Юри (27,115), Каспоръ (15,52), Криштофъ (24,39), Лаврун (2,568), Лукаш (2,12), Мацелъ (2,217), Мартин (27,210), Мартинел (2,27), Martinelis (2,214), Матей (2,218), Matelis (13,282), Мицко (27,232), Мик (27,232), Микелисъ (13,14), Миколай (27,216), Микут (2,23), Микутис (27,127), Миселисъ (21,184), Павел (27,16), Павлук (2,218), Петкус (27,160), Петръ (2,23), Петралисъ (13,78), Петрашъ (24,210), Petrel (2,191), Пилипъ (24,227), Symona (K відмінок; 2,82), Стан (27,159), Станел (2,18), Станкелис (2,291), Stankus (13,380), Станиславъ (24,203), Stasis (2,37), Стасюк (2,371), Степан (2,17), Шымко (15,61), Шымонъ (15,67), Szymtis (2,213), Szymunel (2,214), Томашъ (15,63), Тумелисъ (2,416), Вацус (2,223), Валис (2,234), Венъцлавъ (15,52), Воитех (2,409), Воиткелис (2,291). У XVI ст., коли записування двома антропонімами ніби стає нормою називання осіб, одного особового імені недостатньо, щоб надати належну інформацію про згадувану особу. Тому шляхтичів дуже рідко записують одним ім’ям. А якщо такі випадки трапляються (наприклад, при повторній згадці тієї самої особи або при записуванні шляхтича в документі не надто важливого значення), зазвичай уживається повна форма християнського імені, наприклад: pana Symona (K відмінок; 2,83), pana Onikieja (K відмінок; 2,79) тощо. Загалом найчастіше в документах XVI ст. одним особовим ім’ям записують невільних селян, дворову челядь, слуг. Вони не мали значної власності, мало брали безпосередню участь у суспільному житті, тому на їхнє називання в документах найменше вплинули зміни, що виникли внаслідок розвитку антропонімічної системи. За потреби їх записують лише за ім’ям, часто в короткому варіанті або зменшеній формі, можливо 155 так, як їх називали повсякденно. Про це свідчать і поширені в цей період зменшені форми християнських імен1. Однак у XVI ст., коли найпродуктивнішою є двочленна система називання осіб, що надає більше інформації про згадувану особу, для запису особи одним антропонімом могло вистачити лише дуже вузького кола людей, які спілкувалися між собою. Тому в тих випадках, коли людина має лише ім’я, а звичного для цього періоду другого особового імені не має (або воно невідоме тому, хто робить запис), поряд з ім’ям пишуть різні апелятивні прізвиська, які надають додаткову інформацію про особу та допомагають вирізнити її з-поміж тезок. 2. Апелятивні прізвиська та їхнє перетворення на особові імена Ці прізвиська у XVI ст. дуже різноманітні. Найчастіше після імені записують заняття особи, професію, наприклад: Балчюс коваль (2,415), Bartłomiej kowal (13,283), Григор ковал (27,172), Jakst kowal (16,398), Ян ковал (27,47), Юръкгис ковал (27,26), Kasper kowal (2,533), Maciej kowal (2,506), Marcin kowal (16,401), Межис ковал (27,136), Наркейло ковал (6,39), Stanisław kowal (2,469), Степан ковал (6,39), Симонъ беднар (2,416), Казюлис чоботар (2,414), Миколай чоботарь (13,299), Olexi czobotarz (2,194), Стагь чоботарь (2,332), Чепутис долида (2,316), Więcko doilida (2,215), Янь, кравецъ (14,198), Митко кравец (27,217), Урбанъ кухар (2,334), Grygalus, ławnik (16,426), Petryk, ławnik (16,416), Станисъ лавникъ (3,94), Stanisław ławnik (2,397), Woyciech ławnik (2,536), Богдан мельник (2,13), Грышко мельникъ (2,244), Piotrz młynarz (2,469), Иванец огородникъ (2,234), Naruczys ogrodnik (13,282), Tomas ogrodnik (2,536), Шымко пастухъ (2,234), Павел пивовар (2,339), Stas piwowar (2,505), Янелис резникъ (3,94), Богдан рыболов (6,39), Томашъ рыбаловъ (2,335), Бонис стрыхар (2,281), Микелъ слесарь (13,299), Павел ткач (2,314), Довгейнътъ токар (2,281). Також можуть зазначатися обіймані посади, наприклад: Якуб попристав (6,39), Янис попристав (6,39), Павел попристав (27,133), Петръ попристав (6, 39), Воитко, перевозник (27, 64), Ян стрелец (27, 205), Валюлис тивунъ (3, 94), Петр, воит (27, 160), Stasiul, voit (13, 250), позначається, що особа нещодавно переселилася, є новоселом, наприклад: Jan novik (9, 8), Юръкгис, новосед (27, 121), Матей новосед (27, 131), Мелвид новосед (27, 10), Mikuc nowosiad (2, 196), Станис новосед (27, 131), або записується стан — Bartłomiej, boyarzyn (13, 290), Венцлавъ боярынъ (15, 67). Рідко вказується якась інша властивість особи, яку записують, наприклад: Миколая погорелого (K відмінок; 2, 218), Станеля хромого (K відмінок; 2, 218) тощо. 1 В. Тагунова стверджує, що поява зменшених форм особових імен була зумовлена суспільною потребою. До XVIII ст. у живій мові та документах для називання представників непривілейованих станів використовували саме ці форми, намагаючись підкреслити соціальні відмінності. Див.: Тагунова В. И. Категория уменьшительности и ласкательности в диалектной антропонимии. – В кн.: Ономастика Поволжья. Горький, 1971, с. 82. 156 Додаткову інформацію про особу, яку записують, надають також прізвиська іншого типу — вказівки на те, що особа є зятем або приймаком, наприклад: Болтрутис прикуруис (27, 130), Ченута пренкура (K linksnis; 3, 182), Кгрикегута пренкура (K linksnis; 3, 182), Ендрулис унюжкур (3, 94), z Jurgiem uzkurem (Įn linksnis; 2, 179), Юри унюжкурис (3, 243), Лаврину ушкуру (N linksnis; 3,243), Мартин унюжкурис (3, 243). Може зазначатися, чиїм зятем або приймаком є особа, тобто апелятивне прізвисько доповнюється особовим ім’ям, наприклад: Andrzej, przeykur Mikołajowej (3, 182); Jakub, prey kur Ożakowey (3, 182), Szymos, uszkuris Bernatow (3, 243), Шымъко, Нароштове пренкур (3, 182) та ін. Після особового імені може бути записано, чиїм він є зятем: Janko, Montrynow zięc (2, 183); Янутыс, Юрковец зеньть (2, 335); Мацъ Вошайтовъ зять (13, 12); Maciej, Iaciow zienc (2, 537); Macziei, Napsow zięcz (2, 644); Paweł, zięć Goyzutow (2, 117); Zygmunt, Pawlow zięc (2, 194), або вказуються інші родинні стосунки — Adam, syn Wojciechow (2, 535); Кгрикзъ, сын небожчицы Зофии (3, 195); Яс, Кагавсапин муж (2, 223); Kasper, Andrzeiow pasynek (2, 567); Marcin, syn woytow (2, 67); Petruć, Szczepuciowei mąż (2, 214) тощо. Усі наведені тут випадки запису особового імені з апелятивним або описовим прізвиськом не походять з якогось одного джерела. Вони траплялися в різних документах розглядуваного періоду поряд із записами двох особових імен. Отже, у XVI ст. ці прізвиська були рівноправними з патронімами, прізвиськовими особовими іменами чи вже й прізвищами, які записувалися при особовому імені. Вони виконували основну — розрізнювальну — функцію останніх. Про це свідчать і такі випадки, коли різні способи найменування осіб стоять поруч, наприклад: Кгрикгос ушкурыс а Симон Якубович (3, 243); Кгрикегута Кагавчаня а другого Кгрикегута пренкура (K linksnis; 3, 182); Матею Яцковичу, Лаврину ушкуру, Якубу Пацовичу, Петрыку ушкуру (N linksnis; 3, 243) тощо. Частина згаданих раніше апелятивних і описових прізвиськ перетворюється на особові імена. У XVI ст., особливо в його другій половині, чимало антропонімів утворилося від назв професій і ремесел, наприклад: Urban Bartnik (13, 169), Adoms Czobotoro (2, 390), Миколай Чоботарь (13, 300), Lawryn Czobotarz (13, 380), Peczu-lis Czobotarz (2, 631), Wolonczus Czobotarus (13, 107), Филипъ Дойлида (13, 299), Mikucz Doylida (2, 191), Woyciel Doylida (13, 293), Амброзъ Коваль (13, 501), Bartłomiej Kowal (13, 283), Bolcius Kowal (13,175), Czeputis Kalwis (2,523), Юрк-ецъ Кальвицъ (13, 311), Каспор Ковал (2, 309), z Petkyem Kalwiem (Įn linksnis; 13, 130), Stanisław Kowal (13, 532), Banis Krawiec (2, 567), Якубъ Кравецъ (14, 219), Jan Krawiec (13, 139), Joachym Krawiec (2, 567), Андрей Кубилъ (13, 17), Jan Kubil (13, 277), Янунис Кубилис (27, 26), Мартинъ Кубилюсъ (13, 524), Галвоши Кубилис (27, 28), Paweł Ławnik (13, 166), Ambros Melnik (2, 185), Wojtekus Miesnik (13, 129), Jan Piwowar (2, 552), Pietryk Podzius (2, 185). Перетворення апелятивних і описових прізвиськ на особові імена засвідчують у XVI ст. також такі випадки запису: Яна Боярина (K linksnis; 21, 345), Матей Бо-ярынъ (24, 85); Андрей Новикъ (2, 452), Андрей Новосѣдъ (13, 526), Янь Новосель (13, 78), Janel Nowosied (13, 250), Jendrzej Nowik (2, 505), Jozef Nowosiad (2, 182), Moneiko Nowosed (2, 216), Petrik Nowosed (2, 216), Stas Nowosiad 157 (2, 182), Wojciech Nowosied (13, 250), Андрей Прейкишас (2, 413), z Andrejem Preykurem (In linksnis; 13, 126), Кергикъ Прейкишас (2, 413), Янъ Прейкишас (3, 321), Янел Прейкирис (27, 105), Janis Preikuris (2, 215), Янутъ Прейкишис (13, 525), Jas Preykurys (13, 384), Pawilus Preykurys (13, 116), Stanisław Preykuris (2, 607), s Tomaszem Preikurem (In linksnis; 2, 237), Кергикъ Ушкурисъ (13, 603), Yęndrzej Uszkuris (2, 471), Юркейсъ Ушкуръ (13, 528), Мачулисъ Ушкурисъ (13, 604), Матушъ Ушкуръ (13, 527), Paweł Uszkuris (13, 285), Петрос Ушкурис (2, 146), Станюлис Ушкурисъ (2, 321); Stasiul Woit (13, 250), або Gryg Balžentis (2, 398), Матеи Бирутженгентис (2, 428), Szimko Dundulžentis (2, 626), Stanis Kibeikozentis (2, 638), Станисълав Котинженгентисъ (2, 417), Миколаи Кунигенгентис (2, 310), Macellis Lolzentis (13, 482), Войцусъ Петржентисъ (13, 604), Banis Urbzentis (2, 252), Pecžulis Dowkssobrolis (2, 650), Можан Кушультбралис (27, 42), Яна Петрутпрейкиша (K linksnis; 3, 321) тощо. Безсумнівно, частина наведених тут випадків запису могла виникнути через неоднакове правописне оформлення. Адже в тогочасних джерелах написання з великої чи малої літери, разом чи окремо значно варіювалося (наприклад, в інвентарі міста Вірбаліс за 1561 р. ту саму особу записано трьома способами — Macziei, Napssow zięcz; Macziei Napssowzięcz ir Macziei Napszęzentis). Однак більшість згаданих записів свідчить про перетворення апелятивних і описових прізвиськ на особові імена; наступним етапом цього процесу є похідні від розглянутих особових імен форми з різними патронімічними суфіксами, наприклад: Якѹб Калваитис (2, 291), Janelis Pudzunas (2, 644), Томашъ Пивоварайтисъ (13, 299) тощо. Крім того, у міру розвитку антропонімної системи частина цих особових імен перетворилася на прізвища. Про це свідчать сучасні литовські прізвища Čebatōrius, Čebatoriūnas, Dailidė, Dailidōnis, Kálvis, Malináitis, Puodžiūnas, Puodžius, Preikšā, Preikšas, Uškurys, Užkuráitis, а також рідкісніші — Juōdžentis, Lāpžentis, Simonžentis, Viktažentis, Vitāžentis2 тощо. 3. Найменування осіб двома особовими іменами Це найпродуктивніший спосіб найменування осіб у XVI ст., який свідчить про усталення двокомпонентної литовської антропонімної системи. 3. 1. Перший компонент найменування особи — етнічне або християнське особове ім’я. У XVI ст. більшість литовських імен становлять хрестильні імена, проте нерідко вживаються й етнічні імена (особливо в першій половині XVI ст.). Щоправда, у різних церковних документах, метричних книгах тощо в XVI ст. ці імена вже цілком витіснені християнськими (тут вони збереглися лише в патронімах), але в адміністративно-юридичних документах цього періоду етнічних імен ще дуже багато. Наприклад, у списку повинностей жителів Жемайтії за 1537 р.³ налічується близько 3300 селян, що належали великому князеві; їх записано двома особовими іменами, і приблизно 31% із них мають етнічне ім’я. Це здебільшого давні литовські двоосновні особові імена, 2 Див. картотеку прізвищ Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР. 3 Див. джерело 27. 