Некоторые случаи интерференции литовского языка в русской речи литовцев

KALBŲ KONTAKTAI LIETUVOS TSR LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXIII (1983) РЕГІНА ВЯНСАЙТЕ ДЕЯКІ ВИПАДКИ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ В РОСІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ ЛИТОВЦІВ Як відомо, російське мовлення в кожному національному середовищі, особливо в умовах національно-мовного оточення, має специфічні особливості, що дає змогу говорити про наявність відхилень у функціонуванні російської мови в різних регіонах Радянського Союзу. Доводиться стикатися з відхиленнями від норми в російському мовленні неросіян як наслідком недостатнього знання граматики мови, що вивчається, або неправильного засвоєння деяких мовних явищ російської мови. Але найчастіше спостерігається несвідоме вживання фактів рідної мови в російському мовленні (інтерференція первинної системи — рідної мови). Такий процес накладання системи рідної мови на мову, що засвоюється, породжує в мовленні білінгва акцент, який є своєрідним «дзеркалом», де відображаються ознаки рідної мови. У російському мовленні литовців насамперед привертає увагу відоме спотворення норм вимови російської літературної мови. Представники іншої національності (у цьому випадку литовці) «сприймають звучання чужого мовлення крізь призму фонетичної системи рідної мови. Маючи стійкі навички слухання й вимови звуків рідної мови, вони підганяють під ці шаблони своє сприйняття та відтворення незвичних звуків чужого мовлення» (Бернштейн С. И., 1937, с. 13). Напр., для литовця незвичні тверді приголосні російської мови ж, ш, ц. У його мовленні вони часто звучать «м’якше» за нормативні [ж], [ш], [ц] (ж'изнь, выра ж'ение, у'иклон, у'ивилизац'ия, и'грокий та ін.). Найпоширенішим і досить помітним проявом акценту в російському мовленні литовців є реалізація ненаголошених голосних, оскільки російський вокалізм істотно відрізняється від литовського. Для російських голосних характерна млява, ненапружена, ковзна артикуляція порівняно з більш напруженою артикуляцією голосних у литовській мові (Йовайшас В. П., 1979, с. 30). У цьому випадку дається взнаки те, що голосні звуки литовської літературної мови в ненаголошеній позиції зберігають свої якісні й кількісні параметри, тоді як російські ненаголошені голосні в переднаголошених і післянаголошених складах редукуються. З неправильною вимовою стикаємося у словах автомобиль, автобус, европейский, невроз, Евгений, лавры, ревматизм тощо. Причини цих поми- 154 лок пояснюються наявністю в запозичених словах литовської мови дифтонгів au, eu — automobilis, autobusas, europinis, neurozė, Eugenijus, laurai, reumatizmas. Привертає увагу й перенесення звукового оформлення слів рідної мови на такі слова російської мови, як мифология — mitologija, арифметика — aritmetika, Афины — Ačėnai, кафедра — katedra, апофеоз — apoteozė, символ — simbolis, гелий — helis, гармония — harmonija, герб — herbas, гибрид — hibridas, нигилизм — nihilizmas, гекзаметр — hegzametras, герметичный — hermetiškas, галлюцинация — haliucinacija, де замість потрібного ф вимовляється t, замість в — b, замість г — h. Причини неправильної вимови цих та інших іншомовних слів, наявність подібної інтерференції вказують на стійкість впливу навичок вимови рідної мови. Акцент, відхилення від норми вимови значно знижують якість російського мовлення литовців, а іноді й утруднюють його розуміння. Мовознавці мають приділяти більше уваги процесам взаємодії мов у сферах лексики та фразеології, оскільки саме ці рівні мови найменш стійкі й найбільш відкриті для проникнення іншомовних елементів. Це основні сфери взаємодії мов. Численні випадки порушення норм вимови свідчать, що інтерферувальний вплив литовської мови на російське мовлення неросійського мовця на практиці є помилковим перенесенням норм рідної мови на мову, що вивчається. В. Ю. Михальченко, яка досліджує функціонування та взаємодію литовської й російської мов, зазначає, що «найсприятливіші умови для лексико-семантичної інтерференції спостерігаються в тих випадках, коли в рідній мові членування менш деталізоване, ніж у другій» (Михальченко В. Ю., 1976, с. 156). Напр., литовському laikyti у російській мові відповідають тримати, складати, aplankyti — відвідати, навідати, debesīs — хмара, туча, draugas — товариш, друг, smulkus — докладний, дрібний, rudas — рудий, бурий. Або, навпаки, коли значення литовського слова ширше за значення відповідних російських лексичних одиниць: giedoti, dainuoti — співати, sėdėti, tupėti — сидіти. Подібні розбіжності в семантичних структурах слів російської та литовської мов, нерівність обсягів