158 наприклад: Буйвид Контовтович (171)4, Бутнар Рукотайтис (33), Бутримъ Пупо-итис (101), Бутвил Спукайтис (182), Дамонт Мечунос (11), Довкил Довмена йтис (135), Эинаръ Буйвидатис (24), Кегдимин Пацович (29ª), Кегд-кавят Минишайтис (22), Кегдвил Контримович (66), Кегестовт Павлович (90), Кгетовт Дидекайтис (217), Кгинвил Кентрайтис (46), Кеголмин Пикелович (43), Ягмин Бутайтис (188), Ясвил Доркгелайтис (78), Кестовт Пиктайтис (58), Контмин Жалакис (78), Контрим Скетрис (91), Контвил Довкишайтис (194), Милконт Куборайтис (44), Минбит Петрович (23), Минкеел Милякович (23), Минггол Лутис (41), Минтовт Доркгович (32), Монтаргт Кголминович (50), Монтовт Кгедвилайтис (28), Монгрим Римутович (47), Монтвил Пиктайтис (84), Монтвил Кентрайтис (86), Монвид Довкишайтис (208), Моствил Кушлейкович (52), Можрим Домейко-вич (125), Нарбут Липаитис (98), Нармонгт Микайтис (166), Наргвид Кенчейкайтис (27), Нарвил Монтвилайтис (162), Нарвоши Белевич (11), Римкгойл Минейкович (75), Родвил Контовтович (216), Сюнгтовт Якубович (86), Сингкал Монтовтович (117), Сурзмин Талвошайтис (24), Талмин Мож-римович (191), Талвоши Юшкович (197), Товтвил Царкайтис (195), Вак-гирд Варкунович (85), Видкиент Ровжетайтис (193), Вилбуг Петрашай-тис (208), Вислин Сумонтович (49), Висмонт Жубрис (44), Войдмин Кон-тейкович (78), Войнар Пиктужович (96), Войшнар Кушлейкович (52), Вош-вид Ябутович (16), Вошвил Нарволович (31), Жадовин Доркгелайтис (80). Трапляються й різні інші, сьогодні, можливо, дещо незвичні національні особові імена, записані замість імені, наприклад: Бокшис Петрович (40), Балучис Нарей-кович (156), Билюс Толейтович (122), Будрел Шедвилович (43), Будрис Пелодитайтис (180), Букнюс Ворайтис (85), Бутикис Минжайттис (34), Дартокейс Юшкайтис (227), Добил Кернесис (44), Доркгунжис Кентрай-тис (79), Довкис Гулкинтович (38), Кгойлюс Спонкелис (65), Кгогнелис Ренштайтис (28), Кгойнис Волейко (29), Кентрус Витартайтис (46), Кес-тис Айримович (177), Кловсут Минжайттис (58), Кушлейко Бучайтис (42), Кушлис Уръбайтис (66), Кутурис Можримайтис (189), Локутис Скокон-тович (42), Мажус Петрович (71), Мажунтис Пиктуйжайтис (70), Мик-нюс Марьтинович (131), Можутел Контримайтис (102), Нарутс Лютко-вич (52), Пиктели Скобтайтис (41), Пиктутс Висмонович (40), Пиктужис Толутайтис (22), Рудели Миткович (116), Спиклис Можайттис (65), Спу-дейко Дрокенайтис (68), Стирбис Толутайтис (134), Талюс Руслай-тис (115), Талюшис Скралис (29), Товткус Янкович (12), Виркуттис Жо-карис (67), Войнюс Совойнович (104), Жадейко Кголминайтис (29), Жвирб-лис Петрович (77). Більшість цих особових імен сьогодні невідомі як імена, але збереглися в наших прізвищах. Наведені тут двоосновні та різні інші литовські особові імена, записані на першому місці у двочленному найменуванні осіб, не є особливістю лише згаданого джерела. Вони часто трапляються й в інших документах XVI ст., особливо першої його половини. 4 Оскільки всі приклади наведено зі згаданого джерела 27, у дужках зазначено лише сторінку. 159 У другій половині XVI ст. кількість литовських імен, особливо прізвиськових, значно зменшується; їх витісняють із ужитку християнські імена. Однак інвентар хрестильних імен у XVI ст. невеликий. Переглянувши приблизно 10 тисяч випадків запису осіб, виявлено близько 70 різних хрестильних імен, які в документах записуються дуже по-різному. Більшість варіантів виникла через те, що джерела були написані не однією мовою (у першій половині XVI ст. — переважно руською, а в другій половині — польською). Однак деякі розбіжності відображають еволюцію форм хрестильних імен, певний процес їх пристосування до закономірностей литовської мови. У моделі двочленного найменування осіб XVI ст. на першому місці записуються такі хрестильні імена⁵: Adam Janauicz (2, 532), Александръ Богдановичъ (15, 52), Амброжей Андруиковичъ (24, 230), Ambrozey⁶ Staskowicz (2, 120), Андрей Андруиковичъ (15, 60), Андре-юс Милюнос (2, 272), Андриянъ Войшвидовичъ (24, 207), Анкудъ Куприяно-вич (2, 26), Антон Бояринович (2, 26), Астафей Яцыничъ (24, 39), Авкгуштын Деволайтис (2, 328), Augustyn Towtkaytis (16, 430), Балътромей Любортовичъ (24, 209), Battromiejus Gaytaytis (11, 13), Bartłomiey Czapaytys (13, 385), Bartłomieius Zyndaitis (2, 435), Benedykt Iodkavyćis (2, 606), Блажей Станьковичъ (24, 79), Богданъ Берънатовичъ (24, 201), Давыдъ Мацевичъ (24, 105), Dominik Andrusaytis (16, 400), Erasmuss Rymkaitis (2, 237), Езофъ Матее-вичъ (13, 299), Филипъ Концевичъ (24, 40), Пилип Кондолович (27, 147), Флерьянъ Барътшоевичъ (15, 58), Кгабриалъ Андруиковичъ (24, 61), Григоря Яне-лотия (K linksnis; 3, 181), Grygalis Tuscaytis (16, 385), Grygalus Gindaytis (16, 405), Grigalius Ianussaitis (2, 643), Игнат Данилович (2, 24), Яким Тубелис (27, 141), Якубъ Бридаитис (3, 94), Iakubus Stanislawaitis (13, 105), Ian Bortkayćis (2, 584), Jonas Atsaycis (2, 533), Jozefh Diwozaic (2, 188), Ермола Слотовичъ (18, 101), Яронимъ Якубовичъ (24, 222), Каликстъ Юшковичъ (24, 28), Карпъ Спяцевич (2, 24), Каспаръ Адамовичъ (24, 40), Kasper Ambrosaic (2, 518), Климентъ Михайловичъ (24, 53), Krzysztof Mikolaiewicz (13, 486), Лавринъ Бер-натовичъ (24, 53), Lauryn Piotrowicz (2, 53), Lawrynas Jonaytis (13, 485), Лазаръ Миколаевичъ (24, 76), Luk Steponaitis (2, 462), Лукашь Бернатовитисъ (13, 239), Лукан Левонович (2, 24), Мальхерович Матееевичу (N linksnis; 17,10), Марко Яновичъ (24, 210), Марътингъ Авкгуштыновичъ (24, 109), Martinas Kibu-taytus (13, 383), Матей Балчунаитис (2, 327), Matiews Giedutaytis (8, 2), Motie-ius Mikolaiatitys (13,114), Mikolay Andrzeiaytis (13,489), Mikolayus Dargaitis (13,107), Онзельма Богдановичъ (24,76), Оведи Муринович (2, 26), Paulus Ri-muidowyez (2, 179), Pawilus Iuczaitis (13, 111), Петръ Бирбилаитисъ (2, 238), Piotr Boburnaitis (2, 527), Петрас Кедминаитис (2, 320), Petras Grigowycz (2, 178), Прокон Оилевич (2, 26), Романъ Бернатовичъ (24, 231), Серафинъ Ми-хайловичъ (24,49), Сельвестръ Добрынановичъ (15,62), Sylwestra Michałowicza (K linksnis; 16, 392), Себастьянъ Мисевичъ (K linksnis; 12,407), Sebestiian Stanay-tis (2,397), Симеонъ Григорьевичъ (12,31), Symon Ambrosaytis (16,405), Stanis- 5 Немає сумніву, що матеріал з інших джерел XVI ст., які залишилися непереглянутими, розширив би інвентар хрестильних імен. 6 Тут наведено кілька характерніших і ширше вживаних варіантів деяких хрестильних імен. 160 taw Bartkavtys (13, 382), Stefanus Kumžaytis (11, 12), Сменань Бортьковичь (24, 105), Stephonas Rimuidowycz (2,179), Томасъ Якубовичь (24,39), Tomaszus Giedraitys (13,107), Urban Gawrayć (13,380), Urbanas Juszkaitys (13,382), Waclaw laykowski (2,568), Валентинъ Янелаитис (2,340), Valentinus Januszewicz (2,178), Węcław Jotaytys (13,381), Войтехъ Александровичь (24,50), Woytekus Mildwagytys (13,110). Не всі хресні імена у XVI ст. однаково поширені. Деякі з них записані лише один або кілька разів, а саме: Ангдриань, Анкудъ, Астафей, Блажей, Езофъ, Флерьян, Якимъ, Ярмола, Каликсть, Карпъ, Климентъ, Лазарь, Лукан, Малхеръ, Прокопъ, Овдей, Романъ, Сарафинъ, Sebastian, Сельвестръ тощо. Такі імена зазвичай не мають ані коротких форм, ані будь-яких інших паралельних варіантів. Натомість поширеніші імена рясніють ними. Наприклад, у джерелах XVI ст. засвідчено такі форми імені Jonas та похідні від нього: Jan Bortkavyčis, Янен Будраштис, Янелис Андреятис, Janik Budginavyčis, Janikas Giedcszaytys, Janikus Anksztokaithys, Janczus Jurgavtis, Janusz Auzaytis, Янушюс Бушаутис, Januszy s Giniwilayčis, Januszko Drusaytis, Janutis Bruzaitis, Janos Eykintaytys, Janus Kwiezczaitys, Janusis Janaytis, Janko Gryczaytis, Ясь Бутюшайтис, Jasas Bukontaytis, Ясюлис Янелаутис, Jasulis Iakaytis, Ясупсь Барткайтис, Jasius Ianaitis, Jonas Atsaycis, Ionelis Gadeykaytis, Hanns Butrymaičis, Hannus Kibortaitis, Iwan Krowitaitis (2,584), (2,443), (2,314), (2,613), (13,487), (13,127), (16,397), (16,419), (2,166), (2,617), (11,12), (2,546), (13,382), (13,114), (16,406), (16,389), (13,14), (13,483), (2,340), (5,1), (2,221), (2,639), (2,533), (8,2), (2,590), (2,658), (2,631) тощо. Не менше форм, похідних від них, а також різноманітних графічних, фонетичних та інших варіантів мали й інші популярніші хресні імена. Більшість із них потрапила до Литви з російської, польської, білоруської, німецької та інших мов і нині збереглася лише в наших прізвищах⁷. У розмовній мові різноманітні форми й варіанти християнських імен, імовірно, почали з’являтися невдовзі після хрещення, коли литовці зіткнулися з цими іменами. У письмових джерелах розмаїття форм хресних імен могло відобразитися лише через тривалий час, коли вони вже набули поширення в розмовній мові. У джерелах XVI ст. уже часто трапляються короткі варіанти хресних імен, відомі й широко вживані сьогодні, які сформувалися на литовському мовному ґрунті або прийшли з інших мов, наприклад: Alexy Ludkunos, Ambras Jakstaytis, Ambros Giedminaytis, Brazis Węcławowicz, Brazus pawilaytis, Андрусъ Радивоновичь, Baltrus Marcinowicz, Банис Бушзкаитис, Grig Duliebaitis, Керикас Якубаитис, Gust Woidotait, Jakas Dawgiedaytis, Jozis Misowicz, Juras Bruzaytis, Jurgis Butkaytis, Климъ Миколаевичъ, Matius Бутвилаитисъ, Mik Bernotayčis, Mikas Giedwoszaycis, Пронисъ Якубовичь, Размусь Яновичь, Sak Lawrzinowicz, Симос Миколаевич, Stanis Gieneraytis, Стась Бертькаитис, Stasius Giedwilaytis, Stapus Laygaytis, Urbas Pet- 7 Vanagas A. Mūsų pavardės. I. – Kn.: Žodžiai ir žmonės. V, 1974, p. 87–152; Vanagas A. Mūsų pavardės. II. – Kn.: Žmonės ir kalba. V., 1977, p. 49–92. 11. 91 161 kaytis (16,386), Woytkus Janikaytis (16,404), Венцус Сонтовтовичъ (21,172) тощо. Дуже часто у XVI ст. у двочленному найменуванні особи на першому місці записують похідні від здрібнілих хресних імен. Зрідка здрібнілі форми утворюють від повних форм хресних імен, наприклад: Jakubelis Petkavys (8,2), Martinelis Łowcaytis (3,6) тощо. Зменшених форм, утворених від скорочених хресних імен і двоскладових імен (Jonas, Petras, Tomas), у розглядуваний період багато, наприклад: Andrik Mazaytis (2,194), Андрюло Быковичъ (13,478), Andruc Jonetaytis (13,461), Baltruc Diburaytis (13,459), Bolulis Niestajewicz (2,112), Grigiel Butkaitis (2,214), Grygul Janowicz (13,380), Grygutis Bruzaytis (13,483), Iakiel Glabaitis (2,634), Iakucis Boiaraycis (2,569), Jakutis Giedwĩaitis (2,524), Janutis Bruzaitis (2,546), Jurgielis Borzdaycis (2,604), Jurguc Budkaytis (2,189), Юркейтусъ Мурзовичъ (2,415), Matulis Eykintaytys (13,382), Мамутусъ Баболантис (2,313), Mikielis Dziugaitis (13,111), Микутъ Талюшовичъ (24,228), Mikatis Jagminaytis (16,419), Petrelis Janowicz (2,66), Petruk Mineykaytis (16,409), Petrutis Butkaytis (16,422), Symiel Daszkowicz (13,293), Елмулис Миколаевич (27,105), Szimutys Budraytis (2,393), Stanel Eitminaitis (2,214), Stasiulis Petkaitis (2,533), Stasiul Dopultaytis (2,393), Sczepuc Giedminaytis (2,183), Тамул Добковичъ (2,156), Tomiel Stanisławowicz (2,323), Urbutis Powłtaytis (5,8), Walulis Janikaytys (13,384). Численність зменшених форм хресних імен у різноманітних за характером письмових джерелах є специфічною рисою розглядуваного періоду. Сьогодні зменшені форми традиційних хресних імен уживаються лише у вузькому колі сім’ї чи друзів. Натомість в офіційних документах (паспортах, актах цивільного стану) прийнято записувати їхні повні форми або короткі варіанти, які стали ніби самостійними іменами. 3.2. Другі компоненти двочленного найменування особи можна поділити на дві основні групи: 1) антропоніми патронімічного походження (по батькові); 2) непатронімічні особові імена (давні литовські двоосновні, прізвиськового походження та інші антропоніми). Перша група значно численніша. Наприклад, із 4 тисяч випадків двочленного найменування особи в другій половині XVI ст. близько 21% становлять записи, де до імені додано особове ім’я непатронімічного походження, тоді як у першій половині XVI ст. цей відсоток ще нижчий. Отже, найпродуктивнішою двочленною моделлю найменування особи у XVI ст. є ім’я + по батькові. 3.2.1. У розглядуваний період по батькові утворювали за допомогою литовських патронімічних суфіксів -aitis, -onis, -ūnas, -ėnas та слов’янських -ovič, -evič та ін. Продуктивність цих суфіксів неоднакова. Наприклад, у першій половині XVI ст. найчастіше трапляються по батькові, утворені зі слов’янським патронімічним суфіксом -ovič. Інші суфікси за продуктивністю можна розташувати в такому порядку: -aitis, -evič, -ūnas, -onis. Натомість у другій половині XVI ст. переважають по батькові з литовським суфіксом -aitis. Далі йдуть похідні із суфіксом -ovič, а решта суфіксів за продуктивністю розподіляється в такому порядку: -evič, -onis, -ūnas, -ėnas. Отже, помітна певна тенденція до злитовщення творення по батькові, яка ще виразніше виявляється в наступні століття. Помічено, що у XV ст. майже всі по батькові утворювалися зі слов’янськими патронімічними суфіксами -ovič, -evič, які з часом стали приві- 162 легіон. Оскільки в документах XV ст. двома особовими іменами найчастіше записано представників шляхетських станів, логічно, що їхні патроніми утворюються за допомогою суфіксів -ovič, -evič. З іншого боку, для чужоземних писарів, які писали не литовською мовою, найпростішим було утворювати патроніми за усталеною моделлю творення по батькові в російській мові. Тим часом литовська мова мала власні засоби словотворення для цієї мети. У XVI ст., коли усталюється двокомпонентне найменування осіб, тобто коли по батькові починають записувати й представникам нижчих станів, у документах поряд зі звичними слов’янськими патронімічними суфіксами з’являються також литовські. Деякі з них (наприклад, -aitis) уже в другій половині XVI ст. трапляються навіть частіше, ніж слов’янські патронімічні суфікси8. Важко говорити про залежність патронімічних суфіксів у XVI ст. від станових відмінностей осіб, яких записували, оскільки в інвентарях цього періоду по батькові селян могло бути утворене як за допомогою литовських, так і слов’янських патронімічних суфіксів. Наприклад, в інвентарі 1561 р. села Сударгас Юрбаркського волостю (2,576) селян, які мали волоку або менше землі, записано так: Piotr Hrynūnas, Woyčis Pietraszayčis, Roman Pietraszayčis, Paweł Stegwilayčis, Piotr Iurszayčis, Maciey, Michaiło Ianowicz, Maczys Maczkayčis, Jurgi Maczkayčis, Piotr Maczkayčis, Bartłomiej Bohdanowicz, Więcko Andrzejewicz, Miczkus Pietrykayčis, Bartłomiej Macieiewicz, Simon Marćinowicz, Rymko Nareykowicz, Więcko Nareykowicz, Maczys Iurszayčis, Jakiel Miczkayčis, Niekrasz Ianowicz, Ian Iuriewicz, Iurgi Kieturokis, Ianik Woitkowicz, Woyćiech Guczaytis, Iankus Woitkayćis, Paweł Sargun, Roman Iagminowicz, Maczys Maczkowicz, Mikolay a Ludko Miczkowiczy a Woyčis Giedrayćis, Jakiel Marćinowicz, Iurgi Bildeniewicz, Kasper Trzećiakowicz a Ienis Maczonis9 тощо. 3.2.2. Найпродуктивнішим патронімічним суфіксом особових імен у XVI ст. є -ovič (хоча в другій половині XVI ст. по батькові із суфіксом -aitis трапляються частіше, проте аналіз усіх патронімів XVI ст. засвідчує перевагу суфікса -ovič, який був особливо продуктивним у першій половині XVI ст.). 8 Це твердження, як і інші міркування подібного характеру, ґрунтується лише на аналізі матеріалу, зібраного для цієї праці (систему литовських особових імен XVI ст. досліджено на приблизно 12 тисячах прикладів). На вживання литовських чи слов’янських патронімічних суфіксів, можливо, частково впливали характер документів, мова, якою їх писали, та сама особа, що писала. Матеріал XVI ст. зібрано переважно з маєткових інвентарів. Однак утворення по батькові, виписаних і з інших джерел, загалом не суперечить висунутим тут твердженням. 9 Чи частіше по батькові шляхтичів та інших представників знаті утворювалися зі слов’янськими патронімічними суфіксами, могли б показати спеціальні дослідження. Однак під час добору прикладів для ілюстрації різних форм хрестильних імен (скорочень і демінутивних похідних) було помічено цікавий факт. Коли на першому місці у двокомпонентному найменуванні особи стоїть повна форма хрестильного імені або його скорочення, по батькові утворено з будь-яким патронімічним суфіксом, уживаним у цей період. Натомість демінутивні форми хрестильних імен порівняно рідко стоять поруч із по батькові із суфіксами -ovič, -evič, а значно частіше після них записано по батькові із суфіксом -aitis. Оскільки демінутивні та пестливі форми імен були поширеніші серед представників нижчих станів (див. записи осіб одним особовим іменем), можна припустити, що для по батькові представників шляхетських станів у XVI ст. характерніші слов’янські патронімічні суфікси. 11* 163 По батькові із суфіксом -ovič найчастіше утворені від хрестильних імен, наприклад: Каспаръ Адамовичъ (24,40), Mikolai Adamowicz (2,636), Мартынъ Аввакумовичъ (24,109), Войтко Богдановичъ (15,43), Stasius Boniulowicz (2,53), Станисъ Даниловичъ (24,207), Андрей Давидовичъ (15,43), Ian Filipowicz (10,1), Янъ Кабриаловичъ (24,56), Urban gricowicz (10,5), Mis Grygowicz (1,2), Андрей Ивановичъ (12,31), Касперь Яцковичъ (13,7), Монтонтъ Ивашковичъ (27,203), Кгиль Ивашковичъ (24,213), Юргисъ Яковичъ (15,61), Lawryn iakubowicz (9,5), Maciey Janielowicz (2,47), Peikiel Jankowicz (1,3), Товткус Янковичъ (27,12), Довкнъ Яновичъ (2,15), Kieszort Januszkowicz (2,113), Миколай Ясовичъ (13,240), Матей Юръгкеловичъ (24,80), Pawel Jurgowicz (13,282), Jasiul Kasporowicz (13,380), Лаврень Константиновичъ (12,29), Павелъ Лавриновичъ (24,69), Stanislaw Lawrynowicz (2,95), Венцлавъ Луковичъ (3,246), Lawrin Macieiowicz (2,486), Кагбриалъ Мацковичъ (24,40), Marcin Mackowicz (2,92), Якуб Мацович (27,201), Stassys Maczieiowicz (2,659), Baltrus Marcinowicz (10,1), Балътромей Мартыновичъ (15,43), Szczepan Mickowicz (2,143), Товтвилдъ Михайловичъ (15,33), Piotr Mikolaiowicz (10,2), Iakub Mikowicz (2,594), Stas Mikutowicz (10,1), Witko Olechnowicz (2,595), Банис Павилович (2,21), Jakub Pawlowicz (2,36), Нарвоши Петкович (27,33), Стась Петрашковичъ (15,67), Минбут Петорович (27,23), Мацко Проньковичъ (21,916), Jurgis Romanowicz (2,89), Marcin Symonowicz (2,99), Petr Stanislawowicz (25,5), Радивилъ Станьковичъ (24,76), Anton Stasiowicz (2,481), Миколаи Степанович (2,133), Michailo Tomkowicz (10,3), Jan Tomowicz (2,466), Марко Урбановичъ (17,10), Lawryn więckowicz (10,5), Jasis Woyciechowicz (2,47), Янъ Войтеховичъ (24,52), Macieyko Wincowicz (2,65). Як видно з наведених прикладів, по батькові із суфіксом -ovič найчастіше утворюються від повних хрестильних імен або їхніх скорочень і значно рідше — від демінутивних похідних цих імен. У згаданий період було багато патронімів із суфіксом -ovič, утворених від давніх двоосновних литовських особових імен (у першій половині XVI ст. їх було навіть більше, ніж по батькові від християнських імен), наприклад: Кесмус Айрумович (27,177), Балътромей Бейнарович (24,106), Малко Будиводович (15,62), Ян Буциводович (27,53), Станиславъ Бутовтовичъ (24,229), Богданъ Бутримовичъ (15,36), Стась Бутвиловичъ (15,57), Кагбриалъ Довьятловичъ (24,228), Mateius Daugwiłowicz (2,179), Jurgi Dowgialowicz (2,631), Матвяксъ Довгкиштовичъ (24,85), Станисъ Довконтович (2,13), Станисъ Довьмонтовичъ (15,46), Jan Doinagowicz (20), Bucбym Еиксинтович (2,7), Войтко Еймонтовичъ (15,59), Maczys Eynarowicz (2,599), Miczus Gintowtowicz (2,575), Стасис Кешвилович (3,343), Jurgis Jagminowicz (13,290), Якубъ Ямонтовичъ (24,211), Шымко Ясвидовичъ (24,51), Павел Ясвилович (27,13), Лавринъ Ятовтовичъ (24,40), Петръ Кантримовичъ (24,224), Янъ Кеггайловичъ (15,70), Шимко Кибортовичъ (21,525), Petrel Mielwydowicz (2,39), Петръ Милконтовичъ (24,213), Шимко Минбутович (27,37), Степанъ Монтововичъ (24,202), Янъ Мон-тримовичъ (15,61), Шылейко Монвиловичъ (2,2), Юце Моствилович (27,141), Ian narbutowicz (10,5), Станис Наркеилович (2,14), Контин Нармонтович 164 (27,78), Вошивил Нарвилович (27,31), Янъ Радвиловичъ (24,68), Jonas Rymgailowycz (2,179), Миколай Римтовтовичъ (21,349), Ян Сиртовтович (27,22), Станиславъ Скирвойновичъ (15,67), Матей Стекевиловичъ (24,230), Наркагъ Судмонтовичъ (24,223), Миколай Тарвидович (27,152), Hrehory Towdyginowicz (1,5), Богушъ Товтиловичъ (15,69), Романъ Витортовичъ (24,102), Banis Wyzgirdowycz (2,179), Богданъ Визгирдовичъ (24,211), Бутнюс Вошюнович (27,9), Андрѣй Войшиводовичъ (15,43), Миколай Войшвиловичъ (15,66), Машко Ждавилович (2,20). По батькові з суфіксом -ovič у згадуваний період утворюються також від інших литовських національних особових імен, наприклад: Юрьи Бружович (27,123), Станислав Будрович (27,152), Павел Бурбович (27,113), Jana Butowicza (відмінок K; 16,437), Кедемилъ Даркегулович (15,62), Woytko Daugutowicz (2,92), Andrey Diedowicz (2,324), Тирвилдъ Довъкковичъ (15,45), Стирбис Кедутович (27,147), Буткус Кентрович (27,112), Янко Кловосич (27,32), Шепан Корейвович (27,154), Петръ Кушелейкович (24,227), Янкис Локутович (27,143), Миллейко Можейкович (27,191), Нарвил Можович (27,36), Пац Пиктович (27,33), Юрькайс Пиктурновичъ (15,58), Янушис Пилипрович (27,48), Богданъ Ракевичъ (24,209), Maciej Rudielowicz (2,469), Мицко Страздович (2,22), Балтуш Шилекович (2,17), Андрѣи Шовклович (27,127), Юри Талутович (27,96), Матей Трумпович (2,7), Петръ Вяжсович (27,119), Павел Виркутович (27,40), Димкол Воболович (27,52), Минейко Жадейкович (27,24), Юшко Жвирблович (27,145), Jozeph Zuikowicz (2,47). 3.2.3. По батькові з литовським патронімічним суфіксом -aitis у XVI ст. утворюються: а) від різних форм хрестильних імен, наприклад: Tanelis Adamaitis (2,630), Symon Ambrosaytis (16,405), Якос Андрайтис (27,160), Mikiel Andreatitis (2,520), Blazukas Andruszaicis (2,535), Мартинъ Андрушкайтисъ (15,66), Петръ Балтрушкайтисъ (2,548), Maciey Bartłomieiaytis (16,404), Czeputis Beniuszaitis (2,214), Юхно Богданойтисъ (24,224), Jonas Brazaicis (2,535), Stanisław Czepaytis (13,459), Woyciech Czepuyaitis (16,388), Stanisław Domikaytis (2,183), Богдан Доминикайтис (27,204), Станиславъ Керциотитисъ (3,94), Щепут Кгрикайтис (2,218), Jurgiel Grygalait (13,251), Петръ Якайтисъ (24,223), Петрик Якубайтис (27,74), Stanislaw Iakutaitis (2,530), Mik Ianayćis (2,583), Piotr Janelaytis (2,182), Pawilus Janikait ys (13,114), Petryk Janulaytis (16,387), Witkus Januszaytis (16,417), Jaczus Jasaytis (16,390), Łukasz Jasielaytys (13,385), Lawrynas Jonaitis (13,485), Mateius Jonelaytis (8,2), Лавринъ Юркгайтис (2,540), Юрий Юркгелайтисъ (17,54), Юркгелисъ Юркгужайтисъ (13,18), Baltutis Kasparaytis (13,461), Maczulis Ławrynaycis (2,569), Янъ Мацкайтисъ (15,65), Александро Мартинaitis (15,103), Janik Mataytis (2,183), Станюль Матейтис (2,405), Петкус Матукатис (27,137), Нармонть Микайтис (27,166), Kasper Mikatojaytis (2,183), Janus Mikielait ys (13,114), Монтвил Микутайтис (27,35), Czeputis Moteiaytis (13,489), Jurgi Narkaytis (2,189), Macius Olech naytis (13,459), Томаш Павилайтис (27,105), Iakutis petraytis (8,2), Mikolay Petrutaytis (13,461), Urbutis Powilaytis (5,8), Янушъ Проникойтисъ (24,211), Andre yus Romanaity s (13,110), Мартин Семенайтис (27,187), Pawel Symonaytis (13,459), Матей Станайтисъ (13,14), Urban 165 Stanielaytis (13,461), Jakubus Stanisławaitis (13,105), Петръ Станюкайтисъ (24,228), Paweł Staniulaitis (2,553), Шимко Станкайтисъ (15,104), Ян Стасаитис (2,437), Micius Steponaytis (11,13), Mikielis Szymkaytis (13,482), Янь Тамоцайтисъ (24,208), Łukasz Tomaycis (2,140), Ławryn Urbanaytis (13,482), Стасюлис Бауме-каутис (2,409), Walentyn Walentynaytys (13,381), Tomulis Węntławaytis (2,552), Gawdutis Wienckaytis (11,14), Jakutis Wojtekaytis (13,481), Jurgis Woytkaytis (16,424); б) від давніх литовських двоосновних особових імен, наприклад: Толосъ Баревдайтис (27,204), Нарвилъ Барвондайтис (13,12), Janik Budginaytis (2,613), Грыгоръ Будвидоитис (15,58), Якубъ Бувилатис (2,146), Юркгисъ Бугиодайтисъ (24,209), Tomasz Butrymajtis (16,429), Матис Бутелайтисъ (2,145), Jurgiel Dargwilaitis (2,216), Jakas Dawgiedaytis (13,491), Stasko Dawgielaytis (16,397), Петръ Довкгелайтис (24,225), Матей Довкенитайтис (15,63), Mikolay Eydminaycis (2,579), Piotr Eygirdaycis (2,579), Matulis Eykintaytys (13,382), Stanel Eitminaitis (2,214), Мартинъ Келминайтисъ (24,222), Стан Кедминайтис (27,26), Petryk Gedwidaytis (16,415), Юргъелс Кгинтовмайтис (27,214), Andrzej Girdwilaytis (2,397), Pawlik Girdwonaytis (16,409), Piotr Jagminaytis (16,385), Marcin Jaswilaytis (2,185), Кгогиль Ятвилойтисъ (24,204), Łukasz Jawłontaytis (16,405), Jurgi Kibortaitis (2,658), Микуту Контминайтис (27,170), Razmus Kontrymaytis (16,427), Нарвил Контвейнайтис (27,180), Jankus Manwilaytys (13,382), Букишус Манжбутайтис (27,193), Ian Milkintaitis (2,639), Миколай Милконтаитис (27,73), Юрги Минмонтоитисъ (24,226), Буткус Монтвидайтис (27,194), Grigiel Monwilaitis (2,215), Юркгел Моствилойтис (27,181), Якуб Можримоитис (27,103), Минкусъ Можвидайти (13,14), Walis Narbutaytis (2,552), Лукаши Нармонтаитис (27,166), Pawlik Narwilaytis (16,407), Kasper Norwidaic (2,198), Станиславъ Радивилайтис (24,226), Woytko Radwilaytis (16,394), Богданъ Скиврийнойтисъ (24,211), Pawel Stegwilaycis (2,576), Thomas Sudwilaycis (2,594), Петръ Галвошшоттис (27,105), Можейко Таргвидайтис (27,91), Болишус Товтримайтис (27,157), Петко Товтвилайтис (15,66), Милюс Твирбутайтис (27,207), Bogusz Widminaytis (5,4), Петръ Видмонтайтис (27,185), Piotr Wiskuntaitis (2,248), Юркгис Висмилайтис (2,166), Довкоил Висминайтис (27,159), Юркгис Висмонтайтис (2,456), Якуб Висвидайтис (27,26), Jakub Wizbutaytis (2,198), Piotr Woysznaraytis (16,397), Gryg Woyszwilaytis (2,553), Maciej Zadminaytys (2,532), Andrusys Żadwanaytis (16,400); в) від різних особових імен національного, прізвиськового чи іншого походження, наприклад: Mamen Alcaūmuc (27,65), Jan Alsutaytis (2,191), Петюл Арелаŭмuc (27,111), Матеу Балчунaitис (2,327), Grigutis Balsaitis (2,249), Mikielys Barzdilaitis (2,392), Миколай Билайтисъ (15,64), Jurgi Barzdayčis (2,572), Андрушко Будрайтисъ (24,222), Petryk Burbaytis (13,380), Ягемин Бутаŭтис (27,189), Pasius Dagaytis (11,14), Кгедмин Даркгайтис (27,189), Миколай Довкшайтисъ (15,63), Stas Drasutaitis (2,364), Сгерис Gaidaitis (13,250), Мацко Кгайлайтис (27,92), Tomaszus Giedraitÿs (13,107), Ян Кеелутийтис (27,88), Slapris Iodkayčis (2,606), Можан Кестайтис (27,87), Филипъ Кетурнокаŭтисъ 166 (13,299), Martinas Kibutaytys (13,383), Ян Крепшайтис (27,158), Можутис Крутилайтис (27,158), Кинчис Кирмайтис (27,191), Яна Кушлейкойтя (чоловічий рід, 6, 21), Czepulis Lagaitis (2,524), Юркис Локайтис (27,154), Шим Мажавтис (2,314), Евноль Минайтис (13,13), Войдвин Минтайтис (27,75), Станис Мостайтис (15,63), Павлик Можантис (27,119), Андрей Можелайтис (27,154), Лаврык Носалтис (2,473), Urban Perkunaitis (2,533), Станис Пиктурноитис (3,208), Янелис Повкиштайтис (27,137), Stanislaw Pingulwaitis (2,545), Kasper Pupaytis (16,384), Яник Пупелаитис (27,142), Gryczus Puplesaytis (16,417), Marczin Purwaitis (2,649), Gaylus Rudaytis (11,14), Grigutis Sakalaitis (2,524), Матеŭ Сорбкайтис (15,58), Urban Szarkaytis (16,388), Янъ Талошайтис (15,57), Довкел Толайтис (27,90), Ян Трумпайтис (27,84), Szymko Wegaytis (13,482), Grygos Wilkait (2,518), Нарвил Боболайтис (27,111), Лукаш Воверавтис (27,134), Владиславъ Жалойтис (24,233), Войтко Жилайтис (27,181), Кедвил Жвирблайтис (27,64), Woyciech Žagaraytis (16,401). 3.2.4. У XVI ст. патронімічні форми по батькові зі слов’янським патронімічним суфіксом -evič трапляються значно рідше, ніж із раніше згаданими суфіксами -ovič і -aitis. Найчастіше це патроніми, утворені від християнських імен, наприклад: Marcin Ambrożewicz (2,96), Адамъ Андреевич (24,60), Григоръ Балтомеевич (15,62), Janel Bartłomiejewicz (2,466), Станиславъ Болтромеевич (24,107), Jurgis Bortkiewicz (2,149), Piotr Daniewicz (2,115), Piotr Domaszewicz (2,103), Stanislaw Grygalewicz (2,108), Maciej Jakiewicz (2,112), Stanis Ianelewicz (1,2), Мартин Янушевич (2,17), Maciej Yurgiewicz (2,480), Maciej Łukaszewicz (2,33), Marcin Maciejewicz (2,85), Якубъ Мацевевич (24,53), Богданъ Мартишевич (15,65), Станюл Матеевич (6,54), Юръгел Матвеевич (27,118), Janel Matulewicz (2,117), Pikčius Mikiewicz (2,455), Матей Миколаевич (15,45), Ясь Микутевичъ (24,228), Миколай Петрошевич (27,157), Bohdan Pietkiewicz (2,101), Paweł Pietraszewicz (2,484), Мартинъ Проневичъ (13,7), Балтомей Станевичъ (24,230), Woyciech Staniuliewicz (2,148), Довкагилъ Станькевичъ (24,213), Ambros stasiewicz (10,2), Łukasz Stasulewicz (2,122), Балтомей Томашевичъ (15,65), Stanislaw Wincewicz (2,65), Петръ Витевичъ (24,58), Нарбутъ Войтюлевичъ (24,61), Мартинъ Войткевичъ (13,7). Менше форм по батькові з цим суфіксом утворено від литовських особових імен прізвиськового чи іншого походження, наприклад: Stanis Baltniewicz (2,608), Piotr Botłukiewicz (10,5), Якубъ Будревичъ (15,66), Янъ Даръкесевичъ (24,222), Бернантъ Дребулевичъ (24,204), Станиславъ Кегиревичъ (24,69), Петръ Кеглежевичъ (2,417), Нарбутъ Когйлевичъ (15,45), Paweł Greycewicz (2,113), Богданъ Кестуцевичъ (24,104), Ян Купревич (27,229), Jorgi Kurkliewicz (9,2), Якубъ Кушлевич (2,23), Jurgi moliniewicz (10,1), Кегйлос Можевич (27,101), Marcin Mozulewicz (2,65), Янъ Можутевичъ (15,61), Matel Piktewicz (2,98), Юри Пилкевич (27,111), Петръ Рудевичъ (24,208), Ян Саркуевич (2,20), Матей Смолевичъ (21,102), Микуть Талошевичъ (15,66), Ночис Трумпелевич (2,22), Миколай Вяжевичъ, а також від давніх двоосновних литовських антропонімів, 167 наприклад: Станиславъ Медвошиевичъ (2,23), Михайло Мельвошевичъ (24,70), Войтко Минкелевичъ (15,62), Лаврынъ Толговошевичъ (15,51). 3.2.5. У першій половині XVI ст. форми по батькові з литовським патронімічним суфіксом -onis трапляються рідко. Проте в другій половині цього століття похідні із суфіксом -onis, утворені від християнських імен, давніх двоосновних литовських особових імен, а також антропонімів прізвиськового чи іншого походження, нерідко записуються поряд з ім’ям згаданої особи, наприклад: Stanis Andruszanis (2,499), Jakub banonis (9,9), Maciey Bartkonis (2,180), Станюлисъ Чепанонисъ (13,530), Банисъ Григанисъ (13,78), Maciejos Yakubanís (2,483), Петръ Якубонисъ (13,527), Kasper Jananis (13,282), Grigas Janonis (2,180), Szczepan Janulanis (13,282), Скудумисъ Янюшонисъ (13,529), Maciey Jasanis (13,286), Германъ Ясюлонисъ (13,528), Банисъ Ясонисъ (13,529), Szimko Jokubonis (2,180), Andrejus Jononis (2,179), Staniulis Jurganis (13,288), Matas Yurgionis (2,484), Grygas Lawrynanis (13,286), Tomasz Lawrinonis (2,484), Павелъ Мачулонисъ (13,530), Jan Marthinanis (2,302), Янъ Мартиновнисъ (13,530), Wulus Matonis (2,481), Czap Matulianis (2,483), Мартинъ Миконисъ (13,528), Микъ Павилонисъ (13,528), Gryg Pawłonis (2,483), Якубъ Петронисъ (13,529), Матюлис Романанис (2,271), Lawryn Stananis (13,287), Marcin Stanionis (2,399), Paweł Stanulanis (13,282), Lawryn Stasionis (13,277), Шимастъ Степанонисъ (13,527), Андрей Шимонисъ (13,527), Jurgis Thamuszonis (2,179), Янъ Войтконисъ (13, 528); Герман Бейнаронисъ (13,529), Шимастъ Бутвилонисъ (13,530), Iurgi Dowboronis (2,637), Michno Dowtortonis (2,180), Brazis Jatowtonis (2,149), Mikotay Jawgilanis (13,287), Юхно Нарбутonisъ (13,530), Batruszis Narwidonis (2,180), Janusz Rimgieylionis (2,180), Szczephan Rimwidonis (2,180), Banis Wizgirdonis (2, 180); Paweł Batłkonis (2,639), Кголмин Бовжанис (27,28), Piotr Dowkssonis (2,637), Керишс Кгаикгалонис (2,270), Jan Gawenonis (13,286), Marcin Iodanis (10,1), Буткус Кивонис (27,12), Lawryn Kunigonis (9,4), Narbut Mazulianis (2,500), Jedrzej Meylonis (13,285), Юръкеис Совсонис (27,120), Jan Styrnionis (2,552), Станелис Жалчонис (2,293). 3.2.6. У розглядуваний період форми по батькові з литовським патронімічним суфіксом -ūnas утворюються від християнських імен, наприклад: Piotr Ambrasūnas (2,150), Щефан Андреюн (2,307), Thomasz Andrunas (2,443), Янушко Яндрушунос (27,223), Staszko Batromiełunas (2,498), Юхно Бенюнос (27,227), Jusius Grygalunas (13,291), Ботмехъ Янигунъ (13,528), Piotr Iankunas (2,645), Stasius Łukasgunas (4,303), Jurgis Maciunas (2,150), Andrzej Maczieiunoss (2,302), Bartłomiej Mateiunas (13,289), Stasis Matucūnas (2,148), Janis Mickunas (2,366), Maciey Mikotaiunas (2,180), Wolus Motieūnas (2,180), Stanis Petkunas (2,149), Jurgis Pietraszunas (13,284), Stanius Pronckunas (2,150), Jasius Staniunas (2,147), Janelis Stankunas (13, 283), Urban Stasiunas (13, 282), Юнасъ Шимкунасъ (13,527), Банисъ Томашунъ (13, 528), Jakutis Tomaszunas (2,552), Петръ Томкунасъ (13,529), Pawełł Waytkunas (2,150), Tomasz Wenckunas, а також від литовських антропонімів прізвиськового походження, наприклад: Andrus Añczunas (2,628), Павел Авшун (6,64), Piotr Batczunas (2,400), Staniulis Berniunas (13,288), Ян Благодзонис (2,269), Миксъ Блодюнас (2,272), Maciey Borzdžiunas (2,604), Yonas Dydzunas (2,400), Stasis Gaylunas (13,282). 168 Jendrzej Yodziun (2,494), Мацце Кинкунос (27, 16), Петръ Клонюнасъ (13,527), Стас Кветкунос (27,227), Andrzej Medziunas (2,203), Матук Пикчионос (2,405), Mik Pikciun (2,255), Jurgi Podziunas (2,653), Łukasz Styrniunas (2,552), Jakub Szer­niunas (2,604), Мацулисъ Тауткунасъ (13,604). 3.2.7. Литовський патронімічний суфікс -ėnas у XVI ст. непродуктивний. По батькові з цим суфіксом дуже рідко трапляються в документах згаданого періоду, наприклад: Piotrass Bat­tupenas (2,659), Янасъ Бавкенисъ (13,528), Янушко Ютенасъ (13,527), Банюлис Микенос (7,54), Юркелисъ Минкененасъ (13,528), Titas Tarutenas (2,499), Чепась Петпенасъ (13,527). 3.2.8. Окрему невелику групу інших особових імен становлять антропоніми з так званими зменшувальними та пестливими суфіксами, які в згаданий період є рідкісними. Частіше трапляються похідні із суфіксами -ėlis, -ėlė, -ėlis, -ėlė (через спосіб написання в джерелах розрізнити ці суфікси неможливо). Розглянуті раніше суфікси особових імен XVI ст. були патронімічними. Щодо суфіксів -ėlis, -ėlė, -ėlis, -ėlė, важко визначити, де вони мають значення патронімічного суфікса, тобто коли особове ім’я з цими суфіксами утворене від імені батька або другого антропоніма батька, записаного після імені. Матеріали «Атласу литовської мови» свідчать, що нині в наших говорах прізвища дітей (хлопчиків, підлітків, юнаків) утворюють від прізвища батька за допомогою суфіксів -ėlis, -ėlės. Тому в особових іменах, утворених від тієї чи іншої форми хрестильного імені за допомогою цих суфіксів, останні іноді можуть мати й патронімічне значення, наприклад: Якуб Мацелис (27,84). Інші особові імена з цими суфіксами здебільшого мають прізвиськове походження, наприклад: Павла Авинеля (форма родового відмінка; 17,33), Janel Budrel (2,457), Tomko Gaydel (13,293), Maciej Gražel (2,505), Marczyn Gudelis (2,398), Лукашь Каурель (3,94), Jan Meszkele (2,364), Iakub Mitelis (2,506), Станиславъ Руделисъ (2,414), Станис­лав Сенелис (6,59), Maciej Szerelis (2,471), Амбросъ Вилкелис (2,322) та ін. У деяких випадках суфікси в цих особових іменах можуть бути патронімічними (як буде видно далі, у згаданий період порівняно часто після імені особи записували також безсуфіксальний антропонім-прізвисько подібного типу). Однак у більшості випадків цілком неможливо встановити, чи особові імена із суфіксами -ėlis, -ėlė, -ėlis, -ėlė утворені від інших, непохідних антропонімів (тоді ці суфікси часто могли б мати патронімічне значення), чи зменшувальні форми апелятивів перетворилися на особові імена-прізвиська. Інші зменшувальні суфікси (-ulis, -ukas, -utis) у XVI ст. дуже рідкісні, наприклад: Grygas Stanulis (13,286), Grygalus Janutis (13, 489), Янъ Петрутисъ (15, 62), Юшко Довкутис (2,18), Павелъ Даргентусъ (2,336), Maciej Goyzutis (2, 110), Iurgi Gierulis (2,638), Yan Sildziuk (2,255). 