семантичних полів у мовах утруднюють засвоєння іншої мови, створюють передумови для виникнення численних помилок. Якщо литовська смислова одиниця характеризується ширшою або, навпаки, вужчою сферою вживання, має багатший або бідніший зміст, то литовець, спираючись на досвід рідної мови, скаже: витримати (замість скласти — лит. išlaikyti) іспит; пити жаркий (замість гарячий — лит. karštas) чай; літо я пропустила (замість прогалина — лит. praleisti) у селі. Той, хто говорить або пише, зазвичай несвідомо зіставляє лексичні одиниці рідної мови та мови, що засвоюється, встановлюючи між ними відношення абсолютної тотожності, внаслідок чого грубо порушуються норми слововживання, з’являються сполучення слів, чужі російській мові. Граничним проявом впливу рідної мови вважатимемо пряме перенесення литовського слова в російське мовлення. Такий вплив рідної мови трапляється на початкових етапах литовсько-російської двомовності. Напр.: У магазині продаються 155 цитрини (замість лимони); Солоний огірок у розсолі (замість у розсолі); Батько привіз із Криму тріщини (замість черешні); Інспектор кримінального (замість карного) розшуку; Незабаром відбудеться речиталь баргоністки (замість органістки) Сурвілайтє; Сьогодні я купила хороший шампун (замість шампунь); Хлопці їли булочки з циннамоном (замість корицею) тощо. Наведені помилкові слова оформлені за всіма правилами російської мови. Таке вживання слів рідної мови в мовленні мовою, що вивчається, яскраво свідчить про активний вплив рідної мови. Найскладніше те, що помилки такого роду ніяк не можна передбачити — вони випадкові, глибоко індивідуальні. З проблемою опанування норм російської літературної мови тісно пов’язане питання вживання спільнокореневих слів зі схожою зовнішньою формою, що позначають різні поняття. Оскільки «схожість слів загалом, а тим більше структурна, створює підґрунтя для їх змішування в мовленнєвій практиці й призводить до порушення правил слововживання та норм сполучуваності, до різного роду стилістичних помилок» (Марченко Е., 1980, с. 31), то для розрізнення таких слів і правильного їх уживання необхідно враховувати відмінності в семантиці, сполучуваність, словотвірні ознаки (наявність суфіксів, префіксів). Найчастіше в усному й писемному мовленні змішуються прикметники майстерний – штучний, користувацький – споживчий, довгий – тривалий, знаменитий – знаменний, зубатий – зубастий, рогатий – рогастий; іменники донос – донесення, достойність – гідність, спадщина – спадок, вапно – звістка; дієслова ускладнити – ускладнити, засвоїти – освоїти, укрити – покрити, спростити – опростити, охопити – обхопити тощо. Кожне з наведених слів має певні смислові та фразеологічні зв’язки, які необхідно враховувати, щоб не помилитися у виборі потрібного слова, має різну сполучуваність, уживається в різних контекстах. Труднощі викорінення помилок у виборі потрібного слова (пароніма), пов’язані з необхідністю нейтралізації інтерферувального впливу рідної мови, посилюються специфічними труднощами, що випливають з особливостей засвоєння смислових відмінностей паронімів, які часто змішують навіть носії російської мови (Чепеліте Д., 1976, с. 47). Семантика слів і виразів, сполучуваність тих чи інших слів залежно від їхніх значень становлять настільки специфічну систему, що повне її засвоєння на основі іншого мовного мислення спричиняє виняткові труднощі. Інтерференційні помилки дуже стійкі, їх важко викорінити. З переходом на вищі етапи навчання російської мови такі помилки трапляються рідше, але не зникають навіть на останніх, завершальних етапах навчання, тим самим негативно впливаючи на комунікативність мовлення, знижуючи загальний рівень культури російського мовлення. Слід припускати, що з поліпшенням викладання російської мови в національних школах і вишах рівень знання мови міжнаціонального спілкування значно підвищиться, літературні норми російської мови засвоюватимуться краще— 156 ватимуться краще. Нині недостатньо просто знати російську мову лише для елементарного спілкування — необхідно володіти її літературними нормами, усім багатством її виражальних засобів. Вивчення найтиповіших відхилень від літературної норми в російському мовленні неросійського населення СРСР дасть змогу повніше описати російську мову як засіб міжнаціонального спілкування та виробити практичні рекомендації щодо підвищення культури російського мовлення в республіках Радянського Союзу. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ Бернштейн С. И. Вопросы обучения произношению: Применительно к преподаванию русского языка иностранцам. — М., 1937. Йовайшас В. П. Об орфографическом минимуме для школ с литовским языком обучения. — В кн.: Вопросы обучения русскому языку в средней школе. Каунас, 1979. Марченко Е. Смысловой и стилистический отбор слов. — В кн.: Вопросы преподавания русского языка в школе с литовским языком обучения. Каунас, 1980. Михальченко В. Ю. Типологические особенности литовского и русского языков. — В кн.: Развитие национально-русского двуязычия. М., 1976. Чепелите Д. Основные типы нарушения лексических норм в русской речи литовцев. — Моск kalba, 1976, Nr. 2. Яцкявичюс А. Опыт психологического исследования становления устной речи на втором — русском языке. — В кн.: В поисках новых путей развития русской речи / Сост. В. Шярнас. Каунас, 1968. R. VENSAITĖ KAI KURIE LIETUVIŲ KALBOS INTERFERENCIJOS ATVEJAI RUSŲ KALBOJE Reziumė Dabartinei rusų kalbotyrai labai svarbu aprašyti visus procesus, kurie vyksta rusų kalboje, jai sąveikaujant su kitomis TSRS tautų kalbomis. Kaip žinoma, rusų kalba kiekvienoje nacionalinėje aplinkoje turi savo specifinių bruožų, kurie pasireiškia nukrypimais nuo jos literatūrinės normos. Rusų literatūrinės kalbos pažeidimai būna įvairios prigimties: vieni jų atsiranda dėl nepakankamo rusų kalbos gramatikos mokėjimo, kiti — klaidingai suvokiant atskirus kalbos faktus. Tačiau dažniausiai nukrypimai esti dėl gimtosios kalbos įtakos (pirminės sistemos, t. y. gimtosios kalbos interferencija). Lietuvių vartojamoje rusų kalboje pirmiausia krinta į akis tarties iškraipymas. Pavyzdžiui, labai dažnai minkštai tariami visada kieti rusų kalbos priebalsiai [ж], [ш], [ц] (жизнь, широкий, цивилизация). Su ryškiu lietuvių kalbos akcentu yra tariami nekirčiuoti rusų kalbos balsiai, nes rusų kalbos vokalizmas iš esmės skiriasi nuo lietuvių. Lietuvių kalbos balsiai nekirčiuotoje pozicijoje išlaiko savo kokybinius ir kiekybinius parametrus, tuo tarpu rusų kalbos nekirčiuoti balsiai prieš kirčiuotą ir po kirčiuoto skiemens yra redukuojami. Pagrindinėmis kalbų sąveikos sferomis laikomos leksika ir frazeologija. Palankios sąlygos leksinei-semantinei interferencijai plėtotis susidaro tada, kai vienas lietuvių kalbos žodis turi kelis atitikmenis rusų kalboje, pavyzdžiui, laikyti — держать, считать, smulkus — подробный, мелкий. Arba, atvirkščiai, kada lietuvių kalbos žodžio reikšmė yra siauresnė už rusų kalbos korespond uojančių leksinių vienetų reikšmes: giedoti, dainuoti — петь, tupėti, sėdėti — сидеть. Daug sunkumų, mokantis rusų kalbos, sudaro ir paronimų vartojimas, pavyzdžiui: искусный — искусственный, длинный — длительный, известь — известие ir t. t. 157 R. VENSAITĖ MANCHE FÄLLE DER INTERFERENTION DER LITAUISCHEN SPRACHE IM RUSSISCHEN Zusammenfassung Bekanntermaßen, hat die russische Sprache in jeder Nationalumgebung seine spezifische Eigenschaften, was uns über manche Abweichungen von der literarischen Norm zu sprechen erlaubt. Die Abweichungen von der literarischen Norm in der russischen Sprache sind verschiedener Natur, die wegen des ungenügenden Wissens der Grammatik oder beim fehlerhaften Studieren mancher Sprachfakten entstehen. Am häufigsten treffen wir aber die Abweichungen in der russischen Sprache wegen des Einflusses der Muttersprache (des primären Systems, d. h. der Interferention der Muttersprache). In der russischen Sprache, die Litauer gebrauchen, fallen erstens die Abweichungen von der Aussprache auf, weil die Litauer den Klang der anderen Sprache durch die Fertigkeit seiner Aussprache, nehmen, so z. B., sehr schwer spricht man immer harte Konsonanten der russischen Sprache [ж], [ш], [ц] aus. Die Litauer realisieren sie wie weiche Konsonanten (жизнь, широкий, цивилизация). Am stärksten bemerken wir den Akzent bei der Realisation der unbetonten Vokale, weil die Vokale der russischen Sprache sich wesentlich von der in der litauischen Sprache unterscheiden. Die Vokale in der litauischen Sprache erhalten in der unbetonten Position qualitative und quantitative Parametre, inzwischen die unbetonten Vokale in der russischen Sprache sich vor der betonten und nach der betonten Silbe reduzieren. Die Hauptsphären der Wechselwirkung der Sprachen sind Lexik und Phraseologie. Alle Bedingungen für die Entwicklung der lexisch-semantischen Interferention sehen wir in den Fällen, wo das litauische Wort einige Entsprechungen in der russischen Sprache hat, z. B., laikyti – держать, сдавать, smulkus – подробный, мелкий, oder umgekehrt, wo die Bedeutung des Wortes in der litauischen Sprache schmaler ist: giedoti, dainuoti – петь; tupėti, sėdėti – сидеть. Viele Schwierigkeiten gibt es beim Gebrauch der Paronimen, z. B., иску́сный – искусственный, длинный – длительный, известь – известие, усвоить – освоить usw.