3.2.9. Патронімічне значення нерідко може мати й литовський суфікс -iškis. У XVI ст. особові імена з цим суфіксом утворювалися від християнських імен, наприклад: Iakub Ch­wiedkíškis (2,639), Mikotai Grygiškis (2,365), Балтърпишъ Лавришкисъ (2,332), Petrazs Michailiškis (2,255), Jan Mikutyszskis (2,183), Ianik Simoniskis (2,579), Iurgi Woyčiskis, від двоосновних литовських антропонімів, наприклад: Maciej Dawnaryszkysz (2,188), Ян Нарвидишкис (27,207), або від особових імен прізвиськового походження, наприклад: Павелъ Бискупишкисъ (13,311), Kasper Czypiszkis, An- 169 drzej Doyniskis (2,581), Груин Вилкишкис (27,201), Macziej Zydziskis (2,497) та ін. Інші похідні від цього суфікса, насамперед топонімічні, не мають патронімічного значення, наприклад: Петр Керновшкис (27,168), Thomas Eiragolisskis (2,641), Jurgi Jurbarkisskis (2,659), Юпи Кедайнишкис (2,322), Ian Moissagolisskis (2,649), Iurgis Punisskis (2,639), Marczin Upitisskis (2,649), Piotr Wielionisskis (2,643), Dobko Wilkiiskis (2,649) та ін. 3. 2. 10. Крім згаданих раніше патронімічних суфіксів -ovič, -evič, у XVI ст. трапляються й інші слов’янські суфікси, наприклад: -ovskis, -ickis, -inskis, -ackis та ін. Особові імена з цими суфіксами у XVI ст. рідкісні. Дещо частіше трапляються похідні із суфіксом -ovskis, наприклад: Станислав Бердовский (24,50), Iadarn Grzegorzowski, Василей Калусовский (24,203), Миколай Мировский (15,33), Iarmoda Sakowski (2, 636), Петра Скрибовского (форма родового відмінка; 12, 15), Кедтин Шилов'ски (27,49), Krysztoph Woytkowski (2,568). Особових імен, утворених за допомогою інших суфіксів, записано лише по одному-два, наприклад: Pawel Kownacky (2,181), Janes Pokrywnicki (13, 380), Andrzey Wyszyński (2,568) тощо. Окремі особові імена з цими суфіксами можуть належати чужинцям, особам, які переселилися з інших місць. Однак більшість із них (як і особові імена із суфіксами -ovič, -evič) прийшли й поширилися через офіційні документи. 3. 3. Усі особові імена непропатронімічного походження, які у XVI ст. записували після імені особи, можна поділити на кілька груп. 3. 3. 1. Найчисленнішу групу становлять різноманітні особові імена-прізвиська, що виникли від назв тварин і рослин, різних загальних іменників або прикметників, наприклад: Мартина Алсня (форма родового відмінка; 2,416), Янушис Авижис (2,377), Янушко Барздюс (2,411), Iurgi Bildenis (2,579), Staniul Bredis (2,529), Ясъ Бубисъ (13,240), Jakst Budras (16,417), Mikolay Buyna (2,111), Jan Burba (13,386), Benedyk Dyrrda (15,145), Стасюл Докгил (2,339), Юркгел Дуда (27,36), Стас Ерелис (2,410), Janel Gaidis (2,184), Bernat Garnis (2,194), Петръ Кгекгжис (2,292), Петрыкъ Кгележисъ (21,249), Grycius Gierwis (13,487), Юри Кгожлюс (2,283), Станис Кгожьис (2,163), Maczus Gruzdys (16,417), Marczin Iodis (2,657), Marczin Kailis (2,643), Marcin Kisiel (2,487), Iurgis Kiszkis (2,499), Maciey Kleywa (1,1), Stanis Klisz (16,384), Юри Кнапцис (2,291), Matis Kodzis (2,570), Maciey Koyris (2,569), Janus Metagis (13,107), Петраш Мишкинис (6,39), Pawlik Pauxtis (16,401), Петрик Пилпис (27,112), Керикгъ Плинисъ (3,264), Tomasz Pukis (13,381), Marcin Ragayszus (2,498), Масолис Рашнис (2,406), pawil Rydik (9,2), Юркгел Ровклюс (2,315), Marko Rudis (1,1), Thomas Šėybus (2,567), Mikolai Sidobr (2,213), Jury Skiersis (2,466), Петръ Скилусъ (2,452), Ян Скилоновисъ (2,335), Peczulis Smilgis (2,365), Нарвоши Шолтис (27,47), Maczys Schernas (2,630), Матеу Швельнисъ (2,378), Jorgi teterwin (9,2), Stas Trumpa (2,215), Станюлис Вашкисъ (2,415), Iurgi Wewersis (2,649), Marczin Wilk (2,463), Петрик Жоденис (27,112). Значно рідше трапляються двоосновні особові імена прізвиськового типу, наприклад: Миколай Дидекольвисъ (17,35), Jakub Rudgolwic (16,417), Мисъ Шолгтоборвицъ 170 (15,47), Керикга Швинтадопя (відмінок K; 12,553), Юри Венорокис (27,32), Контмин Жалакус (27,78) тощо. До цієї групи слід також віднести особові імена, що походять від різних апелятивних прізвиськ. Це антропоніми, утворені від назви професії чи ремесла, наприклад: Станислав Балнюс (2,421), Paweł Bartnik (2,393), Paweł Czobotar (1,1), Mikucz Doylida (2,191), Czeputis Kalwis (2,523), Jan Kotylus (2,570), Ambras Kowal (16,383), Munkowau Кубилис (3,94), Paweł Kubilius (9,8), Ambros Melnik (2,185), Pietryk Podzius (2,185); від етноніма, наприклад: Янелис Keydac (2,335), Малхъ Литвинъ (24,222), Tomasz Lotwin (2,462), Iwanko Rusin (2,567), Andrzej Tatarzyn (2,85), Szymon Węgrzyn; особові імена, утворені від апелятивних прізвиськ užkūrys, preikuras тощо, наприклад: Янъ Прейкъшас (3,321), Керикгъ Прейкшас (2,413), Stanislaw Preykuris (2,607), Миколай Ушкурис (15,16) тощо. 3. 3. 2. Другу групу становлять давні двоосновні литовські особові імена, наприклад: Jędrzej Buiwid (2,462), Мартинъ Бутрымъ (15,49), Балътромея Бутовилъ (3,96), Szeputis Dawkontis (11,14), Jan Ebartis (2,525), Jurgis Eytowtys (13,114), Юри Кегдойнис (27,97), Наръкели Кеглбут (27,129), Матеј Кегтовт (3,10), Walentij Jagiel (9,7), Paweł Kibarth (2,639), Ambrus Kibartis (16,412), Jan Kiesmin (2,213), Янъ Контминъ (2,223), Jurgis Mindawgis (13,111), Станиславъ Монкгойло (17,52), Andrey Montwil (2,532), Кинелъ Можримас (27,198), Piotra Narbuta (відмінок K; 3,46), Petruk Normantis (2,392), Криштофа Радивила (відмінок K; 12, 232), Яна Сантовта (відмінок K; 12, 15), Terzy Seybut (1, 4), Piotr Skirmant (16, 431), Валюлис Стегвил (2, 540), Миколай Тальвошъ (12, 253), Янъ Виторть (24, 43), Павелъ Визгинъ (2, 378), Воитеху Вожжкиру (відмінок N; 3, 99). 3. 3. 3. Дуже рідкісні випадки, коли друге особове ім’я, яким записано особу, є якимось християнським ім’ям, наприклад: Baltromiey Andrzej (2, 75), Рачко Августинъ (12, 469), Мацукелисъ Кегикголъ (13, 241), Czep Mikołai (2, 213), Станиславъ Петръ (15, 61), Walenty Szczepan (16, 406), Walenty Urban (16, 386), Тумис Виткус (27, 172). 3. 3. 4. Окрему, щоправда невелику, групу особових імен, які виступають другим компонентом при записі особи, становлять слов’янські апелятивні антропоніми, наприклад: Iussko Balamuth (2, 629), Банис Баранъ (2, 540), Ian Beručkis (2, 639), Павелъ Быко (13, 478), Юрей Богоматичичъ (24,76), Ян Кривожиевис (2,13), Янъ Круповесь (24,78), Stanisław Miaki (2, 324), Янъ Ручка (24, 201), Тимофеи Сицогол (2, 174). Можливо, цими особовими іменами в документах згаданого періоду записано осіб іншої національності. Однак нерідко їхню присутність могли зумовити специфіка писемних джерел та інші обставини10. Поодинокі особові імена іншого походження, наприклад: Jan Ermal (2, 462), Sebestian Stimer (2, 636), Piotr Tidman (2, 636) тощо, найімовірніше, позначали осіб іншої національності. 10 Наприклад, у документах згаданого періоду, написаних не литовською мовою, литовські особові імена могли перекладати мовою, якою складено документ, або просто по-різному спотворювати. Тому часто непросто пояснити їхнє походження. 171 4. Називання осіб трьома особовими іменами Цей спосіб називання, як і записування осіб одним особовим ім’ям, у XVI ст. не є поширеним. Наявний матеріал свідчить, що в зазначений період трьома особовими іменами найчастіше записували представників шляхетських станів, а значно рідше — осіб із нижчих соціальних верств. 4. 1. Перший компонент трикомпонентного найменування осіб — ім’я. Найчастіше це різні форми хрещальних імен — повні й короткі варіанти, зменшувальні похідні, наприклад: Grygalus Mikotaytis Juszkaycia (13, 488), Якубъ Мисевило Брашкайтис (13, 604), Marcin Arbanaytis Pudlaytis (13, 484), Woyciech Rymkaytis Szyntowkaytis (13, 484); Керикъ Романайтисъ Манулъ (2, 315), Матома Криштофовича Вишторта (відмінок K; 12, 412), Stanis Lawrinowicz Dermina (2, 487), Stasius Stonaytis Eydynt (13, 485); Янело Петроичъ Пликевича (13, 78), Janulis Czepaytis Szyłaukaytis (13, 484), Petrutis Jonaytis Skirudaytis (13, 483), Щепутысъ Яноулисъ Контминовичъ (2, 223). Значно рідше на першому місці у трикомпонентному найменуванні осіб записують етнічне ім’я, наприклад: Baltutis Mikutaitis Knipaitis (2, 546), Будра Наркевича Блудя (відмінок K; 3, 2), Кедминъ Станайтисъ Кивайтя (13, 12), Piktus Pekitaytis Petraytis (13, 485) тощо. 4. 2. Другі компоненти цього найменування осіб майже завжди є особовими іменами патронімічного походження. Найчастіше їх утворено від різних форм хрещальних імен за допомогою литовських і слов’янських патронімічних суфіксів, наприклад: Щефанъ Андреевичъ Луткунъ (4, 89), Каспоръ Августиновичъ Келишъ (17, 5), Янъ Балтромеевичъ Войнятовичъ (13, 238), Lawryn Bartkaytis Preykaytis (13, 489), Федоръ Богдановичъ Сонега (24, 69), Janulis Czepaytis Szyłaukaytis (13, 484), Юхно Якубовичъ Волчкевича (24, 41), Urban Janaytis Waydalaytis (13, 486), Piotr Januszaytis Nasztaytis (13, 484), Łukasz Lawrynwicz Doroyczunas (2, 443), Bendikus Macaitis Kobeklis (13, 111), Jan Macieiewicz Wilmątaitis (13, 491), Macis Martynkaytis Loyzentis (13, 481), Urban Matieiaitis Miraytis (13, 485), Stanislaw Mikalaiaitis Bernotaytis (13, 488), Jas Mikienas Siraitis (2, 366), Urban Mikutaytis Pudaycis (13, 483), Пепра Павилонта Августайта (відмінок K; 3, 32), Jan Petrykaytis Pawlisztys (13, 487), Paweł Stanaytis Wilmątaitis (13, 486), Валентинъ Станиславовичъ Наркаутис (2, 547), Szymas Stasiutaytis Giedgowdaytis (13, 490), Stas Urbanaytis Murza (13, 482), Матей Войтеховичъ Яновича (6, 21). Лише в поодиноких випадках особове ім’я патронімічного походження, записане на другому місці, утворене від литовського двоосновного чи іншого антропоніма, наприклад: Micius Dawgintaytis Manwitaycia (13, 489), Urban Mazrymaitis Pogankstys (13, 106), Гре-ори Скеревдоитис Вичоитис (2, 222), Jan Gaytaytis Szankis (13, 485), Juchno Łabutaytis Eydynikas (13, 483), Ian Podžunas Dowkssys (2, 651). Дуже рідко після імені у трикомпонентному найменуванні осіб записують особове ім’я непатронімічного походження, наприклад інше християнське ім’я: Керыкгос Крыкгалюс Кекъ (2, 272), Гансис Миц Попенжемтникос (2, 272), Янели Петръ При- 172 шмонтис (15, 9), Стась Янъ Мицевичъ (15, 36)11, або антропонім прізвиськового походження, наприклад: Томашъ Блюцкисъ Плавъска (2, 237), Jurian Kayrys Prey- karys (13, 117), Петръ Машкела Кухтикъ (2, 281), Pawel Pogonksztys Kie- turaitis (13, 106). 4.3. Уже з наведених раніше прикладів трикомпонентного записування осіб було видно, що треті компоненти такого найменування можна поділити на дві основні, приблизно однакові за частотністю групи: а) особові імена патронімічного походження; б) антропоніми без патронімічних суфіксів. Цікаво, що особові імена патронімічного походження, записані останніми у трикомпонентному найменуванні осіб, порівняно рідко утворено від християнських імен, наприклад: Щепан Мацкович Андрушкович (2, 134), Petros Petkaitýs Augústáytis (2, 532), Якуба Томашевича Бортковича (відмінок K; 3, 10), Marcin a Andrzej Stasiewi- czy Janaycie (13,487,, Мартина Войтеховича Михновича (відмінок K; 17, 3), Валентинъ Станиславовичъ Наркаутис (2, 547), Петръ Яновичъ Петкелевичъ (12, 413), Piktius Pekitaytis Petraytis (13, 485), Юрий Щефановичъ Саковича (17, 3), Pawel Grygutis Szymkaytis (13, 487), Stanis Ianuszewicz Walenthynowicz (2, 443). Натомість другі особові імена патронімічного походження, які записують після особового імені, найчастіше якраз утворено від християнських імен. Нерідко останній компонент трикомпонентного найменування осіб може бути похідним із патронімічним суфіксом від давніх литовських двоосновних особових імен, наприклад: Щефан Балатро-мевецъ Енораутис (2, 548), Woyciech Stasiulaytis Giedgawdaytis (13, 490), Шенутыс Яноутис Контминоутис (2, 223), Micius Dawgintaytis Manwilay- cia (13, 489), Миколай Миколаевичъ Радзивиловича (26, XXIII), Андрей Станюловичъ Сервадайтис (13, 550), Jan Maciewicz Wilmataytis (13, 491), Миколая Андрейтица Витарнайти (відмінок K; 15, 157), Стась Якушонисъ Жадвонантисъ (2, 368), а найчастіше — від різних інших (часто прізвиськового походження) етнічних антропонімів, наприклад: Петра Павилоня Авкегутая (відмінок K; 3, 32), Jan Petraytis Budraytis (13, 484), Andrzej Janutis Dziugaytis (13, 490), Павелъ Шимковичъ Кедромотъ (15, 43), Pawel Pogonksztys Kiefturaitis (13, 106), Baltutis Mikutaitis Knipaitis (2, 546), Станислава Юрьевича Коелевича (відмінок K; 17, 9), Юрья Миколаевича Корейбовича (відмінок K; 17, 20), Матея Миколай-тиц Косанта (2,476), Stanisław Matienaytis Mažaytis (13,485), Матея Венич-коитя Минекоитя (відмінок K; 3,253), Павла Воитеховича Нарушевича (відмінок K; 18,219), Piotr Januszaytis Nasztaytis (13,484), Jurgucis Drabacis Perkmai- cis (2,536), Янел Петровичъ Пликеича (2,155), Maciey Piotrowicz Pungalwaitis (2,545), Каспер Адамовичъ Рустейковичъ (3,95), Janusis Jakubaytis Skirulaytis (13,482), Станислава Юшкевича Стебулайта (відмінок K; 15,243), Woyciech Rymkaytis Szyntowkaytis (13,484), Thomasz Jumaytis Tataraytis (13,483). Частину особових імен, які в трикомпонентному записі осіб стоять останніми, становлять похідні з патронімічними суфіксами від антропонімів слов’янського походження, наприклад: Войтеха 11 У тих випадках, коли після імені записують зменшувальну похідну від хрещального імені, вона також може бути патронімічного походження, наприклад: Pawel Grygutis Szymkaytis (13, 484), Andrzej Janutis Dziugaynis (13, 490), Анд-peu Янотисъ Случысъ (2, 377), Marcin Jurgutis Wilmonaytis (13, 486). 173 Петровича Грибовича (родовий відмінок; 12,412), Каспор Петровичъ Белевича (6,23), Юрьи Миколаевичъ Солобубовичъ (24,207) тощо. Антропоніми такого типу можуть мати й інші слов’янські суфікси, наприклад: Яня Яновичъ Краговский (3,96), Романъ Якубовичъ Квятковский (13,18), Бартломей Бартошевичъ Поезерский (17,15), Станиславъ Яновичъ Заберезенский (26,XXIII) та ін. Останніми членами трикомпонентного найменування осіб непатронімічного походження найчастіше є різні національні антропоніми (давні двоосновні, прізвиськового походження тощо), наприклад: Jan Minelaitis Battkarcis (13,486), Будра Нарковна Блудя (родовий відмінок; 3,2), Юрья Балтомеевича Блуся (родовий відмінок; 17,2), Станиславъ Балтомомеевичъ Довгиша (4,134), Juchno Labutaytis Eydynikas (13,483), Ławrin Stanisławowicz Guz (2,252), Thomasz Maleraytis Jurgzentis (13,481), Каспоръ Авкгештыновичъ Келишъ (17,5), Bendikus Macaitis Kobeklis (13,111), Macis Martynkaytis Loyzentis (13,481), Petruys Jurgaitis Metagis (13,107), Juria Jakubowicza Meszkia (родовий відмінок; 20), Urban Mazrymaitys Pogankstys (13,106), Jakub Mikaytis Preykšys (13,483), Якубъ Щепутаитисъ Прейкуръ (13,535), Янели Петръ Пришмонтисъ (13,9), Миколай Криштофовичъ Радивилъ (12,254), Миколая Щефановичу Скурвиду (давальний відмінок; 3,321), Наумъ Даниловичъ Скребня (12,31), Петръ Керщюитис Слимпис (3,258), Томашъ Бакайтисъ Ушкурисъ (13,604), Олехно Мацулевичъ Верышъ (3,329), Janel Jasiutaytis Wilkielis (13,484), Матей Андреяитисъ Жвирблис (2,547). У розглядуваний період останній член трикомпонентного найменування осіб міг бути також слов’янським антропонімом непатронімічного походження, наприклад: Яна Миколаевна Гашка (родовий відмінок; 2,151), Михаило Ивановичъ Головинъ (3,7), Юрий Станьковичъ Лецъ (24,52), Piotr Jaksztowicz Żuk (2,47) та ін. 4.4. Частина незвичних для нашої двокомпонентної антропонімічної системи випадків трикомпонентного запису (особливо тих, у яких членами є антропоніми слов’янського походження) може бути пов’язана з особами іншої національності, впливом писарів тощо. Безсумнівно, цей спосіб виник за зразком російської антропонімічної системи. Однак глибший аналіз таких випадків запису обґрунтовує існування цього способу найменування і дає змогу зробити деякі висновки щодо розвитку литовської антропонімічної системи та появи прізвищ. У XVI ст. найпродуктивнішим способом запису осіб було: ім’я + по батькові. Коли почало з’являтися успадковане особове ім’я — прізвище, по батькові також іще записували після імені особи, і частина випадків двокомпонентного запису подовжилася — стала трикомпонентною. Як видно з наведених вище прикладів, у XVI ст. були поширені два основні способи трикомпонентного запису осіб: 1) ім’я + антропонім I патронімічного походження + антропонім II патронімічного походження, 2) ім’я + антропонім патронімічного походження + антропонім непатронімічного походження. Отже, другий член такого найменування майже завжди є антропонімом патронімічного походження і найчастіше утворений від хресного імені. Імовірно, це по батькові (адже в другій половині XVI ст. національні імена поступово витіснялися з офіційного вжитку). Натомість третім членом є антропонім патронімічного походження, який— 174 — найчастіше утворений від національного імені. Це свідчить про певну його давність і дає підстави припустити, що це прізвище (воно могло утворитися тоді, коли національні імена ще були широко вживані, а записувана особа могла успадкувати його від батька тощо). Крім того, деякі випадки запису свідчать, що в цьому найменуванні третій член важливіший за другий. Адже при повторній згадці тієї самої особи другий член (імовірно, по батькові) може опускатися, наприклад: Юс Янович Працевич, іншим разом — Юс Працевич (2,475); Яроним Миколаевич Виконевич, в іншому місці — Ероним Виконевич (2,475); Pawel Jonatytis Skirutaytis, в іншому місці — Pawła Skirutaycia (родовий відмінок; 13,483); Павла Яновича Виржовича (родовий відмінок), в іншому місці — Павель Виржовичь (17,27) тощо. Припущення, що два антропоніми патронімічного походження у трикомпонентному найменуванні осіб виникли в різний час і виконують неоднакові функції (перший є по батькові, а другий, імовірно, прізвищем), частково підтверджують і такі випадки, коли ці антропоніми утворені за допомогою різних патронімічних суфіксів, наприклад: Андрей Станюловичь Сервадайтис (13,550), Якубъ Мисевичъ Брашкайтис (13,604), Урбана а Якуба Мартиновичов Будраитев (родовий відмінок; 3,253), Jan Maciewicz Wilmątaytis (13,491), Jas Mikienas Siraitis (2,366), Юркя Яновича Миткайтиса (родовий відмінок; 13,157), Kasper Szczefanowicz Naruszaytis (2,445), Łukasz Ławrynowicz Doroyczunas (2,443), Петръ Томашевичъ Бирукаутис (2,547), Стася Яновичь Рокгойтис (13,239) тощо. Якби обидва антропоніми патронімічного походження виникли одночасно, вони, найімовірніше, мали б і однакові патронімічні суфікси. Отже, більшість випадків найменування осіб трьома антропонімами у XVI ст. так чи інакше може свідчити і про появу литовських прізвищ. 5. Формування литовських прізвищ у XVI ст. Усі розглянуті способи найменування осіб у XVI ст. очевидно свідчать про розвиток і становлення двочленної литовської антропонімічної системи. Саме другий член двочленного найменування особи — патронім, давнє двоосновне особове ім’я, антропонім прізвиськового походження або хрестильне ім’я — і був тим матеріалом, з якого постала більшість наших прізвищ. З численних наведених вище прикладів було видно, що антропоніми, записані після особового імені, за формою не відрізняються від багатьох наших сучасних прізвищ. Уже сама причина появи цих особових імен (надати додаткову інформацію про особу, яку записували, виокремити її з-поміж тезок) зумовила те, що вони виконували й основну, розрізнювальну функцію прізвища. Однак важко сказати, скільки з них і які вже перетворилися на прізвища, тобто стали успадкованими антропонімами, спільними для всіх членів родини. Розв’язати це питання допомагають лише дослідження найменувань кількох членів однієї родини або навіть представників двох-трьох поколінь одного роду. Оскільки такі випадки запису в документах трапляються нечасто, вони не дають конкретної інформації про перетворення кожного особового імені на прізвище, а допомагають простежити лише основні тенденції формування литовських прізвищ у XVI столітті. 175 5.1. Особливо очевидним процес виникнення прізвищ є в описах родоводів, наприклад 12: родоначальник Narbut, його сини записані так — Dobrohost Narbutowicz (1501 р.), Stanisław Narbutowicz (1495 р.), Mikołaj Narbutowicz (1503 р.), Wojciech Narbutowicz (1506 р.). Останній залишив трьох синів, які записані як — Jan Wojciechowicz Narbutowicz (1536 р.), Wojciechowi Wojciechowiczowi Narbutowiczowi (орудний відмінок; 1529 р.), Mikołajowi Wojciechowiczowi Narbutowiczowi (орудний відмінок; 1551 р.)13. Представники наступних поколінь також успадковують особове ім’я патронімічного походження Narbutowicz, що свідчить про його перетворення на прізвище. Засновника іншого роду записано двома особовими іменами — Wojciech Naruszewicz (1499 р.). Другий член цього найменування, найімовірніше, є патронімом. Його син — Paweł Wojciechowicz Naruszewicz (1541 р.) — успадковує патронім батька й передає його своїм дітям, яких записано так — Mikołaj Pawłowicz Naruszewicz (1566 р.) і Stanisław Pawłowicz Naruszewicz (1569 р.)14. Отже, особове ім’я патронімічного походження Naruszewicz стає успадкованим, тобто перетворюється на прізвище. Про той самий процес появи прізвища свідчить і випадок, виявлений в іншому джерелі: засновник роду Бизгиньъ, його син Янъ Бизгинтайтисъ15, син останнього Гинятъ Юргонтисъ, а його син — Мартинъ Гинятайтисъ Бизгинтайтисъ (15,89). Як видно, особове ім’я патронімічного походження, утворене від імені засновника роду, перетворилося на прізвище. Дещо інший процес появи прізвища відображає такий випадок запису. Засновник роду Ruszlis. Два його сини — Ginthyta (родовий відмінок) і Skaywatha (родовий відмінок). Перший син — Ginthyt Ruszkaytis16 — мав двох синів, яких записано так: Swirbutis Ginthytaytis і Sugawdis Ginthytaytis. Сини останнього — Woytkus Sugawdis, Piktonas Sugaudis, Beniaz Sugaudis (15,327). У цьому випадку схильність перетворитися на прізвище має антропонім непатронімічного походження, який у двочленному найменуванні батька записувався першим. У записах наступних поколінь іншого сина, названого Skaiwathos Ruszlaytis, поява успадкованого антропоніма не відображена: Skaiwathos Ruszlaytis мав трьох синів — Derkinta, Wismuntha, Rupeyka (родовий відмінок). Перший син Derkintos Skaywaytaytis мав чотирьох синів, названих так — Andruszko Derkintaytis, Możeyko Derkintaytis, Dargis Derkintaytis ir Miknius Derkintaitis. У останнього знову було троє синів — Maciey Miknaytis, Petkus Miknaitis, Jurgis Miknaytis (15,327). 12 Тут наведено пару прикладів із книжки А. Бонецького «Poczet rodów w Wielkiem Księstwie Litewskiem w XV i XVI wieku». – Warszawa, 1887. Щоправда, це вже не першоджерело. Адже автор виписав згаданих представників відомих родів із різних збірників документів. Незрозуміло, чи точно він передає спосіб запису в джерелі. Однак, зважаючи на можливу похибку, певні висновки можна зробити на підставі матеріалу, наведеного в книжці. 13 Див.: Boniecki A. Min. veik., p. 196–198. 14 Див.: Boniecki A. Min. veik., p. 199–200. 15 Незрозуміло, через які обставини тут з’явилася помилка запису. Патронім представника пізнішого покоління вказує на те, що має бути Jurgis Visgintaitis. Так воно й є в пізніше виявленому описі поколінь того самого роду: «Wizgint… miał trzech synow — Jurgia, Bartulia a Petska. Bartulis Wizgintaytis nie miał potomstwa, także y Petkus Wizgintaytis; Jurgis zostawił dwu synow — Giniata a Petska…» (15, 324). 16 Літера k замість l, найімовірніше, з’явилася з вини писаря або з інших подібних причин. 176 Wysmunth Skaywaytaytis (син другого чоловіка, якого записано як Skaywathos Ruszlaytis) мав сина, якого названо Ginthkus Wysmunthaytis, син цього сина — Jakub Ginhkaytis…(15,327). Як бачимо, нових представників тієї самої родини записують з ім’ям і по батькові, але вони не мають сталого антропоніма, спільного для всієї сім’ї чи роду. 5.2. На підставі наведених тут, хоча й небагатьох, прикладів уже можна зробити деякі найзагальніші висновки про формування литовських прізвищ у XVI ст.: 1) у згаданий період уже існують сформовані прізвища; 2) частина осіб, згаданих у документах розглядуваного періоду, ще не має прізвищ; 3) у XVI ст. відбувається інтенсивне формування литовських прізвищ. Інші зібрані нами матеріали обґрунтовують і підтверджують висунуті тут твердження. 5.2.1. Багато відомостей про виникнення прізвищ дають випадки запису, коли поруч згадуються батько й син (або дочки). Деякі з них свідчать про існування прізвищ у XVI ст. Це ті випадки, коли в іменуванні батька й сина (або дочки) є той самий антропонім, який діти успадковують від батька і який без значної похибки можна назвати прізвищем, наприклад17: батько Петръ Боревичъ, його син Миколая Петровича Боревича (родовий відмінок; 15,423); … на земян господарьскихъ тогож повету Ковенского на Томаша Бортковича и на сына его Якуба Томашевича Бортковича (родовий відмінок; 3,10); Гелияшъ Бурба и з сыномъ своимъ Сымономъ Бурбою (орудний відмінок; 15,71); Jurgis Dytaythys із сином… Lukaszем Dytayciem (13,145); … земяномъ господарскимъ повету Упитского Мартину, Томашу, Станиславу Матеевичомъ Фронцкевича… отца их Матея Фронцкевича (17,9); … земенина господарского повету Упитского Юрья Станиславовича Януковича… и отца его … Станислава Януковича (17,4); Яна Ликоитя и (с) сыном его Урбаном Яновичом Ликаитем (3,30); батько Венцлавъ Лукович, дочка — Ганны Венцлавовны Луковича (родовий відмінок; 3,246); Мисюлистъ Мику тайтисъ… троє синів Войтехъ, Шимкусъ, Станиславъ Мисюлевичи Мику тайтове (13,488); Петрулъ Микутайтисъ, його сини — Павелъ, Михалъ, Амброжий, Томашъ, Юргисъ, Венцко Микутайтееве (13,502); Станиславъ Можейко, його син — Петръ Станиславовичъ Можейко (15,416); …земенинъ господарский повету Упитского Янъ Петровичъ… зь сыномъ своимъ Малхеромъ Яновичомъ Петровича… (17,40); Петръ а Григорь Юревичи (в іншому місці — родовий відмінок — Юревичовъ Пупшитайтевъ), їхній батько (родовий відмінок) — Юря Пупшты (15,103); батько — Адаму Рустецковичу (давальний відмінок), його син — Каспер Адамович Рустецкович або Каспер Рустецковичъ (3,95); … земенину… Миколаю Шефановичу Скурвиду (давальний відмінок), його син — Янъ Миколаевич Щефанович Скурвид (3,321); Матей Стукаисъ із синами Юрий, Криштофъ, Миколай, Керигъ Стукаисъ (13,547); … другим сыном тогох Миколая Тримпатя а братом рожонымъ Петровым Мартином и з сестрою Алжбетою Миколаевнами Тримпатями (3,182); … бояре повету Троцкого Янъ, Юрка, Петръ Богдановичи Вазгирдовичи, їхній батько (родовий відмінок) — 17 У більшості цих прикладів, якщо це можливо, антропоніми подано в контексті. Нерідко це показує родинні зв’язки згаданих осіб, їхній соціальний стан тощо. 12. 91 177 Богдана Вазгировича (15,18); панцирний боярин Езофъ Волницъ, двоє синів Стасько а Ясько Волницсы (13,622). З’ясувати, чи успадковують сини другий антропонім батька, тобто чи перетворюється він на прізвище, допомагає також порівняння інвентарів тих самих місцевостей (маєтків, сіл), складених у різний час. Наприклад, в інвентарі Вількійського волостя за 1580 р. записано — Андреи Ретович, жена его Дорота, а сын его старший Мачулис, други Марцин, третий Миколаи, четвертый Щасны, пятый Стасюлис… (2,225), а в інвентарі за 1594 р. записано лише синів — Мачул Рэтович, Миколаи Рэтович, Щасны Рэтович, Станислав Рэтович (2,367). Як бачимо, антропонім патронімічного походження Ретович перетворюється на прізвище. Інший аналогічний випадок: в інвентарі маєтку Шіленай за 1596 р. записано Юр’и Скалышютис… с сынъми своими Стасюлем, Петрушем… (2,429), а в 1599 р. вже записано — Stanisław s Pietruciem Skaliszayciowie, рідні брати… (2,529). Отже, у XVI ст. вже існували сформовані литовські прізвища. Нерідко християнське по батькові або по батькові, утворене від прізвиська, передаючись із покоління в покоління, стає спадковим, тобто перетворюється на прізвище18. Існують також прізвища, утворені від антропонімів непатронімічного походження. Із контексту прикладів також видно, що спадковий антропонім найчастіше мали представники знаті. Досліджуючи литовську антропонімічну систему попередніх століть, помітили, що литовські князі та бояри вже у XV ст. могли мати спадковий антропонім, спільний для всіх членів сім’ї чи роду. Отже, прізвища представників привілейованих станів, які почали з’являтися у XV ст., надалі формувалися й усталювалися у XVI ст. 5.2.2. Два останні приклади (§ 5.2.1) з інвентарів, складених у різний час, а також кілька наведених раніше свідчать, що у XVI ст. епізодично починають з’являтися й прізвища селян. Проте висновок про повсюдне формування селянських прізвищ у цей період був би неточним, передусім через те, що таких випадків запису знайдено дуже мало. По-друге, чимало прикладів із різних інвентарів згаданого періоду свідчать, що селяни не мали сталого спадкового антропоніма, наприклад: Матей Датуновичъ и сыны его Петръ а дѣнь Матевии (17,17), Bartosz Daugolowicz, сынъ – Alexy, Marcin, Ambrozy a Czep Barthoszowiczowie (2,351); Janikas Giedgawdaytis, його син (родовий відмінок) — Macieja Janikaycia (13,490); Мартин а Банис Керишевичъ, … у Баниса сыны два Щепанъ а Павелъ Баневичы (2,225); батько Banis Yakubaitis, син — Masiul a Jakub Banewiczy, дочки — Baniowny (2,252); Wileyko Jakubaytis, його син — Jasiulis Wiley kaytis (13,489); Миколаи Якумаитис … зь сынъми Керикаутем, Шымем, Адамем Миколаевичами (2,406); Urban Yanaitis, його син — Staniul a Stasiul Urbanowiczy, дочка — Zania Urbanowna (2,252); Матѣя Янаитя (родовий відмінок) и сына его Урбана Матее- вича (родовий відмінок; 3,32); Станислав Ясович зь сынъми своими Лукащомъ а Ленартомъ Станиславовичами (2,341); Павел Ясович зь сынъми… Томашомъ, 18 А. Селіщев також констатує такий самий шлях виникнення прізвища. Див.: Селищев А. М. Происхождение русских фамилий, личных имен и прозвищ. – В кн.: Избранные труды. М., 1968, с. 105. 178 Станиславом, Адамомъ, Юрем, Миколаемъ Павловичами (2,341); Банис Куденисъ... у Баниса сынъ Шымко Баневичи (2,225); Яса Мартиновича зь сынами его Валентыномъ а Венцлавомъ Ясовичи (17,9); Petrukas Micaytis, його син (К відмінок) – Stanisława Petrikaycia (13,484); Mikolay Petroszuytis, його син (К відмінок) – Stanisława Mikolaiaycia (13,488); Петръ Потановичъ, його син – Чепуисъ Петраитисъ (13,274); Maciej, Jakub, Bartłomiej… Rukiani bracia, a synowie ich Paweł Maciejewicz, Andrzej Jakubobowicz, Urban y Krzysztof Bartłomiejewiczowie… (13,291); Яна Станковича (К відмінок), його син (К відмінок) – Станислава Яновича (17,15); Яно Стефанкевичъ, сынъ его Станиславъ Яновичъ (17,16); Кедутись Сукгойлись, зь сынми Лукашємъ Кедутайтемъ (13,548); Мартинъ Шаркайтисъ, зь сынми три Балатромей, Адамъ а Симонъ Мартыновичи (13,548); Венцлав Шаркутіѕ, його дочки (Jn відмінок) – Аленою а Зофиею Венцлавовнами (2,371); Петръ Щепутайтисъ … съ сынми Яномъ а Валентыномъ, зь дочками Полониею а Аленою Петровичи (13,550); Banis Urbzentis, його дочка – Dorota Banewna (2,252); Yanel Zomaitis, його син Krisztof, Jurgiel a Waliul Ianielowiczy (2,254). Ці приклади свідчать, що батько й син (або дочка) не мають спільного спадкового особового імені. Дітей записують за ім’ям та патронімом. На той час, коли утверджується двочленна антропонімна система, тобто коли називання осіб двома особовими іменами стає найпродуктивнішим, уже складаються об’єктивні передумови для формування прізвищ. Час їхньої появи зумовлюють різні обставини, найчастіше — сама потреба у прізвищі. Розглядаючи прізвище як особове ім’я, що об’єднує всіх членів однієї родини, В. Никонов вважає вирішальною причиною появи прізвищ зростання ролі сім’ї на певному етапі розвитку суспільства19. Нерозривний зв’язок між появою прізвищ і значенням сім’ї у суспільному житті так чи інакше підкреслюють і попередні дослідники російської антропонімії, зазначаючи, що прізвище — антропонім, спільний для всієї сім’ї, за допомогою якого можна виразити належність до сім’ї, право власності на майно та його успадкування, — було насамперед потрібне представникам привілейованих станів, які володіли таким майном20. Отже, саме головна причина появи прізвищ зумовила те, що найраніше вони з’явилися серед представників привілейованих станів. Селяни, не маючи широких громадянських прав і значної приватної власності, про спадковість якої треба було б дбати, а також активно не беручи участі в суспільному житті, довго могли обходитися без прізвищ. Імовірно, з тих самих причин довше варіювалися й способи їхнього запису в документах: навіть у пізніші століття їх могли записувати одним особовим ім’ям, ім’ям із апелятивним прізвиськом тощо. Дослідниця російської антропонімії Г. Сміна, визначаючи прізвище як офіційну, зафіксовану в державних документах, спадкову частину найменування особи, наводить цінні міркування щодо формування прізвищ. Пов’язуючи появу прізвищ 19 Никонов В. А. Триумфальное шествие фамилий. – В кн.: Имя и общество. М., 1974, с. 184. 20 Морошкин М. Я. О фамильных именах у нынешних европейских народов. — Из журнала Министерства народного просвещения. 1834, с. 29; Карнович Е. П. Родовые прозвания. — СПб., 1886, с. 11. 12* 179 із розвитком державності, авторка стверджує, що прізвище було потрібне для виконання різноманітних державних завдань (перепису населення, встановлення податків, набору рекрутів тощо)21. У таких випадках важко було обійтися без прізвищ. Імовірно, саме це й було головною причиною появи прізвищ і в нижчих соціальних станах. Однак, як свідчить матеріал, зібраний для аналізу системи особових імен XVI ст., у згаданий період основна маса литовських селян ще не мала прізвищ. 5.2.3. Матеріал, розглянутий у попередніх підрозділах і який свідчить про наявність або відсутність прізвища у XVI ст., не відображає всього становища з записуванням осіб у згаданий період, тому може скластися спрощене уявлення про формування прізвищ у розглядуваний час. Говорити про закономірне успадкування якогось особового імені, про його перетворення на прізвище нелегко насамперед тому, що осіб, навіть тих самих, могли записувати по-різному, а по-друге, записи всіх членів сім’ї поруч трапляються дуже рідко. Як уже зазначалося, ту саму особу могли записувати двома або трьома особовими іменами, наприклад:... на земенина господарского повету Упитского на Матея Авгулимтиновича Давейка..., в іншому місці – Матей Довейко (17,15);... Олбрахту Мартиновичу Кгаштолту (N відмінок), в іншому місці – пана Олбрахта Кгаштолта (26, LIV);... земенинъ господарский повету Виленского пань Миколай Яновичъ Кгинтовтъ, в іншому місці – Миколай Кгинтовтъ (12,483, 486); Stas Stanaytis Greytis, в іншому місці – Stas Greytis (13, 481); Миколай Радивилъ, в іншому місці – Миколай Юрьевичъ Радивилъ (12,405) тощо. Така варіативність запису часто заважає зробити висновки щодо наявності чи відсутності спадкового особового імені. Наприклад, коли осіб записано трьома особовими іменами, можна було б очікувати, що одне з них уже є прізвищем. Однак синів записують двома особовими іменами — ім’ям і патронімом — і вони не успадковують третього антропоніма батька, наприклад: Станислав Григорович Яновича, земенин господарский земли Жомоитской, його діти (К відмінок) – Яна, Станислава а Миколая Станиславовичов (сини), Ганну, Ядвигу а Зузанну Станиславовнъ (G відмінок; дочки) (3,100); Czapas Petraytis Szynlowkaytis, його сини (К відмінок) – Andrzeia Czepaycia, Urbana Czepaycia, Jana Czepaycia (13,483). У таких випадках важко сказати, чи справді сини не успадковують третього особового імені батька (отже, воно ще не стало прізвищем), чи через несталий спосіб запису осіб його просто не приписали синам. Є й інші неоднозначні випадки запису осіб, наприклад: пана Станислава Яновича Рекутя Кезкала и за сына его Станислава Станиславовича (23, 583) або: Воитех Воитехович Стечкевич Воцкер, земенин господарский, його батько (N відмінок) – Воитеху Воцкеру, а брати (К відмінок) – Балтромея а Яронима Воитеховичов (3,99). Важко сказати, які функції виконує кожне з чотирьох особових імен у записі осіб і яке з них найважливіше. Такий спосіб найменування, мабуть, слід розглядати як один із (але не єдиний) випадків нерегулярності, що виникли під час розвитку антропонімної системи та формування литовських прізвищ. 21 Смина Г. Я. Фамилия и прозвище. — В кн.: Ономастика. М., 1969, с. 31. 180 Таких нерегулярностей і випадків, які важко пояснити, є й більше. Наприклад, братів зазвичай записують з однаковими другими особовими іменами. Коли останні мають непатронімічне походження, можна навіть припустити, що це вже прізвища, наприклад: Малко Скевец 3 братом... Виткомъ Скевенемъ (2,223). Однакові по батькові братів указують на їхню належність до однієї родини, наприклад: Щефан Андрутаитисъ 3 братом Янутем Андрутаитем (2,387); Olbrycht Jankaytis z bratem swoim Macieiem Jankaytiem (15,455); ...на Петра Мейлутевича и братью его рожоную Мейлутю, Чена а Валя Мейлутевичовъ (17,18); Есъ Сировичъ, його брати (родовий відмінок) – Стался а Каспора Сировичовъ (15,10) тощо. Проте трапляються випадки, коли братів записують із різними другими особовими іменами, наприклад: Peterys Anksztokaitýs z bratem Macieiem Kumpinasem (13,126); Янгъ Довгердовичъ з братею Юрьем Совмайтемъ а Яномъ Милайтемъ (15,72); Станислава Герубайтя і його брата Юрга Виткайтя (15,159); Рымко Олгъкишайтисъ зъ братомъ своимъ Павломъ Санъкутаитемъ (15,84), Jury Rymkowicz z bratem Pawłem Moczul iem (13,279). Усі наведені тут випадки неоднакового або важко пояснюваного запису осіб свідчать про складність формування всієї литовської антропонімічної системи та одного з її елементів — прізвища. Поряд із виразно помітними закономірностями в цьому процесі відчувається також елемент випадковості чи навіть певної стихійності, якого не слід випускати з поля зору. На початку цього підрозділу вже згадувалося, що випадки запису, коли поруч згадано всіх членів родини, трапляються рідко. У наведених досі прикладах найчастіше поруч записували батька й дітей, і це давало змогу з’ясувати, чи мають батько і сини (або дочки) спільне особове ім’я — прізвище. Однак прізвище — це антропонім, що об’єднує всіх членів родини. Тож багато відомостей про його виникнення могли б дати й записи поруч інших членів родини, наприклад чоловіка та дружини, матері й дітей. Такі випадки трапляються ще рідше, тому на їхній основі не можна робити широких узагальнень. Можна лише констатувати, що приклади, у яких чоловіка й дружину згадано поруч, загалом не суперечать раніше сформульованим висновкам про формування прізвищ у XVI ст. Зокрема, частина з них свідчить про появу прізвища. Йдеться про такі випадки, коли в моделі найменування чоловіка й дружини є по одному (іноді навіть два чи більше) однакових особових імен, наприклад: именемъ малжонки своей паней Зофии Яновны Давидовича, панъ Андрей Яновичъ Давидовичъ... (12,482); земянки господарьской повету Упитского Катерыны Шимъковны Жижморевича Станиславовой Яновича Яковича і її чоловіка Станислава Яновича (17,43); панъ Лаврынъ Станиславовичъ Келпигъ, його дружина – Барбара Станиславовна Лаврынова Станиславовича Келпигова... (17,28);... мещанка господарьская Поневежская Матеевая Вайшторовоя Ягенешка Петровна, її чоловік (називний відмінок) – Матею Петкевичу Войштору... (17,11); пана Миколая Станиславовича Белозора і його дружини пані Малгореты Миколаевны Белозоровны... (17,33). Деякі приклади свідчать, що мати й син мають спільні особові імена, наприклад: Алжбета Марковна Лавринова Яновича, її син (родовий відмінок) – Яна Лавриновича... (17, 33); Andrzejowa Juszkayciowa Magreta, вдова, (з) сином 181 своїм Pawłem Andrzejaytiem… (13, 488); Anna Juriowa Maciewiczowa, її син – Matutis Jurgielaytis (13, 483);...... скаржилася нам Скилондинная пани Катерина на свого сина, нашого дворянина Добка Скилондеевича... (21, 838). Інші випадки запису свідчать, що чоловік і дружина не мають спільного антропоніма, наприклад: Янъ Миколаевичзъ жоною Лучиею Томашовною (2,342); панъ Янъ Станиславовичъ Лойба и малъжонка его пани Дружьяна Якубовна... (17,8); Лаврынъ Мартиновичъ з жоною Настасиею Миколаевною... (17,3);... отъ земенина господарьского повету Упитского Матея Тишка, отъ жоны его Зофии Пашковны... (17,11); Матей Войшторъ и жона его Янешика Петровна... (17,13) тощо. Отже, частина записів чоловіка й дружини, матері й сина разом свідчить про формування у XVI ст. спільного родинного антропоніма — прізвища. Різні розбіжності в записах або важко пояснювані способи найменування осіб, як і приклади, що свідчать про відсутність прізвища, показують, що XVI ст. — це один з етапів процесу формування литовських прізвищ, а наступні століття — інші етапи розвитку цього процесу. 6. Узагальнювальні зауваги 6. 1. Найпродуктивніше у XVI ст. найменування осіб двома особовими іменами свідчить про розвиток і утвердження двочленної литовської антропонімічної системи. 6. 2. Поряд із найменуванням осіб двома антропонімами в документах XVI ст. осіб можуть записувати одним особовим ім’ям, ім’ям та апелятивним або просто описовим прізвиськом, трьома (або більше) різними особовими іменами. 6. 3. Перший компонент двочленного найменування особи — християнське або національне ім’я. 6. 4. Другими компонентами можуть бути особові імена патронімічного походження (по батькові) та антропоніми непатронімічного походження. 6. 5. По батькові у XVI ст. утворюються за допомогою слов’янських і литовських патронімічних суфіксів (-ovič, -evič, -aitis, -onis, -ūnas тощо) від різних хрестильних імен, їхніх форм, давніх двоосновних литовських особових імен, а також від національних антропонімів прізвиськового походження. 6. 6. Другі компоненти двочленного найменування особи — по батькові, антропоніми прізвиськового походження, давні двоосновні литовські особові імена — були тим матеріалом, з якого виникла більшість наших прізвищ. 6. 7. Коли усталюється двочленне найменування осіб, створюються об’єктивні передумови для виникнення прізвищ. Час їхньої появи в різних соціальних верствах здебільшого визначає сама потреба у прізвищі. 6. 8. Прізвище як постійний, спадковий антропонім, спільний для всіх членів родини, насамперед було потрібне представникам шляхетних станів. Воно вказувало на належність до родини чи роду, допомагало оформлювати успадкування власності тощо. Отже, прізвища представників шляхетних станів, поява яких розпочалася у XV ст., надалі формуються й усталюються у XVI ст. 6. 9. У нижчих соціальних станах прізвища з’явилися пізніше. Зібраний матеріал показує, що більшість селян у XVI ст. ще не мали прізвищ. Більш 182 різноманітним був і спосіб їх запису в документах розглянутого періоду — їх могли записувати одним особовим ім’ям, ім’ям та апелятивним або описовим прізвиськом тощо. 6. 10. XVI ст. — це один з етапів процесу формування литовських прізвищ. Цей процес триває й у наступні століття. Очевидно, саме там і слід шукати повсюдне формування селянських прізвищ. АЛФАВІТНИЙ СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Inwentarz starostwa Bolnickiego czyli akt rewizji ograniczenia ziem tegoż starostwa. MACBRS, F. 20–65. 2. Jablonskis K. Архів історії (XVI ст.). – К., 1934. 3. Jablonskis K. Литовські слова в мові канцелярій старої Литви. – К., 1941. 4. Jablonskis K. Литовська культура та її діячі. – В., 1973. 5. Kopia exerpem wypisana co do wsiów Kielmienskich Wikrayciow, Petrykayciow – Widminayciow – Skilwayciow y Bityk z inwentarza poprawy pomiery Kielmienskiej w roku 1595 poczętego a 1598 skonczenego. (Ištrauka iš 1595–1598 m. Kelmės dvaro inventoriaus.) MACBRS, F. 37–10541. 6. Литовських селян і міщанські суперечки з управителями маєтків. – В., 1959, т. 1. 7. Литовських селян і міщанські суперечки з управителями маєтків. – В., 1961, т. 2. 8. Regestr Gruszszewski… majętności Tyrkszle… (Tirkšlių miestelio inventorius). MACBRS, F. 37–507. 9. Regestr wybierania czynszow s poddanych… Capituly Wilenskiej Plebanii Paswolskiej… (1589 metų Pasvalio miestelio ir kaimų gyventojų ir jų sumokėtų mokesčių surašymas). MACBRS, F. 43–14750. 10. Rejestr nieodrobienia abo reszta z wlosci Miereczkiej za rok 1589… (Sąrašas valstiečių nesumokėtų mokesčių Merkinės valsčiuje). MACBRS, F. 21–1126. 11. Woytowstwo Žemelanskie…(Žemelėnų dvaro dokumentai). MACBRS, F. 37–525. 12. Акти, видані Віленською археографічною комісією. Акти Віленського міського суду. – Вільно, 1875, т. 8. 13. Акты, издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Інвентарі маєтків XVI століття. – Вільна, 1888, т. 14. 14. Акты, издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. Акти Гродненського земського суду. – Вільна, 1890, т. 17. 15. Акты, издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Акти про бояр. – Вільна, 1897, т. 24. 16. Акты, издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Інвентарі та розмежувальні акти. – Вільна, 1898, т. 25. 17. Акты, издаваемые Виленскою комиссиею для разбора древних актов. Акти Упітського міського суду. – Вільна, 1899, т. 26. 18. Акти, що стосуються історії Західної Росії, зібрані та видані Археографічною комісією. – СПб., 1848, т. 2. 19. Подвір’я його милості пана… Станіслава Андрійовича Повойна… Декриптишки… (документи маєтку Дауґірдішки: інвентар Дауґірдішків за 1552 р.). MACBRS, F. 138–1381. 20. Жомойтський земський суд. CVIA, SA 19518ª. 21. Литовська Метрика. – СПб., 1903, т. 1. 22. Литовська Метрика. Ч. 1: Книги записів. – СПб., 1910, т. 1. 23. Литовська Метрика. Ч. 3: Книги публічних справ. – Юр’єв, 1914, т. 1. 24. Литовська Метрика. Ч. 3: Книги публічних справ. Переписи литовського війська. – Пг., 1915. 183 25. На пам’ять мені, Богушу Якубовичу Бичку… (Документи маєтку Даугірдішкес: інвентар маєтку Даугірдішкес за 1569 р.), MACBRS, F. 138—1382. 26. Обласний поділ і місцеве управління Литовсько-Руської держави на час видання Першого Литовського статуту. Історичні нариси Матвія Любавського. — М., 1892. 27. Реєстр усіх податків і доходів господарських із Жомойтської землі, укладений Андрієм Мацковичем [а згодом дописаний] Миколаєм Шимковичем. — Б. м., 1537. MACBRS, F. 16—12. — Рукопис. СИСТЕМА ЛИТОВСЬКОЇ АНТРОПОНІМІЇ XVI СТОЛІТТЯ Резюме На основі аналізу близько 12 000 антропонімів, вилучених із різних опублікованих і рукописних історичних джерел XVI ст., відтворюється система литовської антропонімії цього періоду. Констатується, що в досліджуваний період ще не існувало єдиної моделі найменування особи (виокремлюються одночленне, двочленне та тричленне означення особи). Однак у XVI ст. найпродуктивнішим є двочленне означення особи, що свідчить про тенденції розвитку двочленної системи антропонімії в литовців. На першому місці в найменуваннях такого типу найчастіше стоїть християнське ім’я. Однак у першій половині XVI ст. на цьому місці нерідко трапляються й антропоніми литовського походження. На другому місці у двочленному означенні особи можуть стояти: 1) патронімічні форми особових імен із похідними суфіксами литовського або слов’янського походження (найчастіше — -ovič, -aitis, -evič, рідше -onis, -ūnas та ін.); 2) інші антропоніми, багато з яких мають у своїй основі прізвисько або вказують на професію, заняття, сімейне чи соціальне становище названої особи тощо. Усі ці особові імена схожі на литовські прізвища. Однак лише частина з них у XVI ст. стала спадковою. Інші ж не передавалися у спадок, змінюючись із покоління в покоління. Робиться висновок, що у XVI ст. вже існувало чимало литовських прізвищ, які переважно належали особам із привілейованих верств суспільства. Прізвища селян у цей період траплялися дуже рідко, оскільки процес їх виникнення лише розпочинався.